До Дня пам'яті жертв Голокосту

1. Голокост
наймаштабніший злочин
проти людства

2. До 1940-х р. євреї займали важливе місце в етнічній
структурі Закарпаття. Згідно з обліком, який у 1944-1945 роках
проводила надзвичайна комісія, край населяли 112 500 євреїв.
Вони зробили вагомий внесок у розвиток економіки та
культури краю. Єврейська громада була однією з найбільших
. Вони мали свій релігійний центр, управління рабінату,
головну синагогу, горожанську та приходські школи,
ритуальну купальню, окремий цвинтар.

3. Міська влада Ужгорода виділила
для євреїв цінну ділянку на
Новій площі (сьогодні - площа
Фенцика) для будівництва
синагоги, яка за проектом своїх
майстрів повинна була стати
справжнім мистецьким
шедевром.
Так і сталося в тодішньому Унгварі з’явилася нечуваної краси
синагога. Її звели на гроші євреїв-меценатів в помпезному стилі
романтизму. Матеріали для будівництва - рожевий мармур,
червону кераміку, декоративну цеглу - спеціально привозили з
Італії.
Найбільше в очі кидалися неймовірна зірка Давида розміщена на
головному балконі фасаду синагоги і помпезний дах з мідними
орнаментами і фігурними вежами. Одночасно тут могли
молитися близько тисячі євреїв.

4. Після приєднання Закарпаття до
Угорщини в 1939 р. почався сильний
тиск на людей єврейської
національності. Згідно з урядовими
наказами спочатку євреї були змушені
у публічних місцях пришивати на свій
одяг жовтого кольору шестикутні
зірки, щоб могли відрізняти їх від
іншого населення, мерія виносила
штрафні санкції проти євреїв міста за
найдрібніші порушення, стягуючи з
них величезні суми грошей. Від євреїв
почали забирати виноградники, потім
поля, а згодом і магазини та нерухоме
майно. Особливо сильна кампанія
проти них почалася у квітні 1944 р.

5. На момент слідства їх збирали та тимчасово тримали у
синагогах та місцевих будівлях. Протягом квітня було створено
близько 180 місць ув’язнення євреїв “табори зборів”, “гетто”. Всі ці
місця сприймалися владою Угорщини та Німеччини як тимчасові
локації. В деяких випадках “гетто” були створені у єврейських
кварталах, в інших на фабриках, складах, цегельнях або просто неба.
Після цього розпочалася депортація.

6. Мешканці Закарпаття намагалися приховати від фашистів знайомих чи
сусідів. Говорили, що вони їх вихрестили, жінки єврейки навіть виходили заміж
за українців, що було раніше дуже великою рідкістю, але навіть це їх неспасало.
Чоловік українець не міг захистити свою дружину єврейку та дитину від
окупантів. З 16 квітня до 6 червня 1944 р. до “Освенцима” депортували 115 тисяч
євреїв краю і прилеглих районів. Це був один із найбільших концтаборів, що
існував із травня 1940 р. до кінця 1949 р. біля міста Освенцима (Польща). Він
об’єднював адміністративний, робочий табори, а також “ табір смерті”, де був
тільки один вихід через трубу краматорію.

7. Нацисти безжалісно експлуатували в’язнів. На них проводили
медичні досліди, били. Значна частина зазнала національних
принижень, поранень у бойових діях, каліцтва та загальної втрати
здоров’я. Спеціальна команда займалася пошуками золотих виробів,
зубних коронок і навіть дорогоцінних каменів. Трагічна доля євреїв,
жахіття війни - величезна людська трагедія, яка назавжди
залишиться у пам’яті людей. Є велика необхідність пам’ятати гіркі
сторінки минулого, щоб ніколи не допустити подібного.

8. Чоловіки, жінки та діти були жорстоко вбиті в часи
фашистської окупації тільки тому, що вони були
єврейської національності.
Серед майже 6 мільйонів жорстоко вбитих євреїв -
жертв Голокосту, було близько 100 тис. осіб єврейської
національності із Закарпаття і 10 тис. євреїв з
Ужгорода. З них близько 10 тис. діти. Але й ті, що
повернулися додому, застали розорені, самотні
обійстя, які нагадували про недавню родинну
трагедію. Не дивно, що значна частина закарпатських
євреїв, котрі пережили концтабір, відразу по війні теж
імігрували на Захід.

9. 31 закарпатець є у списку Праведників народів
світу за порятунок євреїв від Голокосту. З них є
уродженці Ужгорода, Берегова, Сваляви, Хуста,
Тячева, Перечина, Рахова та інших міст та сіл
Закарпаття.

10. 27 січня у світі відзначається
Міжнародний день пам’яті жертв
Голокосту. Україна на державному рівні
вшановує жертв трагедії з 2012 р.
Генеральна асамблея ООН прийняла 1
листопада 2005 р. Резолюцію №60/7, у
якій говориться, що “Голокост, який
привів до знищення однієї третини
євреїв і незліченної кількості
представників інших національностей,
буде завжди слугувати всім людям
пересторогою про небезпеки, які
приховують у собі ненависть, фанатизм,
расизм та упередження…”

11. Біль цієї невимовної трагедії людство
запам’ятає назавжди.
М. Марич зав. відділу історії
Карпатської України