Методичний посібник складено для керівників гуртків декоративно-ужиткового мистецтва і всіх тих, хто хоче навчити дітей бісерному мистецтву. Посібник має матеріал для бесіди про історію бісеру, різновид бісеру, про виробництво бісеру, використання бісеру в Україні. Розглядаються техніки плетіння бісером, що вивчаються на першому році навчання. Надано майстер-класи з виготовлення бісерних виробів. У посібнику представлено адаптовану програму з декоративно-ужиткового мистецтва "Богема бісеру" на перший рік навчання початковий рівень.

1. Будинок дитячої та юнацької творчості
Мелітопольської районної ради Запорізької області
Методичний посібник
до адаптованої програми
декоративно-ужиткового мистецтва
«Богема бісеру»
(початковий рівень, перший рік навчання)
2017

2. Автор – упорядник: Гук Ж.В. – керівник гуртка «Богема бісеру» Будинку
дитячої та юнацької творчості Мелітопольської районної ради Запорізької
області.
Методичний посібник складено для керівників гуртків декоративно-
ужиткового мистецтва і всіх тих, хто хоче навчити дітей бісерному мистецтву.
Посібник має матеріал для бесіди про історію бісеру, різновид бісеру, про
виробництво бісеру, використання бісеру в Україні. Розглядаються техніки
плетіння бісером, що вивчаються на першому році навчання. Надано майстер-
класи з виготовлення бісерних виробів.
У посібнику представлено адаптовану програму з декоративно-ужиткового
мистецтва "Богема бісеру" на перший рік навчання початковий рівень.

3. ЗМІСТ
1. Вступ …………………………………………………………………………………4
2. Історія народного бісероплетіння………………………………………………….5
3. Різновид бісеру……………………………………………………………………….7
4. Виробництво бісеру……………………………………………………………….....8
5. Бісерні прикраси україни……………………………………………………………9
6. Техніки плетіння бісером…………………………………………………………..13
7. Програма «Богема бісеру» (початковий рівень, перший рік навчання)……….15
8. Майстер-клас з виготовлення ялинки……………………………………………..18
9. Майстер-клас з виготовлення «Квітучого дерева»……………………………….20
10.Додатки ……………………………………………………………………………..23
11.Джерела …………………………………………………………………………..29

4. ВСТУП
Бісерне рукоділля існує дуже давно і має багато секретів для виготовлення з
малесеньких бісеринок прекрасних й неповторних виробів. Кожна виготовлена з
бісеру річ індивідуальна, зберігає тепло рук автора й може служити прекрасним
подарунком.
Заняття даним видом творчості сприяє розвитку дрібної моторики рук.
Виготовлення виробів з бісеру на дротяній основі сприяє розвитку координації,
формує точність і темп рухів. При цьому розвивається зорове, тактильне сприйняття,
формується просторове орієнтування. Творча уява й безкордонна фантазія, що
закладені в кожній дитині допомагають дуже швидко визначитись із кольором та
видом бісеру для виготовлення виробу, вносити доповнення у схему на етапі
ознайомлення з майбутнім виробом й у процесі роботи.
Для того, щоб заняття бісером приносили радість й не втомлювали дуже важливо
підібрати правильно матеріал, інструменти для роботи, а також правильно
організувати робоче місце. Навчання технікам бісероплетіння починається із
виготовлення виробів найпростішим способом, але вироби вражають своїм розміром,
якістю, насиченістю кольорів, схожістю із оригіналом в живій природі і все це більше
стимулює дітей пізнавати нове і працювати більше.
Навіть найменші творчі досягнення діте не повинні залишатися без уваги. Тому
усі роботи повинні приймати участь у конкурсах й виставках, що виховує у дитини
естетичний й художній смак, загальна культура й відношення до мистецтва.

