1. Активізація
опозиційного руху в
другій половині
1960-х — на початку
1970-х років

2. Причини активізації опозиційного руху
…Життя іде, і все без коректур,
І як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
Не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
Бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Ліна Костенко

3. Причини активізації опозиційного руху

4. Особливість опозиційного руху
Інтелігенція –
очолює
опозиційний рух
Лідери шістдесятників - ті, хто звернув зі
шляху й ті, хто йшли по хресній дорозі до
кінця. Зліва направо - Іван Драч, Микола
Вінграновський, Григорій Сивокінь,
Леоніда Світлична, Михайлина
Коцюбинська, Іван Світличний

5. Методи боротьби дисидентів
Іван Сокальський – поет, «підписант», один з авторів листа

6. Відкриті листи, листи-звернення
1968
р.
громадський лист на ім'я Леоніда
Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи
Підгорного з вимогою припинити
практику протизаконних політичних
судових процесів
Сергій Параджанов
— він не брав участі у
складанні, але настояв на
тому, що його підпис має бути
першим
зверталась увага на відхід від рішень
ХХ з'їзду КПРС, порушення
соціалістичної законності

7. Методи боротьби дисидентів
1965
р.
Презентація художнього фільму
С. Параджанова «Тіні забутих
предків» в кінотеатрі «Україна» (Київ)
маніфестація проти арештів
української інтелігенції
Ініціатори виступу
В'ячеслав
Чорновіл
Іван Дзюба
Василь Стус

8. Із спогадів режисера Ю. Ільєнка про скандал на прем’єрі
кінофільму «Тіні забутих предків»:
«На вечорі 4 вересня 1965 р. в кінотеатрі «Україна» зібралася вся еліта
Києва. Фільм був розкручений — презентація стала подією республіканського
масштабу, тому його й використали організатори акції протесту.
...Ми сидимо на сцені... С. Параджанов стоїть, дякуючи кожному
виступаючому. Із зали піднімається І. Дзюба з букетом. Говорить теплі слова,
вручає квіти, раптом повертається і звертається до зали: „Почалися арешти,
повторюється 37-й рік..." І перелічує прізвища затриманих... Піднялася жахлива
паніка. Серед глядачів достатньо стукачів.
Вскакує Василь Стус і кричить українською крізь гул запущеної чекістами
сирени: „Хто проти тиранії — встаньте!”... Варіантів нам не залишили.
Встаю і розумію: нічого хорошого мені в житті не світить. Але навіть стукачі
розуміють: якщо вони залишаться сидіти, буде зовсім погано. У всіх
абсолютний шок. Директор кінотеатру кудись побіг, дав команду: „Почати
огляд!” Ми у темряві спустилися зі сцени».
Про яку подію йдеться у документі?
За що боролися учасники акції протесту?
Що відчували люди в залі?
Уявіть себе учасником подій: чи встали б ви на заклик В.Стуса?

9. Методи боротьби дисидентів
1967
р.
День вшанування пам’яті Т.Шевченка в
Києві ( в цей день в 1861 році його труну
перевезли з Петербурга до Канева)
Зіткнення з міліцією
22 травня 1967 року міліція затримала
кількох чоловіків та спробувала розігнати
решту шанувальників Кобзаря
"Ми організовували виступи біля
пам’ятників Шевченкові, - розповідає
Сверстюк, - Спецслужби усвідомили, що
треба ці зібрання розганяти. Вони
підсилали провокаторів, які читали
антисемітські вірші. Ми старалися цих
людей до наших заходів не допускати.
То було протистояння…»

10. Методи боротьби дисидентів
1968
р.
Генерал Петро Григоренко
– організатор демонстрації
Демонстрація в Москві
кримських татар
«Григоренко займав
особливе місце у русі
за права людини, –
нагадав він слова
Леоніда Плюща, –
генерал був
стратегом»

11. Методи боротьби дисидентів
1968
р.
Моральна підтримка лідерів
«Празької весни»
Фотографія одного з
плакатів демонстрантів на
Красній площі у Москві
1969
р.
Налагодження зв’язків з
московськими дисидентами
Андрій Сахаров - радянський фізик,
лауреат Нобелівської премії миру (1975 р.),
співтворець водневої бомби, активний
борець за права людини

12. Методи боротьби дисидентів
Поет Ніколай Глазков вважається
автором терміну "самиздат"
«Тамвидавний«
(за кордоном)
варіант
самвидавного
журналу
"Український
вісник", № 4 за
1971 р.

