фольклор с.листопадове

Міністерство освіти і науки України
Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка
Кафедра української літератури
Матеріали фольклорної практики
Студентки 22–ої групи
факультету філології та
журналістики
Яцейко Руслани Станіславівни
Керівник практики
_________________,
кандидат філологічних наук, доцент

2
Вступ
Позолотою листя палає
І над ставом широким кружля,
Добрий день, моє Листопадове,
Найдорожча у світі земля
Село Листопадове… Є щось загадкове й привабливе в цьому слові.
Може, тому, що батько мій там народився, там і я росла, там уперше
почула мамину колискову, пісеньку про котика-воркотика бабусі
Меланки та глибоку й тужливу пісню про долю народну прабабусі
Люби… Саме в цьому селі на обжинках луна потужно весела пісня, тут
працюють дружно люди, а згодом збираються за великим столом – і
соковито звучить народна пісня про злу свекруху, про нещасну невістку,
про бідну сироту, про щиру любов…
Наш народ має багату скарбницю пісень, казок, легенд, переказів,
дум, якими можна пишатися, як райськими квітами. Деякі з них
пройшли крізь довгі століття і ще сьогодні причаровують блиском
дорогоцінних самоцвітів.
Час відраховує Листопадову вже третє століття з дня його заснування.
Село має свої давні традиції, звичаї, обряди, які дійшли до нашого часу.
Тому збирати дорогоцінні самоцвіти, перлини народу я вирішила саме
тут!
Старожили села згадують про організацію в Листопадові ще у 1928
році церковного хору, який славився на всю округу і який на той час
очолював псаломщик і регент Микола Павлович Музика.
У 1964 році при Листопадівській восьмирічній школі було організовано
хор учителів та батьків учнів, який у 1965 році перейшов до сільського
Будинку культури і став тим джерелом, з якого утворився аматорський
фольклорний ансамбль «Берегиня».
Тривалий час керівником новоствореного колективу був учитель
музики місцевої школи Василь Мельниченко, який багато зробив для
його творчого росту, об’єднання учасників у єдину і дружню сім’ю
любителів народної пісні. І назва колективу «Берегиня», яку дали
учасники, дуже влучна, адже вона відображає основну тему: збирати й
надалі розвивати нашу українську народну пісню.
Добру і світлу пам’ять зберігають односельчани про перших
учасників «Берегині», які пішли з життя у вічність: Валентину Гейван,
Любов Малишевич, Таісію Волошину, Лідію Близнюк, Лідію Науменко,

3
Зінаїду Шевелу, Віру Кравченко.
Та колектив продовжував жити, поповнюючись новими
талановитими співаками, заспівувачками й виводчицями. На
сьогоднішній день народний аматорський фольклорний автентичний
колектив «Берегиня» налічує у своєму складі 14 учасників, а саме: Ганна
Гонтаренко, Надія Карбівнича, Любов Головченко, Килина Криворучко.
Любов Близнюк, Ніна Совенко, Галина Прохорова, Ольга Лимаренко,
Ніна Друмашко, Віра Лисенко, Сергій Лисенко, Лідія Снісар, Тамара
Руденко, Людмила Дуткач.
Про кожного з них можна сказати немало хороших слів, бо вони того
заслуговують. Прилучившись серцем і розумом до творення краси,
учасники й самі стають кращими в своїх помислах і вчинках, у
повсякденній праці, бо народна пісня завжди облагороджує.
Кого не зачаровує рідна пісня, хто, за словами О. Довженка, не
згадує її, «як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, своє
бажання бути красивим і ніжним, сильним і добрим»…
Рідко коли зустрічається, що в одному й тому ж колективі сім його
учасників, маючи соковиті й потужні голоси, починають пісню, тобто є
заспівувачками. У їх числі Любов Головченко та Килина Криворучко,
які не тільки гарні заспівувачки, а й неперевершені у Листопадові
вишивальниці.
Оновленням традиційного розподілу виконавських функцій є вивід –
верхній голос. У «Берегині» дві виводчиці: Надія Карбівнича та Галина
Прохорова.
Тут, до речі, співають декілька родин. Вже чимало років поряд з
Вірою Лисенко співає її чоловік Сергій. Разом з ними Килина
Криворучко та її донька Любов Близнюк, онука Олена, рідні сестри Лідія
Снісар і Тамара Руденко.
Я довгий час відвідувала репетиції, спілкувалася з учасниками цього
колективу… І, коли запитую листопадівців, що головне в організації
фольклорного колективу, усі в один голос стверджують: «Головне –
керівник! Такий, як наш Олександр Карлович».
Помпа Олександр Карлович, учитель музики Листопадівської
загальноосвітньої школи, керує колективом з 1999 року. Перейнявши все
краще від свого попередника, він вніс свіжий струмінь у життя
«Берегині». Як і кожен керівник Олександр добре розуміє, що творче
зростання колективу значною мірою залежить від репертуару, над яким
він працює. При виборі нової пісні, перш ніж включити її до репертуару,

