Традиційні календарно-обрядові страви зимового та весняного циклуestet13
Календарні свята та обряди – це найдавніша обрядовість, яка своїм корінням сягає первісних, язичницьких вірувань. Значно пізніше церква сприйняла систему землеробських свят, яка вже склалася, і надала їй християнського забарвлення.
Календарні звичаї та обряди формально узгоджувалися з річним літургічним циклом православної церкви, проте справжньою основою "побутових святців" був трудовий сільськогосподарський календар.
До складу річного аграрного кола входили зимові, весняні, літні та осінні свята, обряди та звичаї. Свята супроводжувалися виконанням календарно-обрядових пісень, приурочених до кожної пори року: зимові колядки та щедрівки, веснянки, купальські, троїцькі, обжинкові пісні та ін. Обов'язковим компонентом календарних свят українців був обрядовий стіл.
Українська кухня на кожне свято була особливою.
Відділ мистецтв зібрав найцікавіші відомості про традиційні календарно-обрядові страви зимового та весняного циклу.
Традиційні календарно-обрядові страви зимового та весняного циклуestet13
Календарні свята та обряди – це найдавніша обрядовість, яка своїм корінням сягає первісних, язичницьких вірувань. Значно пізніше церква сприйняла систему землеробських свят, яка вже склалася, і надала їй християнського забарвлення.
Календарні звичаї та обряди формально узгоджувалися з річним літургічним циклом православної церкви, проте справжньою основою "побутових святців" був трудовий сільськогосподарський календар.
До складу річного аграрного кола входили зимові, весняні, літні та осінні свята, обряди та звичаї. Свята супроводжувалися виконанням календарно-обрядових пісень, приурочених до кожної пори року: зимові колядки та щедрівки, веснянки, купальські, троїцькі, обжинкові пісні та ін. Обов'язковим компонентом календарних свят українців був обрядовий стіл.
Українська кухня на кожне свято була особливою.
Відділ мистецтв зібрав найцікавіші відомості про традиційні календарно-обрядові страви зимового та весняного циклу.
Живопис – це поезія, яку бачать
18 травня міжнародна світова музейна спільнота відзначає день музеїв, підкреслюючи цим, що музейні заклади є одним із найважливіших інструментів культурного обміну, збагачення культур, досягнення взаєморозуміння, співпраці та миру між людьми.
Цього року Міжнародна рада музеїв (ІСОМ) запропонувала до відзначення Дня музеїв тему «Музеї і суперечлива історія: розповідаючи про замовчуване» (Museums and contested histories: Saying the unspeakable in museums)». В контексті подій останніх років ця тема набуває особливого значення для музеїв України.
Кількість учасників Міжнародного дня музеїв щорік зростає: у 2016 році тематичні події та заходи до цього дня провели понад 35 000 музеїв у 145 країнах.
Проживши тяжке, повне болю та невимовних страждань життя, Катерина Перелісна залишила напрочуд світлу, добру й радісну спадщину прекрасних творів для дітей. І нарешті її слово повернулося додому – до тих малих читачів, яких вона любила понад усе.
Любов до рідного краю, до природи, до усього живого; шанування батьків, народних звичаїв та традицій увібрала в себе творчість Катерини Перелісної.
ЇЇ чудові твори і надалі збагачуватимуть душі читачів, незалежно від віку
та країни, в якій вони живуть.
Інформація бібліографічного нарису «Визначні українки – вчені ХІХ –ХХ століть», засвідчує, якою врожайною є українська земля на жіночу вроду, розум, хист, талант, силу духу, національну і людську гідність, вірність та відданість, і скільки українських жінок зробили воістину великі наукові відкриття.
Обласний онлайн-конкурс з промоції творчості Ольги Кобилянської «Ольга Кобилянська – людина з гарячим серцем і прекрасною душею»
Номінація «Промоція творчості Ольги Кобилянської серед
читачів-дітей»
Підготувала Іконєна Тетяна Володимирівна, завідуюча дитячою бібліотекою ЦБС Сокирянської міської ради.
