автореферат коротяєв 05.05.16

1. 1
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КОРОТЯЄВ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ
УДК 94 (477.46):378:6
ПІДГОТОВКА ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИХ КАДРІВ
У ТЕХНІЧНИХ ВУЗАХ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ В 1954–1991 РР.:
ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
Спеціальність 07.00.01 – історія України
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Черкаси – 2016

2. 2
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі гуманітарних наук та іноземних мов Черкаського
інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету
цивільного захисту України.
Науковий керівник: доктор історичних наук, професор
Чубіна Тетяна Дмитрівна,
Черкаський інститут пожежної безпеки
імені Героїв Чорнобиля
Національного університету
цивільного захисту України,
професор кафедри гуманітарних наук
та іноземних мов.
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
Падалка Сергій Семенович,
Інститут історії України НАН України,
провідний науковий співробітник;
кандидат історичних наук, доцент
Ховрич Сергій Миколайович,
Навчально-методичний комплекс
«Інститут післядипломної освіти»,
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут», доцент.
Захист відбудеться «10» червня 2016 р., о 12 годині, на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 73.052.03 у Черкаському державному технологічному
університеті за адресою: 18006, м. Черкаси, б-р Шевченка, 460, каб. 105.
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Черкаського
державного технологічного університету (18006, м. Черкаси,
б-р Шевченка, 460).
Автореферат розісланий 6 травня 2016 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат історичних наук, доцент І.Ю. Стадник

3. 3
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тим, що в останнє десятиліття
в історичній науці намітилася чітка тенденція до висвітлення об’єктивної картини історико-
культурних процесів окремих регіонів з урахуванням їхньої специфіки, вивчення тенденцій та
регіональних особливостей розвитку. Виходячи із зазначеного, дисертаційне дослідження
присвячене проблематиці вивчення підготовки інженерно-технічних кадрів у технічних вузах
Черкаського регіону в історичній ретроспективі, специфіці та регіональним особливостям.
Ситуація, що склалася із забезпеченням промисловості України інженерно-технічними
кадрами в середині 50-х рр. ХХ ст., була в цілому характерна і для Черкащини. Однак при
цьому мали місце свої особливості.
По-перше, від 1954 р., з утворенням молодої Черкаської області, розпочався процес
модернізації всіх складових економіки регіону, який заклав також підвалини для розвитку і
промислових галузей, що, своєю чергою, викликало динамічну хвилю появи нових потужних
промислових підприємств Черкащини.
По-друге, високі темпи промислового розвитку регіону не підкріплювалися настільки ж
оперативним створенням науково-технічного потенціалу і власної бази підготовки інженерно-
технічних кадрів. Тому й постала потреба відкриття нових інженерно-технічних
спеціальностей, а згодом і нових навчальних закладів технічної спрямованості.
Накопичений автором досвід в історичній ретроспективі підготовки інженерно-
технічних кадрів для промисловості регіону може бути використаний для подальшого
вдосконалення напрямків технічної освіти в Черкаській області з урахуванням перетворення
всіх сфер життя українського суспільства та його європейських орієнтирів. Вивчення цього
досвіду становить великий теоретичний та практичний інтерес і дасть можливість ефективно
управляти процесом навчання і виховання студентів, прогнозувати розвиток вищої технічної
освіти в майбутньому.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано
згідно з комплексною науковою держбюджетною темою Черкаського державного
технологічного університету «Сучасна історія України: регіональний аспект» (номер державної
реєстрації 0109U006702).
Об’єктом дослідження є підготовка інженерно-технічних кадрів у технічних вишах
Черкаської області.
Предметом дослідження є форми і методи організаційної, навчальної, наукової та
науково-технічної діяльності технічних вишів із підготовки інженерно-технічних кадрів
Черкаського регіону в 1950–1990-х рр. ХХ ст.
Хронологічні межі дослідження охоплюють 1954–1991 рр. – від початку утворення
Черкаської області до здобуття Україною своєї незалежності. В окремих випадках для повноти
висвітлення теми дисертант виходив за окреслені хронологічні межі.
Територіальні межі дослідження. Досліджені та опрацьовані дисертантом матеріали
охоплюють адміністративну територію сучасної Черкаської області.
Мета дослідження полягає у визначенні основних тенденцій, напрямків, особливостей
підготовки інженерно-технічних кадрів у технічних вишах Черкаської області в 1954–1991 рр.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:
- з’ясувати стан наукового розроблення теми, проаналізувати її джерельну базу та
обґрунтувати теоретико-методологічні засади дослідження;
- показати особливості підготовки інженерно-технічних кадрів у технічних вишах
Черкаської області;
- визначити зв’язок між інтенсивним розвитком промислових підприємств регіону та
потребою в якісних інженерно-технічних кадрах;
- з’ясувати напрямки і форми співпраці технічних вишів та промислових підприємств у
справі підготовки інженерно-технічних кадрів;

4. 4
- охарактеризувати шляхи поліпшення підготовки фахівців у межах навчального
процесу, організацію та вдосконалення структури технічних вишів Черкащини, стан і розвиток
їхньої матеріально-технічної бази;
- визначити історичні умови утворення та розвитку технічних вишів регіону;
- виявити історичну динаміку формування контингенту студентів;
- охарактеризувати якісний та кількісний склад професорсько-викладацьких колективів,
їхній внесок у вдосконалення підготовки фахівців для промисловості Черкаської області.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
- уперше здійснено системне дослідження підготовки інженерно-технічних кадрів у
технічних вишах Черкаського регіону впродовж 1954–1991 рр.;
- уперше визначено специфіку підготовки інженерно-технічних кадрів регіону;
- уперше визначено історичний зв’язок між інтенсивним розвитком промислових
підприємств регіону та потребою в якісних інженерно-технічних кадрах;
- доведено, що провідні технічні виші Черкащини в 1954–1991 рр. були основними
центрами підготовки інженерно-технічних кадрів для промислових об’єктів області;
- уперше встановлено шляхи поліпшення підготовки спеціалістів у межах навчального
процесу, організації та вдосконалення структури технічних вишів Черкащини, стан і розвиток
їхньої матеріально-технічної бази;
- виявлено динаміку формування контингенту студентів, кількісного та якісного складу
професорсько-викладацьких кадрів, їхній внесок у вдосконалення підготовки фахівців;
- визначено напрямки і форми співпраці технічних вишів з промисловими підприємствами
у справі підготовки інженерно-технічних кадрів;
- до наукового обігу введено нові архівні документи та матеріали, що дозволяють
об’єктивно відтворити історію підготовки інженерно-технічних кадрів у технічних вишах
Черкаського регіону;
- набула подальшого розвитку теорія історичного дослідження підготовки інженерно-
технічних кадрів у регіонах України.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що фактичний матеріал, узагальнення і
висновки, які містяться в дисертаційній роботі, можуть бути використані при розробленні
узагальнюючих праць з історії України, історії науки і техніки, у краєзнавчих студіях. Зібрані та
досліджені історичні відомості щодо проблем підготовки інженерно-технічних кадрів у
технічних вишах Черкащини можуть використовуватися для поліпшення організаційного,
навчального та наукового процесів вишів, при розробленні спецкурсів, а також навчальної
літератури з історії України та застосовуватися під час викладання таких навчальних дисциплін,
як історія та культура України, краєзнавство, історія науки і техніки, у вищих та середніх
спеціальних навчальних закладах, а також у діяльності краєзнавчих організацій.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням, яке було виконано із залученням документів Державного архіву в Черкаській
області (далі – ДАЧО), архіву Черкаського державного технологічного університету, архіву
Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ України, музейних
фондів Публічного акціонерного товариства «АЗОТ», Уманського національного університету
садівництва, Смілянського технікуму харчових технологій. Переважну більшість документів
введено до наукового обігу вперше.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи і висновки
були викладені автором й обговорювалися на засіданні кафедри гуманітарних наук та
іноземних мов Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ
України, кафедри історії та суспільних дисциплін Черкаського державного технологічного
університету.
Результати наукової апробації знайшли своє відображення у виступах та повідомленнях
дисертанта на 22 науково-практичних конференціях, серед них: Міжвузівська наукова