4
враховується ряд факторів, які сприятимуть її успішному вивченню та
сценічному втіленню, – це і виконавські можливості колективу, й ідейне
навантаження самого твору, й особисті вподобання та цілий ряд інших
моментів.
Саме із врахуванням цих факторів і була складена програма виступу
колективу «Берегиня».
Автентичні пісні

5
1. Посію я рожу (родинно-побутова пісня)
Посію я рожу та посію я в рожу,
Та поставлю сторожу.
Невірна сторожа та невірна сторожа,
Та поскублена рожа.
Вітер повіває тай вітер повіває,
Та рожу нахиляє.
Батько дочку лає, та батько дочку
Та гулять не пускає.
Мати научає, та мати научає,
Та й гулять посилає.
Гуляй, доню, гуляй та гуляй, доню, гуляй,
Та пока молодая.
Бо як стара станеш, бо як стара станеш,
Та гулять перестанеш.
Запис від Карбівничої Надії Яківни
Рік народження: 06. 06. 1941
Місце народження: с. Листопадово Новомиргородського району
Кіровоградської обл.
Національність: українка
Освіта: середня
Працювала ланковою
Місце проживання: с. Листопадово, вул. Перемоги,129
Число запису: 27. 07. 2014.
Яцейко Руслана
2. Швець шилом коле (родинно-побутова пісня)

6
Швець шилом коле, а дротвою в’яже.
Слухай, дівчино, що козак і скаже.
А козак скаже, коло боку ляже,
Щиро пригортає, правдоньку питає.
Дівчино-пташко, дівчино Наташко,
Чогось на моному так серденьку важко,
Тяжко та важко на серденьку дуже.
А мені за тебе, козаче, байдуже.
- Ой, доню, доню, чого товста стала?
- Ой мамо, мамо, наїлася сала.
- Ой доню, доню, чого вузька свита?
- Ой мамо, мамо, не на мене шита
Місце народження: с. Листопадово Новомиргородського
району Кіровоградської області
Число запису: 27. 07. 2014
3. Моя ти голубка (родинно-побутова пісня)

7
Моя ти голубка, йди сядь біля мене,
Остання розлука у нас.
Давай посумуємо вдвох із тобою,
Давай поцілую ще раз.
Давай подивлюся в твої карі очі,
Щоб знати, які вони є.
Щоб згадувать очі веселі дівочі
І білеє личко твоє.
А може, я їду в далекий край дуже.
Не знаю: вернуся чи ні.
А може, я, дєтко, в країні загину,
В далекій чужій стороні.
Ти вийдеш і станеш отам біля тину,
Згадаєш про ласки мої.
Згадаєш про той край, куди я поїхав,
І очі заплачуть твої.
Запис від Головченко Любов Миколаївни
Працювала дояркою
Місце проживання: с. Листопадово, вул. Перемоги, 93
4. Ой ти, дубе кучерявий (родинно-побутова пісня)

