1. Донцов
Дмитро Іванович
(1883 – 1973)
(справжнє прізвище - Шелкоперов) -
український літературний критик, публіцист,
філософ, політичний діяч, засновник теорії
інтегрального націоналізму.
3. Біографія
• Народився 30 серпня (за іншими даними 10
вересня) 1883 р.
• У 1900, після закінчення Мелітопольського
реального училища, залишає рідне місто і
переїздить до Царського Села біля Петербургу.
• Продовжує освіту на юридичному факультеті
Петербурзького університету, який закінчує
1907 р.
4. • Студентом розпочинає інтенсивну політичну
діяльність і 1905 р. вступає до Української соціал-
демократичної робітничої партії (УСДРП).
• Його двічі заарештовують:1905 р. у Петербурзі
та 1908 р. у Києві.
• Після другого арешту й восьми місяців
ув'язнення заходами родичів його випускають на
поруки, і того ж року він виїжджає у Галичину,
потім у Австро-Угорщину.
8. • У 1909–1911 роках Дмитро Донцов навчається у
Віденському університеті.
• Там же одружується з українською студенткою
Марією Бачинською.
• Провчившись 4 семестри у Відні, 1911 р.
переїжджає до Львова, де продовжує навчання.
• 1917 року одержує ступінь доктора юридичних
наук.
10. • 1913 р. Донцов через конфлікт на
національному підґрунті виходить з УСДРП.
• Стає першим головою Союзу Визволення
України (СВУ), заснованого 4 серпня 1914 р.
• З 1914 р. проживає у Відні й Берліні, а з
1916 р.— у Швейцарії.
11. • На початку 1918 р. повертається до Києва, де
працює у гетьманських урядових структурах.
• 24 травня наказом гетьмана стає директором
Української Телеграфічної Агенції (УТА) при
уряді гетьмана Павла Скоропадського (Бюро
преси при міністерстві внутрішніх справ).
• Разом з В. Липинським, В. Шеметом створює
Партію хліборобів-демократів.
13. • Протягом 1919–1921 рр. — шеф Українського
пресового бюро при посольстві УНР у Берні
(Швейцарія).
• З 1922 р.— знову у Львові, редагує журнали
«Літературно-науковий вістник», «Заграва»,
«Вістник», друкується у німецькій, швейцарській
та польській періодиці.
• У 1926 р. пише свою провідну роботу
«Націоналізм».
14. • Займався публічною діяльністю, виступаючи
заочним опонентом апологетів ідеї комунізму,
роблячи розляглі доклади перед громадою.
• Жовтнем 1929 у Львові виступив з критичною
доповіддю про сутність здійснюваної в УРСР
політики українізації.
• Промова теоретика українського націоналізму
стала відвертою альтернативою промові
М.Скрипника, виголошеній у Львові вереснем
1929.
17. Цитати
• Лиш плекання зовсім нового духу врятує нас!
• Світ належить до тих, які вміють хотіти.
• Нація, яка хоче панувати, повинна мати й
панську психіку народу-володаря.
• Наш національний ідеал може здійснитися
тільки в безкомпромісовій боротьбі з Росією…
Свідомі цього ідеалу, навіть повалені на землю,
навіть під чоботом щасливого переможця —
встанемо. Зрікаючись його — ніколи.
18. • Воля до життя є волею до влади.
• Великі здаються нам такими тому, що ми стоїмо
перед ними на колінах
• Без панування нема свободи.
• Народ, який хоче порвати кайдани і «вражою злою
кров'ю волю окропити», проливає і потоки власної
крові.
• Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає.
19. • Держава це апарат для осягнення мети нації.
• Коли, отже, українська ідея хоче підійняти
боротьбу за панування з іншими, мусить в
першу чергу здушити прокляту спадщину
невільницьких часів.
• Коли нація хоче стати як сталь, напоїти себе
“сталою,, магнетичною енергією, — мусить
черпати її у власній ідеї.