Як видно з історичних матеріалів у радянські часи українське кіно було засобом державної пропаганди, але попри це з'являлися визнані світом митці, такі як Довженко та Параджанов.
У часи незалежності українське кіно отримало свободу, але втратило державну підтримку. Перші 20 років фільмів знімалося мало, однак в останні роки ситуація змінилася. Якщо у 2011 році в українських кінотеатрах показали лише один фільм українського виробництва, то у 2019 таких заплановано майже 50.
Про розвиток мистецького жанру в Україні знайомтесь із пропонованих маиеріалів.
Як видно з історичних матеріалів у радянські часи українське кіно було засобом державної пропаганди, але попри це з'являлися визнані світом митці, такі як Довженко та Параджанов.
У часи незалежності українське кіно отримало свободу, але втратило державну підтримку. Перші 20 років фільмів знімалося мало, однак в останні роки ситуація змінилася. Якщо у 2011 році в українських кінотеатрах показали лише один фільм українського виробництва, то у 2019 таких заплановано майже 50.
Про розвиток мистецького жанру в Україні знайомтесь із пропонованих маиеріалів.
Музей визвольних змагань при Погірцівській ЗОШ І-ІІІ ст. Самбірськокго районуВіктор Савчин
Музей визвольних змагань створений за ініціативи адміністрації навчального закладу та активу однодумців, педагогів, учнів і батьків.
В експозицію музею входять такі розділи: «Визвольна боротьба УПА», «Історія села Погірці», «Предмети побуту», «Нумізматична колекція», «Вишивані рушники». В музеї зібрано велику кількість архівних документів, оригінальних фотографій та матеріалів преси, що висвітлюють події національно-визвольної боротьби українського народу. До найцінніших експонатів належать: спогади та фотографії учасників визвольних змагань.
На базі музею відбуваються зустрічі з учасниками визвольних змагань, засідання клубу «Сучасник», проводяться уроки Пам’яті, виховні заходи, ведеться науково-пошукова робота під девізом «Сторінки історії краю».
Данило Кирилович Заболотний – видатний український мікробіолог, основоположник сучасної епідеміології, організатор охорони здоров’я, громадський діяч, педагог, професор, академік. Народився знаменитий борець проти чуми та холери 16 (28) грудня 1866 р. у с. Чоботарка Ольгопільського повіту Подільської губернії (нині с. Заболотне Крижопільського району Вінницької області).
Учений-епідеміолог встиг у своєму житті стільки, що він по праву може зайняти одне з перших місць в шерензі корифеїв, як Луї Пастер, Ілля Мечніков, Роберт Кох.
Данило Заболотний приймав участь в експедиціях по боротьбі з чумою в Індії, Внутрішній Монголії, Персії, Аравії, Месопотамії, Китаї. Більше 10 років вчений вів боротьбу з холерою в Шотландії, Португалії, на Поволжі, в Одесі, Маньчжурії.
За своє життя Данило Кирилович Заболотний надрукував понад 200 наукових праць, виховав численних учнів, створив власну наукову школу.
Данило Заболотний – автор таких наукових праць, як «Чума (Pestis bubonica), епідеміологія, патогенез і профілактика» (1907), «Дослідження чуми» (1899, 1901), «Легенева чума в Маньчжурії 1910–1911 рр.», «Курс мікробіології» (1932), «Заразные болезни и защита от них» (1924) та ін.
Ім’я Данила Заболотного носить Інститут мікробіології і вірусології НАН України, на території якого знаходиться пам’ятник вченому, Вінницький медичний коледж ім. акад. Д. К. Заболотного, Заболотненське вище професійне училище № 31, кафедра мікробіології, вірусології та імунології Першого Санкт-Петербурзького державного медичного університету імені акад. І. П. Павлова та вулиці міст Києва, Одеси, Вінниці і Хмельницького. У 1929 р. у с. Заболотне на території садиби, яка належала родині Заболотних, було засновано меморіальний музей Д. К. Заболотного.
Незвичайна, багата на події та наукові здобутки доля нашого земляка назавжди вкарбована в історію світової науки.
