Uploaded byzoshnet1
DOCX, PDF3,878 views

методичка Національно-патріотичне виховання школярів на уроках трудового навчання

Національно-патріотичне виховання школярів на уроках трудового навчання

Embed presentation

Downloaded 18 times
1 / 148
2 / 148
3 / 148
4 / 148
5 / 148
6 / 148
7 / 148
8 / 148
9 / 148
10 / 148
11 / 148
12 / 148
13 / 148
14 / 148
15 / 148
16 / 148
17 / 148
18 / 148
19 / 148
20 / 148
21 / 148
22 / 148
23 / 148
24 / 148
25 / 148
26 / 148
27 / 148
28 / 148
29 / 148
30 / 148
31 / 148
32 / 148
33 / 148
34 / 148
35 / 148
36 / 148
37 / 148
38 / 148
39 / 148
40 / 148
41 / 148
42 / 148
43 / 148
44 / 148
45 / 148
46 / 148
47 / 148
48 / 148
49 / 148
50 / 148
51 / 148
52 / 148
53 / 148
54 / 148
55 / 148
56 / 148
57 / 148
58 / 148
59 / 148
60 / 148
61 / 148
62 / 148
63 / 148
64 / 148
65 / 148
66 / 148
67 / 148
68 / 148
69 / 148
70 / 148
71 / 148
72 / 148
73 / 148
74 / 148
75 / 148
76 / 148
77 / 148
78 / 148
79 / 148
80 / 148
81 / 148
82 / 148
83 / 148
84 / 148
85 / 148
86 / 148
87 / 148
88 / 148
89 / 148
90 / 148
91 / 148
92 / 148
93 / 148
94 / 148
95 / 148
96 / 148
97 / 148
98 / 148
99 / 148
100 / 148
101 / 148
102 / 148
103 / 148
104 / 148
105 / 148
106 / 148
107 / 148
108 / 148
109 / 148
110 / 148
111 / 148
112 / 148
113 / 148
114 / 148
115 / 148
116 / 148
117 / 148
118 / 148
119 / 148
120 / 148
121 / 148
122 / 148
123 / 148
124 / 148
125 / 148
126 / 148
127 / 148
128 / 148
129 / 148
130 / 148
131 / 148
132 / 148
133 / 148
134 / 148
135 / 148
136 / 148
137 / 148
138 / 148
139 / 148
140 / 148
141 / 148
142 / 148
143 / 148
144 / 148
145 / 148
146 / 148
147 / 148
148 / 148
1 НЕТІШИНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №1 2016р. Національно-патріотичне виховання школярів на уроках трудового навчання Підготував: вчительтрудового навчання ВасильчишинС.Ф
2 ЗМІСТ Вступ…………………………………………………………………………….2 Розділ І. Методологічніоснови трудового навчання……………………..5 Розділ ІІ. Методика викладаннятрудового навчання……………………8 Розділ ІІІ. Національно-патріотичневиховання на уроках трудового навчання………………………………………………………………………..20 Розділ ІІІ. Розроби уроків з реалізаціїКонцепціїнаціонально-патріотичне вихованняна уроках трудового навчання Висновки………………………………………………………………………26 Література……………………………………………………………………..28 Додатки Додаток 1 Фотозвіт«Прибиранняпам’ятниківна межі Рівненськоїта Хмельницькоїобластей, загиблим євреям Острожчини та могили Невідомого солдата» Додаток 2 Концепціянаціонально-патріотичного вихованнядітей та молоді
3 ВСТУП Особливістю сучасного уроку трудового навчання є навчання учнів не лише конкретним трудовим операціям але й підготовка їх до життя, формування таких цінностей особистості, які допоможуть стати успішним у виборі свого життєвого шляху. Так, проектна діяльність у зв’язку з цим, дає можливість учителю прилучити учнів до самостійного вибору того або іншого розв’язку задачі, розв’язувати завдання з декількома правильними рішеннями, проводити пошук інформації, реалізувати набуті знання з основ наук на практиці тощо. Слід відзначити, що найбільш швидко проектну діяльність опановують учні, які проявляють більше ініціативи, швидко орієнтуються при зміні умов завдання відповідно до проведеного пошуку тощо. Як показує досвід роботи з школярами, це не завжди „відмінники”, навіть у більшості випадків школярі, що не реалізували свій потенціал до навчання з інших предметів. Тому головним завданням з точки зору методики навчання проектній діяльності є активізація навчальних можливостей учнів, замість переказування готової інформації, відірваної від їхнього життя та суспільного досвіду або повторення трудових дій продемонстрованихучителем. Життя в умовах інформаційного суспільства вносить свої корективи в завдання , які стоять перед трудовим навчанням. Так сьогодні зникають професії, пов'язані з важкою фізичною працею. Одночасно з'являються нові професії, що є наслідком невпинного вдосконалення засобів праці. Кількість спеціалістів, що працюють за новими професіями, весь час зростає як і зростають вимоги до теоретичної технічної підготовки робітників. В сучасному високомеханізованому виробництві співвідношення витрат розумової і фізичної енергії значно змінилось: оператори установки безперервного розливання сталі за зміну витрачають на виконання розумових функцій від 56 до 90% свого часу, а на виконання фізичних функцій від З до
4 20%.Об'єктивною основою для формування професій широкого профілю є використання в сучасних машинах таких засобів автоматики, як гідравлічні, пневматичні та електричні пристрої та прилади, що приводять у рух автоматичні агрегати, координують та контролюють їх. Специфіка трудового навчання порівняно з іншими шкільними предметами (фізикою, хімією, біологією, математикою) полягає у тому, що технологія сучасного виробництва, засоби праці змінюються більш динамічно, ніж природничі чи математичні закони. Крім цього, трудове навчання передбачає включення дітей та підлітків до конкретної пізнавально-перетворюючої діяльності, що вимагає великої гнучкості змісту трудової підготовки школярів. Сьогодні у кожній конкретній галузі людської діяльності накопичено значні обсяги інформації. З них необхідно відібрати ті, які найбільше відповідають завданням загальної освіти в сучасній українській школі, і які можуть давати адекватне уявлення про теоретичні основи та практичне використання виучуваних виробничих процесів. Щоб визначити, який матеріал може бути найціннішим та найнеобхіднішим протягом певного часу, необхідно мати відповідні критерії його відбору. При побудові процесу трудового навчання багато питань методиці доводиться розв'язувати самостійно. Часто при оцінці результатів праці учнів враховуються такі чинники, які для інших шкільних предметів не є істотними, зокрема це: дотримання правил техніки безпеки, організація робочого місця, правильність виконання трудовихприйомів та ін. Основою вивчення змісту програм трудового навчання сьогодні є проектний метод навчання. Застосування проектного методу навчання дає можливість приділити особливу увагу розвиткові в учнів творчого і критичного мислення, вміння опрацьовувати інформаційні джерела, працювати з різними видами проектно-технологічної документації; формувати в учнів навички проектної діяльності, уміння здійснювати аналіз та оцінку технологічних об’єктів, свідомо обирати ті чи інші технологічні процеси, трудові прийоми, інструменти, обладнання тощо. Учні повинні обрати об’єкт технологічної діяльності, який має практичне застосування; обґрунтувати свій вибір; ознайомитись із подібними
5 виробами на основі різних інформаційних джерел, проаналізувати їх, вказати їхні переваги та недоліки; створити ескіз майбутнього власного виробу, виконати художнє конструювання, технічне конструювання; дібрати матеріали; визначити послідовність технологічних операцій; дібрати інструменти, обладнання; виготовити виріб; проаналізувати й оцінити процес і результат праці; розрахувати собівартість виробу; виконати нескладні маркетингові дослідження; оформити пояснювальнузаписку. Все це вимагає від вчителя трудового навчання глибоких знань в сфері методики викладання предмета.
6 Розділ І. Методологічніосновитрудового навчання У третій чверті ХІХ ст. у ряді держав Європи та інших частин світу було прийнято закони про введення в загальноосвітніх школах ручної праці. Це дає підставу говорити про виникнення так званої "трудової школи", як антипода "школи навчання". Як зазначають дослідники, цей факт свідчить про вторгнення потреб виробництва в сферу навчання і виховання. Головним мотивом запровадження трудової школи було прагнення підготувати підростаюче покоління до праці, забезпечивши йому можливість набути професію. Саме цим керувався, виходячи з найкращих намірів один з фундаторів трудової школи, фінський священник Уно Цігпеус. Проте вже в той час передові педагоги виступали проти використання ручної праці як засобу професіоналізації, відстоювали її загальноосвітній характер, її значення для всебічного розвитку дітей. Так, відомий шведський педагог Отто Саломоп у положеннях, на яких грунтувалася його система трудового навчання, підкреслював значення ручної праці для естетичного виховання учнів, зазначаючи, що воно повинно сприяти розвитку почуття форм і почуття прекрасного. Датський педагог Аксель Міккельсен, який розробив свою систему трудової навчання, намагався в процесі ручної праці застосувати нормальні робочі пози, які відповідають фізіологічним вимогам, сконструював інструменти, виходячи з фізичних можливостей дітей, тобто розглядав ручнупрацю як засіб фізичного розвиткуучнів. У 1937 р. трудове навчання як самостійний навчальний предмет у школі було ліквідовано. У наступні роки трудове виховання учнів відбувалося головним чином у процесіпозакласної, позашкільної і суспільне корисноїроботи. У післявоєнні роки увага громадськості нашої країни знову привертається до проблем трудового навчання в середній школі. До навчального плану середньої школи в 1954 р. було включено трудове навчання як один із засобів всебічного розвитку підростаючого покоління. На Україні відразу ж після цього почали
7 вивчати можливості поєднання загальної середньої освіти в старших класах з професійноюпідготовкою. В 1984 р. було проведено реформу загальноосвітньої та професійної школи, де важливе значення мало поліпшення підготовки учнів до праці. Так, було знову зроблено спробу здійснити загальну професійну освіту , запроваджено обов'язкову суспільне корисну продуктивну працю в позаурочний час, введено нову дисципліну "Основивиробництва. Вибір професії". Сьогодні в Україні , як і у вьому світі зміст освіти складається з двох частин: інваріантної і варіантної. Практикою доведено, що поєднання навчання з продуктивною працею потрібне для виховання всебічно розвиненої людини. Сама ідея поєднання навчання з продуктивною працею не була новою. Вона зустрічається в творах Томаса Мора, Шарля Фур'є, Роберта Оуена. Прогресивні мислителі середньовіччя, розуміючи потребу забезпечення підростаючому поколінню вільного вибору професії, вважали за можливе досягнення мети ознайомленням учнів з багатьма професіями. Фізіологи ж доводять, що найбільш ефективне розвантаження дитячого організму від розумової втоми відбувається при переході до фізичної праці. Саме таку переорієнтацію забезпечує трудове навчання, в якому до 80% навчального часу займають різні види практичної роботи. Завдяки опорі на творчу продуктивну працю трудове навчання позитивно впливає також на інтелектуальний і духовний розвитокдітей. З погляду теорії діяльності, особливістю трудового навчання с тісне поєднання навчання з продуктивною працею. Всі знання, які здобувають учні, відразу ж знаходять застосування, а вся практична діяльність є суспільно корисною. Навчання, при якому теорія пов'язується з продуктивною працею, має якісно іншу загальноосвітню і виховну цінність. При значній економії часу і зусиль, крім самого оволодіння знаннями і вміннями, такий зв'язок забезпечує розширення і
8 закріплення знань, підтверджує їхню доцільність, забезпечує розуміння значення для потреб людини. Іншою особливістю практичної діяльності школярів в трудовому навчанні є його продуктивний, а не тренувальний характер. Це позитивно впливає на мотиваційну основу навчання, дозволяє залучати до активної діяльності усіх без винятку учнів. Нарешті, слід врахувати, що пізнавально-практична діяльність учнів в трудовому навчанні грунтується на тісному зв'язку з основами наук. Це сприяє розвитку цікавості дітей до вивчення інших шкільних предметів, а значить і вирішенню загальноосвітніх завдань школи. Особливе місце у визначенні змісту трудового навчання посідає психологічна теорія переносу. Це викликане тим, що предметом вивчення в трудовому навчанні може бути безліч технічних об'єктів, технологічних процесів чи форм організації праці. Тому виникає потреба відбирати з них найтиповіші з урахуванням дидактичних вимог. При цьому необхідно, щоб учні одержували уявлення не лише про той конкретний матеріал, який увійшов до навчальних програм, але й усвідомлювали його зв'язок з виробничими об'єктами і процесами, котрі залишилися поза межами програм. Це й досягається за рахунок переносу знань, умінь і способів діяльності і нові умови.Така ж ситуація характерна і для профорієнтаційної роботи зі школярами. Відомо, що в сучасному виробництві налічується тисячі професій. Ознайомити учнів з такою їх кількістю неможливо, та в цьомунемає й потреби. Розділ ІІ. Методика викладаннятрудового навчання Методика трудового навчання може виступати у двох іпостасях: як навчальний предмет та як галузь педагогічної науки.
9 Будь-який навчальний предмет - це дидактичне обгрунтована система знань, вмінь та навичок, відібраних, з певної науки. Предмет "Трудове навчання" становить в цьому відношенні певний виняток, оскільки науки "Трудове навчання" нема. Він адекватний технічним наукам, яких багато, а тому ускладнюється процес відбору навчального матеріалу. Звичайно сама технологія утворення навчального предмету залишається незмінною: з технічних наук фахівцями відбирається навчальний матеріал, який систематизуються відповідно до дидактичних принципів. При цьому методисти керуються науковими наробками, які нагромаджені ними у процесі дослідження проблеми трудової підготовки школярів. Методика трудового навчання, як будь-який навчальний предмет має певні завдання. У процесі його вивчення вчитель повинен уявляти місце та роль трудової підготовки у здійсненні загальноосвітніх завдань школи та вміти впливати на розвитокособистостіучня. Учитель трудовогонавчання повинен: 1. Добре засвоїти зміст, ідеї і принципи побудови шкільних програм і навчальних посібників з трудового навчання. 2. Чітко уявляти характер і зміст роботи вчителя щодо організації, планування іматеріального забезпечення трудового навчання учнів. 3. Вміти готуватися до теоретичних і практичних занять, правильно будувати й провотиці заняття у школі. 4. Організовувати й проводити позакласну роботу учнів з технічної творчості і праці. 5. Правильно здійснювати зв'язок теоретичних занять з техніки а практичними заняттями і працею учнів, а всієї технічної і трудової підготовки - з основами наук. 6. Поєднувати навчання і виховання учнів у процесізанять і позакласної роботи.
10 Методика трудового навчання характеризується об'єктом, завданнями і методами дослідження. Об'єктом вивчення є процес трудового навчання учнів у школі. Перед методикою трудового навчання як галуззю педагогічної науки стоять такі завдання: обгрунтування завдань трудового навчання в школі та розкриття їхнього освітньогоі виховного значення. Завдання трудового навчання деталізуються в процесі аналізу основних тенденцій розвитку науки і техніки, вимог сучасного виробництва до трудової підготовки молоді. Вони визначаються до певної міри місцем цього навчального предмета в системі шкільної освіти. Тому методика розкриває дидактичний взаємозв'язок трудовою навчання з іншими навчальними предметами (насамперед з предметами з основ наук), наступність трудового навчання в молодших, середніх і старших класах. У процесі трудового навчання розв'язуються завдання, спільні для всіх навчальних предметів: всебічний розвиток особистості, підготовка до зкиггя і праці, формування світогляду та ін. Проте ці завдання розв'язуються на специфічному навчальному матеріалі і тому для їхнього виконання ставляться вужчі, характерні лише для трудового навчання завдання: навчання прийомів користування різними інструментами, формування вмінь із керування машинами, вивчення правил безпеки та ін. Треба також розкрити освітнє і виховне значення навчальних завдань, яке мас свої особливості порівняно з іншими навчальними предметами. Так, у процесі трудового навчання створюються найсприятливіші умови для виховання любові до праці, поваги до людей фізичної праці, оскільки ці якості формуються не внаслідок словесної агітації, а в процесі включення учнів у продуктивну працю. На заняттях з трудового навчання створюються також особливо сприятливі умови для розвитку просторової уяви, технічного мислення, уміння встановлювати зв'язки між різними технічними об'єктами і процесами. Тепер у будь-якій галузі людської діяльності нагромаджено значні обсяги знань. І з великого обсяіу знань і вмінь доводиться відбирати ті з них, які найбільшою
11 мірою відповідають завданням загальної освіти і можуть дати учням правильне уявлення про теоретичні основи і практичне застосування виробничих процесів. Очевидно, щоб вирішити, який матеріал є цінніші, треба маги критерії відбору. Установлення таких критеріїв входить у завдання методики. Обгрунтування змісту навчальної програми ніколи не можна вважати закінченим. Наприклад, розвитокобробкиматеріалів продовжується і в наші дні. Побудова навчального процесу включає підготовку навчально- методичиої літератури, викладання (діяльність учителя) і уміння (діяльність учня). Усі три складові частини впливають й на ефективність навчального процесу і тому досліджуються методикою для виявлення найефективніших форм і методів, які забезпечують виконання завдань, поставлених у процесі трудового навчання. При побудові процесу трудового навчання використовують досвід інших навчальних предметів, а також дані дидактичних досліджень. Разом з тим методиці трудового навчання доводиться розв'язувати багато питань самостійно.. Відомо, що інтерес учнів до роботи зростає, якщо вони виготовляють будь-які речі і до того ж знають, що ці речі знайдуть практичне застосування. З цієї точки зору доцільно відмовитися від вправ. Проте відомо також, що коли учні відразу починають виговляти речі, то вони так захоплюються процесом надання заготовці належних форм і розмірів, що повністю забувають про прийоми роботи і порушують правила виконання їх. З цієї точки зору вправи конче потрібні. Тому методика повинна вирішити, де і в яшму обсязі слід проводити вправи з тим, щоб одночасно добитися правильного виконання учнями прийомів роботи і не знизити в них зацікавленості нею. Наведені приклади показують, що в побудові навчального процесу перед методикою трудового навчання стоять відповідальні завдання. Методика трудового навчання, розв'язуючи поставлені перед нею завдання, спирається на такі методи наукових досліджень:
12 Спостереження як метод наукового пізнання характерне тим, що в процесі його дослідник не втручається в хід навчального процесу, а лише фіксує все, що відбувається. Експеримент на відміну від спостереження проводиться в цілком певних умовах, які створюються дослідником. Експериментальні ситуації можна повторити потрібну кількість разів і таким чином усунути елемент випадковості. Вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду. Важливим джерелом розвитку методики як галузі педагогічної науки є передовий педагогічний досвід, вивчення досвіду роботи кращих учителів, науковий аналіз його дають змогу створитирекомендації з ефективної побудовинавчального процесу. Теоретичні дослідження. Методиці доводиться вирішувати такі питання, які не піддаються дослідженню методом спостереження або експерименту. При застосуванні розглянутих методів дослідження вдаються додатково до таких допоміжних методів, як бесіда з учнями і вчителями, анкетування, вивчення продуктів праці учнів та ін.Забезпечення індивідуального підходу до учнів для розвитку а здібностей.Нині, коли диференціація змісту навчання визнана однією з пріоритетних тенденцій розвитку системи освіти і її намагаються якомога ширше запроваджувати у практику, стає очевидним, що не всі освітні галузі мають для цього однаковіумови. Трудове навчання належить до тих галузей освіти, які можуть забезпечити Індивідуальний підхід до учнів з точки зору змісту навчання. На жаль, набула поширення думка, що при ознайомленні з основами виробництва проблема Індивідуального підходу до учнів не виникає. Спеціальним дослідженням доведено, що це не так. З точки зору здібностей до творчої технічної діяльності, творчої участі у технологічних процесах учні різняться так само, як на заняттях із математики, мови та інших навчальних дисциплін з основ наук. У методичному відношенні проблема індивідуального підходу до учнів з метою врахування їх здібностей розроблена досить детально. Але треба мати на увазі, що це стало
13 можливим тільки завдяки особливостям змісту навчального матеріалу, що входить до трудового навчання. У самому змісті конструкторської та технологічної діяльності закладені можливості диференціації завдань учням за складністю. При цьому, і це дуже важливо, може зберегтись колективний характер навчальної діяльності учнів, що полегшує керівництво нею з боку вчителя та дає учням реальне уявлення про організацію праці в умовах сучасного виробництва. Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що трудове навчання є загальноосвітньою навчальною дисципліною, котра становить один з обов'язкових елементів змісту загальної середньої освіти, без якого неможливе повне здійснення її завдань. Причому через специфіку свого змісту трудове навчання виконує лише йому притаманні функції: - при формуванні уявлення про навколишнє середовище знайомить учнів з основами сучасного виробництва, спираючись на закономірності розвитку природита суспільства, які вивчаються у навчальних дисциплінах з основ наук. - відіграє домінуючу роль у забезпеченні професійного самовизначення школярів, беручи за основупрофорієнтацію на сферу виробництва. - відіграє незамінну роль у підготовці учнів до майбутньої практичної діяльності, виховуючи якості особистості, які можуть бути сформовані лише в процесіпродуктивної праці. - забезпечує індивідуальний підхід у розвитку особистісного творчого Умови, від яких залежить ефективність трудового виховання. У процесі трудового навчання учням доводиться виконувати різні види робіт: виконання навчальних вправ, виготовлення навчальних і суспільне корисних виробів. Виховний ефект робіт різного характеру неоднаковий. Досвідом роботи шкіл, а також спеціальними дослідженнями доведено, що найбільше виховне
14 значення має метод проектів. Розуміючи, що їхня праця буде корисною, учні намагаються виконати роботуякнайкраще, не шкодуючи сил і часу. Методи спілкування і накопичення знань Методи дослідження Методи, засновані на практичній діяльності Метод програмованого навчання 1. Методи усного спілкування: а) описові методи: розповідь, опис, пояснення, умова і показ, лекція, доповідь, інструктаж; б) методи діалогу: бесіда, проблематизація, навчання шляхом відкриттів, обговорення у вигляді семінару, розгляд складних ситуацій, залік. 1.Методи прямого дослідження: спостереження, експеримент, дослідження матеріалів. 1. Методи реальних дій: вправи, метод практичних робіт, метод проекту, лабораторні роботи. 2. Методи письмового спілкування: робота з книгою, аналіз креслень. 2. Методи другорядних досліджень: демонстрування, моделювання, алгоритмізація. 2. Методи спонукального впливу: дидактична гра, розгляд складних ситуацій, спонукальний процес. 3. Методи
15 усного і візуального спілкування: навчання за допомогою радіо- і телепередач, кіно, комп’ютерних систем тощо. 4. Методи внутрішнього спілкування: роздуми, розумовий експеримент. Методичнізаходи,що впливають на ефективність трудового виховання Трудове навчання створює об'єктивні умови для трудового виховання. Щоб краще використати ці умови, треба проводити певну методичну роботу. Аналіз досвіду роботи вчителів дає змогу визначити основні заходи, які впливають на ефективність трудового виховання. Це планування і нормування праці, відзначення результату праці (зокрема, матеріальне стимулювання), застосування різних форм організації праці учнів. Планування праці з точки зорутрудового виховання має дві основнімети: 1) своєчасне забезпечення навчального процесу всіма інструментами і матеріалами, бо без цього неможливо виховання культури праці; 2) практичне ознайомлення учнів з елементами організації праці і її значенням для сучасного виробництва.
16 Під час виконання учнями проектів особливу увагу треба звернути на те, щоб працюючи з різними інформаційними джерелами, учні не шукали виріб для відтворення або наслідування, а знайомилися з аналогами задуманого виробу. Лише в такому разі, за умови дотримання всіх інших вимог, можна вважати, що йдеться про творчийпроект. Використовують такі методи творчоїдіяльності Метод мозковогоштурму. Умови для проведення мозковогоштурму. 1. До групи генераторів включають людей з бурхливою фантазією, здатних до абстрактних узагальнень, з оптимістичними поглядами на життя тощо. До складу групи також мають входити якнайменше дві особи, які не мають ніякого відношення до розв’язуваної задачі або відповідного фаху з тієї галузі, в якій розв’язується проблема. 2. Головне завдання генераторів полягає у тому, щоб запропонувати якнайбільшу кількість ідей з розв’язку поставленої проблеми, в тому числі і фантастичних чи навіть жартівливих. Ідеї записують на магнітофонну плівку або складають відповідний протоколтак званої сесії, у ході якої генераторивисловлюють ідеї. 3. Тривалість сесії залежить від складності проблеми, але має не перевищувати 30-45 хв. 4. Завдання експертів – оцінити ідеї генераторів, наприклад, за десятибальною шкалою. 5. Експертиза ідей може проводитись окремо від генераторів через прослуховування плівки. Кожна ідея розглядається якомога докладніше з детальним аналізом усіх можливих варіантів її практичної реалізації. 6. Якщо робота сесії виявилась неефективною і проблему розв’язати не вдалося, склад груп повністю міняють і проводять повторнезасідання. Під час виконання учнями цієї вправи учитель повинен дотримуватися таких умов: 1) треба фіксувати всі без винятку ідеї, які висувають учні;
17 2) не можна оцінювати або коментувати висунуті пропозиції. Інакше п’ятикласники від разу зосередять свою увагу на відстоюванні своїх ідей, і рух з пошуку нових пропозицій від разу припиниться; 3) учителю слід весь час у процесі виконання вправи нагадувати дітям, що ідей має бути якомогабільше, тому вони можуть бути фантастичними. 4) якщо учитель досягне появи великої кількості ідей, це створить сприятливі умови для фантазування. Саме з цього моменту учні починають рішучіше висловлюватись і пропонувати власні ідеї. Учитель повинен бути уважним і не пропуститицей важливий момент; Метод фантазування. 1. Постановка проблеми: що є недосяжним, а що треба поліпшити незалежно від того, можливо це за нормальних фізичних умов, чи ні? 2. З’ясувати і чітко сформулювати причини (чинники), що заважають розв’язку проблеми. 3. Припущення фантастичних умов, за яких зникають негативні чинники. 4. Відтворення у разі можливості з якнайбільшою кількістю деталей і уточнень об’єкта або процесу, який реально функціонує, за відсутності негативних чинників: форми, будови, принципу дії тощо. 5. Заміна фантастичних умовна реальні. Наприклад: фантастична умова – сили тяжіння не існує (за такої умови проблема буде розв’язана). Далі треба замінити фантастичну умову (відсутність сили тяжіння) на реальну (це може бути пристрій, зміна форми конструкції тощо). Метод зразків (алгоритмічний аналіз) є спрощеним варіантом методу, що називається «Алгоритм розв’язання винахідницьких задач») він полягає в послідовному виконанні дій щодо виявлення, уточнення і усунення технічних суперечностей. Метод фокальних об’єктів, Об’єкт, який вдосконалюють за допомогою цього методу, називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть його ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на фокальний об’єкт, внаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу подолати психологічнуінерцію.
18 Послідовність застосування методу фокальних об’єктів така: 1) вибір фокального об’єкта(наприклад, поличка для книг); 2) вибір 3-4 випадкових об’єктів (вибирають, як правило, навмання зі словника, каталогу, технічного журналу тощо, наприклад: «кіно», «змія», «каса», «полюс», «машина»); 3) складання списків ознак (властивостей) випадкових об’єктів (наприклад, кіно: широкоекранне, звукове, кольорове, об’єм не і т.п.); 4) генерування ідей шляхом приєднання до фокального об’єкта ознак випадкових об’єктів. Наприклад, поличка може бути звуковою, якщо в конструкції спроектувати місце для радіоприймача чи телевізора. Приєднавши до даного фокального об’єкта ознаку «саморухома», може з’явитися оригінальна ідея пересувної поличкитощо; 5) розвитоксполучень шляхом вільних асоціацій; 6) оцінка отриманих ідей і відбір кориснихрозв’язків. Метод створенняобразуідеальногооб’єкта. Враховуючи сказане, можна стверджувати, що суть методу створення образу ідеального об’єктаможна подати у вигляді таких етапів: 1) чітке формулювання завдання (постановка проблеми); 2) визначення властивостей або параметрів, якими повинен володіти об’єкт (для розв’язання поставленої проблеми); 3) образне моделювання об’єкта з відповідним набором якостей, що дасть змогу розв’язатипоставлену проблему; 4) схематичне або художнє перенесення даного образуна папір. Метод проектів варто застосовувати і в 10 кл., де навчання ведеться за програмами 12-річної школи. Під час вивчення основної (стабільної) частини програми необхідно сформувати в учнів рівень знань і вмінь, який міг би забезпечити самостійну проектно-технологічну діяльність у процесі засвоєння варіативної частини програми. Отже, незалежно від того, за якою програмою здійснюється викладання, навчання має базуватися на проектно-технологічній діяльності.
19 Вчителі трудового навчання, для досягнення максимального ефекту навчальної діяльності повинні :  впроваджувати сучасні інтерактивні методики викладання, які дають можливість урізноманітнити пізнавальний процес (лекції, семінари, моделювання ситуацій тощо);  активніше проводити роботу з обдарованими дітьми, поновити або активізувати гурткову роботуз технічної творчостіучнів;  у плани самоосвіти включити питання мовної підготовки вчителя та психологізації навчально-виховного процесу;  використовуватиу навчальному процесітрадиції народнихпромислів;  проводити роботу щодо організації безпеки під час трудової підготовки учнів;  активізувати діяльність щодо поповнення матеріальної бази майстерень трудового навчання;
20 Розділ ІІІ. Національно-патріотичне навчання на уроках трудового навчання Шкільний предмет трудове навчання (технології) має значні можливості у вихованні в учнів національно-патріотичних почуттів. Дієвим підґрунтям для такої виховної роботи можна вважати процес формування в учнів конкретного практичного досвіду з виготовлення предметів і речей, які пов’язані з народною культурою українців. Останнім часом великого значення для суспільства набуває питання національно- патріотичного виховання майбутнього покоління. Саме це поняття вбирає в себе любов до Батьківщини, формування національної свідомості та гідності, шанування української культуриі традицій.. Відомо, що кожен народ має свої традиції та звичаї, які є величезним скарбом й формуються протягом багатьох століть. Староукраїнські традиції міцно увійшли у сучасні звичаї. Так, наприклад, сьогодні ми не уявляємо Великодня без писанки. Учні школи на практичних заняттях знайомляться не тільки з історією виникнення писанкарства, але й втілюють свої знання у практику розпису. Відтак, під час оформлення герба міста потрібно було не тільки розписати писанки, з яких складалась композиція мапи міста Нетішина, але й виготовити основу герба з деревини, композицію якої було розроблено учнями в майстернях у техніці різьблення по деревині. Отже, практика роботи, щодо залучення учнів до народного мистецтва є напрямком формування у них патріотизму як якості особистості через елементарні проявинаціональної свідомостіта самостійного творчогопошуку. Методичнірекомендаціїщодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справізміцнення країни, активної громадянськоїпозиції тощо. Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагодив суспільстві.
21 Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю. Зміст виховних заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного режимув країні. Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесоку зміцнення обороноздатностіУкраїни. Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують. В цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва. З оглядуна це рекомендуємо: По-перше, виокремити як один з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну. По-друге, необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності. По-третє, системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни.
22 По-четверте, важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та послуговування нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України. По-п’яте, формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвиватимотивацію до праці. Для реалізації цих глобальних завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності. У навчально-виховний процес мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основікозацької педагогіки. Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває. Ця цифра в кожному конкретному випадку шкільної практики варіюється відповідно до особливостей області, школи, класу, його мікрогруп та індивідуальних особливостей самих дітей. Але слід визнати, що поміж інших джерел впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостейперед нею відкривається більше. З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації необхідно модернізувати систему викладання української мови, а саме:  у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного мовного режиму;  формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-зображальнихзасобів;  виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею користування;  сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті;
23  плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основіукраїнськоїмови;  через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя;  здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів. Також навчальні заклади мають проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками, спрямовану на формування толерантності, поваги до культури, історії, мови, звичаїв та традицій як українців так і представників різних національностей за участю психологів, істориків, працівників кримінальної міліції. Водночас необхідно активізувати співпрацю педагогічних колективів з органами учнівського та батьківського самоврядування щодо формування у дітей та молоді духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянськомусуспільстві. У контексті зазначеного вище, надаємо методичнірекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35 Плани уроків трудового навчання. Урок №1. Темауроку: Завдання предмета «Трудовенавчання». Елементикультурита безпеки праці. Поняття про технологію. Використання знарядь праці (плоскогубці, молоток, гайковіключі, викруткиі т.д.). Правила внутрішнього розпорядку в шкільній майстерні, загальніправила безпечної праці. Метауроку: освітня: ознайомлення з завданнями предмета "Трудове навчання" та результатами його вивчення; формування поняття про технологію, технологічне обладнання; формування знань про правила безпечної роботи та поведінкиу майстерні; виховна:формування позитивного ставлення до праці; розвиваюча:розвиток пам’ятіта логічного мислення. Тип уроку: комбінований. План уроку І. Організаційна частина (3 хв.) 1.1 Перевірка присутніх та спецодягу. 1.2 Призначення чергових. ІІ. Актуалізаціяопорних знань (прийом "мікрофон") (10хв) 1. З якими матеріаламиви працювалиу 1-4 класах? 2. Що ви вже умієте виготовлятита допомагаєтебатькам? ІІІ. Вивчення нового матеріалу (25 хв.) -Повідомлення теми та освітньої мети уроку. -Вивчення нового матеріалу. 1. Поняття про технологію. Виготовлення будь-якого виробу потребуєзатрат енергії, матеріалів та використання обладнання. Виготовитиодин і той самий виріб можна з різними витратами енергії та матеріалів. Витрати енергії залежать від стану сировини, обраного обладнання, формита розмірів виробів.
36 Перераховані вище проблемирозглядаєтехнологія. Термін походить від двох давньогрецькихслів і буквально звучить як «наука про майстерність, уміння». Питаннямитехнології займається багато наукових установ, підприємств. Існують різнітехнології. Ми будемо розглядатитехнологію у виробництві. Технологія – це сукупність прийомів і способів обробкита переробки сировини, матеріалів з метою отримання виробі вабо напівфабрикатів. У побуті використовують ремонтні технології: сантехнічні, будівельні (ремонт приміщень), харчові тощо. Для виготовлення виробів або виконання ремонтних робіт завжди використовують знаряддя праці: молоток, ножиці, гайковіключі, електродриль, верстати тощо. Знаряддя праці, які необхідні для виконання певної роботи можна назвати технологічним обладнанням. Робоче місце – це ділянка, пристосована для виконання навчально-трудових завдань , де розміщується учень, який виконує завдання, обладнання та інструменти, готова продукція. 2. Правила безпечної роботи та поведінки у майстерні. Навчальнімайстерні є приміщеннями з підвищенимиризиком отримати травму через насиченість верстатами та іншим обладнанням для виконання роботи з великою кількістю виступаючихрукояток та інших частин. Для виконання робіт використовують гострі або важкі інструменти, якими можна поранитися або поранити однокласника. Тому для забезпечення нормальноїта безпечної роботи та перебування у навчальніймайстерні слід дотримуватися правил. 1. Заходити у майстерню можна тількиз дозволу учителя. 2. Одягнути спецодяг, застібнути його на усі ґудзики та зав’язати на усі зав’язки. 3. Дістати необхідні речі для виконання теоретичних або практичних робіт. Непотрібніречі слід прибрати. 4. Працювати тільки справними інструментами. 5. Виконувати тільки ті роботи, які задав учитель на своєму робочому місці. 6. Інструментами працювати обережно та бережливо.
37 7. Використовувати інструменти та технологічне обладнання лише за призначенням. 8. Не чіпати без дозволу учителя верстати, не натискати кнопки та не крутити рукоятки. 9. Під час роботи не розмовляти, не заважати іншим, дотримуватись безпечноївідстані. 10. Стружку ні в якому разі не здувати, її слід обережно змітати спеціальною щіткою. 11. Робоче місце залишити після роботи чистим, інструменти складеними. 12. Про всі нестандартні ситуації (травми, вихід з ладу верстатів, поламка інструментів) відразу доповідати учителю для вжиття необхіднихзаходів IV. Заключна частина (7 хв.) - Рефлексія. Прийом"мікрофон":Що нового видізналися на уроці? - Домашнє завдання (слайд 12): вивчити правила безпечної праці та поведінкиу майстерні. Вивчити записані поняття. (§1-3, Сидоренко В. К. "Трудовенавчання" (для хлопців)). Урок №2 Темауроку: Види конструкційнихматеріалів. Фанера, ДВП. Метауроку: освітня: засвоєння знань про породи деревини та її будову, сортамент, процес виготовлення шпону, фанери, ДВП та їх призначення; формування умінь здійснювати вибір матеріалу для виготовлення виробу, розраховуватийого необхідну кількість. розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: матеріалознавство, конструкція, деревина, породидерев, текстура,шпон, фанера, деревоволокниста плита (ДВП). Об’єкт навчальної діяльності: підставка під гарячу чашку "Зодіак"
38 Обладнання та матеріали: Зразки порід деревини, зразкидеревинних матеріалів (фанера різної товщини, ДВП), мультимедіа проектор, електронна презентація. Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (методом бесіди з’ясовують такіпитання ): 1. Що називають технологією? 2. Які технології ми будемо вивчати на урокахтрудового навчання? 3. Що таке технологічний процес? 4. Що необхідно, щоб відбувся технологічний процес? III. Мотиваціянавчально-трудової діяльності: На сьогоднішньому заняттімиознайомимося з конструкційним матеріалом та способом його відбору і розрахунку необхідної кількості. Це потрібно для того, щоб наш виріб був не лише міцним, гарним та функціональним алей мав помірні витрати. Для цього необхідно навчитись розраховуватипотребу матеріалу, з якого він буде виготовлятись. IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - навчитися розпізнавати деревину за текстурою, кольором, запахом; - вивчити будову та використання деревних матеріалів (фанери та ДВП); - вибрати матеріал для виготовлення виробу, розрахувати його необхідну кількість. V. Вивчення нового матеріалу за планом (5-7 хв.): 1. Деревина як конструкційний матеріал. 2. Властивості деревини. 3. Фанера, її видита властивості. 4. ДВП та їх види, використання ДВП.
39 Породидерев поділяються на два види – листяні і хвойні. Із листяних найбільш поширені – це дуб, береза, ясен, клен, осика, липа та інші. Хвойні породидерев - це сосна, ялина, кедр, модрина та інші. Спиляні, очищені від коренів і гілок дерева називають деревиною. Деревина кожноїпородиу поздовжньому розрізі має свій характерний малюнок – текстуру. Деревина добреобробляється різальними інструментами, вона легка, міцна, чудово склеюється, маєпісля обробкигарний зовнішній вигляд. Є в неї й негативні якості: псується від вогкості, легко займається тощо. Але після спеціальної обробкидеревини багато які з її негативних якостей усуваються. Дерево, що росте складається з трьох частин: - корінь; - стовбур – основна частина; - крона (верховіття). Стовбури розрізують спеціальнимипилкамиуздовж волоконна пиломатеріали. За формою вони поділяються на бруски, дошки, брусся та ін. У ваших підручникахна ст. 23 є малюнок, на якому зображені дерева різних порід та текстура деревини. Порівняйте їх зі зразкамита скажіть, якихзразків немає у нашому наборі, але є в підручнику? Крім пиломатеріалів, для виготовлення різних виробів використовують фанеру, яку роблять із шпону. Фанера – багатошаровийматеріал, що складається зі склеєних між собою шарів лущеного шпону, інодів поєднанні з іншими матеріалами. Шпон – це тонкий шар деревини. Роблять його на лущильнихверстатах із розпарених колод. Широкийрізак (ніж) зрізуєшпон із колоди, що обертається. Листи шпону склеюють між собою клеямиі смолами. За кількістю шарів фанеру поділяють на тришарову, п’ятишарову та багатошарову. Кількість шарів у більшості випадків непарна, оскількинапрям
40 волокону сусідніхшарах шпону має бути спрямованийпід кутом 900 один до одного. Розміриокремих листів фанери різної товщини мають фіксовану величину, при цьому довжина завжди визначається вздовж напряму волокондеревини зовнішнього шару шпону, а ширина – впоперек. Стандартнимирозмірами для фанери певної товщини вважаються такі: 2440х1220мм(товщина 3мм); 1525х1525мм (товщина 6; 7; 8; 9 мм). Деревоволокнисті плити (ДВП) виготовляють з дерев’яних чи інших рослинних волоконз додаванням спеціальнихклейових сумішейі використовують як будівельнийматеріал та замінник фанери. Товщина деревоволокнистихплит залежно від їх механічних властивостей може становити 2,5; 3,2; 4,5; 6; 8 та 12 мм. Товщина м’якихплин досягає25 мм. М’які плити складаються з хаотично переплетених волокон деревини або інших волоконрослинного походження, які утворюють порожнисту структуру. Напівтверді плити схожі на товстий картоні можуть мати товщину 6; 8; та 12 мм. Тверді плити мають товщину 2,5; 3,2; 4,5 та 6 мм. VI. Практична робота (20 хв.) Вступний інструктаж. Завдання 1. Ознайомитися з породамидеревини, видамипиломатеріалів, із зразкамишпону та фанери.  вказати на текстуру деревини як основний показник, за яким визначають її породу;  повідомити дітям послідовність виконання роботи: визначити види пиломатеріалів і породидеревини та записати їх назви до таблиці: Таблиця 1 № п/п Назва пиломатеріалів Порода деревини 1. 2. 3. Дошка обрізна Брус Обапіл Береза Береза Сосна
41 VII. Підсумокуроку (3 хв.) Закріплення пройденого матеріалу:  Чи відповідаєочікуванийрезультат отриманим результатам на уроці?  Які знання, (назвати конкретно - що саме?) отримані, на уроці ви зможете використати у подальшійроботів майстерні? VIII. Заключна частина (5 хв):  аналіз типових помилок та способиїх усунення;  мотивація оцінок;  виставлення оцінок за роботу на уроці Домашнєзавдання: В. К. Сидоренко, Трудовенавчання (для хлопців), §4,5 Урок № 3-4 Темауроку: Властивості фанери та ДВП. Метауроку: освітня: засвоєння знань про деревину як конструкційний матеріал, властивості деревини та її застосування в залежності від властивостей; вивчення будови фанери та ДВП; формування умінь здійснювати вибір матеріалу для виготовлення виробу, розраховуватийого необхідну кількість. розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: властивість, якість, ознака, фізичні, механічні, технологічні властивості, міцність, твердість, пружність, крихкість, маркування. Об’єкт навчальної діяльності: підставка під гарячу чашку "Зодіак". Обладнання та матеріали: Зразки деревинних матеріалів (фанера, ДВП), мультимедіа проектор, електронна презентація, інструкції до ЛПР. Тип уроку: Комбінований. План уроку.
42 I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (10 хв.) (фронтальна бесіда): 1. Які матеріали називають конструкційними? 2. За якими ознакамирозрізняють породи дерев? 3. Яким чином сучасневиробництво впливає на екологію планети? 4. Що таке шпон? 5. Чому листи шпону при виготовленні фанери укладаються з різним напрямом волокон? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми вивчимо властивості деревини та її галузізастосування в залежності від цих властивостей, будову фанерита ДВП; навчимося розраховуватикількість матеріалу, необхідну для виготовлення виробу з фанери. Ці знання і уміння стануть нам у нагодіне тільки у подальшому навчанні, а й при виготовленнібудь-якого виробу з деревини. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - навчитися характеризувати властивості деревини; - вивчити будову та використання деревних матеріалів (фанери та ДВП); - вибрати матеріал для виготовлення виробу, розрахувати його необхідну кількість. V. Вивчення нового матеріалу за планом (10-15 хв.): 1. Що таке властивість матеріалу? 2. Фізичні, механічні та технологічні властивості. 3. Властивості фанери та ДВП. Що таке властивість матеріалу? До властивостей матеріалу ми відносимо такі його характерні якості та ознаки, за якими він відрізняється від інших матеріалів або, навпаки, схожий на них. У матеріалів може бути багато різних властивостей, але деякі з них за їх характером можна об’єднати в окремі групи. Для нас важливимибудуть такі основні властивості конструкційних матеріалів: фізичні, механічні, технологічні.
43 Фізичні властивості матеріалу знаходять прояв під час його взаємодіїз навколишнім середовищем; механічні властивості матеріалу виявляються у його здатності витримувати зовнішні механічні зусилля; технологічні властивості зумовлюють здатність матеріалу змінюватисвою форму під час обробки. Фанера та ДВП як конструкційні матеріали характеризуються такими фізичними (природніми) властивостями: вонимають певний колір, запах, вологість та щільність. Кожна з цих властивостей впливає на кінцевий вигляд виробу, виготовленого з матеріалу, та на придатність його до використання. Фанера має гарні текстуру та колір, тому при оброблені виробу з неї можна обмежитися лише лакуванням. Міцністьматеріалу – здатність витримувати навантаження без руйнування. Твердість матеріалу – здатність протистояти проникненню в нього інших, більш твердих тіл. Пружність матеріалу – здатність відновлюватипочаткову форму після припинення дії зовнішніх сил. Крихкість– це властивість деревини раптово руйнуватися без помітної зміни її формипід дією навантаження. Якщо волокна деревини слабо зв’язаніміж собою, то вони легко розщеплюються під дією ножа чи сокири уздовж волокон. Таку властивість деревини називають розколюваністю. Крихкість деревини пов’язана із її здатністю до розколюваності. Більш крихкийматеріал внаслідок дії на нього певного навантаження швидшеруйнуватиметься. Переходячидо розгляду технологічнихвластивостей фанери таДВП, слід зауважити, що ці матеріали добре обробляються задопомогою як ручного (столярніножівки з дрібним зубом, ручнийдриль та лобзик), так і механізованого інструменту (дискова пилка, свердлильнийверстат та електролобзик). Фанера та ДВП також гарно піддається остаточній обробці за допомогою шліфувального паперу, закріпленого на брускахрізної формиабо на горизонтальнійрівній поверхні. VI. Лабораторно-практична робота "Порівняння пружних властивостей фанери та ДВП" (20 хв.).
44 Для виконання лабораторно-практичноїроботи слід пояснити учням як правильно користуватись інструкційнимикартами та робити записиходу роботи. Виконання роботи можна організувати як роботу малими групами під керівництвом і за допомогою вчителя. По завершенню роботи слід обговорити з учнями їїрезультати та зробити висновки. Допомогти учням правильно сформулювати висновки та записати їху зошити. Фронтальна бесіда:  Для чого ми з вами проводилицю роботу?  Що підтвердилипроведені досліди?  Де у побуті чи в школі ви зустрічали прояви пружних властивостей фанери та ДВП VII. Практична робота (20 хв.). Завдання 1: Вибрати матеріал для виготовлення підставки для чашки (технологіямиколективно-групового обговорення) 1. Визначити товщину фанери в залежності від призначення виробу. 2. Виконати розрахунок матеріалу (фанери) керуючись заданимирозмірами підставкидля чашки (Ø80мм). 6.2 Поточний інструктаж.  звернути увагу дітей на те, що найбільш зручно розрахунок фанери робити з використанням ескізних малюнків;  слідкувати за тим, щоб діти порівнювали обраний розмір до масштабу лінійки;  відповідно до проведеної роботи скласти таблицю: Таблиця 2 Технічний малюнок Матеріал Товщина матеріалу, мм Ширина ˟ довжина заготовки, мм Фанера 4
45 Заключний інструктаж: аналіз типових помилок у виборі матеріалу та складаннірозрахунку, пояснення методів контролю розрахунків, зв'язок з математикою рівня початкової школи. VIII. Підсумкова частина (5 хв.): 1. Що нового ми дізнались і навчились сьогодніна уроці? 2. Де у своєму житті ви можете використати набуті знання і вміння? Мотивація та оголошення оцінок. Домашнєзавдання: читати § 6-7 підручника В. К Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців)". Урок № 5 Темауроку: Процес розмічання деталей на заготовці. Мета уроку: освітня: засвоєння знань про технологію створення ескізу деталі та кресленика, про процес розмічання деталей на заготовці; формування умінь виконання ескізу і кресленика деталі виробу;формування умінь виконання розмічання заготовкидля випилювання. розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: кресленик, державнийстандарт, формат, типи ліній, розміри, масштаб, ескіз, заготовка, розмічання, вимірювальні інструменти, розмічальніінструменти, базова крайка, шаблон, припуск.. Об’єкт навчальної діяльності: рамка для розкладу уроків. Обладнання та матеріали: заготовкиз фанери або ДВП, креслярське приладдя, мультимедіа проектор, електронна презентація, технологічна карта. Тип уроку: Комбінований. План уроку.
46 I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (фронтальна бесіда): 1. Завдяки яким властивостям фанера та ДВП мають переваги над пиломатеріалами? 2. Як відрізняються між собою різні види фанери? 3. Які технологічнівластивості фанери ви знаєте? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми вивчимо правила та порядок розмічання заготовкидля виготовлення виробу; навчимося користуватись вимірювальним та розмічальним інструментом. Ці знання і уміння стануть нам у нагодіне тільки у подальшому навчанні, а й привиготовленні будь- якого виробу з деревини. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - ознайомитись з елементами графічнихзнань; - вивчити інструменти для розмічання деревних матеріалів (фанери та ДВП) та способи їх використання; - навчитись розмічати заготовку з урахуванням припусків. V. Вивчення нового матеріалу за планом (в ході виконання практичного завдання , 30 хв.): 1. Кресленик, лінії креслення. 2. Масштаб, визначення і запис масштабу. 3. Ескіз, послідовність його виконання. 4. Інструментидля розмічання. 5. Розмічання деталей прямокутноїформи, розмічання дуг і кіл. 6. Шаблони, їх виготовлення і використання. 7. Розмічання деталей з фанери з використанням шаблона. Кресленик, лінії креслення. Кресленик– це зображення деталі, виконане за допомогою креслярських інструментів із зазначенням його розмірів, назви, масштабу і матеріалу. Кресленики мають бути однаково зрозумілимидля тих, хто їх виконує, і для тих, хто будекористуватися ними, навіть людям, якіспілкуються різнимимовами, тому що кресленик – це універсальна мова техніки.
47 Розроблено єдині правила виконання креслеників та вимоги до їх оформлення. Вони містяться в документах, якіназивають державними стандартами. Що кресленикибулизручнимидля зберігання і користування ними, їх виконують на аркушахпаперу певного розміру. Розміриаркуша креслярського паперу називають форматом. Форматаркуша визначається розмірами його сторін. У школікористуються аркушамиз розмірамисторін 297х210 мм. Цей форматпозначають А4, він є найменшим з форматів, визначених державним стандартом для виконання креслеників. Для виконання креслеників застосовують лінії різної товщини й начерку. Найчастіше ви будете застосовуватитакі лінії: суцільну товсту основну, суцільну тонку, штрихову і штрих пунктирну. Назва Накреслення Основне призначення Товщина ліній Суцільна товста Лінії видимого контуру (умовно позначають літерою s) Від 0,5 до 1,4 мм Штрихова Лінії невидимого контуру Від s/3 до s/2 Суцільна тонка Розмірній виноснілінії, лінії побудов, лінії штриховки Від s/3 до s/2 Штрих-пунктирна Осьовай центрові лінії Від s/3 до s/2 Штрих-пунктирна з двоматочками тонка Лінії згину на розгортках. Лінії, для зображення частин виробів у крайніх або проміжних положеннях Від s/3 до s/2 Масштаб, визначення і запис масштабу. Масштаб визначають відношенням розміру зображення предмета до його натурального розміру.
48 На кресленикахзображення предметів збільшують чизменшують не в довільну кількість разів. Державні стандарти визначають такі зменшення масштабів: - масштаби зменшення – 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; та ін.; - масштаби натурального розміру –1:1; - масштаби збільшення – 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; та ін.; За будь-якого масштабу зображення розмірина кресленику наносять дійсні. На полікресленика масштабизаписують так: М 2:1; М1:5; М 1:10 і т.д. Ескіз, послідовністьйого виконання. Ескізом називають зображення виробу, виконане за правиламикреслення без застосування креслярськихінструментів, без масштабу, лише додержуючись на око пропорціїміж частинами зображуваноїдеталі. Пропоную вам виконати рамки для розкладу(демонстрація рамки). Щоб правильно виконати ескіз деталі, рекомендуємо дотримуватися такої послідовності: 1. Ознайомитися з деталлю, вивчившиїї будову. 2. Визначити положення зображення на полі ескізу. 3. Послідовно розмітити й обвести контур зображення предмета. Побудову зображень на ескізах здійснюють так само, як і на креслениках. Під керівництвом іза допомогою вчителя діти виконуютьу зошитахескіз рамки для розкладу. Інструменти для розмічання. Перед виготовленням деталіпотрібної формивиконують її розмітку на матеріалі заготовки. Заготовка – частина матеріалу, достатня за розмірами та підготовлена для виготовлення з неї деталі або виробу (наприклад, відрізкифанери чи ДВП потрібного розміру).
49 Розмічанням називають нанесення контурних ліній майбутньої деталі на заготовку. Для розмічання заготовок з деревних матеріалів використовують вимірювальніта розмічальніінструменти: лінійки, олівці, рулетки, кутники, циркулі, а також шаблони. Лінійки призначені для розмічання, вимірювання, а також для контролю поверхні деталі після обробки. Рулетка складається із круглого металевого або пластмасового футляра, у якому розташована вимірювальна стрічка певної довжиниз нанесеною на ній шкалою в метрах, сантиметрах та міліметрах. Стандартні значення довжини стрічки рулеток: 1, 2, 3, 5, 1, 2, 3, 5, 75 і 1 м. Рулетку використовують для попередніх швидкихвимірів довжини, а також для грубоїрозмітки довгомірних лісоматеріалів. Кутник призначенийдля перевірки прямого кута між частинамивиробу. Кутники бувають дерев’яні розміром 25х16х22; 50х300х24мм та металеві розміром 500х240 мм. Циркуліпризначенідля креслення дуг і кіл а розмічальнийтакож для перенесення розмірів. Розмічання деталей прямокутної форми. У якій же послідовностівиконуються розмічальніоперації? Для кращого розуміння пояснюваного матеріалу вчитель пропонуєучням виконати на заготовцірозмічання прямокутноїрамки для розкладу, демонструючиприйоми роботи на дошці. Роботу розпочинають з визначення найрівнішого ребра, від якого найкраще виконуватирозмічання. Це ребро називають базовим, а проведену поблизу базового ребра лінію, від якої виконують розмічання заготовки, називають базовою лінією. За допомогою циркуля можна досить швидко накреслитикілька дуг і кіл. Шаблони, їх виготовлення і використання.
50 Проблемне питання: А як можна швидко розмітити декілька однакових деталей складноїформи, де багато дуг ікіл різнихрадіусів? Для розмічання декількоходнаковихдеталей складноїкриволінійноїформи застосовують шаблони. Шаблон – пристосування у виглядіпластини з обрисамиготової деталі. Розмічання за шаблонамидає змогу швидко і точно викреслити потрібну форму деталі. Для цього шаблонкладуть на поверхню заготовки, притискають або кріплять до неї й окреслюють по контуру олівцем. Учитель пропонуєучням накреслити на паперіівиготовити з картону шаблон рамки для розкладута за його допомогою розмітити малюнок рамки на фанері. В процесіроботи пояснюєнеобхідність та призначення припусків. Під час розмічання необхідно передбачатиприпуск. Припуском називають надлишок матеріалу на кінцеву обробку деталі. Припускине повинні бути завеликими або замалими. Для деталей із фанери або ДВП припуск становить від 0,5 до 2,5 мм, а для виробів із дерев’янихбрусків – від 1,5 до 7 мм. VI. Заключна частина (5 хв.) Рефлексія: що нового минавчились на уроці? Як миможемо використовуватинабуті знання і вміння? 1. Аналіз роботи учнів на уроці: типові помилки при виконанні практичних завдань, шляхиїх усунення. 2. Мотивація та повідомлення оцінок. Домашнєзавдання: опрацюватидодаткову інформацію підручника В. К Сидоренка "Трудовенавчання (для хлопців)" на ст. 57. Урок № 6 Темауроку: Процес обробкидеревних матеріалів різанням. Мета уроку:
51 освітня: засвоєння знань про технологію різання деревних матеріалів; формування умінь вибору та використання ріжучого інструменту в залежності від властивостей матеріалу. розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: обробка матеріалів, різання, пиляння, пилка, полотно, зубці, різці, сила різання. Об’єкт навчальної діяльності: ножівка, фанера S4. Обладнання та матеріали: заготовкиз фанери або ДВП, ножівки з різними різцями, мультимедіа проектор, електронна презентація. Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (фронтальна бесіда): 1. Якийпроцес називають розмічанням деталі? 2. За допомогою якого інструменту розмічають деталіпрямокутноїформи? 3. Як розмітити деталі круглоїформи? А неправильноїформи? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми вивчимо способиручної та механічної обробкидеревинних матеріалів, будову та принцип дії ріжучого інструменту; дослідимо співвідношення сили різання та опору різних видів деревини і деревинних матеріалів. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді не тільки у подальшому навчанні, а й при виборі ріжучого інструмента для виготовлення будь-якого виробу з деревини. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - одержати загальнеуявлення про технологію пиляння; - вияснити суть різання і пиляння; - навчитись регулюватисилу різання з урахуванням опору матеріалу.
52 V. Вивчення нового матеріалу за планом (10 - 15 хв.): 1. Ручна та механічна обробка деревних матеріалів. 2. Види пилок, принцип їх роботи. 3. Різання, сила різання. 4. Пиляння. Для того, щоб виготовити будь-якийвирібз деревинних матеріалів, потрібні інструменти, за допомогою якихможна було б заготовкирозрізати, свердлитита обпилювати. Залежно від виду інструмента розрізняють ручну та механічну обробку деревинних матеріалів. Ручна та механічнаобробка деревини матеріалів – це способи обробки, внаслідок яких змінюється форма, зовнішній вигляд і розміри деревинних матеріалів. Пилка – інструмент для розрізання (розпилювання) різнихматеріалів (деревини, металів, пластмас тощо) – металева пластина з численними зубцями на робочій крайці. Усі пилки будь-якого типу працюють заоднаковим принципом. Незалежно від формиробочої поверхні пилки(довгеполотно у дворучноїпили, полотно, що звужується, в ножівки по дереву), всі вони мають різці у виглядіклину (мал. 38). Звичайний ніж як різальний інструмент має лезо, яке в перерізі має форму клина, у ручноїпилкичи дискової пилиє багато клинів (різців), розташованиху ряд. Різання полягаєв тому, що під впливом зовнішніх сил різець, який має форму клина, проникає в деревинний матеріал, перерізає волокна й видаляєзайву деревину у виглядістружки. Інколирізання може здійснюватись без утворення стружки. Наприклад, у разі розколювання дерев’яного брусасокирою. Велику чи малу силу треба прикластипід час різання залежить зокрема, від формиклину та від його розмірів. Пиляння пилкою з дрібним зубом потребує менше зусиль, прицьому поверхня пропилу утворюється більш гладенькою. Потрібну для різання силу називають силоюрізання. Сила різання залежить від твердості деревних матеріалів кутів загострення різця та вологостідеревини. Пиляння – це операція розділення деревини х матеріалів на частини за допомогою багато різцевого інструмента – пилки.
53 VI. Практична робота (20 хв.) Вступний інструктаж: 1. Завдання на практичну роботу: розмітити на заготовках з деревини та деревного матеріалу прямі лінії з напрямком поздовж і поперек волокон. Оберіть інструмент для пиляння та розріжте заготовки за лініями розмітки. 2. Правила безпеки при використанні ріжучого інструменту. 3. Правильне положення інструменту при поперечному і поздовжньому пилянні. Поточний інструктаж: цільовіобходи робочихмісць з метою запобігання травматизму та надання учням допомогиу процесі виконання практичної роботи. Заключний інструктаж: аналіз роботи при виконанні практичного завдання: типові помилки та способиїх усунення. оголошення оцінок і їх мотивація. Домашнєзавдання: опрацювати запитання і завдання підручника В. К Сидоренка "Трудовенавчання (для хлопців)" на ст. 63. Урок № 7-8 Темауроку: Інструментидля ручноїобробки різанням фанери та ДВП. Лобзик . Будова лобзика. Мета уроку: освітня: засвоєння знань про інструменти для ручного пиляння деревних матеріалів та особливості пиляння ручним лобзиком; формування умінь підготовки лобзика до роботи, заміни пилочки та використання пристосувань. розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: натяжні пилки, лобзик, пиляння, підставка, шило, робоче положення, розмічання, криволінійний контур, замкнутийконтур.
