Download to read offline
![4 The scientific heritage No 49 (2020)
Ю. Лупенко, В. Мессель-Веселяк, П. Саблук, О.
Шпикуляк, О. Шпичак та інші. У своїх працях вони
зосереджували увагу на вивченні оцінки ефектив-
ності господарської діяльності аграрних підпри-
ємств. Об’єктивне визначення ефективних елемен-
тів та складових потенціалу має важливе значення
при вирішенні цілого комплексу завдань, пов’яза-
них з економічною діяльністю аграрних підпри-
ємств. Але невирішеним залишаються питання, які
параметри виробничого потенціалу необхідно фор-
мувати для більш ефективної діяльності аграрних
підприємств і яку методику потрібно використову-
вати для його оцінки.
Мета дослідження полягає в теоретичному
обґрунтуванні та практичному використанні мето-
дики оцінки ефективності використання економіч-
ного потенціалу аграрних підприємств.
Виклад основного матеріалу дослідження. У
зв’язку з тим, що рівень реалізації поточних і поте-
нційних можливостей безпосередньо впливає на
досягнення оперативних, тактичних і стратегічних
цілей діяльності підприємства, виникає об’єктивна
необхідність у його оцінці, визначенні якості. Ос-
новною характеристикою потенціалу у процесі та-
кої оцінки має бути його вагомість для досягнення
вартісних результативних показників.
Складність дослідження змісту і структури
економічного потенціалу аграрних підприємств зу-
мовлена його різноплановістю та маштабністю. Ба-
гатовимірність, непорівнянність, специфічність ок-
ремих компонентів, взаємопереплетіння їх еконо-
мічного змісту і функціональної спрямованості,
численність кількісних і якісних показників, які ха-
рактеризують економічний потенціал, безліч мож-
ливих варіантів поєднання різних елементів ускла-
днюють зведення їх до єдиного інтегрального пока-
зника та визначення загального розміру
економічного потенціалу. Тому з питань теоретич-
ного обґрунтування і опрацювання методики суку-
пної оцінки економічного потенціалу серед еконо-
містів відсутня єдність поглядів.
У наукових працях Гавви В.Н., Краснокутська
Н.С., Федоніна О.С. [1, 2, 3] досліджуються про-
блеми визначення потенціалу підприємства. По-
ряд з цим не існує повної єдності щодо самого про-
цесу оцінювання об’єкту та його результатів. Як
правило, визначається недостатня глибина обґру-
нтування правомірності використання одного чи
системи показників, абсолютних чи відносних
одиниць вимірювання. Дослідники розділилися на
прибічників системності та тих, хто вважає, що іс-
нує єдиний комбінований (інтегральний) показ-
ник. Ми поділяємо думку, що наявність часткових
показників не суперечить існуванню загального,
але за певних умов. Зведення часткових показни-
ків до загального не є обов’язковою умовою і ви-
конуються лише тоді, коли такий показник (на-
приклад, визначення ціни об’єкта при продажі) не
потребує додаткових характеристик або потребує
їх лише довідково.
До прибічників системного підходу відно-
сяться Лагун М.І. та Сакун А.Ж., які зазначають
такі недоліки інтегральних показників, як склад-
ність їх розрахунку і недостатня теоретична обґру-
нтованість порівняння різнорідних величин [4, с.
86; 5, с. 230].
З викладеного вище випливає, що діагностика
окремих елементів носія, у будь-якому випадку, є
попереднім етапом вартісної оцінки цілісного
об’єкту, якщо це потрібно суб’єкту оцінки, або ви-
значення його вихідних експлуатаційних характе-
ристик у вартісних чи натуральних одиницях. Діа-
гностика являє собою аналіз кожного елементу та
за її результатами формується система показників,
які відображають потенціал кожного елементу но-
сія як бази для розробки планів відтворення та ро-
звитку усіх функціональних елементів у межах їх
потенціалу розвитку.
Науковці з цього питання, незалежно від пог-
лядів на сутність підходів до вимірювання потен-
ціалу, найчастіше виділяють:
1) об’єкт оцінки;
2) суб’єкт оцінки;
3) критерій;
4) показник (систему показників);
5) одиниці виміру;
6) методи оцінки;
7) послідовність оцінки.
При цьому звичайно підкреслюють, що на-
звані елементи перебувають між собою у відпові-
дному зв’язку і відповідних співвідношеннях, а
сам процес оцінювання потенціалу підприємства
за існуючими підходами має будуватися за схе-
мою відносин не стільки об’єкту та суб’єкту оці-
нки, як об’єкту та суб’єкту управління [3, с. 80].
Аналіз досліджень потенціалу, що базуються
на ресурсному підході, який висвітлено у науко-
вих працях Гавви В.Н., Мойса М.Я., Крюкова І.О.,
Россохи В.В., Тарасова В.В. [1, 6, 7, 8] показав, що
найчастіше пропонують оцінювати його величину
як суму фактичних значень його складових з ура-
хуванням ефекту синергії. Але при цьому не зро-
зуміло, в яких показниках вимірювати ці складові.
Використання натуральних показників є надто
складним, тому виникає необхідність застосу-
вання системи вартісних показників для оцінки ва-
ртості потенціалу підприємства.
Оцінка вартості потенціалу підприємства – це
упорядкований, цілеспрямований процес визна-
чення у грошовому виразі вартості об’єкта з ура-
хуванням потенційного і реального доходу, який
має місце у певний проміжок часу за умов конкре-
тного ринку [3, с. 83].
При визначенні кількісних характеристик по-
тенціалу підприємства не можна не враховувати
оціночної структури об’єкта, включаючи носій, іс-
нуючий потенціал і потенціал розвитку носія, а та-
кож обмежуючого впливу навколишнього середо-
вища й виникаючих при цьому зворотних зв’язків.
Виходячи з вищевикладеного, має сенс обґрунту-
вання системи показників, що визначають здат-
ність об’єкта забезпечити очікуваний результат у
процесі експлуатації. При цьому розмір виробни-
чого потенціалу на заключному етапі буде визна-](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-4-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 5
чатися не сумою різнорідних потенціалів частко-
вих елементів, а узагальнюючим, властивим лише
сукупності, показником, що відображає обсяг оп-
тимізованої за асортиментом, якістю та ціною
сільськогосподарської продукції, на яку існує по-
пит на ринку і який може забезпечити носій. Тоді,
виконаний на цій основі розрахунок економічного
потенціалу, що може проявитися як вартість
об’єкту продажу або як рентабельність функціону-
вання, буде його оцінкою.
Діагностика потенціалу підприємства спря-
мована на виявлення «вузьких» місць виробниц-
тва, збуту (реалізації), постачання тощо. На основі
результатів діагностики, здійснюється розробка та
впровадження управлінських рішень щодо лікві-
дації або зменшення негативного впливу зовніш-
ніх і внутрішніх обмежень та пошуку шляхів реа-
лізації наявних резервів.
Результати діагностики можуть бути викори-
стані не тільки у плануванні виробництва і реалі-
зації продукції або у плануванні розвитку й розпо-
ділі ресурсів, але й у процесі оцінки ринкової вар-
тості об’єкта або визначення економічних
наслідків його експлуатації. Звичайно, повної оці-
нки тільки за результатами діагностики виконати
неможливо, оскільки на об’єкт впливає зовнішнє
середовище, що обмежує отримання бажаного ре-
зультату.
Відстоюючи системний підхід до оцінки по-
тенціалу, науковці розглядали можливість визна-
чення його через фізичний обсяг елементів потен-
ціалу, при чому потенціал пропонується вимірю-
вати вартістю відтворених ресурсів, де виробничі
фонди враховуються за оцінками вартості їх відт-
ворення, а трудові й природні – в умовному пере-
рахунку відносно вартості виробничих фондів.
Іноді розглядається можливість оцінки фізичного
обсягу елементів потенціалу підприємства через
чисельність промислово-виробничого персоналу
[9, с. 14]. Але слід врахувати, що розглянуті під-
ходи опрацьовані у 80-х роках минулого століття,
в умовах централізованого управління економі-
кою.
Сучасні погляди радикально змінилися, і бі-
льшість дослідників вважає, що універсальним ви-
мірювачем усіх характеристик будь-яких елемен-
тів потенціалу підприємства є вартісні одиниці.
Існує багато підходів до оцінки потенціалу під-
приємства, однак усі вони зводяться до способів
оцінки вартості майна як цілісного об’єкту:
- витратний (майновий) – визначає вартість
об’єкту за сумою витрат на його створення та вико-
ристання;
- порівняльний (ринковий) – визначає вартість
на базі зіставлення з аналогами, що вже були
об’єктами ринкових угод;
- результатний (дохідний) – оцінює вартість
об’єкту через величину чистого потоку позитивних
результатів від його використання.
Слід зазначити, що кожен з зазначених підхо-
дів реалізується за допомогою специфічних мето-
дик, які залежать від об’єкту оцінки.
Витратний підхід базується на постулаті, що по-
тенційний власник-користувач не погодиться витра-
титинаформування тареалізацію власних внутрішніх
чи зовнішніх можливостей більше, ніж вартість очіку-
ваного фінансового результату. Таким чином, методи
цієї групи передбачають ресурсну оцінку усіх складо-
вих цілісного земельно-майнового та соціально-органі-
заційного комплексу підприємства, на підставі обліку
усіх витрат, необхідних для його відтворення (замі-
щення) на конкретну дату у робочому стані.
Порівняльний підхід базується на інформації
про ринкові угоди з аналогічними об’єктами та її
використання як бази визначення вартості об’єкту
оцінки. В основу методів даної групи покладено
припущення про те, що суб’єкти ринкових відносин
укладають угоди по аналогії із заведеними традиці-
ями чи колишнім досвідом. На жаль, абсолютних
аналогів окремих елементів потенціалу не існує,
тому слід використовувати різні механізми коригу-
вання вартості аналогу.
Результатний підхід базується на залежності
вартості об’єкту оцінки від можливостей його
ефективного використання, тобто можливих ре-
зультатів. Це твердження випливає з тієї думки,
що потенційний власник-користувач не запла-
тить за об’єкт більше, ніж він очікує отримати від
його господарського використання. Отже, оцінка
потенціалу згідно з результатною концепцією ви-
ходить з позицій корисності певних можливостей
об’єкту.
Доцільно зазначити, що кожен з названих під-
ходів та спеціальних методів має свої переваги та
недоліки і тільки на основі комплексного викорис-
тання напрацьованого досвіду оцінки можна дося-
гти реального визначення вартості майна та втіле-
ного у ньому потенціалу. Основні переваги та недо-
ліки описаних підходів відображено у таблиці 1.1.](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-5-320.jpg)
![6 The scientific heritage No 49 (2020)
Таблиця 1
Переваги та недоліки різних методик оцінки потенціалу підприємства
Підхід Переваги методів Недоліки методів
Витратний підхід
- аналіз варіантів найліпшого та найефективні-
шого використання земельної ділянки;
- техніко-економічний аналіз можливостей но-
вого будівництва та різного роду поліпшень;
- остаточне збалансування величини ринкової
вартості підприємства з його можливостями за
кожним зі структурних елементів;
- оцінка об’єктів загально державного чи унікаль-
ногохарактеру;
- оцінка потенціалу за умови малоактивного та
нерозвинутого ринку капіталу, нерухомості
землі.
- використання «застарівшої» гос-
подрської інформації потреує їх
приведення до одногочасового пе-
ріоду, механім розрахунків у
цьому аспекті не можна назвати
досконалим;
- ігнорування перспектив розвитку
підприємства та ринкового середо-
вища;
- повністю випадають із кола дос-
ліджень індивідуальні можливості
ефективного використання
об’єкту.
Порівняльний під-
хід
- орієнтація на поточні фактичні ціни та ринкові
умови діяльності дає змогу уникнути розбіжно-
сті між розрахунковою величиною вартості та її
ринковим еквівалентом;
- достовірна фактична інформація підвищує точ-
ність аналітичних розрахунків та відображення
специфіки об’єкту оцінки, урахувавши фактично
досягнуті економічні результати;
- дає змогу врахувати не тільки внутрішні особ-
ливості об’єкту, а й ринкову ситуацію у цілому
(співвідношення попиту та пропонування, ціни
на супутні об’єкти тощо).
- потребує існування розвинутого,
цивілізованого та прозорого ринку
об’єктів оцінки;
- неможливість оцінки унікальних
чи специфічних об’єктів за браком
аналогів для порівняння;
- ігнорування перспектив розвитку
підприємств у майбутньому;
- значні витрати часу та ресурсів.
Результатний
підхід
- урахування перспектив діяльності та розвитку
підприємства як цілісного земельно-майнового
та соціально-організаційного комплексу, вихо-
дячи з колишнього досвіду, досягнутих резуль-
татів та сформованих ринкових умов;
- можливість урахування специфіки ринкових
умов для певного об’єкту за допомогою пра-
вильного визначення рівня дисконту чи
коефіцієнту капіталізації.
- у аналітичних розрахунках вико-
ристовується прогнозна
(імовірнісна), а не фактична гос-
подарська інформація;
- аналітичні процедури фор-
мування ставок дисконтування та
капіталізації мають надто суб’єк-
тивний характер;
- неможливість досягнення абсо-
лютно точних результатів через
тривалість періоду оцінки та не-
стабільність реальних процесів
руху капіталу
Джерело: сформовано за даними [3, с. 117–118]
Слід зазначити, що фактична оцінка потенці-
алу підприємства проводиться на основі усіх під-
ходів та усіма доступними методами. Кінцевий ви-
бір величини вартості об’єкту проводиться на ос-
нові визначення її середньоарифметичного
еквіваленту з урахуванням вагомості отриманих
результатів чи суб’єктивної думки експерта. Доці-
льно наголосити, що процес гармонізації отрима-
них величин вартості не зводиться до механічного
усереднення, – це імовірнісний розрахунок ринко-
вої вартості, величина якої перебуває у межах від
мінімальної до максимальної розрахункової вар-
тості об’єкту.
На думку Дорошенка Ю.А., величину сумар-
ного потенціалу підприємства доцільно вимірю-
вати сумою його локальних потенціалів. Проте, зве-
дення різноякісних показників, що характеризують
окремі складові потенціалу і виконують різну роль,
потребує визначення коефіцієнтів значимості кож-
ного з них у загальній оцінці за допомогою рангів
[10, с. 21]. Відмінність, а інколи незіставність оці-
нок за наявністю окремих видів ресурсів не може
дати об’єктивної оцінки, робить її приблизною, а
інколи й не достовірною. До того ж, формування
результатів господарської діяльності аграрних під-
приємств здійснюється сукупним впливом можли-
востей комплексу ресурсів потенціалу. Якщо агра-
рне підприємство має збалансований потенціал, що
є основою успіху його діяльності, то за рахунок
впливу локальних потенціалів створюється ефект
синергізму, який значно перевищує сумарні можли-
вості складових потенціалу і збільшує можливості
виробничої системи. При дисбалансу потенціалу,
коли його складові розвинуті по-різному, або який-
небудь із локальних потенціалів має незадовільний
стан, то навпаки, створюється ефект «падаючого
доміно» і сумарні можливості потенціалу визнача-
ються оцінкою його найслабшого елементу. При
цьому потенціал підприємства потребує негайних
перетворень для покращення збалансованості його](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-6-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 7
складових, як необхідність упередження небезпеч-
них процесів і зменшення негативного впливу.
Значні методичні труднощі при кількісній
оцінці сукупного економічного потенціалу зумов-
лені:
По-перше, якісною неоднорідністю та непорі-
внянністю його структурних складових ланок. Для
визначення окремих елементів економічного поте-
нціалу на практиці користуються системою показ-
ників, які характеризують його з різних сторін.
Крім того, окремі показники можуть змінюватися у
різних напрямах. Отже, кожен з них не дає чіткої
уяви про розмір та динаміку розвитку потенціалу.
По-друге, складністю визначення сукупних ро-
змірів економічного потенціалу пояснюється тим,
що він характеризується не лише кількісними пара-
метрами, а й потенційними можливостями ефекти-
вного функціонування структурних елементів та
потенціалу у цілому.
По-третє, оскільки окремі структурні елементи
мають атрибутивний характер, тобто не мають кі-
лькісного виразу, а розрізняються за якісним зміс-
том (наприклад, інформаційний, потенціал кліма-
тичних умов, організаційний потенціал), врахувати
їх вплив у сукупній величині потенціалу досить
складно.
Березін О.В. та Плотник О.Д. застосувоють на-
ступний алгоритм дослідження оцінки ефективно-
сті використання потенціалу підприємств [11, с.
51]:
1. Розрахунок оцінки локальних потенціалів
підприємства.
2. Оцінка можливостей розвитку окремих
елементів потенціалу.
3. Оцінка коефіцієнтів значимості (ваги)
складових потенціалу.
4. Системне встановлення кількісних і
якісних зв’язків між окремими елементами потен-
ціалу, рівень його розвитку.
5. Аналітичне узагальнення індивідуальних
оцінок перспектив розвитку потенціалу підприєм-
ства.
6. Інтегрування у визначену систему нового
узагальнюючого показника.
Таким чином, оцінка потенціалу сприяє визна-
ченню «вузьких місць» у виробничій системі, їх
усуненню, цілеспрямованому управлінню проце-
сом реалізації можливостей підприємства, ство-
ренню передумов для нових можливостей і перет-
ворення їх у реальну дійсність.
Сучасна методологія дослідження з ефектив-
ності використання економічного потенціалу агра-
рного сектора економіки, на думку окремих науко-
вців, повинна, передусім, базуватися на вивченні
різних важелів поновлення ресурсного потенціалу
в сільському господарстві. З цією метою вчені про-
понують визначити та проаналізувати визначальні
чинники (політичний та соціально-культурний стан
в країні; нормативно-правова база; інвестиційний
клімат; розвиток сільських територій; науково-тех-
нічний прогрес, тощо), що впливають на його відт-
ворення. Більшість науковців і практиків визнача-
ють такі ключові фактори щодо відтворення ресур-
сного потенціалу в аграрному секторі економіки,
як:
– політичні (політичний та соціально-економі-
чний стан у країні);
– соціально-економічні (нормативно-правова
база, комплексні програми розвитку сільських те-
риторій, стан розвитку аграрного сектора еконо-
міки та ринку праці, рентабельність сільськогоспо-
дарських підприємств; рівень матеріального та со-
ціально-психологічного стимулювання працівників
тощо);
– ефективність та якість використання сільсь-
когосподарських земель;
– природно-кліматичні (родючість ґрунтів, те-
мпературні умови, водна та вітрова ерозія, стихійні
лиха та ін.);
– сезонність виробництва (весняно-осінні по-
льові роботи, тощо).
Суттєві труднощі при сукупній оцінці ресурсів
сільського господарства з допомогою вартісних по-
казників викликає відсутність грошових оцінок
природних ресурсів. У останні роки грошова оцінка
земельних ресурсів усе більше використовується у
господарській практиці.
Говорячи про грошову оцінку земель, слід за-
значити, що в економічній літературі її поділяють
на основні два види:
– нормативну оцінку, яка полягає в тому, що
визначений за встановленими нормативами
капіталізований рентний доход із земельної
ділянки, що застосовується при обчисленні роз-
мірів земельного податку, орендної плати за зе-
мельні ділянки, державного мита, втрат сільгоспви-
робництва, розробці механізмів та показників еко-
номічного стимулювання раціонального
використання та охорони земель;
– експертну оцінку, що здійснюється із за-
стосуванням експертами (оцінювачами)
відповідних підходів, методів і оціночних проце-
дур, результати оформлюються у вигляді звіту.
Вона здійснюється при: відчуженні та страхуванні
земельних ділянок; встановленні розміру застави
при кредитуванні; визначенні вартості земельних
ділянок у випадку реорганізації, банкрутства або
ліквідації підприємства; відображенні вартості зе-
мель у бухгалтерському обліку; визначенні роз-
мірів збитків власників і користувачів земельних
ділянок – у випадках, встановлених договором або
рішенням суду тощо.
Грошова оцінка землі необхідна для захисту
від нераціонального використання останньої, її за-
стосування дозволяє економічно примусити і кори-
стувачів, і землевласників дбайливо ставитися до
землі. Це дає можливість впливати на організацію
земельних відносин, особливо – при здійсненні тра-
нсакції із землею, а також створює необхідну фі-
нансову базу місцевого самоврядування.
В основу грошової оцінки земель в Україні по-
кладено рентний дохід, який включає диференціа-
льну ренту, що утворюється під дією родючості
ґрунту і місцерозташування земельної ділянки, ди-](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-7-320.jpg)
![8 The scientific heritage No 49 (2020)
ференціальну ренту, яка створюється за рахунок ін-
тенсифікації використання земель, та абсолютний
рентний дохід (який відповідає 1,6 ц зерна з 1 га).
Величина грошової оцінки земель є добутком річ-
ного рентного доходу і терміну його капіталізації.
Диференціальний рентний дохід в цілому по
Україні становить 7,4 ц зернових з гектара, а разом
з абсолютним рентним доходом – 9 ц з гектара. Од-
нак застосування єдиного для всіх землекористу-
вачів і регіонів абсолютного рентного доходу (в
розмірі 1,6 ц/га зерна) є не зовсім прийнятним,
оскільки це призводить до неурахування якості
кожної окремої ділянки землі, що не сприяє стиму-
люванню її ефективного використання.
Але застосовувані з цією метою різні методики
не дають однозначної оцінки земельних ресурсів,
що ускладнює розробку методики грошової оцінки
потенціалу сільського господарства.
З приводу другої складової ресурсного потен-
ціалу аграрного підприємства – його матеріально-
технічних ресурсів, то тут необхідно зазначити, що
їх вартість в Україні протягом останніх років розра-
ховується як сума основних виробничих і матеріа-
льних оборотних засобів. При цьому для уникнення
повторного урахування із вартості основних засобів
доцільно віднімати вартість багаторічних насад-
жень, а з матеріальних оборотних засобів виклю-
чати амортизацію основних засобів. При цому про-
водяи аналіз основних виробничих засобів, необ-
хідно також зазначити, що в останні роки у зв’язку
з інфляцією вони зазнали багатократної пере-
оцінки. Однак, незважаючи на це, об’єктивних цін
на них поки що немає, оскільки індекси зростання
цін на промислові засоби виробництва були значно
вищими, ніж зростання вартості переоцінки машин
і обладнання. Водночас слід ураховувати, що ос-
новні засоби доцільно брати в оцінці по залишковій
вартості. Це пояснюється тим, що у більшості аг-
рарних підприємств ступінь їх зносу є дуже вели-
ким.
Щодо грошової оцінки персоналу аграрних
підприємств, то в сучасних трансформаційних умо-
вах ринку вона є утрудненою, оскільки для її визна-
чення по різних категоріях працівників підприєм-
ства єдиної методики немає.
Існуючі сучасні різноманітні підходи до гро-
шової оцінки трудового потенціалу можна умовно
поділити на дві такі групи:
1) витратна, згідно з якою його вартість розра-
ховується як сума заробітної плати, витрат на забез-
печення відповідних умов праці та відповідного
соціального життя або за ціною компенсації, що яв-
ляє собою суму витрат, пов’язаних із заміною усіх
працівників, а при необхідності залучення до
бізнесу конкретних менеджерів – ще за 2 додатко-
вих місяці);
2) дохідна, за якою вартість кадрового потен-
ціалу розраховується за реальною вигодою, що має
підприємство від праці робітників. Остання ж являє
собою капіталізовану частину прибутку, створе-
ного цією працею.
На наш погляд, грошову оцінку трудового по-
тенціалу аграрного підприємства доцільно визна-
чати як суму нарахованої оплати праці (що включає
не тільки фактично сплачену, а й затриману на пев-
ний строк величини), витрати на підготовку та пе-
репідготовку кадрів і залучення у підприємство ви-
сококваліфікованих фахівців, задоволення різно-
манітних соціальних потреб працівників та їх
сімей.
Россохою В.В. запропоновано кілька методів
визначення вартісної оцінки потенціалу підприємс-
тва. Найбільш широкого практичного застосування
набуло обчислення економічного потенціалу у гро-
шовій оцінці, запропоноване українськими уче-
ними. Його основні принципи, з урахуванням особ-
ливостей сучасного етапу розвитку галузі, поляга-
ють у наступному [12, с. 37]:
- вартість земельних угідь визначається за гро-
шовою оцінкою кожного їх виду на момент прове-
дення розрахунків;
- основні засоби виробництва враховуються за
їх початковою оцінкою;
- оборотні засоби виробництва враховуються у
розмірі їх фактичних затрат, оскільки вважається,
що швидкість обороту оборотних засобів у сільсь-
когосподарському виробництві становить у серед-
ньому близько року;
- вартісна оцінка трудового потенціалу здійс-
нюється з урахуванням кількості зайнятих у госпо-
дарстві (або сукупності господарств) і рівня факти-
чної річної оплати праці одного працівника.
Запропонована методика не дає достовірного
уявлення про розмір потенціалу аграрного підпри-
ємства, оскільки грошова оцінка різних видів ресу-
рсів є непорівнянною. Зокрема, термін капіталізації
земельних ресурсів становить 33 роки, термін ефе-
ктивного використання основних засобів складає
5 – 10 років, а вартісна оцінка оборотних засобів та
трудових ресурсів щорічно змінюється.
Методика грошової оцінки річного економіч-
ного потенціалу запропонована Плотником О.Д.
полягають у наступному [13, с. 44]:
- вартість земельних угідь визначається за
розміром орендної плати на момент проведення
розрахунків;
- основні засоби виробництва враховуються
за їх амортизацією;
- оборотні засоби виробництва
враховуються у розмірі їх фактичних затрат,
оскільки вважається, що швидкість обороту
оборотних засобів у сільськогосподарському
виробництві становить у середньому близько року;
- вартісна оцінка трудового потенціалу
здійснюється з урахуванням кількості зайнятих у
підприємстві і рівня фактичної річної оплати праці
одного працівника.
Однак, при цьому потрібно мати на увазі, що
вартісні еквіваленти оцінки окремих елементів по-
тенціалу, визначені за цими методиками, мають пе-
вні недоліки, до яких належить:
По-перше, вартісний вимір окремих елементів
виробничого потенціалу не дає фактичне інтегра-](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-8-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 9
льне значення потенціалу для порівняння структу-
рних елементів, аналізу динаміки та ефективності
його використання. Вартісна оцінка і величина еко-
номічного потенціалу має дещо умовний характер,
оскільки у сільському господарстві потенціал ви-
значається не тільки наявним обсягом відповідних
виробничих ресурсів, а й потенційною максима-
льно можливою ефективністю їх використання у
межах сучасних організаційних, соціально-еконо-
мічних форм господарювання. За наведеними мето-
диками організаційні та соціально-економічні чин-
ники як елементи економічного потенціалу не
включаються до його складу.
По-друге, фактичні розміри економічного по-
тенціалу характеризуються показниками спожива-
ної вартості, які, фіксуючи здатність тих чи інших
засобів виробляти певну кількість матеріальних
благ, зумовлюються фізичними, хімічними та ін-
шими природними властивостями, а також власти-
востями, наданими технічним засобам виробництва
діяльністю людини.
По-третє, при визначенні еквівалентного рівня
вартості виробничих фондів, необхідного для оці-
нки у вартісному виразі одного працівника у сіль-
ськогосподарському виробництві, за вищенаведе-
ними методиками доводиться робити істотні при-
пущення. Внаслідок цього вартісна оцінка одного
працівника не завжди об’єктивно відображає реа-
льні потенціальні можливості живої праці. Так, при
обчисленні вартості виробничих фондів, еквівален-
тної одному працівнику, за першим варіантом ме-
тодики його потенційні можливості ототожню-
ються з середньорічною заробітною, а не з потен-
ційною продуктивністю живої праці.
Таким чином, забезпечити ефективне управ-
ління, раціональне використання та відтворення ре-
сурсів аграрних підприємств є можливим за гармо-
нійної взаємодії наступних умов: економіко-соціа-
льна доцільність співвідношення наявних на
підприємстві видів ресурсів; застосування у про-
цесі виробництва сільськогосподарської продукції
прогресивних, екологічно безпечних та високопро-
дуктивних технологій; забезпечення процесів збі-
льшення (розширення, примноження), відтворення
та оновлення ресурсного потенціалу.
За функціональною ознакою складові потенці-
алу є якісно однорідними, проте за ступенем впливу
на виробництво і його результати елементи потен-
ціалу не рівнозначні. Значимість ресурсів виявля-
ється у процесі виробництва і характеризується їх
впливом на результати. Рівень значимості елемен-
тів не постійний і змінюється у міру залучення у
процес виробництва нових елементів, зміни їх яко-
сті й співвідношення, а також при переході до су-
часної стадії розвитку, із зміною економічної пара-
дигми. Раніше визначальним елементом потенціалу
виступала матеріально-технічна база. У новій еко-
номічній системі основу становить оцінка здатності
підприємства до якісних структурних зрушень, які
перш за все визначаються кваліфікацією працівни-
ків, рівнем організації виробництва і праці, ефекти-
вністю системи управління підприємством, опти-
мальністю поєднання окремих видів ресурсів.
Використання економіко-статистичних моде-
лей значно підвищує точність оцінки результатів.
Хоча з цією метою і застосовуються різні види ма-
тематичних функцій, разом з тим їх загальною пе-
ревагою є реальна можливість на їх основі з враху-
ванням ресурсозабезпеченості підприємств визна-
чити розрахунковий результативний показник
господарської діяльності підприємства.
У процесі моделювання залежності обсягу ви-
робництва валової продукції від основних елемен-
тів виробничого потенціалу (землі, виробничих фо-
ндів і трудових ресурсів) на підставі логіко-теоре-
тичної гіпотези відносно форми досліджуваного
взаємозв’язку обирається і опрацьовується модель
похідної функції у її абстрактній формі. У практиці
кореляційно-регресійного моделювання економіч-
них явищ і процесів, які характеризують виробничу
діяльність аграрних підприємств, можна викорис-
товувати такі статистичні моделі як лінійна одно-
факторна, лінійна багатофакторана, ступенева, па-
рабола квадратична, парабола гіперболічна тощо.
Перелік елементарних статичних функцій, за
якими здійснюється аналіз економічного потенці-
алу, можна доповнити іншими видами. Остаточне
рішення щодо вибору того чи іншого виду моделі
має базуватися на зіставленні оціночних статистич-
них характеристик: F-критерію, t-критерію Стюде-
нта, коефіцієнтів апроксимації тощо, які одержані
при обчисленні конкретних числових параметрів
порівнюваних видів функцій. Відбір чинників для
включення у багатофакторну регресійну модель
здійснюють на основі попереднього логіко-теоре-
тичного аналізу.
Економіко-статистичні моделі на основі розра-
хункового результативного показника дають не
пряме, а у зв’язку з його коливаннями, досить від-
носне уявлення про ступінь розвитку і викорис-
тання економічного потенціалу аграрного сектору.
Крім того, регресійні моделі можуть застосовува-
тися лише при дослідженні однорідних об’єктів, на-
приклад, аграрних підприємств чи районів з подіб-
ною спеціалізацією. У іншому випадку, розрахун-
кові значення результативних показників за
окремими різноякісними групами будуть неспівста-
вні.
З урахуванням викладених вище положень,
Плотник О.Д. пропонує розраховувати суму річ-
ного економічного потенціалу аграрного підприєм-
ства за наступною формулою [13, с. 46]:
РЕП = k1 · ОР + k2 · А + k3 · МВ + k4 · ФОП (1.1)
де, РЕП – річний економічний потенціал аграр-
ного підприємства, грн.;
ОР – розмір річної орендної плати (3 % грошо-
вої оцінки сільськогосподарських угідь), грн.;
А – річна сума амортизації основних засобів,
грн.;
МВ – річні матеріальні витрати, грн.;
ФОП – річний фонд оплати праці працівників,
грн.;
k1, k2, k3, k4 – парні коефіцієнти кореляції (кое-
фіцієнти значимості ресурсів).](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-9-320.jpg)
![10 The scientific heritage No 49 (2020)
При досліджені впливу ресурсів на результати
виробництва аграрної продукції необхідно визна-
чити: узагальнюючий результативний показник, по
відношенню до якого встановлюється значимість
ресурсів та показник, який може бути використа-
ний у вигляді коефіцієнта значимості ресурсів.
Узагальнюючими результативними показни-
ками є: валова і товарна продукція, валовий і чис-
тий дохід (прибуток) від реалізації продукції. Після
того, як обрано результативний показник і виділені
виробничі ресурси, необхідно знати міру їх впливу
на результативний показник, тобто значимість чин-
ників. Для цього у теорії економіко-статистичного
моделювання і теорії кореляції використовують рі-
зноманітні статистичні показники. Серед них най-
більш часто застосовуються коефіцієнти парної ко-
реляції, часткової детермінації, коефіцієнти еласти-
чності, а також показники ступеня змінних функції
Кобба-Дугласа, значення часткових похідних виро-
бничих функцій та інші.
В свою чергу, головним недоліком зазначених
методів розрахунку економічного потенціалу і су-
путніх показників є низька стабільність коефіцієн-
тів значимості. Вона має місце, коли зазначені кое-
фіцієнти розраховуються як за визначений період
по кожному року окремо, так і у територіальному
розрізі за групами підприємств. Вказана нестабіль-
ність обумовлена тим, що усі статистичні коефіціє-
нти, які розраховуються на основі регресійних мо-
делей та інтегруються як вимірники значимості
чинників виробництва, у дійсності показують лише
внесок останніх у варіацію результативної ознаки.
Коефіцієнти регресійних моделей відображають в
основному усереднені даної групи підприємств
пропорції між ресурсами виробництва і його ре-
зультатами [14].
Елементи, які складають аграрний економіч-
ний потенціал, якісно однорідні за функціональною
ознакою, адже усі вони являють собою ресурси, що
гіпотетично забезпечують результати виробництва.
Для кількісної співставності різнойменні види ре-
сурсів необхідно привести до єдиної розмірності. У
статистиці з цією метою використовують цілу ни-
зку методичних прийомів. Найбільш широко засто-
совуються методи стандартизації чи нормування.
Сутність найбільш простого з них полягає у тому,
що величина кожного показника, яким характери-
зується той чи інший досліджуваний об’єкт, відно-
ситься до середнього його значення по групі чи ба-
зовому значенню за певний рік, тобто обчислю-
ється індекс руху ресурсів:
І
І
ОбФ
ОбФ
ОсФ
ОсФ
ЧП
ЧП
П
П
Е
у.с
у.с
пот
(1.2)
де, Епот – економічний потенціал підприємства
за методом стандартизації, коефіцієнт;
Пс.у – площа сільськогосподарських угідь під-
приємства, га;
ЧП – чисельність працівників, зайнятих у сіль-
ському господарстві, осіб;
ОсФ – середньорічна вартість основних засо-
бів, грн.;
ОбФ – середньорічна вартість оборотних засо-
бів, грн.;
І – розмір капітальних інвестицій, грн.
У даному випадку пропорції між досліджува-
ними об’єктами за рівнем кожного показника збері-
гаються, але не у натуральних, а у відносних оди-
ницях. Отримані відносні показники можуть дода-
ватися. Ця операція можлива тому, що названі
показники зводяться до єдиної бази.
При оцінці вартості ресурсного потенціалу аг-
ропромислового формування з метою уникнення
подвійного урахування сировини власного вироб-
ництва її вартість доцільно віднімати від сукупної
вартості ресурсів сільського господарства і проми-
словості. На увагу заслуговує пропозиція Черемісі-
ної С.Г. щодо доцільності використання інтеграль-
ної оцінки, яка дозволяє уникнути наявних недолі-
ків. Вартісну оцінку потенціалу підприємства вона
рекомендує визначати як суму його ресурсів, ско-
риговану на коефіцієнти відповідності технологіч-
ним вимогам виробництва, помножену на добуток
коефіцієнтів інших складових потенціалу, які не
піддаються вартісній оцінці. При цьому останні ро-
зраховуються відношенням фактично досягнутого
рівня до нормативного [15, с. 328].
Сума стандартизованих значень ресурсів за
змістом ближче до показника ресурсозабезпечено-
сті, ніж до економічного потенціалу. На відміну від
ресурсозабезпеченості, він розглядається тут як ін-
тегральна можливість системи ресурсів забезпе-
чити при їх використанні певний рівень виробниц-
тва. Тому, для підвищення точності кількісної оці-
нки цієї можливості, поряд з показниками
ресурсозабезпеченості підприємств і регіонів, необ-
хідно визначити значимість кожного ресурсу.
Отримані з допомогою індексного методу зна-
чення аграрного економічного потенціалу, вира-
жені у відносних одиницях, поряд з цим дають кон-
кретне уявлення про диференціацію господарств і
регіонів за цим показником, а також про головні те-
нденції його зміни.
Для прогнозу тенденцій розвитку виробництва
сільськогосподарської продукції у майбутньому ва-
жливо не лише визначити наявний економічний по-
тенціал, але й прослідкувати динаміку рівня його
використання. Потенціал підприємства доцільно
характеризувати не одним, а сукупністю показни-
ків, причому залежно від природи самого показ-
ника, застосовувати чи то вартісну оцінку, чи то на-
туральну, чи то зовсім іншу – евристичну. Методо-
логічною основою їх визначення є співвідношення
результату з масою ресурсу, використаного для
його досягнення. При цьому показники рівня вико-
ристання елементів потенціалу мають уможливлю-
вати порівняльну оцінку як ефективності викорис-
тання різноманітних елементів потенціалу одного
підприємства, так і різних виробничих систем.
З метою оцінки економічної ефективності ви-
робництва в аграрних підприємствах використову-
ють натуральні та вартісні показники. Вихідними є
їх натуральна форма – урожайність культур або](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-10-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 11
продуктивність худоби. Підвищення цих показни-
ків відповідає головному завданню – збільшення
виробництва споживчої вартості та підвищення
життєвого рівня населення. Однак, для виявлення
економічної ефективності слід знати витрати, які
забезпечили одержання відповідної урожайності
культур і продуктивності худоби. Кожне аграрне
підприємство виробляє різнорідну продукцію. Щоб
одержати зіставні величини витрат і результатів ви-
робництва, обсяг усієї продукції переводять у вар-
тісну форму.
Основні показники економічної ефективності
виробництва аграрного підприємства включають:
виробництво валової продукції і валового доходу
відносно витрат виробництва; затрати праці на ви-
робництво 1ц продукції; собівартість 1 ц продукції;
одержаний прибуток на 1 га і 1 ц продукції та рівень
рентабельності.
Для оцінки рівня ефективності використання
потенціалу аграрного підприємства розраховувати
інтегральний індекс ефективності використання по-
тенціалу (Іеф), що характеризує його прибутковість
і динамічне використання виробничих ресурсів. Він
може бути визначений через рівняння виду [16, с.
149]:
4 пмвфвппеф jjjjІ (1.3)
де, Іеф – інтегральний індекс ефективності ви-
користання потенціалу аграрного підприємства, ко-
ефіцієнт;
jпп, jфв, jмв, jп – індекси продуктивності праці,
фондовіддачі, матеріаловіддачі, ефективності вико-
ристання землі, які розраховуються за формулами:
ср
ср
п
п
пп
ЧП
Пр
:
ПЧ
Пр
j (1.4)
ср
ср
п
п
фв
ОВЗ
Пр
:
ВЗО
Пр
j (1.5)
ср
ср
п
п
мв
МВ
Пр
:
ВМ
Пр
j (1.6)
сру.с
ср
пу.с
п
п
П
Пр
:
П
Пр
j (1.7)
де, Прп, Прср – чистий прибуток досліджува-
ного підприємства та аграрних підприємств району
відповідно, грн.;
ЧПп, ЧПср – серередньооблікова чисельність
працівників, зайнятих у сільському господарстві
досліджуваного підприємства та аграрних підпри-
ємств району відповідно, осіб;
ОВЗп, ОВЗср – середньорічна вартість основ-
них засобів досліджуваного підприємства та аграр-
них підприємств району відповідно, грн.;
МВп, МВср – матеріальні витрати досліджува-
ного підприємства та аграрних підприємств району
відповідно, грн.;
Пс.у п, Пс.у ср – площа сільськогосподарських
угідь досліджуваного підприємства та аграрних
підприємств району відповідно, га.
Індекси змін показників продуктивності праці,
фондовіддачі та використання землі визначається
відношенням відповідних показників за звітний пе-
ріод до показників за базовий період.
Чим вищий показник інтегрального викорис-
тання економічного потенціалу, тим вища ефектив-
ність використання економічного потенціалу у зві-
тному періоді.
Одним з показників ефективності викорис-
тання економічного потенціалу є ресурсовіддача та
ресурсоємність, що є важливими складовими дося-
гнення ефекту у виробництві. Ресурсовіддачу і ре-
сурсоємність розуміють як спроможність сукупних
виробничих ресурсів створювати продукт протягом
певного періоду. Чим менші витрати праці і капі-
талу припадає на одиницю продукту тим менша ре-
сурсоємність і вища ресурсовіддача, а, отже і ефек-
тивність виробництва.
Ресурсоємність і ресурсовіддача є економіч-
ними категоріями суспільного виробництва. Ресур-
соємність і ресурсовіддача показують синтез відно-
шення функціонуючих виробничих ресурсів з отри-
маним результатом й характеризує рівень
використання сукупних ресурсів. У цих відношен-
нях відображені всі економічні, політичні та соціа-
льні процеси.
Ресурсоємність показує, ціною яких зусиль до-
сягається один і той самий результат у різних при-
родно-економічних умов виробництва, а ресурсо-
віддача відображає продуктивну силу використа-
них ресурсів у тих самих умовах і обчислюється за
формулою [17, с. 64]:
РП
ВП
PВ , (1.8)
де, РВ – ресурсовіддача, грн.;
ВП – валова продукція у порівняльних цінах
2010 р., грн.;
РП – сума ресурсного потенціалу підприємс-
тва, грн.
Скорочення сукупних ресурсів на створення
одиниці продукту, за інших рівних умов, сприятиме
зниженню ресурсоємності продукції. У підсумку
одержувана продукція буде ресурсоекономною,
свідчить про здешевлення виробництва продукції,
зумовлене більш раціональним використанням ре-
сурсів. Отже, це буде характеризувати підвищення
ефективності усього сільськогосподарського виро-
бництва.
Застосування показника ресурсовіддачі дозво-
ляє здійснити диференційований підхід до прогно-
зування обсягу виробництва і реалізації продукції
сільського господарства з урахуванням виробничих
можливостей підприємств. У підприємствах з висо-
кою ресурсовіддачею для виробництва одиниці
продукції буде необхідно менше вкладень капіталу
та інших ресурсів, порівняно з підприємствами з
низькою ресурсовіддачею. Таким чином, показник
ресурсоємності більш прийнятний при аналізі дося-
гнутих результатів виробництва і виявленні внутрі-
шньогосподарських резервів, а ресурсовіддачі у](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-11-320.jpg)
![12 The scientific heritage No 49 (2020)
плануванні та прогнозуванні обсягу виробництва і
реалізації продукції сільського господарства.
На думку Калетніка Г.М., старатегіко-інститу-
ційні аспекти використання економічного потенці-
алу аграрного сектору економіки України потрібно
зреалізовувати виходячи з передбачень аграрної на-
уки, яка повинна першочергово зафіксувати у своїх
планах такі завдання, що випливають із довгостро-
кових пріоритетів розвитку держави, суспільства й
сільськогосподарської галузі. Вирішення цих за-
вдань у своїй результативності повинно забезпе-
чити вагомий соціально-економічний позитив,
інноваційну спроможність та інвестиційні приваб-
ливість, стабільність виробництва і сталий розви-
ток сільських територій [18, с.13].
Застосування в оцінці економічної ефективно-
сті використання економічного потенціалу аграр-
них підприємств, висвітлених у статті узагальнюю-
чих показників, дозволить забезпечити більш повну
і правильну оцінку їх діяльності.
Висновки. На основі проведених теоретико-
методологічних досліджень механізму формування
та розвитку потенціалу аграрних підприємств за-
пропоновано визначати економічний потенціал під-
приємства як його здатність забезпечити отримання
стабільного прибутку шляхом задоволення потреб
споживачів, за існуючих внутрішніх та зовнішніх
обмежень з урахуванням потенційної можливості
розвитку підприємства.
Досліджено методичні підходи до оцінки еко-
номічного потенціалу аграрних підприємств, які
базуються на наступних принципах: вартість земе-
льних угідь визначається за розміром орендної
плати на момент проведення розрахунків, основні
засоби виробництва – за сумою їх амортизації, обо-
ротні засоби – у розмірі їх фактичних затрат, варті-
сна оцінка трудового потенціалу здійснюється з
урахуванням кількості зайнятих у підприємстві і рі-
вня фактичної річної оплати праці одного праців-
ника. Усі економічні ресурси враховуються у мо-
делі з урахуванням коефіцієнтів значимості ресур-
сів у процесі виробництва сільськогосподарської
продукції, які визначаються на основі кореляційно-
регресійного аналізу.
Список літератури
1. Гавва В.Н., Божко Е.А. Потенціал підпри-
ємства: формування та оцінювання : навчальний
посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2004.
224 с.
2. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємс-
тва: формування та оцінка. Київ: Центр навчальної
літератури, 2005. 352 с.
3. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І.
Потенціал підприємства : формування та оцінка:
навчальний посібник. Київ: КНЕУ, 2003. 316 с.
4. Лагун М.І. Аналіз майнового потенціалу
підприємства. Формування ринкових відносин в
Україні. 2008. №6. С. 85 – 89.
5. Сакун А.Ж. Основні методи та показники
оцінки ефективності підприємницької діяльності
аграрних структур. Таврійський науковий вісник:
Зб. наук. пр. Херсон: Херсонський державний аг-
рарний університет. 2008. Вип. 61. С. 229–233.
6. Мойса М.Я., Крюкова І.О. Ресурсний по-
тенціал аграрних підприємств та економічний ме-
ханізм його раціонального використання. Еко-
номіка АПК. 2004. № 2. С. 77 – 80.
7. Россоха В.В. Теоретичні положення оцінки
потенціалу підприємств АПК. Економіка АПК.
2005. №6. С. 45 – 51.
8. Тарасова В.В. Ресурсоємність і ресурсовід-
дача в агровиробництві: монографія. Житомир:
ДВНЗ “Державний агроекологічний університет”,
2007. 348 с.
9. Архипов В.М. Проектирование производ-
ственного потенциала объединений (теоретические
аспекты). Луганск: ЛГУ, 1984. 135 с.
10. Дорошенко Ю. А. Экономический потен-
циал территории. Санкт- Петербург: Химия, 1997.
237 с.
11. Березін О.В., Плотник О.Д. Економічний
потенціал аграрних підприємств: механізми фор-
мування та розвитку. Полтава: Інтер Графіка, 2012.
221 с.
12. Россоха В.В. Методологічні аспекти фор-
мування та розвитку потенціалу підприємств аграр-
ної сфери АПК. Економіка АПК. 2005. №8. С. 36–
42.
13. Плотник О.Д. Особливості оцінки ефектив-
ності використання економічного потенціалу аг-
рарних підприємств. Економіка та управління
АПК : Зб. наук. праць. Біла церква, 2010. Вип. 3
(75). С. 44 – 48.
14. Тредіт В.Є. Методика оцінки величини ре-
сурсного потенціалу сільськогосподарських підп-
риємств. Ефективна економіка: Електронне нау-
кове фахове видання. 2015. №4. URL:
http://www.economy.nayka.com.ua. Ч
15. Черемисина С.Г. Развитие виноградно-ви-
нодельческого производства Крыма: монограф.
Киев: ННЦ ИАЭ, 2006. 490 с.
16. Плотницька С.І. Ресурсний потенціал підп-
риємства як фактор побудови ефективної стратегії
конкурентоспроможності. Ефективна економіка:
Електронне наукове фахове видання. 2015. №4.
URL: http://www.economy.nayka.com.ua.
17. Тарасова В.В. Ресурсоємність і ресурсовід-
дача в агровиробництві: монографія. Житомир:
ДВНЗ “Державний агроекологічний університет”,
2007. 348 с.
18. Калетнік Г.М. Стратегіко-інституційні за-
сади ефефктивності використання потенціалу аг-
рарного сектору економіки. Економіка. Фінанси.
Менеджмент: актуальні питання науки і практики.
2015. № 1. С. 3-15.](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-12-320.jpg)
![16 The scientific heritage No 49 (2020)
are identified.
Ключові слова: диджиталізація, диджитал-технології, бухгалтерський облік, аудит, професійне сере-
довище, диджитал компетентності, диджитал економіка.
Keywords: digitalization, digital technologies, accounting, audit, professional environment, digital
competencies, digital economics.
Постановка проблеми. Обізнаність та розу-
міння потенційного впливу диджитал-технологій
на формування професійного ландшафту бухгалте-
рів і аудиторів мають вирішальне значення для фо-
рмування диджитал-компетенцій у сучасному шви-
дко змінюваному бізнес-середовищі. Потрібен пос-
тійний моніторинг «цифрових трансформацій» для
визначення перспективних напрямів застосування
та оцінки їх результатів. Науковцями та практи-
ками ведеться дискусія з приводу переліку профе-
сій, які залишаться за «межами» сьогодення та які
саме видозміни можуть очікувати «переможців»
диджитал-марафону.
Питаннями впливу Industry 4.0 на економічну
діяльність переймаються багато відомих зарубіж-
них і вітчизняних науковців, таких як Белл Д., Бон-
дар М., Кастельс М., Колот А., Кузьмінський Ю.,
Лукяненко Д., Петрик О., Стоуньєр Т., Тоффлер Е.,
Слободяник Ю. та інші. Але основною метою та
завданням статті є вивчення практичного досвіду
відомих зарубіжних «гравців» цифрового ринку у
формуванні цифрового оточення бухгалтерської та
аудиторської діяльності. Дослідження не має за
мету зробити конкретні висновки про остаточні на-
слідки цифровізації професій бухгалтера та ауди-
тора. Корисність результатів як з наукової, так із
практичної точок зору полягає в тому, щоб зрозу-
міти особливості створення сценаріїв розвитку про-
фесії у світлі рушійних технологічних змін.
Викладення основного матеріалу. Світова спі-
льнота у своєму розвитку пройшла чималий шлях,
на якому постійно змінювалося середовище її жит-
тєдіяльності, запроваджувалися все нові, доскона-
ліші технології, які робили комфортнішими умови
життя і праці людей. Останнім часом з’явилися те-
рміни «вибухові технології», «цифрова економіка»,
«цифровий ринок», «цифрові професії» та інші, ха-
рактерні для так званої 4-ї промислової революції
або Industry 4.0. Оцифровування суспільста багато-
векторне і потребує відповідних фінансових ресур-
сів для їх впровадження, а також знань і умінь («ци-
фрових компетенцій») для їх ефективного викорис-
тання. Виникла нагальна потреба своєчасного
реагування бізнес-середовища на гіпершвидкісний
темп впровадження цифрових технологій, які гара-
нтують значні конкурентні переваги при їх застосу-
ванні.
Зауважимо, що фахівці, які вже мають досвід у
використанні таких технологій в діяльності компа-
ній, виокремлюють два напрями цифрових перетво-
рень: 1) трансформацію бізнесу за рахунок зміни
досвіду (клієнтів, працівників, екосистеми), що
сприяє зміцненню їх конкурентного позиціювання;
2) модернізацію інформаційних технологій та біз-
нес-процесів (модернізація ІТ-структури з метою
сприяння диджитал-трансформації власної компа-
нії) [8]. З цього приводу, на нашу думку, доречною
буде порада Джона Ф. Кеннеді: «Зміна – це закон
життя. А ті, хто дивиться лише на минуле чи сього-
дення, неодмінно пропустять майбутнє» [6].
Отже, розглянемо, яким чином зарубіжні фахі-
вці характеризують вплив диджиталізації на профе-
сію бухгалтера та аудитора, чи готові вони зміню-
ватися та які нові умови створюють смарт-техноло-
гії для цієї категоії професіоналів.
Погоджуємося з думкою фахівців HR-
компаній, які зазначають, що багато професій, зок-
рема, пов’язаних з фінансами, втратять свою актуа-
льність (наприклад, фінансовихі аналітики, фінан-
сові контролери, фінансові консультанти тощо).
Можуть з’явитися професії з нетиповими функці-
ями, наприклад, «бухгалтер-нотаріус» чи «креа-
тиво-бухгалтер», затребувані в умовах Industry 4.0.
Так, Ізмаел Текбас (Ismail Tekbas) – фінансо-
вий директор компанії «Kurt Nonwoven» зазначає:
«Професії, які не відповідають технологічним змі-
нам, без сумніву, застрягнуть на запорошених сто-
рінках історії.» [5]. На його думку на професію бу-
хгалтера найбішьше впливають не тільки техноло-
гічні розробки, а і глобалізація. Такої думки
дотримується і Лео Р. Моретті (компанія «Marcum
LLP») [6]. Він зазначає, що диджитал-технології
трансформують також традиційні аудиторські пос-
луги, тому на практиці потрібно уміти використо-
вувати переваги таких технологій. Автор виокрем-
лює чинники впливу, пояснюючи це: експонентним
зростанням даних, удосконаленням засобів їх об-
міну та необмеженою потужністю їх обробки; ви-
користанням штучного інтелекту; застосуванням
машинного навчання; алгоритмами, науковими да-
ними та аналітикою. Зазначає, що бухгалтери і ау-
дитори повинні уміти використовувати ці інновації
вже сьогодні, бути готовими до швидкого оволо-
діння технологіями, які з’являться найближчим ча-
сом.
Як свідчать результати дослідження британсь-
ких фахівців [14] хмарні технології, використання
криптовалют, поступове впровадження Tax Digital
видозмінять практику роботи бухгалтерів та ауди-
торів і в довгостроковій перспективі. Як зазнача-
ється в цьому дослідженні, використання цифрових
технологій вже у найближчому майбутньому спри-
чинять те, що в «руках» роботів застаріє цілий ряд
робочих місць. У деяких галузях уже успішно вико-
ристовуються чат-боти та машинне навчання, що
призводить до відмови використання праці людей.
Стівен Харріс та Боерд Мембер (Board Mem-
ber) [11] зазначають, що бухгалтерські фірми від 3
до 5 мілліардів доларів США на рік витрачають на
удосконалення інформаційних технологій, забезпе-
чуючи зростання якості аудиту за рахунок автома-
тизації рутинних ручнучних процедур. Інтернет-те-
хнології, зокрема хмарні, забезпечують взаємодію](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-16-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 17
аудитора з комп’ютерною бухгалтерською систе-
мою клієнта, уможливлюючи стандартизацію фор-
матів даних, автоматичний достум до них, їх ком-
пеляцію, тобто фомування безперервної моделі ау-
диту і моніторингу.
Крім того, цифрові технології сприяють зрос-
танню ефективності аудиту, підвищенню якості те-
стування, кадровим змінам, уможливлюють розши-
рення переліку оброблюваної інформації про ком-
панію клієнта (наприклад, нефінансової звітності),
гарантуючи достовірність такої інформації [12].
Перевірка і аналіз 100% транзакцій дозволяють гли-
бше зрозуміти діяльність компанії, ретельно відслі-
дковувати тенденції і ризики клієнтів протягом
усього процесу аудиту.
Аналізуючи вітчизняний досвід цифровізації,
Сльозко Т. та Загородня Н. в статті «The Fourth In-
dustrial Revolution: The Present and Future of Ac-
counting and the Accounting Profession» [10] в першу
чергу акцентують увагу на перевагах он-лайн тех-
нології як новітньої моделі бухгалтерії, вигідної і
працівникам, й роботодавцям. Відомі українські ІТ-
компанії такі, як «IT Enterprise», «IS-pro», ІПСТ
«Облік SaaS» та інші, вже пропонуюють своїм ко-
ристувачам сучасні програмні рішення, які базу-
ються на хмарних обчисленнях. Цікавим є досвід
компанії «CaseWare Ukraine», яка пропонує своїм
клієнтам однойменне аудиторське програмне рі-
шення. Відповідно, є потреба у напрацюванні бух-
галтерами і аудиторами навичок роботи в такими
софтами. Маємо надію, що найлижчим часом вітчи-
зняний бізнес сміливіше долучатиметься і до інших
диджитал-технологій.
Зауважимо, що автоматизацією обліку та ау-
диту сьогодні вже нікого не здивуєш. Як свідчить
багаторічна практика, бухгалтерський облік уже
тривалий час успішно автоматизується програмним
забезпечення різного ступеню складності, тобто
для малих, середніх чи великих компаній. За допо-
могою комп’ютерів обробляються багаторазові,
трудомісткі та додаткові завдання, тоді як фахівці
мають можливість більше уваги приділяти аналізу
та консультуванню клієнтів на більш високому рі-
вні. Але наслідки впровадження диджитал-техно-
логій значно продуктивніші.
Важливим моментом є те, що утворюване інно-
ваційними технологіями професійне середовище
бухгалтерів і аудиторів все більше набуває ознак ві-
ртуальності. Погоджуємося з думкою авторів [10],
що сучасним фахівцям більше не обов’язково пра-
цювати в офісах, та навіть не обов’язково бути гро-
мадянином певної країни, щоб виконувати за-
вдання роботодавця чи обслуговувати клієнтів.
Спеціалізовані програмні рішення забезпечують
ефективний контроль якості виконуваних робіт
працівниками, які працюють на відстані.
На підтвердження цього, зазначимо, що сві-
това пандемія (COVIT-19) повністю «перезаванта-
жила» життя і діяльність світової спільноти. Тепер
мова йде про те, що ні економічна, ні соціальна чи
інші сфери діяльності функціонувати по-старому
вже не зможуть. Умови суворого карантину приз-
вичаїли людей до роботи в он-лайн режимі. До того
ж і ІТ-фірми пропонують користувачам «хмарні»
корпоративні конфігурації – комплексні рішення
для корманій будь-якого профілю і розміру. Це ще
один із впливових чинників, які прискорюють ви-
користання цифрових технологій.
Погоджуємося з думкою всесвітньо відомого
автора-футуриста і стратегічного радника з питань
бізнесу й технологій для урядів та компаній Бер-
нара Марра, який допомагає організаціям покра-
щити свою ділову ефективність за рахунок цифро-
вих технологій [1]. Автор стведжує, що процес удо-
сконалюється поступовим запровадженням
штучного інтелекту, машинного навчання, чат-бо-
тів. На його думку, машини доповнюють «силу мо-
зку людини», поступово перетворюючись у найцін-
нішого колегу для бухгалтера чи аудитора. Також
зазначає, що вже зараз використання цифрових те-
хнологій уможливлює аудит 100% фінансових опе-
рацій компаній, а не просто вибірки. Обробляючи
величезні обсяги різних даних, машини здатні ефе-
ктивно та точно аналізувати їх. Не дивлячись на те,
що за рахунок цього підвищується ефективність та
точність аудитів, Марр Б. переконаний в тому, що
ніщо не замінить емоційний інтелект, який вкладає
у свою роботу людина. Крім того, людина в диджи-
тал-середовищі може вільно обирати завдання, які
їй краще підходять.
Моретті Лео Р. [6] зазначає, що аудитори вже
зараз повинні концентрувати увагу на смарт-техно-
логіях, які охоплюють повну інформацію, а не три-
матися за сьогоднішні та вчорашні підходи, які ба-
зуються на вибірці. Хоч диджитал-інструменти мо-
дифікують облік і аудит, окремі фахівці відмічають
те, що загалом незмінними поки що залишаються
самі методи збору, запису, систематизації, деталіза-
ції та узагальнення інформації [10].
Як зазначено у доповіді Forbes Insights / KPMG
«Аудит 2025», 80% респондентів вважають, що ау-
дитори в своїй повсякденній діяльності повинні на-
давати перевагу більш складним технологіям зби-
рання, обробки та аналізу даних [13]. Дослідники
виокремлюють три ключові сфери, які вплинуть на
аудиторську діяльність:
- Підвищення якості аудиту за рахунок ког-
нітивних технологій: штучний інтелект здатний
швидко обробляти і аналізувати величезні масиви
даних; програмні алгоритми можуть імітувати мис-
лення людини, замінюючи цілі аудиторські групи.
