3. Храм Божий
На горі Синай Господь дає повеління Мойсею: « Промовляй до Ізраєлевих
синів, і нехай вони візьмуть для мене приношення... І нехай збудують для Мене
святиню, - і перебуватиму серед них»(Вих. 25, 2: 8). Так юдейський народ
одержав для себе храм Божий. Спочатку це була Скинія (намет), але згодом
ізраїльський цар Соломон спорудив величний кам'яний храм для Господа.
Основні елементи з юдейської традиції християнство перейняло для
побудови своїх храмів. Ми прийняли форму домів Божих з Візантії разом з
християнством. Упродовж століть облаштування храму зазнавало деяких змін,
доки набуло для нас звичного теперішнього вигляду.
Католицький катехизм християнської віри дає визначення храму: «Церква,
дім Божий або храм Божий, це - величава будова, куди збирається люд Божий
на Богослужіння і молитви. І справді, храм Божий це місце Божої присутності,
де Він, як люблячий батько, чекає завжди на нас, своїх, потурбованих світом і
гріхом, дорогих синів і дочок, лагідно запрошуючи нас: «Прийдіть до мене всі
стомлені і обтяжені і Я заспокою вас!»
Храм для християнина - це - скарбниця Божих дарів, де під дією Святого
Духа в душі віруючої людини оживають і відновлюються віра, надія і любов;
це - школа, де людина навчається, як пройти безпечно вузькою і тернистою
дорогою життя до неба; це - лікарня, де людина може знайти ліки від духовної
хвороби і тілесно оздоровитись.
Пам 'ятки духовно - релігійного і патріотичного
життя парафії
Товстолуг - старе село. Згадується воно вперше в історичних документах в
«актах городських і земських» від 1482 року, коли володарем був Якуб Ворона
(«Тернопільська область», ст..555, Історія міст і сіл УРСР)
Заселення села почалося з південно-східної частини. Першими жителями
були 6 сімей, які прийшли невідомо звідки. Почалося заселення з південно-
східної на північно-західну частину. Першими поселенцями були кріпаки
(«Акти городські і земські» від 1482 року).
Назва села походить від багатьох «товстих» лугів, що простягаються
долиною річки Гнізни, що ділить село на дві частини. Лівий берег Гнізни
плоский і широкий, а правий, здебільшого високий і крутий.
4. Ще донедавна
вживалася в народі теж назва
Чистолуг. Припускають, що
теперішню назву село
одержало під час походів
Богдана Хмельницького на
Польщу, коли гетьман стояв під
Зборовом, а розкішні луги в
долині Гнізни стали в пригоді
для випасу таборової череди.
Свідком давнини залишилася
Козацька могила, або як тут
кажуть Пам'ятна дошка коло могили, 2002 рік
Пам’ятка дошки коло могили, 2002 рік
«Татарська могила», що стоїть при дорозі на межі з селом Константинівкою.
Козацьк{а }могила. XVI ст.
5. Пам’ятний хрест коло Козацької
могили
Напис на пам'ятному хресті
коло Козацької могил
и
У
каплиці коло
Козацька могила впорядкована 12 жовтня 2002 року на празник Покрови
Пресвятої Богородиці Тернопільським Крайовим Кошем імені Д. Вишні
- вецького (Байди) Українського Козацтва під керівництвом генерал -
отамана Вардинця І.С. Розробник проекту полковник ВПС України
Вергелес І. П.
Хрест на Козацькій могилі
6. На тому місці, з якого почалося заселення села, було побудовано пам'ятник
«дарованої волі» у 1884 році.
ППам'ятник св. ап. Івану
Богослову
При в'їзді в село зі сторони Білоскірки, ліворуч при дорозі на східному боці села
стоїть кам'яний хрест з Розп'яттям, що його вдячні селяни поставили на пам'ятку
скасування панщини. По тій же
дорозі трохи далі, але праворуч,
поставлена кам'яна фігура святого
апостола Івана Богослова «Святого
Яна» , як тут її називають місцеві
жителі.
Існує цікава легенда про появу цієї
фігури. Недалеко за цією фігурою
колись був фільварок польської
шляхетської родини Мохнацьких, а
7. біля нього великий костел, фундація
цієї ж родини.