5. ІСТОРІЯ НАРОДНОГО БІСЕРОПЛЕТІННЯ
Бісероплетіння належить до числа найбільш захоплюючих народних мистецтв,
яке має багатовікову історію існування. З бісеру плетуть всілякі прикраси, аксесуари,
ним прикрашають одяг і вишивають картини.
Перш ніж приступити до практичної роботи бісероплетіння, необхідно пізнати
історію виникнення та розвитку такого виду творчості, як плетіння бісером.
Бісероплетіння виникло давно, його історія налічує майже 6 тисяч років. Вперше
виникло це мистецтво ще в Давньому Єгипті, а матеріал, який використовувася у
процесі такої творчої діяльності, називався «бусра», у перекладі з арабської мови цей
термін означає «фальшиві перли».
Спочатку плетіння бісером було досить складним заняттям: необхідно було
витягнути нитку із скломаси і обвити нею мідний стрижень. Після цього стрижень
виймали, а кожну намистину потрібно ще було обробити вручну.
В той час намистини були простими, безбарвними і непрозорими, і лише згодом,
коли вже техніка виготовлення матеріалу для творчості вдосконалилася, люди змогли
зробити намистини напівпрозорими, прозорими і кольоровими.
Історія бісероплетіння також пов’язана і з Давнім Римом, там бісер отримували
методом видування скла з металевої трубки. З Римської Імперії це захоплююче заняття
поширилося на територію Італії, Іспанії, Греції, Франції, Німеччини та Венеції.
Саме Венеція починаючи з XIII століття стає столицею виготовлення намистин
для бісероплетіння, адже тут у той час було добре розвинене скляна майстерність.
Незабаром конкуренцію Венеції склала Чехія, тоді відома як Богемія, де виробляли
скло високої якості і чистоти.
Завдяки такому досягненню скляної майстерності в Чехії з скла і кришталя стали
виробляти кольоровий богемський бісер і стеклярус.
Технологія виготовлення матеріалу охоронялася настільки ретельно, що до 1704
року не було жодної книги, в якій описувалися секрети цієї майстерності. Книга, яку
тільки зараз побачив весь світ, нині зберігається в музеї Великобританії.
На початку XIX століття були винайдені машини, призначені для виробництва
матеріалу, але, на жаль, таке нововведення не тільки знизило вартість намистин, але це
вплинуло і на їх якість.

6. В Стародавній Русі також високо цінували склоробство, німецький і
венеціанський бісер, але самі слов’яни активно почали займатися цією діяльністю
після XVI століття. За часів правління Петра I в Росію були запрошені знамениті
майстри-склярі з інших держав.
Крім того, молоді люди їздили в Італію з метою навчання правилам створення
матеріалу для творчості і основам бісероплетіння.
В Усть-Рудиці в 1753 році за участю М. С. Ломоносова була побудована перша
фабрика з виробництва кольорового скла і бус. Через кілька років на фабриці почали
активно займатися виробництвом бісеру, стеклярусу, скла для мозаїки.
З цього часу стрімко збільшився асортимент різноманітних бісерних виробів,
такими декоративними елементами прикрашали не тільки предмети гардеробу, але
також ікони і оббивку для меблів. Виготовлялися картини, панно, різні прикраси,
аксесуари – сумочки, закладки для книг, чохли для парасольок, різноманітні предмети
побуту.

7. РІЗНОВИД БІСЕРУ
Різноманітність розмірів, форм і матеріалів бісеру не можуть залишити
байдужим. Саме тому бісерне рукоділля освоює все більше захоплених натур. Як
матеріал для бісеру використовуються скло, метал, пластмаса, кістка, дерево,
натуральні камені.
За текстурою бісер буває прозорим, напівпрозорим або опаловим (із скла злегка
молочного кольору), непрозорим, парчевим - з додаванням блискучого ефекту
покриттям внутрішньої поверхні отвору: дзеркальним сріблястим (silver lined) або
золотистим (gold lined) або з покриттям внутрішньої поверхні отвору фарбою іншого
кольору (colors lined).
Види покриттів бісеру також відрізняються різноманітністю. Розрізняють
райдужне покриття «північне сяйво» (Aurora Borealis), ірис або «бензинове покриття»,
блискуче покриття (якщо бісер непрозорий, покриття називають перловим, якщо
прозорий - «Цейлон»), шовкове, матове, покриття фарбою і так далі.
За формою бісер може бути круглим (найпоширеніший), рубаним, що має форму
коротких циліндрів (1-5 мм). Такий різновид бісеру як стеклярус являє собою
циліндричний бісер (5-15 мм) круглої, гранчастої, волокнистої і кручений з косими
краями формою. Бісер може мати форму листя, кристалів, квітів, зірок і так далі.
Отвори в бісеринках бувають круглими і квадратними.
Розмір бісеру варіює від 1/0 до 21/0. Дані позначення показують ту кількість
бісерин, яке вміститься в 1 дюймі. Чим менше цифра, тим більший розмір у бісеріни.
До такої системи позначень вдаються всі виробники, однак на практиці бісер, що має
одну і ту ж маркування, але різного виробництва найчастіше сильно відрізняється
один від одного.