Машинне навчання, як складова когнітивної техно-
логії, уможливлює розробку нових стратегій за не-
визначених умов чи перешкод. Крім цього, аудитор
може використовувати дані нетрадиційних джерел:
Інтернету, радіо, соціальних мереж, телебачення,
поєднуючи результати їх аналізу з обробкою фінан-
сової та іншої інформації клієнта, більш чітко ви-
значати можливий ризик.
- Продуктивність прогнозної аналітики: ін-
струменти когнітивних технологій забезпечують
глибоке та надійне розуміння стану бізнесу клієн-
тів, виявлення будь-яких ризиків, завдяки поглиб-
леному аналізу даних та наданню якісних прогнозів
на майбутнє. Цей процес базується на даних не](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-17-320.jpg)
![18 The scientific heritage No 49 (2020)
тільки клієнтів, отриманих з власних інформацій-
них систем, а й їх комбінації з даними галузі або ри-
нку. Для аудиторів цифрові інструменти уможлив-
люють порівняння даних клієнта з прогнозними ре-
зультатами з метою виявлення відповідності чи
невідповідності очікуваним результатам та тенден-
ціям.
- Нова платформа занурення: розумні циф-
рові хаби (концентратори): хмарні технології слу-
гують «смарт-платформами», які уможливлюють
аудиторам інтерактивний режим віддаленого вико-
ристання даних і аналітики, автоматизовану їх об-
робку та візуалізацію. Головне, сучасні інтелектуа-
льні платформи повинні передбачати можливість
інтеграції з інноваційними технологіями найближ-
чих років.
Погоджуємося з висновками фахівців, що ког-
нітивні технології, створюючи умови для значного
підвищення якості аудиторських перевірок, не зме-
ншують роль людини в цьому процесі, а переводять
в іншу площину. За умови колосального зростання
обсягів структурованої і неструктурованої інфор-
мації, використання штучного інтелекту забезпечує
проведення високоякісних аудитів. Це забезпечу-
ється поглибленим розкриттям даних про компа-
нію, операційне середовище; поглиблений конт-
роль фінансової звітності; спрощу визначення ри-
зику та напрацювання ключових аудиторських
суджень. «Витончені» технології за рахунок дос-
тупу до багатьох даних уможливлюють деталізацію
аудиторських доказів, що дозволяє професіоналам
роботи ключові судження. На думку Брайана Фо-
стера – лідера KPMG в США по розробці нових рі-
шень в області аудиту [13], така можливість дос-
тупу аудиторів до детальніших аудиторських даних
і цінної інформації, в перспективі дозволить дифе-
ренціювати пропонування аудиторських послуг.
Мухаммад Азізул Іслам – доктор наук (RMIT)
у статті «Future of Accounting Profession: Three Ma-
jor Changes and Implications for Teaching and Re-
search» [7] наводить результати досліджень, прове-
дених у 2017 році ACCA, стосовно впливу цифро-
вих технологій на майбутнє професії бухгалтера. За
прогнозами до 2025 року мають відбудутися такі
три важливі зміни:
1. удосконалення традиційних способів ро-
боти бухгалтера за рахунок використання смарт-
технологій, які покращать розкриття інформації за
допомогою інструментарію інтерпретації «Big
Data»; інтелектуальні програмні системи сприяти-
муть подальшому поширенню аутсорсингів бухга-
лтерських послуг, зокрема, закордонних; покращу-
ватимуть співпрацю з спільнотами та взаємодію із
зацікавленими сторонами;
2. зміна зайнятості в галузі бухгалтерського
обліку за рахунок глобалізації стандартів звіту-
вання / розкриття інформації, яка прискорюється
вільними грошовими потоками на ринках капіталів
різних країн. Забезпечуючи обмін технічними та
професійними навичками, закордонна аутсортин-
гова діяльність дозволить мінімізувати відповідні
витрати, створюючи більше можливостей для бух-
галтерської професії;
3. посилення впливу професійних (податко-
вих) бухгалтерів на міжурядові податкові дії з при-
воду обмеження ухилень від сплати податків, ціно-
утворення на трансфери, відмивання грошей, удо-
сконалення податкового регулювання та правил
розкриття інформації (нові форми корпоративної
звітності, інтегроване регулювання звітності тощо).
Серед багатьох чинників впливу, на нашу ду-
мку, доцільно звернути увагу на таку особливість,
як тісний взаємозв’язок між бухгалтерським облі-
ком і аудитом. Аудитоські фірми, які розуміються і
використовують у своїй діяльності конкретні циф-
рові технології, можуть сприяти впровадженню ци-
фрових технологій у своїх клієнтів. З іншого боку,
технологічно передові клієнти можуть спонукати і
самі аудиторські фірми до запровадження таких те-
хнологій при наданні аудиторських послуг.
Якщо розглядати диджиталізацію Великої чет-
вірки, то слід відмітити сприятливі моменти її впро-
вадження: доступ до широкого кола зацікавлених
сторін, необхідних для здійснення трансформації;
сформована довіра до четвірки; можливість бути ін-
тегратором чи організатором інших послуг і техно-
логій.
Ураховуючи усе вищезазначене, можна гово-
рити про те, що процес цифрофізації бухгалтерсь-
кої і аудиторської діяльності уможливлює форму-
вання нових її напрямів. Як зазначають експерти [8]
цифрові технології, істотно змінючи структуру ін-
дустрії послуг, продукують нових гравців цього ри-
нку, відповідно відбувається перерозподіл його ча-
сток. Так, Deloitte насьогодні має найбільші досяг-
нення та величезний потенціал у використанні
диджитал-технологій. Маючи провідних фахівців з
питань цифрових перетворень, неймовірну мережу
Deloitte, компанія реалізує свої цифрові можливості
через створення нових інноваційних сервісних до-
датків та продає послуги клієнтам. E&Y, за прикла-
дом Deloitte, також створює велику і складну орга-
нізацію цифрового перетворення та обслугову-
вання. До цього процесу долучаються KPMG та
PwC.
Ці потужні, складні за організаційною структу-
рою компанії успішно освоюють значну частку ри-
нку цифрових перетворень, захоплюють сегмент
ринку керованих послуг (мережевого аутсорсингу,
послуг з надання та управління додатками), який
також піддається цифровій трансформації. Конку-
ренти та корпоративні клієнти бухгалтерських і ау-
диторських компаній «Великої четвірки» завдяки
цифровій трансформації стають грізними суперни-
ками для Accenture, IBM і індійських постачальни-
ків послуг [8].
Стосовно діяльності професійних бухгалтерів,
Ташія Бетстоун – старший віце-президент із зовні-
шніх зв'язків і розвитку бізнесу, CPA Канада [3] пе-
редбачає зміни (суспільні, геополітичні, економічні
та екологічні), які відбудуться під впливом диджи-
тал-технологій в найближчому майбутньому.
Цьому підтвердженям є результати піврічного дос-
лідження, консультування та онлайн-дискусій 1200
СРА, регуляторів, спеціалістів із стандартизації, ек-
спертів з технологій та науковців з усього світу та](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-18-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 19
Канади. Головними питаннями до респондентів
були: яким буде бізнес у 2030 році, якими навич-
ками має володіти професійний бухгалтер в умовах
диджитал-технологій та як їм відповідати. Запропо-
нована основа для створення стратегії розвитку бу-
хгалтерської професії на наступне дисятиріччя
знайшла відображення у звіті «Шлях вперед», роз-
міщеному на веб-сайті CPA Canada. Як висновок, в
умовах цифрової економіки професія бухгалтера
здатна адаптуватися до нових технологій. Автор ак-
центує увагу на тому, що однією з професійних яко-
стей сучасного бухгалтера має бути уміння донести
до фірми, в якій він працює, ефективність застосу-
вання цифрових технологій; важливість захисту да-
них, як нового виду валюти, забезпечення їх якості
та надійності у використанні для прийняття управ-
лінських рішень; уміння швидко реагувати на ди-
джитал-зміни в бізнес-середовищі та розробити
єтику роботи в ньому.
На нашу думку, доречно окремо зупинитися на
важливому чиннику – інформації, нових техноло-
гіях її оброки і використання.
Так, Статис Гулд (Stathis Gould), який очолює
розвиток міжнародних послуг для професійних бу-
хгалтерів, які працюють у бізнесі та промисловості
в IFAC, в роботі «Building Data Science and Analyt-
ics Capabilities in Finance and Accounting» [2] наго-
лошує на нагальній потребі швидкого розвитку
компетенцій та навичок використання диджитал-
технологій фахівцями з бухгалтерського обліку та
фінансів, зокрема у Data Science, аналітиці даних та
управлінні ними. Він зазначає, що це дозволить фа-
хівцям глибше розуміти дані, забезпечувати ефек-
тивніше прийняття управлінських рішень та конт-
роль. Крім цього, дуже актуальним сьогодні є інте-
грація вищезазначених технологій з штучним
інтелектом, що теж кардинально змінює вимоги до
знань фахівців. Особлива увага акцентується на ті-
сній взаємодії професійних бухгалтерських органі-
зацій, академічних закладів та інших постачальни-
ків освітніх послуг для напрацювання компетенцій.
Автор зазначає, що такі знання потрібно розвивати
не тільки професійним бухгалтерам, а й бухгалте-
рам, які працюють на фірмах.
Як і будь який процес, диджиталізація обліку і
аудиту також має і окремі недоліки. Стівен Харріс,
член Наглядової Ради за бухгалтерським обліком у
публичніх компаніях (PCAOB) [11] хоч і вважає ви-
користання цифрових технологій «трансформацій-
ною ерою в аудиті», одночасно зауважує, що такі
потужні інструменти не здатні повною мірою замі-
нити знання, судження та професійний скептицизм
аудиторів. Крім цього, наголошує ще й на проблемі
постійної підтримки безпеки даних та забезпечення
якості використовуваних інших диджитал-інстру-
ментів як власних, так і постачальників. Важлива
також наявність або доступність таких інструмен-
тів при забезпеченні узгодженості підходів до гру-
пових аудитів. Автоматизація аудиторських проце-
дур, використання штучного інтелекту сприяють
зменшенню кількості найманих молодших аудито-
рів. Не можна не погодитися з автором, що ці та
інші риси аудиту в цифровому середовищі, карди-
нально змінюють стуктуру компетенцій фахівців,
які з’являться на ринку праці найближчим часом.
Якщо розглядати постійно зростаючі вимоги
до глобальної бухгалтерської освіти в умовах вико-
ристаня смарт-технологій, то, на нашу думку, доре-
чно звернути увагу на досвід IFAC у наданні допо-
моги ключовим зацікавленим сторонам у комплек-
сній підготовці майбутніх професійних
бухгалтерів. Команда IFAC пропонує відеоматері-
али, які дозволяють зрозуміти стратегію розвитку
галузі бухгалтерської освіти в контексті міжнарод-
них стандартів освіти (IES) [4].
Основною прогалиною сучасних бухгалтерів і
аудиторів є недостатні знання з використання
смарт-технологій (включаючи хмарні обчислення
та використання великих даних), розуміння про-
цесу глобалізації (аутсорсинг бухгалтерських пос-
луг) та постійних змін у нормативно-правовій базі
(особливо податкове регулювання, нові форми кор-
поративної звітності, інтегроване регулювання зві-
тності тощо) [9]. ACCA [7] визнала знання цифро-
вих технологій ключовою сферою компетенції про-
фесійних бухгалтерів. Наразі бухгалтерам бракує
знань щодо трансформації нових положень про ро-
зкриття інформації, нових форм її розкриття та ус-
відомлення взаємопов'язаності фінансової та нефі-
нансової звітності. Відповідного продовження про-
фесійного розвитку потребують бухгалтери
середньої кар'єри, з навчанням, яке застосовується
для тих, хто працює в великих та малих ор-
ганізаціях [2].
Погоджуємося з думкою практиків, які зазна-
чають, що має бути обов’язкове узгодження між
тим, що викладається в університетській освіті, та
тим, чим займаються фахівці з фінансів та бухгал-
терського обліку. Для забезпечення належного рі-
вня знань потрібна тісна співпраця закладів вищої
освіти з професійними організаціями. З одного
боку, потрібно залучати експертів, які б консульту-
вали викладачів та студентів у нових сферах засто-
сування технологій, спільно розробляли і прово-
дили нові актуальні курси. З іншого боку, універси-
тети повинні або інвестувати в навчання
викладачів, або набирати експертів для координації
навчальних планів та осучаснення лекцій [7].
Безперечно зазначені вище тенденції розвитку
професій бухгалтера і аудитора не до кінця вивчені
з об’єктивних причин. В першу чергу, це поясню-
ється тим, що використання цифрових технологій в
обліку і аудиті знаходиться на початковій стадії.
Висновки. Цифрові компетенції завтрашніх ау-
диторів значною мірою залежать від навченого по-
коління фахівців з бухгалтерського обліку, які уже
сьогодні оволоділи цифровими інструментами. А
їхня освіта повинна базуватися на технологіях
аудиту не лише у вивченні стандартів минулого, а
й у методах аудиту з використанням сучасних тех-
нологій, а також нових технологій, які ще не ство-
рені! [6]. Лео Р. Моретті радить викладачам заохо-
чувати своїх студентів опановувати якомога більшу
кількість технологій, оскільки ці знання дозволять](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-19-320.jpg)
![20 The scientific heritage No 49 (2020)
їм зрозуміти та використовувати інструменти май-
бутнього. Погоджуємося з твердженням автора, що
найважливіша інвестиція у майбутнє аудиторських
служб – це час, який буде витрачений на навчання
майбутніх аудиторів сучасним та майбутнім інстру-
ментам, який вони використовуватимуть.
Загалом, удосконалення професійних якостей
фахівців з обліку та аудиту в умовах цифровізації
бізнесу та економіки в цілому, матимуть позитив-
ний вплив і на життя пересічних громадян. Не мо-
жна не погодитися також з тим, що «Україні по-
трібно виростити суспільство, яке може використо-
вувати технології задля власного економічного
успіху» [15]. Наша держава поступово вливається в
кагорту країн, які вбачають в оцифровуванні суспі-
льства великий потенціал в майбутньому. На зміну
«Цифровій адженді України 2020» Українським ін-
ститутом майбутнього розроблена нова «Економі-
чна стартегія України 2030» [16]. На цьому шляху
прийдеться враховувати вплив багатьох чинників,
які економічно розвинуті країни світу вже успішно
долають або подолали.
Список літератури
1. Bernard Marr. The Digital Transformation Of
Accounting And Finance - Artificial Intelligence, Ro-
bots And Chatbots. (2018). URL:
https://www.forbes.com/sites/bernard-
marr/2018/06/01/the-digital-transformation-of-ac-
counting-and-finance-artificial-intelligence-robots-
and-chatbots/#7daa13864ad8 (Accessed Jul 20, 2020)
2.Building Data Science and Analytics Capabili-
ties in Finance and Accounting. (2019) URL:
https://www.ifac.org/global-knowledge-gateway/tech-
nology/discussion/building-data-science-and-analyt-
ics-capabilities (Accessed Jul 20, 2020)
3. CPA Canada: Reimagining Accountancy’s
Future (2019) URL: https://www.ifac.org/global-
knowledge-gateway/finance-leadership-develop-
ment/discussion/cpa-canada-reimagining (Accessed
Jul 20, 2020)
4. Global Accountancy Education: Preparing Fu-
ture-Ready Accountants (2019) URL:
https://www.ifac.org/global-knowledge-gateway/fi-
nance-leadership-development/discussion/global-ac-
countancy-education (Accessed Jul 20, 2020)
5. Ismail Tekbas. The Profession of the Digital
Age: Accounting Engineering (2018) URL:
https://www.ifac.org/global-knowledge-gateway/tech-
nology/discussion/profession-digital-age-accounting-
engineering (Accessed Jul 20, 2020)
6. Moretti Leo R. The Future of Audit Embrac-
ing technology — and change (2019). URL:
https://www.accountingtoday.com/opinion/the-future-
of-audit-embracing-technology-and-change (Accessed
Jul 20, 2020)
7. Muhammad Azizul Islam. Future of Account-
ing Profession: Three Major Changes and Implications
for Teaching and Research (2017) URL:
https://www.ifac.org/global-knowledge-gateway/busi-
ness-reporting/discussion/future-accounting-profes-
sion-three-major (Accessed Jul 20, 2020)
8. Peter Bendor-Samuel. The Big Four Account-
ing And Auditing Firms Are Becoming Challengers In
Digital Transformation Services (2018). URL:
https://www.forbes.com/sites/peterbendor-
samuel/2018/11/14/big-4-becoming-formidable-chal-
lengers-in-digital-transformation-ser-
vices/#289cc2312a41 (Accessed Jul 20, 2020)
9. Professional accountants – the future: Drivers
of change and future skills (2016) URL:
https://www.accaglobal.com/content/dam/members-
beta/images/campaigns/pa-tf/pi-professional-account-
ants-the-future.pdf (Accessed Jul 20, 2020)
10. Slyozko T., Zahorodnya N. The Fourth Indus-
trial Revolution: The Present and Future of Accounting
and the Accounting Profession. (2016) URL:
https://polgariszemle.hu/archivum/136-2016-decem-
ber-12-evfolyam-4-6-szam/nemzetkozi-
kitekintes/868-the-fourth-industrial-revolution-the-
present-and-future-of-accounting-and-the-accounting-
profession (Accessed Jul 20, 2020)
11. Steven B. Harris. Technology and the Audit of
Today and Tomorrow (2017) URL: https://pcao-
bus.org/News/Speech/Pages/Harris-statement-
PCAOB-AAA-4-20-17.aspx (Accessed Jul 20, 2020)
12. The future of auditing: technology brings op-
portunities and challenges. (2017). URL:
https://www.lutz.us/future-of-auditing-technology/
(Accessed Jul 20, 2020)
13. Three Technologies That Will Change The
Face Of Auditing (2018). URL:
https://www.forbes.com/sites/insights-
kpmg/2018/07/16/three-technologies-that-will-
change-the-face-of-auditing/#4cc9c22c7544 (Ac-
cessed Jul 20, 2020)
14. What does technology mean for the future of
accountants? (2018 р.) URL: https://www.accountan-
cyage.com/2018/08/22/what-does-technology-mean-
for-the-future-of-accountants/ (Accessed Jul 20, 2020)
15. Дубровик-Рохова А. Діджиталізація – це
лише початок / «День», №65-66, (2018) URL:
https://day.kyiv.ua/uk/article/ekonomika/didzhytalizac
iya-ce-lyshe-pochatok (Accessed Jul 20, 2020)
16. Економічна стартегія України 2030. URL:
https://strategy.uifuture.org/ (доступ 24.07.20)](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-20-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 21
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ОБ’ЄДНАННЯ
ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
Пронько Л.М.
к.е.н., доцент, Вінницький національний аграрний університет
DECENTRALIZATION IN UKRAINE: ADVANTAGES AND DISADVANTAGES OF UNITING
TERRITORIAL COMMUNITIES
Pronko L.
Candidate of Economic Sciences, associate professor,
Vinnytsia National Agrarian University
Анотація
Проаналізовано основні етапи проведення реформи, визначено основні повноваження та можливості
децентралізації влади в Україні починаючи з 2014 року. Досліджено, що перспективними планами форму-
вання територій громад покрито 90,3 % території країни. Об’єднані громади здобули повноваження та
ресурс, які мають міста обласного значення, зокрема – зарахування до місцевих бюджетів ОТГ 60 % пода-
тку на доходи фізичних осіб на власні повноваження. Окрім того, на місцях повністю залишаються надхо-
дження від податків: єдиного, на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності та
податку на майно (нерухомість, земля, транспорт). Доведено, що місцеві бюджети зараз володіють ресур-
сною базою, яка була значно збільшена, і це стосується не лише об’єднаних громад. Робиться все можливе,
щоб нові можливості були максимально ефективно реалізовані. Обґрунтовано, що лише об’єднуючись,
долаючи певні перешкоди на початку, громади, тим не менше, закладають важливі основи для свого еко-
номічного розвитку в перспективі, бо отримують територіальні, земельні, демографічні ресурси, мають
змогу облаштувати інфраструктуру.
Abstract
The basic stages of realization of reform are analysed, basic plenary powers and possibilities of decentraliza-
tion of power are certain in Ukraine, beginning from 2014.It is investigated that 90,3 % of the country's territory
is covered by long-term plans for the formation of community territories. The united communities have acquired
the powers and resources that cities of regional significance have, in particular, the transfer to the local budgets of
OTG of 60 % of the personal income tax on their own powers. In addition, revenues from taxes remain entirely on
the ground: a single tax, on the profits of enterprises and financial institutions of communal property and property
tax (real estate, land, transport). It has been proven that local budgets now have a much larger resource base, and
not just united communities. Every effort is being made to make the new opportunities as effective as possible. It
is justified that only by uniting, overcoming certain obstacles in the beginning, communities, however, lay im-
portant foundations for their economic development in the future, because they receive territorial, land, demo-
graphic resources, have the opportunity to arrange infrastructure.
Ключові слова: територіальні громади, децентралізація, реформа, місцева влада, місцеве самовряду-
вання, місцевий бюджет, фінансова децентралізація.
Keywords: territorial communities, decentralization, reform, local government, local self-government, local
budget, financial decentralization.
Децентралізація – шлях прогресу, який обирає
країна внаслідок проведення реформи. Демократія
є найдієвішою формою розвитку суспільства, оскі-
льки дає можливість людям обирати керівників та
контролювати владу. Саме влада народу найшви-
дше та найраціональніше реагує на виклики сучас-
ності [1].
Революцією Гідності українці підтвердили, що
вони європейці, цінують демократію та народов-
ладдя, як і громадяни європейських країн.
Станом на початок реформи у 2014 році тільки
6 регіонів в Україні були самодостатніми, що ви-
кликало значну регіональну диспропорцію, а відпо-
відно – і якість життя та послуг, що отримували ук-
раїнці. У 92 % сільських громад проживало
менше 3000 жителів, майже 11 % сільських те-
риторіальних громад мали менше 500 жителів
[2]. Водночас у понад 50 % сільських громад до-
таційність складала понад 70 %. 483 територіа-
льні громади взагалі на 90 % утримувалися за
рахунок дотацій (рис. 1).
Ці виклики вимагали проведення кардиналь-
них реформ в частині державного управління, міс-
цевого самоврядування та територіальної організа-
ції влади в Україні [8].](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-21-320.jpg)
![22 The scientific heritage No 49 (2020)
Рис. 1. Стан та проблеми початку проведення реформи в Україні
Проаналізуємо основні етапи проведення ре-
форми, визначимо основні повноваження та мож-
ливості децентралізації влади в Україні починаючи
з 2014 року.
1. Добровільне об'єднання та укрупнення
територіальних громад.
Реформа децентралізації дала поштовх до фор-
мування дієздатного та найбільш наближеного до
громадянина інституту влади – місцевого самовря-
дування [10]. Добровільне об'єднання територіаль-
них громад дозволило новоутвореним органам міс-
цевого самоврядування дістати відповідні повнова-
ження та ресурси, що їх раніше мали міста
обласного значення.Інтереси громадян, які мешка-
ють на території об’єднаної громади, тепер пред-
ставляють обраний голова, депутатський корпус та
виконавчі органи ради громади, що забезпечують
реалізацію наданих законом повноважень в інтере-
сах громади. У населених пунктах, що увійшли до
складу об’єднаної громади, право жителів на міс-
цеве самоврядування та надання послуг громадя-
нам забезпечують обрані ними старости [9].
Збільшення та об’єднання громад здійсню-
ється шляхом добровільного об’єднання з ураху-
ванням думки громадян. Обов’язковим при плану-
ванні створення громад є визначення потенційних
ресурсних можливостей громади для економічного
та соціального розвитку і можливості забезпечити
надання якісних послуг жителям.
1 квітня 2014 року Кабінет Міністрів України
своїм розпорядженням ухвалив Концепцію рефор-
мування місцевого самоврядування та територіаль-
ної організації влади в Україні. Ухвалив він Конце-
пцію не просто так – перед цим провідні експерти
Ради Європи повністю підтвердили відповідність
Концепції європейським принципам самовряду-
вання та рекомендували її як основу для розробки
подальшої нормативної бази [5].
Верховна Рада не відставала, і вже 17 червня
2014 року було прийнято Закон України «Про спів-
робітництво територіальних громад» (саме про
співпрацю, а не добровільне об’єднання, це різні за-
кони – важливо їх розрізняти).
Спираючись на такі інституційні засади, як По-
зачергове послання Президента України, затвер-
джену Кабміном також у 2014 році Стратегію ста-
лого розвитку «Україна 2020», Коаліційну угоду,
Програму діяльності Кабінету Міністрів України,
Верховна Рада затвердила План законодавчого за-
безпечення реформ в Україні. Важливим етапом у
створенні законодавчого підґрунтя для змін мало
би бути прийняття змін до Конституції України в
частині децентралізації [4;7;9].
Наприкінці переломного 2014 року було ухва-
лено два важливі закони:
• Закон України «Про внесення змін до Подат-
кового кодексу України та деяких законодавчих ак-
тів України щодо податкової реформи».
• Закон України «Про внесення змін до Бюдже-](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-22-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 23
тного кодексу України щодо реформи міжбюджет-
них відносин». Ухвалення цього Закону дало мож-
ливість громадам навіть до об’єднання відчути пе-
реваги децентралізації, бо збільшилися можливості
місцевих бюджетів. Власні ресурси місцевих бю-
джетів зросли майже втричі, загалом обсяг фінан-
сових ресурсів збільшився майже на 15 %, що в но-
мінальних цифрах склало 34,1 млрд гривень. Зро-
сли обсяги фінансування освіти (13 %) та охорони
здоров’я (12 %).
Крім того, цього року Державний Фонд регіо-
нального розвитку отримає 5,7 млрд грн із держав-
ного бюджету, що, серед іншого, включає 1 млрд
грн на реалізацію проектів територіальних громад.
Тобто, це означає, що окрім бюджетних коштів, мо-
жна виграти державний грант під різні проекти, по-
давши на розгляд Державного Фонду регіонального
розвитку відповідні проектні заявки.
Головною подією децентралізації 2015 року
стало ухвалення 5 лютого 2015 р. Закону «Про доб-
ровільне об’єднання територіальних громад». Ух-
валення Закону дало початок дуже важливому про-
цесу укрупнення базових територіально-адмініст-
ративних одиниць в Україні, яких до реформи було
надзвичайно багато, але ефективність діяльності
органів влади там була низька [8].
Наприклад, до реформи в України існувало 11
520 територіальних громад: із них 458 міських, 783
селищних і 10 279 сільських. Після завершення
об’єднавчого процесу заплановано створення при-
близно 1500 потужних дієздатних громад.
На сьогодні ми маємо приблизно десяту час-
тину від запланованої цифри – близько 800 громад
створили 159 об’єднаних громад.
Станом на 10 січня 2020 року, в Україні ство-
рено 1029 об’єднаних територіальних громад з на-
селенням 11,7 мільйонів людей (таблиця 1), з яких
49 об’єднаних територіальних громад очікують рі-
шення ЦВК на проведення перших виборів та 44
ОТГ з адміністративним центром у містах облас-
ного значення. Перспективними планами форму-
вання територій громад покрито 90,3 % території
країни. Лідери та аутсайдери зі створення спромо-
жних громад у переліку регіонів за минулий рік
майже не змінювалися [6].
Таблиця 1
Формування об’єднаних територіальних громад в Україні станом на 01.01. 2020 року
№п/п Область
Кількість ОТГ, в яких відбулися перші
вибори та ОТГ з адміністративними
центрами у містах обласного значення
Кількість ОТГ, які очі-
кують рішення ЦВК
про призначення пер-
ших виборів
1 Вінницька 46 2
2 Волинська 54
3 Дніпропетровська 71 3
4 Донецька 13 6
5 Житомирська 56 1
6 Закарпатська 16 3
7 Запорізька 56 4
8 Івано-Франківська 39
9 Київська 24 9
10 Кіровоградська 27
11 Луганська 18 6
12 Львівська 41
13 Миколаївська 42 1
14 Одеська 37
15 Полтавська 53 4
16 Рівненська 45 2
17 Сумська 38
18 Тернопільська 53
19 Харківська 23 1
20 Херсонська 33 4
21 Хмельницька 51
22 Черкаська 57 3
23 Чернівецька 37
24 Чернігівська 50
Разом 980 49
Такими є основні дані проведеного Монітори-
нгу процесу децентралізації та реформування міс-
цевого самоврядування Міністерства розвитку гро-
мад та територій України у 2019 році.
Отже, у 2019 році було створено 223 ОТГ, тоді
як у 2018 році – лише 141. Тобто процес децентра-
лізації продовжується, в нього повірили, і опір про-
тивників долається. Загалом вже створено 1029
ОТГ, у які об’єдналися 4698 громад (рис. 2).](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-23-320.jpg)
![24 The scientific heritage No 49 (2020)
Рис. 2. Динаміка створення ОТГ в Україні, 2015-2019 рр..
Знаємо, що багато з ОТГ слабкі – як правило,
там, де приймалися політичні чи емоційні рішення.
Однак, негативним залишається і той факт, що 6263
громад досі не об’єдналися, чим погіршують перс-
пективи свого власного розвитку.
У грудні минулого року відбулися вибори до
новостворених ОТГ, ще 49 об’єднаних громад го-
тові до призначення перших виборів і чекають на
рішення ЦВК».
За даними здійсненого Моніторингу у 2019
році, найбільш динамічними показниками реформи
також були:
– Співробітництво громад: на початок 2019
року громади уклали 296 договорів про співпрацю,
а на початок 2020 – 530 договорів: плюс 234 дого-
вори [5].
814
1782
3176
3738
4698
0
500
1000
1500
2000
2500
3000
3500
4000
4500
5000
2015 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р. 2019 р.
+968
+562
+1394
5,1 4,7 4,7 4 4,3 4,6
0
1
2
3
4
5
6
2015 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р. 2019 р. 2015-2019 р.](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-24-320.jpg)
![26 The scientific heritage No 49 (2020)
Луган-
ська
12 7 10 7 10 22 11 1
Рівнен-
ська
13 21 15 14 9 8 2 1
Івано-
Фран-
ківська
14 22 17 18 5 3 2 8
Харків-
ська
15 12 19 19 18 1 5 1
Полтав-
ська
16 11 16 16 6 18 4 7
Херсон-
ська
17 17 14 13 13 20 2 10
Черка-
ська
18 15 13 15 2 21 10 15
Одеська 19 13 18 17 16 6 8 17
Київ-
ська
20 18 22 20 15 4 4 16
Львів-
ська
21 20 21 22 12 7 11 13
Закар-
патська
22 24 24 24 14 2 9 9
Вінни-
цька
23 13 23 21 11 13 2 14
Кірово-
градська
24 19 20 23 17 23 11 5
За минулий рік п’ятірка регіонів – лідерів ре-
форми змінилася не суттєво. На початку 2019 року
рейтинг областей з формування спроможних гро-
мад очолювали Хмельницька, Житомирська, Черні-
гівська, Запорізька та Волинська області. На поча-
тку 2020 – Житомирська, Дніпропетровська, Черні-
гівська, Хмельницька та Запорізька області.
П’ятірка регіонів-аутсайдерів теж не зазнала
значних змін. На початку 2019 року це були Вінни-
цька, Полтавська, Київська Кіровоградська та Зака-
рпатська області. На початку 2020 – Київська,
Львівська, Закарпатська, Вінницька та Кіровоград-
ська області (таблиця 2).
Закарпаття змогло піднятися на два щаблі у
рейтингу лише після того, як Закарпатська ОДА ро-
зробила, а Кабінет Міністрів у грудні 2019 року за-
твердив перспективний план формування територій
громад області [2].
Перелік областей, в яких є затверджені перспе-
ктивні плани, поповнився нарешті Закарпатською
областю. Однак ще майже 10 % території залиша-
ється без проектних громад. Найбільш проблем-
ними досі є Одеська, Київська області, також багато
невирішених питань у Вінницькій, Черкаській та
Львівській. ОДА зобов’язані розробити і подати пе-
рспективні плани формування територій громад
для затвердження Урядом.
2. Фінансова децентралізація
Ефективне місцеве самоврядування та забезпе-
чення ним поступального соціально-економічного
розвитку відповідних територій має супроводжува-
тися збільшенням ресурсної та фінансової бази. Де-
централізовані повноваження мають бути забезпе-
чені відповідним ресурсом для якісного виконання
[6].
Тому із внесенням змін до Податкового та Бю-
джетного кодексів, від 1 січня 2015 року місцевим
самоврядуванням отримано більше фінансів для
підвищення економічної спроможності.
Об’єднані громади здобули повноваження та
ресурс, які мають міста обласного значення, зок-
рема – зарахування до місцевих бюджетів ОТГ 60
% податку на доходи фізичних осіб на власні пов-
новаження. Окрім того, на місцях повністю залиша-
ються надходження від податків: єдиного, на при-
буток підприємств і фінансових установ комуналь-
ної власності та податку на майно (нерухомість,
земля, транспорт) [9].](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-26-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 27
Рис. 4. Переваги запровадження міжбюджетних відносин в ОТГ [10].
До того ж, ОТГ мають прямі міжбюджетні від-
носини з державним бюджетом (до реформи прямі
відносини мали лише обласні та районні бюджети,
бюджети міст обласного значення), для виконання
делегованих державою повноважень їм надаються
відповідні трансферти (дотації, освітня та медична
субвенції, субвенція на розвиток інфраструктури
громад тощо) (рис. 4).](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-27-320.jpg)
![28 The scientific heritage No 49 (2020)
Рис. 5. Динаміки результатів фінансової децентралізації.
Як бачимо з рисунка, за новою системою напо-
внення місцевих бюджетів, більша частина коштів
залишається на місцях, а отже місцеві органи влади
стали менш залежними від центрів. Окрім цього,
було започатковано стимулюючу систему фінансо-
вого вирівнювання спроможності територіальних
громад [3].
Щодо оподаткування, зазначимо, щодо плату
за землю переведено до місцевих податків, також
до місцевих податків стали відносити податок з ко-
мерційної та нежитлової нерухомості, місцевий
транспортний податок. Важливим кроком стало і
те, що 182 міста отримали можливість здійснювати
зовнішні запозичення, ліквідовано бюрократичні
бар’єри та надано місцеві гарантії, що дало можли-
вість інвесторам почувати себе більш захищеними.
Законодавчі зміни також надали право органам
місцевого самоврядування затверджувати місцеві
бюджети незалежно від дати прийняття закону про
Державний бюджет.
Позитивні зміни щодо здійснення децентралі-
зації влади в Україні спостерігаємо і на даний час.
Так у 2019 році частка власних доходів місцевих
бюджетів у ВВП дорівнювала 6,8 %, що майже на 2
% перевищує дані 2014 року (рис. 5).
Такі покращення вже дали перші помітні ре-
зультати. Власні доходи місцевих бюджетів з 2014
по 2018 рік збільшилися на близько 200 млрд. грн.
(з 68,6 млрд. грн. до 267 млрд. грн). Це – реальний
інструмент впливу на досягнення результату та від-
повідальність за довіру громад.
Таким чином, за листопад-січень 2019 року мі-
сцеві бюджети поповнились на 250,5 млрд грн, що
на 37,8 млрд грн більше, ніж у 2018 році, бюджети
міст обласного значення зросли майже на 19 % і
становили близько 95 млрд грн. (рис 6).
3. Нові повноваження та можливості
Об’єднані територіальні громади, крім зрос-
тання власних фінансових можливостей, у резуль-
таті децентралізації мають й інші інструменти за-
безпечення економічного розвитку – здійснення зо-
внішніх запозичень, самостійне обрання установ з
обслуговування коштів місцевих бюджетів відно-
сно розвитку та власних надходжень бюджетних
установ.
5,10%
5,10%
6,20%
6,55%
6,60%
6,90%
7,10%
0,00%
1,00%
2,00%
3,00%
4,00%
5,00%
6,00%
7,00%
8,00%
2014 р. 2015 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р. 2019 р. прогноз
2020 р.
Частка власних доходів місцевих бюджетів (загальний фонд) у ВВП,
%
68,6 98,2
146,6
192,7
234,1
254,2
267
0
50
100
150
200
250
300
2014 р. 2015 р. 216 р. 2017 р. 201 р. 2019 р. прогноз
2020 р.
Власні доходи загального фонду місцевих бюджетів, млрд грн](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-28-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 29
Рис. 6. Динаміка виконання власних доходів місцевих бюджетів
Децентралізовано повноваження у сфері архі-
тектурно-будівельного контролю та удосконалення
містобудівного законодавства, органам місцевого
самоврядування надано право самостійно визна-
чати містобудівну політику [3].
Після прийняття низки законів щодо децент-
ралізації повноважень і регулювання земельних ві-
дносин громади дістануть право розпоряджатися
землями за межами населених пунктів. Верховною
Радою України прийнято закони, які надають мож-
ливість децентралізувати частину повноважень
ЦОВВ щодо надання базових адміністративних по-
слуг: реєстрацію нерухомості, бізнесу, місця про-
живання особи – передавши їх на рівень громад.
Сьогодні вже готовий законопроект про муні-
ципальну варту, завдяки якому органам місцевого
самоврядування буде надано дієвий інструмент на-
ведення порядку на підлеглій території. Муніципа-
льна варта – це структура, яка має стежити за до-
триманням правопорядку, опікуватись питаннями
благоустрою, незаконних звалищ, місць для парку-
вання тощо. Вона в жодному разі не може займа-
тися кримінальними справами – це виключно ком-
петенція поліції.
Інтенсивно напрацьовуються законопрое-
кти, покликані чітко розмежувати повнова-
ження у сфері освіти, охорони здоров’я, дозвілля,
соціально-економічного розвитку, інфраструк-
тури між органами місцевого самоврядування та
органами виконавчої влади на кожному з тери-
торіальних рівнів адміністративно-територіа-
льного устрою держави.
Проаналізуємо, що все-таки змінилось за-
вдяки проведеній реформі [10].
По-перше – отримані в результаті децентралі-
зації повноваження та ресурси надали органам міс-
цевого самоврядування більше можливостей для
розвитку своїх територій, створення сучасної осві-
тньої, медичної, транспортної, житлово-комуналь-
ної інфраструктури.
По-друге – місцева влада стала зацікавленою в
розвитку інвестиційної привабливості своїх терито-
рій на благо громади, адже сплачені тут податки пі-
дуть на підвищення якості життя жителів цієї тери-
торії. Різноманітні дозволи та реєстраційні докуме-
нти для ведення бізнесу можна буде отримувати на
місцях, громади зможуть самостійно залучати інве-
стиції, сприяючи їх соціально-економічному розви-
тку.
По-третє – переваги реформи багато громад
відчули вже сьогодні: в їх містах, селах і селищах
почали приводитися до ладу дороги, медичні та
освітні заклади – все те, що десятиліттями перебу-
вало у занепаді.
По-четверте – реформа дала поштовх до пов-
ноцінного розвитку громад, можливість поліпшити
життя у кожному населеному пункті та у країні в
цілому і дозволяє громадянам – кожному з нас – са-
мостійно господарювати там, де вони живуть.
Але, у процесі проведення реформи виникає
декілька головних проблем, серед яких можна на-
звати:
• Непослідовність нормативного забезпечення.
Не прийняті зміни до Конституції, що «підвішує»
прийняття багатьох важливих нормативних актів.
• Нові кадри, нестача знань, брак відповідаль-
ності. До складу місцевого самоврядування при-
йшло багато активних, хороших людей, які є нова-
чками у владі та потребують знань «з нуля». Та й
для досвідчених представників самоврядування, які
опинилися в нових умовах, навчання та консульта-
тивна допомога не будуть зайвими. Так, наприклад,
потребують роз’яснення деякі юридичні питання,
пов’язані з діяльністю нових об’єднаних громад.
Дану проблему називають ще «кадровим голо-
дом» для нових виконкомів, оскільки робота в них
потребує більшого обсягу знать та досвіду. Зараз і
держава, і міжнародна донорська спільнота пропо-
нують активістам, працівникам виконкомів колиш-
ніх сільрад та посадовцям органів місцевого само-
врядування різноманітні курси, семінари та інші
форми навчання, але все треба робити системно,
швидко і «на вчора».
Було і таке, що люди скаржилися на нечітко
прописану процедуру реєстрації новоутворених
громад. Спочатку законом переписувалося ліквідо-
вувати старі ради. Але знайшовся вихід. Дніпропе-
тровська область першою розробила та подала до
180
200
220
240
260
2018 р.2019 р.
212,7
250,5
Місцеві бюджети України
+37,8 млрд грн
70
75
80
85
90
95
2018 р.2019 р.
79,9
94,9
Бюджети міст обласного
значення
+15,0](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-29-320.jpg)
![30 The scientific heritage No 49 (2020)
Києва пропозиції щодо удосконалення законодав-
чого поля в цьому питанні і наприкінці 2015 року
процедуру реорганізації (а не ліквідації) було узго-
джено. Об’єднана громада ставала правонаступни-
ком попередніх, набувала права на активи та пасиви
попередніх сільрад.
• Також одним із чинників, які спричиняють
затримки та неузгодженість дій, є складність, бага-
топлановість реформи. Концепція реформи вимагає
узгоджених дій з боку різних секторів, різних міні-
стерств та відомств – зокрема Міністерства освіти
та науки, Міністерства соціальної політики, Мініс-
терства охорони здоров’я тощо. Наразі з’явилися
позитивні зрушення в такій координації, але про
справжню зваженість у роботі говорити одно-
значно передчасно. Іншою проблемою є те, що бі-
льшість закладів освіти, культури, охорони здо-
ров’я, які громадам потрібно взяти на баланс, не ма-
ють оформлених належним чином установчих
документів.
Головний акцент уряд, разом із донорськими
міжнародними організаціями, робить на підтримці
об’єднаних громад. Мета – очевидна: зробити ці
громади вдалою, яскравою вітриною реформи, щоб
у всіх інших не виникало сумнівів щодо доцільно-
сті об’єднання.
Розроблено 7 законопроектів щодо передачі
органам місцевого самоврядування права розпоря-
дження земельними ділянками державної форми
власності та розвитку ринку земель, і очевидно, що
буде здійснено кроки в напрямку ухвалення хоча би
частини з цих законопроектів. Оскільки, саме за-
вдяки передачі повноважень і фінансів на місця
громади отримали можливість самостійно ухвалю-
вати рішення і відповідати за їхню реалізацію. Сві-
товий досвід показує, що місцеві проблеми можуть
ефективно вирішуватися тільки на місцевому рівні.
Держава ніколи не вирішить проблем кожного ок-
ремо взятого села.
Перспективи. Держава передає ресурси та по-
вноваження згори-вниз, передає засоби вирішення
проблем на той рівень, де проблеми виникають, але
держава ставить одну умову – руку, що приймає по-
вноваження та ресурси разом із відповідальністю,
треба зміцнити. Декілька невеликих громад треба
об’єднати у потужнішу громаду, базуючись на гео-
графічних, історичних, економічних принципах.
Для планування таких об’єднавчих процесів обла-
сні ради ухвалили перспективні плани розвитку.
Цей процес не був безхмарним і легким, до цих пла-
нів можливі зміни, але суть залишається такою:
щоб бути в змозі хазяйнувати на своїй землі само-
стійно, треба зміцнитися, об’єднуючись [10].
Місцеві бюджети зараз володіють ресурсною
базою, яка була значно збільшена, і це стосується
не лише об’єднаних громад. Робиться все можливе,
щоб нові можливості були максимально ефективно
реалізовані. У об’єднаних громад є низка префере-
нцій і додаткових можливостей, якими важливо
скористатися.
Нагадаємо, що зараз перспективні плани обла-
стей покривають трохи більше 90 % територій об-
ластей. Утворено 1045 ОТГ. Щоб прискорити про-
цес, за пропозицією Уряду, Парламент спростив
процедуру затвердження перспективних планів об-
ластей, прийнявши в грудні минулого року відпо-
відний Закон.
Це дозволило розробити більш збалансовані
перспективні плани областей, які відповіда-
ють Методиці формування спроможних громад. Та-
кож Уряд удосконалив підходи до формування
спроможних громад: визначено критерії оцінки рі-
вня спроможності громади, тобто її людського по-
тенціалу, фінансових та майнових ресурсів, які да-
дуть змогу надавати якісні послуги жителям, вирі-
шувати накопичені проблеми, розвивати місцеву
економіку.
Висновки. Отже, об’єднуючись, долаючи пе-
вні перешкоди на початку, громади, тим не менше,
закладають важливі основи для свого економічного
розвитку в перспективі, бо отримують територіа-
льні, земельні, демографічні ресурси, мають змогу
облаштувати інфраструктуру.
Список літератури
1. Все про децентралізацію (бюджетну, земе-
льну та інше) у ... [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://agropolit.com/news/
detsentralizatsiya
2. Децентралізація в Україні [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: decentralization.gov.ua
3. Децентралізація закінчиться вже цього
року: етапи [Електронний ресурс]. – Режим дос-
тупу: https://kolo.news/category/vlada/18474
4. Конституція України. 28.06.1996 р. [Елект-
ронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua.
5. Концепція реформування місцевого само-
врядування та територіальної організації влади в
Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів Укра-
їни від 01.04.2014 р. №333-р. [Електронний ресурс].
– Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/333–2014.
6. Новини – Децентралізація [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: decentralization.gov.ua›
news
7. Про місцеве самоврядування в Україні: За-
кон України від 21.05.1997р. №280/97-ВР [Елект-
ронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua.
8. Пронько ЛМ. Становлення та розвиток мі-
сцевої влади в Україні. Економіка. Фінанси. Мене-
джмент: актуальні питання науки і практики. 2016,
№3. С. 88-96
9. Про співробітництво територіальних гро-
мад: Закон України від 17.06.2014 р. №1508–VII
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua.
10. Реформа децентралізації завершиться в
2020 році ... [Електронний ресурс]. – Режим дос-
тупу:https://www.kmu.gov.ua/news/reforma-
decentralizaciyi-zavershitsya-v-2020-roci-
provedennyam-voseni-miscevih-viboriv-na-novij-
teritorialnij-osnovi-gromad](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-30-320.jpg)
![32 The scientific heritage No 49 (2020)
the use and development of labor potential. Therefore,
identifying the peculiarities of the use of labor potential
of the country is an extremely important task of re-
search, which is due to the transformational processes
in its structure, which arise as a result of new challenges
of the modern information society.
The purpose of the work. The purpose of the
study is to generalize the theoretical foundations, im-
prove methodological and develop scientific and prac-
tical recommendations for the formation, increase the
use and development of labor potential of rural areas of
the region.
Presentation of the main research material. The
situation in modern Ukraine shows that during the years
of independence the population has significantly in-
creased the opportunities for choice for the develop-
ment of their own personality. Along with this, there
are some trends in the destruction of Ukraine's labor
potential (Fig. 1).
Fig. 1. Trends in the destruction of labor potential in rural areas of Ukraine
Source: generated by the author based on [1]
Given the new conditions and trends of economic
and social development, as well as Ukraine's entry into
the world community, there are problems, the solution
of which will improve and optimize the mechanism of
formation, distribution, exchange and use of labor po-
tential, as well as improve labor relations (Table 1).
Table 1
Problems of formation, distribution, exchange and use of labor potential
Characteristic
I Insufficient investment in labor protection, housing, education,
culture, science and other areas of social infrastructure;
II preservation and development of labor potential requires high-quality legal support and imple-
mentation of current legal norms;
III the existence of inconsistencies between the supply of training in certain areas, on the one
hand, and the demand for them in accordance with the needs of structural reform - on the other
hand;
IV lack of responsibility of educational institutions for further employment of graduates;
V low level of labor productivity and environmental problems;
VI imperfection of the system of distribution of the state budget in relation to social needs;
VII high tax pressure on enterprises and imperfect tax legislation;
VIII non-adaptation of the system of vocational education to the needs of the market;
IX insufficient level of training, retraining and retraining of the workforce;
X imperfection of information support for the functioning of the labor market;
XI youth unemployment due to lack of experience.
Source: generated by the author based on [5]
The most important socio-economic factors of for-
mation and use of labor potential of rural areas are: the
level of material well-being of rural residents, living
conditions of rural population, health and efficiency,
development of culture, education and sports in rural
Trends in the destruction of
Ukraine's labor potential:
ІІІ significant imbalance of labor supply
and demand, oversaturation of the labor market
with specialists in certain professions (econo-
mists, lawyers, etc.);
ІІ reduction of the working age population
and increase in the share of older age groups in
its structure;
IV deterioration of the health of the country's
population, as well as the quality of free medical
services provided;
І low living standards, unemployment, low
cost of national labor, inadequacy of people to
function effectively in a market economy;
V reduction of opportunities for quality educa-
tion and qualification: the quality of vocational
training of labor potential and the existing supply
of labor do not meet modern requirements of the
labor market, and the education sector is insuffi-
ciently focused on staffing the innovation strategy.](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-32-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 33
areas, level of trade and consumer services. [3]. The de-
velopment of social infrastructure is important: the pro-
vision of rural settlements with medical and obstetric
points, children's preschool and club facilities, etc.
The need to study the mechanism of formation and
use of labor potential is due to the following circum-
stances (Table 2).
Table 2
The main components of the study of the mechanism of formation and use of labor potential
I II III IV V VI
First,thesituationalchangesthat
occurinboththedomesticeco-
nomicsystemandtheworldecon-
omyintheprocessofgenesisof
marketrelations.
Secondly,therelativelylowlevelof
researchonthelaborpotentialof
Ukraineanditsregionsandthe
lackofinformationbase.
Third,theproblemsofthecurrent
levelofdevelopmentofdomestic
laborpotential,theneedtoanalyze
itsconditionandtakeintoaccount
worldexperienceinimprovingthe
efficiencyofreproduction.
Fourth,theinsufficientlevelofthe-
oreticalandmethodologicalsub-
stantiationofmodernessential
characteristicsofthecategoriesof
laborpotential,theconceptsofits
reproduction.
Fifth,thedeepeningoftherelation-
shipbetweenlaborpotentialand
thelabormarketinUkraineand
theneedtotakethemintoaccount
intheprocessofsocio-economic
development.
Sixth,theneedtoimprovestate
regulatorypolicytoincreasethe
efficiencyofreproductionoflabor
potentialoftheregions.
Source: generated by the author based on [5]
One of the most important criteria for the quality
of life in rural areas is the demographic situation. At the
present stage of socio-economic development of rural
areas of Ukraine it can be described as a crisis, as evi-
denced by declining trends in the rural population,
shifts in its age structure in favor of the disabled, the
outflow of economically active groups in urban and
suburban areas and more.
The demographic situation in Ukraine in recent
years has significantly affected the labor resources of
rural areas. Socio-economic processes that occur in the
agricultural sector of the economy, as the main area of
employment of the peasant, affect the natural, migra-
tory and economic movement of the rural population in
the direction of its reduction. There is a problem of na-
tional importance - the population of rural areas [6].
According to the Main Department of Statistics in
Vinnytsia region, the number of the available popula-
tion of Vinnytsia region on November 1, 2019 was
1547575 people.
During January-October 2019, the population de-
creased by 12,819 people. The decrease in the popula-
tion of the region occurred both due to the natural de-
crease - 10,196 people, and due to the migratory de-
crease of the population - 2,623 people.
Gender and age composition of the population is
the result of demographic (births, deaths), migration
processes, historical and socio-economic factors.
The total permanent population of Vinnytsia re-
gion as of January 1, 2019 was 1553.3 thousand people,
including urban - 792.7 thousand people or 51.0%, ru-
ral - 760.6 thousand people or 49.0%. In 2018, the num-
ber of permanent residents decreased by 15.4 thousand
people or 1.0%. At the beginning of 2019, there were
719.0 thousand men or 46.3% of the total population
and 834.3 thousand women or 53.7% in the region [10].
Under the labor potential means the ability of the
population to allocate from their environment a certain
level of labor and efficiency, which is realized or can
be realized in the national economy and be competitive
in the labor market.
The level of use of labor potential forms the vol-
ume of production of gross regional product (Table 3).
Table 3
Gross regional product production in the regions of Ukraine, 2019, UAH million
№ Name of the region
Indicator, UAH
million
№ Name of the region
Indicator, UAH
million
1 Crimea - 15 Odessa 149530
2 Vinnytsia 92427 16 Poltava 150904
3 Volyn 51972 17 Rivne 48836
4 Dnepropetrovsk 313830 18 Sumy 56530
5 Donetsk 166404 19 Ternopil 40747
6 Zhytomyr 61470 20 Kharkiv 187454
7 Transcarpathian 43043 21 Kherson 47868
8 Zaporozhye 130377 22 Khmelnytsky 63882
9 Ivano-Frankivsk 63850 23 Cherkasy 73176
10 Kyiv 157043 24 Chernivtsi 28591
11 Kirovograd 53031 25 Chernihiv 56672
12 Luhansk 30285 26 city Kiev 699185
13 Lviv 147404 27 city Sevastopol -
14 Mykolayivska 69371
Source: generated by the author based on [10]](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-33-320.jpg)
![34 The scientific heritage No 49 (2020)
In fig. 2. shows the production of gross regional product in Ukraine in 2019.
Fig. 2. The volume of gross regional product of Ukraine, 2019, UAH million.
Source: generated by the author based on [10]
Man's labor potential is part of his potential as a
person, ie in relation to the individual labor potential is
a part of human potential, which is formed on the basis
of natural data (abilities), education, upbringing and
life experience. Most often, the labor potential is con-
sidered as part of the working age population who are
able and intend to work in accordance with health sta-
tus, psychophysiological characteristics, level of edu-
cation, specialty and socio-ethnicity [5; 6].
The formation of labor potential of rural areas is
significantly influenced by the level of total income of
rural households, the level of provision of rural settle-
ments with secondary schools, the share of rural popu-
lation in the existing population of the region [3].
According to the Main Department of Statistics in
Vinnytsia region, the number of employed population
of Vinnytsia region aged 15 years and older than 9
months of 2019 was 664.7 thousand people. The em-
ployed population aged 15–70 increased by 1.3% com-
pared to the same period in 2018 and amounted to 662.9
thousand people. The employment rate of the popula-
tion aged 15 and over was 50.7%. Among the popula-
tion aged 15–70, it increased from 56.9% to 58.2% (the
average in Ukraine is 58.3%). The unemployment rate
(according to the methodology of the International La-
bor Organization) among the labor force aged 15 and
older was 9.4% (Table 4). Compared to 9 months of
2018, the unemployment rate among people aged 15-
70 decreased from 9.9% to 9.4% (average in Ukraine -
8.1%), including working age population - from 10.2%
to 9.7% (average in Ukraine - 8.4%).
Table 4
Unemployment rate of the population of Ukraine (according to the methodology of the International Labor Or-
ganization) as a percentage of the economically active population of the corresponding age in 2019
№ Name of the region Indicator,% № Name of the region Indicator,%
1 Crimea - 15 Odessa 6,4
2 Vinnytsia 9,9 16 Poltava 11,2
3 Volyn 11,4 17 Rivne 9,7
4 Dnepropetrovsk 8,0 18 Sumy 8,7
5 Donetsk 14,0 19 Ternopil 10,4
6 Zhytomyr 10,4 20 Kharkiv 5,3
7 Transcarpathian 10,0 21 Kherson 10,3
8 Zaporozhye 9,9 22 Khmelnytsky 8,4
9 Ivano-Frankivsk 7,8 23 Cherkasy 9,6
10 Kyiv 6,3 24 Chernivtsi 7,9
11 Kirovograd 11,6 25 Chernihiv 10,6
12 Luhansk 15,1 26 city Kyiv 6,2
13 Lviv 6,9 27 city Sevastopol -
14 Mykolayivska 9,6
Source: generated by the author based on [10]
0
100000
200000
300000
400000
500000
600000
700000
800000](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-34-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 35
In fig. 3 shows data on the unemployment rate of
the population of Ukraine (according to the methodol-
ogy of the International Labor Organization) as a per-
centage of the economically active population of the
corresponding age in 2019.
Fig. 3. The unemployment rate of the population of Ukraine (according to the methodology of the International
Labor Organization) as a percentage of the economically active population of the corresponding age in 2019.
Source: generated by the author based on [10]
Traditionally, the solution to the problem of em-
ployment in rural areas is carried out through such
measures to overcome unemployment as employment
by the state employment service, retraining of the un-
employed, involvement in public works, development
of labor-intensive industries in agriculture. Most of
them have already shown their inability to solve this
problem [6].
Both external and internal factors affect the inhi-
bition of the development of labor potential in the coun-
try's regions. Among the internal factors of influence,
first of all, it should be noted the low level of wages.
Wages for the majority of working Ukrainians have in
fact become one of the options for social assistance that
depends little on the results of work.
The inability to fully realize oneself in one's own
country encourages our compatriots to make decisions
about emigration. Going to a permanent place of resi-
dence abroad is due to a complex set of economic, po-
litical, professional and other motives of a particular
person of any country, but in Ukraine in the foreground
motives associated with the inability to meet the prior-
ities [4; 8], the basic needs of people.
One of the factors in the formation and develop-
ment of the country's labor potential is migration. Mi-
gration processes affect not only the population of the
country, but also the quantitative and qualitative com-
position and structure of its labor resources.
From the point of view of labor resources of
Ukraine the main driving motives of external (mainly
labor) migration can be considered:
- economic necessity related to the level of eco-
nomic well-being of the population;
- labor market imbalance, labor surplus nature of
the non-equilibrium state of the domestic labor market;
- the difference in the level of wages for the same
work in different countries;
- simplicity and cost of the procedure of starting
your own business;
- intensification of processes of interaction with
European countries, deepening European integration;
- other factors, including the percentage of citizens
on the poverty line set by United Nations standards at $
5 per day [5; 9].
Labor potential is the main strategic resource and
source of income growth in rural areas. Labor potential
as a driving force of rural development should have a
motive, interest, incentives for innovation and creative
search for new knowledge, gaining experience and their
implementation.
The role of the state in solving the problems of mi-
grant workers is crucial and decisive. In particular, the
delay in signing international agreements on employ-
ment and social protection of migrant workers, as well
as the lack of effective measures to create living condi-
tions in Ukraine also negatively affect the pension pro-
vision of both direct workers and current retirees. As
you know, the joint pension system is dependent on de-
mographic indicators, in particular the ratio between
able-bodied and incapacitated population. Over the last
decade and in the near future in Ukraine, the disparity
between these two categories is deepening, which
causes an increased burden on workers, because the
budget of the pension fund [7; 8], ie the payment and
amount of pensions of today's retirees, is formed by
pension contributions of current employees.
Of course, the main factor of effective socio-eco-
nomic development of any society, of course, is the la-
bor potential, its quantitative and qualitative composi-
tion, effective structure and rational use. Investment in
15,1
14
11,6
11,4
11,2
10,6
10,4
10,4
10,3
10
9,9
9,99,79,6
9,6
8,7
8,4
8
7,9
7,8
6,9
6,4
6,3
6,2 5,3
0
2
4
6
8
10
12
14
16
Luhansk
Donetsk
Kirovograd
Volyn
Poltava
Chernihiv
Zhytomyr
Ternopil
Kherson
Transcarpathian
Vinnytsia
Zaporozhye
RivneMykolayivska
Cherkasy
Sumy
Khmelnytsky
Dnepropetrovsk
Chernivtsi
Ivano-Frankivsk
Lviv
Odessa
Kyiv
city Kyiv
Kharkiv](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-35-320.jpg)
![36 The scientific heritage No 49 (2020)
people and its development become a prerequisite for
ensuring the economic growth of the country in the long
run [2; 5]. In an industrial society, the role of people
who have a variety of technical knowledge, profes-
sional experience, abilities and ensure the transition
“from capital to organized knowledge” is growing.