Одного разу повз костел на бричці проїжджав пан Баворовський
(власник сіл Баворова і Смолянки) з родиною. У цей час вдарили костельні
дзвони, коні наполохались і пустились вскач, не слухаючись їздового. Зупинили
бричку аж перед Тернополем на тому місці, де зараз стоїть фігура святого
пророка Даниїла. На знак подяки Богові за порятунок Пан поставив дві фігури:
одну святому Іванові, на місці, з якого коні пустилися вскач, а другу - святому
пророкові Даниїлу, де коні зупинились.
За часів радянської влади у
костелі був склад з пальним. У 50-тих
роках
Стара дерев'яна церква і дзвіниця
(реконструкція)
Зі слів старших людей нам
вдалося відтворити який приблизно
вигляд мала стара дерев'яна церква і дзвіниця. У
1840 році дзвіницю перебудували.
8. Коло цієї старої церкви була земля, на якій один багатий пан
(Мохнацький) мав намір збудувати приватне помешкання. Вже був навіть навіз
каменю на фундамент, але раптові сімейні обставини примусили його покинути
село і ця земля залишилася без догляду.
Коли стара церква дерев'яна церква занепала, то люди на сільському
сході вирішили збудувати нову церкву, кам'яну.
Таке рішення прийняли через те, що на той час частина дерев'яної
церкви обгоріла. Причина пожежі у церкві точно не відома. Одна з версій така,
що пожежа виникла через недопалок свічки, інша - її підпалили латинники
(поляки), оскільки в селі на той час вже був костьол, а польський режим всіма
силами старався насадити серед українського населення римо - католицький
обряд. Вони вважали, що не маючи свого храму, люди почнуть ходити до
костьолу, бо більшість населення було незаможним, господарства малими і люди
просто неспроможні будуть побудувати нову церкву. Існує також і таке
припущення, що дерев'яну церкву підпалили свої люди, бо вона була малою і не
вміщала у собі бажаючих, що приходили на молитву, крім того була старою і
аварійною, а таким чином у влади можна було взяти дозвіл на побудову нової
церкви.
Будівництво церкви, як і передбачалося, принесло багато труднощів.
Основною проблемою була нестача коштів, але її невдовзі вдалося вирішити, а
саме: кожна сім'я повинна була виділити певну суму грошей на будівництво.
Зрозуміло, що були люди, які не мали такої кількості грошей і такі, що мали, але
не хотіли пожертвувати. Тому винесли рішення: люди, що не мали коштів на
пожертвування могли здавати громаді під заставу якесь своє майно (навіть
подушки і перини), а потім його викупити. Небажаючим жертвувати гроші
пригрозили у відмові виконання треб у церковному обряді.
Будівничих для побудови храму було запрошено зі Львова і Тернополя і
розселено по хатах сельчан. На час будівництва їх утримувала громада. Серед
будівничих були італійці, в цей час прокладалися залізничні дороги, а вони
проектували і будували мости. Місцеві люди переймали у них досвід обробки
каменю, вчилися робити склепіння.
Хто був архітектором нашої церкви невідомо. Одні говорять, що це був
архітектор зі Львова, інші, що хтось з італійців, які будували храм.
9. Люди винаймали громадську дебру (карєр), де й своїми силами
добували каміння.
Селяни возили і носили каміння хто як міг: хто власними кіньми, хто
тачками, а хто на плечах. Дуже важко було споруджувати стіни храму.
Підйомних кранів не було, тому власноруч на риштуваннях, мотуззям і на
полотні подавали важке каміння вгору. Незважаючи на це, робота кипіла і стіни
ставали все вищими і вищими.
Храм св. вмч. Георгія Побідоносця с. Товстолуг, 1935рік
Кам'яному храмові дали назву святого вмч. Георгія Побідоносця, ім'я
того ж святого, яким і була названа дерев'яна церква.
По освяченні новозбудованої церкви, стару розібрали. На місці, де був
вівтар старої церкви, у 1902 році громадою поставили кам'яний хрест, щоб люди
пам'ятали, що це місце освячене, бо тут колись була церква.
Пам 'ятний кам'яний хрест на місці
вівтаря старої церкви, 1902рі
Церкву будували близько чотирьох років, у липні 1900 року будівництво завершили а,
10. кПарафіяльне життя з часу побудови нового храму і до
початку більшовицького терору
Багато ще треба було прикласти праці, щоб упорядкувати
новозбудований храм. Але до 1906 року церкву було поштукатурено, побілено,
вставили кам'яну підлогу, довкола обгородили огорожею.
