Гончарство

1. ГОНЧАРСТВО
Що таке гончарство?

2. Що таке гончарство?
Гонча́рство — виготовлення керамічних виробів з гончарної глини: посуду, кахлів,
іграшок, прикрас, сувенірів тощо. Давнє ремесло багатьох народів світу, в тому числі
українське ремесло, господарська діяльність та мистецька культура українців.
Гончарні вироби мають відносно високу пористість і виготовляються із легкоплавких
глин (80—100%) без використання інших компонентів (плавні не використовуються),
окрім невеликих добавок піску (0—20%). Гончарні вироби формують методом
пластичного формування. Побутові та декоративні вироби із гончарної кераміки
пористі, дрібнозернисті, з натуральним кольором глини, часто неглазуровані. Готові
вироби інколи покривають ангобами і глазуром.
Гончарні вироби, як і теракоту, відносять до грубокерамічних виробів, а у випадку
використання якісних глин без домішок крупних частинок — до тонкокерамічних, що
говорить про умовність такого поділу (на тонко- і грубокерамічні).

3. Технологія виготовлення
Взагалі процес виготовлення кераміки включає в себе три стадії: підготовчу (на
цьому етапі відбувається відбір вихідної сировини, його видобуток, обробка та
складання формувальної маси); творчу (на цьому етапі здійснюється
виготовлення власне судини певної форми) і Закріплювальні (на цьому етапі
судині додають міцність, усувають його вологопроникність).
Виготовлення гончарних виробів передбачає пластичне формування гончарного
матеріалу за допомогою гончарного круга і спікання нагріванням виробу при
температурах до 1000 °C. Випікання закріплює форму і надає виробу твердості.
Температура випікання може становити як 300–950 °C, так і 900–1200 °C при
використанні поливок чи глазурі.

4. Глина
Основним матеріалом для вироблення гончарних виробів слугує глина. Для гончарства
обирають переважно чисту глину. Іноді, для досягнення певних якостей, у глину домішують
різні речовини: пісок, золу, деревну тирсу. Іноді додають шамот — порошок від подрібнених
гончарних виробів або заздалегідь слабо обпаленої глини. Після випалу глина з такими
домішками залишається пористою і насилу приймає глазур. Гончарна глина дуже часто
містить оксиди заліза, вапно, луги, гіпс тощо.
Необхідно, щоб гончарна глина була однорідна та не містила великих зерен і частинок. Така
чиста глина рідко трапляється в природі, і для того, щоб її можна було використовувати,
спочатку її очищають. Видобуту глину розмочують, прибирають камінці та інші добре видимі
домішки, розминають. Потім проціджують та викладають на гіпсову або іншу
вологопоглинаючу поверхню для загустіння. Коли глина досягне консистенції, придатної до
ліплення, її максимально герметично запаковують та зберігають до використання.

5. Історія
Пов'язана вона з найбільш древнім виробництвом штучних матеріалів, які виникли в людському суспільстві.
Гончарне виробництво виникло на ранньому етапі історії людства. Спочатку його мета полягала у
виготовленні посуду та інших дрібних побутових виробів з пластичних матеріалів (мулу, мулистою глини,
глини). Давнє гончарство - це одна з галузей господарської діяльності людини.
Гончарство виникло в епоху неоліту і стало значним кроком у розвитку продуктивних сил. З часів енеоліту
гончарні вироби починають оздоблювати орнаментом, який наносили глиняними кольоровими фарбами.
До його появи древня людина використовувала природні матеріали, іноді піддаючи їх механічній обробці. Так,
наприклад, використовувалися камені, кістки, раковини, дерево, шкіра тварин, з яких виготовляли необхідні в
побуті предмети. А гончарство - це вже якісно новий етап взаємин між людиною і природою. Пластичне
сировина, яка використовується в гончарстві, - глина, мули - в природному стані не володіє тими якостями, яке
необхідно глиняним судинах. Тобто воно не вогнетривких і не вологонепроникністю.

6. Артефакти гончарства у історико-
археологічних дослідженнях
Вивчення рештків кераміки допомагає визначити культурну і хронологічну приналежність різних
пам'ятників і культур. З іншого боку, перехід (винадення) гончарства свідчило про харчову
революцію та революцію в організації праці — пов'язаних між собою навичок праці на всіх етапах
виробництва посуду. Взагалі процес виготовлення кераміки включає в себе три стадії: підготовчу
(на цьому етапі відбувається відбір вихідної сировини, його видобуток, обробка та складання
формувальної маси); творчу і закріплювальні.

7. Сучасне українське гончарство
Нині основні центри гончарства — Опішня, Хомутець, Бубнівка, Дибинці, Ічня, Косів,
Гавареччина.У липні 2006 року Громадською організацією «Київське регіональне об'єднання
творців родових помість» у рамках проекту відродження давніх народних промислів створена
Школа гончарного мистецтва у Києві.У сучасному світі гончарні вироби майже повністю замінила
набагато дешевша фабрична керамічна, скляна, пластмасова продукція. Гончарні вироби у XXI
сторіччі цінують як автентичні народні вироби, колекціонують як сувеніри або витвори мистецтва.

8. Міста розвинутого гончарства в Україні

9. Відомі українські гончарі
• Коломієць Захар Йосипович — опішнянський гончар.
• Матейко Катерина Іванівна (1910–1995) — український науковець, етнограф, кераміст, гончар,
публіцист, краєзнавець та громадський діяч.
• Омеляненко Василь Онуфрійович — заслужений майстер народної творчості Української РСР.
• Ночовник Остап (1853–1913) — видатний український гончар, творець барокової глиняної
скульптури; уродженець Міських Млинів.
• Поросний Василь Васильович(1873, с. Міські Млини — 1942, Москва) — український
радянський народний майстер художньої кераміки. Та інші.

10. Джерела
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях., Луцьк: «Вежа», 2000.
• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол.
редакція УРЕ, 1974-1985.. Том 3., К., 1962
• Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький
(відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 430.
• Залізняк Л. Л. Археологія України. Курс лекцій. — К., 2005.
• Скрипко Д. та Сидоренко М.- учні 10А класу КЗ « НСЗШ №9 «