8. ВИРОБНИЦТВО БІСЕРУ
Основні виробники - Чехія, Японія, Китай, в менших масштабах його
виробляють Тайвань, Росія, Індія.
Найбільш доступний і дешевий китайський бісер, що має масу недоліків:
нерівномірність форм і розмірів, крихкість, нестійкість покриття. За рахунок гострих,
нерівних країв рубки може перерізатися робоча нитка. Краще не використовувати
такий бісер для плетіння полотна, так як воно виходить нерівним. Для виготовлення
бісерних дерев, навпаки, китайський бісер підходить якнайкраще. Характеристики
тайванського та індійського бісеру схожі з характеристиками китайського.
Бісер з Чехії більш високої якості, він однорідний за розміром і формою,
відрізняється великою різноманітністю покриття та кольору. Але і в цьому бісері
трапляються екземпляри іншої форми або з маленьким отвором. Рубка має гострі краї.
Кольори різних партій можуть відрізнятися своїми відтінками. Найвідоміший чеський
виробник - Preciosa (раніше Jablonex).
Японський бісер вважається найбільш якісним. У ньому всі бісерини практично
однакові за розміром і формою. Рубка, як правило, має оброблені краї. Форми
японського бісеру відрізняються значною різноманітністю. Вони можуть бути зі
зміщеними отворами, у вигляді крапель, кристалів, трикутників, шестигранників та
іншими. Японський бісер трохи крупніше китайського і чеського. Найбільш відомі
японські виробники - TOHO і Miyuki. Широку популярність придбав циліндричний
бісер Aiko у TOHO і Delica у Miyuki. Саме з цього бісеру виготовляються
найкрасивіші вироби. Трохи поступається даними виробникам Matsuno.
У поєднанні з бісером часто використовують намистини, також представлені в
широкому асортименті. Це можуть бути як прості дерев'яні, так і ексклюзивні скляні
ручної роботи намистини.

9. БІСЕРНІ ПРИКРАСИ УКРАЇНИ
Прикраси зі скла були відомі і в Киівській Русі, населення якої дуже прихильно
ставилося до них. Майже до ХІ ст. такі прикраси були виготовлені руками чужоземних
майстрів, а не власних умільців. Не дивлячись на те, що давньоруська традиція
вироблення скла та його обробки виникла наприкінці Х ст., постачала свої вироби
Сирія. Найчастіше це були два типа намистин: посріблені чи позолочені – всередині
була розміщена срібна чи золота фольга відповідно; та намистини, вироблені з
кольорового скла. Вже тоді почав зустрічатись серед цих намистин бісер, але поки що
його виготовляли тільки в тих центрах склоробства, де були розвинені та вшановані
традиції. У V-XIII ст. багато скляної продукції приходила до Русі з Візантії, тому що
саме ця країна була дуже розвинена в склоробстві і заслужила звання лідера у цьому
виробництві.
В Х ст. вперше в Україні з’явились браслети, вони ще називались зап’ястя,
обручі, і складають окрему групу прикрас. Вони відразу набули широкого поширення
і до ХІ ст. стали дуже популярні серед поціновувачів скляних виробів. Носили їх на
рукав на голу шкірі або поверх рукава – на призбираному рукаві вони виглядали дуже
унікально та красиво. Колір ці браслети мали в залежності від місцевини: київські
майстри надавали перевагу бірюзовому або фіолетовому кольорам, Полоцьк обирав
синій, Рязань – синій та зелений, Новгород – коричневий, чорний, зелений кольори,
Смоленськ – червоно-коричневий та зелений.
У Київській Русі було чимало виробів з бісеру. Крім намиста, бісер
використовувався при декоруванні одягу, нашивався на головні убори.

10. Ще давньоруські часи поклали початок традиції
оздоблення окремими намистинами з перлів –
різноманітних культових речей та церковних тканин.
По прийнятті християнства Київська Русь стала,
подібно до Візантії, звідки ця звичка і прийшла,
прикрашати інтер’єри храмів дорогими тканинами,
шити дорогий та дуже розкішний літургійний одяг. З
того часу і стало звичним застосовувати по церквах тканини, ткані та гаптовані
золотом. За свідченнями писемних пам’яток, майстрині Русі інколи крім дорогих
ниток використовували ще й коштовне каміння або перли.
Вже у XIV-XVIII ст. серед козацтва та селянства почали формуватися основні
характерні для українського національного одягу риси. З цього часу і до ХХ ст.
національна культура здебільшого зосереджувалась та складалась по селах, де
атмосфера більше сприяла до зберігання та
продовження традицій. Тому коли кажуть про
національне вбрання українців, мається на увазі
передусім вбрання селян. Воно в будні дні та
святкові неодмінно було доповнене
різноманітними прикрасами. Історичні
документи, полотна малярів, світлини та
музейні експонати свідчать про те, прикраси зі
скла займали велике місце в одязі і складали цілі
комплекси оздоблення. Незаможні міщанки та
селянки дуже полюбляли прикрашати себе
намистами, каблучками, сережками –
недорогими ювелірними прикрасами, для
створення яких брали скляні коралики або
стрази. Ця група прикрас мала дуже популярні намиста – вони складались з
однокольорових скляних кораликів, які були схожі на коштовні матеріали: перли,
бірюзу, бурштин, смарагд, рубін, корал, гранат. Ці оздоби прикрашали святкове
убрання селянок України XIX – XX ст. Робилися вони з литих намистин промислового
виробництва, мали чорний, біло-молочний, зелений, блакитний, зелений, червоний,