5. 5
конференція «Гуманітарний дискурс суспільних проблем: минуле, сучасне, майбутнє – 2011»
(Черкаси, 2011); VII международна научна практична конференция «Achievement of high school
– 2011» (Софія, 2011); IV Міжнародна науково-практична конференції «Філософські та
соціально-гуманітарні аспекти техногенної безпеки» (Черкаси, 2012); Міжнародна науково-
практична конференція «Актуальні проблеми технічних та соціально-гуманітарних наук у
забезпеченні діяльності служби цивільного захисту» (Черкаси, 2013); Х Міжнародна науково-
практична інтернет-конференція «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку
третього тисячоліття у країнах СНД» (Переяслав-Хмельницький, 2013); IX Międzynarodowа
naukowо-praktycznа konferencjа «Dynamika naukowych badań – 2013» (Перемишль, 2013);
VII международна научна практична конференция «Новината за напреднали наука» (Софія,
2013); IX mezinárodni vĕdecko-praktická konference «Přední vĕdecké novinky – 2013» (Прага,
2013); 9-а международна научна практична конференция «Achievement of high school – 2013»
(Софія, 2013); IX Międzynarodowа naukowо-praktycznа konferencjа «Wykształcenie i nauka bez
granic – 2013» (Перемишль, 2013); Международная научно-практическая конференция
«Чрезвычайные ситуации: теория, практика, инновации» (Гомель, 2014); XI Międzynarodowа
naukowо-praktycznа konferencjа «Perspektywiczne opracowania są nauką i technikami – 2015»
(Перемишль, 2015); I Всеукраїнська науково-практична конференція курсантів, студентів,
ад’юнктів та здобувачів «Організаційно-управлінські, економічні, психолого-педагогічні
аспекти забезпечення діяльності Єдиної державної системи цивільного захисту (ЄДСЦЗ)»
(Черкаси, 2016); Міжвузівська наукова конференція «Гуманітарний дискурс суспільних
проблем: минуле, сучасне, майбутнє – 2016» (Черкаси, 2016); Международная научно-
практическая конференция «Чрезвычайные ситуации: теория, практика, инновации. ЧС – 2016»
(Гомель, 2016) та ряд інших.
Доповіді були схвалені та рекомендовані до публікації.
Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 34 наукові праці, 5 із яких – у
фахових виданнях і 4 – у зарубіжних виданнях. Загальний обсяг публікацій становить
8 друкованих аркушів.
Обсяг і структура дисертації зумовлені змістом проблеми, поставленою метою і
завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, одинадцяти
підрозділів, висновків, списку використаних джерел (49 сторінок, 411 позицій), додатків. Обсяг
основного тексту дисертації – 180 сторінок. Загальний обсяг дисертації становить 249 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми, сформульовано мету, визначено
предмет, об’єкт і завдання дослідження, його методологію, окреслено хронологічні й
територіальні межі, охарактеризовано наукову новизну і практичне значення одержаних
результатів, зазначено рівень апробації, структуру та обсяг дисертації.
Перший розділ «Історіографія, джерельна база, методологія дослідження»
складається з трьох взаємопов’язаних підрозділів. У ньому з’ясовано стан наукового
розроблення теми, проаналізовано джерельну базу наукового пошуку, окреслено методологію
дослідження.
У підрозділі 1.1 «Стан наукового розроблення теми» з’ясовано здобуток попередників
із теми, що досліджується.
Проблеми й особливості розвитку вищої школи та підготовки кваліфікованих кадрів
завжди перебували в центрі уваги дослідників різних наукових напрямків: істориків, педагогів
вищої школи, соціологів, економістів. Але особливий інтерес до дослідження проблематики
з’являється в 1950-х рр. і в наступні десятиліття минулого століття.
Саме тоді в наукових дослідженнях визначилися основні напрямки у вивченні проблеми,
пов’язаної з дослідженням процесу формування і розвитку системи вищої освіти в СРСР,
соціально-економічного потенціалу країни й окремих її регіонів, а також у вивченні питань

6. 6
щодо підготовки кваліфікованих кадрів, у тому числі інженерних, для підприємств галузей
промисловості.
В історіографії проблеми автор вважає за доцільне виділити два історичні періоди:
радянський (до 1991 р.) та український (від здобуття Україною незалежності та до сьогодення).
У першому періоді можемо виділити два етапи:
- 1950–1970-і рр., пов’язані з підвищеною увагою до вивчення особливостей формування
і розвитку системи вищої освіти в СРСР. Науковий інтерес істориків до досліджуваної
проблеми був викликаний інтенсивним розвитком галузей промисловості та підвищенням
вимог до професійного рівня підготовки кваліфікованих фахівців;
- 1980–1990-і рр., що характеризуються зниженням наукового інтересу до проблеми. Це
було зумовлено економічною кризою, яка супроводжувалася знеціненням інженерної праці та
поступовим падінням актуальності та престижу інженерної професії.
У перший період з’являється низка історичних праць учених і фахівців, де розглядається
проблема підготовки промислових кадрів, у тому числі інженерних, для різноманітних галузей
промисловості СРСР.
Так, у 1950-і роки були опубліковані роботи таких істориків, як Синецький А.Я.1
,
Бутягін А.С., Салтанов Ю.П.2
, Єлютін В.П.3
та ін., що становлять значний науковий інтерес для
вивчення історії заснування та розвитку вищої школи в післявоєнні роки, стану й особливостей
підготовки кадрів у вищих навчальних закладах країни.
Автори на основі аналізу різноманітних документів та великого фактичного матеріалу
висвітлили ідеологію та підходи радянської держави до створення і розвитку системи вищої
освіти в СРСР, у тому числі університетської, визначили зростаючу роль вишів у підготовці
фахівців для народного господарства. Як показує аналіз, Сінецький А.Я. вперше ґрунтовно
дослідив проблему формування та якісного стану професорсько-викладацьких кадрів у вищих
навчальних закладах країни в післявоєнні роки.
У 1960–1970-і рр. проблемам розвитку вищої освіти та підготовки кваліфікованих
фахівців присвячені відомі праці Чуткерашвілі Є.В.4
і Українцева В.В.5
.
У 1960–1970-і рр. з’являється ряд дисертаційних досліджень, де розглядалася проблема
підготовки інженерно-технічних кадрів у технічних вишах і технікумах у різних регіонах
Радянського Союзу.6
Ґрунтовною базою при написанні дисертаційної роботи стало історичне видання «Історія
міст і сіл Української РСР. Черкаська область».
З початку 1990-х років у Російській Федерації з’являється низка фахових праць, у яких
досконало вивчається проблема підготовки інженерно-промислових кадрів промислових
1
Синецкий А. Я. Профессорско-преподавательские кадры высшей школы СССР / А. Я. Синецкий. – М. : Политиздат,
1950. – 323 с.
2
Бутягин А. С. Университетское образование в СССР / А. С. Бутягин, Ю. П. Салтанов. – М. : Наука, 1957. – 267 с.
3
Елютин В. П. Развитие высшей школы в СССР / В. П. Елютин. – М. : Соцэгиз, 1959. – 560 с.
4
Чуткерашвили Е. В. Развитие высшего образования в СССР / Е. В. Чуткерашвили. – М. : Высшая школа, 1961. –
342 с.
5
Украинцев В. В. КПСС – организатор революционного преобразования высшей школы / В. В. Украинцев. – М. :
Политиздат, 1963. – 436 с.
6
ТроновЛ.С.ДеятельностьпартийныхорганизацийНижнегоПоволжьяпоподготовкеи воспитаниюинженерно-техническихкадров
промышленностиввузахитехникумах(1959–1965 гг.):автореф.дисс.насоисканиенауч.степениканд.ист.наук/ Л. С. Тронов.–Саратов,
1971. – 21 с.; Деревянко А. П. Деятельность КПСС по подготовке и использованию инженерно-технических кадров на Дальнем Востоке
(1959–1965 гг.):автореф.дисс.насоисканиенауч.степениканд.ист.наук/А. П. Деревянко.–Владивосток,1972.–24 с.;Сердитов А. К.
Формирование кадров инженерно-технических работников угольной промышленности Кузбасса в условиях научно-технической
революции : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. ист. наук / А. К. Сердитов. – Томск, 1978. – 19 с.; Киселев Л. И.
Деятельность партийных организаций Западной Сибири по укреплению высшей технической школы и совершенствованию системы
подготовкиинженерныхкадров (1966–1970 гг.):автореф.дисс.насоисканиенауч.степениканд.ист.наук/ Л. И. Киселев.–Томск,1974.–
23 с.; Лавренюк И. И. Деятельность партийных организаций Западной Сибири по развитию высшего образования в период
коммунистического строительства (1959–1965 гг.): автореф. дисс. насоисканиенауч. степени канд.ист.наук / И. И. Лавренюк.–Томск,
1975.–20 с.

