Опис педагогічного досвіду

1. ОПИС ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ
Тема досвіду. «Патріотичне виховання – обов'язкова складова гармонійного
розвитку особистості»
Автор досвіду. Парадовська Тетяна Миколаївна, учитель української мови та
літератури , класний керівник 11-Б класу
Сфера застосування. У сучасній школі виховання здійснюється на засадах
національної і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний
процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси
особистості, суспільства, держави і нації.
Актуальність досвіду. У сучасних суспільно-політичних умовах, коли Україна
ціною життя Героїв Небесної Сотні, зусиллями українських військових,
добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність,
пріоритетного значення набуває патріотичне виховання молоді, утвердження
любові до Батьківщини, духовності, моральності, шанобливого ставлення до
національних надбань українського народу, наслідування найкращих прикладів
мужності та звитяги борців за свободу та незалежність України. Виходячи з
цього, виховання патріотизму на даний час є пріоритетною проблемою.
Актуальність патріотичного виховання зумовлюється водночас процесом
становлення України як єдиної політичної нації. В умовах поліетнічної
держави воно покликане сприяти цілісності, соборності України, що є
серцевиною української національної ідеї.
Наукові концепції та теорії. У своїй роботі керуюся національною
стратегією розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Державною
національною програмою «Освіта» (Україна ХХІ століття), Концепцією
національно-патріотичного виховання молоді, методичними рекомендаціями з
організації патріотичного виховання дітей та учнівської молоді у 2015/2016
навчальному році, Національною доктриною розвитку освіти, у яких
стратегічними завданнями є виховання в особистості любові до Батьківщини,
усвідомлення нею свого громадянського обов’язку на основі національних і

2. загальнолюдських духовних цінностей, утвердження якостей громадянина-
патріота України як світоглядного чинника.
Основна ідея національно-патріотичного виховання моїх школярів полягає
в тому, щоб сформувати цілісну особистість, соціально активну та національно
свідому людини з високими духовними якостями; розширити поняття ,,велика і
мала Батьківщина”; прищепити любов до рідного народу, його національних
традицій, потреби знати історію та культуру українців, готовності виконувати
громадянські та конституційні обов’язки. В основу системи патріотичного
виховання покладено національну ідею як консолідуючий чинник розвитку
суспільства і нації в цілому.
Технологія реалізації ідеї. Основними напрямками моєї роботи є:
 виховання громадянина держави, Європи, носія ноосферного світогляду;
 утвердження любові до рідної батьківської землі, до України, усвідомлення
належності до свого народу, нації;
 формування шанобливого ставлення до історичних та культурних
надбань,забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних
традицій;
 готовності до виконання громадських та конституційних обов’язків.
У системі національно-патріотичного виховання виділено такі етапи:
 створення нормативно-правового та інформаційно-методичного підґрунтя;
 діагностика колективу;
 моделювання системи виховання, вибір форм та методів роботи;
 впровадження поставлених завдань;
 вивчення результативності та корекція завдань.
Національно-патріотичне виховання молоді здійснюється відповідно до
вимог Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету
Міністрів України. У його основі покладено принципи державної
спрямованості,науковості, пріоритету гуманістичних та демократичних цінностей,
поваги до конституційних прав і свобод людини і громадянина, виховання молоді