У 1908 році парафіянин Павло Дупак від своєї родини жертвував
іконостас, для цього він продав два морги свого поля. В такому вигляді він
простояв до 2001 року, у 2001 році його реставрували.
Незадовго по побудові храму, митрополит Андрей Шептицький дав
наказ збудувати коло церкви помешкання для священика. До цього часу
Богослужіння у нашому храмі відправляли священики з матірної церкви, що у
с. Кипячка.
Біля церкви була особливо гарна дерев'яна дзвіниця, вона була
поставлена на підвалинах з каменю і була в доброму стані, коли стару церкву
розібрали - дзвіницю залишили. На дзвіниці було три дзвони, якими пишалося
наше село, один з них був дуже великий і вирізнявся мелодійним (чудовим,
гучним) звуком. Його діаметр сягав одного метра і важив він 250 кілограмів,
такого не було у всій окрузі. Та під час Першої світової війни, у серпні 1914
року, коли російські війська окупували наші землі, австрійці, тікаючи на Захід,
забрали цей дзвін до Відня.
Після війни представники з громади поїхали у Відень, віднайшли дзвін
(на ньому було викарбовано напис, з якої він церкви) і привезли його назад у
село. Це було у період ЗУНР.
У 1924 році до Товстолуга з польського полону повертається колишній
чотар УГА Осип Лев
Іконостас до реставрації, 1999рік
12. Павлишин , який був уродженцем нашого села.Аматорський драматичний
гурток у Товстолузі з його засновниками - подружжям Павлишинів (сидять
в центрі у другому ряді), 1924рік
Разом з дружиною Теклею вони всю свою енергію віддають справі
національно-духовного і
культурного розвитку
сельчан. їхніми
зусиллями спочатку були
засновані кооперативна
крамниця і молочарня.
Через рік відновлено
діяльність товариства
«Просвіта», засновано
читальню і бібліотеку.
Почали діяти хор і
драматичний гурток. Хор
співав на Богослужіннях, супроводжував церковні обряди (вінчання,
похорони). Кожного року у Різдвяний час окремо чоловіча і жіноча групи хору
вирушали з колядою по селі, збираючи пожертви на храм.
Згодом
Згодом заведено ще коляду молоді,
котра йшла трьома мішаними групами з
підписними листами: на Народний дім; для
інвалідів; для вдів та сиріт.
У 1930 році Митрополит Андрей
Шептицький надіслав у село похвальну
грамоту, у якій дякував парохові і церковній
громаді за «активну участь у житті
Католицької Церкви». Цю грамоту зберігав
старший брат церкви Михайло Паньків, але в
війну, під час пожежі у його хаті грамота
згоріла.
Знаменним для нас є і те, що у 1932 проїжджав
через наше село, незадовго мученик за віру Христову, а тепер вже піднесений
13. до лику блаженних, єпископ Микита Будка. Передання подає, що єпископ їхав
зі сторони села Грабовець, наші люди вийшли його зустрічати на границю
села, вони ,випрігши коней, самі впряглися в повозку і так через все село везли
преосвященного Владику до храму, де на порозі церкви, як дорогому гостю
вручили хліб і сіль. На цю зустріч зібралося все село, навіть прийшла
єврейська спільнота, яка звернулась привітальним «приказанням» до єпископа,
що дуже здивувало людей.
У 1935 році церкву в середині було перший раз помальовано. Кошти на
малювання збирали громадою. Майже половину потрібної суми пожертвував
отець Іван Дідух, з грошей, які виручив з продажу всього збіжжя із зібраного
врожаю зі свого поля.
В середині 30-х років на парафії проходять духовні місії, на честь цієї
знаменної події встановлюється місійний хрест перед храмом, який зберігся і
по нині.
У часи Другої світової війни, у 1944 році, в нашому селі знаходився склад
боєприпасів Німецької армії. Коли німецькі війська втікали з села під натиском
радянських військ, то вони задумали зірвати їх з більшою шкодою для села.
Для цього вони розклали їх у трьох місцях в центрі села, з'єднавши
бікфордовим шнуром. Навколо церкви були рови, в яких знаходилися бочки з
пальним. Від вибуху мала бути зруйнована половина села, а церква згоріти.
Щоб підпалити ці шнури, в селі залишилося лише декілька німецьких
солдатів, які після вибуху мали покинути село.