7. 7
регіонів Росії.7
Дисертаційна робота з подібною проблематикою була захищена в
Киргизстані.8
Підготовці інженерно-технічних кадрів та проблемам науково-технічної революції
присвячено ряд праць зарубіжних авторів.9
У 1990–2000-х рр. в українській історичній науці захищається низка кандидатських і
докторських дисертацій з досліджуваної проблематики, але по інших, більш промислово
розвинених, регіонах України.10
Питанням розвитку промисловості (переважно Донбасу) і забезпечення її технічними
кадрами присвячені праці Даніліна О.М., Лихолобової З.Г., Буждежана А.В., Сергєєвої М.В. та
інших.11
7
Макаренко В. Г. Подготовка и использование инженерно-технических кадров на Дальнем Востоке СССР в
период с середины 60-х до середины 80-х годов : автореф. дисс. на соискание науч. степени кандидата ист. наук /
В. Г. Макаренко. – Владивосток, 1990. – 26 с.; Борисова М. А. Подготовка инженерных кадров в технических вузах
Кузбасса для предприятий отраслей тяжелой промышленности в 50–80-е гг. XX в. : дисс. насоисканиенауч.степени канд.
ист. наук : спец. 07.00.02 / Борисова Маргарита Александровна. – Кемерово, 2006. – 240 с.; Бутенко И. В. Инженерно-
техническая интеллигенция Башкирской АССР: формирование и рост:1945–1985-егоды: дисс. насоисканиенауч. степени канд.
ист. наук : спец. 07.00.02 / Бутенко Ирина Валерьевна. – Оренбург,2005.–244 с.
8
Абытов Б. К. Подготовка рабочих и инженерно-технических кадров для промышленности Кыргызстана во
второй половине 60-х годов : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. ист. наук / Б. К. Абытов. – Бишкек, 1994. –
19 с.
9
Debus Allen G. Man and Nature in the Renaissance. – Cambridge: Cambridge Univ. Pr., 1978; Grant E. The
Foundations of Modern Science in the Middle Ages: Their Religious, Institutional, and Intellectual Contexts. – Cambridge:
Cambridge Univ. Pr., 1996; Shapin S. The Scientific Revolution. – Chicago: Univ. of Chicago Pr., 1996; Westfall Richard S.
The Construction of Modern Science. – New York: John Wiley and Sons, 1971.
10
Бачинський Д. В. Інтелігенція Української СРР в українізаційних процесах 20-х – початку 30-х років ХХ ст. :
автореф. дис. наздобуття наук.ступеня канд. іст. наук / Д. В. Бачинський. – Чернівці, 2004. – 20 с.; Буждежан А. В. Чорна
металургія Донбасу у 50–80-i рр. XX ст. : дис. на здобуття наук. ступеня канд. iст. наук : спец. 07.00.01 / Буждежан
Артем Володимирович. – Донецьк, 2008. – 286 с.; Гнітько С. П. Інженерно-технічна інтелігенція Донбасу в 1920-ті –
на початку 1930-х років : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / С. П. Гнітько. – К., 1996. – 25 с.;
Заблоцька К. В. Соцiальна структура робітників важкої промисловості України у 1960–1985 рр. : дис. на здобуття
наук. ступеня канд. iст. наук : спец. 07.00.01 / Заблоцька Кіра Володимирівна. – Донецьк, 2000. – 241 с.;
Струченков О. В. Інженерно-технічна інтелігенція Донбасу (кінець 1920-х – 1930-і роки): формування, умови життя,
діяльність : дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 / Струченков Олександр Вікторович. –
Донецьк, 2009. – 277 с.; Саржан А. О. Змiни в соцiально-економiчнiй сферi Донбасу. Друга половина 40-х – кiнець 80-
х рр. XX ст. : дис. на здобуття наук. ступеня д-ра iст. наук : спец. 07.00.01 / Саржан Анатолій Опанасович. – Донецьк,
2004. – 608 с.; Ховрич С. М. Становлення та розвиток вищої технічної освіти Наддніпрянської України (остання
чверть ХІХ – перші десятиріччя ХХ ст.) : дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 / Ховрич
Сергій Миколайович. – К., 2004. – 264 с.; Бровар О. В. Соціальні умови розвитку вугільної промисловості Донбасу
(1943–1964 рр.) : автореф. дис. наздобуттянаук.ступеня д-ра іст. наук / О. В. Бровар. – Донецьк, 2010. – 37 с.
11
Василенко В. М. Вугільний Донбас у другій половині ХХ століття / [В. М. Василенко, О. М. Данілін,
З. Г. Лихолобова та ін.]; під ред. З. Г. Лихолобової. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – 339 с.; Буждежан А. В. Інженерно-
технічні кадри чорної металургії Донбасу у 50–60 рр. ХХ ст. / А. В. Буждежан // Нові сторінки історії Донбасу. –
Кн. 13/14. – Донецьк : ДонНУ, 1999. – С. 193–209; Данилин А. Изменение численности и качественного состава
работников угольной промышленности Донбасса (1957–1965 гг.) / А. Данилин // Нові сторінки історії Донбасу. –
Кн. 7. – Донецьк : ДонГУ, 1999. – С. 218–231; Несторова Н. Б. Профессиональная направленность студентов
технического вуза / Н. Б. Нестерова // Научный журнал НИУ ИТМО. Серия «Экономика и экологический
менеджмент». – 2014. – № 2. – С. 9–18; Слободян Л. Р. Становлення та розвиток теоретичної електротехніки у вищих
навчальних закладах України / Л. Р. Слободян, Н. В. Трофимова, В. І. Чибеліс // Питання історії науки і техніки. –
2014. – № 1. – С. 2–11; Сергєєва М. В. Інженерно-технічні кадри чорної металургії Донбасу (1965–1980-і рр.) /
М. В. Сергєєва // Наука. Релігія. Суспільство. – 2011. – № 1. – С. 102–109.

