Чорно́бильська катастро́фа — техногенна, екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території Української РСР.
Чорно́бильська катастро́фа — техногенна, екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території Української РСР.
2. Оптимізація змісту, форм і методів виховання
потребує всебічного врахування його принципів, у
яких відображені закономірності виховного
процесу.
Принцип виховання — керівне твердження, яке
відображає загальні закономірності процесу виховання і
визначає вимоги до змісту його організації і методів.
Узагальнюючи досвід виховної діяльності, вони є системою
вимог щодо всіх аспектів виховного процесу, спрямовують
його на формування цілісної особистості.
3. ДО ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ
ВИХОВАННЯ НАЛЕЖАТЬ:
Цілеспрямованість виховання. Цей
принцип означає, що вся виховна
робота має спрямовуватися на
досягнення основної мети —
виховання всебічно розвиненої
особистості, підготовку її до свідомої й
активної трудової діяльності.
Реалізація його передбачає
підпорядкованість усіх заходів
загальній меті та нетерпимість до
стихійності у вихованні. Знання мети
створює перспективу, дає змогу
проектувати бажаний рівень
вихованості особистості.
4. Зв'язок виховання з життям.
Відповідно до цього принципу
виховна діяльність закладу
освіти має спонукати учнів
(студентів) до участі в житті
суспільства вже під час
навчання, в процесі підготовки
до подальшої трудової
діяльності. Для цього у виховній
роботі використовують
краєзнавчий матеріал,
систематично знайомлять
вихованців із суспільно-
політичними подіями в країні,
залучають їх до посильної участі
в громадсько корисній роботі.
5. Єдність свідомості та
поведінки у вихованні.
Реалізується цей принцип
через правильне
співвідношення методів
формування свідомості та
суспільної поведінки,
попередження відхилень у
свідомості та поведінці
особистості, вироблення
несприйнятливості до будь-
яких негативних впливів,
готовності протистояти їм.
6. Виховання в праці.
Передбачає усвідомлення
учнями (студентами) того, що
праця — єдине джерело
задоволення матеріальних і
духовних потреб людей,
фактор всебічного розвитку
особистості. Тому сумлінне
ставлення до праці є
важливою рисою людини.
Педагог має прищепити
вихованцям нетерпимість до
порушень трудової
дисципліни, розкрадання
народного добра і приватної
власності.
7. Принцип
комплексності вимагає
враховувати вікові та
індивідуальні
особливості учнів
(студентів), а також
постійно коригувати
виховні впливи
залежно від рівня їх
вихованості.
8. Виховання особистості в
колективі. Реалізація цього
принципу сприяє усвідомленню
вихованцями того, що колектив
є могутнім засобом виховання і
багато рис особистості
формуються тільки в колективі.
Педагог повинен докладати
зусиль для згуртування
колективу вихованців,
заохочувати їх до участі у
самоврядуванні, сприяючи
розвитку їх самостійності,
самодіяльності, ініціативи та ін.
9. Поєднання педагогічного
керівництва з ініціативою і
самодіяльністю вихованців.
Необхідність педагогічного
керівництва зумовлена
незначним (недостатнім)
життєвим досвідом
вихованців. Водночас
виховання творчої особистості
можливе за умов її
самостійності й творчості,
ініціативи й самодіяльності.
10. Поєднання поваги до
особистості вихованця
з розумною
вимогливістю до нього.
В основі його — єдність
вимог педагогів до
вихованців, контроль
за їх поведінкою,
гуманне ставлення до
них, повага до їхніх
поглядів тощо, а також
індивідуальний підхід
до кожного вихованця.
11. Систематичність,
послідовність і наступність у
вихованні. Формування
свідомості, вироблення
навичок і звичок поведінки
вимагає системи виховних
заходів, які застосовують у
певній послідовності. Адже
позитивних рис особистості
не можна сформувати, якщо
виховний процес буде
випадковим набором
епізодичних впливів.
12. Єдність педагогічних вимог
закладу освіти, сім'ї і
громадськості. Реалізується у
постійній взаємодії, взаємному
інформуванні учасників
виховного процесу про
результати виховних впливів.
Досягнення виховної мети є
наслідком оптимального
поєднання всіх принципів
виховання з огляду на умови, в
яких відбувається виховний
процес. Важливо при цьому
забезпечити гармонійну взаємодію
універсальних і національних
виховних принципів, які у кожного
народу мають свої особливості.