2.  Поняття про форми організації педагогічного
процесу.
 Оргформа як засіб керування виховними
відносинами.
 Класифікація форм організації, педагогічного
процесу в ПТНЗ.
 Характеристика формоутворення в педагогіці.
 Діалектика розвитку форм організації
педагогічного процесу.
 Вибір оргформ навчальної й позанавчальної
діяльності учнів.

3.  Поняття форми прийшло в педагогіку з філософії. Раніше
ми говорили, що з філософії взяті поняття мети, принципів
змісту й методів. Традиційне філософське поняття про
форму полягає у визначенні її як структури якого-небудь
змісту. Форма розглядається як спосіб вираження змісту,
як засіб його вистави, а отже, як його носій. Спосіб
вираження змісту полягає в структуруванні змісту якогось
предмета, явища. Такої точки зору дотримується вчений
Н.І. Кондаків: «Форма — це внутрішня структура, будова,
зв'язок і спосіб взаємодії частин і елементів предмета і
явища»

4.  Приблизно таке ж визначення ми зустрічаємо в інших
словниках : форма - це іманентна, тобто внутрішньо
природно властива структура чого-небудь невіддільна від
об'єкта, що й не володіє самостійністю. Цікаво ще одне
визначення форми як зовнішнього вираження змісту,
пристосованого для додання чому-небудь певних обрисів,
як сукупності приймань і засобів. Коли філософи дають
визначення конкретних форм, наприклад форми
держави, форми правління, то вони в ці визначення крім
змісту, сукупності приймань і засобів уводять ще й мета, і
принципи організації.

5.  Цікаві визначення, чи не так? По суті, виходить, що у форму
входять і мети, і принципи, і зміст, і приймання, і засобу.
Переведемо це на мову педагогіки. У педагогічному
процесі всі ці компоненти є, а форма, отже, має
властивість усі їх поєднувати й надавати їм певний вид.
 Звідси випливає, що форма — це спосіб організації
педагогічного процесу, спосіб його існування.
 Форма — новий щабель педагогічного процесу, на якій він
чітко виражений, укладений, логічно завершений.

6.  Педагогічною теорією й практикою вироблена безліч
форм, з багатьма з яких знайомий кожний студент. В
школі й ПТНЗ — це насамперед урок. Підраховане, що
кожний учень за весь час навчання відвідує більш 10 тисяч
уроків. Знайомі й такі форми, як консультація, іспит,
екскурсія, додаткові заняття.
 Зародження будь-якої педагогічної форми починається
тоді, коли знайдена відповідна діяльність по досягненню
мети. Вивчення історії питання показало, що практично всі
назви форм організації педагогічного процесу мають
дієслівне, тобто діюче походження. Діяльна сутність форм
безсумнівна. Так, бесіда відбулася від дії «розмовляти»,
дискусія — від «дискутувати» і т.д. От чому нерідко форми
організації педагогічного процесу називають формами
діяльності.

8.  У практиці можна зустріти ототожнення понять
«оргформа» і «захід». Особливо це стосується форм
організації позанавчальної виховної роботи. Поняття «захід»
складається із двох: «захід» (мірка, міряти) і «ухвалювати»
(прийняти, почати). Споконвічний зміст заходу й полягав у
тому, що воно позначало дозування (захід, норму) впливів
на людину, захід, застосовувану для досягнення мети, що
сходить до розуміння форми. Це пізніше «захід» одержало
негативний значеннєвий відтінок, як дія формальна, що
проводиться без зацікавленості й користі.

9.  Продовжимо розглядати форми організації педагогічного процесу, але вже з
позицій їх основних функцій стосовно учня. Форма, як ми бачили, через мету, зміст,
методи як би програмує організацію виховних відносин. Вона визначає, для чого їх
треба організовувати, кого утягнути, з яким змістом здійснити, якими методами
реалізувати. Зі змістом, який можна одержати, беручи участь у формі, цілком
можна ознайомитися й поза неї. Хіба, наприклад, про Велику Вітчизняну війну
можна довідатися тільки на уроці? Але у формі відбувається більша й
цілеспрямована концентрація наукового змісту, у засвоєння якого учні утягуються за
допомогою методів, приймань і засобів.

10. У формі інтегрується те, що частіше учні могли довідатися будинки, на вулиці, з літератури, засобів
масової інформації, від друзів і т.д. Але вся ця інформація розтягнута в часі, стихійна, а часом і
випадкова, без інтерпретації, а часом і з перекрученим ненауковим тлумаченням. У формі ж
протягом короткого часу учні одержують так багато інформації, що встигають сформувати в себе
навіть складні вміння, що в повсякденному житті вони робили б довго й без гарантії якості й
доцільності.

11.  У житті є суперечки, змагання, заохочення, покарання,
розповіді, переконання і т.д. Педагогіка в оргформі як би
«збирає» кращі педагогічно доцільні елементи, концентрує
їх, спонукуючи учнів до дій у заданому напрямку й з певною
швидкістю. Роблять вони це більш активно й більш
продуктивно під керівництвом педагога. Так і мабуть, тому
що саме в цьому полягає управлінська функція педагогічної
форми. Згадаємо, що виховання в цілому розуміється як
керування розвитком особистості учня. Цю функцію воно
виконує через форму організації педагогічного процесу.