8. 8
У роботах Джантімірова А.Ю., Дуганця В., Бендери І., Падалки С.С., Бровара О.В.12
та
інших вивчаються питання підготовки інженерно-педагогічних і професійних кадрів для
професійно-технічних навчальних закладів.
У 2000-х рр. у площині навчальних посібників з історії Черкащини вийшли друком
праці, з яких була почерпнута інформація як про економічне життя області, так і про навчальні
заклади регіону.13
Такі видання містять широкий фактичний матеріал та допомагають
вибудувати чітку хронологію.
У роботі Суховершка Г. В. «Пора випробувань і надій: Черкаській області – 50 років»14
на основі статистичних матеріалів, документів органів державної влади, господарських і
громадських організацій, публікацій у пресі, передач радіомовлення, використання місцевих
фактів та фотоілюстрацій розкриваються результати економічного і соціально-культурного
розвитку Черкаської області від дня її утворення, аналізується практика управлінської
діяльності керівних структур краю, критично осмислюються причини негативних явищ у
суспільному житті цього періоду, висловлюються міркування автора щодо їх подолання.
У другому десятиріччі державної незалежності України на Черкащині вийшли друком
книги та журнали, які мали скоріше рекламно-інформаційну цінність, ніж наукову чи історичну,
але, з огляду на відсутність на сьогодні ґрунтовної наукової праці з визначеної теми, ці видання
становили відповідний інтерес для автора, оскільки містили багатий ілюстративний матеріал і
стислу інформацію про історію та сьогодення регіону.
Документально-публіцистичне ілюстроване видання «Наймолодша в Україні: Черкаській
області – 60 років: етапи розвитку, люди і події» присвячене 60-й річниці утворення Черкаської
області. Текстовий та ілюстрований матеріал розкриває славну історію Черкаського краю,
висвітлює соціально-економічний і культурний розвиток області з часу її утворення, знайомить
із туристичним потенціалом сучасної Черкащини.15
У книзі Коваля А.У. «Україна незалежна. Літопис міста Умані»16
наведено важливі події
української історії та їх перебіг на теренах Умані. Автором зроблена спроба охарактеризувати
складний і досить насичений важливими соціально-економічними і громадсько-політичними
подіями період у житті міста. Особлива увага приділяється аналізу діяльності Уманської міської
ради, її виконавчих органів, трудових колективів підприємств, організацій, навчальних закладів
у роки становлення незалежності та трансформаційних перетворень у державі.
12
Джантіміров А. Ю. Історико-соціальні аспекти становлення і розвитку інженерно-педагогічної освіти в
Україні / А. Ю. Джантіміров // Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень і перспективи : зб.
наук. праць; за ред. І. А. Зязюна, Н. Г. Ничкало. – К. : Наук. світ, 2003. – С. 323–337; Джантіміров А. Ю. Сучасні
вимоги до інженерно-педагогічної освіти / А. Ю. Джантіміров // Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної
освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології : зб. наук. праць; за заг. ред. Н. Г. Ничкало. – Х. : НТУ «ХПІ»,
2007. – С. 203–209; Дуганець В. Удосконалення системи підготовки педагогічних кадрів для ПТЗ / В. Дуганець,
І. Бендера // Професійно-технічна освіта. – Вип. 3. – К., 2003. – С. 26–35; Коваленко О. Е., Якубова Ф. Я. Підготовка
інженерно-педагогічних кадрів на рівні сучасних вимог / О. Е. Коваленко, Ф. Я. Якубов // Проблеми інженерно-
педагогічної освіти : Зб. наук. праць. – Вип. 5. – Х. : УІПА, 2003. – С. 32–40; Падалка С. С. Проблеми забезпечення
підприємств вугільної промисловості Донбасу професійними кадрами вищої кваліфікації (1940-і – 1960-і pp.) /
С. С. Падалка, О. В. Бровар // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. – К. : Інститут історії України НАН
України, 2009. – № 15. – С. 286–292.
13
Бушин М. І. Черкаси: 1954–2004 / М. І. Бушин, В. М. Лазуренко, І. Ю. Мащенко, Є. М. Стрижак. – Черкаси :
Черкаський ЦНТЕІ, 2005. – 448 с.; Мельниченко В. М. Моя Черкащина (історія рідного краю від найдавніших часів до
сучасності) : навч.-метод. посіб. для вчителів та викладачів навч. заклад. усіх типів / В. М. Мельниченко. – Черкаси :
Вертикаль, 2006. – 232 с.; Нариси історії Шевченкового краю. – Кн. 3. Від початку Великої Вітчизняної війни (1941–
1945 рр.) до сьогодення. – Черкаси : Гордієнко Є. І., 2015. – 618 с.
14
Суховершко Г. В. Пора випробувань і надій: Черкаській області – 50 років / Г. В. Суховершко. – 2-ге вид.,
доповн. – Черкаси : Вовчок О. Ю., 2006. – 64 с.
15
Наймолодша в Україні: Черкаській області – 60 років: етапи розвитку, люди і події / [авт.-упоряд.
В. М. Мельниченко, А. Ю. Чабан ; ред. група Т. С. Калиновська, Т. А. Клименко ; рец. О. П. Реєнт, В. М. Лазуренко]. –
Черкаси : Вертикаль, Кандич С. Г., 2013. – 256 с.; Черкащина. Загальнополітичний і літературно-художній журнал. –
Черкаси, 2012. – № 6. – 72 с.
16
Коваль А. У. Україна незалежна. Літопис міста Умані : монографія / А. У. Коваль. – Умань : АЛМІ, 2007. –
176 с.

