Методичні рекомендації

1. УДК 377.091.12.011.3-051
ББК 74.560
К38
Рекомендовано до друку педагогічною радою
Професійно-технічного училища № 50 м. Карлівка, Полтавської обл.,
протокол № 12 від 29.05.2015
Рецензенти:
Л. Л. Сушенцева – завідувач кафедри загально-технічних
дисциплін та професійного навчання Кріворізького педагогічного
інституту ДВНЗ «Кріворізький національний університет» доктор.
пед. наук, професор;
І. С. Голіяд – професор кафедри теорії і методики
технологічної освіти, креслення та компютерної графіки
Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова,
кандидат пед. наук;
О. А. Тіщук – сертифікований бізнес-коуч, член Європейської
федерації коучингу (ECF), керівник Клубу професійних коучів
України
Ківшик А. І., Чернова Т. Ю.
Розвиток професійної компетентності педагогічних
працівників професійно-технічного навчального закладу:
коучинговий підхід: метод. рекомендації / А. І. Ківшик, Т. Ю.
Чернова. – 2015 – 254 с.
ББК 74.560
Розкрито концептуальні засади та модель розвитку професійної
компетентності педагогічних працівників професійно-технічного
навчального закладу у стилі освітній коучинг. Викладено результати
дослідно-ексерименталної роботи з розвитку професійної
компетентності педагогічних працівників у міжкурсовий період
підвищення кваліфікації.
Для педагогічних працівників ПТНЗ, науково-педагогічних і
педагогічних працівників вищих інженерно-педагогічних
навчальних закладів, закладів системи післядипломної педагогічної
освіти.
К38

2. УДК 377.091.12.011.3-051
© Ківшик А.І, Чернова Т.Ю., 2015
© Полтава 2015
ББК 74.560
© оригінал-макет, 2015
2

3. Процеси інтеграції та децентралізації, що відбуваються
сьогодні у професійній освіті зумовлюють необхідність переорієнтації
освітньої системи на компетентнісно орієнтовану модель діяльності
суб’єктів навчально-виробничого процесу у професійно-технічному
навчальному закладі. Зокрема це стосується впровадження
інформаційно-комунікаційних, тренінгових і коучингових технологій.
У зв’язку із цим набувають актуальності завдання
удосконалення рівня компетентності педагогічних працівників
професійно-технічного навчального закладу у міжкурсовий період
підвищення кваліфікації, оскільки саме компетентності є важливими
індикаторами готовності діяти в умовах ринкової економіки.
В Україні процес модернізації освіти відповідає тим змінам,
що відбуваються у інших країнах. Важливим для всіх учасників
освітнього процесу є оновлення змісту освіти та технологій навчання,
узгодження їх із сучасними потребами, а саме – орієнтація на
компетентнісний підхід та створення ефективних механізмів його
запровадження, створення нових програм, оновлення навчально-
методичної бази та підвищення кваліфікації педагогічних працівників
в умовах навчального закладу. У більшості освітніх системах
економічно розвинених країн з високими освітніми показниками це
пов’язано з такими чинниками, як:
– перехід до нової форми сучасного суспільства –
інформаційного суспільства, де значущою одиницею є не просто
інформація, а вміння оперувати нею, мобільно та ефективно
використовувати для власного добробуту, розвитку та навчання;
– встановлення більш високих стандартів в освіті та у всіх
галузях життя. Цього потребує ринок праці, у зв’язку з цим вста-
новлюються нові вимоги до якості освітніх послуг взагалі;
– потреба у нових знаннях та уміннях, необхідних для
успішного життя в суспільстві.
За таких умов особливого значення набувають питання
розвитку професійної компетентності педагогічних працівників, що
зумовлюється такими чинниками: по-перше, зрослими вимогами
ринкової економіки до професійної компетентності фахівців, по-друге,
обсягом накопичених знань і швидкістю їх постійного оновлення, що
знайшло своє пояснення у концепції напіврозпаду знань (concept of the
«half-lіfe of knowledge»); по-третє, особливістю професійних обов’язків
педагогічних працівників, а отже, необхідністю розвитку особистісних
якостей (відповідальності, мобільності, підприємливості, вміння
3

4. приймати обґрунтовані рішення та ін.).
У контексті зростання інтересу до наведених проблем розгляд
коучингу, як технології, яка сприяє розвитку компетентності та є
інструментом самостійного мислення і діяльності педагогічних
працівників професійно-технічного навчального закладу в умовах
ринкової економіки, набуває актуальності й значущості.
Проблеми розвитку професійної компетентності
досліджувалися багатьма науковцями. Компетентнісний підхід у
професійній освіті обґрунтовано С. Батишевим, В. Лозовецькою,
В. Луговим, Н. Ничкало, В. Радкевич, Л. Сушенцевою, А. Хуторським,
В. Ягуповим та ін. Технологія коучингу досліджувалася здебільшого
зарубіжними науковцями, зокрема: Голви У., С. Дугласом та
У. Морлей, П. Зеус, Дж. О’Коннором, Р. Хадсон, М. Емітер і
Д. Ролкер, Р. Уїтерспун і Р. Уайт, Уїтмором Дж. й ін. Щодо досліджень
коучингу, то серед вітчизняних науковців можемо виокремити праці
Т. Борової, М. Нагари, І. Петровської та ін. Однак, поза увагою вчених
залишилася проблема формування иа розвитку коучингової
компетентності педагогічних працівників в умовах професійно-
технічного навчального закладу. У науковій літературі не повно
визначено поняття освітнього коучингу, його основні функції та
завдання. Тому ми спробували дослідити витоки розвитку професійної
компетентності педагогічних працівників на засадах коучингу.
Пропоноване видання висвітлює значення та вплив
компетентнісного підходу на творчий розвиток у діяльності
педагогічних працівників у професійно-технічному навчальному
закладі. Ми вважаємо, що настав час звернути увагу на перспективи
наукових і практичних розробок з питань запровадження коучингового
підходу у діяльності педагогічних працівників професійно-технічного
навчального закладу. Адже володіння коучинговою компетентностю є
необхідною умовою успішного розвитку, ефективного управління
учнівськими колективами у навчальній і професійній діяльності в
умовах ринкової економки.
4