12. Таблиця 3
Структурна модель оргформи педагогічного процесу
Такий аналіз оргформи через виховні відносини допоможе конкретно побачити:
 ступінь активності (ініціативності) кожного учасника й характер її прояву;
 співвідношення формалізованих, заздалегідь запрограмованих відносин і вільно
виникаючих;
 дозування дій учасників педпроцесу, зміст і методи дій;
 рівень інтенсивності виникаючих відносин;
 тривалість дій кожного учасника;
 наявність зв'язків взаємодії і їх характер.
Хід
педпроцесу з
урахуванням
часу
Дії учнів Дії педагога Дії інших
учасників
педпроцесу

13.  Аналіз, проведений згідно із запропонованою схемою,
виконує роль діагностичного методу форми. За
допомогою його можна досить докладно
охарактеризувати виховні відносини, для яких і
використовується та або інша форма. Продіагностувавши
форму, можна при необхідності відкоригувати її
компоненти і їх взаємодія, а можна замінити її іншої. У
цьому плані форма й буде виконувати роль заходу, тобто
роль вжитого заходу виховання. Властиво, дотик до
особистості починається з оргформи, із включення учнів,
підготовку й проведення заходу.

14.  На сьогоднішній день налічується понад тисячу різноманітних
форм організації педагогічного процесу в школі й ПТНЗ.
Природно, що викладачеві й майстрові важко їх засвоїти.
 Отже, мова йтиме про масу оргформ як форм виховної й
освітньої діяльності учнів і педагогів, про їхні характеристики й
побудованих на цій основі класифікаторах.
 Почнемо із класифікації форм по складності. Уся маса нині
існуючих і знову виникаючих форм на цій підставі може бути
поділена на прості, складові й комплексні форми.

15.  Бесіда
 Екскурсія
 Вікторина
 Іспит
 Диспут
 «бій» ерудитів
 Виставка
 Концерт
 Лінійка
 додаткові заняття
 Залік
 Консультація
 лекція
 Культпохід
 шаховий турнір
 випуск газети
 зустрічі із цікавими людьми

16.  урок
 бал
 вечір відпочинку
 Урочистий вечір
 Недільник
 суботник
 усний журнал
 конференція
 багаття
 КВК
 маніфестація
 мітинг
 масовка
 політінформація
 збори
 рейд і ін.

17.  Отже, ми підрозділили всі форми організації педагогічного процесу
по ступеню складності, по напрямках змісту, по історичній
приналежності, по походження, по характеру діяльності, по
масштабності. Можна було б це зробити ще й на інших логічних
підставах. Але справа в тому, що ділимо по цих групах ми фактично
ті самі форми, той самий їх арсенал. Кожна форма проходить усі
градації й попадає у свою підгрупу. І в цьому вся справа.
Класифікатори дані, щоб повніше охарактеризувати ту або іншу
форму. Наприклад, урок. По ступеню складності він ставиться до
складових, по напрямках змісту — до комплексних форм, по
походженню — до форм навчальної роботи, по характеру діяльності
учнів — до індивідуалізованих або формам взаємодії. Через
класифікатори фактично визначаються педагогічні можливості тієї
або іншої форми. Це дозволяє до їхнього використання підходити
більш гнучко, маючи цілісний характерологічний погляд на кожну з
них.

18.  Ми вже говорили, що педагогічний процес по своїй структурі
закінчується створенням форми, тобто формоутворенням на базі
всіх інших компонентів. Процес формоутворення — діяльність на
вибір, дозуванню й приведенню у відповідність і цілісне логічно
завершене єдність усіх компонентів педагогічного процесу з метою
додання йому особливої організації.

19.  Форми організації педагогічного процесу перебувають у складних
відносинах з іншими компонентами. На практиці педагоги часто
зустрічаються із цим.
 Насамперед слід зупинитися на питанні співвідношення форми й змісту.
У педагогіці зміст виховання й навчання має самостійний статус,
формується окремо. Зміст як частина досвіду поколінь відбирається,
обробляється й фінансується у формі навчальних планів, програм і
підручників. Але ці форми не мають нічого загального з формами
організації педагогічного процесу. Оргформа використовує зміст
цілком, піддаючи його подальшій обробці й роблячи його доступним
конкретним учнем. Таким чином, педагогічна форма діяльності теж
самостійна й може використовуватися для будь-якого змісту.
 Зміст і форма в кожному конкретному випадку повинні перебувати в
повній відповідності і єдності. Так, познайомити учнів ПТНЗ повніше й
наочніше із сучасним виробництвом краще через екскурсію. Саме
екскурсія здатна більш предметно, різнобічно й у порівняно короткий
термін скласти загальне уявлення про виробництво. У свою чергу, чим
більше довідаються хлопці про сучасне виробництво, побачать під час
відвідування, тем багатше їх враження від екскурсії як форми діяльності.

20.  Вибір оргформ для виховної й навчальної роботи фактично завершує
формування педагогічного процесу в певному тимчасовий інтервалі його
проведення. З таких форм — локальних пед. процесів — і полягає виховання й
навчання. Більші й малі форми становлять систему виховання й утвору учнів.
От чому так важливий вибір: від нього залежить успішний розвиток учнів.

21. Фактори, які враховуються як задані суспільством, державою, потребами життя. До них
ставляться:
 соціальне замовлення, розроблений у найрізноманітніших документах;
 основні пріоритетні напрямки виховання молоді, і насамперед майбутніх робітників;
 традиції святкування суспільно значимих подій, які прийнято називати датами
«червоного календаря» (це не тільки революційні події, але й інші свята, відмічувані в
наших календарях червоним кольором, як дні, вільні від роботи);
 плани області, міста, району, що передбачають залучення училища, навчальних
груп або окремих учнів у діяльність більш широкого діапазону.
 Нарешті, при виборі форм керуються традиціями групи й училища, збігом
сприятливих обставин, стилем роботи колективу.