3. на патріотичних, історичних та бойових традиціях українського народу.
Задекларовані принципи можуть бути втілені вжиття за умови системного підходу
до виховання учнів.
Форми, методи, прийоми, засоби. Ефективність національно-
патріотичного виховання значною мірою залежить від спрямованості
виховного процесу. Серед методів і форм патріотичного виховання пріоритетна
роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі
взаємодії,співпереживанні, позитивному емоційному оцінюванні, спрямовані на
самостійний пошук істини,сприяють формуванню критичного мислення,
апелюють до творчого ставлення вихованців до моральних і суспільних норм та
цінностей.
У своїй роботі ефективно використовую нові виховні технології, активні та
інтерактивні методи виховання:
 метод моделювання виховного середовища;
 метод проблемно-конструктивного тренінгу;
 метод суб’єкт-суб’єктного діалогу;
 метод проектів.
А також такі форми роботи, як: виховні хвилинки під час перерв,розмови в
колі (,, Жити гідно – що це означає? ”, ,,Мої вимоги до себе”), рекламні агітаційні
ролики(,,Бути українем- почесно), стіл обміну думок (,,Чи випробовують мету
будь-які засоби?”, „Що означає бути законослухняним громадянином держави?”),
самокорекція (,,Мої плюси і мінуси”), скарбничка ідей (,,Я складаю план на
тиждень”), ігри (рольові, діяльні сні, комунікативні та ситуативні), усні журнали
(„Козацька слава не вмре, не загине”, ,,Моя земля- земля моїх батьків”),
конференції („Національне багатство України”, „Мій герой”, „Змінюй світ на
краще”), зустрічі з цікавими людьми (учасниками АТО), диспути („Конституція й
демократія”), вечори( ,,Палахкотить, як свічка, праведна душа поета”, Українські
вечорниці ,„На теплій призьбі” (до вшанування жертв голодомору)),конкурси
(„Небо й земля нині торжествують”, „Писанка – символ життя”, конкурс
патріотичної поезії), фотовиставки («Мій край - моя історія жива») , віртуальні

4. екскурсії у музеї, на виставки, квести, екскурсії (по шевченківських місцях:
Луцьк-Моринці-Шевченкове- Будище; замках Львівщини; до Львова- центру
європейського мистецтва, культури й історії, у Карпати ).
Спільно із шкільним психологом та соціальним педагогом проводимо
анкетування, спостереження, тестування, вивчення продуктів діяльності,
складаємо програми розвитку особистості учнів і учнівського колективу; з
учителями- предметниками, керівниками гуртків обмінюємося інформацією,
виробляємо єдині вимоги, складаємо програми спільних дій; із шкільним
бібліотекарем організовуємо презентації нових книг, вечори поезії. Усе це дає їм
змогу школярам приймати на себе відповідальність за справу колективу, сприяє
згуртованості, громадянському становленню, духовному зростанню, розвитку
лідерських, організаторських та творчих здібностей у суспільній роботі,
ініціативи.
Форми й методи патріотичного виховання покликані формувати в
особистості когнітивні, емоційні та поведінкові компоненти, що
передбачають вироблення вмінь міркувати, аналізувати, ставити питання,
шукати власні відповіді, критично розглядати проблему, робити власні
висновки, брати участь у громадському житті, набувати вмінь та навичок
адаптації до нових суспільних відносин, адекватної орієнтації, захищати власні
інтереси, поважати інтереси і права інших тощо.
Для роботи з батьками використовую різні форми співпраці: батьківський
лекторій, поради батькам, спільну діяльність у творчих об'єднаннях різної
спрямованості, родинні свята, екскурсійні поїздки, допомогу в зміцненні
матеріально-технічної бази школи, участь батьків в роботі ради школи,
батьківського комітету школи, творчий звіт роботи учнівського
самоврядування класу перед батьками
Результат застосування. Учні класу - актив школи, члени шкільного
самоврядування- щопонеділка піднімають державний прапор України, є
ініціаторами й організаторами акцій ,,Милосердя”, ,,Калиновий міст” ; часто
відвідують вихованців у санаторії с.Дачне, проводять з ними час, дарують

5. подарунки, збирають необхідні речі; проводять екскурсії у шкільному музеї.
Дехто мріє продовжити начання у Військовому інституті Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
Моніторингові дослідження показали динаміку особистісного росту
школярів, дали можливість прослідкувати, які зміни відбулися упродовж року,
намітити шлях розвитку тих чи інших ціннісних ставлень: 100% учнів виявили
стійке позитивне ставлення до миру, до держави, суспільства, до культурних
цінностей, свого внутрішнього світу. Такі показники є свідченням того, що при
створенні моделі виховної системи класу було правильно розставлено акценти
саме на аксіологічному підході до виховання учнів, що підвищення
результативності діяльності є наслідком цілеспрямованої роботи над реалізацією
проблеми ,,Патріотичне виховання — обов'язкова складова гармонійного
розвитку особистості”.
Лише другий рік працюю із новосформованим колективом, хоча з
більшістю з дітей знайома й раніше. З 29 вихованців у 16 дітей була класним
керівником у 5-9 класах, у 7- учителем –предметником. Але в учнів за рік роботи
з ними значно підвищився рівень громадянської ідентичності, відчуття
належності до рідної землі, народу, готовності до участі у процесах
державотворення, у бажанні взяти на себе відповідальність. Діти класу готові до
виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання
національних інтересів та незалежності держави. У них значно підвищився
загальний рівень політичної та правової культури, знань про політичні системи та
владу на всіх рівнях суспільного життя, про закони та законодавчі системи;
утвердилася повагидо Конституції України, законодавства, державної символіки,
державної мови
Критерії ефективності. Процес національно-патріотичного виховання
характеризується активністю, цілеспрямованістю, високим ступенем організації,
взаємодії його суб’єктів, ритмічністю,збалансованим використанням засобів,
форм, методів, технологій для досягнення очікуваних результатів. Інтереси