5. Розділ І. Концептуальні засади розвитку професійної
компетентності педагогічних працівників: коучинговий підхід
В умовах динамічних техніко-технологічних змін у різних
галузях економіки формується нова особистість педагога професійного
навчання професійно-технічного навчального закладу (ПТНЗ), його
професійний стан і компетенції, якими він має володіти у навчально-
виробничому процесі. Саме тому потреба розвитку професійної
компетентності зумовлена модернізацією національної освіти і
утвердженням концептуальних засад спрямованих на її удосконалення.
У Концепції розвитку післядипломної освіти в Україні
зазначається, що у зв’язку з докорінними змінами в соціально-
економічному, духовному розвитку, держава потребує кваліфікованих
кадрів, що володіють високим рівнем професіоналізму і культури,
здатні компетентно і відповідально виконувати посадові функції,
впроваджувати новітні технології.
Підвищення кваліфікації педагога, як правило, обмежується
удосконаленням безпосередньо професійних навичок, що ж стосується
його особистісних якостей, духовних інтересів, то цьому не надається
достатньої уваги. Результати наших досліджень свідчать, що
ефективність розвитку професійної компетентності педагога у ПТНЗ
має ґрунтуватися на концептуальних засадах, що визначають підходи,
стратегію, пріоритети, принципи та основні напрями його розвитку.
За сучасних умов ПТНЗ потрібні лідери педагогічного
колективу, генератори нових ідей, здатні приймати на їх основі складні
управлінські рішення. На розвиток професійно-компетентного
педагога, з відповідним рівнем управлінської культури та
смоорганізації, повинна бути спрямована вся система підвищення
кваліфікації педагогічних працівників у міжкурсовий період.
Підтвердження цієї думки знаходимо у Г. Єльнікової. Українська
дослідниця в галузі управління освітою вважає, що розвиток людини
має здійснюватися шляхом її природної самоорганізації в межах
узгоджених вимог самої людини, суспільства, держави та реальних
обставин.
Так базовими поняттями у концепції спрямованої
самоорганізації в управлінні освітою Г. Єльнікова вважає такі:
управління, самоуправління, організація, самоорганізація, розвиток,
саморозвиток, спрямування, спрямована самоорганізація, діалог,
адаптація, діалогічна адаптація, відкритість, додаткова орієнтація,
усвідомлення реалістичності мети, адаптивне управління. Головним у
складному процесі управління є прийняття рішень. Воно визріває на
5

6. основі діагностичної оцінки змін, які відбуваються в усій системі
управління ПТО.
Пріоритетом розвитку професійної компетентності у межах
концепції компетентнісного підходу має стати високий рівень
професійної культури педагогів, яка потребує особистісного
орієнтованого підходу: самоуправління і самоорганізації.
Компетентісно-орієнтований підхід в освіті став новим
концептуальним орієнтиром для розвитку вітчизняної системи освіти.
Орієнтація освіти на новий результат потребує нового підходу до
забезпечення її якості, критеріїв його оцінювання. Така ідея
відображена у змісті компетентнісного підходу в освіті. Він включає:
– модель спеціаліста, побудовану за принципами формування
компетенцій як результату освіти;
– освітній стандарт нового покоління;
– освітню програму і навчальний план за модульними
програмами;
– планування і оцінювання навчально-виробничого процесу;
– оцінювання засвоєних знань;
– оцінювання здатності засвоювати компетенції;
– управління освітою згідно з якістю професійної компетент-
ності.
Професійна діяльність педагога у ПТНЗ відповідно до
компетентісного підходу насамперед визначається принципами
спрямованими на кінцевий результат – набуття ключових і
професійних компетенцій.
Під професійною компетентністю слід розуміти активну
спроможність спеціаліста реалізовувати всі види діяльності, яка
зумовлюється його знаннями, навичками, уміннями, а також
здібностями і психічними властивостями.
Відповідно до цього вихідними положеннями розвитку про-
фесійної компетентності педагогів у ПТНЗ є:
– неперервність, наступність і взаємозв’язок підвищення
кваліфікації на всіх рівнях;
– первинність культури управління у змісті діяльності;
– доцільність застосування принципів навчання і сучасних
інноваційних технологій;
– єдність педагогічних і людських цінностей у творчому
розвитку особистості;
– інноваційність науково-методичного забезпечення діяльності;
– створення моделі розвитку професійної компетентності;
– взаємодія з науковими установами, підприємствами,
організаціями.
6

7. Використання компетентісного підходу сприяє іншому, інно-
ваційному результату у діяльності педагога ПТНЗ.
В основі розвитку професійної компетентності педагогічного
працівника знаходиться професійна діяльність, що характеризується як
система професійних завдань і забезпечує задоволення потреб
суспільства у досягненні необхідного результату.
Професійна діяльність педагогічного працівника потребує
спеціальної підготовки, певних професійно-значущих якостей та
стилю професійної діяльності, професійних компетентностей,
управлінської культури.
Коучинг як наука знаходиться ще на початку свого
історичного розвитку, проте має корені у інших науках. Варто
зазначити, що немає однозначного трактування цієї категорії ні
науковцями, ні практиками.
Коучинг (від англ. coaching – тренерство) – інструмент
особистісного й професійного розвитку, формування якого почалося в
70–х роках XX століття. Джерела коучингу лежать у спортивному
тренерстві, позитивної, когнітивної й організаційної психології, в
уявленні про усвідомлене життя й можливостях постійного й
цілеспрямованого розвитку людини.
Характерні риси коучингу, такі як: роз’яснення, уточнення,
підтримка, заохочення та планування нових шляхів дій, що
вкраплюються у повсякденну інтеракцію та розмови один з одним. На
більш формальному рівні, коучинг має багато принципів із психології,
особливо, спортивної психології, філософії та освіти. Походження
терміну адміністративний коучинг та бізнес коучинг йдеться від
розвитку програми лідерства у 1980-х. Лайф коучинг має походження
з розвитку освітніх програм у Нью-Йорку у 1960-х. Коучинг
спрямований на надбання «мистецтва» та професіоналізму людиною.
Проаналізуємо детальніше, що розуміють під коучингом
дослідники та практики. Так, Дж. Уітмор трактує коучинг як «новий
стиль управління людськими ресурсами, технології якого сприяють
мобілізації внутрішніх можливостей і потенціалу працівників,
постійному вдосконаленню професіоналізму та кваліфікації
працівників, зростанню рівня їх конкурентоспроможності,
забезпечують розвиток компетентності, спонукають до інноваційного
підходу у виробничому процесі».
О’Коннор Дж. вважає, що коучингом є «встановлення
взаємодії між клієнтом, який має управлінські повноваження та
відповідальність в організації й консультанта, який використовує
широкі можливості психологічних (поведінкових) прийомів та методів
7