The concept of information society has been ac-
tively developed, which is manifested in a directly pro-
portional relationship between the level of expenditures
on the “knowledge industry” and the rate of economic
growth [4; 5]. It has been proven that investing in a per-
son in order to acquire new knowledge, skills and abil-
ities in the future affects productivity and, conse-
quently, income growth, gives a greater return than in-
vesting in physical assets.
Today the problem of realization of the available
labor potential of Ukraine is the inconsistency of its
professional qualification structure with the needs of
the labor market. Currently, specialists with economic,
legal, humanitarian education enter the labor market
with the offer of their labor services, and the market de-
mand has formed in favor of professions related to ma-
chinery, technological equipment, tools, trade [5; 7], as
well as the simplest professions.
According to the Main Department of Statistics in
Vinnytsia region, the average nominal salary of a full-
time employee of the region (data are for legal entities
and separate divisions of legal entities with 10 or more
employees) in October 2019 amounted to UAH 9,736,
which is 2.3 times exceeded the level of the minimum
wage (UAH 4,173). Compared to September 2019,
wages increased by 2.4%, and compared to October
2018 increased by 16.6%.
Thus, the highest paid in October 2019 were em-
ployees engaged in construction, financial and insur-
ance activities, whose wages exceeded the average size
of the region's economy by almost 1.4 times. Among
industrial activities, the highest accruals were recorded
at enterprises for the production of basic pharmaceuti-
cal products and pharmaceuticals, where the level of
wages exceeded the average for the economy of the re-
gion by 2.4 times.
Labor resources are the main productive force of
society, they create added value and determine the level
of development of the country, the vector of its further
civilizational movement. The efficiency of the use of
labor potential depends not only on the economic well-
being of the nation, but also its ability to accumulate
capital, develop innovative technologies and, ulti-
mately, the ability to increase the labor potential [5; 6],
the economic foundation of the formation and improve-
ment of which is the result of labor.
The motivational basis for increasing labor
productivity, increasing labor potential, improving its
quality characteristics is wages, which embodies the re-
ward for work performed and the cost of reproduction
of labor. The main motivating factor of labor and the
economic basis for the reproduction of labor is wages.
It should provide not only simple but also extended re-
production [5; 11], so the more wages differ from the
subsistence level, the more opportunities to increase the
quantitative and qualitative characteristics of labor po-
tential, the higher the productivity should be.
According to the Main Department of Statistics in
Vinnytsia region, the amount of unpaid wages to em-
ployees of enterprises and organizations of Vinnytsia
region on November 1, 2019 amounted to UAH 17.7
million, which compared to the previous month (until
October 1, 2019) decreased by 3.6% or by UAH 0.7
million.
At economically active enterprises the debt
amounted to 5771.2 thousand UAH (32.7% of the total
amount of debt), at bankrupt enterprises - 10938.7 thou-
sand UAH (61.9%), at economically inactive enter-
prises - 949.4 thousand UAH (5.4%).
In the total amount of Ukraine's debt, the share of
Vinnytsia region was 0.5%.
Of the total debt, 84.3% of unpaid wages fall on
the industrial enterprises of the region. Among other
enterprises, the largest share of debt to employees of
wholesale and retail trade; repair of motor vehicles and
motorcycles (9.2%), construction, health care and so-
cial assistance (2.9% each).
The amount of arrears of wages to employees of
economically active enterprises on November 1, 2019
amounted to slightly less than UAH 5.8 million, which
compared to the previous month (until October 1, 2019)
decreased by 11.9% or 0.8 UAH million.
They did not settle accounts with employees at 5
economically active enterprises and organizations of
the region in time. The number of employees who did
not receive their salaries on time amounted to 0.7 thou-
sand people. Each employee, whose salary is paid with
delay, owes an average of UAH 8,256.
In the structure of the total amount of debt for the
payment of wages in Vinnytsia region, almost two
thirds of the half (61.9%) is accounted for by business
entities in respect of which the procedures for restoring
the debtor's solvency or declaring them bankrupt (bank-
rupt enterprises). 16 bankrupt enterprises of the region
reported the existence of arrears of wages, the amount
of their debt on November 1, 2019 amounted to UAH
10.9 million.
As of November 1, 2019, there are no arrears of
wages in 20 districts of the region (Bershad, Vinnytsia,
Haisynsky, Illinetsky, Kozyatynsky, Kalynivsky,
Lypovetsky, Litynsky, Murovanokurilovetsky, Ne-
myrivsky, Orativsky, Poshyshchensky, Pishchensky)
Tyvrivsky, Khmilnytsky, Chernivtsi, Shargorod,
Yampil) and in the city of Khmilnyk.
The average nominal salary of a full-time em-
ployee of Vinnytsia region in October 2019 was UAH
9,736, which is 2.3 times higher than the level of the
minimum wage (UAH 4,173). Compared to September
2019, the amount of wages increased by 2.4%, and
compared to October 2018 increased by 16.6%.
The increase in the average wage in October 2019
compared to September 2019 occurred in most eco-
nomic activities: from 7.7% in agriculture to 0.3% in
education.
Decrease in the level of average wages in October
2019 compared to September 2019 in the provision of
other services by 3.9%, arts, sports, entertainment and
recreation by 3.3%, in the field of information and tel-
ecommunications by 1.7%, in public administration
and defense; compulsory social insurance by 0.9%. The](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-36-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 37
highest level of average wages in October 2019 was in
construction and financial and insurance activities,
which exceeded the average size of the region's econ-
omy by 1.4 times.
Among industrial activities, the highest accruals
were recorded at enterprises for the production of basic
pharmaceutical products and pharmaceuticals, which
exceeded the average for the economy of the region by
2.4 times, as well as at enterprises for the production of
food, beverages and tobacco products and computers,
electronic and optical products, where the level of
wages exceeded the average for the economy of the re-
gion, respectively, 1.5 and 1.4 times, respectively. At
the same time, traditionally the lowest paid in October
were employees engaged in postal and courier activi-
ties, the amount of accrued wages of which did not
reach half the average level of the region's economy.
Among the 25 regions of the country in terms of
wages in October 2019, Vinnytsia region took 8th
place. In 5 regions wages exceeded the average in
Ukraine (UAH 10,727): in Donetsk (UAH 11,952),
Kyiv (UAH 11,325), Dnipropetrovsk (UAH 11,157),
Zaporizhia (UAH 10,734) regions and in Kyiv (UAH
15,862). Among the 17 oblasts whose employees' sala-
ries were lower than in Vinnytsia oblast, Chernivtsi ob-
last stands out with the lowest salary (UAH 8,211) (Fig.
4).
Fig. 4. Salaries of full-time employees of Vinnytsia region (accrued on average per month, UAH)
Source: generated by the author based on [10]
In the table. 5 and fig. 5 shows data on the amount of nominal wages per full-time employee in Ukraine in 2019.
Table 5
Nominal salary per full-time employee, 2019, UAH
№ Name of the region Indicator, UAH № Name of the region Indicator, UAH
1 Crimea - 15 Odessa 8011
2 Vinnytsia 7801 16 Poltava 8375
3 Volyn 7324 17 Rivne 7469
4 Dnepropetrovsk 8862 18 Sumy 7324
5 Donetsk 9686 19 Ternopil 6969
6 Zhytomyr 7372 20 Kharkiv 7657
7 Transcarpathian 8070 21 Kherson 7058
8 Zaporozhye 8726 22 Khmelnytsky 7346
9 Ivano-Frankivsk 7551 23 Cherkasy 7478
10 Kyiv 9097 24 Chernivtsi 6991
11 Kirovograd 7191 25 Chernihiv 6995
12 Luhansk 7365 26 city Kyiv 13542
13 Lviv 8001 27 city Sevastopol -
14 Mykolayivska 8160
Source: generated by the author based on [10]](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-37-320.jpg)
![38 The scientific heritage No 49 (2020)
Fig. 5. Nominal salary per full-time employee, UAH (2019)
Source: generated by the author based on [10]
In the table. 6 and fig. 6 shows data on the real wage index as a percentage of the previous year in the regions of
Ukraine in 2019.
Table 6
Real wage index as a percentage of the previous year (2019)
№ Name of the region Indicator, % № Name of the region Indicator, %
1 Crimea - 15 Odessa 110,5
2 Vinnytsia 115,5 16 Poltava 115,9
3 Volyn 112,7 17 Rivne 111,6
4 Dnepropetrovsk 115,8 18 Sumy 110,6
5 Donetsk 110,2 19 Ternopil 113,7
6 Zhytomyr 114,5 20 Kharkiv 110,1
7 Transcarpathian 112,5 21 Kherson 109,5
8 Zaporozhye 114,8 22 Khmelnytsky 111,8
9 Ivano-Frankivsk 112,5 23 Cherkasy 111,4
10 Kyiv 113,8 24 Chernivtsi 112,7
11 Kirovograd 112,5 25 Chernihiv 111,7
12 Luhansk 111,9 26 city Kyiv 110,2
13 Lviv 112,7 27 city Sevastopol -
14 Mykolayivska 110,3
Source: generated by the author based on [10]
Fig. 6. Index of real wages as a percentage of the previous year (2019)
Source: generated by the author based on [10]
0
2000
4000
6000
8000
10000
12000
14000
cityKyiv
Donetsk
Kyiv
Dnepropetrovsk
Zaporozhye
Poltava
Mykolayivska
Transcarpathian
Odessa
Lviv
Vinnytsia
Kharkiv
Ivano-Frankivsk
Cherkasy
Rivne
Zhytomyr
Luhansk
Khmelnytsky
Volyn
Sumy
Kirovograd
Kherson
Chernihiv
Chernivtsi
Ternopil
106
108
110
112
114
116
118](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-38-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 39
In fig. 7 presents data on the index of real wages in Ukraine in some periods
2019-2020.
Fig. 7. Index of real wages (in % to the corresponding previous year)
Source: generated by the author based on [10]
Labor potential is directly related to social pro-
gress. To determine the success of a country in the field
of social progress, under the leadership of M. Porter, an
index of social progress was developed, covering more
than 50 indicators, grouped into three main groups (Fig.
8).
Fig. 8. The main groups of social progress
Source: formed by the author on the basis of [5; 6]
The results of experimental research prove that the
number of carriers of labor potential of the country and
its regions is determined by the exogenous influence of
the state through the implementation of its functions to
form a socio-economic environment for its growth, re-
production and use.
The main carriers of labor potential within a cer-
tain territory (region, country) are the economically ac-
tive population with a permanent location. The eco-
nomically active population is characterized by three
factor features:
- government spending on education (current, cap-
ital and transfers). In the formation of the information
society where the main attention is paid to the concept
of lifelong learning, an important factor in personal de-
velopment is the ability to obtain affordable and quality
education capable of providing professional
knowledge, skills and abilities in accordance with the
existing technological profile of the economic system;
- public health expenditures. In order to fully and
effectively implement the ability to work, increase the
number of permanent residents and the duration and
quality of their lives, the state must ensure a high level
of health care;
- gross national income per capita. The main indi-
cator of the economic condition of the country is the per
capita income indicator, the dynamics of which deter-
mines the possibilities of economic growth and charac-
terizes the general standard of living of the bearers of
labor potential [2; 5].
The logic of further development of regions and
the formation of effective labor potential requires,
firstly, to eliminate the “failures” of the institutional
system described above, and secondly, to start the pro-
cess of structuring it to minimize transaction costs,
eliminate institutional pitfalls and ensure the transition
to social trajectory economic progress.
Overcoming institutional imperfections requires
the implementation of a number of measures at the first
stage, in particular:
- improvement of the regulatory framework
through updating and modernization of labor legisla-
tion in accordance with the requirements of a market
economy and international practice;
- formation of a new model of the institute of edu-
cation as a basis for the accumulation of intellectual
capital with the possibility of its further integration into
І The basic human needs are food, access to basic medical care, housing, access to
water, electricity and sanitation, and personal security.
ІІ The foundations of human well-being are access to basic knowledge and the
level of literacy of the population, access to information and means of communication,
the level of health care, and environmental sustainability.
ІІІ Opportunities for human development - the level of personal and civil liberties, ensuring human
rights and opportunities to make decisions and realize their potential.](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-39-320.jpg)
![40 The scientific heritage No 49 (2020)
a socially oriented scientific and economic system. De-
spite high unemployment in many countries, the world
economy is entering an era of talent shortages that will
hamper economic growth around the world if left un-
checked. The solution to this problem lies entirely with
the education system. Only economies, such as the US,
EU, Scandinavian countries, Japan and China, which
have shown high rates of investment in human devel-
opment, the priority of the state to the institutions of
education, science and health, in conditions of intellec-
tual (innovative) competition between their economic
systems, managed to ensure high rates of economic de-
velopment and a margin of socio-economic strength;
- restoration of the employment system of young
professionals. Today in Ukraine, young graduates are
“self-employed” because the state system of employ-
ment of young professionals is destroyed. This situation
contrasts sharply with the employment of young pro-
fessionals in other countries, where it is common prac-
tice for students to enter into contracts with individual
firms that select appropriate professionals. For exam-
ple, in the United States, more than 80% of graduates
are employed during the year. In Japan, this figure ex-
ceeds 90%. World experience shows that the cost of ed-
ucation should be at least 5% of Gross National Prod-
uct, and UNESCO experts set the minimum possible
share of government spending on education is set at
3.5%;
- revival of the institution of mentoring, restora-
tion of the system of relations and connections between
the sphere of education and production in order to en-
sure the system, integrity of training, control over the
acquisition of knowledge and, as a consequence, im-
prove the quality of labor potential;
- the creation of institutions that help not to change
the profession radically, but to move into parallel or
new niches, which were formed at the junction of the
acquired basic human profession - is a very safe and
potentially productive movement. It should be noted
that institutions as norms and rules of conduct that de-
termine the mechanism of decision-making should be
the result of conscious choice, not set from the outside,
then the end result of the decision-making process will
be directly dependent on the rational choice of the sub-
ject;
- ensuring social stability through the institution of
social cohesion. In the most general sense, social cohe-
sion is the inclusion and participation of members of
society in political, economic and cultural life; it is a
sense of solidarity and belonging to society based on
the effective use of civil rights and other assets of a
democratic society. The basis of social cohesion of so-
ciety - the welfare of the vast majority of citizens, har-
monious and stable relations, minimization of social
isolation and social disintegration [5; 8].
Social cohesion as a socio-economic category for
some time had a purely scientific significance. In recent
years, in the countries of the European Union, a number
of other countries, this concept first migrated into pol-
icy documents, concepts and later gained practical sig-
nificance. Today, the provisions of the Concept of So-
cial Cohesion, developed in the 1990s, are considered
by many European countries as a basis for developing
the basic principles and provisions of national social
policy;
- restoration of the formative role of the family in-
stitution, which builds the value foundation of the indi-
vidual, his work traditions and guidelines, preferences,
living standards, social norms and rules;
- increasing the role of the institution of culture,
including management, and the implementation
through it of the value system of socially oriented soci-
ety;
- Establishment of an independent institution for
medical ethics and an institution for monitoring human
rights in the field of health care. In particular, in the de-
veloped countries of the world this problem is solved at
the level of formal institutions - formal rules are defined
and operate, which define and regulate the rights and
responsibilities of patients, doctors, government agen-
cies;
- specialization of the basic organizations and
structures regulating processes of formation, realization
and increase of labor potential of region and the country
as a whole, for the purpose of increase of efficiency of
performance of profile functions [4; 5].
The specificity of labor potential, which distin-
guishes it from other resources of social production, is
determined by the human factor, which not only per-
forms the production function, but also has its own
needs and interests, endowed with personal traits and
values that affect the mechanism and effectiveness of
labor potential. That is why it is necessary to single out
a set of institutions for the formation of labor potential
of the region, which determine its personal aspects, de-
termining the trajectory of further development of so-
cial production and community in the region through
the implementation of socially significant functions [5;
6]. This primarily concerns the institution of the family,
as mentioned earlier, social institutions and a number
of informal, historically established norms and rules.
Social institutions can be divided into two main
groups depending on the identification of the individual
in the system of labor potential: the first group, which
includes institutions of trust, social justice, responsibil-
ity, social cohesion and social partnership, determines
the relationship between the individual and society, its
positioning and role in society interaction and interac-
tion. The second group, which combines institutions of
education, training, health,social security, knowledge,
working conditions, mentoring, positions a person in
the workforce as a resource and determines the quanti-
tative and qualitative characteristics of this resource [5;
9], the mechanism of reproduction, mechanical and nat-
ural motion.
Socio-economic development of the country is
largely determined by the size and degree of use of la-
bor potential of its regions, which is an integral part of
economic potential and plays a key role in it.
According to the Main Department of Statistics in
Vinnytsia region, the average number of full-time em-
ployees of enterprises in enterprises, institutions and or-
ganizations with 10 or more employees in October
2019 was 258.9 thousand people, which is 0.6% more
than in September 2019.](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-40-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 41
According to the administrative data of the State
Employment Service, the number of registered unem-
ployed compared to September 2019 decreased by
10.6% and at the end of October 2019 amounted to 12.8
thousand people. Of the total number of unemployed,
58.7% were women.
The level of registered unemployment in the re-
gion as a whole compared to September 2019 decreased
by 0.1 of the corresponding period and at the end of
October 2019 amounted to 1.4% of the working age
population. In rural areas, the indicator decreased by
0.2 of the corresponding period and amounted to 1.6%,
in urban settlements - decreased by 0.1 of the corre-
sponding period (1.2% of the working age population).
The number of vacancies declared by employers
to the state employment service in October 2019 com-
pared to September decreased by 0.3 thousand and at
the end of October amounted to 2.6 thousand.
By professional groups, the largest number of va-
cancies at the end of October 2019 was observed for
workers in maintenance, operation and control of tech-
nological equipment, assembly of equipment and ma-
chinery (28.3% of the total number of vacancies), and
the smallest - for skilled workers in rural and forestry,
fish farming and fishing (1.6%).
The workload of registered unemployed per va-
cancy compared to the previous month did not change
and amounted to 5 people at the end of October 2019.
The average number of unemployed who received
unemployment benefits during October 2019 was 13.0
thousand people. The average amount of unemploy-
ment benefits was UAH 3,277, which is 21.5% less
than the statutory minimum wage (UAH 4,173) [10].
Accelerated development of science and technol-
ogy, the introduction of information systems and tech-
nologies leads to the removal of the employee from di-
rect production, thus creating more opportunities for
the development of its potential in order to carry out
more complex types of work. Transition to market re-
lations, abandonment of the principles of universal
compulsory labor, the formation of a multi-sectoral
economy, restructuring of enterprises, population de-
cline and its working capacity, unemployment, infor-
mal employment [2; 5], low labor productivity has
complicated the problems of reproduction of labor po-
tential.
The decisive role in the development of this sphere
in Ukraine should be played by the domestic education
system, which would accordingly accelerate the repro-
duction of labor potential. Based on this, proposals
were developed to improve the studied mechanism and
determine priorities in the areas of educational and pro-
fessional component (Table 7).
Table 7
Suggestions for reproduction of labor potential
Description
I
★ amend the Laws of Ukraine “On Education”, “On Higher Education” and “On Vocational Educa-
tion”;
II
★ to make a gradual transfer to the sphere of management of the Ministry of Education and Science
of Ukraine of higher educational institutions under the management of other central executive bodies,
taking into account the specifics of training;
III
★ transfer to the balance of higher educational institutions the objects of experimental and industrial
base of non-operating state enterprises, as well as vacated premises for the establishment of research
centers, laboratories and other scientific units;
IV
★ change the status of higher educational institutions of the I-II level of accreditation (schools, tech-
nical schools, colleges) taking into account their role in solving modern educational problems and
providing the economy with specialists;
V
★ bring the State Classification of Occupations in line with the needs of the domestic and foreign
labor markets;
VI
★ develop a new list of areas of training and specialties of specialists with higher education and a list
of academic and professional qualifications, taking into account the introduction of a two-level system
of training, increasing the level of mobility of students, graduates, research and teaching staff and
scientists;
VII
★ to ensure the improvement of the quality of professional and practical training of participants in the
educational process, strengthening partnerships with employers, involving them in the formation of
the content of higher education, conducting student internships, internships for teachers; creation of
promotion centers in higher educational institutions with a database of jobs, provision of consulting
services to students on future activities;
VIII
★ to ensure the optimization of the structure of higher education and the volume of training and
retraining of personnel with higher education taking into account the innovative development of the
economy, providing state support for training in areas and specialties that stimulate the development
of priority basic sectors of the economy in science-education-technology format ties with science and
industry;](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-41-320.jpg)
![42 The scientific heritage No 49 (2020)
IX
★ to ensure the innovative nature of higher education development, introduction of active infor-
mation, telecommunication technologies, interactive forms and methods of teaching, flexible retrain-
ing curricula, study, generalization and exchange of positive domestic and foreign experience, building
and modernization of computers and software, efficiency in the learning process;
X
★ improve the mechanism of vocational guidance, selection and involvement of gifted children, in
particular from rural areas, in education in higher education, provide assistance in developing skills
and motivation in the learning process, providing targeted social, psychological and material assistance
and support;
XI ★ modernize the national system of external evaluation and monitoring of the quality of education;
XII
★ to strengthen the role of the university sector in shaping the intellectual potential of the nation,
increase the social responsibility of universities for providing quality educational and research ser-
vices, intensify participation and increase the role of universities in solving educational, social, eco-
nomic problems at regional and national level, integration of higher education in the European and
world space; make proposals for improving the organizational structure and functions of the regional
university; simplification of the mechanism of admission to higher educational institutions with the
introduction of a competition of certificates in specialized disciplines;
XIII
★introduce a mechanism for determining the rating of higher education institutions, conducting expert
certification of educational programs, comparative analysis of the national system for assessing the
quality of higher education and European standards, ensuring the availability of monitoring results
conducted by the public;
XIV
★ create a modern information base of the educational process, provide higher education and post-
graduate education institutions with licensed software products, create electronic catalogs and provide
access to the information base of scientific libraries of leading foreign universities, electronic fund of
educational literature on the Internet;
XV
★ to increase the efficiency of research, increase the share of higher education institutions in the im-
plementation of state targeted scientific and technical programs and projects of the State Fund for
Basic Research, as well as the introduction of scientific and research developments in the educational
process, enhancing student participation in research;
XVI
★ to promote the participation of higher education institutions and postgraduate education institutions
in the implementation of international scientific, scientific and technical and educational programs and
projects by signing international agreements on scientific and technical cooperation in Ukraine;
XVII
★to initiate the provision of state scholarships to students, graduate students, doctoral students on a
competitive basis for targeted study abroad;
XVIII
★to improve the mechanism of distribution of graduates who received higher education in areas and
specialties of pedagogical profile at the expense of the state budget, to gradually introduce a system
of incentives for such graduates, whose first job is a teacher in a rural secondary school, preschool,
out-of-school educational institution village needs;
XIX
★ensure the implementation of the strategy of orientation of the industry on the preservation and
development of scientific and pedagogical schools, the introduction of a mechanism for objective as-
sessment and recognition of teachers' abilities to scientific and pedagogical activities, improving the
mechanism of promotion and strengthening motivation for scientific and pedagogical activities;
XX
★to promote social protection of participants in the educational process; to improve the mechanism
of awarding scholarships, providing for its dependence on academic success and financial support of
students; determine the criteria for evaluating applicants for scholarships; to introduce an effective
mechanism for providing targeted soft loans for education of students of higher educational institu-
tions, providing for a significant increase in state budget expenditures for these purposes.
Source: formed by the author on the basis of [5; 11]
Demographic policy in rural areas should become
the main components of effective management of rural
labor potential development. The main measures to im-
prove the demographic situation in rural areas include:
improving living, working and living conditions; im-
proving the health of peasants, reforming wages in or-
der to increase its stimulating and reproductive func-
tions; improving the legal framework for improving the
situation of women during childbirth and child care,
creating conditions for preschool and school education
of children [3]. Therefore, it is safe to say that the basis
for the development of the labor potential of the village
is the conditions in which it operates and is used.
Solving the most acute and important problems of
formation and development of labor potential in mod-
ern economic conditions necessitates the definition of
priority areas of its progressive changes. Taking into
account the model of innovative economic develop-
ment made it possible to determine the strategic priority
areas for the development of Ukraine's labor potential
(Table 8).](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-42-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 43
Table 8
Strategic priority areas for the development of Ukraine's labor potential
Characteristic
I Improving the legal basis for ensuring the development of labor potential;
II providing favorable socio-demographic conditions for the formation of labor potential;
III
achieving an acceptable level of quality of working life, ensuring the development of social and labor
relations;
IV
improving the quality of educational programs and programs of professional development of the pop-
ulation by ensuring the availability of education through the development of distance learning, postgrad-
uate education, orientation of education to independent and creative thinking, responsible decision-mak-
ing;
V
creating conditions for prolonging the active period of working life of groups of the population that
are older than working age;
VI
implementation of forecasts of quantitative and qualitative composition of labor potential in order to
meet the real needs of the labor market in qualified specialists in accordance with the demand for certain
professions;
VII
coordination of the concept of labor potential development with demographic, educational and health
policy.
Source: formed by the author on the basis of [1; 11]
To improve the demographic factors that directly
affect the formation of rural labor potential, it is neces-
sary to create jobs for promising young and highly
skilled workers, improve material and living conditions
of peasants, provide housing for low-income and young
professionals, increase income and living standards of
rural population, increase birth rates [3; 7], to control
the migration of highly qualified workers abroad and to
counteract illegal migration.
Conclusions. The labor potential of rural areas re-
flects the current and potential stock of labor opportu-
nities of the rural population, formed by demographic,
social, economic, political, cultural - historical and
other factors. At the same time, the specifics of the de-
velopment and formation of the rural territory, the na-
ture of the socio-economic features of the village have
an important influence on the development and use of
the labor potential of rural areas.
The competitiveness of labor resources in modern
conditions depends on the efficiency and adequacy of
the system of internal and external environment of rural
areas, which would meet the motivators and needs of
the rural population. Based on the Strategic prospects
for improving the system of formation and develop-
ment of labor potential of rural areas are the implemen-
tation of socio-economic programs for human re-
sources development, development of concepts for pro-
fessional growth of employees and optimal
mechanisms for selection, evaluation and motivation of
staff; creating and maintaining conditions for preserv-
ing and developing the labor potential of the village;
improvement of quantitative and qualitative parameters
of labor potential; mobility regulation. The activities of
local authorities should be focused on the functional fo-
cus on the creation of flexible self-organizing coordi-
nation centers in order to ensure the effective use of in-
tellectual and physical capabilities of rural labor re-
sources, the realization of their potential and meet
social needs.
References
1. Belarus T. Labor potential of Ukraine: current
status and prospects. Economy. 2012. № 137. Р. 42–46.
2. Goncharuk I.V., Tomashuk I.V. State regulation
of resource potential development of rural areas: gen-
eral aspects. Economy. Finances. Management: current
issues of science and practice. 2018. № 4 (32).P.19–30.
3. Gorbachev I.V. Mechanisms of formation and
development of labor potential of rural areas. Economy
and society. 2018. № 14. Р. 175–181.
4. Grinkevich S., Brukh O., Kohut M. The current
state of use of labor potential in the context of the latest
requirements of social development. Agrarian econ-
omy. 2019. T. 12. № 1-2. P. 44–58.
5. Kozar V.V. Labor potential of the regions of
Ukraine in the European integration dimension. The
dissertation on competition of a scientific degree of the
candidate of economic sciences. 2016. URL:
https://clck.ru/Q3LwP (accessed 11.06.2020).
6. Korniychuk O.O. The essence and prerequisites
for the formation of labor potential of rural areas of
Vinnytsia region. Efficient economy. 2013. № 9. URL:
http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2304
(accessed 18.05.2020).
7. Kotnovchenko I.V. International labor migra-
tion: potpourri on economic development. Bulletin of
the National University "Lviv Polytechnic". 2017. №
748. Р. 295–310.
8. Kravchenko M.V. Problems and prospects of
development of labor potential of Ukraine: regional di-
mension. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-
book/db/2007-1-2/doc/2/07.pdf (accessed 21.06.2020).
9. Lutsyak V.V., Tomashuk I.V. Environmental
potential management of Vinnytsia region. Economy.
Finances. Management: current issues of science and
practice. 2019. № 1. Р. 33–47.
10. Official site of the Main Department of Statis-
tics in Vinnytsia region. URL: https://www.vn.ukr-
stat.gov.ua/index.php (accessed 12.07.2020).
11. Tomashuk I. Analysis of components of envi-
ronmentally sustainable development of rural territo-
ries in the conditions of global challenges on the exam-
ple of the Vinnya region. The scientific heritage. 2020.
Vol. 3. № 44. Р. 54–68.](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-43-320.jpg)
![44 The scientific heritage No 49 (2020)
РОЛЬ ПЕРВИННОГО ДОКУМЕНТА В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ БЮДЖЕТНИХ
УСТАНОВ
Черешневий О.І.
аспірант
Вінницький національний аграрний університет
PRIMARY DOCUMENT IN BUDGET ORGANIZATIONS’ ACCOUNTING PROCESS
Chereshnevyi O.
Postgraduate student
Vinnytsia National Agrarian University
Анотація
У статті проаналізовано роль первинного документу у процесі фіксації господарської операції в бух-
галтерському обліку бюджетних установ. Досліджено розвиток термінології «первинний документ»,
порівняно розбіжність визначення терміну в різних нормативно-правових актах та запропоноване власне
визначення даного терміну. Розглянуто особливості та шляхи поширення застосування електронного пер-
винного документу. Досліджено вплив обов’язкових реквізитів для відображення господарської операції.
Abstract
The article offers the analysis of primary document’s role in budget organization accounting process refered
to economic operations. “Primary document” as a terminology unit was examined throughout time amendments.
Discrepancies in “Primary document” term definitions across the scope of regulations are outlined and compared,
resulting into new definition to be proposed in the article. Provided are specificities and options of digital primary
document dissemination and implementation. Accordingly, mandatory requisites role in economic operation map
is researched.
Ключові слова: первинний документ, електронний документ, господарська операція, бухгалтерський
облік.
Keywords: primary document, electronic document, business transaction, accounting.
Бухгалтерський облік бюджетних установ є
процесом виявлення, реєстрації, узагальнення,
накопичення інформації про діяльність бюджетної
установи. Користуватися даною інформацію мають
змогу, як контролюючі органи, так і зовнішні спо-
стерігачі для прийняття певних адміністративних
рішень, проведення аналізу ефективності діяль-
ності установи. Але накопичення, фіксація будь-
якої господарської операції в бюджетній установі
починається з подання оформленого первинного
документу до бухгалтерської служби або відділу,
на якого покладені обов’язки з реєстрації госпо-
дарської операції та проведення її за регістрами
бухгалтерського обліку.
Мета статті – розкрити поняття первинного до-
кументу та розглянути сучасні вимоги до первин-
них документів.
Світ постійно розвивається та запроваджує
нові вимоги до нашої життєдіяльності, організації
роботи. Ще орієнтовано 10 років тому важко було
уявити, що використання електронного документу
буде звичною практикою при здійсненні докумен-
тування господарської операції. Необхідність зде-
шевлення виробництва, прискорення організації
роботи, розвиток інформаційних систем вносить
свої вимоги до методів фіксації проведення госпо-
дарських операцій та відображення їх в регістрах
бухгалтерського обліку.
В Бюджетному кодексі України визначено, що
бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік
відповідно до національних положень (стандартів)
бухгалтерського обліку в державному секторі та ін-
ших нормативно-правових актів щодо ведення бух-
галтерського обліку в порядку, встановленому
Міністерством фінансів України [1].
Започаткування бухгалтерського обліку в
Україні почалось з проголошення незалежності
України з 1991 року. За цей час бухгалтерський
облік зазнав важливих перетворень і саме визна-
чення терміну первинний документ за останні деся-
тиріччя значно видозмінилось. Так в 1995 році
Міністерство фінансів України визначало первинні
документи, як письмові свідоцтва, що фіксують та
підтверджують господарські операції, включаючи
розпорядження та дозволи адміністрації (власника)
на їх проведення [2]. На даний час Міністерство
фінансів України характеризує первинні доку-
менти, як документи, створені у письмовій або
електронній формі, які містять відомості про госпо-
дарські операції, включаючи розпорядження та доз-
воли адміністрації (власника) на їх проведення [3].
Порівнюючи дані терміни ми спостерігаємо,
що на даний час первинний документ може подава-
тися, формуватися і в електронній формі, що значно
спрощує процес документообігу в бюджетній уста-
нові. Але перетворення визначення первинного до-
кументу не завершується тільки на формі доку-
мента. На даний час відсутня вимога про фіксацію
та підтвердження господарської операції в первин-
ному документі, а включено лише відомості про
господарську операцію.
Хоча дані зміни проведені у зв’язку з необ-
хідністю визнання рахунку (інвойсу) первинним
обліковим документом що спрощує процедури ве-](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-44-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 45
дення бухгалтерського обліку та фінансової звіт-
ності, а також демократизувати взаємовідносини
бізнесу і фіскальних органів, але вони значно впли-
нули на ведення бухгалтерського обліку в бюджет-
них установах [4].
В нормативно-правових актах доволі поши-
рене визначення первинний документ (табл. 1), але
проаналізувавши більшість з них можна ствер-
джувати, що кожне визначення виділяє, характери-
зує якусь окрему частину з цього поняття. Тому
вивчивши всі доступні терміни, найдоцільніше
визначити первинний документ, як документ, що
створений в електронній або письмовій формі, який
містить обов’язкові реквізити і має достатньо ін-
формації, відомості про господарську операцію,
включаючи розпорядження і дозволи керівництва і
є вичерпною підставою для відображення її в бух-
галтерському обліку.
В бюджетних установах первинні документи в
бухгалтерському обліку в більшості використову-
ються в паперовій формі, це пов’язано в основному
з недостатньою інформаційною обізнаністю кори-
стувачів та відсутністю сучасного програмного
продукту для автоматизації бухгалтерського
обліку. Під автоматизацією бухгалтерського обліку
насамперед слід розуміти і широку можливість ви-
користання електронних первинних документів.
Електронні первинні документи мають безліч пере-
ваг, так наприклад фіксація надходження первин-
ного документу, а також внесення коригувань до
нього проводиться автоматично програмним про-
дуктом, та зберігається в реєстрах, що дає змогу
при необхідності повертатися до даного документа.
Таблиця 1
Характеристика первинного документу в різних нормативно-правових актах
№
з/п
Нормативно –законодавчий акт Визначення
1.
Закон України «Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність»
Документ, який містить відомості про госпо-
дарську операцію
2.
Наказ МФУ №88 від 24.05.1995 року «Про
затвердження Положення про докумен-
тальне забезпечення записів у бухгалтер-
ському обліку»
Документи, створені у письмовій або електронній
формі, які містять відомості про господарські опе-
рації, включаючи розпорядження та дозволи
адміністрації (власника) на їх проведення
3.
Постанова ПНБУ №75 від 04.07.2018 року
«Про затвердження Положення про ор-
ганізацію бухгалтерського обліку, бухгал-
терського контролю під час здійснення
операційної діяльності в банках України»
Документ, який містить відомості про операцію
4.
Наказ МЮУ №3253/5 від 22.12.2010 року
«Про затвердження Правил ведення но-
таріального діловодства»
Фіксують факт виконання господарських операцій
і стали підставою для записів у регістрах бухгал-
терського обліку та податкових документах (ка-
сові, банківські документи, ордери, повідомлення
банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці
квитанцій, банківських чекових книжок, нарядів
на роботу, акти про приймання, здавання і спи-
сання майна, матеріалів, квитанції і накладні з
обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-
фактури, авансові звіти тощо)
Джерело: сформовано автором на основі [5] та власних напрацювань
Також паралельно з організаційними перева-
гами спостерігається і економічна, екологічна до-
цільність електронного первинного документу
порівняно з паперовою формою. Зменшення папе-
рового документообігу вивільняє кошти бюджетної
установи на інші важливі цілі та покращує еко-
логічну ситуацію в країні у зв’язку з зменшенням
попиту на продукцію целюлозно-паперової проми-
словості. Поширення використання електронного
первинного документу можливо завдяки прове-
денню роз’яснювальної роботи, тренінгів, вебінарів
серед працівників бухгалтерських служб бюджет-
них установ. На даний час безпосередніми виконав-
цями відсутнє розуміння переваг електронних пер-
винних документів порівняно з паперовою фор-
мою, і здебільшого в їхньому розумінні
електронний первинний документ тотожній відска-
нованому паперовому документу з наявними
обов’язковими реквізитами, що не відповідає самій
концепції заснування електронного документу.
Електронний документ - документ, інформація
в якому зафіксована у вигляді електронних даних,
включаючи обов’язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов’язкових рек-
візитів електронних документів визначається зако-
нодавством. Електронний документ може бути
створений, переданий, збережений і перетворений
електронними засобами у візуальну форму. Візу-
альною формою подання електронного документа є
відображення даних, які він містить, електронними
засобами або на папері у формі, придатній для
приймання його змісту людиною [6].
Також на нашу думку негативно на поширення
застосування електронних документів впливає за-
конодавча норма про обов’язковість надання доку-
ментів у паперовому вигляді за рахунок установи
на вимогу контролюючих або судових органів. Це](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-45-320.jpg)
![46 The scientific heritage No 49 (2020)
означає що бюджетна установа зобов’язана само-
стійно роздрукувати електронні документи та
надати їх відповідним органам. Працівники бухгал-
терських служб у своїй діяльності постійно кори-
стуються електронними первинними документами
для фіксування господарських операцій у регістрах
бухгалтерського обліку і це не призводить до дис-
комфорту у їхній діяльності. Таким чином контро-
люючі органи для виконання своїх функціональних
обов’язків можуть застосовувати електронні пер-
винні документи без їх паперового еквіваленту.
Скасування норми про обов’язковість роздруку-
вання первинних документів дозволить спростити
процес поширення застосування електронних доку-
ментів.
Розглядаючи суть та роль первинного доку-
менту в бухгалтерському обліку бюджетних уста-
нов необхідно звернути увагу на обов’язкові рек-
візити, які має містити документ.
Первинні документи повинні мати такі обов'яз-
кові реквізити: найменування підприємства, уста-
нови, від імені яких складений документ, назва до-
кумента (форми), дата складання, зміст та обсяг
господарської операції, одиниця виміру госпо-
дарської операції (у натуральному та/або
вартісному виразі), посади і прізвища осіб,
відповідальних за здійснення господарської опе-
рації і правильність її оформлення, особистий
підпис або інші дані, що дають змогу ідентифіку-
вати особу, яка брала участь у здійсненні госпо-
дарської операції [2].
В Україні процес трансформації та мо-
дернізації бухгалтерського обліку до міжнародних
стандартів впливає і на сферу документообігу і
оформлення первинних документів. Так відповідно
до змін внесених в нормативно-правові акти
України на підставі Закону України «Про внесення
змін до деяких законодавчих актів України щодо
використання печаток юридичними особами та
фізичними особами - підприємцями» [7] встанов-
лено, що відбиток печатки не може бути обов’язко-
вим реквізитом будь-якого документа, що по-
дається суб’єктом господарювання до органу дер-
жавної влади або органу місцевого
самоврядування. Копія документа, що подається
суб’єктом господарювання до органу державної
влади або органу місцевого самоврядування, вва-
жається засвідченою у встановленому порядку,
якщо на такій копії проставлено підпис уповнова-
женої особи такого суб’єкта господарювання або
особистий підпис фізичної особи - підприємця. Ор-
ган державної влади або орган місцевого самовря-
дування не вправі вимагати нотаріального засвід-
чення вірності копії документа у разі, якщо така ви-
мога не встановлена законом[8]. Застосування
даної норми законодавства, щодо оформлення пер-
винних документів дозволило значно спростити ро-
боту державних органів та суб’єктів господа-
рювання і ніяким чином негативно не вплинуло на
якість відпрацьованих документів.
Чинні законодавчі норми дозволяють викори-
стовувати первинний документ для реєстрації гос-
подарської операції в бухгалтерському обліку у
випадку наявності незначних недоліків в докумен-
тах. Важливо при застосуванні даних документів,
звернути увагу про наявність можливостей іденти-
фікувати особу, яка брала участь у здійсненні гос-
подарської операції, та містять відомості про дату
складання документа, назву підприємства, від імені
якого складено документ, зміст та обсяг госпо-
дарської операції тощо.
Досліджуючи роль первинного документу у
становленні бухгалтерського обліку бюджетних
установ необхідно звернути увагу на такий первин-
ний документ як бухгалтерська довідка. Бухгалтер-
ська довідка – це універсальний первинний доку-
мент, який використовується для виправлення по-
милок, які вплинули на недостовірні відображення
даних в регістрах бухгалтерського обліку.
Помилки в облікових регістрах за звітний рік,
що виявлені після записів підсумків облікових
регістрів у Головну книгу, виправляються спосо-
бом сторно. Цей спосіб передбачає складання Бух-
галтерської довідки, в яку помилка (сума, коре-
спонденція рахунків) заноситься червоним чорни-
лом, пастою кулькових ручок тощо або у дужках, а
правильний запис (сума, кореспонденція рахунків)
заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок
тощо темного кольору. Внесенням цих даних до
регістру бухгалтерського обліку і Головної книги у
місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується не-
правильний запис та відображуються правильна
сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського
обліку. Виправлення помилок минулих років
оформлюється Бухгалтерською довідкою, де наво-
диться зміст помилки, сума та кореспонденція
рахунків бухгалтерського обліку, якою виправ-
ляється помилка. У місяці складання бухгалтерсь-
кої довідки її дані записуються до відповідного
регістру бухгалтерського обліку і Головної книги
[9].
Слід зауважити, що помилки можуть допуска-
тися не лише внаслідок порушення вимог бухгал-
терського обліку бухгалтером бюджетної установи,
але й внаслідок невірного зіставлення первинних
документів, які несуть викривлену інформацію про
господарську операцію. Бухгалтер не завжди має
можливість здійснити попередній контроль до-
стовірності інформації занесеної в первинному до-
кументі. І на практиці працівник бухгалтерської
служби при прийомі первинного документу
здійснює лише перевірку наявності обов’язкових
реквізитів на первинному документі, а відповідаль-
ність за достовірність показників відображених в
документі несе безпосередній виконавець (запов-
нювач) даного документу.
Підсумовуючи все вищесказане, можна дійти
висновку, що вимоги до оформлення та потреба до
інформативного наповнення первинних документів
в бюджетних установах України не відповідають
викликам сьогодення. На даний час необхідно зако-
нодавчо привести термінологію первинних доку-
ментів до єдиного зразка. Також, уряду країни
необхідно більше уваги приділити поширенню](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-46-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 47
електронних первинних документів, насамперед за-
вдяки створенню дієвої системи автоматизованого
бухгалтерського обліку у державному секторі.
Список літератури
1. Бюджетний кодекс України [Електронний
ресурс]: Закон України від 08.07.2010 року № 2456-
VI - Режим доступу:
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2456-17
2. Про затвердження Положення про доку-
ментальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку (редакція 1995 року) [Електронний ресурс]:
Наказ МФУ №88 від 24.05.1995 року - Режим до-
ступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0168-
95/ed19950524#Text
3. Про затвердження Положення про доку-
ментальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку (редакція 1995 року) [Електронний ресурс]:
Наказ МФУ №88 від 24.05.1995 року - Режим до-
ступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0168-
95/ed20180803#Text
4. Пояснювальна записка до проекту Закону
України «Про внесення змін і доповнень до деяких
законодавчих актів (щодо усунення адміністратив-
них бар’єрів для експорту послуг)» [Електронний
ресурс]: Пояснювальна записка - Режим доступу :
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf35
11=58833
5. Пронь, Н. О. (2011). Поняття первинних
документів та вимоги до їх оформлення [Електрон-
ний ресурс]: Стаття - Режим доступу:
https://ir.kneu.edu.ua/bitstream/handle/2010/946/Pron.
pdf?sequence=1
6. Про електронні документи та електронний
документообіг [Електронний ресурс]: Закон
України від 22.05.2003 року № 851-IV- Режим до-
ступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-
15#Text
7. Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо використання печаток юридич-
ними особами та фізичними особами –
підприємцями [Електронний ресурс]: Закон
України від 23.03.2017 року № 1982-VIII - Режим
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1982-
19#Text
8. Господарський Кодекс України [Електрон-
ний ресурс]: Закон України від 16.01.2003 року №
436-IV - Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text
9. Про затвердження Методичних рекомен-
дацій по застосуванню регістрів бухгалтерського
обліку [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства
фінансів України від 29.12.2000 року № 356 - Ре-
жим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0356201-
00#Text](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-47-320.jpg)
![48 The scientific heritage No 49 (2020)
JURIDICAL SCIENCES
К ОПРЕДЕЛЕНИЮ НАУЧНЫХ ОСНОВ ДЕТЕРМИНАЦИИ ПРЕСТУПНОСТИ В СФЕРЕ
ИНФОРМАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ
Бодунова О.Н.
доцент кафедры уголовного права и криминологии
Университета государственной фискальной службы Украины
TO DETERMINING THE SCIENTIFIC BASES OF DETERMINATION OF CRIME IN THE FIELD
OF INFORMATION TECHNOLOGIES
Bodunova O.
Associate Professor, Department of Criminal Law and Criminology
University of the State Fiscal Service of Ukraine
Аннотация
В статье рассмотрены взгляды ученых о комплекса детерминант преступности в сфере информа-
ционных технологий. Установлено, что в условиях, которые формируют эти причины являются: переход
к информационному обществу, последствия неудачных экономических реформ, недостатки государствен-
ной политики в информационной сфере и тому подобное.
Abstract
The article considers the views of scientists on a set of determinants of crime in the field of information
technology. It is established that the conditions that form these reasons are: the transition to the information society,
the consequences of failed economic reforms, the shortcomings of state policy in the information sphere, and so
on.
Ключевые слова: преступность, информационные технологии, детерминанты, уголовные правона-
рушения, причины
Keywords: crime, information technology, determinants, criminal offenses, reasons
Стремительное развитие информационно-те-
лекоммуникационных сетей, создание многочис-
ленных информационных систем, разработка более
совершенных технических устройств - все это со-
здает условия, облегчающие совершение уголов-
ных правонарушений в этой сфере, количество ко-
торых с каждым годом увеличивается как в Укра-
ине, так и в других государствах.
Преступления в сфере информационных тех-
нологий имеют динамический характер. Вслед-
ствие постоянного развития новейших технологий
не менее быстрыми темпами изыскиваются и про-
дуцируются новые формы компьютерной преступ-
ности, распространяются с использованием ранее
неизвестных методов.
Именно поэтому существующие реалии обу-
славливают необходимость осмысления современ-
ных аспектов преступности в сфере информацион-
ных технологий и ее основных угроз, причем не
только с теоретико-правовых позиций или уго-
ловно-правовой защиты компьютерной информа-
ции, но и с точки зрения криминологической науки.
Тенденция к расширению сфер преступной де-
ятельности с помощью информационных техноло-
гий определяет необходимость научной прора-
ботки и более глубокого познания причинного ком-
плекса преступности в сфере компьютерной
информации [7, с. 331-341].
Проблемы компьютерных преступлений в
Украине исследовали Д. Азаров, П. Андрушко, Ю.
Баулин, П. Биленчук, А. Белоусов, В. Бутузов, В.
Гавловский, В. Голино, Б. Головкин, В. Голубев, М
. Гуцалюк, Ю. Заика, М. Карчевский, Н. Коваленко,
Н. Козак, А. Корыстин, В. Кузнецов, Б. Кузьменко,
С. Кузьмин, А. Литвинов, А. Музыка, Д. Никифор-
чук, Ю. Орлов , С. Остапец, М. Плугатир, Н. Розен-
фельд, Б. Романюк, М. Рудик, А. Савченко, Г. Уса-
тый, В. Хахановський, В. Цимбалюк, В. Шеломен-
цев, Я. Якубовский и др.
Стоит отметить, что информационное разви-
тие общества и внедрение на государственном
уровне в Украине использование сети Internet и
других компьютерных систем во всех сферах обще-
ственной жизни наряду с положительными дости-
жениями сопровождается и негативными явлени-
ями. Особую озабоченность вызывает увеличение
количества уголовных правонарушений в сфере ис-
пользования электронно-вычислительных машин
(компьютеров), компьютерных систем и сетей как в
мире, так и в Украине, поскольку такие преступные
деяния не только тормозят позитивные тенденции
развития, но и наносят ущерб обществу, государ-
ству, субъектам информационных отношений во
всех сферах хозяйствования и отдельным гражда-
нам.
Большую опасность представляет появление
новых форм преступной деятельности, связанных с
использованием высоких технологий, которые ра-
нее не были известны. С такими проявлениями пока
очень трудно вести эффективную борьбу как с
точки зрения уголовного преследования, так и при-
менения организационно-управленческих и крими-
нологических мер по их предупреждению. К таким](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-48-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 49
преступных посягательств следует отнести умыш-
ленное вмешательство в работу автоматизирован-
ных систем, что привело к искажению или уничто-
жению компьютерной информации или носителей
информации, или распространение программных и
технических средств, предназначенных для неза-
конного проникновения в автоматизированные си-
стемы и способных повлечь искажение или уничто-
жение информации или носителей информации.
Основные причины преступности в сфере ин-
формационных технологий, на наш взгляд, наибо-
лее целесообразным будет рассматривать комплек-
сами причин в зависимости от отношений, которые
порождают.
Прежде всего, рассмотрим правовые причины
преступности в сфере информационных техноло-
гий. Такими можно считать:
- отсутствие или недостаточное правовое регу-
лирование общественных отношений в сфере ин-
формационных технологий, как формирующихся,
так и сформировавшиеся;
- недостаточная правовая урегулированность
других общественных отношений, является одним
из основных факторов существования социально-
экономических причин преступности в сфере ис-
пользования ЭВМ;
- информационные отношения в Украине нахо-
дятся в стадии формирования, законодательство об
информационных отношения регулирует в основ-
ном общие вопросы, только некоторые отрасли уре-
гулированы в достаточной мере (защита государ-
ственной и других видов тайн). Между тем, инфор-
мационный обмен может осуществляться на
следующих уровнях: межличностный; обществен-
ный; государственный.
Устойчивый рост количества преступлений в
сфере информационных технологий Б. А. Бекназа-
ров связывает с распространением компьютерной
техники, ее доступностью, простотой и удобством
в использовании. С появлением глобальных компь-
ютерных сетей, например, сети открытого доступа
Интернет, с помощью которой компьютерные пре-
ступления могут совершаться в одном государстве,
а преступное последствие наступит в другой, при-
чем следы преступлений могут оказаться в третьих
странах. Автор обращает внимание на важность
определения в данной ситуации юрисдикции госу-
дарства, то есть компетенции судебных и админи-
стративных органов по рассмотрению и проведе-
нию дел в отношении компьютерных преступле-
ний.
Одной из причин, по мнению ученого, способ-
ствуют распространению преступности в сфере ин-
формационных технологий, является поведение
жертвы преступления, а именно принятие решения
потерпевшей стороной по обращению в правоохра-
нительные органы по факту совершения компью-
терного преступления, чаще всего делается не-
охотно в связи с различными обстоятельствами.
Таким образом, Б. А. Бекназаров считает, что
одной из главных причин компьютерных преступ-
лений является их высокая латентность, и, как след-
ствие, безнаказанность. Кроме этого, зачастую,
средства массовой информации создают в сознании
граждан, и, в первую очередь, молодежи, ложное
представление об ответственности за совершение
компьютерных преступлений, в отношении инсти-
тута интеллектуальной собственности, создают не-
адекватный образ компьютерного преступника [1,
с. 12].
Поддерживая подобное мнение, А. А. Жмыхов
отмечает существование особенностей в формиро-
вании мотивации субъекта совершения компьютер-
ного преступления под влиянием изменений, свя-
занных с переходом на новые технологические
средства производства и информационного обеспе-
чения. Взаимосвязь и взаимообусловленность но-
вой социальной среде, соответствующих психоло-
гических характеристик субъекта и условий соци-
ального контроля образуют специфику причинного
комплекса детерминации компьютерной преступ-
ности [3].
А. А. Жмыхов объясняет одну из причин
неуклонного роста количества компьютерных пре-
ступлений нежеланием самих жертв заявлять в пра-
воохранительные органы о событии преступления,
что неизбежно приводит к увеличению уровня ла-
тентности данных деликтов, соглашаясь тем самым
с Б. А. Бекназаров.
В своем исследовании «Криминологический
анализ преступности в сфере компьютерной инфор-
мации (по материалам Республики Дагестан)» Н. С.
Гаджиев отмечает, что ключевую роль в выработке
компьютерной преступности играет виктимность
владельцев компьютерной информации вследствие
слабой организации охраны последней и того , что
ЭВМ характеризуется технической уязвимостью
[2].
К такому же выводу приходит и Т. М. Лопа-
тина, характеризуя факторы криминогенно-викти-
могенного детерминации, провоцируют возмож-
ность совершения компьютерных преступлений, и,
подразделяя их на индивидуально-личностные (со-
циально-психологические), социальные (положе-
ние потенциальной жертвы преступления в соци-
альной иерархии общества), поведенческие (дея-
тельностные), а также выделяя фактор технической
уязвимости компьютерных технологий. В частно-
сти, Т. Н. Лопатина рассматривает компьютерную
«игромании» как разновидность девиантного пове-
дения, и, следовательно, одной из причин компью-
терной преступности [4].
Другой ученый А. Г. Юренков в работе «Соци-
альные детерминанты правонарушений в сфере ин-
формационных технологий: социологический ана-
лиз» [9] делает вывод, что, проявляя социальные
детерминанты распространения правонарушений в
сфере информационных технологий, необходимо
рассматривать в комплексе: особенности современ-
ного состояния экономики страны; проблемы соци-
ального контроля, осуществляемого с помощью
нормативного (правового и морального) регулиро-
вания поведения; влияние информационно-психо-
логической безопасности личности на уровень пра-
вонарушений, а также все негативные социальные](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-49-320.jpg)
![50 The scientific heritage No 49 (2020)
процессы, которые являются следствием существу-
ющих противоречий в вышеуказанных сферах.
Автор рассматривает правонарушения в сфере
информационных технологий как одну из форм де-
виаций, характерных для социума, находится на
этапе перехода от индустриального к постинду-
стриальному (информационного) общества.
Именно на этой почве А. Г. Юренков обнаруживает
социальные детерминанты преступности в сфере
информационных технологий, одним из ключевых
факторов определяя нигилистическую, деформиро-
ванную ценностную ориентацию определенной ча-
сти общества [9].
Анализируя причинный комплекс преступно-
сти, связанной с незаконным оборотом вредонос-
ных программ, А. А. Маслакова приходит к ряду
обобщающих выводов, которые можно применить
к компьютерной преступности в целом [5].
Ведущую роль в детерминации компьютерной
преступности играют деформации экономической,
правовой и нравственного сознания, на индивиду-
альном уровне реализованы в корыстной мотива-
ции, правовом нигилизме и убежденности в соб-
ственной безнаказанности, частично или полно-
стью подтверждается рядом вышеупомянутых
исследователей.
Разрыв между темпами развития технического
прогресса и нравственного сознания чаще всего
приводит к немотивированного вандализма (напри-
мер, в случае создания вредоносных программ).
Причины такого своеобразного вандализма, не
имеет конкретного адреса или объекта ущерба, ле-
жат в социально-психологической сфере, в искрив-
ленной правосознания и психологической ущерб-
ности.
Условиями, формирующие эти причины явля-
ются: переход к информационному обществу, по-
следствия неудачных экономических реформ, недо-
статки государственной политики в информацион-
ной сфере, недостатки уголовного
законодательства, регулирующего отношения в
сфере безопасности компьютерной информации,
разрушения системы нравственных ценностей, низ-
кий уровень комп`ютерной культуры населения,
негативное влияние сетевой среды, недостатки в
деятельности правоохранительных органов, высо-
кий уровень латентности компьютерных преступ-
лений.
Деформации на уровнях групповой и индиви-
дуальной экономической сознания чаще всего ока-
зываются в разновидностях пользы; в убеждениями
ни в невозможности правомерными способами ре-
шить возникающие проблемы, а также в том, что
обеспечить достойный уровень жизни можно
только неправомерными средствами.
Деформации современной правосознания ока-
зываются в правовом нигилизме, негативном отно-
шении к праву, правовой неосведомленности, по-
тере ориентиров правомерного поведения, в неве-
рии в его способность выступать эффективным
регулятором общественных отношений, в безраз-
личном или положительном отношении к противо-
правным деяниям, в непонимании общественной
опасности совершенных деликтов, в недоверии к
системе правоохранительных и судебных органов.
Стоит отметить, что недостаточно урегулиро-
вана законодательством деятельность средств мас-
совой информации. Закон Украины от 16 ноября
1992 № 2782-XII «О печатных средствах массовой
информации (прессе) в Украине» требует тщатель-
ной переработки и изменений. Сейчас фактически
отсутствует определение места и роли средств мас-
совой информации в жизнедеятельности общества
и государства [6].
Развитие информационных технологий также
требует внесения корректив в правовые акты. Под
средствами массовой информации в соответствии с
действующим законодательством, понимаются пе-
риодические и продолжающиеся издания, выходя-
щие под постоянным названием, с периодичностью
один и более номеров (выпусков) в течение года на
основании свидетельства о государственной реги-
страции. Приложения к печатным средствам массо-
вой информации в виде изданий газетного и жур-
нального типа являются отдельными периодиче-
скими и такими продолжающихся печатными
изданиями и подлежат регистрации на общих осно-
ваниях.
Закон «О печатных средствах массовой инфор-
мации (прессе) в Украине» оставляет открытым во-
прос об отнесении к средствам массовой информа-
ции так называемых «электронных средств массо-
вой информации» (то есть средств массовой
информации, которые размещаются в сети Интер-
нет) именно как приложений к печатным средствам
массовой информации , ведь они наделены боль-
шинством признаков СМИ.
Представляется целесообразным упомянуть
электронные средства массовой информации в За-
коне Украины «О печатных средствах массовой ин-
формации (прессе) в Украине», внеся необходимые
изменения в этот закон, как таковой, плотно вошла
в повседневную жизнь форму представления ин-
формации [8, с. 222-227].
Итак, на основе сказанного, можем перечис-
лить главные факторы, которые являются детерми-
нантами преступности в сфере информационных
технологий:
- подавляющее большинство преступлений,
совершаемых в сфере информационных техноло-
гий, имеет корыстную природу;
- виктимности поведение жертв компьютер-
ных преступлений (нежелание обращаться в право-
охранительные органы), как следствие, - их высо-
кая латентность;
- техническая уязвимость информационных
систем;
- деформации правового и нравственного со-
знания правонарушителей в сфере информацион-
ных технологий, правовой нигилизм, убежденность
в собственной безнаказанности;
- негативное влияние сетевой среды на мотива-
цию противоправного поведения будущих преступ-
ников;
- неразвитость индустрии информационных
технологий в странах постсоветского пространства;](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-50-320.jpg)
![52 The scientific heritage No 49 (2020)
Аннотация
В данной научной статье, на основании изучения конституции и законодательства Республики Арме-
ния, раскрываются особенности статуса депутата Парламента. В частности, подчеркиваются особенности
института неприкосновенности депутата. Более того, проводится разграничение между понятиями “сво-
бодный” и “императивный” мандат.
Abstract
In this scientific article, based on the study of the constitution and legislation of the Republic of Armenia, the
features of the status of a deputy of the Parliament are revealed. In particular, the peculiarities of the institution of
immunity of a deputy are emphasized. Moreover, the distinction is made between the concepts “free“ and “imper-
ative” mandate.
Ключевые слова: Конституция, парламент, депутат, полномочия депутата, мандат. Председатель
Парламента, Национальное Собрание.