8
Ой ти, дубе кучерявий, лист на тобі рясний,
Лист на тобі рясний.
Ой гарний хлопець, нежонатий,
Словами прекрасний, словами прекрасний.
Ей, слова ласковії та вражая думка,
Та вражая думка.
Ей, не кохала б, як голубка.
Гула б гула, воркотіла б.
Знялась, полетіла, знялась, полетіла.
Ей, летючи, говорила:
- Горе мені, горе, горе мені, горе.
Ей, утопила голівоньку
Аж у синєє море.
Гей, а вражій голівоньці
З моря не зринати, з моря не зринати,
Гей, з ким любила, з ким кохалась,
Треба забувати, треба забувати.
Ей, з ким не зналась – повінчалась,
Треба привикати.
Запис від Снісар Лідії Миколаївни
Освіта: середня спеціальна
Працювала ветеринаром
Місце проживання: с. Листопадово, вул. Садова, 16
5. З-за гори місяць викотився (родинно-побутова пісня)

9
З-за гори місяць викотився,
І всю долину освітив.
Він освітив усю долину
І знов за хмари закотив.
А в тій долині є хатина,
А в тій хаті вогонь горить,
Там мати доньку вговоряє,
Дочка заплакана сидить.
Ой доню, доню моя, доню,
Ти в мене зіронька одна.
Не дожидай його додому,
Його на світі вже нема.
Багато хлопців поверталось,
Багато вже давно нема,
Багато дівчат повінчалось,
А ти сидиш досі одна.
Не дай мене, мамо, за старого,
Старий не парочка мені,
Як віддасиш мене за нього,
То буду гнить в сирій землі.
А мати дочку не слухала
Та й за старого віддала,
Дочка розлуку получила,
В сиру земельку жить пішла.
Запис від Руденко Тамари Вікторівни
Місце народження: м. Новомиргород Кіровоградської обл.
Працювала бухгалтером
Місце проживання: с. Листопадово, вул. Калашніка,16
6. Ой ковалю, ковалю (родинно-побутова пісня)

10
Ой ковалю, ковалю, мій Марку.
Чом не куєш з вечора до ранку?
Чи у тебе заліза немає,
Чи у тебе сталі фатає?
Є у мене сталі, ще й до сталі,
Нема в мене дівчини Наталі.
Була в мене дівчина Устина,
Вона ж мені старому наробила.
А з вечора постіль постелила,
А з впівночі дитя породила.
А впівночі дитя породила,
А до ранку Дунаю носила.
А до ранку Дунаю носила,
Вона ж своє дитя утопила.
Вона ж своє дитя утопила,
Вона ж Бога, та й Бога просила.
Ой дай, Боже, сніги і метілі,
Щоб замели стежки та доріжки.
Щоб замели стежки та доріжки,
Щоб не знали сусіди воріжки.
Щоб не знали, куди я поділа,
Щоб не знали, кого я любила.
Запис від Совенко Ніни Павлівни
Працювала кравчинею
7. Сирая верба (родинно-побутова пісня)

11
Сирая верба в печалі не була,
В печалі не була, ясно горіла.
В печі не була, ясно горіла,
Свекруха лиха вогонь залила.
Свекруха лиха вогонь залила,
Щоб я, молода, не вечеряла.
А я, молода, не вечеряла,
Без вечероньки спатоньки лягла.
Заснула я, сон, як місяць, зійшов (знайшов),
Заснула, другий, як милий, прийшов.
А милий прийшов, в вікно стукає:
- Чи ти, мила, спиш, чи так лежиш?
- Я ж, милий, не сплю, думку думаю,
З ким я, молода, віка доживу.
- Доживай, мила, доживай сама,
Бо у мене є другая сім’я.
Бо у мене є другая сім’я,
Другая сім’я – дитина мала.
місце проживання: с. Листопадово, вул. Перемоги,1
число запису: 28. 07. 2014
8. Ой полинь, полиньок (родинно-побутова пісня)

12
Ой полинь, полиньок, чом не стелишся?
Ой парінь, пароньок, чом не женишся?
Чи тобі, полиньок, більше степу нема?
Чи тобі, пароньок, більш дєвок нема?
Ой нема, ой нема, тільки Настя одна.
Тільки Настя одна, та й ту звів з ума.
Та й ту звів я з ума, а сам сів на коня,
А сам сів на коня, прощай, Настя моя.
Ой прощай, ой прощай – розмільонная,
У кого ти була улюбльонная.
Ой прощай, ой прощай раскрасавиця,
Мені твоя красота не наравиться.
Запис від Лимаренко Ольги Миколаївни
Освіта: 7 кл. (неповна середня)
Місце проживання: м. Новомиргород, вул. Садова, 29
9. Ой гаю, мій гаю (родинно-побутова пісня)