11. жовтий, вишневий та інші кольори. Іноді вони застосовувалися разом зі справжніми
коралами.
Протягом ХІХ-ХХ ст. поряд з скляними
кораликами до намиста приєднується і бісер. Народне
вбрання набуває іншого звучання. В моду входять
«гирдани», «гардяники», «гердани», «голочки»,
«дробинки», «ланки», «лучки» та багато інших нових
назв та прикрас. Найдавніші з цих виробів зараз
зберігаються в художніх музеях, а походять з ХІХ ст. Ці
вироби зроблені на дуже високому рівні майстерності,
що дає підстави думати про існування народної традиції
прикрас з бісеру ще у XVIII ст.
Перша половина ХІХ – середина ХІХ ст. – бісерні оздоби в народному одязі
знаходять поширення в частині західних земель, а в кінці ХІХ ст. – подекуди в
північній та центральній частині Україні. Бісерні традиції захопили Західне Поділля,
Опілля, Підгір’я, Покуття, Гуцульщину, Лемківщину, Закарпаття – нижню частину,
Північну Буковину, Полісся, Волинь, Середнє Подніпров’я тощо.
До середини ХХ ст. значно зростає асортимент бісерних прикрас, розширюється
майстерність та естетичні принципи.
На заході України в селах бісер також застосовували
для вишивання одягу на свята. Ця традиція прийшла з
Європи. На початку ХХ ст. в народному мистецтві країн на
захід від України це рукоділля було дуже поширене,
наприклад, в Польщі, Словакії. З 1930-х рр. вишивка бісером
народного одягу особливо стала цікавою та використаною на
Буковині. Головні убори, натільний одяг, поясний та верхній,
взуття, шкіряні пояси.
В ХХ ст. художні вироби, зроблені з бісеру, ставали все більше популярними.
Виготовлення прикрас перестало бути тільки для індивідуального вжитку, подекуди
надбало характер прибуткового промислу. Прикладом може бути організація
народних майстерень в часи першої світової війни на Галичині Відділом
Всеросійського земського союзу. Метою була допомога біженцям, і в цих майстернях

12. серед інших видів мистецької продукції робились і прикраси з бісеру. Подальші часі
тільки укріпили розвиток бісерного промислу. Прийшли 1950-60-і роки, і багато
бісерної продукції виготовляли майстри: ґердани, пояси, силянки, гаманці-калитки,
торбинки тощо. Але від середини ХХ ст., на жаль, народне мистецтво виготовлення
художніх виробів з бісеру пішло донизу і перестало користуватися тим попитом, що
був раніше. Можливо, індустріалізація суспільного виробництва знецінила ручну
працю та придбані майстрами на протязі віків навички і вміння.
Нащастя, традиції створення автентичних прикрас починають відроджуватися і
все більше модниць доповнюють свої вбрання яскравими й колоритними прикрасами.

