Олег Орач
(Олег Юхимович Комар)
(1940-2005)
Олег Орач (Олег Юхимович Комар) народився 2 лютого 1940 року в
селі Благовіщенка на Запоріжжі у сім'ї вчителя, проте своє дитинство
провів на Донеччині, у степах Приазов'я.
Його часто можна було побачити в гурті засмаглих хлопчаків, які
цілими днями пропадали на узбережжі моря, мріючи стати моряками.
Найкращим одягом для них була смугаста тільняшка, перешита з
дорослого плеча. А якщо хтось запитував, ким вони хочуть бути, одразу
ж відповідали — моряками.
Любив Олег подовгу
ловити бичків із затопленої
у війну баржі , але не вони
вабили його сюди . Серце
хлопця завмирало, коли
з-за обрію виринав
справжній морський
корабель. У якій бухті він
зупиниться , де кине свій
якір?
Ще у школі в селі Червоний Орач (звідки й псевдонім)
хлопчик почав писати вірші . Одного разу вчителька ,
прочитавши ті перші , ще невправні віршенята , пильно
подивилася йому в очі й мовила : «Бути тобі поетом .
Українським». І хлопчик повірив улюбленій учительці .
В інституті Орач глибше вивчав історію , відчував
справжню насолоду від роботи зі словом . Це вже була
творчість ! Йому пощастило і на мудрих викладачів, і на
вірних друзів — зокрема таких, як майбутній український
поет Василь Стус.
У 1965 році опублікував першу збірку поезій
«Подорожник», підписану псевдонімом Олег Орач, а потім
були ще такі книжки : «Земля на видноколі» (1968),
«Передчуття» (1971), «Долоні» (1977), перший том
вибраного «Поезії» (1984) та ін.
Давно відійшло у минуле
дитинство, але потяг до мандрів
став рисою характеру Олега Орача.
Його друзі знають: якщо довго не
було видно Олега Юхимовича на
вулицях Києва, значить він десь
усамітнився, можливо, у тайзі.
Часто залишав гамірне місто, стіл,
завалений рукописами, і вирушав у
глухі далекі місця, де рідко ступала
людська нога.
А потім побачене й пережите
лягало на папір новими віршами,
адресованими і дітям, і дорослим.
Плідно працюючи для дітей та
юнацтва, він видав цілу низку
поетичних книжок.
« Журавликова пісня »
«Березневі світанки »
«Дружна сімейка »
«Довге літо »
«Сірий котик Котовильцьо»
«Жаб’ячи перегони»
«Кукуріки кукурікали»
Твори Олега Орача перекладалися багатьма мовами, і сам він
плідно працював у галузі перекладу, переважно книг для дітей та
юнацтва.
У 1990 р. вийшла друком підсумкова книга його поезій для
малих читачів — «Журавликова пісня», за яку Олега Юхимовича
було удостоєно премії імені Лесі Українки. А робота над книгами
для дітей та дорослих продовжувалася.
Книги Олега Орача — це чудова мандрівка у поетичний,
неповторний, сповнений відкриттів і несподіванок світ дитинства,
у якому жити дуже цікаво .

Олег Орач

  • 1.
  • 2.
    Олег Орач (ОлегЮхимович Комар) народився 2 лютого 1940 року в селі Благовіщенка на Запоріжжі у сім'ї вчителя, проте своє дитинство провів на Донеччині, у степах Приазов'я. Його часто можна було побачити в гурті засмаглих хлопчаків, які цілими днями пропадали на узбережжі моря, мріючи стати моряками. Найкращим одягом для них була смугаста тільняшка, перешита з дорослого плеча. А якщо хтось запитував, ким вони хочуть бути, одразу ж відповідали — моряками. Любив Олег подовгу ловити бичків із затопленої у війну баржі , але не вони вабили його сюди . Серце хлопця завмирало, коли з-за обрію виринав справжній морський корабель. У якій бухті він зупиниться , де кине свій якір?
  • 3.
    Ще у школів селі Червоний Орач (звідки й псевдонім) хлопчик почав писати вірші . Одного разу вчителька , прочитавши ті перші , ще невправні віршенята , пильно подивилася йому в очі й мовила : «Бути тобі поетом . Українським». І хлопчик повірив улюбленій учительці . В інституті Орач глибше вивчав історію , відчував справжню насолоду від роботи зі словом . Це вже була творчість ! Йому пощастило і на мудрих викладачів, і на вірних друзів — зокрема таких, як майбутній український поет Василь Стус. У 1965 році опублікував першу збірку поезій «Подорожник», підписану псевдонімом Олег Орач, а потім були ще такі книжки : «Земля на видноколі» (1968), «Передчуття» (1971), «Долоні» (1977), перший том вибраного «Поезії» (1984) та ін.
  • 4.
    Давно відійшло уминуле дитинство, але потяг до мандрів став рисою характеру Олега Орача. Його друзі знають: якщо довго не було видно Олега Юхимовича на вулицях Києва, значить він десь усамітнився, можливо, у тайзі. Часто залишав гамірне місто, стіл, завалений рукописами, і вирушав у глухі далекі місця, де рідко ступала людська нога. А потім побачене й пережите лягало на папір новими віршами, адресованими і дітям, і дорослим. Плідно працюючи для дітей та юнацтва, він видав цілу низку поетичних книжок.
  • 5.
  • 6.
  • 7.
  • 8.
  • 9.
  • 10.
  • 11.
  • 12.
    Твори Олега Орачаперекладалися багатьма мовами, і сам він плідно працював у галузі перекладу, переважно книг для дітей та юнацтва. У 1990 р. вийшла друком підсумкова книга його поезій для малих читачів — «Журавликова пісня», за яку Олега Юхимовича було удостоєно премії імені Лесі Українки. А робота над книгами для дітей та дорослих продовжувалася. Книги Олега Орача — це чудова мандрівка у поетичний, неповторний, сповнений відкриттів і несподіванок світ дитинства, у якому жити дуже цікаво .