8. для допомоги клієнту досягти взаємно визначених цілей з
удосконалення професійної діяльності та самозадоволення, й, у свою
чергу, удосконалити ефективність роботи організації в якій працює
клієнт, який проходив коучингові процедури».
Міжнародна Федерація Коучингу визначає коучинг як
безперервне співробітництво, яке допомагає досягнути реальних
результатів в особистому та професійному житті. Результатом
коучингу є поглиблення знань. Коучинг сприяє самовдосконаленню
працівника.
У дослідженнях І. Петровської наведено такі визначення
коучингу:
– це засіб сприяння, допомоги іншій людині в пошуку її власних
рішень або просування у будь-якій складній ситуації;
– це інструмент для оптимізації людського потенціалу та ефективної
діяльності;
– вид індивідуальної підтримки людей, що ставлять своїм завданням
професійне і особистісне зростання, підвищення персональної
ефективності;
– це безперервний процес спілкування менеджера і службовця, який
сприяє як успішній діяльності компанії, так і професійному
становленню співробітника в обставинах службової діяльності, що
швидко змінюються;
– це розкриття потенціалу людини з метою максимального підвищення
її ефективності, як професійної, так і особистісної.
Дослідниця адаптивного управління Т. Борова вважає, що у
коучингу існують декілька основних видів спеціалізації серед них:
бізнес-коучинг; адміністративний коучинг; кар’єрний коучинг; лайф-
коучинг; спортивний коучинг тощо. Коучинг народився в спорті, але
тепер широко застосовується в самих різних сферах життя. Коучинг
відповідає на основне запитання «Як мені стати краще». Підґрунтя
коучингу: цілі, цінності, переконання. Коучинг є процесом створення,
націленості на сьогодення й майбутнє й розуміння його через дію.
У роботі М. Нагари коучинг розглянуто як технологію
управління не лише поточним рівнем конкурентоспроможності
персоналу підприємства, але і його перспективною
конкурентоспроможністю, оскільки він спрямований на мобілізацію
внутрішніх ресурсів підприємства, розвиток необхідних здібностей і
вмінь роботи з динамічно змінною інформацією, сприяє освоєнню
передових стратегій отримання результату завдяки високій мотивації
праці, створення атмосфери творчості та ініціативи, підвищення
відповідальності за виконання завдань.
8

9. Підсумовуючи наведені визначення, можемо зазначити, що
коучинг необхідно розуміти як технологію постійного вдосконалення
професіоналізму та кваліфікації працівників, що сприяє спільній
діяльності, спрямованій на досягнення цілей, забезпечення
самостійності та ефективності в прийнятті рішень як у особистому, так
і у професійному житті.
Педагогічний коучинг є однією з сучасних технологій
розвитку педагогічного працівника. У коучингових процедурах у
центрі уваги та дії стоїть особистість, яка сама визначає свої цілі й
методи їх досягнення, відповідає за результати своїх дій, що сприяє
розвитку професійної компетентності на постійній основі. Технологія
розвитку професійної компетентності педагогічного працівника на
засадах педагогічного коучингу є відносно новою у педагогіці й
відповідно потребує більш ретельних досліджень. Розуміння категорій
коучингу та педагогічного коучингу майбутніми педагогами
професійного навчання дає змогу підвищити ефективність професійної
діяльності та якість життя взагалі.
Педагогічний коучинг є новим поняттям у педагогіці і
тому необхідно визначити його місце та роль в професійній
діяльності педагогічного працівника. Відомо, що діяльність
професійних освітніх закладів спрямована на підготовку
конкурентоспроможних на ринку праці кваліфікованих робітників
та спеціалістів. Цілі й завдання такої підготовки орієнтовані на
створення умов для педагогічної творчості й розвитку професійної
компетентності педагогічних працівників, що включають системне
бачення педагогічної реальності, формування нових підходів до
володіння педагогічними та управлінським технологіями, здатність
до інтеграції управлінського з педагогічним досвідом, формування
креативних якостей особистості педагогічного працівника. Проте,
для більшого розуміння цілей і завдань педагогічного коучингу,
необхідно виокремити його своєрідність від споріднених напрямів
діяльності, таких як: наставництво і консультування.
Наставництво не є коучингом, це навчання особистим
прикладом, практична передача професійних або інших навичок та
знань від старшого до молодшого, від більш досвідченого до менш.
Наставник спрямовує діяльність нового співробітника у певній сфері,
реалізовуючи принцип: «Роби як Я». Всупереч різним визначенням
наставництва та різноманітним найменуванням, що йому дають, всі
експерти та спеціалісти із зв’язків з спільнотою починають
погоджуватися, що сутність цього поняття виходить з концепції
учнівства, коли той, хто старше, більш досвідчена людина передає свої
9

10. знання про те, як було виконано завдання і як діяти в комерційному
світі.
Існують деякі відмінності між консультуванням та коучингом,
багато спільних рис теж є. Отже, можна сказати, що всі коучі можуть
бути консультантами, але не всі консультанти – коучами.
Розглянемо відмінності та схожості цих дисциплін (див.
табл.1.1), які наводить Т. Борова.
Традиційно вважалось, що будь-яка організація має працювати
як відлагоджений механізм, а працівники повинні бути
взаємозамінними. Характерними рисами такої організації є: велика
кількість ієрхічних рівнів, широке розшарування управлінців і
працівників, жорсткий розподіл функцій, централізація влади,
дотримання наказів, жорсткий контроль. Саме цей традиційний підхід
став однією з причин втрати конкурентоспроможності підприємств і
організацій, у тому числі і освітніх закладів. Розглянемо таблицю.
Виклик часу полягає в тому, що в ситуації динамічного,
постійно розвиваючого ринку досягти успіху може організація,
сформована як співтовариство людських індивідуальностей, здатних
збільшувати власний потенціал усвідомлено і динамічно. Наприклад,
Білл Гейтс говорив про управлінську культуру на своєму підприємстві:
«Наша корпоративна культура покликана створювати сприятливу
атмосферу для творчості і для повної реалізації потенціалу кожного
співробітника».
Таблиця 1.1
Відмінності та схожі риси консультування та коучингу
Схожі риси Відмінності
– підтримують зміни
в організації;
– спрямовані на
вирішення проблем
визначення та
вироблення плану
дій;
– можуть розробити
та проводити
семінари та
працювати з
командами;
– розглядаються як
швидкодіюче
– коучинг може проводитися поза
консалтинговими взаємовідносинами;
– консультанти прагнуть бути експертами у
певній сфері виробництва або бізнесу, тоді як
коучингова компетентність домінує у розмові,
комунікації, міжособистісних та емоційних
стосунках. Коучу не треба бути експертом у
бізнес-сфері;
– послуги консультанта базуються на
інформації, а коуча на взаємовідносинах;
– консультанти зазвичай дають відповіді на
запитання, коучі провокують клієнта на свою
відповідь;
– консультанти збирають та аналізують дані,
10

