День українського кіно – свято всіх причетних до створення вітчизняного кінематографа, а також його відданих поціновувачів. День встановлений згідно з Указом Президента від 12 січня 1996 р. щороку відзначається у другу суботу вересня. Цього року всі, хто причетні до створення українського кіно, святкують це свято 12 вересня. Пропонуємо з цієї нагоди коротко ознайомитися із історією кіно та найбільш популярними сучасними фільмами України.

1. ПРО УКРАЇНСЬКЕ
КІНО

2. День українського кіно –
свято всіх причетних до створення
вітчизняного кінематографа,
а також його відданих поціновувачів.
День встановлений згідно з
Указом Президента від 12 січня 1996
й щороку відзначається
у другу суботу вересня.
Цього року всі, хто причетні
до створення українського кіно,
святкують це свято 12 вересня.
Пропонуємо з цієї нагоди коротко
ознайомитися із історією кіно
та найбільш популярними
сучасними фільмами України.

3. Розвиток українського кіно розпочався ще 1893 року,
коли інженер Одеського університету Йосип Тимченко
(1852-1924) за два роки до братів Люм'єр розробив апарат
«кінескоп», придатний для кінознімання та кінопроєкції.
Власне він і вважається першим в історії кінооператором,
бо першим здійснив кінозйомки своїм апаратом:
зафіксував конференцію лікарів.
Також Йосип Тимченко зробив перші кінозйомки
кінних перегонів і в листопаді 1893 року в одеському
готелі "Франція" відбулася публічна демонстрація
двох кінофільмів, знятих "кінетоскопом" на Одеському
іподромі - "Вершник" та "Метальник списа".
Випробування пристрою було успішним,
проте Тимченко не запатентував свій винахід, а
невдовзі і зовсім його закинув.
Кіноапарат Тимченка

4. Паралельно з Тимченко в Харкові першими документальними фільмами
займався відомий фотохудожник Альфред Федецький (1857-1902).
30 вересня 1896 р. Федецький зняв фільм на 2 хвилини, що називався
"Перенесення чудотворної ікони Божої матері з Курязького монастиря в
харківський Покровський монастир".
Зафільмував він і найкращу в Європі козацьку кавалерію "Джигітування
козаків 1-го Оренбурзького козачого полку". Трохи згодом Альфред
Федецький зняв хронікальні фільми "Вид Харківського вокзалу в момент
відходу поїзда, з начальством на платформі"
та "Народне гуляння на Кінній площі в Харкові".
2 грудня 1896 р. у приміщенні Харківського оперного театру Федецький
провів перший в Україні публічний кіносеанс, на якому демонструвалися
2-3-хвилинні документальні сюжети. Він удосконалив кінознімальний апарат.
Згодом зарубіжні фірми погодилися купувати кінопродукцію Федецького,
але за умови анонімності автора. Це травмувало почуття професіонала,
тому Федецький зважився відкрити власний кінозал.
Він орендував приміщення, купив будочку з проектором
і починав демонструвати фільми.
На жаль, "добродії" підпалили приміщення з усіх боків: згорів проектор,
здиміли перші українські фільми.
Альфред Федецький більше не творив кіно, він повернувся до фотографії.

5. У Львові знайомство із кінематографом було
започатковано найпізніше із всіх міст України.
Першою локацією пов’язаною саме з кіно у Львові,
вважається вулиця Крива Липа.
Так, у вересні 1896 року у кав’ярні на Пасажі Гаусмана
(так на той час називалася вулиця Крива Липа)
розпочались перші кінопокази за допомогою апарату
«вітаскоп» - конструкції Томаса Альве Едісона.
Сеанси тривали майже місяць - з 13 вересня до 10 жовтня
1896 року - і були надзвичайно популярні.
Кіносеанси супроводжувала музика. Німі фільми
оживлялися «звучанням інструментальних
і вокальних творів з грамофону».
При цьому варто зауважити, що це були фільми із інших
міст: Париж, Берлін, Відень.
” Гранд-готель ” у Львові, що зокрема слугував
головним входом до пасажу Гаусмана, поч.XX ст.

