gogoogogogoogogoogog

1. Презентація
«Володимир Сосюра
Горлівський коледж промислових технологій та економіки
Виконала:
студентка групи 14 КМ
Горбунова Дарья
Викладач:
Леонова Олена Володимирівна

2. • 1 - Біографія Володимира
Сосюри
2 -Творчість Володимира
Сосюри
3 - Родина Сосюри
• 4 - Трагедія Сосюри подібна до
трагедії М.
Хвильового
5 – Поема «Червона зима»

3. (1898—1965)
Біографія
Володимир Миколайович Сосюра

4. • Володимир Миколайович Сосюра народився на
станції Дебальцеве (нині Донецької обл.) 6 січня
1898р.
Дитячі роки поета минали в с. Третя Рота (нині м.
Верхнє), у старій хворостянці над берегом Дінця.
Про цей край Сосюра пізніше образно розповів у
автобіографічному романі «Третя Рота».

5. • Освіта Сосюри
Одинадцяти років хлопець пішов працювати до
бондарного цеху содового заводу, потім
телефоністом, чорноробом, не цурався
випадкових заробітків.
Початкову освіту здобував під опікою батька,
кресляра за фахом, який працював і вчителем, і
писарем, і адвокатом, і шахтарем.
У 1911р. В. Сосюра вступає до міністерського
двокласного училища в с Третя Рота.

6. • 14 жовтня 1917р. Лисичанська газета «Голос
рабочего» друкує його вірш «Плач волн», затим
— перший вірш українською мовою «Чи вже не
пора», а наприкінці жовтня — «Товаришу»,
написаний у стилі революційного маршу.
У 1918р. у складі робітничої дружини содового
заводу В. Сосюра бере участь у повстанні проти
кайзерівських військ, стає козаком петлюрівської
армії, входить до особистої варти самого
Петлюри.

7. • Згодом він втік з її лав і потрапив в полон до
денікінців. Його розстрілювали як петлюрівця,
але рана виявилась несмертельною, і поет
вижив. Судив В. Сосюру і червоний ревтрибунал,
і тільки житейська мудрість голови трибуналу,
котрий розгледів у хлопчині поета, врятувала
йому життя.
У 1920 р. В. Сосюра опинився в Одесі, де його,
хворого на тиф, прийняли до своїх лав бійці
Червоної Армії.

8. • У 1920-1921 pp. В. Сосюра воює з білополяками
та армією Н. Махна. Пізніше у поемі «Два
Володьки» поет робить спробу дослідити
двоїстість своєї душі:
Рвали душу мою
два Володьки в бою.
і обидва, як я, кароокі,
і в обох ще незнаний,
невиданий хист.
Рвали душу мою —
комунар
і
націоналіст.

9. • Трагедія Сосюри подібна до трагедії М.
Хвильового
котрий не витримав такого внутрішнього
конфлікту й закінчив життя самогубством.
Різниця тільки в тому, що Сосюра-українець
не дійшов до заперечення Сосюри-
комуніста й лишився жити далі з тягарем
своєї двоїстості. Цікавим при цьому є один
надзвичайно характерний для Сосюри
момент: два Сосюри — українець і комуніст
— живуть в одному Сосюрі-поеті поруч, але
зовсім окремим життям.

10. • До певного часу вони між собою боролись,
змагаючись за першість, але потім знайшли
компроміс. Цей компроміс знайдено на базі
своєрідного поділу між ними сфер їхнього вияву і
взаємного невтручання в ці сфери. Сосюра-
комуніст має в своєму володінні виключно сферу
свідомості, розумового сприйняття дійсності, в
той час коли Сосюра-українець неподільно панує
в сфері почуття, так би мовити сердечного
сприйняття дійсності.