54 Об’єкт навчальної діяльності: підставка під чашку . Обладнання та матеріали: заготовкиз фанери, інструменти для розмічання, лобзики, натяжні пилочки, пристосування для випилювання. Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (10-15 хв.) (фронтальна бесіда): 1. Якийпроцес називають розмічанням деталі? 2. Якийспільний елемент мають усі інструменти для різання деревини? 3. Від чого залежить сила, яку треба прикладати до інструмента в процесі різання деревини? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми здобудемо знання про інструменти для ручного пиляння деревнихматеріалів та особливості пиляння ручним лобзиком; навчимося готувати лобзик до роботи, замінювати пилочки та використовувати різні пристосування та випиляємо підставку під чашку. Результатом роботина уроці будедеталь підставки, підготовлена для подальшоїобробки ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - одержати загальнеуявлення про технологію випилювання ручним лобзиком, підготовку його до роботи, заміну пилочки; - набути уміння випилювання ручним лобзиком криволінійних контурів. - навчитись регулюватисилу різання з урахуванням опору матеріалу. V. Вивчення нового матеріалу за планом (25 хв.) 1. Види інструментівдляручного пиляння.
55 Для обробкидеревини застосовують пилкиз ненатягнутим або з натягнутим полотном. До пилок з ненатягнутим (ножовим) полотном відносяться пилка-ножівка. Пилка-ножівка – це металеве полотно з нарізанимина ньому з одного боку зубцями і ручкою з широкого боку полотна. До натяжних відносять такі пилки, в яких полотно із зубцямимає кріплення з обох боків. До таких пил належать лучкові пили та ручні лобзики. 2. Будовата принципроботи ручного лобзика. Лобзик – ручнийінструмент для пиляння тонкою натягнутою пилкою, який дає змогу отриматипропили довільно формив матеріалах невеликої товщини. Лучкова пила отримала таку назву, оскількиїї полотно кріпиться у пристрої, який має назву «лучок», мабуть, через схожість із стрілецьким луком та наявність у нього такого елементу, як тятива. Лобзик складається з металевого станка у виглядіскобиз рукояткою й двох гайковихзатискачів для закріплення пилочки. Лобзик має вузьку і тонку пилочку з дужедрібними зубчикамипилочка закріплена в дугоподібнійрамцітаким чином, щоб нахил зубців був спрямованийдо ручки. Завдякинаявності затискачів вона легко встановлюється та виймається. 3. Підготовка лобзика до випилювання Для роботи з лобзиком потрібно мати додатковеприладдя – підставку для випилювання (інколиїї називають «ластівчин хвіст» ) і шило, яке потрібне для проколювання наскрізнихотворів у заготовкахіз фанери та ДВП у разі випилювання внутрішнього контуру. Шило повинно мативістря не округлої, а гранчастоїформи. Закріплюючипилку в рамку лобзика треба пам’ятати, що дуже важливим є вибір напряму, кудибудеспрямовано вершини зубців. Звичайним вважають прийом роботи лобзиком , колирух пилки, під час якого знімається стружка, відбувається згори вниз. При цьому зубці пилкиповинні мати нахил до лобзика, а зубчастий вінець має бути повернутий назовні, а не в бік рамки.
56 VI. Практична робота (40 хв.) Вступний інструктаж: Роз'яснення учням правил роботи з лобзиком. Пояснення завдання: навчитись правильно користуватись лобзиком для випилювання. Основною метою практичноїроботи є набуття умінь випилювання, тому працювати потрібно не поспішаючи, слідкуючизаправильною осанкою, положенням рук під час роботи та технікою безпеки. Поточний інструктаж: цільовіобходиробочихмісць з метою запобігання травматизму та надання учням допомогиу процесі виконання практичної роботи. VII. Заключна частина (5 хв.):  аналіз роботи при виконанні практичного завдання: типові помилки та способиїх усунення.  оголошення оцінок і їх мотивація. Домашнєзавдання: опрацювати запитання і завдання підручника В. К Сидоренка "Трудовенавчання (для хлопців)", §12, ст. 75. Урок № 9-10 Темауроку: Прийомивипилювання. Випилювання контурів деталей з фанери S4. Метауроку: освітня: закріплення знань про прийоми випилювання ручним лобзиком; формування умінь і набуття навичок випилювання, підготовки лобзика до роботи, заміни пилочкита використання пристосувань. розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянської свідомості та інтересу до праці, акуратності в роботі. Опорні поняття: деталь, складальна одиниця, розмічання заготовки, технологічний процес, технологічна документація, технологічна карта. Об’єкт навчальної діяльності: рамка для розкладу.
57 Обладнання та матеріали: заготовкиз фанери, інструменти для розмічання, лобзики, натяжні пилочки, пристосування для випилювання, кресленик рамки, шаблонрамки, технологічні карти виготовлення рамки. Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (10-15 хв.) (фронтальна бесіда): 4. Якийпроцес називають розмічанням деталі? 5. Якийспільний елемент мають усі інструменти для різання деревини? 6. Від чого залежить сила, яку треба прикладати до інструмента в процесі різання деревини? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми будемо працювати над виготовленням власного виробу – настінної рамки для розкладу. Кожен з вас, користуючись здобутимина попередніхурокахзнаннями та вміннями виготовить власну рамочку для свого шкільного розкладу. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - закріпити знання про технологію випилювання ручним лобзиком, підготовку його до роботи, заміну пилочки; - набути уміння та навички випилювання ручним лобзиком прямолінійних криволінійних контурів. V. Практична робота над виготовленням виробу (55 хв.) Вступний інструктаж: 1. Приступаючи до роботи….. Знаючивластивості таких конструкційнихматеріалів як фанера та ДВП, правила розмічання заготовок та прийомивипилювання лобзиком, можна самостійно виготовити корисну річ. Як правильно діяти, беручись до виконання певного проекту? Передусім, треба визначити, буденаш виріб являти собою єдину деталь, чи будескладальною одиницею?
58 Деталь – виріб, виготовлений з однорідного матеріалу без складальних операцій. Складальна одиниця– виріб, що складається з декількохдеталей, з'єднаних і зібраних у єдине ціле. 2. Розмічання заготовки за трьома рівнями складності (рівні складностіучніобирають самостійно): І рівень – усіобриси деталі виконуються за заздалегідь підготовленим шаблоном. ІІ рівень – нижня частина деталі розмічається самостійно, верхній контур – за шаблоном. ІІІ рівень – усю деталь розмічають шляхом перенесення розмірів на заготовку за допомогою креслярськихінструментів зазразком. 3. Технологічний процес виготовленнявиробу. Процес виготовлення виробу можна умовно розділитина кілька етапів, які називатимемо технологічним процесом. Технологічний процес –частина виробничого процесу, що складається із послідовнихдій, результатом якихє зміна стану заготовки(її форми, об'єму, шорсткості поверхні тощо). Технологічний процес регламентується спеціальними документами – технологічною документацією. Технологічнадокументація– графічніта текстові документи, котрі визначають технологічний процес виготовлення виробу. Основна форма технологічної документації – технологічнакарта. Необхідно пояснити учням процес використання технологічної карти. 4. Техніка випилювання ручним лобзиком. Продемонструватитехніку випилювання ручним лобзиком: правильна посадка, положення тіла, ніг і рук під час випилювання, хват лобзика та підтримування заготовки, використання пристосувань для заміни пилочок та випилювання, прийоми налаштування лобзика та випилювання. 5. Правила техніки безпеки під час випилювання. 1. Одягнути спецодяг, застібнути його на усі ґудзики та зав’язати на усі зав’язки. 2. Дістати необхідні речі для виконання практичної роботи. Непотрібніречі слід прибрати. 3. Працювати тільки справними інструментами. 4. Виконувати тільки ті роботи, які задав учитель на своєму робочому місці. 5. Інструментами працювати обережно та бережливо.
59 6. Використовувати інструменти та технологічне обладнання лише за призначенням. 7. Не чіпати без дозволу учителя верстати, не натискати кнопки та не крутити рукоятки. 8. Під час роботи не розмовляти, не заважати іншим, дотримуватись безпечноївідстані. 9. Стружку ні в якому разі не здувати, її слід обережно змітати спеціальною щіткою. 10. Робоче місце залишити після роботи чистим, інструменти складеними. Про всі нестандартніситуації(травми, вихід з ладу верстатів, поламка інструментів) відразу доповідати учителю для вжиття необхіднихзаходів Поточний інструктаж: Цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні роботи, контролю організаціїробочого місця, правильноїосанкита положення рук при випилюванні. Особливу увагу слід звернутина дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконуватине поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від правильноїроботи лобзиком на початкових етапах випилювання залежать подальшінавичкироботи та її успішність. VI. Заключна частина (15 хв.) 1. Аналіз роботи учнів над практичним завданням: типові помилки та способи їх усунення, дотримання техніко-технологічних вимог до випилювання, уміння користуватись інструментом та пристосуваннями, правильний вибір інструменту та пристосувань, дотримання правил техніки безпеки тощо. 2. Мотивація та оголошення оцінок за роботу на уроці під час оцінювання роботи учнів над практичним завданням обов'язково врахувати рівень складностірозмітки заготовки, обраний кожним учнем). 3. Перспективне завдання – виконання тренувальних фізичних вправ для плечового поясу та рук. Домашнєзавдання: читати §13 підручника В. К. Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців), знайти відповідіна запитання і завдання на ст. 81, ознайомитись із рубрикою "Цікаво знати".
60 Урок № 11-12 Темауроку: Випилювання контурів деталей з фанери S4. Метауроку: освітня: закріплення знань про прийоми випилювання ручним лобзиком; формування умінь і набуття навичок випилювання, підготовки лобзика до роботи, заміни пилочкита використання пристосувань. розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянської свідомості, поваги та інтересу до праці, акуратностів роботі. Опорні поняття: деталь, складальна одиниця, розмічання заготовки, технологічний процес, технологічна документація, технологічна карта. Об’єкт навчальної діяльності: рамка для розкладу. Обладнання та матеріали: заготовкиз фанери, лобзики, натяжні пилочки, пристосування для випилювання, технологічнікарти виготовлення рамки. Тип уроку: практична робота. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (10-15 хв.) (фронтальна бесіда): 7. яким способом ви виконувалирозмічанням деталі? 8. Якийспільний елемент мають усі інструменти для різання деревини? 9. Від чого залежить сила, яку треба прикладати до інструмента в процесі різання деревини? 10. "Мікрофон": правила безпеки під час практичної роботи. ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми будемо працювати над виготовленням власного виробу – настінної рамки для розкладу.
61 Кожен з вас, користуючись здобутимина попередніхурокахзнаннями та вміннями виготовить власну рамочку для свого шкільного розкладу. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - закріпити знання про технологію випилювання ручним лобзиком, підготовку його до роботи, заміну пилочки; - набути уміння та навички випилювання ручним лобзиком прямолінійних криволінійних контурів. V. Практична робота над виготовленням виробу (60 хв.) Вступний інструктаж: Нагадатиучням про необхідність дотримання технологічного процесу випилювання, дотримання правил техніки безпеки та організації робочого місця. Поточний інструктаж: Цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні роботи, контролю організаціїробочого місця, правильноїосанки та положення рук при випилюванні. Особливу увагу слід звернутина дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконуватине поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від правильноїроботи лобзиком на початкових етапах випилювання залежать подальшінавичкироботи та її успішність. VI. Заключна частина (10 хв.) 1. Аналіз роботи учнів над практичним завданням: типові помилки та способи їх усунення, дотримання техніко-технологічних вимог до випилювання, уміння користуватись інструментом та пристосуваннями, правильний вибір інструменту та пристосувань, дотримання правил техніки безпеки тощо. 2. Мотивація та оголошення оцінок за роботу на уроці. Домашнєзавдання: повторення раніше пройденого матеріалу з теми "Види інструментів". Урок №13-14 Тема уроку: Прийоми свердління фанери та ДВП.
62 Мета: освітня: сформувати в учнів поняття про технологічний процес свердління фанери та ДВП; ознайомитись з будовою свердла та їх типами; прийомами свердління та пристосуваннями; навчити свердлити отвори у фанері та ДВП; розвиваюча: розвиватиполітехнічний світогляд; виховна: виховувати відповідальність зарезультат роботи. Опорні поняття: свердління, свердло, будова свердла, коловорот, дриль, патрон Обладнання: столярнийверстат, ручнийдриль (коловорот), свердла, електронна презентація із зображеннямирізних видів свердел та різальних частин інструментів, технологічним процесом різання свердлінням, мультимедійнийкомплекс, заготовкидля свердління, набір інструментів для розмічання фанери та ДВП. Тип уроку: комбінований. План уроку: I. Організаційна частина (2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.): 1. Якийтехнологічний процес називають різанням? 2. Які різальні інструменти застосовують у деревообробці під час виготовлення виробів? 3. Які властивості фанери та ДВП найяскравіше розкриваються під час різання? III. Мотиваціянавчальної діяльності учнів (2 хв.). Розглянувшитему уроку миознайомимося з інструментамита пристосуваннямидля свердління отворів у фанері та ДВП, навчимося користуватися свердлильним інструментом та устаткуванням. Новізнання та уміння стануть у нагодів майбутньому житті під час виконання побутових ремонтних робіт та для реалізації власного хобі. IV. Вивчення нового навчального матеріалу (20 хв.) 1. Поняття про свердління.
63 2. Правила свердління 3. Правила безпечноїпраці під час свердління Поняття про свердління. Свердління виконують за допомогою різнихза конструкцією та призначенням свердел. Усі свердла мають три основні частини: різальну робочу і кріпильну . Різальна частина спірального свердла має дві різальнікромки у форміклина. Заглиблюючись у деревину, вонизрізують певний її шар. Між різальними ребрами вздовж робочоїповерхні розміщені спіральніканавки, за допомогою яких зрізані частини деревини відводяться на поверхню заготовкиу вигляді стружки. Робоча частина свердла має дві спіральні стрічки, призначені для спрямування свердла та зменшення його тертя об стінки отвору. Хвостовик та лапка свердла слугують для його закріплення у певному пристрої або механізмі. Правила свердління 1. Перед свердлінням треба розмітити центр майбутнього отвору. Розмітку центру отвору у деревині можна виконати олівцем або шилом. 2. Щоб мати рівні краї отвору на виході свердла і захистити кришку верстата від пошкодження, під заготовку слід закластидошку, яку слід притиснути струбциною до кришки верстата. 3. Обрати свердло відповідного діаметра і закріпити у дрилі(коловороті) таким чином, щоб його вісь збігалася з віссю патрона. 4. Установити свердло у центр майбутнього отвору під прямим кутом до заготовки. 5. Під час свердління долонею лівоїруки натискати на упор коловорота або дриля, а правою рукою обертати рукоятку. Напрям обертання має бути за годинниковою стрілкою. 6. Наприкінці свердління натиск на упор треба зменшувати. Правилабезпечноїпраціпідчас свердління 1. Неможна триматиколоворотабодрильсвердломдосебе!
64 2. Перед свердлінням отворів треба надійно закріпити заготовку і підкласти під неї дошку. 3. Свердло маєбутизакріпленев патроніміцно, без перекосів. 4. Подачу свердла під час роботи треба здійснювати плавно, без ривків. 5. Натиск на упор коловорота (дриля) на початку та наприкінці свердління повинен бути невеликим, обертання рукоятки — повільним. 6. Забороняється контролювати якість обробки і чистити отвір від стружки пальцямирук! 7. Не можна здмухувати стружку з поверхні виробу, її треба змітати спеціальною щіткою. V. Практична робота (40 хв.) Виконання тренувальнихвправ. Свердління отворів у деталяхмайбутнього виробу. Вступний інструктаж: Пояснити учням важливість правильного розмічання майбутніх отворів. Повторити правила та техніку розмічання. Наголоситина необхідність обережного поводження з гострим інструментом та дрилем. Поточний інструктаж: Цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні роботи, контролю організаціїробочого місця, правильноїосанкита положення рук при користуваннідрилем. Особливу увагу слід звернутина дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконувати не поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від правильноїрозмітки деталі залежить точність виконання всієї роботи. VI. Закріплення набутих знань (5 хв.). - обґрунтуйте, чому наприкінці свердління натиск на упор і швидкість обертання треба зменшити. - з якою метою перед свердлінням під заготовку підкладають дошку? - запропонуйте найбільш раціональний спосіб свердління отворів одного діаметра в кількох тонких деталях. Проблемне питання: як просвердлити глухийотвір? VIІ. Заключна частина (5 хв.)
65 Аналіз допущенихпомилок та пояснення способів їх усунення. Контроль якості та само оцінювання виконаної роботи за критеріями: 1. точність свердління в наміченому місці; 2. чистота свердління отворів; 3. дотримання правил техніки безпеки. Домашнєзавдання: опрацювати запитання до §§ 14-15 підручника В. К. Сидоренка "Трудовенавчання (для хлопців). Урок №15-16 Тема уроку: Процес підготовкидеталейвиробу до оздоблення. Мета: освітня: сформувати в учнів поняття про технологічний процес оздоблення виробів з фанери та ДВП; ознайомитись з інструментами та порядком підготовки виробу до оздоблення; прийомами підготовки поверхні до оздоблення; навчити прийомів обпилювання та шліфування деталей виробів з фанери та ДВП; розвиваюча: розвиватиполітехнічний світогляд; виховна: виховувати відповідальність за результат роботи, акуратність у роботі. Опорні поняття: оздоблення виробу, підготовка поверхні, покриття, шліфування, шпаклювання, ґрунтування, рашпіль, надфіль, шліфувальна шкурка. Обладнання: набір рашпілів, набір надфілів, шліфувальна шкурка, деталі виробів, столярнийверстат, струбцини, електронна презентація, мультимедійний комплекс, заготовкидля виготовлення державки, набір інструментів для розмічання фанери та ДВП, клей столярний. Тип уроку: комбінований. План уроку:
66 IV. Організаційна частина (2 хв.) Рапортчергового учня. V. Актуалізаціяопорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.): "Мікрофон": порядок свердління отворів у фанері та ДВП. VI. Мотиваціянавчальної діяльності учнів (2 хв.). Розглянувшитему уроку миознайомимося з інструментамита пристосуваннямидля підготовкидеталейвиробів з фанери та ДВП до оздоблення, навчимося користуватися цим інструментом та пристосуваннями. Нові знання та уміння стануть у нагодів майбутньому житті під час виконання побутовихремонтних робіт та для реалізації власного хобі. IV. Вивчення нового навчального матеріалу (20 хв.)(під час пояснення теоретичного матеріалудоцільно паралельно дати змогуучням розглянути інструмент та спробувати ним працювати). 1. Суть поняття "оздоблення", основні етапи. Оздоблення полягаєв нанесенні на поверхню виробу або деталі декоративного покриття, яке поліпшуєїї зовнішній вигляд та захищає від впливу навколишнього середовища. Основні етапи оздоблення виробів з деревини такі: - Підготовка поверхні деталі; - Нанесення захисного декоративного покриття, яке може бути прозорим або непрозорим. 2. Основні операції з підготовки поверхні. Підготовка поверхні під оздоблення зазвичай проводиться трьома етапами: зачищення та шліфування, шпаклювання, ґрунтування. Зачищення та шліфування – зрізування нерівностей на деталяхта виробах з деревини або деревних матеріалів. Якщо розміри таких нерівностей досить великі, то для їх зрізування використовують інструмент, що має форму плоского бруска з металу, на поверхню якого нанесені насічки. Такий інструмент для обробкидеревини називають рашпілем. Для зняття дрібних нерівностей, а також для вирівнювання лінії внутрішнього контуру використовують надфілі. Надаліповерхні, що потребують обробки, зачищають за допомогою шліфувальноїшкурки.
67 Шліфувальна шкурка –гнучкийріжучийінструмент, що складається з паперового або тканого полотна з наклеєними на нього гострими зернами абразивного матеріалу (наждак, склянийпорошок тощо). Лабораторно-практична робота: Виготовлення державки для наклеювання шліфувальноїшкурки.(20 хв) Користуючись інструкційними картамиучні виготовляють основи(державки) для наклеювання шліфувальноїшкурки. Вступний інструктаж: пояснити учням призначення держаки, порядок виконання роботи, правила безпеки. Поточний інструктаж: цільові обходи робочихмісць з метою надання допомогиучням у виконанні роботи та контролю дотримання правил техніки безпеки. 3. Способи підготовки поверхні виробу до оздоблення. Практична робота: підготовка поверхнірамки для розкладу до оздоблення.(20 хв.) Вступний інструктаж: Під час роботи рашпілем або надфілем деталь обов'язково має бути закріплена в затискачах столярного верстака або прикріплена до робочого столу струбциною. Рашпіль треба тримати обома руками(продемонструватиучням кріплення деталі та прийомиобпилювання крайок деталей рашпілем). Далі підготовку виробу до оздоблення продовжують задопомогою шліфування. Шліфовку спочатку виконують крупнозернистою шліфувальною шкуркою, після стирання глибокихподряпинна поверхні деталі переходять до використання дрібнозернистоїшкурки. Для зручностів роботі шкурку будемо кріпитидо виготовленоїдержавки, використовуючистолярнийклей – він не токсичний, екологічно чистий (безпечний) та дужешвидко висихає. Працюючикрупнозернистою шліфувальною шкуркою, їїтреба рухати з невеликим натиском як вздовж, так і впоперек волокон. Переходячидо роботи з дрібнозернистою шліфувальною шкуркою, треба робитизворотно-поступальні рухи тількивздовж волокон.
68 Шліфуватиможна тільки сухий матеріал, хоча для збільшення якості зашліфованоїповерхні її можна трохи зволожуватиі, після повного висихання деталі, продовжуватишліфування. Поточний інструктаж: Цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні роботи, контролю організаціїробочого місця, правильноїосанкита положення рук при зачищенні та шліфуваннідеталей, виборі інструментів та пристосувань. Особливу увагу слід звернутина дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконувати не поспішаючи, дотримуючись технологічнихправил. Пояснити учням, що від правильної підготовкидеталідо оздоблення залежить якість виконання всієї роботи. V. Заключна частина (5 хв.) 1. Аналіз допущенихпомилок та пояснення способів їх усунення. 2. Контроль якості та само оцінювання виконаної роботи за критеріями: 1) Готовність деталідо оздоблення. 2) Дотримання технологічного процесу. 3) Дотримання правил техніки безпеки. 4) Відповіді на питання вчителя. Домашнєзавдання: опрацювати запитання до §§ 16-17 підручника В. К. Сидоренка "Трудовенавчання (для хлопців), прочитати додаткову інформацію на стор. 103. Урок № 17-18 Тема уроку: Способиз'єднання деталей із фанери та ДВП. Мета: освітня: сформувати в учнів поняття про технологічний процес з'єднання деталей виробів; ознайомитись з принципами вибору способів з'єднання та порядком підготовки деталей виробу до виконання з'єднань, пристосуваннями для притискання та фіксації деталей; навчити прийомів виконання з'єднань деталей виробів з фанери та ДВП; розвиваюча: розвиватиполітехнічний світогляд; виховна: виховувати відповідальність за результат роботи, акуратність у роботі.
69 Опорні поняття: з'єднання деталей, кріпильний елемент,, цвяхи, клейове з'єднання. Обладнання: цвяхи, деталі виробів, столярнийверстат, струбцини, набір інструментів для розмічання фанери та ДВП, клейстолярний, молоток, плоскогубці, кліщі, технологічнікарти. Тип уроку: практична робота. План уроку: VII. Організаційна частина (2 хв.) Рапортчергового учня. VIII. Актуалізаціяопорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.) (фронтальна бесіда): 1) Які інструменти використовуються для підготовки деталей виробу до оздоблення? 2) Якийпорядок підготовкидеталей до оздоблення? 3) Чим відрізняється рашпіль від надфіля? 4) За допомогою яких пристосувань шліфувальна шкурка утримується під час роботи? IX. Мотиваціянавчальної діяльності учнів (2 хв.). Виконавши практичнезавдання ми навчимося правильно обирати видита способиз'єднання деталей виробів з деревини та деревинних матеріалів, підбирати та використовуватикріпильні елементи. Нові знання та уміння стануть у нагодів майбутньому житті під час виконання побутовихремонтних робіт та для реалізації власного хобі. IV. Вивчення нового навчального матеріалу 1. Види з'єднань деталей виробу. Коли наша рамочка для розкладу ужевідшліфована іпідготовлена до оздоблення приєднаємо до неї невеличку поличку для олівця. Поличку також виріжемо з фанери, обпиляємо та відшліфуємо. Учні випилюють поличку для олівця за технологічноюкартою, обпилюють її та шліфують. Розглянемо, яким чином можна приєднати поличку до рамки? Найбільш простий спосіб з'єднання – це з'єднання за допомогою цвяхів.
70 Цвях – кріпильнийелемент для з'єднання деталей із деревини та деревинних матеріалів. Крім скріплення деталей цвяхами, використовують також з'єднання за допомогою клею. Під склеюванням розуміють з'єднання одноріднихабо різнорідних матеріалів за допомогою клею –матеріалу, який має високу з'єднувальну здатність і після затвердіння міцно утримуєсклеюваніповерхні. Кріплення деталей за допомогою цвяхів називають механічним видом з'єднання. Правила з'єднання цвяхами: 1. Завждиприбивають тонку деталь до більш товстої. 2. Діаметр і довжина цвяхів мають відповідати розмірам з'єднуваних деталей. При цьому діаметр цвяха має бути не більше ¼ товщини більш тонкої деталі. Довжина цвяха має бути не менше потроєної товщини тонкої деталі. На цьому етапідоцільно запропонувати учням проекспериментуватиз неправильно іправильно підібраними цвяхами, використовуючи відходи деревини та деревиннихматеріалів. Обов'язково потрібно обговорити результати експериментів, допомогти учням зрозуміти, що від правильного вибору кріпильнихелементів може залежати цілісність деталей іконструкціїв цілому. 2. Порядок виконання кріплення. Для з'єднання деталей за допомогою цвяхів знадобляться такі інструменти: - Молоток масою 150-200 г.; - Плоскогубцідля утримання цвяха; - Кліщі для видалення цвяха в разі його згинання під час забивання. Перед забиванням цвяхів треба намітити потрібні місця олівцем, потім наколотишилом. Відстань між цвяхами має бути: впоперек волоконне менше 4 діаметрів цвяха, вздовж волокон – не менше ніж 15 діаметрів цвяха. Молоток тримають на відстані 20-30 мм від кінця ручки. Напрям удару молотка повинен співпадатиз лінією стрижня цвяха. Перші ударимають бутикороткими та несильними, потім можна вдарятина повну силу. Цвях притримують рукою або плоскогубцями. 3. Правила безпечної праці під час роботи з молотком:
71 1. Перед початком роботи прибрати з верстака (робочого місця) зайвий інструмент. 2. Упевнитись у тому, що молоток міцно закріплений на ручці за допомогою клину. 3. Ручка молотка не повинна мати тріщин і сколів. 4. Під час забивання цвяхів контролюйтесвої рухи з метою запобігання отримання травм оточуючими. Учні виконують кріплення деталей рамки. 4. Клейові з'єднання деталей з фанери та ДВП. Одним із способів з'єднання деталей є клейові з'єднання, також знаєте що є різні види і типи клеїв та клеючихсумішей. Деталі з деревинних матеріалів (зокрема, фанери) склеюють уздовж або впоперек волокон, у випадку з ДВП деталі можуть розташовуватись довільно. Для склеювання деталей у шкільнихмайстернях використовують клейПВА та водно- дисперсний клей-експрес "Момент-столяр", оскількивіндужезручнийу роботі, не токсичний і випускається промисловістю готовийдо використання. Процес склеювання не залежить від виду клею, і його виконують у такій послідовності: 1) підготовленіповерхні деталей очистити від пилу та бруду; 2) Розмістити деталі на підкладній дошці, підготувавши їх до склеювання; 3) Клей наносити на обидві з'єднувані деталі суцільним тонким шаром, рівномірно розподіляючи його на поверхні. Для невеликих поверхонь використовують вузенькі пензлики, а для великих площин – широкі малярні пензлі. 4) Деталі з нанесеним клеєм витримати на повітрі для більшого просочення клеєм, потім з'єднати їх разом. Час витримування залежить від обраного типу клею. 5) Надійно стиснути з'єднані деталі струбциною або в затискачах верстака, стежачи, щоб деталі не змістились одна відносно одної. 6) Не можна склеювативологідеталі! 5. Правила безпечної праці під час з'єднання склеюванням. 1) Працюватипотрібно обов'язково в спецодязі. 2) Уникайте потрапляння клею на шкіру. 3) Під час склеювання деталей обов'язково користуйтесь підкладною дошкою. 4) Не підносьте робочі клейовірозчини близько до обличчя.
72 5) Після виконання склеювання добре вимийте руки з милом, очистіть інструменти та пристосування, провітріть приміщення. Учні виконують склеювання рамки та декоративнихелементів. Поточний інструктаж. Цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні роботи, контролю організаціїробочого місця, виборі інструментів та пристосувань. Особливу увагу слід звернутина дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконуватине поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від дотримання технологічної послідовності виконання кріплень залежить якість і міцність виробу. V. Заключна частина (15 хв.) 1. Аналіз допущенихпомилок та пояснення способів їх усунення. 2. Контроль якості та само оцінювання виконаної роботи за критеріями: 1) Правильність вибору елементів кріплення та розмічання місць кріплення. 2) Дотримання технологічного процесу. 3) Дотримання правил техніки безпеки. 4) Відповіді на питання вчителя. Домашнєзавдання: опрацювати додаткову інформацію до §§ 16-17 підручника В. К. Сидоренка "Трудовенавчання (для хлопців). Урок № 19-20 Тема уроку: Оздоблення виробів із фанери та ДВП Мета: освітня: сформувати в учнів поняття про види оздоблення виробів з фанери та ДВП, технологічний процес оздоблення випалюванням, лакуванням та фарбуванням; ознайомити з принципами вибору способів оздоблення, інструментами та пристосуваннями для виконання оздоблювальних робіт; навчити прийомів виконання оздоблення випалюванням, фарбуванням ілакуванням. розвиваюча: розвивати політехнічний світогляд, почуття прекрасного та просторову уяву; виховна: виховувати любов до народних промислів, повагу до українських традицій та вірувань, відповідальність за результат роботи,
73 акуратність у роботі. Опорні поняття: оздоблення, лаки, текстура, шпаклювання пензлі, фарби, ґрунтування, фарби, випалювання, нагрівальнийелемент, перенесення малюнка, техніки випалювання, лакофарбовіматеріали, прийомифарбування. Обладнання: столярнийверстат, струбцини, шпателі, пензлики, випалювач, акриловіфарби, лак. Тип уроку: комбінований. План уроку: X. Організаційна частина (2 хв.) Рапортчергового учня. XI. Актуалізаціяопорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.) (фронтальна бесіда): 5) Які інструменти використовуються для підготовки деталей виробу до оздоблення? 6) Якийпорядок підготовкидеталей до оздоблення? 7) Якимиспособамиможна кріпити деталі між собою? XII. Мотиваціянавчальної діяльності учнів (2 хв.). Коли ми ознайомимось з темою уроку та виконаємо практичнезавдання ми навчимося правильно обирати види та способи оздоблення деталей виробів з деревини та деревинних матеріалів, підбиратита використовуватилакофарбові матеріали. Нові знання та уміння стануть у нагодів майбутньому житті під час виконання побутовихремонтних робіт та для реалізації власного хобі. IV. Вивчення нового навчального матеріалу. 1. Види оздоблення виробівіз фанери та ДВП. Узагальнено всі види оздоблення можна поділити на такі: прозоре, непрозоре та художнє. До прозорихвидів оздоблення відносять лакування. Лаками називають розчинплівкоутворюючихречовинв органічних розчинникахабо воді, що після висихання утворює тверду прозору однорідну плівку. Головною метою прозорого лакування є збереження та виявлення природної текстури та кольору деревини.
74 Непрозоріспособи оздоблення деревини (фарбування) застосовують для виробів з деревини, котра не має гарної текстури (тополя, липа) або колина поверхні матеріалу помітні значні недоліки(сучки, тріщини та сколи), хоча можливевикористання непрозорого покриття поверхні виробу із цінних порід деревини, якщо хочуть досягтипевного художнього чистилістичного рішення. Непрозореоздоблення деревини фарбами та емалямивиконують по зашпакльованійта заґрунтованійповерхні. Шпаклювання – технологічна операція, пов'язана із замазуванням тріщин та сучків пастоподібною масою (шпаклівкою) задопомогоюшпателя. Шпатель – гумова, дерев'яна, пластмасова або сталева пластина з ручкою. Ґрунтування – технологічна операція, пов'язана з покриттям виробу розрідженимисумішамиоліфи або лаків (ґрунтовками). Для непрозорого оздоблення виробів з деревини частіше за все використовують масляніабо емалеві фарби. Масляні фарби – це суміш пігментів (барвників) з оліфою (прозорою рідиною на основі рослинних масел). Емалеві фарби – це суміш пігментів (барвників) та лаків. До художнього оздоблення виробів з деревинних матеріалів відносять також випалювання та розпис. Випалювання – нанесення на ретельно відшліфовану поверхню фанери або ДВП малюнка, шляхом зміникольору деревиниза рахунок її горіння в місцях торкання до неї розжареного пера випалювача. Випалювач – електричний прилад з ручкою, у якій зафіксовано нагрівальний елемент. Розпис фарбами виконують по відшліфованійта заґрунтованійповерхні художнімипензликамиз натуральним або штучним ворсом. Для розпису треба використовуватиукриваючівиди фарб. Укриваюча здатність – це здатність фарбипри нанесенні її тонким рівномірним шаром на поверхню виробу робити невидимимикольори, розташовані під нею. До фарб з гарною укриваючою властивістю належать гуаш та акриловіі темперні художні фарби. 2. Обробка поверхні виробу випалюванням. Випалювання по дереву – традиційний прийом художнього оздоблення виробів з деревини. Такий вид художнього оздоблення виконують задопомогою випалювачів з регульованим або нерегульованим нагрівом пера.
75 Для перенесення малюнка на фанеру використовують копіювальнийпапір або техніку клітинкового малюнка. Після того, як малюнок перенесено на заготовку випалювач вмикають для розігріву та визначають техніку випалювання, якою й виконають оздоблення. Випалюватиможна або ставлячиточки вздовж контурів малюнка, або проводячипо цих контурах лінії, можна також поєднуватиці два прийоми. Також розрізняють плоскета глибокевипалювання. Плоскевипалювання є найбільш простим за своїм виконанням – це випалювання малюнка тількиза його контурамина рівні площиниповерхні виробу. Під час глибокого випалювання випалюють самефонову поверхню, при цьому вона контрастує з частинамималюнка, які залишаються світлимиі зберігають колір деревини. Контраст – різка відмінність, протиставлення (темна випалена поверхня протиставляється світлому полю малюнка). Працюючиз випалювачем обов'язково слід дотримуватись такихправил техніки безпеки: 1. Виконуйте роботи з випалювання обов'язково в спецодязі. 2. Прилад вмикайте тільки з дозволу вчителя. 3. Перед вмиканням приладу підготуйте все для випалювання (підібрати заготовку, перенести на неї малюнок). 4. Не нагрівайте перо до світло-червоного кольору. 5. Після 10-15 хв. роботи вимикайте прилад на 2-3 хв. 6. Періодично провітрюйте приміщення. 7. Вимикайте випалювач, колизалишаєте робоче місце. 3. Практична робота: Оздоблення поверхні виробу лакофарбовим покриттям. Вступний інструктаж. Лакофарбовіпокриття наносять на виріб для того, щоб надати йому та окремим деталям гарного зовнішнього вигляду та для захисту поверхні виробу від зовнішніх впливів (вологи, пилу, бруду). Послідовність виконання операцій під час оздоблення виробів лакофарбовимипокриттями: Лакування виробу
76 Прозоре лакування Непрозоре лакування 1 Попередня обробка(зачищення, шліфування) 1 Попередня обробка(зачищення, шліфування) 2 Ґрунтування 2 Ґрунтування 3 Лакування 1 3 Шпаклювання 4 Проміжне шліфування 4 Проміжне шліфування 5 Лакування 2 5 Фарбування 1 6 Проміжне шліфування 7 Фарбування 2 Художнє оздоблення виробу випалювання Розпис Непрозоре лакування 1 Попередня обробка(зачищення, шліфування) 1 Попередня обробка(зачищення, шліфування) 2 Нанесення контуру малюнка 2 Ґрунтування 3 Випалювання по нанесених контурах 3 Шпаклювання 4 Лакування 1 4 Проміжне шліфування 5 Проміжне шліфування 5 Фарбування 6 Лакування2 6 Виконання розпису 7 Лакування Учні виконують оздоблення виробів за вибором. Поточний інструктаж. Цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні роботи, контролю організаціїробочого місця, виборі техніки оздоблення, інструментів та пристосувань. Особливу увагу слід звернутина дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконувати не поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від дотримання технологічної послідовностівиконання кріплень залежить якість оздоблення та зовнішній вигляд (естетичність) виробу. V. Заключна частина. 1. Аналіз допущенихпомилок та пояснення способів їх усунення. 2. Контроль якості та само оцінювання виконаної роботи за критеріями: 1) Правильність вибору способу оздоблення.. 2) Дотримання технологічного процесу. 3) Дотримання правил техніки безпеки. 4) Відповіді на питання вчителя.
77 Домашнєзавдання: читати § 24 підручника В. К. Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців). Урок №21 Темауроку: Знаряддя праці, які використовують у побуті. Метауроку: освітня: засвоєння знань про використовувані у побуті знаряддя праці; формування умінь здійснювати класифікацію знарядь праці відповідно до їх призначення, розрізняти побутові знаряддя праціта користуватись ними. розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: виробництво, праця людини, предметипраці, засоби праці, пристрій, механізм, простий механізм, блок, історія розвитку знарядь праці, побутові знаряддя праці Обладнання та матеріали: мультимедіа проектор, електронна презентація,. інструменти та пристосування, використовуванів побуті, моделідля їх застосування Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (мікрофон): Що таке технологія? Чи можна назвати технологічною діяльність людиниу побуті? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми розглянемо загальну характеристику знарядь праці, ознайомимося з різними видами знарядь праці та їх використанням, навчимося користуватись побутовимизнаряддями
78 праці та доглядатиза ними. Ці знання і уміння стануть нам у нагодіне тільки у подальшому навчанні, а й у побутовійдіяльності вдома: для виконання ремонтних робіт чи допомого батькам. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - навчитися характеризувати знаряддя праціза їх призначенням та галуззю використання; - навчитись правильно вибирати інструменти та пристосування для виконання побутовихремонтних робіт. V. Вивчення нового матеріалу за планом (10-15 хв.): 1. Процес виробництва. Сучасна людина живе одночасно в двох середовищах – штучному і природному. Природне середовище –це все те, що з'явилося на планеті Земля ще задовго до появилюдиний існує зараз:ліси, поля, ріки, озера, гори. Сама людина також є частиною природи. Все створене людиною упродовж тривалого часу на землі і є штучним середовищем. Цілеспрямована і спеціально організована взаємодія людиниз природою з метою створення необхідних для свого повноцінного існування речей являє собою процес виробництва. Процес виробництва включаєтри складові: праця людини, предмети праціі засоби праці. Праця людини – це зусилля людини(фізичніі розумові), спрямованіна виконання трудовихдій. Залежно від того, які зусилля спрямованіна виконання конкретних трудових дій, розрізняють працю фізичну і розумову. Предмети праці – це все те, із чого виготовляються потрібнілюдинідля побуту і виробництва речі у виглядінайрізноманітніших матеріалів (деревина, метал, пластмаса, тканини, будівельніматеріали тощо). Засоби праці – це насамперед знаряддя праці (інструменти, верстати, механізми і машини), за допомогою якихлюдивпливають на предметипраці.
79 Вирішальна роль серед них належить машинам (верстати, преси,ю підйомні крани тощо). 2. Механізми впроцесі виробництва. Тисячіроків люди працювали, використовуючипереважно силу власних м’язів. Але можливостім’язів людини обмежені. Найсильніші люди планети можуть переміщати вантажі масою 200—250 кг. На сьогодніважко уявити, як піднімали важкі кам’янібрили, з яких будували піраміди у СтародавньомуЄгипті, колони, куполи та дзвонипід час зведення фортець, величних храмів і палаців в інших країнах. Отже, вже в далекі часивиникла потреба мати пристрої,якіб дали можливість допомагатизводитивеликі споруди, полегшуючи працю людини, й отримати виграш у силі. Пристрої, призначені для збільшення сили чи зміни її напрямку, дістали назву механізмів. Найбільш поширеними і простимимеханізмами є важіль, блок, коловорот, клин, гвинт, колесо та інші. За допомогоютаких механізмів люди в далеку давнину і будували величні споруди. Простімеханізми — це не що інше, як знаряддя праці. Механізми, що складаються з двох або більшепростих механізмів, з’єднаних між собою, називають складнимимеханізмами. Таким складним механізмом є, наприклад, звичайніножиці. Вони складаються з двохз’єднаних між собою важелів, заточених у виглядіклина. Прикладамискладнихмеханізмів, якими людина користується в побуті, є з’єднані між собою замок та ручка дверей; консервний ніж, у якому використані важіль і клин; домкрат, що складається з важеля та гвинта тощо. Лабораторно-практична робота: "Класифікація предметів і засобів праці для різних професій". Вступний інструктаж. Для виконання лабораторно-практичноїроботивикористовуються карточкиз зображеннямирізних предметів праці, засобів праці та малюнків-ознак професій. Необхідно визначити відповідність зображень та занести в таблицю. 3. Побутові знаряддя праці.
80 Щоб виконати будь-яку справу, навіть удома необхідно мати під рукою потрібні інструменти: без ножа ви не зробите салат; без ручкине напишете листа; без пензля і фарб не пофарбуєте вікно чи двері. Без інструментів вдома не можна зробити навіть найдріб’язковішийремонт. Найбільш поширеним і часто уживаним у домашніхумовахінструментом є викрутка. За допомогою викруткизагвинчують гвинтита шурупи. Складається викрутка з головки(робочоїчастини), стержня і рукоятки. Залежно від форми головкиробочоїчастини викруткиїх ділять на шліцьові і хрестоподібні Досить часто в побуті використовують різноманітні види гайковихключів. Вони стають потрібними під час ремонту електропобутовихприладів, санітарно- технічної арматури. Гайкові ключі— важливий інструмент для обслуговування велосипеда. Але для цього вже потрібно кілька різних видів ключів. Звичайний гайковийключ миє по одному ріжку з двохбоків. Кожний конкретний ключ призначенийдля гайки конкретного розміру. Досить зручнимиє комбінованіключі. З одного боку такий ключ ріжковий, з іншого - накидний. Колінчасті гайкові ключізручнідля роботи у важкодоступнихмісцях, такі ключіза формою схожі на букву «S». Досить часто стають в нагодіторцеві ключі. Нимизручно користуватися, коли гвинт чи гайка розташовані в місцях, де неможливо розмістити ріжковий чи накидний ключ. Лабораторно-практична робота: "Класифікація побутових знарядь праці". Практична робота виконується під керівництвом учителя. Для виконання роботи слід забезпечити кілька комплектів (за кількістю робочихмалихгруп) побутовихзнарядь праці(викрутки, гайковіключі, плоскогубці, молотки тощо)та моделідля їх використання. Входіроботи учніописують інструмент, визначають його використання та техніку роботи, вчаться працювати інструментом. VI. Заключна частина. Підсумок уроку: 1. Які нові поняття ви сьогоднізасвоїли? 2. Яких нових умінь набули на уроці? Оголошення оцінок та їх мотивація. Домашнєзавдання: В. К. Сидоренко "Трудовенавчання (для хлопців), §25- 26, прочитати цікаву інформацію на стор. 158-159.
81 Урок №22 Темауроку: Поняття про деталь. Способи отримання деталей. Метауроку: освітня: засвоєння знань про види деталей та способи їх виготовлення; формування умінь визначати способи виготовлення деталей відповідно до їх призначення, обирати оптимальний спосіб виготовлення деталей обраного виробу. розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: деталь, машина, техніка, типові деталі, спеціальні деталі, різання, штампування, лиття. Обладнання та матеріали: мультимедіа проектор, електронна презентація,. Зразкидеталей виробів з деревини, металу та штучних матеріалів, складальна одиниця у зборі (табурет, коробочка, підставка тощо). Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (мікрофон): Що таке деталь? Чи можна назвати деталлю ручку молотка? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми вивчимо поняття деталі та ознайомимося з різними видами деталей та їх призначенням, навчимося розрізняти способи виготовлення деталей виробів. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді підчас роботи над власним творчим проектом. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - вивчити основні види деталей та їх призначення; - навчитися визначати способи виготовлення деталей;
82 - обрати оптимальнийспосіб виготовлення деталей для власного творчого проекту. V. Вивчення нового матеріалу за планом (10-15 хв.): 1. Види деталей. Деталь – це виріб, виготовленийз однорідного матеріалу без складальних операцій. Складальна одиниця– виріб, що складається з декількохдеталей, з'єднаних і зібраних у єдине ціле. Які ж основні видидеталей використовують у технічних пристроях? У машинобудуванні деталь– невелика частина машини, кожна з яких являє собою одне ціле і не може бути розібрана без руйнування на більш прості складові частини. Деталі поділяються на два основні види – типові і спеціальні деталі. До типових належать однаковідеталі, які використовують у всіх чи в багатьох машинах, наприклад, гвинти, гайки, шайби тощо. Зазвичай їх виготовляють за стандартнимирозмірами. Також до типових можна віднести деталі загального призначення, які відрізняються за конструкцією та розміром для різних виробів, але мають однаковепризначення: вали, зубчасті колесатощо. До спеціальних деталейналежать лише такі, що притаманні тількиокремому виду обладнання, машинічи виробам конкретної моделі, маркиабо фірми. Наприклад, лапка до швейноїмашини — це спеціальна деталь. Наведемо прикладиосновних типових груп деталей, які широко застосовуються в сучаснійтехніці: Несучі та напрямні деталі, тобто такі, що підтримують інші частини машинта спрямовують їхрух у потрібному напрямі — станини, плити, рами тощо. Деталі для підтримування частин, що обертаються, зовнішні корпуси різноманітних машин: насосів, електродвигунів, коробок передач Деталі для забезпеченняобертання оброблюваного матеріалу —вали м’ясорубок, кавомолок тощо Деталі для передачі рухів— осі годинників і автомобілів, вали верстатів, зубчасті колесаредукторів і коробок передач, «зірочки» велосипедів. Пружні елементи —амортизаторивелосипедів, мотоциклів, автомобілів, пружинив меблях, гумовіпружніпідставкив побутовій техніці. Кріпильні елементи –забезпечують з'єднання окремих деталей – гвинти, гайкитощо. 2. Способи виготовлення деталей.
83 Існують триосновні способи зміни формиматеріалів: • Знімання шару м’якішого матеріалу більш твердим клиноподібним різцем. Цей спосіб називають різанням. Випилювання виробів із фанери або ДВП також відносять до різання. • Зміна формибез зменшення чи збільшення кількостіматеріалу, з якого виготовляється виріб. До такого способу відносять штампування, кування, прокатування, волочіння. • Нарощування шару матеріалу, тобто збільшення кількості матеріалу. У виробництві до цього способу відносять лиття, зварювання тощо. Деталі можна отримувати різанням, штампуванням, литтям тощо. Під час виготовлення деталей різанням із заготовкиза допомогою гострого інструмента забирається надлишок матеріалу, який, як правило, перетворюється у стружку. Таким способом виготовляють велику кількість деталей та виробів. Лабораторно-практична робота: Визначення матеріалу та способів виготовлення деталей. VI. Заключна частина. Рефлексія: 1. Що таке деталь? 2. Якимиспособамиможна виготовити деталі? 3. Які деталіназивають типовими? Оголошення та мотивація оцінок. Домашнєзавдання: Запитання та завдання підручника на стор. 165, 170. Урок №23-24 Темауроку: Основипроектної діяльності Метауроку: освітня: засвоєння знань про проектування як вид діяльності, основні етапи створення проекту та способи його реалізації; формування умінь планувати проектну діяльність, створювати конструкції виробів з використанням біоморфних форм. розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці.
84 Опорні поняття: проектування, проект, проектна діяльність, етапи проектування, біоніка, біоморф, метод аналогій, маркетинговедослідження, технічна естетика виробів, колір, ескіз, технічний малюнок. Обладнання та матеріали: мультимедіа проектор, електронна презентація, зразки учнівськихпроектів. Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (мікрофон): Що таке технологічна діяльність? Яківиди технологій ви знаєте? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми вивчимо поняття проектування як виду діяльностілюдини, навчимося складатиплан проектної діяльностіта конструювативласнийвиріб з використанням біоморфних форм; сформуємо основнівимоги до майбутнього виробу. Набутізнання та вміння допоможуть нам у виконанні власного проекту. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - ознайомитись з проектуванням як видом діяльностілюдинита основними етапами виконання проекту; - навчитися складатипланпроектної діяльності; - обрати оптимальнийспосіб реалізації власного творчого проекту. V. Вивчення нового матеріалу за планом (30 хв.): 1. Проектування як вид діяльності. Сучасне виробництво ґрунтується на результатахтворчої діяльностілюдини, втілених у нові технології та вироби, що користуються попитом.
85 Технологічна діяльність включаєпроведення проектно-конструкторських робіт, розробку, захист і дотримання прав інтелектуальної(створеної розумом) власності, здійснення фінансових розрахунків та залучення коштів для освоєння нових технологій, якісний відбір комплектуючих, вивчення ринків збуту продукціїі забезпечення після продажного обслуговування. Всеце виробник продукціїмає передбачати у проекті своєї діяльностіз урахуванням особливостейгалузі виробництва. Об’єктамитехнологічної діяльності є проектита інші результати інтелектуальної діяльностілюдини, виробничіпроцеси, техніка й обладнання, сировина, засобиїї видобування і переробки, а також готова продукція. Під проектом (латиною рrоjektus —кинутий уперед) мають на увазі спосіб розв’язання тієї чи іншої важливоїпрактичної або теоретичної проблеми, що наприкінці виконаної роботи будеоформленийу виглядіготового до використання виробу. Зовнішній (матеріальний) результат роботи над проектом ви можете бачити, сприймати на дотик, застосувати на практиці, використовуватив повсякденному житті. Проте набагато важливішим є результатвнутрішній (нематеріальний) ваш досвід виконання певних видів діяльності, отримані прицьому знання та уміння. Проектна діяльність – це особливий вид розумовоїдіяльності, характерними рисами якої є самостійний пошук необхідної інформації, її творче перетворення в матеріальний результат. Робота над проектом здійснюється в певній послідовності. Розглянемо основні етапи виконання проекту: Перший етап – організаційно-підготовчий. Стадії:  розробка плану виконання проекту;  пошук виробу;  обґрунтування проекту на виріб;  формування банку ідей. Другий етап – конструкторський. Стадії:  вироблення ідей та варіантів;  складання ескізного малюнка остаточного варіанту виробу;  виконання ескізів деталей проектованого виробу;  вибір конструкційних матеріалів;  розробка технологічної послідовностівиготовлення виробу; Третій етап – технологічний. Стадії:
86  виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом з дотриманням технологічної, трудової дисципліни, культурипраці. Четвертий етап – заключний. Стадії:  порівняння і випробування проектованого виробу, порівняння виготовленої конструкціїіз запланованою.  презентація творчої діяльностіта проектованого виробу. Практична робота: Складання плану роботинад проектом. Вступний інструктаж: Разом з учнямиобрати виріб для творчого проекту. Пояснити учням правила складання плану роботинад проектом, розподілу часу на виконання проекту. Скластиплан виконання проекту за схемою: № з.п. Назви етапів К-сть уроків Термін виконання I Організаційно-підготовчий 1 ІІ Конструкторський 3 IIІ Технологічний 14 IV Заключний 2 2. Графічне зображення в проектуванні. У процесі створення різних побутовихпредметів, під час будівництва та оформлення житла людина завждизверталась за допомогою до природи. Форма посуду, меблів, одягу, іграшок, елементів житла часто нагадуєнам природні форми. В оздобленні речей, що оточують людину, мичасто знаходимо зображення рослин, тварин, птахів, комахтощо. Використання знань про формиі конструкціїприродних об’єктів покладенів основу науки — біоніки. Це прикладна наука про застосування в технічних пристроях й інших речах властивостей, функцій, структур живої природи. Людина завждиспостерігала, як влаштовують своєжитло птахи й звірі, і застосовувала ці знання, будуючивласнежитло, створюючипредметипобуту. Під час створення нових зразків технологічних об’єктів широко застосовують метод аналогій (метод подібності). Він полягає в тому, що певні характерні ознаки
87 (зовнішня форма, принцип дії) природнихоб’єктів переноситься на проектовані людиною речіта предмети. Відомо багато прикладів, колилюдина, вивчаючиприроду, твариннийта рослинний світ, теоретично передбачила, а потім і втілила на практиці такі визначні винаходи, як політ апаратів, важчих за повітря, реактивний рух, ехолокацію, підводнічовни, штучнийінтелект тощо. Розробці нових зразків технологічних об’єктів завжди мають передувати маркетингові дослідження. Це вид діяльності, який полягаєу збиранні інформації щодо можливого попиту на товар, який планується розробитита виготовляти, цінової політикиі можливихринків збуту такої продукції. Маркетолог (професія людини, яка займається маркетинговимидослідженнями) також плануєта організовуєрекламну компанію, призначену для успішного просування певного товару на ринкизбуту. Потреба зробити предметне середовище не просто придатним для життя, а естетично привабливим і якомога сприятливішим для буття людини, сприяла появі такого виду проектної діяльності, як дизайн. Термін дизайну перекладіз англійськоїозначає «задум, проект, малюнок, проектувати, конструювати» іза змістом близькийдо термінів технічна естетика та художнєконструювання. Технічна естетика — розділ науки, що в основі проектування виробу враховує законикраси та користі. Вона передбачав створення виробів, що мають привабливийзовнішній вигляд, вдалеспіввідношення між частинами виробу, гарне кольоровеоформлення. Інколине замислюються про зовнішню форму створюванихвиробів, оскільки вважають, що головнев конструюванні— працездатність виробу, проте це не так. Будь-яка річ має бути красивою, гармонуватиз предметами, що її сточують. Велике значення має приділятися оздобленню виробу, його геометричній формі. Ті деталі або вузлимашин, які можуть створюватинебезпеку під час їх роботи (обертання, зворотно-поступального руху) фарбують у «кольоринебезпеки», що попереджають людину про небезпеку. Наприклад кожух, що закриває ремінну передачу на настільному свердлу вальному верстаті в навчальнихмайстернях, фарбують у жовтий колір, а деталі, що обертаються під ним — у червоний. Результатконструювання відображають на папері у виглядіескізу або технічного рисунка
88 Ескіз — це графічнезображення предмета виконане від рукибез застосування креслярського інструменту, алезберігаючипропорції деталей предмета Розрізняють художнійта робочий ескізи. Практична робота: Виконання технічного рисунку проектованого виробу. Вступний інструктаж. Технічними рисунками користуються тоді, колипотрібно швидко і зрозуміло показати на папері форму предмета. Під час виконання технічного рисунка враховують простоту побудові можливість якнайповніше передати форму предмета. Технічний рисунок зручно виконуватина папері в клітинку. Це полегшує проведення ліній і виконання побудов. Щобдістати кут45°, осі проводять по діагоналіклітинок. Учні виконують технічний рисунок обраного для творчогопроектувиробу. Поточний інструктаж. Цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні робочих ескізів, визначенні необхідних допустимихрозмірів деталей виробів. 3. Способи реалізації проекту. Перш ніж приступити до проектування виробу, доцільно розробити бізнес- план(бізнес — від англійського business —справа, заняття) на цей виріб. Під бізнесом розуміється будь-якийвид діяльності, що приносить дохід або інші особисті вигоди. У виробництві виготовляються тількиті вироби, на які є попит. Таким чином, виконуючиіндивідуальнийтворчийпроект, ви повинні спільно з учителем підібрати такий виріб, на який є попит, тобто він можебути використаний для реалізації у школіабо вдома Для того щоб бути упевненим у тому, що ваш виріб будепотрібним кому- небудь, розробляється бізнес-план. Бізнес-план— це документ, що містить обґрунтування основнихкроків, які передбачається здійснити для реалізації будь-якого проекту.
89 Розробка бізнес-плану — це обов’язкова практика для людей, що займаються підприємництвом, які прагнуть отриматиприбуток від своєї діяльності. Велике значення при проектуваннівиробів має приділятися вимогам технологій, що використовуються у процесі реалізації проекту. Нижче представлені основні вимоги, які треба враховувати під час виготовлення виробів. Практична робота: Формування вимог до запланованого виробу. Паралельно з обговоренням характернихвимог до виробів учнів зошитах формують вимоги до власнихзапроектованихвиробів. Технологічністьдає змогу виготовитивиріб на універсальному устаткуванні легко і просто, без зайвих витрат. Технологічною вважають деталь, виготовлену з найменшими витратами праці, наприклад тільки механічною обробкою. Економічність вимагаєвиготовлення виробу з найменшими витратами, з отриманням найбільшого прибутку під час експлуатаціївиробу або реалізації технології. Економічність вступає в суперечність із точністю виготовлення деталі або виробу. Чим вищою є точність, тим більше часу, енергії, людськихсил буде потрібно на виготовлення деталі, тим дорожчою вона буде. Тому точність виготовлення має бути такою, щоб вартість деталі не була дужевисокою. Ергономічністьпередбачає виготовлення такого виробу, який би обслуговувався людиноюз найменшимивитратами енергії і рухів та був зручним у використанні. Безпечністьпередбачаєстворення й експлуатацію виробів без порушення життєдіяльності людини. Під час використанні виробу має виключатись можливість травматизму. Екологічність проекту полягаєу виготовленній експлуатаціївиробів без істотних змін у навколишньому середовищі. VI. Заключна частина. 1. Закріплення пройденого матеріалу: 1. Назвіть основні етапи проектування. 2. Чим схожі й чим відрізняються ескіз і технічний малюнок? 3. Які вимогидо виробу ми розглянули? 2. Оголошення та мотивація оцінок. Домашнєзавдання:
90 Запитання та завдання підручника на стор. 180, 185. Урок №25 Темауроку: Безпечне користування побутовимиелектроприладами. Метауроку: освітня: засвоєння знань про види побутових електроприладів та загальні правила користування ними; формування умінь безпечного користування електроприладами та визначення за технічним паспортом їх призначення та експлуатаційних характеристик. розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: електрична енергія, електричний прилад, електричний дріт, джерело електричної енергії, побутовийелектроприлад. Обладнання та матеріали: мультимедіа проектор, електронна презентація, набір технічних паспортів побутовихелектроприладів. Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (мікрофон): Що ви знаєте про електропостачання та електричні прилади? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми вивчимо поняття види побутовихелектроприладів та загальніправила користування ними, навчимося визначати пошкодженніелектроприладів та знаходити необхідну інформацію про них у технічних паспортах. Набуті знання та вміння допоможуть нам у повсякденному житті та побуті.
91 ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - ознайомитись з видамипобутовихелектроприладів та правиламиїх використання; - навчитися виявляти несправності побутовихелектроприладів; - навчитися читати технічні паспортиелектроприладів. V. Вивчення нового матеріалу за планом (30 хв.): 1. Поняття електроенергії таелектропостачання. Уявіть, що в усьому вашому будинку раптом припинилося постачання електричної енергії, мабуть коженз вас хоча б раз був свідком такої неприємності. За таких обставин починаєш розуміти, як багато електричних приладів нас сточують і як їх робота підвищуєзагальнийрівень комфорту в побуті. Без перебільшення можна сказати, що електрична енергія і явища, пов'язані з її виробленням, передачею та споживанням, зумовилирозвиток сучасної цивілізації. Чому саме електрична енергія отримала таке широке застосування в побуті? Головна перевага електричної енергії полягаєв простоті, з якою її можна перетворити на інші види енергії. Електрична енергія надходить до нашого дому по проводахподібно до того, як вода — по трубах. Електричну енергію виробляють великі потужні електростанції, для цього вони використовують енергію потоку води, який обертає, турбіни генераторів, теплову енергію пари, отриману в результаті спалювання вугілля, газу або нафти, та атомну енергію. Найкраще електрична енергія передасться по металевих проводах, виготовленихіз міді та алюмінію, які ззовні вкривають шаром ізоляції, тобто матеріалу, що не пропускаєелектрику (гума, пластмаса). Коли ви натискаєте на вимикач лампи або я кого-небудь прилад то електрична енергія, що надійшла від електростанції, надходить у прилад, і він