Keyword: Constitution, Parliament, powers of deputy, the Chairman of the Parliament, the National Assem-
bly.
Термин “парламент” происходит от латин-
ского слова “pariare” (французский “parler”) “гово-
рить” и применяется чаще, чем термин “легисла-
тура” (от латинского “lex” (закон)) или “законода-
тельное собрание” [8, с. 131-132; 2,с. 35].
Согласно общепринятому определению, пар-
ламент-это высший общегосударственный законо-
дательный и представительный орган, основной
функцией которого является осуществление зако-
нодательной власти в системе разделения властей
[7, с. 20]. В современной юридической литературе
понятие “структура парламента” включает сово-
купность конкретных лиц, органов, структур или
подразделений, составляющих парламент государ-
ства. Примечательно, что раньше парламенты в ос-
новном были однопалатными, а в настоящее время
большей части демократических государств дей-
ствует система двухпалатного парламента (бикаме-
рализм).
Национальное Собрание Республики Армения
является представительным органом, осуществляет
законодательную власть, осуществляет контроль
над исполнительной властью, принимает государ-
ственный бюджет и осуществляет иные функции,
установленные Конституцией. Более того, Полно-
мочия Национального Собрания устанавливаются
Конституцией. Национальное Собрание действует
в соответствии со своим Регламентом[5].
Согласно 89-й статье Конституции РА (изме-
нение 06.12.2015 г.), Национальное Собрание со-
стоит как минимум из ста одного депутата. Более
того, в Национальном Собрании в порядке, уста-
новленном Избирательным кодексом, выделяются
места для представителей национальных мень-
шинств.
Национальное Собрание избирается по пропорцио-
нальной избирательной системе. Избирательным
кодексом гарантируется формирование стабиль-
ного парламентского большинства. Если по итогам
выборов или посредством образования политиче-
ской коалиции стабильное парламентское боль-
шинство не формируется, то может быть проведен
второй тур выборов. В случае проведения второго
тура допускается формирование новых альянсов.
Ограничения, условия и порядок образования поли-
тической коалиции устанавливаются Избиратель-
ным кодексом [5].
Деятельность Национального Собрания осно-
вывается на принципах политического плюра-
лизма, свободного обсуждения вопросов и коллек-
тивного решения. Рабочий язык национального со-
брания-армянский. Если приглашенное на
заседание лицо выступает на иностранном языке,
то обеспечивается перевод на армянский язык. За-
седания Национального собрания созываются в го-
роде Ереване, в резиденции.
Стоит отметить, что Национальное собрание
действует в соответствии с Конституцией и Кон-
ституционным законом РА “Регламент Националь-
ного собрания” (далее также- Регламент) посред-
ством сессий, заседаний, а также работы своих ор-
ганов. Органами Национального собрания
являются депутаты, председатель Националь-
ного собрания, его заместители, фракции, ко-
миссии и Совет Национального собрания [4].
Рассматривая структуру Национального Со-
брания, стоит обратить внимание на институт депу-
татства, который является стержневым, структур-
ным подразделении Национального Собрания. Ак-
тивная и целенаправленная парламентская
деятельность каждого из депутатов является глав-
ной предпосылкой для эффективного осуществле-
ния законодательной власти. Депутат, избранный
народом, является уполномоченным представите-
лем в парламенте для осуществления законодатель-
ной власти, и в этом заключается, в основном, един-
ственная конституционно - правовая обязанность
депутатов [6, с. 64].
Стоит отметить, что в юридической литера-
туре существует мнение о том, что включение де-
путата в список органов Национального Собрание
является грубейшей ошибкой, с тем обоснованием,
что депутат не является органом Национального
Собрания, а является членом Парламента [10, с.
239]. Нельзя не согласиться с мнением Г. М. Ха-
чатряна, поскольку председатель Национального
Собрания является органом организационного, ад-
министративного значения, а постоянные и времен-
ные комиссии-вспомогательными подразделени-
ями.
Проведенные нами исследования свидетель-
ствуют о том, что одним из способов организации
работы Национального собрания является также](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-52-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 53
деятельность депутата. Выделяются два направ-
ления депутатской деятельности: в Национальном
Собрании и среди избирателей.
Деятельность депутата в Национальном Со-
брании в основном проявляется в его обязанности-
активно участвовать в работе Национального со-
брания и его органов. Депутат должен быть на по-
стоянной связи со своими избирателями, проводить
прием граждан, изучать и в соответствии с действу-
ющим законодательством давать ход поступившим
от избирателей предложениям, заявлениям и жало-
бам. Обобщение идей, содержащихся в заявлениях
и жалобах депутата, результаты которых депутат
представляет в Национальное собрание, должно
стать основой деятельности законодательной вла-
сти.
В связи с этим, закон также устанавливает обя-
занности органов местного самоуправления: по
требованию депутата менее одного раза в месяц, в
избирательном округе выделять оборудованную
комнату для приема граждан. Однако, в Республике
Армения нет такого механизма, на основе которого
избиратели, в случае невыполнения депутатами
своих обязанностей, будут иметь возможность
прекратить полномочия последнего. Речь идет об
институте отзыва депутата, который, хотя и
является присущей императивному мандату
категорией, тем не менее, является важным
инструментом в обеспечении бдительности и
чувства ответственности депутатов. Согласно ст. 94
Конституции РА, депутат представляет весь народ,
не обременен императивным мандатом, руко-
водствуется своей совестью и убеждениями.
Следовательно, он наделен свободным
мандатом, который носит представительский
характер. При этом, понятие “свободный мандат”
абсолютно неоднозначно, поскольку депутат ско-
ван членством в политической партии и влиянием
электората. Бесспорно, избранный по пропорцио-
нальной системе депутат, в первую очередь, зави-
сит от своей партии, с которой связана каждоднев-
ная деятельность депутата, а в случае разрыва свя-
зей с партией, на следующих выборах депутат
может лишиться ее поддержки. Стоит отметить, что
зависимость избранного по мажоритарной системе
депутата проявляется под влиянием электората
(корпуса избирателей), поскольку судьба мандата,
в конечном счете, решается по их волеизъявлению
[3, с.257].
В этих условиях, говоря о “свободе” мандата, а
также учитывая нынешнее политическое состояние
нашего государства, считаем правильным и целесо-
образным проанализировать свободный или импе-
ративный мандат более целесообразен для Респуб-
лики Армения. Анализ этих институтов показы-
вает, что одним из основных различий между ними
является то, что в случае свободного мандата депу-
тат выступает, как представитель всего народа, а не
того избирательного округа откуда он был избран,
а в случае императивного мандата в качестве пред-
ставителя того избирательного округа, где он был
избран. В случае свободного мандата депутат не
несет ответственности за неисполнение или ненад-
лежащее исполнение своих депутатских обязанно-
стей, это обосновывается отсутствием института
отзыва депутатов Национального Собрания Рес-
публики Армения (Конституция РА устанавливает,
что полномочия депутата прекращаются в случаях
неуважительного отсутствия как минимум на поло-
вине голосований в течение каждого календарного
полугодия, а также нарушения требований статьи
95 Конституции о несовместимости депутатского
мандата). Между тем, в Национальном Собрании
бывшего и нынешнего созывов есть депутаты, ко-
торые абсолютно не в курсе проблем ни своего из-
бирательного округа, ни, тем более, населения всей
страны. При этом, как отмечает Ж.Ж. Руссо: “Суве-
ренитет неотделим и не может быть передан,
можно только передать власть, а не волю народа су-
веренитету” [9, с.222].
Исходя из указанных соображений, было бы
правильным установить в Республике Армения
принцип обязательного мандата, конечно, с некото-
рыми оговорками, которые позволили бы нашему
народу не выбирать депутатов и забыть о них в те-
чение следующих 4 лет, но в случае избрания также
контролировать их деятельность. Речь идет о том,
что основой парламентаризма является то, что де-
путат выступает в качестве представителя всей
страны, а не населения своих избирателей, и это об-
стоятельство, естественно, исключает применение
механизма отзыва депутата. В данном случае, не
может быть и речи о свободном мандате. Однако,
на наш взгляд, можно говорить о свободном ман-
дате при наличии ответственности перед избирате-
лями, то есть, о “свободном мандате” некоторыми
элементами “обязательного” мандата. Скажем,
установив институт свободного мандата, дать воз-
можность населению конкретного избирательного
округа выступить в Национальном Собрании с ини-
циативой о прекращении полномочий депутата, а
более конкретно: не менее чем 5000 избирателям
предоставить право обратиться в Национальное Со-
брание для рассмотрения вопроса о прекращении
полномочий депутата их избирательного округа.
Применение такого механизма предоставит
возможность для эффективной реализации консти-
туционных прав избирателей (в частности, со-
гласно ст. 48 Конституции РА- граждане Респуб-
лики Армения, достигшие на день выборов в Наци-
ональное Собрание или референдума восемнадцати
лет, имеют право избирать и участвовать в референ-
думе.
Следует обратить внимание также на тот факт,
что депутат обладает неприкосновенностью. Так,
депутат в течение и после срока своих полномочий
не может подвергаться преследованию и привле-
каться к ответственности за выраженное в рамках
депутатской деятельности мнение или голосование.
Более того, уголовное преследование в отношении
депутата может быть возбуждено только с согласия
Национального Собрания. Конституцией также
предусмотрено, что депутат не может быть лишен
свободы без согласия Национального Собрания, за
исключением случая, когда он был пойман в мо-
мент совершения преступления или непосред-
ственно после этого. В этом случае, лишение сво-
боды не может продолжаться более семидесяти
двух часов. О лишении депутата свободы немед-
ленно сообщается Председателю Национального
Собрания. Что касается вопроса о несовместимо-
сти депутатского мандата, то, согласно ст. 95
Конституции РА, депутат не может занимать не
обусловленной своим статусом должности в других
государственных органах или органах местного са-](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-53-320.jpg)
![54 The scientific heritage No 49 (2020)
моуправления, какой-либо должности в коммерче-
ских организациях, заниматься предприниматель-
ской деятельностью, выполнять иную оплачивае-
мую работу, кроме научной, образовательной и
творческой работы [1].
При этом, в течение месяца после получения
депутатского мандата, согласно статье 2 Закона РА
“О гарантиях деятельности депутата националь-
ного собрания Республики Армения”, депутат обя-
зан:
1. сняться с государственного учета индиви-
дуального предпринимателя;
2. освободиться от должности, занимаемой в
коммерческих организациях;
3. выйти из коммерческих организаций или
полностью передать в доверительное управление
свою долю в их уставном капитале;
4. отказаться от доверительного управления
чужим имуществом в коммерческой организации;
5. освободиться от должностей, занимаемых
в государственных органах или органах местного
самоуправления, за исключением должностей, ука-
занных в части 5 настоящей статьи;
6. уволиться с работы на платной основе, за ис-
ключением научной, педагогической или творче-
ской работы.
Согласно вышеуказанному закону, если дого-
вор доверительного управления долей депутата в
уставном капитале коммерческой организации не
прекращен по основанию упразднения этой органи-
зации или признания ее банкротом, то депутат обя-
зан выйти из коммерческой организации или пол-
ностью передать в доверительное управление свою
долю в ее уставном капитале в течение месяца по-
сле прекращения договора доверительного управ-
ления.
В контексте данного закона предприниматель-
ской деятельностью, а также научной, педагогиче-
ской или творческой работой считается соответ-
ствующая деятельность или работа, установленная
статьей 24 Закона Республики Армения “О публич-
ной службе”. Должностями, обусловленными ста-
тусом депутата, являются должности Председателя
Национального Собрания и его заместителей, пред-
седателей комиссий и их заместителей, руководи-
телей и секретарей фракций, а также другие долж-
ности, связанные с осуществлением полномочий
или функций Национального Собрания или его ор-
ганов.[1].
Примечательно, что закон устанавливает обя-
занности депутата, связанные с осуществлением
депутатских полномочий, превалируют над осу-
ществляемой им научной, педагогической, творче-
ской работой или другой не запрещенной законом
трудовой деятельностью. Более того, оплата труда
депутата за научную, педагогическую или творче-
скую работу не может превышать разумный раз-
мер, то есть размер, на который может претендо-
вать лицо, обладающее аналогичными качествами
для подобной деятельности, но не являющееся де-
путатом.
Наряду с многочисленными и широкомас-
штабными депутатскими полномочиями, преду-
смотренными Конституцией РА и другими зако-
нами, законодатель установил для депутата также
обязанности согласно положению, предусмотрен-
ному ч. 1 статьи 16 регламента Национального Со-
брания, согласно которому депутат обязан участво-
вать в заседаниях Национального Собрания.
Как было отмечено, законодательством Рес-
публики Армения не установлен механизм отзыва
депутатов, однако Конституция четко определяет
порядок и условия прекращения полномочий депу-
тата. Согласно статье 98 Конституции РА полномо-
чия депутата прекращаются:
1. В случаях истечения срока полномочий
Национального Собрания,
2. утраты им гражданства Республики Арме-
ния или приобретения гражданства другого госу-
дарства,
3. вступления в законную силу приговора о
его осуждении к лишению свободы,
4. вступления в законную силу решения суда
о признании его недееспособным,
5. безвестно отсутствующим или умершим,
его смерти, отставки.
Полномочия депутата так же прекращаются в
случаях неуважительного отсутствия как минимум
на половине голосований в течение каждого кален-
дарного полугодия, а также нарушения требований
статьи о несовместимости депутатского мандата.
В Конституционный Суд по вопросу прекра-
щения полномочий депутата в данном случае
имеют право как Совет, так и не менее чем одна пя-
тая от общего числа депутатов [4].
Список литературы
1. Закон РА “О гарантиях деятельности депу-
тата национального собрания Республики Арме-
ния” (прин. 16.12.2016г.) https://www.arlis. am/Doc-
umentView.aspx?docid=126175(дата обращения:
07.06.2020).
2. Казанян Л.А. Некоторые особенности
функционирования современного парла-
мента//Научный журнал “Юридический факт”.
№97. С.35-37.
3. Конституционное право зарубежных
стран/Под. ред. Б.А. Страшуна, М., Изд-во Бек,
1996. 757с.
4. Конституционный закон Республики Ар-
мения “Регламент национального собрания”
(прин.16.12.2016, с изм. от 11.05.2020), URL:
http://www.parliament.am/parliament.php?id=bylaw&
lang=rus#3(дата обращения: 07.06.2020).
5. Конституция Республики Армения (изм. от
06.12.2015), URL: http://www.president.am/ru/
constitution-2015/(дата обращения: 10.07.2020).
6. Костанян Г.С. Конституционно-правовой
статус Национального Собрания Республики Арме-
ния. Дисс … канд юрид. наук. Ереван. - 2002. 165 с.
7. Костанян С.Г., Казанчян Л.А. Основы пар-
ламентского права в Республике Армения. Учебно-
методическое пособие. Ереван. - Лимуш. 2019.
111с. (на арм.яз.).
8. Попова А.В., Абрамова. М.Г. Конституци-
онное право зарубежных стран: учебник и практи-
кум для академического бакалавриата. М.: Юрайт.
- 2016. 371 с.
9. Руссо Ж.Ж. Трактаты. М., Изд-во
Наука,1969.-704с.
10. Хачатрян Г.М. Первая Конституция Рес-
публики Армения. Ереван.1997.300с.](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-54-320.jpg)
![56 The scientific heritage No 49 (2020)
ключением особо тяжких или тяжких преступле-
ний, связанных с посягательством на жизнь или
здоровье человека. Подобное ограничение воз-
можно было бы закрепить и в уголовных законода-
тельствах России и Армении.
В связи с этим, однако, Ж. Виденькина отме-
чает, что «исключение, предусмотренное в ст. 20
УК Республики Беларусь, является весьма спор-
ным. Участник преступной организации или банды
может быть освобожден от уголовной ответствен-
ности за участие в этих объединениях, но за совер-
шенные конкретные преступления, независимо от
их степени тяжести, на наш взгляд, он должен нести
ответственность»6
.
Бельгийский законодатель также не преду-
сматривает освобождения от уголовной ответ-
ственности руководителей и организаторов пре-
ступного сообщества. Так, в соответствии со ст.326
«Освобождаются от наказаний, установленных
настоящей главой, те из виновных, кто до какого бы
то ни было покушения на преступление или просту-
пок, составляющий предмет деятельности преступ-
ной организации, и до начала любого рода пресле-
дования, сообщат органу власти о существовании
таких банд и имена их руководителей и их подчи-
ненных»7
. Как видно, бельгийский законодатель
наиболее жестко подходит к условиям освобожде-
ния в отношении участников преступного сообще-
ства, перенося их начало до момента осуществле-
ния преступной деятельности.
Следующей проблей является добровольность
прекращения участия в преступном сообществе,
что предполагает совершение данных действий по
собственной воле и при наличии объективной воз-
можности дальнейшего продолжения участия в
нем. Совершенно верно отмечает А.Г. Антонов, что
преступное сообщество обладает «последующей
конкретной опасностью»8
, и соответственно, при-
мечание к ст. 210 может способствовать предупре-
ждению наиболее тяжких преступлений, выявле-
нию соучастников и устранению условий, способ-
ствовавших совершению преступления.
А.Г. Агапов отмечает, что «нельзя признавать
добровольным вынужденное прекращение лицом
преступной деятельности, например, явку лица с
повинной в правоохранительные органы, когда все
участники сообщества (организации) уже задер-
жаны или привлечены к уголовной ответственно-
сти, а задержание этого члена криминальной струк-
туры – это всего лишь дело времени. Возможна и
6
Виденькина Ж. Ответственность за организацию пре-
ступного сообщества или участие в нем. 2014. Литагент.
7
Уголовный кодекс Бельгии. [Электронный ресурс]:
URL: https://www.litres.ru/grigoriy-
machkovskiy/ugolovnyy-kodeks-belgii/chitat-onlayn/ (дата
обращения: 12.07.2020)
8
Антонов А.Г. Указ. соч. С. 79.
9
Агапов А.П. Основы теории регламентации ответствен-
ности и противодействия организованной преступности.
Монография. — СПб.: Издательство СПб. университета
МВД России, 2011. — 328 с. С. 227.
ситуация, когда потерпевший от преступления за-
ставляет одного или нескольких участников пре-
ступного сообщества явиться в правоохранитель-
ные органы с повинной и сообщить о совершенных
преступлениях, угрожая в случае отказа физиче-
ской расправой. Думается, что и в этом случае го-
ворить о добровольности прекращения лицом пре-
ступной деятельности нельзя»9
. Аналогичную по-
зицию занимает Е.И. Чекмезова, отмечающая, что
прекращение участия в деятельности сообщества в
силу наличия принуждения со стороны третьих лиц
исключает освобождение от уголовной ответствен-
ности10
.
Рассматривая признак добровольности прекра-
щения лицом участия в преступном сообществе
(преступной организации), следует отметить опыт
литовского законодательства. Так, согласно ч. 4 ст.
249 УК Литвы «От уголовной ответственности
освобождается лицо, принимавшее участие в совер-
шении преступным сообществом преступлений,
предусмотренных частями 1 и 2 настоящей статьи,
либо принадлежавшее к такому сообществу, кото-
рое, однако, сделало чистосердечное признание в
содеянном, предоставило правоохранительной ин-
станции ценную информацию, позволяющую пре-
градить путь деятельности преступного сообще-
ства либо привлечь к уголовной ответственности
его членов»11
. Таким образом, законодатели регла-
ментируют в примечаниях различные виды явки с
повинной. На наш взгляд установленное в уголов-
ном законодательстве Литовской Республики тре-
бования о чистосердечности признания носит фор-
мальный характер и на практике трудно доказуемо.
Что касается позитивных постпреступных послед-
ствий, то следует отметить оригинальную форму-
лировку в ч. 4 ст. 249 Уголовного кодекса Литов-
ской Республики, которая закрепляет как результат
позитивной деятельности виновного не только пре-
кращение деятельности преступного сообщества,
но и привлечение к уголовной ответственности его
членов12
.
Следует также отметить вторую часть рассмат-
риваемого примечания, в которой отмечается, что
«от уголовной не освобождается лицо, принявшее
участие в убийстве, или лицо, к которому уже было
применено такое освобождение от уголовной от-
ветственности»13
. Данное законодательное ограни-
чение безусловно заслуживает заимствования рос-
сийским и армянским законодателем.
Схожее положение содержится и в Уголовном
кодексе Республики Казахстан – виновный может
10
Чекмезова Е.И. Примечание к ст. 210 Уголовного ко-
декса РФ // Междунар.юридич.чтения. Материалы еже-
годной науч.-практич. конф. Омск, 2009. Ч. III. С. 131.
11
Уголовный кодекс Литовской Республики. [Электрон-
ный ресурс]: URL: http://okpravo.ru/zarubezhnoe-
pravo/ugolovnoe-pravo-zarubezhnyh-stran/ (дата обраще-
ния: 12.07.2020)
12
Антонов А.Г. см. указ.соч. С. 21.
13
Уголовный кодекс Литовской Республики. [Электрон-
ный ресурс]: URL: http://okpravo.ru/zarubezhnoe-
pravo/ugolovnoe-pravo-zarubezhnyh-stran/ (дата обраще-
ния: 12.07.2020)](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-56-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 57
быть освобождён от уголовной ответственности,
если не совершил тяжкого или особо тяжкого пре-
ступления против личности. При этом нет указания,
что такие преступления должны быть связаны или
не связаны с деятельностью преступного сообще-
ства. Поэтому, виновный, совершивший иные пре-
ступления, но участвовавший в разоблачении дея-
тельности такого сообщества может быть освобож-
дён от уголовной ответственности.14
Армянское законодательство также содержит
поощрительную норму об освобождении от уголов-
ной ответственности участников преступного сооб-
щества. Так, в соответствии со ст. 223 УК РА
«Лицо, добровольно сообщившее органам уголов-
ного преследования об участии в преступном сооб-
ществе и способствовавшее пресечению его дея-
тельности, освобождается от уголовной ответ-
ственности, если его действия не содержат иного
состава преступления». Как видно, в целом данная
поощрительная норма сформулирована аналогично
норме, закрепленной в ст. 210 УК РФ. Значитель-
ные изменения предусмотрены в проекте нового
Уголовного кодекса Республики Армения, выде-
лившего в отдельную статью уголовную ответ-
ственность за создание или руководство преступ-
ной организацией и закрепившего возможность
освобождения от уголовной ответственности орга-
низаторов и руководителей. Примечание к ст. 300
проекта нового УК РА регламентирует, что «Лицо,
способствующее пресечению деятельности пре-
ступной организации, освобождается от уголовной
ответственности, предусмотренной настоящей ста-
тьей». Исходя из буквального толкования рассмат-
риваемого положения следует вывод об опущении
законодателем такого важного условия, лежащего в
основе рассматриваемого института освобождения
от уголовной ответственности, как доброволь-
ность того или иного позитивного постпреступ-
ного действия, а также самообнаружение. Прекра-
щение участия на момент задержания лица либо по-
сле такового не может признаваться добровольным,
и, соответственно, информирование правоохрани-
тельных органов и способствование пресечению
деятельности преступной организации должно
быть своевременным.
В ч. 3 ст. 196.1 УК Эстонской Республики от-
мечается, что «Член преступного сообщества, кото-
рый не участвовал в приготовлении ни к одному из
совершенных этим сообществом преступлений, в
покушении на них или в их совершении, освобож-
дается от наказания, если он добровольно сообщает
о своей принадлежности к этому сообществу»15
.
Интересен взгляд на ограничение применения
специального основания освобождения от уголов-
ной ответственности латвийского законодателя.
Во-первых, оно не распространяется на лиц, при-
влекаемых к уголовной ответственности за особо
14
Антонов А.Г. см. указ.соч. С. 22.
15
Уголовный кодекс Эстонии [Электронный ресурс]:
URL: https://www.studmed.ru/ugolovnyy-kodeks-
estonskoy-respubliki_be025ddeed1.html (дата обращения:
12.07.2020)
тяжкие преступления. Во-вторых, виновный дол-
жен оказать существенную помощь в раскрытии со-
вершённого организованной группой тяжкого или
особо тяжкого преступления, которое является бо-
лее тяжким или более опасным, чем преступление,
совершённое им самим. Таким образом, законода-
тель формулирует рассматриваемое специальное
основание как освобождение от уголовной ответ-
ственности по принципу «из двух зол – меньшее»,
что вполне оправдано с точки зрения предупрежде-
ния преступлений.16
Некоторые трудности могут возникнуть при
решении вопроса об освобождении от уголовной
ответственности в случае, если со стороны участ-
ника преступного сообщества были предприняты
все зависящие от него меры для предотвращения
совершения преступлений, предусмотренных ст.
210 УК РФ, однако они не привели в силу объек-
тивных причин к ликвидации преступного сообще-
ства. Данное обстоятельство на наш взгляд не явля-
ется препятствием для применения в отношении
виновного поощрительной нормы, поскольку при-
мечание к ст. 210 не содержит положения о прекра-
щении деятельного преступного сообщества как
обязательного последствия позитивного постпре-
ступного поведения его участника.
Согласно Постановлению Пленума Верхов-
ного Суда РФ от 10 июня 2010 г. N 12 «О судебной
практике рассмотрения уголовных дел об организа-
ции преступного сообщества (преступной органи-
зации) или участии в нем (ней)» «Участники пре-
ступного сообщества (преступной организации),
совершившие в составе сообщества (организации)
иные преступления, не освобождаются от уголов-
ной ответственности за эти деяния»17
.
На практике встречаются случаи, когда лицо,
являющееся членом преступного сообщества и со-
вершившее кражу, не освобождается от уголовной
ответственности по ст. 210 УК, даже при условии
выполнения им требований, предусмотренных в
примечании к этой статье. Считаем данный подход
ограничивающим стимулирующий эффект рас-
сматриваемого примечания и зачастую делающим
невозможным его применение, поскольку трудно
представить ситуацию, при которой участники пре-
ступного сообщества не были замешаны в соверше-
нии каких-либо преступлений. Помимо этого, сле-
дует отметить, что сторонники такого подхода тем
самым игнорируют специфику освобождения от
уголовной ответственности в соответствии с при-
мечаниями к статьям Особенной части УК РФ (в от-
личие от освобождения от уголовной ответственно-
сти на основании статьи 75 УК РФ) с учетом осо-
бенностей конкретных форм борьбы с такими
преступлениями. В то время как не следует забы-
вать именно о социально-правовой направленности
16
Антонов А.Г. Указ. соч. С. 22.
17
Постановление Пленума Верховного Суда РФ от 10
июня 2010 г. N 12 "О судебной практике рассмотрения
уголовных дел об организации преступного сообщества
(преступной организации) или участии в нем (ней)".](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-57-320.jpg)
![58 The scientific heritage No 49 (2020)
специальных видов освобождения от уголовной от-
ветственности. Таким образом, если при наличии
добровольного прекращения лицом участия в пре-
ступном сообществе и активном способствовании
раскрытию или пресечению этого преступления в
действиях лица усматриваются признаки иного со-
става преступления, то лицо освобождается от уго-
ловной ответственности по ст. 210 УК РФ, но под-
лежит уголовной ответственности по тем статьям
УК РФ, в которых предусматриваются признаки
этого состава преступления18
.
Подытоживая рассмотрение вопроса о приме-
нении примечания к ст. 210 УК РФ (223 УК РА),
предлагаем изложить их в следующей редакции:
Применительно к организаторам и руководи-
телям преступного сообщества:
1. «Лицо, добровольно заявившее государ-
ственным органам о создании им преступного со-
общества, или о руководстве преступным сообще-
ством, освобождается от уголовной ответствен-
ности, при условии, если сообщество не начало
осуществления своей преступной деятельности.
2. Лицо освобождается от уголовной ответ-
ственности по данному основанию один раз».
Применительно к участникам преступного со-
общества:
1. «Лицо, добровольно прекратившее уча-
стие в преступном сообществе (преступной орга-
низации) или входящем в него (нее) структурном
подразделении и сообщившие в органы государ-
ственной власти о его существовании, изобличив-
шее руководителей или иных участников сообще-
ства, освобождается от уголовной ответствен-
ности, если такое участие не связано с
совершением преступлений против жизни и здоро-
вья человека.
2. Лицо освобождается от уголовной ответ-
ственности по данному основанию один раз».
Список литературы
1. Агапов А.П. Основы теории регламента-
ции ответственности и противодействия организо-
ванной преступности. Монография. — СПб.: Изда-
тельство СПб. университета МВД России, 2011. —
328 с.
2. Антонов А.Г. Освобождение от уголовной
ответственности по нормам Особенной части УК
РФ: монография / А. Г. Антонов. – Новокузнецк:
ФГОУ ВПО Кузбасский институт ФСИН России,
2007. 140 с.
3. Виденькина Ж. Ответственность за органи-
зацию преступного сообщества или участие в нем.
2014. Литагент.
4. Ермакова Е.Д. Специальные случаи осво-
бождения от уголовной ответственности в уголов-
ном праве России. дисс. канд. юрид. наук,2006.
263с.
5. Комиссаров В., Агапов П. Постановление
Пленума Верховного Суда РФ «О судебной прак-
тике рассмотрения уголовный дел об организации
преступного сообщества (организации): общая ха-
рактеристика, спорные моменты и их критический
анализ. // Уголовное право. 2008. № 5. С. 62-63.
6. Чекмезова Е.И. Примечание к ст. 210 Уго-
ловного кодекса РФ // Междунар. юридич. чтения.
Материалы ежегодной науч.-практич. конф. Омск,
2009. Ч. III. С. 131.
7. Постановление Пленума Верховного Суда
РФ от 10 июня 2010 г. N 12 "О судебной практике
рассмотрения уголовных дел об организации пре-
ступного сообщества (преступной организации)
или участии в нем (ней)".
8. Уголовный кодекс Бельгии. [Электронный
ресурс]: URL: https://www.litres.ru/grigoriy-
machkovskiy/ugolovnyy-kodeks-belgii/chitat-onlayn/
(дата обращения: 12.07.2020).
9. Уголовный кодекс Литовской Республики.
[Электронный ресурс]: URL:
http://okpravo.ru/zarubezhnoe-pravo/ugolovnoe-
pravo-zarubezhnyh-stran/ (дата обращения:
12.07.2020).
10. Уголовный кодекс Эстонии [Электронный
ресурс]: URL: https://www.studmed.ru/ugolovnyy-
kodeks-estonskoy-respubliki_be025ddeed1.html (дата
обращения: 12.07.2020).
18
Комиссаров В., Агапов П. Постановление Пленума
Верховного Суда РФ «О судебной практике рассмотре-
ния уголовный дел об организации преступного сообще-
ства (организации): общая характеристика, спорные мо-
менты и их критический анализ. // Уголовное право.
2008. № 5. С. 62-63.](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-58-320.jpg)
![60 The scientific heritage No 49 (2020)
of functions and authority and is implemented in acts; the internal organization, thus the structural construction;
responsibility expressed in means of influence (sanctions) for committing delicts. It is concluded, that the research
of the peculiarities of the administrative-legal status of the Ministry of Defense of Ukraine and establishing the
essential connections between its composing elements could be extremely useful in terms of the reforming process
of the Ministry of Defense of Ukraine, oriented at the best practices of the NATO-member countries and is criti-
cally important for the assurance of the defense capabilities of our state.
Ключові слова: адміністративно-правовий статус, відповідальність, завдання, компетенція,
Міністерство оборони України, НАТО, органи виконавчої влади, реформування, функції.
Keywords: administrative and legal status, responsibility, tasks, competence, Ministry of Defense of
Ukraine, NATO, executive bodies, reforms, functions.
Постановка проблеми. Розкриття сутності та
визначення змісту адміністративно-правового ста-
тусу Міністерства оборони України має важливе
значення для визначення його місця і ролі у системі
органів державної влади. Зазначимо, що
адміністративно-правовий статус Міністерства
оборони України має специфічну характеристику
його елементів, удосконалення яких можливе лише
у випадку ґрунтовного аналізу специфіки зазначе-
ного статусу та розкриття сутнісних зв’язків між
його складовими елементами. Реалізація зазначе-
них дій дасть можливість в ході подальших до-
сліджень запропоновувати відповідні пропозиції
стосовно удосконалення діяльності цього органу,
що особливо важливо в умовах його реформування
за принципами і стандартами НАТО.
Мета дослідження – розкриття сутності
адміністративно-правового статусу Міністерства
оборони України та визначення його основних
структурних елементів.
Стан опрацювання цієї проблематики. За-
гальні питання дослідження окремих питань
адміністративно-правового статусу Міністерства
оборони України раніше вже частково розгляда-
лись у науковій літературі. Зокрема І.О. Вельма
аналізуючи зміни до Конституції України та
відповідних нормативно-правових актів у сфері ре-
гулювання змісту адміністративно-правового ста-
тусу Міністерства оборони України, описує на-
явність розбіжностей та протиріч у законодавстві,
які потребують вирішення та врегулювання [1, с.
104]. В.В. Сокуренко узагальнивши завдання і
функції Міністерства оборони України в рамках до-
слідження його адміністративно-правового статусу
пропонує класифікувати повноваження даного
відомства залежно від напряму їх реалізації на:
дозвільні; акредитаційно-атестаційні; кадрові; ор-
ганізаційно-розпорядчі; контрольно-наглядові;
нормотворчі та міжнародного співробітництва [2, с.
162]. Ю.О. Овчаренко в ході свого дослідження
розглядає управління апарату Міністерства обо-
рони України як управління в масштабі суспіль-
ства, що покликане створювати й закріплювати за-
конодавчо (або за допомогою інших юридичних
актів), підтримувати, забезпечувати й гарантувати
оборонну достатність країни за умов високоефек-
тивного i соціально-актуального використання сус-
пільних ресурсів людської діяльності [3, с. 102].
Т.А. Стукалін у своїй роботі розкриває особливості
державного управління у сфері оборони виділяючи
таку його специфічну форму як "воєнне управління
", яке на думку автора втілює діяльність військово-
політичного керівництва держави у реалізації кон-
цепції безпеки країни, воєнної доктрини держави,
планів розбудови національного війська [4, с. 112].
С.П. Стецюк досліджуючи місце Міністерства обо-
рони України у системі центральних органів вико-
навчої влади зазначає, що на сьогоднішній день
воно перебуває в стані реформування, яке включає
створення ефективної організації, що дозволить
вибудувати перспективну систему керівництва, ос-
новану на новому розподілі повноважень, функцій
та завдань, які відповідатимуть прийнятим у держа-
вах-членах НАТО принципам. [5, с. 83].
Виклад основного матеріалу дослідження.
Практично в усіх зарубіжних країнах в основі дер-
жавного управління виступає міністерська система,
яка будується, як правило, відповідно до галузевого
принципу з тим, щоб охопити найважливіші сфери
державного управління й основні напрями суспіль-
ного розвитку [6, c. 42- 43]. На рівні національного
законодавства, а саме в Законі України «Про цен-
тральні органи виконавчої влади» від 17 березня
2011 року № 3166-VI визначено, що міністерство є
центральним органом виконавчої влади, який за-
безпечує формування та реалізує державну
політику в одній чи декількох визначених Кабіне-
том Міністрів України сферах, проведення якої по-
кладено на Кабінет Міністрів України Конститу-
цією та законами України [7].
Поняття статус у науковій літературі розгля-
дається як правове становище осіб або організацій,
установ тощо; становище індивіда або групи осіб
щодо інших індивідів або груп у соціальній си-
стемі; установлене нормами права положення його
суб’єктів, сукупність їх прав і обов’язків [8, с. 565].
О.М. Музичук під статусом суб’єкта адміністра-
тивно-правових відносин розуміє систему закріпле-
них у нормативно-правових актах ознак, які визна-
чають його роль, місце та призначення в системі
правовідносин, вказують на його відмінність від ін-
ших суб’єктів і порядок взаємовідносин між ними
[9, с. 320].
Таким чином, адміністративно-правовий ста-
тус Міністерства оборони України – це правовизна-
чальна категорія, яка полягає у сукупності завдань,
прав, обов’язків, відповідальності та інших право-
вих елементів, що розкривають засади його
функціонування, як юридичної особи публічного
права і реалізовуються з метою задоволення
публічного інтересу держави в питаннях національ-
ної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і війсь-
кового будівництва.](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-60-320.jpg)
![The scientific heritage No 49 (2020) 61
Щодо змісту адміністративно-правового ста-
тусу, то вчені В.Б. Авер’янов та І.П. Голосніченко
вказують, що зміст адміністративно-правового ста-
тусу особи становить комплекс її прав і обов’язків,
закріплених нормами адміністративного права, ре-
алізація яких забезпечується певними гарантіями
[10, с. 198]. А.М. Авторгов до елементів адміністра-
тивно-правового статусу відносить нормативно-
встановлені права, обов’язки, правосуб’єктність,
компетенцію та відповідальність [11, с. 11]. Тобто
зміст адміністративно-правового статусу Міністер-
ства оборони України доцільно розглядати через
сукупність його структурно-організаційних еле-
ментів, до яких з позиції авторів відносяться право-
суб’єктність, соціальне призначення, компетенція
та відповідальність.
1. Визначальною ознакою правосуб’єктності
юридичної особи є те, що вона передбачена нор-
мами цивільного права, проте правосуб’єктність у
сфері приватного і публічного права різниться. У
сфері публічного права – це питання субординації,
підпорядкування чи підвладності, тобто сфера дії
норм адміністративного права [12, с. 379]. Право-
суб’єктність є важливим інститутом (фундамен-
том) адміністративно-правового статусу Міністер-
ства оборони України, яке є створеною у передба-
ченому законом порядку юридичною особою
публічного права. Міністерство оборони України
функціонує як центральний орган виконавчої гілки
влади, а також як вищий орган військового управ-
ління, у підпорядкуванні якого перебувають
Збройні Сили України та Державна спеціальна
служба транспорту. Його діяльність спрямовується
і координується Кабінетом Міністрів України
2. Соціальне призначення Міністерства обо-
рони України знаходить свій вираз у визначених
для нього завданнях. Тлумачний словник українсь-
кої мови розглядає завдання як наперед визначе-
ний, запланований для виконання обсяг роботи,
справа і т. ін; настанова, розпорядження виконати
певне доручення; мета, до якої прагнуть; те, що хо-
чуть здійснити [13, с. 40].
У Положенні про Міністерство оборони
України, яке затверджене постановою Кабінету
Міністрів України від 26 листопада 2014 року №
671, визначені такі його основні завдання: 1) забез-
печення формування та реалізація державної
політики з питань національної безпеки у воєнній
сфері, сферах оборони і військового будівництва у
мирний час та особливий період щодо: організації в
силах оборони заходів оборонного планування;
визначення засад воєнної, військової кадрової та
військово-технічної політики у сфері оборони; 2)
здійснення військово-політичного та адміністра-
тивного керівництва Збройними Силами України;
3) здійснення в установленому порядку координації
діяльності державних органів та органів місцевого
самоврядування щодо підготовки держави до обо-
рони; 4) забезпечення в межах повноважень, перед-
бачених законом, реалізації державної політики з
оборонних питань, що пов’язані з використанням
повітряного простору України та захистом суве-
ренітету держави; 5) координація діяльності Дер-
жавної спеціальної служби транспорту для забезпе-
чення стійкого функціонування транспорту в мир-
ний час та в особливий період [14].
3. Наступним невід'ємним елементом право-
вого статусу є така правова категорія як компетен-
ція, що походить від латинського слова
“competentia” (ведення, здатність, належність за
правом), тобто коло повноважень установи або
особи [15, с. 560]. На думку Г.В. Атаманчука ком-
петенція - це сукупність функцій і повноважень по
управлінню певними об’єктами (процесами), відно-
шеннями, явищами, поведінкою і діяльністю лю-
дей” [16, с. 547]. Слід зазначити, що усі без виклю-
чення органи державної влади зобов’язані
здійснювати свою діяльність у відповідності до
принципу верховенства права який закріплений у
ст. 8 Конституції України та означає, що держав-
ним органам та їх посадовим особам дозволено
лише те, що прямо визначено законом.
Повноваження Міністерства оборони України
визначені у п. 4 Положення про Міністерство обо-
рони України, перелік яких досить місткий і
налічує сто двадцять дев’ять підпунктів. На нашу
думку їх можна розподілити на два основних
напрямки: забезпечення державної політики у
сфері оборони та здійснення військово-політичного
та адміністративного управління підпорядкова-
ними військовими формуваннями. Компетенція
Міністерства оборони України реалізується в його
нормативно-правових актах. В межах повноважень
у Міністерстві оборони України видаються: 1)
накази Міністерства оборони з основної діяльності;
2) накази Міністерства оборони (з мобілізаційної
готовності); 3) накази Міністра оборони України,
першого заступника Міністра оборони України, за-
ступника Міністра оборони України – керівника
апарату (по особовому складу) відповідно до но-
менклатури призначення; 4) спільні накази
Міністерства оборони з центральними органами ви-
конавчої влади; 5) спільні накази Міністерства обо-
рони та Генерального штабу з питань рефор-
мування та розвитку Збройних Сил України, стра-
тегічного (оперативного) планування застосування
Збройних Сил (військ, сил), їх бойової і
мобілізаційної готовності, оперативної та бойової
підготовки, здійснення організаційних заходів та
інспектування; 6) накази першого заступника
Міністра оборони України, заступника Міністра
оборони України, заступника Міністра оборони
України – керівника апарату (стосовно їх дисци-
плінарної влади до підлеглого особового складу); 7)
накази заступника Міністра оборони України –
керівника апарату з основної діяльності (ор-
ганізаційно-розпорядчого характеру) [17].
4. Останнім елементом правового статусу
Міністерства оборони України є відповідальність.
У ч. 2 ст. 3 Конституції України зазначається, що
держава відповідає перед людиною за свою діяль-
ність. Тобто держава як політико-територіальна ор-
ганізація влади суспільства передбачає можливість
застосування правового примусу, в тому числі
щодо вищих органів державної влади, однією з](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-61-320.jpg)
![62 The scientific heritage No 49 (2020)
форм якого є юридична відповідальність. Такої по-
зиції притримується і Конституційний Суд
України, який у своєму Рішенні від 30 травня 2001
року № 7-рп/2001 у справі про відповідальність
юридичних осіб зазначає, що Конституція України
передбачає відповідальність державних органів, ор-
ганів місцевого самоврядування та їх посадових
осіб і службових осіб, встановивши за певні дії чи
бездіяльність відповідні заходи впливу (санкції) за
них [18].
У юридичній літературі відповідальність
міністерств часто розглядається в контексті
публічно-правової відповідальності уряду, як
вищого органу виконавчої гілки влади. До при-
кладу О.В. Мельник вказує, що юридична
відповідальність уряду носить політичний харак-
тер, але набуває конституційно-правової форми,
тобто закріплена в конституційних актах [19, с.12].
Вчений О.В. Хоменко, у своїх дослідженнях під-
креслює, що уряд несе політичну відповідальність
яка може мати місце у випадках, коли уряд звітує за
свою роботу перед президентом, парламентом і
прем’єр-міністром [20, с.1039]. Звідси випливає, що
такі елементи правовідносин між урядом і парла-
ментом або главою держави як підзвітність і
підконтрольність формують основу юридичної
відповідальності уряду, яка може бути представле-
ною у вигляді оголошення резолюції недовіри, усу-
нення від посади, відставки, тощо).
Ми вважаємо, що юридична відповідальність
Міністерства оборони України як складова його
правового статусу, повинна співвідноситись з еле-
ментами конституційно-правової та політичної
відповідальності, заснованої на теорії відповідаль-
ності юридичної особи та може бути застосована
лише суб’єктивно, тобто до посадових осіб
Міністерства оборони України, які відповідальні за
окремий напрямок політики Міністерства та
здійснили правопорушення, під час провадження
адміністративної владної діяльності.
Висновки. В рамках цього дослідження розк-
рито сутність адміністративно-правового статусу
Міністерства оборони України, що визначає його
правову сутність, роль і місце в системі централь-
них органів виконавчої влади та в цілому відповідає
мінімально необхідним умовам для забезпечення
національної безпеки у воєнній сфері, сферах обо-
рони і військового будівництва. Проаналізовано
зміст адміністративно-правового статусу Міністер-
ства оборони України, який з погляду авторів скла-
дається з таких структурних елементів: право-
суб’єктність, як здатність мати певні права та вико-
нувати обов'язки, соціальне призначення, яке
виражається в завданнях; компетенція, яка склада-
ється з функцій і повноважень та реалізується в ак-
тах; відповідальність, що виражається у заходах
впливу (санкціях) за вчинення правопорушень.
Враховуючи усе вищезазначене можемо конс-
татувати, що дослідження специфіки адміністрати-
вно-правового статусу Міністерства оборони Укра-
їни та розкриття сутнісних зв’язків між його скла-
довими елементами можуть принести користь в
ході адміністративної реформи Міністерства обо-
рони України, що орієнтована на кращі практики
держав-членів НАТО та є критично важливою для
забезпечення обороноздатності нашої держави.
Список літератури
1. Вельма І.О. Проблеми нормативно-право-
вого регулювання адміністративно-правового ста-
тусу Міністерства оборони України // Збірник нау-
кових праць ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, серія Право
2018. – Вип. 28. – С. 99–105.
2. Адміністративно-правовий статус
Міністерства оборони України / В.В. Сокуренко //
Науковий вісник Херсонського державного універ-
ситету. Серія: Юридичні науки. - 2015. - Вип. 4(2).
- С. 159-162. - Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkhdu_jur_2015_4%282%
29__42 (дата звернення: 15.07.2020).
3. Сутність та особливості державного управ-
ління Збройними Силами України у сучасних умо-
вах / Ю. Овчаренко // Актуальні проблеми держав-
ного управління. - 2014. - Вип. 1. - С. 101-104. - Ре-
жим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdyo_2014_1_31 (дата
звернення: 15.07.2020).
4. Суть та особливості державного управ-
ління у сфері оборони / Т.А. Стукалін // Ефек-
тивність державного управління. - 2013. - Вип. 36. -
С. 112-119. - Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/efdu_2013_36_17 (дата
звернення: 15.07.2020).
5. Стецюк С.П. Місце Міністерства оборони
України в системі центральних органів виконавчої
влади. Право і суспільство, 2020. № 1. Частина 2. С.
83–89.
6. Козырин А.Н., Штатина М.А. Администра-
тивное право зарубежных стран. Москва : Спарк,
2003. 464 с
7. Про центральні органи виконавчої влади:
Закон від 17.03.2011 № 3166- VI. База даних зако-
нодавство України / ВР України URL:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3166-17/page2
(дата звернення: 15.07.2020).
8. Мельничук О.С. Словник іншомовних слів.
1-е видання, Київ: Головна редакція «Українська
радянська енциклопедія» (УРЕ), 1974. 776 с.
9. Музичук О.М. Уточнення сутності кате-
горії «правовий статус» суб’єкта адміністративно-
правових відносин та його елементного складу. Фо-
рум права. 2008. № 1. С. 316-321.
10. Авер’янов В.Б., Голосніченко І.П. та ін.
Адміністративне право України: академічний курс:
підручник: у 2-х томах: Том 1. Загальна частина.
Київ: Юридична думка, 2004. 584 с.
11. Автрогов А.М. Адміністративно-правовий
статус державного виконавця: автореф. дис. …
канд. юрид. наук. Київ, 2008. 19 с.
12. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Під-
ручник. Харків: Консум, 2006. – 656 с.
13. Білодід І.К. Словник української мови: в 11
томах. Том 3, 1972.
14. Про затвердження Положення про
Міністерство оборони України: Постанова](https://image.slidesharecdn.com/vol-6-no-49-49-2020-201006093655/85/VOL-6-No-49-49-2020-62-320.jpg)
More Related Content
VOL-6-No-49-49-2020
- 1. No 49 (2020) Р.6 Thescientific heritage (Budapest, Hungary) The journal is registered and published in Hungary. The journal publishes scientific studies, reports and reports about achievements in different scientific fields. Journal is published in English, Hungarian, Polish, Russian, Ukrainian, German and French. Articles are accepted each month. Frequency: 12 issues per year. Format - A4 ISSN 9215 — 0365 All articles are reviewed Free access to the electronic version of journal Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal. Sending the article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for possible consequences for breaking copyright laws Chief editor: Biro Krisztian Managing editor: Khavash Bernat Gridchina Olga - Ph.D., Head of the Department of Industrial Management and Logistics (Moscow, Russian Federation) Singula Aleksandra - Professor, Department of Organization and Management at the University of Zagreb (Zagreb, Croatia) Bogdanov Dmitrij - Ph.D., candidate of pedagogical sciences, managing the laboratory (Kiev, Ukraine) Chukurov Valeriy - Doctor of Biological Sciences, Head of the Department of Biochemistry of the Faculty of Physics, Mathematics and Natural Sciences (Minsk, Republic of Belarus) Torok Dezso - Doctor of Chemistry, professor, Head of the Department of Organic Chemistry (Budapest, Hungary) Filipiak Pawel - doctor of political sciences, pro-rector on a management by a property complex and to the public relations (Gdansk, Poland) Flater Karl - Doctor of legal sciences, managing the department of theory and history of the state and legal (Koln, Germany) Yakushev Vasiliy - Candidate of engineering sciences, associate professor of department of higher mathematics (Moscow, Russian Federation) Bence Orban - Doctor of sociological sciences, professor of department of philosophy of religion and religious studies (Miskolc, Hungary) Feld Ella - Doctor of historical sciences, managing the department of historical informatics, scientific leader of Center of economic history historical faculty (Dresden, Germany) Owczarek Zbigniew - Doctor of philological sciences (Warsaw, Poland) Shashkov Oleg - Сandidate of economic sciences, associate professor of department (St. Peters- burg, Russian Federation) «The scientific heritage» Editorial board address: Budapest, Kossuth Lajos utca 84,1204 E-mail: public@tsh-journal.com Web: www.tsh-journal.com
- 2. CONTENT ECONOMIC SCIENCES Logosha R.,Mazur K. METHODOLOGICAL APPROACHES TO EVALUATION OF EFFICIENCY OF USE OF ECONOMIC POTENTIAL AGRICULTURAL ENTERPRISES .....................................3 Matatov R., Orusova O. THE IMPACT OF UNEMPLOYMENT ON THE ECONOMY OF THE RUSSIAN FEDERATION..................................13 Matiienko-Zubenko I. DIGITAL TECHNOLOGIES TRANSFORM THE PROFESSIONAL LANDSCAPE OF ACCOUNTANTS AND AUDITORS: GLOBAL AND DOMESTIC REALITIES........15 Pronko L. DECENTRALIZATION IN UKRAINE: ADVANTAGES AND DISADVANTAGES OF UNITING TERRITORIAL COMMUNITIES ..........................................................21 Tomashuk I. CURRENT STATE AND PROSPECTS OF LABOR POTENTIAL DEVELOPMENT OF RURAL TERRITORIES OF UKRAINE (ON THE EXAMPLE OF VINNITSA REGION).....................................................................31 Chereshnevyi O. PRIMARY DOCUMENT IN BUDGET ORGANIZATIONS’ ACCOUNTING PROCESS.............................................44 JURIDICAL SCIENCES Bodunova O. TO DETERMINING THE SCIENTIFIC BASES OF DETERMINATION OF CRIME IN THE FIELD OF INFORMATION TECHNOLOGIES ................................48 Kostanyan G., Kazanchian L. FEATURES OF THE LEGAL STATUS OF A DEPUTY OF THE NATIONAL ASSEMBLY OF THE REPUBLIC OF ARMENIA...................................................................51 Sargsyan A. SOME ISSUES OF IMPROVING THE INCENTIVE NORM ON EXEMPTION FROM CRIMINAL LIABILITY OF MEMBERS OF THE CRIMINAL COMMUNITY..............55 Khomiakov D., Ziboreva O. CONCEPT AND CONTENT OF THE ADMINISTRATIVE AND LEGAL STATUS OF THE MINISTRY OF DEFENSE OF UKRAINE....................................................................59
- 3. The scientific heritageNo 49 (2020) 3 ECONOMIC SCIENCES МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЗДІЙСЕННЯ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ Логоша Р.В. доктор економічних наук, доцент, доцент кафедри аграрного менеджменту, Вінницький національний аграрний університет Мазур К.В. кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри аграрного менеджменту, Вінницький національний аграрний університет METHODOLOGICAL APPROACHES TO EVALUATION OF EFFICIENCY OF USE OF ECONOMIC POTENTIAL AGRICULTURAL ENTERPRISES Logosha R. Doctor of Economics, Associate Professor, Associate Professor of Agrarian Management Department, Vinnytsia National Agrarian University Mazur K. Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Agrarian Management, Vinnytsia National Agrarian University Анотація У статті розглянуто методи оцінки розміру потенціалу аграрного підприємства. Проаналізовано по- казники ефективності використання потенціалу та розроблено інтегральний індекс ефективності викори- стання потенціалу аграрного підприємства. Abstract The article considers methods for estimating the size of the potential of an agricultural enterprise. Potential efficiency indicators are analyzed and an integrated index of potential enterprise efficiency efficiency is developed. Ключові слова: потенціал, економічний потенціал, ефективність, інтегральний індекс ефективності, рівень рентабельності. Keywords: potential, economic potential, efficiency, integrated efficiency index, level of profitability. Постановка проблеми. Протягом останніх ро- ків в Україні відбуваються значні політичні, соціа- льні і економічні перетворення – реформуються ві- дносини власності, створюються нові форми госпо- дарювання на селі та незалежні товаровиробники, формується нова інфраструктура аграрного ринку. Для України, яка має вигідне географічне поло- ження і сприятливі природно-кліматичні умови, аг- рарний сектор відіграє особливо велике значення, оскільки він є однією з провідних сфер економіки. Від рівня його розвитку і стабільності функціону- вання залежить стан економіки і продовольча без- пека держави, розвиток зовнішнього і внутріш- нього ринків, матеріальний рівень життя насе- лення. Проблема підвищення ефективності вітчизня- ного аграрного сектора займає одне з головних місць в числі пріоритетів стратегії розвитку Укра- їни. Теоретичне обґрунтування визначення роз- міру, структури, функцій і закономірностей розви- тку економічного потенціалу як економічної кате- горії має не лише методологічне, а й важливе практичне значення, оскільки від ефективності його використання значною мірою залежать темпи розвитку сільського господарства України. Дослідження економічного потенціалу аграр- них підприємств це досить складне завдання, вирі- шення якого необхідне для оцінки можливостей ви- робництва окремих видів сільськогосподарської продукції, вимірювання та виявлення резервів ефе- ктивності виробництва, формування потенціалу та об’єктивної оцінки діяльності організацій. Актуа- льність дослідження обумовлена особливістю роз- витку аграрних підприємств та сучасними викли- ками, при яких ефективність використання еконо- мічного потенціалу стає важливою оціночною категорією. Аналіз останніх досліджень і публікацій. До- слідженню питань формування та оцінки потенці- алу підприємства присвячені праці таких науковців як І. Должанський, Н. Краснокутський, Л. Кушнір, Є. Лапіна, О .Олексюк, І. Рєпіна, О. Решетняк, О. Федоніна. У працях цих науковців досить широко розглянуто широкий спектр питань, пов’язаних з формуванням та оцінкою потенціалу підприємства. Дослідженню проблем визначення ефективно- сті діяльності аграрних підприємств та його потен- ціалу значну увагу приділяло багато видатних віт- чизняних вчених, серед яких В. Андрійчук, С. Азі- зов, О. Березін, О. Бугуцький, М. Кисіль, В. Липчук,
- 4. 4 The scientificheritage No 49 (2020) Ю. Лупенко, В. Мессель-Веселяк, П. Саблук, О. Шпикуляк, О. Шпичак та інші. У своїх працях вони зосереджували увагу на вивченні оцінки ефектив- ності господарської діяльності аграрних підпри- ємств. Об’єктивне визначення ефективних елемен- тів та складових потенціалу має важливе значення при вирішенні цілого комплексу завдань, пов’яза- них з економічною діяльністю аграрних підпри- ємств. Але невирішеним залишаються питання, які параметри виробничого потенціалу необхідно фор- мувати для більш ефективної діяльності аграрних підприємств і яку методику потрібно використову- вати для його оцінки. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному використанні мето- дики оцінки ефективності використання економіч- ного потенціалу аграрних підприємств. Виклад основного матеріалу дослідження. У зв’язку з тим, що рівень реалізації поточних і поте- нційних можливостей безпосередньо впливає на досягнення оперативних, тактичних і стратегічних цілей діяльності підприємства, виникає об’єктивна необхідність у його оцінці, визначенні якості. Ос- новною характеристикою потенціалу у процесі та- кої оцінки має бути його вагомість для досягнення вартісних результативних показників. Складність дослідження змісту і структури економічного потенціалу аграрних підприємств зу- мовлена його різноплановістю та маштабністю. Ба- гатовимірність, непорівнянність, специфічність ок- ремих компонентів, взаємопереплетіння їх еконо- мічного змісту і функціональної спрямованості, численність кількісних і якісних показників, які ха- рактеризують економічний потенціал, безліч мож- ливих варіантів поєднання різних елементів ускла- днюють зведення їх до єдиного інтегрального пока- зника та визначення загального розміру економічного потенціалу. Тому з питань теоретич- ного обґрунтування і опрацювання методики суку- пної оцінки економічного потенціалу серед еконо- містів відсутня єдність поглядів. У наукових працях Гавви В.Н., Краснокутська Н.С., Федоніна О.С. [1, 2, 3] досліджуються про- блеми визначення потенціалу підприємства. По- ряд з цим не існує повної єдності щодо самого про- цесу оцінювання об’єкту та його результатів. Як правило, визначається недостатня глибина обґру- нтування правомірності використання одного чи системи показників, абсолютних чи відносних одиниць вимірювання. Дослідники розділилися на прибічників системності та тих, хто вважає, що іс- нує єдиний комбінований (інтегральний) показ- ник. Ми поділяємо думку, що наявність часткових показників не суперечить існуванню загального, але за певних умов. Зведення часткових показни- ків до загального не є обов’язковою умовою і ви- конуються лише тоді, коли такий показник (на- приклад, визначення ціни об’єкта при продажі) не потребує додаткових характеристик або потребує їх лише довідково. До прибічників системного підходу відно- сяться Лагун М.І. та Сакун А.Ж., які зазначають такі недоліки інтегральних показників, як склад- ність їх розрахунку і недостатня теоретична обґру- нтованість порівняння різнорідних величин [4, с. 86; 5, с. 230]. З викладеного вище випливає, що діагностика окремих елементів носія, у будь-якому випадку, є попереднім етапом вартісної оцінки цілісного об’єкту, якщо це потрібно суб’єкту оцінки, або ви- значення його вихідних експлуатаційних характе- ристик у вартісних чи натуральних одиницях. Діа- гностика являє собою аналіз кожного елементу та за її результатами формується система показників, які відображають потенціал кожного елементу но- сія як бази для розробки планів відтворення та ро- звитку усіх функціональних елементів у межах їх потенціалу розвитку. Науковці з цього питання, незалежно від пог- лядів на сутність підходів до вимірювання потен- ціалу, найчастіше виділяють: 1) об’єкт оцінки; 2) суб’єкт оцінки; 3) критерій; 4) показник (систему показників); 5) одиниці виміру; 6) методи оцінки; 7) послідовність оцінки. При цьому звичайно підкреслюють, що на- звані елементи перебувають між собою у відпові- дному зв’язку і відповідних співвідношеннях, а сам процес оцінювання потенціалу підприємства за існуючими підходами має будуватися за схе- мою відносин не стільки об’єкту та суб’єкту оці- нки, як об’єкту та суб’єкту управління [3, с. 80]. Аналіз досліджень потенціалу, що базуються на ресурсному підході, який висвітлено у науко- вих працях Гавви В.Н., Мойса М.Я., Крюкова І.О., Россохи В.В., Тарасова В.В. [1, 6, 7, 8] показав, що найчастіше пропонують оцінювати його величину як суму фактичних значень його складових з ура- хуванням ефекту синергії. Але при цьому не зро- зуміло, в яких показниках вимірювати ці складові. Використання натуральних показників є надто складним, тому виникає необхідність застосу- вання системи вартісних показників для оцінки ва- ртості потенціалу підприємства. Оцінка вартості потенціалу підприємства – це упорядкований, цілеспрямований процес визна- чення у грошовому виразі вартості об’єкта з ура- хуванням потенційного і реального доходу, який має місце у певний проміжок часу за умов конкре- тного ринку [3, с. 83]. При визначенні кількісних характеристик по- тенціалу підприємства не можна не враховувати оціночної структури об’єкта, включаючи носій, іс- нуючий потенціал і потенціал розвитку носія, а та- кож обмежуючого впливу навколишнього середо- вища й виникаючих при цьому зворотних зв’язків. Виходячи з вищевикладеного, має сенс обґрунту- вання системи показників, що визначають здат- ність об’єкта забезпечити очікуваний результат у процесі експлуатації. При цьому розмір виробни- чого потенціалу на заключному етапі буде визна-
- 5. The scientific heritageNo 49 (2020) 5 чатися не сумою різнорідних потенціалів частко- вих елементів, а узагальнюючим, властивим лише сукупності, показником, що відображає обсяг оп- тимізованої за асортиментом, якістю та ціною сільськогосподарської продукції, на яку існує по- пит на ринку і який може забезпечити носій. Тоді, виконаний на цій основі розрахунок економічного потенціалу, що може проявитися як вартість об’єкту продажу або як рентабельність функціону- вання, буде його оцінкою. Діагностика потенціалу підприємства спря- мована на виявлення «вузьких» місць виробниц- тва, збуту (реалізації), постачання тощо. На основі результатів діагностики, здійснюється розробка та впровадження управлінських рішень щодо лікві- дації або зменшення негативного впливу зовніш- ніх і внутрішніх обмежень та пошуку шляхів реа- лізації наявних резервів. Результати діагностики можуть бути викори- стані не тільки у плануванні виробництва і реалі- зації продукції або у плануванні розвитку й розпо- ділі ресурсів, але й у процесі оцінки ринкової вар- тості об’єкта або визначення економічних наслідків його експлуатації. Звичайно, повної оці- нки тільки за результатами діагностики виконати неможливо, оскільки на об’єкт впливає зовнішнє середовище, що обмежує отримання бажаного ре- зультату. Відстоюючи системний підхід до оцінки по- тенціалу, науковці розглядали можливість визна- чення його через фізичний обсяг елементів потен- ціалу, при чому потенціал пропонується вимірю- вати вартістю відтворених ресурсів, де виробничі фонди враховуються за оцінками вартості їх відт- ворення, а трудові й природні – в умовному пере- рахунку відносно вартості виробничих фондів. Іноді розглядається можливість оцінки фізичного обсягу елементів потенціалу підприємства через чисельність промислово-виробничого персоналу [9, с. 14]. Але слід врахувати, що розглянуті під- ходи опрацьовані у 80-х роках минулого століття, в умовах централізованого управління економі- кою. Сучасні погляди радикально змінилися, і бі- льшість дослідників вважає, що універсальним ви- мірювачем усіх характеристик будь-яких елемен- тів потенціалу підприємства є вартісні одиниці. Існує багато підходів до оцінки потенціалу під- приємства, однак усі вони зводяться до способів оцінки вартості майна як цілісного об’єкту: - витратний (майновий) – визначає вартість об’єкту за сумою витрат на його створення та вико- ристання; - порівняльний (ринковий) – визначає вартість на базі зіставлення з аналогами, що вже були об’єктами ринкових угод; - результатний (дохідний) – оцінює вартість об’єкту через величину чистого потоку позитивних результатів від його використання. Слід зазначити, що кожен з зазначених підхо- дів реалізується за допомогою специфічних мето- дик, які залежать від об’єкту оцінки. Витратний підхід базується на постулаті, що по- тенційний власник-користувач не погодиться витра- титинаформування тареалізацію власних внутрішніх чи зовнішніх можливостей більше, ніж вартість очіку- ваного фінансового результату. Таким чином, методи цієї групи передбачають ресурсну оцінку усіх складо- вих цілісного земельно-майнового та соціально-органі- заційного комплексу підприємства, на підставі обліку усіх витрат, необхідних для його відтворення (замі- щення) на конкретну дату у робочому стані. Порівняльний підхід базується на інформації про ринкові угоди з аналогічними об’єктами та її використання як бази визначення вартості об’єкту оцінки. В основу методів даної групи покладено припущення про те, що суб’єкти ринкових відносин укладають угоди по аналогії із заведеними традиці- ями чи колишнім досвідом. На жаль, абсолютних аналогів окремих елементів потенціалу не існує, тому слід використовувати різні механізми коригу- вання вартості аналогу. Результатний підхід базується на залежності вартості об’єкту оцінки від можливостей його ефективного використання, тобто можливих ре- зультатів. Це твердження випливає з тієї думки, що потенційний власник-користувач не запла- тить за об’єкт більше, ніж він очікує отримати від його господарського використання. Отже, оцінка потенціалу згідно з результатною концепцією ви- ходить з позицій корисності певних можливостей об’єкту. Доцільно зазначити, що кожен з названих під- ходів та спеціальних методів має свої переваги та недоліки і тільки на основі комплексного викорис- тання напрацьованого досвіду оцінки можна дося- гти реального визначення вартості майна та втіле- ного у ньому потенціалу. Основні переваги та недо- ліки описаних підходів відображено у таблиці 1.1.