В селі знайшлися мужні
люди Софія Робак,
Складановський (поляк),
Кащишин (?), які перерізали
шнурок біля церкви і ще в
декількох місцях, тим самим
набагато зменшивши силу
вибуху. Під час тих вибухів
було зруйновано дах і купол
на церкві . Після війни дах
церкви відремонтували, але
купола не було. Ремонтом
даху займався Степан
Колишня школа. Тепер тут Сільська Рада та
медпункт, 2011 рік
14. Шайнюк. Дерево, що звозили з зруйнованих будинків селян, де ніхто не
проживав, на будівництво корівників на фермі він зміг забрати на покрівлю
церкви, хоч це було дуже небезпечно. Але ніхто владі про це не доніс.
Оскільки коштів і матеріалів не було, то люди давали свої матеріали, хто які
мав. Біля церкви була школа , з неї взяли бляху для церкви, а школу покрили
бляхою з хлівів триборства. Церкву все ж покрили. Нестор Шайнюк засклив
вікна і так зберегли будову.
Під час окупації села німці забрали з дзвіниці один дзвін.
До часів приходу на наші землі радянських військ Церква жила , хоч не
легким, але гідним своїм життям. Більшовицько - атеїстичний уряд приніс
численні репресії проти українського народу, а особливо проти інтелігенції та
духовенства: людей переслідують, кидають до в'язниць, висилають на каторгу,
без суду вбивають; закривають церкви, церковне майно знищується, святині
оскверняються. Активне релігійне життя практично призупиняється, але не
зупиняється релігійне життя у душах людей.
Перелік відомих нам священиків, які служили на нашій
парафії до 1947 року і події, пов'язані з їх діяльністю
о.Йосиф Студинський (1884р.)
о.Роман Добровольський (1914 р.)
о.Олександр Миронович (1918 - 1920 р.)
Був парохом с. Товстолуг, але в 1918 році у селі не проживав, бо служив
для біженців І. Барачих в Гмінді, але парафією завідував.
о.Омелян Волинський (1918 р.)
Був завідателем парафії.
о.Мирон Кордуба (1922р.)
о.Ярослав Богатюк (1932 - 1934рр.)
Люди згадують о.Ярослава як спокійного, лагідного священика, що
любив багато молитися. Він заснував на парафії братство «Марійська
Дружина».
Працював з дітьми, збирав їх ввечері у церкві, читав їм Святе Письмо,
навчав молитися. Марійська Дружина мала свою відзнаку і прапор. У цій праці
йому допомагала пані їмость. Вона вміла грати на гітарі, вчила дітей
релігійних пісень.
15. Броніслава Заблоцька (Олексій) і Марія Бошкевич (Яцишин)
згадують, що о.Ярослав завів такий звичай: на Зелені свята вся громада села з
церковним братством (хрестом і хоругвами) ходили у сусіднє село Застінку на
могилу Січовим стрільцям. Вони також пригадали пісню, яку їх пісню вчила
їмость і яку вони співали коло могили:
У полі могила з вітром говорила:
Повій вітре буйнесенький,
Щоб я не зчорніла, щоб я не змарніла,
Щоб на мені трава росла, ще й зазеленіла.
Спіть мої ввірята, хоч темная хата,
Вас весною все вітають вкраїнські дівчата -
України діти,
Буде пісня вам на славу в полі гомоніти.
Проте, як вони згадують, згодом поліція почала розганяти походи до
Стрілецької могили, а також перешкоджала у відправах на цвинтарі, розкидала
могили, що їх висипали в селах кожного року для вшанування полеглих за
волю України.
За те, що о.Ярослав підтримував у людей духовно-патріотичний дух, з
наполягання влади змушений був залишити парафію.
о.Іван Дідух (1934 - 1941 рр.)
Отець Іван Дідух служив на нашій
парафії сім років. Він також продовжує
займатися з дітьми. Приємно відмітити, що
родина відомого о.Іринея Назарко, ЧСВВ,
священика, монах-месіонаря
церковного діяча, професора історії Церкви є
вихідцями з нашого села. У 1937 році, коли
всі Марійські Дружини відзначали 300-ліття з
дня смерті митрополита Й. Веніаміна
Рутського - першого українського
Отець Іван Дідух з дружиною
і дітьми, 1935рік
16. Марійського Дружинника, у Тернополі влаштували, з нагоди цієї події, урочисте
святкування в залі Міщанського Братства. Як президента Марійських Дружин,
запрошено було з промовою о.Іринея. На цьому святі був і о.Іван з деякими членами
Марійської Дружини.