92 починає працювати. Споживання електричної енергії відбувається завдяки налагодженійсистемі електропостачання. Система електропостачання складається з машин та пристроїв, призначених для передавання енергії від електростанції, де вона виробляється, до місць її споживання. Технічний пристрій, що виробляєелектричну енергію, називають джерелом електричної енергії. На електричних станціях джереламиелектричної енергії є потужні електрогенератори, за своєю будовою вониподібні до мініатюрного електрогенератора в ручному ліхтарику або велосипедного генератора. У багатьох електричних пристрояхвикористовуються хімічні джерела електричної енергії, які зазвичай називають хімічними елементами, або просто батарейками Хімічні джерела електричної енергії мають на корпусіпозначки«+» (центральний вивід) і «-» (вивід внизу на корпусі). Підключаючибатарейку до якогось приладу, треба, щоб її виводи відповідалитаким самим позначкам на приладі. Споживач електроенергії —пристрій, що працює від електричної енергії. Пристрій керування — пристрій, призначений для вмикання та вимикання, а також для зміни режимів роботи приладу. Перш ніж потрапити із зовнішньої мережі в квартиру, електрична енергія проходить через запобіжники, які перегоряють принадто великому споживанні електричної енергії, припиняючипри цьому її подачу до споживачів. Якщо не встановлюватизапобіжник, то дроти, по яких вона проходить, можуть перегрітися і спричинити пожежу. З метою ощадливого використання енергії та її обліку вона після запобіжника проходить через лічильник. Цей прилад фіксуєкількість спожитої електроенергії. Слідом за лічильником стоїть загальнийвимикач, за допомогою якого можна від'єднативід мережі всю квартиру, наприклад у разі перевірки електриком стану проводкиабо під час її ремонту.
93 Отже, всі прилади, і побутові в тому числі, які працюють на електричній енергії, є споживачами. 2. Класифікаціяпобутових електроприладів. Мабуть, важко знайти ту сферу нашої повсякденноїдіяльності, де б нам на допомогу неприходила побутова техніка. Ми довіряємо їй приготування їжі, прання і прибирання, управління мікрокліматом у приміщеннях, догляд за власною зовнішністю, вона допомагаєорганізуватинаше дозвілля, зв'язуєнас з нашими близькимита друзями. Ознайомимося з побутовимиелектроприладами, розподілившиїхна групи за певними ознаками, наприклад, запризначенням. До нагрівальних належать такі прилади. Прилади для приготування їжі: плитита печі; кавоварки; гриліі шашличниці; духовки; Прилади для нагрівання води: електрочайники, самовариі кип'ятильники. Опалювальніприлади: каміни; калорифери. Праски та паяльники. Кухонні електроприлади: кухоннімашини(комбайни); соковижималки; кавомолки, м'ясорубки; міксери; посудомийнімашини; морожениці; картоплечистки; хліборізки. Прилади для зберігання харчових продуктів: холодильникита морозильники. Прилади для прибирання приміщень: пилососи, натирачіта електрощітки. Прилади для створення мікроклімату: вентиляториі тепловентилятори; зволожувачі; іонізатори; очищувачі повітря; кондиціонери. Прилади індивідуальногокористування: фени; масажні прилади; бритви; машинкидля стрижки волосся. Електроприлади для виконання побутових технологічних операцій: пральні машини, швейні машини. Освітлювальні прилади: люстри, бра, світильники.
94 Електронні прилади: телевізори, магнітофони, відеомагнітофони, програвачі, підсилювачі, комп'ютери. Електроінструменти: дрилі, точила, пилки. Лабораторно-практична робота: Визначення за технічним паспортом призначення та експлуатаційних характеристик побутового електроприладу. Вступний інструктаж: Кожен електроприлад має своє призначення, він розрахованийна певні умовивикористання, має певні електричні характеристики. Ці дані записуються в технічному паспорті, а найбільш значущіу виглядітабличкикріпляться на корпусі приладу. На ній зазначають електричні характеристики, дату випуску, завод- виробник тощо. До кожного побутового електроприладу додається інструкція- паспорт, де зазначаються технічні характеристики, будова і принцип роботи, правила безпечної експлуатації та інші дані. Тож перш ніж використовувати той чи інший електроприлад, слід уважно ознайомитися з його характеристиками та правиламивикористання. Поточний інструктаж: цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні завдання практичноїроботи. 3. Правила безпечногокористування електроприладами. Електронагрівальні прилади, такі як електрочайники, електросамовар, електропраска, електрокамін та інші, потрібно включати в електромережу справними. Якщо ти дивишся телевізор, а екран погас або почав миготіти, ні в якому разі не можна по ньому стукати. Він може загорітися або навіть вибухнути. Його треба негайно вимкнути. Якщо щось потрапило до телевізора, радіоприймача та інших електроприладів, якіпрацюють, треба в першу чергу їх вимкнути. Ні в якому разі не можна лізти туди олівцем чи іншим предметом, коли електроприлад увімкнутий.  Переважна кількість побутових електроприладів є пе- реносними, і при цьому часто виникає пошкодження їх ізоляції. Також буває, що електричний дріт обірвався чи оголився. У таких випадках ні в якому разі не торкайся оголенихмісць, бо це може призвести до травми. Не залишайте без нагляду увімкненимив розетку електроприлади.
95  Забороняється тягнути за електричний шнур руками, тому що він може обірватися і вразити електричним струмом. Не можна заповнювати водою ввімкнені в електромережу чайники, кавоварки, каструлі. Не торкайся мокрими руками та не витирай вологою ганчіркою електричні кабелі, штепсельні розетки, вимикачі, інші електроприлади, ввімкнені в електромережу. Не можна підвішуватиречі на кабелі. Не можна бавитись із штепсельними розетками – це загрожує твоєму життю. Коли ідеш з дому – всі електроприладимають бути вимкнені. Використання електричних приладів не за призначенням або невміле користування ними, можепризвести до пожежі! Але якщо вже так сталося, що електричне обладнання загорілося, то перш за все потрібно: вимкнути електрорубильник. (А ти знаєш, де знаходиться електрорубильник твого помешкання? Якщо ні, тоді негайно попроси своїх батьків показати тобі його і навчити, як ним користуватися!) Якщо знеструмити електромережу неможливо, то слід пам’ятати: не можна застосовуватидля гасіння воду та пінні вогнегасники, можна лише порошкові;  терміново телефонуй за номером 101 і викликайпожежників на допомогу. Якщо електроприлад зайнявся, спробуй діяти за такою схемою: обмотай руку сухою ганчіркою, висмикнивилку з розетки; накрий палаючийпредметковдрою; повідом дорослихпро пожежу. Під час прогулянки ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ: підходити до оголенихдротів і чіпати їх руками; розводитибагаття, запускатиповітряних зміїв під лініями електропередач; гратись поблизу підстанцій. Якщо не забувати ці прості правила, то можна уникнути багатьох неприємностей.
96 Пам’ятай, несправності в електромережі й електричнихприладах може усунути лише спеціаліст-електрик! VI. Заключна частина. 1. Закріплення пройденого матеріалу: 1. Назвіть основні групипобутовихелектроприладів. 2. Як можна взнати інформацію про технічні характеристики електроприладів? 2. Оголошення та мотивація оцінок. Домашнєзавдання: Прочитати додаткову інформацію у підручнику на стор.199. Урок № 26-27 Тема уроку: Культура споживання їжі. Етикет за столом. Мета: освітня: ознайомити з історією культури споживання їжі та
97 правилами етикету під час споживання їжі, традиціями споживання їжі різних народів; сформувати уміння сервірування столу, прийомів споживання страв, чаю та кави. розвиваюча: розвиватисвітогляд, побутову культуру; виховна: виховувати повагу до традицій та потребу дотримання етикету. Опорні поняття: меню, сервірування, композиція, розміщення столових приборів, колір скатертини, святковий обід, етикет за столом, серветки, прийоми тримання ложки, ножа та виделки. Обладнання: комплектстоловихприборів, столова білизна, зразок меню, мультимедійнийкомплекс, електронна презентація. Для проведення уроку можна використати можливостішкільноїїдальні або залучити батьків до участів організаціїі проведенніпрактичнихзанять. Тип уроку: комбінований. План уроку: XIII. Організаційна частина (2 хв.) Рапортчергового учня. XIV. Актуалізаціяопорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.) (мікрофон): Що ви знаєте про правила поведінкиза столом? XV. Мотиваціянавчальної діяльності учнів (2 хв.). Сьогодніми ознайомимось з правиламискладання меню та сервірування столу, з етикетом та традиціями споживання їжі; навчимося правильно сервірувати стіл для звичайного та святкового обіду в залежності від запланованого меню. Засвоївшиматеріал уроку ви зможете самостійно визначати перелік страв та сервірувати стіл для обіду з друзями. IV. Вивчення нового навчального матеріалу (доцільно проводити одночасно з лабораторно-практичною роботою). 1. Основи сервірування столу. Уявіть, що ви запросилидрузів на свій день народження, алемама через зайнятість попросила вас всю підготовку до святкування взятина себе. Свято має
98 бути вдалим і запам'ятатися усім гостям. Отже, як правильно підготуватися до зустрічі гостей у себе вдома і зокрема, як сервірувати стіл? Серед основних складовихвдалого святкового вечора такі: правильно складенеменю, належне сервірування, смачно приготованіта правильно подані страви тощо. Починають плануватисвято зі складання меню. Меню— це перелік страв, закусок, десертів та інших кулінарнихвиробів і напоїв, запропонованихгостям. Ніщо так не налаштовуєна урочистийладі не викликає апетит, як красиво сервірований стіл. Сервірування — це мистецтво підготовкистолу до прийняття їжі. Особливу увагу слід приділитирозташуванню предметів оформлення столу: скатертині, посуду, серветкам. Кожного разу, коливи сервіруєте стіл, ви створюєте композицію. Композиція—це поєднання розрізнених складовихчастин у гармонійне єдине ціле. Приступаючидо сервірування столу, треба враховуватийого форму та розміри, що врешті-решт впливатиме на кількість гостей, яких можна запросити. Для сервірування столів прямокутноїформина одного гостя, як правило, передбачаються довжина столу 0,7 м. Столи накривають білими або кольоровимискатертинами, це залежить від тематики урочистостей. Стіл гарно прикрашений тоді, коли кінці скатертини звисають сантиметрів на двадцять нижче поверхні стола. Скатертина має бути в міру накрохмаленою, бездоганно чистою і ретельно випрасуваною. Серветки можуть бути того ж кольору, що і скатертина, їх кладуть упоперек тарілкиабо на її краю. При використанні кольоровихскатертин слід враховувати, що рожеві, блакитні, ясно-зеленікольорибільше сприяють створенню радісного настрою, створюють враження легкості, граціозності, а червоні кольориу поєднанні з жовтим, золотистим сприймаються як урочисті. Посуд кращевикористовувати білий з тонким золотим або кольоровим обідком. Його розміщують на столі по його периметру (залежно від формистола).
99 Краї основних тарілок, а також ножів і виделок віддаленівід краю столу на один- два сантиметри. Лабораторно-практична робота: Сервірування столу для обіду з друзями. Вступний інструктаж. Учитель пропонуєучням вибрати з наявного набору столового посуду необхідні предмети для сервірування обіду на 3 особиз заданим меню. Поточний інструктаж: в ході виконання завдання слід допомогтиучням правильно обирати предмети сервірування, пояснюючипризначення кожного предмета та правила його розташування на столі і використання під час обіду. 2. Правила поведінки за столом. Уявімо, що ви самостійно сервірувалистіл для вечері та чекаєте на батьків, які ось-ось прийдуть з роботи. Ви правильно розклалистоловіприбори, тобто «підготувалиробочемісце до роботи», тепер на часі обговорити, «як правильно користуватися підготовленим інструментом». Перебування за столом потребує від нас знань правил поведінкиза столом та вмінь користування столовими приборами, тобто знань столового етикету, Етикет — це правила, в яких відображається належна поведінка людейу суспільстві. Етикет за столом — це перелік правил щодо поведінки людейпід час при йому їжі. Етикет за столом характеризується не тільки вмінням правильно використовуватистолові прибори, а й правильно поводитися за столом, і навіть вмінням вести чи підгримуватирозмову. Так само, як будь-якітрадиції є досить сталимиу часі, так і столовий етикет мало змінюється. Основні принципи залишаються незмінними, але з'являються нові прийоми обслуговування в закладаххарчування, впроваджуються винаходи та вдосконалення щодо вигляду і формиприборів для споживання страв, нарешті, нові страви — все це приводить до зміни етикету споживання їжі.  Займати місця за столом запрошуєгосподар або господиня.  Сідають за накритий стіл спочатку жінки, а потім чоловіки.  Якщо ви опинилися за столом поряд з незнайомими вам людьми, можна представитися їм, якщо це жінка або чоловік, старшіза вас.
100  Розмову слід вести з обома сусідами, не віддаючиперевагиодному з них.  Украй неввічливо говорити за столом про ваші смаки (що вам подобається і що не подобається).  Сідаючи за стіл, потрібно пам'ятати про правильну поставу. Сидіти слід прямо, не напружуючись, злегка спираючись на спинку стільця. Передусім треба пам'ятати, що починати їсти можна тільки тоді, коли почне їсти господар (господиня). Спочатку розкладають серветку та залишають її на колінах. Не треба заправлятисерветку за комір або пояс. Одинкрай серветки має лежати вище за інші для використання його у разі потреби витерти губи. Серветка призначена для індивідуального користування, тому неварто передавати її сусідам. Після закінчення прийняття їжі серветку ніколи не складають, її просто кладуть на стіл, при цьому серветка можемати довільну форму. Сівши за стіл, зверніть увагу нате, як сервірований стіл. Посуду і приладів начебто багато, але кожен на своєму місці, у кожного своє призначення. Виделку тримають під невеликим кутом до поверхні стола. Долоню розташовують біля верхньої частини ручки, вказівнийпалець розташовують на вузькійчастині виделки, але не дужеблизько до зубців. Існуєкілька правил, що визначають, колитреба тримати виделку в лівій руці, а коли — у правій:  Якщо перед вами досить м'які страви, такі як омлет, овочі або котлета, можете спокійно брати виделку в праву руку. Щоб розділити ці страви на шматочки, ніж можна не використовувати. Тримати виделку в правій руці дозволяється, коли перед вами рибна страва, при цьому можна допомагати собі шматочком хліба в лівій руці. Але це тільки в тому випадку, якщо немає спеціальних приборів для рибних страв: ножа з лопатоподібним лезом і виделкиз трьома зубцями. Також не ріжуть ножем галушки, вареникита варені овочі.  Ніж тримають у правій руці, а виделку — в лівій, коли використовують так званий «європейський» спосіб. У цьому разі шматочки страви відрізають по одному й одразу відправляють до рота. Спосіб застосовують, коли страва подається гарячою і не варто різати її одразу всю, щоб запобігти її
101 охолодженню та втраті смаку. «Американський» спосіб стане в нагоді, коли подаються холодні страви з м’яса. Він полягає в тому, що, відрізавши за один раз кілька шматочків, ніж кладуть на край тарілки, після чого виделку перекладають у праву руку. Якщо ви закінчили їсти і не збираєтеся брати ще щось, покладіть ніж та виделку разом на тарілку, повернувшиїх ручкамивправо. Закінчивши їсти, не можна відсувати від себе тарілку. Для вживання овочів використовується одна виделка, яку тримають у правій руці зубцямидогори. Не слід наповнюватирот великою кількістю їжі. Жувати їжу слід безшумно, не поспішаючи. Ложкою користуються тількидля супів і бульйонів. Їїтримають таким чином, щоб великий палець лежав зверху на її ручці. Дмухати на суп, перемішувати його ложкою, для того щоб охолодитийого — дуженегарно. Краще зачекати, коли він трохи охолоне. Щобне забруднитисвій одяг, першу страву зачерпують у напрямку від себе, наповнюючиложку не більше, ніж на дві третини. їсти треба не сьорбаючи, абсолютно нечутнонаповнюючиложку не більше, ніж на двітретини. Страву із загальноїтарілки зазвичайберуть, користуючись виделкою, ложкою, лопаткою або щипцями, покладенимив це блюдо. Хліб, печиво, тістечка (сухі), фруктиберуть руками, оскількиці продуктине потрібно ділити ножем чи виделкою, вони не бруднять пальців, які торкаються тількиодного шматка. Спиратися ліктямина край стола можна тільки, коливи в даниймомент не їсте, а розмовляєтез кимось через стіл. Під час вживання їжі лікті не можна ставити на стіл ні за якихобставин. Коли людина, яка сидить за столом, відкидається на спинку стільця, її долоніможуть лежати на краєчку стола. Лабораторно-практична робота: прийоми споживання чаю та кави. Вступний інструктаж: Особливі правила існують під час чайного прийому  подану чашку з чаєм розміщують на блюдці, яке тримають у руці;  коли чайна ложка подається з чаєм або кавою, її використовують тільки для розмішування напою;  помішувати цукор у чашці слід безшумно, після чого ложку кладуть на блюдце;
102  після того як чай випили, чайний посуд і серветку кладуть на підсобний стіл;  якщо чай пролився на блюдце, його слід промокнути паперовою серветкою і залишити її на підсобному столі;  якщо подають чай з лимоном, то спершу в чай кладуть цукор, а потім кружечок лимону; лимонне слід давитиложкою і виймати з чашки; Для виконання лабораторно-практичноїроботи слід організувати сервірування столу для чаю чи кави на 4-5осіб. VI. Заключна частина. 1. Підсумок уроку (рефлексія): 1. Що нового ви дізнались сьогодніна уроці? 2. Яку столову білизну ви можете назвати? 3. Для чого призначається виделка з трьома зубцями? 4. Чи можна діставати лимонз чаю? 5. Хто першим сідає за стіл та починає їсти? 2. Оголошення оцінок та їх мотивація. Домашнє завдання: прочитати додаткову інформацію до § Урок № 28 Тема уроку: Елементи грамотиспоживача. Мета: освітня: ознайомити з організацією торгівельних мереж, навчити знаходити інформацією про товари та терміни придатності харчових продуктів, оцінюватиспоживчі якості харчових продуктів. розвиваюча: розвиватисвітогляд, побутову культуру; виховна: виховувати повагу до традицій та культуру споживача.
103 Опорні поняття: споживач, права і обов’язкиспоживача, універмаг, універсам, супермаркет, торговельна мережа, консультант торгового закладу, куточок споживача, якість товару, повертання товару. Обладнання: зразкипакувань промисловихта продовольчихтоварів широкого вжитку, мультимедійнийкомплекс, електронна презентація. Тип уроку: комбінований. План уроку: XVI. Організаційна частина (2 хв.) Рапортчергового учня. XVII. Актуалізація опорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.)(мікрофон): Що ви знаєте про торгівельні мережі та товари? XVIII. Мотиваціянавчальної діяльності учнів (2 хв.). Сьогодніми ознайомимось з правилами поводження в різних закладах торгівлі й обслуговування; навчимося правильно оцінюватиспоживчіякості продовольчихтоварів та визначати терміни придатності цих товарів. Засвоївши матеріал уроку ви зможете стати самостійнимиспоживачамитоварів і послуг. IV. Вивчення нового навчального матеріалу (доцільно проводити одночасно з лабораторно-практичною роботою). 1. Поняття "споживач" та "торгівельна мережа". Споживач – це громадянин, якиймає намір купити і використовуватитовари (роботу, послуги) для особистихпотреб. Заходячидо магазину зарізних потреб (придбатипродукти, товари домашнього вжитку, одяг чиіграшки) мистаємо споживачамитоварів та послуг. У ролі споживача ми опиняємось не тількив магазині, а й у перукарні, в аптеці, у банку, театрі, навіть у школіми виступаємо як споживачіосвітніх послуг, які нам надає система освіти. В кожному такому закладівідбувається обмін товарами, послугамиі грошима. Універмагами називають магазиниз торгівельнимиприміщеннями площею більш ніж 1500 м2 з асортиментом більш ніж 5 тис. найменувань не продовольчих товарів.
104 Універсам, супермаркет – магазин самообслуговування з торговим залом більш ніж 400 м2 та асортиментом більш ніж 5 тис. найменувань продовольчихта непродовольчихтоварів. Торговельна мережа – група продовольчихабо непродовольчихмагазинів для яких спільним є асортимент товарів, цінова політика та фірмовий стиль у зовнішньому оформленні. 2. Правила поведінки в громадських місцях. Усі перераховані закладиторгівлій обслуговування –це громадськімісця, а відвідування громадськихмісць потребуєдотримання певних правил. Які ж правила поведінкими повинні знати, відвідуючимагазини? Готуючись купити в магазині багато товарів, заздалегідь складіть список того, що треба придбати. Якщо збираєтесь придбати певний товар, зверніться до продавця чи консультанта, якийвідповість на всі ваші запитання. Звертатися до продавця потрібно виключно на «Ви»; подивіться на уніформу продавця: дуже часто на ній приколенийбейджик (табличка з ім’ям і прізвищем). Отримавшив продавця консультацію про товар, подякуйтезаувагу. Стоячи в черзі, не втручайтесь у розмову старших. Не привертайте до себе увагу пустимизапитаннями. Коли вас про щось запитують, відповідайте чемно і чітко. Немає нічого ганебного, якщо під час розрахунку в касі супермаркету у вас виявилась нестача грошей. Треба просто відмовитися від деяких покупок. Якщо загальна сума здалася вам завищеною, відійдіть у бік і терпляче перевірте чек. 3. Права споживача. Окрім загальноприйнятихправил поводження у торгівельних закладах, є також права споживачів у стосункахз цими закладами. Так, споживачіпід час придбання певних товарів (послуг) мають право на: - захист своїх прав державою; - належну якість продукціїта обслуговування; - безпеку продукції; - потрібну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
105 - відшкодування шкоди(збитків, завданихнеякісною продукцією); - звернення до суду зазахистом порушенихправ. Якщо придбанийтовар виявився неналежної якості, продавець зобов’язаний замінити його на якісний товар чи повернути споживачісплачені ним гроші. Покупець має ще дуже важливеправо, яке стосується тільки товарів не продовольчоїгрупи: у разівиявлення у придбаному товаріякогось недоліку (наприклад, спортивнийкостюм має якісь швейні вади, не підходить за розміром, або навіть перестав подобатися його колір), то впродовж 14-денного терміну можна повернути його торговельному закладу з вимогою замінитина інших чи повернути сплаченігроші. 4. Пошукінформації прохарчові продукти. Етикетка продуктів харчування та побутовихтоварів – це документ, який містить всю належну інформацію про даний товар. Найбільш жорсткі вимогивисуваються перед змістом та його достовірністю на етикетках харчових продуктів. Етикетка харчових продуктів повинна містити таку обов’язкову інформацію: - назву харчового продукту; - склад харчового продукту із зазначенням кількостіта вмісту складників (інгредієнтів); - кількість харчового продукту у встановлених одиницяхвиміру; - часові характеристики придатності харчового продукту; - умовизберігання харчового продукту та інше. Лабораторно-практична робота: Визначення термінів придатності товарів продовольчоїгрупи. Вступний інструктаж: Будь-якіпродуктиможуть стати небезпечними для споживача, якщо скінчився їх термін придатності. Термінпридатності – це час, установленийвиробником товару, протягом якого за умовправильного зберігання товар не втрачає свої якості.
106 Якщо ж ви прагнете вживати найсвіжіші продукти, то обирайте упаковкиз відповідним маркуванням і, впевнившись, що зауважень до свіжості продуктів немає, товар можна нести до каси. Та перш ніж оплачуватиобранийтовар чи послугу, варто перевірити: - відповідність названої продавцем ціни тій яка вказана в ціннику; - якщо товар штучний – чи не пошкоджено упаковку; - якщо товар ваговийчи правильно працюють ваги. В ході роботи учніобирають три-чотири упаковки від продовольчих товарів із запропонованихвчителем та виписують їхназви у відповідні розділи в таблиці. Для кожного товару визначають дату виготовлення та кінцевий термін споживання. Вкінці роботи необхідно зробити висновок щодо залежностітерміну придатностівід виду товарів продовольчоїгрупи. VI. Заключна частина. 1. Підсумок уроку (рефлексія):  Як на вашу думку, чидосяглимимети уроку?  Що нового ви дізнались сьогодніна уроці?  Чи змінять нові знання вашу поведінку у торгівельних закладах? 2. Оголошення оцінок та їх мотивація. Домашнєзавдання: Прочитатидодаткову інформацію на стор. 238 підручника, замалюватив зошит умовніпозначкина упаковцітовару та підписати їх. Тема. Вступ. Піврічнийінструктаж поТехніцібезпеки. Мета. Ознайомитиучнів із змістом роботипри вивченні розділу "слюсарна справа". Провестиобов'язковийпіврічний інструктаж. Виховувати обережність в роботіі відповідальність за свої дії. Місце проведення. Слюсарнамайстерня.
107 Обладнання : стенд "Правила Техніки безпеки в шкільній майстерні"; Інструкції по техніці, безпеки; журнал реєстрації інструктажів по ТБ; набір слюсарних інструментів. Тип уроку. Повідомлення нових знань. Хід заняття. I. Організація класу. Знайомство з учнями. Перевірка присутніх. Закріплення учнів за робочими місцями. II. Вступна розповідь Ознайомитиучнів з змістом програми"Слюсарнасправа 8 клас" - Основним завданням даної програми є забезпечення більш поглибленого вивчення тем по слюсарній обробціметалу, які вивчались в 5-7 класах. На заняттях особлива увага буде звертатись на прикладний хара- кщер знань. На практичну роботу буде відводитись 75% всього учбового часу. Пояснення тем буде проводитись на прикладі виготовлення конкретного виробу, Конструкцію якого ми з вами розробимо самі . При вивченні тем по механічній обробці металу будуть вивчатись токарний та фрезерний верстати. Практична робота на них буде проводитись по графіку кожним учнем, при виготовленні конкретних деталей виробу. III. Піврічний інструктаж по Техніці безпеки. 1.Провестипіврічний інструктаж поТБ. IV. ІНСТРУКЦІЯ ПО ТЕХНІЦІ БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІРУЧНИМИ СЛЮСАРНИМИ ІНСТРУМЕНТАМИ НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ В РОБОТІ: > Травмування несправним інструментом; > Травмування гостримикраямиметалу. ♦ ДО ПОЧАТКУ РОБОТИ: > Правильно надіти спецодяг; > Перевірити і при необхідності встановити захисний екран; > .Перевірити справність інструментів і правильно розкласти їх на робочому місці. ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБОТИ: > Надійно закріплювати оброблюванудеталь в лещатах; > 'Працювати тільки справним інструментом;
108 > При різанні жерсті слюсарними ножицями слідкувати, щоб пальці не потрапили між ріжучі кромки, при необхідності користуватись робочими рукавицями; > При рубанні металу зубилом користуватись захисним екраном, бути 'обережним, щоб не поранитись гостримикраямиметалу; > При обпилюванні металу напилками не допускатиударів ручкоюоб заготовку; > Чистити напилки від ошуроктільки металічними щітками; > Не перевіряти якість обпилюваної поверхніпальцями; > При пилянні металу слюсарною ножівкою не перетягувати полотно, рухи повинні бути плавними без різких ривків; > Забороняєтьсьздуватиошурки ротом. ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ: « > Здати робочийінструмент черговому; > Прибрати робочемісце щіткою; > Здати робочемісце вчителю. 2. Скріпити отримання інструктажу учнями підписами в журналі реєстрації інструктажів. IV. Закріплення матеріалу.
1. Чому потрібно тримати робочемісце в порядку? 2. Яку небезпеку може нести неохайно заправлений одяг? 3. .Чим небезпечне використання інструментів не за призначенням? 4. Яку небезпеку несе здмухування ошурок?
110 Тема Креслення як документ(повторення вивченого в 5-7 класах) Мета. Повторити:визначення "креслення";правила оформлення креслень; основнівимоги, які ставляться до виконання креслень. Виховувати точність і відповідальність за виконувану роботу. Знайомити з професією "кресляр" Місце проведення. Слюсарнамайстерня Обладнання:Таблиці: Оформлення креслень, Правила нанесення розмірів, Основнийнапис, Креслярськішрифти: набір класних креслярських інструментів. Тип уроку. Комбінований Практична робота. Заповнення основногонапису Хід заняття. І. Актуалізація опорнихзнань учнів. 1. Для чого виконують креслення? 2. Що таке форматний папір? 3. Які лінії використовуються для виконання креслень? II. Повторення питань по темі уроку. Що називають кресленням? {Креслення ще документ, якиймістить в собізображення деталі, а також всі необхідні дані для її виготовлення) Які основнівимогиставляться до оформлення креслень? - Креслення виконують на форматному папері(для учнівських креслень форматА4 297лшх2/#лшХ" (продемонструватилист) Креслення виконують за допомогоюкреслярськихінструментів (продемонструвати основні креслярськіінструменти);
111 Зображення виконують лініями креслення (на таблиці продемонструвати лінії креслення); На кресленні завждипроводиться рамка 20мм від лівого краю і 5мм від всіх інших країв листа, -В нижньому лівому кутку листа завждинаноситься основ-і ний напис, який повинен містити назву деталі, матеріал з якого вона виготовлена, масштаб в якому виконане крес- | лення, а також дані про того хто виконав дане креслення і хто його перевірив; (на таблиціпродемонструвати рамкуі основний напис); - Розмірина кресленні наносять тільки в міліметрах; Всі надписивиконують тільки спеціальним креслярським шрифтом; (на таблиці продемонструвати креслярськийшрифті нанесення розмірів). і ІV. Практична робота 1. Вступний інструктаж. В робочому зошиті за розмірами накреслити основний напис і заповнити його креслярським шрифтом, заподаним на таблиці зразком. 2. Поточнийінструктаж. Слідкувати за роботоюучнів і при необхідності надавати потрібну допомогу. IV. Заключна частина. Підвести підсумок уроку. Проаналізувати основні помилки. Виставити оцінки. )
112 Тема ♦ Розробка конструкції виробу. Мета. Ознайомитиучнів з правилами розробкиконструкції виробу. Удо- сконалення навичоквиконання робочихкреслень деталей. Виховувати відповідальне ставлення до виконуваної роботи. Знайомитиз професією конструктор. Місце проведення. Слюсарнамайстерня Обладнання:Таблиці: Оформлення креслень, Правила нанесення розмірів, Основний напис, Креслярські шрифти: набір класних креслярських інструментів, лобзикстандартний, пилка до лобзика, ШЦ-І. Тип уроку. Комбінований Практична робота. Виконання робочихкреслень деталей виробу Хід заняття. I. Організація класу. Перевірка готовностіучнів до уроку. II. Актуалізація опорнихзнань. 1. Які вимоги ставляться до оформлення креслень? 2. Для чого служити основнийнапис на кресленні? 3. :Які вимогиставляться до нанесення розмірів на кресленні? 4. Які лінії креслення існують і для чого вонизастосовуються? 5. Що таке масштаб і для чого його застосовують? III. Основначастина. Створення нових видів виробів або внесення конструктивних змін до виробів, що вже існують називають конструюванням виробу. На під- приємствах таку роботу виконують конструктори . Вони детально розробляють конструкцію виробу, виконують всі креслення деталей, а також при необхідності виготовляють його модель. При конструюваннідотримуються таких вимог: 1. Виріб повинен бути практичний; 2. Простий; 3. Дешевий; 4. Зручнийв користуванніта обслуговуванні;.
113 5. Мати естетичне оформлення; 6. Задовольнятивимогиякнайширшого кола споживачів. Виходячиз цих вимог потрібно розробитиновуконструкцію лобзика. Розглядається лобзикстандартний, фабричноговиконання. Звертається увага на недоліки в його конструкції: 1..Труднощіякі виникають при закріпленні пилки; 2. Великі зусилля, які приходиться прикладатипри натягуванні пилки; 3. Неможливість застосовуватипилки зменшеної довжини (поламані). Учням пропонується висловитипропозиції що до внесення змін в конструкцію даного лобзика. :Вчитель аналізує пропозиції учнів, вносить відповідні корективи, відображає все на класній дошці в вигляді ескізу майбутнього виробу. Коли ескіз виробу відповідає всім вимогам, які ставляться до нього залишається тільки визначитись з розмірами. Аналізуючи розміри стандартного лобзика і вносячи свої корективи учні разом з вчителем визначають розміри кожної деталі лобзика, виходячи з прийнятої технічної термінології, присвоюють їм назви. Розміри і назви деталей наносяться на ескіз виробу і записуються в специфікацію на дошці. IV. Практична робота. 1. Вступний інструктаж. а) Використовуючидиференційний підхід розділити групу на бригади. б) Запропонувати кожній бригаді виконати креслення однієї чи декількох деталей майбутнього виробу, враховуючи їхню складність. При необхідності використатимасштаб. 2. Поточнийінструктаж. В ході роботиспостерігатиза її виконанням і надавати потрібну допомогу. V. Заключна частина. Проаналізувати роботиучнів з точкизоруправильностіоформлення креслень деталей. Виставити оцінки в журнал.
114 Тема. Складання технологічноїдокументації Мета . Ознайомити учнів з видами технологічної документації, удосконалювати навички по складанню технологічних карток. Розвиватиздатність планувати свої дії при виконанні роботи. Знайомити з професією технолог. Місце проведення. Слюсарнамайстерня Обладнання: Таблиці: Оформлення креслень, Зразки технологічних карт, Креслярськішрифти; набір класних креслярськихінструментів, Тип уроку. Комбінований Практична робота. Складання технологічних карток на виготовлення деталей . виробу. Хід заняття. I. Організація класу. Перевірка готовностіучнів до уроку. II. Актуалізація опорнихзнань. 1.Що таке ескіз? 2. Які основніоперації по обробціметалу ви знаєте? 3. Що називають креслярським шрифтом? III. Пояснення нового матеріалу. Процес виготовлення виробів називають технологічним. Для того, щоб зменшити час на виготовлення деталі і збільшити продуктивність праці на підприємствах введено посаду технолога. Він детально розробляє і описує весь технологічний процес. Документ, який містить в собі цей опис називається технологічною карткою. Така картка видається кожному робітникові. Наскільки правильним і точним буде опис залежить кількість виготовлених деталей за зміну і в кінцевому результаті заробітна плата. Складання технологічної картки складається з таких етапів: 1. Визначення необхідних матеріалів; 2. Планування роботи; 4. Визначення потрібних пристроїв таінструментів.
115 IV. Практична робота. 1. Вступний інструктаж. Запропонуватиучням скласти технологічні картки на виготовлення деталей, на які вонивиконували креслення на попередньомузанятті. 2. Поточнийінструктаж. В ході роботиспостерігатиза її виконанням і надавати потрібну допомогу. V. Заключна частина. Проаналізувати роботиучнів з точкизоруправильностіпланування операцій та підбору потрібних інструментів. Виставити оцінки в класний журнал. Технологічна картка має таку форму № п/п Послідовність операцій Ескіз Пристрої та ін струменти
116 Тема . Принцип роботи та будова токарного верстата ТВ-4 (повторення). Мета. Нагадати учням принцип роботита будову токарного верстатаТВ-4, Правила безпечної роботина металорізальних верстатах. Виховувати бережливе ставлення до техніки. Знайомити з професією токар. М|сце проведення. Слюсарнамайстерня Обладнання:Таблиці: Будова токарного верстатаТВ-4, Організація робочого місця токаря, Стенд Правила безпечної роботина металорізальних верстатах, Токарнийверстат ТВ-4, Тип уроку. Лабораторно-практичнаробота Хід заняття. I. Організація класу. Перевірка готовностіучнів до уроку. II. Актуалізація опорнихзнань. 1. Які геометричні тіла обертання ви знаєте? 2. Назвіть деталі які виготовлені на токарномуверстаті. 3. Які механізми передачі руху ви знаєте? 4. Які механізми перетворення руху ви знаєте? III. Лабораторно-практичнаробота. 1.Вступнийінструктаж. а) Нагадати учням будову та принцип роботиверстаТВ-4. б) Довестидо відома учнів правила техніки безпеки на металорізальних верстатах: ПРАВИЛА ТБ ПРИ РОБОТІНА МЕТАЛОРІЗАЛЬНИХ ВЕРСТАТАХ 1.ДО ПОЧАТКУ РОБОТИ: > правильно надіти спецодяг; > перевірити наявність і надійність закріплення захисної огорожі, сполучення захисного заземлення з корпусом верстата;
117 > міцно закріпити різець і оброблюванудеталь, вийняти ключ з патрона і покласти на встановлене місце. 2 ПІД ЧАС РОБОТИ: > інструмент потрібно підводити до оброблюваноїдеталі плавно. > Щоб уникнути травм, забороняється: > нахиляти голову близько до патрона або різального інструмента, передавати або брати предмети над обертовимичастинамиверстата; > спиратися ліктем або злягати на верстат, класти на нього інструменти або заготовки; > вимірювати виготовлену деталь, змащувати, чистити верстат і прибирати стружку до повної його зупинки; > охолоджуватирізальний інструмент або оброблюванудеталь тканиною або обтиральнимикінцями; > допускати вихід з-під різця довгої стружки; > спиняти верстат, гальмуючи рукою патрон; > відходити від верстата не вимкнувши його; > підтримувати або ловити рукою відрізану деталь. 3. ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИНЕОБХІДНО: > відвести інструмент, вимкнути електродвигун; > видалити стружку з верстата щіткою, а з пазів станини - гачками; > змастити і протертиверстат, здати верстат вчителеві. в) Запропонувати учням виконати лабораторно-практичну роботу за такою інструкцією: 1. Оглянути верстат ТВ-4 і визначити основнійого частини (двигун, пе- редавальний механізм, виконавчий орган). 2. Запишіть до таблиці назву основнихскладальних одиниць верстата ТВ- 3.Ознайомтесь з розташуванням рукоятоккерування верстатом. Замалюйте в робочомузошитітабличку положення рукоятокуправління швидкістю обертання шпинделя. 5. Встановіть рукояткипереключення на всі можливі частотиобертання шпинделя. 6. Ознайомтесь з лімбами повздовжньоїі поперечної подачі. 7. Встановіть різець в різцетримачі, користуючись таблицею. 8. Встановіть заготовкуна верстаті з максимально допустимим вильотом. № п/п Назва складальної одиниці Призначення складальної одиниці
118 9. Настройте верстат на глибину різання 0,5мм, користуючись лімбом по- перечної подачі. 10. Встановіть швидкість обертання 500об/хв 11. Проточіть заготовку на довжину 20мм, користуючись лімбом повздовжньоїподачі. 2. Виконання роботиучнями. Слідкувати за виконанням роботи учнями, надавати необхідну допомогу, забезпечувати суворедотримування Правил техніки безпеки. IV. Заключна частина. Підвести підсумок заняття. Вибірково перевірити практичне виконання роботи учнями. (Решта учнів повинна буде здати даний матеріал на інших заняттях перед роботоюна верстаті). Виставити оцінки в журнал.
Тема. Обробка циліндричноїповерхні на ТВ-4. Мета. Ознайомитиучнів з порядком роботиприобточуванніциліндричних поверхонь на ТВ-4. Розвиватитехнічне мислення та виховувати культуру праці. Знайомити з професією токар-універсал. Місце проведення. Слюсарнамайстерня Обладнання:Таблиці: Будова токарного верстатаТВ-4, Організація робочого місця токаря, Стенд Правила безпечної роботина металорізальних верстатах, Токарнийверстат ТВ-4, Тип уроку. Лабораторно-практичнаробота Хід заняття. I. Організація класу. Перевірка готовностіучнів до уроку, наявність спецодягу. Призначення чергових II. Актуалізація опорнихзнань учнів. 1. Назвіть основнічастини верстата ТВ-4. 2. Як користуючись лімбом поперечної подачівстановити глибину різання? 3. Який максимальний виліт заготовкиповинен бути при роботібез задньої бабки? 4. Який максимальний виліт різця дозволений? III. Лабораторно-практичнаробота. IV. 1. Вступний інструктаж. При обточуванні циліндричних поверхонь використовують прохіднірізці (прямі, прямі упорні, прохідні відігнуті). Роботуслід виконувати в такій послідовності: & Закріпити заготовку на верстаті з вильотом не більше 5 діаметрів заготовки (при роботібез задньої бабки); & Закріпити різець в різцетримачі з вильотом не більше 1,5 товщини стержня різця; Ці Встановити глибину різання в такій послідовності:
120 1. Обертаючи маховичок повздовжньої подачі підвести різець до заготовки так, щоб він був приблизно по середині заготовки; 2. . Обертаючи маховичок поперечної подачі підвести різець до заготовки так, щоб його вершина доторкнулась до заготовки; 3. Обертаючилімб маховичка поперечної подачівстановитина ньому "0"; 4. Обертаючи маховичок повздовжньої подачі відвести різець вправо за межі заготовки; 5. Обертаючи маховичок поперечної подачі встановити на лімбі необхідну глибину різання ( для ТВ-4 10 поділок для глибини різання 0,25мм; 20 - для глибини 0,5мм); & Настроїти лімб маховичка повздовжньої подачі підвівши різець до заготовки так, щоб ріжуча кромка різця доторкнулась до торця заготовки і встановити на лімбі "0"; відвести різець вліво на 10мм. її Ввімкнути верстат; Ц Ввімкнувши механічну подачу проточити заготовку на потрібну довжину, користуючись для контролю лімбом повздовжньої подачі (ціна поділки 0,5 мм). Розділити групу на ланки, призначитистарших з найбільш підготовлених учнів. Запропонувативиконати лабораторно практичнуроботуза завданням: Завдання для роботи : 1. Записати в робочих зошитах порядок дій при встановленні глибини різання та довжиниточіння. 2. Встановити на верстаті заготовку діаметром 16мм з максимально допустимим вильотом. (80мм). 3. Настроїтиверстат на глибину різання 0,25мм. 4. Встановити подачу 0,08мм/об. 5. Проточитизаготовкуна довжину20мм до діаметра 12мм. 6. Проточитизаготовкудо діаметра 5,9мм на довжину15мм. 7.. Здати заготовкудля перевірки вчителю Інструктаж по техніці безпеки. Нагадати учням правила техніки безпеки при роботіна верстаті ТВ-4. Звернути увагу на наявність окулярів. 2. Виконання роботиучнями. Слідкувати за виконанням роботи учнями, надавати необхідну допомогу, забезпечувати суворедотримування Правил техніки безпеки. IV. Заключна частина. Провести прибирання робочих місць. Підвести підсумок заняття. Перевірити правильність і точність виконання роботи, виставити оцінки в журнал.
121
122 122 Тема . Відрізання заготовок на ТВ-4. Мета . Ознайомити учнів з порядком роботипривідрізуванні заготовокна ТВ- 4. Розвивати технічне мислення та виховувати культуру праці. Знайомити з професією токар-універсал. Місце проведення. Слюсарнамайстерня Обладнання:Таблиці: Будова токарного верстатаТВ-4, Організація робочого місця токаря, Стенд Правила безпечної роботина металорізальних верстатах, Токарнийверстат ТВ-4, Тип уроку. Лабораторно-практичнаробота Хід заняття. I. Організація класу. Перевірка готовностіучнів до уроку, наявність спецодягу. Призначення чергових II. Актуалізація опорнихзнань учнів. 1. Користуючисьтабличкою"положення рукояток" встановитишвидкість обертання шпинделя 230 об/хв. 2. Нагадати правила безпечної роботинаТВ-4. 3. Як правильно закріпити різець в різцетримачі? III. Лабораторно-практичнаробота. 1. Вступний інструктаж. При відрізанні заготовок використовують відрізний різець. Роботуслід виконувати в такій послідовності: (заготовкавстановлена на верстаті) 1. Підвести різець до місця на заготовціде потрібно відрізувати; 2. Ввімкнути верстат; 3. Обережно обертаючи маховичок поперечної подачі подавати різець на заготовкудо тих пір поки різець не проріже канавку глибиною2-Змм; 4. Обертаючимаховичокпоперечної подачівідвести різець від заготовкиназад; 5. Обертаючимаховичокповздовжньоїподачіперемістити різець вліво на 1-2мм; 6. Повторитиоперацію 3,4 ;
123 1237. Обертаючи маховичок повздовжньої подачі перемістити різець вправо на 1- 2мм; 8. Почергово повторюючи операції 3-7 до того часу поки заготовка буде повністю відрізана. (записується в робочізошити) Розділити групу на ланки, призначити старших з найбільш підготовлених учнів. Запропонувативиконати лабораторно практичнуроботуза завданням Завдання для роботи Виконати лабораторно - практичну роботув такій послідовності: 1. Встановити заготовку, яка була проточена на попередньому занятті, на верстат. 2. Встановити швидкість обертання 230 об/хв. 3. Керуючись записамив робочихзошитах відрізати заготовкудовжиною20мм. 4. Здати заготовкудля перевірки вчителю. 2. Інструктаж по техніці безпеки. Нагадати учням правила техніки безпеки при роботі на верстаті ТВ-4. Звернути увагу на недопустимість підтримування відрізуваної деталі рукою 3. Виконання роботиучнями. Слідкувати за виконанням роботи учнями, надавати необхідну допомогу, забезпечувати суворедотримування Правил техніки безпеки. IV. Заключна частина. Провести прибирання робочих місць. Підвести підсумок заняття. Перевірити правильність і точність виконання роботи, виставити оцінки в журнал. Тема . Обробка конічних поверхонь на ТВ-4 Мета. Ознайомитиучнів з способамиобробкиконічних поверхонь на ТВ-4.
124 124Розвивати технічне мислення. Знайомитиз професією токар-універсал. Місце проведення. Слюсарнамайстерня Обладнання:Таблиці: Будова токарного верстатаТВ-4, Організація робочого місця токаря, Стенд Правила безпечної роботина металорізальних верстатах, Токарнийверстат ТВ-4, ключ розміром 13. Тип уроку. Лабораторно-практичнаробота Хід заняття. I. Організація класу. Перевірка готовностіучнів до уроку, наявність спецодягу. Призначення чергових II. Актуалізація опорнихзнань учнів. 1. Якими ручкояткамикористуються для перемикання швидкості обертання шпинделя на ТВ-4? 2. Покажіть на верстаті ТВ-4 верхні полозкисуппорта, розкажіть його будову? 3. Розсортуйтезапропонованірізці на групи "прохідні", "відрізні". 4. Правила техніки безпеки. III. Лабораторно-практичнаробота. IV. 1. Вступний інструктаж. При обробціконічних поверхонь використовують прохіднірізці. Для об- точування конусів використовують дваспособи:1-й спосіб (використовується при обточуваннідовгихконусів). Роботуслід виконувати в такій послідовності: Закріпити заготовкуна верстаті за допомогоюпатроні задньої бабки. За допомогою регулювальних гвинтів, на задній бабці, змістити центр заготовки вперед (якщо основа конуса буде біля передньої бабки) чи назад (якщо основабуде біля задньої бабки)на величину радіуса основи. Провестиобточування заготовкитак як обточуються циліндричніповерхні. 2-й спосіб (використовується приобточуваннікоротких конусів) Роботуслід виконувати в такій послідовності: Закріпити заготовкуна верстаті в патроні. Верхні полозкисупорта повертаються на потрібний кут (при цьомукут визначається по шкалі нанесеній на опорномуфланці супорта). Проводиться
125 125обточування заготовки, прицьомуподача здійснюється в ручну за допомогоюмаховичкагвинта верхніх полозків суппорта. Розділити групу на ланки, призначити старших з найбільш підготовлених учнів. Запропонувативиконати лабораторно практичнуроботуза завданням Завдання для роботи 1. Встановити швидкість обертання шпинделя 500 об/хв. 2. Закріпити заготовкуна верстаті з вильотом 70мм. 3. Користуючисьшкалою нанесеною на опорномуфланці супорта встановити кут 30° 4. Обточитизаготовкудо діаметра верхньої основи10мм. 5. Здати заготовкувчителю. Інструктаж по техніці безпеки. Нагадати учням правила техніки безпеки при роботіна верстаті ТВ-4. Звернути увагу на наявність окулярів. Виконання роботиучнями. Слідкувати за виконанням роботи учнями, надавати необхідну допомогу, забезпечувати суворедотримування Правил техніки безпеки. IV. Заключна частина. Провести прибирання робочих місць. Підвести підсумок заняття. Перевірити правильність і точність виконання роботи, виставити оцінки в журнал. Трудове навчання Шкільний предмет трудове навчання (технології) має значні можливості у вихованні в учнів національно-патріотичних почуттів. Досвід роботи учителів та результати науково-методичних досліджень у цьому напрямку, дозволяють стверджувати, що значний потенціал у розв’язанні цього завдання полягає у прилученні учнів до національної культури саме у процесітрудового навчання. Дієвим підґрунтям для такої виховної роботи можна вважати процес формування в учнів конкретного практичного досвіду з виготовлення предметів і речей, які у своєму змісті пов’язані з народною культурою українців, а саме – виготовлення декоративно-ужиткових і ремісничих виробів, які були характерними для побуту українців, а деякі з них криють у своїх формах і техніках оздоблення й інші сторінки нашої історії. Досить часто мистецькі речі, які учні можуть виготовити власноруч, мають таке оформлення і техніку
126 126виконання, які обумовлені історією українського народу – від дерев’яних речей оздоблених різьбленням до елементів народного одягу, що містять у своєму оформленнінаціонально-патріотичну символіку. Декоративно-ужиткове мистецтво й сьогодні охоплює широке коло предметів із різних сфер людської діяльності. Саме прояви національної культури завжди супроводжують життя кожної людини, і для кого більшою, для кого – меншою мірою, але вони є тим духовним середовищем, у якому формуються світогляд, естетичні ідеали, моральні й трудові цінності та національні почуття особистості. Сприятливі умови для цього створює варіативна частина навчальної програми з трудового навчання, коли учні спільно з учителем можуть обрати певний модуль, який пов'язаний з традиційними народними ремеслами, і це може бути: «Художня обробка деревини», «Технологія виготовлення народної ляльки», «Художнє випалювання» тощо. На уроках трудового навчання, коли учні вивчають певний навчальний модуль з декоративно-ужиткового мистецтва існують загальнодоступні (у методичному розумінні цього слова) способи прилучення учнів до надбань української культури, і тут можна вказати на два основних, як-от: повідомлення учням різноманітних відомостей про народні культурні традиції, що склались в українців та організація додаткових позаурочних занять і заходів для більш тісного ознайомлення учнів з елементами етнокультури. Введення культурологічних відомостей в організаційну структуру занять на уроках трудового навчання може відбуватись безпосередньо, коли відбувається вивчення певного народного ремесла чи декоративно-ужиткового або художнього видумистецтва. Під час виготовлення учнями декоративних чи декоративно-ужиткових виробів важливе місце, крім суто технічної сторони, має й мистецька сторона цієї справи, яка полягає насамперед у визначенні художньої ідеї твору, в основу якого покладено той образ, який виникає в уяві дитини, тих думок і почуттів, які вона хоче передати оточуючим. У змісті діючої програми з трудового навчання передбачено вивчення таких тем і розділів, що обумовлюють виховний вплив учителя через повідомлення учням таких теоретичних відомостей, які розкривають різні сторінки нашої історії, формують в учнів загальне уявлення про моральну й духовну культуру українського народу тощо. Тому учитель має нагоду впливати на почуття дитини, а через добір певних культурологічних відомостей, виховувати патріотичні та національні почуття школярів. Виготовлення виробів, наприклад технікою аплікації соломкою, вишиванням, може передбачати створення таких художніх композицій, які відображають
127 127історію українського народу, його визвольний рух і звитягу сучасних захисників рідного краю тощо. Значна кількість вчителів на уроках трудового навчання планують такі вироби для виготовлення, які можуть бути передані нашим воїнам, які обороняють нашу країну на сході. Зокрема це: різноманітні за конструкцією та різні за складністю виготовлення «пічки», «якорі» для пошуку розтяжок, маскувальні сітки, сумки для аптечок, рукавиці, сувеніри з патріотичною символікою тощо. Виготовлення саме таких виробів якнайкраще сприяє вихованню в учнів національно-патріотичних почуттів. Висновки Проблема гармонійного розвитку учнів існує реально, і це, в першу чергу, пов’язано з однобічним перевантаженням учнів розумовою діяльністю. Найбільш ефективне розвантаження дитячого організму від розумової втоми відбувається при переході до фізичної праці. Саме таку переорієнтацію забезпечує трудове навчання. Завдяки опорі на творчу продуктивну працю трудове навчання позитивно впливає також на інтелектуальний і духовний розвитокучнів. З погляду теорії діяльності, особливістю трудового навчання є тісне поєднання навчання з продуктивною працею. Всі знання, що здобувають учні, відразу ж знаходять застосування, а вся практична діяльність є суспільно корисною.
128 128Навчання, при якому теорія пов’язується з продуктивною працею, має якісно іншу загальноосвітню і виховну цінність. При значній економії часу і зусиль, крім самого оволодіння знаннями і вміннями, такий зв’язок забезпечує розширення і закріплення знань, підтверджує їхню доцільність, забезпечує розуміння значення для потреб людини. Іншою особливістю практичної діяльності учнів у трудовому навчанні є його продуктивний, а не тренувальний характер. Це позитивно впливає на мотиваційну основунавчання, дозволяєзалучати до активної діяльності усіх учнів. Нарешті, пізнавально-практична діяльність учнів у трудовому навчанні ґрунтується на тісному зв’язку з основами наук. Це сприяє розвитку цікавості учнів до вивчення інших шкільних предметів, а, значить, і вирішенню загальноосвітніх завдань школи. Особливе місце у визначенні концептуальних засад трудового навчання посідає психологічна теорія переносу. Це викликане тим, що предметом вивчення цих дисциплін може бути безліч технічних об’єктів, технологічних процесів чи форм організації праці. Тому виникає потреба відбирати з них найтиповіші з урахуванням дидактичних вимог. При цьому необхідно, щоб учні одержувати уявлення не лише про конкретний програмовий матеріал, але й усвідомлювали його зв’язок з виробничими об’єктами і процесами, котрі залишилися поза межами програми. Це досягається за рахунок переносу знань, умінь і способів діяльності в нові умови. Така ж ситуація характерна і для профорієнтаційної роботи із учнями. Переорієнтації учнів на проектно-технологічну систему навчання повинна дати позитивнийрезультат.
129 129 Література 1. Про затвердження нової Концепції профільного навчання в старшій школі : Наказ МОН України від 11.09.2009 р. № 854. 2. Упровадження допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів : Лист МОН України від 07.07.2008 р. № 1/9-433. 3. Галіцина Л. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005 (Б-ка «Шкільного світу»). 4. Лында А.С. Методика трудовогообучения. ― М.: Просвещение, 1977. 5. Журнал « Трудовенавчання», №1, січень 2008 6. Журнал «Трудовапідготовкав закладах освіти», №1-4/2007 7. Коберник О., Кравченко Т. Використання інтерактивних методик на уроках трудового навчання – Трудова підготовка в закладах освіти. – №3, 2003 8. Ксьонз С. переваги проектно-технологічної системи навчання // Трудовапідготовка в закладах освіти. – №4, 2007
130 1309. Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці /навчально-методичний посібник , редактор О.М.Коберник, 2003 10. Методика навчання учнів 5-9 класів проектування в процесі вивчення технології обробки деревини і металу. Навчально-методичний посібник Умань; УДПУ, 2004. 11. Наказ МОН України від 16.06.2015 №641 « Про затвердження КОНЦЕПЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ» 12. Омельчук Р. Метод проектів у контексті сучасної освіти / Директор школи/. – 2007. – № 42 13. Паламарчук В. Від творчої особистості до нових технологій навчання. // Рідна школа. – 1998. - №2. 14. Проектно-технологічна робота система трудового навчання /Трудова підготовка в закладах освіти / редактор О.М.Коберник2003/. 15. Терещук А. Технологічні та методичні основи сучасного уроку трудового навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2008. – № 1. 16. Тхоржевський Д.А. Методика трудового обучения. ― М.: Просвещение, 1981.
131 131 Додаток 1 Тиждень довкілля. Участь учнів Нетішинської ЗОШ I-III ступенів № 1 біля пам’ятників загиблим воїнам на односельчанам села Солов’є.
132 132
133 133
134 134
135 135 Біля меморіальної стелли та пам’ятника невинно убієнним євреям Острожчини у 1941 році.
136 136
137 137 Біляпам’ятника Невідомомусолдатуполегломуза Батьківщинуу Великій Вітчизняній війні при вїзді в с.Кривин.
138 138 Додаток 2 КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ ВСТУП Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвитокУкраїнськоїдержави. Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (раtria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовностідо змін. Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українськогонароду. Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям
139 139виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливостідля освітньої сфери. В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України. Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею. Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності та ін. Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції. Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.
140 140На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародномуабо неорадянськомувимірі. Протягом останніх десятиліть було розроблено низкуконцепцій: Концепція національної системивиховання (1996); Концепція національно-патріотичного виховання (2009); Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадянна 2013-2017 рр.; Концепція громадянськоїосвіти та виховання в Україні (2012). Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні уявлення правлячих еліт на ідеологію і напрями розвиткуосвіти. На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейськихцінностей: - повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України); - участь у громадсько-політичномужитті країни; - повага до прав людини; - верховенство права; - толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей; - рівність всіх перед законом; - готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України. Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.
141 1411. Мета та завданнянаціонально-патріотичного вихованнядітей та молоді Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно- патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українськогонароду, Батьківщини, держави, нації. Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави. Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силовихструктур. Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни. Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:
142 142- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і повагидо культурного та історичного минулого України; - виховання повагидо Конституції України, Законів України, державної символіки; - підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя; - усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю; - сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язуватиконфлікти відповідно до демократичнихпринципів; - формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій; - утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства; - культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи,справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи; - формування мовленнєвої культури; - спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму. 2. Принципи патріотичноговиховання Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них: - принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського
143 143народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудовіта захисті своєї держави; - принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках; - принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українськукультуру як невід'ємну складовукультури загальнолюдської; - принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовностідо захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем; - принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованихі осучаснених формах і методах діяльності; - принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні. 3. Шляхи реалізаціїпатріотичноговихованнядітей та молоді 3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді: - підготовка нормативно-правових документів з питань національно- патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства; - розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованихна запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни;
144 144- розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих і на національно-патріотичне виховання молодихлюдей; - підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України; - вироблення науково-теоретичних і методичних засад патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися тощо, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції); - вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень; - забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової, патріотично налаштованої зростаючоїособистості. 3.2. Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичноговиховання: - проведення заходів спрямованих на реалізацію патріотичного виховання в закладах системи освіти, культури, спорту; - підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України; - створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної й самодіяльної творчості;
145 145- активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянськуі патріотичну позицію; - залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадськомурусізадля громадянськогомируі злагоди; - сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання; - налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовностідо виборувійськових професій; - сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді; - активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичноїгри“Сокіл” (“Джура”); - удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту. 3.3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянськимсуспільством: - активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань), використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботиу вихованні патріотів України; - організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді; - долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання; - посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді.
146 1463.4. Інформаційне забезпечення національно - патріотичного виховання дітей та молоді: - організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовнихмолодіжних засобів масової інформації; - запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості і бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави; - виробництво кіно - і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування; - підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення в засобах масової інформації кращого досвіду родинноговиховання; - здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково- популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості. Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвиткудитини та особистісним характеристикам. Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді На першому етапі (2015 р.) планується : - створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді; - створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;
147 147- створення інформаційного ресурсу, присвяченогоцій тематиці; На другому етапі (2016-2017 рр.)передбачається: - розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді; - підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання тощо; На третьому етапі (2018-2019 рр.)забезпечується : - проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогоюсоціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування; - проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвідуна інформаційному веб-ресурсі; - аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально- виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу. Очікуванірезультати: У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується: – забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті; – зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави; – збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвиткукраїни, зміцнення її обороноздатностіта безпеки; – створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;
148 148– консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління. Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати порушені цією Концепцією питання і завдання та спонукатимуть до розроблення конкретнихзаходів з їх реалізації.