До 155-річчя від дня народження Данила Заболотного, відділ краєзнавства підготував віртуальну книжкову виставку-ювілей «Світ Данила Заболотного».
Музей визвольних змагань при Погірцівській ЗОШ І-ІІІ ст. Самбірськокго районуВіктор Савчин
Музей визвольних змагань створений за ініціативи адміністрації навчального закладу та активу однодумців, педагогів, учнів і батьків.
В експозицію музею входять такі розділи: «Визвольна боротьба УПА», «Історія села Погірці», «Предмети побуту», «Нумізматична колекція», «Вишивані рушники». В музеї зібрано велику кількість архівних документів, оригінальних фотографій та матеріалів преси, що висвітлюють події національно-визвольної боротьби українського народу. До найцінніших експонатів належать: спогади та фотографії учасників визвольних змагань.
На базі музею відбуваються зустрічі з учасниками визвольних змагань, засідання клубу «Сучасник», проводяться уроки Пам’яті, виховні заходи, ведеться науково-пошукова робота під девізом «Сторінки історії краю».
Данило Кирилович Заболотний – видатний український мікробіолог, основоположник сучасної епідеміології, організатор охорони здоров’я, громадський діяч, педагог, професор, академік. Народився знаменитий борець проти чуми та холери 16 (28) грудня 1866 р. у с. Чоботарка Ольгопільського повіту Подільської губернії (нині с. Заболотне Крижопільського району Вінницької області).
Учений-епідеміолог встиг у своєму житті стільки, що він по праву може зайняти одне з перших місць в шерензі корифеїв, як Луї Пастер, Ілля Мечніков, Роберт Кох.
Данило Заболотний приймав участь в експедиціях по боротьбі з чумою в Індії, Внутрішній Монголії, Персії, Аравії, Месопотамії, Китаї. Більше 10 років вчений вів боротьбу з холерою в Шотландії, Португалії, на Поволжі, в Одесі, Маньчжурії.
За своє життя Данило Кирилович Заболотний надрукував понад 200 наукових праць, виховав численних учнів, створив власну наукову школу.
Данило Заболотний – автор таких наукових праць, як «Чума (Pestis bubonica), епідеміологія, патогенез і профілактика» (1907), «Дослідження чуми» (1899, 1901), «Легенева чума в Маньчжурії 1910–1911 рр.», «Курс мікробіології» (1932), «Заразные болезни и защита от них» (1924) та ін.
Ім’я Данила Заболотного носить Інститут мікробіології і вірусології НАН України, на території якого знаходиться пам’ятник вченому, Вінницький медичний коледж ім. акад. Д. К. Заболотного, Заболотненське вище професійне училище № 31, кафедра мікробіології, вірусології та імунології Першого Санкт-Петербурзького державного медичного університету імені акад. І. П. Павлова та вулиці міст Києва, Одеси, Вінниці і Хмельницького. У 1929 р. у с. Заболотне на території садиби, яка належала родині Заболотних, було засновано меморіальний музей Д. К. Заболотного.
Незвичайна, багата на події та наукові здобутки доля нашого земляка назавжди вкарбована в історію світової науки.
До 155-річчя від дня народження Данила Заболотного, відділ краєзнавства підготував віртуальну книжкову виставку-ювілей «Світ Данила Заболотного».
Оксана Леонтіївна Жникруп (31 січня 1931, Чита — 13 січня 1993, Київ[2]) — українська скульпторка-фарфористка, член Спілки художників України. Авторка ліричних за образом жіночих скульптур, присвячених темам сучасного життя і літературним персонажкам: «Любить-не-любить», «Майська ніч»; «Регулювальниця»; «Чаювання»; «Ординарець»; «Балерини. Перед виступом»; «Пастушка і сажотрус»; «В антракті»; «Рушничок», «Балерина Лєночка на пуфику».
Українські художники-ювіляри жовтня (до Дня художника)estet13
Живописна спадщина художників минулих років та творчі досягнення митців сьогодення свідчать про потужний потенціал українського народу, сприяють створенню позитивного іміджу України у світі.
