Писанкарство

1. ІСТОРІЯ ПИСАНКИ В УКРАЇНІ
Виготовлення ритуальних яєць в українській культурі має дуже давнє походження. Найдавніші знайдені
писанки є керамічними і датуються періодом Київської Русі. В історичних джерелах існують письмові згадки
про розписування сирих яєць у пізніші періоди, однак, через недовговічність шкарлупи можемо робити
висновки лише про особливості більш пізніх писанок.
Писанка часів Київської Русі
У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. писанкарство було поширене по всій території України, однак із приходом
радянської влади почало занепадати, адже писанка вважалася церковним атрибутом, неприпустимим у часи
державної пропаганди атеїзму. У 1960–1970-х рр. відбулася активізація писанкарства у межах Західної
України, де розписані великодні яйця почали виготовляти на замовлення та продавати на ярмарках. Тоді ж
масово поширилися дерев’яні сувенірні писанки, розфарбовані аквареллю та розраховані переважно на
туристів.
Музей писанки. м.Коломия
У 1987 р. у м. Коломия був відкритий перший в Україні музей писанок. Із здобуттям Україною незалежності
актуалізувалося бажання людей глибше дізнатися на власні національні звичаї і традиції, відтак
писанкарство зайняло свою нішу в системі народного мистецтва та повернулося великодніх звичаїв.
Виготовлення писанок в українській традиції наділялось сакральним значенням та входило до звичаєво-
обрядової сфери. За традицією розпочинали писати писанки з другої половини Великоднього посту, а
найбільше їх виготовляли у четвер і п’ятницю перед Пасхою. Займалися цим переважно жінки. Вірили, що
писанка вийде гарною лише тоді, коли під час її виготовлення поруч не буде нікого стороннього, тому
розписували великодні яйця переважно на самоті. Мало хто знає, що писанки виготовляли також у
монастирях, де на них зображали релігійні сюжети. На Великдень писанки та крашанки освячували у церкві,
а потім використовували для прикрашання осель, у великодніх іграх або з ритуальною чи магічною метою.

2. ТЕХНІКИ ПИСАНКАРСТВА
У ХІХ–ХХ ст. в Україні побутував цілий ряд технік для виготовлення великодніх яєць. У різні часи їх робили з
курячих яєць, цукру, шоколаду, дерева, металу, кераміки.
За технікою виготовлення великодні яйця можна поділити на дві великі групи: виготовлені без використання воску
та виготовлені за допомогою воскової техніки (власне писанки). Раніше для фарбування писанок використовували
природні барвники рослинного походження. Наприклад, жовтий колір виготовляли з кори. Зараз писанкарі почали
використовувати здебільшого куповані барвники.
Великодні яйця, виготовлені без використання воску.
Крашанки – розфарбовані одноколірні яйця. Крашанки виготовляють по всій території України, адже вони є
обов’язковим великоднім атрибутом. На початку ХІХ ст. виготовляли такі крашанки: «в кірку» – червоні, «в
бразолію» – темно-сині зі специфічним відблиском і «в жовтило» – жовті. У кінці ХІХ ст. однокольорові
великодні яйця часто називали «галунками» (через додавання для закріплення фарби спеціальної речовини
– галуну) або мальованками, сливками, галками.
Для виготовлення крашанки зварене яйце опускають на деякий час у розчин фарби, де воно набуває
однотонного забарвлення. Іншим способом є відварювання сирого яйця у лушпинні цибулі, що надає йому
брунатного кольору. Чим довше у барвнику вариться яйце, тим темнішим стає його колір.
Під мармур. Для виготовлення великодніх яєць даним способом на вимите яйце хаотично накладають
шматочки сухих фарб різних кольорів або шматочки різнокольорового паперу чи тканин. Після цього його
загортають у ганчірку, обв’язують ниткою та відварюють у киплячій воді. Такі способи оздоблення яєць були
особливо популярними у кінці ХІХ ст., коли в продажу з’явився спеціальний мармуровий папір для
фарбування яєць.
Натурально-листкова техніка. Даний метод полягає у тому, що до яйця прикладають листя рослин,
обмотують ганчіркою, обв’язують ниткою і в такому вигляді відварюють у лушпинні цибулі або ж уже зварене
яйце опускають у фарбу. Після цього ганчірку і листочок знімають, а на яйці залишається його відбиток.
Натурально-листкова техіка
Дряпанки. Дана техніка полягає у вишкрябуванні на зафарбованій поверхні яйця ажурного, здебільшого
геометричного орнаменту. Інструментом для виконання такої роботи може слугувати голка, шпилька, цвях.
Таким чином на кольоровому тлі створювався білий орнамент. У різних регіонах України яйця, виготовлені в
цей спосіб, називають по-різному: на Східному Поліссі, Лемківщині і Бойківщині – дряпанками, скрябанками,
різьбянками, на Поділлі – скробанками і рисованками.
Дряпанка