- 6. 6 The scientificheritage No 49 (2020) Таблиця 1 Переваги та недоліки різних методик оцінки потенціалу підприємства Підхід Переваги методів Недоліки методів Витратний підхід - аналіз варіантів найліпшого та найефективні- шого використання земельної ділянки; - техніко-економічний аналіз можливостей но- вого будівництва та різного роду поліпшень; - остаточне збалансування величини ринкової вартості підприємства з його можливостями за кожним зі структурних елементів; - оцінка об’єктів загально державного чи унікаль- ногохарактеру; - оцінка потенціалу за умови малоактивного та нерозвинутого ринку капіталу, нерухомості землі. - використання «застарівшої» гос- подрської інформації потреує їх приведення до одногочасового пе- ріоду, механім розрахунків у цьому аспекті не можна назвати досконалим; - ігнорування перспектив розвитку підприємства та ринкового середо- вища; - повністю випадають із кола дос- ліджень індивідуальні можливості ефективного використання об’єкту. Порівняльний під- хід - орієнтація на поточні фактичні ціни та ринкові умови діяльності дає змогу уникнути розбіжно- сті між розрахунковою величиною вартості та її ринковим еквівалентом; - достовірна фактична інформація підвищує точ- ність аналітичних розрахунків та відображення специфіки об’єкту оцінки, урахувавши фактично досягнуті економічні результати; - дає змогу врахувати не тільки внутрішні особ- ливості об’єкту, а й ринкову ситуацію у цілому (співвідношення попиту та пропонування, ціни на супутні об’єкти тощо). - потребує існування розвинутого, цивілізованого та прозорого ринку об’єктів оцінки; - неможливість оцінки унікальних чи специфічних об’єктів за браком аналогів для порівняння; - ігнорування перспектив розвитку підприємств у майбутньому; - значні витрати часу та ресурсів. Результатний підхід - урахування перспектив діяльності та розвитку підприємства як цілісного земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу, вихо- дячи з колишнього досвіду, досягнутих резуль- татів та сформованих ринкових умов; - можливість урахування специфіки ринкових умов для певного об’єкту за допомогою пра- вильного визначення рівня дисконту чи коефіцієнту капіталізації. - у аналітичних розрахунках вико- ристовується прогнозна (імовірнісна), а не фактична гос- подарська інформація; - аналітичні процедури фор- мування ставок дисконтування та капіталізації мають надто суб’єк- тивний характер; - неможливість досягнення абсо- лютно точних результатів через тривалість періоду оцінки та не- стабільність реальних процесів руху капіталу Джерело: сформовано за даними [3, с. 117–118] Слід зазначити, що фактична оцінка потенці- алу підприємства проводиться на основі усіх під- ходів та усіма доступними методами. Кінцевий ви- бір величини вартості об’єкту проводиться на ос- нові визначення її середньоарифметичного еквіваленту з урахуванням вагомості отриманих результатів чи суб’єктивної думки експерта. Доці- льно наголосити, що процес гармонізації отрима- них величин вартості не зводиться до механічного усереднення, – це імовірнісний розрахунок ринко- вої вартості, величина якої перебуває у межах від мінімальної до максимальної розрахункової вар- тості об’єкту. На думку Дорошенка Ю.А., величину сумар- ного потенціалу підприємства доцільно вимірю- вати сумою його локальних потенціалів. Проте, зве- дення різноякісних показників, що характеризують окремі складові потенціалу і виконують різну роль, потребує визначення коефіцієнтів значимості кож- ного з них у загальній оцінці за допомогою рангів [10, с. 21]. Відмінність, а інколи незіставність оці- нок за наявністю окремих видів ресурсів не може дати об’єктивної оцінки, робить її приблизною, а інколи й не достовірною. До того ж, формування результатів господарської діяльності аграрних під- приємств здійснюється сукупним впливом можли- востей комплексу ресурсів потенціалу. Якщо агра- рне підприємство має збалансований потенціал, що є основою успіху його діяльності, то за рахунок впливу локальних потенціалів створюється ефект синергізму, який значно перевищує сумарні можли- вості складових потенціалу і збільшує можливості виробничої системи. При дисбалансу потенціалу, коли його складові розвинуті по-різному, або який- небудь із локальних потенціалів має незадовільний стан, то навпаки, створюється ефект «падаючого доміно» і сумарні можливості потенціалу визнача- ються оцінкою його найслабшого елементу. При цьому потенціал підприємства потребує негайних перетворень для покращення збалансованості його
- 7. The scientific heritageNo 49 (2020) 7 складових, як необхідність упередження небезпеч- них процесів і зменшення негативного впливу. Значні методичні труднощі при кількісній оцінці сукупного економічного потенціалу зумов- лені: По-перше, якісною неоднорідністю та непорі- внянністю його структурних складових ланок. Для визначення окремих елементів економічного поте- нціалу на практиці користуються системою показ- ників, які характеризують його з різних сторін. Крім того, окремі показники можуть змінюватися у різних напрямах. Отже, кожен з них не дає чіткої уяви про розмір та динаміку розвитку потенціалу. По-друге, складністю визначення сукупних ро- змірів економічного потенціалу пояснюється тим, що він характеризується не лише кількісними пара- метрами, а й потенційними можливостями ефекти- вного функціонування структурних елементів та потенціалу у цілому. По-третє, оскільки окремі структурні елементи мають атрибутивний характер, тобто не мають кі- лькісного виразу, а розрізняються за якісним зміс- том (наприклад, інформаційний, потенціал кліма- тичних умов, організаційний потенціал), врахувати їх вплив у сукупній величині потенціалу досить складно. Березін О.В. та Плотник О.Д. застосувоють на- ступний алгоритм дослідження оцінки ефективно- сті використання потенціалу підприємств [11, с. 51]: 1. Розрахунок оцінки локальних потенціалів підприємства. 2. Оцінка можливостей розвитку окремих елементів потенціалу. 3. Оцінка коефіцієнтів значимості (ваги) складових потенціалу. 4. Системне встановлення кількісних і якісних зв’язків між окремими елементами потен- ціалу, рівень його розвитку. 5. Аналітичне узагальнення індивідуальних оцінок перспектив розвитку потенціалу підприєм- ства. 6. Інтегрування у визначену систему нового узагальнюючого показника. Таким чином, оцінка потенціалу сприяє визна- ченню «вузьких місць» у виробничій системі, їх усуненню, цілеспрямованому управлінню проце- сом реалізації можливостей підприємства, ство- ренню передумов для нових можливостей і перет- ворення їх у реальну дійсність. Сучасна методологія дослідження з ефектив- ності використання економічного потенціалу агра- рного сектора економіки, на думку окремих науко- вців, повинна, передусім, базуватися на вивченні різних важелів поновлення ресурсного потенціалу в сільському господарстві. З цією метою вчені про- понують визначити та проаналізувати визначальні чинники (політичний та соціально-культурний стан в країні; нормативно-правова база; інвестиційний клімат; розвиток сільських територій; науково-тех- нічний прогрес, тощо), що впливають на його відт- ворення. Більшість науковців і практиків визнача- ють такі ключові фактори щодо відтворення ресур- сного потенціалу в аграрному секторі економіки, як: – політичні (політичний та соціально-економі- чний стан у країні); – соціально-економічні (нормативно-правова база, комплексні програми розвитку сільських те- риторій, стан розвитку аграрного сектора еконо- міки та ринку праці, рентабельність сільськогоспо- дарських підприємств; рівень матеріального та со- ціально-психологічного стимулювання працівників тощо); – ефективність та якість використання сільсь- когосподарських земель; – природно-кліматичні (родючість ґрунтів, те- мпературні умови, водна та вітрова ерозія, стихійні лиха та ін.); – сезонність виробництва (весняно-осінні по- льові роботи, тощо). Суттєві труднощі при сукупній оцінці ресурсів сільського господарства з допомогою вартісних по- казників викликає відсутність грошових оцінок природних ресурсів. У останні роки грошова оцінка земельних ресурсів усе більше використовується у господарській практиці. Говорячи про грошову оцінку земель, слід за- значити, що в економічній літературі її поділяють на основні два види: – нормативну оцінку, яка полягає в тому, що визначений за встановленими нормативами капіталізований рентний доход із земельної ділянки, що застосовується при обчисленні роз- мірів земельного податку, орендної плати за зе- мельні ділянки, державного мита, втрат сільгоспви- робництва, розробці механізмів та показників еко- номічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; – експертну оцінку, що здійснюється із за- стосуванням експертами (оцінювачами) відповідних підходів, методів і оціночних проце- дур, результати оформлюються у вигляді звіту. Вона здійснюється при: відчуженні та страхуванні земельних ділянок; встановленні розміру застави при кредитуванні; визначенні вартості земельних ділянок у випадку реорганізації, банкрутства або ліквідації підприємства; відображенні вартості зе- мель у бухгалтерському обліку; визначенні роз- мірів збитків власників і користувачів земельних ділянок – у випадках, встановлених договором або рішенням суду тощо. Грошова оцінка землі необхідна для захисту від нераціонального використання останньої, її за- стосування дозволяє економічно примусити і кори- стувачів, і землевласників дбайливо ставитися до землі. Це дає можливість впливати на організацію земельних відносин, особливо – при здійсненні тра- нсакції із землею, а також створює необхідну фі- нансову базу місцевого самоврядування. В основу грошової оцінки земель в Україні по- кладено рентний дохід, який включає диференціа- льну ренту, що утворюється під дією родючості ґрунту і місцерозташування земельної ділянки, ди-
- 8. 8 The scientificheritage No 49 (2020) ференціальну ренту, яка створюється за рахунок ін- тенсифікації використання земель, та абсолютний рентний дохід (який відповідає 1,6 ц зерна з 1 га). Величина грошової оцінки земель є добутком річ- ного рентного доходу і терміну його капіталізації. Диференціальний рентний дохід в цілому по Україні становить 7,4 ц зернових з гектара, а разом з абсолютним рентним доходом – 9 ц з гектара. Од- нак застосування єдиного для всіх землекористу- вачів і регіонів абсолютного рентного доходу (в розмірі 1,6 ц/га зерна) є не зовсім прийнятним, оскільки це призводить до неурахування якості кожної окремої ділянки землі, що не сприяє стиму- люванню її ефективного використання. Але застосовувані з цією метою різні методики не дають однозначної оцінки земельних ресурсів, що ускладнює розробку методики грошової оцінки потенціалу сільського господарства. З приводу другої складової ресурсного потен- ціалу аграрного підприємства – його матеріально- технічних ресурсів, то тут необхідно зазначити, що їх вартість в Україні протягом останніх років розра- ховується як сума основних виробничих і матеріа- льних оборотних засобів. При цьому для уникнення повторного урахування із вартості основних засобів доцільно віднімати вартість багаторічних насад- жень, а з матеріальних оборотних засобів виклю- чати амортизацію основних засобів. При цому про- водяи аналіз основних виробничих засобів, необ- хідно також зазначити, що в останні роки у зв’язку з інфляцією вони зазнали багатократної пере- оцінки. Однак, незважаючи на це, об’єктивних цін на них поки що немає, оскільки індекси зростання цін на промислові засоби виробництва були значно вищими, ніж зростання вартості переоцінки машин і обладнання. Водночас слід ураховувати, що ос- новні засоби доцільно брати в оцінці по залишковій вартості. Це пояснюється тим, що у більшості аг- рарних підприємств ступінь їх зносу є дуже вели- ким. Щодо грошової оцінки персоналу аграрних підприємств, то в сучасних трансформаційних умо- вах ринку вона є утрудненою, оскільки для її визна- чення по різних категоріях працівників підприєм- ства єдиної методики немає. Існуючі сучасні різноманітні підходи до гро- шової оцінки трудового потенціалу можна умовно поділити на дві такі групи: 1) витратна, згідно з якою його вартість розра- ховується як сума заробітної плати, витрат на забез- печення відповідних умов праці та відповідного соціального життя або за ціною компенсації, що яв- ляє собою суму витрат, пов’язаних із заміною усіх працівників, а при необхідності залучення до бізнесу конкретних менеджерів – ще за 2 додатко- вих місяці); 2) дохідна, за якою вартість кадрового потен- ціалу розраховується за реальною вигодою, що має підприємство від праці робітників. Остання ж являє собою капіталізовану частину прибутку, створе- ного цією працею. На наш погляд, грошову оцінку трудового по- тенціалу аграрного підприємства доцільно визна- чати як суму нарахованої оплати праці (що включає не тільки фактично сплачену, а й затриману на пев- ний строк величини), витрати на підготовку та пе- репідготовку кадрів і залучення у підприємство ви- сококваліфікованих фахівців, задоволення різно- манітних соціальних потреб працівників та їх сімей. Россохою В.В. запропоновано кілька методів визначення вартісної оцінки потенціалу підприємс- тва. Найбільш широкого практичного застосування набуло обчислення економічного потенціалу у гро- шовій оцінці, запропоноване українськими уче- ними. Його основні принципи, з урахуванням особ- ливостей сучасного етапу розвитку галузі, поляга- ють у наступному [12, с. 37]: - вартість земельних угідь визначається за гро- шовою оцінкою кожного їх виду на момент прове- дення розрахунків; - основні засоби виробництва враховуються за їх початковою оцінкою; - оборотні засоби виробництва враховуються у розмірі їх фактичних затрат, оскільки вважається, що швидкість обороту оборотних засобів у сільсь- когосподарському виробництві становить у серед- ньому близько року; - вартісна оцінка трудового потенціалу здійс- нюється з урахуванням кількості зайнятих у госпо- дарстві (або сукупності господарств) і рівня факти- чної річної оплати праці одного працівника. Запропонована методика не дає достовірного уявлення про розмір потенціалу аграрного підпри- ємства, оскільки грошова оцінка різних видів ресу- рсів є непорівнянною. Зокрема, термін капіталізації земельних ресурсів становить 33 роки, термін ефе- ктивного використання основних засобів складає 5 – 10 років, а вартісна оцінка оборотних засобів та трудових ресурсів щорічно змінюється. Методика грошової оцінки річного економіч- ного потенціалу запропонована Плотником О.Д. полягають у наступному [13, с. 44]: - вартість земельних угідь визначається за розміром орендної плати на момент проведення розрахунків; - основні засоби виробництва враховуються за їх амортизацією; - оборотні засоби виробництва враховуються у розмірі їх фактичних затрат, оскільки вважається, що швидкість обороту оборотних засобів у сільськогосподарському виробництві становить у середньому близько року; - вартісна оцінка трудового потенціалу здійснюється з урахуванням кількості зайнятих у підприємстві і рівня фактичної річної оплати праці одного працівника. Однак, при цьому потрібно мати на увазі, що вартісні еквіваленти оцінки окремих елементів по- тенціалу, визначені за цими методиками, мають пе- вні недоліки, до яких належить: По-перше, вартісний вимір окремих елементів виробничого потенціалу не дає фактичне інтегра-
- 9. The scientific heritageNo 49 (2020) 9 льне значення потенціалу для порівняння структу- рних елементів, аналізу динаміки та ефективності його використання. Вартісна оцінка і величина еко- номічного потенціалу має дещо умовний характер, оскільки у сільському господарстві потенціал ви- значається не тільки наявним обсягом відповідних виробничих ресурсів, а й потенційною максима- льно можливою ефективністю їх використання у межах сучасних організаційних, соціально-еконо- мічних форм господарювання. За наведеними мето- диками організаційні та соціально-економічні чин- ники як елементи економічного потенціалу не включаються до його складу. По-друге, фактичні розміри економічного по- тенціалу характеризуються показниками спожива- ної вартості, які, фіксуючи здатність тих чи інших засобів виробляти певну кількість матеріальних благ, зумовлюються фізичними, хімічними та ін- шими природними властивостями, а також власти- востями, наданими технічним засобам виробництва діяльністю людини. По-третє, при визначенні еквівалентного рівня вартості виробничих фондів, необхідного для оці- нки у вартісному виразі одного працівника у сіль- ськогосподарському виробництві, за вищенаведе- ними методиками доводиться робити істотні при- пущення. Внаслідок цього вартісна оцінка одного працівника не завжди об’єктивно відображає реа- льні потенціальні можливості живої праці. Так, при обчисленні вартості виробничих фондів, еквівален- тної одному працівнику, за першим варіантом ме- тодики його потенційні можливості ототожню- ються з середньорічною заробітною, а не з потен- ційною продуктивністю живої праці. Таким чином, забезпечити ефективне управ- ління, раціональне використання та відтворення ре- сурсів аграрних підприємств є можливим за гармо- нійної взаємодії наступних умов: економіко-соціа- льна доцільність співвідношення наявних на підприємстві видів ресурсів; застосування у про- цесі виробництва сільськогосподарської продукції прогресивних, екологічно безпечних та високопро- дуктивних технологій; забезпечення процесів збі- льшення (розширення, примноження), відтворення та оновлення ресурсного потенціалу. За функціональною ознакою складові потенці- алу є якісно однорідними, проте за ступенем впливу на виробництво і його результати елементи потен- ціалу не рівнозначні. Значимість ресурсів виявля- ється у процесі виробництва і характеризується їх впливом на результати. Рівень значимості елемен- тів не постійний і змінюється у міру залучення у процес виробництва нових елементів, зміни їх яко- сті й співвідношення, а також при переході до су- часної стадії розвитку, із зміною економічної пара- дигми. Раніше визначальним елементом потенціалу виступала матеріально-технічна база. У новій еко- номічній системі основу становить оцінка здатності підприємства до якісних структурних зрушень, які перш за все визначаються кваліфікацією працівни- ків, рівнем організації виробництва і праці, ефекти- вністю системи управління підприємством, опти- мальністю поєднання окремих видів ресурсів. Використання економіко-статистичних моде- лей значно підвищує точність оцінки результатів. Хоча з цією метою і застосовуються різні види ма- тематичних функцій, разом з тим їх загальною пе- ревагою є реальна можливість на їх основі з враху- ванням ресурсозабезпеченості підприємств визна- чити розрахунковий результативний показник господарської діяльності підприємства. У процесі моделювання залежності обсягу ви- робництва валової продукції від основних елемен- тів виробничого потенціалу (землі, виробничих фо- ндів і трудових ресурсів) на підставі логіко-теоре- тичної гіпотези відносно форми досліджуваного взаємозв’язку обирається і опрацьовується модель похідної функції у її абстрактній формі. У практиці кореляційно-регресійного моделювання економіч- них явищ і процесів, які характеризують виробничу діяльність аграрних підприємств, можна викорис- товувати такі статистичні моделі як лінійна одно- факторна, лінійна багатофакторана, ступенева, па- рабола квадратична, парабола гіперболічна тощо. Перелік елементарних статичних функцій, за якими здійснюється аналіз економічного потенці- алу, можна доповнити іншими видами. Остаточне рішення щодо вибору того чи іншого виду моделі має базуватися на зіставленні оціночних статистич- них характеристик: F-критерію, t-критерію Стюде- нта, коефіцієнтів апроксимації тощо, які одержані при обчисленні конкретних числових параметрів порівнюваних видів функцій. Відбір чинників для включення у багатофакторну регресійну модель здійснюють на основі попереднього логіко-теоре- тичного аналізу. Економіко-статистичні моделі на основі розра- хункового результативного показника дають не пряме, а у зв’язку з його коливаннями, досить від- носне уявлення про ступінь розвитку і викорис- тання економічного потенціалу аграрного сектору. Крім того, регресійні моделі можуть застосовува- тися лише при дослідженні однорідних об’єктів, на- приклад, аграрних підприємств чи районів з подіб- ною спеціалізацією. У іншому випадку, розрахун- кові значення результативних показників за окремими різноякісними групами будуть неспівста- вні. З урахуванням викладених вище положень, Плотник О.Д. пропонує розраховувати суму річ- ного економічного потенціалу аграрного підприєм- ства за наступною формулою [13, с. 46]: РЕП = k1 · ОР + k2 · А + k3 · МВ + k4 · ФОП (1.1) де, РЕП – річний економічний потенціал аграр- ного підприємства, грн.; ОР – розмір річної орендної плати (3 % грошо- вої оцінки сільськогосподарських угідь), грн.; А – річна сума амортизації основних засобів, грн.; МВ – річні матеріальні витрати, грн.; ФОП – річний фонд оплати праці працівників, грн.; k1, k2, k3, k4 – парні коефіцієнти кореляції (кое- фіцієнти значимості ресурсів).
- 10. 10 The scientificheritage No 49 (2020) При досліджені впливу ресурсів на результати виробництва аграрної продукції необхідно визна- чити: узагальнюючий результативний показник, по відношенню до якого встановлюється значимість ресурсів та показник, який може бути використа- ний у вигляді коефіцієнта значимості ресурсів. Узагальнюючими результативними показни- ками є: валова і товарна продукція, валовий і чис- тий дохід (прибуток) від реалізації продукції. Після того, як обрано результативний показник і виділені виробничі ресурси, необхідно знати міру їх впливу на результативний показник, тобто значимість чин- ників. Для цього у теорії економіко-статистичного моделювання і теорії кореляції використовують рі- зноманітні статистичні показники. Серед них най- більш часто застосовуються коефіцієнти парної ко- реляції, часткової детермінації, коефіцієнти еласти- чності, а також показники ступеня змінних функції Кобба-Дугласа, значення часткових похідних виро- бничих функцій та інші. В свою чергу, головним недоліком зазначених методів розрахунку економічного потенціалу і су- путніх показників є низька стабільність коефіцієн- тів значимості. Вона має місце, коли зазначені кое- фіцієнти розраховуються як за визначений період по кожному року окремо, так і у територіальному розрізі за групами підприємств. Вказана нестабіль- ність обумовлена тим, що усі статистичні коефіціє- нти, які розраховуються на основі регресійних мо- делей та інтегруються як вимірники значимості чинників виробництва, у дійсності показують лише внесок останніх у варіацію результативної ознаки. Коефіцієнти регресійних моделей відображають в основному усереднені даної групи підприємств пропорції між ресурсами виробництва і його ре- зультатами [14]. Елементи, які складають аграрний економіч- ний потенціал, якісно однорідні за функціональною ознакою, адже усі вони являють собою ресурси, що гіпотетично забезпечують результати виробництва. Для кількісної співставності різнойменні види ре- сурсів необхідно привести до єдиної розмірності. У статистиці з цією метою використовують цілу ни- зку методичних прийомів. Найбільш широко засто- совуються методи стандартизації чи нормування. Сутність найбільш простого з них полягає у тому, що величина кожного показника, яким характери- зується той чи інший досліджуваний об’єкт, відно- ситься до середнього його значення по групі чи ба- зовому значенню за певний рік, тобто обчислю- ється індекс руху ресурсів: І І ОбФ ОбФ ОсФ ОсФ ЧП ЧП П П Е у.с у.с пот (1.2) де, Епот – економічний потенціал підприємства за методом стандартизації, коефіцієнт; Пс.у – площа сільськогосподарських угідь під- приємства, га; ЧП – чисельність працівників, зайнятих у сіль- ському господарстві, осіб; ОсФ – середньорічна вартість основних засо- бів, грн.; ОбФ – середньорічна вартість оборотних засо- бів, грн.; І – розмір капітальних інвестицій, грн. У даному випадку пропорції між досліджува- ними об’єктами за рівнем кожного показника збері- гаються, але не у натуральних, а у відносних оди- ницях. Отримані відносні показники можуть дода- ватися. Ця операція можлива тому, що названі показники зводяться до єдиної бази. При оцінці вартості ресурсного потенціалу аг- ропромислового формування з метою уникнення подвійного урахування сировини власного вироб- ництва її вартість доцільно віднімати від сукупної вартості ресурсів сільського господарства і проми- словості. На увагу заслуговує пропозиція Черемісі- ної С.Г. щодо доцільності використання інтеграль- ної оцінки, яка дозволяє уникнути наявних недолі- ків. Вартісну оцінку потенціалу підприємства вона рекомендує визначати як суму його ресурсів, ско- риговану на коефіцієнти відповідності технологіч- ним вимогам виробництва, помножену на добуток коефіцієнтів інших складових потенціалу, які не піддаються вартісній оцінці. При цьому останні ро- зраховуються відношенням фактично досягнутого рівня до нормативного [15, с. 328]. Сума стандартизованих значень ресурсів за змістом ближче до показника ресурсозабезпечено- сті, ніж до економічного потенціалу. На відміну від ресурсозабезпеченості, він розглядається тут як ін- тегральна можливість системи ресурсів забезпе- чити при їх використанні певний рівень виробниц- тва. Тому, для підвищення точності кількісної оці- нки цієї можливості, поряд з показниками ресурсозабезпеченості підприємств і регіонів, необ- хідно визначити значимість кожного ресурсу. Отримані з допомогою індексного методу зна- чення аграрного економічного потенціалу, вира- жені у відносних одиницях, поряд з цим дають кон- кретне уявлення про диференціацію господарств і регіонів за цим показником, а також про головні те- нденції його зміни. Для прогнозу тенденцій розвитку виробництва сільськогосподарської продукції у майбутньому ва- жливо не лише визначити наявний економічний по- тенціал, але й прослідкувати динаміку рівня його використання. Потенціал підприємства доцільно характеризувати не одним, а сукупністю показни- ків, причому залежно від природи самого показ- ника, застосовувати чи то вартісну оцінку, чи то на- туральну, чи то зовсім іншу – евристичну. Методо- логічною основою їх визначення є співвідношення результату з масою ресурсу, використаного для його досягнення. При цьому показники рівня вико- ристання елементів потенціалу мають уможливлю- вати порівняльну оцінку як ефективності викорис- тання різноманітних елементів потенціалу одного підприємства, так і різних виробничих систем. З метою оцінки економічної ефективності ви- робництва в аграрних підприємствах використову- ють натуральні та вартісні показники. Вихідними є їх натуральна форма – урожайність культур або
- 11. The scientific heritageNo 49 (2020) 11 продуктивність худоби. Підвищення цих показни- ків відповідає головному завданню – збільшення виробництва споживчої вартості та підвищення життєвого рівня населення. Однак, для виявлення економічної ефективності слід знати витрати, які забезпечили одержання відповідної урожайності культур і продуктивності худоби. Кожне аграрне підприємство виробляє різнорідну продукцію. Щоб одержати зіставні величини витрат і результатів ви- робництва, обсяг усієї продукції переводять у вар- тісну форму. Основні показники економічної ефективності виробництва аграрного підприємства включають: виробництво валової продукції і валового доходу відносно витрат виробництва; затрати праці на ви- робництво 1ц продукції; собівартість 1 ц продукції; одержаний прибуток на 1 га і 1 ц продукції та рівень рентабельності. Для оцінки рівня ефективності використання потенціалу аграрного підприємства розраховувати інтегральний індекс ефективності використання по- тенціалу (Іеф), що характеризує його прибутковість і динамічне використання виробничих ресурсів. Він може бути визначений через рівняння виду [16, с. 149]: 4 пмвфвппеф jjjjІ (1.3) де, Іеф – інтегральний індекс ефективності ви- користання потенціалу аграрного підприємства, ко- ефіцієнт; jпп, jфв, jмв, jп – індекси продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі, ефективності вико- ристання землі, які розраховуються за формулами: ср ср п п пп ЧП Пр : ПЧ Пр j (1.4) ср ср п п фв ОВЗ Пр : ВЗО Пр j (1.5) ср ср п п мв МВ Пр : ВМ Пр j (1.6) сру.с ср пу.с п п П Пр : П Пр j (1.7) де, Прп, Прср – чистий прибуток досліджува- ного підприємства та аграрних підприємств району відповідно, грн.; ЧПп, ЧПср – серередньооблікова чисельність працівників, зайнятих у сільському господарстві досліджуваного підприємства та аграрних підпри- ємств району відповідно, осіб; ОВЗп, ОВЗср – середньорічна вартість основ- них засобів досліджуваного підприємства та аграр- них підприємств району відповідно, грн.; МВп, МВср – матеріальні витрати досліджува- ного підприємства та аграрних підприємств району відповідно, грн.; Пс.у п, Пс.у ср – площа сільськогосподарських угідь досліджуваного підприємства та аграрних підприємств району відповідно, га. Індекси змін показників продуктивності праці, фондовіддачі та використання землі визначається відношенням відповідних показників за звітний пе- ріод до показників за базовий період. Чим вищий показник інтегрального викорис- тання економічного потенціалу, тим вища ефектив- ність використання економічного потенціалу у зві- тному періоді. Одним з показників ефективності викорис- тання економічного потенціалу є ресурсовіддача та ресурсоємність, що є важливими складовими дося- гнення ефекту у виробництві. Ресурсовіддачу і ре- сурсоємність розуміють як спроможність сукупних виробничих ресурсів створювати продукт протягом певного періоду. Чим менші витрати праці і капі- талу припадає на одиницю продукту тим менша ре- сурсоємність і вища ресурсовіддача, а, отже і ефек- тивність виробництва. Ресурсоємність і ресурсовіддача є економіч- ними категоріями суспільного виробництва. Ресур- соємність і ресурсовіддача показують синтез відно- шення функціонуючих виробничих ресурсів з отри- маним результатом й характеризує рівень використання сукупних ресурсів. У цих відношен- нях відображені всі економічні, політичні та соціа- льні процеси. Ресурсоємність показує, ціною яких зусиль до- сягається один і той самий результат у різних при- родно-економічних умов виробництва, а ресурсо- віддача відображає продуктивну силу використа- них ресурсів у тих самих умовах і обчислюється за формулою [17, с. 64]: РП ВП PВ , (1.8) де, РВ – ресурсовіддача, грн.; ВП – валова продукція у порівняльних цінах 2010 р., грн.; РП – сума ресурсного потенціалу підприємс- тва, грн. Скорочення сукупних ресурсів на створення одиниці продукту, за інших рівних умов, сприятиме зниженню ресурсоємності продукції. У підсумку одержувана продукція буде ресурсоекономною, свідчить про здешевлення виробництва продукції, зумовлене більш раціональним використанням ре- сурсів. Отже, це буде характеризувати підвищення ефективності усього сільськогосподарського виро- бництва. Застосування показника ресурсовіддачі дозво- ляє здійснити диференційований підхід до прогно- зування обсягу виробництва і реалізації продукції сільського господарства з урахуванням виробничих можливостей підприємств. У підприємствах з висо- кою ресурсовіддачею для виробництва одиниці продукції буде необхідно менше вкладень капіталу та інших ресурсів, порівняно з підприємствами з низькою ресурсовіддачею. Таким чином, показник ресурсоємності більш прийнятний при аналізі дося- гнутих результатів виробництва і виявленні внутрі- шньогосподарських резервів, а ресурсовіддачі у
- 12. 12 The scientificheritage No 49 (2020) плануванні та прогнозуванні обсягу виробництва і реалізації продукції сільського господарства. На думку Калетніка Г.М., старатегіко-інститу- ційні аспекти використання економічного потенці- алу аграрного сектору економіки України потрібно зреалізовувати виходячи з передбачень аграрної на- уки, яка повинна першочергово зафіксувати у своїх планах такі завдання, що випливають із довгостро- кових пріоритетів розвитку держави, суспільства й сільськогосподарської галузі. Вирішення цих за- вдань у своїй результативності повинно забезпе- чити вагомий соціально-економічний позитив, інноваційну спроможність та інвестиційні приваб- ливість, стабільність виробництва і сталий розви- ток сільських територій [18, с.13]. Застосування в оцінці економічної ефективно- сті використання економічного потенціалу аграр- них підприємств, висвітлених у статті узагальнюю- чих показників, дозволить забезпечити більш повну і правильну оцінку їх діяльності. Висновки. На основі проведених теоретико- методологічних досліджень механізму формування та розвитку потенціалу аграрних підприємств за- пропоновано визначати економічний потенціал під- приємства як його здатність забезпечити отримання стабільного прибутку шляхом задоволення потреб споживачів, за існуючих внутрішніх та зовнішніх обмежень з урахуванням потенційної можливості розвитку підприємства. Досліджено методичні підходи до оцінки еко- номічного потенціалу аграрних підприємств, які базуються на наступних принципах: вартість земе- льних угідь визначається за розміром орендної плати на момент проведення розрахунків, основні засоби виробництва – за сумою їх амортизації, обо- ротні засоби – у розмірі їх фактичних затрат, варті- сна оцінка трудового потенціалу здійснюється з урахуванням кількості зайнятих у підприємстві і рі- вня фактичної річної оплати праці одного праців- ника. Усі економічні ресурси враховуються у мо- делі з урахуванням коефіцієнтів значимості ресур- сів у процесі виробництва сільськогосподарської продукції, які визначаються на основі кореляційно- регресійного аналізу. Список літератури 1. Гавва В.Н., Божко Е.А. Потенціал підпри- ємства: формування та оцінювання : навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2004. 224 с. 2. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємс- тва: формування та оцінка. Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 352 с. 3. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства : формування та оцінка: навчальний посібник. Київ: КНЕУ, 2003. 316 с. 4. Лагун М.І. Аналіз майнового потенціалу підприємства. Формування ринкових відносин в Україні. 2008. №6. С. 85 – 89. 5. Сакун А.Ж. Основні методи та показники оцінки ефективності підприємницької діяльності аграрних структур. Таврійський науковий вісник: Зб. наук. пр. Херсон: Херсонський державний аг- рарний університет. 2008. Вип. 61. С. 229–233. 6. Мойса М.Я., Крюкова І.О. Ресурсний по- тенціал аграрних підприємств та економічний ме- ханізм його раціонального використання. Еко- номіка АПК. 2004. № 2. С. 77 – 80. 7. Россоха В.В. Теоретичні положення оцінки потенціалу підприємств АПК. Економіка АПК. 2005. №6. С. 45 – 51. 8. Тарасова В.В. Ресурсоємність і ресурсовід- дача в агровиробництві: монографія. Житомир: ДВНЗ “Державний агроекологічний університет”, 2007. 348 с. 9. Архипов В.М. Проектирование производ- ственного потенциала объединений (теоретические аспекты). Луганск: ЛГУ, 1984. 135 с. 10. Дорошенко Ю. А. Экономический потен- циал территории. Санкт- Петербург: Химия, 1997. 237 с. 11. Березін О.В., Плотник О.Д. Економічний потенціал аграрних підприємств: механізми фор- мування та розвитку. Полтава: Інтер Графіка, 2012. 221 с. 12. Россоха В.В. Методологічні аспекти фор- мування та розвитку потенціалу підприємств аграр- ної сфери АПК. Економіка АПК. 2005. №8. С. 36– 42. 13. Плотник О.Д. Особливості оцінки ефектив- ності використання економічного потенціалу аг- рарних підприємств. Економіка та управління АПК : Зб. наук. праць. Біла церква, 2010. Вип. 3 (75). С. 44 – 48. 14. Тредіт В.Є. Методика оцінки величини ре- сурсного потенціалу сільськогосподарських підп- риємств. Ефективна економіка: Електронне нау- кове фахове видання. 2015. №4. URL: http://www.economy.nayka.com.ua. Ч 15. Черемисина С.Г. Развитие виноградно-ви- нодельческого производства Крыма: монограф. Киев: ННЦ ИАЭ, 2006. 490 с. 16. Плотницька С.І. Ресурсний потенціал підп- риємства як фактор побудови ефективної стратегії конкурентоспроможності. Ефективна економіка: Електронне наукове фахове видання. 2015. №4. URL: http://www.economy.nayka.com.ua. 17. Тарасова В.В. Ресурсоємність і ресурсовід- дача в агровиробництві: монографія. Житомир: ДВНЗ “Державний агроекологічний університет”, 2007. 348 с. 18. Калетнік Г.М. Стратегіко-інституційні за- сади ефефктивності використання потенціалу аг- рарного сектору економіки. Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2015. № 1. С. 3-15.
- 13. The scientific heritageNo 49 (2020) 13 THE IMPACT OF UNEMPLOYMENT ON THE ECONOMY OF THE RUSSIAN FEDERATION Matatov R. Student of the International Finance Faculty of the Financial University under the Government of the Russian Federation Orusova O. Scientific adviser PhD, Assoc. prof. Economic Theory Department Financial University under the Government of the Russian Federation Abstract The problem of unemployment has existed since the creation of the concept of “work”. It would seem that since it has existed for centuries, the humanity would have to get used to it and not pay so much attention. However, the main problem is that unemployment affects all aspects of the state’s life. Unemployment is a macroeconomic problem that has the most direct and powerful impact on everyone. Losing a job for most people means a decline in living standards and causes serious psychological trauma. The article is aimed at identifying the main points of influence of unemployment on the economy of the state and giving real example of influence of unemployment on the economy of the Russian Federation Keywords: unemployment, national economy, Okun’s Law, Phillips curve, the Russian Federation. It would be the most appropriate to start my article by describing such phenomena related to unemploy- ment as the Phillips curve and the Okun’s law. These are two theories created by famous economists that show the relationship between unemployment, infla- tion, and GDP The Okun’s law is an empirical observation that points to the correlation between changes in the unem- ployment rate and the growth of an economy. American economist Arthur Okun in the article proposed it in 1962 “Potential GNP: Its Measurement and Signifi- cance”1 . Okun noted that in order to maintain employment levels, an economy needed to grow every year between 2.6% and 3%. Any lower growth meant an increase in unemployment due to improved productivity. The Okun’s law also states that once the level of employ- ment is maintained thanks to the growth of 3%, in order to reduce unemployment, it is necessary to grow two percentage points for each point of unemployment that you want to reduce. This “Law” is only an empirical observation, since it is not possible to prove it. Okun relied on data from the 1950s in the United States, and further warned that this theory is only effective when the unemployment rate is between 3 and 7.5 %. Despite that, the rule has been met approximately in most cases, and that is why it is considered a very reliable observation in macroe- conomics. The exact percentage depends on the period and country considered, although it is usually around 2.5 % (between 2 and 3). The fact that the coefficient is not predictable makes some consider this rule inappro- priate. The Okun’s law can be expressed as follows: Y̅−Y Y̅ = β ∗ (u − u̅) , where Y̅ is natural GDP or po- tential output; Y is real GDP; u̅̅ is the natural rate of 1 Okun, A. (1962). Potential GNP: Its Measurement and Sig- nificance. Retrieved from https://milescorak.files.word- press.com/2016/01/okun-potential-gnp-its-measurement- and-significance-p0190.pdf unemployment; u is the real unemployment rate; β is the factor that links changes in unemployment with changes in production. The Okun’s law states that a one-point increase in the cyclical unemployment rate is associated with two percentage points of negative real GDP growth. The ratio varies depending on the country and period of time. The Phillips Curve is a curve describing the rela- tionship between the rate of inflation and the rate of un- employment2 . It was examined in 1958 by an economist teaching in England of New Zealand origin, Alban W. Philips. It was published in a well-known 1960 article in which Philips showed the statistical relationship be- tween wage inflation and unemployment levels in the United Kingdom between 1861 and 1957. He set aside the inflation rate on the vertical axis and the unemploy- ment rate on the horizontal axis by obtaining a set of points that represented the year-by-year observations. The curve that best matches the points received has been called the Philips Curve. In the period covered by the research, it has always been important that the higher wage inflation the lower unemployment. When deciding how much extra inflation for lower unemployment, the state institutions selected a particu- lar “point” on the curve and determined the scope and type of macroeconomic policy to be implemented in or- der to achieve the desired combination of prices and employment. After considering theoretical examples of the im- pact of unemployment on the economy, this effect will be shown on a practical example, taking the economy of the Russian Federation as the object of research. According to information taken from the Moscow Government’s website, unemployment benefits are paid during the period of job search to citizens who 2 Chappelow, J. (2019). Phillips Curve. Retrieved from https://www.investopedia.com/terms/p/phillipscurve.asp
- 14. 14 The scientificheritage No 49 (2020) have been officially recognized as unemployed. Unem- ployment benefits are paid on a monthly basis, if a cit- izen passes re-registration within the time limits set by the employment Center of the city of Moscow and com- plies with the terms of reregistration. The amount of payments was unchanged from 2015 to 2018 and was equal to 850 rubles (minimum) and 4900 rubles (maxi- mum). In 2019, the Government increased the mini- mum payment amount by 76.47% to 1,500 rubles, and the maximum by 63.27% to 8000 rubles. Thus, for the average value of the unemployment benefit in 2015- 2018, it will be taken as 2875 rubles, and 4750 rubles in 2019. Next, it would be correct to turn to the number of people who should receive this benefit, the unem- ployed. The information was taken from the website of the Federal state statistics service. According to this website, the number of unemployed people in Russia is decreasing. At the end of 2019, the number of unem- ployed people in Russia was 3.5 million. Then the amount of average unemployment pay- ments per year is multiplied by the number of people who should have received this benefit. You can see the result in Table 1. Table 1 The amount of unemployment benefits for years Year Number of unemployed The average value of the monthly payments Total amount of unemployment benefits 2015 4200000 2 875 ₽ 144 900 000 000 ₽ 2016 4200000 2 875 ₽ 144 900 000 000 ₽ 2017 3900000 2 875 ₽ 134 550 000 000 ₽ 2018 3600000 2 875 ₽ 124 200 000 000 ₽ 2019 3500000 4 750 ₽ 199 500 000 000 ₽ As you can see, if all the unemployed received the average amount of payments, the budget would go from 120 to 200 billion rubles annually. Of course, exactly these figures were not paid, but their values are close to correct. In any case, this amount is huge. If the number of unemployed people were hundreds of times smaller, it would be possible to build several more schools, or increase funding for health care facilities. The next point of considering will the impact of unemployment on the economy, such as the loss of tax revenues. On the website of the Federal state statistics service, there is a document called Finance of Russia 2018. It provides data on the country’s consolidated budget for 2014-2017. In the Table 2, there is the data that relate to tax revenues considered to the budget from personal income tax. Table 2 Budget revenues from personal income tax3 Year Personal income taxes (bln) Percentage of personal income taxes in GDP 2014 2 702,6 ₽ 3,40% 2015 2 807,8 ₽ 3,40% 2016 3 018,5 ₽ 3,50% 2017 3 252,3 ₽ 3,50% Further, there is taken the simplest step: calculat- ing how much money would be added to the budget if at least 75% of the officially registered unemployed worked for the minimum wage. The minimum wage data was taken from the website nalog-nalog.ru. Table 3 Potential extra revenues from personal income tax Year Number of 75% of unemployed Minimum wage Potential additional revenues from personal income tax 2014 3900000 5 554 ₽ 33 790 536 000 ₽ 2015 3150000 5 965 ₽ 29 312 010 000 ₽ 2016 3150000 7 500 ₽ 36 855 000 000 ₽ 2017 2925000 7 800 ₽ 35 591 400 000 ₽ As you can see from Table 3, the budget could re- ceive more than 29 billion rubles each year. And this would be provided that all newly established employ- ees receive the minimum wage. But the most interest- ing thing will be in the following table. In Table 3, you 3 Sabelnikova, M., & Kobrinskaya, L. (2018). Finance of Russia. Retrieved from https://www.gks.ru/free_doc/doc_2018/fin18.pdf can see just the potential additional income to the budget, but it is worth calculating how much the state will save on unemployment benefits for the same 75% of citizens.