11. • Тому в кожній книжці Сосюри можна відразу
одним оком відокремити «кесареве кесареві»
від «Божого Богові», так само, як це можна дуже
легко відокремити і в кожному з тих його віршів,
де обидва ці елементи є поруч. Вони не тільки
взаємно не про-никаються, а навіть взаємно й не
доторкаються. Хоча водночас обидва Сосюри
цілковито щирі, бо взагалі щирий Сосюра — поет
і людина. І зовсім ясно, що совєтська влада не
має жодних підстав серйозно обвинувачувати
Сосюру в зраді їй, бо ж зовсім ясно, що своєю
свідомістю він належить їй.

12. • А що серцем він українець, то це ж не його
провина, а його... нещастя. Інша справа, що в
сфері серця він більше на своєму місці, ніж в
сфері розуму, але це знову ж таки не його
провина, а його нещастя як поета за
покликанням.
Рання поезія В. Сосюри вбирала художні
здобутки різних стилів і течій того часу
(символізму, імпресіонізму). Разом з тим
увиразнювались риси його власного стилю:
романтика боротьби й кохання, гостро
відчутий «смак» життя, барв, звуку,
злитість суб'єкта лірики з навколишньою
дійсністю.

13. • У 1921 р. побачила світ збірка Сосюри
«Поезії», що досі вважалася його першою
книжкою (проте віднайдений документ
коригує цю думку: рукою Сосюри в нім
записано, що в 1918 р. було надруковано й
видано першу збірку його поезій «Пісні
крові...», але її поки не знайдено). Цього ж
1921 p., виходить поема «Червона зима»,
яка зробила Сосюру знаменитим.

14. • Від кінця 50-х доля всміхнулася Сосюрі й дарувала
йому насамкінець спокій і духовний лад. І він зміг, не
витрачаючись на марноту, вслухатися в красу
світу, відчути себе тим, ким насправді і був —
«співною часткою зоряного руху». Поета не
полишає радісне відчуття творчої сили, молодої
снаги, незалежної від похилого віку й хвороб. Воно
не зрадить поету і буде дарованою йому «іскрою
богів», однією з провідних тем останніх років
життя. В основі цих пізніх мажорів— свідомість
роду, що не відає смерті, чуття свого народу, в
єдності з яким поет щасливий. Лірик із ліриків,
Сосюра в ці роки не зазнає жури самотності: він —
«разом», він— кровина роду, якій за себе не
страшно: «Народе мій!.. З тобою в далі солов’їні
мені судилося іти», «Батьківщини молодість —
молодість моя!» та ін.

15. • Останні роки життя У 1948 Сосюру відзначено
найвищою тоді нагородою — Сталінською
премією, але в 1951 він знову зазнав гострих
нападів критики, приводом до чого була стаття в
газеті «Правда», яка обвинувачувала Сосюру у
«буржуазному націоналізмі» за патріотичну
поезію «Любіть Україну», написану 1944 р. За
таких обставин, незважаючи на велику
продуктивність (понад 40 збірок поезій), творчі
досягнення Сосюри були значно нижчі від його
можливостей. У 1937–1957 рр. мешкав у Києві в
будинку письменників Роліт, з 1957 р. — в будинку
на вул. М. Коцюбинського, 2, де йому встановлено
пам'ятну дошку. Помер 8 січня 1965 року.
Похований в Києві на Байковому цвинтарі
(надгробний пам'ятник — граніт; скульптор
О. О. Банников; встановлений у 1968 році)

16. • Особисте життя Офіційно Володимир Сосюра був
одружений двічі. Вперше одружився в 1922 році.
Його перша дружина — Віра Каперівна Берзіна,
колишній політрук червоноармійського ескадрону,
студентка, як і він сам, у повоєнному Харкові. Їй він
присвятив поему «Робфаківка». Причиною
розлучення стали шовіністичні погляди дружини.
Від першого шлюбу в нього було двоє синів — Олег і
Микола. Вдруге Сосюра одружився в 1931 з
Даниловою Марією Гаврилівною. Вона була на 12
років молодшою, закінчила балетну школу в Києві.
15 січня 1932 року в них народився син Володимир. У
1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за
розголошення державної таємниці і заслали до
Казахстану. Та коли через п'ять років Марія
Гаврилівна повертається, вони ще раз беруть
шлюб.