Умови конкурсу: http://bukovinchiki.cv.ua/oblasniy-onlayn-konkurs-z-promotsiyi-tvorchosti-olgi-kobilyanskoyi-olga-kobilyanska-lyudina-z-garyachim-sertsem-i-prekrasnoyu-dusheyu/
Розраховано на учнів 5 класу. Предмет "Образотворче мистецтво"
Знайомство з мистецтвом Петриківського розпису. Національне декоративно-ужиткове мистецтво України.
Видатні майстрі розпису. Сучасне використання.
Відділ наукової інформації та бібліографії пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку літератури «Український правопис: етапи історії», яка прослідковує розвиток сучасних правописних норм з урахуванням традицій української мови в історичній ретроспективі.
Живопис – це поезія, яку бачать
18 травня міжнародна світова музейна спільнота відзначає день музеїв, підкреслюючи цим, що музейні заклади є одним із найважливіших інструментів культурного обміну, збагачення культур, досягнення взаєморозуміння, співпраці та миру між людьми.
Цього року Міжнародна рада музеїв (ІСОМ) запропонувала до відзначення Дня музеїв тему «Музеї і суперечлива історія: розповідаючи про замовчуване» (Museums and contested histories: Saying the unspeakable in museums)». В контексті подій останніх років ця тема набуває особливого значення для музеїв України.
Кількість учасників Міжнародного дня музеїв щорік зростає: у 2016 році тематичні події та заходи до цього дня провели понад 35 000 музеїв у 145 країнах.
Проживши тяжке, повне болю та невимовних страждань життя, Катерина Перелісна залишила напрочуд світлу, добру й радісну спадщину прекрасних творів для дітей. І нарешті її слово повернулося додому – до тих малих читачів, яких вона любила понад усе.
Любов до рідного краю, до природи, до усього живого; шанування батьків, народних звичаїв та традицій увібрала в себе творчість Катерини Перелісної.
ЇЇ чудові твори і надалі збагачуватимуть душі читачів, незалежно від віку
та країни, в якій вони живуть.
Інформація бібліографічного нарису «Визначні українки – вчені ХІХ –ХХ століть», засвідчує, якою врожайною є українська земля на жіночу вроду, розум, хист, талант, силу духу, національну і людську гідність, вірність та відданість, і скільки українських жінок зробили воістину великі наукові відкриття.
Обласний онлайн-конкурс з промоції творчості Ольги Кобилянської «Ольга Кобилянська – людина з гарячим серцем і прекрасною душею»
Номінація «Промоція творчості Ольги Кобилянської серед
читачів-дітей»
Підготувала Іконєна Тетяна Володимирівна, завідуюча дитячою бібліотекою ЦБС Сокирянської міської ради.
Умови конкурсу: http://bukovinchiki.cv.ua/oblasniy-onlayn-konkurs-z-promotsiyi-tvorchosti-olgi-kobilyanskoyi-olga-kobilyanska-lyudina-z-garyachim-sertsem-i-prekrasnoyu-dusheyu/
Розраховано на учнів 5 класу. Предмет "Образотворче мистецтво"
Знайомство з мистецтвом Петриківського розпису. Національне декоративно-ужиткове мистецтво України.
Видатні майстрі розпису. Сучасне використання.
Відділ наукової інформації та бібліографії пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку літератури «Український правопис: етапи історії», яка прослідковує розвиток сучасних правописних норм з урахуванням традицій української мови в історичній ретроспективі.
Artistic weaving is a type of decorative and applied art, which means the process of making works from natural plant materials, sometimes on a ribbed basis. Wicker products, known since the Neolithic era, are characterized by lightness and ease of use.
Мабуть, музеї – то машини часу, якою можна здійснити захоплюючу подорож у минуле?
Відвідавши їх, ви можете стати свідками визначних подій , почути захоплюючі розповіді про давні і не дуже давні часи або відкрити для себе нові знання, про які і гадки не мали!