6. класного керівника та вихованців збігаються, взаємовідносини достатньо
гармонійні, мотивація в процесі спільної діяльності і гармонійна, і стійка
Наукові джерела. «Теоретичні умови патріотичного виховання громадян
закладені в працях В.О.Сухомлинського, який підкреслював діяльний
характер патріотизму, необхідність вчити дітей шукати своє місце в житті
країни, включати їх в боротьбу з недоліками в житті суспільства. Зміст і
принципи патріотичного виховання української молоді висвітлювались
Г.Ващенком.
У філософській, психологічній, педагогічній літературі розкривається
суть патріотизму, його конкретно-історичний характер, ознаки прояву, дається
характеристика форм захисту Батьківщини (В.Г.Афанасьєв. І.Я.Гнатко,
Н.А.Горпиневич, Ж.Г.Голотвин, Ф.В.Константинов, А.Н.Леонтьєв. Л.Т.Рудченко
та ін.); досліджувались можливості формування патріотизму в навчальній і
позакласній роботі (Н.В.Анісімова, Ш.Б.Баоавадзе, Н.В.Балакіна,
Г.Н.Громогласова, Н.М.Конжієв, Л.Т.Кошуг, М.А.Терентій та ін.); виявлялись
особливі виховні можливості дитячої організації, її вплив на виховання
школярів (Л.І.Божович, Е.М.Богданов, А.А.Деркач, Т.Е.Коннікова,
А.І.Кирьякова, В.В.Лебединський, К.Д.Радіна, Б.Е.Ширвіндт, А.П.Шпона та ін.).
Не залишилась проблема виховання патріотизму підростаючого
покоління поза увагою сучасних українських науковців. Різні аспекти цього
феномена розглядали І. Бех, Г.Біленька, Г.Бугайцева, В.Вербець, Є.Голибард,
В.Гонський, Г.Гуменюк, М.Жулинський, Б.Кобзар, П.Матвієнко, Б.Мисак,
Н.Міщенко, В.Огнєв, В.Панасюк, І.Пилипів, А.Погрібний, Р.Петронговський,
В.Рижих, Ю.Руденко, М.Скрипець, П.Ігнатенко, М.Павленко, В.Коваль,
О.Шефер та ін.
Висновки. Мій клас — це великий, могутній та чарівний дуб з міцним
стовбуром і великими гілками,що виріс з маленького і щасливого жолудя.
Неодноразово переконуюсь у тому, що розуміючи порухи душі й сердечні
переживання дитини, її почуття, прагнення і входячив життя вихованців як своя,
близька людина, справжній педагог зуміє зайнятися глибинним вихованням

7. дитини, коли вона стає його соратником у цьому процесі. Розуміти дітей –
означає володіти щонайвищою майстерністю їхнього виховання. Хто виховує
хороших людей, той і перемагає. Ми повинні піднятися до розуміння того, що
кожна дитина, кожен учень – це Особистість, яку маємо відчути серцем,
підтримати в разі необхідності, вселити надію на щасливе майбутнє.
Адже вся система моєї виховної роботиспрямована на те, щоб без фізичних
і психічних перевантажень школярів, на основі позитивних емоцій,
оптимістичного ставлення до життя, виховати громадянина-патріота, допомогти
вихованцям реалізувати себе як індивідуальність, виробити активну життєву
позицію, навчити розуміти себе й оточуючих, бути здатними до самореалізації,
самовираження.