More Related Content

DOCX
виховний план 6 клас
byNataliakov
 
PDF
Моніторинг стану ведення журналів.pdf
byolha1koval
 
DOCX
індивідуальний план атестації вчителя
bypr1nc1k
 
PPTX
Педагогічна рада на тему «Формування здоров’язберігаючих компетентностей шко...
byDmytro Kryvenko
 
PPTX
презентація школи
byGalina7000
 
DOCX
протокол батьківських зборів
byssusere7336a
 
PPT
презентація використання ікт на уроках математики
byСветлана Брюховецкая
 
PPT
Психічне здоров'я педагога. Заходи самозбереження
byymcmb_ua
 
виховний план 6 клас
byNataliakov
 
Моніторинг стану ведення журналів.pdf
byolha1koval
 
індивідуальний план атестації вчителя
bypr1nc1k
 
Педагогічна рада на тему «Формування здоров’язберігаючих компетентностей шко...
byDmytro Kryvenko
 
презентація школи
byGalina7000
 
протокол батьківських зборів
byssusere7336a
 
презентація використання ікт на уроках математики
byСветлана Брюховецкая
 
Психічне здоров'я педагога. Заходи самозбереження
byymcmb_ua
 

What's hot

PPTX
Формування навчальних компетентностей засобами проектної технології на уроках...
byallafendyk
 
PDF
МОНІТОРИНГ 1.1.pdf
byolha1koval
 
PDF
1.5 моніторинг мистецтво 20-21.pdf
byolha1koval
 
PPT
особистісно орієнтоване навчаня презентація
byСветлана Андрущенко
 
PDF
Формування національно-патріотичного світогляду вихованців засобами образотво...
byНаталья Качковская
 
DOCX
Навчальна програма гуртка Екологічний дизайн
byСнежана Дужук
 
PPTX
Dijalnisnyj
bybymbarishka
 
PPT
Ю.Беззуб. Використання технологій національно-патріотичного виховання на урок...
byІнститут післядипломної педагогічної освіти КУБГ
 
PPT
сучасні педагогічні технології
byРоман Яременко
 
PPSX
Педагогічне дослідження. Структура. Методи
byMarina Radchenko
 
PDF
Діяльнісний підхід в НУШ .pdf
byssuserbf3f8d
 
PPTX
Критерії оцінювання дітей з ООП
byssuser887c54
 
PPTX
Використання різних форм і методів на уроках фізики
byvpu-19 Drogobych
 
DOCX
План виховної роботи 2023-2024 н. р..docx
bykeleberdaschool
 
PPT
Норма літературної мови як основне поняття правильності мовлення
byАндрей Виноходов
 
PPT
Презентація досвіду вчителя української мови і літератури Веретільник Л.І.
byГалина Сызько
 
PPTX
презентация1.pptx укр. страви
byЛидия Прокопенко
 
DOCX
План роботи пришкільного табору відпочинку "Струмок"
byAlla Kolosai
 
DOCX
Аналіз відвіданого уроку
byВіталій Ісаєв
 
PPT
види сучасних ікт в навчально виховному процесі
bymasterfizik
 
Формування навчальних компетентностей засобами проектної технології на уроках...
byallafendyk
 
МОНІТОРИНГ 1.1.pdf
byolha1koval
 
1.5 моніторинг мистецтво 20-21.pdf
byolha1koval
 
особистісно орієнтоване навчаня презентація
byСветлана Андрущенко
 
Формування національно-патріотичного світогляду вихованців засобами образотво...
byНаталья Качковская
 
Навчальна програма гуртка Екологічний дизайн
byСнежана Дужук
 
Dijalnisnyj
bybymbarishka
 
Ю.Беззуб. Використання технологій національно-патріотичного виховання на урок...
byІнститут післядипломної педагогічної освіти КУБГ
 
сучасні педагогічні технології
byРоман Яременко
 
Педагогічне дослідження. Структура. Методи
byMarina Radchenko
 
Діяльнісний підхід в НУШ .pdf
byssuserbf3f8d
 
Критерії оцінювання дітей з ООП
byssuser887c54
 
Використання різних форм і методів на уроках фізики
byvpu-19 Drogobych
 
План виховної роботи 2023-2024 н. р..docx
bykeleberdaschool
 
Норма літературної мови як основне поняття правильності мовлення
byАндрей Виноходов
 
Презентація досвіду вчителя української мови і літератури Веретільник Л.І.
byГалина Сызько
 
презентация1.pptx укр. страви
byЛидия Прокопенко
 
План роботи пришкільного табору відпочинку "Струмок"
byAlla Kolosai
 
Аналіз відвіданого уроку
byВіталій Ісаєв
 
види сучасних ікт в навчально виховному процесі
bymasterfizik
 

Viewers also liked

PPT
презентація патріотичне виховання
byоля гнатик
 
PPTX
Сучасні підходи до національно – патріотичного виховання
byНаталия Паровенко
 
PPTX
Національно - патріотичне виховання як засіб становлення сучасного українця
byНаталия Паровенко
 
PDF
Сучасні підходи до національно- патріотичного виховання на уроках художньо-ес...
byInstitute of Pedagogy, Ukraine
 
PPTX
Педагогічна рада на тему: "Національно - патріотичне виховання в школі та сім'ї"
byІгор Арсентьєв
 
PPTX
презентація довсіду роботи
bykopich
 
PPT
презентація до педради
bybti14
 
PPT
презентація семінар
bysavonikgal
 
PPTX
національно патріотичне виховання
byЮлия Кишинская
 
PPT
презентация педярмарок
byirjkf70
 
PPTX
13584 презентация до педради
byБериславська 4
 
презентація патріотичне виховання
byоля гнатик
 
Сучасні підходи до національно – патріотичного виховання
byНаталия Паровенко
 
Національно - патріотичне виховання як засіб становлення сучасного українця
byНаталия Паровенко
 
Сучасні підходи до національно- патріотичного виховання на уроках художньо-ес...
byInstitute of Pedagogy, Ukraine
 
Педагогічна рада на тему: "Національно - патріотичне виховання в школі та сім'ї"
byІгор Арсентьєв
 
презентація довсіду роботи
bykopich
 
презентація до педради
bybti14
 
презентація семінар
bysavonikgal
 
національно патріотичне виховання
byЮлия Кишинская
 
презентация педярмарок
byirjkf70
 
13584 презентация до педради
byБериславська 4
 

Similar to методичка Національно-патріотичне виховання школярів на уроках трудового навчання

PPTX
Портфоліо вчителя трудового навчання і технологій Бугайова В.Г.
byПетрівська школа
 
PPT
Модуль 2. Тема 8. Трудове виховання школярів
bystecenko_nm
 
PDF
Проектні технології як засіб формування культури праці
byzologym
 
DOC
збірник модулі
byolenafab
 
PPTX
використання інновацій презентація
bygrigorevayana
 
PDF
Дидактика технологічної освіти та методика трудового навчання (технічні види ...
byInstitute of Pedagogy, Ukraine
 
PPT
робота майстра виробничого навчання скобилко н.в.
byymcmb_ua
 
PDF
новицький г.г.
bytatyana6221310
 
DOCX
відповідно до закону україни
bypr1nc1k
 
ODP
бетрудове виховання
byLena241093
 
ODP
бетрудове виховання
byLena241093
 
DOCX
шинкаренко досвід
bypr1nc1k
 
PDF
Особливості змісту і методики трудового навчання учнів основної школи у 2016 ...
byInstitute of Pedagogy, Ukraine
 
PDF
Особливості змісту і методики трудового навчання учнів основної школи у 2016-...
byЯкість Освіти
 