11. втручання в цілі
клієнта, ніж в
загальну проблему
організації;
пишуть звіти та виробляють рекомендації, що
систематизовані і у багатьох випадках
базуються на потребах організації. Вони рідко
наймаються для роботи з персоналом у період
змін та трансформації. Коучі працюють з
особами під час та після організаційних змін;
– консультанти можуть виносити різні
висновки, у тому числі й комерційні рішення.
Коучинг більш індивідуалізований та має
справу з потребами індивіда, його цінностями
та цілями;
– консультанти зазвичай фокусують увагу на
робочих аспектах, коучинг більш холістичний
та має справу з іншими аспектами особистого
життя;
– консультанти мають справу із специфічними
проблемами, коучі більш далекоглядні та
завжди готові розробити, творити та взяти
переваги з можливостей.
Отже, сьогодні в більшості сучасних інноваційних компаній
коучинг є дієвою складовою концепції управління людськими
ресурсами, оскільки застосовується у плануванні, відборі, адаптації,
мотивації, навчанні та розвитку, атестації та оцінці персоналу.
Настав час всезагального усвідомлення того, що від рівня
індивідуальної самореалізації кожної особистості залежать зростання і
масштаби досягнень людства в галузі матеріальних і духовних
цінностей. Все це вимагає інноваційного підходу до підготовки і
розвитку педагогічних кадрів, в тому числі зумовлює впровадження
нових управлінських технологій, передбачає зміну нормативних вимог
до працівників, до їх професійної компетентності, здатності
орієнтуватися в зростаючих інформаційних потоках, уміння
створювати працездатні колективи, використовувати засоби
комунікації та інноваційні способи управління.
З метою розкриття основних завдань педагогічного коучингу
необхідно встановити основні функції, які він здійснює в освітньому
закладі. Залежно від виду професійної та управлінської діяльності,
кваліфікації працівників, їх цілей педагогічний коучинг може
11

12. виконувати безліч функцій. Зведену характеристику функцій
педагогічного коучингу представлено в табл. 1. 2.
Таким чином, завдяки переліченим функціям, педагогічний
коучинг забезпечує високі стандарти виконання педагогічним
працівником професійних завдань; створює позитивну та прозору
атмосферу серед педагогічних працівників, стимулює креативність,
генерацію нових ідей; є надійним фундаментом управлінської
культури, оскільки проявляється через підтримку, співпрацю та
партнерство; допомагає освітньому закладу набути нових
конкурентних переваг.
Таблиця 1.2
Узагальнена характеристика функций педагогічного коучингу
Функції Характеристика
Розвиваюча Забезпечує розвиток професійної
компетентності педагогічних працівників,
сприяє їх кар’єрному зростанню
Мотивуюча Сприяє досягненню будь-яких цілей
кожному педагогічному працівнику
Методична Використовується у будь-якій формі роботи,
на будь якому етапі діяльності: планування,
адаптація, мотивація, навчання та розвиток,
атестація та оцінювання
Моніторингова Забезпечує педагогічних працівників
необхідною інформацією для прийняття
рішень
Партнерська Здійснюється з урахуванням ринку праці та
забезпечує гармонізацію інтересів
соціальних партнерів
Мобільна Дає змогу педагогічним працівникам вчасно
адаптуватися в мінливих умовах
оточуючого середовища
Креативна Дає змогу проявляти ініціативу, генерувати
ідеї, знаходити шляхи рішення, брати за них
відповідальність
Атестаційна Сприяє підвищенню рівня кваліфікації
педагогічного працівника на постійній
основі у міжкурсовий період
Фаліситативна Взаємодія між педагогом та учнями сприяє
12

13. прийняттю і переживанню радощів від
комунікацій і позитивних змін
Педагогічний коучинг як специфічна сфера суб’єкт суб’єктної
взаємодії ґрунтується на відповідних принципах. Це насамперед:
− принцип демократичності, тобто вільного вибору
мети, сфери і напрямів діяльності та розвитку;
− принцип гуманізації передбачає утвердження людини
як найвищої соціальної цінності, а для цього необхідне визнання
індивідуальності і унікальності кожного учасника коучингової
взаємодії; створення умов для максимального виявлення творчих
здібностей, вільного розвитку, самореалізації, самотворчості в процесі
здійснення педагогічної діяльності;
− принцип альтернативізму, тобто наявність широкого
кола можливих варіантів вибору інструментів і технік педагогічного
коучингу;
− принцип науковості орієнтує на опанування
теоретичних основ індивідуальної і колективної взаємодії
усвідомлення й аналіз одержаних результатів, прогнозування наслідків
прийнятих рішень на наукових засадах;
− принцип системності спрямовує на засвоєння нових
знань в їх логічному взаємозв’язку, досягнення наступності у
формуванні системи знань, можливості їх подальшого використання та
високого рівня якості засвоєння; передбачає взаємне узгодження усіх
напрямів освоєння об’єкта, а також усунення суперечностей;
− принцип інформатизації допомагає акцентувати увагу
на основних дидактичних вимогах, що мають забезпечувати
здійснення діяльності із застосуванням інформаційних технологій;
чітке визначення ролі, галузі, місця і часу використання
інформаційних технологій; взаємозв’язок інформаційних технологій з
іншими видами застосовуваних технічних засобів; органічне
поєднання за допомогою інформаційних технологій різних видів
професійної діяльності;
− принцип коучингової взаємодії.
Усі описані принципи забезпечують удосконалення ключових
і професійних компетенцій педагога, які є необхідними як у
професійній, так і у загальнолюдській сфері буття. Відповідно до цього
його професійна компетентність являє собою систему взаємозв’язків,
які забезпечують її ефективність та сприяють удосконаленню
освітнього середовища ПТНЗ.
Важливою умовою розвитку професійної компетентності
педагога у ПТНЗ є визначення цілей, змісту, форм, методів і засобів
13

14. його діяльності; взаємоузгодженність і наступність складових
навчального процесу на всіх ділянках. Щоб домогтися цього потрібне
відповідне оновлення змісту професійної діяльності педагога. Суть
такого оновлення, на наш погляд, можна окреслити так:
– визначення переліку та змісту ключових і професійних
компетенцій;
– встановлення рівня та показників розвитку професійної
компетентності;
– проектування змісту тренінгів і коучингу, що можуть
забезпечити удосконалення професійної компетентності.
У ході дослідження ми з’ясували, що сутність діяльності
педагога у ПТНЗ полягає у розвитку ключових і професійних
компетенцій, які нададуть йому можливість самостійно поглиблювати
знання, підвищувати професійну майстерність, вільно орієнтуватися у
вирішенні складних соціальних і професійних проблем, швидко
адаптуватися до різних умов професійної діяльності. На підставі
зазначених концептуальних положень розвитку сучасної професійної
освіти, ми дійшли висновку, що зміст розвитку професійної
компетентності педагога має ґрунтуватися на професійних засадах
розвитку творчих професійних якостей особистості; пропонуємо з
метою розвитку професійної компетентності використовувати
тренінги, коучинг, самокоучинг.
Ефективність розвитку професійної компетентності з
використанням тренінгів і коучингових інструментів залежить від
педагогічних умов, за яких уможливлюється досягнення поставленої
мети, а саме розкриття творчого потенціалу педагога, вироблення
інноваційного підходу до вирішення творчих завдань, можливість
самореалізації в професійній діяльності через здобуття базових і
професійних компетенцій. Найпершою умовою використання
тренінгів в коучингових інструментів у розвитку професійної
компетентності педагога є наповнення його професійної діяльності
самомотивацією.
Отже, завдяки застосуванню тренінгів і коучингової взаємодії
відбувається поетапне безперервне освоєння ключових і професійний
компетенцій, входження в професійну діяльність та постійний
розвиток професійної компетентності педагога у ПТНЗ.
На наше переконання, тренінги і коучингові процедури дають
можливість педагогам на основі актуалізації набутих раніше знань та
вмінь, набути ключові та професійні компетенції в результаті
практичних дій під час виконання певних завдань та поліпшують
результативність та ефективність професійної діяльності у ПТНЗ,
відкривають перед педагогом можливість здійснювати професійну
14