9. 9
Славетні сторінки історії Черкаського політехнічного технікуму знайшли своє
відображення в краєзнавчих і науково-публіцистичних працях, присвячених Шевченковому
краю.17
Історія Черкаського державного технологічного університету надзвичайно багата.
Становленню провідного вищого навчальному закладу регіону присвячено не одне ґрунтовне
дослідження. Вивчено не лише історію, а й сьогодення університету, показано тих, хто стояв у
витоків вишу, і тих, хто сьогодні в ньому навчає і навчається. Серед основних «літописців»
університету слід виділити Бушина М.І., Лазуренка В.М., Мащенко І.Ю., Бойко А.І., Легу Ю.Г.
та ряд інших.18
Історія становлення та розвитку як відомчої освіти взагалі, так і Черкаського пожежно-
технічного училища (сьогодні – Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв
Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України) зокрема в сучасній
українській історіографії розглядалася поверхнево, в межах дослідження загальних історичних
віх становлення пожежної охорони СРСР та України.19
Особливий інтерес у дослідника
викликають ювілейні видання до 30-річчя першого випуску Черкаського інституту пожежної
безпеки імені Героїв Чорнобиля20
та 40-річчя Академії пожежної безпеки імені Героїв
Чорнобиля.21
17
Буєвич О. Черкаський політехнікум: знайомство зблизька / О. Буєвич // Акцент. – 2011. – 7 липня; Бушин М. І.
Доторкнутися вічності / М. І. Бушин. – Черкаси : Бізнес-стиль, 2011. – 242 с.; Бушин М. І. Історія Шевченкового краю
1939–2002 рр. : навч. посіб. з історії Черкащини / М. І. Бушин, Н. В. Гудачкова, В. М. Лазуренко, А. І. Лисенко ; під
наук. і заг. ред. д.і.н., проф., акад. УАІН М. І. Бушина. – Черкаси : Відлуння-Плюс, 2003. – 233 с.
18
Берестенко О. ЧДТУ: 50 років здобутків і надбань / О. Берестенко // Молодь Черкащини. – 2010. – 23 червня. –
№ 27. – С. 9; Бушин М. І. Учені Черкаського державного технологічного університету / М. І. Бушин. – Черкаси :
Бізнес-стиль, 2012. – 543 с.; Бушин М. І. Пам’ять, дарована майбутньому. Музей історії Черкаського державного
технологічного університету: до 50-річчя від дня утворення ЧДТУ (1960–2010 рр.) / М. І. Бушин. – Черкаси :
Черкаський ЦНТЕІ, 2010. – 123 c.; Бушин М. І. Черкаський державний технологічний університет: сторінки історії /
М. І. Бушин. – Черкаси : ФОП Гордієнко Є. І., 2015. – 90 с.; Денисенко Г. Київський політехнічний у Черкасах /
Г. Денисенко // Черкаська правда. – 1980. – 12 березня; Лазуренко В. М. Музеї Черкаського державного
технологічного університету / В. М. Лазуренко. – Черкаси : ЧДТУ, 2008. – 20 с.; Лега Ю. Г. Шляхом до державного
університету / Ю. Г. Лега, М. І. Бушин. – Черкаси : Черкаський АНТЕЇ, 2003. – 252 с.; Лега Ю. Г. Черкаський
державний технологічний університет – провідний заклад освіти регіону / Ю. Г. Лега // Вища школа. – 2009. – № 4. –
С. 31–39; Рощаховський С. Університет: погляд у завтрашній день / С. Рощаховський // Черкаський край. – 2003. – 18
квітня. – С. 8–9; Соколовська Л. До 50-річчя ЧДТУ: Перший інститут створено в ЧДТУ / Л. Соколовська // Черкаський
край. – 2010. – 7 липня. – № 53. – С. 13; Черкаський державний технологічний університет // Новітня історія України.
Імена. Звершення. Творчість. – Вип. ІІІ. – К. : Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2006. –
С. 66–67; Черкаський державний технологічний університет // Освіта в Україні : альманах. – Кн. ІІ. – К. : Новий світ,
2006. – С. 36–37.
19
Богун Л. В. Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля: історія становлення та розвитку / Л. В. Богун
// Чорноморський літопис : наук. журнал. – Миколаїв : ЧДУ імені Петра Могили, 2013. – Вип. 8. – С. 116–121;
Богун Л. В. Героїчні сторінки навчального закладу: почесні місії особового складу Черкаського пожежно-технічного
училища як зразок патріотичного виховання та формування професійної підготовки (1980–1989 рр.) / Л. В. Богун //
Чорноморський літопис : наук. журнал. – Миколаїв : ЧДУ імені Петра Могили, 2014. – Вип. 9. – С. 148–153;
Дробінка І. Г. Двадцять п’ять років на варті. Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля.
Короткий історичний нарис / І. Г. Дробінка, О. Б. Голинський, О. Е. Стоянович ; під заг. ред. М. Г. Шкарабури. –
Черкаси : ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля, 1998. – 101 с.; Тараненко С. П. Підготовка кадрів в галузі пожежної охорони в
Україні у ХІХ – на початку ХХ ст. / С. П. Тараненко // Історичні і політологічні дослідження. – 2000. – № 2. – C. 46–
54; Сташенко С. І. Організація служби і підготовки в Державній пожежній охороні : зб. лекцій / С. І. Сташенко. –
Черкаси : ЧІПБ, 2002. – 84 с.; Тараненко С. П. Розвиток пожежної справи в містах Південної України у пореформений
період (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / С. П. Тараненко // Нац. ун-т «Києво-Могилянська Академія».
Миколаївська філія : наук. праці. – Т. 27. – Вип. 14. Історичні науки. – Миколаїв, 2003. – С. 54–61; Томіленко А. Г.
Історія пожежної охорони України : метод. матеріали на допомогу курсантам та слухачам ФЗН з курсу «Історії
України» / А. Г. Томіленко. – Нікополь : міська друкарня, 1998. – 23 с.
20
Лицарі порятунку / За заг. ред. М. Г. Шкарабури. – Черкаси : Брама-Україна, 2006 – 224 с.
21
Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля / Упор. Т. Г. Бондаренко, Л. В. Шитик; гол. ред.
В. М. Андрієнко. – Черкаси : Брама-Україна, 2013. – 184 с.