DOC
формув. особист.якостей учнів
bytank1975
 
PDF
Портфоліо Зеленский С. Є.
bykvpu113
 
PPT
йосип Михайлович Дмитрук
byСокальська ЗШ І-ІІІ ступенів №2
 
PPTX
Учитель року 2013
byVadimLuganskiy
 
DOCX
На допомогу молодому педагогу
byOlga Poslovska
 
PPT
бугайов портфоліо 2016
byTamara Emec
 
Портфоліо вчителя трудового навчання і технологій Бугайова В.Г.
byПетрівська школа
 
Модуль 2. Тема 8. Трудове виховання школярів
bystecenko_nm
 
Проектні технології як засіб формування культури праці
byzologym
 
збірник модулі
byolenafab
 
використання інновацій презентація
bygrigorevayana
 
Дидактика технологічної освіти та методика трудового навчання (технічні види ...
byInstitute of Pedagogy, Ukraine
 
робота майстра виробничого навчання скобилко н.в.
byymcmb_ua
 
новицький г.г.
bytatyana6221310
 
відповідно до закону україни
bypr1nc1k
 
бетрудове виховання
byLena241093
 
бетрудове виховання
byLena241093
 
шинкаренко досвід
bypr1nc1k
 
Особливості змісту і методики трудового навчання учнів основної школи у 2016 ...
byInstitute of Pedagogy, Ukraine
 
Особливості змісту і методики трудового навчання учнів основної школи у 2016-...
byЯкість Освіти
 
формув. особист.якостей учнів
bytank1975
 
Портфоліо Зеленский С. Є.
bykvpu113
 
йосип Михайлович Дмитрук
byСокальська ЗШ І-ІІІ ступенів №2
 
Учитель року 2013
byVadimLuganskiy
 
На допомогу молодому педагогу
byOlga Poslovska
 
бугайов портфоліо 2016
byTamara Emec
 

More from zoshnet1

DOCX
моніторинг додаток ю
byzoshnet1
 
PDF
Zvit
byzoshnet1
 
PDF
Zvit prezentac
byzoshnet1
 
PPTX
у світі казок.додаток щ.
byzoshnet1
 
PPT
мультимедійна презентація історія ств.книги.додаток щ
byzoshnet1
 
PDF
Nush poradnyk-dlya-vchytelya
byzoshnet1
 
DOCX
професія для людини додаток е.
byzoshnet1
 
DOCX
план роботи учнівського самоврядування 17 18
byzoshnet1
 
DOCX
наказ
byzoshnet1
 
DOCX
ричний звит
byzoshnet1
 
PDF
Ukrainska shkola-compressed
byzoshnet1
 
PDF
Mon vinnytsya-04-04-2018-1
byzoshnet1
 
DOCX
огляд креативних заходівдодаток т.
byzoshnet1
 
PPTX
мультимедійна презентація зміни та навички.додатокф.
byzoshnet1
 
PPT
Rezult zno 19-20
byzoshnet1
 
PPTX
Пришкільний табір "Сонечко"
byzoshnet1
 
DOCX
це моя україна. додаток к.
byzoshnet1
 
DOC
рідна мова.додаток д.
byzoshnet1
 
DOCX
козацька славадодаток л.
byzoshnet1
 
DOC
краєзнавчий огляд.додаток б.
byzoshnet1
 
моніторинг додаток ю
byzoshnet1
 
Zvit
byzoshnet1
 
Zvit prezentac
byzoshnet1
 
у світі казок.додаток щ.
byzoshnet1
 
мультимедійна презентація історія ств.книги.додаток щ
byzoshnet1
 
Nush poradnyk-dlya-vchytelya
byzoshnet1
 
професія для людини додаток е.
byzoshnet1
 
план роботи учнівського самоврядування 17 18
byzoshnet1
 
наказ
byzoshnet1
 
ричний звит
byzoshnet1
 
Ukrainska shkola-compressed
byzoshnet1
 
Mon vinnytsya-04-04-2018-1
byzoshnet1
 
огляд креативних заходівдодаток т.
byzoshnet1
 
мультимедійна презентація зміни та навички.додатокф.
byzoshnet1
 
Rezult zno 19-20
byzoshnet1
 
Пришкільний табір "Сонечко"
byzoshnet1
 
це моя україна. додаток к.
byzoshnet1
 
рідна мова.додаток д.
byzoshnet1
 
козацька славадодаток л.
byzoshnet1
 
краєзнавчий огляд.додаток б.
byzoshnet1
 

Recently uploaded

PDF
Психолого-педагогічний практикум «Саморегуляція педагога, як чинник формуванн...
bycprgopl
 
PDF
Анкета роману В.Рутківського «Джури козака Швайки»
byAdriana Himinets
 
PDF
Михайло Коцюбинський: «Дорогою ціною» - презентація
bykrivenkojulia
 
PPTX
Awards
byOlenaPoljanska
 
PDF
Biography of Volodymyr Rutkivskyi (1937-2021). В.Рутківський
byAdriana Himinets
 
PPTX
Академічна доброчесність. Kафедрa обліку, аудиту та оподаткування
bytetiana1958
 
PPTX
Неформальна освіта. Кафедра обліку, аудиту та оподаткування
bytetiana1958
 
PPTX
Моніторингове дослідження щодо забезпечення функціонування державної мови в л...
bymarinsbog
 
Психолого-педагогічний практикум «Саморегуляція педагога, як чинник формуванн...
bycprgopl
 
Анкета роману В.Рутківського «Джури козака Швайки»
byAdriana Himinets
 
Михайло Коцюбинський: «Дорогою ціною» - презентація
bykrivenkojulia
 
Awards
byOlenaPoljanska
 
Biography of Volodymyr Rutkivskyi (1937-2021). В.Рутківський
byAdriana Himinets
 
Академічна доброчесність. Kафедрa обліку, аудиту та оподаткування
bytetiana1958
 
Неформальна освіта. Кафедра обліку, аудиту та оподаткування
bytetiana1958
 
Моніторингове дослідження щодо забезпечення функціонування державної мови в л...
bymarinsbog
 

методичка Національно-патріотичне виховання школярів на уроках трудового навчання