15. діяльність на наукових засадах.
Ми вважаємо, що через тренінги розвитку професійної
компетентності і коучингову взаємодію, що послідовно
ускладнюються, відбувається поетапне відпрацювання знань і методів
професійної діяльності педагога. У поєднанні з виконанням
пізнавальних дій, проведених зі зростаючим ступенем самоорганізації,
тренінги і коучинг значною мірою сприяють ефективному розвитку
професійної компетентності.
Отже, професійна компетентність педагога завжди
удосконалюється у процесі діяльності і знаходить вияв у органічній
єдності з цінностями людини, адже так як лише за умови ціннісного
ставлення до професійної діяльності, особистої зацікавленості
досягається високий професійний результат.
У ході дослідження проблеми розвитку професійної
компетентності педагогів нами були встановлені суттєві ознаки
професійної компетентності, рівень загальної ерудиції та якість
засвоєння знань, необхідних сучасному педагогу для вирішення
типових або нестандартних завдань.
Згідно з викладеними концептуальними положеннями,
тренінги і коучинг мають стати невід’ємною складовою у змісті
розвитку професійної компетентності педагога, а це підготує творчих
професіоналів, з усвідомленою здатністю до самореалізації,
професійно-компетентних у питаннях професійної діяльності.
Такий підхід зобов’язує педагога до постійного професійного
удосконалення своїх професійних можливостей, підтримки належного
рівня інформованості в діяльності, а це – відвідування виставок,
участь у засіданнях круглих столів, конкурсах, професійних тренінгах
та тренінгах особистісного зростання.
Визнаючи педагогічні умови, ми виходили з того, що розвиток
професійної компетентності особистості забезпечується вибором
оптимальних умов, які сприятимуть формуванню культури
професійної діяльності у ПТНЗ. До основних педагогічних умов
розвитку професійної компетентності педагога ми відносимо:
– підвищення рівня мотивації педагога;
– створення моделі розвитку професійної компетентності;
– розробка і впровадження інструментів коучингу у освітній
процес;
– створення та впровадження інформаційно-комунікаційного
забезпечення у вигляді розділу сайту «Професійна компетентність».
Врахування визначених педагогічних умов дає змогу
оптимізувати професійну діяльність педагога, розглядати процес
розвитку професійної компетентності, як послідовний та логічно
15

16. зумовлений.
Розвиток професійної компетентності педагогічних працівників
у ПТНЗ – це неперервний та багатогранній процес, який визначається
ключовими та професійними компетенціями, на основі засвоєння яких
розкриваються потреби, інтереси, нахили особистості. Важливу роль
відіграє змістова спрямованість професійної діяльності, яка включає
управління цим процесом і культуру виробничих відносин.
Отже, концептуальні засади розвитку професійної
компетентності педагога у міжкурсовий період, на наш погляд,
можна сформулювати наступним чином:
1. Розвиток професійної компетентності педагога професійно-
технічного навчального закладу спрямований на реалізацію мети, яка
полягає у підвищенні професійної культури та формуванні
коучингової компетентності.
2. Основними умовами, що підвищують ефективність розвитку
професійної компетентності педагога на засадах коучингу у
міжкурсовий період є: розроблення і впровадження тренінгів розвитку
професійної компетентності; проведення тренінгів розвитку
професійної компетентності спеціалістами з педагогічного
менеджменту, психології, соціології; залучення педагогічних
працівників до адміністративного стажування в умовах професійно-
технічного навчального закладу.
3. Формування професійної культури та коучингової
компетентності ґрунтується на принципах: демократичності,
гуманізації, альтернативізму, науковості, системності,
інформатизації, коучингової взаємодії.
4. Відбір змісту інструментів освітнього коучингу,
спеціальних та інноваційних методик сприятиме розвитку професійної
компетентності педагогічного працівника ПТНЗ у міжкурсовий період.
16

17. ІІ. Результати дослідно-експериментальної роботи розвитку
професійної компетентності педагогічних працівників у
міжкурсовий період підвищення кваліфікації
Модернізація системи професійно-технічної освіти (ПТО)
зумовлює необхідність у педагогічних кадрах з високим рівнем
професійної компетентності та кваліфікації, інформаційної культури,
умінь застосовувати сучасні педагогічні, виробничі та управлінські
технології в професійній діяльності. У зв’язку з цим важливого
значення набуває пошук ефективних моделей та організаційних форм,
що значно розширюють можливості розвитку професійної
компетентності педагогічних працівників у професійно-технічному
навчальному закладі (ПТНЗ).
Удосконалення професійної компетентності педагогічних
працівників ПТНЗ у міжкурсовий період підвищення кваліфікації
відповідно до вимог ринкової економіки потребує:
- здійснення аналізу стану наукової розробленості
проблеми;
- обґрунтування педагогічних умов розвитку професійної
компетентності педагогічних працівників ПТНЗ в умовах
ринкової економіки;
- розроблення та апробації моделі розвитку професійної
компетентності педагогічних працівників ПТНЗ з
урахуванням актуальності впровадження «Школи
освітнього коучингу» (для педагогічних працівників) у
міжкурсовий період підвищення кваліфікації;
- підготовки методичних рекомендацій щодо розвитку
професійної компетентності педагогічних працівників
ПТНЗ в умовах ринкової економіки.
Застосування нових підходів в управлінні розвитком
професійною компетентністю педагогічних працівників ПТНЗ
сприятиме підвищенню мобільності закладів ПТО, їх здатності
своєчасно й адекватно реагувати на постійно змінюючи запити
регіонального ринку праці, надасть змогу розвинути соціальне
17