17. • По закінченні громадянської війни вчився в
Комуністичному університеті в Харкові (1922–
1923) і на робфаці при Харківському інституті
народної освіти (1923–1925); належав до
літературних організацій «Плуг», «Гарт»,
ВАПЛІТЕ, ВУСПП. Починається період
напруженого творчого життя в колі таких
тогочасних молодих майстрів, як В. Блакитний,
О. Копиленко, О. Довженко, І. Сенченко, О.
Вишня, М. Йогансен, П. Усенко.

18. • У 1946 році В. Сосюра був у
Херсоні: зустрічався з школярами у
Палаці піонерів. У газеті „Наддніпрянська правда”
надруковано його вірш „Над сяйвом Дніпра”: Я
знов у Херсоні. Над сяйвом
Дніпра Шумить довгождана щаслива пора, Не чути
громів канонади... Привіт тобі, місто і сонця і
зірок, Південна краса України! Як довго я марив
побачить тебе, Простори і небо твоє
голубе… 1947 р. виходить із друку
збірка поезій «Щоб сади шуміли», відзначена в
1948 р. Державною премією І ступеня. Останньою
ліроепічною поемою була поема «За владу Рад»
(1964), останніми збірками — «Осінні мелодії» і
«Весни дихання» (1964). 8 січня 1965 р. поета не
стало.

19. • Поет вільно почувається у складному, повному
багатьох течій літературному процесі,
не приєднуючись остаточно до якогось одного
угруповання і не надаючи цьому особливої ваги.
Із 1923 р., після короткочасного
навчання на робітфаку Харківського
інституту народної освіти, Володимир
Сосюра повністю віддається літературній праці.
Поет бере активну участь у літературному житті —
багато виступає перед робітниками, на творчих
дискусіях і вечорах. У роки Великої
Вітчизняної війни він як військовий кореспондент
фронтової газети «За честь Батьківщини»,
брав участь у роботі українського радіокомітету,
виступав як пропагандист і агітатор, виїздив
на фронт. 1944 р. поет повертається до Києва.

20. • Володимир Сосюра — талановитий поет-лірик,
співець боротьби і кохання, неперевершений
майстер чарівного слова. Він випромінювач
червоних, суворих осінніх вітрів, замріяний
живописець світанків, журавлиних перельотів і
голубих далей. Поет був ніжний, мов пісня солов'їна,
і тривожний, наче грози революції. Сила його поезії
в художній досконалості, в розмаїтті тематики, в
емоційній піднесеності:
• Танцює вітер кучерявий,
• Зоря на обрії згаса.
• Багряний лист, пожовклі трави —
• Мелодій осені краса.
• Десь там Дніпра сталеві хвилі.

21. • Десь там Дніпра сталеві хвилі.
•
• Кудись я стежкою іду.
•
• І, щастя квіти запізнілі,
•
• Сумують айстри у саду...
•
• У Сосюри надзвичайно чутливе й вразливе серце, а великі очі в найменшому
вміли побачити велике — незвичайну красу й розкрити його нам. Він любив усе
навколо себе й щиро про це говорив:
•
• Люблю я все, що навкруги сіяє
•
• відбитим світлом і своїм мені,
•
• що душу й серце в пісні окриляє,
•
• в ранковому і денному огні.
•
• ("Люблю я все...")

22. • http://ukrclassic.com.ua/katalog/s/sosyura-
volodimir/510-volodimir-sosyura-biografiya
http://ukrlit.org/sosiura_volodymyr_mykolaiovych/
tak_nikhto_ne_kokhav
http://school.xvatit.com/index.php?title=Володим
ир_Сосюра._Огляд_життя_і_творчості_поета-
лірика._Поетове_Я_і_МИ_в_«Червоній_зимі»._П
оема_«Два_Володьки»