тимчасова зупинка кровотечі при пораненнях

1. Тимчасова зупинка кровотечі
при пораненнях

2. Рана — це пошкодження, що характеризується порушенням цілісності шкіряного покриву,
слизових оболонок, а іноді й глибоких тканин, яке супроводжується болем та кровотечею.
За своїм походженням рани бувають вогнепальними, різаними, рубленими, колотими,
забитими, рваними, вкушеними, операційними. Також розрізняють поверхневі і проникні
поранення (коли пошкоджуються внутрішні оболонки черевної, грудної та інших порожнин).
• Класифікація ран:
• Вогнепальні рани (мал. 1) виникають у результаті поранення кулями,
мисливським дробом чи осколками. Вони бувають наскрізні (коли
куля проходить крізь тканини і не затримується, тобто має вхідний та
вихідний отвори, причому вихідний отвір завжди більший за вхідний)
• , сліпі (коли куля чи осколок залишається в тканині, є лише вхідний
отвір)
• дотичні (коли куля, пролітаючи по дотичній, пошкоджує шкіру, не
проникаючи всередину глибоких тканин). Найнебезпечніші з
вогнепальних ран — сліпі, оскільки сторонній предмет, що
залишається в тілі, спричинює нагноєння. Крім того, у канал, що
утворився після проходження кулі чи осколка, можуть потрапити
шматки одягу, земля та ін., що, в свою чергу, може призвести до
інфікування тканин і швидкого розвитку тяжких гнійних запалень.
Вогнепальні поранення часто бувають комбінованими, коли
ушкодження зазнають кілька органів і порожнин, що спричинює

3. Мал. 1. Вогнепальна рана.

4. Різані рани характеризуються незначним пошкодженням
кровоточать, довго загоюються, але меншою мірою
піддаються інфікуванню.

5. Колоті рани так само мають невелику поверхню пошкодження шкіри, але
можуть сягати значної глибини, яку нерідко важко визначити. Такі рани
небезпечні тим, що ушкодження внутрішніх органів може спричинити
внутрішню кровотечу.

6. Рублені рани мають неоднакову глибину, супроводжуються забиттям
м'яких тканин, що може бути причиною нагноєння і змертвіння їх клітин.

7. Забита рана
• Забиті і рвані рани виникають внаслідок грубої механічної дії, що інколи супроводжується
пошкодженням
• сухожиль, м'язів і судин. Різновидом цих ран є розтрощені рани складної форми з нерівними
краями, просоченими кров'ю, некротизацією тканин на значній ділянці, де створюються
сприятливі умови для розмноження хвороботворних мікроорганізмів.
• Укушені рани навіть за наявності невеликих пошкоджень можуть завдати тяжких наслідків,
оскільки завжди сильно інфіковані. Зі слиною тварин передаються надзвичайно небезпечні
захворювання — правець, сказ тощо.
• Операційні рани завжди стерильні, оскільки завдаються хірургічним інструментом під час
операції і перебувають під постійним наглядом працівників медичної служби.
• Навіть незначна рана може загрожувати життю і здоров'ю людини. Крім того, після
неправильної обробки рани назавжди залишається неприємний рубець, тому треба приділяти
пильну увагу обробці ран і профілактиці їх ускладнень.

8. Забита рана

9. Види кровотеч
• Кровотеча — це виливання через пошкоджену тканину лімфи та крові.
• У залежності від того, куди виливається кров, кровотечі бувають зовнішними або внутрішніми.
• За походженням кровотечі бувають травматичними, викликаними пошкодженням судин, та
нетравматичними, пов'язаними з їхнім руйнуванням яким-небудь патологічним процесом або
підвищеною проникністю судинної стінки.
• У залежності від того, які судини були пошкоджені, та методів зупинки, кровотечі поділяють
на:
• артеріальну
• венозну
• капілярну
• паренхіматозну
• комбіновану
• Також кровотечі поділяють за швидкістю крововтрати: незначна, середня, тяжка, профузна; та
за об`ємом уже втраченої крові - IV ст.

