З найдавніших часівукраїнці займалися
різноманітними ремеслами і промислами. Упродовж
століть десятки й сотні тисяч майстрів – килимарниці,
вишивальниці, ткачі, гончарі, різьбярі по дереву, кістці та
рогу, майстри декоративного розпису, склороби-гутники,
золотарі-ювеліри, ковалі, майстри лозоплетіння і
художньої обробки шкіри та багатьох інших професій –
створювали речі, необхідні людям у побуті. Кращі з них
ми називаємо тепер творами народного мистецтва.
3.
Одним із найбагатшихна різноманіття
народних промислів сучасних осередків
є Прикарпаття де мистецтво художньої
обробки дерева, особливо художня
різьба, займає тут найголовніше місце.
Традиції Яворівської школи різьбярства
мали величезний вплив на характер
формування стильових особливостей
українського різьбярства взагалі.
5.
• Художня обробкадерева –
найдавніший вид
декоративно-прикладного
мистецтва. За
формотворчими техніками
художнє
деревообробництво
поділяється на відповідні
галузі: бондарство,
деревообробне
токарство, столярство та
декоративне різьблення.
• Визначними осередками є
Яворів на Львівщині та с.
Вижниця (Чернігівська
обл.)
• Гончарство —обробка глини та виготовлення
різноманітного кухонного посуду, а також цегли,
кахлів та іншої кераміки.
12.
Так відомими центрамихудожньої кераміки є Опішня
(Полтавщина),Васильків(Київщина),
Косів(Гуцульщина).
13.
На Київщині —це Дибинці, Васильків, Канів, Нові Петрівці,
Моринці, Гнилець; на Полтавщині — Опішня, Хомутець.
Комишня; на Чернігівщині — Ічня, Городня, Короп, Ніжин,
Олешня, Кролевець, Шатрищі; на Поділлі — Бубнівка, Бар; на
Західній Україні — Косів, Коломия, Ужгород, Хуст, Ольхівка,
Дубовинка; на Харківщині — Ізюм, Просяне, Нова Водолага;
на Волині — Рокита, Дубровиця та ін.
17.
За мотивами орнаментивишивок поділяються на
три групи: геометричні, рослинні, зооморфні
(тваринні) й відображають елементи символіки
стародавніх вірувань, культів.
Ще одним унікальнимявищем у декоративному мистецтві України є
розпис великодніх яєць – писанок. Українські писанки беруть свій
початок від прадавніх вірувань нашого народу. Якщо за часів
язичництва писанку розписували до свята Весни, то за християнства –
до Великодня, свята Воскресіння Христового.