- 15. The scientific heritageNo 49 (2020) 15 Table 4 Potential additional revenue to the budget Year Number of 75% of unemployed The aver- age value of the monthly payments Amount of benefits for 75% of unem- ployed Potential addi- tional revenues from personal in- come tax Final amount of additional money to the budget 2015 3150000 2 875 ₽ 108 675 000 000 ₽ 29 312 010 000 ₽ 137 987 010 000 ₽ 2016 3150000 2 875 ₽ 108 675 000 000 ₽ 36 855 000 000 ₽ 145 530 000 000 ₽ 2017 2925000 2 875 ₽ 100 912 500 000 ₽ 35 591 400 000 ₽ 136 503 900 000 ₽ Check out the data in Table 4. For 2015-2017, the state budget would be more than 420 billion rubles if 75% of the unemployed worked for the minimum wage. With this sum, dozens provincial towns could be renewed. Understanding calculations above, it will be obvi- ous that unemployment influences economy a lot. Deal- ing with this problem has to be one of the main Gov- ernment’s goals. It is a huge problem of national econ- omy, when hundreds of billions are just lost. Undoubtedly, there are a lot of examples in the world when the country has low level of unemploy- ment, and, at the same time, the economy is so far from being the best. The key solution is in the middle point. Implementing theories, that in fact do work, into the economic agenda of the state could help this state a lot. Labor market needs reforms, especially in the countries with high unemployment rate. In order to conduct such reforms, the state has to take into account such kind of analysis that was provided above. It is not that hard to understand that the problem exists, it is hard to deal with it at the level of the country’s leadership. References 1. Chappelow, J. (2019). Phillips Curve. Re- trieved from https://www.in- vestopedia.com/terms/p/phillipscurve.asp 2. Okun, A. (1962). Potential GNP: Its Measure- ment and Significance. Retrieved from https://milesco- rak.files.wordpress.com/2016/01/okun-potential-gnp- its-measurement-and-significance-p0190.pdf 3. Rosstat (2019). Employment and unemploy- ment in the Russian Federation. Retrieved from https://www.gks.ru/bgd/free/B04_03/IssWWW.exe/St g/d04/142.htm 4. Sabelnikova, M., & Kobrinskaya, L. (2018). Finance of Russia. Retrieved from https://www.gks.ru/free_doc/doc_2018/fin18.pdf DIGITAL-ТЕХНОЛОГІЇ ТРАНСФОРМУЮТЬ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛАНДШАФТ БУХГАЛТЕРІВ І АУДИТОРІВ: СВІТОВІ ТА ВІТЧИЗНЯНІ РЕАЛІЇЇ Матієнко-Зубенко І.І. ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», доцент кафедри аудиту, кандидат економічних наук, доцент ORCID: 0000-0003-0266-1489 DIGITAL TECHNOLOGIES TRANSFORM THE PROFESSIONAL LANDSCAPE OF ACCOUNTANTS AND AUDITORS: GLOBAL AND DOMESTIC REALITIES Matiienko-Zubenko I. SHEE «Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman», Associate Professor Audit De- partment, PhD in Economics, Associate Professor ORCID: 0000-0003-0266-1489 Анотація Стаття присвячена визначенню впливу цифрових технологій на трансформацію професійної діяльно- сті фахівців з бухгалтерського обліку та аудиту. Проаналізовано основні тенденції цифрового розвитку суспільства; напрями використання «розумних» технологій у бухгалтерському обліку та аудиті; визначено основні компетентності, які повинні володіти зазначені фахівці, щоб бути затребуваними на ринку праці в умовах цифровізації економіки. Abstract The article is devoted to determining the impact of digital technologies on the transformation of professional activities of accounting and auditing professionals. The main tendencies of digital development of society are analyzed; areas of use of "smart" technologies in accounting and auditing; the main competencies that these specialists must have in order to be in demand in the labor market in the context of digitalization of the economy
- 16. 16 The scientificheritage No 49 (2020) are identified. Ключові слова: диджиталізація, диджитал-технології, бухгалтерський облік, аудит, професійне сере- довище, диджитал компетентності, диджитал економіка. Keywords: digitalization, digital technologies, accounting, audit, professional environment, digital competencies, digital economics. Постановка проблеми. Обізнаність та розу- міння потенційного впливу диджитал-технологій на формування професійного ландшафту бухгалте- рів і аудиторів мають вирішальне значення для фо- рмування диджитал-компетенцій у сучасному шви- дко змінюваному бізнес-середовищі. Потрібен пос- тійний моніторинг «цифрових трансформацій» для визначення перспективних напрямів застосування та оцінки їх результатів. Науковцями та практи- ками ведеться дискусія з приводу переліку профе- сій, які залишаться за «межами» сьогодення та які саме видозміни можуть очікувати «переможців» диджитал-марафону. Питаннями впливу Industry 4.0 на економічну діяльність переймаються багато відомих зарубіж- них і вітчизняних науковців, таких як Белл Д., Бон- дар М., Кастельс М., Колот А., Кузьмінський Ю., Лукяненко Д., Петрик О., Стоуньєр Т., Тоффлер Е., Слободяник Ю. та інші. Але основною метою та завданням статті є вивчення практичного досвіду відомих зарубіжних «гравців» цифрового ринку у формуванні цифрового оточення бухгалтерської та аудиторської діяльності. Дослідження не має за мету зробити конкретні висновки про остаточні на- слідки цифровізації професій бухгалтера та ауди- тора. Корисність результатів як з наукової, так із практичної точок зору полягає в тому, щоб зрозу- міти особливості створення сценаріїв розвитку про- фесії у світлі рушійних технологічних змін. Викладення основного матеріалу. Світова спі- льнота у своєму розвитку пройшла чималий шлях, на якому постійно змінювалося середовище її жит- тєдіяльності, запроваджувалися все нові, доскона- ліші технології, які робили комфортнішими умови життя і праці людей. Останнім часом з’явилися те- рміни «вибухові технології», «цифрова економіка», «цифровий ринок», «цифрові професії» та інші, ха- рактерні для так званої 4-ї промислової революції або Industry 4.0. Оцифровування суспільста багато- векторне і потребує відповідних фінансових ресур- сів для їх впровадження, а також знань і умінь («ци- фрових компетенцій») для їх ефективного викорис- тання. Виникла нагальна потреба своєчасного реагування бізнес-середовища на гіпершвидкісний темп впровадження цифрових технологій, які гара- нтують значні конкурентні переваги при їх застосу- ванні. Зауважимо, що фахівці, які вже мають досвід у використанні таких технологій в діяльності компа- ній, виокремлюють два напрями цифрових перетво- рень: 1) трансформацію бізнесу за рахунок зміни досвіду (клієнтів, працівників, екосистеми), що сприяє зміцненню їх конкурентного позиціювання; 2) модернізацію інформаційних технологій та біз- нес-процесів (модернізація ІТ-структури з метою сприяння диджитал-трансформації власної компа- нії) [8]. З цього приводу, на нашу думку, доречною буде порада Джона Ф. Кеннеді: «Зміна – це закон життя. А ті, хто дивиться лише на минуле чи сього- дення, неодмінно пропустять майбутнє» [6]. Отже, розглянемо, яким чином зарубіжні фахі- вці характеризують вплив диджиталізації на профе- сію бухгалтера та аудитора, чи готові вони зміню- ватися та які нові умови створюють смарт-техноло- гії для цієї категоії професіоналів. Погоджуємося з думкою фахівців HR- компаній, які зазначають, що багато професій, зок- рема, пов’язаних з фінансами, втратять свою актуа- льність (наприклад, фінансовихі аналітики, фінан- сові контролери, фінансові консультанти тощо). Можуть з’явитися професії з нетиповими функці- ями, наприклад, «бухгалтер-нотаріус» чи «креа- тиво-бухгалтер», затребувані в умовах Industry 4.0. Так, Ізмаел Текбас (Ismail Tekbas) – фінансо- вий директор компанії «Kurt Nonwoven» зазначає: «Професії, які не відповідають технологічним змі- нам, без сумніву, застрягнуть на запорошених сто- рінках історії.» [5]. На його думку на професію бу- хгалтера найбішьше впливають не тільки техноло- гічні розробки, а і глобалізація. Такої думки дотримується і Лео Р. Моретті (компанія «Marcum LLP») [6]. Він зазначає, що диджитал-технології трансформують також традиційні аудиторські пос- луги, тому на практиці потрібно уміти використо- вувати переваги таких технологій. Автор виокрем- лює чинники впливу, пояснюючи це: експонентним зростанням даних, удосконаленням засобів їх об- міну та необмеженою потужністю їх обробки; ви- користанням штучного інтелекту; застосуванням машинного навчання; алгоритмами, науковими да- ними та аналітикою. Зазначає, що бухгалтери і ау- дитори повинні уміти використовувати ці інновації вже сьогодні, бути готовими до швидкого оволо- діння технологіями, які з’являться найближчим ча- сом. Як свідчать результати дослідження британсь- ких фахівців [14] хмарні технології, використання криптовалют, поступове впровадження Tax Digital видозмінять практику роботи бухгалтерів та ауди- торів і в довгостроковій перспективі. Як зазнача- ється в цьому дослідженні, використання цифрових технологій вже у найближчому майбутньому спри- чинять те, що в «руках» роботів застаріє цілий ряд робочих місць. У деяких галузях уже успішно вико- ристовуються чат-боти та машинне навчання, що призводить до відмови використання праці людей. Стівен Харріс та Боерд Мембер (Board Mem- ber) [11] зазначають, що бухгалтерські фірми від 3 до 5 мілліардів доларів США на рік витрачають на удосконалення інформаційних технологій, забезпе- чуючи зростання якості аудиту за рахунок автома- тизації рутинних ручнучних процедур. Інтернет-те- хнології, зокрема хмарні, забезпечують взаємодію
- 17. The scientific heritageNo 49 (2020) 17 аудитора з комп’ютерною бухгалтерською систе- мою клієнта, уможливлюючи стандартизацію фор- матів даних, автоматичний достум до них, їх ком- пеляцію, тобто фомування безперервної моделі ау- диту і моніторингу. Крім того, цифрові технології сприяють зрос- танню ефективності аудиту, підвищенню якості те- стування, кадровим змінам, уможливлюють розши- рення переліку оброблюваної інформації про ком- панію клієнта (наприклад, нефінансової звітності), гарантуючи достовірність такої інформації [12]. Перевірка і аналіз 100% транзакцій дозволяють гли- бше зрозуміти діяльність компанії, ретельно відслі- дковувати тенденції і ризики клієнтів протягом усього процесу аудиту. Аналізуючи вітчизняний досвід цифровізації, Сльозко Т. та Загородня Н. в статті «The Fourth In- dustrial Revolution: The Present and Future of Ac- counting and the Accounting Profession» [10] в першу чергу акцентують увагу на перевагах он-лайн тех- нології як новітньої моделі бухгалтерії, вигідної і працівникам, й роботодавцям. Відомі українські ІТ- компанії такі, як «IT Enterprise», «IS-pro», ІПСТ «Облік SaaS» та інші, вже пропонуюють своїм ко- ристувачам сучасні програмні рішення, які базу- ються на хмарних обчисленнях. Цікавим є досвід компанії «CaseWare Ukraine», яка пропонує своїм клієнтам однойменне аудиторське програмне рі- шення. Відповідно, є потреба у напрацюванні бух- галтерами і аудиторами навичок роботи в такими софтами. Маємо надію, що найлижчим часом вітчи- зняний бізнес сміливіше долучатиметься і до інших диджитал-технологій. Зауважимо, що автоматизацією обліку та ау- диту сьогодні вже нікого не здивуєш. Як свідчить багаторічна практика, бухгалтерський облік уже тривалий час успішно автоматизується програмним забезпечення різного ступеню складності, тобто для малих, середніх чи великих компаній. За допо- могою комп’ютерів обробляються багаторазові, трудомісткі та додаткові завдання, тоді як фахівці мають можливість більше уваги приділяти аналізу та консультуванню клієнтів на більш високому рі- вні. Але наслідки впровадження диджитал-техно- логій значно продуктивніші. Важливим моментом є те, що утворюване інно- ваційними технологіями професійне середовище бухгалтерів і аудиторів все більше набуває ознак ві- ртуальності. Погоджуємося з думкою авторів [10], що сучасним фахівцям більше не обов’язково пра- цювати в офісах, та навіть не обов’язково бути гро- мадянином певної країни, щоб виконувати за- вдання роботодавця чи обслуговувати клієнтів. Спеціалізовані програмні рішення забезпечують ефективний контроль якості виконуваних робіт працівниками, які працюють на відстані. На підтвердження цього, зазначимо, що сві- това пандемія (COVIT-19) повністю «перезаванта- жила» життя і діяльність світової спільноти. Тепер мова йде про те, що ні економічна, ні соціальна чи інші сфери діяльності функціонувати по-старому вже не зможуть. Умови суворого карантину приз- вичаїли людей до роботи в он-лайн режимі. До того ж і ІТ-фірми пропонують користувачам «хмарні» корпоративні конфігурації – комплексні рішення для корманій будь-якого профілю і розміру. Це ще один із впливових чинників, які прискорюють ви- користання цифрових технологій. Погоджуємося з думкою всесвітньо відомого автора-футуриста і стратегічного радника з питань бізнесу й технологій для урядів та компаній Бер- нара Марра, який допомагає організаціям покра- щити свою ділову ефективність за рахунок цифро- вих технологій [1]. Автор стведжує, що процес удо- сконалюється поступовим запровадженням штучного інтелекту, машинного навчання, чат-бо- тів. На його думку, машини доповнюють «силу мо- зку людини», поступово перетворюючись у найцін- нішого колегу для бухгалтера чи аудитора. Також зазначає, що вже зараз використання цифрових те- хнологій уможливлює аудит 100% фінансових опе- рацій компаній, а не просто вибірки. Обробляючи величезні обсяги різних даних, машини здатні ефе- ктивно та точно аналізувати їх. Не дивлячись на те, що за рахунок цього підвищується ефективність та точність аудитів, Марр Б. переконаний в тому, що ніщо не замінить емоційний інтелект, який вкладає у свою роботу людина. Крім того, людина в диджи- тал-середовищі може вільно обирати завдання, які їй краще підходять. Моретті Лео Р. [6] зазначає, що аудитори вже зараз повинні концентрувати увагу на смарт-техно- логіях, які охоплюють повну інформацію, а не три- матися за сьогоднішні та вчорашні підходи, які ба- зуються на вибірці. Хоч диджитал-інструменти мо- дифікують облік і аудит, окремі фахівці відмічають те, що загалом незмінними поки що залишаються самі методи збору, запису, систематизації, деталіза- ції та узагальнення інформації [10]. Як зазначено у доповіді Forbes Insights / KPMG «Аудит 2025», 80% респондентів вважають, що ау- дитори в своїй повсякденній діяльності повинні на- давати перевагу більш складним технологіям зби- рання, обробки та аналізу даних [13]. Дослідники виокремлюють три ключові сфери, які вплинуть на аудиторську діяльність: - Підвищення якості аудиту за рахунок ког- нітивних технологій: штучний інтелект здатний швидко обробляти і аналізувати величезні масиви даних; програмні алгоритми можуть імітувати мис- лення людини, замінюючи цілі аудиторські групи. Машинне навчання, як складова когнітивної техно- логії, уможливлює розробку нових стратегій за не- визначених умов чи перешкод. Крім цього, аудитор може використовувати дані нетрадиційних джерел: Інтернету, радіо, соціальних мереж, телебачення, поєднуючи результати їх аналізу з обробкою фінан- сової та іншої інформації клієнта, більш чітко ви- значати можливий ризик. - Продуктивність прогнозної аналітики: ін- струменти когнітивних технологій забезпечують глибоке та надійне розуміння стану бізнесу клієн- тів, виявлення будь-яких ризиків, завдяки поглиб- леному аналізу даних та наданню якісних прогнозів на майбутнє. Цей процес базується на даних не
- 18. 18 The scientificheritage No 49 (2020) тільки клієнтів, отриманих з власних інформацій- них систем, а й їх комбінації з даними галузі або ри- нку. Для аудиторів цифрові інструменти уможлив- люють порівняння даних клієнта з прогнозними ре- зультатами з метою виявлення відповідності чи невідповідності очікуваним результатам та тенден- ціям. - Нова платформа занурення: розумні циф- рові хаби (концентратори): хмарні технології слу- гують «смарт-платформами», які уможливлюють аудиторам інтерактивний режим віддаленого вико- ристання даних і аналітики, автоматизовану їх об- робку та візуалізацію. Головне, сучасні інтелектуа- льні платформи повинні передбачати можливість інтеграції з інноваційними технологіями найближ- чих років. Погоджуємося з висновками фахівців, що ког- нітивні технології, створюючи умови для значного підвищення якості аудиторських перевірок, не зме- ншують роль людини в цьому процесі, а переводять в іншу площину. За умови колосального зростання обсягів структурованої і неструктурованої інфор- мації, використання штучного інтелекту забезпечує проведення високоякісних аудитів. Це забезпечу- ється поглибленим розкриттям даних про компа- нію, операційне середовище; поглиблений конт- роль фінансової звітності; спрощу визначення ри- зику та напрацювання ключових аудиторських суджень. «Витончені» технології за рахунок дос- тупу до багатьох даних уможливлюють деталізацію аудиторських доказів, що дозволяє професіоналам роботи ключові судження. На думку Брайана Фо- стера – лідера KPMG в США по розробці нових рі- шень в області аудиту [13], така можливість дос- тупу аудиторів до детальніших аудиторських даних і цінної інформації, в перспективі дозволить дифе- ренціювати пропонування аудиторських послуг. Мухаммад Азізул Іслам – доктор наук (RMIT) у статті «Future of Accounting Profession: Three Ma- jor Changes and Implications for Teaching and Re- search» [7] наводить результати досліджень, прове- дених у 2017 році ACCA, стосовно впливу цифро- вих технологій на майбутнє професії бухгалтера. За прогнозами до 2025 року мають відбудутися такі три важливі зміни: 1. удосконалення традиційних способів ро- боти бухгалтера за рахунок використання смарт- технологій, які покращать розкриття інформації за допомогою інструментарію інтерпретації «Big Data»; інтелектуальні програмні системи сприяти- муть подальшому поширенню аутсорсингів бухга- лтерських послуг, зокрема, закордонних; покращу- ватимуть співпрацю з спільнотами та взаємодію із зацікавленими сторонами; 2. зміна зайнятості в галузі бухгалтерського обліку за рахунок глобалізації стандартів звіту- вання / розкриття інформації, яка прискорюється вільними грошовими потоками на ринках капіталів різних країн. Забезпечуючи обмін технічними та професійними навичками, закордонна аутсортин- гова діяльність дозволить мінімізувати відповідні витрати, створюючи більше можливостей для бух- галтерської професії; 3. посилення впливу професійних (податко- вих) бухгалтерів на міжурядові податкові дії з при- воду обмеження ухилень від сплати податків, ціно- утворення на трансфери, відмивання грошей, удо- сконалення податкового регулювання та правил розкриття інформації (нові форми корпоративної звітності, інтегроване регулювання звітності тощо). Серед багатьох чинників впливу, на нашу ду- мку, доцільно звернути увагу на таку особливість, як тісний взаємозв’язок між бухгалтерським облі- ком і аудитом. Аудитоські фірми, які розуміються і використовують у своїй діяльності конкретні циф- рові технології, можуть сприяти впровадженню ци- фрових технологій у своїх клієнтів. З іншого боку, технологічно передові клієнти можуть спонукати і самі аудиторські фірми до запровадження таких те- хнологій при наданні аудиторських послуг. Якщо розглядати диджиталізацію Великої чет- вірки, то слід відмітити сприятливі моменти її впро- вадження: доступ до широкого кола зацікавлених сторін, необхідних для здійснення трансформації; сформована довіра до четвірки; можливість бути ін- тегратором чи організатором інших послуг і техно- логій. Ураховуючи усе вищезазначене, можна гово- рити про те, що процес цифрофізації бухгалтерсь- кої і аудиторської діяльності уможливлює форму- вання нових її напрямів. Як зазначають експерти [8] цифрові технології, істотно змінючи структуру ін- дустрії послуг, продукують нових гравців цього ри- нку, відповідно відбувається перерозподіл його ча- сток. Так, Deloitte насьогодні має найбільші досяг- нення та величезний потенціал у використанні диджитал-технологій. Маючи провідних фахівців з питань цифрових перетворень, неймовірну мережу Deloitte, компанія реалізує свої цифрові можливості через створення нових інноваційних сервісних до- датків та продає послуги клієнтам. E&Y, за прикла- дом Deloitte, також створює велику і складну орга- нізацію цифрового перетворення та обслугову- вання. До цього процесу долучаються KPMG та PwC. Ці потужні, складні за організаційною структу- рою компанії успішно освоюють значну частку ри- нку цифрових перетворень, захоплюють сегмент ринку керованих послуг (мережевого аутсорсингу, послуг з надання та управління додатками), який також піддається цифровій трансформації. Конку- ренти та корпоративні клієнти бухгалтерських і ау- диторських компаній «Великої четвірки» завдяки цифровій трансформації стають грізними суперни- ками для Accenture, IBM і індійських постачальни- ків послуг [8]. Стосовно діяльності професійних бухгалтерів, Ташія Бетстоун – старший віце-президент із зовні- шніх зв'язків і розвитку бізнесу, CPA Канада [3] пе- редбачає зміни (суспільні, геополітичні, економічні та екологічні), які відбудуться під впливом диджи- тал-технологій в найближчому майбутньому. Цьому підтвердженям є результати піврічного дос- лідження, консультування та онлайн-дискусій 1200 СРА, регуляторів, спеціалістів із стандартизації, ек- спертів з технологій та науковців з усього світу та
- 19. The scientific heritageNo 49 (2020) 19 Канади. Головними питаннями до респондентів були: яким буде бізнес у 2030 році, якими навич- ками має володіти професійний бухгалтер в умовах диджитал-технологій та як їм відповідати. Запропо- нована основа для створення стратегії розвитку бу- хгалтерської професії на наступне дисятиріччя знайшла відображення у звіті «Шлях вперед», роз- міщеному на веб-сайті CPA Canada. Як висновок, в умовах цифрової економіки професія бухгалтера здатна адаптуватися до нових технологій. Автор ак- центує увагу на тому, що однією з професійних яко- стей сучасного бухгалтера має бути уміння донести до фірми, в якій він працює, ефективність застосу- вання цифрових технологій; важливість захисту да- них, як нового виду валюти, забезпечення їх якості та надійності у використанні для прийняття управ- лінських рішень; уміння швидко реагувати на ди- джитал-зміни в бізнес-середовищі та розробити єтику роботи в ньому. На нашу думку, доречно окремо зупинитися на важливому чиннику – інформації, нових техноло- гіях її оброки і використання. Так, Статис Гулд (Stathis Gould), який очолює розвиток міжнародних послуг для професійних бу- хгалтерів, які працюють у бізнесі та промисловості в IFAC, в роботі «Building Data Science and Analyt- ics Capabilities in Finance and Accounting» [2] наго- лошує на нагальній потребі швидкого розвитку компетенцій та навичок використання диджитал- технологій фахівцями з бухгалтерського обліку та фінансів, зокрема у Data Science, аналітиці даних та управлінні ними. Він зазначає, що це дозволить фа- хівцям глибше розуміти дані, забезпечувати ефек- тивніше прийняття управлінських рішень та конт- роль. Крім цього, дуже актуальним сьогодні є інте- грація вищезазначених технологій з штучним інтелектом, що теж кардинально змінює вимоги до знань фахівців. Особлива увага акцентується на ті- сній взаємодії професійних бухгалтерських органі- зацій, академічних закладів та інших постачальни- ків освітніх послуг для напрацювання компетенцій. Автор зазначає, що такі знання потрібно розвивати не тільки професійним бухгалтерам, а й бухгалте- рам, які працюють на фірмах. Як і будь який процес, диджиталізація обліку і аудиту також має і окремі недоліки. Стівен Харріс, член Наглядової Ради за бухгалтерським обліком у публичніх компаніях (PCAOB) [11] хоч і вважає ви- користання цифрових технологій «трансформацій- ною ерою в аудиті», одночасно зауважує, що такі потужні інструменти не здатні повною мірою замі- нити знання, судження та професійний скептицизм аудиторів. Крім цього, наголошує ще й на проблемі постійної підтримки безпеки даних та забезпечення якості використовуваних інших диджитал-інстру- ментів як власних, так і постачальників. Важлива також наявність або доступність таких інструмен- тів при забезпеченні узгодженості підходів до гру- пових аудитів. Автоматизація аудиторських проце- дур, використання штучного інтелекту сприяють зменшенню кількості найманих молодших аудито- рів. Не можна не погодитися з автором, що ці та інші риси аудиту в цифровому середовищі, карди- нально змінюють стуктуру компетенцій фахівців, які з’являться на ринку праці найближчим часом. Якщо розглядати постійно зростаючі вимоги до глобальної бухгалтерської освіти в умовах вико- ристаня смарт-технологій, то, на нашу думку, доре- чно звернути увагу на досвід IFAC у наданні допо- моги ключовим зацікавленим сторонам у комплек- сній підготовці майбутніх професійних бухгалтерів. Команда IFAC пропонує відеоматері- али, які дозволяють зрозуміти стратегію розвитку галузі бухгалтерської освіти в контексті міжнарод- них стандартів освіти (IES) [4]. Основною прогалиною сучасних бухгалтерів і аудиторів є недостатні знання з використання смарт-технологій (включаючи хмарні обчислення та використання великих даних), розуміння про- цесу глобалізації (аутсорсинг бухгалтерських пос- луг) та постійних змін у нормативно-правовій базі (особливо податкове регулювання, нові форми кор- поративної звітності, інтегроване регулювання зві- тності тощо) [9]. ACCA [7] визнала знання цифро- вих технологій ключовою сферою компетенції про- фесійних бухгалтерів. Наразі бухгалтерам бракує знань щодо трансформації нових положень про ро- зкриття інформації, нових форм її розкриття та ус- відомлення взаємопов'язаності фінансової та нефі- нансової звітності. Відповідного продовження про- фесійного розвитку потребують бухгалтери середньої кар'єри, з навчанням, яке застосовується для тих, хто працює в великих та малих ор- ганізаціях [2]. Погоджуємося з думкою практиків, які зазна- чають, що має бути обов’язкове узгодження між тим, що викладається в університетській освіті, та тим, чим займаються фахівці з фінансів та бухгал- терського обліку. Для забезпечення належного рі- вня знань потрібна тісна співпраця закладів вищої освіти з професійними організаціями. З одного боку, потрібно залучати експертів, які б консульту- вали викладачів та студентів у нових сферах засто- сування технологій, спільно розробляли і прово- дили нові актуальні курси. З іншого боку, універси- тети повинні або інвестувати в навчання викладачів, або набирати експертів для координації навчальних планів та осучаснення лекцій [7]. Безперечно зазначені вище тенденції розвитку професій бухгалтера і аудитора не до кінця вивчені з об’єктивних причин. В першу чергу, це поясню- ється тим, що використання цифрових технологій в обліку і аудиті знаходиться на початковій стадії. Висновки. Цифрові компетенції завтрашніх ау- диторів значною мірою залежать від навченого по- коління фахівців з бухгалтерського обліку, які уже сьогодні оволоділи цифровими інструментами. А їхня освіта повинна базуватися на технологіях аудиту не лише у вивченні стандартів минулого, а й у методах аудиту з використанням сучасних тех- нологій, а також нових технологій, які ще не ство- рені! [6]. Лео Р. Моретті радить викладачам заохо- чувати своїх студентів опановувати якомога більшу кількість технологій, оскільки ці знання дозволять
- 20. 20 The scientificheritage No 49 (2020) їм зрозуміти та використовувати інструменти май- бутнього. Погоджуємося з твердженням автора, що найважливіша інвестиція у майбутнє аудиторських служб – це час, який буде витрачений на навчання майбутніх аудиторів сучасним та майбутнім інстру- ментам, який вони використовуватимуть. Загалом, удосконалення професійних якостей фахівців з обліку та аудиту в умовах цифровізації бізнесу та економіки в цілому, матимуть позитив- ний вплив і на життя пересічних громадян. Не мо- жна не погодитися також з тим, що «Україні по- трібно виростити суспільство, яке може використо- вувати технології задля власного економічного успіху» [15]. Наша держава поступово вливається в кагорту країн, які вбачають в оцифровуванні суспі- льства великий потенціал в майбутньому. На зміну «Цифровій адженді України 2020» Українським ін- ститутом майбутнього розроблена нова «Економі- чна стартегія України 2030» [16]. На цьому шляху прийдеться враховувати вплив багатьох чинників, які економічно розвинуті країни світу вже успішно долають або подолали. Список літератури 1. Bernard Marr. The Digital Transformation Of Accounting And Finance - Artificial Intelligence, Ro- bots And Chatbots. (2018). URL: https://www.forbes.com/sites/bernard- marr/2018/06/01/the-digital-transformation-of-ac- counting-and-finance-artificial-intelligence-robots- and-chatbots/#7daa13864ad8 (Accessed Jul 20, 2020) 2.Building Data Science and Analytics Capabili- ties in Finance and Accounting. (2019) URL: https://www.ifac.org/global-knowledge-gateway/tech- nology/discussion/building-data-science-and-analyt- ics-capabilities (Accessed Jul 20, 2020) 3. CPA Canada: Reimagining Accountancy’s Future (2019) URL: https://www.ifac.org/global- knowledge-gateway/finance-leadership-develop- ment/discussion/cpa-canada-reimagining (Accessed Jul 20, 2020) 4. Global Accountancy Education: Preparing Fu- ture-Ready Accountants (2019) URL: https://www.ifac.org/global-knowledge-gateway/fi- nance-leadership-development/discussion/global-ac- countancy-education (Accessed Jul 20, 2020) 5. Ismail Tekbas. The Profession of the Digital Age: Accounting Engineering (2018) URL: https://www.ifac.org/global-knowledge-gateway/tech- nology/discussion/profession-digital-age-accounting- engineering (Accessed Jul 20, 2020) 6. Moretti Leo R. The Future of Audit Embrac- ing technology — and change (2019). URL: https://www.accountingtoday.com/opinion/the-future- of-audit-embracing-technology-and-change (Accessed Jul 20, 2020) 7. Muhammad Azizul Islam. Future of Account- ing Profession: Three Major Changes and Implications for Teaching and Research (2017) URL: https://www.ifac.org/global-knowledge-gateway/busi- ness-reporting/discussion/future-accounting-profes- sion-three-major (Accessed Jul 20, 2020) 8. Peter Bendor-Samuel. The Big Four Account- ing And Auditing Firms Are Becoming Challengers In Digital Transformation Services (2018). URL: https://www.forbes.com/sites/peterbendor- samuel/2018/11/14/big-4-becoming-formidable-chal- lengers-in-digital-transformation-ser- vices/#289cc2312a41 (Accessed Jul 20, 2020) 9. Professional accountants – the future: Drivers of change and future skills (2016) URL: https://www.accaglobal.com/content/dam/members- beta/images/campaigns/pa-tf/pi-professional-account- ants-the-future.pdf (Accessed Jul 20, 2020) 10. Slyozko T., Zahorodnya N. The Fourth Indus- trial Revolution: The Present and Future of Accounting and the Accounting Profession. (2016) URL: https://polgariszemle.hu/archivum/136-2016-decem- ber-12-evfolyam-4-6-szam/nemzetkozi- kitekintes/868-the-fourth-industrial-revolution-the- present-and-future-of-accounting-and-the-accounting- profession (Accessed Jul 20, 2020) 11. Steven B. Harris. Technology and the Audit of Today and Tomorrow (2017) URL: https://pcao- bus.org/News/Speech/Pages/Harris-statement- PCAOB-AAA-4-20-17.aspx (Accessed Jul 20, 2020) 12. The future of auditing: technology brings op- portunities and challenges. (2017). URL: https://www.lutz.us/future-of-auditing-technology/ (Accessed Jul 20, 2020) 13. Three Technologies That Will Change The Face Of Auditing (2018). URL: https://www.forbes.com/sites/insights- kpmg/2018/07/16/three-technologies-that-will- change-the-face-of-auditing/#4cc9c22c7544 (Ac- cessed Jul 20, 2020) 14. What does technology mean for the future of accountants? (2018 р.) URL: https://www.accountan- cyage.com/2018/08/22/what-does-technology-mean- for-the-future-of-accountants/ (Accessed Jul 20, 2020) 15. Дубровик-Рохова А. Діджиталізація – це лише початок / «День», №65-66, (2018) URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/ekonomika/didzhytalizac iya-ce-lyshe-pochatok (Accessed Jul 20, 2020) 16. Економічна стартегія України 2030. URL: https://strategy.uifuture.org/ (доступ 24.07.20)
- 21. The scientific heritageNo 49 (2020) 21 ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ОБ’ЄДНАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД Пронько Л.М. к.е.н., доцент, Вінницький національний аграрний університет DECENTRALIZATION IN UKRAINE: ADVANTAGES AND DISADVANTAGES OF UNITING TERRITORIAL COMMUNITIES Pronko L. Candidate of Economic Sciences, associate professor, Vinnytsia National Agrarian University Анотація Проаналізовано основні етапи проведення реформи, визначено основні повноваження та можливості децентралізації влади в Україні починаючи з 2014 року. Досліджено, що перспективними планами форму- вання територій громад покрито 90,3 % території країни. Об’єднані громади здобули повноваження та ресурс, які мають міста обласного значення, зокрема – зарахування до місцевих бюджетів ОТГ 60 % пода- тку на доходи фізичних осіб на власні повноваження. Окрім того, на місцях повністю залишаються надхо- дження від податків: єдиного, на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності та податку на майно (нерухомість, земля, транспорт). Доведено, що місцеві бюджети зараз володіють ресур- сною базою, яка була значно збільшена, і це стосується не лише об’єднаних громад. Робиться все можливе, щоб нові можливості були максимально ефективно реалізовані. Обґрунтовано, що лише об’єднуючись, долаючи певні перешкоди на початку, громади, тим не менше, закладають важливі основи для свого еко- номічного розвитку в перспективі, бо отримують територіальні, земельні, демографічні ресурси, мають змогу облаштувати інфраструктуру. Abstract The basic stages of realization of reform are analysed, basic plenary powers and possibilities of decentraliza- tion of power are certain in Ukraine, beginning from 2014.It is investigated that 90,3 % of the country's territory is covered by long-term plans for the formation of community territories. The united communities have acquired the powers and resources that cities of regional significance have, in particular, the transfer to the local budgets of OTG of 60 % of the personal income tax on their own powers. In addition, revenues from taxes remain entirely on the ground: a single tax, on the profits of enterprises and financial institutions of communal property and property tax (real estate, land, transport). It has been proven that local budgets now have a much larger resource base, and not just united communities. Every effort is being made to make the new opportunities as effective as possible. It is justified that only by uniting, overcoming certain obstacles in the beginning, communities, however, lay im- portant foundations for their economic development in the future, because they receive territorial, land, demo- graphic resources, have the opportunity to arrange infrastructure. Ключові слова: територіальні громади, децентралізація, реформа, місцева влада, місцеве самовряду- вання, місцевий бюджет, фінансова децентралізація. Keywords: territorial communities, decentralization, reform, local government, local self-government, local budget, financial decentralization. Децентралізація – шлях прогресу, який обирає країна внаслідок проведення реформи. Демократія є найдієвішою формою розвитку суспільства, оскі- льки дає можливість людям обирати керівників та контролювати владу. Саме влада народу найшви- дше та найраціональніше реагує на виклики сучас- ності [1]. Революцією Гідності українці підтвердили, що вони європейці, цінують демократію та народов- ладдя, як і громадяни європейських країн. Станом на початок реформи у 2014 році тільки 6 регіонів в Україні були самодостатніми, що ви- кликало значну регіональну диспропорцію, а відпо- відно – і якість життя та послуг, що отримували ук- раїнці. У 92 % сільських громад проживало менше 3000 жителів, майже 11 % сільських те- риторіальних громад мали менше 500 жителів [2]. Водночас у понад 50 % сільських громад до- таційність складала понад 70 %. 483 територіа- льні громади взагалі на 90 % утримувалися за рахунок дотацій (рис. 1). Ці виклики вимагали проведення кардиналь- них реформ в частині державного управління, міс- цевого самоврядування та територіальної організа- ції влади в Україні [8].
- 22. 22 The scientificheritage No 49 (2020) Рис. 1. Стан та проблеми початку проведення реформи в Україні Проаналізуємо основні етапи проведення ре- форми, визначимо основні повноваження та мож- ливості децентралізації влади в Україні починаючи з 2014 року. 1. Добровільне об'єднання та укрупнення територіальних громад. Реформа децентралізації дала поштовх до фор- мування дієздатного та найбільш наближеного до громадянина інституту влади – місцевого самовря- дування [10]. Добровільне об'єднання територіаль- них громад дозволило новоутвореним органам міс- цевого самоврядування дістати відповідні повнова- ження та ресурси, що їх раніше мали міста обласного значення.Інтереси громадян, які мешка- ють на території об’єднаної громади, тепер пред- ставляють обраний голова, депутатський корпус та виконавчі органи ради громади, що забезпечують реалізацію наданих законом повноважень в інтере- сах громади. У населених пунктах, що увійшли до складу об’єднаної громади, право жителів на міс- цеве самоврядування та надання послуг громадя- нам забезпечують обрані ними старости [9]. Збільшення та об’єднання громад здійсню- ється шляхом добровільного об’єднання з ураху- ванням думки громадян. Обов’язковим при плану- ванні створення громад є визначення потенційних ресурсних можливостей громади для економічного та соціального розвитку і можливості забезпечити надання якісних послуг жителям. 1 квітня 2014 року Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням ухвалив Концепцію рефор- мування місцевого самоврядування та територіаль- ної організації влади в Україні. Ухвалив він Конце- пцію не просто так – перед цим провідні експерти Ради Європи повністю підтвердили відповідність Концепції європейським принципам самовряду- вання та рекомендували її як основу для розробки подальшої нормативної бази [5]. Верховна Рада не відставала, і вже 17 червня 2014 року було прийнято Закон України «Про спів- робітництво територіальних громад» (саме про співпрацю, а не добровільне об’єднання, це різні за- кони – важливо їх розрізняти). Спираючись на такі інституційні засади, як По- зачергове послання Президента України, затвер- джену Кабміном також у 2014 році Стратегію ста- лого розвитку «Україна 2020», Коаліційну угоду, Програму діяльності Кабінету Міністрів України, Верховна Рада затвердила План законодавчого за- безпечення реформ в Україні. Важливим етапом у створенні законодавчого підґрунтя для змін мало би бути прийняття змін до Конституції України в частині децентралізації [4;7;9]. Наприкінці переломного 2014 року було ухва- лено два важливі закони: • Закон України «Про внесення змін до Подат- кового кодексу України та деяких законодавчих ак- тів України щодо податкової реформи». • Закон України «Про внесення змін до Бюдже-
- 23. The scientific heritageNo 49 (2020) 23 тного кодексу України щодо реформи міжбюджет- них відносин». Ухвалення цього Закону дало мож- ливість громадам навіть до об’єднання відчути пе- реваги децентралізації, бо збільшилися можливості місцевих бюджетів. Власні ресурси місцевих бю- джетів зросли майже втричі, загалом обсяг фінан- сових ресурсів збільшився майже на 15 %, що в но- мінальних цифрах склало 34,1 млрд гривень. Зро- сли обсяги фінансування освіти (13 %) та охорони здоров’я (12 %). Крім того, цього року Державний Фонд регіо- нального розвитку отримає 5,7 млрд грн із держав- ного бюджету, що, серед іншого, включає 1 млрд грн на реалізацію проектів територіальних громад. Тобто, це означає, що окрім бюджетних коштів, мо- жна виграти державний грант під різні проекти, по- давши на розгляд Державного Фонду регіонального розвитку відповідні проектні заявки. Головною подією децентралізації 2015 року стало ухвалення 5 лютого 2015 р. Закону «Про доб- ровільне об’єднання територіальних громад». Ух- валення Закону дало початок дуже важливому про- цесу укрупнення базових територіально-адмініст- ративних одиниць в Україні, яких до реформи було надзвичайно багато, але ефективність діяльності органів влади там була низька [8]. Наприклад, до реформи в України існувало 11 520 територіальних громад: із них 458 міських, 783 селищних і 10 279 сільських. Після завершення об’єднавчого процесу заплановано створення при- близно 1500 потужних дієздатних громад. На сьогодні ми маємо приблизно десяту час- тину від запланованої цифри – близько 800 громад створили 159 об’єднаних громад. Станом на 10 січня 2020 року, в Україні ство- рено 1029 об’єднаних територіальних громад з на- селенням 11,7 мільйонів людей (таблиця 1), з яких 49 об’єднаних територіальних громад очікують рі- шення ЦВК на проведення перших виборів та 44 ОТГ з адміністративним центром у містах облас- ного значення. Перспективними планами форму- вання територій громад покрито 90,3 % території країни. Лідери та аутсайдери зі створення спромо- жних громад у переліку регіонів за минулий рік майже не змінювалися [6]. Таблиця 1 Формування об’єднаних територіальних громад в Україні станом на 01.01. 2020 року №п/п Область Кількість ОТГ, в яких відбулися перші вибори та ОТГ з адміністративними центрами у містах обласного значення Кількість ОТГ, які очі- кують рішення ЦВК про призначення пер- ших виборів 1 Вінницька 46 2 2 Волинська 54 3 Дніпропетровська 71 3 4 Донецька 13 6 5 Житомирська 56 1 6 Закарпатська 16 3 7 Запорізька 56 4 8 Івано-Франківська 39 9 Київська 24 9 10 Кіровоградська 27 11 Луганська 18 6 12 Львівська 41 13 Миколаївська 42 1 14 Одеська 37 15 Полтавська 53 4 16 Рівненська 45 2 17 Сумська 38 18 Тернопільська 53 19 Харківська 23 1 20 Херсонська 33 4 21 Хмельницька 51 22 Черкаська 57 3 23 Чернівецька 37 24 Чернігівська 50 Разом 980 49 Такими є основні дані проведеного Монітори- нгу процесу децентралізації та реформування міс- цевого самоврядування Міністерства розвитку гро- мад та територій України у 2019 році. Отже, у 2019 році було створено 223 ОТГ, тоді як у 2018 році – лише 141. Тобто процес децентра- лізації продовжується, в нього повірили, і опір про- тивників долається. Загалом вже створено 1029 ОТГ, у які об’єдналися 4698 громад (рис. 2).
- 24. 24 The scientificheritage No 49 (2020) Рис. 2. Динаміка створення ОТГ в Україні, 2015-2019 рр.. Знаємо, що багато з ОТГ слабкі – як правило, там, де приймалися політичні чи емоційні рішення. Однак, негативним залишається і той факт, що 6263 громад досі не об’єдналися, чим погіршують перс- пективи свого власного розвитку. У грудні минулого року відбулися вибори до новостворених ОТГ, ще 49 об’єднаних громад го- тові до призначення перших виборів і чекають на рішення ЦВК». За даними здійсненого Моніторингу у 2019 році, найбільш динамічними показниками реформи також були: – Співробітництво громад: на початок 2019 року громади уклали 296 договорів про співпрацю, а на початок 2020 – 530 договорів: плюс 234 дого- вори [5]. 814 1782 3176 3738 4698 0 500 1000 1500 2000 2500 3000 3500 4000 4500 5000 2015 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р. 2019 р. +968 +562 +1394 5,1 4,7 4,7 4 4,3 4,6 0 1 2 3 4 5 6 2015 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р. 2019 р. 2015-2019 р.
- 25. The scientific heritageNo 49 (2020) 25 Рис. 3. Середня кількість територіальних громад, що об’єдналися в ОТГ та середня чисельність насе- лення однієї ОТГ, 2015-2019 рр.. – Створення центрів надання адміністративних послуг: 775 ЦНАП на початок 2019 – 806 ЦНАП на початок 2020: плюс 31 ЦНАП. Більшість з нових центрів відкривали саме в об’єднаних громадах. Крім того, значно активізувався 2019 року про- цес приєднання громад до ОТГ та міст обласного значення. Процедуру приєднання сусідніх громад пройшли вже понад 100 ОТГ. Загалом до них доєд- налися майже 250 сусідніх сільських та селищних рад. За спрощеною процедурою понад 100 громад приєдналися до 44 міст обласного значення (рис. 3). Таблиця 2 Рейтинг областей щодо формування спроможності громад (загальний рейтинг та місце за параметрами) Область Зага- льний рей- тинг Рейтинг областей щодо формування спроможності громад 1 2 3 4 5 6 7 К-сть насе- лення ОТГ Площа ОТГ К-сть тери- тор. громад, які не об’єдна- лися Райони, не охопл. обєдн чи приєд- нанням К-сть ОТГ з чисел. менше 5 тис. осіб ОТГ з адм центрами і містах обл. знач. По- кри- ття пе- рспек пла- нами Жито- мирська 1 5 3 3 1 11 3 3 Дніпро- петров- ська 2 2 2 2 1 16 7 1 Черні- гівська 3 4 4 4 1 14 2 4 Хмель- ницька 4 8 5 5 2 9 4 1 Запорі- зька 5 3 1 1 1 19 9 1 Волин- ська 6 10 6 6 1 12 6 1 Сумська 7 9 12 12 3 10 1 2 Доне- цька 8 1 11 11 16 5 9 1 Черніве- цька 9 14 8 10 7 6 2 11 Терно- пільська 10 16 9 8 4 17 2 6 Микола- ївська 11 6 7 9 8 15 9 12 8711 8395 8417 18964 15269 11388 0 2000 4000 6000 8000 10000 12000 14000 16000 18000 20000 2015 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р. 2019 р. 2015-2019 р.
- 26. 26 The scientificheritage No 49 (2020) Луган- ська 12 7 10 7 10 22 11 1 Рівнен- ська 13 21 15 14 9 8 2 1 Івано- Фран- ківська 14 22 17 18 5 3 2 8 Харків- ська 15 12 19 19 18 1 5 1 Полтав- ська 16 11 16 16 6 18 4 7 Херсон- ська 17 17 14 13 13 20 2 10 Черка- ська 18 15 13 15 2 21 10 15 Одеська 19 13 18 17 16 6 8 17 Київ- ська 20 18 22 20 15 4 4 16 Львів- ська 21 20 21 22 12 7 11 13 Закар- патська 22 24 24 24 14 2 9 9 Вінни- цька 23 13 23 21 11 13 2 14 Кірово- градська 24 19 20 23 17 23 11 5 За минулий рік п’ятірка регіонів – лідерів ре- форми змінилася не суттєво. На початку 2019 року рейтинг областей з формування спроможних гро- мад очолювали Хмельницька, Житомирська, Черні- гівська, Запорізька та Волинська області. На поча- тку 2020 – Житомирська, Дніпропетровська, Черні- гівська, Хмельницька та Запорізька області. П’ятірка регіонів-аутсайдерів теж не зазнала значних змін. На початку 2019 року це були Вінни- цька, Полтавська, Київська Кіровоградська та Зака- рпатська області. На початку 2020 – Київська, Львівська, Закарпатська, Вінницька та Кіровоград- ська області (таблиця 2). Закарпаття змогло піднятися на два щаблі у рейтингу лише після того, як Закарпатська ОДА ро- зробила, а Кабінет Міністрів у грудні 2019 року за- твердив перспективний план формування територій громад області [2]. Перелік областей, в яких є затверджені перспе- ктивні плани, поповнився нарешті Закарпатською областю. Однак ще майже 10 % території залиша- ється без проектних громад. Найбільш проблем- ними досі є Одеська, Київська області, також багато невирішених питань у Вінницькій, Черкаській та Львівській. ОДА зобов’язані розробити і подати пе- рспективні плани формування територій громад для затвердження Урядом. 2. Фінансова децентралізація Ефективне місцеве самоврядування та забезпе- чення ним поступального соціально-економічного розвитку відповідних територій має супроводжува- тися збільшенням ресурсної та фінансової бази. Де- централізовані повноваження мають бути забезпе- чені відповідним ресурсом для якісного виконання [6]. Тому із внесенням змін до Податкового та Бю- джетного кодексів, від 1 січня 2015 року місцевим самоврядуванням отримано більше фінансів для підвищення економічної спроможності. Об’єднані громади здобули повноваження та ресурс, які мають міста обласного значення, зок- рема – зарахування до місцевих бюджетів ОТГ 60 % податку на доходи фізичних осіб на власні пов- новаження. Окрім того, на місцях повністю залиша- ються надходження від податків: єдиного, на при- буток підприємств і фінансових установ комуналь- ної власності та податку на майно (нерухомість, земля, транспорт) [9].
- 27. The scientific heritageNo 49 (2020) 27 Рис. 4. Переваги запровадження міжбюджетних відносин в ОТГ [10]. До того ж, ОТГ мають прямі міжбюджетні від- носини з державним бюджетом (до реформи прямі відносини мали лише обласні та районні бюджети, бюджети міст обласного значення), для виконання делегованих державою повноважень їм надаються відповідні трансферти (дотації, освітня та медична субвенції, субвенція на розвиток інфраструктури громад тощо) (рис. 4).
- 28. 28 The scientificheritage No 49 (2020) Рис. 5. Динаміки результатів фінансової децентралізації. Як бачимо з рисунка, за новою системою напо- внення місцевих бюджетів, більша частина коштів залишається на місцях, а отже місцеві органи влади стали менш залежними від центрів. Окрім цього, було започатковано стимулюючу систему фінансо- вого вирівнювання спроможності територіальних громад [3]. Щодо оподаткування, зазначимо, щодо плату за землю переведено до місцевих податків, також до місцевих податків стали відносити податок з ко- мерційної та нежитлової нерухомості, місцевий транспортний податок. Важливим кроком стало і те, що 182 міста отримали можливість здійснювати зовнішні запозичення, ліквідовано бюрократичні бар’єри та надано місцеві гарантії, що дало можли- вість інвесторам почувати себе більш захищеними. Законодавчі зміни також надали право органам місцевого самоврядування затверджувати місцеві бюджети незалежно від дати прийняття закону про Державний бюджет. Позитивні зміни щодо здійснення децентралі- зації влади в Україні спостерігаємо і на даний час. Так у 2019 році частка власних доходів місцевих бюджетів у ВВП дорівнювала 6,8 %, що майже на 2 % перевищує дані 2014 року (рис. 5). Такі покращення вже дали перші помітні ре- зультати. Власні доходи місцевих бюджетів з 2014 по 2018 рік збільшилися на близько 200 млрд. грн. (з 68,6 млрд. грн. до 267 млрд. грн). Це – реальний інструмент впливу на досягнення результату та від- повідальність за довіру громад. Таким чином, за листопад-січень 2019 року мі- сцеві бюджети поповнились на 250,5 млрд грн, що на 37,8 млрд грн більше, ніж у 2018 році, бюджети міст обласного значення зросли майже на 19 % і становили близько 95 млрд грн. (рис 6). 3. Нові повноваження та можливості Об’єднані територіальні громади, крім зрос- тання власних фінансових можливостей, у резуль- таті децентралізації мають й інші інструменти за- безпечення економічного розвитку – здійснення зо- внішніх запозичень, самостійне обрання установ з обслуговування коштів місцевих бюджетів відно- сно розвитку та власних надходжень бюджетних установ. 5,10% 5,10% 6,20% 6,55% 6,60% 6,90% 7,10% 0,00% 1,00% 2,00% 3,00% 4,00% 5,00% 6,00% 7,00% 8,00% 2014 р. 2015 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р. 2019 р. прогноз 2020 р. Частка власних доходів місцевих бюджетів (загальний фонд) у ВВП, % 68,6 98,2 146,6 192,7 234,1 254,2 267 0 50 100 150 200 250 300 2014 р. 2015 р. 216 р. 2017 р. 201 р. 2019 р. прогноз 2020 р. Власні доходи загального фонду місцевих бюджетів, млрд грн
- 29. The scientific heritageNo 49 (2020) 29 Рис. 6. Динаміка виконання власних доходів місцевих бюджетів Децентралізовано повноваження у сфері архі- тектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства, органам місцевого самоврядування надано право самостійно визна- чати містобудівну політику [3]. Після прийняття низки законів щодо децент- ралізації повноважень і регулювання земельних ві- дносин громади дістануть право розпоряджатися землями за межами населених пунктів. Верховною Радою України прийнято закони, які надають мож- ливість децентралізувати частину повноважень ЦОВВ щодо надання базових адміністративних по- слуг: реєстрацію нерухомості, бізнесу, місця про- живання особи – передавши їх на рівень громад. Сьогодні вже готовий законопроект про муні- ципальну варту, завдяки якому органам місцевого самоврядування буде надано дієвий інструмент на- ведення порядку на підлеглій території. Муніципа- льна варта – це структура, яка має стежити за до- триманням правопорядку, опікуватись питаннями благоустрою, незаконних звалищ, місць для парку- вання тощо. Вона в жодному разі не може займа- тися кримінальними справами – це виключно ком- петенція поліції. Інтенсивно напрацьовуються законопрое- кти, покликані чітко розмежувати повнова- ження у сфері освіти, охорони здоров’я, дозвілля, соціально-економічного розвитку, інфраструк- тури між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на кожному з тери- торіальних рівнів адміністративно-територіа- льного устрою держави. Проаналізуємо, що все-таки змінилось за- вдяки проведеній реформі [10]. По-перше – отримані в результаті децентралі- зації повноваження та ресурси надали органам міс- цевого самоврядування більше можливостей для розвитку своїх територій, створення сучасної осві- тньої, медичної, транспортної, житлово-комуналь- ної інфраструктури. По-друге – місцева влада стала зацікавленою в розвитку інвестиційної привабливості своїх терито- рій на благо громади, адже сплачені тут податки пі- дуть на підвищення якості життя жителів цієї тери- торії. Різноманітні дозволи та реєстраційні докуме- нти для ведення бізнесу можна буде отримувати на місцях, громади зможуть самостійно залучати інве- стиції, сприяючи їх соціально-економічному розви- тку. По-третє – переваги реформи багато громад відчули вже сьогодні: в їх містах, селах і селищах почали приводитися до ладу дороги, медичні та освітні заклади – все те, що десятиліттями перебу- вало у занепаді. По-четверте – реформа дала поштовх до пов- ноцінного розвитку громад, можливість поліпшити життя у кожному населеному пункті та у країні в цілому і дозволяє громадянам – кожному з нас – са- мостійно господарювати там, де вони живуть. Але, у процесі проведення реформи виникає декілька головних проблем, серед яких можна на- звати: • Непослідовність нормативного забезпечення. Не прийняті зміни до Конституції, що «підвішує» прийняття багатьох важливих нормативних актів. • Нові кадри, нестача знань, брак відповідаль- ності. До складу місцевого самоврядування при- йшло багато активних, хороших людей, які є нова- чками у владі та потребують знань «з нуля». Та й для досвідчених представників самоврядування, які опинилися в нових умовах, навчання та консульта- тивна допомога не будуть зайвими. Так, наприклад, потребують роз’яснення деякі юридичні питання, пов’язані з діяльністю нових об’єднаних громад. Дану проблему називають ще «кадровим голо- дом» для нових виконкомів, оскільки робота в них потребує більшого обсягу знать та досвіду. Зараз і держава, і міжнародна донорська спільнота пропо- нують активістам, працівникам виконкомів колиш- ніх сільрад та посадовцям органів місцевого само- врядування різноманітні курси, семінари та інші форми навчання, але все треба робити системно, швидко і «на вчора». Було і таке, що люди скаржилися на нечітко прописану процедуру реєстрації новоутворених громад. Спочатку законом переписувалося ліквідо- вувати старі ради. Але знайшовся вихід. Дніпропе- тровська область першою розробила та подала до 180 200 220 240 260 2018 р.2019 р. 212,7 250,5 Місцеві бюджети України +37,8 млрд грн 70 75 80 85 90 95 2018 р.2019 р. 79,9 94,9 Бюджети міст обласного значення +15,0
- 30. 30 The scientificheritage No 49 (2020) Києва пропозиції щодо удосконалення законодав- чого поля в цьому питанні і наприкінці 2015 року процедуру реорганізації (а не ліквідації) було узго- джено. Об’єднана громада ставала правонаступни- ком попередніх, набувала права на активи та пасиви попередніх сільрад. • Також одним із чинників, які спричиняють затримки та неузгодженість дій, є складність, бага- топлановість реформи. Концепція реформи вимагає узгоджених дій з боку різних секторів, різних міні- стерств та відомств – зокрема Міністерства освіти та науки, Міністерства соціальної політики, Мініс- терства охорони здоров’я тощо. Наразі з’явилися позитивні зрушення в такій координації, але про справжню зваженість у роботі говорити одно- значно передчасно. Іншою проблемою є те, що бі- льшість закладів освіти, культури, охорони здо- ров’я, які громадам потрібно взяти на баланс, не ма- ють оформлених належним чином установчих документів. Головний акцент уряд, разом із донорськими міжнародними організаціями, робить на підтримці об’єднаних громад. Мета – очевидна: зробити ці громади вдалою, яскравою вітриною реформи, щоб у всіх інших не виникало сумнівів щодо доцільно- сті об’єднання. Розроблено 7 законопроектів щодо передачі органам місцевого самоврядування права розпоря- дження земельними ділянками державної форми власності та розвитку ринку земель, і очевидно, що буде здійснено кроки в напрямку ухвалення хоча би частини з цих законопроектів. Оскільки, саме за- вдяки передачі повноважень і фінансів на місця громади отримали можливість самостійно ухвалю- вати рішення і відповідати за їхню реалізацію. Сві- товий досвід показує, що місцеві проблеми можуть ефективно вирішуватися тільки на місцевому рівні. Держава ніколи не вирішить проблем кожного ок- ремо взятого села. Перспективи. Держава передає ресурси та по- вноваження згори-вниз, передає засоби вирішення проблем на той рівень, де проблеми виникають, але держава ставить одну умову – руку, що приймає по- вноваження та ресурси разом із відповідальністю, треба зміцнити. Декілька невеликих громад треба об’єднати у потужнішу громаду, базуючись на гео- графічних, історичних, економічних принципах. Для планування таких об’єднавчих процесів обла- сні ради ухвалили перспективні плани розвитку. Цей процес не був безхмарним і легким, до цих пла- нів можливі зміни, але суть залишається такою: щоб бути в змозі хазяйнувати на своїй землі само- стійно, треба зміцнитися, об’єднуючись [10]. Місцеві бюджети зараз володіють ресурсною базою, яка була значно збільшена, і це стосується не лише об’єднаних громад. Робиться все можливе, щоб нові можливості були максимально ефективно реалізовані. У об’єднаних громад є низка префере- нцій і додаткових можливостей, якими важливо скористатися. Нагадаємо, що зараз перспективні плани обла- стей покривають трохи більше 90 % територій об- ластей. Утворено 1045 ОТГ. Щоб прискорити про- цес, за пропозицією Уряду, Парламент спростив процедуру затвердження перспективних планів об- ластей, прийнявши в грудні минулого року відпо- відний Закон. Це дозволило розробити більш збалансовані перспективні плани областей, які відповіда- ють Методиці формування спроможних громад. Та- кож Уряд удосконалив підходи до формування спроможних громад: визначено критерії оцінки рі- вня спроможності громади, тобто її людського по- тенціалу, фінансових та майнових ресурсів, які да- дуть змогу надавати якісні послуги жителям, вирі- шувати накопичені проблеми, розвивати місцеву економіку. Висновки. Отже, об’єднуючись, долаючи пе- вні перешкоди на початку, громади, тим не менше, закладають важливі основи для свого економічного розвитку в перспективі, бо отримують територіа- льні, земельні, демографічні ресурси, мають змогу облаштувати інфраструктуру. Список літератури 1. Все про децентралізацію (бюджетну, земе- льну та інше) у ... [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://agropolit.com/news/ detsentralizatsiya 2. Децентралізація в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: decentralization.gov.ua 3. Децентралізація закінчиться вже цього року: етапи [Електронний ресурс]. – Режим дос- тупу: https://kolo.news/category/vlada/18474 4. Конституція України. 28.06.1996 р. [Елект- ронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. 5. Концепція реформування місцевого само- врядування та територіальної організації влади в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів Укра- їни від 01.04.2014 р. №333-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/333–2014. 6. Новини – Децентралізація [Електронний ресурс]. – Режим доступу: decentralization.gov.ua› news 7. Про місцеве самоврядування в Україні: За- кон України від 21.05.1997р. №280/97-ВР [Елект- ронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. 8. Пронько ЛМ. Становлення та розвиток мі- сцевої влади в Україні. Економіка. Фінанси. Мене- джмент: актуальні питання науки і практики. 2016, №3. С. 88-96 9. Про співробітництво територіальних гро- мад: Закон України від 17.06.2014 р. №1508–VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. 10. Реформа децентралізації завершиться в 2020 році ... [Електронний ресурс]. – Режим дос- тупу:https://www.kmu.gov.ua/news/reforma- decentralizaciyi-zavershitsya-v-2020-roci- provedennyam-voseni-miscevih-viboriv-na-novij- teritorialnij-osnovi-gromad
- 31. The scientific heritageNo 49 (2020) 31 CURRENT STATE AND PROSPECTS OF LABOR POTENTIAL DEVELOPMENT OF RURAL TERRITORIES OF UKRAINE (ON THE EXAMPLE OF VINNITSA REGION) Tomashuk I. assistant of the department of analysis and statistics Vinnytsia National Agrarian University, Vinnytsia, Ukraine Abstract The essence of the problems of formation and development of labor potential of rural areas is revealed. The mechanisms of interrelation of labor potential and demographic situation in rural areas as a natural basis for its formation are revealed. The influence of migration and socio-economic factors on the formation of labor potential of rural areas has been studied. It is indicated that one of the most important criteria for the quality of life in rural areas is the demographic situation. It is emphasized that labor potential is the main strategic resource and source of income growth in rural areas. It is emphasized that the number of carriers of labor potential of the country and its regions is determined by the exogenous influence of the state through the implementation of its functions for the formation of the socio-economic environment of its growth, reproduction and use. Proposals for improving the mechanisms of formation and development of labor potential of rural areas are substantiated. It is concluded that to improve demographic factors that directly affect the formation of labor potential of the village it is necessary to create jobs for promising young and highly skilled workers, improve material and living conditions of peasants, provide housing for low-income and young professionals, increase income and living standards of the rural popu- lation increase the birth rate, control the migration of highly skilled workers abroad and combat illegal migration. Keywords: labor resources, labor potential, unemployment rate, employment, demography, wages, migra- tion, social stability. Formulation of the problem. The current stage of development of our state demonstrates the rapid loss of the most important treasure of Ukrainian society - labor potential. The economic crisis, the decline in pro- duction, unemployment combined with the intensifica- tion of migration processes due to the annexation of Crimea and Russia's military action in the East, a sig- nificant decline in quality and quality of life, had an ex- tremely negative impact on its reproduction and effi- ciency. The intensification of emigration processes could not but affect the state of the entire economic sys- tem of the country. Transformations of the agricultural sector of Ukraine's economy have led to significant changes in the economic mechanism of social infra- structure formation, which has deepened the problems of forming the labor potential of rural areas and con- tributed to the spread of labor migration. The decline of rural areas has led to lower living standards, partial deg- radation and impoverishment, reduced agricultural pro- duction, low profitability of agricultural producers, re- duced number of social infrastructure of the village, lack of financial support for small farms, administrative barriers to attracting investment for development vil- lages, etc. Thus, the development of theoretical and methodological basis for the processes of formation, functioning and development of labor potential of rural areas is important in both scientific and practical as- pects. Analysis of recent research and publications. A significant contribution to the study of the problem of formation and effective use of labor potential of rural areas was made by Goncharuk IV, Korniychuk OO, Kravchenko MV, Kozar VV, Belarus T., Grinkevich S., Brukh O., Kohut M., Lutsyak VV, Kotnovchenko IV, Gorbacheva IV, PT Sabluk, M.A. Hvesik, С.В. Mo- cherny and others. However, issues related to regional problems of labor potential formation and use remain unresolved. In the works of scientists little attention is paid to the study of the preconditions for the formation of labor resources in rural areas in the period of market transformations. Selection of previously unsolved parts of the overall problem. Modern information society and the corresponding structure of social production places high demands on the quality of labor potential, espe- cially its intellectual component, determines the for- mation of the individual as an elementary unit of labor potential, with a high level of creativity, work motiva- tion, a holistic system of needs and values. determine such motivation. This model replaces the materialist- mechanistic, based on the stereotype of the leading role of those types of labor that create material goods, guided by a given technology. Today in the civilized world, economic wealth is created mainly through cre- ative innovation. The complexity of the labor potential of the region as a system is, first of all, that the main system-forming element is a person who is not only a carrier of knowledge and skills that can generate in- come, but also a person whose potential is fully re- vealed by creating appropriate conditions. That is why the labor potential of the region for its effective for- mation, implementation and development clearly im- plies the existence of a multilevel institutional system, which should be understood as an organic, genetic re- lationship of institutions that make it up and represent a logically complete, integral unity capable of self-de- velopment and self-reproduction. The urgency of the problem of using labor poten- tial in a non-stationary economy is exacerbated by the fact that in the absence of appropriate theoretical and methodological support, the influence of the state on these processes is fragmentary and chaotic. As a result, negative phenomena and tendencies accumulate in the economy and social sphere, which are expressed in the deformation of the quality of labor potential, deteriora- tion of public health and information disorientation of
- 32. 32 The scientificheritage No 49 (2020) the use and development of labor potential. Therefore, identifying the peculiarities of the use of labor potential of the country is an extremely important task of re- search, which is due to the transformational processes in its structure, which arise as a result of new challenges of the modern information society. The purpose of the work. The purpose of the study is to generalize the theoretical foundations, im- prove methodological and develop scientific and prac- tical recommendations for the formation, increase the use and development of labor potential of rural areas of the region. Presentation of the main research material. The situation in modern Ukraine shows that during the years of independence the population has significantly in- creased the opportunities for choice for the develop- ment of their own personality. Along with this, there are some trends in the destruction of Ukraine's labor potential (Fig. 1). Fig. 1. Trends in the destruction of labor potential in rural areas of Ukraine Source: generated by the author based on [1] Given the new conditions and trends of economic and social development, as well as Ukraine's entry into the world community, there are problems, the solution of which will improve and optimize the mechanism of formation, distribution, exchange and use of labor po- tential, as well as improve labor relations (Table 1). Table 1 Problems of formation, distribution, exchange and use of labor potential Characteristic I Insufficient investment in labor protection, housing, education, culture, science and other areas of social infrastructure; II preservation and development of labor potential requires high-quality legal support and imple- mentation of current legal norms; III the existence of inconsistencies between the supply of training in certain areas, on the one hand, and the demand for them in accordance with the needs of structural reform - on the other hand; IV lack of responsibility of educational institutions for further employment of graduates; V low level of labor productivity and environmental problems; VI imperfection of the system of distribution of the state budget in relation to social needs; VII high tax pressure on enterprises and imperfect tax legislation; VIII non-adaptation of the system of vocational education to the needs of the market; IX insufficient level of training, retraining and retraining of the workforce; X imperfection of information support for the functioning of the labor market; XI youth unemployment due to lack of experience. Source: generated by the author based on [5] The most important socio-economic factors of for- mation and use of labor potential of rural areas are: the level of material well-being of rural residents, living conditions of rural population, health and efficiency, development of culture, education and sports in rural Trends in the destruction of Ukraine's labor potential: ІІІ significant imbalance of labor supply and demand, oversaturation of the labor market with specialists in certain professions (econo- mists, lawyers, etc.); ІІ reduction of the working age population and increase in the share of older age groups in its structure; IV deterioration of the health of the country's population, as well as the quality of free medical services provided; І low living standards, unemployment, low cost of national labor, inadequacy of people to function effectively in a market economy; V reduction of opportunities for quality educa- tion and qualification: the quality of vocational training of labor potential and the existing supply of labor do not meet modern requirements of the labor market, and the education sector is insuffi- ciently focused on staffing the innovation strategy.