  • 1.
    1 НЕТІШИНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛАІ-ІІІ СТУПЕНІВ №1 2016р. Національно-патріотичне виховання школярів на уроках трудового навчання Підготував: вчительтрудового навчання ВасильчишинС.Ф
  • 2.
    2 ЗМІСТ Вступ…………………………………………………………………………….2 Розділ І. Методологічніосновитрудового навчання……………………..5 Розділ ІІ. Методика викладаннятрудового навчання……………………8 Розділ ІІІ. Національно-патріотичневиховання на уроках трудового навчання………………………………………………………………………..20 Розділ ІІІ. Розроби уроків з реалізаціїКонцепціїнаціонально-патріотичне вихованняна уроках трудового навчання Висновки………………………………………………………………………26 Література……………………………………………………………………..28 Додатки Додаток 1 Фотозвіт«Прибиранняпам’ятниківна межі Рівненськоїта Хмельницькоїобластей, загиблим євреям Острожчини та могили Невідомого солдата» Додаток 2 Концепціянаціонально-патріотичного вихованнядітей та молоді
  • 3.
    3 ВСТУП Особливістю сучасного урокутрудового навчання є навчання учнів не лише конкретним трудовим операціям але й підготовка їх до життя, формування таких цінностей особистості, які допоможуть стати успішним у виборі свого життєвого шляху. Так, проектна діяльність у зв’язку з цим, дає можливість учителю прилучити учнів до самостійного вибору того або іншого розв’язку задачі, розв’язувати завдання з декількома правильними рішеннями, проводити пошук інформації, реалізувати набуті знання з основ наук на практиці тощо. Слід відзначити, що найбільш швидко проектну діяльність опановують учні, які проявляють більше ініціативи, швидко орієнтуються при зміні умов завдання відповідно до проведеного пошуку тощо. Як показує досвід роботи з школярами, це не завжди „відмінники”, навіть у більшості випадків школярі, що не реалізували свій потенціал до навчання з інших предметів. Тому головним завданням з точки зору методики навчання проектній діяльності є активізація навчальних можливостей учнів, замість переказування готової інформації, відірваної від їхнього життя та суспільного досвіду або повторення трудових дій продемонстрованихучителем. Життя в умовах інформаційного суспільства вносить свої корективи в завдання , які стоять перед трудовим навчанням. Так сьогодні зникають професії, пов'язані з важкою фізичною працею. Одночасно з'являються нові професії, що є наслідком невпинного вдосконалення засобів праці. Кількість спеціалістів, що працюють за новими професіями, весь час зростає як і зростають вимоги до теоретичної технічної підготовки робітників. В сучасному високомеханізованому виробництві співвідношення витрат розумової і фізичної енергії значно змінилось: оператори установки безперервного розливання сталі за зміну витрачають на виконання розумових функцій від 56 до 90% свого часу, а на виконання фізичних функцій від З до
  • 4.
    4 20%.Об'єктивною основою дляформування професій широкого профілю є використання в сучасних машинах таких засобів автоматики, як гідравлічні, пневматичні та електричні пристрої та прилади, що приводять у рух автоматичні агрегати, координують та контролюють їх. Специфіка трудового навчання порівняно з іншими шкільними предметами (фізикою, хімією, біологією, математикою) полягає у тому, що технологія сучасного виробництва, засоби праці змінюються більш динамічно, ніж природничі чи математичні закони. Крім цього, трудове навчання передбачає включення дітей та підлітків до конкретної пізнавально-перетворюючої діяльності, що вимагає великої гнучкості змісту трудової підготовки школярів. Сьогодні у кожній конкретній галузі людської діяльності накопичено значні обсяги інформації. З них необхідно відібрати ті, які найбільше відповідають завданням загальної освіти в сучасній українській школі, і які можуть давати адекватне уявлення про теоретичні основи та практичне використання виучуваних виробничих процесів. Щоб визначити, який матеріал може бути найціннішим та найнеобхіднішим протягом певного часу, необхідно мати відповідні критерії його відбору. При побудові процесу трудового навчання багато питань методиці доводиться розв'язувати самостійно. Часто при оцінці результатів праці учнів враховуються такі чинники, які для інших шкільних предметів не є істотними, зокрема це: дотримання правил техніки безпеки, організація робочого місця, правильність виконання трудовихприйомів та ін. Основою вивчення змісту програм трудового навчання сьогодні є проектний метод навчання. Застосування проектного методу навчання дає можливість приділити особливу увагу розвиткові в учнів творчого і критичного мислення, вміння опрацьовувати інформаційні джерела, працювати з різними видами проектно-технологічної документації; формувати в учнів навички проектної діяльності, уміння здійснювати аналіз та оцінку технологічних об’єктів, свідомо обирати ті чи інші технологічні процеси, трудові прийоми, інструменти, обладнання тощо. Учні повинні обрати об’єкт технологічної діяльності, який має практичне застосування; обґрунтувати свій вибір; ознайомитись із подібними
  • 5.
    5 виробами на основірізних інформаційних джерел, проаналізувати їх, вказати їхні переваги та недоліки; створити ескіз майбутнього власного виробу, виконати художнє конструювання, технічне конструювання; дібрати матеріали; визначити послідовність технологічних операцій; дібрати інструменти, обладнання; виготовити виріб; проаналізувати й оцінити процес і результат праці; розрахувати собівартість виробу; виконати нескладні маркетингові дослідження; оформити пояснювальнузаписку. Все це вимагає від вчителя трудового навчання глибоких знань в сфері методики викладання предмета.
  • 6.
    6 Розділ І. Методологічніосновитрудового навчання Утретій чверті ХІХ ст. у ряді держав Європи та інших частин світу було прийнято закони про введення в загальноосвітніх школах ручної праці. Це дає підставу говорити про виникнення так званої "трудової школи", як антипода "школи навчання". Як зазначають дослідники, цей факт свідчить про вторгнення потреб виробництва в сферу навчання і виховання. Головним мотивом запровадження трудової школи було прагнення підготувати підростаюче покоління до праці, забезпечивши йому можливість набути професію. Саме цим керувався, виходячи з найкращих намірів один з фундаторів трудової школи, фінський священник Уно Цігпеус. Проте вже в той час передові педагоги виступали проти використання ручної праці як засобу професіоналізації, відстоювали її загальноосвітній характер, її значення для всебічного розвитку дітей. Так, відомий шведський педагог Отто Саломоп у положеннях, на яких грунтувалася його система трудового навчання, підкреслював значення ручної праці для естетичного виховання учнів, зазначаючи, що воно повинно сприяти розвитку почуття форм і почуття прекрасного. Датський педагог Аксель Міккельсен, який розробив свою систему трудової навчання, намагався в процесі ручної праці застосувати нормальні робочі пози, які відповідають фізіологічним вимогам, сконструював інструменти, виходячи з фізичних можливостей дітей, тобто розглядав ручнупрацю як засіб фізичного розвиткуучнів. У 1937 р. трудове навчання як самостійний навчальний предмет у школі було ліквідовано. У наступні роки трудове виховання учнів відбувалося головним чином у процесіпозакласної, позашкільної і суспільне корисноїроботи. У післявоєнні роки увага громадськості нашої країни знову привертається до проблем трудового навчання в середній школі. До навчального плану середньої школи в 1954 р. було включено трудове навчання як один із засобів всебічного розвитку підростаючого покоління. На Україні відразу ж після цього почали
  • 7.
    7 вивчати можливості поєднаннязагальної середньої освіти в старших класах з професійноюпідготовкою. В 1984 р. було проведено реформу загальноосвітньої та професійної школи, де важливе значення мало поліпшення підготовки учнів до праці. Так, було знову зроблено спробу здійснити загальну професійну освіту , запроваджено обов'язкову суспільне корисну продуктивну працю в позаурочний час, введено нову дисципліну "Основивиробництва. Вибір професії". Сьогодні в Україні , як і у вьому світі зміст освіти складається з двох частин: інваріантної і варіантної. Практикою доведено, що поєднання навчання з продуктивною працею потрібне для виховання всебічно розвиненої людини. Сама ідея поєднання навчання з продуктивною працею не була новою. Вона зустрічається в творах Томаса Мора, Шарля Фур'є, Роберта Оуена. Прогресивні мислителі середньовіччя, розуміючи потребу забезпечення підростаючому поколінню вільного вибору професії, вважали за можливе досягнення мети ознайомленням учнів з багатьма професіями. Фізіологи ж доводять, що найбільш ефективне розвантаження дитячого організму від розумової втоми відбувається при переході до фізичної праці. Саме таку переорієнтацію забезпечує трудове навчання, в якому до 80% навчального часу займають різні види практичної роботи. Завдяки опорі на творчу продуктивну працю трудове навчання позитивно впливає також на інтелектуальний і духовний розвитокдітей. З погляду теорії діяльності, особливістю трудового навчання с тісне поєднання навчання з продуктивною працею. Всі знання, які здобувають учні, відразу ж знаходять застосування, а вся практична діяльність є суспільно корисною. Навчання, при якому теорія пов'язується з продуктивною працею, має якісно іншу загальноосвітню і виховну цінність. При значній економії часу і зусиль, крім самого оволодіння знаннями і вміннями, такий зв'язок забезпечує розширення і
  • 8.
    8 закріплення знань, підтверджуєїхню доцільність, забезпечує розуміння значення для потреб людини. Іншою особливістю практичної діяльності школярів в трудовому навчанні є його продуктивний, а не тренувальний характер. Це позитивно впливає на мотиваційну основу навчання, дозволяє залучати до активної діяльності усіх без винятку учнів. Нарешті, слід врахувати, що пізнавально-практична діяльність учнів в трудовому навчанні грунтується на тісному зв'язку з основами наук. Це сприяє розвитку цікавості дітей до вивчення інших шкільних предметів, а значить і вирішенню загальноосвітніх завдань школи. Особливе місце у визначенні змісту трудового навчання посідає психологічна теорія переносу. Це викликане тим, що предметом вивчення в трудовому навчанні може бути безліч технічних об'єктів, технологічних процесів чи форм організації праці. Тому виникає потреба відбирати з них найтиповіші з урахуванням дидактичних вимог. При цьому необхідно, щоб учні одержували уявлення не лише про той конкретний матеріал, який увійшов до навчальних програм, але й усвідомлювали його зв'язок з виробничими об'єктами і процесами, котрі залишилися поза межами програм. Це й досягається за рахунок переносу знань, умінь і способів діяльності і нові умови.Така ж ситуація характерна і для профорієнтаційної роботи зі школярами. Відомо, що в сучасному виробництві налічується тисячі професій. Ознайомити учнів з такою їх кількістю неможливо, та в цьомунемає й потреби. Розділ ІІ. Методика викладаннятрудового навчання Методика трудового навчання може виступати у двох іпостасях: як навчальний предмет та як галузь педагогічної науки.
  • 9.
    9 Будь-який навчальний предмет- це дидактичне обгрунтована система знань, вмінь та навичок, відібраних, з певної науки. Предмет "Трудове навчання" становить в цьому відношенні певний виняток, оскільки науки "Трудове навчання" нема. Він адекватний технічним наукам, яких багато, а тому ускладнюється процес відбору навчального матеріалу. Звичайно сама технологія утворення навчального предмету залишається незмінною: з технічних наук фахівцями відбирається навчальний матеріал, який систематизуються відповідно до дидактичних принципів. При цьому методисти керуються науковими наробками, які нагромаджені ними у процесі дослідження проблеми трудової підготовки школярів. Методика трудового навчання, як будь-який навчальний предмет має певні завдання. У процесі його вивчення вчитель повинен уявляти місце та роль трудової підготовки у здійсненні загальноосвітніх завдань школи та вміти впливати на розвитокособистостіучня. Учитель трудовогонавчання повинен: 1. Добре засвоїти зміст, ідеї і принципи побудови шкільних програм і навчальних посібників з трудового навчання. 2. Чітко уявляти характер і зміст роботи вчителя щодо організації, планування іматеріального забезпечення трудового навчання учнів. 3. Вміти готуватися до теоретичних і практичних занять, правильно будувати й провотиці заняття у школі. 4. Організовувати й проводити позакласну роботу учнів з технічної творчості і праці. 5. Правильно здійснювати зв'язок теоретичних занять з техніки а практичними заняттями і працею учнів, а всієї технічної і трудової підготовки - з основами наук. 6. Поєднувати навчання і виховання учнів у процесізанять і позакласної роботи.
  • 10.
    10 Методика трудового навчанняхарактеризується об'єктом, завданнями і методами дослідження. Об'єктом вивчення є процес трудового навчання учнів у школі. Перед методикою трудового навчання як галуззю педагогічної науки стоять такі завдання: обгрунтування завдань трудового навчання в школі та розкриття їхнього освітньогоі виховного значення. Завдання трудового навчання деталізуються в процесі аналізу основних тенденцій розвитку науки і техніки, вимог сучасного виробництва до трудової підготовки молоді. Вони визначаються до певної міри місцем цього навчального предмета в системі шкільної освіти. Тому методика розкриває дидактичний взаємозв'язок трудовою навчання з іншими навчальними предметами (насамперед з предметами з основ наук), наступність трудового навчання в молодших, середніх і старших класах. У процесі трудового навчання розв'язуються завдання, спільні для всіх навчальних предметів: всебічний розвиток особистості, підготовка до зкиггя і праці, формування світогляду та ін. Проте ці завдання розв'язуються на специфічному навчальному матеріалі і тому для їхнього виконання ставляться вужчі, характерні лише для трудового навчання завдання: навчання прийомів користування різними інструментами, формування вмінь із керування машинами, вивчення правил безпеки та ін. Треба також розкрити освітнє і виховне значення навчальних завдань, яке мас свої особливості порівняно з іншими навчальними предметами. Так, у процесі трудового навчання створюються найсприятливіші умови для виховання любові до праці, поваги до людей фізичної праці, оскільки ці якості формуються не внаслідок словесної агітації, а в процесі включення учнів у продуктивну працю. На заняттях з трудового навчання створюються також особливо сприятливі умови для розвитку просторової уяви, технічного мислення, уміння встановлювати зв'язки між різними технічними об'єктами і процесами. Тепер у будь-якій галузі людської діяльності нагромаджено значні обсяги знань. І з великого обсяіу знань і вмінь доводиться відбирати ті з них, які найбільшою
  • 11.
    11 мірою відповідають завданнямзагальної освіти і можуть дати учням правильне уявлення про теоретичні основи і практичне застосування виробничих процесів. Очевидно, щоб вирішити, який матеріал є цінніші, треба маги критерії відбору. Установлення таких критеріїв входить у завдання методики. Обгрунтування змісту навчальної програми ніколи не можна вважати закінченим. Наприклад, розвитокобробкиматеріалів продовжується і в наші дні. Побудова навчального процесу включає підготовку навчально- методичиої літератури, викладання (діяльність учителя) і уміння (діяльність учня). Усі три складові частини впливають й на ефективність навчального процесу і тому досліджуються методикою для виявлення найефективніших форм і методів, які забезпечують виконання завдань, поставлених у процесі трудового навчання. При побудові процесу трудового навчання використовують досвід інших навчальних предметів, а також дані дидактичних досліджень. Разом з тим методиці трудового навчання доводиться розв'язувати багато питань самостійно.. Відомо, що інтерес учнів до роботи зростає, якщо вони виготовляють будь-які речі і до того ж знають, що ці речі знайдуть практичне застосування. З цієї точки зору доцільно відмовитися від вправ. Проте відомо також, що коли учні відразу починають виговляти речі, то вони так захоплюються процесом надання заготовці належних форм і розмірів, що повністю забувають про прийоми роботи і порушують правила виконання їх. З цієї точки зору вправи конче потрібні. Тому методика повинна вирішити, де і в яшму обсязі слід проводити вправи з тим, щоб одночасно добитися правильного виконання учнями прийомів роботи і не знизити в них зацікавленості нею. Наведені приклади показують, що в побудові навчального процесу перед методикою трудового навчання стоять відповідальні завдання. Методика трудового навчання, розв'язуючи поставлені перед нею завдання, спирається на такі методи наукових досліджень:
  • 12.
    12 Спостереження як методнаукового пізнання характерне тим, що в процесі його дослідник не втручається в хід навчального процесу, а лише фіксує все, що відбувається. Експеримент на відміну від спостереження проводиться в цілком певних умовах, які створюються дослідником. Експериментальні ситуації можна повторити потрібну кількість разів і таким чином усунути елемент випадковості. Вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду. Важливим джерелом розвитку методики як галузі педагогічної науки є передовий педагогічний досвід, вивчення досвіду роботи кращих учителів, науковий аналіз його дають змогу створитирекомендації з ефективної побудовинавчального процесу. Теоретичні дослідження. Методиці доводиться вирішувати такі питання, які не піддаються дослідженню методом спостереження або експерименту. При застосуванні розглянутих методів дослідження вдаються додатково до таких допоміжних методів, як бесіда з учнями і вчителями, анкетування, вивчення продуктів праці учнів та ін.Забезпечення індивідуального підходу до учнів для розвитку а здібностей.Нині, коли диференціація змісту навчання визнана однією з пріоритетних тенденцій розвитку системи освіти і її намагаються якомога ширше запроваджувати у практику, стає очевидним, що не всі освітні галузі мають для цього однаковіумови. Трудове навчання належить до тих галузей освіти, які можуть забезпечити Індивідуальний підхід до учнів з точки зору змісту навчання. На жаль, набула поширення думка, що при ознайомленні з основами виробництва проблема Індивідуального підходу до учнів не виникає. Спеціальним дослідженням доведено, що це не так. З точки зору здібностей до творчої технічної діяльності, творчої участі у технологічних процесах учні різняться так само, як на заняттях із математики, мови та інших навчальних дисциплін з основ наук. У методичному відношенні проблема індивідуального підходу до учнів з метою врахування їх здібностей розроблена досить детально. Але треба мати на увазі, що це стало
  • 13.
    13 можливим тільки завдякиособливостям змісту навчального матеріалу, що входить до трудового навчання. У самому змісті конструкторської та технологічної діяльності закладені можливості диференціації завдань учням за складністю. При цьому, і це дуже важливо, може зберегтись колективний характер навчальної діяльності учнів, що полегшує керівництво нею з боку вчителя та дає учням реальне уявлення про організацію праці в умовах сучасного виробництва. Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що трудове навчання є загальноосвітньою навчальною дисципліною, котра становить один з обов'язкових елементів змісту загальної середньої освіти, без якого неможливе повне здійснення її завдань. Причому через специфіку свого змісту трудове навчання виконує лише йому притаманні функції: - при формуванні уявлення про навколишнє середовище знайомить учнів з основами сучасного виробництва, спираючись на закономірності розвитку природита суспільства, які вивчаються у навчальних дисциплінах з основ наук. - відіграє домінуючу роль у забезпеченні професійного самовизначення школярів, беручи за основупрофорієнтацію на сферу виробництва. - відіграє незамінну роль у підготовці учнів до майбутньої практичної діяльності, виховуючи якості особистості, які можуть бути сформовані лише в процесіпродуктивної праці. - забезпечує індивідуальний підхід у розвитку особистісного творчого Умови, від яких залежить ефективність трудового виховання. У процесі трудового навчання учням доводиться виконувати різні види робіт: виконання навчальних вправ, виготовлення навчальних і суспільне корисних виробів. Виховний ефект робіт різного характеру неоднаковий. Досвідом роботи шкіл, а також спеціальними дослідженнями доведено, що найбільше виховне
  • 14.
    14 значення має методпроектів. Розуміючи, що їхня праця буде корисною, учні намагаються виконати роботуякнайкраще, не шкодуючи сил і часу. Методи спілкування і накопичення знань Методи дослідження Методи, засновані на практичній діяльності Метод програмованого навчання 1. Методи усного спілкування: а) описові методи: розповідь, опис, пояснення, умова і показ, лекція, доповідь, інструктаж; б) методи діалогу: бесіда, проблематизація, навчання шляхом відкриттів, обговорення у вигляді семінару, розгляд складних ситуацій, залік. 1.Методи прямого дослідження: спостереження, експеримент, дослідження матеріалів. 1. Методи реальних дій: вправи, метод практичних робіт, метод проекту, лабораторні роботи. 2. Методи письмового спілкування: робота з книгою, аналіз креслень. 2. Методи другорядних досліджень: демонстрування, моделювання, алгоритмізація. 2. Методи спонукального впливу: дидактична гра, розгляд складних ситуацій, спонукальний процес. 3. Методи
  • 15.
    15 усного і візуального спілкування: навчання за допомогоюрадіо- і телепередач, кіно, комп’ютерних систем тощо. 4. Методи внутрішнього спілкування: роздуми, розумовий експеримент. Методичнізаходи,що впливають на ефективність трудового виховання Трудове навчання створює об'єктивні умови для трудового виховання. Щоб краще використати ці умови, треба проводити певну методичну роботу. Аналіз досвіду роботи вчителів дає змогу визначити основні заходи, які впливають на ефективність трудового виховання. Це планування і нормування праці, відзначення результату праці (зокрема, матеріальне стимулювання), застосування різних форм організації праці учнів. Планування праці з точки зорутрудового виховання має дві основнімети: 1) своєчасне забезпечення навчального процесу всіма інструментами і матеріалами, бо без цього неможливо виховання культури праці; 2) практичне ознайомлення учнів з елементами організації праці і її значенням для сучасного виробництва.
  • 16.
    16 Під час виконанняучнями проектів особливу увагу треба звернути на те, щоб працюючи з різними інформаційними джерелами, учні не шукали виріб для відтворення або наслідування, а знайомилися з аналогами задуманого виробу. Лише в такому разі, за умови дотримання всіх інших вимог, можна вважати, що йдеться про творчийпроект. Використовують такі методи творчоїдіяльності Метод мозковогоштурму. Умови для проведення мозковогоштурму. 1. До групи генераторів включають людей з бурхливою фантазією, здатних до абстрактних узагальнень, з оптимістичними поглядами на життя тощо. До складу групи також мають входити якнайменше дві особи, які не мають ніякого відношення до розв’язуваної задачі або відповідного фаху з тієї галузі, в якій розв’язується проблема. 2. Головне завдання генераторів полягає у тому, щоб запропонувати якнайбільшу кількість ідей з розв’язку поставленої проблеми, в тому числі і фантастичних чи навіть жартівливих. Ідеї записують на магнітофонну плівку або складають відповідний протоколтак званої сесії, у ході якої генераторивисловлюють ідеї. 3. Тривалість сесії залежить від складності проблеми, але має не перевищувати 30-45 хв. 4. Завдання експертів – оцінити ідеї генераторів, наприклад, за десятибальною шкалою. 5. Експертиза ідей може проводитись окремо від генераторів через прослуховування плівки. Кожна ідея розглядається якомога докладніше з детальним аналізом усіх можливих варіантів її практичної реалізації. 6. Якщо робота сесії виявилась неефективною і проблему розв’язати не вдалося, склад груп повністю міняють і проводять повторнезасідання. Під час виконання учнями цієї вправи учитель повинен дотримуватися таких умов: 1) треба фіксувати всі без винятку ідеї, які висувають учні;
  • 17.
    17 2) не можнаоцінювати або коментувати висунуті пропозиції. Інакше п’ятикласники від разу зосередять свою увагу на відстоюванні своїх ідей, і рух з пошуку нових пропозицій від разу припиниться; 3) учителю слід весь час у процесі виконання вправи нагадувати дітям, що ідей має бути якомогабільше, тому вони можуть бути фантастичними. 4) якщо учитель досягне появи великої кількості ідей, це створить сприятливі умови для фантазування. Саме з цього моменту учні починають рішучіше висловлюватись і пропонувати власні ідеї. Учитель повинен бути уважним і не пропуститицей важливий момент; Метод фантазування. 1. Постановка проблеми: що є недосяжним, а що треба поліпшити незалежно від того, можливо це за нормальних фізичних умов, чи ні? 2. З’ясувати і чітко сформулювати причини (чинники), що заважають розв’язку проблеми. 3. Припущення фантастичних умов, за яких зникають негативні чинники. 4. Відтворення у разі можливості з якнайбільшою кількістю деталей і уточнень об’єкта або процесу, який реально функціонує, за відсутності негативних чинників: форми, будови, принципу дії тощо. 5. Заміна фантастичних умовна реальні. Наприклад: фантастична умова – сили тяжіння не існує (за такої умови проблема буде розв’язана). Далі треба замінити фантастичну умову (відсутність сили тяжіння) на реальну (це може бути пристрій, зміна форми конструкції тощо). Метод зразків (алгоритмічний аналіз) є спрощеним варіантом методу, що називається «Алгоритм розв’язання винахідницьких задач») він полягає в послідовному виконанні дій щодо виявлення, уточнення і усунення технічних суперечностей. Метод фокальних об’єктів, Об’єкт, який вдосконалюють за допомогою цього методу, називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть його ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на фокальний об’єкт, внаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу подолати психологічнуінерцію.
  • 18.
    18 Послідовність застосування методуфокальних об’єктів така: 1) вибір фокального об’єкта(наприклад, поличка для книг); 2) вибір 3-4 випадкових об’єктів (вибирають, як правило, навмання зі словника, каталогу, технічного журналу тощо, наприклад: «кіно», «змія», «каса», «полюс», «машина»); 3) складання списків ознак (властивостей) випадкових об’єктів (наприклад, кіно: широкоекранне, звукове, кольорове, об’єм не і т.п.); 4) генерування ідей шляхом приєднання до фокального об’єкта ознак випадкових об’єктів. Наприклад, поличка може бути звуковою, якщо в конструкції спроектувати місце для радіоприймача чи телевізора. Приєднавши до даного фокального об’єкта ознаку «саморухома», може з’явитися оригінальна ідея пересувної поличкитощо; 5) розвитоксполучень шляхом вільних асоціацій; 6) оцінка отриманих ідей і відбір кориснихрозв’язків. Метод створенняобразуідеальногооб’єкта. Враховуючи сказане, можна стверджувати, що суть методу створення образу ідеального об’єктаможна подати у вигляді таких етапів: 1) чітке формулювання завдання (постановка проблеми); 2) визначення властивостей або параметрів, якими повинен володіти об’єкт (для розв’язання поставленої проблеми); 3) образне моделювання об’єкта з відповідним набором якостей, що дасть змогу розв’язатипоставлену проблему; 4) схематичне або художнє перенесення даного образуна папір. Метод проектів варто застосовувати і в 10 кл., де навчання ведеться за програмами 12-річної школи. Під час вивчення основної (стабільної) частини програми необхідно сформувати в учнів рівень знань і вмінь, який міг би забезпечити самостійну проектно-технологічну діяльність у процесі засвоєння варіативної частини програми. Отже, незалежно від того, за якою програмою здійснюється викладання, навчання має базуватися на проектно-технологічній діяльності.
  • 19.
    19 Вчителі трудового навчання,для досягнення максимального ефекту навчальної діяльності повинні :  впроваджувати сучасні інтерактивні методики викладання, які дають можливість урізноманітнити пізнавальний процес (лекції, семінари, моделювання ситуацій тощо);  активніше проводити роботу з обдарованими дітьми, поновити або активізувати гурткову роботуз технічної творчостіучнів;  у плани самоосвіти включити питання мовної підготовки вчителя та психологізації навчально-виховного процесу;  використовуватиу навчальному процесітрадиції народнихпромислів;  проводити роботу щодо організації безпеки під час трудової підготовки учнів;  активізувати діяльність щодо поповнення матеріальної бази майстерень трудового навчання;
  • 20.
    20 Розділ ІІІ. Національно-патріотичненавчання на уроках трудового навчання Шкільний предмет трудове навчання (технології) має значні можливості у вихованні в учнів національно-патріотичних почуттів. Дієвим підґрунтям для такої виховної роботи можна вважати процес формування в учнів конкретного практичного досвіду з виготовлення предметів і речей, які пов’язані з народною культурою українців. Останнім часом великого значення для суспільства набуває питання національно- патріотичного виховання майбутнього покоління. Саме це поняття вбирає в себе любов до Батьківщини, формування національної свідомості та гідності, шанування української культуриі традицій.. Відомо, що кожен народ має свої традиції та звичаї, які є величезним скарбом й формуються протягом багатьох століть. Староукраїнські традиції міцно увійшли у сучасні звичаї. Так, наприклад, сьогодні ми не уявляємо Великодня без писанки. Учні школи на практичних заняттях знайомляться не тільки з історією виникнення писанкарства, але й втілюють свої знання у практику розпису. Відтак, під час оформлення герба міста потрібно було не тільки розписати писанки, з яких складалась композиція мапи міста Нетішина, але й виготовити основу герба з деревини, композицію якої було розроблено учнями в майстернях у техніці різьблення по деревині. Отже, практика роботи, щодо залучення учнів до народного мистецтва є напрямком формування у них патріотизму як якості особистості через елементарні проявинаціональної свідомостіта самостійного творчогопошуку. Методичнірекомендаціїщодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справізміцнення країни, активної громадянськоїпозиції тощо. Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагодив суспільстві.
  • 21.
    21 Важливим чинником національно-патріотичноговиховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю. Зміст виховних заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного режимув країні. Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесоку зміцнення обороноздатностіУкраїни. Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують. В цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва. З оглядуна це рекомендуємо: По-перше, виокремити як один з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну. По-друге, необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності. По-третє, системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни.
  • 22.
    22 По-четверте, важливим аспектомформування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та послуговування нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України. По-п’яте, формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвиватимотивацію до праці. Для реалізації цих глобальних завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності. У навчально-виховний процес мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основікозацької педагогіки. Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває. Ця цифра в кожному конкретному випадку шкільної практики варіюється відповідно до особливостей області, школи, класу, його мікрогруп та індивідуальних особливостей самих дітей. Але слід визнати, що поміж інших джерел впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостейперед нею відкривається більше. З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації необхідно модернізувати систему викладання української мови, а саме:  у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного мовного режиму;  формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-зображальнихзасобів;  виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею користування;  сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті;
  • 23.
    23  плекати розвитокдуховної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основіукраїнськоїмови;  через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя;  здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів. Також навчальні заклади мають проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками, спрямовану на формування толерантності, поваги до культури, історії, мови, звичаїв та традицій як українців так і представників різних національностей за участю психологів, істориків, працівників кримінальної міліції. Водночас необхідно активізувати співпрацю педагогічних колективів з органами учнівського та батьківського самоврядування щодо формування у дітей та молоді духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянськомусуспільстві. У контексті зазначеного вище, надаємо методичнірекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.
  • 24.
  • 25.
  • 26.
  • 27.
  • 28.
  • 29.
  • 30.
  • 31.
  • 32.
  • 33.
  • 34.
  • 35.
    35 Плани уроків трудовогонавчання. Урок №1. Темауроку: Завдання предмета «Трудовенавчання». Елементикультурита безпеки праці. Поняття про технологію. Використання знарядь праці (плоскогубці, молоток, гайковіключі, викруткиі т.д.). Правила внутрішнього розпорядку в шкільній майстерні, загальніправила безпечної праці. Метауроку: освітня: ознайомлення з завданнями предмета "Трудове навчання" та результатами його вивчення; формування поняття про технологію, технологічне обладнання; формування знань про правила безпечної роботи та поведінкиу майстерні; виховна:формування позитивного ставлення до праці; розвиваюча:розвиток пам’ятіта логічного мислення. Тип уроку: комбінований. План уроку І. Організаційна частина (3 хв.) 1.1 Перевірка присутніх та спецодягу. 1.2 Призначення чергових. ІІ. Актуалізаціяопорних знань (прийом "мікрофон") (10хв) 1. З якими матеріаламиви працювалиу 1-4 класах? 2. Що ви вже умієте виготовлятита допомагаєтебатькам? ІІІ. Вивчення нового матеріалу (25 хв.) -Повідомлення теми та освітньої мети уроку. -Вивчення нового матеріалу. 1. Поняття про технологію. Виготовлення будь-якого виробу потребуєзатрат енергії, матеріалів та використання обладнання. Виготовитиодин і той самий виріб можна з різними витратами енергії та матеріалів. Витрати енергії залежать від стану сировини, обраного обладнання, формита розмірів виробів.
  • 36.
    36 Перераховані вище проблемирозглядаєтехнологія.Термін походить від двох давньогрецькихслів і буквально звучить як «наука про майстерність, уміння». Питаннямитехнології займається багато наукових установ, підприємств. Існують різнітехнології. Ми будемо розглядатитехнологію у виробництві. Технологія – це сукупність прийомів і способів обробкита переробки сировини, матеріалів з метою отримання виробі вабо напівфабрикатів. У побуті використовують ремонтні технології: сантехнічні, будівельні (ремонт приміщень), харчові тощо. Для виготовлення виробів або виконання ремонтних робіт завжди використовують знаряддя праці: молоток, ножиці, гайковіключі, електродриль, верстати тощо. Знаряддя праці, які необхідні для виконання певної роботи можна назвати технологічним обладнанням. Робоче місце – це ділянка, пристосована для виконання навчально-трудових завдань , де розміщується учень, який виконує завдання, обладнання та інструменти, готова продукція. 2. Правила безпечної роботи та поведінки у майстерні. Навчальнімайстерні є приміщеннями з підвищенимиризиком отримати травму через насиченість верстатами та іншим обладнанням для виконання роботи з великою кількістю виступаючихрукояток та інших частин. Для виконання робіт використовують гострі або важкі інструменти, якими можна поранитися або поранити однокласника. Тому для забезпечення нормальноїта безпечної роботи та перебування у навчальніймайстерні слід дотримуватися правил. 1. Заходити у майстерню можна тількиз дозволу учителя. 2. Одягнути спецодяг, застібнути його на усі ґудзики та зав’язати на усі зав’язки. 3. Дістати необхідні речі для виконання теоретичних або практичних робіт. Непотрібніречі слід прибрати. 4. Працювати тільки справними інструментами. 5. Виконувати тільки ті роботи, які задав учитель на своєму робочому місці. 6. Інструментами працювати обережно та бережливо.
  • 37.
    37 7. Використовувати інструментита технологічне обладнання лише за призначенням. 8. Не чіпати без дозволу учителя верстати, не натискати кнопки та не крутити рукоятки. 9. Під час роботи не розмовляти, не заважати іншим, дотримуватись безпечноївідстані. 10. Стружку ні в якому разі не здувати, її слід обережно змітати спеціальною щіткою. 11. Робоче місце залишити після роботи чистим, інструменти складеними. 12. Про всі нестандартні ситуації (травми, вихід з ладу верстатів, поламка інструментів) відразу доповідати учителю для вжиття необхіднихзаходів IV. Заключна частина (7 хв.) - Рефлексія. Прийом"мікрофон":Що нового видізналися на уроці? - Домашнє завдання (слайд 12): вивчити правила безпечної праці та поведінкиу майстерні. Вивчити записані поняття. (§1-3, Сидоренко В. К. "Трудовенавчання" (для хлопців)). Урок №2 Темауроку: Види конструкційнихматеріалів. Фанера, ДВП. Метауроку: освітня: засвоєння знань про породи деревини та її будову, сортамент, процес виготовлення шпону, фанери, ДВП та їх призначення; формування умінь здійснювати вибір матеріалу для виготовлення виробу, розраховуватийого необхідну кількість. розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: матеріалознавство, конструкція, деревина, породидерев, текстура,шпон, фанера, деревоволокниста плита (ДВП). Об’єкт навчальної діяльності: підставка під гарячу чашку "Зодіак"
  • 38.
    38 Обладнання та матеріали:Зразки порід деревини, зразкидеревинних матеріалів (фанера різної товщини, ДВП), мультимедіа проектор, електронна презентація. Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (методом бесіди з’ясовують такіпитання ): 1. Що називають технологією? 2. Які технології ми будемо вивчати на урокахтрудового навчання? 3. Що таке технологічний процес? 4. Що необхідно, щоб відбувся технологічний процес? III. Мотиваціянавчально-трудової діяльності: На сьогоднішньому заняттімиознайомимося з конструкційним матеріалом та способом його відбору і розрахунку необхідної кількості. Це потрібно для того, щоб наш виріб був не лише міцним, гарним та функціональним алей мав помірні витрати. Для цього необхідно навчитись розраховуватипотребу матеріалу, з якого він буде виготовлятись. IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - навчитися розпізнавати деревину за текстурою, кольором, запахом; - вивчити будову та використання деревних матеріалів (фанери та ДВП); - вибрати матеріал для виготовлення виробу, розрахувати його необхідну кількість. V. Вивчення нового матеріалу за планом (5-7 хв.): 1. Деревина як конструкційний матеріал. 2. Властивості деревини. 3. Фанера, її видита властивості. 4. ДВП та їх види, використання ДВП.
  • 39.
    39 Породидерев поділяються надва види – листяні і хвойні. Із листяних найбільш поширені – це дуб, береза, ясен, клен, осика, липа та інші. Хвойні породидерев - це сосна, ялина, кедр, модрина та інші. Спиляні, очищені від коренів і гілок дерева називають деревиною. Деревина кожноїпородиу поздовжньому розрізі має свій характерний малюнок – текстуру. Деревина добреобробляється різальними інструментами, вона легка, міцна, чудово склеюється, маєпісля обробкигарний зовнішній вигляд. Є в неї й негативні якості: псується від вогкості, легко займається тощо. Але після спеціальної обробкидеревини багато які з її негативних якостей усуваються. Дерево, що росте складається з трьох частин: - корінь; - стовбур – основна частина; - крона (верховіття). Стовбури розрізують спеціальнимипилкамиуздовж волоконна пиломатеріали. За формою вони поділяються на бруски, дошки, брусся та ін. У ваших підручникахна ст. 23 є малюнок, на якому зображені дерева різних порід та текстура деревини. Порівняйте їх зі зразкамита скажіть, якихзразків немає у нашому наборі, але є в підручнику? Крім пиломатеріалів, для виготовлення різних виробів використовують фанеру, яку роблять із шпону. Фанера – багатошаровийматеріал, що складається зі склеєних між собою шарів лущеного шпону, інодів поєднанні з іншими матеріалами. Шпон – це тонкий шар деревини. Роблять його на лущильнихверстатах із розпарених колод. Широкийрізак (ніж) зрізуєшпон із колоди, що обертається. Листи шпону склеюють між собою клеямиі смолами. За кількістю шарів фанеру поділяють на тришарову, п’ятишарову та багатошарову. Кількість шарів у більшості випадків непарна, оскількинапрям
  • 40.
    40 волокону сусідніхшарах шпонумає бути спрямованийпід кутом 900 один до одного. Розміриокремих листів фанери різної товщини мають фіксовану величину, при цьому довжина завжди визначається вздовж напряму волокондеревини зовнішнього шару шпону, а ширина – впоперек. Стандартнимирозмірами для фанери певної товщини вважаються такі: 2440х1220мм(товщина 3мм); 1525х1525мм (товщина 6; 7; 8; 9 мм). Деревоволокнисті плити (ДВП) виготовляють з дерев’яних чи інших рослинних волоконз додаванням спеціальнихклейових сумішейі використовують як будівельнийматеріал та замінник фанери. Товщина деревоволокнистихплит залежно від їх механічних властивостей може становити 2,5; 3,2; 4,5; 6; 8 та 12 мм. Товщина м’якихплин досягає25 мм. М’які плити складаються з хаотично переплетених волокон деревини або інших волоконрослинного походження, які утворюють порожнисту структуру. Напівтверді плити схожі на товстий картоні можуть мати товщину 6; 8; та 12 мм. Тверді плити мають товщину 2,5; 3,2; 4,5 та 6 мм. VI. Практична робота (20 хв.) Вступний інструктаж. Завдання 1. Ознайомитися з породамидеревини, видамипиломатеріалів, із зразкамишпону та фанери.  вказати на текстуру деревини як основний показник, за яким визначають її породу;  повідомити дітям послідовність виконання роботи: визначити види пиломатеріалів і породидеревини та записати їх назви до таблиці: Таблиця 1 № п/п Назва пиломатеріалів Порода деревини 1. 2. 3. Дошка обрізна Брус Обапіл Береза Береза Сосна
  • 41.
    41 VII. Підсумокуроку (3хв.) Закріплення пройденого матеріалу:  Чи відповідаєочікуванийрезультат отриманим результатам на уроці?  Які знання, (назвати конкретно - що саме?) отримані, на уроці ви зможете використати у подальшійроботів майстерні? VIII. Заключна частина (5 хв):  аналіз типових помилок та способиїх усунення;  мотивація оцінок;  виставлення оцінок за роботу на уроці Домашнєзавдання: В. К. Сидоренко, Трудовенавчання (для хлопців), §4,5 Урок № 3-4 Темауроку: Властивості фанери та ДВП. Метауроку: освітня: засвоєння знань про деревину як конструкційний матеріал, властивості деревини та її застосування в залежності від властивостей; вивчення будови фанери та ДВП; формування умінь здійснювати вибір матеріалу для виготовлення виробу, розраховуватийого необхідну кількість. розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: властивість, якість, ознака, фізичні, механічні, технологічні властивості, міцність, твердість, пружність, крихкість, маркування. Об’єкт навчальної діяльності: підставка під гарячу чашку "Зодіак". Обладнання та матеріали: Зразки деревинних матеріалів (фанера, ДВП), мультимедіа проектор, електронна презентація, інструкції до ЛПР. Тип уроку: Комбінований. План уроку.
  • 42.
    42 I. Організаційна частина(1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (10 хв.) (фронтальна бесіда): 1. Які матеріали називають конструкційними? 2. За якими ознакамирозрізняють породи дерев? 3. Яким чином сучасневиробництво впливає на екологію планети? 4. Що таке шпон? 5. Чому листи шпону при виготовленні фанери укладаються з різним напрямом волокон? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми вивчимо властивості деревини та її галузізастосування в залежності від цих властивостей, будову фанерита ДВП; навчимося розраховуватикількість матеріалу, необхідну для виготовлення виробу з фанери. Ці знання і уміння стануть нам у нагодіне тільки у подальшому навчанні, а й при виготовленнібудь-якого виробу з деревини. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - навчитися характеризувати властивості деревини; - вивчити будову та використання деревних матеріалів (фанери та ДВП); - вибрати матеріал для виготовлення виробу, розрахувати його необхідну кількість. V. Вивчення нового матеріалу за планом (10-15 хв.): 1. Що таке властивість матеріалу? 2. Фізичні, механічні та технологічні властивості. 3. Властивості фанери та ДВП. Що таке властивість матеріалу? До властивостей матеріалу ми відносимо такі його характерні якості та ознаки, за якими він відрізняється від інших матеріалів або, навпаки, схожий на них. У матеріалів може бути багато різних властивостей, але деякі з них за їх характером можна об’єднати в окремі групи. Для нас важливимибудуть такі основні властивості конструкційних матеріалів: фізичні, механічні, технологічні.
  • 43.
    43 Фізичні властивості матеріалузнаходять прояв під час його взаємодіїз навколишнім середовищем; механічні властивості матеріалу виявляються у його здатності витримувати зовнішні механічні зусилля; технологічні властивості зумовлюють здатність матеріалу змінюватисвою форму під час обробки. Фанера та ДВП як конструкційні матеріали характеризуються такими фізичними (природніми) властивостями: вонимають певний колір, запах, вологість та щільність. Кожна з цих властивостей впливає на кінцевий вигляд виробу, виготовленого з матеріалу, та на придатність його до використання. Фанера має гарні текстуру та колір, тому при оброблені виробу з неї можна обмежитися лише лакуванням. Міцністьматеріалу – здатність витримувати навантаження без руйнування. Твердість матеріалу – здатність протистояти проникненню в нього інших, більш твердих тіл. Пружність матеріалу – здатність відновлюватипочаткову форму після припинення дії зовнішніх сил. Крихкість– це властивість деревини раптово руйнуватися без помітної зміни її формипід дією навантаження. Якщо волокна деревини слабо зв’язаніміж собою, то вони легко розщеплюються під дією ножа чи сокири уздовж волокон. Таку властивість деревини називають розколюваністю. Крихкість деревини пов’язана із її здатністю до розколюваності. Більш крихкийматеріал внаслідок дії на нього певного навантаження швидшеруйнуватиметься. Переходячидо розгляду технологічнихвластивостей фанери таДВП, слід зауважити, що ці матеріали добре обробляються задопомогою як ручного (столярніножівки з дрібним зубом, ручнийдриль та лобзик), так і механізованого інструменту (дискова пилка, свердлильнийверстат та електролобзик). Фанера та ДВП також гарно піддається остаточній обробці за допомогою шліфувального паперу, закріпленого на брускахрізної формиабо на горизонтальнійрівній поверхні. VI. Лабораторно-практична робота "Порівняння пружних властивостей фанери та ДВП" (20 хв.).
  • 44.
    44 Для виконання лабораторно-практичноїроботислід пояснити учням як правильно користуватись інструкційнимикартами та робити записиходу роботи. Виконання роботи можна організувати як роботу малими групами під керівництвом і за допомогою вчителя. По завершенню роботи слід обговорити з учнями їїрезультати та зробити висновки. Допомогти учням правильно сформулювати висновки та записати їху зошити. Фронтальна бесіда:  Для чого ми з вами проводилицю роботу?  Що підтвердилипроведені досліди?  Де у побуті чи в школі ви зустрічали прояви пружних властивостей фанери та ДВП VII. Практична робота (20 хв.). Завдання 1: Вибрати матеріал для виготовлення підставки для чашки (технологіямиколективно-групового обговорення) 1. Визначити товщину фанери в залежності від призначення виробу. 2. Виконати розрахунок матеріалу (фанери) керуючись заданимирозмірами підставкидля чашки (Ø80мм). 6.2 Поточний інструктаж.  звернути увагу дітей на те, що найбільш зручно розрахунок фанери робити з використанням ескізних малюнків;  слідкувати за тим, щоб діти порівнювали обраний розмір до масштабу лінійки;  відповідно до проведеної роботи скласти таблицю: Таблиця 2 Технічний малюнок Матеріал Товщина матеріалу, мм Ширина ˟ довжина заготовки, мм Фанера 4
  • 45.
    45 Заключний інструктаж: аналізтипових помилок у виборі матеріалу та складаннірозрахунку, пояснення методів контролю розрахунків, зв'язок з математикою рівня початкової школи. VIII. Підсумкова частина (5 хв.): 1. Що нового ми дізнались і навчились сьогодніна уроці? 2. Де у своєму житті ви можете використати набуті знання і вміння? Мотивація та оголошення оцінок. Домашнєзавдання: читати § 6-7 підручника В. К Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців)". Урок № 5 Темауроку: Процес розмічання деталей на заготовці. Мета уроку: освітня: засвоєння знань про технологію створення ескізу деталі та кресленика, про процес розмічання деталей на заготовці; формування умінь виконання ескізу і кресленика деталі виробу;формування умінь виконання розмічання заготовкидля випилювання. розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: кресленик, державнийстандарт, формат, типи ліній, розміри, масштаб, ескіз, заготовка, розмічання, вимірювальні інструменти, розмічальніінструменти, базова крайка, шаблон, припуск.. Об’єкт навчальної діяльності: рамка для розкладу уроків. Обладнання та матеріали: заготовкиз фанери або ДВП, креслярське приладдя, мультимедіа проектор, електронна презентація, технологічна карта. Тип уроку: Комбінований. План уроку.
  • 46.
    46 I. Організаційна частина(1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (фронтальна бесіда): 1. Завдяки яким властивостям фанера та ДВП мають переваги над пиломатеріалами? 2. Як відрізняються між собою різні види фанери? 3. Які технологічнівластивості фанери ви знаєте? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми вивчимо правила та порядок розмічання заготовкидля виготовлення виробу; навчимося користуватись вимірювальним та розмічальним інструментом. Ці знання і уміння стануть нам у нагодіне тільки у подальшому навчанні, а й привиготовленні будь- якого виробу з деревини. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - ознайомитись з елементами графічнихзнань; - вивчити інструменти для розмічання деревних матеріалів (фанери та ДВП) та способи їх використання; - навчитись розмічати заготовку з урахуванням припусків. V. Вивчення нового матеріалу за планом (в ході виконання практичного завдання , 30 хв.): 1. Кресленик, лінії креслення. 2. Масштаб, визначення і запис масштабу. 3. Ескіз, послідовність його виконання. 4. Інструментидля розмічання. 5. Розмічання деталей прямокутноїформи, розмічання дуг і кіл. 6. Шаблони, їх виготовлення і використання. 7. Розмічання деталей з фанери з використанням шаблона. Кресленик, лінії креслення. Кресленик– це зображення деталі, виконане за допомогою креслярських інструментів із зазначенням його розмірів, назви, масштабу і матеріалу. Кресленики мають бути однаково зрозумілимидля тих, хто їх виконує, і для тих, хто будекористуватися ними, навіть людям, якіспілкуються різнимимовами, тому що кресленик – це універсальна мова техніки.
  • 47.
    47 Розроблено єдині правилавиконання креслеників та вимоги до їх оформлення. Вони містяться в документах, якіназивають державними стандартами. Що кресленикибулизручнимидля зберігання і користування ними, їх виконують на аркушахпаперу певного розміру. Розміриаркуша креслярського паперу називають форматом. Форматаркуша визначається розмірами його сторін. У школікористуються аркушамиз розмірамисторін 297х210 мм. Цей форматпозначають А4, він є найменшим з форматів, визначених державним стандартом для виконання креслеників. Для виконання креслеників застосовують лінії різної товщини й начерку. Найчастіше ви будете застосовуватитакі лінії: суцільну товсту основну, суцільну тонку, штрихову і штрих пунктирну. Назва Накреслення Основне призначення Товщина ліній Суцільна товста Лінії видимого контуру (умовно позначають літерою s) Від 0,5 до 1,4 мм Штрихова Лінії невидимого контуру Від s/3 до s/2 Суцільна тонка Розмірній виноснілінії, лінії побудов, лінії штриховки Від s/3 до s/2 Штрих-пунктирна Осьовай центрові лінії Від s/3 до s/2 Штрих-пунктирна з двоматочками тонка Лінії згину на розгортках. Лінії, для зображення частин виробів у крайніх або проміжних положеннях Від s/3 до s/2 Масштаб, визначення і запис масштабу. Масштаб визначають відношенням розміру зображення предмета до його натурального розміру.
  • 48.
    48 На кресленикахзображення предметівзбільшують чизменшують не в довільну кількість разів. Державні стандарти визначають такі зменшення масштабів: - масштаби зменшення – 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; та ін.; - масштаби натурального розміру –1:1; - масштаби збільшення – 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; та ін.; За будь-якого масштабу зображення розмірина кресленику наносять дійсні. На полікресленика масштабизаписують так: М 2:1; М1:5; М 1:10 і т.д. Ескіз, послідовністьйого виконання. Ескізом називають зображення виробу, виконане за правиламикреслення без застосування креслярськихінструментів, без масштабу, лише додержуючись на око пропорціїміж частинами зображуваноїдеталі. Пропоную вам виконати рамки для розкладу(демонстрація рамки). Щоб правильно виконати ескіз деталі, рекомендуємо дотримуватися такої послідовності: 1. Ознайомитися з деталлю, вивчившиїї будову. 2. Визначити положення зображення на полі ескізу. 3. Послідовно розмітити й обвести контур зображення предмета. Побудову зображень на ескізах здійснюють так само, як і на креслениках. Під керівництвом іза допомогою вчителя діти виконуютьу зошитахескіз рамки для розкладу. Інструменти для розмічання. Перед виготовленням деталіпотрібної формивиконують її розмітку на матеріалі заготовки. Заготовка – частина матеріалу, достатня за розмірами та підготовлена для виготовлення з неї деталі або виробу (наприклад, відрізкифанери чи ДВП потрібного розміру).
  • 49.
    49 Розмічанням називають нанесенняконтурних ліній майбутньої деталі на заготовку. Для розмічання заготовок з деревних матеріалів використовують вимірювальніта розмічальніінструменти: лінійки, олівці, рулетки, кутники, циркулі, а також шаблони. Лінійки призначені для розмічання, вимірювання, а також для контролю поверхні деталі після обробки. Рулетка складається із круглого металевого або пластмасового футляра, у якому розташована вимірювальна стрічка певної довжиниз нанесеною на ній шкалою в метрах, сантиметрах та міліметрах. Стандартні значення довжини стрічки рулеток: 1, 2, 3, 5, 1, 2, 3, 5, 75 і 1 м. Рулетку використовують для попередніх швидкихвимірів довжини, а також для грубоїрозмітки довгомірних лісоматеріалів. Кутник призначенийдля перевірки прямого кута між частинамивиробу. Кутники бувають дерев’яні розміром 25х16х22; 50х300х24мм та металеві розміром 500х240 мм. Циркуліпризначенідля креслення дуг і кіл а розмічальнийтакож для перенесення розмірів. Розмічання деталей прямокутної форми. У якій же послідовностівиконуються розмічальніоперації? Для кращого розуміння пояснюваного матеріалу вчитель пропонуєучням виконати на заготовцірозмічання прямокутноїрамки для розкладу, демонструючиприйоми роботи на дошці. Роботу розпочинають з визначення найрівнішого ребра, від якого найкраще виконуватирозмічання. Це ребро називають базовим, а проведену поблизу базового ребра лінію, від якої виконують розмічання заготовки, називають базовою лінією. За допомогою циркуля можна досить швидко накреслитикілька дуг і кіл. Шаблони, їх виготовлення і використання.
  • 50.
    50 Проблемне питання: Аяк можна швидко розмітити декілька однакових деталей складноїформи, де багато дуг ікіл різнихрадіусів? Для розмічання декількоходнаковихдеталей складноїкриволінійноїформи застосовують шаблони. Шаблон – пристосування у виглядіпластини з обрисамиготової деталі. Розмічання за шаблонамидає змогу швидко і точно викреслити потрібну форму деталі. Для цього шаблонкладуть на поверхню заготовки, притискають або кріплять до неї й окреслюють по контуру олівцем. Учитель пропонуєучням накреслити на паперіівиготовити з картону шаблон рамки для розкладута за його допомогою розмітити малюнок рамки на фанері. В процесіроботи пояснюєнеобхідність та призначення припусків. Під час розмічання необхідно передбачатиприпуск. Припуском називають надлишок матеріалу на кінцеву обробку деталі. Припускине повинні бути завеликими або замалими. Для деталей із фанери або ДВП припуск становить від 0,5 до 2,5 мм, а для виробів із дерев’янихбрусків – від 1,5 до 7 мм. VI. Заключна частина (5 хв.) Рефлексія: що нового минавчились на уроці? Як миможемо використовуватинабуті знання і вміння? 1. Аналіз роботи учнів на уроці: типові помилки при виконанні практичних завдань, шляхиїх усунення. 2. Мотивація та повідомлення оцінок. Домашнєзавдання: опрацюватидодаткову інформацію підручника В. К Сидоренка "Трудовенавчання (для хлопців)" на ст. 57. Урок № 6 Темауроку: Процес обробкидеревних матеріалів різанням. Мета уроку:
  • 51.
    51 освітня: засвоєння знаньпро технологію різання деревних матеріалів; формування умінь вибору та використання ріжучого інструменту в залежності від властивостей матеріалу. розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: обробка матеріалів, різання, пиляння, пилка, полотно, зубці, різці, сила різання. Об’єкт навчальної діяльності: ножівка, фанера S4. Обладнання та матеріали: заготовкиз фанери або ДВП, ножівки з різними різцями, мультимедіа проектор, електронна презентація. Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (фронтальна бесіда): 1. Якийпроцес називають розмічанням деталі? 2. За допомогою якого інструменту розмічають деталіпрямокутноїформи? 3. Як розмітити деталі круглоїформи? А неправильноїформи? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми вивчимо способиручної та механічної обробкидеревинних матеріалів, будову та принцип дії ріжучого інструменту; дослідимо співвідношення сили різання та опору різних видів деревини і деревинних матеріалів. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді не тільки у подальшому навчанні, а й при виборі ріжучого інструмента для виготовлення будь-якого виробу з деревини. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - одержати загальнеуявлення про технологію пиляння; - вияснити суть різання і пиляння; - навчитись регулюватисилу різання з урахуванням опору матеріалу.
  • 52.
    52 V. Вивчення новогоматеріалу за планом (10 - 15 хв.): 1. Ручна та механічна обробка деревних матеріалів. 2. Види пилок, принцип їх роботи. 3. Різання, сила різання. 4. Пиляння. Для того, щоб виготовити будь-якийвирібз деревинних матеріалів, потрібні інструменти, за допомогою якихможна було б заготовкирозрізати, свердлитита обпилювати. Залежно від виду інструмента розрізняють ручну та механічну обробку деревинних матеріалів. Ручна та механічнаобробка деревини матеріалів – це способи обробки, внаслідок яких змінюється форма, зовнішній вигляд і розміри деревинних матеріалів. Пилка – інструмент для розрізання (розпилювання) різнихматеріалів (деревини, металів, пластмас тощо) – металева пластина з численними зубцями на робочій крайці. Усі пилки будь-якого типу працюють заоднаковим принципом. Незалежно від формиробочої поверхні пилки(довгеполотно у дворучноїпили, полотно, що звужується, в ножівки по дереву), всі вони мають різці у виглядіклину (мал. 38). Звичайний ніж як різальний інструмент має лезо, яке в перерізі має форму клина, у ручноїпилкичи дискової пилиє багато клинів (різців), розташованиху ряд. Різання полягаєв тому, що під впливом зовнішніх сил різець, який має форму клина, проникає в деревинний матеріал, перерізає волокна й видаляєзайву деревину у виглядістружки. Інколирізання може здійснюватись без утворення стружки. Наприклад, у разі розколювання дерев’яного брусасокирою. Велику чи малу силу треба прикластипід час різання залежить зокрема, від формиклину та від його розмірів. Пиляння пилкою з дрібним зубом потребує менше зусиль, прицьому поверхня пропилу утворюється більш гладенькою. Потрібну для різання силу називають силоюрізання. Сила різання залежить від твердості деревних матеріалів кутів загострення різця та вологостідеревини. Пиляння – це операція розділення деревини х матеріалів на частини за допомогою багато різцевого інструмента – пилки.
  • 53.
    53 VI. Практична робота(20 хв.) Вступний інструктаж: 1. Завдання на практичну роботу: розмітити на заготовках з деревини та деревного матеріалу прямі лінії з напрямком поздовж і поперек волокон. Оберіть інструмент для пиляння та розріжте заготовки за лініями розмітки. 2. Правила безпеки при використанні ріжучого інструменту. 3. Правильне положення інструменту при поперечному і поздовжньому пилянні. Поточний інструктаж: цільовіобходи робочихмісць з метою запобігання травматизму та надання учням допомогиу процесі виконання практичної роботи. Заключний інструктаж: аналіз роботи при виконанні практичного завдання: типові помилки та способиїх усунення. оголошення оцінок і їх мотивація. Домашнєзавдання: опрацювати запитання і завдання підручника В. К Сидоренка "Трудовенавчання (для хлопців)" на ст. 63. Урок № 7-8 Темауроку: Інструментидля ручноїобробки різанням фанери та ДВП. Лобзик . Будова лобзика. Мета уроку: освітня: засвоєння знань про інструменти для ручного пиляння деревних матеріалів та особливості пиляння ручним лобзиком; формування умінь підготовки лобзика до роботи, заміни пилочки та використання пристосувань. розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: натяжні пилки, лобзик, пиляння, підставка, шило, робоче положення, розмічання, криволінійний контур, замкнутийконтур.
  • 54.
    54 Об’єкт навчальної діяльності:підставка під чашку . Обладнання та матеріали: заготовкиз фанери, інструменти для розмічання, лобзики, натяжні пилочки, пристосування для випилювання. Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (10-15 хв.) (фронтальна бесіда): 1. Якийпроцес називають розмічанням деталі? 2. Якийспільний елемент мають усі інструменти для різання деревини? 3. Від чого залежить сила, яку треба прикладати до інструмента в процесі різання деревини? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми здобудемо знання про інструменти для ручного пиляння деревнихматеріалів та особливості пиляння ручним лобзиком; навчимося готувати лобзик до роботи, замінювати пилочки та використовувати різні пристосування та випиляємо підставку під чашку. Результатом роботина уроці будедеталь підставки, підготовлена для подальшоїобробки ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - одержати загальнеуявлення про технологію випилювання ручним лобзиком, підготовку його до роботи, заміну пилочки; - набути уміння випилювання ручним лобзиком криволінійних контурів. - навчитись регулюватисилу різання з урахуванням опору матеріалу. V. Вивчення нового матеріалу за планом (25 хв.) 1. Види інструментівдляручного пиляння.
