иппи

1. Тема: Клінічні прояви ран. Види ран (2 години).
Мета: Ознайомити з класифікацією, клінічними проявами ран, першою допомогою
при пораненнях.
Література:
- Коденко Я. В. Основи медичних знань: Навч. посіб. для 10—11 кл. серед, загальноосвіт.
шк.— К:Арт - Освіта, 2004, с. 18-40.
- Медико-санитарная подготовка уч-ся: Учеб. для средних учебних заведений / В.Н.
Завьялов, М.И. Гоголев, В.С. Мордвинов и др./ Под ред. П.А. Куприянова. -3-е изд. -М.:
Просвещение, 1988, с. 15-17
- Медицинский справочник фельдшера/Под ред. А.Н. Шабанова. - М.: Медицина,
1965, с. 389
- Учебник для подготовки санитарных дружин и санитарных постов /Под ред. А.Ф.
Решетова.-М.: Медицина, 1981, с. 56-58
- Учебник инструктора по ЛФК: Учебник для ин-тов физ. культ./ Под ред. В.П.
Правосудова. - М.: ФиС, 1980, с. 289
- КМЭ: В 3-х т. /АМН СССР/ Гл. редактор Б.В. Петровский. - 2-е изд.- М.: Советская
энциклопедия, 1989.- Т. 2, с. 581
Студенти повинні знати: класифікацію ран, ознаки, правила надання першої
допомоги;
Повинні уміти: визначати види ран за зовнішніми ознаками, надавати першу допомогу
при пораненнях.
Інструкція:
1. Запам'ятайте теоретичний матеріал.
2. Класифікацію ран та їх клінічні прояви запишіть у зошити.
3. Опишіть етапи надання першої медичної допомоги при пораненнях.
Охарактеризуйте способи зупинки кровотеч.
Питання для самоконтролю:
1. Від чого залежить інтенсивність больових відчуттів та кровотечі?
2. Способи зупинки кровотечі.
3. Чим характеризується зіяння рани?
4. Класифікація ран та їх характеристика.
Форма перевірки:
- Перевірка зошитів.
- Робота по карткам.
- Усне опитування.
Інформаційний матеріал
Рана – це механічне пошкодження тканин, що супроводжується порушенням
цілісності шкірних покривів чи слизових оболонок.
За анатомічною ознакою розрізняють рани м’яких тканин і рани з пошкодженням
кісток.

2. В залежності від наявності та впливу мікрофлори рани поділяють на асептичні
(чисті), бактеріально забруднені та інфіковані.
Рану, в яку потрапили отруйні речовини, називають отруєною, при потраплянні
радіоактивних речовин в рану вона вважається радіоактивно отруєною.
За механізмом нанесення ран, характером предмету, що ранить, об’ємом
пошкодження тканин розрізняють:
* колоті – проникаючірани при невеликій зоніпошкодження тіла і слизової оболонки,
але мають глибокий вузький раневий канал. Являють небезпеку в зв’язку з
можливістю пошкодження внутрішніх органів і занесення інфекції, внаслідок чого
може виникнути перитоніт і сепсис.
* різані – мають рівні паралельні краї, довжина їх перевищує глибину, пошкодження
тканин навколо рани незначні. Краї зберігають свою життєздатність, сильно
кровоточать.
* рублені – мають неоднакову глибину, оточені нежиттєздатними тканинами, їх
забиттям.
* забиті- мають нерівні краї, просочені кров’ю, відмерлими тканинами на значній
відстані, в них створюються всі умови для розвитку інфекцій.
* укушені – виникають в результаті укусу тварини чи людини, характеризується
надмірним мікробним забрудненням за рахунок мікрофлори порожнини рота і, як
правило, ускладнюються наривами і вимагають тривалого лікування.
* рвані – характеризуються значними пошкодженнями тканин з утворення нерівних,
лоскутних країв, крововиливів і гематом.
Ці рани поділяють на:
скальповані – відшарування шкіри на великому проміжку без явних її пошкоджень,
іноді з нижче лежачими тканинами;
розчавлені – характеризуються наявністю значних ділянок роздавлених тканин і
розвитком їх травматичному некрозу;
вогнепальні – виникають в результаті кульового чи осколкового поранення. Вони
можуть бути наскрізні – якщо є вхідний і вихідний отвір; сліпі – коли є тільки вхідний
отвір і куля застряла в тканинах; дотикові – коли куля пройшла по дотичній,
пошкодила шкіру і м’які тканини, не затримуючись в них.
Вогнепальна рана Різана рана Колота рана

