В Україні вже багато років відзначають Гелловін. Дехто ставиться до його святкування вкрай негативно, зазначаючи що це «чуже», запозичене свято. Проте запозичена лише назва, адже в українців раніше був свій Гелловін. В ніч з 31 жовтня на 1 листопада святкувалась Велесова ніч, коли душі усіх померлих спускались на землю та блукали вулицями. Про прикмети свята, хто такий бог Велес, звичаї святкування та забобони дізнайтеся із нашої презентації.

1. Звичаї та свята українців

2. В Україні вже багато років відзначають Гелловін. Дехто
ставиться до його святкування вкрай негативно,
зазначаючи що це «чуже», запозичене свято. Проте
запозичена лише назва, адже в українців раніше був
свій Гелловін.
В ніч з 31 жовтня на 1 листопада святкувалась
ВЕЛЕСОВА НІЧ, коли душі усіх померлих
спускались на землю та блукали вулицями, саме тому
наші пращури боялися виходити з домівок.

3. Вважається, що Велесова ніч
та Гелловін - це принципово
різні свята, оскільки перше, на
відміну від останнього, має на
меті поклоніння богу, що
координує добро і зло, тоді як
Гелловін - це обряди
задобрення саме злих духів. У
цей час межа між світом живих
та мертвих стирається, а між
людьми можуть ходити різні
міфічні створіння чи давні
предки.
Велесова ніч - слов’янське язичницьке свято,
центральним персонажем у якому виступає бог Велес.
Популяризація свята в Україні розпочалася нещодавно - в
2019 році.

4. Велес – це дохристиянський, язичницький бог. Його вважали
богом мистецтва, музики, поезії, краси, таланту, щастя та
любові. Він покровитель усіх творчих людей, волхвів, віщунів
та ясновидців. А також опікун усього живого. Вважали, що
саме він відповідальний за розквіт людської душі.

5. Також, Велеса вважали покровителем худоби. Вірили, що
саме він навчив людей співіснувати з природою: обробляти
землю, вирощувати зерно, пасти худобу та брати молоко. Він
вчив не вбивати тварину, а вчитись доглядати за нею, дбати
про неї і за це брати у неї зстрижене хутро чи молоко.

6. У найдревніших
предків була традиція
у цю ніч запалювати
багаття у найвищій
точці їх земельної
ділянки, стрибати
через вогонь. Також
ходити по
розпеченому вугіллі –
цей процес
символізував
очищення тіла і душі
від злих сил.

7. Перед святкуванням
прибирали в оселі, мились у
лазні, де лишали відро чистої
води і новий віник: для душ
предків. Вечір напередодні та
саму Велесову ніч слов'яни
намагалися провести в колі
близьких за щедрим застіллям,
запалюючи якнайбільше свічок
і розкладаючи гілки горобини
біля порогу та вікон.
Окрему страву залишали для
померлих пращурів. Також
передбачалося частування для
домовика, яке зранку виливали
за поріг чи віддавали птахам.

8. Накривали святковий стіл, де
господар дому перед трапезою
виголошував спеціальне слово:
«Діди приходьте, з нами пийте,
їжте!». Так запрошував усіх предків
на вечерю. У будинку відкривали всі
двері, аби предки могли заходити й
сідати за стіл. Перед тим, як
приступити до наступної страви,
частину її відкладали на окрему
тарілку для предків.
На вівтар свята клали яблука,
гарбузи, кабачки й осінні квіти.
Згадували близьких, друзів, родичів,
які вже відійшли у Царство Предків,
але згадували без жалю.

9. Урочиста поминальна вечеря тривала довго. Всі згадували
найкраще про своїх померлих родичів, ті вчинки, якими
може пишатись не одне покоління цього роду. Під час
святкової вечері треба говорити тільки про предків: їхнє
життя, окремі випадки і риси вдачі. Згадували їхні слова й
настанови, мудрі поради і добрі вчинки. Починали розмову
з розповіді про найстарішого і найвідомішого предка, а
закінчували спогадом про тих, хто помер зовсім недавно.
По завершенні святкування господар проводжав Дідів зі
словами: «Прощавайте, Діди. Йдіть. І з собою (біду,
хворобу) заберіть, нас довго чекайте».

10. Велесова ніч вважалася магічною та наповненою містикою, тому
з нею пов'язано безліч забобонів і ворожінь.
Люди вірили, що їх бажання у цю ніч можуть здійснитись.
Записували їх на папірці і клали під подушку перед сном,
промовляючи слова: «Темна ніч, заклинаю мені допомогти.
Велес, потрудися, загадане, появися».
Також перевіряють вірність чоловіка чи дружини, простягнувши
через його/її обручку червону нитку. Якщо обручка коливається,
шлюбу загрожує крах.
Ворожили й на свічці, намагаючись у вогні розглянути предмети
та людей, які символізують майбутнє.

11. Обряд на достаток був доволі
популярним. Потрібно було зібрати
увесь дріб’язок в гаманці та роздати
бідним, перед тим промовивши:
«Нехай мої гроші допоможуть всім,
хто їх потребує. Навколо обернуться
і до мене достатком повернуться».
Також наші предки вірили, що у цю ніч
можна отримати відповіді на
найскладніші питання. Для цього
треба було на ім’я назвати померлого
родича та звернутись до нього:
«Сьогодні тобі в цей світ приходити
– мені пораду приносити. Підкажи, як
мені завершити справу».
Згідно віруванням Велес, перш за все – бог
достатку. Тож наші предки шанували його так
само сильно, як і Перуна, та ставились з повагою
до традицій на Велесову ніч.

12. Зазвичай, побачити мертвого родича у сні носило негативний
характер та вважалось поганою прикметою, але тільки не у
цей день. На Велесову ніч навпаки – це дуже добрий знак.
Не можна було у переддень позичати гроші, інакше винесеш
із оселі достаток і весь наступний рік будеш у скрутному
становищі.

13. Дуже поганою прикметою
вважалось, якщо незнайомець у цей
вечір постукає у двері. Це означало,
що хтось із мешканців будинку помре
протягом наступного року. Такій
людині у слід промовляли: «Охолонь
незнайомця слід, не вчинивши нам
біди».
Попри популярну погану прикмету з
чорною кішкою, у цей день її не так
боялись, як чорну собаку.
Запримітити таку біля житла –
означало що скоро з’явиться ворог,
який буде псувати життя родині.
Побачити білу собаку біля будинку,
навпаки, означало що у родини буде
новий товариш.

14. Отже, нема нічого поганого в тому, щоб згадати своїх предків
та віддати їм шану в ніч, коли їхні душі, можливо, й справді
приходять із потойбіччя. Адже шанувати своїх предків –
шляхетна чеснота української нації.
Шануйте свої звичаї, використовуйте рідну, давньоукраїнську
назву цього свята: ВЕЛЕСОВА НІЧ.
Поставте свічку на підвіконні як маячок для душ до рідного
дому і залиште для них частування.