10. 10
Автором розглянуто низку краєзнавчих та біографічних видань, які допомагають
детально дослідити життєвий і творчий шлях місцевої наукової й інженерно-технічної
інтелігенції22
.
З огляду на регіональну спрямованість дослідження, верхні хронологічні межі якого
наближені до сьогодення, автором вивчено значну кількість статей із місцевих періодичних
видань, що допомогло дослідити атмосферу соціально-економічного, освітньо-наукового життя
Черкащини: розвиток промислових підприємств, віхи становлення середніх та вищих
навчальних закладів, сторінки життя та діяльності відомих учених регіону, визначних
випускників ВНЗ, провідних представників інженерно-технічної інтелігенції області та ін.
Історіографія досліджуваної проблеми має такі особливості: добре висвітлені значущість
соціально-економічного регіону та його розвиток; недостатньо розкрита роль ІТП у підвищенні
ефективності виробництва; важливими напрямками стали звернення дослідників до розвитку
вищої освіти, до підготовки робітничих кадрів та ІТП на промислових підприємствах і в
навчальних закладах, їх кількісного та якісного зростання. Однак такі важливі аспекти, як
організація та вдосконалення структури технічних вишів регіону, поліпшення якості
навчального процесу, стан і розвиток матеріально-технічної бази, динаміка формування
контингенту студентів та якісного складу професорсько-викладацьких колективів, їхній внесок
в удосконалення підготовки фахівців, напрямки і форми співпраці вишів та промислових
підприємств, або не потрапили до зони уваги дослідників, або вимагають переосмислення
зроблених ними висновків. У зв’язку з цим можна констатувати брак досліджень щодо аналізу
всього комплексу питань у справі підготовки інженерних кадрів у технічних вишах Черкаської
області з урахуванням нових історичних підходів.
З урахуванням ступеня вивченості проблеми автором були визначені об’єкт, предмет,
мета і завдання дисертаційного дослідження.
У підрозділі 1.2 «Аналіз джерельної бази» вивчено залучену автором до дисертації
джерельну базу. Вона складається з різнопланових за змістом, походженням, характером,
формою та інформаційними можливостями джерел.
Джерельна база була визначена предметом, метою і завданнями дослідження. Вона
включає такі групи джерел, як матеріали архівних фондів, експозиційні фонди музеїв
навчальних закладів, окремих підприємств, законодавчі акти, статистичні збірники,
опубліковані союзними і регіональними інформаційними службами в період СРСР, директивні
документи центральних та місцевих органів влади, матеріали центральної та регіональної
періодичної преси, спогади.
Основними джерелами, широко використаними автором при підготовці дисертаційного
дослідження, є наявні архівні матеріали з фондів ДАЧО, поточних архівів вишів. За нашою
проблематикою було вивчено близько 100 справ у фондах ДАЧО, архіву Черкаського
державного технологічного університету, архіву Черкаського інституту пожежної безпеки імені
Героїв Чорнобиля та ін.
Основне коло документів фондів ДАЧО, які вперше було введено до наукового обігу,
склали матеріали, що включають річні звіти вишів, факультетів, різноманітні статистичні дані.
Ці документи містять досить докладний фактичний матеріал про становлення, розвиток
навчальної та наукової діяльності технічних навчальних закладів Черкаської області в справі
22
Бушин М. І. Черкаський край в особах: 1941–2001: Лисянщина / М. І. Бушин. – Черкаси : Відлуння-Плюс,
2002. – Кн. 1. – 352 с.; Бушин М. І. Черкаський край в особах: 1941–2001: Чигиринщина / М. І. Бушин,
В. М. Лазуренко. – Черкаси : Відлуння-Плюс, 2002. – Кн. 3. – 208 с.; Бушин М. І. Черкаський край в особах: 1941–
2001: Маньківщина / М. І. Бушин, Ю. М. Вовкотруб. – Черкаси : ЦНТЕІ, 2004. – Кн. 7. – 388 с.; Бушин М. І.
Черкаський край в особах: 1941–2001: місто Черкаси / М. І. Бушин, Є. П. Єрмілов. – Черкаси : ЦНТЕІ, 2005. – Кн. 9. –
392 с.; Бушин М. І. Черкаський край в особах: 1941–2001: місто Черкаси / М. І. Бушин, Є. П. Єрмілов. – Черкаси :
[Б. в.], 2005. – Кн. 10. – 392 с.; Черкащини славетні імена / М. І. Бушин, В. М. Лазуренко, В. Є. Вишневський та ін.]. –
Черкаси : ДП «Черкаський ЦНІІ», 2013. – 710 с.; Бушин М. І. Ніколи не згасне сяйво слави Героїв. – Кн. 1 /
М. І. Бушин, О. О. Спіркіна, Т. Д. Чубіна. – Черкаси : Український літопис, 2016. – 444 с.; Бушин М. І. Науковий світ
Черкащини: персоналії / М. І. Бушин. – Черкаси : ФОП Нечитайло О. Ф., 2015. – 530 с.

11. 11
підготовки інженерних кадрів (Ф. Р-201, Ф. Р-1063, Ф. Р-2698, Ф. Р-4987, Ф. Р-2505, Ф. Р-2615,
Ф. Р-2674, Ф. Р-3059, Ф. Р-4313, Ф. Р-4319, Ф. Р-5662, Ф. Р-5791). На підставі цих джерел була
визначена проблематика і структура дисертаційного дослідження, що включає формування
структури вишів, організацію навчального процесу, у тому числі без відриву від виробництва і
виробничих практик, становлення матеріально-технічної бази, формування професорсько-
викладацького корпусу, організацію науково-дослідної роботи зі студентами, розвиток та
зміцнення зв’язку вишу з промисловими підприємствами. Цю групу джерел можна вважати
досить достовірною та об’єктивною. Вони мають велику інформаційну наповненість, що
дозволяє вивчити проблематику вищої технічної освіти в рамках регіону.
Другу групу архівних джерел склали документи промислових підприємств. Були вивчені
фонди Ф. Р-265, Ф. Р-3115, Ф. Р-3760, Ф. Р-3763, Ф. Р-4481, Ф. Р-4577, Ф. Р-4879, Ф. Р-5638,
Ф. Р-5978. На жаль, у фондах промислових підприємств відсутня, а в деяких випадках не
збереглася інформація про плинність кадрів молодих фахівців, умови їх прийому на роботу і
обов’язковий розподіл, не вказуються спільні з вишами заходи зі зміцнення взаємовигідних
зв’язків, не зазначається вищий навчальний заклад, який направив молодих інженерів, що
виключає можливість простежити виконання планів вишу з розподілу.
Робота з архівами навчальних закладів дозволила відслідкувати динаміку чисельності
студентів технічних вишів, якість проходження виробничої практики, формування
професорсько-викладацького складу, забезпечення матеріально-технічної бази, проведення
науково-дослідних робіт тощо. Найбільш цікавим у кількісному та якісному наповненні
авторові видається архів Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля.
Суттєво збагатили дисертаційну роботу наявні архівні документи Черкаського
державного технологічного університету.
Наступну групу джерел становлять експозиційні фонди музеїв. Автор використовував
музейні експонати як важливе джерело з вивчення історії технічних навчальних закладів
Черкащини. Експозиційні фонди народного музею Черкаського інституту пожежної безпеки
імені Героїв Чорнобиля, музеїв Черкаського державного технологічного університету,
Смілянського технікуму харчових технологій, Уманського національного університету
садівництва є унікальним підґрунтям для дослідження тематики дисертаційної роботи.
Ще одна група джерел представлена законодавчими актами. Питання розвитку вищої
школи висвітлені в нормативних документах ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР, опублікованих у
збірнику «Высшая школа: основные постановления, приказы и инструкции», а також у збірці
партійних документів «КПСС в резолюциях и решениях партийных съездов и конференций и
пленумов ЦК». Аналіз цих документів дозволив порівняти інформацію, простежити
обмеженість та суперечливість політики центральних органів влади у сфері підготовки
інженерних кадрів та зіставити її декларативність із реальними результатами на місцях.
Вивчення цих документів свідчить також про історичний факт значної ідеологізації прийнятих
рішень.
До переліку найбільш інформативних і важливих документів з обраної теми нашого
дослідження відносяться матеріали партійних з’їздів, документи центральних партійних
органів, що дають різнобічну інформацію з найважливіших питань системи освіти. Нами
використані звіти пленумів, доповіді, резолюції, постанови ЦК партії, а також протоколи
комісій. Для інформатизації вітчизняної системи освіти вирішальне значення мали рішення
партії й уряду. На XXII, XXIV, XXVI, XXVII з’їздах КПРС особлива увага зверталася на
зростанні ролі науково-технічного прогресу, висувалися вимоги до підготовки фахівців
широкого профілю, що поєднують фундаментальність теоретичного освіти з ґрунтовними
практичними знаннями, вміннями і навичками, ставилися завдання органічного поєднання
досягнень науково технічної революції та виробництва. До того ж успіх вирішення цього
завдання визначався значною мірою наявністю висококваліфікованих фахівців, оскільки
корінний переворот у техніці й технології якісно змінив зміст та характер діяльності інженерно-