  • 55.
    55 Для обробкидеревини застосовуютьпилкиз ненатягнутим або з натягнутим полотном. До пилок з ненатягнутим (ножовим) полотном відносяться пилка-ножівка. Пилка-ножівка – це металеве полотно з нарізанимина ньому з одного боку зубцями і ручкою з широкого боку полотна. До натяжних відносять такі пилки, в яких полотно із зубцямимає кріплення з обох боків. До таких пил належать лучкові пили та ручні лобзики. 2. Будовата принципроботи ручного лобзика. Лобзик – ручнийінструмент для пиляння тонкою натягнутою пилкою, який дає змогу отриматипропили довільно формив матеріалах невеликої товщини. Лучкова пила отримала таку назву, оскількиїї полотно кріпиться у пристрої, який має назву «лучок», мабуть, через схожість із стрілецьким луком та наявність у нього такого елементу, як тятива. Лобзик складається з металевого станка у виглядіскобиз рукояткою й двох гайковихзатискачів для закріплення пилочки. Лобзик має вузьку і тонку пилочку з дужедрібними зубчикамипилочка закріплена в дугоподібнійрамцітаким чином, щоб нахил зубців був спрямованийдо ручки. Завдякинаявності затискачів вона легко встановлюється та виймається. 3. Підготовка лобзика до випилювання Для роботи з лобзиком потрібно мати додатковеприладдя – підставку для випилювання (інколиїї називають «ластівчин хвіст» ) і шило, яке потрібне для проколювання наскрізнихотворів у заготовкахіз фанери та ДВП у разі випилювання внутрішнього контуру. Шило повинно мативістря не округлої, а гранчастоїформи. Закріплюючипилку в рамку лобзика треба пам’ятати, що дуже важливим є вибір напряму, кудибудеспрямовано вершини зубців. Звичайним вважають прийом роботи лобзиком , колирух пилки, під час якого знімається стружка, відбувається згори вниз. При цьому зубці пилкиповинні мати нахил до лобзика, а зубчастий вінець має бути повернутий назовні, а не в бік рамки.
  • 56.
    56 VI. Практична робота(40 хв.) Вступний інструктаж: Роз'яснення учням правил роботи з лобзиком. Пояснення завдання: навчитись правильно користуватись лобзиком для випилювання. Основною метою практичноїроботи є набуття умінь випилювання, тому працювати потрібно не поспішаючи, слідкуючизаправильною осанкою, положенням рук під час роботи та технікою безпеки. Поточний інструктаж: цільовіобходиробочихмісць з метою запобігання травматизму та надання учням допомогиу процесі виконання практичної роботи. VII. Заключна частина (5 хв.):  аналіз роботи при виконанні практичного завдання: типові помилки та способиїх усунення.  оголошення оцінок і їх мотивація. Домашнєзавдання: опрацювати запитання і завдання підручника В. К Сидоренка "Трудовенавчання (для хлопців)", §12, ст. 75. Урок № 9-10 Темауроку: Прийомивипилювання. Випилювання контурів деталей з фанери S4. Метауроку: освітня: закріплення знань про прийоми випилювання ручним лобзиком; формування умінь і набуття навичок випилювання, підготовки лобзика до роботи, заміни пилочкита використання пристосувань. розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянської свідомості та інтересу до праці, акуратності в роботі. Опорні поняття: деталь, складальна одиниця, розмічання заготовки, технологічний процес, технологічна документація, технологічна карта. Об’єкт навчальної діяльності: рамка для розкладу.
  • 57.
    57 Обладнання та матеріали:заготовкиз фанери, інструменти для розмічання, лобзики, натяжні пилочки, пристосування для випилювання, кресленик рамки, шаблонрамки, технологічні карти виготовлення рамки. Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (10-15 хв.) (фронтальна бесіда): 4. Якийпроцес називають розмічанням деталі? 5. Якийспільний елемент мають усі інструменти для різання деревини? 6. Від чого залежить сила, яку треба прикладати до інструмента в процесі різання деревини? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми будемо працювати над виготовленням власного виробу – настінної рамки для розкладу. Кожен з вас, користуючись здобутимина попередніхурокахзнаннями та вміннями виготовить власну рамочку для свого шкільного розкладу. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - закріпити знання про технологію випилювання ручним лобзиком, підготовку його до роботи, заміну пилочки; - набути уміння та навички випилювання ручним лобзиком прямолінійних криволінійних контурів. V. Практична робота над виготовленням виробу (55 хв.) Вступний інструктаж: 1. Приступаючи до роботи….. Знаючивластивості таких конструкційнихматеріалів як фанера та ДВП, правила розмічання заготовок та прийомивипилювання лобзиком, можна самостійно виготовити корисну річ. Як правильно діяти, беручись до виконання певного проекту? Передусім, треба визначити, буденаш виріб являти собою єдину деталь, чи будескладальною одиницею?
  • 58.
    58 Деталь – виріб,виготовлений з однорідного матеріалу без складальних операцій. Складальна одиниця– виріб, що складається з декількохдеталей, з'єднаних і зібраних у єдине ціле. 2. Розмічання заготовки за трьома рівнями складності (рівні складностіучніобирають самостійно): І рівень – усіобриси деталі виконуються за заздалегідь підготовленим шаблоном. ІІ рівень – нижня частина деталі розмічається самостійно, верхній контур – за шаблоном. ІІІ рівень – усю деталь розмічають шляхом перенесення розмірів на заготовку за допомогою креслярськихінструментів зазразком. 3. Технологічний процес виготовленнявиробу. Процес виготовлення виробу можна умовно розділитина кілька етапів, які називатимемо технологічним процесом. Технологічний процес –частина виробничого процесу, що складається із послідовнихдій, результатом якихє зміна стану заготовки(її форми, об'єму, шорсткості поверхні тощо). Технологічний процес регламентується спеціальними документами – технологічною документацією. Технологічнадокументація– графічніта текстові документи, котрі визначають технологічний процес виготовлення виробу. Основна форма технологічної документації – технологічнакарта. Необхідно пояснити учням процес використання технологічної карти. 4. Техніка випилювання ручним лобзиком. Продемонструватитехніку випилювання ручним лобзиком: правильна посадка, положення тіла, ніг і рук під час випилювання, хват лобзика та підтримування заготовки, використання пристосувань для заміни пилочок та випилювання, прийоми налаштування лобзика та випилювання. 5. Правила техніки безпеки під час випилювання. 1. Одягнути спецодяг, застібнути його на усі ґудзики та зав’язати на усі зав’язки. 2. Дістати необхідні речі для виконання практичної роботи. Непотрібніречі слід прибрати. 3. Працювати тільки справними інструментами. 4. Виконувати тільки ті роботи, які задав учитель на своєму робочому місці. 5. Інструментами працювати обережно та бережливо.
  • 59.
    59 6. Використовувати інструментита технологічне обладнання лише за призначенням. 7. Не чіпати без дозволу учителя верстати, не натискати кнопки та не крутити рукоятки. 8. Під час роботи не розмовляти, не заважати іншим, дотримуватись безпечноївідстані. 9. Стружку ні в якому разі не здувати, її слід обережно змітати спеціальною щіткою. 10. Робоче місце залишити після роботи чистим, інструменти складеними. Про всі нестандартніситуації(травми, вихід з ладу верстатів, поламка інструментів) відразу доповідати учителю для вжиття необхіднихзаходів Поточний інструктаж: Цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні роботи, контролю організаціїробочого місця, правильноїосанкита положення рук при випилюванні. Особливу увагу слід звернутина дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконуватине поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від правильноїроботи лобзиком на початкових етапах випилювання залежать подальшінавичкироботи та її успішність. VI. Заключна частина (15 хв.) 1. Аналіз роботи учнів над практичним завданням: типові помилки та способи їх усунення, дотримання техніко-технологічних вимог до випилювання, уміння користуватись інструментом та пристосуваннями, правильний вибір інструменту та пристосувань, дотримання правил техніки безпеки тощо. 2. Мотивація та оголошення оцінок за роботу на уроці під час оцінювання роботи учнів над практичним завданням обов'язково врахувати рівень складностірозмітки заготовки, обраний кожним учнем). 3. Перспективне завдання – виконання тренувальних фізичних вправ для плечового поясу та рук. Домашнєзавдання: читати §13 підручника В. К. Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців), знайти відповідіна запитання і завдання на ст. 81, ознайомитись із рубрикою "Цікаво знати".
  • 60.
    60 Урок № 11-12 Темауроку:Випилювання контурів деталей з фанери S4. Метауроку: освітня: закріплення знань про прийоми випилювання ручним лобзиком; формування умінь і набуття навичок випилювання, підготовки лобзика до роботи, заміни пилочкита використання пристосувань. розвиваюча: розвиток світогляду, пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянської свідомості, поваги та інтересу до праці, акуратностів роботі. Опорні поняття: деталь, складальна одиниця, розмічання заготовки, технологічний процес, технологічна документація, технологічна карта. Об’єкт навчальної діяльності: рамка для розкладу. Обладнання та матеріали: заготовкиз фанери, лобзики, натяжні пилочки, пристосування для випилювання, технологічнікарти виготовлення рамки. Тип уроку: практична робота. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (10-15 хв.) (фронтальна бесіда): 7. яким способом ви виконувалирозмічанням деталі? 8. Якийспільний елемент мають усі інструменти для різання деревини? 9. Від чого залежить сила, яку треба прикладати до інструмента в процесі різання деревини? 10. "Мікрофон": правила безпеки під час практичної роботи. ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми будемо працювати над виготовленням власного виробу – настінної рамки для розкладу.
  • 61.
    61 Кожен з вас,користуючись здобутимина попередніхурокахзнаннями та вміннями виготовить власну рамочку для свого шкільного розкладу. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - закріпити знання про технологію випилювання ручним лобзиком, підготовку його до роботи, заміну пилочки; - набути уміння та навички випилювання ручним лобзиком прямолінійних криволінійних контурів. V. Практична робота над виготовленням виробу (60 хв.) Вступний інструктаж: Нагадатиучням про необхідність дотримання технологічного процесу випилювання, дотримання правил техніки безпеки та організації робочого місця. Поточний інструктаж: Цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні роботи, контролю організаціїробочого місця, правильноїосанки та положення рук при випилюванні. Особливу увагу слід звернутина дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконуватине поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від правильноїроботи лобзиком на початкових етапах випилювання залежать подальшінавичкироботи та її успішність. VI. Заключна частина (10 хв.) 1. Аналіз роботи учнів над практичним завданням: типові помилки та способи їх усунення, дотримання техніко-технологічних вимог до випилювання, уміння користуватись інструментом та пристосуваннями, правильний вибір інструменту та пристосувань, дотримання правил техніки безпеки тощо. 2. Мотивація та оголошення оцінок за роботу на уроці. Домашнєзавдання: повторення раніше пройденого матеріалу з теми "Види інструментів". Урок №13-14 Тема уроку: Прийоми свердління фанери та ДВП.
  • 62.
    62 Мета: освітня: сформувати вучнів поняття про технологічний процес свердління фанери та ДВП; ознайомитись з будовою свердла та їх типами; прийомами свердління та пристосуваннями; навчити свердлити отвори у фанері та ДВП; розвиваюча: розвиватиполітехнічний світогляд; виховна: виховувати відповідальність зарезультат роботи. Опорні поняття: свердління, свердло, будова свердла, коловорот, дриль, патрон Обладнання: столярнийверстат, ручнийдриль (коловорот), свердла, електронна презентація із зображеннямирізних видів свердел та різальних частин інструментів, технологічним процесом різання свердлінням, мультимедійнийкомплекс, заготовкидля свердління, набір інструментів для розмічання фанери та ДВП. Тип уроку: комбінований. План уроку: I. Організаційна частина (2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.): 1. Якийтехнологічний процес називають різанням? 2. Які різальні інструменти застосовують у деревообробці під час виготовлення виробів? 3. Які властивості фанери та ДВП найяскравіше розкриваються під час різання? III. Мотиваціянавчальної діяльності учнів (2 хв.). Розглянувшитему уроку миознайомимося з інструментамита пристосуваннямидля свердління отворів у фанері та ДВП, навчимося користуватися свердлильним інструментом та устаткуванням. Новізнання та уміння стануть у нагодів майбутньому житті під час виконання побутових ремонтних робіт та для реалізації власного хобі. IV. Вивчення нового навчального матеріалу (20 хв.) 1. Поняття про свердління.
  • 63.
    63 2. Правила свердління 3.Правила безпечноїпраці під час свердління Поняття про свердління. Свердління виконують за допомогою різнихза конструкцією та призначенням свердел. Усі свердла мають три основні частини: різальну робочу і кріпильну . Різальна частина спірального свердла має дві різальнікромки у форміклина. Заглиблюючись у деревину, вонизрізують певний її шар. Між різальними ребрами вздовж робочоїповерхні розміщені спіральніканавки, за допомогою яких зрізані частини деревини відводяться на поверхню заготовкиу вигляді стружки. Робоча частина свердла має дві спіральні стрічки, призначені для спрямування свердла та зменшення його тертя об стінки отвору. Хвостовик та лапка свердла слугують для його закріплення у певному пристрої або механізмі. Правила свердління 1. Перед свердлінням треба розмітити центр майбутнього отвору. Розмітку центру отвору у деревині можна виконати олівцем або шилом. 2. Щоб мати рівні краї отвору на виході свердла і захистити кришку верстата від пошкодження, під заготовку слід закластидошку, яку слід притиснути струбциною до кришки верстата. 3. Обрати свердло відповідного діаметра і закріпити у дрилі(коловороті) таким чином, щоб його вісь збігалася з віссю патрона. 4. Установити свердло у центр майбутнього отвору під прямим кутом до заготовки. 5. Під час свердління долонею лівоїруки натискати на упор коловорота або дриля, а правою рукою обертати рукоятку. Напрям обертання має бути за годинниковою стрілкою. 6. Наприкінці свердління натиск на упор треба зменшувати. Правилабезпечноїпраціпідчас свердління 1. Неможна триматиколоворотабодрильсвердломдосебе!
  • 64.
    64 2. Перед свердліннямотворів треба надійно закріпити заготовку і підкласти під неї дошку. 3. Свердло маєбутизакріпленев патроніміцно, без перекосів. 4. Подачу свердла під час роботи треба здійснювати плавно, без ривків. 5. Натиск на упор коловорота (дриля) на початку та наприкінці свердління повинен бути невеликим, обертання рукоятки — повільним. 6. Забороняється контролювати якість обробки і чистити отвір від стружки пальцямирук! 7. Не можна здмухувати стружку з поверхні виробу, її треба змітати спеціальною щіткою. V. Практична робота (40 хв.) Виконання тренувальнихвправ. Свердління отворів у деталяхмайбутнього виробу. Вступний інструктаж: Пояснити учням важливість правильного розмічання майбутніх отворів. Повторити правила та техніку розмічання. Наголоситина необхідність обережного поводження з гострим інструментом та дрилем. Поточний інструктаж: Цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні роботи, контролю організаціїробочого місця, правильноїосанкита положення рук при користуваннідрилем. Особливу увагу слід звернутина дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконувати не поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від правильноїрозмітки деталі залежить точність виконання всієї роботи. VI. Закріплення набутих знань (5 хв.). - обґрунтуйте, чому наприкінці свердління натиск на упор і швидкість обертання треба зменшити. - з якою метою перед свердлінням під заготовку підкладають дошку? - запропонуйте найбільш раціональний спосіб свердління отворів одного діаметра в кількох тонких деталях. Проблемне питання: як просвердлити глухийотвір? VIІ. Заключна частина (5 хв.)
  • 65.
    65 Аналіз допущенихпомилок тапояснення способів їх усунення. Контроль якості та само оцінювання виконаної роботи за критеріями: 1. точність свердління в наміченому місці; 2. чистота свердління отворів; 3. дотримання правил техніки безпеки. Домашнєзавдання: опрацювати запитання до §§ 14-15 підручника В. К. Сидоренка "Трудовенавчання (для хлопців). Урок №15-16 Тема уроку: Процес підготовкидеталейвиробу до оздоблення. Мета: освітня: сформувати в учнів поняття про технологічний процес оздоблення виробів з фанери та ДВП; ознайомитись з інструментами та порядком підготовки виробу до оздоблення; прийомами підготовки поверхні до оздоблення; навчити прийомів обпилювання та шліфування деталей виробів з фанери та ДВП; розвиваюча: розвиватиполітехнічний світогляд; виховна: виховувати відповідальність за результат роботи, акуратність у роботі. Опорні поняття: оздоблення виробу, підготовка поверхні, покриття, шліфування, шпаклювання, ґрунтування, рашпіль, надфіль, шліфувальна шкурка. Обладнання: набір рашпілів, набір надфілів, шліфувальна шкурка, деталі виробів, столярнийверстат, струбцини, електронна презентація, мультимедійний комплекс, заготовкидля виготовлення державки, набір інструментів для розмічання фанери та ДВП, клей столярний. Тип уроку: комбінований. План уроку:
  • 66.
    66 IV. Організаційна частина(2 хв.) Рапортчергового учня. V. Актуалізаціяопорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.): "Мікрофон": порядок свердління отворів у фанері та ДВП. VI. Мотиваціянавчальної діяльності учнів (2 хв.). Розглянувшитему уроку миознайомимося з інструментамита пристосуваннямидля підготовкидеталейвиробів з фанери та ДВП до оздоблення, навчимося користуватися цим інструментом та пристосуваннями. Нові знання та уміння стануть у нагодів майбутньому житті під час виконання побутовихремонтних робіт та для реалізації власного хобі. IV. Вивчення нового навчального матеріалу (20 хв.)(під час пояснення теоретичного матеріалудоцільно паралельно дати змогуучням розглянути інструмент та спробувати ним працювати). 1. Суть поняття "оздоблення", основні етапи. Оздоблення полягаєв нанесенні на поверхню виробу або деталі декоративного покриття, яке поліпшуєїї зовнішній вигляд та захищає від впливу навколишнього середовища. Основні етапи оздоблення виробів з деревини такі: - Підготовка поверхні деталі; - Нанесення захисного декоративного покриття, яке може бути прозорим або непрозорим. 2. Основні операції з підготовки поверхні. Підготовка поверхні під оздоблення зазвичай проводиться трьома етапами: зачищення та шліфування, шпаклювання, ґрунтування. Зачищення та шліфування – зрізування нерівностей на деталяхта виробах з деревини або деревних матеріалів. Якщо розміри таких нерівностей досить великі, то для їх зрізування використовують інструмент, що має форму плоского бруска з металу, на поверхню якого нанесені насічки. Такий інструмент для обробкидеревини називають рашпілем. Для зняття дрібних нерівностей, а також для вирівнювання лінії внутрішнього контуру використовують надфілі. Надаліповерхні, що потребують обробки, зачищають за допомогою шліфувальноїшкурки.
  • 67.
    67 Шліфувальна шкурка –гнучкийріжучийінструмент,що складається з паперового або тканого полотна з наклеєними на нього гострими зернами абразивного матеріалу (наждак, склянийпорошок тощо). Лабораторно-практична робота: Виготовлення державки для наклеювання шліфувальноїшкурки.(20 хв) Користуючись інструкційними картамиучні виготовляють основи(державки) для наклеювання шліфувальноїшкурки. Вступний інструктаж: пояснити учням призначення держаки, порядок виконання роботи, правила безпеки. Поточний інструктаж: цільові обходи робочихмісць з метою надання допомогиучням у виконанні роботи та контролю дотримання правил техніки безпеки. 3. Способи підготовки поверхні виробу до оздоблення. Практична робота: підготовка поверхнірамки для розкладу до оздоблення.(20 хв.) Вступний інструктаж: Під час роботи рашпілем або надфілем деталь обов'язково має бути закріплена в затискачах столярного верстака або прикріплена до робочого столу струбциною. Рашпіль треба тримати обома руками(продемонструватиучням кріплення деталі та прийомиобпилювання крайок деталей рашпілем). Далі підготовку виробу до оздоблення продовжують задопомогою шліфування. Шліфовку спочатку виконують крупнозернистою шліфувальною шкуркою, після стирання глибокихподряпинна поверхні деталі переходять до використання дрібнозернистоїшкурки. Для зручностів роботі шкурку будемо кріпитидо виготовленоїдержавки, використовуючистолярнийклей – він не токсичний, екологічно чистий (безпечний) та дужешвидко висихає. Працюючикрупнозернистою шліфувальною шкуркою, їїтреба рухати з невеликим натиском як вздовж, так і впоперек волокон. Переходячидо роботи з дрібнозернистою шліфувальною шкуркою, треба робитизворотно-поступальні рухи тількивздовж волокон.
  • 68.
    68 Шліфуватиможна тільки сухийматеріал, хоча для збільшення якості зашліфованоїповерхні її можна трохи зволожуватиі, після повного висихання деталі, продовжуватишліфування. Поточний інструктаж: Цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні роботи, контролю організаціїробочого місця, правильноїосанкита положення рук при зачищенні та шліфуваннідеталей, виборі інструментів та пристосувань. Особливу увагу слід звернутина дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконувати не поспішаючи, дотримуючись технологічнихправил. Пояснити учням, що від правильної підготовкидеталідо оздоблення залежить якість виконання всієї роботи. V. Заключна частина (5 хв.) 1. Аналіз допущенихпомилок та пояснення способів їх усунення. 2. Контроль якості та само оцінювання виконаної роботи за критеріями: 1) Готовність деталідо оздоблення. 2) Дотримання технологічного процесу. 3) Дотримання правил техніки безпеки. 4) Відповіді на питання вчителя. Домашнєзавдання: опрацювати запитання до §§ 16-17 підручника В. К. Сидоренка "Трудовенавчання (для хлопців), прочитати додаткову інформацію на стор. 103. Урок № 17-18 Тема уроку: Способиз'єднання деталей із фанери та ДВП. Мета: освітня: сформувати в учнів поняття про технологічний процес з'єднання деталей виробів; ознайомитись з принципами вибору способів з'єднання та порядком підготовки деталей виробу до виконання з'єднань, пристосуваннями для притискання та фіксації деталей; навчити прийомів виконання з'єднань деталей виробів з фанери та ДВП; розвиваюча: розвиватиполітехнічний світогляд; виховна: виховувати відповідальність за результат роботи, акуратність у роботі.
  • 69.
    69 Опорні поняття: з'єднаннядеталей, кріпильний елемент,, цвяхи, клейове з'єднання. Обладнання: цвяхи, деталі виробів, столярнийверстат, струбцини, набір інструментів для розмічання фанери та ДВП, клейстолярний, молоток, плоскогубці, кліщі, технологічнікарти. Тип уроку: практична робота. План уроку: VII. Організаційна частина (2 хв.) Рапортчергового учня. VIII. Актуалізаціяопорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.) (фронтальна бесіда): 1) Які інструменти використовуються для підготовки деталей виробу до оздоблення? 2) Якийпорядок підготовкидеталей до оздоблення? 3) Чим відрізняється рашпіль від надфіля? 4) За допомогою яких пристосувань шліфувальна шкурка утримується під час роботи? IX. Мотиваціянавчальної діяльності учнів (2 хв.). Виконавши практичнезавдання ми навчимося правильно обирати видита способиз'єднання деталей виробів з деревини та деревинних матеріалів, підбирати та використовуватикріпильні елементи. Нові знання та уміння стануть у нагодів майбутньому житті під час виконання побутовихремонтних робіт та для реалізації власного хобі. IV. Вивчення нового навчального матеріалу 1. Види з'єднань деталей виробу. Коли наша рамочка для розкладу ужевідшліфована іпідготовлена до оздоблення приєднаємо до неї невеличку поличку для олівця. Поличку також виріжемо з фанери, обпиляємо та відшліфуємо. Учні випилюють поличку для олівця за технологічноюкартою, обпилюють її та шліфують. Розглянемо, яким чином можна приєднати поличку до рамки? Найбільш простий спосіб з'єднання – це з'єднання за допомогою цвяхів.
  • 70.
    70 Цвях – кріпильнийелементдля з'єднання деталей із деревини та деревинних матеріалів. Крім скріплення деталей цвяхами, використовують також з'єднання за допомогою клею. Під склеюванням розуміють з'єднання одноріднихабо різнорідних матеріалів за допомогою клею –матеріалу, який має високу з'єднувальну здатність і після затвердіння міцно утримуєсклеюваніповерхні. Кріплення деталей за допомогою цвяхів називають механічним видом з'єднання. Правила з'єднання цвяхами: 1. Завждиприбивають тонку деталь до більш товстої. 2. Діаметр і довжина цвяхів мають відповідати розмірам з'єднуваних деталей. При цьому діаметр цвяха має бути не більше ¼ товщини більш тонкої деталі. Довжина цвяха має бути не менше потроєної товщини тонкої деталі. На цьому етапідоцільно запропонувати учням проекспериментуватиз неправильно іправильно підібраними цвяхами, використовуючи відходи деревини та деревиннихматеріалів. Обов'язково потрібно обговорити результати експериментів, допомогти учням зрозуміти, що від правильного вибору кріпильнихелементів може залежати цілісність деталей іконструкціїв цілому. 2. Порядок виконання кріплення. Для з'єднання деталей за допомогою цвяхів знадобляться такі інструменти: - Молоток масою 150-200 г.; - Плоскогубцідля утримання цвяха; - Кліщі для видалення цвяха в разі його згинання під час забивання. Перед забиванням цвяхів треба намітити потрібні місця олівцем, потім наколотишилом. Відстань між цвяхами має бути: впоперек волоконне менше 4 діаметрів цвяха, вздовж волокон – не менше ніж 15 діаметрів цвяха. Молоток тримають на відстані 20-30 мм від кінця ручки. Напрям удару молотка повинен співпадатиз лінією стрижня цвяха. Перші ударимають бутикороткими та несильними, потім можна вдарятина повну силу. Цвях притримують рукою або плоскогубцями. 3. Правила безпечної праці під час роботи з молотком:
  • 71.
    71 1. Перед початкомроботи прибрати з верстака (робочого місця) зайвий інструмент. 2. Упевнитись у тому, що молоток міцно закріплений на ручці за допомогою клину. 3. Ручка молотка не повинна мати тріщин і сколів. 4. Під час забивання цвяхів контролюйтесвої рухи з метою запобігання отримання травм оточуючими. Учні виконують кріплення деталей рамки. 4. Клейові з'єднання деталей з фанери та ДВП. Одним із способів з'єднання деталей є клейові з'єднання, також знаєте що є різні види і типи клеїв та клеючихсумішей. Деталі з деревинних матеріалів (зокрема, фанери) склеюють уздовж або впоперек волокон, у випадку з ДВП деталі можуть розташовуватись довільно. Для склеювання деталей у шкільнихмайстернях використовують клейПВА та водно- дисперсний клей-експрес "Момент-столяр", оскількивіндужезручнийу роботі, не токсичний і випускається промисловістю готовийдо використання. Процес склеювання не залежить від виду клею, і його виконують у такій послідовності: 1) підготовленіповерхні деталей очистити від пилу та бруду; 2) Розмістити деталі на підкладній дошці, підготувавши їх до склеювання; 3) Клей наносити на обидві з'єднувані деталі суцільним тонким шаром, рівномірно розподіляючи його на поверхні. Для невеликих поверхонь використовують вузенькі пензлики, а для великих площин – широкі малярні пензлі. 4) Деталі з нанесеним клеєм витримати на повітрі для більшого просочення клеєм, потім з'єднати їх разом. Час витримування залежить від обраного типу клею. 5) Надійно стиснути з'єднані деталі струбциною або в затискачах верстака, стежачи, щоб деталі не змістились одна відносно одної. 6) Не можна склеювативологідеталі! 5. Правила безпечної праці під час з'єднання склеюванням. 1) Працюватипотрібно обов'язково в спецодязі. 2) Уникайте потрапляння клею на шкіру. 3) Під час склеювання деталей обов'язково користуйтесь підкладною дошкою. 4) Не підносьте робочі клейовірозчини близько до обличчя.
  • 72.
    72 5) Після виконаннясклеювання добре вимийте руки з милом, очистіть інструменти та пристосування, провітріть приміщення. Учні виконують склеювання рамки та декоративнихелементів. Поточний інструктаж. Цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні роботи, контролю організаціїробочого місця, виборі інструментів та пристосувань. Особливу увагу слід звернутина дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконуватине поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від дотримання технологічної послідовності виконання кріплень залежить якість і міцність виробу. V. Заключна частина (15 хв.) 1. Аналіз допущенихпомилок та пояснення способів їх усунення. 2. Контроль якості та само оцінювання виконаної роботи за критеріями: 1) Правильність вибору елементів кріплення та розмічання місць кріплення. 2) Дотримання технологічного процесу. 3) Дотримання правил техніки безпеки. 4) Відповіді на питання вчителя. Домашнєзавдання: опрацювати додаткову інформацію до §§ 16-17 підручника В. К. Сидоренка "Трудовенавчання (для хлопців). Урок № 19-20 Тема уроку: Оздоблення виробів із фанери та ДВП Мета: освітня: сформувати в учнів поняття про види оздоблення виробів з фанери та ДВП, технологічний процес оздоблення випалюванням, лакуванням та фарбуванням; ознайомити з принципами вибору способів оздоблення, інструментами та пристосуваннями для виконання оздоблювальних робіт; навчити прийомів виконання оздоблення випалюванням, фарбуванням ілакуванням. розвиваюча: розвивати політехнічний світогляд, почуття прекрасного та просторову уяву; виховна: виховувати любов до народних промислів, повагу до українських традицій та вірувань, відповідальність за результат роботи,
  • 73.
    73 акуратність у роботі. Опорніпоняття: оздоблення, лаки, текстура, шпаклювання пензлі, фарби, ґрунтування, фарби, випалювання, нагрівальнийелемент, перенесення малюнка, техніки випалювання, лакофарбовіматеріали, прийомифарбування. Обладнання: столярнийверстат, струбцини, шпателі, пензлики, випалювач, акриловіфарби, лак. Тип уроку: комбінований. План уроку: X. Організаційна частина (2 хв.) Рапортчергового учня. XI. Актуалізаціяопорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.) (фронтальна бесіда): 5) Які інструменти використовуються для підготовки деталей виробу до оздоблення? 6) Якийпорядок підготовкидеталей до оздоблення? 7) Якимиспособамиможна кріпити деталі між собою? XII. Мотиваціянавчальної діяльності учнів (2 хв.). Коли ми ознайомимось з темою уроку та виконаємо практичнезавдання ми навчимося правильно обирати види та способи оздоблення деталей виробів з деревини та деревинних матеріалів, підбиратита використовуватилакофарбові матеріали. Нові знання та уміння стануть у нагодів майбутньому житті під час виконання побутовихремонтних робіт та для реалізації власного хобі. IV. Вивчення нового навчального матеріалу. 1. Види оздоблення виробівіз фанери та ДВП. Узагальнено всі види оздоблення можна поділити на такі: прозоре, непрозоре та художнє. До прозорихвидів оздоблення відносять лакування. Лаками називають розчинплівкоутворюючихречовинв органічних розчинникахабо воді, що після висихання утворює тверду прозору однорідну плівку. Головною метою прозорого лакування є збереження та виявлення природної текстури та кольору деревини.
  • 74.
    74 Непрозоріспособи оздоблення деревини(фарбування) застосовують для виробів з деревини, котра не має гарної текстури (тополя, липа) або колина поверхні матеріалу помітні значні недоліки(сучки, тріщини та сколи), хоча можливевикористання непрозорого покриття поверхні виробу із цінних порід деревини, якщо хочуть досягтипевного художнього чистилістичного рішення. Непрозореоздоблення деревини фарбами та емалямивиконують по зашпакльованійта заґрунтованійповерхні. Шпаклювання – технологічна операція, пов'язана із замазуванням тріщин та сучків пастоподібною масою (шпаклівкою) задопомогоюшпателя. Шпатель – гумова, дерев'яна, пластмасова або сталева пластина з ручкою. Ґрунтування – технологічна операція, пов'язана з покриттям виробу розрідженимисумішамиоліфи або лаків (ґрунтовками). Для непрозорого оздоблення виробів з деревини частіше за все використовують масляніабо емалеві фарби. Масляні фарби – це суміш пігментів (барвників) з оліфою (прозорою рідиною на основі рослинних масел). Емалеві фарби – це суміш пігментів (барвників) та лаків. До художнього оздоблення виробів з деревинних матеріалів відносять також випалювання та розпис. Випалювання – нанесення на ретельно відшліфовану поверхню фанери або ДВП малюнка, шляхом зміникольору деревиниза рахунок її горіння в місцях торкання до неї розжареного пера випалювача. Випалювач – електричний прилад з ручкою, у якій зафіксовано нагрівальний елемент. Розпис фарбами виконують по відшліфованійта заґрунтованійповерхні художнімипензликамиз натуральним або штучним ворсом. Для розпису треба використовуватиукриваючівиди фарб. Укриваюча здатність – це здатність фарбипри нанесенні її тонким рівномірним шаром на поверхню виробу робити невидимимикольори, розташовані під нею. До фарб з гарною укриваючою властивістю належать гуаш та акриловіі темперні художні фарби. 2. Обробка поверхні виробу випалюванням. Випалювання по дереву – традиційний прийом художнього оздоблення виробів з деревини. Такий вид художнього оздоблення виконують задопомогою випалювачів з регульованим або нерегульованим нагрівом пера.
  • 75.
    75 Для перенесення малюнкана фанеру використовують копіювальнийпапір або техніку клітинкового малюнка. Після того, як малюнок перенесено на заготовку випалювач вмикають для розігріву та визначають техніку випалювання, якою й виконають оздоблення. Випалюватиможна або ставлячиточки вздовж контурів малюнка, або проводячипо цих контурах лінії, можна також поєднуватиці два прийоми. Також розрізняють плоскета глибокевипалювання. Плоскевипалювання є найбільш простим за своїм виконанням – це випалювання малюнка тількиза його контурамина рівні площиниповерхні виробу. Під час глибокого випалювання випалюють самефонову поверхню, при цьому вона контрастує з частинамималюнка, які залишаються світлимиі зберігають колір деревини. Контраст – різка відмінність, протиставлення (темна випалена поверхня протиставляється світлому полю малюнка). Працюючиз випалювачем обов'язково слід дотримуватись такихправил техніки безпеки: 1. Виконуйте роботи з випалювання обов'язково в спецодязі. 2. Прилад вмикайте тільки з дозволу вчителя. 3. Перед вмиканням приладу підготуйте все для випалювання (підібрати заготовку, перенести на неї малюнок). 4. Не нагрівайте перо до світло-червоного кольору. 5. Після 10-15 хв. роботи вимикайте прилад на 2-3 хв. 6. Періодично провітрюйте приміщення. 7. Вимикайте випалювач, колизалишаєте робоче місце. 3. Практична робота: Оздоблення поверхні виробу лакофарбовим покриттям. Вступний інструктаж. Лакофарбовіпокриття наносять на виріб для того, щоб надати йому та окремим деталям гарного зовнішнього вигляду та для захисту поверхні виробу від зовнішніх впливів (вологи, пилу, бруду). Послідовність виконання операцій під час оздоблення виробів лакофарбовимипокриттями: Лакування виробу
  • 76.
    76 Прозоре лакування Непрозорелакування 1 Попередня обробка(зачищення, шліфування) 1 Попередня обробка(зачищення, шліфування) 2 Ґрунтування 2 Ґрунтування 3 Лакування 1 3 Шпаклювання 4 Проміжне шліфування 4 Проміжне шліфування 5 Лакування 2 5 Фарбування 1 6 Проміжне шліфування 7 Фарбування 2 Художнє оздоблення виробу випалювання Розпис Непрозоре лакування 1 Попередня обробка(зачищення, шліфування) 1 Попередня обробка(зачищення, шліфування) 2 Нанесення контуру малюнка 2 Ґрунтування 3 Випалювання по нанесених контурах 3 Шпаклювання 4 Лакування 1 4 Проміжне шліфування 5 Проміжне шліфування 5 Фарбування 6 Лакування2 6 Виконання розпису 7 Лакування Учні виконують оздоблення виробів за вибором. Поточний інструктаж. Цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні роботи, контролю організаціїробочого місця, виборі техніки оздоблення, інструментів та пристосувань. Особливу увагу слід звернутина дотримання правил техніки безпеки (робоча зона, користування інструментом) та зосередити увагу учнів на тому, що роботу слід виконувати не поспішаючи, дотримуючись технологічних правил. Пояснити учням, що від дотримання технологічної послідовностівиконання кріплень залежить якість оздоблення та зовнішній вигляд (естетичність) виробу. V. Заключна частина. 1. Аналіз допущенихпомилок та пояснення способів їх усунення. 2. Контроль якості та само оцінювання виконаної роботи за критеріями: 1) Правильність вибору способу оздоблення.. 2) Дотримання технологічного процесу. 3) Дотримання правил техніки безпеки. 4) Відповіді на питання вчителя.
  • 77.
    77 Домашнєзавдання: читати §24 підручника В. К. Сидоренка "Трудове навчання (для хлопців). Урок №21 Темауроку: Знаряддя праці, які використовують у побуті. Метауроку: освітня: засвоєння знань про використовувані у побуті знаряддя праці; формування умінь здійснювати класифікацію знарядь праці відповідно до їх призначення, розрізняти побутові знаряддя праціта користуватись ними. розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: виробництво, праця людини, предметипраці, засоби праці, пристрій, механізм, простий механізм, блок, історія розвитку знарядь праці, побутові знаряддя праці Обладнання та матеріали: мультимедіа проектор, електронна презентація,. інструменти та пристосування, використовуванів побуті, моделідля їх застосування Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (мікрофон): Що таке технологія? Чи можна назвати технологічною діяльність людиниу побуті? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми розглянемо загальну характеристику знарядь праці, ознайомимося з різними видами знарядь праці та їх використанням, навчимося користуватись побутовимизнаряддями
  • 78.
    78 праці та доглядатизаними. Ці знання і уміння стануть нам у нагодіне тільки у подальшому навчанні, а й у побутовійдіяльності вдома: для виконання ремонтних робіт чи допомого батькам. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - навчитися характеризувати знаряддя праціза їх призначенням та галуззю використання; - навчитись правильно вибирати інструменти та пристосування для виконання побутовихремонтних робіт. V. Вивчення нового матеріалу за планом (10-15 хв.): 1. Процес виробництва. Сучасна людина живе одночасно в двох середовищах – штучному і природному. Природне середовище –це все те, що з'явилося на планеті Земля ще задовго до появилюдиний існує зараз:ліси, поля, ріки, озера, гори. Сама людина також є частиною природи. Все створене людиною упродовж тривалого часу на землі і є штучним середовищем. Цілеспрямована і спеціально організована взаємодія людиниз природою з метою створення необхідних для свого повноцінного існування речей являє собою процес виробництва. Процес виробництва включаєтри складові: праця людини, предмети праціі засоби праці. Праця людини – це зусилля людини(фізичніі розумові), спрямованіна виконання трудовихдій. Залежно від того, які зусилля спрямованіна виконання конкретних трудових дій, розрізняють працю фізичну і розумову. Предмети праці – це все те, із чого виготовляються потрібнілюдинідля побуту і виробництва речі у виглядінайрізноманітніших матеріалів (деревина, метал, пластмаса, тканини, будівельніматеріали тощо). Засоби праці – це насамперед знаряддя праці (інструменти, верстати, механізми і машини), за допомогою якихлюдивпливають на предметипраці.
  • 79.
    79 Вирішальна роль середних належить машинам (верстати, преси,ю підйомні крани тощо). 2. Механізми впроцесі виробництва. Тисячіроків люди працювали, використовуючипереважно силу власних м’язів. Але можливостім’язів людини обмежені. Найсильніші люди планети можуть переміщати вантажі масою 200—250 кг. На сьогодніважко уявити, як піднімали важкі кам’янібрили, з яких будували піраміди у СтародавньомуЄгипті, колони, куполи та дзвонипід час зведення фортець, величних храмів і палаців в інших країнах. Отже, вже в далекі часивиникла потреба мати пристрої,якіб дали можливість допомагатизводитивеликі споруди, полегшуючи працю людини, й отримати виграш у силі. Пристрої, призначені для збільшення сили чи зміни її напрямку, дістали назву механізмів. Найбільш поширеними і простимимеханізмами є важіль, блок, коловорот, клин, гвинт, колесо та інші. За допомогоютаких механізмів люди в далеку давнину і будували величні споруди. Простімеханізми — це не що інше, як знаряддя праці. Механізми, що складаються з двох або більшепростих механізмів, з’єднаних між собою, називають складнимимеханізмами. Таким складним механізмом є, наприклад, звичайніножиці. Вони складаються з двохз’єднаних між собою важелів, заточених у виглядіклина. Прикладамискладнихмеханізмів, якими людина користується в побуті, є з’єднані між собою замок та ручка дверей; консервний ніж, у якому використані важіль і клин; домкрат, що складається з важеля та гвинта тощо. Лабораторно-практична робота: "Класифікація предметів і засобів праці для різних професій". Вступний інструктаж. Для виконання лабораторно-практичноїроботивикористовуються карточкиз зображеннямирізних предметів праці, засобів праці та малюнків-ознак професій. Необхідно визначити відповідність зображень та занести в таблицю. 3. Побутові знаряддя праці.
  • 80.
    80 Щоб виконати будь-якусправу, навіть удома необхідно мати під рукою потрібні інструменти: без ножа ви не зробите салат; без ручкине напишете листа; без пензля і фарб не пофарбуєте вікно чи двері. Без інструментів вдома не можна зробити навіть найдріб’язковішийремонт. Найбільш поширеним і часто уживаним у домашніхумовахінструментом є викрутка. За допомогою викруткизагвинчують гвинтита шурупи. Складається викрутка з головки(робочоїчастини), стержня і рукоятки. Залежно від форми головкиробочоїчастини викруткиїх ділять на шліцьові і хрестоподібні Досить часто в побуті використовують різноманітні види гайковихключів. Вони стають потрібними під час ремонту електропобутовихприладів, санітарно- технічної арматури. Гайкові ключі— важливий інструмент для обслуговування велосипеда. Але для цього вже потрібно кілька різних видів ключів. Звичайний гайковийключ миє по одному ріжку з двохбоків. Кожний конкретний ключ призначенийдля гайки конкретного розміру. Досить зручнимиє комбінованіключі. З одного боку такий ключ ріжковий, з іншого - накидний. Колінчасті гайкові ключізручнідля роботи у важкодоступнихмісцях, такі ключіза формою схожі на букву «S». Досить часто стають в нагодіторцеві ключі. Нимизручно користуватися, коли гвинт чи гайка розташовані в місцях, де неможливо розмістити ріжковий чи накидний ключ. Лабораторно-практична робота: "Класифікація побутових знарядь праці". Практична робота виконується під керівництвом учителя. Для виконання роботи слід забезпечити кілька комплектів (за кількістю робочихмалихгруп) побутовихзнарядь праці(викрутки, гайковіключі, плоскогубці, молотки тощо)та моделідля їх використання. Входіроботи учніописують інструмент, визначають його використання та техніку роботи, вчаться працювати інструментом. VI. Заключна частина. Підсумок уроку: 1. Які нові поняття ви сьогоднізасвоїли? 2. Яких нових умінь набули на уроці? Оголошення оцінок та їх мотивація. Домашнєзавдання: В. К. Сидоренко "Трудовенавчання (для хлопців), §25- 26, прочитати цікаву інформацію на стор. 158-159.
  • 81.
    81 Урок №22 Темауроку: Поняттяпро деталь. Способи отримання деталей. Метауроку: освітня: засвоєння знань про види деталей та способи їх виготовлення; формування умінь визначати способи виготовлення деталей відповідно до їх призначення, обирати оптимальний спосіб виготовлення деталей обраного виробу. розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: деталь, машина, техніка, типові деталі, спеціальні деталі, різання, штампування, лиття. Обладнання та матеріали: мультимедіа проектор, електронна презентація,. Зразкидеталей виробів з деревини, металу та штучних матеріалів, складальна одиниця у зборі (табурет, коробочка, підставка тощо). Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (мікрофон): Що таке деталь? Чи можна назвати деталлю ручку молотка? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми вивчимо поняття деталі та ознайомимося з різними видами деталей та їх призначенням, навчимося розрізняти способи виготовлення деталей виробів. Ці знання і уміння стануть нам у нагоді підчас роботи над власним творчим проектом. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - вивчити основні види деталей та їх призначення; - навчитися визначати способи виготовлення деталей;
  • 82.
    82 - обрати оптимальнийспосібвиготовлення деталей для власного творчого проекту. V. Вивчення нового матеріалу за планом (10-15 хв.): 1. Види деталей. Деталь – це виріб, виготовленийз однорідного матеріалу без складальних операцій. Складальна одиниця– виріб, що складається з декількохдеталей, з'єднаних і зібраних у єдине ціле. Які ж основні видидеталей використовують у технічних пристроях? У машинобудуванні деталь– невелика частина машини, кожна з яких являє собою одне ціле і не може бути розібрана без руйнування на більш прості складові частини. Деталі поділяються на два основні види – типові і спеціальні деталі. До типових належать однаковідеталі, які використовують у всіх чи в багатьох машинах, наприклад, гвинти, гайки, шайби тощо. Зазвичай їх виготовляють за стандартнимирозмірами. Також до типових можна віднести деталі загального призначення, які відрізняються за конструкцією та розміром для різних виробів, але мають однаковепризначення: вали, зубчасті колесатощо. До спеціальних деталейналежать лише такі, що притаманні тількиокремому виду обладнання, машинічи виробам конкретної моделі, маркиабо фірми. Наприклад, лапка до швейноїмашини — це спеціальна деталь. Наведемо прикладиосновних типових груп деталей, які широко застосовуються в сучаснійтехніці: Несучі та напрямні деталі, тобто такі, що підтримують інші частини машинта спрямовують їхрух у потрібному напрямі — станини, плити, рами тощо. Деталі для підтримування частин, що обертаються, зовнішні корпуси різноманітних машин: насосів, електродвигунів, коробок передач Деталі для забезпеченняобертання оброблюваного матеріалу —вали м’ясорубок, кавомолок тощо Деталі для передачі рухів— осі годинників і автомобілів, вали верстатів, зубчасті колесаредукторів і коробок передач, «зірочки» велосипедів. Пружні елементи —амортизаторивелосипедів, мотоциклів, автомобілів, пружинив меблях, гумовіпружніпідставкив побутовій техніці. Кріпильні елементи –забезпечують з'єднання окремих деталей – гвинти, гайкитощо. 2. Способи виготовлення деталей.
  • 83.
    83 Існують триосновні способизміни формиматеріалів: • Знімання шару м’якішого матеріалу більш твердим клиноподібним різцем. Цей спосіб називають різанням. Випилювання виробів із фанери або ДВП також відносять до різання. • Зміна формибез зменшення чи збільшення кількостіматеріалу, з якого виготовляється виріб. До такого способу відносять штампування, кування, прокатування, волочіння. • Нарощування шару матеріалу, тобто збільшення кількості матеріалу. У виробництві до цього способу відносять лиття, зварювання тощо. Деталі можна отримувати різанням, штампуванням, литтям тощо. Під час виготовлення деталей різанням із заготовкиза допомогою гострого інструмента забирається надлишок матеріалу, який, як правило, перетворюється у стружку. Таким способом виготовляють велику кількість деталей та виробів. Лабораторно-практична робота: Визначення матеріалу та способів виготовлення деталей. VI. Заключна частина. Рефлексія: 1. Що таке деталь? 2. Якимиспособамиможна виготовити деталі? 3. Які деталіназивають типовими? Оголошення та мотивація оцінок. Домашнєзавдання: Запитання та завдання підручника на стор. 165, 170. Урок №23-24 Темауроку: Основипроектної діяльності Метауроку: освітня: засвоєння знань про проектування як вид діяльності, основні етапи створення проекту та способи його реалізації; формування умінь планувати проектну діяльність, створювати конструкції виробів з використанням біоморфних форм. розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці.
  • 84.
    84 Опорні поняття: проектування,проект, проектна діяльність, етапи проектування, біоніка, біоморф, метод аналогій, маркетинговедослідження, технічна естетика виробів, колір, ескіз, технічний малюнок. Обладнання та матеріали: мультимедіа проектор, електронна презентація, зразки учнівськихпроектів. Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (мікрофон): Що таке технологічна діяльність? Яківиди технологій ви знаєте? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми вивчимо поняття проектування як виду діяльностілюдини, навчимося складатиплан проектної діяльностіта конструювативласнийвиріб з використанням біоморфних форм; сформуємо основнівимоги до майбутнього виробу. Набутізнання та вміння допоможуть нам у виконанні власного проекту. ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку: - ознайомитись з проектуванням як видом діяльностілюдинита основними етапами виконання проекту; - навчитися складатипланпроектної діяльності; - обрати оптимальнийспосіб реалізації власного творчого проекту. V. Вивчення нового матеріалу за планом (30 хв.): 1. Проектування як вид діяльності. Сучасне виробництво ґрунтується на результатахтворчої діяльностілюдини, втілених у нові технології та вироби, що користуються попитом.
  • 85.
    85 Технологічна діяльність включаєпроведенняпроектно-конструкторських робіт, розробку, захист і дотримання прав інтелектуальної(створеної розумом) власності, здійснення фінансових розрахунків та залучення коштів для освоєння нових технологій, якісний відбір комплектуючих, вивчення ринків збуту продукціїі забезпечення після продажного обслуговування. Всеце виробник продукціїмає передбачати у проекті своєї діяльностіз урахуванням особливостейгалузі виробництва. Об’єктамитехнологічної діяльності є проектита інші результати інтелектуальної діяльностілюдини, виробничіпроцеси, техніка й обладнання, сировина, засобиїї видобування і переробки, а також готова продукція. Під проектом (латиною рrоjektus —кинутий уперед) мають на увазі спосіб розв’язання тієї чи іншої важливоїпрактичної або теоретичної проблеми, що наприкінці виконаної роботи будеоформленийу виглядіготового до використання виробу. Зовнішній (матеріальний) результат роботи над проектом ви можете бачити, сприймати на дотик, застосувати на практиці, використовуватив повсякденному житті. Проте набагато важливішим є результатвнутрішній (нематеріальний) ваш досвід виконання певних видів діяльності, отримані прицьому знання та уміння. Проектна діяльність – це особливий вид розумовоїдіяльності, характерними рисами якої є самостійний пошук необхідної інформації, її творче перетворення в матеріальний результат. Робота над проектом здійснюється в певній послідовності. Розглянемо основні етапи виконання проекту: Перший етап – організаційно-підготовчий. Стадії:  розробка плану виконання проекту;  пошук виробу;  обґрунтування проекту на виріб;  формування банку ідей. Другий етап – конструкторський. Стадії:  вироблення ідей та варіантів;  складання ескізного малюнка остаточного варіанту виробу;  виконання ескізів деталей проектованого виробу;  вибір конструкційних матеріалів;  розробка технологічної послідовностівиготовлення виробу; Третій етап – технологічний. Стадії:
  • 86.
    86  виконання технологічнихоперацій, передбачених технологічним процесом з дотриманням технологічної, трудової дисципліни, культурипраці. Четвертий етап – заключний. Стадії:  порівняння і випробування проектованого виробу, порівняння виготовленої конструкціїіз запланованою.  презентація творчої діяльностіта проектованого виробу. Практична робота: Складання плану роботинад проектом. Вступний інструктаж: Разом з учнямиобрати виріб для творчого проекту. Пояснити учням правила складання плану роботинад проектом, розподілу часу на виконання проекту. Скластиплан виконання проекту за схемою: № з.п. Назви етапів К-сть уроків Термін виконання I Організаційно-підготовчий 1 ІІ Конструкторський 3 IIІ Технологічний 14 IV Заключний 2 2. Графічне зображення в проектуванні. У процесі створення різних побутовихпредметів, під час будівництва та оформлення житла людина завждизверталась за допомогою до природи. Форма посуду, меблів, одягу, іграшок, елементів житла часто нагадуєнам природні форми. В оздобленні речей, що оточують людину, мичасто знаходимо зображення рослин, тварин, птахів, комахтощо. Використання знань про формиі конструкціїприродних об’єктів покладенів основу науки — біоніки. Це прикладна наука про застосування в технічних пристроях й інших речах властивостей, функцій, структур живої природи. Людина завждиспостерігала, як влаштовують своєжитло птахи й звірі, і застосовувала ці знання, будуючивласнежитло, створюючипредметипобуту. Під час створення нових зразків технологічних об’єктів широко застосовують метод аналогій (метод подібності). Він полягає в тому, що певні характерні ознаки
  • 87.
    87 (зовнішня форма, принципдії) природнихоб’єктів переноситься на проектовані людиною речіта предмети. Відомо багато прикладів, колилюдина, вивчаючиприроду, твариннийта рослинний світ, теоретично передбачила, а потім і втілила на практиці такі визначні винаходи, як політ апаратів, важчих за повітря, реактивний рух, ехолокацію, підводнічовни, штучнийінтелект тощо. Розробці нових зразків технологічних об’єктів завжди мають передувати маркетингові дослідження. Це вид діяльності, який полягаєу збиранні інформації щодо можливого попиту на товар, який планується розробитита виготовляти, цінової політикиі можливихринків збуту такої продукції. Маркетолог (професія людини, яка займається маркетинговимидослідженнями) також плануєта організовуєрекламну компанію, призначену для успішного просування певного товару на ринкизбуту. Потреба зробити предметне середовище не просто придатним для життя, а естетично привабливим і якомога сприятливішим для буття людини, сприяла появі такого виду проектної діяльності, як дизайн. Термін дизайну перекладіз англійськоїозначає «задум, проект, малюнок, проектувати, конструювати» іза змістом близькийдо термінів технічна естетика та художнєконструювання. Технічна естетика — розділ науки, що в основі проектування виробу враховує законикраси та користі. Вона передбачав створення виробів, що мають привабливийзовнішній вигляд, вдалеспіввідношення між частинами виробу, гарне кольоровеоформлення. Інколине замислюються про зовнішню форму створюванихвиробів, оскільки вважають, що головнев конструюванні— працездатність виробу, проте це не так. Будь-яка річ має бути красивою, гармонуватиз предметами, що її сточують. Велике значення має приділятися оздобленню виробу, його геометричній формі. Ті деталі або вузлимашин, які можуть створюватинебезпеку під час їх роботи (обертання, зворотно-поступального руху) фарбують у «кольоринебезпеки», що попереджають людину про небезпеку. Наприклад кожух, що закриває ремінну передачу на настільному свердлу вальному верстаті в навчальнихмайстернях, фарбують у жовтий колір, а деталі, що обертаються під ним — у червоний. Результатконструювання відображають на папері у виглядіескізу або технічного рисунка
  • 88.
    88 Ескіз — цеграфічнезображення предмета виконане від рукибез застосування креслярського інструменту, алезберігаючипропорції деталей предмета Розрізняють художнійта робочий ескізи. Практична робота: Виконання технічного рисунку проектованого виробу. Вступний інструктаж. Технічними рисунками користуються тоді, колипотрібно швидко і зрозуміло показати на папері форму предмета. Під час виконання технічного рисунка враховують простоту побудові можливість якнайповніше передати форму предмета. Технічний рисунок зручно виконуватина папері в клітинку. Це полегшує проведення ліній і виконання побудов. Щобдістати кут45°, осі проводять по діагоналіклітинок. Учні виконують технічний рисунок обраного для творчогопроектувиробу. Поточний інструктаж. Цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні робочих ескізів, визначенні необхідних допустимихрозмірів деталей виробів. 3. Способи реалізації проекту. Перш ніж приступити до проектування виробу, доцільно розробити бізнес- план(бізнес — від англійського business —справа, заняття) на цей виріб. Під бізнесом розуміється будь-якийвид діяльності, що приносить дохід або інші особисті вигоди. У виробництві виготовляються тількиті вироби, на які є попит. Таким чином, виконуючиіндивідуальнийтворчийпроект, ви повинні спільно з учителем підібрати такий виріб, на який є попит, тобто він можебути використаний для реалізації у школіабо вдома Для того щоб бути упевненим у тому, що ваш виріб будепотрібним кому- небудь, розробляється бізнес-план. Бізнес-план— це документ, що містить обґрунтування основнихкроків, які передбачається здійснити для реалізації будь-якого проекту.
  • 89.
    89 Розробка бізнес-плану —це обов’язкова практика для людей, що займаються підприємництвом, які прагнуть отриматиприбуток від своєї діяльності. Велике значення при проектуваннівиробів має приділятися вимогам технологій, що використовуються у процесі реалізації проекту. Нижче представлені основні вимоги, які треба враховувати під час виготовлення виробів. Практична робота: Формування вимог до запланованого виробу. Паралельно з обговоренням характернихвимог до виробів учнів зошитах формують вимоги до власнихзапроектованихвиробів. Технологічністьдає змогу виготовитивиріб на універсальному устаткуванні легко і просто, без зайвих витрат. Технологічною вважають деталь, виготовлену з найменшими витратами праці, наприклад тільки механічною обробкою. Економічність вимагаєвиготовлення виробу з найменшими витратами, з отриманням найбільшого прибутку під час експлуатаціївиробу або реалізації технології. Економічність вступає в суперечність із точністю виготовлення деталі або виробу. Чим вищою є точність, тим більше часу, енергії, людськихсил буде потрібно на виготовлення деталі, тим дорожчою вона буде. Тому точність виготовлення має бути такою, щоб вартість деталі не була дужевисокою. Ергономічністьпередбачає виготовлення такого виробу, який би обслуговувався людиноюз найменшимивитратами енергії і рухів та був зручним у використанні. Безпечністьпередбачаєстворення й експлуатацію виробів без порушення життєдіяльності людини. Під час використанні виробу має виключатись можливість травматизму. Екологічність проекту полягаєу виготовленній експлуатаціївиробів без істотних змін у навколишньому середовищі. VI. Заключна частина. 1. Закріплення пройденого матеріалу: 1. Назвіть основні етапи проектування. 2. Чим схожі й чим відрізняються ескіз і технічний малюнок? 3. Які вимогидо виробу ми розглянули? 2. Оголошення та мотивація оцінок. Домашнєзавдання:
  • 90.
    90 Запитання та завданняпідручника на стор. 180, 185. Урок №25 Темауроку: Безпечне користування побутовимиелектроприладами. Метауроку: освітня: засвоєння знань про види побутових електроприладів та загальні правила користування ними; формування умінь безпечного користування електроприладами та визначення за технічним паспортом їх призначення та експлуатаційних характеристик. розвиваюча: розвиток пам'яті, уваги, просторовоїуяви; виховна: виховання громадянськоїсвідомостіта інтересу до праці. Опорні поняття: електрична енергія, електричний прилад, електричний дріт, джерело електричної енергії, побутовийелектроприлад. Обладнання та матеріали: мультимедіа проектор, електронна презентація, набір технічних паспортів побутовихелектроприладів. Тип уроку: Комбінований. План уроку. I. Організаційна частина (1-2 хв.) Рапортчергового учня. II. Актуалізаціяопорних знань та життєвого досвіду учнів (5-7 хв.) (мікрофон): Що ви знаєте про електропостачання та електричні прилади? ІІІ. Мотиваціянавчальної діяльності: сьогодніна уроці ми вивчимо поняття види побутовихелектроприладів та загальніправила користування ними, навчимося визначати пошкодженніелектроприладів та знаходити необхідну інформацію про них у технічних паспортах. Набуті знання та вміння допоможуть нам у повсякденному житті та побуті.
  • 91.
    91 ІV. Повідомлення теми,мети, завдань уроку: - ознайомитись з видамипобутовихелектроприладів та правиламиїх використання; - навчитися виявляти несправності побутовихелектроприладів; - навчитися читати технічні паспортиелектроприладів. V. Вивчення нового матеріалу за планом (30 хв.): 1. Поняття електроенергії таелектропостачання. Уявіть, що в усьому вашому будинку раптом припинилося постачання електричної енергії, мабуть коженз вас хоча б раз був свідком такої неприємності. За таких обставин починаєш розуміти, як багато електричних приладів нас сточують і як їх робота підвищуєзагальнийрівень комфорту в побуті. Без перебільшення можна сказати, що електрична енергія і явища, пов'язані з її виробленням, передачею та споживанням, зумовилирозвиток сучасної цивілізації. Чому саме електрична енергія отримала таке широке застосування в побуті? Головна перевага електричної енергії полягаєв простоті, з якою її можна перетворити на інші види енергії. Електрична енергія надходить до нашого дому по проводахподібно до того, як вода — по трубах. Електричну енергію виробляють великі потужні електростанції, для цього вони використовують енергію потоку води, який обертає, турбіни генераторів, теплову енергію пари, отриману в результаті спалювання вугілля, газу або нафти, та атомну енергію. Найкраще електрична енергія передасться по металевих проводах, виготовленихіз міді та алюмінію, які ззовні вкривають шаром ізоляції, тобто матеріалу, що не пропускаєелектрику (гума, пластмаса). Коли ви натискаєте на вимикач лампи або я кого-небудь прилад то електрична енергія, що надійшла від електростанції, надходить у прилад, і він
  • 92.
    92 починає працювати. Споживанняелектричної енергії відбувається завдяки налагодженійсистемі електропостачання. Система електропостачання складається з машин та пристроїв, призначених для передавання енергії від електростанції, де вона виробляється, до місць її споживання. Технічний пристрій, що виробляєелектричну енергію, називають джерелом електричної енергії. На електричних станціях джереламиелектричної енергії є потужні електрогенератори, за своєю будовою вониподібні до мініатюрного електрогенератора в ручному ліхтарику або велосипедного генератора. У багатьох електричних пристрояхвикористовуються хімічні джерела електричної енергії, які зазвичай називають хімічними елементами, або просто батарейками Хімічні джерела електричної енергії мають на корпусіпозначки«+» (центральний вивід) і «-» (вивід внизу на корпусі). Підключаючибатарейку до якогось приладу, треба, щоб її виводи відповідалитаким самим позначкам на приладі. Споживач електроенергії —пристрій, що працює від електричної енергії. Пристрій керування — пристрій, призначений для вмикання та вимикання, а також для зміни режимів роботи приладу. Перш ніж потрапити із зовнішньої мережі в квартиру, електрична енергія проходить через запобіжники, які перегоряють принадто великому споживанні електричної енергії, припиняючипри цьому її подачу до споживачів. Якщо не встановлюватизапобіжник, то дроти, по яких вона проходить, можуть перегрітися і спричинити пожежу. З метою ощадливого використання енергії та її обліку вона після запобіжника проходить через лічильник. Цей прилад фіксуєкількість спожитої електроенергії. Слідом за лічильником стоїть загальнийвимикач, за допомогою якого можна від'єднативід мережі всю квартиру, наприклад у разі перевірки електриком стану проводкиабо під час її ремонту.