13. ТЕХНІКИ ПЛЕТІННЯ БІСЕРОМ
У перший рік навчання по програмі «Богема бісеру» діти вивчають небагато
технік плетіння бісером, але за цей період гуртківці починають чітко відчувати дріт та
бісер у руках, розуміти та складати схеми виготовлення тих чи інших виробів. Тож, на
початковому рівні гуртківці вивчають такі техніки бісероплетіння, як: паралельна,
петельна, техніка голчастого плетіння, техніка плетіння дугами та кругова
(французька) техніка.
Паралельна техніка плетіння найпопулярніша при виготовленні бісерних
виробів. Ця техніка отримала свою назву через спосіб, за допомогою якого
нанизується бісер (задіюються відразу обидва кінці основи). Також бажано мати схему
того виробу, який виготовлятиметься.
Поступово нанизуючи вказане в схемі вироба кількість бісеру,
необхідно пропускати всередині бусинок обидва кінці основи.
Стягуючи бісер до основи, необхідно нанизати наступні намистини, які
передбачені схемою. Уважно стежте за схемою, адже кількість бісеру
змінюється в залежності від того, який виріб плететься.
Паралельне бісероплетіння дозволить швидко отримати
потрібний продукт. Різноманітність відтінків бісеру дасть можливість
створювати прикраси або в одній колірній гамі, або наповнені безліччю відтінків і
напівтонів. Необхідно уважно підбирати основу для виробу і бісер відповідного
діаметру.
Петельна техніка плетіння дуже проста, але завдяки неї гуртківці навчаються
рівномірно скручувати дріт і відчувати міцність дроту, аби не відірвати
петельку, яку скручують. Також набувають навик усе скручувати в
одному напрямку, аби при поєднанні складових виробу петельки не
розпускалися.
Зазвичай петельну техніку плетіння використовують при створенні
листочків, тичинок, пелюсточок. Виплітається за схемою.
Для плетіння необхідно нанизати бісер, а потім, підганяючи
потрібну кількість бісерин формувати петельку й скручувати її. Далі, відступивши
місце, підігнати задану по схемі кількість бісеру, сформувати петельку й скрутити її. І
так продовжувати поки елемент за схемою не буде готовий.

14. Голчасту техніку плетіння частіше використовують для
виготовлення тичинок та гілочок.
Для засвоєння цієї техніки необхідно взяти відрізок дроту
набрати кількість бісерин, що вказана по схемі. Пальчиками
утримати крайню бісеринку, а кінець дроту продіти у п’ять бісерин
і затягнути.
Бісерна техніка плетіння дугами дуже проста і використовується для
виготовлення маленьких квіточок.
Для роботи необхідно нанизати бісер на дріт і поступово, підганяючи його
виплітати. Щоб створити першу дугу необхідно підігнати ту кількість бісеру, що
вказана у схемі і скрутити петельку. Друга дуга
робиться над першою. Тобто до створеної
петельки підганяється бісер і обводиться
навкруги першої дуги. Лишній бісер
відштовхнути а подвійну петельку закріпити скрутивши. Третя дуга робиться
аналогічно другої.
Кругова (французька) техніка дуже поширена при виготовленні флористичних
і не тільки виробів. Для її засвоєння потрібно потратити деякий час, але засвоївши цю
техніку приходить розуміння того, що з бісеру можна виготовити все, що наз оточує.
При круговому (французькою) плетінні в основі будь-якого листочка або пелюстки
знаходиться центральний
дротяний стрижень, основа
якого нанизується кілька
намистин, а знизу формується
робочий ніжка листочка або
пелюстки та робочий дріт із
нанизаним раніше бісером.
Далі вся робота складається у тому, що підганяється бісер, робочим дротом із бісером
вимірюється необхідна кількість бісеру до центральної вісі. Лишній бісер
відштовхується, а робочий дріт обводиться навкруги центральної вісі. Таким чином
виходить одне на півколо. Наступне на півколо робиться аналогічно. Кількість кіл, що
необхідні для виготовлення того чи іншого елементу виробу вказані в схемі.

15. Початковий рівень, перший рік навчання
НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
№
з/п
Розділ, тема
Кількість годин
теоретичних практичних усього
1. Вступ 2 - 2
2.
Знайомство з історією народного
бісероплетіння.
2 - 2
3.
Бісероплетіння на дроті. Техніка
паралельного плетіння
1 7 8
4. Петельна техніка плетіння 1 11 12
5. Техніка голчастого плетіння бісером 1 27 28
6. Техніка плетіння дугами 1 7 8
7.
Кругова (французька) техніка
плетіння бісером
1 31 32
8. Плетіння з пайеток 1 29 30
9. Екскурсії, конкурси, свята, виставки - 20 20
10. Підсумкове заняття 2 - 2
Разом 12 132 144
ЗМІСТ ПРОГРАМИ
1. Вступ (2 год.)
Мета та завдання гуртка. Ознайомлення з планом роботи на навчальний рік.
Правила поведінки в колективі. Організаційні питання. Ознайомлення учнів із
матеріалами, необхідними для бісероплетіння, інструментами для виконання робіт.
Санітарно-гігієнічні норми та правила безпеки праці на заняттях. Організація робочого
місця.
Демонстрація зразків виробів.
2. Знайомство з історією народного бісероплетіння (2 год.)
Виховна бесіда на тему «Народні символи України». Ознайомлення гуртківців з
історією розвитку бісерного рукоділля, видами виробів на дротяній основі.