- 33. The scientific heritageNo 49 (2020) 33 areas, level of trade and consumer services. [3]. The de- velopment of social infrastructure is important: the pro- vision of rural settlements with medical and obstetric points, children's preschool and club facilities, etc. The need to study the mechanism of formation and use of labor potential is due to the following circum- stances (Table 2). Table 2 The main components of the study of the mechanism of formation and use of labor potential I II III IV V VI First,thesituationalchangesthat occurinboththedomesticeco- nomicsystemandtheworldecon- omyintheprocessofgenesisof marketrelations. Secondly,therelativelylowlevelof researchonthelaborpotentialof Ukraineanditsregionsandthe lackofinformationbase. Third,theproblemsofthecurrent levelofdevelopmentofdomestic laborpotential,theneedtoanalyze itsconditionandtakeintoaccount worldexperienceinimprovingthe efficiencyofreproduction. Fourth,theinsufficientlevelofthe- oreticalandmethodologicalsub- stantiationofmodernessential characteristicsofthecategoriesof laborpotential,theconceptsofits reproduction. Fifth,thedeepeningoftherelation- shipbetweenlaborpotentialand thelabormarketinUkraineand theneedtotakethemintoaccount intheprocessofsocio-economic development. Sixth,theneedtoimprovestate regulatorypolicytoincreasethe efficiencyofreproductionoflabor potentialoftheregions. Source: generated by the author based on [5] One of the most important criteria for the quality of life in rural areas is the demographic situation. At the present stage of socio-economic development of rural areas of Ukraine it can be described as a crisis, as evi- denced by declining trends in the rural population, shifts in its age structure in favor of the disabled, the outflow of economically active groups in urban and suburban areas and more. The demographic situation in Ukraine in recent years has significantly affected the labor resources of rural areas. Socio-economic processes that occur in the agricultural sector of the economy, as the main area of employment of the peasant, affect the natural, migra- tory and economic movement of the rural population in the direction of its reduction. There is a problem of na- tional importance - the population of rural areas [6]. According to the Main Department of Statistics in Vinnytsia region, the number of the available popula- tion of Vinnytsia region on November 1, 2019 was 1547575 people. During January-October 2019, the population de- creased by 12,819 people. The decrease in the popula- tion of the region occurred both due to the natural de- crease - 10,196 people, and due to the migratory de- crease of the population - 2,623 people. Gender and age composition of the population is the result of demographic (births, deaths), migration processes, historical and socio-economic factors. The total permanent population of Vinnytsia re- gion as of January 1, 2019 was 1553.3 thousand people, including urban - 792.7 thousand people or 51.0%, ru- ral - 760.6 thousand people or 49.0%. In 2018, the num- ber of permanent residents decreased by 15.4 thousand people or 1.0%. At the beginning of 2019, there were 719.0 thousand men or 46.3% of the total population and 834.3 thousand women or 53.7% in the region [10]. Under the labor potential means the ability of the population to allocate from their environment a certain level of labor and efficiency, which is realized or can be realized in the national economy and be competitive in the labor market. The level of use of labor potential forms the vol- ume of production of gross regional product (Table 3). Table 3 Gross regional product production in the regions of Ukraine, 2019, UAH million № Name of the region Indicator, UAH million № Name of the region Indicator, UAH million 1 Crimea - 15 Odessa 149530 2 Vinnytsia 92427 16 Poltava 150904 3 Volyn 51972 17 Rivne 48836 4 Dnepropetrovsk 313830 18 Sumy 56530 5 Donetsk 166404 19 Ternopil 40747 6 Zhytomyr 61470 20 Kharkiv 187454 7 Transcarpathian 43043 21 Kherson 47868 8 Zaporozhye 130377 22 Khmelnytsky 63882 9 Ivano-Frankivsk 63850 23 Cherkasy 73176 10 Kyiv 157043 24 Chernivtsi 28591 11 Kirovograd 53031 25 Chernihiv 56672 12 Luhansk 30285 26 city Kiev 699185 13 Lviv 147404 27 city Sevastopol - 14 Mykolayivska 69371 Source: generated by the author based on [10]
- 34. 34 The scientificheritage No 49 (2020) In fig. 2. shows the production of gross regional product in Ukraine in 2019. Fig. 2. The volume of gross regional product of Ukraine, 2019, UAH million. Source: generated by the author based on [10] Man's labor potential is part of his potential as a person, ie in relation to the individual labor potential is a part of human potential, which is formed on the basis of natural data (abilities), education, upbringing and life experience. Most often, the labor potential is con- sidered as part of the working age population who are able and intend to work in accordance with health sta- tus, psychophysiological characteristics, level of edu- cation, specialty and socio-ethnicity [5; 6]. The formation of labor potential of rural areas is significantly influenced by the level of total income of rural households, the level of provision of rural settle- ments with secondary schools, the share of rural popu- lation in the existing population of the region [3]. According to the Main Department of Statistics in Vinnytsia region, the number of employed population of Vinnytsia region aged 15 years and older than 9 months of 2019 was 664.7 thousand people. The em- ployed population aged 15–70 increased by 1.3% com- pared to the same period in 2018 and amounted to 662.9 thousand people. The employment rate of the popula- tion aged 15 and over was 50.7%. Among the popula- tion aged 15–70, it increased from 56.9% to 58.2% (the average in Ukraine is 58.3%). The unemployment rate (according to the methodology of the International La- bor Organization) among the labor force aged 15 and older was 9.4% (Table 4). Compared to 9 months of 2018, the unemployment rate among people aged 15- 70 decreased from 9.9% to 9.4% (average in Ukraine - 8.1%), including working age population - from 10.2% to 9.7% (average in Ukraine - 8.4%). Table 4 Unemployment rate of the population of Ukraine (according to the methodology of the International Labor Or- ganization) as a percentage of the economically active population of the corresponding age in 2019 № Name of the region Indicator,% № Name of the region Indicator,% 1 Crimea - 15 Odessa 6,4 2 Vinnytsia 9,9 16 Poltava 11,2 3 Volyn 11,4 17 Rivne 9,7 4 Dnepropetrovsk 8,0 18 Sumy 8,7 5 Donetsk 14,0 19 Ternopil 10,4 6 Zhytomyr 10,4 20 Kharkiv 5,3 7 Transcarpathian 10,0 21 Kherson 10,3 8 Zaporozhye 9,9 22 Khmelnytsky 8,4 9 Ivano-Frankivsk 7,8 23 Cherkasy 9,6 10 Kyiv 6,3 24 Chernivtsi 7,9 11 Kirovograd 11,6 25 Chernihiv 10,6 12 Luhansk 15,1 26 city Kyiv 6,2 13 Lviv 6,9 27 city Sevastopol - 14 Mykolayivska 9,6 Source: generated by the author based on [10] 0 100000 200000 300000 400000 500000 600000 700000 800000
- 35. The scientific heritageNo 49 (2020) 35 In fig. 3 shows data on the unemployment rate of the population of Ukraine (according to the methodol- ogy of the International Labor Organization) as a per- centage of the economically active population of the corresponding age in 2019. Fig. 3. The unemployment rate of the population of Ukraine (according to the methodology of the International Labor Organization) as a percentage of the economically active population of the corresponding age in 2019. Source: generated by the author based on [10] Traditionally, the solution to the problem of em- ployment in rural areas is carried out through such measures to overcome unemployment as employment by the state employment service, retraining of the un- employed, involvement in public works, development of labor-intensive industries in agriculture. Most of them have already shown their inability to solve this problem [6]. Both external and internal factors affect the inhi- bition of the development of labor potential in the coun- try's regions. Among the internal factors of influence, first of all, it should be noted the low level of wages. Wages for the majority of working Ukrainians have in fact become one of the options for social assistance that depends little on the results of work. The inability to fully realize oneself in one's own country encourages our compatriots to make decisions about emigration. Going to a permanent place of resi- dence abroad is due to a complex set of economic, po- litical, professional and other motives of a particular person of any country, but in Ukraine in the foreground motives associated with the inability to meet the prior- ities [4; 8], the basic needs of people. One of the factors in the formation and develop- ment of the country's labor potential is migration. Mi- gration processes affect not only the population of the country, but also the quantitative and qualitative com- position and structure of its labor resources. From the point of view of labor resources of Ukraine the main driving motives of external (mainly labor) migration can be considered: - economic necessity related to the level of eco- nomic well-being of the population; - labor market imbalance, labor surplus nature of the non-equilibrium state of the domestic labor market; - the difference in the level of wages for the same work in different countries; - simplicity and cost of the procedure of starting your own business; - intensification of processes of interaction with European countries, deepening European integration; - other factors, including the percentage of citizens on the poverty line set by United Nations standards at $ 5 per day [5; 9]. Labor potential is the main strategic resource and source of income growth in rural areas. Labor potential as a driving force of rural development should have a motive, interest, incentives for innovation and creative search for new knowledge, gaining experience and their implementation. The role of the state in solving the problems of mi- grant workers is crucial and decisive. In particular, the delay in signing international agreements on employ- ment and social protection of migrant workers, as well as the lack of effective measures to create living condi- tions in Ukraine also negatively affect the pension pro- vision of both direct workers and current retirees. As you know, the joint pension system is dependent on de- mographic indicators, in particular the ratio between able-bodied and incapacitated population. Over the last decade and in the near future in Ukraine, the disparity between these two categories is deepening, which causes an increased burden on workers, because the budget of the pension fund [7; 8], ie the payment and amount of pensions of today's retirees, is formed by pension contributions of current employees. Of course, the main factor of effective socio-eco- nomic development of any society, of course, is the la- bor potential, its quantitative and qualitative composi- tion, effective structure and rational use. Investment in 15,1 14 11,6 11,4 11,2 10,6 10,4 10,4 10,3 10 9,9 9,99,79,6 9,6 8,7 8,4 8 7,9 7,8 6,9 6,4 6,3 6,2 5,3 0 2 4 6 8 10 12 14 16 Luhansk Donetsk Kirovograd Volyn Poltava Chernihiv Zhytomyr Ternopil Kherson Transcarpathian Vinnytsia Zaporozhye RivneMykolayivska Cherkasy Sumy Khmelnytsky Dnepropetrovsk Chernivtsi Ivano-Frankivsk Lviv Odessa Kyiv city Kyiv Kharkiv
- 36. 36 The scientificheritage No 49 (2020) people and its development become a prerequisite for ensuring the economic growth of the country in the long run [2; 5]. In an industrial society, the role of people who have a variety of technical knowledge, profes- sional experience, abilities and ensure the transition “from capital to organized knowledge” is growing. The concept of information society has been ac- tively developed, which is manifested in a directly pro- portional relationship between the level of expenditures on the “knowledge industry” and the rate of economic growth [4; 5]. It has been proven that investing in a per- son in order to acquire new knowledge, skills and abil- ities in the future affects productivity and, conse- quently, income growth, gives a greater return than in- vesting in physical assets. Today the problem of realization of the available labor potential of Ukraine is the inconsistency of its professional qualification structure with the needs of the labor market. Currently, specialists with economic, legal, humanitarian education enter the labor market with the offer of their labor services, and the market de- mand has formed in favor of professions related to ma- chinery, technological equipment, tools, trade [5; 7], as well as the simplest professions. According to the Main Department of Statistics in Vinnytsia region, the average nominal salary of a full- time employee of the region (data are for legal entities and separate divisions of legal entities with 10 or more employees) in October 2019 amounted to UAH 9,736, which is 2.3 times exceeded the level of the minimum wage (UAH 4,173). Compared to September 2019, wages increased by 2.4%, and compared to October 2018 increased by 16.6%. Thus, the highest paid in October 2019 were em- ployees engaged in construction, financial and insur- ance activities, whose wages exceeded the average size of the region's economy by almost 1.4 times. Among industrial activities, the highest accruals were recorded at enterprises for the production of basic pharmaceuti- cal products and pharmaceuticals, where the level of wages exceeded the average for the economy of the re- gion by 2.4 times. Labor resources are the main productive force of society, they create added value and determine the level of development of the country, the vector of its further civilizational movement. The efficiency of the use of labor potential depends not only on the economic well- being of the nation, but also its ability to accumulate capital, develop innovative technologies and, ulti- mately, the ability to increase the labor potential [5; 6], the economic foundation of the formation and improve- ment of which is the result of labor. The motivational basis for increasing labor productivity, increasing labor potential, improving its quality characteristics is wages, which embodies the re- ward for work performed and the cost of reproduction of labor. The main motivating factor of labor and the economic basis for the reproduction of labor is wages. It should provide not only simple but also extended re- production [5; 11], so the more wages differ from the subsistence level, the more opportunities to increase the quantitative and qualitative characteristics of labor po- tential, the higher the productivity should be. According to the Main Department of Statistics in Vinnytsia region, the amount of unpaid wages to em- ployees of enterprises and organizations of Vinnytsia region on November 1, 2019 amounted to UAH 17.7 million, which compared to the previous month (until October 1, 2019) decreased by 3.6% or by UAH 0.7 million. At economically active enterprises the debt amounted to 5771.2 thousand UAH (32.7% of the total amount of debt), at bankrupt enterprises - 10938.7 thou- sand UAH (61.9%), at economically inactive enter- prises - 949.4 thousand UAH (5.4%). In the total amount of Ukraine's debt, the share of Vinnytsia region was 0.5%. Of the total debt, 84.3% of unpaid wages fall on the industrial enterprises of the region. Among other enterprises, the largest share of debt to employees of wholesale and retail trade; repair of motor vehicles and motorcycles (9.2%), construction, health care and so- cial assistance (2.9% each). The amount of arrears of wages to employees of economically active enterprises on November 1, 2019 amounted to slightly less than UAH 5.8 million, which compared to the previous month (until October 1, 2019) decreased by 11.9% or 0.8 UAH million. They did not settle accounts with employees at 5 economically active enterprises and organizations of the region in time. The number of employees who did not receive their salaries on time amounted to 0.7 thou- sand people. Each employee, whose salary is paid with delay, owes an average of UAH 8,256. In the structure of the total amount of debt for the payment of wages in Vinnytsia region, almost two thirds of the half (61.9%) is accounted for by business entities in respect of which the procedures for restoring the debtor's solvency or declaring them bankrupt (bank- rupt enterprises). 16 bankrupt enterprises of the region reported the existence of arrears of wages, the amount of their debt on November 1, 2019 amounted to UAH 10.9 million. As of November 1, 2019, there are no arrears of wages in 20 districts of the region (Bershad, Vinnytsia, Haisynsky, Illinetsky, Kozyatynsky, Kalynivsky, Lypovetsky, Litynsky, Murovanokurilovetsky, Ne- myrivsky, Orativsky, Poshyshchensky, Pishchensky) Tyvrivsky, Khmilnytsky, Chernivtsi, Shargorod, Yampil) and in the city of Khmilnyk. The average nominal salary of a full-time em- ployee of Vinnytsia region in October 2019 was UAH 9,736, which is 2.3 times higher than the level of the minimum wage (UAH 4,173). Compared to September 2019, the amount of wages increased by 2.4%, and compared to October 2018 increased by 16.6%. The increase in the average wage in October 2019 compared to September 2019 occurred in most eco- nomic activities: from 7.7% in agriculture to 0.3% in education. Decrease in the level of average wages in October 2019 compared to September 2019 in the provision of other services by 3.9%, arts, sports, entertainment and recreation by 3.3%, in the field of information and tel- ecommunications by 1.7%, in public administration and defense; compulsory social insurance by 0.9%. The
- 37. The scientific heritageNo 49 (2020) 37 highest level of average wages in October 2019 was in construction and financial and insurance activities, which exceeded the average size of the region's econ- omy by 1.4 times. Among industrial activities, the highest accruals were recorded at enterprises for the production of basic pharmaceutical products and pharmaceuticals, which exceeded the average for the economy of the region by 2.4 times, as well as at enterprises for the production of food, beverages and tobacco products and computers, electronic and optical products, where the level of wages exceeded the average for the economy of the re- gion, respectively, 1.5 and 1.4 times, respectively. At the same time, traditionally the lowest paid in October were employees engaged in postal and courier activi- ties, the amount of accrued wages of which did not reach half the average level of the region's economy. Among the 25 regions of the country in terms of wages in October 2019, Vinnytsia region took 8th place. In 5 regions wages exceeded the average in Ukraine (UAH 10,727): in Donetsk (UAH 11,952), Kyiv (UAH 11,325), Dnipropetrovsk (UAH 11,157), Zaporizhia (UAH 10,734) regions and in Kyiv (UAH 15,862). Among the 17 oblasts whose employees' sala- ries were lower than in Vinnytsia oblast, Chernivtsi ob- last stands out with the lowest salary (UAH 8,211) (Fig. 4). Fig. 4. Salaries of full-time employees of Vinnytsia region (accrued on average per month, UAH) Source: generated by the author based on [10] In the table. 5 and fig. 5 shows data on the amount of nominal wages per full-time employee in Ukraine in 2019. Table 5 Nominal salary per full-time employee, 2019, UAH № Name of the region Indicator, UAH № Name of the region Indicator, UAH 1 Crimea - 15 Odessa 8011 2 Vinnytsia 7801 16 Poltava 8375 3 Volyn 7324 17 Rivne 7469 4 Dnepropetrovsk 8862 18 Sumy 7324 5 Donetsk 9686 19 Ternopil 6969 6 Zhytomyr 7372 20 Kharkiv 7657 7 Transcarpathian 8070 21 Kherson 7058 8 Zaporozhye 8726 22 Khmelnytsky 7346 9 Ivano-Frankivsk 7551 23 Cherkasy 7478 10 Kyiv 9097 24 Chernivtsi 6991 11 Kirovograd 7191 25 Chernihiv 6995 12 Luhansk 7365 26 city Kyiv 13542 13 Lviv 8001 27 city Sevastopol - 14 Mykolayivska 8160 Source: generated by the author based on [10]
- 38. 38 The scientificheritage No 49 (2020) Fig. 5. Nominal salary per full-time employee, UAH (2019) Source: generated by the author based on [10] In the table. 6 and fig. 6 shows data on the real wage index as a percentage of the previous year in the regions of Ukraine in 2019. Table 6 Real wage index as a percentage of the previous year (2019) № Name of the region Indicator, % № Name of the region Indicator, % 1 Crimea - 15 Odessa 110,5 2 Vinnytsia 115,5 16 Poltava 115,9 3 Volyn 112,7 17 Rivne 111,6 4 Dnepropetrovsk 115,8 18 Sumy 110,6 5 Donetsk 110,2 19 Ternopil 113,7 6 Zhytomyr 114,5 20 Kharkiv 110,1 7 Transcarpathian 112,5 21 Kherson 109,5 8 Zaporozhye 114,8 22 Khmelnytsky 111,8 9 Ivano-Frankivsk 112,5 23 Cherkasy 111,4 10 Kyiv 113,8 24 Chernivtsi 112,7 11 Kirovograd 112,5 25 Chernihiv 111,7 12 Luhansk 111,9 26 city Kyiv 110,2 13 Lviv 112,7 27 city Sevastopol - 14 Mykolayivska 110,3 Source: generated by the author based on [10] Fig. 6. Index of real wages as a percentage of the previous year (2019) Source: generated by the author based on [10] 0 2000 4000 6000 8000 10000 12000 14000 cityKyiv Donetsk Kyiv Dnepropetrovsk Zaporozhye Poltava Mykolayivska Transcarpathian Odessa Lviv Vinnytsia Kharkiv Ivano-Frankivsk Cherkasy Rivne Zhytomyr Luhansk Khmelnytsky Volyn Sumy Kirovograd Kherson Chernihiv Chernivtsi Ternopil 106 108 110 112 114 116 118
- 39. The scientific heritageNo 49 (2020) 39 In fig. 7 presents data on the index of real wages in Ukraine in some periods 2019-2020. Fig. 7. Index of real wages (in % to the corresponding previous year) Source: generated by the author based on [10] Labor potential is directly related to social pro- gress. To determine the success of a country in the field of social progress, under the leadership of M. Porter, an index of social progress was developed, covering more than 50 indicators, grouped into three main groups (Fig. 8). Fig. 8. The main groups of social progress Source: formed by the author on the basis of [5; 6] The results of experimental research prove that the number of carriers of labor potential of the country and its regions is determined by the exogenous influence of the state through the implementation of its functions to form a socio-economic environment for its growth, re- production and use. The main carriers of labor potential within a cer- tain territory (region, country) are the economically ac- tive population with a permanent location. The eco- nomically active population is characterized by three factor features: - government spending on education (current, cap- ital and transfers). In the formation of the information society where the main attention is paid to the concept of lifelong learning, an important factor in personal de- velopment is the ability to obtain affordable and quality education capable of providing professional knowledge, skills and abilities in accordance with the existing technological profile of the economic system; - public health expenditures. In order to fully and effectively implement the ability to work, increase the number of permanent residents and the duration and quality of their lives, the state must ensure a high level of health care; - gross national income per capita. The main indi- cator of the economic condition of the country is the per capita income indicator, the dynamics of which deter- mines the possibilities of economic growth and charac- terizes the general standard of living of the bearers of labor potential [2; 5]. The logic of further development of regions and the formation of effective labor potential requires, firstly, to eliminate the “failures” of the institutional system described above, and secondly, to start the pro- cess of structuring it to minimize transaction costs, eliminate institutional pitfalls and ensure the transition to social trajectory economic progress. Overcoming institutional imperfections requires the implementation of a number of measures at the first stage, in particular: - improvement of the regulatory framework through updating and modernization of labor legisla- tion in accordance with the requirements of a market economy and international practice; - formation of a new model of the institute of edu- cation as a basis for the accumulation of intellectual capital with the possibility of its further integration into І The basic human needs are food, access to basic medical care, housing, access to water, electricity and sanitation, and personal security. ІІ The foundations of human well-being are access to basic knowledge and the level of literacy of the population, access to information and means of communication, the level of health care, and environmental sustainability. ІІІ Opportunities for human development - the level of personal and civil liberties, ensuring human rights and opportunities to make decisions and realize their potential.
- 40. 40 The scientificheritage No 49 (2020) a socially oriented scientific and economic system. De- spite high unemployment in many countries, the world economy is entering an era of talent shortages that will hamper economic growth around the world if left un- checked. The solution to this problem lies entirely with the education system. Only economies, such as the US, EU, Scandinavian countries, Japan and China, which have shown high rates of investment in human devel- opment, the priority of the state to the institutions of education, science and health, in conditions of intellec- tual (innovative) competition between their economic systems, managed to ensure high rates of economic de- velopment and a margin of socio-economic strength; - restoration of the employment system of young professionals. Today in Ukraine, young graduates are “self-employed” because the state system of employ- ment of young professionals is destroyed. This situation contrasts sharply with the employment of young pro- fessionals in other countries, where it is common prac- tice for students to enter into contracts with individual firms that select appropriate professionals. For exam- ple, in the United States, more than 80% of graduates are employed during the year. In Japan, this figure ex- ceeds 90%. World experience shows that the cost of ed- ucation should be at least 5% of Gross National Prod- uct, and UNESCO experts set the minimum possible share of government spending on education is set at 3.5%; - revival of the institution of mentoring, restora- tion of the system of relations and connections between the sphere of education and production in order to en- sure the system, integrity of training, control over the acquisition of knowledge and, as a consequence, im- prove the quality of labor potential; - the creation of institutions that help not to change the profession radically, but to move into parallel or new niches, which were formed at the junction of the acquired basic human profession - is a very safe and potentially productive movement. It should be noted that institutions as norms and rules of conduct that de- termine the mechanism of decision-making should be the result of conscious choice, not set from the outside, then the end result of the decision-making process will be directly dependent on the rational choice of the sub- ject; - ensuring social stability through the institution of social cohesion. In the most general sense, social cohe- sion is the inclusion and participation of members of society in political, economic and cultural life; it is a sense of solidarity and belonging to society based on the effective use of civil rights and other assets of a democratic society. The basis of social cohesion of so- ciety - the welfare of the vast majority of citizens, har- monious and stable relations, minimization of social isolation and social disintegration [5; 8]. Social cohesion as a socio-economic category for some time had a purely scientific significance. In recent years, in the countries of the European Union, a number of other countries, this concept first migrated into pol- icy documents, concepts and later gained practical sig- nificance. Today, the provisions of the Concept of So- cial Cohesion, developed in the 1990s, are considered by many European countries as a basis for developing the basic principles and provisions of national social policy; - restoration of the formative role of the family in- stitution, which builds the value foundation of the indi- vidual, his work traditions and guidelines, preferences, living standards, social norms and rules; - increasing the role of the institution of culture, including management, and the implementation through it of the value system of socially oriented soci- ety; - Establishment of an independent institution for medical ethics and an institution for monitoring human rights in the field of health care. In particular, in the de- veloped countries of the world this problem is solved at the level of formal institutions - formal rules are defined and operate, which define and regulate the rights and responsibilities of patients, doctors, government agen- cies; - specialization of the basic organizations and structures regulating processes of formation, realization and increase of labor potential of region and the country as a whole, for the purpose of increase of efficiency of performance of profile functions [4; 5]. The specificity of labor potential, which distin- guishes it from other resources of social production, is determined by the human factor, which not only per- forms the production function, but also has its own needs and interests, endowed with personal traits and values that affect the mechanism and effectiveness of labor potential. That is why it is necessary to single out a set of institutions for the formation of labor potential of the region, which determine its personal aspects, de- termining the trajectory of further development of so- cial production and community in the region through the implementation of socially significant functions [5; 6]. This primarily concerns the institution of the family, as mentioned earlier, social institutions and a number of informal, historically established norms and rules. Social institutions can be divided into two main groups depending on the identification of the individual in the system of labor potential: the first group, which includes institutions of trust, social justice, responsibil- ity, social cohesion and social partnership, determines the relationship between the individual and society, its positioning and role in society interaction and interac- tion. The second group, which combines institutions of education, training, health,social security, knowledge, working conditions, mentoring, positions a person in the workforce as a resource and determines the quanti- tative and qualitative characteristics of this resource [5; 9], the mechanism of reproduction, mechanical and nat- ural motion. Socio-economic development of the country is largely determined by the size and degree of use of la- bor potential of its regions, which is an integral part of economic potential and plays a key role in it. According to the Main Department of Statistics in Vinnytsia region, the average number of full-time em- ployees of enterprises in enterprises, institutions and or- ganizations with 10 or more employees in October 2019 was 258.9 thousand people, which is 0.6% more than in September 2019.
- 41. The scientific heritageNo 49 (2020) 41 According to the administrative data of the State Employment Service, the number of registered unem- ployed compared to September 2019 decreased by 10.6% and at the end of October 2019 amounted to 12.8 thousand people. Of the total number of unemployed, 58.7% were women. The level of registered unemployment in the re- gion as a whole compared to September 2019 decreased by 0.1 of the corresponding period and at the end of October 2019 amounted to 1.4% of the working age population. In rural areas, the indicator decreased by 0.2 of the corresponding period and amounted to 1.6%, in urban settlements - decreased by 0.1 of the corre- sponding period (1.2% of the working age population). The number of vacancies declared by employers to the state employment service in October 2019 com- pared to September decreased by 0.3 thousand and at the end of October amounted to 2.6 thousand. By professional groups, the largest number of va- cancies at the end of October 2019 was observed for workers in maintenance, operation and control of tech- nological equipment, assembly of equipment and ma- chinery (28.3% of the total number of vacancies), and the smallest - for skilled workers in rural and forestry, fish farming and fishing (1.6%). The workload of registered unemployed per va- cancy compared to the previous month did not change and amounted to 5 people at the end of October 2019. The average number of unemployed who received unemployment benefits during October 2019 was 13.0 thousand people. The average amount of unemploy- ment benefits was UAH 3,277, which is 21.5% less than the statutory minimum wage (UAH 4,173) [10]. Accelerated development of science and technol- ogy, the introduction of information systems and tech- nologies leads to the removal of the employee from di- rect production, thus creating more opportunities for the development of its potential in order to carry out more complex types of work. Transition to market re- lations, abandonment of the principles of universal compulsory labor, the formation of a multi-sectoral economy, restructuring of enterprises, population de- cline and its working capacity, unemployment, infor- mal employment [2; 5], low labor productivity has complicated the problems of reproduction of labor po- tential. The decisive role in the development of this sphere in Ukraine should be played by the domestic education system, which would accordingly accelerate the repro- duction of labor potential. Based on this, proposals were developed to improve the studied mechanism and determine priorities in the areas of educational and pro- fessional component (Table 7). Table 7 Suggestions for reproduction of labor potential Description I ★ amend the Laws of Ukraine “On Education”, “On Higher Education” and “On Vocational Educa- tion”; II ★ to make a gradual transfer to the sphere of management of the Ministry of Education and Science of Ukraine of higher educational institutions under the management of other central executive bodies, taking into account the specifics of training; III ★ transfer to the balance of higher educational institutions the objects of experimental and industrial base of non-operating state enterprises, as well as vacated premises for the establishment of research centers, laboratories and other scientific units; IV ★ change the status of higher educational institutions of the I-II level of accreditation (schools, tech- nical schools, colleges) taking into account their role in solving modern educational problems and providing the economy with specialists; V ★ bring the State Classification of Occupations in line with the needs of the domestic and foreign labor markets; VI ★ develop a new list of areas of training and specialties of specialists with higher education and a list of academic and professional qualifications, taking into account the introduction of a two-level system of training, increasing the level of mobility of students, graduates, research and teaching staff and scientists; VII ★ to ensure the improvement of the quality of professional and practical training of participants in the educational process, strengthening partnerships with employers, involving them in the formation of the content of higher education, conducting student internships, internships for teachers; creation of promotion centers in higher educational institutions with a database of jobs, provision of consulting services to students on future activities; VIII ★ to ensure the optimization of the structure of higher education and the volume of training and retraining of personnel with higher education taking into account the innovative development of the economy, providing state support for training in areas and specialties that stimulate the development of priority basic sectors of the economy in science-education-technology format ties with science and industry;
- 42. 42 The scientificheritage No 49 (2020) IX ★ to ensure the innovative nature of higher education development, introduction of active infor- mation, telecommunication technologies, interactive forms and methods of teaching, flexible retrain- ing curricula, study, generalization and exchange of positive domestic and foreign experience, building and modernization of computers and software, efficiency in the learning process; X ★ improve the mechanism of vocational guidance, selection and involvement of gifted children, in particular from rural areas, in education in higher education, provide assistance in developing skills and motivation in the learning process, providing targeted social, psychological and material assistance and support; XI ★ modernize the national system of external evaluation and monitoring of the quality of education; XII ★ to strengthen the role of the university sector in shaping the intellectual potential of the nation, increase the social responsibility of universities for providing quality educational and research ser- vices, intensify participation and increase the role of universities in solving educational, social, eco- nomic problems at regional and national level, integration of higher education in the European and world space; make proposals for improving the organizational structure and functions of the regional university; simplification of the mechanism of admission to higher educational institutions with the introduction of a competition of certificates in specialized disciplines; XIII ★introduce a mechanism for determining the rating of higher education institutions, conducting expert certification of educational programs, comparative analysis of the national system for assessing the quality of higher education and European standards, ensuring the availability of monitoring results conducted by the public; XIV ★ create a modern information base of the educational process, provide higher education and post- graduate education institutions with licensed software products, create electronic catalogs and provide access to the information base of scientific libraries of leading foreign universities, electronic fund of educational literature on the Internet; XV ★ to increase the efficiency of research, increase the share of higher education institutions in the im- plementation of state targeted scientific and technical programs and projects of the State Fund for Basic Research, as well as the introduction of scientific and research developments in the educational process, enhancing student participation in research; XVI ★ to promote the participation of higher education institutions and postgraduate education institutions in the implementation of international scientific, scientific and technical and educational programs and projects by signing international agreements on scientific and technical cooperation in Ukraine; XVII ★to initiate the provision of state scholarships to students, graduate students, doctoral students on a competitive basis for targeted study abroad; XVIII ★to improve the mechanism of distribution of graduates who received higher education in areas and specialties of pedagogical profile at the expense of the state budget, to gradually introduce a system of incentives for such graduates, whose first job is a teacher in a rural secondary school, preschool, out-of-school educational institution village needs; XIX ★ensure the implementation of the strategy of orientation of the industry on the preservation and development of scientific and pedagogical schools, the introduction of a mechanism for objective as- sessment and recognition of teachers' abilities to scientific and pedagogical activities, improving the mechanism of promotion and strengthening motivation for scientific and pedagogical activities; XX ★to promote social protection of participants in the educational process; to improve the mechanism of awarding scholarships, providing for its dependence on academic success and financial support of students; determine the criteria for evaluating applicants for scholarships; to introduce an effective mechanism for providing targeted soft loans for education of students of higher educational institu- tions, providing for a significant increase in state budget expenditures for these purposes. Source: formed by the author on the basis of [5; 11] Demographic policy in rural areas should become the main components of effective management of rural labor potential development. The main measures to im- prove the demographic situation in rural areas include: improving living, working and living conditions; im- proving the health of peasants, reforming wages in or- der to increase its stimulating and reproductive func- tions; improving the legal framework for improving the situation of women during childbirth and child care, creating conditions for preschool and school education of children [3]. Therefore, it is safe to say that the basis for the development of the labor potential of the village is the conditions in which it operates and is used. Solving the most acute and important problems of formation and development of labor potential in mod- ern economic conditions necessitates the definition of priority areas of its progressive changes. Taking into account the model of innovative economic develop- ment made it possible to determine the strategic priority areas for the development of Ukraine's labor potential (Table 8).
- 43. The scientific heritageNo 49 (2020) 43 Table 8 Strategic priority areas for the development of Ukraine's labor potential Characteristic I Improving the legal basis for ensuring the development of labor potential; II providing favorable socio-demographic conditions for the formation of labor potential; III achieving an acceptable level of quality of working life, ensuring the development of social and labor relations; IV improving the quality of educational programs and programs of professional development of the pop- ulation by ensuring the availability of education through the development of distance learning, postgrad- uate education, orientation of education to independent and creative thinking, responsible decision-mak- ing; V creating conditions for prolonging the active period of working life of groups of the population that are older than working age; VI implementation of forecasts of quantitative and qualitative composition of labor potential in order to meet the real needs of the labor market in qualified specialists in accordance with the demand for certain professions; VII coordination of the concept of labor potential development with demographic, educational and health policy. Source: formed by the author on the basis of [1; 11] To improve the demographic factors that directly affect the formation of rural labor potential, it is neces- sary to create jobs for promising young and highly skilled workers, improve material and living conditions of peasants, provide housing for low-income and young professionals, increase income and living standards of rural population, increase birth rates [3; 7], to control the migration of highly qualified workers abroad and to counteract illegal migration. Conclusions. The labor potential of rural areas re- flects the current and potential stock of labor opportu- nities of the rural population, formed by demographic, social, economic, political, cultural - historical and other factors. At the same time, the specifics of the de- velopment and formation of the rural territory, the na- ture of the socio-economic features of the village have an important influence on the development and use of the labor potential of rural areas. The competitiveness of labor resources in modern conditions depends on the efficiency and adequacy of the system of internal and external environment of rural areas, which would meet the motivators and needs of the rural population. Based on the Strategic prospects for improving the system of formation and develop- ment of labor potential of rural areas are the implemen- tation of socio-economic programs for human re- sources development, development of concepts for pro- fessional growth of employees and optimal mechanisms for selection, evaluation and motivation of staff; creating and maintaining conditions for preserv- ing and developing the labor potential of the village; improvement of quantitative and qualitative parameters of labor potential; mobility regulation. The activities of local authorities should be focused on the functional fo- cus on the creation of flexible self-organizing coordi- nation centers in order to ensure the effective use of in- tellectual and physical capabilities of rural labor re- sources, the realization of their potential and meet social needs. References 1. Belarus T. Labor potential of Ukraine: current status and prospects. Economy. 2012. № 137. Р. 42–46. 2. Goncharuk I.V., Tomashuk I.V. State regulation of resource potential development of rural areas: gen- eral aspects. Economy. Finances. Management: current issues of science and practice. 2018. № 4 (32).P.19–30. 3. Gorbachev I.V. Mechanisms of formation and development of labor potential of rural areas. Economy and society. 2018. № 14. Р. 175–181. 4. Grinkevich S., Brukh O., Kohut M. The current state of use of labor potential in the context of the latest requirements of social development. Agrarian econ- omy. 2019. T. 12. № 1-2. P. 44–58. 5. Kozar V.V. Labor potential of the regions of Ukraine in the European integration dimension. The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences. 2016. URL: https://clck.ru/Q3LwP (accessed 11.06.2020). 6. Korniychuk O.O. The essence and prerequisites for the formation of labor potential of rural areas of Vinnytsia region. Efficient economy. 2013. № 9. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2304 (accessed 18.05.2020). 7. Kotnovchenko I.V. International labor migra- tion: potpourri on economic development. Bulletin of the National University "Lviv Polytechnic". 2017. № 748. Р. 295–310. 8. Kravchenko M.V. Problems and prospects of development of labor potential of Ukraine: regional di- mension. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e- book/db/2007-1-2/doc/2/07.pdf (accessed 21.06.2020). 9. Lutsyak V.V., Tomashuk I.V. Environmental potential management of Vinnytsia region. Economy. Finances. Management: current issues of science and practice. 2019. № 1. Р. 33–47. 10. Official site of the Main Department of Statis- tics in Vinnytsia region. URL: https://www.vn.ukr- stat.gov.ua/index.php (accessed 12.07.2020). 11. Tomashuk I. Analysis of components of envi- ronmentally sustainable development of rural territo- ries in the conditions of global challenges on the exam- ple of the Vinnya region. The scientific heritage. 2020. Vol. 3. № 44. Р. 54–68.
- 44. 44 The scientificheritage No 49 (2020) РОЛЬ ПЕРВИННОГО ДОКУМЕНТА В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ Черешневий О.І. аспірант Вінницький національний аграрний університет PRIMARY DOCUMENT IN BUDGET ORGANIZATIONS’ ACCOUNTING PROCESS Chereshnevyi O. Postgraduate student Vinnytsia National Agrarian University Анотація У статті проаналізовано роль первинного документу у процесі фіксації господарської операції в бух- галтерському обліку бюджетних установ. Досліджено розвиток термінології «первинний документ», порівняно розбіжність визначення терміну в різних нормативно-правових актах та запропоноване власне визначення даного терміну. Розглянуто особливості та шляхи поширення застосування електронного пер- винного документу. Досліджено вплив обов’язкових реквізитів для відображення господарської операції. Abstract The article offers the analysis of primary document’s role in budget organization accounting process refered to economic operations. “Primary document” as a terminology unit was examined throughout time amendments. Discrepancies in “Primary document” term definitions across the scope of regulations are outlined and compared, resulting into new definition to be proposed in the article. Provided are specificities and options of digital primary document dissemination and implementation. Accordingly, mandatory requisites role in economic operation map is researched. Ключові слова: первинний документ, електронний документ, господарська операція, бухгалтерський облік. Keywords: primary document, electronic document, business transaction, accounting. Бухгалтерський облік бюджетних установ є процесом виявлення, реєстрації, узагальнення, накопичення інформації про діяльність бюджетної установи. Користуватися даною інформацію мають змогу, як контролюючі органи, так і зовнішні спо- стерігачі для прийняття певних адміністративних рішень, проведення аналізу ефективності діяль- ності установи. Але накопичення, фіксація будь- якої господарської операції в бюджетній установі починається з подання оформленого первинного документу до бухгалтерської служби або відділу, на якого покладені обов’язки з реєстрації госпо- дарської операції та проведення її за регістрами бухгалтерського обліку. Мета статті – розкрити поняття первинного до- кументу та розглянути сучасні вимоги до первин- них документів. Світ постійно розвивається та запроваджує нові вимоги до нашої життєдіяльності, організації роботи. Ще орієнтовано 10 років тому важко було уявити, що використання електронного документу буде звичною практикою при здійсненні докумен- тування господарської операції. Необхідність зде- шевлення виробництва, прискорення організації роботи, розвиток інформаційних систем вносить свої вимоги до методів фіксації проведення госпо- дарських операцій та відображення їх в регістрах бухгалтерського обліку. В Бюджетному кодексі України визначено, що бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та ін- ших нормативно-правових актів щодо ведення бух- галтерського обліку в порядку, встановленому Міністерством фінансів України [1]. Започаткування бухгалтерського обліку в Україні почалось з проголошення незалежності України з 1991 року. За цей час бухгалтерський облік зазнав важливих перетворень і саме визна- чення терміну первинний документ за останні деся- тиріччя значно видозмінилось. Так в 1995 році Міністерство фінансів України визначало первинні документи, як письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення [2]. На даний час Міністерство фінансів України характеризує первинні доку- менти, як документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про госпо- дарські операції, включаючи розпорядження та доз- воли адміністрації (власника) на їх проведення [3]. Порівнюючи дані терміни ми спостерігаємо, що на даний час первинний документ може подава- тися, формуватися і в електронній формі, що значно спрощує процес документообігу в бюджетній уста- нові. Але перетворення визначення первинного до- кументу не завершується тільки на формі доку- мента. На даний час відсутня вимога про фіксацію та підтвердження господарської операції в первин- ному документі, а включено лише відомості про господарську операцію. Хоча дані зміни проведені у зв’язку з необ- хідністю визнання рахунку (інвойсу) первинним обліковим документом що спрощує процедури ве-
- 45. The scientific heritageNo 49 (2020) 45 дення бухгалтерського обліку та фінансової звіт- ності, а також демократизувати взаємовідносини бізнесу і фіскальних органів, але вони значно впли- нули на ведення бухгалтерського обліку в бюджет- них установах [4]. В нормативно-правових актах доволі поши- рене визначення первинний документ (табл. 1), але проаналізувавши більшість з них можна ствер- джувати, що кожне визначення виділяє, характери- зує якусь окрему частину з цього поняття. Тому вивчивши всі доступні терміни, найдоцільніше визначити первинний документ, як документ, що створений в електронній або письмовій формі, який містить обов’язкові реквізити і має достатньо ін- формації, відомості про господарську операцію, включаючи розпорядження і дозволи керівництва і є вичерпною підставою для відображення її в бух- галтерському обліку. В бюджетних установах первинні документи в бухгалтерському обліку в більшості використову- ються в паперовій формі, це пов’язано в основному з недостатньою інформаційною обізнаністю кори- стувачів та відсутністю сучасного програмного продукту для автоматизації бухгалтерського обліку. Під автоматизацією бухгалтерського обліку насамперед слід розуміти і широку можливість ви- користання електронних первинних документів. Електронні первинні документи мають безліч пере- ваг, так наприклад фіксація надходження первин- ного документу, а також внесення коригувань до нього проводиться автоматично програмним про- дуктом, та зберігається в реєстрах, що дає змогу при необхідності повертатися до даного документа. Таблиця 1 Характеристика первинного документу в різних нормативно-правових актах № з/п Нормативно –законодавчий акт Визначення 1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» Документ, який містить відомості про госпо- дарську операцію 2. Наказ МФУ №88 від 24.05.1995 року «Про затвердження Положення про докумен- тальне забезпечення записів у бухгалтер- ському обліку» Документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські опе- рації, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення 3. Постанова ПНБУ №75 від 04.07.2018 року «Про затвердження Положення про ор- ганізацію бухгалтерського обліку, бухгал- терського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» Документ, який містить відомості про операцію 4. Наказ МЮУ №3253/5 від 22.12.2010 року «Про затвердження Правил ведення но- таріального діловодства» Фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгал- терського обліку та податкових документах (ка- сові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, нарядів на роботу, акти про приймання, здавання і спи- сання майна, матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки- фактури, авансові звіти тощо) Джерело: сформовано автором на основі [5] та власних напрацювань Також паралельно з організаційними перева- гами спостерігається і економічна, екологічна до- цільність електронного первинного документу порівняно з паперовою формою. Зменшення папе- рового документообігу вивільняє кошти бюджетної установи на інші важливі цілі та покращує еко- логічну ситуацію в країні у зв’язку з зменшенням попиту на продукцію целюлозно-паперової проми- словості. Поширення використання електронного первинного документу можливо завдяки прове- денню роз’яснювальної роботи, тренінгів, вебінарів серед працівників бухгалтерських служб бюджет- них установ. На даний час безпосередніми виконав- цями відсутнє розуміння переваг електронних пер- винних документів порівняно з паперовою фор- мою, і здебільшого в їхньому розумінні електронний первинний документ тотожній відска- нованому паперовому документу з наявними обов’язковими реквізитами, що не відповідає самій концепції заснування електронного документу. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов’язкових рек- візитів електронних документів визначається зако- нодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візу- альною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною [6]. Також на нашу думку негативно на поширення застосування електронних документів впливає за- конодавча норма про обов’язковість надання доку- ментів у паперовому вигляді за рахунок установи на вимогу контролюючих або судових органів. Це
- 46. 46 The scientificheritage No 49 (2020) означає що бюджетна установа зобов’язана само- стійно роздрукувати електронні документи та надати їх відповідним органам. Працівники бухгал- терських служб у своїй діяльності постійно кори- стуються електронними первинними документами для фіксування господарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку і це не призводить до дис- комфорту у їхній діяльності. Таким чином контро- люючі органи для виконання своїх функціональних обов’язків можуть застосовувати електронні пер- винні документи без їх паперового еквіваленту. Скасування норми про обов’язковість роздруку- вання первинних документів дозволить спростити процес поширення застосування електронних доку- ментів. Розглядаючи суть та роль первинного доку- менту в бухгалтерському обліку бюджетних уста- нов необхідно звернути увагу на обов’язкові рек- візити, які має містити документ. Первинні документи повинні мати такі обов'яз- кові реквізити: найменування підприємства, уста- нови, від імені яких складений документ, назва до- кумента (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру госпо- дарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської опе- рації і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифіку- вати особу, яка брала участь у здійсненні госпо- дарської операції [2]. В Україні процес трансформації та мо- дернізації бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів впливає і на сферу документообігу і оформлення первинних документів. Так відповідно до змін внесених в нормативно-правові акти України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями» [7] встанов- лено, що відбиток печатки не може бути обов’язко- вим реквізитом будь-якого документа, що по- дається суб’єктом господарювання до органу дер- жавної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб’єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вва- жається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповнова- женої особи такого суб’єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Ор- ган державної влади або орган місцевого самовря- дування не вправі вимагати нотаріального засвід- чення вірності копії документа у разі, якщо така ви- мога не встановлена законом[8]. Застосування даної норми законодавства, щодо оформлення пер- винних документів дозволило значно спростити ро- боту державних органів та суб’єктів господа- рювання і ніяким чином негативно не вплинуло на якість відпрацьованих документів. Чинні законодавчі норми дозволяють викори- стовувати первинний документ для реєстрації гос- подарської операції в бухгалтерському обліку у випадку наявності незначних недоліків в докумен- тах. Важливо при застосуванні даних документів, звернути увагу про наявність можливостей іденти- фікувати особу, яка брала участь у здійсненні гос- подарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг госпо- дарської операції тощо. Досліджуючи роль первинного документу у становленні бухгалтерського обліку бюджетних установ необхідно звернути увагу на такий первин- ний документ як бухгалтерська довідка. Бухгалтер- ська довідка – це універсальний первинний доку- мент, який використовується для виправлення по- милок, які вплинули на недостовірні відображення даних в регістрах бухгалтерського обліку. Помилки в облікових регістрах за звітний рік, що виявлені після записів підсумків облікових регістрів у Головну книгу, виправляються спосо- бом сторно. Цей спосіб передбачає складання Бух- галтерської довідки, в яку помилка (сума, коре- спонденція рахунків) заноситься червоним чорни- лом, пастою кулькових ручок тощо або у дужках, а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до регістру бухгалтерського обліку і Головної книги у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується не- правильний запис та відображуються правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Виправлення помилок минулих років оформлюється Бухгалтерською довідкою, де наво- диться зміст помилки, сума та кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку, якою виправ- ляється помилка. У місяці складання бухгалтерсь- кої довідки її дані записуються до відповідного регістру бухгалтерського обліку і Головної книги [9]. Слід зауважити, що помилки можуть допуска- тися не лише внаслідок порушення вимог бухгал- терського обліку бухгалтером бюджетної установи, але й внаслідок невірного зіставлення первинних документів, які несуть викривлену інформацію про господарську операцію. Бухгалтер не завжди має можливість здійснити попередній контроль до- стовірності інформації занесеної в первинному до- кументі. І на практиці працівник бухгалтерської служби при прийомі первинного документу здійснює лише перевірку наявності обов’язкових реквізитів на первинному документі, а відповідаль- ність за достовірність показників відображених в документі несе безпосередній виконавець (запов- нювач) даного документу. Підсумовуючи все вищесказане, можна дійти висновку, що вимоги до оформлення та потреба до інформативного наповнення первинних документів в бюджетних установах України не відповідають викликам сьогодення. На даний час необхідно зако- нодавчо привести термінологію первинних доку- ментів до єдиного зразка. Також, уряду країни необхідно більше уваги приділити поширенню
- 47. The scientific heritageNo 49 (2020) 47 електронних первинних документів, насамперед за- вдяки створенню дієвої системи автоматизованого бухгалтерського обліку у державному секторі. Список літератури 1. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 08.07.2010 року № 2456- VI - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 2. Про затвердження Положення про доку- ментальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (редакція 1995 року) [Електронний ресурс]: Наказ МФУ №88 від 24.05.1995 року - Режим до- ступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0168- 95/ed19950524#Text 3. Про затвердження Положення про доку- ментальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (редакція 1995 року) [Електронний ресурс]: Наказ МФУ №88 від 24.05.1995 року - Режим до- ступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0168- 95/ed20180803#Text 4. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів (щодо усунення адміністратив- них бар’єрів для експорту послуг)» [Електронний ресурс]: Пояснювальна записка - Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf35 11=58833 5. Пронь, Н. О. (2011). Поняття первинних документів та вимоги до їх оформлення [Електрон- ний ресурс]: Стаття - Режим доступу: https://ir.kneu.edu.ua/bitstream/handle/2010/946/Pron. pdf?sequence=1 6. Про електронні документи та електронний документообіг [Електронний ресурс]: Закон України від 22.05.2003 року № 851-IV- Режим до- ступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851- 15#Text 7. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридич- ними особами та фізичними особами – підприємцями [Електронний ресурс]: Закон України від 23.03.2017 року № 1982-VIII - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1982- 19#Text 8. Господарський Кодекс України [Електрон- ний ресурс]: Закон України від 16.01.2003 року № 436-IV - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text 9. Про затвердження Методичних рекомен- дацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства фінансів України від 29.12.2000 року № 356 - Ре- жим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0356201- 00#Text
- 48. 48 The scientificheritage No 49 (2020) JURIDICAL SCIENCES К ОПРЕДЕЛЕНИЮ НАУЧНЫХ ОСНОВ ДЕТЕРМИНАЦИИ ПРЕСТУПНОСТИ В СФЕРЕ ИНФОРМАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ Бодунова О.Н. доцент кафедры уголовного права и криминологии Университета государственной фискальной службы Украины TO DETERMINING THE SCIENTIFIC BASES OF DETERMINATION OF CRIME IN THE FIELD OF INFORMATION TECHNOLOGIES Bodunova O. Associate Professor, Department of Criminal Law and Criminology University of the State Fiscal Service of Ukraine Аннотация В статье рассмотрены взгляды ученых о комплекса детерминант преступности в сфере информа- ционных технологий. Установлено, что в условиях, которые формируют эти причины являются: переход к информационному обществу, последствия неудачных экономических реформ, недостатки государствен- ной политики в информационной сфере и тому подобное. Abstract The article considers the views of scientists on a set of determinants of crime in the field of information technology. It is established that the conditions that form these reasons are: the transition to the information society, the consequences of failed economic reforms, the shortcomings of state policy in the information sphere, and so on. Ключевые слова: преступность, информационные технологии, детерминанты, уголовные правона- рушения, причины Keywords: crime, information technology, determinants, criminal offenses, reasons Стремительное развитие информационно-те- лекоммуникационных сетей, создание многочис- ленных информационных систем, разработка более совершенных технических устройств - все это со- здает условия, облегчающие совершение уголов- ных правонарушений в этой сфере, количество ко- торых с каждым годом увеличивается как в Укра- ине, так и в других государствах. Преступления в сфере информационных тех- нологий имеют динамический характер. Вслед- ствие постоянного развития новейших технологий не менее быстрыми темпами изыскиваются и про- дуцируются новые формы компьютерной преступ- ности, распространяются с использованием ранее неизвестных методов. Именно поэтому существующие реалии обу- славливают необходимость осмысления современ- ных аспектов преступности в сфере информацион- ных технологий и ее основных угроз, причем не только с теоретико-правовых позиций или уго- ловно-правовой защиты компьютерной информа- ции, но и с точки зрения криминологической науки. Тенденция к расширению сфер преступной де- ятельности с помощью информационных техноло- гий определяет необходимость научной прора- ботки и более глубокого познания причинного ком- плекса преступности в сфере компьютерной информации [7, с. 331-341]. Проблемы компьютерных преступлений в Украине исследовали Д. Азаров, П. Андрушко, Ю. Баулин, П. Биленчук, А. Белоусов, В. Бутузов, В. Гавловский, В. Голино, Б. Головкин, В. Голубев, М . Гуцалюк, Ю. Заика, М. Карчевский, Н. Коваленко, Н. Козак, А. Корыстин, В. Кузнецов, Б. Кузьменко, С. Кузьмин, А. Литвинов, А. Музыка, Д. Никифор- чук, Ю. Орлов , С. Остапец, М. Плугатир, Н. Розен- фельд, Б. Романюк, М. Рудик, А. Савченко, Г. Уса- тый, В. Хахановський, В. Цимбалюк, В. Шеломен- цев, Я. Якубовский и др. Стоит отметить, что информационное разви- тие общества и внедрение на государственном уровне в Украине использование сети Internet и других компьютерных систем во всех сферах обще- ственной жизни наряду с положительными дости- жениями сопровождается и негативными явлени- ями. Особую озабоченность вызывает увеличение количества уголовных правонарушений в сфере ис- пользования электронно-вычислительных машин (компьютеров), компьютерных систем и сетей как в мире, так и в Украине, поскольку такие преступные деяния не только тормозят позитивные тенденции развития, но и наносят ущерб обществу, государ- ству, субъектам информационных отношений во всех сферах хозяйствования и отдельным гражда- нам. Большую опасность представляет появление новых форм преступной деятельности, связанных с использованием высоких технологий, которые ра- нее не были известны. С такими проявлениями пока очень трудно вести эффективную борьбу как с точки зрения уголовного преследования, так и при- менения организационно-управленческих и крими- нологических мер по их предупреждению. К таким
- 49. The scientific heritageNo 49 (2020) 49 преступных посягательств следует отнести умыш- ленное вмешательство в работу автоматизирован- ных систем, что привело к искажению или уничто- жению компьютерной информации или носителей информации, или распространение программных и технических средств, предназначенных для неза- конного проникновения в автоматизированные си- стемы и способных повлечь искажение или уничто- жение информации или носителей информации. Основные причины преступности в сфере ин- формационных технологий, на наш взгляд, наибо- лее целесообразным будет рассматривать комплек- сами причин в зависимости от отношений, которые порождают. Прежде всего, рассмотрим правовые причины преступности в сфере информационных техноло- гий. Такими можно считать: - отсутствие или недостаточное правовое регу- лирование общественных отношений в сфере ин- формационных технологий, как формирующихся, так и сформировавшиеся; - недостаточная правовая урегулированность других общественных отношений, является одним из основных факторов существования социально- экономических причин преступности в сфере ис- пользования ЭВМ; - информационные отношения в Украине нахо- дятся в стадии формирования, законодательство об информационных отношения регулирует в основ- ном общие вопросы, только некоторые отрасли уре- гулированы в достаточной мере (защита государ- ственной и других видов тайн). Между тем, инфор- мационный обмен может осуществляться на следующих уровнях: межличностный; обществен- ный; государственный. Устойчивый рост количества преступлений в сфере информационных технологий Б. А. Бекназа- ров связывает с распространением компьютерной техники, ее доступностью, простотой и удобством в использовании. С появлением глобальных компь- ютерных сетей, например, сети открытого доступа Интернет, с помощью которой компьютерные пре- ступления могут совершаться в одном государстве, а преступное последствие наступит в другой, при- чем следы преступлений могут оказаться в третьих странах. Автор обращает внимание на важность определения в данной ситуации юрисдикции госу- дарства, то есть компетенции судебных и админи- стративных органов по рассмотрению и проведе- нию дел в отношении компьютерных преступле- ний. Одной из причин, по мнению ученого, способ- ствуют распространению преступности в сфере ин- формационных технологий, является поведение жертвы преступления, а именно принятие решения потерпевшей стороной по обращению в правоохра- нительные органы по факту совершения компью- терного преступления, чаще всего делается не- охотно в связи с различными обстоятельствами. Таким образом, Б. А. Бекназаров считает, что одной из главных причин компьютерных преступ- лений является их высокая латентность, и, как след- ствие, безнаказанность. Кроме этого, зачастую, средства массовой информации создают в сознании граждан, и, в первую очередь, молодежи, ложное представление об ответственности за совершение компьютерных преступлений, в отношении инсти- тута интеллектуальной собственности, создают не- адекватный образ компьютерного преступника [1, с. 12]. Поддерживая подобное мнение, А. А. Жмыхов отмечает существование особенностей в формиро- вании мотивации субъекта совершения компьютер- ного преступления под влиянием изменений, свя- занных с переходом на новые технологические средства производства и информационного обеспе- чения. Взаимосвязь и взаимообусловленность но- вой социальной среде, соответствующих психоло- гических характеристик субъекта и условий соци- ального контроля образуют специфику причинного комплекса детерминации компьютерной преступ- ности [3]. А. А. Жмыхов объясняет одну из причин неуклонного роста количества компьютерных пре- ступлений нежеланием самих жертв заявлять в пра- воохранительные органы о событии преступления, что неизбежно приводит к увеличению уровня ла- тентности данных деликтов, соглашаясь тем самым с Б. А. Бекназаров. В своем исследовании «Криминологический анализ преступности в сфере компьютерной инфор- мации (по материалам Республики Дагестан)» Н. С. Гаджиев отмечает, что ключевую роль в выработке компьютерной преступности играет виктимность владельцев компьютерной информации вследствие слабой организации охраны последней и того , что ЭВМ характеризуется технической уязвимостью [2]. К такому же выводу приходит и Т. М. Лопа- тина, характеризуя факторы криминогенно-викти- могенного детерминации, провоцируют возмож- ность совершения компьютерных преступлений, и, подразделяя их на индивидуально-личностные (со- циально-психологические), социальные (положе- ние потенциальной жертвы преступления в соци- альной иерархии общества), поведенческие (дея- тельностные), а также выделяя фактор технической уязвимости компьютерных технологий. В частно- сти, Т. Н. Лопатина рассматривает компьютерную «игромании» как разновидность девиантного пове- дения, и, следовательно, одной из причин компью- терной преступности [4]. Другой ученый А. Г. Юренков в работе «Соци- альные детерминанты правонарушений в сфере ин- формационных технологий: социологический ана- лиз» [9] делает вывод, что, проявляя социальные детерминанты распространения правонарушений в сфере информационных технологий, необходимо рассматривать в комплексе: особенности современ- ного состояния экономики страны; проблемы соци- ального контроля, осуществляемого с помощью нормативного (правового и морального) регулиро- вания поведения; влияние информационно-психо- логической безопасности личности на уровень пра- вонарушений, а также все негативные социальные