18. партнерство з метою забезпечення функціонування системи ПТО як
вагомого ресурсу соціально-економічного розвитку регіону та країни.
Враховуючи значущість питань розвитку професійної
компетентності педагогічних працівників у практиці професійної
освіти та їх недостатню теоретичну розробленість, нами у 2013 році
була визначена тема дослідження: «Розвиток професійної компетентності
педагогічних працівників професійно-технічного навчального закладу в
умовах ринкової економіки».
Об’єктом дослідження ми визначили професійну
компетентність педагогічних працівників професійно-технічного
навчального закладу в умовах ринкової економіки.
Предмет дослідження.
Педагогічні умови розвитку професійної компетентності
педагогічних працівників професійно-технічного навчального закладу
в умовах ринкової економіки.
Мета дослідження.
Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити
педагогічні умови розвитку професійної компетентності педагогічних
працівників професійно-технічного навчального закладу в умовах
ринкової економіки.
Гіпотеза дослідно-експериментальної роботи полягала у
припущенні про те, що розвиток професійної компетентності
педагогічних працівників професійно-технічного навчального закладу
буде здійснюватися ефективно, якщо будуть забезпечені необхідні
педагогічні умови, а саме:
- впровадження моделі розвитку професійної
компетентності педагогічних працівників ПТНЗ;
- оновлення структури методичної роботи ПТНЗ, а саме:
створення «Школи освітнього коучингу», що сприятиме
удосконаленню професійної діяльності педагогічних
працівників у міжкурсовий період підвищення
кваліфікації;
- здійснення моніторингу ефективності організації
навчально-виробничого процесу у ПТНЗ.
За умови структурної та функціональної модернізації системи
розвитку професійної компетентності педагогічних працівників у
міжкурсовий період підвищення кваліфікації відбудеться
вдосконалення професійного рівня викладачів та майстрів
виробничого навчання, формування професійних умінь і навичок з
виконання окремого виду робіт і може стати основою для визначення
18

19. цілей, змісту, форм та методів удосконалення як професійного, так і
педагогічного зростання.
Ми визначили наступні завдання дослідно-
експериментальної роботи:
1. Проаналізувати стан дослідженості проблеми розвитку
професійної компетентності педагогічних працівників у педагогічній
теорії і практиці.
2. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити
педагогічні умови розвитку професійної компетентності педагогічних
працівників ПТНЗ в умовах ринкової економіки.
3. Обґрунтувати модель розвитку професійної компетентності
педагогічних працівників ПТНЗ в умовах ринкової економіки.
4. Розробити та апробувати технологію розвитку професійної
компетентності педагогічних працівників ПТНЗ в умовах ринкової
економіки.
5. Розробити методичні рекомендації щодо розвитку
професійної компетентності педагогічних працівників ПТНЗ в умовах
ринкової економіки.
Строки та етапи проведення дослідно-експериментальної
роботи:
початок – 2013 рік ;
закінчення – 2015 рік.
Перший етап: констатувальний (червень - грудень 2013 р.)
1. Вивчення стану досліджуваної проблеми в педагогічній
теорії і практиці.
19

20. 2. Аналіз ефективності методичної роботи в ПТНЗ у
міжкурсовий період підвищення кваліфікації.
3. Розроблення анкет для опитування респондентів (керівників
ПТНЗ, педагогічних працівників ПТНЗ, учнів ПТНЗ, роботодавців -
замовників робітничих кадрів).
4. Анкетування респондентів, систематизація отриманих
результатів.
5. Організація роботи «Школи освітнього коучингу» у
міжкурсовий період підвищення кваліфікації (для педагогічних
працівників ПТУ № 50 м. Карлівка Полтавської області).
6. Визначення критеріїв ефективності функціонування нових
структурних підрозділів у системі методичної роботи ПТНЗ у
міжкурсовий період підвищення кваліфікації педагогічних працівників
ПТНЗ, виявлення їх цілей і завдань.
Другий етап: формувальний (січень 2014 р. – грудень
2014р.)
1. Здійснення синтезу накопиченого досвіду з досліджуваної
проблеми.
2. Виявлення педагогічних умов упровадження «Школи
освітнього коучингу» у методичну роботу ПТНЗ, аналіз ефективності
її діяльності в напряму підвищення рівня професійної компетентності
педагогічних працівників.
3. Розроблення положень про нові структурні підрозділи
методичної роботи.
4. Розроблення та апробація моделі розвитку професійної
компетентності педагогічних працівників ПТНЗ в умовах ринкової
економіки.
5. Удосконалення системи методичної роботи ПТНЗ у
міжкурсовий період підвищення кваліфікації педагогічних працівників
ПТНЗ.
20

21. Третій етап: узагальнювальний (січень 2015 р. - червень
2015р.)
1. Упровадження моделі розвитку професійної компетентності
педагогічних працівників ПТНЗ в умовах ринкової економіки.
2. Систематизація результатів дослідно-експериментальної
роботи.
У результаті здійснення дослідно-експериментальної роботи з
теми «Розвиток професійної компетентності педагогічних працівників
професійно-технічного навчального закладу в умовах ринкової
економіки» нами отримані такі результати:
1. Оновленно структуру методичної роботи ПТНЗ, а саме:
створення «Школи освітнього коучингу» щодо вдосконалення
професійної діяльності педагогічних працівників у міжкурсовий період
підвищення кваліфікації.
Конкуренція на ринку праці та підвищення якості
продуктивності праці вимагає від робітників високих професійних
знань, технічної грамотності та рівня культури праці. Професійно-
технічний навчальний заклад повинен гарантувати рівень підготовки,
який відповідає сучасним вимогам, інтересам розвитку України і
регіональним потребам. На вирішення зазначених проблем спрямована
інноваційна діяльність педагогічних працівників навчального закладу.
Якість навчально-виховного процесу залежить від педагога.
Педагог - головна дійова особа будь-якого процесу навчання в ПТНЗ.
Тому уміння розкрити явища чи процеси в розвитку, відтворити
принцип науковості у професійній підготовці, створення майстер-
класів, проведення творчих виставок тематичного спрямування,
створення системи тестового контролю знань і умінь учнів,
навчальних посібників і підручників – це сходинки, за якими
визначається рівень професійної компетентності викладача і майстра
виробничого навчання. Творчий пошук і розвиток професійної
майстерності - ось головний пріоритет сучасного педагога.
Педагог буде успішним, якщо буде теоретично грамотним,
творчо активним, якщо він упевнений у собі і своїх силах, якщо має
визнання учнів, батьків, колег, адміністрації, якщо його працю гідно
оцінюють морально і матеріально.
Професійно-технічна освіта передусім сприяє формуванню
компетентної особистості, готової до життя у суспільстві, яке
динамічно змінюється. Вона також сприяє розвитку здатності
засвоювати інформацію і приймати ефективні рішення. Але не завжди
педагогу вдається досягти бажаного результату. Рівень навчальних
досягнень і практичних умінь учнів у конкретній групі залежить від
21