16. Демонстрація учасникам гуртка зразків виробів, вироблених різними техніками
плетіння (паралельним плетінням, плетінням петельками, французькою технікою
плетіння).
3. Бісероплетіння на дроті. Техніка паралельного плетіння (8 год.)
Теоретична частина. Ознайомлення учнів з технікою паралельного плетіння
бісером на дроті. Навчання дітей розумінню схем.
Практична частина:
 виготовлення зразку;
 виготовлення квіточок простої форми;
 виготовлення прикрас складної форми (ящирка, грибочок та ін..).
4. Петельна техніка плетіння (12 год.)
Теоретична частина. Ознайомлення гуртківців з петельною технікою плетіння.
Ознайомлення учнів зі способом закріплення та оформлення виробу.
Практична частина:
 виготовлення зразку;
 створення дерева.
5. Техніка голчастого плетіння бісером (28 год.)
Теоретична частина. Ознайомлення гуртківців із принципом плетіння голчастою
технікою. Навчання учнів створенню схем цієї техніки бісероплетіння.
Практична частина:
 виготовлення зразку;
 створення ялинкової композиції.
6. Техніка плетіння дугами (8 год.)
Теоретична частина. Ознайомлення гуртківців з технікою плетіння дугами,
варіантами виробів, що можна виготовити за допомогою цієї техніки. Навчання учнів
розумінню схем.
Практична частина:
 виготовлення зразку;
 створення квітів для квітучого дерева.

17. 7. Кругова (французька) техніка плетіння (32 год.)
Теоретична частина. Ознайомлення гуртківців із особливостями французької
техніки плетіння. Навчання учнів термінам для розуміння й складання схем
виготовлення виробів.
Ознайомлення гуртківців зі способом формування керамічного стовбуру
декоративних дерев. Закінчення творчого проекту «Квітуче дерево».
Практична частина:
 виготовлення зразків гострого й округлого листочків;
 виготовлення листочків для квітучого дерева;
 формування керамічного стовбуру дерева.
8. Плетіння з палеток (30 год.)
Теоретична частина. Ознайомлення гуртківців зі способом плетіння махрових
декоративних рослин з бісеру й пайеток.
Практична частина:
 виготовлення зразків;
 створення бонсаю з керамічним стовбуром.
9. Екскурсії, конкурси, свята, виставки (20 год.)
Практична частина:
Підготовка та участь у виставках дитячих робіт з декоративно-ужиткового
мистецтва, присвячених Дню района, села та ін.
Підготовка та участь у шкільних, районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах-
виставках, фестивалях та ін. з декоративно-ужиткового мистецтва.
Виховна бесіда до Дня захисника України «Українські обереги».
Проведення бесіди до дня соборності України на тему «Тебе не можна не
любити…».
Організація екскурсій в музеї, на виставки творів народного мистецтва, зустрічі з
майстрами бісероплетіння.
10. Підсумкове заняття (2 год.)
Теоретична частина. Підведення підсумків роботи за рік.
Відзначення кращих гуртківців. Завдання на літо.

18. Майстер-клас з виготовлення ялинки
Мета: навчити гуртківців плетінню бісером петельною технікою.
Завдання занять: ознайомити учнів із петельною технікою плетіння, викликати
цікавість до творчості бісероплетіння, виховати дбайливе ставлення до інструменту й
матеріалів.
Необхідні матеріали (рис. 1):
 бісер зеленого кольору;
 дріт 0,33 (зеленого кольору);
 дріт товстий (мідний або алюмінієвий);
 нитка нейлонова коричневого кольору;
 супер-клей;
 гіпс;
 фарба бажаного кольору;
 вазочка;
 плоскогубці (кусачки).
ХІД РОБОТИ
І ЕТАП. ВИГОТОЛЕННЯ ГІЛОЧОК
Перш за все, для плетіння гілочок необхідно нанизати багато зеленого бісеру на
дріт 0,33 (рис. 2).
Назва петельної техніки бісерного плетінн походить від способу плетіння –
тобто плететься петельками. Відступивши від краю дроту робимо першу петельку з 11
бісеринок (рис. 3). Підштовхуємо 6 бісерин (рис. 4). Підштовхуємо 11 бісерин, з яких
робимо другу петельку (рис. 5). Далі, підштовхуємо 6 бісерин, а із наступних 11-ти
робимо третю петельку (рис. 6). Відступивши від третьої петельки 4 см, відтинаємо
заготовку для гілочки. Складаємо цей ланцюжок з трьох петельок навпіл і скручуємо
разом із проміжними бісеринами (рис. 7). Таким чином готова перша гілочка. Таких
гілочок нам потрібно 4 штуки всього. Далі гілочки збільшуються у довжині, тобто у
кількості петельок (рис. 8), але так само складаються навпіл (рис. 9), і скручуються із
проміжними бісеринами (рис. 10).
Для ялинки потрібно (рис. 11):
 гілочка з 3-ма петельками – 4 штуки;