Найкращі ментальні риси українців, їх природне прагнення до прекрасного знайшли своє відображення в творчому доробку художників.
В Україні щорічно у другу неділю жовтня згідно з указом президента (№ 1132/98) від 9.10.1998 відзначається День художника.
Цей день створений, щоб підтримати не тільки художників-початківців, а й згадати творіння тих людей, які представили український живопис на світовому рівні. Адже українським майстрам пензля належать твори, які стали частиною золотого фонду світового образотворчого мистецтва.
В 2022 році День художника України припадає на 9 жовтня.
«Аби душа не сивіла» : до 90 річчя з дня народження А. О. Горської library_darnitsa
Її називали совістю українського шістдесятництва. Художниця запам'яталась сучасникам яскравою, сильною особистістю, яка мала свою гідність та мужність в обстоюванні власних переконань, що за свої погляди та бажання донести правду до громадськості поплатилася власним життям.
20 вересня 2016 р. виповнюється 105 років від дня народження Михайла Михайловича Божія (1911-1990), живописця, члена-кореспондента Академії мистецтв СРСР (1958), дійсного члена АМ СРСР (1962), народного художника СРСР (1963). цій події присвячена мультимедійна презентація, підготовлена відділом краєзнавства "Одесика".
У четвер, 18 травня, разом з усім світом Львів відзначає Міжнародний день музеїв. Цього року Міжнародна рада музеїв (ІСОМ) запропонувала до відзначення Дня музеїв тему: «Музеї і суперечлива історія: розповідаючи про замовчуване».
В Україні Олександра Антоновича Кошиця вшановують за значний внесок у розвиток національної культури та за її поширення за кордоном. Українська Республіканська Капела, на той час найкращий в Україні музичний хоровий колектив, засобами мистецтва інформував світ про Україну, боротьбу українського народу за незалежність, популяризував українську культуру, народну творчість, пісню. Завдяки провідництву Олександра Кошиця «Щедрик» Миколи Леонтовича і українська музична культура здобули світову славу в багатьох країнах світу.
У 2021 році виповнюється 135 років з дня народження Георгія Івановича Нарбута — видатного майстра української графіки.
Творчість Георгія Нарбута — це яскрава сторінка в українському мистецтві. Його цілком справедливо називали одним з найвизначніших графіків сучасності. Від поштових марок та «Абетки» до українських грошей та герба. Спадщина Георгія Нарбута вражає своєю різноманітністю. Він був унікальною постаттю свого часу, але його багатий мистецький досвід і досі невідомий широкому загалу.
2. "Бульдозерна виставка" - одна з найбільш відомих
публічних акцій неофіційного мистецтва в СРСР; виставка
картин на відкритому повітрі, організована московськими
художниками - авангардистами 15 вересня 1974 на околиці
столиці в Бєляєва.Була жорстоко придушена властями із
залученням великої кількості міліції, а також за участю
поливальних машин і бульдозерів, від чого і одержала свою
назву.
3. Художники, творчість яких виходила за рамки естетичної
програми соціалістичного реалізму і не визнані владою в
якості соцреалістів часто ставали об'єктом переслідування з
боку влади. Довгі роки "неофіційними" художникам було
заборонено виставлятися, і в їх середовищі було прийнято
рішення (, що треба провести загальну експозицію, "тому що
всі скучили по виставках, тому що неофіційним художникам
не дають виставлятися".
4. Так відбулася виставка 22 січня 1967, яка через дві години
була закрита працівниками КДБ і московського міськкому
партії.
5. Московський союз художників виніс рішення, що без
його схвалення не дозволяється організовувати виставки в
Москві. Всі спроби організовувати виставки кінчалися
одним і тим же: одну виставку в Інституті міжнародних
відносин закрили через 45 хвилин, іншу, Олега карбованця
в Будинку архітектора - через 15 хвилин. Виставка Едуарда
Зюзіна в кафе "Аеліта" протрималася цілих три години, і це
був рекорд.