3. Рублена рана Забита рана
Виділяють також проникаючіпоранення, що характеризуються порушенням цілісності
всіх шарів стінки будь-якої порожнини (плевральної, черевної, черепа), і не
проникаючі.
Клінічними проявами рани є біль, кровотечі, зіяння.
Біль – постійний симптом пошкодження тканин. Найбільш хворобливі рани
нервових стовбурів та сплетінь, черевної порожнини, надкісниці.
Кровотечі – вихід крові із пошкоджених кровоносних судин.
Інтенсивність і тривалість кровотеч залежать від калібру пошкодженої судини і
виду рани. В різаній рані сильно кровоточать всі найдрібніші шкірні і м’язові судини;
кровотечі з рваних, забитих і розчавлених ран можуть бути незначними навіть при
пошкодженні відносно крупних судин, так як кінці останніх часто скручені, а стінки
роздавлені, зліплені.
Зіяння рани, тобто розходження її країв, пов’язане з еластичними властивостями
пошкоджених тканин, з напрямком рани та її глибиною.
Зіяння велике, якщо довжинарани розташована перпендикулярно до напрямку тяги
м’язів, поперек апоневротичних волокон. В області, де шкіра малорухлива, зіяння
зазвичай визначається глибиною рани: воно незначне при цілісності глибоких шарів
тканин і значно збільшується, якщо ці шари пошкоджені.
При лікуванні рани в першу чергу зупиняють кровотечу і проводять первинну
хірургічну обробку її для швидкого загоювання і профілактики вторинної інфекції.
Способи зупинки кровотечі
1. Прижати місце, що кровоточить давлячою пов’язкою. На рану накладають
стерильну марлеву серветку, поверх неї туго звернутий комок вати, а потім туго
закріплюють коловим бинтуванням (замість вати можна використовувати не
розмотаний стерильний бинт). Це єдиний спосіб зупинки кровотечі з ран,
розташованих на тулубі (наприклад, на сідничній ділянці), на волосяній частині
голови.
2. Припідняте положення кінцівки – зупиняє венозну кровотечу, так як зменшує
кровонаповнення кінцівки.
3. Максимальне згинання чи перерозгинання в суглобах пошкодженої кінцівки.
Кровотечазупиняється зарахунок перегину артерій. При кровотечахз ран передпліччя
і кисті зупинка досягається згинанням до відмови в ліктьовому суглобі і фіксацією

4. зігнутого передпліччя з допомогою бинта, притягуючи до плеча іншим способом є
заведення обохрук назад із зігнутими ліктьовими суглобамиі притягування їх одиндо
одного бинтом. В цьому випадку вдавлюються артерії з обохсторін. При кровотечах із
артерій нижніх кінцівок, необхідно зігнути ногу у колінному і тазостегновому суглобі
і фіксувати її в цих положеннях.
4. Колове перетягування кінцівки вище ділянки, що кровоточить еластичним
джгутом чи закруткою.
Щоб не пошкодити шкіру, джгут накладається на одяг, бинт чи рушник. Після
закріплення джгута під нього кладуть записку, де вказують дату й час накладання
джгута. Витки джгута повинні лягати поряд один з одним, не ущільнюючи шкіри.
Найбільш тугим повинен бути перший виток, другий накладають з меншим
натягненням, а наступні з мінімальним. Кінці джгута фіксують з допомогоюланцюжка
і крючка поверх всіх витків. При правильно накладеному джгуті артеріальний тиск
одразу припиняється, кінцівка блідне, пульсація судин нижче джгута припиняється.
Джгут на кінцівці можна тримати не більше 1,5-2 годин.
5. Пальцеве придавлення головних артеріальних стовбурів при їх пошкоджені до
близько лежачої кістки.
Це дає можливість зупинити кровотечу майже одразу. Але навіть дуже сильна
людина не може продовжувати придавлення більше 10-15 хвилин, так як руки її
втомлюються і тиск слабшає. Однак цей прийом дозволяє виграти час для
використання інших методів тимчасової зупинки кровотечі.
В залежності від формипредмету, що ранить, рани бувають різні, колоті, забиті, рвані,
укушені, вогнепальні.
Різані рани – мають рівні краї, зазвичайзіяють, сильно кровоточать в меншому ступені
підкоряються інфікуванню.
Рублені рани – мають неоднакову глибину, супроводжуються забиттям і розчаленням
м’яких тканин.
Колоті рани являють велику небезпеку в зв’язку з можливістю пошкодження
внутрішніх органів. В цих випадках при незначній зовнішній кровотечі може бути
сильна внутрішня кровотеча. Мають невелику зону пошкодження, але значної глибини
раневий канал.
Забиті рани характеризуються нерівними краями, проточеними кров’ю, в них
створюються найбільш сприятливі умови для розвитку раневої інфекції.
Укушені рани – завжди інфіковані слиною тварин чи людини, погано загоюються.
Вогнепальні рани – виникають в результаті кульового чи осколкового поранення.
Вогнепальні поранення можуть бути сліпими, наскрізними, дотиковими.
Рана називається наскрізною, якщо є вхідний і вихідний отвір; сліпою – якщо є лише
вхідний отвір, а предмет, що ранить залишається в ній; дотиковою – якщо куля
пройшла по дотичній, пошкодивши поверхневі тканини.
Рвані рани виникають при глибокому механічному впливі, часто супроводжуються
відшаруванням шарів шкіри, пошкодженням сухожиль, м’язів і судин.