13
Ой гаю, мій гаю, гаю зелененький,
Чом на тобі, гаю, та й листя нема?
Листячка нема, вітер не колише,
А брат до сестриці часто одні листи пише.
Часто листи пише, а в листах питає,
Чи привикла, сестро, ой у чужому краю?
Хоть й не привикла, треба привикати(ть),
Я в розкошах росла – треба горе знать.
10. Туга за тугою (родинно-побутова пісня)

14
Туга за тугою, журба за журбою,
Дала мене мати заміж молодою.
Дала мене мати за ліс, за діброву.
За ліс, за діброву, у чужу сторону.
За лісом не бачу, за вітром не чую,
За нелюбим мужом дома не ночую.
- Пусти мене, милий, до броду по воду,
- До броду по воду, до рідного роду.
- Ти розкажеш роду про нашу незгоду.
- Не розкажу роду про нашу незгоду,
Як будуть питати, то вийду із хати,
Заллюся сльозами, та й піду лугами.
Не раз тебе, доню, в квітках я купала,
Не раз у той купіль доля заглядала.
Не раз у той купіль доля заглядала,
А щастя не дала, бо сама не мала.
Кіровоградської області
11. Птичка невеличка (родинно-побутова пісня)
Птичка невеличка по полю літає,

15
По полю літає – травку розгортає.
Травку розгортає – сокола шукає.
- Соколе мій ясний, мій милий, прекрасний,
Чи так за мною, як я за тобою?
Гордуєш ти мною, як вітер травою.
З гори та на гору Василь сіно косить,
Марія до нього дитину приносить.
- На ж тобі, Василю, малую дитину,
Не візьмеш дитину – на покіс покину.
12. Ой летіла галка (родинно-побутова пісня)

16
Ой летіла галка та аж через балку,
Та й сіла на сосну, на гілку розкішну.
Не хилися, гілко, не хились на воду,
Тяжко-важко жити без рідного роду.
А у мене роду – два братіки з роду,
Та й ті приїжджають десятого году.
Посаджу вас, братці, на тесовій лавці.
Та й вип’ємо, братці, горілки по чарці.
Чогось мені, сестро, горілка не п’ється,
Коло мого серця та й гадина в’ється.
Коло мого серця та й гадина в’ється,
Скажи мені, сестро, як тобі живеться?
А мені живеться, бодай не жилося,
Змалку сиротою, а тепер вдовою.
Запис від Головченко Любові Миколаївни
13. Зайди, зайди, місяченьку (родинно-побутова пісня)

17
Зайди, зайди, місяченьку, зайди за комору,
Я з моєю миленькою трошки поговорю.
Ой послухай, моя мила, щось буду казать,
Що не велить батько й мати тебе, бідну, брать.
Як не велить батько й мати мене, бідну, брать,
То їдь собі на окраїну багатшу шукать.
Ой об’їхав усі села, села й города,
Та не знайшов кращу тебе, як ти сирота.
У неділю пораненьку (спозаранку) усі дзвони б’ють,
А вже ж тую сиротину на цвинтар несуть.
Розступіться, добрі люди, дайте мені стать.
Неживую поцілую, буду вже ховать.
Бодай же ти, старий батьку, віка не дожив,
Як ти мене, молодого, навік розлучив.
Бодай же ти, стара мати, вік не дожила,
Як ти мене, молодого, навік розвела.
14. Розчешу я русі кудрі (родинно-побутова пісня)

18
Розчешу я русі кудрі,
Та й на чорні брови.
Нехай мої русі кудрі
Вітер розвіва.
Нехай мої русі кудрі
Вітер розвіває,
Нехай моя дівчинонька
Ще з рік погуляє.
Гуляй, гуляй, дівчинонько,
Поки моя будеш,
Бо чув же через люди,
Що ти мене судиш.
Як я тебе осудила -
Суди мене тоже,
Як я тебе розлюбила -
Скарай мене, Боже.
Запис від Дуткач Людмили Вікторівни
Працює ветеринаром
Місце проживання: с. Листопадово, вул. Молодіжна, 24
Родинно-обрядова лірика (Весільні пісні)
15. Викуп гільця