17. о.Яків Білоскірський (1941 - 1947 рр.)
Старші люди ще до сьогодні пам'ятають о.Якова і згадують теплим
словом, тому, що крім пастирської праці, він, маючи медичну освіту, лікував
людей різними травами, які збирав сам.
18. Як і всіх греко-
католицьких
священиків о
Білоскірського
примушували перейти
на православ'я, але він
не погоджувався.
Одного разу в час
Літургії у храм
увійшли вояки
російської Червоної
армії. Вони почекали
поки закінчиться
Служба Божа, а по
відправі о.Якова
Білоскірського і дяка
Степана Панькова
повели на цвинтар на
розстріл. Побожні парафіянки Ганна Кондрат і
ще
якась жінка (?), повзучи на колінах, від церкви аж до
цвинтаря, зісльозами і молитвою просили вояків не
страчувати священика і дяка. І завдяки цим мужнім
жінкам отець і дяк залишилися живими.
Навесні 1947 року о.Ярослава заарештовано.
Він був останнім греко- католицьким вящеником на
нашій парафії.
Дбав о.Дідух і про
прикрашення храму. За нього
перший раз помалювали
церкву всередині, у 1938 році
реставрували місійний хрест.
У подружжя отця Івана і
імості Любові було троє
дітей: старша донька Лідія
(1936 р.н.) народилася у
Товстолузі.
Марійська Дружина
(в центрі отець Іван
з дружиною), 1936рік
Отець Іван Дідух серед парафіян, 1935рік
У пам'яті людей
о.Дідух залишиться, як
ревний священик,
патріот - українець,
вірний своїй вірі і своєму
народові.
19. Отець Яків
Білоскірський з
дружиною (зліва) та
вихователем
дитячого садочка і
дітьми, 1943 рік
Радянські часи
Вже
починаючи з 1939
року, але особливо у
1947 -1948 роках
Церква піддається
зухвалим репресіям зі
сторони держави.
Активно
впроваджується
православ'я,
забороняються
молитовні братства, з
храмів не дозволяють
виносити хоругви, це
стосувалось як свят
так і похоронів.
Священикам було
заборонено жити на
парафії,
супроводжувати
померлих на цвинтар і
відправляти
будь-які
треби для
вірних по
домівках. За
віру людей
переслідують.
Прикладом цього може послужити такий
випадок. У 1962 році у сусідньому селі Дичкові
померла наша парафіянка Текля Осадчук, яка довго
прожила на нашій парафії, була ревною християнкою
і своєю жертовністю і працею добре прислужилася
громаді і храмові, але останні роки життя провела
коло дочки. Вона заповідала похоронити її в
с.Товстолуг. Так, як Текля була побожною жінкою, то
громада вирішила вийти на зустріч її тіла похоронною
процесією з хоругвами. За це нашу церкву влада
закрила на 2 роки.
У цей період (1965 рік) вже нова влада
(радянська) зняла вночі і вивезла третій дзвін.
20. Священнослужителі радянської доби
За цей час постійного священика у нас не
було, відправи у церкві проводили священики, які
приїжджали з Дичкова або Грабовець. З них такі:
о.Наняк (1948 - 1954 рр.)
о.Бутринський (1954 - 1958 рр.)
о.Роман Мороко (1958 - 1963рр.)
Отець Мороко був дуже побожною
людиною, за його служіння таємно перемалювали
вівтар.
о.Петро Федчишин (1963 -1965 рр.)
о.Богдан Голуб (1965 -1975 рр.)
У 1971 році було побудавано мур довкола
церкви.
о.Ярослав Мельник (1975)
о. Петро Герета (1975 -1976)
Отець {Никофор Лесик{
о.Володимир Зарічний (1977 - 1978 рр.)
о.Олексій Полівчак (1979- 1985 рр.)
о.Никифор Лесик (1985 - 1986 рр.)
о.Дмитро Лисак (1986 - 1987 рр.)
о.Василь Павлишин (1987 -1990 рр.)
Отець Василь служив у нас на парафії у той
час, коли вже починалися народні зрушення.
Політика Радянського Союзу терпіла крах.
Економіка країни пішла в занепад. Люди вже не
могли терпіти брехні про «процвітаючий
соціалізм», вони прагнули правди, свободи і
вільного віросповідування.