22. фахової компетентності викладача, майстра виробничого навчання і,
звичайно ж, від старанності учнів. Типовою стає ситуація, в яку щодня
потрапляють педагогічні працівники: вони готуються, продумують
зміст і педагогічні технології, аналізують і впроваджують чийсь
перспективний педагогічний досвід, усіляко намагаються, щоб на
уроках не було маніпулювання, монологу, агресії, нудьги, але змушені
повсякчас боротися за нормальну навчальну дисципліну. Інакше
кажучи, на кожному уроці доводиться розв’язувати головне
педагогічне завдання: як учити учнів, які не хочуть учитися?
Навчально-виховний процес у ПТНЗ має бути ефективним.
Важливу роль тут відіграють: зміст навчально-виробничої діяльності
та форми й методи її реалізації. Осмислення проблеми формування
висококваліфікованого робітника та розвитку його особистості
неможливе без вивчення й втілення інноваційно-комунікаційних
технологій. На ринку праці конкурентоспроможний не просто
кваліфікований робітник, а фахівець, що має здатності до творчості у
своїй професії, до навиків подальшого самонавчання. Саме такі
працівники швидко адаптуються на виробництві, уміють працювати
самостійно і приймати в необхідних ситуаціях нестандартні рішення.
Вимоги до сучасних занять теоретичного і виробничого
навчання, всього навчального процесу, системи контролю знань – це
підготовка учня до подальшого самостійного оволодіння знаннями;
розвиток уміння трансформувати знання в професійну компетентність.
Виходячи з цього, виникає необхідність зміни відносин між головними
учасниками навчального процесу – викладачем, майстром
виробничого навчання та учнем. Рішення цієї задачі вимагає створення
і впровадження нових інноваційних ідей, методик і технологій на
різних рівнях від викладача, майстра виробничого навчання до
директора професійно-технічного навчального закладу. Успіх
навчально-виробничого процесу, ефективність кожного уроку як його
складової структури багато в чому залежить від педагогічного
працівника, його рівня підготовленості, кваліфікації, професійної
компетентності. Основні завдання, які викладач, майстер виробничого
навчання повинні ставити перед собою:
- оптимізація занять теоретичного і виробничого навчання;
- генерація інноваційних методів і прийомів навчання;
- впровадження інноваційних виробничих технологій у навчально-
виробничий процес.
З метою впровадження інноваційних технологій у навчально-
виховний процес або чогось нового у навчанні учнів створюється і
пропонується алгоритм дій:
22

23. • вивчення завдань, передбачених нормативними
документами;
• аналіз практики і зіставлення отриманих у його
процесі даних із соціальними вимогами;
• моделювання еталонних результатів, яких очікують у
результаті перетворення педагогічної практики;
• пошук ідей, рекомендацій, що можуть бути
впроваджені;
• розроблення комплексної програми, яка охоплює
закономірності впровадження нового;
• відбір дидактичних, матеріальних, інформаційних,
організаторських засобів тощо;
• теоретична, методична, психологічна підготовка
учасників до впровадження нового.
Конкуренція на сучасному ринку праці вимагає від працівника
не лише глибоких теоретичних знань, практичних умінь та навичок, а
й швидкої модернізації, креативності, постійного оновлення власного
досвіду у виробничій сфері. Саме тому викладачам і майстрам
виробничого навчання необхідно постійно опановувати нові
технології, розвивати власне мислення, удосконалювати вміння та
навички, щоб заохочувати до активної виробничої діяльності учнів - не
як виконавців поставлених завдань, а як творчих особистостей,
здатних до активного пошуку й втілення інноваційних технологій
виробництва. Організація навчально-виховного процесу базується на
змісті професійно-технічної освіти та реалізується в навчальних
кабінетах і майстернях, відображаючи навчально-виробничу діяльність
згідно з кваліфікаційною характеристикою, навчальними і поурочно-
тематичними планами, програмами.
Формування професійних навичок майбутніх фахівців
робітничих професій забезпечують викладачі професійно-теоретичної
підготовки, які працюють над розвитком творчого робітника. Він є не
лише носієм певної суми знань, а й здатний вирішувати виробничі
завдання на достатньому науково-технічному рівні і з відповідним
ступенем ризику. Вимоги сучасного виробництва до робітника
потребують постійного підвищення професійної компетентності
педагогічних працівників ПТНЗ.
Підвищення професійної компетентності педагогічних
працівників нашого закладу було організовано у міжатестаційний
період через створення напрямів роботи «Школи професійної
компетентності» (далі «Школа ПК»). Педагогічні працівники в першу
23

24. чергу здійснили самооцінку своєї професійної компетентності і за
результатами цього діагностування їм було запропоновано різні
напрями методичної роботи в «Школі ПК», а саме:
• отримати базові знання з коучингу у «Школі
освітнього коучингу», підготувати і провести заннятя
з використанням коучингових інструментів;
• взяти участь у майстер-класах для спеціаліста–
початківця (як для викладачів та майстрів
виробничого навчання);
• пройти курс зі створення електронного підручника
нового покоління;
• взяти участь у роботі центру «Сходинками
профорієнтації».
Окресливши основні особливості з впровадження технології
розвитку професійної компетентності, слід зазначити, що робота в
цьому напрямі сприяла підвищенню рівня професійної культури
педагога у міжкурсовий період.
Розвиток професійної компетентності педагогічного
працівника у ПТНЗ проводилися на трьох етапах – констатувальний ,
формувальний і узагальнюючий(див. рис.2.1).
На першому етапі роботи було проведено ряд заходів, а саме:
- вивчення в теорії і на практиці стану проблеми вітчизняного
та зарубіжного досвіду, розвитку професійної компетентності
педагогічних працівників системи ПТНЗ;
- проведено аналіз ефективності методичної роботи в ПТНЗ у
міжкурсовий період підвищення кваліфікації;
- розроблено анкети для опитування респондентів (керівників
ПТНЗ, педагогічних працівників ПТНЗ, учнів, замовників робітничих
кадрів (роботодавців);
- проведено анкетування респондентів, систематизовано
отримані результати.
24
І.КонстатувальнийетапІ.Констатувальнийетап
Педагогічний працівник професійно-технічного навчального закладу
Діаг
ност
уван
ня,
рефл
ексія
та
кори
гува
ння
рівн
я
про
фесі
йної
ком
пете
нтно
сті
педа
гогіч
ного
прац
івни
ка

25. Рис.2.1 Модель поетапного розвитку професійної компетентності
педпрацівників ПТНЗ в умовах ринкової економіки в міжкурсовий
період
Потреба у курсі зі створення електронного підручника
виникла у зв’язку з відсутністю підручників та посібників із
спецпредметів професійної підготовки. Таким чином, викладачі та
25
Школа професійної компетентності (професійного зростання)Школа професійної компетентності (професійного зростання)
Ко
нф
ере
нці
ї,
вис
тав
ки
Ко
нф
ере
нці
ї,
вис
тав
ки
Порівняльні таблиці,
планування, підготовка творчих
Самодіагностування
професійної
Тренінги, Коучинг
ІІ.ФормувальнийетапІІ.Формувальнийетап
Курс ППД зі створення
електронного
Майстер-класи
Центр «Сходинками
профорієнтації»
«Школа
Освітнього коучингу»
ІІІ.УзагальнювальнийетапІІІ.Узагальнювальнийетап
Вихідне анкетування, діагностування та рефлексія
Аналітичні матеріали роботи
«Школи професійної компетентності» у міжкурсовий період
Участь у науково-практичних конференціях, семінарах,
«круглих столах», виставках
Методичні рекоментації «Розвиток професійної компетенції педагогічних
працівників ПТНЗ в умовах ринкової економіки»