19
Що у лісі та за дерево,
Літо й зиму та все зелено.
Там співає соловейко,
Вечеряти веселенько.
Стидно, боярине, стидно,
Чого в тебе гільця не видно.
Чи не вмієш викупляти,
Чи не вмієш заробляти.
Наш боярин маленький,
Як жабка рябенький.
По столі скакає,
Дружечок лякає.
Боярине-білозірочко,
Викупи своє гілечко,
Як не викупиш – продамо.
Ми ж тобі сорому завдамо.
Наш боярин пелехатий
Бігає кругом хати,
Грошей позичає,
Гільце викупляє.
А його мати вмила,
Та в бояри посадила.
Було б тобі в бояри не йти,
Було б тобі череду пасти,
З великою посмішкою,
З рябою собакою.
Стиснулися стіни,
Як друженьки сіли.
Ще більше стиснуться,
Як горілки нап’ються.
Чом, бояри, не співаєте,
Чи ви з редьки зуби маєте?
Боїтеся заспівати,
З редьки зуби показати.

20
Стиснулися лави,
Як бояри посідали.
Ще більше стиснуться,
Як горілки нап’ються.
Брязнули ложки, тарілки,
Дайте нам горілки.
Брязнули ложечками,
Дайте чарочками.
Кухарочка наша,
Несолена страва ваша.
Як будете завтра варити,
Не забудьте посолити.
Дружки розбирають наречену
16. Ой дай, мати, масла,
Я корову пасла.

21
Гонила на росу,
Дай масла на косу.
17. Як брат сестрицю розплітав,
Де ж тії виплітки подівав.
Поніс на базар, не продав,
Меншій сестриці подарував.

22
На ж тобі, сестрице, цей віт,
Щоб ти діждала таких літ.
18. Розплітала мене дядина,
Та не жалувала.
А сестриця узялася,
Слізоньками умивалася.

23
Розрізання короваю
19. Ой глянь на поріг, діво,
Несуть твоє діло,
Як біг білесеньке,
Як папір тонесеньке.

24
20. Наш староста, як пан,
Солом’яний жупан.
Перевеслом перев’язався (підперезався),
До короваю прибрався.

25
21. А староста коровай крає, 2р.
Семеро дітей має.
Прийшли діти з кошиками,
Весь коровай забрали.
Якби нам давали,
Ми б такої не співали.

26
Запис від Головченко Любов Миколаївни
Району Кіровоградської області
22. Витребеньки по-листопадівськи
(Народний епос)
(музично-гумористична версія із розповідей жителів кутка Краснянка
села Листопадове Новомиргородського району про традиції, забави та
гуляння)
Дійові особи:
Степан – чоловік 40 років, господар.
Ганнуся – жінка 35-ти років, дружина Степана.

27
Килина, Наталка, Горпина, Надійка, Оленка – жінки з гурту.
На подвір’ї з’являється Степан. Після вчорашньої гулянки йому зле,
але в нього на меті – затримати жінку до приходу дівчат і разом
переконати її піти на іменини до Мотрі.
Степан – Ганнусенько! Ганнусенько! О Господи, де вона ходить… А
бий тебе сила божа. Ось-ось дівчата повинні прийти, щоб умовити піти
до Мотрі на іменини. І де це вона?... (бере в руки музику). Треба музику
переглянути, бо як даси тому отелепку пограти – вважай пропало… А
що то як сила воляча – б’є як не по своїй шкурі. Хоча би один раз
ударив так по своїй шкурі – враз би помер та покрився інеєм на п’ять
пальців, як свиня салом… Ганнусенько!
Ганнуся – (з-за спини Степана) Степанчику, та що це ти мене так ніжно
гукаєш? Ганнусенько! Невже ти мене ще й досі любиш?
Степан – Авжеж.
Ганнуся – Ото ж і люби мене. Дивись, яка я гарна, як те поле засіяне
пшеницею. Для твого комбайна роботи непочатий край.
Степан – А хіба ти не знаєш, моя люба жіночко, щоб техніка могла
добре працювати її треба інколи ремонтувати. Налий лампадочку… і
наші справи підуть, як у кращих будинках села Листопадове і всієї
Кіровоградської області.
Ганнуся – Не наллю…
Степан – Не наллєш? То і я тебе буду любити і вчора, і позавчора, і ген
позавчора.
Ганнуся – Не наллю, бо немає.
Степан – А ти знаєш таку прикмету?
Ганнуся – Яку?
Степан – Якщо вранці на травичці немає роси?
Ганнуся – То буде дощ.
Степан – А якщо в хаті немає ні краплі горілки, щоб можна було б хоча
в одне око закапати, - то будуть гості. Давай, чарівнице, я зараз