10. Артеріальна кровотеча
• Ознаки артеріальної кровотечі: кров
яскраво-червоного кольору, витікає
пульсуючим струменем, поштовхами,
одночасно із поштовхами серця.
Притискання артерії вище місця
пошкодження зупиняє кровотечу. Потім
накласти міцну повязку. Вона повинна мати
такі шари, починаючи знизу: 1)стерильна
бинтова серветка; 2)шар вати; 3)круговий
хід бинта.

11. Венозна кровотеча
• При венозній кровотечі кров темніша,
витікає безперервно, явного струменя не
спостерігається. При піднятті кінцівки
догори кровотеча зменшується або
зупиняється.

12. Капілярна кровотеча
• Капілярна кровотеча виникає унаслідок пошкодження
дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини й м'язів. У
цьому випадку кровоточить уся раньова поверхня, так
званий симптом "кров`яної роси". Колір - темно-
червоний.
• Усі види кровотеч, які супроводжуються зниженням
здатності крові згортатися, є небезпечними, проте
капілярна є тим сосбливим "моментом" - тому як усі
вважають саму кровотечу достатньо безпечною, а вона
при вище вказаних обставинах може "плакати добами".

13. Паренхіматозна кровотеча
• При пораненні паренхіматозних органів (печінки, селезінки,
нирок, легень) одночасно пошкоджуються дрібні артерії, вени
та капіляри, тому кровотеча носить змішаний характер. Судини
паренхіматозних органів не можуть повністю скоротитися та
спáстись, так як тісно пов'язані з паренхімою, і кровотеча
зазвичай тривала та її важко зупинити.
• Лікування
• Доцільно застосовувати засоби, які збільшують здатність
крові згортатися: в/в 5-10 мл 10% розчину хлорида кальція по 1-
й столовій ложці 3-4 рази в день; п/ш або в/м 20-40 мл
сироватки (протидифтерійної, протиправцевої); переливання
невеликої кількості крові або плазми; вітамін К. Для остаточної
зупинки часто доводиться робити операцію.

14. Комбінована кровотеча
• Зустрічається частіше при політравмі, коли
одночасно два і більше види кровотеч,
наприклад артеріально-венозна.

15. Порядок надання першої медичної
допомоги при кровотечах
• Усі дії людини, що надає допомогу повинні бути доцільними,
обміркованими, рішучими, швидкими та зосередженими.
• Перш за все потрібно оцінити обставини та здійснити заходи з
усунення дії ушкоджуючих факторів
• Швидко та правильно оцінити стан постраждалого
• На підставі огляду постраждалого визначають спосіб та послідовність
надання першої допомоги.

16. • З’ясовують, які засоби необхідні для надання допомоги, виходячи з
конкретних умов, обставин і можливостей, та забезпечують ними.
• Надають першу допомогу та готують постраждалого до
транспортування.
• Організують транспортування постраждалого у лікувальний заклад.
• Доглядають за постраждалим до відправлення у лікувальний заклад.
• Перша допомога у максимально доступному обсязі повинна
надаватися не тільки на місці пригоди, але й дорогою до лікувального
закладу.

17. • При наданні першої медичної допомоги здійснюють тимчасову
зупинку зовнішньої кровотечі.
• Тимчасово кровотечу можна спинити одним із таких способів:
накласти кровоспинний джгут або тугу пов'язку; притиснути пальцем
магістральну судину вище місця кровотечі, притиснути і максимально
зігнути кінцівку.
• Накладання тугої пов'язки — найпростіший спосіб зупинки незначної
кровотечі. Для такої пов'язки використовують індивідуальний
перев'язувальний пакет. Проте, пов'язку не слід накладати занадто
туго. Якщо, після накладання пов'язки, кінцівка посиніє, то це означає,
що пов'язка здавила вени, відтік крові до серця утруднений і вона
застоюється. У такому випадку кровотеча може тільки посилитися.
Збліднення кінцівки нижче місця накладання тугої пов'язки означає
повне припинення кровообігу.