3. Мальованки. Виготовляти мальовані великодні яйця почали в кінці ХІХ – початку ХХ ст. у містечках та
приміських селах. Вони розписувалися за допомогою звичайного пензлика олійними, восковими, клейовими
або акварельними фарбами. Іноді використовували золотисту й сріблясту фарби. Мальованки писали
зазвичай чоловіки, рідше – жінки. На таких великодніх яйцях здебільшого зображали квіти, давні орнаменти
практично не трапляються.
Монастирські писанки
а) Мальованки. На мальованках, виготовлених у монастирях, зображувалися переважно сценки з життя Ісуса
Христа. Іноді яйце ділили повздовжнім пояском на дві половини, на кожній з яких малювалось інше
зображення, а на самому пояску – напис «Христос Воскрес».
б) Розкритки. Для виготовлення розкритки яйце розпилювали навпіл, його краї і поверхню обклеювали
оксамитом чи іншою тканиною, а всередині прикрашали рельєфними картинками духовного змісту. Такі яйця
також могли оформлювати бордюрами із порізаного паперу.
Розкритка. Росія
в) Нерозкритки (вощанки). У сирого яйця видували вміст, отвір, через який це робили, заклеювали
шматочком паперу і опускали після цього в розтоплений віск. Іноді через отвір клали всередину яйця кілька
горошинок, що перетворювало його у брязкальце. Воскову поверхню яйця прикрашали кольоровою фольгою
або папером. З них вирізали гілочки, листочки, геометричні фігурки, зображення церковних предметів,
ангелів, букви «ХВ». Для орнаментації могли використовувати бісер, втискаючи його у віск.
Керамічні писанки. Виготовлялися народними майстрами або на керамічних фабриках. Останні могли бути з
порцеляни, фаянсу та випаленої керамічної маси. Писанки з керамічної маси виготовляли методом відлиття
з гіпсових форм, тому всередині вони могли бути пустотілими. Підсохлі заготовки рихтувались, а після цього
розмальовувалися керамічними фарбами і випалювалися вдруге. На таких великодніх яйця зображувалися
рослинні орнаменти, сюжети з життя Ісуса Христа, Матері Божої, написи «Христос Воскрес» тощо.
Скорописанки. Виготовлялися на основі гіпсових форм, що на них наносився переважно шаблонний
орнамент. На Волині скорописанками називали великодні яйця, на яких відсутні основні лінії, а вималюваний
лише сам орнамент.