Чернігівська обласна бібліотека для дітей пропонує вам здійснити цікаву віртуальну подорож незвичайними музеями України, які точно не дадуть вам нудьгувати!
Формування творчої особистості вчителя та учня в умовах впровадження нового с...Андрей Виноходов
Формування творчої особистості вчителя та учня в умовах впровадження нового стандарту освіти та інноваційних технологій
(із досвіду роботи вчителя початкових класів
Серпуховітіної Тетяни Іванівни)
«Слова і кулі». Письменники, що захищають Україну. Єлизавета Жаріковаestet13
До вашої уваги історія про українську поетку, бойову медикиню, музикантку – Єлизавету Жарікову, яка з початку повномасштабної війни росії проти України приєдналася до лав ЗСУ.
Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випро...tetiana1958
29 травня 2024 року на кафедрі зоології, ентомології, фітопатології, інтегрованого захисту і карантину рослин ім. Б.М. Литвинова факультету агрономії та захисту рослин Державного біотехнологічного університету було проведено відкриту лекцію на тему «Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випробувань пестицидів: шлях до підвищення якості та надійності досліджень» від кандидата біологічних наук, виконавчого директора ГК Bionorma, директора Інституту агробіології Ірини Бровко.
Участь у заході взяли понад 70 студентів та аспірантів спеціальностей 202, 201 та 203, а також викладачі факультету та фахівці із виробництва. Тема лекції є надзвичайно актуальною для сільського господарства України і викликала жваве обговорення слухачів та багато запитань до лектора.
Дякуємо пані Ірині за приділений час, надзвичайно цікавий матеріал та особистий внесок у побудову сучасного захисту рослин у нашій країні!
Регіональний центр євроатлантичної інтеграції України, що діє при відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук, підготував віртуальну виставку «Допомога НАТО Україні».
2. Що таке гончарство?
Гонча́рство — виготовлення керамічних виробів з гончарної глини: посуду, кахлів,
іграшок, прикрас, сувенірів тощо. Давнє ремесло багатьох народів світу, в тому числі
українське ремесло, господарська діяльність та мистецька культура українців.
Гончарні вироби мають відносно високу пористість і виготовляються із легкоплавких
глин (80—100%) без використання інших компонентів (плавні не використовуються),
окрім невеликих добавок піску (0—20%). Гончарні вироби формують методом
пластичного формування. Побутові та декоративні вироби із гончарної кераміки
пористі, дрібнозернисті, з натуральним кольором глини, часто неглазуровані. Готові
вироби інколи покривають ангобами і глазуром.
Гончарні вироби, як і теракоту, відносять до грубокерамічних виробів, а у випадку
використання якісних глин без домішок крупних частинок — до тонкокерамічних, що
говорить про умовність такого поділу (на тонко- і грубокерамічні).
3. Технологія виготовлення
Взагалі процес виготовлення кераміки включає в себе три стадії: підготовчу (на
цьому етапі відбувається відбір вихідної сировини, його видобуток, обробка та
складання формувальної маси); творчу (на цьому етапі здійснюється
виготовлення власне судини певної форми) і Закріплювальні (на цьому етапі
судині додають міцність, усувають його вологопроникність).
Виготовлення гончарних виробів передбачає пластичне формування гончарного
матеріалу за допомогою гончарного круга і спікання нагріванням виробу при
температурах до 1000 °C. Випікання закріплює форму і надає виробу твердості.
Температура випікання може становити як 300–950 °C, так і 900–1200 °C при
використанні поливок чи глазурі.
4. Глина
Основним матеріалом для вироблення гончарних виробів слугує глина. Для гончарства
обирають переважно чисту глину. Іноді, для досягнення певних якостей, у глину домішують
різні речовини: пісок, золу, деревну тирсу. Іноді додають шамот — порошок від подрібнених
гончарних виробів або заздалегідь слабо обпаленої глини. Після випалу глина з такими
домішками залишається пористою і насилу приймає глазур. Гончарна глина дуже часто
містить оксиди заліза, вапно, луги, гіпс тощо.