28
бджілкою злітаю.
(Ганнуся дає гроші, а Степан імітує політ бджілки навколо неї. Звучить
перший куплет пісні «Я сьогодні в куми»)
Горпина – Добрий день, Ганнусенько! Доброго дня, Степане!
Ганнуся – Доброго здоров’ячка! І чого це ви усім колгоспом
приперлися? Ми з моїм почесним комбайнером скільки роботи хотіли
зробити, а вас принесло.
Наталка – Ганночко, та сьогодні ж у Мотрі іменини. Ти ж знаєш, як же
ми можемо без тебе, без Степана, без музики?
Ганнуся – Степане!
Степан – А… Я тут.
Ганнуся – Так куди ми підемо? Чи на толоку, чи до Мотрі на іменини?
Степан – Особисто я пішов би на толоку!
Ганнуся – А я на іменини!
Степан – А я на толоку!
Катря – Та годі вже. Що це в вашій родині таке робиться. Як у тій пісні,
правда, дівчата?
(Гурт співає пісню «Сіяв мужик просо»)
Ганнуся – Дівчата, та які ще можуть бути гульки? Моя квочка висиділа
стільки курчат, що я і не знаю, що з ними робить.
Килина – Так. А я розкажу, як їх передушити.
(Гурт співає пісню «Куріпочка»)
Оленка – Ой, дівчатонька! А ви знаєте, що в нашої Мотрі сьогодні не
тільки іменини, а ще й сватання! То що ми для неї заспіваємо?
Всі разом – «Ойру»!
(Гурт співає пісню «Ойра»)
Ганнуся – Степаночку, то куди ми підемо: на іменини чи на толоку?

29
Степан - … Ганнусенько, ми не звикли обманювати людей (пауза)…
Підемо на іменини.
(Гурт полегшено зітхає і з веселою піснею залишає сцену).
Запис від Криворучко Килини Василівни
Рік народження: 01.02. 1944
Освіта: 7кл. (неповна середня)
Працювала свинаркою
Пісні з обряду «Каравайниця»
Родинно-обрядова лірика (Весільні пісні)
23. Я на коровай ішла
Я на коровай ішла,
Коробку яєць несла,
Мене хлопці перейняли,
Коробку яєць забрали.

30
Місце народження: с. Листопадово
Новомиргородського району Кіровоградської
області
Місце проживання: с. Листопадово, вул.
Перемоги,129
24. Благослови, Боже, благослови, Боже,
І отець, і мати, і отець, і мати,
До короваю приступати.
Коровай розділяти.
Запис від Помпи Олександра Карловича
Місце народження: м. Кіровоград
Національність: українець

31
Працює вчителем музики в Листопадівській ЗШ І-ІІ ступенів
Місце проживання: м. Новомиргород, вул. Виноградівська, 46
25. А пшеничне тістечко шипиться
Та й не дає у рученьки вхопиться,
Дайте нам горілочки напиться,
Тоді буде тістечко ліпиться.
Рік народження: : 26. 02. 1955

32
26. Короваю-гаю, короваю-гаю,
Я ж тебе убираю
У золоті квіти, щоб любились діти.
Рік народження: : 26. 02. 1955
число запису: 29. 07. 2014

33
27. Кучерява піч вигрібає,
Кучерява піч вигрібає,
Жолудивий в піч заглядає,
Хорошая, чорнобривая коровай посадила.
(Степан вимітає піч. Одна із учасниць штовхає його в піч.
Степан намагається її наздогнати та вимазати мітлою).