19.  гілочка з 5-ма петельками – 4 штуки;
 гілочка з 7-ма петельками – 4 штуки;
 гілочка з 9-ма петельками – 4 штуки;
 гілочка з 11-ма петельками – 5 штук;
 гілочка з 13-ма петельками – 5 штук;
 гілочка з 15-ма петельками – 5 штук;
 гілочка з 17-ма петельками – 5 штук;
 гілочка з 19-ма петельками – 8 штук;
 гілочка з 21-ю петельками – 8 штук;
ІІ ЕТАП. ЗБІРКА ЯЛИНКИ
Для збірки ялинки знадобиться 3 відріза товстого дроту (приблизно 25см, 17 см,
10 см), нейлонова нитка. На краєчок найдовшого дроту, за допомогою нитки, кріпимо
гілочку з 3-ма петельками. Промотавши ниткою 5мм, на одному рівні, по черзі
кріпимо решту гілочок із 3-ма петельками. Далі, промотавши 8 – 10мм ниткою, на
одному рівні, по черзі крімо наступний шар гілочок (що мають 5 петельок). І так далі,
поступово примотуємо усі гілочки. Примотавши останній шар гілочок (з 21-ю
петелькою) промотуємо ниткою 1,5см і закріплюємо супер-клеєм. Той дріт, що
залишився необмотаний вигинаємо по різним сторонам – це будуть корінці дерева
(рис. 12), які закріпляться в гіпсі.
ІІІ ЕТАП. ЗАКРІПЛЕННЯ ДЕРЕВА
Для закріплення ялинки у вазочці необхідно замісити суміш із гіпсу та води.
Викласти суміш у вазочку й вснавити в неї ялинку. Коли гіпс застиг, фарбуємо його.
Після висихання фарби необхідно сформувати ялинку, тобто, починаючи з
найнижчого шару, гілочки опускаємо трохи донизу.
Ялинка готова!(рис. 13)

20. Майстер-клас з виготовлення
«Квітучого дерева»
Мета: формування і розвиток і учнів високої духовності, загальнолюдських
цінностей та художньо-естетичної культури.
Завдання занять: закріпити в учнів навичку петельного способу плетіння,
формувати навички плетіння французькою технікою.
Необхідні матеріали:
 бісер рожевого та червоного кольорів;
 стеклярус зеленого кольору;
 дріт 0,33 (зеленого та червоного кольорів);
 дріт товстий (мідний або алюмінієвий);
 нитка нейлонова коричневого кольору;
 клей ПВА;
 супер-клей;
 гіпс;
 фарба коричневого кольору;
 вазочка;
 плоскогубці (кусачки).
ХІД РОБОТИ
І ЕТАП. ВИГОТОВЛЕННЯ КВІТОЧОК ДЕРЕВА
Пригадуємо з дітками техніку бісерного плетіння дугами. На бобіну з дротом
нанизуємо багато рожевого бісеру. Квіточки дерева складаються з п’яти подвійних
петельок на одному дроті. Тобто, залишивши краєчок дроту (приблизно 5-7 см)
скручуємо першу петельку з п’яти бісеринок (рис. 1).
Далі робимо другий ряд над сформованою петелькою. У другий ряд беремо
бісеру стільки, скільки необхідно. Скручуємо трьома обертами. Відступивши 5 мм,
скручуємо другу внутрішню петельку (з п’яти бісеринок), а над нею формуємо другий
ряд. Так продовжуємо, поки стане 5 подвійних петельок. Кінці дроту скручуємо й
відтинаємо. Таких квіточок нам потрібно 10-15 штук.
Другим кроком цього етапу буде плетіння серцевинки квіточки (рис. 2). На
бобіну з дротом нанизуємо червоний бісер. Трьома обертами скручуємо петельку з