- 50. 50 The scientificheritage No 49 (2020) процессы, которые являются следствием существу- ющих противоречий в вышеуказанных сферах. Автор рассматривает правонарушения в сфере информационных технологий как одну из форм де- виаций, характерных для социума, находится на этапе перехода от индустриального к постинду- стриальному (информационного) общества. Именно на этой почве А. Г. Юренков обнаруживает социальные детерминанты преступности в сфере информационных технологий, одним из ключевых факторов определяя нигилистическую, деформиро- ванную ценностную ориентацию определенной ча- сти общества [9]. Анализируя причинный комплекс преступно- сти, связанной с незаконным оборотом вредонос- ных программ, А. А. Маслакова приходит к ряду обобщающих выводов, которые можно применить к компьютерной преступности в целом [5]. Ведущую роль в детерминации компьютерной преступности играют деформации экономической, правовой и нравственного сознания, на индивиду- альном уровне реализованы в корыстной мотива- ции, правовом нигилизме и убежденности в соб- ственной безнаказанности, частично или полно- стью подтверждается рядом вышеупомянутых исследователей. Разрыв между темпами развития технического прогресса и нравственного сознания чаще всего приводит к немотивированного вандализма (напри- мер, в случае создания вредоносных программ). Причины такого своеобразного вандализма, не имеет конкретного адреса или объекта ущерба, ле- жат в социально-психологической сфере, в искрив- ленной правосознания и психологической ущерб- ности. Условиями, формирующие эти причины явля- ются: переход к информационному обществу, по- следствия неудачных экономических реформ, недо- статки государственной политики в информацион- ной сфере, недостатки уголовного законодательства, регулирующего отношения в сфере безопасности компьютерной информации, разрушения системы нравственных ценностей, низ- кий уровень комп`ютерной культуры населения, негативное влияние сетевой среды, недостатки в деятельности правоохранительных органов, высо- кий уровень латентности компьютерных преступ- лений. Деформации на уровнях групповой и индиви- дуальной экономической сознания чаще всего ока- зываются в разновидностях пользы; в убеждениями ни в невозможности правомерными способами ре- шить возникающие проблемы, а также в том, что обеспечить достойный уровень жизни можно только неправомерными средствами. Деформации современной правосознания ока- зываются в правовом нигилизме, негативном отно- шении к праву, правовой неосведомленности, по- тере ориентиров правомерного поведения, в неве- рии в его способность выступать эффективным регулятором общественных отношений, в безраз- личном или положительном отношении к противо- правным деяниям, в непонимании общественной опасности совершенных деликтов, в недоверии к системе правоохранительных и судебных органов. Стоит отметить, что недостаточно урегулиро- вана законодательством деятельность средств мас- совой информации. Закон Украины от 16 ноября 1992 № 2782-XII «О печатных средствах массовой информации (прессе) в Украине» требует тщатель- ной переработки и изменений. Сейчас фактически отсутствует определение места и роли средств мас- совой информации в жизнедеятельности общества и государства [6]. Развитие информационных технологий также требует внесения корректив в правовые акты. Под средствами массовой информации в соответствии с действующим законодательством, понимаются пе- риодические и продолжающиеся издания, выходя- щие под постоянным названием, с периодичностью один и более номеров (выпусков) в течение года на основании свидетельства о государственной реги- страции. Приложения к печатным средствам массо- вой информации в виде изданий газетного и жур- нального типа являются отдельными периодиче- скими и такими продолжающихся печатными изданиями и подлежат регистрации на общих осно- ваниях. Закон «О печатных средствах массовой инфор- мации (прессе) в Украине» оставляет открытым во- прос об отнесении к средствам массовой информа- ции так называемых «электронных средств массо- вой информации» (то есть средств массовой информации, которые размещаются в сети Интер- нет) именно как приложений к печатным средствам массовой информации , ведь они наделены боль- шинством признаков СМИ. Представляется целесообразным упомянуть электронные средства массовой информации в За- коне Украины «О печатных средствах массовой ин- формации (прессе) в Украине», внеся необходимые изменения в этот закон, как таковой, плотно вошла в повседневную жизнь форму представления ин- формации [8, с. 222-227]. Итак, на основе сказанного, можем перечис- лить главные факторы, которые являются детерми- нантами преступности в сфере информационных технологий: - подавляющее большинство преступлений, совершаемых в сфере информационных техноло- гий, имеет корыстную природу; - виктимности поведение жертв компьютер- ных преступлений (нежелание обращаться в право- охранительные органы), как следствие, - их высо- кая латентность; - техническая уязвимость информационных систем; - деформации правового и нравственного со- знания правонарушителей в сфере информацион- ных технологий, правовой нигилизм, убежденность в собственной безнаказанности; - негативное влияние сетевой среды на мотива- цию противоправного поведения будущих преступ- ников; - неразвитость индустрии информационных технологий в странах постсоветского пространства;
- 51. The scientific heritageNo 49 (2020) 51 - недостатки нормативно-правового обеспече- ния деятельности в сфере информационных техно- логий. Список литературы 1. Бекназаров Б.А. Криминологическая хара- ктеристика и предупреждение преступлений в сфере компьютерной информации : автореф. дис. ... на соискание ученой степени канд. юрид. наук. : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология ; Уголовно-исполнительное право»; науч. рук. И.Н. Кондрат; МВД России. Санкт-Петербург. ун-т. СПб., 2005. 21 с. 2. Гаджиев М.С. Криминологический анализ преступности в сфере компь- ютерной информации (По материалам Республики Дагестан): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Махачкала, 2004. 168 c. URL: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/96501. html#contents. 3. Жмыхов А.А. Компьютерная преступность за рубежом и ее предупреждение: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. М., 2003. 178 c. URL: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/97486.html. 4. Лопатина Т.М. Криминологические и уго- ловно-правовые основы противодействия компью- терной преступности: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08. М., 2006. 418 с. URL: http://www.lib.ua- ru.net/diss/cont/174401.html#introduction 5. Маслакова Е.А. Незаконный оборот вредо- носных компьютерных программ : Уголовно-пра- вовые и криминологические аспекты : автореф. дис. ... на соискание ученой степени канд. юрид. наук.: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; Уголовно-исполнительное право». М., 2008. 23 с. 6. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 року № 2782-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text 7. Чувирін Д.Е., Зимовець В.В. Концептуа- льні підходи зарубіжних кримінологів до детермі- нації комп’ютерної злочинності. 2010. № 23. С. 331- 341. 8. Школьний В.Б. Деякі причини виникнення і розвитку злочинності у сфері використання ЕОМ. Право і суспільство. 2012. № 2. С. 222-227. 9. Юренков О.Г Социальные детерминанты правонарушений в сфере информационных техно- логий: социологический анализ: дис. ... канд. со- циол. наук: 22.00.04. СПб., 2004. 183 c. URL: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/126030.html. ОСОБЕННОСТИ ПРАВОВОГО СТАТУСА ДЕПУТАТА НАЦИОНАЛЬНОГО СОБРАНИЯ РЕСПУБЛИКИ АРМЕНИЯ Костанян Г.С. Ведущий научный сотрудник Института философии, социологии и права НАН РА, Преподаватель юридического факультета Университета прокуратуры Российской Федерации Доктор юридических наук, Государственный советник юстиции 2-го класса. Казанчян Л.А. Директор Института философии, социологии и права НАН РА, Член Палаты адвокатов РА, Кандидат юридических наук, Докторант Института философии, социологии и права НАН РА FEATURES OF THE LEGAL STATUS OF A DEPUTY OF THE NATIONAL ASSEMBLY OF THE REPUBLIC OF ARMENIA Kostanyan G. Leading researcher of the Institute of Philosophy, Sociology and Law of NAS RA, Lecturer at the Faculty of Law of the University of the Prosecutor's office of the Russian Federation, Doctor of Juridical Sciences, State Councillor of Justice of 2nd class. Kazanchian L. Director of the Institute of Philosophy, Sociology and Law of NAS RA, Member of Chamber of Advocates of the RA Candidate of Juridical Sciences, Doctoral student of the Institute of Philosophy, Sociology and Law of NAS RA
- 52. 52 The scientificheritage No 49 (2020) Аннотация В данной научной статье, на основании изучения конституции и законодательства Республики Арме- ния, раскрываются особенности статуса депутата Парламента. В частности, подчеркиваются особенности института неприкосновенности депутата. Более того, проводится разграничение между понятиями “сво- бодный” и “императивный” мандат. Abstract In this scientific article, based on the study of the constitution and legislation of the Republic of Armenia, the features of the status of a deputy of the Parliament are revealed. In particular, the peculiarities of the institution of immunity of a deputy are emphasized. Moreover, the distinction is made between the concepts “free“ and “imper- ative” mandate. Ключевые слова: Конституция, парламент, депутат, полномочия депутата, мандат. Председатель Парламента, Национальное Собрание. Keyword: Constitution, Parliament, powers of deputy, the Chairman of the Parliament, the National Assem- bly. Термин “парламент” происходит от латин- ского слова “pariare” (французский “parler”) “гово- рить” и применяется чаще, чем термин “легисла- тура” (от латинского “lex” (закон)) или “законода- тельное собрание” [8, с. 131-132; 2,с. 35]. Согласно общепринятому определению, пар- ламент-это высший общегосударственный законо- дательный и представительный орган, основной функцией которого является осуществление зако- нодательной власти в системе разделения властей [7, с. 20]. В современной юридической литературе понятие “структура парламента” включает сово- купность конкретных лиц, органов, структур или подразделений, составляющих парламент государ- ства. Примечательно, что раньше парламенты в ос- новном были однопалатными, а в настоящее время большей части демократических государств дей- ствует система двухпалатного парламента (бикаме- рализм). Национальное Собрание Республики Армения является представительным органом, осуществляет законодательную власть, осуществляет контроль над исполнительной властью, принимает государ- ственный бюджет и осуществляет иные функции, установленные Конституцией. Более того, Полно- мочия Национального Собрания устанавливаются Конституцией. Национальное Собрание действует в соответствии со своим Регламентом[5]. Согласно 89-й статье Конституции РА (изме- нение 06.12.2015 г.), Национальное Собрание со- стоит как минимум из ста одного депутата. Более того, в Национальном Собрании в порядке, уста- новленном Избирательным кодексом, выделяются места для представителей национальных мень- шинств. Национальное Собрание избирается по пропорцио- нальной избирательной системе. Избирательным кодексом гарантируется формирование стабиль- ного парламентского большинства. Если по итогам выборов или посредством образования политиче- ской коалиции стабильное парламентское боль- шинство не формируется, то может быть проведен второй тур выборов. В случае проведения второго тура допускается формирование новых альянсов. Ограничения, условия и порядок образования поли- тической коалиции устанавливаются Избиратель- ным кодексом [5]. Деятельность Национального Собрания осно- вывается на принципах политического плюра- лизма, свободного обсуждения вопросов и коллек- тивного решения. Рабочий язык национального со- брания-армянский. Если приглашенное на заседание лицо выступает на иностранном языке, то обеспечивается перевод на армянский язык. За- седания Национального собрания созываются в го- роде Ереване, в резиденции. Стоит отметить, что Национальное собрание действует в соответствии с Конституцией и Кон- ституционным законом РА “Регламент Националь- ного собрания” (далее также- Регламент) посред- ством сессий, заседаний, а также работы своих ор- ганов. Органами Национального собрания являются депутаты, председатель Националь- ного собрания, его заместители, фракции, ко- миссии и Совет Национального собрания [4]. Рассматривая структуру Национального Со- брания, стоит обратить внимание на институт депу- татства, который является стержневым, структур- ным подразделении Национального Собрания. Ак- тивная и целенаправленная парламентская деятельность каждого из депутатов является глав- ной предпосылкой для эффективного осуществле- ния законодательной власти. Депутат, избранный народом, является уполномоченным представите- лем в парламенте для осуществления законодатель- ной власти, и в этом заключается, в основном, един- ственная конституционно - правовая обязанность депутатов [6, с. 64]. Стоит отметить, что в юридической литера- туре существует мнение о том, что включение де- путата в список органов Национального Собрание является грубейшей ошибкой, с тем обоснованием, что депутат не является органом Национального Собрания, а является членом Парламента [10, с. 239]. Нельзя не согласиться с мнением Г. М. Ха- чатряна, поскольку председатель Национального Собрания является органом организационного, ад- министративного значения, а постоянные и времен- ные комиссии-вспомогательными подразделени- ями. Проведенные нами исследования свидетель- ствуют о том, что одним из способов организации работы Национального собрания является также
- 53. The scientific heritageNo 49 (2020) 53 деятельность депутата. Выделяются два направ- ления депутатской деятельности: в Национальном Собрании и среди избирателей. Деятельность депутата в Национальном Со- брании в основном проявляется в его обязанности- активно участвовать в работе Национального со- брания и его органов. Депутат должен быть на по- стоянной связи со своими избирателями, проводить прием граждан, изучать и в соответствии с действу- ющим законодательством давать ход поступившим от избирателей предложениям, заявлениям и жало- бам. Обобщение идей, содержащихся в заявлениях и жалобах депутата, результаты которых депутат представляет в Национальное собрание, должно стать основой деятельности законодательной вла- сти. В связи с этим, закон также устанавливает обя- занности органов местного самоуправления: по требованию депутата менее одного раза в месяц, в избирательном округе выделять оборудованную комнату для приема граждан. Однако, в Республике Армения нет такого механизма, на основе которого избиратели, в случае невыполнения депутатами своих обязанностей, будут иметь возможность прекратить полномочия последнего. Речь идет об институте отзыва депутата, который, хотя и является присущей императивному мандату категорией, тем не менее, является важным инструментом в обеспечении бдительности и чувства ответственности депутатов. Согласно ст. 94 Конституции РА, депутат представляет весь народ, не обременен императивным мандатом, руко- водствуется своей совестью и убеждениями. Следовательно, он наделен свободным мандатом, который носит представительский характер. При этом, понятие “свободный мандат” абсолютно неоднозначно, поскольку депутат ско- ван членством в политической партии и влиянием электората. Бесспорно, избранный по пропорцио- нальной системе депутат, в первую очередь, зави- сит от своей партии, с которой связана каждоднев- ная деятельность депутата, а в случае разрыва свя- зей с партией, на следующих выборах депутат может лишиться ее поддержки. Стоит отметить, что зависимость избранного по мажоритарной системе депутата проявляется под влиянием электората (корпуса избирателей), поскольку судьба мандата, в конечном счете, решается по их волеизъявлению [3, с.257]. В этих условиях, говоря о “свободе” мандата, а также учитывая нынешнее политическое состояние нашего государства, считаем правильным и целесо- образным проанализировать свободный или импе- ративный мандат более целесообразен для Респуб- лики Армения. Анализ этих институтов показы- вает, что одним из основных различий между ними является то, что в случае свободного мандата депу- тат выступает, как представитель всего народа, а не того избирательного округа откуда он был избран, а в случае императивного мандата в качестве пред- ставителя того избирательного округа, где он был избран. В случае свободного мандата депутат не несет ответственности за неисполнение или ненад- лежащее исполнение своих депутатских обязанно- стей, это обосновывается отсутствием института отзыва депутатов Национального Собрания Рес- публики Армения (Конституция РА устанавливает, что полномочия депутата прекращаются в случаях неуважительного отсутствия как минимум на поло- вине голосований в течение каждого календарного полугодия, а также нарушения требований статьи 95 Конституции о несовместимости депутатского мандата). Между тем, в Национальном Собрании бывшего и нынешнего созывов есть депутаты, ко- торые абсолютно не в курсе проблем ни своего из- бирательного округа, ни, тем более, населения всей страны. При этом, как отмечает Ж.Ж. Руссо: “Суве- ренитет неотделим и не может быть передан, можно только передать власть, а не волю народа су- веренитету” [9, с.222]. Исходя из указанных соображений, было бы правильным установить в Республике Армения принцип обязательного мандата, конечно, с некото- рыми оговорками, которые позволили бы нашему народу не выбирать депутатов и забыть о них в те- чение следующих 4 лет, но в случае избрания также контролировать их деятельность. Речь идет о том, что основой парламентаризма является то, что де- путат выступает в качестве представителя всей страны, а не населения своих избирателей, и это об- стоятельство, естественно, исключает применение механизма отзыва депутата. В данном случае, не может быть и речи о свободном мандате. Однако, на наш взгляд, можно говорить о свободном ман- дате при наличии ответственности перед избирате- лями, то есть, о “свободном мандате” некоторыми элементами “обязательного” мандата. Скажем, установив институт свободного мандата, дать воз- можность населению конкретного избирательного округа выступить в Национальном Собрании с ини- циативой о прекращении полномочий депутата, а более конкретно: не менее чем 5000 избирателям предоставить право обратиться в Национальное Со- брание для рассмотрения вопроса о прекращении полномочий депутата их избирательного округа. Применение такого механизма предоставит возможность для эффективной реализации консти- туционных прав избирателей (в частности, со- гласно ст. 48 Конституции РА- граждане Респуб- лики Армения, достигшие на день выборов в Наци- ональное Собрание или референдума восемнадцати лет, имеют право избирать и участвовать в референ- думе. Следует обратить внимание также на тот факт, что депутат обладает неприкосновенностью. Так, депутат в течение и после срока своих полномочий не может подвергаться преследованию и привле- каться к ответственности за выраженное в рамках депутатской деятельности мнение или голосование. Более того, уголовное преследование в отношении депутата может быть возбуждено только с согласия Национального Собрания. Конституцией также предусмотрено, что депутат не может быть лишен свободы без согласия Национального Собрания, за исключением случая, когда он был пойман в мо- мент совершения преступления или непосред- ственно после этого. В этом случае, лишение сво- боды не может продолжаться более семидесяти двух часов. О лишении депутата свободы немед- ленно сообщается Председателю Национального Собрания. Что касается вопроса о несовместимо- сти депутатского мандата, то, согласно ст. 95 Конституции РА, депутат не может занимать не обусловленной своим статусом должности в других государственных органах или органах местного са-
- 54. 54 The scientificheritage No 49 (2020) моуправления, какой-либо должности в коммерче- ских организациях, заниматься предприниматель- ской деятельностью, выполнять иную оплачивае- мую работу, кроме научной, образовательной и творческой работы [1]. При этом, в течение месяца после получения депутатского мандата, согласно статье 2 Закона РА “О гарантиях деятельности депутата националь- ного собрания Республики Армения”, депутат обя- зан: 1. сняться с государственного учета индиви- дуального предпринимателя; 2. освободиться от должности, занимаемой в коммерческих организациях; 3. выйти из коммерческих организаций или полностью передать в доверительное управление свою долю в их уставном капитале; 4. отказаться от доверительного управления чужим имуществом в коммерческой организации; 5. освободиться от должностей, занимаемых в государственных органах или органах местного самоуправления, за исключением должностей, ука- занных в части 5 настоящей статьи; 6. уволиться с работы на платной основе, за ис- ключением научной, педагогической или творче- ской работы. Согласно вышеуказанному закону, если дого- вор доверительного управления долей депутата в уставном капитале коммерческой организации не прекращен по основанию упразднения этой органи- зации или признания ее банкротом, то депутат обя- зан выйти из коммерческой организации или пол- ностью передать в доверительное управление свою долю в ее уставном капитале в течение месяца по- сле прекращения договора доверительного управ- ления. В контексте данного закона предприниматель- ской деятельностью, а также научной, педагогиче- ской или творческой работой считается соответ- ствующая деятельность или работа, установленная статьей 24 Закона Республики Армения “О публич- ной службе”. Должностями, обусловленными ста- тусом депутата, являются должности Председателя Национального Собрания и его заместителей, пред- седателей комиссий и их заместителей, руководи- телей и секретарей фракций, а также другие долж- ности, связанные с осуществлением полномочий или функций Национального Собрания или его ор- ганов.[1]. Примечательно, что закон устанавливает обя- занности депутата, связанные с осуществлением депутатских полномочий, превалируют над осу- ществляемой им научной, педагогической, творче- ской работой или другой не запрещенной законом трудовой деятельностью. Более того, оплата труда депутата за научную, педагогическую или творче- скую работу не может превышать разумный раз- мер, то есть размер, на который может претендо- вать лицо, обладающее аналогичными качествами для подобной деятельности, но не являющееся де- путатом. Наряду с многочисленными и широкомас- штабными депутатскими полномочиями, преду- смотренными Конституцией РА и другими зако- нами, законодатель установил для депутата также обязанности согласно положению, предусмотрен- ному ч. 1 статьи 16 регламента Национального Со- брания, согласно которому депутат обязан участво- вать в заседаниях Национального Собрания. Как было отмечено, законодательством Рес- публики Армения не установлен механизм отзыва депутатов, однако Конституция четко определяет порядок и условия прекращения полномочий депу- тата. Согласно статье 98 Конституции РА полномо- чия депутата прекращаются: 1. В случаях истечения срока полномочий Национального Собрания, 2. утраты им гражданства Республики Арме- ния или приобретения гражданства другого госу- дарства, 3. вступления в законную силу приговора о его осуждении к лишению свободы, 4. вступления в законную силу решения суда о признании его недееспособным, 5. безвестно отсутствующим или умершим, его смерти, отставки. Полномочия депутата так же прекращаются в случаях неуважительного отсутствия как минимум на половине голосований в течение каждого кален- дарного полугодия, а также нарушения требований статьи о несовместимости депутатского мандата. В Конституционный Суд по вопросу прекра- щения полномочий депутата в данном случае имеют право как Совет, так и не менее чем одна пя- тая от общего числа депутатов [4]. Список литературы 1. Закон РА “О гарантиях деятельности депу- тата национального собрания Республики Арме- ния” (прин. 16.12.2016г.) https://www.arlis. am/Doc- umentView.aspx?docid=126175(дата обращения: 07.06.2020). 2. Казанян Л.А. Некоторые особенности функционирования современного парла- мента//Научный журнал “Юридический факт”. №97. С.35-37. 3. Конституционное право зарубежных стран/Под. ред. Б.А. Страшуна, М., Изд-во Бек, 1996. 757с. 4. Конституционный закон Республики Ар- мения “Регламент национального собрания” (прин.16.12.2016, с изм. от 11.05.2020), URL: http://www.parliament.am/parliament.php?id=bylaw& lang=rus#3(дата обращения: 07.06.2020). 5. Конституция Республики Армения (изм. от 06.12.2015), URL: http://www.president.am/ru/ constitution-2015/(дата обращения: 10.07.2020). 6. Костанян Г.С. Конституционно-правовой статус Национального Собрания Республики Арме- ния. Дисс … канд юрид. наук. Ереван. - 2002. 165 с. 7. Костанян С.Г., Казанчян Л.А. Основы пар- ламентского права в Республике Армения. Учебно- методическое пособие. Ереван. - Лимуш. 2019. 111с. (на арм.яз.). 8. Попова А.В., Абрамова. М.Г. Конституци- онное право зарубежных стран: учебник и практи- кум для академического бакалавриата. М.: Юрайт. - 2016. 371 с. 9. Руссо Ж.Ж. Трактаты. М., Изд-во Наука,1969.-704с. 10. Хачатрян Г.М. Первая Конституция Рес- публики Армения. Ереван.1997.300с.
- 55. The scientific heritageNo 49 (2020) 55 НЕКОТОРЫЕ ВОПРОСЫ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ПООЩРИТЕЛЬНОЙ НОРМЫ ОБ ОСВОБОЖДЕНИИ ОТ УГОЛОВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ УЧАСТНИКОВ ПРЕСТУПНОГО СООБЩЕСТВА Саргсян А.А. соискатель кафедры уголовного права и уголовно-процессуального права Института права и политики Российско-Армянского университета SOME ISSUES OF IMPROVING THE INCENTIVE NORM ON EXEMPTION FROM CRIMINAL LIABILITY OF MEMBERS OF THE CRIMINAL COMMUNITY Sargsyan A. The PhD student of the Chair of Criminal Law and Criminal Procedure of the Institute of Law and Politics of the Russian-Armenian University Аннотация В статье рассматриваются особенности применения поощрительной нормы об освобождении от уго- ловной ответственности за участие в преступном сообщество как одно из направлений противодействия организованной преступности, представляющей собой серьезную угрозу безопасности государства и ми- рового сообщества. В ходе исследования выявлен ряд особенностей освобождения от уголовной ответ- ственности участников преступного сообщества по уголовному законодательству некоторых зарубежных стран и предложена авторская редакция примечания к ст. 210 УК РФ. Abstract The article deals with the specifics of applying the incentive norm on exemption from criminal liability for participation in a criminal community as one of the ways to counter organized crime, which is a serious threat to the security of the state and the world community. The research reveals a number of features of exemption from criminal liability of members of the criminal community under the criminal legislation of some foreign countries and suggests the author's version of the note to article 210 of the criminal code of the Russian Federation. Ключевые слова: преступное сообщество; организованная преступность; освобождение от уголов- ной ответственности; руководитель преступного сообщества; добровольность. Keywords: criminal community; organized crime; exemption from criminal liability; leader of the criminal community; voluntary. В теории и практике уголовного права до сих возникают определенные трудности при толкова- нии некоторых положений поощрительной нормы об освобождении от уголовной ответственности участников преступного сообщества. Реализация примечания к ст. 210 УК РФ возможна при наличии совокупности трех обязательных условий, среди которых: 1) добровольное прекращение лицом участия в преступном сообществе (преступной организа- ции) или входящем в него (нее) структурном под- разделении; 2) активное способствование раскрытию и (или) пресечению преступлений, совершенных пре- ступным сообществом; 3) отсутствие в действиях лица иного состава преступления. Первый вопрос, нуждающийся в разъяснении, касается уточнения субъектного состава, на кото- рый распространяется данное примечание. В соот- ветствии с буквальным толкованием следует вы- вод, что от ответственности могут быть освобож- дены лишь участники преступного сообщества 4 Ермакова Е.Д. Специальные случаи освобождения от уголовной ответственности в уголовном праве России. дисс. канд. юрид. наук, 2006. С. 126-127. (преступной организации). Законодатель не допус- кает возможности освобождения от уголовной от- ветственности создателей и руководителей пре- ступного сообщества4 . А.Г. Антонов полагает, что целесообразно установить примечание к ст. 210 УК РФ и по отношению к первостепенным участникам преступного сообщества, ведь его главная цель – разрушить структуру преступного сообщества5 . Мы также разделяем позицию А.Г. Антонова, од- нако при условии, что организаторов и руководите- лей следует освобождать от уголовной ответствен- ности в случае, если деятельность преступного со- общества не начала осуществляться. Значительный интерес представляет ст. 20 УК Республики Беларусь, согласно которой «участник преступной организации или банды (кроме органи- затора или руководителя), добровольно заявивший о существовании организации или банды и способ- ствовавший их изобличению, освобождается от уголовной ответственности за участие в преступ- ной организации или банде и совершенные им в со- ставе преступной организации или банды, за ис- 5 Антонов А. Г. Освобождение от уголовной ответствен- ности по нормам Особенной части УК РФ: монография / А. Г. Антонов. – Новокузнецк: ФГОУ ВПО Кузбасский институт ФСИН России, 2007. С. 81.
- 56. 56 The scientificheritage No 49 (2020) ключением особо тяжких или тяжких преступле- ний, связанных с посягательством на жизнь или здоровье человека. Подобное ограничение воз- можно было бы закрепить и в уголовных законода- тельствах России и Армении. В связи с этим, однако, Ж. Виденькина отме- чает, что «исключение, предусмотренное в ст. 20 УК Республики Беларусь, является весьма спор- ным. Участник преступной организации или банды может быть освобожден от уголовной ответствен- ности за участие в этих объединениях, но за совер- шенные конкретные преступления, независимо от их степени тяжести, на наш взгляд, он должен нести ответственность»6 . Бельгийский законодатель также не преду- сматривает освобождения от уголовной ответ- ственности руководителей и организаторов пре- ступного сообщества. Так, в соответствии со ст.326 «Освобождаются от наказаний, установленных настоящей главой, те из виновных, кто до какого бы то ни было покушения на преступление или просту- пок, составляющий предмет деятельности преступ- ной организации, и до начала любого рода пресле- дования, сообщат органу власти о существовании таких банд и имена их руководителей и их подчи- ненных»7 . Как видно, бельгийский законодатель наиболее жестко подходит к условиям освобожде- ния в отношении участников преступного сообще- ства, перенося их начало до момента осуществле- ния преступной деятельности. Следующей проблей является добровольность прекращения участия в преступном сообществе, что предполагает совершение данных действий по собственной воле и при наличии объективной воз- можности дальнейшего продолжения участия в нем. Совершенно верно отмечает А.Г. Антонов, что преступное сообщество обладает «последующей конкретной опасностью»8 , и соответственно, при- мечание к ст. 210 может способствовать предупре- ждению наиболее тяжких преступлений, выявле- нию соучастников и устранению условий, способ- ствовавших совершению преступления. А.Г. Агапов отмечает, что «нельзя признавать добровольным вынужденное прекращение лицом преступной деятельности, например, явку лица с повинной в правоохранительные органы, когда все участники сообщества (организации) уже задер- жаны или привлечены к уголовной ответственно- сти, а задержание этого члена криминальной струк- туры – это всего лишь дело времени. Возможна и 6 Виденькина Ж. Ответственность за организацию пре- ступного сообщества или участие в нем. 2014. Литагент. 7 Уголовный кодекс Бельгии. [Электронный ресурс]: URL: https://www.litres.ru/grigoriy- machkovskiy/ugolovnyy-kodeks-belgii/chitat-onlayn/ (дата обращения: 12.07.2020) 8 Антонов А.Г. Указ. соч. С. 79. 9 Агапов А.П. Основы теории регламентации ответствен- ности и противодействия организованной преступности. Монография. — СПб.: Издательство СПб. университета МВД России, 2011. — 328 с. С. 227. ситуация, когда потерпевший от преступления за- ставляет одного или нескольких участников пре- ступного сообщества явиться в правоохранитель- ные органы с повинной и сообщить о совершенных преступлениях, угрожая в случае отказа физиче- ской расправой. Думается, что и в этом случае го- ворить о добровольности прекращения лицом пре- ступной деятельности нельзя»9 . Аналогичную по- зицию занимает Е.И. Чекмезова, отмечающая, что прекращение участия в деятельности сообщества в силу наличия принуждения со стороны третьих лиц исключает освобождение от уголовной ответствен- ности10 . Рассматривая признак добровольности прекра- щения лицом участия в преступном сообществе (преступной организации), следует отметить опыт литовского законодательства. Так, согласно ч. 4 ст. 249 УК Литвы «От уголовной ответственности освобождается лицо, принимавшее участие в совер- шении преступным сообществом преступлений, предусмотренных частями 1 и 2 настоящей статьи, либо принадлежавшее к такому сообществу, кото- рое, однако, сделало чистосердечное признание в содеянном, предоставило правоохранительной ин- станции ценную информацию, позволяющую пре- градить путь деятельности преступного сообще- ства либо привлечь к уголовной ответственности его членов»11 . Таким образом, законодатели регла- ментируют в примечаниях различные виды явки с повинной. На наш взгляд установленное в уголов- ном законодательстве Литовской Республики тре- бования о чистосердечности признания носит фор- мальный характер и на практике трудно доказуемо. Что касается позитивных постпреступных послед- ствий, то следует отметить оригинальную форму- лировку в ч. 4 ст. 249 Уголовного кодекса Литов- ской Республики, которая закрепляет как результат позитивной деятельности виновного не только пре- кращение деятельности преступного сообщества, но и привлечение к уголовной ответственности его членов12 . Следует также отметить вторую часть рассмат- риваемого примечания, в которой отмечается, что «от уголовной не освобождается лицо, принявшее участие в убийстве, или лицо, к которому уже было применено такое освобождение от уголовной от- ветственности»13 . Данное законодательное ограни- чение безусловно заслуживает заимствования рос- сийским и армянским законодателем. Схожее положение содержится и в Уголовном кодексе Республики Казахстан – виновный может 10 Чекмезова Е.И. Примечание к ст. 210 Уголовного ко- декса РФ // Междунар.юридич.чтения. Материалы еже- годной науч.-практич. конф. Омск, 2009. Ч. III. С. 131. 11 Уголовный кодекс Литовской Республики. [Электрон- ный ресурс]: URL: http://okpravo.ru/zarubezhnoe- pravo/ugolovnoe-pravo-zarubezhnyh-stran/ (дата обраще- ния: 12.07.2020) 12 Антонов А.Г. см. указ.соч. С. 21. 13 Уголовный кодекс Литовской Республики. [Электрон- ный ресурс]: URL: http://okpravo.ru/zarubezhnoe- pravo/ugolovnoe-pravo-zarubezhnyh-stran/ (дата обраще- ния: 12.07.2020)
- 57. The scientific heritageNo 49 (2020) 57 быть освобождён от уголовной ответственности, если не совершил тяжкого или особо тяжкого пре- ступления против личности. При этом нет указания, что такие преступления должны быть связаны или не связаны с деятельностью преступного сообще- ства. Поэтому, виновный, совершивший иные пре- ступления, но участвовавший в разоблачении дея- тельности такого сообщества может быть освобож- дён от уголовной ответственности.14 Армянское законодательство также содержит поощрительную норму об освобождении от уголов- ной ответственности участников преступного сооб- щества. Так, в соответствии со ст. 223 УК РА «Лицо, добровольно сообщившее органам уголов- ного преследования об участии в преступном сооб- ществе и способствовавшее пресечению его дея- тельности, освобождается от уголовной ответ- ственности, если его действия не содержат иного состава преступления». Как видно, в целом данная поощрительная норма сформулирована аналогично норме, закрепленной в ст. 210 УК РФ. Значитель- ные изменения предусмотрены в проекте нового Уголовного кодекса Республики Армения, выде- лившего в отдельную статью уголовную ответ- ственность за создание или руководство преступ- ной организацией и закрепившего возможность освобождения от уголовной ответственности орга- низаторов и руководителей. Примечание к ст. 300 проекта нового УК РА регламентирует, что «Лицо, способствующее пресечению деятельности пре- ступной организации, освобождается от уголовной ответственности, предусмотренной настоящей ста- тьей». Исходя из буквального толкования рассмат- риваемого положения следует вывод об опущении законодателем такого важного условия, лежащего в основе рассматриваемого института освобождения от уголовной ответственности, как доброволь- ность того или иного позитивного постпреступ- ного действия, а также самообнаружение. Прекра- щение участия на момент задержания лица либо по- сле такового не может признаваться добровольным, и, соответственно, информирование правоохрани- тельных органов и способствование пресечению деятельности преступной организации должно быть своевременным. В ч. 3 ст. 196.1 УК Эстонской Республики от- мечается, что «Член преступного сообщества, кото- рый не участвовал в приготовлении ни к одному из совершенных этим сообществом преступлений, в покушении на них или в их совершении, освобож- дается от наказания, если он добровольно сообщает о своей принадлежности к этому сообществу»15 . Интересен взгляд на ограничение применения специального основания освобождения от уголов- ной ответственности латвийского законодателя. Во-первых, оно не распространяется на лиц, при- влекаемых к уголовной ответственности за особо 14 Антонов А.Г. см. указ.соч. С. 22. 15 Уголовный кодекс Эстонии [Электронный ресурс]: URL: https://www.studmed.ru/ugolovnyy-kodeks- estonskoy-respubliki_be025ddeed1.html (дата обращения: 12.07.2020) тяжкие преступления. Во-вторых, виновный дол- жен оказать существенную помощь в раскрытии со- вершённого организованной группой тяжкого или особо тяжкого преступления, которое является бо- лее тяжким или более опасным, чем преступление, совершённое им самим. Таким образом, законода- тель формулирует рассматриваемое специальное основание как освобождение от уголовной ответ- ственности по принципу «из двух зол – меньшее», что вполне оправдано с точки зрения предупрежде- ния преступлений.16 Некоторые трудности могут возникнуть при решении вопроса об освобождении от уголовной ответственности в случае, если со стороны участ- ника преступного сообщества были предприняты все зависящие от него меры для предотвращения совершения преступлений, предусмотренных ст. 210 УК РФ, однако они не привели в силу объек- тивных причин к ликвидации преступного сообще- ства. Данное обстоятельство на наш взгляд не явля- ется препятствием для применения в отношении виновного поощрительной нормы, поскольку при- мечание к ст. 210 не содержит положения о прекра- щении деятельного преступного сообщества как обязательного последствия позитивного постпре- ступного поведения его участника. Согласно Постановлению Пленума Верхов- ного Суда РФ от 10 июня 2010 г. N 12 «О судебной практике рассмотрения уголовных дел об организа- ции преступного сообщества (преступной органи- зации) или участии в нем (ней)» «Участники пре- ступного сообщества (преступной организации), совершившие в составе сообщества (организации) иные преступления, не освобождаются от уголов- ной ответственности за эти деяния»17 . На практике встречаются случаи, когда лицо, являющееся членом преступного сообщества и со- вершившее кражу, не освобождается от уголовной ответственности по ст. 210 УК, даже при условии выполнения им требований, предусмотренных в примечании к этой статье. Считаем данный подход ограничивающим стимулирующий эффект рас- сматриваемого примечания и зачастую делающим невозможным его применение, поскольку трудно представить ситуацию, при которой участники пре- ступного сообщества не были замешаны в соверше- нии каких-либо преступлений. Помимо этого, сле- дует отметить, что сторонники такого подхода тем самым игнорируют специфику освобождения от уголовной ответственности в соответствии с при- мечаниями к статьям Особенной части УК РФ (в от- личие от освобождения от уголовной ответственно- сти на основании статьи 75 УК РФ) с учетом осо- бенностей конкретных форм борьбы с такими преступлениями. В то время как не следует забы- вать именно о социально-правовой направленности 16 Антонов А.Г. Указ. соч. С. 22. 17 Постановление Пленума Верховного Суда РФ от 10 июня 2010 г. N 12 "О судебной практике рассмотрения уголовных дел об организации преступного сообщества (преступной организации) или участии в нем (ней)".
- 58. 58 The scientificheritage No 49 (2020) специальных видов освобождения от уголовной от- ветственности. Таким образом, если при наличии добровольного прекращения лицом участия в пре- ступном сообществе и активном способствовании раскрытию или пресечению этого преступления в действиях лица усматриваются признаки иного со- става преступления, то лицо освобождается от уго- ловной ответственности по ст. 210 УК РФ, но под- лежит уголовной ответственности по тем статьям УК РФ, в которых предусматриваются признаки этого состава преступления18 . Подытоживая рассмотрение вопроса о приме- нении примечания к ст. 210 УК РФ (223 УК РА), предлагаем изложить их в следующей редакции: Применительно к организаторам и руководи- телям преступного сообщества: 1. «Лицо, добровольно заявившее государ- ственным органам о создании им преступного со- общества, или о руководстве преступным сообще- ством, освобождается от уголовной ответствен- ности, при условии, если сообщество не начало осуществления своей преступной деятельности. 2. Лицо освобождается от уголовной ответ- ственности по данному основанию один раз». Применительно к участникам преступного со- общества: 1. «Лицо, добровольно прекратившее уча- стие в преступном сообществе (преступной орга- низации) или входящем в него (нее) структурном подразделении и сообщившие в органы государ- ственной власти о его существовании, изобличив- шее руководителей или иных участников сообще- ства, освобождается от уголовной ответствен- ности, если такое участие не связано с совершением преступлений против жизни и здоро- вья человека. 2. Лицо освобождается от уголовной ответ- ственности по данному основанию один раз». Список литературы 1. Агапов А.П. Основы теории регламента- ции ответственности и противодействия организо- ванной преступности. Монография. — СПб.: Изда- тельство СПб. университета МВД России, 2011. — 328 с. 2. Антонов А.Г. Освобождение от уголовной ответственности по нормам Особенной части УК РФ: монография / А. Г. Антонов. – Новокузнецк: ФГОУ ВПО Кузбасский институт ФСИН России, 2007. 140 с. 3. Виденькина Ж. Ответственность за органи- зацию преступного сообщества или участие в нем. 2014. Литагент. 4. Ермакова Е.Д. Специальные случаи осво- бождения от уголовной ответственности в уголов- ном праве России. дисс. канд. юрид. наук,2006. 263с. 5. Комиссаров В., Агапов П. Постановление Пленума Верховного Суда РФ «О судебной прак- тике рассмотрения уголовный дел об организации преступного сообщества (организации): общая ха- рактеристика, спорные моменты и их критический анализ. // Уголовное право. 2008. № 5. С. 62-63. 6. Чекмезова Е.И. Примечание к ст. 210 Уго- ловного кодекса РФ // Междунар. юридич. чтения. Материалы ежегодной науч.-практич. конф. Омск, 2009. Ч. III. С. 131. 7. Постановление Пленума Верховного Суда РФ от 10 июня 2010 г. N 12 "О судебной практике рассмотрения уголовных дел об организации пре- ступного сообщества (преступной организации) или участии в нем (ней)". 8. Уголовный кодекс Бельгии. [Электронный ресурс]: URL: https://www.litres.ru/grigoriy- machkovskiy/ugolovnyy-kodeks-belgii/chitat-onlayn/ (дата обращения: 12.07.2020). 9. Уголовный кодекс Литовской Республики. [Электронный ресурс]: URL: http://okpravo.ru/zarubezhnoe-pravo/ugolovnoe- pravo-zarubezhnyh-stran/ (дата обращения: 12.07.2020). 10. Уголовный кодекс Эстонии [Электронный ресурс]: URL: https://www.studmed.ru/ugolovnyy- kodeks-estonskoy-respubliki_be025ddeed1.html (дата обращения: 12.07.2020). 18 Комиссаров В., Агапов П. Постановление Пленума Верховного Суда РФ «О судебной практике рассмотре- ния уголовный дел об организации преступного сообще- ства (организации): общая характеристика, спорные мо- менты и их критический анализ. // Уголовное право. 2008. № 5. С. 62-63.
- 59. The scientific heritageNo 49 (2020) 59 ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ Хомяков Д.О. Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, начальник науково-дослідної лабораторії проблем права воєнної сфери, кандидат юридичних наук ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8232-6316 Зіборєва О.Б. Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, старший помічник начальника науково-організаційного відділу ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8122-5832 CONCEPT AND CONTENT OF THE ADMINISTRATIVE AND LEGAL STATUS OF THE MINISTRY OF DEFENSE OF UKRAINE Khomiakov D. Military Institute of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Head, Research Laboratory of Military Law Problems, Ph.D. in Law, ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8232-6316 Ziboreva O. Kruty Heroes Military Institute of Telecommunications and Informatization Senior Assistant to the Head, Scientific and Organizational Department, ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8122-5832 Анотація В даній статті здійснено аналіз наукових праць та нормативно-правових актів, які дають змогу вста- новити сутність адміністративно-правового статусу Міністерства оборони України. Розглянуто такі пра- вові категорії як міністерство, статус, адміністративно-правовий статус та компетенція. Детально увага авторів зупинилася на особливостях правового статусу органів державної влади, зокрема Міністерства оборони України, яке на сьогоднішній день перебуває у стані реформування. Виявлено, що адміністра- тивно-правовий статус Міністерства оборони України – це правовизначальна категорія, яка полягає у су- купності завдань, прав, обов’язків, та інших правових елементів, що розкривають засади його функціонування, як юридичної особи публічного права та реалізовуються з метою задоволення публічного інтересу держави в питаннях національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будів- ництва, а також в галузі державної авіації. Аргументовано, що для концептуалізації поняття «адміністра- тивно-правовий статус Міністерства оборони України» визначальними є його структурні елементи: пра- восуб’єктність, як здатність мати певні права та виконувати обов'язки, соціальне призначення, яке вира- жається в завданнях; компетенція, яка складається з функцій і повноважень та реалізується в актах; відповідальність, що виражається у заходах впливу (санкціях) за вчинення правопорушень. Зроблено вис- новок, що дослідження специфіки адміністративно-правового статусу Міністерства оборони України та розкриття сутнісних зв’язків між його складовими елементами може принести неабияку користь в процесі реформування Міністерства оборони України, яке орієнтоване на кращі практики держав-членів НАТО та є критично важливим для забезпечення обороноздатності нашої держави. Abstract This article provides the analyses of articles and normative-legal acts, which create the opportunity to estab- lish the essence of the administrative-legal status of the Ministry of Defense of Ukraine. The following legal cat- egories have been scrutinized, such as, ministry, status, administrative-legal status and authority. The more detailed stress of authors attention has been put on the legal status of state authorities, particularly the Ministry of Defense that is currently undergoing reforms. It has been determined that the administrative-legal status of Ministry of Defense – is the legal determinative category that encompasses a number of tasks, rights and duties and other legal elements that determine the features of activity and the fundamentals of its functioning as a judicial individual of public right and is implemented for the sake of the public interest of the state in the matters of national security in the military sphere, the spheres of defense and military construction and also in the field of state aviation. A number of arguments have been provided in favor of the thought that in order to conceptualize the definition of “adminis- trative-legal status of the Ministry of Defense of Ukraine” determining are its structural elements: its legal exist- ence as the ability to have certain rights and fulfill duties, social purpose expressed in tasks; authority that consists
- 60. 60 The scientificheritage No 49 (2020) of functions and authority and is implemented in acts; the internal organization, thus the structural construction; responsibility expressed in means of influence (sanctions) for committing delicts. It is concluded, that the research of the peculiarities of the administrative-legal status of the Ministry of Defense of Ukraine and establishing the essential connections between its composing elements could be extremely useful in terms of the reforming process of the Ministry of Defense of Ukraine, oriented at the best practices of the NATO-member countries and is criti- cally important for the assurance of the defense capabilities of our state. Ключові слова: адміністративно-правовий статус, відповідальність, завдання, компетенція, Міністерство оборони України, НАТО, органи виконавчої влади, реформування, функції. Keywords: administrative and legal status, responsibility, tasks, competence, Ministry of Defense of Ukraine, NATO, executive bodies, reforms, functions. Постановка проблеми. Розкриття сутності та визначення змісту адміністративно-правового ста- тусу Міністерства оборони України має важливе значення для визначення його місця і ролі у системі органів державної влади. Зазначимо, що адміністративно-правовий статус Міністерства оборони України має специфічну характеристику його елементів, удосконалення яких можливе лише у випадку ґрунтовного аналізу специфіки зазначе- ного статусу та розкриття сутнісних зв’язків між його складовими елементами. Реалізація зазначе- них дій дасть можливість в ході подальших до- сліджень запропоновувати відповідні пропозиції стосовно удосконалення діяльності цього органу, що особливо важливо в умовах його реформування за принципами і стандартами НАТО. Мета дослідження – розкриття сутності адміністративно-правового статусу Міністерства оборони України та визначення його основних структурних елементів. Стан опрацювання цієї проблематики. За- гальні питання дослідження окремих питань адміністративно-правового статусу Міністерства оборони України раніше вже частково розгляда- лись у науковій літературі. Зокрема І.О. Вельма аналізуючи зміни до Конституції України та відповідних нормативно-правових актів у сфері ре- гулювання змісту адміністративно-правового ста- тусу Міністерства оборони України, описує на- явність розбіжностей та протиріч у законодавстві, які потребують вирішення та врегулювання [1, с. 104]. В.В. Сокуренко узагальнивши завдання і функції Міністерства оборони України в рамках до- слідження його адміністративно-правового статусу пропонує класифікувати повноваження даного відомства залежно від напряму їх реалізації на: дозвільні; акредитаційно-атестаційні; кадрові; ор- ганізаційно-розпорядчі; контрольно-наглядові; нормотворчі та міжнародного співробітництва [2, с. 162]. Ю.О. Овчаренко в ході свого дослідження розглядає управління апарату Міністерства обо- рони України як управління в масштабі суспіль- ства, що покликане створювати й закріплювати за- конодавчо (або за допомогою інших юридичних актів), підтримувати, забезпечувати й гарантувати оборонну достатність країни за умов високоефек- тивного i соціально-актуального використання сус- пільних ресурсів людської діяльності [3, с. 102]. Т.А. Стукалін у своїй роботі розкриває особливості державного управління у сфері оборони виділяючи таку його специфічну форму як "воєнне управління ", яке на думку автора втілює діяльність військово- політичного керівництва держави у реалізації кон- цепції безпеки країни, воєнної доктрини держави, планів розбудови національного війська [4, с. 112]. С.П. Стецюк досліджуючи місце Міністерства обо- рони України у системі центральних органів вико- навчої влади зазначає, що на сьогоднішній день воно перебуває в стані реформування, яке включає створення ефективної організації, що дозволить вибудувати перспективну систему керівництва, ос- новану на новому розподілі повноважень, функцій та завдань, які відповідатимуть прийнятим у держа- вах-членах НАТО принципам. [5, с. 83]. Виклад основного матеріалу дослідження. Практично в усіх зарубіжних країнах в основі дер- жавного управління виступає міністерська система, яка будується, як правило, відповідно до галузевого принципу з тим, щоб охопити найважливіші сфери державного управління й основні напрями суспіль- ного розвитку [6, c. 42- 43]. На рівні національного законодавства, а саме в Законі України «Про цен- тральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року № 3166-VI визначено, що міністерство є центральним органом виконавчої влади, який за- безпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабіне- том Міністрів України сферах, проведення якої по- кладено на Кабінет Міністрів України Конститу- цією та законами України [7]. Поняття статус у науковій літературі розгля- дається як правове становище осіб або організацій, установ тощо; становище індивіда або групи осіб щодо інших індивідів або груп у соціальній си- стемі; установлене нормами права положення його суб’єктів, сукупність їх прав і обов’язків [8, с. 565]. О.М. Музичук під статусом суб’єкта адміністра- тивно-правових відносин розуміє систему закріпле- них у нормативно-правових актах ознак, які визна- чають його роль, місце та призначення в системі правовідносин, вказують на його відмінність від ін- ших суб’єктів і порядок взаємовідносин між ними [9, с. 320]. Таким чином, адміністративно-правовий ста- тус Міністерства оборони України – це правовизна- чальна категорія, яка полягає у сукупності завдань, прав, обов’язків, відповідальності та інших право- вих елементів, що розкривають засади його функціонування, як юридичної особи публічного права і реалізовуються з метою задоволення публічного інтересу держави в питаннях національ- ної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і війсь- кового будівництва.
- 61. The scientific heritageNo 49 (2020) 61 Щодо змісту адміністративно-правового ста- тусу, то вчені В.Б. Авер’янов та І.П. Голосніченко вказують, що зміст адміністративно-правового ста- тусу особи становить комплекс її прав і обов’язків, закріплених нормами адміністративного права, ре- алізація яких забезпечується певними гарантіями [10, с. 198]. А.М. Авторгов до елементів адміністра- тивно-правового статусу відносить нормативно- встановлені права, обов’язки, правосуб’єктність, компетенцію та відповідальність [11, с. 11]. Тобто зміст адміністративно-правового статусу Міністер- ства оборони України доцільно розглядати через сукупність його структурно-організаційних еле- ментів, до яких з позиції авторів відносяться право- суб’єктність, соціальне призначення, компетенція та відповідальність. 1. Визначальною ознакою правосуб’єктності юридичної особи є те, що вона передбачена нор- мами цивільного права, проте правосуб’єктність у сфері приватного і публічного права різниться. У сфері публічного права – це питання субординації, підпорядкування чи підвладності, тобто сфера дії норм адміністративного права [12, с. 379]. Право- суб’єктність є важливим інститутом (фундамен- том) адміністративно-правового статусу Міністер- ства оборони України, яке є створеною у передба- ченому законом порядку юридичною особою публічного права. Міністерство оборони України функціонує як центральний орган виконавчої гілки влади, а також як вищий орган військового управ- ління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та Державна спеціальна служба транспорту. Його діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України 2. Соціальне призначення Міністерства обо- рони України знаходить свій вираз у визначених для нього завданнях. Тлумачний словник українсь- кої мови розглядає завдання як наперед визначе- ний, запланований для виконання обсяг роботи, справа і т. ін; настанова, розпорядження виконати певне доручення; мета, до якої прагнуть; те, що хо- чуть здійснити [13, с. 40]. У Положенні про Міністерство оборони України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, визначені такі його основні завдання: 1) забез- печення формування та реалізація державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період щодо: організації в силах оборони заходів оборонного планування; визначення засад воєнної, військової кадрової та військово-технічної політики у сфері оборони; 2) здійснення військово-політичного та адміністра- тивного керівництва Збройними Силами України; 3) здійснення в установленому порядку координації діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до обо- рони; 4) забезпечення в межах повноважень, перед- бачених законом, реалізації державної політики з оборонних питань, що пов’язані з використанням повітряного простору України та захистом суве- ренітету держави; 5) координація діяльності Дер- жавної спеціальної служби транспорту для забезпе- чення стійкого функціонування транспорту в мир- ний час та в особливий період [14]. 3. Наступним невід'ємним елементом право- вого статусу є така правова категорія як компетен- ція, що походить від латинського слова “competentia” (ведення, здатність, належність за правом), тобто коло повноважень установи або особи [15, с. 560]. На думку Г.В. Атаманчука ком- петенція - це сукупність функцій і повноважень по управлінню певними об’єктами (процесами), відно- шеннями, явищами, поведінкою і діяльністю лю- дей” [16, с. 547]. Слід зазначити, що усі без виклю- чення органи державної влади зобов’язані здійснювати свою діяльність у відповідності до принципу верховенства права який закріплений у ст. 8 Конституції України та означає, що держав- ним органам та їх посадовим особам дозволено лише те, що прямо визначено законом. Повноваження Міністерства оборони України визначені у п. 4 Положення про Міністерство обо- рони України, перелік яких досить місткий і налічує сто двадцять дев’ять підпунктів. На нашу думку їх можна розподілити на два основних напрямки: забезпечення державної політики у сфері оборони та здійснення військово-політичного та адміністративного управління підпорядкова- ними військовими формуваннями. Компетенція Міністерства оборони України реалізується в його нормативно-правових актах. В межах повноважень у Міністерстві оборони України видаються: 1) накази Міністерства оборони з основної діяльності; 2) накази Міністерства оборони (з мобілізаційної готовності); 3) накази Міністра оборони України, першого заступника Міністра оборони України, за- ступника Міністра оборони України – керівника апарату (по особовому складу) відповідно до но- менклатури призначення; 4) спільні накази Міністерства оборони з центральними органами ви- конавчої влади; 5) спільні накази Міністерства обо- рони та Генерального штабу з питань рефор- мування та розвитку Збройних Сил України, стра- тегічного (оперативного) планування застосування Збройних Сил (військ, сил), їх бойової і мобілізаційної готовності, оперативної та бойової підготовки, здійснення організаційних заходів та інспектування; 6) накази першого заступника Міністра оборони України, заступника Міністра оборони України, заступника Міністра оборони України – керівника апарату (стосовно їх дисци- плінарної влади до підлеглого особового складу); 7) накази заступника Міністра оборони України – керівника апарату з основної діяльності (ор- ганізаційно-розпорядчого характеру) [17]. 4. Останнім елементом правового статусу Міністерства оборони України є відповідальність. У ч. 2 ст. 3 Конституції України зазначається, що держава відповідає перед людиною за свою діяль- ність. Тобто держава як політико-територіальна ор- ганізація влади суспільства передбачає можливість застосування правового примусу, в тому числі щодо вищих органів державної влади, однією з
- 62. 62 The scientificheritage No 49 (2020) форм якого є юридична відповідальність. Такої по- зиції притримується і Конституційний Суд України, який у своєму Рішенні від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі про відповідальність юридичних осіб зазначає, що Конституція України передбачає відповідальність державних органів, ор- ганів місцевого самоврядування та їх посадових осіб і службових осіб, встановивши за певні дії чи бездіяльність відповідні заходи впливу (санкції) за них [18]. У юридичній літературі відповідальність міністерств часто розглядається в контексті публічно-правової відповідальності уряду, як вищого органу виконавчої гілки влади. До при- кладу О.В. Мельник вказує, що юридична відповідальність уряду носить політичний харак- тер, але набуває конституційно-правової форми, тобто закріплена в конституційних актах [19, с.12]. Вчений О.В. Хоменко, у своїх дослідженнях під- креслює, що уряд несе політичну відповідальність яка може мати місце у випадках, коли уряд звітує за свою роботу перед президентом, парламентом і прем’єр-міністром [20, с.1039]. Звідси випливає, що такі елементи правовідносин між урядом і парла- ментом або главою держави як підзвітність і підконтрольність формують основу юридичної відповідальності уряду, яка може бути представле- ною у вигляді оголошення резолюції недовіри, усу- нення від посади, відставки, тощо). Ми вважаємо, що юридична відповідальність Міністерства оборони України як складова його правового статусу, повинна співвідноситись з еле- ментами конституційно-правової та політичної відповідальності, заснованої на теорії відповідаль- ності юридичної особи та може бути застосована лише суб’єктивно, тобто до посадових осіб Міністерства оборони України, які відповідальні за окремий напрямок політики Міністерства та здійснили правопорушення, під час провадження адміністративної владної діяльності. Висновки. В рамках цього дослідження розк- рито сутність адміністративно-правового статусу Міністерства оборони України, що визначає його правову сутність, роль і місце в системі централь- них органів виконавчої влади та в цілому відповідає мінімально необхідним умовам для забезпечення національної безпеки у воєнній сфері, сферах обо- рони і військового будівництва. Проаналізовано зміст адміністративно-правового статусу Міністер- ства оборони України, який з погляду авторів скла- дається з таких структурних елементів: право- суб’єктність, як здатність мати певні права та вико- нувати обов'язки, соціальне призначення, яке виражається в завданнях; компетенція, яка склада- ється з функцій і повноважень та реалізується в ак- тах; відповідальність, що виражається у заходах впливу (санкціях) за вчинення правопорушень. Враховуючи усе вищезазначене можемо конс- татувати, що дослідження специфіки адміністрати- вно-правового статусу Міністерства оборони Укра- їни та розкриття сутнісних зв’язків між його скла- довими елементами можуть принести користь в ході адміністративної реформи Міністерства обо- рони України, що орієнтована на кращі практики держав-членів НАТО та є критично важливою для забезпечення обороноздатності нашої держави. Список літератури 1. Вельма І.О. Проблеми нормативно-право- вого регулювання адміністративно-правового ста- тусу Міністерства оборони України // Збірник нау- кових праць ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, серія Право 2018. – Вип. 28. – С. 99–105. 2. Адміністративно-правовий статус Міністерства оборони України / В.В. Сокуренко // Науковий вісник Херсонського державного універ- ситету. Серія: Юридичні науки. - 2015. - Вип. 4(2). - С. 159-162. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkhdu_jur_2015_4%282% 29__42 (дата звернення: 15.07.2020). 3. Сутність та особливості державного управ- ління Збройними Силами України у сучасних умо- вах / Ю. Овчаренко // Актуальні проблеми держав- ного управління. - 2014. - Вип. 1. - С. 101-104. - Ре- жим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdyo_2014_1_31 (дата звернення: 15.07.2020). 4. Суть та особливості державного управ- ління у сфері оборони / Т.А. Стукалін // Ефек- тивність державного управління. - 2013. - Вип. 36. - С. 112-119. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efdu_2013_36_17 (дата звернення: 15.07.2020). 5. Стецюк С.П. Місце Міністерства оборони України в системі центральних органів виконавчої влади. Право і суспільство, 2020. № 1. Частина 2. С. 83–89. 6. Козырин А.Н., Штатина М.А. Администра- тивное право зарубежных стран. Москва : Спарк, 2003. 464 с 7. Про центральні органи виконавчої влади: Закон від 17.03.2011 № 3166- VI. База даних зако- нодавство України / ВР України URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3166-17/page2 (дата звернення: 15.07.2020). 8. Мельничук О.С. Словник іншомовних слів. 1-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1974. 776 с. 9. Музичук О.М. Уточнення сутності кате- горії «правовий статус» суб’єкта адміністративно- правових відносин та його елементного складу. Фо- рум права. 2008. № 1. С. 316-321. 10. Авер’янов В.Б., Голосніченко І.П. та ін. Адміністративне право України: академічний курс: підручник: у 2-х томах: Том 1. Загальна частина. Київ: Юридична думка, 2004. 584 с. 11. Автрогов А.М. Адміністративно-правовий статус державного виконавця: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Київ, 2008. 19 с. 12. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Під- ручник. Харків: Консум, 2006. – 656 с. 13. Білодід І.К. Словник української мови: в 11 томах. Том 3, 1972. 14. Про затвердження Положення про Міністерство оборони України: Постанова
- 63. The scientific heritageNo 49 (2020) 63 Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/671-2014- %D0%BF (дата звернення: 15.07.2020). 15. Великий тлумачний словник сучас- ноїукраїнськоїмови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с. 16. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: курс лекц. М.: Омега-Л, 2004. 282 с. 17. Про затвердження Інструкції з діловодства в Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України: Наказ Міністерства оборони України від 21.11.2012 року м. № 777. URL: https://www.mil.gov.ua/content/other/MOU_777_211 12016.pdf (дата звернення: 15.07.2020). 18. Рішення Конституційного суду України від 30.05.2001 № 7-рп/2001. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/v007p710-01 (дата звер- нення: 15.07.2020). 19. Мельник О.В. Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніци- пальне право». Київ, 2000. 18 с. 20. Хоменко О.В. Виконавча влада за умов парламентської республіки та монархії (парла- ментської демократії). Форум права. 2012. № 1. С. 1037–1045. URL: http://www.nbuv.gov.ua/j- pdf/FP_index.htm_2012_1_ 165.pdf (дата звернення: 15.07.2020).
- 64. No 49 (2020) Р.6 Thescientific heritage (Budapest, Hungary) The journal is registered and published in Hungary. The journal publishes scientific studies, reports and reports about achievements in different scientific fields. Journal is published in English, Hungarian, Polish, Russian, Ukrainian, German and French. Articles are accepted each month. Frequency: 12 issues per year. Format - A4 ISSN 9215 — 0365 All articles are reviewed Free access to the electronic version of journal Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal. Sending the article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for possible consequences for breaking copyright laws Chief editor: Biro Krisztian Managing editor: Khavash Bernat Gridchina Olga - Ph.D., Head of the Department of Industrial Management and Logistics (Moscow, Russian Federation) Singula Aleksandra - Professor, Department of Organization and Management at the University of Zagreb (Zagreb, Croatia) Bogdanov Dmitrij - Ph.D., candidate of pedagogical sciences, managing the laboratory (Kiev, Ukraine) Chukurov Valeriy - Doctor of Biological Sciences, Head of the Department of Biochemistry of the Faculty of Physics, Mathematics and Natural Sciences (Minsk, Republic of Belarus) Torok Dezso - Doctor of Chemistry, professor, Head of the Department of Organic Chemistry (Budapest, Hungary) Filipiak Pawel - doctor of political sciences, pro-rector on a management by a property complex and to the public relations (Gdansk, Poland) Flater Karl - Doctor of legal sciences, managing the department of theory and history of the state and legal (Koln, Germany) Yakushev Vasiliy - Candidate of engineering sciences, associate professor of department of higher mathematics (Moscow, Russian Federation) Bence Orban - Doctor of sociological sciences, professor of department of philosophy of religion and religious studies (Miskolc, Hungary) Feld Ella - Doctor of historical sciences, managing the department of historical informatics, scientific leader of Center of economic history historical faculty (Dresden, Germany) Owczarek Zbigniew - Doctor of philological sciences (Warsaw, Poland) Shashkov Oleg - Сandidate of economic sciences, associate professor of department (St. Peters- burg, Russian Federation) «The scientific heritage» Editorial board address: Budapest, Kossuth Lajos utca 84,1204 E-mail: public@tsh-journal.com Web: www.tsh-journal.com