1. Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-III ст.
Позакласний зазхід:
Загребельний: завжди
несподіваний, завжди цікавий…
Підготувала
вчитель української мови
та літератури
Пономар Ксенія Юріївна
Знам’янка 2014

2. Тема: Загребельний: завжди несподіваний, завжди
цікавий…
Мета:
- ознайомити з творчістю П.Загребельного
- виховувати інтерес до національної історичної романістики
- зацікавити учнів, спонукати до читання
- розвивати навички самостійного добору інформації
- висловлювати любов до літератури, повагу до митців,
усвідомлення потреби в літературній самоосвіті.
…Мені здається,що я багато сказав із того,що хотів сказати у своєму
житті.
У своїх книжках я досить відвертий.
П.Загребельний.
Вступне слово вчителя: Тривалий час про Павла Архиповича
Загребельного говорили «живий класик». Патріархом нашої літератури,
найбільш інтелектуальним українським письменником називали його у
пресі. Здавалося, так триватиме завжди. Але 03.02.2009 року усі газети і
телеканали повідомили сумну новину – помер на 85 році життя видатний
український письменник… Люди здивувалися: він і досі був живий? Адже
кілька поколінь українських школярів вивчали романи Загребельного –
«Роксолану» і «Диво» - у школі, у видавництві «Фоліо» активно
перевидавалися його твори величезними накладами, а це, погодьтесь,
автоматично переводить письменника в розряд легендарних особистостей.
До того ж, останні кілька років Павло Архипович важко хворів, не з’являвся
на публіці, не давав інтерв’ю. І ось у довгій творчій біографії поставлено
крапку. Та чи поставлено?
У своїй статті про Загребельного О.Сизоненко написав: «Ми всі
приречені на забуття: забудуться наші лиця й імена, піском часу завіються
сліди наші на землі, яку ми топтали в горі чи щасті. Що ж залишиться після
нас? Пустеля? Ні! Залишиться те, що ми доброго чи злого зробили за свій
вік.»
У одній зі своїх лекцій Загребельний сказав: «Завдання літератури – зберегти
національну ідентичність. Відповідно, завдання письменника – боротися за
збереження нації, мови та інших культурних цінностей». Сам письменник
дотримувався цього принципу неухильно, повертаючи українцям не тільки
інтерес до минулого, неупереджений погляд на свого сучасника, а й
залучаючи до української книги все більше зацікавлених читачів.

3. -Сьогодні у нас незвичайний урок, сьогодні у нас урок-знайомство з
найталановитішим класиком нашої сучасності – Павлом Загребельним.
Біографічна довідка про письменника.
Про початок свого життєвого шляху Павло Загребельний в одному з
інтерв’ю сказав: «До 20-ти років я пережив сирітство, голод, війну, фронт,
фашистські концтабори, безліч умирань і воскресінь». Перипетії, що випали
на долю цієї людини, могли б стати матеріалом для захоплюючого роману чи
кінофільму, та це, либонь, іще попереду.
Перегляд відео
Лекція вчителя з елементами бесіди.
Народився майбутній письменник 25.08.1924 року в с.Солошине
Кобиляцького району на Полтавщині. У 6 років втратив матір. Навчався у
звичайній радянській школі. Дуже багато читав – Шевченка, Сервантеса,
Чехова. Колективізація, голод 33-го, а все-таки сам письменник пізніше
згадував: «Найдорожчі спогади, хоч скільки потім було подій, припадають на
перші шістнадцять років життя. У всіх творах – моє село, навіть прізвища
вибираю для своїх героїв наші, солошинські». Закінчення десятирічки
збіглося з початком війни, і у неповних 17 років майбутній письменник
записався добровольцем на фронт. Поранення, госпіталь, знову фронт,
контузія і в серпні 1942 року – полон, концтабір, спроба втечі, на жаль,
невдала. Впіймавши втікача, німці покалічили його – вибили одне око. З
1945-го працював у радянській воєнній місії у Західній Німеччині. 1946-1951
–навчання на філологічному факультеті Дніпропетровського університету.
Працює в редакції газет, пізніше в журналах «Вітчизна», «Літературна
газета». Починає друкуватися зі збірок оповідань, та справжня популярність
приходить до Загребельного з виходом 1957-го «Думи про невмирущого». А
далі один за одним виходять у світ великі епічні полотна. В уже цитованій
статті О.Сизоненко підкреслював: «Життя людини – це історична мить.
Однак саме з миттєвостей складається Вічність. Якщо вони, ці миттєвості, не
розтрачені марно, на дрібниці, а використані сповна, на всю потужність
таланту. Саме так прожив у нашій літературі Павло Загребельний, вічно
зайнятий творчістю і невтомним пошуком досконалості. Навіть серед
видатних майстрів Загребельний вирізнявся якоюсь несамовитістю в роботі.
Буквально – до знемоги. І написав, здається, більше за всіх. Багатожанрово: в
його спадщині – оповідання, повісті, 30 романів, кіносценарії, п’єси,
блискуча публіцистика, ґрунтовні рецензії, що мали неабиякий вплив на
літературний процес». До речі, щодо кількості написаних Павлом
Архиповичем романів серед літературознавців немає єдиної думки. У різних
джерелах зустрічаємо від 20 до 30 епічних творів. У 1998 році вийшла
друком його публіцистична глибоко філософська праця «Думки нарозхрист»,