12. 12
технічної інтелігенції, висунув високі вимоги до підготовки інженерів у зв’язку з прискоренням
темпів заміни застарілої техніки та впровадження нових технологій.
Автор включив до основних джерел і матеріали Пленумів ЦК КПРС, постанови ЦК
КПРС і Ради Міністрів СРСР.
Велику цінність у дослідницькій роботі становлять матеріали статистичних збірників.
До групи таких джерел належать статистичні збірники «Высшее образование в СССР»,
«Народное образование и культура в СССР», «Народное образование, наука и культура в
СССР». У зазначених джерелах містяться відомості про набір студентів до технічних вишів, про
чисельність дипломованих фахівців, підготовлених у технічних вишах країни, а також дані про
кількісний склад інженерно-технічних кадрів у галузях важкої промисловості.
Важливим джерелом для дослідження регіональної історії є також різноманітні
регіональні статистичні збірники, які не лише містять важливі дані, а й дозволяють зробити
порівняльний аналіз.
Неповнота відомостей про чисельність складу студентського контингенту і
професорсько-викладацького складу через відсутність ряду архівних документів, що
відносяться до 1980-х рр. ХХ ст., не дозволила дисертантові детально проаналізувати роботу
вишів за цей період. Цю прогалину частково було заповнено матеріалами періодичної преси,
що дало змогу зрештою простежити динаміку процесу в справі підготовки інженерних кадрів
на Черкащині.
Складний характер проблеми зумовив потребу використання інформаційних ресурсів
Інтернету. Електронні бібліотеки, офіційні сайти навчальних закладів, промислових
підприємств, різноманітні Інтернет-видання регіону, персональні сайти (сторінки) і багато
іншого не лише збагачують дисертаційну роботу необхідним матеріалом, а й слугують
своєрідним соціокультурним індикатором, який дозволяє зафіксувати відповідну зацікавленість
проблемою пересічних користувачів усесвітньої інформаційної мережі. Крім того,
інформаційний ресурс мережі Інтернет відкриває можливості для проведення дистанційних
досліджень, віртуальне спілкування з колегами-істориками, активізує науковий пошук,
прискорює апробацію методики дослідження.
Важливу групу опублікованих джерел становлять різноманітні біографічні спогади
випускників, провідних викладачів вишів, партійних та громадських діячів. Ці матеріали слід
уважати живим джерелом із поповнення матеріалу дисертації. Зі спогадів почерпнута
інформація, яка допомагає пролити світло на недостатньо розкриті в інших джерелах питання
розвитку вишів, діяльності громадських і партійних організацій з навчальної та виховної роботи
зі студентами.
До речових джерел включаємо аудиторний фонд навчальних закладів, навчальні
полігони, лабораторії, які зберегли до нашого часу атмосферу досліджуваної епохи.
До джерел зображувального типу відносимо герб, прапор навчального закладу, а також
портретні зображення професорсько-викладацького складу, очільників навчальних
закладів та ін.
Джерельна база дослідження, незважаючи на виявлені недоліки, дозволяє
охарактеризувати процес підготовки інженерних кадрів у технічних вишах для галузей
промисловості та простежити основні тенденції на прикладі технічних вишів Черкаської
області. Таким чином, на підставі охарактеризованого вище кола джерел, значна частина яких
уводиться до наукового обігу вперше, у дисертаційній роботі зроблена спроба дослідити одну з
маловивчених сторінок вітчизняної історії.
У підрозділі 1.3 «Методологія дослідження» обґрунтовано науковий інструментарій
автора, яким він послуговувався під час написання дисертації. Методологічною базою, що
визначає форму організації, цілі та напрямки цього дослідження, є принципи наукової
об’єктивності, системності та історизму, що дозволяють бачити історичні процеси в їхньому
розвитку і взаємозв’язку, проводити всебічний аналіз та оцінку фактів. Дотримання вказаних

13. 13
принципів дозволило дисертантові уникнути проблем суб’єктивізму, непослідовності,
неконкретності, безсистемності, відірваності від історичних реалій у викладенні матеріалу, його
узагальненні, а також в отриманні результатів та висновків.
Принцип об’єктивності при дослідженні проблеми підготовки інженерно-технічних
кадрів означає: по-перше, вивчення об’єктивних закономірностей, які визначили історичну
необхідність у забезпеченні галузей промисловості Черкаської області кваліфікованими та
високопрофесійними інженерними кадрами; по-друге, опору на факти та джерельну базу; по-
третє, розгляд кожного явища в його багатогранності й суперечливості, вивчення всіх
можливих фактів, позитивних і негативних, у їх сукупності; по-четверте, передбачену відмову
від зайвих і помилкових оціночних суджень, критичне ставлення до минулих і сучасних оцінок,
вироблення власного науково обґрунтованого погляду на проблематику.
Основною формою вираження інформації в ході виконання роботи став наративний
(описовий) метод. Структурно-функціональний метод передбачав установлення зв’язків між
окремими елементами та їхніми функціями, забезпечив при цьому структурну і функціональну
логіку дисертаційного дослідження. Автором застосовувалися проблемно-історичний і
полідисциплінарний методи, останній з яких передбачав використання знань у галузі
культурології та соціології, а також історії техніки. При вивченні архівних та опублікованих
документів був використаний джерельний метод, який дозволив більш якісно і багатогранно
використовувати досліджувані матеріали. Необхідність розгляду предмета дослідження в
історичній динаміці, з виділенням періодів і тенденцій розвитку, вимагала поєднання історико-
генетичного та історико-порівняльного (компаративного) методів. Поєднання цих двох методів
дало змогу встановити наявний взаємовплив історичних явищ. Історико-генетичний метод
допоміг виявити спадкоємність навчальних закладів.
Застосування історико-типологічного методу дозволило дисертантові виділити найбільш
загальне в досліджуваній темі, а методу періодизації – структурувати матеріал. Комплексний
аналіз діяльності навчальних закладів став можливий при застосуванні автором системного
підходу.
За допомогою аналітичного методу, який був застосований при розгляді, відборі,
структуризації та систематизації нових, раніше не використовуваних матеріалів, автором були
проведені теоретичні узагальнення в діяльності навчальних закладів, а також порівняння
результатів.
Крім того, був використаний метод логічного аналізу, який передбачає встановлення
зв’язку між явищами, процесами, що дозволило виявити причини і фактори, які визначають
ключові моменти в розвитку технічної освіти, і позначити регіональні особливості.
Широко застосовувався біографічний метод, завдяки якому стало можливим показати
життєвий шлях деяких представників професорсько-викладацького складу, окремих
випускників технічних вишів регіону, які зробили значний внесок у розвиток вищої технічної
освіти та промисловості регіону. Водночас використання прийомів опису й індивідуальної
характеристики окремих особистостей дозволило більш повно проілюструвати картину
ретроспективних подій.
Використання методу статистичного оброблення матеріалів дозволило здійснити
оброблення кількісних даних і простежити динаміку історичного процесу. Застосовуючи цей
метод, дисертант самостійно виконав низку розрахунків, що знайшли відповідне відображення
в таблицях.
У дисертації активно використовувалися методологічні підходи, пов’язані з
співвіднесенням макро- та мікрорівнів історичного дослідження; враховувалися також сучасні
уявлення про систему мотивації промислової праці.
Інноваційний потенціал інформаційних технологій, освоєння електронних просторів
світової мережі Інтернет відкривають можливості для проведення дистанційних досліджень з
історії будь-якого куточка світу, не покидаючи меж свого робочого місця. Віртуальне