6. Старий кінопроектор фірми «Пате»
Одним з піонерів українського
кінематографу був катеринославський
кінооператор і кінорежисер
Данило Сахненко (1875-1930).
1911 року в передмісті Катеринослава
(сьогодні – м.Дніпро) він зняв
повнометражний німий фільм «Запорізька
Січ», що вважається в Україні першим
ігровим фільмом національного
виробництва.
Картина розповідає про бойові подвиги
запорізьких козаків і кошового отамана Івана
Сірка, які захищали Україну від татар і турків у ХVII
столітті.
У сценах боїв брали участь близько 400 людей.
Кінострічка вважається загубленою.
У російських кіноархівах збереглися лише чотири
невеликих кадри.

7. Кіно дуже швидко розвивалось в Україні і вже на початку 1900-х рр.
розпочались повноцінні зйомки кінофільмів.
В основі перших українських повнометражних фільмів - сценарії за
національною загальновідомою драматургією, тобто такий матеріал, який
був відомий кожному. Тому перші українські фільми 1900-х рр.: «Наталка-
Полтавка» та «Москаль-чарівник» І. Котляревського, «Наймичка» Т.
Шевченка. У цих фільмах знімалися корифеї української театральної сцени
Марія Заньковецька (1854-1934) та Микола Садовський (1856-1933).
Вони всіляко підтримували його розвиток. Зокрема, писали сценарії для
нових фільмів.
Також М. Заньковецька та М. Садовський
підготували перший історичний фільм –
«Богдан Хмельницький»
за романом Михайла Старицького.

8. Ще одна окрема сторінка в історії українського кіно - це так зване «велике німе». Створення і
поширення жанру німого кінематографу пов’язане з ім’ям полтавчанки великої актриси
Віри Холодної (1893-1919), яка багато працювала на Одеській кіностудії.
У 1914 р. Віра зіграла свою першу - епізодичну - роль у кіно. А наступного року, після виходу
фільму Євгена Бауера "Пісня торжествуючої любові", стала надзвичайно популярною.
Наступні ролі звели її в ранг "королеви екрану", суперзірки німого кіно.
За чотири з гаком роки кінематографічного життя Віра Холодна знялася приблизно
в 50 картинах, переважна більшість яких не збереглася.
Проте, події Першої світової війни, а згодом радянська влада
цілком зруйнували український національний кінематограф.
Адже кіно, як масовий, але незалежний вид мистецтва був
небезпечний для влади, тому що мав великий вплив на велику
кількість глядачів одразу. Тому не дивно, що з 40-х рр. ХХст.
вже СРСР використовувало кінематограф як засіб радянської
пропаганди.

9. З 1919 р. в Радянській Україні починається тотальне одержавлення кіно.
1922 року було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ),
якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства,
а 1928 року ввести в дію київську кінофабрику
(майбутню Київську кіностудію ім. О. Довженка) —
одну з найбільших та найсучасніших на той час у світі.

10. Українське ігрове кіно 1920-х намагалося поєднати революційну тематику
з традиційною для попереднього періоду мелодрамою та пригодницькими жанрами
(«Укразія» Петра Чардиніна; «Сумка дипкур'єра»,
«Ягідка кохання» Олександра Довженка).
У цей час в Україні з'явилися також екранізації класичних творів
національної літератури — «Тарас Трясило», «Микола Джеря»,
«Борислав сміється».

11. Фільм неодноразово ставав об'єктом цитування.
Сцена розстрілу на сходах, зокрема кадр з коляскою, була відображена в
десятках інших фільмів. Саме після цього головні одеські сходи стали
всесвітньо відомі і отримали назву Потьомкінських .
У 1926 році Американська кіноакадемія визнала фільм кращим.
У тому ж році "Броненосець "Потьомкін" отримав приз
на Всесвітній виставці в Парижі.
У 1958 році за результатами міжнародного опитування кінокритиків в
Брюсселі він увійшов до числа 12 найкращих фільмів усіх часів і народів.
У 1978 році він став першим серед ста кращих фільмів
за опитуванням кінознавців світу.
В Одесі проходили зйомки багатьох фільмів, що ставили
московські кінорежисери.
18 січня 1926 року на екрани вийшов німий чорно-білий
художній фільм Сергія Ейзенштейна "Броненосець
"Потьомкін", який згодом здійснив величезний вплив на
весь світовий кінематограф і став візитівкою Одеси.
Сценарій, за яким знімався фільм, заснований на
реальних подіях, що відбулися в червні 1905 року, коли
на броненосці "Князь Потьомкін Таврійський" команда
підняла повстання і захопила корабель.