34
28. Наша піч регоче,
Наша піч регоче,
Короваю хоче,
А припічок посміхається,
Короваю сподівається.

35
29. А в нашої печі солом’яні плечі,
Отвірки з ганчірки, дайте нам горілки.
А в нашої печі мальовані плечі,
Солом’яні крила, щоб коровай гнітила.

36
30. Тумба-румба (родинно-побутова пісня)
Моя бабо, моя мила,
Ти ж бо гарна, як драбина,
Чоловіки: Хочу я на тебе лізти,
Та боюсь, не зможу злізти.
Приспів:
Тумба-румба, тумбара, дід на бабу морга,
Ну, а баба сердиться, дід погано вертиться.
Жінки: Діду, ти старий пеньок,
Не годишся до жінок,
А я гарна, чепурненька,
Покохатися раденька.
Чоловіки: Люди добрі, ой, біда,
Коли баба молода.

37
Мені в думці голубці,
А їй хлопці-молодці.
Приспів:
Жінки: Ти уже старий, горбатий,
Скільки можна бідувати,
Бери торбу, іди з хати,
Бо нема кого кохати.
Приспів:
Чоловіки: Бабо мила, бабо люба,
Та скоріш залазь на дуба,
Палю хату і сарай,
Тут тобі вже буде край.
Приспів:
Жінки: Досить, діду, жартувати,
Не пали сарай і хату,
Буду я тебе любити,
Твоє серце веселити.
Приспів двічі, за другим разом:
Тумба-румба, тумбара, дід на бабу морга,
Буду я тебе любити, твоє серце веселити.

38
Висновки
Не раз слухала українські народні пісні у виконанні колективу
«Берегиня». Ознайомилася з усією програмою. До першого її відділення
увійшов фрагмент весільного обряду «Коровайниця», побудований
виключно на місцевому матеріалі з використанням обрядових пісень: «Я
на коровай йшла», «Благослови, Боже», «В нашої печі мальовані плечі»,
«А пшеничне тісто липнеться», «Ой біда», «Многіє літа» тощо.
Друге відділення – це фольклорне театралізоване дійство
«Витребеньки по-листопадівськи», побудоване на спогадах жителів
кутка Краснянка. Сюди увійшли маловідомі українські пісні: «Сіяв
мужик просо», «Куріпочка», «Ойра», «Гарна Василина», «Та й сію
редьку», «Загуляла у чумака жінка».
Репертуар поповнюється також за рахунок старовинних народних
автентичних пісень, запропонованих учасниками колективу. Так від
Надії Яківни Карбівничої були записані пісні «Туга за тугою», «Швець
шилом коле», «Птичка-невеличка», від Любові Миколаївни Головченко
– «Моя ти голубко», від Ольги Миколаївни Лимаренко – «Ой, гаю мій,
гаю» та «Ой полинь – полиньок». Ці та інші автентичні пісні «Дощ іде»,
«Ой у лісі на дубочку», «Летіла та сива зозуля» становлять основу

39
репертуарної скарбниці колективу.
В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і
кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Адже пісня – це
частина духовного життя народу, і вона не залишає його ні в радості, ні
в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею
на вустах він не тільки відзначає свята, не тільки прикрашає народні
обряди, а й також славить свої перемоги над ворогом:
Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого
не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них
народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях
немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові,
добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого
народу, бо «…пісня - це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці
ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша – чим глибше пісня,
тим ясніш душа» (І. Драч).
Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі
цілого народу.

фольклор с.листопадове

Recommended

Recommended

More Related Content

What's hot

What's hot (20)

Viewers also liked

Viewers also liked (11)

Similar to фольклор с.листопадове

Similar to фольклор с.листопадове (20)

More from Anton Gichko

More from Anton Gichko (20)

Recently uploaded

Recently uploaded (10)

фольклор с.листопадове