6. В кінці кінців Оскар Рабін в 1969 році запропонував
зробити виставку на відкритому повітрі. Але тоді
художники відмовилися від цієї ідеї (вони потихеньку
продавали свої картини західним дипломатам, деяким
радянським громадянам, мали невеликий прибуток, і тому
не хотіли наражатися на неприємності).
7. Але в 1974 році почалися прямі атаки на неофіційних
художників з боку каральних органів, КДБ і МВС, і тоді
художники все ж зважилися влаштувати виставку на
відкритому повітрі. Олександр Глезер з Оскаром Рабіна
зайнялися організацією цієї виставки. Група художників,
що не входили в офіційні радянські мистецькі спілки та
організації, домовилася показати свої роботи всім
бажаючим на узліссі Бітцевського лісопарку в Бєляєва.
8. Виставка була розбита на місці, що належить лісопарку
Бєляєва. Присутні включали приблизно 20 художників і
групу спостерігачів, яка складалася з родичів і друзів
художників, а також достатня кількість журналістів
західних інформаційних агентств і дипломатів. Картини
були розвішені на імпровізованих стійках, виготовлених з
дерев'яного сміття.
9. Хоча організатори поїхали на місце на метро (машину
легше зупинити по дорозі), тим не менше на виході з нього
їх звинуватили в "крадіжці годинника" - було очевидно, що
їх хочуть затримати будь-яку ціну.
10. Але хвилин через 20 прийшов капітан міліції і сказав, що
сталася помилка. Коли ж вони підійшли до пустиря, то
побачили там машини з саджанцями і якихось одягнених в
робочу форму людей, які стали кричати, що, мовляв,
прийшли хулігани, які заважають їм садити дерева.
Причому говорили, що у них суботник, хоча було неділя.
11. За даними різних учасників виставки, на місці до них
приєдналася ще одна група живописців, які прийшли
підтримати своїх товаришів. Хтось із них прийшов не з
порожніми руками: Л. Бажанов, С. Болдирєв С.
Бордачов, Е.Зеленін, Р. Заневська, і деякі інші, чиї імена і
чисельність встановити не представляється можливим.
12. Незважаючи на невеликий розмах події, воно вельми
серйозно було сприйнято владою. Приблизно через
півгодини після початку виставки до місця її проведення
була направлена група, що включає три
бульдозера, водомети, самоскиди і близько сотні
міліціонерів у штатському, які стали тіснити художників і
присутніх глядачів; частина картин була конфіскована.
13. Нападники ламали картини, били і заарештовували
художників, глядачів та іноземних журналістів. Очевидці
згадують, як Оскар Рабін, що повис на ковші
бульдозера, був фактично протягнути через всю виставку.
Художників відвозили у відділок, де заявляли: "Стріляти
вас треба! Тільки патронів шкода ...".
14. Після цього події, що викликав гучний резонанс в
зарубіжній пресі, радянські власті змушені були
поступитися і офіційно дозволили проведення подібної
виставки на відкритому повітрі в Ізмайлово двома
тижнями пізніше, 29 вересня 1974 року. Нова виставка
представляла роботи вже не 20, а більше ніж 40
художників, тривала 4 години і привернула за різними
даними близько півтори тисячі осіб.
15. Учасник виставки - відомий графік Борис Жутовскій зазначав, що якість картин на вернісажі в Ізмайлово було
незрівнянно нижче, ніж на першій розгромленої виставці в
Бєляєва, через те, що там були виставлені тільки кращі
роботи, багато з яких були знищені.
16. Згодом, переважно в зарубіжних ЗМІ, 4:00 в Ізмайлово
часто згадували як "півдня свободи". Виставка в Ізмайлово
в свою чергу дала дорогу для інших виставок
нонконформістів, які мали важливе значення в історії
російського сучасного мистецтва.
17. "Бульдозерна виставка" стала помітною подією
неофіційною художнього життя після розігнаної особисто
М. С. Хрущовим виставки в Манежі 1962 на честь 30-річчя
МОСХа.
18. 20-річчя бульдозерної виставки було відзначено в 1994
ретроспективної експозицією її учасників в картинній
галереї "Бєляєво" (організатор експозиції Олександр
Глезер).