Необхідно, щоб гончарна глина була однорідна та не містила великих зерен і частинок. Така
чиста глина рідко трапляється в природі, і для того, щоб її можна було використовувати,
спочатку її очищають. Видобуту глину розмочують, прибирають камінці та інші добре видимі
домішки, розминають. Потім проціджують та викладають на гіпсову або іншу
вологопоглинаючу поверхню для загустіння. Коли глина досягне консистенції, придатної до
ліплення, її максимально герметично запаковують та зберігають до використання.
5. Історія
Пов'язана вона з найбільш древнім виробництвом штучних матеріалів, які виникли в людському суспільстві.
Гончарне виробництво виникло на ранньому етапі історії людства. Спочатку його мета полягала у
виготовленні посуду та інших дрібних побутових виробів з пластичних матеріалів (мулу, мулистою глини,
глини). Давнє гончарство - це одна з галузей господарської діяльності людини.
Гончарство виникло в епоху неоліту і стало значним кроком у розвитку продуктивних сил. З часів енеоліту
гончарні вироби починають оздоблювати орнаментом, який наносили глиняними кольоровими фарбами.
До його появи древня людина використовувала природні матеріали, іноді піддаючи їх механічній обробці. Так,
наприклад, використовувалися камені, кістки, раковини, дерево, шкіра тварин, з яких виготовляли необхідні в
побуті предмети. А гончарство - це вже якісно новий етап взаємин між людиною і природою. Пластичне
сировина, яка використовується в гончарстві, - глина, мули - в природному стані не володіє тими якостями, яке
необхідно глиняним судинах. Тобто воно не вогнетривких і не вологонепроникністю.
6. Артефакти гончарства у історико-
археологічних дослідженнях
Вивчення рештків кераміки допомагає визначити культурну і хронологічну приналежність різних
пам'ятників і культур. З іншого боку, перехід (винадення) гончарства свідчило про харчову
революцію та революцію в організації праці — пов'язаних між собою навичок праці на всіх етапах
виробництва посуду. Взагалі процес виготовлення кераміки включає в себе три стадії: підготовчу
(на цьому етапі відбувається відбір вихідної сировини, його видобуток, обробка та складання
формувальної маси); творчу і закріплювальні.
7. Сучасне українське гончарство
Нині основні центри гончарства — Опішня, Хомутець, Бубнівка, Дибинці, Ічня, Косів,
Гавареччина.У липні 2006 року Громадською організацією «Київське регіональне об'єднання
творців родових помість» у рамках проекту відродження давніх народних промислів створена
Школа гончарного мистецтва у Києві.У сучасному світі гончарні вироби майже повністю замінила
набагато дешевша фабрична керамічна, скляна, пластмасова продукція. Гончарні вироби у XXI
сторіччі цінують як автентичні народні вироби, колекціонують як сувеніри або витвори мистецтва.
9. Відомі українські гончарі
• Коломієць Захар Йосипович — опішнянський гончар.
• Матейко Катерина Іванівна (1910–1995) — український науковець, етнограф, кераміст, гончар,
публіцист, краєзнавець та громадський діяч.
• Омеляненко Василь Онуфрійович — заслужений майстер народної творчості Української РСР.
• Ночовник Остап (1853–1913) — видатний український гончар, творець барокової глиняної
скульптури; уродженець Міських Млинів.
• Поросний Василь Васильович(1873, с. Міські Млини — 1942, Москва) — український
радянський народний майстер художньої кераміки. Та інші.
10. Джерела
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях., Луцьк: «Вежа», 2000.
• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол.
редакція УРЕ, 1974-1985.. Том 3., К., 1962
• Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький
(відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 430.
• Залізняк Л. Л. Археологія України. Курс лекцій. — К., 2005.
• Скрипко Д. та Сидоренко М.- учні 10А класу КЗ « НСЗШ №9 «