4. Великодні яйця, виготовлені за восковою технікою.
Розфарбовування писанки восковою технікою досягається поетапним нанесенням воску на певні ділянки
поверхні яйця. Віск при цьому накладається крапками, прямими і кривими лініями, що дозволяє створити
різні орнаменти. Для нанесення воску здебільшого використовують спеціальний інструмент – писачок.
Крапанка. Це техніка накрапування на шкарлупу яйця крапок різного розміру з почерговим зануренням яйця
у фарбу (від світлої до темної). Після цього віск знімають, а з різнобарвних цяток на коричневому, чорному
або синьому тлі утворюється специфічний мерехтливий ефект. Візерунки крапок можуть бути
впорядкованими та невпорядкованими.
Крапанка
Двоколірна писанка
а) Розпис двоколірної писанки здійснюється розтопленим воском по натуральній білій поверхні сирого яйця.
Після нанесення орнаменту воском яйце занурюють у розчин фарби на 5-10 хв. Після цього його виймають і
кладуть на чистий папір або шматок тканини для висихання. Суху писанку нагрівають над вогнем, щоб
розтопився віск, який потім стирають м’якою тканиною.
б) Розпис двоколірної писанки розтопленим воском на попередньо пофарбованій в один колір поверхні яйця.
Для виготовлення писанки таким способом чисте сире яйце фарбують в один колір, а коли воно висохне, то
розтопленим воском пишуть на його поверхні орнаменти. Після цього розписане яйце опускають до оцту або
квасу, в яких розчиняється фарба, і яйце стає майже білим. Тільки в тих місцях, де був нанесений віск, після
його стирання лишається кольоровий орнамент.
Двоколірні писанки
Багатоколірна писанка має ряд варіантів:
а) На чисте сире знежирене яйце за допомогою писачка гарячим бджолиним воском наносять контур
орнаменту. Після того, як нанесено всі лінії, що мають залишитися білими, яйце опускають у жовту фарбу.
Час фарбування залежить від товщини шкарлупи. Після цього яйце виймають з фарби й обережно
витирають ганчіркою. Далі покривають воском ті ділянки малюнка, які повинні лишитися жовтого кольору.
Потім писанку опускають у червону або зелену фарби і після зафарбування покривають воском ті ділянки, які
повинні бути червоного або зеленого кольору. Якщо тло писанки має бути чорним, наприкінці її опускають у
розчин чорної фарби, що перекриває не вкриті воском ділянки шкарлупи. Коли всі кольори на писанку
нанесені, з неї знімають віск. Роблять це, запікаючи писанку у печі, доки не розтопиться віск або
розтоплюючи віск біля полум’я свічки.

5. б) Яйце опускають у розчин фарби, а потім наносять воском орнамент. Прийоми використовуються ті самі,
що й для виготовлення звичайної багатоколірної писанки, тільки після нанесення орнаменту відсутній білий
колір яйця.
в) Яйце спочатку опускають у віск, а потім шилом чи іншим гострим інструментом видряпують на ньому ті
елементи орнаменту, які мають лишитися жовтими. Після цього яйце опускають у жовту фарбу. Після цього
жовті елементи закривають воском і продряпують фрагменти для зафарбування в інший колір. Такий спосіб
виготовлення писанок був відомий у Чернігівській, Полтавській, Київській, Волинській губерніях у кінці ХІХ –
на поч. ХХ ст.
Розпис шпилькою.
Поєднання крапанки і писанки. Дана техніка використовувалася на Вінниччині, Хмельниччині і Прикарпатті у
другій половині ХХ ст. Тло темного кольору заповнювалося плямами різного кольору, а вже поверх нього
наносився чіткий лінійний геометричний орнамент у дві-три фарби. Для виготовлення такої писанки малюнок
необхідно було протравлювати галуном, що вимагало неабиякої майстерності.
Розпис шпилькою. Ця техніка побутує на Бойківшині, Лемківщині, Пряшівщині. За допомогою використання
круглої головки шпильки отримувався штрих із потовщенням на одному кінці.
Розпис уламком бджолиного воску. Уламком воску на сире яйце наноситься орнамент, а потім його
опускають у фарбу. Після стирання воску місця, де він був нанесений, лишаються світлими. Такі писанки
фарбують лише в один колір.
Техніка воскової пластики. Даний метод полягає у тому, що «сучуть із воску тоненькі ниточки і обліплюють
ними білі ще яйця (виплітають дуже примітивний геометричний орнамент). Опісля вкидають се в горнець із
теплою червоною фарбою: вибравши яйце з фарби і висушивши його, нагрівають над гранню, обтирають
платком віск і писанка готова».
Розпис перепаленим воском по білій поверхні яйця
Розпис кольоровим воском
а) Розпис перепаленим воском по білій поверхні яйця. За допомогою чорного перепаленого воску на біле
яйце наносяться дрібні візерунки.

6. б) Розпис кольоровим воском по білій поверхні яйця. Кольоровий віск виготовляли жінки-писанкарки: до
розтопленого бджолиного воску додавали пігмент фарби в порошку або трохи анілінового барвника і добре
розмішували. Найчастіше білі яйця розписували жовтим, чорним, синім, зеленим та жовтогарячим
кольорами.
в) Розпис кольоровим воском по зафарбованій поверхні яйця. Яйце відварювали або вимивали шкарлупу і
опускали в розчин фарби, потім висушували і розтопленим воском різних кольорів наносили орнамент.
Віктор Ткаченко
кандидат історичних наук
За матеріалами сайту Етнографія