14. 14
спілкування з колегами-істориками в доволі доступному інформаційному просторі активізує
науковий пошук, прискорює апробацію методики дослідження, збагачує арсенал наукових
методів доведення гіпотези.
В осмисленні основної проблематики дослідження автор виходить із цивілізаційного
підходу, який розглядає особистість людини як самостійну цінність.
Таким чином, для проведення дослідження напрацьована достатня історіографія та є
необхідна джерельна база. Застосована автором методологія проведення дозволяє досягнути
мети дослідження та розв’язати поставлене наукове завдання.
У другому розділі «Розвиток промисловості Черкаської області як запорука
становлення інженерно-технічної інтелігенції краю: історична ретроспектива», що
складається з трьох взаємопов’язаних підрозділів, розкрито питання утворення Черкаської
області, розглянуто розвиток промисловості регіону. Автором вивчено основні досягнення та
проблеми в промисловості Черкаської області (1970–1980-і рр. ХХ ст.). Досліджено дефініції та
обґрунтування поняття «інженерно-технічна інтелігенція».
Вивчено історичні особливості утворення та оптимізації адміністративно-
територіального устрою Черкаської області, а також розвитку промисловості в регіоні. Автор
доходить висновку, що перші десять років в історії області можна вважати найбільш активним
періодом у системному формуванні єдиного народногосподарського комплексу. Саме в цей
період почали закладатися міцні підвалини високоефективної промисловості, які сприяли
перетворенню регіону з аграрно-індустріального на індустріально-аграрний. Це стало
підставою для збільшення набору студентів до технічних навчальних закладів області, уведення
до навчальних програм нових предметів для підготовки фахівців, здатних освоювати нові
виробничі потужності, відкриття нових спеціальностей, формування власних професорсько-
викладацьких кадрів, закладення підґрунтя нових технічних вузів регіону.
У результаті багатопредметного аналізу основних досягнень і проблем у промисловості
Черкаської області (1970–1980-і рр. ХХ ст.) встановлено, що для економіки Черкащини 1960–
1970-х рр. характерним був бурхливий розвиток, який супроводжувався створенням багатьох
нових промислових підприємств. Особливістю Черкаської області на час її утворення стало те,
що питома вага промисловості краю поступалася частці сільського господарства. На 1984 р.
ситуація змінилася, і частка промисловості в сукупній валовій продукції становила вже 70,2%, а
частка сільськогосподарської – 29,8%. Лише в Черкасах вироблялося за рік промислової
продукції в 4,6 разу більше, ніж давала вся область у рік її заснування.
У результаті проведених досліджень доведено, що перехід до економічних методів
господарювання був однією зі складових успішного розвитку обласного центру, а Черкаська
область остаточно перетворилася з аграрної на індустріально-аграрну. У цей період тут
з’явилися і набули подальшого розвитку нові галузі промисловості – хімічна, приладобудівна,
радіоелектронна та інші. Поява нових промислових галузей стала підставою для розгортання
підготовки та зміни чисельності інженерно-технічних кадрів області.
У результаті дослідження встановлено періоди розвитку та гальмування індустріалізації
в Черкаський області, проблеми, що виникали з часом, зв’язок між об’єктивними і
суб’єктивними факторами і темпами розвитку промислового сектора економіки Черкащини.
Усебічно досліджено змістове навантаження дефініції «інтелігенція».
У третьому розділі «Перший етап підготовки інженерно-технічних кадрів у
Черкаській області як можливість задовольнити потребу народного господарства регіону
високопрофесійними фахівцями», який складається з трьох взаємопов’язаних підрозділів,
автором досліджено історію створення і розвитку навчальних закладів, які готували інженерно-
технічні кадри для сільського господарства Черкаської області. Вивчено специфіку історичного
становлення та розвитку Смілянського технікуму харчових технологій. Також автором
закцентовано увагу на історичних етапах підготовки інженерно-технічних кадрів у Черкаському

15. 15
технікумі гідромеліорації та електрифікації сільського господарства (нині – Черкаський
політехнічний технікум).
У результаті проведеного дослідження умов створення та розвитку навчальних закладів,
які готували інженерно-технічні кадри Черкаської області на першому етапі її становлення,
визначений історичний зв’язок динаміки розвитку промислового сектора економіки Черкаської
області з підготовкою інженерно-технічних кадрів, що відбувалося безпосередньо в технічних
навчальних закладах Черкаської області. З утворенням Черкаської області почала динамічно
розвиватися мережа професійно-технічних шкіл та училищ, створена для професійно-технічної
підготовки молодих працівників. Уперше визначено особливості підготовки інженерно-
технічних кадрів регіону.
Установлено, що в період 1954–1991 рр. у Черкаській області низка навчальних закладів
технічного спрямування, більшість яких були створені наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.,
готували висококваліфіковані інженерно-технічні кадри як для потреб сільського господарства
регіону, так і для промисловості та будівництва. Недостатня кількість технікумів та інститутів
для молодої області, промисловість якої розвивалася швидкими темпами в 1960–1970-і рр.,
вимагала насамперед реорганізації наявних навчальних закладів, що спеціалізувалися на
сільському господарстві, шляхом перекваліфікування їх під потреби промисловості та
будівництва, а також відкриття на Черкащині філій технікумів та інститутів з інших міст
України.
На прикладі найстаріших технічних закладів освіти Черкащини Смілянського технікуму
харчових технологій і Черкаського політехнічного технікуму вперше досліджено та визначено
специфіку підготовки інженерно-технічних кадрів регіону.
У четвертому розділі «Флагмани підготовки інженерно-технічних кадрів у
Черкаській області: історичний аспект», що складається з двох взаємопов’язаних підрозділів,
показано історичні етапи становлення кузні інженерно-технічних кадрів Черкаської області –
Черкаського державного технологічного університету (1960-і – початок 2000-х рр.),
проаналізовано його шлях від філії столичного інституту до державного університету. Автором
досліджено історичні етапи становлення відомчого технічного навчального закладу на прикладі
Черкаського пожежно-технічного училища (нині – Черкаського інституту пожежної безпеки
імені Героїв Чорнобиля).
На прикладі Черкаського державного технологічного університету доведено, що
провідні технічні виші Черкащини в 1954–1991 рр. були основними центрами підготовки
інженерно-технічних кадрів для промислових об’єктів області.
Підсумовуючи, можна констатувати, що українська вища школа (на прикладі
Черкаського державного технологічного університету) пройшла складний і неоднозначний
шлях розвитку, посіла передові позиції в європейському та світовому освітньому просторі.
Уперше визначено шляхи поліпшення підготовки спеціалістів у межах навчального
процесу, організації та вдосконалення структури технічних вузах Черкащини, стан і розвиток
їхньої матеріально-технічної бази. Виявлено динаміку формування контингенту студентів,
кількісного та якісного складу професорсько-викладацьких кадрів, їхній внесок у
вдосконалення підготовки інженерно-технічних кадрів.
Важливим аспектом дослідження стало визначення напрямків та форм співпраці
технічних вишів із промисловими підприємствами в підготовці інженерно-технічних кадрів.
У результаті проведення історичного дослідження діяльності Черкаського інституту
пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля доведено, що відомча система освіти посідає чільне
місце у вітчизняному освітньому просторі, роблячи свій внесок у справу підготовки інженерно-
технічних кадрів для Черкащини та всієї країни. Рівень викладання у відомчих вишах нічим не
поступається, а подекуди й перевищує рівень викладання в багатьох відомих цивільних вищих
навчальних закладах.