26. майстри виробничого навчання працюють над створенням
електронних підручників з таких предметів:
• машинопис;
• малювання та ліплення;
• основи законодавства України;
• основи бухгалтерського обліку, товарознавство
непродовольчих товарів, організація роботи магазину
• (для професії «Касир торговельного залу»);
• основи діловодства;
• матеріалознавство (для професії «Електрозварник
ручного зварювання»);
• виробниче навчання, технологія штукатурних робіт
(професія «Штукатур»).
За останні роки до навчального заладу прибуло багато нових
педагогічних працівників, які відразу після навчання ВНЗ, так і з
виробництва прийшли на педагогічну роботу. У зв’язку з цим виникла
потреба проводити майстер-класи для підвищення їх кваліфікації і
розвитку професійної компетентності.
Профорієнтаційна робота у ПТНЗ – це один із основних
напрямів діяльності закладу. Немає якісної профорієнтації – немає
учнів – немає роботи для педагогів – немає майбутнього у навчального
закладу. Цим видом роботи щороку охоплено сто відсотків педагогів. І
вимоги до якісного, і головне результативного проведення цієї роботи,
дуже високі. Профорієнтація – ціла наука, яку вивчають у центрі
«Сходинками профорієнтації». Результативність роботи центру є те,
що навчальний заклад третій рік поспіль виконує державне замовлення
з підготовки робітників.
Впровадження інноваційних педагогічних технологій
навчання з метою реалізації компетентнісного підходу передбачає
новий рівень відносин між його учасниками – учнем і викладачем.
Вони повинні розвиватися разом, вміти працювати самостійно над
собою і тим самим змінювати якість навчального процесу. Учень
ПТНЗ – вчорашній школяр, що звик працювати у рамках класно-
урочної системи, яка не ставила завдання навчити учня працювати
самостійно. Відтак більшість учнів не в змозі визначити мету, складати
план чи алгоритм її досягнення, аналізувати хід роботи і вносити у неї
відповідні корективи. Слід враховувати при цьому той факт, що учні
ПТНЗ у своїй більшості не є кращими з випускників школи.
Виникає риторичне питання: чи може викладач, майстер
виробничого навчання вимагати від такого учня побудови плану
26

27. особистого розвитку, який намагатиметься допомогти йому
реалізуватися у ході уроків виробничого навчання. Майстер
виробничого навчання – це або досвідчений педагог, або вчорашній
випускник ПТНЗ чи педагогічного вищого навчального закладу без
досвіду роботи. Перші з них знають особливості роботи у професійній
освіті, працюють за давно налагодженими методиками і не завжди
схвально ставляться до будь-яких нововведень, особливо до
підпорядкування побажанням учнів. Інші – використовують у роботі
методи своїх наставників, або ж переймають їх від досвідчених колег у
ході першого року роботи. Додавши до цього низький рівень
поінформованості щодо можливостей інноваційних педагогічних
технологій, відсутність фінансування для стажування розраховувати на
позитивний результат не приходилось. Беручи до уваги вище
зазначене стало питання щодо впровадження у діяльність педагогічних
працівників сучасних технологій навчання. Це і було поштовхом для
відкриття роботи «Школи освітнього коучингу».
У першому засіданні взяли участь всі члени педагогічного
колективу. Під час роботи було розкрито такі питання: філософія
коучингу в освіті та розвиток коучингової компетентності
педагогічного працівника у ПТНЗ. Педагогічним працівникам було
запропоновано визначитись щодо подальшого опанування
коучингових інструментів. Дванадцять педагогічних працівників
виявили бажання щодо розвитку коучингової компетентності.
На другому занятті вже більш конкретно педагогічні
працівники ознайомилися з коучинговими інструментами, які можна
використовувати під час занять. Вони отримали смостійне завдання
щодо розроблення і проведення навчального занняття та провели
експеримент, у ході якого провели навчальні заняття з коуч-
інструментами та за традиційною схемою.
Педагогічними працівниками розроблені уроки з таких
предметів та професій:
• технологія приготування їжі – тема уроку «Варіння і
його різновиди»;
• технологія штукатурних робіт – «Технологічний
процес обштукатурювання поверхонь спеціальними
штукатурками. Послідовність й призначення
операцій»;
• світова література – «Життєвий і творчий шлях Анни
Ахматової. Риси акмеїзму в її творчості»;
• виробничого навчання з професії «Лицювальник-
плиточник» - «Улаштування стяжки»;
27

28. • фізики –«Електромагнітне поле»;
• українська мова – «Складні випадки правопису
ненаголошених голосних»;
• англійська мова - «Українська національна кухня.
Вживання Past Indefinite Tense»;
• виробниче навчання з професії «Оператор
комп’ютерного набору» - «Основний ряд клавіатури»;
• інформатики – «Нестандартні можливості
використання електронних таблиць Excel»;
• історія України - «Україна в період загострення кризи
радянської системи (середина 60-х – початок 80-х
років);
• біології – «Пріони, їх будова, поширення».
У планах уроків були використані такі коуч-інструменти:
колесо балансу, рамка результату, шкалування, коуч-позиція,
щоденник професійного успіху та інші. Хочеться зазначити, що рівень
засвоєння матеріалу учнями на уроках з використанням інструментів
коучингу підвищився на 15,3%. Тому ми впевнено можемо сказати, що
майбутнє в сучасній освіті у коучинговому підході, у використанні
коучингових інструментів на уроках, як теоретичного, так і
виробничого навчання.
Наступними етапами навчання у «Школі освітнього коучингу»
стали заняття з самоаналізу проведених уроків та підвищення
професійної компетентності.
Результатом діяльності викладача, майстра виробничого
навчання – це: по-перше, підбір навчально-виробничих робіт, які за
змістом, складністю та об’ємом повинні забезпечувати планомірне і
послідовне ускладнення та удосконалення професійних вмінь і
навичок, що стимулюють пізнавальну діяльність учнів; по-друге,
доцільне групування структурних елементів уроку за характером
діяльності педагога та діяльності учнів, як майбутніх кваліфікованих
робітників; по-третє, учні повинні самостійно аналізувати
технологічний процес, який застосовують, давати оцінку доцільності
його складових та коригувати його завдяки внесенню
раціоналізаторських пропозицій.
Таким чином, у ПТНЗ створені необхідні педагогічні умови з
розвитку професійної компетентності педагогічних працівників. Вони
сприяють позитивним змінам в організації навчально-виховного
процесу з підготовки висококваліфікованих робітників. Завдяки їм
відбувається постійне оновлення виробничого процесу інноваційними
28