4. а останньою книгою стала «Стовпотворіння» (2004). Твори Загребельного
перекладені 23-ма мовами світу.
За роман «Розгін» автор був нагороджений Державною премією
СРСР (1980), за історичні полотна «Первоміст» та «Смерть у Києві»
удостоєний 1974 року Шевченківської премії, а 2004 року вийшов Указ
Президента про присвоєння Павлу Архиповичу Загребельному звання Героя
України.
Справжнім рекордом прозаїка варто вважати височенну амплітуду
створених ним художніх характер ів. Павло Архипович писав про українців з
IX до XX століття. Був ходячою енциклопедією. Знав історію, світову
літературу, орієнтувався у різних галузях науки, мав справді феноменальну
пам’ять.
-У кожного з вас є цитати Павла Орхиповича
• Кожне маленьке місто має право на свою велику людину.
• Дехто вмирає, так і не народившись.
• Що більше ворогів, то ліпше для справжнього воїна.
• Стаєш безпорадним, коли не знаєш, з ким боротися, що долати.
• Ніколи не бійся ворогів великих — остерігайся дрібних.
• В душу не вскочиш, коли тебе виселено звідти.
• Людина створена з віри й розпачу.
• Життя має ціну лиш доти, поки воно доцільне.
• Ще не знати, що чим породжується: чи слова ділами, чи діла словами.
• Коли чоловік не має мови, то не має він імені також.
• Помогти можна тільки тому, хто цього хоче.
• Рідна земля ніколи не набридає.
• Життя складається з обіцянок і погроз.
(на дошці портрет Загребельного, учні читають цитати по черзі та
прикріплюють навкруги фото)
-Щоб краще зрозуміти постать Загребельного, давайте прочитаємо, що
думають про Павла Загребельного інші діячі культури, побратими по
літературному цеху
(Учні підготували повідомлення)

5. Додаток 1
• Кожне маленьке місто має право на свою велику людину.
• Дехто вмирає, так і не народившись.
• Що більше ворогів, то ліпше для справжнього воїна.
• Стаєш безпорадним, коли не знаєш, з ким боротися, що долати.
• Ніколи не бійся ворогів великих — остерігайся дрібних.
• В душу не вскочиш, коли тебе виселено звідти.
• Людина створена з віри й розпачу.
• Життя має ціну лиш доти, поки воно доцільне.
• Ще не знати, що чим породжується: чи слова ділами, чи діла
словами.
• Коли чоловік не має мови, то не має він імені також.
• Помогти можна тільки тому, хто цього хоче.
• Рідна земля ніколи не набридає.
• Життя складається з обіцянок і погроз.

6. Додаток 2
1 учень: Спогадами ділиться директор Інституту літератури
в Києві, друг Загребельного Микола Жулинський:
– Він був експресивний, говорив часто різко, але те, що
думає, не озирався ні на авторитети, ні на ситуацію, а
висловлював свою дуже аргументовану позицію. Це
стосується також і його творчості.
Якщо узагальнити, то Павло Загребельний – це постать
неординарна, інтелектуально багата, гострополемічна,
внутрішньо суверенна, людина, яка ніколи не боялася
вступити в полеміку й висловити свою позицію.
2 учень: Академік Іван Дзюба вважає Павла Загребельного
цілою добою української літератури. – Це дивовижна
людина, – каже Дзюба, – перш за все своєю літературною
продуктивністю, творчою невгамовністю, він без кінця
вибухав якимось ідеями.
3 учень: Голова Спілки письменників України Володимир
Яворівський вважає, що творчих доробків Загребельного
мало б вистачити вже для того, аби сказати, що в Україні є
література, якби навіть не було жодного іншого
письменника. Бо таким писучим був Павло Архипович.