У 1988 році без дозволу влади, під
умовою реставрації, помальовано храм всередині.
Отець Богдан Голуб
Отець Василь Павлишин
Отець Василь
Павлишин був
останнім
Священиком Руської
Православної
Церкви.
21.
22. Повернення в лоно рідного обряду
Після того, як в політиці Радянського Союзу відбулося «потепління»
щодо релігій і віросповідань, у Товстолузі на зборах села 1990 року всі сельчани
одноголосно приймають рішення повернутися до греко-католицького обряду.
Підготовкою цих зборів займалися Ярослав Лозінський, Степан Лозінський і
Людвіг Смакоус.
Ось виписка з рішення ТОРНД XXI скликання від 29.08.1990 року про:
«Релігійну ситуацію на Тернопільщині»
Вирішила:
Внести зміни і доповнення до рішення ОРНД від 28.07. 1990 року про
«Релігійну ситуацію на Тернопільщині», виклавши його в такій редакції:
«Виходячи з потреб утвердження історичної справедливості та реальних прав
людини... вважає, що Львівський церковний собор 1946 року і ліквідація УГКЦ
були протизаконними і репресивними діями.., вважає за необхідне повну її
реабілітацію».
З Усі церковні споруди і церковне майно на території Тернопільської
області, що належали до 1946 року УГКЦ і були конфісковані, повернути в
користування відповідним існуючим громадам.
При створенні в населених пунктах релігійних громад, за бажанням
віруючих, надавати дозвіл і можливість спорудження для них храмів та всебічну
допомогу необхідними матеріалами та технічними засобами.
Голова обласного комітету захисту УГКЦ Ярослав Демидась.
23. Греко - Католицькі священики
і важливі події сьогодення
о.Михайло Пастух (1990 -1991)
Перший греко-католицький священик після російського православ'я на
нашій парафії - о. Михайло Пастух.
7 липня 1990 року, на свято Різдва Івана Хрестителя відбувається
Перша Сповідь і Урочисте Святе Причастя. За стільки літ переслідування і
поневірянь, Ісус відкрито увійшов в душі діточок, євхаристійно поєднавшись з
їхніми серцями.
На свято первоверховних апостолів Петра і Павла відбувається
процесія по селу і освячення фігур і пам'ятних релігійних знаків.
Отець Михайло Освячення фігур і пам'ятнихрелігійних знаків,
Пастух, 1990рік 1990рік
Поновлюється і встановлюється
зруйнований у 70-ті роки більшовиками Хрест, що
стояв при дорозі, яка веде до Грабовець. Відновили
цей пам'ятник місцеві каменярі Зеновій Присташ і
Василь Назарко.
о.Дмитро Квич (1991)
24. Пробув на парафії недовго, бо був призначений вже через місяць на іншу
парафію.
о. Олег Кривобочок (1991 -1992)
Посвячення могили Невідомому солдату, 1990рік
Отець Олег проводив у школі катехизацію. У цьому йому посприяв директор
школи п.Михайло Миколенко.
25. У цей час свою роботу над пам'ятником з каменю Тарасу Шевченку
закінчує місцевий майстер-каменяр Тарас Шулик. 24 травня 1992 року
пам'ятник було встановлено і о.Олег біля нього відслужив панахиду.
о.Тарас
Рогач
(1992
-1996)
Отець Тарас
Рогач щиро
заохочував людей до молитви, був чуйним до потреб
парафіян, дбав про прикрашення храму.
В березні 1993 року за ініціативою п.Іванни Клехи було створено
церковний хор, регентом якого стала вчитель початкових класів п.Ольга Бриляк.
В серпні 1994 року парафіяни нашого села здійснюють першу прошу
до Зарваниці (автобус дав голова колгоспу).
Отець Олег
Кривобочок
Памятник Т.Шевченку, 1992 рік
26. За о.Тараса було
збудовано дзвіницю і
встановлено центральний
дзвін. Цей дзвін колись
знаходився на дзвіниці
сільського костелу, а в часи
колективізації, коли костел
розібрали на колгоспні
стайні, був закопаний у
землю на одному із
подвір'їв. Ще два дзвони
парафіяни купляють на
гроші зібрані з
пожертвувань на коляду.