13. «Самвидав» в Україні
« Правосуддя
чи рецидиви
терору»
«Лихо з розуму» –
збірка матеріалів
про арешти в
Україні
редактор журналу
«Український
вісник» - 1-8
випуски
В’ячеслав
Чорновіл

14. «Самвидав» в Україні
Валентин
Мороз

15. «Самвидав» в Україні
1965
р.
Василь Симоненко
Вихіл друком поезій Василя
Симоненка в журналі
«Сучасник» (м.Мюнхен)
« Народ мій є! Народ мій
завжди буде!
Ніхто не перехрестить мій
народ!
Пощезнуть всі перевертні,
й приблуди,
І орди завойовниківзаброд?»

16. Василь Стус
(1938 – 1985 рр., Вінничина)
"Судові процеси 1972-73 рр. на
Україні — це суди над людською
думкою, над самим процесом
мислення, суди над гуманізмом,
над проявами синівської любові
до свого народу“
Із публіцистичного листа
"Я обвинувачую".
Видатний
український поет,
критик, публіцист,
автор самвидаву
“…Він був гордий і гонористий,
як китайський імператор...
Говорив з начальством і
ментівнею тоном переможця й
прокурора на майбутньому
Нюрнберзькому процесі
Зі спогадів співкамерника М.Хейфеца

17. Іван Дзюба
(1931 р., Донеччина)
Праця «Інтернаціоналізм чи
русифікація?» про
загрозливі проблеми
національних відносин у
соціалістичному суспільстві
названа Спеціальною
комісією ЦК КПУ «пасквілем
на радянську дійсність, на
національну політику КПРС і
Літературознавець,
практику комуністичного
критик, дисидент,
будівництва в СРСР».
Автор праці
“Інтернаціоналізм чи
русифікація?”

18. В'ячеслав Чорновіл
(1937 – 1999 рр., Черкащина)
“Оргія обшуків і допитів досі
лихоманить українську
інтелігенцію, багатьом не дає
змоги спокійно займатися
творчою працею…Вам
байдуже до людських драм…
Судді розтягують гумову статтю
(ст.62) кодексу, як гармошку.
Кожен тлумачить поняття
“антирадянський” як
Літературний критик,
заманеться…”
публіцист, дисидент,
Із листа до секретаря ЦК КПУ
ініціатор створення
П.Шелеста
УГГ, лідер Народного
Руху України

19. Петро Григоренко
(1907 – 1987 рр., Запорізька обл.)
“Я прожив довге і складне
життя, … Був свідком
руйнувань і пробудження…”
Зі спогадів генерала-правозахисника
У 1961 р. виступив з критикою
сталінізму та політики
М.Хрущова. 1963 створив
Спілку боротьби за
відродження ленінізму, за що
1964 року був позбавлений
звання, нагород та пенсії.
Генерал-майор,
правозахисник,
захисник
депортованих
народів, зокрема,
кримських татар

20. Іван Кандиба
(нар. 07.06.1930, Польща - 2002)
Кандиба розповсюджував ґазету
"Наше слово", що видавалася
за кордоном, знайомив різних
людей з проґрамою УРСС.
25.07.69 р. разом з
Л.Лук’яненком і М.Горинем
передав за кордон
„Звернення до Комісії прав
людини при ООН“ про
геноцид політв’язнів.
Юрист, активний член
партії Українська
Робітничо-Селянська
Спілка

21. Оксана Мешко
(1905 – 1991, Полтавщина)
“Козацька матір”,
“баба Оксана”
Українська жінка,
родина якої пройшла
горнило нищення
українського народу в
20-му столітті
Її заяви, пристрасні й досконалі за
стилем, …обґрунтовані
почуттям своєї правоти й
моральної переваги — це
блискучі зразки правозахисної
публіцистики.
Це вже був голос не просто матері
на захист сина —
це була відкрита боротьба за
права людини — проти цілої
імперії зла.

22. ГОРСЬКА АЛЛА ОЛЕКСАНДРІВНА
( 1929, Крим – 1970)
• Видатна художниця, з найвідоміших
шістдесятників.
• Один із організаторів Клубу творчої
молоді „Сучасник“ (1959-1964).
• Разом із В.СИМОНЕНКОМ і
Л.ТАНЮКОМ відкрила місця
поховання розстріляних в НКВС на
Лук’янівському і Васильківському
кладовищах, у Биківні.
• підписала „Лист-протест 139“.
• 28.11.70 вбита у м. Василькові
Київської обл.
• Похорон на Мінському
(Берковецькому) кладовищі в Києві
перетворився в мітинґ протесту.

23. Значення дисидентського руху