12. Наприкінці 1920-х рр. в
українському кінематографі дедалі
гучніше почала заявляти про себе
нова модерністська течія.
Неторовані шляхи долав у кіно
самобутній режисер і сценарист,
відомий скульптор
Іван Кавалерідзе (1887-1978)
(«Злива», «Перекоп»).
Обкладинка журналу "Кіно",
1929 рік
Особливу роль у становленні українського кіномистецтва
відіграли фільми Олександра Довженка (1894-1956)
«Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930).
Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до
світового рівня. Стилістика, створена Довженком,
поклала початок напряму, який визначають як
«українське поетичне кіно».

13. У 1930 р. в Україні з'являється перший звуковий фільм –
документальна стрічка Дзиги Вертова (1895-1954) «Ентузіязм (Симфонія Донбасу)».
Знятий метром світового кіноавангарду Дзиґою Вертовим, він був першим кінотвором,
в якому реальні промислові та буденні звуки слугували створенню музичного образу,
а не лише ілюстрації візуального ряду.
Присвячений першому п'ятирічному плану,
фільм оспівує індустріалізацію, колективізацію,
пропагує боротьбу з неписьменністю та релігією.
«Ентузіязм» було знято в рік початку згортання
програми українізації, ознаки якої на Донбасі
ще рясно фіксує камера.
Випущений на екрани 2 квітня 1931 року,
фільм невдовзі було вилучено з прокату й забуто.
Його було перевідкрито лише в 1960-х роках.
А відреставровано фільм на базі
Національної кіностудії художніх фільмів ім.О. Довженка
на замовлення Державного агентства України з питань кіно в 2011 році.
„Я ніколи не міг уявити, що ці індустріальні звуки можна організувати так, аби
вони здавалися прекрасними. Я вважаю «Ентузіязм» однією з найбільш
хвилюючих симфоній, які я коли-небудь чув. Містер Дзига Вертов – музикант.
Професори мають учитись у нього, а не сперечатися з ним“, - Чарлі Чаплін

14. Кіновиробництво України
часів Другої світової війни,
частково евакуйоване на схід,
було переважно підпорядковане
ідеологічним завданням воєнної доби.
Але в цей час були зняті і справжні кіношедеври.
До них можна віднести фільм
«Райдуга» Марка Донського (1901-1981)
за сценарієм Ванди Василевської,
який з надзвичайною художньою силою
передає трагедію окупованого
нацистами українського села.
Фільм здобув низку міжнародних нагород,
але так і не отримав «Оскар»

15. Кіноповість «Україна в огні» - про невимовні
страждання українців від фашистів у роки Другої
світової війни та сумні “здобутки” довоєнного
більшовицького панування – Олександр Довженко
почав писати на початку війни. Швидко написав,
зняв фільм, сподіваючись на визнання та вдячність.
Але сталося навпаки…
Спочатку Сталін сприйняв цю роботу схвально, але
потім було піддано розгромній критиці, а автора —
шельмуванню. Фільм взагалі не вийшов на екрани
(досі єдиний примірник його знаходиться в архівах
московського держфільмофонду), а повість уперше
опублікували вже після смерті письменника.
Однією з причин цього було те, що у сценарії нічого
не було сказано про вирішальну роль Сталіна у
перемозі над ворогом.
Крім того, у фільмах воєнних років за вказівкою
«вождя» пропагувалася ідея швидкої
та легкої перемоги над фашизмом.

16. У часи політичної «відлиги» другої половини 1950-х — початку 1960-х років стрімко зростає
українська кінопродукція. Так, режисер Віктор Івченко (1912-1972) здійснив першу
екранізацію однойменного твору Тараса Шевченка «Назар Стодоля» (1954), зняв фільм за
драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня» (1961), а у 1960 році – україномовну стрічку
«Іванна», про трагічну долю молодої дівчини. Варто зазначити, що митець був учителем
найвідоміших у ті часи талановитих українських акторів – Івана Миколайчука, Раїси
Недашківської, Броніслава Брондукова.

17. Український кінематограф 1960-1970-х років представлений іменами світової ваги:
це режисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко,
актори Іван Миколайчук, Гнат Юра, Костянтин Степанков, Микола Гринько,
Богдан Ступка.

18. У цей час з'являються стрічки, які поклали
початок унікальному феномену «українського
поетичного кіно»:
«Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка (1965);
«Камінний хрест» Леоніда Осики (1968),
«Вірність» Петра Тодоровського (1965).
Стрiчка Кіри Муратової «Довгі проводи» (1971)
опинилася під забороною.
Драматична доля також спіткала фільми
Юрія Іллєнка «Вечір на Івана Купала» (1968)
та «Білий птах з чорною ознакою» (1971),
який тріумфально отримав Золотий приз
Міжнародного Московського фестивалю.