Один з них (більший)
носить назву «Богдан», а інший - «Юрій». Транспортуванням цих дзвонів
займалися:
Степан Ярема, Василь Бандас і Василь о. Іван Якимів і о. Тарас Рогач,
1993рік
Ференц.
7 квітня 1996 року 4
11
дзвони було посвячено. іЩ
Дзвіниця.
Сучасний вигляд, 2011 рік
Отець Тарас Рогач, 1993 рік
27. о.Василь
Собчук
16 липня 1996
року наша парафія
зустріла
новопризначеного
священика о.Василя
Собчука.
Вже з перших
тижнів свого перебування
на парафії о.Василь
згуртовує навколо храму молодь, багато в цьому плані йому допомагає його
дружина п.Зоряна.
Новостворений церковний хор. В центрі стоять о. Іван Якимів і о. Тарас
Рогач, 1993 рік
16 серпня у храму проводяться нічні чування для молоді. На яких
юнаки та дівчата через молитву, Слово Боже і роздумуванням над життям
святих старалися зрозуміти «яке моє місце в ділі Божого спасіння » ?
28. 28 серпня 1996 року на свято Успіння Пресвятої Богородиці у нашому
храмі відбулася урочиста подія - засноване Братство Божої Матері Неустанної
Помочі. Ініціатором створення Братства виступив парох о. Василь Собчук.
Зустріч новопризначеного пароха
о. Василя Собчука, 1996рік
Всього в цей день у Братство вступило 37 осіб. Духовним наставником
провідником - Наталію Оріховську.
10 листопада при нашому храмі утворено Вівтарну дружину з молодих
хлопців та дівчат. В обов'язки вівтарної дружини входить:
1. Вивчати духовно-релігійні цінності українського народу;
2. Вивчати схеми
Богослужінь;
3. Регулярно
відвідувати храм
Божий у неділю і
великі релігійні
свята;
4. Допомагати
священику у
вівтарі і храмі
при відправі
Богослужінь.
По закінченні
Божественної Літургії парох о.Василь здійснив урочисту посвяту хлопців та
дівчат в спільноту Вівтарної
Дружини.
Отець Василь багато
катехизує. Розробляє програми
катехизування дітей у школі,
згідно вікових категорій. У цьому
йому багато допомагає катехит
п.Андрій Чернець.
Відкрите заняття з катехизму, 1997рік
29. Завдяки спільним зусиллям пароха, катехита і директора школи п.
Михайла Миколенка на базі нашої місцевої школи 13 травня проводиться
перше відкрите заняття з катехизму для катехитів району, на якому присутній
канцлер Тернопільської Єпархії о.Роман Гриджук, а 28 травня, відбулася перша
в районі Олімпіада з катехнзму. По нашому прикладу такі олімпіади почали
проводити і на інших парафіях у нашому деканаті.
27 вересня 1997 року у приміщенні клубу с.Товстолуг відбулися установчі
збори молоді сіл Товстолуга, Застінки, Кипячки і Красівки, на яких було
прийнято рішення створити на базі цих чотирьох сіл, з центром у с.Товстолуг,
громадську молодіжну організацію Українська Молодь Христові. Ідею
створення такої організації запропонував парох с.Товстолуг о.Василь. Створити
організацію і вступити у неї виявили бажання 32 особи з числа молоді
вищезгаданих сіл. На зборах було прийнято статут організації, вибрано
президента організації, ним став Ярослав Ярема, а також вибрано провід
організації і поділено обов'язки між її членами.
7 травня 1998 року старанням і коштами Братства Божої Матері
Неустанної Помочі до храму було придбано образ Божої Матері Неустанної
Помочі. По освяченні образу, з ним було здійснено обхід довкола храму з
читанням коліноприклонних молитов з проханням до Богородиці про її поміч і
заступництво.
«Прийдіть до Мене усі струджені і обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт. 11, 28) -
цими словами Господа нашого Ісуса Христа розпочав Духовні місії на нашій
парафії місіонер-редемпторист о.Михайло Шевчишин, які проходили з 13 по 20
вересня 1998 року.
Місії. Зустріч місіонерів, 1998рік
Протягом цього
часу, кожен день, зранку
відправлялася
Божественна Літургія, а
у вечері - молебень і
голосилась наука. На
місії приходило багато
людей. Кожен день храм
був переповнений
вірними, які приходили
помолитись і вислухати
наук. Чисельно люди
приступали до святих
Сповіді і Причастя.