21. однією бісеринкою. Втримати одну бісеринкою двома пальчиками доволі складно,
тому можемо захватити її плоскогубцями. Другу петельку робимо тут же, не
відриваючи дроту. Тобто маємо отримати кущик з 4 – 6 бісеринок. Кількість
серцевинок повинна дорівнювати кількості квіточок.
Знайомство дітей із французькою технікою плетіння
Для початку необхідно нанизати стеклярус на дріт. На краєчку дроту робимо
вузлик. До нього підштовхуємо два стекляруси, відступаємо від них 6 – 8 мм,
фіксуємо дріт двома пальцями (щоб вузлик був зверху), тим самим дротом (що йде до
бобіни) оминаємо три пальці (це буде майбутня ніжка листочка) і захоплюємо цей дріт
двома пальцями, у яких уже є дріт. Міцно тримаємо два дроти і скручуємо в бік
великої петлі, поки вона не стане маленькою. Отримуємо конструкцію, що зображена
в схемі (рис. 3). Прямий дріт, на якому зараз два стекляруси, називається базовий ряд
(БР), дріт, що йде до бобіни, називається робочим дротом. Тепер ми будемо
працювати робочим дротом, підштовхуючи до БР бісер. По ходу плетіння листочка БР
завжди повинен бути прямим. Тож, підштовхуємо необхідну кількість стеклярусу до
БР, накладаємо робочий дріт на БР та обкручуємо навкруги, протягуючи трохи до
вузлика, у такий спосіб вийде гострий верх (ГВ) листочка. Далі знову підштовхуємо
необхідну кількість стеклярусу, накладаємо робочий ряд на БР та обкручуємо його,
але так, щоб ця дуга сходилася з початком попередньої, тоді в нас вийде круглий низ
(КН) листочка. І робимо ще дві дуги. Так листочок виплітається за схемою: БР
(базовий ряд) – 2б., КН (круглий низ), ГВ (гострий верх). По закінченні четвертої дуги
робочий дріт накручуємо на ніжку листочка та відтинаємо його. У нас вийшов ось
такий листочок (рис. 4).
Кількість листочків на 10 квіточок складає приблизно 70 – 100 штук (рис. 5).
Що більше буде листочків, то більшим і пишнішим вийде дерево.
ІІ ЕТАП. ФОРМУВАННЯ ГІЛОЧОК ДЕРЕВА
Для формування гілочок нам знадобляться: супер-клей, мідний дріт, нейлонова
нитка, листочки й квіточки (рис. 6).
На верхівку мідного дроту кріпимо квіточку за допомогою нейлонової нитки
(примотуємо за ніжку), додаючи згодом кілька листочків (рис. 7). Краплею супер-клею
фіксуємо ниткою і відтинаємо її.
З решти листочків формуємо гілочки, що складені з 2 – 3 листочків (рис. 8).

22. Далі поєднуємо по 2 – 3гілочки в більш великі (рис. 9).
Формуємо скелет майбутнього дерева. Робимо суміш з гіпсу і води. Гіпсуємо
(фіксуємо) дерево у вазочці (рис. 10).
Коли гіпс застигне, готуємо суміш для кори дерева. Для цього замішуємо гіпс і
клей ПВА. Зубочисткою накладаємо суміш на скелет, формуючи кору (рис. 11).
Залишаємо дерево застигати мінімум на ніч.
Фарбуємо кору (рис. 12).
Дерево готове! (рис. 13)

23. Додаток 1
Матеріали до майстер-класу з виготовлення
«Квітучого дерева»
Рис. 1 Рис. 2
Рис. 3
Рис. 4

24. Рис. 5 Рис. 6
Рис. 7 Рис. 3
Рис. 9

25. Рис. 10 Рис. 11 Рис. 12
Рис. 13

26. Додаток 2
Матеріали до майстер-класу з виготовлення ялинки
Рис. 1 Рис. 2
Рис. 3 Рис. 4
Рис. 5
Рис. 6

27. Рис. 7
Рис. 8
Рис. 9 Рис. 10
Рис. 11

28. Рис. 12
Рис. 13

29. Джерела
1. Дикт Донна ДеАнджелис. Цветы из бисера в вашем доме/Пер.с англ.. – М.:
«Мартин», 2007. – 128с.
2. Мордак О.О. Прикраси з бусин. Крок за кроком. – Х.: Книжный клуб. 2006.
3. Павх С. П. бісерне рукоділля. – Тернопіль-Харків: Вид-во «Ранок», 2009. – 112с.
– (Серія «Практикум»).
4. Minako Shimonagase. Bead flowers. – Oxford University Press, NY. 2005.
5. Fantasy Bead Trees. – Craft Course Publishers, 1978.
6. Francesca Ghidini, Gabriella Lucietto. Fleur en perles. La techniqueet l’art des
couleurs, 2004.
7. French Beaded Flowers I: A Guide for Beginners.
8. Perla dopo Perla. Anna Maso.
9. http://natalka.pp.ua/biseropletinnya-cikave-i-zaxoplive-tvorche-zanyattya
10.http://ladyfacts.ru/budinok/hobbi/34410-biser-istorija-i-suchasnist.html
11.http://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/bisernye-ukrashenija-ukrainy/
12.http://izbiserka.ru/texnika-parallelnogo-pleteniya-biserom/