  • 93.
    93 Отже, всі прилади,і побутові в тому числі, які працюють на електричній енергії, є споживачами. 2. Класифікаціяпобутових електроприладів. Мабуть, важко знайти ту сферу нашої повсякденноїдіяльності, де б нам на допомогу неприходила побутова техніка. Ми довіряємо їй приготування їжі, прання і прибирання, управління мікрокліматом у приміщеннях, догляд за власною зовнішністю, вона допомагаєорганізуватинаше дозвілля, зв'язуєнас з нашими близькимита друзями. Ознайомимося з побутовимиелектроприладами, розподілившиїхна групи за певними ознаками, наприклад, запризначенням. До нагрівальних належать такі прилади. Прилади для приготування їжі: плитита печі; кавоварки; гриліі шашличниці; духовки; Прилади для нагрівання води: електрочайники, самовариі кип'ятильники. Опалювальніприлади: каміни; калорифери. Праски та паяльники. Кухонні електроприлади: кухоннімашини(комбайни); соковижималки; кавомолки, м'ясорубки; міксери; посудомийнімашини; морожениці; картоплечистки; хліборізки. Прилади для зберігання харчових продуктів: холодильникита морозильники. Прилади для прибирання приміщень: пилососи, натирачіта електрощітки. Прилади для створення мікроклімату: вентиляториі тепловентилятори; зволожувачі; іонізатори; очищувачі повітря; кондиціонери. Прилади індивідуальногокористування: фени; масажні прилади; бритви; машинкидля стрижки волосся. Електроприлади для виконання побутових технологічних операцій: пральні машини, швейні машини. Освітлювальні прилади: люстри, бра, світильники.
  • 94.
    94 Електронні прилади: телевізори,магнітофони, відеомагнітофони, програвачі, підсилювачі, комп'ютери. Електроінструменти: дрилі, точила, пилки. Лабораторно-практична робота: Визначення за технічним паспортом призначення та експлуатаційних характеристик побутового електроприладу. Вступний інструктаж: Кожен електроприлад має своє призначення, він розрахованийна певні умовивикористання, має певні електричні характеристики. Ці дані записуються в технічному паспорті, а найбільш значущіу виглядітабличкикріпляться на корпусі приладу. На ній зазначають електричні характеристики, дату випуску, завод- виробник тощо. До кожного побутового електроприладу додається інструкція- паспорт, де зазначаються технічні характеристики, будова і принцип роботи, правила безпечної експлуатації та інші дані. Тож перш ніж використовувати той чи інший електроприлад, слід уважно ознайомитися з його характеристиками та правиламивикористання. Поточний інструктаж: цільові обходиробочих місць з метою надання допомогиучням у виконанні завдання практичноїроботи. 3. Правила безпечногокористування електроприладами. Електронагрівальні прилади, такі як електрочайники, електросамовар, електропраска, електрокамін та інші, потрібно включати в електромережу справними. Якщо ти дивишся телевізор, а екран погас або почав миготіти, ні в якому разі не можна по ньому стукати. Він може загорітися або навіть вибухнути. Його треба негайно вимкнути. Якщо щось потрапило до телевізора, радіоприймача та інших електроприладів, якіпрацюють, треба в першу чергу їх вимкнути. Ні в якому разі не можна лізти туди олівцем чи іншим предметом, коли електроприлад увімкнутий.  Переважна кількість побутових електроприладів є пе- реносними, і при цьому часто виникає пошкодження їх ізоляції. Також буває, що електричний дріт обірвався чи оголився. У таких випадках ні в якому разі не торкайся оголенихмісць, бо це може призвести до травми. Не залишайте без нагляду увімкненимив розетку електроприлади.
  • 95.
    95  Забороняється тягнутиза електричний шнур руками, тому що він може обірватися і вразити електричним струмом. Не можна заповнювати водою ввімкнені в електромережу чайники, кавоварки, каструлі. Не торкайся мокрими руками та не витирай вологою ганчіркою електричні кабелі, штепсельні розетки, вимикачі, інші електроприлади, ввімкнені в електромережу. Не можна підвішуватиречі на кабелі. Не можна бавитись із штепсельними розетками – це загрожує твоєму життю. Коли ідеш з дому – всі електроприладимають бути вимкнені. Використання електричних приладів не за призначенням або невміле користування ними, можепризвести до пожежі! Але якщо вже так сталося, що електричне обладнання загорілося, то перш за все потрібно: вимкнути електрорубильник. (А ти знаєш, де знаходиться електрорубильник твого помешкання? Якщо ні, тоді негайно попроси своїх батьків показати тобі його і навчити, як ним користуватися!) Якщо знеструмити електромережу неможливо, то слід пам’ятати: не можна застосовуватидля гасіння воду та пінні вогнегасники, можна лише порошкові;  терміново телефонуй за номером 101 і викликайпожежників на допомогу. Якщо електроприлад зайнявся, спробуй діяти за такою схемою: обмотай руку сухою ганчіркою, висмикнивилку з розетки; накрий палаючийпредметковдрою; повідом дорослихпро пожежу. Під час прогулянки ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ: підходити до оголенихдротів і чіпати їх руками; розводитибагаття, запускатиповітряних зміїв під лініями електропередач; гратись поблизу підстанцій. Якщо не забувати ці прості правила, то можна уникнути багатьох неприємностей.
  • 96.
    96 Пам’ятай, несправності велектромережі й електричнихприладах може усунути лише спеціаліст-електрик! VI. Заключна частина. 1. Закріплення пройденого матеріалу: 1. Назвіть основні групипобутовихелектроприладів. 2. Як можна взнати інформацію про технічні характеристики електроприладів? 2. Оголошення та мотивація оцінок. Домашнєзавдання: Прочитати додаткову інформацію у підручнику на стор.199. Урок № 26-27 Тема уроку: Культура споживання їжі. Етикет за столом. Мета: освітня: ознайомити з історією культури споживання їжі та
  • 97.
    97 правилами етикету підчас споживання їжі, традиціями споживання їжі різних народів; сформувати уміння сервірування столу, прийомів споживання страв, чаю та кави. розвиваюча: розвиватисвітогляд, побутову культуру; виховна: виховувати повагу до традицій та потребу дотримання етикету. Опорні поняття: меню, сервірування, композиція, розміщення столових приборів, колір скатертини, святковий обід, етикет за столом, серветки, прийоми тримання ложки, ножа та виделки. Обладнання: комплектстоловихприборів, столова білизна, зразок меню, мультимедійнийкомплекс, електронна презентація. Для проведення уроку можна використати можливостішкільноїїдальні або залучити батьків до участів організаціїі проведенніпрактичнихзанять. Тип уроку: комбінований. План уроку: XIII. Організаційна частина (2 хв.) Рапортчергового учня. XIV. Актуалізаціяопорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.) (мікрофон): Що ви знаєте про правила поведінкиза столом? XV. Мотиваціянавчальної діяльності учнів (2 хв.). Сьогодніми ознайомимось з правиламискладання меню та сервірування столу, з етикетом та традиціями споживання їжі; навчимося правильно сервірувати стіл для звичайного та святкового обіду в залежності від запланованого меню. Засвоївшиматеріал уроку ви зможете самостійно визначати перелік страв та сервірувати стіл для обіду з друзями. IV. Вивчення нового навчального матеріалу (доцільно проводити одночасно з лабораторно-практичною роботою). 1. Основи сервірування столу. Уявіть, що ви запросилидрузів на свій день народження, алемама через зайнятість попросила вас всю підготовку до святкування взятина себе. Свято має
  • 98.
    98 бути вдалим ізапам'ятатися усім гостям. Отже, як правильно підготуватися до зустрічі гостей у себе вдома і зокрема, як сервірувати стіл? Серед основних складовихвдалого святкового вечора такі: правильно складенеменю, належне сервірування, смачно приготованіта правильно подані страви тощо. Починають плануватисвято зі складання меню. Меню— це перелік страв, закусок, десертів та інших кулінарнихвиробів і напоїв, запропонованихгостям. Ніщо так не налаштовуєна урочистийладі не викликає апетит, як красиво сервірований стіл. Сервірування — це мистецтво підготовкистолу до прийняття їжі. Особливу увагу слід приділитирозташуванню предметів оформлення столу: скатертині, посуду, серветкам. Кожного разу, коливи сервіруєте стіл, ви створюєте композицію. Композиція—це поєднання розрізнених складовихчастин у гармонійне єдине ціле. Приступаючидо сервірування столу, треба враховуватийого форму та розміри, що врешті-решт впливатиме на кількість гостей, яких можна запросити. Для сервірування столів прямокутноїформина одного гостя, як правило, передбачаються довжина столу 0,7 м. Столи накривають білими або кольоровимискатертинами, це залежить від тематики урочистостей. Стіл гарно прикрашений тоді, коли кінці скатертини звисають сантиметрів на двадцять нижче поверхні стола. Скатертина має бути в міру накрохмаленою, бездоганно чистою і ретельно випрасуваною. Серветки можуть бути того ж кольору, що і скатертина, їх кладуть упоперек тарілкиабо на її краю. При використанні кольоровихскатертин слід враховувати, що рожеві, блакитні, ясно-зеленікольорибільше сприяють створенню радісного настрою, створюють враження легкості, граціозності, а червоні кольориу поєднанні з жовтим, золотистим сприймаються як урочисті. Посуд кращевикористовувати білий з тонким золотим або кольоровим обідком. Його розміщують на столі по його периметру (залежно від формистола).
  • 99.
    99 Краї основних тарілок,а також ножів і виделок віддаленівід краю столу на один- два сантиметри. Лабораторно-практична робота: Сервірування столу для обіду з друзями. Вступний інструктаж. Учитель пропонуєучням вибрати з наявного набору столового посуду необхідні предмети для сервірування обіду на 3 особиз заданим меню. Поточний інструктаж: в ході виконання завдання слід допомогтиучням правильно обирати предмети сервірування, пояснюючипризначення кожного предмета та правила його розташування на столі і використання під час обіду. 2. Правила поведінки за столом. Уявімо, що ви самостійно сервірувалистіл для вечері та чекаєте на батьків, які ось-ось прийдуть з роботи. Ви правильно розклалистоловіприбори, тобто «підготувалиробочемісце до роботи», тепер на часі обговорити, «як правильно користуватися підготовленим інструментом». Перебування за столом потребує від нас знань правил поведінкиза столом та вмінь користування столовими приборами, тобто знань столового етикету, Етикет — це правила, в яких відображається належна поведінка людейу суспільстві. Етикет за столом — це перелік правил щодо поведінки людейпід час при йому їжі. Етикет за столом характеризується не тільки вмінням правильно використовуватистолові прибори, а й правильно поводитися за столом, і навіть вмінням вести чи підгримуватирозмову. Так само, як будь-якітрадиції є досить сталимиу часі, так і столовий етикет мало змінюється. Основні принципи залишаються незмінними, але з'являються нові прийоми обслуговування в закладаххарчування, впроваджуються винаходи та вдосконалення щодо вигляду і формиприборів для споживання страв, нарешті, нові страви — все це приводить до зміни етикету споживання їжі.  Займати місця за столом запрошуєгосподар або господиня.  Сідають за накритий стіл спочатку жінки, а потім чоловіки.  Якщо ви опинилися за столом поряд з незнайомими вам людьми, можна представитися їм, якщо це жінка або чоловік, старшіза вас.
  • 100.
    100  Розмову слідвести з обома сусідами, не віддаючиперевагиодному з них.  Украй неввічливо говорити за столом про ваші смаки (що вам подобається і що не подобається).  Сідаючи за стіл, потрібно пам'ятати про правильну поставу. Сидіти слід прямо, не напружуючись, злегка спираючись на спинку стільця. Передусім треба пам'ятати, що починати їсти можна тільки тоді, коли почне їсти господар (господиня). Спочатку розкладають серветку та залишають її на колінах. Не треба заправлятисерветку за комір або пояс. Одинкрай серветки має лежати вище за інші для використання його у разі потреби витерти губи. Серветка призначена для індивідуального користування, тому неварто передавати її сусідам. Після закінчення прийняття їжі серветку ніколи не складають, її просто кладуть на стіл, при цьому серветка можемати довільну форму. Сівши за стіл, зверніть увагу нате, як сервірований стіл. Посуду і приладів начебто багато, але кожен на своєму місці, у кожного своє призначення. Виделку тримають під невеликим кутом до поверхні стола. Долоню розташовують біля верхньої частини ручки, вказівнийпалець розташовують на вузькійчастині виделки, але не дужеблизько до зубців. Існуєкілька правил, що визначають, колитреба тримати виделку в лівій руці, а коли — у правій:  Якщо перед вами досить м'які страви, такі як омлет, овочі або котлета, можете спокійно брати виделку в праву руку. Щоб розділити ці страви на шматочки, ніж можна не використовувати. Тримати виделку в правій руці дозволяється, коли перед вами рибна страва, при цьому можна допомагати собі шматочком хліба в лівій руці. Але це тільки в тому випадку, якщо немає спеціальних приборів для рибних страв: ножа з лопатоподібним лезом і виделкиз трьома зубцями. Також не ріжуть ножем галушки, вареникита варені овочі.  Ніж тримають у правій руці, а виделку — в лівій, коли використовують так званий «європейський» спосіб. У цьому разі шматочки страви відрізають по одному й одразу відправляють до рота. Спосіб застосовують, коли страва подається гарячою і не варто різати її одразу всю, щоб запобігти її
  • 101.
    101 охолодженню та втратісмаку. «Американський» спосіб стане в нагоді, коли подаються холодні страви з м’яса. Він полягає в тому, що, відрізавши за один раз кілька шматочків, ніж кладуть на край тарілки, після чого виделку перекладають у праву руку. Якщо ви закінчили їсти і не збираєтеся брати ще щось, покладіть ніж та виделку разом на тарілку, повернувшиїх ручкамивправо. Закінчивши їсти, не можна відсувати від себе тарілку. Для вживання овочів використовується одна виделка, яку тримають у правій руці зубцямидогори. Не слід наповнюватирот великою кількістю їжі. Жувати їжу слід безшумно, не поспішаючи. Ложкою користуються тількидля супів і бульйонів. Їїтримають таким чином, щоб великий палець лежав зверху на її ручці. Дмухати на суп, перемішувати його ложкою, для того щоб охолодитийого — дуженегарно. Краще зачекати, коли він трохи охолоне. Щобне забруднитисвій одяг, першу страву зачерпують у напрямку від себе, наповнюючиложку не більше, ніж на дві третини. їсти треба не сьорбаючи, абсолютно нечутнонаповнюючиложку не більше, ніж на двітретини. Страву із загальноїтарілки зазвичайберуть, користуючись виделкою, ложкою, лопаткою або щипцями, покладенимив це блюдо. Хліб, печиво, тістечка (сухі), фруктиберуть руками, оскількиці продуктине потрібно ділити ножем чи виделкою, вони не бруднять пальців, які торкаються тількиодного шматка. Спиратися ліктямина край стола можна тільки, коливи в даниймомент не їсте, а розмовляєтез кимось через стіл. Під час вживання їжі лікті не можна ставити на стіл ні за якихобставин. Коли людина, яка сидить за столом, відкидається на спинку стільця, її долоніможуть лежати на краєчку стола. Лабораторно-практична робота: прийоми споживання чаю та кави. Вступний інструктаж: Особливі правила існують під час чайного прийому  подану чашку з чаєм розміщують на блюдці, яке тримають у руці;  коли чайна ложка подається з чаєм або кавою, її використовують тільки для розмішування напою;  помішувати цукор у чашці слід безшумно, після чого ложку кладуть на блюдце;
  • 102.
    102  після тогояк чай випили, чайний посуд і серветку кладуть на підсобний стіл;  якщо чай пролився на блюдце, його слід промокнути паперовою серветкою і залишити її на підсобному столі;  якщо подають чай з лимоном, то спершу в чай кладуть цукор, а потім кружечок лимону; лимонне слід давитиложкою і виймати з чашки; Для виконання лабораторно-практичноїроботи слід організувати сервірування столу для чаю чи кави на 4-5осіб. VI. Заключна частина. 1. Підсумок уроку (рефлексія): 1. Що нового ви дізнались сьогодніна уроці? 2. Яку столову білизну ви можете назвати? 3. Для чого призначається виделка з трьома зубцями? 4. Чи можна діставати лимонз чаю? 5. Хто першим сідає за стіл та починає їсти? 2. Оголошення оцінок та їх мотивація. Домашнє завдання: прочитати додаткову інформацію до § Урок № 28 Тема уроку: Елементи грамотиспоживача. Мета: освітня: ознайомити з організацією торгівельних мереж, навчити знаходити інформацією про товари та терміни придатності харчових продуктів, оцінюватиспоживчі якості харчових продуктів. розвиваюча: розвиватисвітогляд, побутову культуру; виховна: виховувати повагу до традицій та культуру споживача.
  • 103.
    103 Опорні поняття: споживач,права і обов’язкиспоживача, універмаг, універсам, супермаркет, торговельна мережа, консультант торгового закладу, куточок споживача, якість товару, повертання товару. Обладнання: зразкипакувань промисловихта продовольчихтоварів широкого вжитку, мультимедійнийкомплекс, електронна презентація. Тип уроку: комбінований. План уроку: XVI. Організаційна частина (2 хв.) Рапортчергового учня. XVII. Актуалізація опорних знань учнів (фронтальна бесіда) (10-15 хв.)(мікрофон): Що ви знаєте про торгівельні мережі та товари? XVIII. Мотиваціянавчальної діяльності учнів (2 хв.). Сьогодніми ознайомимось з правилами поводження в різних закладах торгівлі й обслуговування; навчимося правильно оцінюватиспоживчіякості продовольчихтоварів та визначати терміни придатності цих товарів. Засвоївши матеріал уроку ви зможете стати самостійнимиспоживачамитоварів і послуг. IV. Вивчення нового навчального матеріалу (доцільно проводити одночасно з лабораторно-практичною роботою). 1. Поняття "споживач" та "торгівельна мережа". Споживач – це громадянин, якиймає намір купити і використовуватитовари (роботу, послуги) для особистихпотреб. Заходячидо магазину зарізних потреб (придбатипродукти, товари домашнього вжитку, одяг чиіграшки) мистаємо споживачамитоварів та послуг. У ролі споживача ми опиняємось не тількив магазині, а й у перукарні, в аптеці, у банку, театрі, навіть у школіми виступаємо як споживачіосвітніх послуг, які нам надає система освіти. В кожному такому закладівідбувається обмін товарами, послугамиі грошима. Універмагами називають магазиниз торгівельнимиприміщеннями площею більш ніж 1500 м2 з асортиментом більш ніж 5 тис. найменувань не продовольчих товарів.
  • 104.
    104 Універсам, супермаркет –магазин самообслуговування з торговим залом більш ніж 400 м2 та асортиментом більш ніж 5 тис. найменувань продовольчихта непродовольчихтоварів. Торговельна мережа – група продовольчихабо непродовольчихмагазинів для яких спільним є асортимент товарів, цінова політика та фірмовий стиль у зовнішньому оформленні. 2. Правила поведінки в громадських місцях. Усі перераховані закладиторгівлій обслуговування –це громадськімісця, а відвідування громадськихмісць потребуєдотримання певних правил. Які ж правила поведінкими повинні знати, відвідуючимагазини? Готуючись купити в магазині багато товарів, заздалегідь складіть список того, що треба придбати. Якщо збираєтесь придбати певний товар, зверніться до продавця чи консультанта, якийвідповість на всі ваші запитання. Звертатися до продавця потрібно виключно на «Ви»; подивіться на уніформу продавця: дуже часто на ній приколенийбейджик (табличка з ім’ям і прізвищем). Отримавшив продавця консультацію про товар, подякуйтезаувагу. Стоячи в черзі, не втручайтесь у розмову старших. Не привертайте до себе увагу пустимизапитаннями. Коли вас про щось запитують, відповідайте чемно і чітко. Немає нічого ганебного, якщо під час розрахунку в касі супермаркету у вас виявилась нестача грошей. Треба просто відмовитися від деяких покупок. Якщо загальна сума здалася вам завищеною, відійдіть у бік і терпляче перевірте чек. 3. Права споживача. Окрім загальноприйнятихправил поводження у торгівельних закладах, є також права споживачів у стосункахз цими закладами. Так, споживачіпід час придбання певних товарів (послуг) мають право на: - захист своїх прав державою; - належну якість продукціїта обслуговування; - безпеку продукції; - потрібну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
  • 105.
    105 - відшкодування шкоди(збитків,завданихнеякісною продукцією); - звернення до суду зазахистом порушенихправ. Якщо придбанийтовар виявився неналежної якості, продавець зобов’язаний замінити його на якісний товар чи повернути споживачісплачені ним гроші. Покупець має ще дуже важливеправо, яке стосується тільки товарів не продовольчоїгрупи: у разівиявлення у придбаному товаріякогось недоліку (наприклад, спортивнийкостюм має якісь швейні вади, не підходить за розміром, або навіть перестав подобатися його колір), то впродовж 14-денного терміну можна повернути його торговельному закладу з вимогою замінитина інших чи повернути сплаченігроші. 4. Пошукінформації прохарчові продукти. Етикетка продуктів харчування та побутовихтоварів – це документ, який містить всю належну інформацію про даний товар. Найбільш жорсткі вимогивисуваються перед змістом та його достовірністю на етикетках харчових продуктів. Етикетка харчових продуктів повинна містити таку обов’язкову інформацію: - назву харчового продукту; - склад харчового продукту із зазначенням кількостіта вмісту складників (інгредієнтів); - кількість харчового продукту у встановлених одиницяхвиміру; - часові характеристики придатності харчового продукту; - умовизберігання харчового продукту та інше. Лабораторно-практична робота: Визначення термінів придатності товарів продовольчоїгрупи. Вступний інструктаж: Будь-якіпродуктиможуть стати небезпечними для споживача, якщо скінчився їх термін придатності. Термінпридатності – це час, установленийвиробником товару, протягом якого за умовправильного зберігання товар не втрачає свої якості.
  • 106.
    106 Якщо ж випрагнете вживати найсвіжіші продукти, то обирайте упаковкиз відповідним маркуванням і, впевнившись, що зауважень до свіжості продуктів немає, товар можна нести до каси. Та перш ніж оплачуватиобранийтовар чи послугу, варто перевірити: - відповідність названої продавцем ціни тій яка вказана в ціннику; - якщо товар штучний – чи не пошкоджено упаковку; - якщо товар ваговийчи правильно працюють ваги. В ході роботи учніобирають три-чотири упаковки від продовольчих товарів із запропонованихвчителем та виписують їхназви у відповідні розділи в таблиці. Для кожного товару визначають дату виготовлення та кінцевий термін споживання. Вкінці роботи необхідно зробити висновок щодо залежностітерміну придатностівід виду товарів продовольчоїгрупи. VI. Заключна частина. 1. Підсумок уроку (рефлексія):  Як на вашу думку, чидосяглимимети уроку?  Що нового ви дізнались сьогодніна уроці?  Чи змінять нові знання вашу поведінку у торгівельних закладах? 2. Оголошення оцінок та їх мотивація. Домашнєзавдання: Прочитатидодаткову інформацію на стор. 238 підручника, замалюватив зошит умовніпозначкина упаковцітовару та підписати їх. Тема. Вступ. Піврічнийінструктаж поТехніцібезпеки. Мета. Ознайомитиучнів із змістом роботипри вивченні розділу "слюсарна справа". Провестиобов'язковийпіврічний інструктаж. Виховувати обережність в роботіі відповідальність за свої дії. Місце проведення. Слюсарнамайстерня.
  • 107.
    107 Обладнання : стенд"Правила Техніки безпеки в шкільній майстерні"; Інструкції по техніці, безпеки; журнал реєстрації інструктажів по ТБ; набір слюсарних інструментів. Тип уроку. Повідомлення нових знань. Хід заняття. I. Організація класу. Знайомство з учнями. Перевірка присутніх. Закріплення учнів за робочими місцями. II. Вступна розповідь Ознайомитиучнів з змістом програми"Слюсарнасправа 8 клас" - Основним завданням даної програми є забезпечення більш поглибленого вивчення тем по слюсарній обробціметалу, які вивчались в 5-7 класах. На заняттях особлива увага буде звертатись на прикладний хара- кщер знань. На практичну роботу буде відводитись 75% всього учбового часу. Пояснення тем буде проводитись на прикладі виготовлення конкретного виробу, Конструкцію якого ми з вами розробимо самі . При вивченні тем по механічній обробці металу будуть вивчатись токарний та фрезерний верстати. Практична робота на них буде проводитись по графіку кожним учнем, при виготовленні конкретних деталей виробу. III. Піврічний інструктаж по Техніці безпеки. 1.Провестипіврічний інструктаж поТБ. IV. ІНСТРУКЦІЯ ПО ТЕХНІЦІ БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІРУЧНИМИ СЛЮСАРНИМИ ІНСТРУМЕНТАМИ НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ В РОБОТІ: > Травмування несправним інструментом; > Травмування гостримикраямиметалу. ♦ ДО ПОЧАТКУ РОБОТИ: > Правильно надіти спецодяг; > Перевірити і при необхідності встановити захисний екран; > .Перевірити справність інструментів і правильно розкласти їх на робочому місці. ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБОТИ: > Надійно закріплювати оброблюванудеталь в лещатах; > 'Працювати тільки справним інструментом;
  • 108.
    108 > При різанніжерсті слюсарними ножицями слідкувати, щоб пальці не потрапили між ріжучі кромки, при необхідності користуватись робочими рукавицями; > При рубанні металу зубилом користуватись захисним екраном, бути 'обережним, щоб не поранитись гостримикраямиметалу; > При обпилюванні металу напилками не допускатиударів ручкоюоб заготовку; > Чистити напилки від ошуроктільки металічними щітками; > Не перевіряти якість обпилюваної поверхніпальцями; > При пилянні металу слюсарною ножівкою не перетягувати полотно, рухи повинні бути плавними без різких ривків; > Забороняєтьсьздуватиошурки ротом. ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ: « > Здати робочийінструмент черговому; > Прибрати робочемісце щіткою; > Здати робочемісце вчителю. 2. Скріпити отримання інструктажу учнями підписами в журналі реєстрації інструктажів. IV. Закріплення матеріалу.
  • 109.
    1. Чому потрібнотримати робочемісце в порядку? 2. Яку небезпеку може нести неохайно заправлений одяг? 3. .Чим небезпечне використання інструментів не за призначенням? 4. Яку небезпеку несе здмухування ошурок?
  • 110.
    110 Тема Креслення якдокумент(повторення вивченого в 5-7 класах) Мета. Повторити:визначення "креслення";правила оформлення креслень; основнівимоги, які ставляться до виконання креслень. Виховувати точність і відповідальність за виконувану роботу. Знайомити з професією "кресляр" Місце проведення. Слюсарнамайстерня Обладнання:Таблиці: Оформлення креслень, Правила нанесення розмірів, Основнийнапис, Креслярськішрифти: набір класних креслярських інструментів. Тип уроку. Комбінований Практична робота. Заповнення основногонапису Хід заняття. І. Актуалізація опорнихзнань учнів. 1. Для чого виконують креслення? 2. Що таке форматний папір? 3. Які лінії використовуються для виконання креслень? II. Повторення питань по темі уроку. Що називають кресленням? {Креслення ще документ, якиймістить в собізображення деталі, а також всі необхідні дані для її виготовлення) Які основнівимогиставляться до оформлення креслень? - Креслення виконують на форматному папері(для учнівських креслень форматА4 297лшх2/#лшХ" (продемонструватилист) Креслення виконують за допомогоюкреслярськихінструментів (продемонструвати основні креслярськіінструменти);
  • 111.
    111 Зображення виконують лініямикреслення (на таблиці продемонструвати лінії креслення); На кресленні завждипроводиться рамка 20мм від лівого краю і 5мм від всіх інших країв листа, -В нижньому лівому кутку листа завждинаноситься основ-і ний напис, який повинен містити назву деталі, матеріал з якого вона виготовлена, масштаб в якому виконане крес- | лення, а також дані про того хто виконав дане креслення і хто його перевірив; (на таблиціпродемонструвати рамкуі основний напис); - Розмірина кресленні наносять тільки в міліметрах; Всі надписивиконують тільки спеціальним креслярським шрифтом; (на таблиці продемонструвати креслярськийшрифті нанесення розмірів). і ІV. Практична робота 1. Вступний інструктаж. В робочому зошиті за розмірами накреслити основний напис і заповнити його креслярським шрифтом, заподаним на таблиці зразком. 2. Поточнийінструктаж. Слідкувати за роботоюучнів і при необхідності надавати потрібну допомогу. IV. Заключна частина. Підвести підсумок уроку. Проаналізувати основні помилки. Виставити оцінки. )
  • 112.
    112 Тема ♦ Розробкаконструкції виробу. Мета. Ознайомитиучнів з правилами розробкиконструкції виробу. Удо- сконалення навичоквиконання робочихкреслень деталей. Виховувати відповідальне ставлення до виконуваної роботи. Знайомитиз професією конструктор. Місце проведення. Слюсарнамайстерня Обладнання:Таблиці: Оформлення креслень, Правила нанесення розмірів, Основний напис, Креслярські шрифти: набір класних креслярських інструментів, лобзикстандартний, пилка до лобзика, ШЦ-І. Тип уроку. Комбінований Практична робота. Виконання робочихкреслень деталей виробу Хід заняття. I. Організація класу. Перевірка готовностіучнів до уроку. II. Актуалізація опорнихзнань. 1. Які вимоги ставляться до оформлення креслень? 2. Для чого служити основнийнапис на кресленні? 3. :Які вимогиставляться до нанесення розмірів на кресленні? 4. Які лінії креслення існують і для чого вонизастосовуються? 5. Що таке масштаб і для чого його застосовують? III. Основначастина. Створення нових видів виробів або внесення конструктивних змін до виробів, що вже існують називають конструюванням виробу. На під- приємствах таку роботу виконують конструктори . Вони детально розробляють конструкцію виробу, виконують всі креслення деталей, а також при необхідності виготовляють його модель. При конструюваннідотримуються таких вимог: 1. Виріб повинен бути практичний; 2. Простий; 3. Дешевий; 4. Зручнийв користуванніта обслуговуванні;.
  • 113.
    113 5. Мати естетичнеоформлення; 6. Задовольнятивимогиякнайширшого кола споживачів. Виходячиз цих вимог потрібно розробитиновуконструкцію лобзика. Розглядається лобзикстандартний, фабричноговиконання. Звертається увага на недоліки в його конструкції: 1..Труднощіякі виникають при закріпленні пилки; 2. Великі зусилля, які приходиться прикладатипри натягуванні пилки; 3. Неможливість застосовуватипилки зменшеної довжини (поламані). Учням пропонується висловитипропозиції що до внесення змін в конструкцію даного лобзика. :Вчитель аналізує пропозиції учнів, вносить відповідні корективи, відображає все на класній дошці в вигляді ескізу майбутнього виробу. Коли ескіз виробу відповідає всім вимогам, які ставляться до нього залишається тільки визначитись з розмірами. Аналізуючи розміри стандартного лобзика і вносячи свої корективи учні разом з вчителем визначають розміри кожної деталі лобзика, виходячи з прийнятої технічної термінології, присвоюють їм назви. Розміри і назви деталей наносяться на ескіз виробу і записуються в специфікацію на дошці. IV. Практична робота. 1. Вступний інструктаж. а) Використовуючидиференційний підхід розділити групу на бригади. б) Запропонувати кожній бригаді виконати креслення однієї чи декількох деталей майбутнього виробу, враховуючи їхню складність. При необхідності використатимасштаб. 2. Поточнийінструктаж. В ході роботиспостерігатиза її виконанням і надавати потрібну допомогу. V. Заключна частина. Проаналізувати роботиучнів з точкизоруправильностіоформлення креслень деталей. Виставити оцінки в журнал.
  • 114.
    114 Тема. Складання технологічноїдокументації Мета. Ознайомити учнів з видами технологічної документації, удосконалювати навички по складанню технологічних карток. Розвиватиздатність планувати свої дії при виконанні роботи. Знайомити з професією технолог. Місце проведення. Слюсарнамайстерня Обладнання: Таблиці: Оформлення креслень, Зразки технологічних карт, Креслярськішрифти; набір класних креслярськихінструментів, Тип уроку. Комбінований Практична робота. Складання технологічних карток на виготовлення деталей . виробу. Хід заняття. I. Організація класу. Перевірка готовностіучнів до уроку. II. Актуалізація опорнихзнань. 1.Що таке ескіз? 2. Які основніоперації по обробціметалу ви знаєте? 3. Що називають креслярським шрифтом? III. Пояснення нового матеріалу. Процес виготовлення виробів називають технологічним. Для того, щоб зменшити час на виготовлення деталі і збільшити продуктивність праці на підприємствах введено посаду технолога. Він детально розробляє і описує весь технологічний процес. Документ, який містить в собі цей опис називається технологічною карткою. Така картка видається кожному робітникові. Наскільки правильним і точним буде опис залежить кількість виготовлених деталей за зміну і в кінцевому результаті заробітна плата. Складання технологічної картки складається з таких етапів: 1. Визначення необхідних матеріалів; 2. Планування роботи; 4. Визначення потрібних пристроїв таінструментів.
  • 115.
    115 IV. Практична робота. 1.Вступний інструктаж. Запропонуватиучням скласти технологічні картки на виготовлення деталей, на які вонивиконували креслення на попередньомузанятті. 2. Поточнийінструктаж. В ході роботиспостерігатиза її виконанням і надавати потрібну допомогу. V. Заключна частина. Проаналізувати роботиучнів з точкизоруправильностіпланування операцій та підбору потрібних інструментів. Виставити оцінки в класний журнал. Технологічна картка має таку форму № п/п Послідовність операцій Ескіз Пристрої та ін струменти
  • 116.
    116 Тема . Принципроботи та будова токарного верстата ТВ-4 (повторення). Мета. Нагадати учням принцип роботита будову токарного верстатаТВ-4, Правила безпечної роботина металорізальних верстатах. Виховувати бережливе ставлення до техніки. Знайомити з професією токар. М|сце проведення. Слюсарнамайстерня Обладнання:Таблиці: Будова токарного верстатаТВ-4, Організація робочого місця токаря, Стенд Правила безпечної роботина металорізальних верстатах, Токарнийверстат ТВ-4, Тип уроку. Лабораторно-практичнаробота Хід заняття. I. Організація класу. Перевірка готовностіучнів до уроку. II. Актуалізація опорнихзнань. 1. Які геометричні тіла обертання ви знаєте? 2. Назвіть деталі які виготовлені на токарномуверстаті. 3. Які механізми передачі руху ви знаєте? 4. Які механізми перетворення руху ви знаєте? III. Лабораторно-практичнаробота. 1.Вступнийінструктаж. а) Нагадати учням будову та принцип роботиверстаТВ-4. б) Довестидо відома учнів правила техніки безпеки на металорізальних верстатах: ПРАВИЛА ТБ ПРИ РОБОТІНА МЕТАЛОРІЗАЛЬНИХ ВЕРСТАТАХ 1.ДО ПОЧАТКУ РОБОТИ: > правильно надіти спецодяг; > перевірити наявність і надійність закріплення захисної огорожі, сполучення захисного заземлення з корпусом верстата;
  • 117.
    117 > міцно закріпитирізець і оброблюванудеталь, вийняти ключ з патрона і покласти на встановлене місце. 2 ПІД ЧАС РОБОТИ: > інструмент потрібно підводити до оброблюваноїдеталі плавно. > Щоб уникнути травм, забороняється: > нахиляти голову близько до патрона або різального інструмента, передавати або брати предмети над обертовимичастинамиверстата; > спиратися ліктем або злягати на верстат, класти на нього інструменти або заготовки; > вимірювати виготовлену деталь, змащувати, чистити верстат і прибирати стружку до повної його зупинки; > охолоджуватирізальний інструмент або оброблюванудеталь тканиною або обтиральнимикінцями; > допускати вихід з-під різця довгої стружки; > спиняти верстат, гальмуючи рукою патрон; > відходити від верстата не вимкнувши його; > підтримувати або ловити рукою відрізану деталь. 3. ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИНЕОБХІДНО: > відвести інструмент, вимкнути електродвигун; > видалити стружку з верстата щіткою, а з пазів станини - гачками; > змастити і протертиверстат, здати верстат вчителеві. в) Запропонувати учням виконати лабораторно-практичну роботу за такою інструкцією: 1. Оглянути верстат ТВ-4 і визначити основнійого частини (двигун, пе- редавальний механізм, виконавчий орган). 2. Запишіть до таблиці назву основнихскладальних одиниць верстата ТВ- 3.Ознайомтесь з розташуванням рукоятоккерування верстатом. Замалюйте в робочомузошитітабличку положення рукоятокуправління швидкістю обертання шпинделя. 5. Встановіть рукояткипереключення на всі можливі частотиобертання шпинделя. 6. Ознайомтесь з лімбами повздовжньоїі поперечної подачі. 7. Встановіть різець в різцетримачі, користуючись таблицею. 8. Встановіть заготовкуна верстаті з максимально допустимим вильотом. № п/п Назва складальної одиниці Призначення складальної одиниці
  • 118.
    118 9. Настройте верстатна глибину різання 0,5мм, користуючись лімбом по- перечної подачі. 10. Встановіть швидкість обертання 500об/хв 11. Проточіть заготовку на довжину 20мм, користуючись лімбом повздовжньоїподачі. 2. Виконання роботиучнями. Слідкувати за виконанням роботи учнями, надавати необхідну допомогу, забезпечувати суворедотримування Правил техніки безпеки. IV. Заключна частина. Підвести підсумок заняття. Вибірково перевірити практичне виконання роботи учнями. (Решта учнів повинна буде здати даний матеріал на інших заняттях перед роботоюна верстаті). Виставити оцінки в журнал.
  • 119.
    Тема. Обробка циліндричноїповерхніна ТВ-4. Мета. Ознайомитиучнів з порядком роботиприобточуванніциліндричних поверхонь на ТВ-4. Розвиватитехнічне мислення та виховувати культуру праці. Знайомити з професією токар-універсал. Місце проведення. Слюсарнамайстерня Обладнання:Таблиці: Будова токарного верстатаТВ-4, Організація робочого місця токаря, Стенд Правила безпечної роботина металорізальних верстатах, Токарнийверстат ТВ-4, Тип уроку. Лабораторно-практичнаробота Хід заняття. I. Організація класу. Перевірка готовностіучнів до уроку, наявність спецодягу. Призначення чергових II. Актуалізація опорнихзнань учнів. 1. Назвіть основнічастини верстата ТВ-4. 2. Як користуючись лімбом поперечної подачівстановити глибину різання? 3. Який максимальний виліт заготовкиповинен бути при роботібез задньої бабки? 4. Який максимальний виліт різця дозволений? III. Лабораторно-практичнаробота. IV. 1. Вступний інструктаж. При обточуванні циліндричних поверхонь використовують прохіднірізці (прямі, прямі упорні, прохідні відігнуті). Роботуслід виконувати в такій послідовності: & Закріпити заготовку на верстаті з вильотом не більше 5 діаметрів заготовки (при роботібез задньої бабки); & Закріпити різець в різцетримачі з вильотом не більше 1,5 товщини стержня різця; Ці Встановити глибину різання в такій послідовності:
  • 120.
    120 1. Обертаючи маховичокповздовжньої подачі підвести різець до заготовки так, щоб він був приблизно по середині заготовки; 2. . Обертаючи маховичок поперечної подачі підвести різець до заготовки так, щоб його вершина доторкнулась до заготовки; 3. Обертаючилімб маховичка поперечної подачівстановитина ньому "0"; 4. Обертаючи маховичок повздовжньої подачі відвести різець вправо за межі заготовки; 5. Обертаючи маховичок поперечної подачі встановити на лімбі необхідну глибину різання ( для ТВ-4 10 поділок для глибини різання 0,25мм; 20 - для глибини 0,5мм); & Настроїти лімб маховичка повздовжньої подачі підвівши різець до заготовки так, щоб ріжуча кромка різця доторкнулась до торця заготовки і встановити на лімбі "0"; відвести різець вліво на 10мм. її Ввімкнути верстат; Ц Ввімкнувши механічну подачу проточити заготовку на потрібну довжину, користуючись для контролю лімбом повздовжньої подачі (ціна поділки 0,5 мм). Розділити групу на ланки, призначитистарших з найбільш підготовлених учнів. Запропонувативиконати лабораторно практичнуроботуза завданням: Завдання для роботи : 1. Записати в робочих зошитах порядок дій при встановленні глибини різання та довжиниточіння. 2. Встановити на верстаті заготовку діаметром 16мм з максимально допустимим вильотом. (80мм). 3. Настроїтиверстат на глибину різання 0,25мм. 4. Встановити подачу 0,08мм/об. 5. Проточитизаготовкуна довжину20мм до діаметра 12мм. 6. Проточитизаготовкудо діаметра 5,9мм на довжину15мм. 7.. Здати заготовкудля перевірки вчителю Інструктаж по техніці безпеки. Нагадати учням правила техніки безпеки при роботіна верстаті ТВ-4. Звернути увагу на наявність окулярів. 2. Виконання роботиучнями. Слідкувати за виконанням роботи учнями, надавати необхідну допомогу, забезпечувати суворедотримування Правил техніки безпеки. IV. Заключна частина. Провести прибирання робочих місць. Підвести підсумок заняття. Перевірити правильність і точність виконання роботи, виставити оцінки в журнал.
  • 121.
  • 122.
    122 122 Тема . Відрізаннязаготовок на ТВ-4. Мета . Ознайомити учнів з порядком роботипривідрізуванні заготовокна ТВ- 4. Розвивати технічне мислення та виховувати культуру праці. Знайомити з професією токар-універсал. Місце проведення. Слюсарнамайстерня Обладнання:Таблиці: Будова токарного верстатаТВ-4, Організація робочого місця токаря, Стенд Правила безпечної роботина металорізальних верстатах, Токарнийверстат ТВ-4, Тип уроку. Лабораторно-практичнаробота Хід заняття. I. Організація класу. Перевірка готовностіучнів до уроку, наявність спецодягу. Призначення чергових II. Актуалізація опорнихзнань учнів. 1. Користуючисьтабличкою"положення рукояток" встановитишвидкість обертання шпинделя 230 об/хв. 2. Нагадати правила безпечної роботинаТВ-4. 3. Як правильно закріпити різець в різцетримачі? III. Лабораторно-практичнаробота. 1. Вступний інструктаж. При відрізанні заготовок використовують відрізний різець. Роботуслід виконувати в такій послідовності: (заготовкавстановлена на верстаті) 1. Підвести різець до місця на заготовціде потрібно відрізувати; 2. Ввімкнути верстат; 3. Обережно обертаючи маховичок поперечної подачі подавати різець на заготовкудо тих пір поки різець не проріже канавку глибиною2-Змм; 4. Обертаючимаховичокпоперечної подачівідвести різець від заготовкиназад; 5. Обертаючимаховичокповздовжньоїподачіперемістити різець вліво на 1-2мм; 6. Повторитиоперацію 3,4 ;
  • 123.
    123 1237. Обертаючи маховичокповздовжньої подачі перемістити різець вправо на 1- 2мм; 8. Почергово повторюючи операції 3-7 до того часу поки заготовка буде повністю відрізана. (записується в робочізошити) Розділити групу на ланки, призначити старших з найбільш підготовлених учнів. Запропонувативиконати лабораторно практичнуроботуза завданням Завдання для роботи Виконати лабораторно - практичну роботув такій послідовності: 1. Встановити заготовку, яка була проточена на попередньому занятті, на верстат. 2. Встановити швидкість обертання 230 об/хв. 3. Керуючись записамив робочихзошитах відрізати заготовкудовжиною20мм. 4. Здати заготовкудля перевірки вчителю. 2. Інструктаж по техніці безпеки. Нагадати учням правила техніки безпеки при роботі на верстаті ТВ-4. Звернути увагу на недопустимість підтримування відрізуваної деталі рукою 3. Виконання роботиучнями. Слідкувати за виконанням роботи учнями, надавати необхідну допомогу, забезпечувати суворедотримування Правил техніки безпеки. IV. Заключна частина. Провести прибирання робочих місць. Підвести підсумок заняття. Перевірити правильність і точність виконання роботи, виставити оцінки в журнал. Тема . Обробка конічних поверхонь на ТВ-4 Мета. Ознайомитиучнів з способамиобробкиконічних поверхонь на ТВ-4.
  • 124.
    124 124Розвивати технічне мислення.Знайомитиз професією токар-універсал. Місце проведення. Слюсарнамайстерня Обладнання:Таблиці: Будова токарного верстатаТВ-4, Організація робочого місця токаря, Стенд Правила безпечної роботина металорізальних верстатах, Токарнийверстат ТВ-4, ключ розміром 13. Тип уроку. Лабораторно-практичнаробота Хід заняття. I. Організація класу. Перевірка готовностіучнів до уроку, наявність спецодягу. Призначення чергових II. Актуалізація опорнихзнань учнів. 1. Якими ручкояткамикористуються для перемикання швидкості обертання шпинделя на ТВ-4? 2. Покажіть на верстаті ТВ-4 верхні полозкисуппорта, розкажіть його будову? 3. Розсортуйтезапропонованірізці на групи "прохідні", "відрізні". 4. Правила техніки безпеки. III. Лабораторно-практичнаробота. IV. 1. Вступний інструктаж. При обробціконічних поверхонь використовують прохіднірізці. Для об- точування конусів використовують дваспособи:1-й спосіб (використовується при обточуваннідовгихконусів). Роботуслід виконувати в такій послідовності: Закріпити заготовкуна верстаті за допомогоюпатроні задньої бабки. За допомогою регулювальних гвинтів, на задній бабці, змістити центр заготовки вперед (якщо основа конуса буде біля передньої бабки) чи назад (якщо основабуде біля задньої бабки)на величину радіуса основи. Провестиобточування заготовкитак як обточуються циліндричніповерхні. 2-й спосіб (використовується приобточуваннікоротких конусів) Роботуслід виконувати в такій послідовності: Закріпити заготовкуна верстаті в патроні. Верхні полозкисупорта повертаються на потрібний кут (при цьомукут визначається по шкалі нанесеній на опорномуфланці супорта). Проводиться
  • 125.
    125 125обточування заготовки, прицьомуподачаздійснюється в ручну за допомогоюмаховичкагвинта верхніх полозків суппорта. Розділити групу на ланки, призначити старших з найбільш підготовлених учнів. Запропонувативиконати лабораторно практичнуроботуза завданням Завдання для роботи 1. Встановити швидкість обертання шпинделя 500 об/хв. 2. Закріпити заготовкуна верстаті з вильотом 70мм. 3. Користуючисьшкалою нанесеною на опорномуфланці супорта встановити кут 30° 4. Обточитизаготовкудо діаметра верхньої основи10мм. 5. Здати заготовкувчителю. Інструктаж по техніці безпеки. Нагадати учням правила техніки безпеки при роботіна верстаті ТВ-4. Звернути увагу на наявність окулярів. Виконання роботиучнями. Слідкувати за виконанням роботи учнями, надавати необхідну допомогу, забезпечувати суворедотримування Правил техніки безпеки. IV. Заключна частина. Провести прибирання робочих місць. Підвести підсумок заняття. Перевірити правильність і точність виконання роботи, виставити оцінки в журнал. Трудове навчання Шкільний предмет трудове навчання (технології) має значні можливості у вихованні в учнів національно-патріотичних почуттів. Досвід роботи учителів та результати науково-методичних досліджень у цьому напрямку, дозволяють стверджувати, що значний потенціал у розв’язанні цього завдання полягає у прилученні учнів до національної культури саме у процесітрудового навчання. Дієвим підґрунтям для такої виховної роботи можна вважати процес формування в учнів конкретного практичного досвіду з виготовлення предметів і речей, які у своєму змісті пов’язані з народною культурою українців, а саме – виготовлення декоративно-ужиткових і ремісничих виробів, які були характерними для побуту українців, а деякі з них криють у своїх формах і техніках оздоблення й інші сторінки нашої історії. Досить часто мистецькі речі, які учні можуть виготовити власноруч, мають таке оформлення і техніку
  • 126.
    126 126виконання, які обумовленіісторією українського народу – від дерев’яних речей оздоблених різьбленням до елементів народного одягу, що містять у своєму оформленнінаціонально-патріотичну символіку. Декоративно-ужиткове мистецтво й сьогодні охоплює широке коло предметів із різних сфер людської діяльності. Саме прояви національної культури завжди супроводжують життя кожної людини, і для кого більшою, для кого – меншою мірою, але вони є тим духовним середовищем, у якому формуються світогляд, естетичні ідеали, моральні й трудові цінності та національні почуття особистості. Сприятливі умови для цього створює варіативна частина навчальної програми з трудового навчання, коли учні спільно з учителем можуть обрати певний модуль, який пов'язаний з традиційними народними ремеслами, і це може бути: «Художня обробка деревини», «Технологія виготовлення народної ляльки», «Художнє випалювання» тощо. На уроках трудового навчання, коли учні вивчають певний навчальний модуль з декоративно-ужиткового мистецтва існують загальнодоступні (у методичному розумінні цього слова) способи прилучення учнів до надбань української культури, і тут можна вказати на два основних, як-от: повідомлення учням різноманітних відомостей про народні культурні традиції, що склались в українців та організація додаткових позаурочних занять і заходів для більш тісного ознайомлення учнів з елементами етнокультури. Введення культурологічних відомостей в організаційну структуру занять на уроках трудового навчання може відбуватись безпосередньо, коли відбувається вивчення певного народного ремесла чи декоративно-ужиткового або художнього видумистецтва. Під час виготовлення учнями декоративних чи декоративно-ужиткових виробів важливе місце, крім суто технічної сторони, має й мистецька сторона цієї справи, яка полягає насамперед у визначенні художньої ідеї твору, в основу якого покладено той образ, який виникає в уяві дитини, тих думок і почуттів, які вона хоче передати оточуючим. У змісті діючої програми з трудового навчання передбачено вивчення таких тем і розділів, що обумовлюють виховний вплив учителя через повідомлення учням таких теоретичних відомостей, які розкривають різні сторінки нашої історії, формують в учнів загальне уявлення про моральну й духовну культуру українського народу тощо. Тому учитель має нагоду впливати на почуття дитини, а через добір певних культурологічних відомостей, виховувати патріотичні та національні почуття школярів. Виготовлення виробів, наприклад технікою аплікації соломкою, вишиванням, може передбачати створення таких художніх композицій, які відображають
  • 127.
    127 127історію українського народу,його визвольний рух і звитягу сучасних захисників рідного краю тощо. Значна кількість вчителів на уроках трудового навчання планують такі вироби для виготовлення, які можуть бути передані нашим воїнам, які обороняють нашу країну на сході. Зокрема це: різноманітні за конструкцією та різні за складністю виготовлення «пічки», «якорі» для пошуку розтяжок, маскувальні сітки, сумки для аптечок, рукавиці, сувеніри з патріотичною символікою тощо. Виготовлення саме таких виробів якнайкраще сприяє вихованню в учнів національно-патріотичних почуттів. Висновки Проблема гармонійного розвитку учнів існує реально, і це, в першу чергу, пов’язано з однобічним перевантаженням учнів розумовою діяльністю. Найбільш ефективне розвантаження дитячого організму від розумової втоми відбувається при переході до фізичної праці. Саме таку переорієнтацію забезпечує трудове навчання. Завдяки опорі на творчу продуктивну працю трудове навчання позитивно впливає також на інтелектуальний і духовний розвитокучнів. З погляду теорії діяльності, особливістю трудового навчання є тісне поєднання навчання з продуктивною працею. Всі знання, що здобувають учні, відразу ж знаходять застосування, а вся практична діяльність є суспільно корисною.
  • 128.
    128 128Навчання, при якомутеорія пов’язується з продуктивною працею, має якісно іншу загальноосвітню і виховну цінність. При значній економії часу і зусиль, крім самого оволодіння знаннями і вміннями, такий зв’язок забезпечує розширення і закріплення знань, підтверджує їхню доцільність, забезпечує розуміння значення для потреб людини. Іншою особливістю практичної діяльності учнів у трудовому навчанні є його продуктивний, а не тренувальний характер. Це позитивно впливає на мотиваційну основунавчання, дозволяєзалучати до активної діяльності усіх учнів. Нарешті, пізнавально-практична діяльність учнів у трудовому навчанні ґрунтується на тісному зв’язку з основами наук. Це сприяє розвитку цікавості учнів до вивчення інших шкільних предметів, а, значить, і вирішенню загальноосвітніх завдань школи. Особливе місце у визначенні концептуальних засад трудового навчання посідає психологічна теорія переносу. Це викликане тим, що предметом вивчення цих дисциплін може бути безліч технічних об’єктів, технологічних процесів чи форм організації праці. Тому виникає потреба відбирати з них найтиповіші з урахуванням дидактичних вимог. При цьому необхідно, щоб учні одержувати уявлення не лише про конкретний програмовий матеріал, але й усвідомлювали його зв’язок з виробничими об’єктами і процесами, котрі залишилися поза межами програми. Це досягається за рахунок переносу знань, умінь і способів діяльності в нові умови. Така ж ситуація характерна і для профорієнтаційної роботи із учнями. Переорієнтації учнів на проектно-технологічну систему навчання повинна дати позитивнийрезультат.
  • 129.
    129 129 Література 1. Про затвердженнянової Концепції профільного навчання в старшій школі : Наказ МОН України від 11.09.2009 р. № 854. 2. Упровадження допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів : Лист МОН України від 07.07.2008 р. № 1/9-433. 3. Галіцина Л. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005 (Б-ка «Шкільного світу»). 4. Лында А.С. Методика трудовогообучения. ― М.: Просвещение, 1977. 5. Журнал « Трудовенавчання», №1, січень 2008 6. Журнал «Трудовапідготовкав закладах освіти», №1-4/2007 7. Коберник О., Кравченко Т. Використання інтерактивних методик на уроках трудового навчання – Трудова підготовка в закладах освіти. – №3, 2003 8. Ксьонз С. переваги проектно-технологічної системи навчання // Трудовапідготовка в закладах освіти. – №4, 2007
  • 130.
    130 1309. Методика організаціїпроектно-технологічної діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці /навчально-методичний посібник , редактор О.М.Коберник, 2003 10. Методика навчання учнів 5-9 класів проектування в процесі вивчення технології обробки деревини і металу. Навчально-методичний посібник Умань; УДПУ, 2004. 11. Наказ МОН України від 16.06.2015 №641 « Про затвердження КОНЦЕПЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ» 12. Омельчук Р. Метод проектів у контексті сучасної освіти / Директор школи/. – 2007. – № 42 13. Паламарчук В. Від творчої особистості до нових технологій навчання. // Рідна школа. – 1998. - №2. 14. Проектно-технологічна робота система трудового навчання /Трудова підготовка в закладах освіти / редактор О.М.Коберник2003/. 15. Терещук А. Технологічні та методичні основи сучасного уроку трудового навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2008. – № 1. 16. Тхоржевський Д.А. Методика трудового обучения. ― М.: Просвещение, 1981.
  • 131.
    131 131 Додаток 1 Тиждень довкілля.Участь учнів Нетішинської ЗОШ I-III ступенів № 1 біля пам’ятників загиблим воїнам на односельчанам села Солов’є.
  • 132.
  • 133.
  • 134.
  • 135.
    135 135 Біля меморіальної стеллита пам’ятника невинно убієнним євреям Острожчини у 1941 році.
  • 136.
  • 137.
  • 138.
    138 138 Додаток 2 КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГОВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ ВСТУП Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвитокУкраїнськоїдержави. Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (раtria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовностідо змін. Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українськогонароду. Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям
  • 139.
    139 139виховання дітей імолоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливостідля освітньої сфери. В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України. Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею. Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності та ін. Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції. Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.
  • 140.
    140 140На жаль, досьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародномуабо неорадянськомувимірі. Протягом останніх десятиліть було розроблено низкуконцепцій: Концепція національної системивиховання (1996); Концепція національно-патріотичного виховання (2009); Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадянна 2013-2017 рр.; Концепція громадянськоїосвіти та виховання в Україні (2012). Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні уявлення правлячих еліт на ідеологію і напрями розвиткуосвіти. На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейськихцінностей: - повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України); - участь у громадсько-політичномужитті країни; - повага до прав людини; - верховенство права; - толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей; - рівність всіх перед законом; - готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України. Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.
  • 141.
    141 1411. Мета тазавданнянаціонально-патріотичного вихованнядітей та молоді Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно- патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українськогонароду, Батьківщини, держави, нації. Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави. Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силовихструктур. Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни. Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:
  • 142.
    142 142- утвердження всвідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і повагидо культурного та історичного минулого України; - виховання повагидо Конституції України, Законів України, державної символіки; - підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя; - усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю; - сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язуватиконфлікти відповідно до демократичнихпринципів; - формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій; - утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства; - культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи,справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи; - формування мовленнєвої культури; - спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму. 2. Принципи патріотичноговиховання Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них: - принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського
  • 143.
    143 143народу, шанобливого ставленнядо його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудовіта захисті своєї держави; - принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках; - принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українськукультуру як невід'ємну складовукультури загальнолюдської; - принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовностідо захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем; - принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованихі осучаснених формах і методах діяльності; - принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні. 3. Шляхи реалізаціїпатріотичноговихованнядітей та молоді 3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді: - підготовка нормативно-правових документів з питань національно- патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства; - розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованихна запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни;
  • 144.
    144 144- розроблення порядкудержавного фінансування заходів, спрямованих і на національно-патріотичне виховання молодихлюдей; - підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України; - вироблення науково-теоретичних і методичних засад патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися тощо, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції); - вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень; - забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової, патріотично налаштованої зростаючоїособистості. 3.2. Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичноговиховання: - проведення заходів спрямованих на реалізацію патріотичного виховання в закладах системи освіти, культури, спорту; - підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України; - створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної й самодіяльної творчості;
  • 145.
    145 145- активне залученнядо патріотичного виховання дітей та молоді учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянськуі патріотичну позицію; - залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадськомурусізадля громадянськогомируі злагоди; - сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання; - налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовностідо виборувійськових професій; - сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді; - активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичноїгри“Сокіл” (“Джура”); - удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту. 3.3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянськимсуспільством: - активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань), використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботиу вихованні патріотів України; - організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді; - долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання; - посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді.
  • 146.
    146 1463.4. Інформаційне забезпеченнянаціонально - патріотичного виховання дітей та молоді: - організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовнихмолодіжних засобів масової інформації; - запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості і бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави; - виробництво кіно - і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування; - підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення в засобах масової інформації кращого досвіду родинноговиховання; - здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково- популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості. Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвиткудитини та особистісним характеристикам. Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді На першому етапі (2015 р.) планується : - створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді; - створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;
  • 147.
    147 147- створення інформаційногоресурсу, присвяченогоцій тематиці; На другому етапі (2016-2017 рр.)передбачається: - розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді; - підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання тощо; На третьому етапі (2018-2019 рр.)забезпечується : - проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогоюсоціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування; - проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвідуна інформаційному веб-ресурсі; - аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально- виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу. Очікуванірезультати: У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується: – забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті; – зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави; – збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвиткукраїни, зміцнення її обороноздатностіта безпеки; – створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;
  • 148.
    148 148– консолідація зусильсуспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління. Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати порушені цією Концепцією питання і завдання та спонукатимуть до розроблення конкретнихзаходів з їх реалізації.