19. Згодом естетика
українського поетичного кіно
стимулювала режисерський дебют
актора Івана Миколайчука (1941-1984)
(«Вавилон XX», 1979;
«Така пізня, така тепла осінь» 1981)

20. У рамках «українського поетичного кіно»
у 1964 році з’являється легендарна стрічка
Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».
Цей фільм сколихнув весь світ! Знятий без мільйонних
бюджетів та масштабних декорацій він увійшов
у скарбницю світового кіномистецтва.
Стрічку, зняту у Карпатах, було нагороджено на
багатьох світових кінофестивалях.
В Аргентині, в Італії, у Греції творці фільму отримали
почесні відзнаки. А відомий сербський режисер
Емір Кустуріца назвав "Тіні забутих предків"
найкращою картиною знятою у світі.
На Заході фільм виходив під назвою "Вогняні коні".
"Тіні забутих предків" — екранізація однойменної
повісті Михайла Коцюбинського, присвячена сторіччю
від дня народження письменника.
Для участі в окремих епізодах і сценах кінофільму
Сергій Параджанов запросив кілька десятків гуцулів.
А виконавцями головних ролей стали Лариса
Кадочнікова (Марічка) та Іван Миколайчук (Іван)

21. Сучасний кінематограф робить акцент на новому для українського телебачення жанрі – телесеріалі.
Дебютував у цьому жанрі серіал «Роксолана» режисера Бориса Небієрідзе (1942-2008),
який вийшов на екрани у 1998 році.
Головну роль зіграла улюблениця публіки Ольга Сумська (1966),
яка майстерно розкрила перед глядачем
сторінки правдивої української історії,
замовчуваної та спотвореної свого часу радянськими істориками.
Це був один із найперших серіалів,
знятих українською мовою в роки незалежності.

22. 2000-й рік прославив українських акторів, які представили
свій талант у закордонних кінофільмах. Надзвичайною подією
для українців був вихід історичного фільму польського
режисера Єжи Гофмана «Вогнем і мечем». В ньому засяяв
своєю геніальністю славетний актор Богдан Ступка (1941-2012),
який зіграв роль гетьмана Богдана Хмельницького і відтоді
став головним гетьманом українського екрану.
Йому належать також ролі
в історичному серіалі «Чорна рада»
Миколи Засєєва-Руденка (2000)
та фільмі Юрія Іллєнка
«Молитва за гетьмана Мазепу» (2001).
Актор зіграв більш ніж у 114 художніх
стрічках, озвучив до семи анімаційних
фільмів, одержав більше
36-ти різноманітних нагород,
а також був художнім керівником
театру імені І. Франка.

23. Після 2004 р. знято кілька фільмів про «помаранчеву революцію».
Її добу було висвітлено у кількох кінострічках, зокрема:
«Помаранчеве небо» (2006, режисер Олександр Кірієнко –
режисер восьми сучасних кінофільмів, сценарист, продюсер),
«Прорвемось!» (2006, режисер Іван Кравчишин),
«Orangelove» (2006, Алан Бадоєв).

24. У 2006 році відбулася також прем’єра
першого українського трилеру «Штольня»
(продюсер та оператор Олексій Хорошко,
режисер Любомир Кобильчук).
У фільмі актори розмовляють рідною мовою,
в кадрі з’являється українська картинка.
За сюжетом, група простих студентів-археологів
під час відпрацювання виявляє занедбану штольню.
Цікавість підштовхує їх проникнути всередину,
де головні герої залишаються один на один
зі смертельними пригодами, загадками і темрявою.

25. Сучасне українське кіно — воно різножанрова.
І режисери не соромляться зачіпати в своїх стрічках найрізноманітніші теми.
Прикладом цього є фільм «Поводир» 2013 року (режисер - Олесь Санін) -
пронизлива історія про подорож сліпого кобзаря і його маленького
поводиря, американського хлопчика Пітера, по засніженій Радянській
України в 30-х роках ХХ ст.
Прем’єра фільму «Поводир»
наочно продемонструвала,
що вітчизняна кіноіндустрія впевнено
піднімається до голлівудського рівня,
але відзначається не тільки професіоналізмом,
а й душевністю, якої часом так не вистачає
всесвітньо відомим кінострічкам.