18. • Найнебезпечніша для здоров'я людини артеріальна кровотеча,
бо може призвести до втрати такої кількості крові, що буде не
сумісною з життям.
• Притиснути артерію пальцями до кісток або поверхні суглобів, з
метою зупинки кровотечі, можна за будь-яких обставин.
Притискання проводиться не в рані, а вище — ближче до серця,
перед накладанням джгута або пов'язки.
• Щоб уміло й швидко зупинити кровотечу цим способом,
потрібно добре знати місця притискання артерій. Знаходять
артерію за пульсом, притискають її до найближчих кісток вище
місця поранення, до припинення пульсу і зупинки кровотечі.

19. • Коли поранено обличчя, слід притиснути такі судини: на лобі —
вискову артерію спереду від вуха; якщо рана на підборідді або
щоці — зовнішню щелепну артерію; при пораненні шиї або
голови — сонну артерію збоку від гортані до хребта.
• При кровотечах у ділянці плеча і плечового пояса, потрібно
притиснути підключичну артерію до першого ребра в
надключичній ямці або пахвову артерію — до плечової кістки в
підпахвовій ямці.
• При кровотечах із ран передпліччя, притискають плечову
артерію з внутрішнього боку плеча до плечової кістки.
• При кровотечах із ран стегна, гомілки і стопи притискають
стегнову артерію.

20. Способи накладання кровоносних
джгутів
• Джгут для зупинки крові застосовують при сильній кровотечі з
поранених кінцівок. Його накладають вище рани і якомога ближче до
неї. Не можна накладати джгут у середній третині плеча через
небезпеку перетискання нерва і розвитку згодом паралічу руки.
Місце, де накладається джгут, спочатку захищають одягом, рушником,
ватно-марлевою пов'язкою або іншими матеріалами. Потім дуже
розтягують гумовий джгут, роблять ним навколо кінцівки одне-два
кільця і кінці фіксують гачком. Якщо джгут накладено правильно,
кровотеча припиняється, пульс затихає і кінцівка блідне. Якщо джгута
немає, то для зупинки кровотечі треба вміти використовувати
закрутку, яку можна зробити з будь-якої достатньо міцної тканини,
тасьми, стрічки, мотузки. Як і при накладанні джгута, місце
накладання закрутки захищають м'якою прокладкою (ватою, одягом).
Закрутку намотують на кінцівку, кінці зав'язують вузлом. У кільце, що
утворилося, вставляють палицю і закручують, поки не припиниться
кровотеча. Після цього палицю фіксують бинтом або іншим способом .

21. • Наклавши на кінцівку джгут або закрутку, рану
закривають стерильною пов'язкою і на ній позначають
час накладання джгута або закрутки. Можна записати
час на клаптику наперу і прикріпити його до пов'язки
останніми обертами бинта або засунути під джгут.
• Влітку джгут накладають на кінцівку не більше, ніж на
годину, взимку — на півгодини. При потребі залишити
джгут ще на деякий час, потрібно, притиснувши
пальцями відповідну артерію, ослабити джгут. Коли
кінцівка порожевіє і потепліє, джгут знову затягують.
Усього джгут накладається не більше, ніж на 2 години. У
холодну пору року кінцівку із джгутом слід утеплити.

22. • Для тимчасової зупинки кровотечі при пораненнях
кінцівок, треба максимально зігнути кінцівку і зафіксувати
її в цьому положенні. Наприклад, якщо поранено гомілку,
в підколінну ямку кладуть валик, зроблений з вати і марлі,
ногу згинають у колінному суглобі і в такому положенні
затягують її ременем (бинтом, рушником, косинкою). Так
само, при пораненні передпліччя, руку згинають і фіксують
у ліктьовому суглобі. На верхню частину стегна накласти
джгут неможливо. Тому ватно-марлевий валик кладуть у
пахову ділянку, стегно максимально притискають до
живота і закріплюють у такому положенні. Якщо рана у
ділянці пахви або верхньої частини плеча біля плечового
суглоба, то потрібно якнайдалі завести руку назад,
притиснути до спини і зафіксувати.