26. У кастингу фільму взяли участь визнані українські
актори — Стас Боклан та Олександр Кобзар.
Свій талант драматичної актриси продемонструвала
співачка Джамала, яка зіграла актрису
легендарного театру «Березіль».
Маленьким поводирем став американець
українського походження Антон-Святослав Грін,
а його загиблого батька, американського комуніста
зіграв голлівудський актор Джефф Баррелл.

27. «Кіборги» — так вся Україна називала захисників Донецького аеропорту восени 2014 року за їх незламність.
Саме такими монолітними і правдивими вийшли герої фільму Ахтема Сеітаблаєва.
Вони відчайдушно воюють і демонстративно не бажають залишати небезпечний район фронту.
Хоч вони всі різні. Комбат Серпень (В’ячеслав Довженко) – вчитель історії,
має маленьку донечку і дуже любить наспівувати мотив «Гуцулки Ксені».
Ось молодий хлопець, який подався на війну мститись за загиблого однокласника.
Ось Старий із Моршина (Віктор Жданов), чий син також воює.
Ахтем Сеїтаблаєв: "Кіборги" - це не бойовик. По жанру це військова драма,
але кіно не про війну, а про мир, який народжується у війні. Тому так багато
розмов між героями про те, яку країну вони захищають і в якій хочуть жити".
Ось Субота (Андрій Ісаєнко), кремезний, але добродушний
і веселий 30-річний чоловік, який під час обстрілу
прийматиме пологи в кішки.
Ось Мажор (Макар Тихомиров), син заможних батьків, який
утік сюди, не поїхавши на міжнародний музичний конкурс…
Ці персонажі постають перед глядачем яскравими
і зрозумілими. Одні говорять українською, інші - суржиком,
треті - російською.
Прем'єра кінокартини в Україні відбулась 6 грудня 2017 року
— в День Збройних сил України.

28. Трагічні події на Донбасі не могли не турбувати всю
Україну.
Багато людей у всьому світі заговорили про війну,
про її жорстокість і марність, переглянувши кінороботи
українських режисерів, присвячені цій болючій темі.
Стрічка «Іловайськ. Батальйон Донбас» -
український повнометражний художній фільм
режисера Івана Тимченка про розстріл українських
військ армією РФ в Іловайському котлі.
Головним героєм став живий учасник тих подій,
ветеран АТО Тарас Костанчук.
Це реальна історія того, як він з важким пораненням
голови та його поранений у ногу побратим «Квентін»
переховувались в окупованому Іловайську й виходили
до своїх.
Крім того, в фільмі знялось 50 добровольців з
батальйону «Донбас», яким вдалося вижити у пастці,
влаштованій російськими військовими в начебто
«зеленому коридорі».
Фільм вийшов в український широкий прокат 29 серпня
2019 року.

29. Фільм «Донбас» Сергія Лозниці показує іншу
сторону життя в зоні АТО.
Прем’єра картини відбулася 9 травня 2018 року
на міжнародному Каннському кінофестивалі
в програмі «Особливий погляд».
Це ланцюжок з 13 перетікаючих з одного в інший
епізодів, що відбулися на Сході України,
і розповідають про те, що твориться в умах
і серцях мирних і не дуже жителів
окупованих територій.
За основу сценарію Лозниця взяв документальні
матеріали з аматорських роликів на YouTube,
зняті на території підконтрольної
самопроголошеної республіки.
Режисер описує свій фільм як військову
трагікомедію, засновану на документальних
матеріалах.

30. Кіноіндустрія останніх років не обмежувалась лише
серйозними фільмами на історичні або військові теми.
Прем’єри «легких» комедій і невибагливих мелодрам
відбулися одна за одною протягом 2017-2019 років:
«Скажене весілля», «Я, ти, він, вона», інші.
Кіноновинки продовжили цікаву традицію — задіяти
в зйомках «повного метра» не професійних акторів,
а телеведучих - Сергія Притулу, Юрія Горбунова
і співаків - Надію Дорофєєву, Ольгу Полякову,
Дзідьзо, Валерія Харчишина.
Варто відзначити іскрометний гумор,
хитро переплетені сюжетні лінії,
відмінно прописані характери персонажів.
Важливий показник якості —
масові перегляди.
Останні комедії красномовно підтвердили,
що українські режисери продовжують
освоювати нові горизонти і виходити на новий рівень.

31. Український кінематограф минулих років
і сьогодення багатий на яскраві і талановиті картини,
які підкорили як український, так і світовий кінопростір.