2. 1. Педагогічні методи: загальні
положення.
2. Система педагогічних
методів.
3. Характеристика методів
виховання.
4. Вибір методів виховання
майбутніх робітників.
Зміст
3. 1. Педагогічні методи: загальні положення
Методи виховання — це взаємозалежні й
взаємообумовлені практичні дії педагога й учнів, спрямовані
на організацію пізнавальної діяльності по
передачі, прийманні й переробці змісту виховання, що
сприяють розвитку як учнів, так і педагогів.
4. • дієвість і конструктивність, тобто
здатність методу практично що-
небудь перетворювати;
• бінарність, тобто взаємозв'язок і
взаємозалежність дій педагога й
учнів;
• спрямованість, тобто здатність
забезпечувати рух педагогічного
процесу й індивідуальний розвиток
його учасників;
• регулятивність (оскільки методи є
приписання до певної діяльності, то
вони коректують, упорядковують дії
по передачі й засвоєнню змісту).
5. Є приймання навчання й самовиховання і є приймання
викладання, виховання як приймання педагогічного впливу
6. Педагогічні методи — обов'язкові компоненти
педагогічного процесу, де й ким би він не проводився. Якщо
мета й принципи визначають спрямованість педагогічного
процесу, зміст — його «матеріальну» основу, то методи — це
інструмент функціонування, практичної дії.
7. Яке ж призначення педагогічного методу?
- По-перше, з його допомогою міняється вихідна свідомість учня:
він здобуває нові знання й уміння.
- По-друге, міняється поведінка: учень і педагог діють як би в рамках
методу, регулюючи взаємодію.
- По-третє, за допомогою методу міняються відносини учнів друг до
друга, до педагога, до предметів діяльності, до середовища.
А все це значить, що педагогічний
метод як би охоплює особистість у
цілому, може впливати на будь-які її
сторони.
8. Методів виховання надзвичайно багато. По
скромних підрахунках їх не менше 400 — 500.
Як показали дослідження, на практиці
застосовується не більш 5 — 7% від наявних і
можливих методів.
У той же час педагоги усвідомлюють значимість і
необхідність застосування набагато більшого числа методів.
9. Класифікація — операція, що забезпечує
систематизацію, упорядкування об'єктів. Суть її в
поділі всієї суми методів на основі єдиної логічної
підстави на супідрядні класи, розділи, групи.
Наявні методи були поділені на
три основні групи:
•формування свідомості
особистості;
•організації діяльності
особистості;
•стимулювання особистості й
діяльності.
10. Методи можна розділити на групи:
1) по джерелах передачі інформації
- словесні;
- наочні;
- практичні
2) по педагогічних завданнях
- методи придбання знань,
- методи формування навичок і вмінь,
- методи застосування отриманих
знань, - методи творчої діяльності,
- методи закріплення
знань, навичок, умінь і методи їх
перевірки,
- методи організації й зімкнення
навчально-виробничого колективу,
- методи формування переконань і ін.
11. Об'єкти впливу
№
п/п
Ступінь продуктивності Свідомість Поведінка (діяльність) Почуття
(стимулюв.)
1 Ілюстративний 1 2 3
2 Продуктивний 4 5 6
3 Проблемний 7 8 9
4 Частково-Пошуковий 10 11 12
5 Дослідницький 13 14 15
Класифікатор методів виховання
12. Методи формування свідомості учня — найбільш
представницька група. Призначення вхідних сюди методів —
передавати інформацію, тобто зміст виховання як досвід поколінь.
Свідомість як знання й розуміння — це основа світогляду, основа
поведінки й відносин.
13. • пояснювально-ілюстративні, методи формування
свідомості:
розповідь, показ, пояснення, доповідь, виразне
читання, інструктаж, роз'яснення, ілюстрація й ін.;
• репродуктивні методи формування свідомості:
лекція, приклад, демонстрація, алгоритмічне
приписання, програмовані завдання і т.д.;
• проблемні методи формування свідомості:
бесіда, проблемна лекція, проблемні
ситуації, переконання, диспут, доказ, класифікація, систем
атизація, узагальнення й ін.;
• частково-пошукові методи формування свідомості:
диспут, аргументація, спостереження, самостійна
робота, пошук додаткових фактів і т.д.;
• дослідницькі методи формування свідомості:
дослідницькі
завдання, моделювання, спостереження, самостійна
Відповідні приклади:
14. Методи формування діяльності й поведінки учня — це
практичні методи. Вони опираються на концепцію розуміння
людину як суб'єкта праці, а також на всі види діяльності, у тому
числі пізнання й спілкування.
Приведемо відповідні приклади по кожній
підгрупі, використовуючи ту ж логіку:
• пояснювально-ілюстративні методи формування діяльності й поведінки:
інструктаж, суспільна думка;
• репродуктивні методи формування діяльності: включення в
діяльність, вимогу, доручення, примус, самообслуговування, тренування, вправа, тради
ції й інші методи;
• проблемні методи формування діяльності:
гра, самообслуговування, доручення, трудове завдання, перспективні лінії й ін.;
• частково-пошукові методи формування діяльності:
доручення, самоврядування, змагання, змагання, лабораторні досліди й ін.;
• дослідницькі методи формування діяльності: самостійна робота, технічна
творчість, пошук і усунення несправностей, практичне моделювання й проектування й
ін.
15. Методи стимулювання пізнання й діяльності мають допоміжний характер
і використовуються в єдності з методами формування свідомості й діяльності.
Стимулювати — значить спонукувати, прискорювати, поліпшувати якість
пізнавальної й трудової діяльності, створювати для цього сприятливі умови.
Вручення подарунка як метод заохочення теж складається із прийомів:
•підведення підсумків діяльності
•порівняння підсумків
•вибір кращих за результатами
•вибір подарунка відповідно до діяльності
•продумування тексту поздоровлення
•вибір часу й місця вручення
•вручення.
16. Методи контролю — це способи перевірки успішності
пізнавальної, трудовий і інших видів діяльності учнів, а також
перевірки ефективності використовуваних методів.
Є методи контролю навчальної діяльності:
усне опитування, перевірка зошитів, самостійна робота.
Є методи контролю трудової діяльності:
створення ОТК, контроль міряльними
приладами, контроль за допомогою
практичного застосування
Є методи контролю результативності позанавчальної виховної роботи:
метод експертних оцінок, суспільна думка, анкетне опитування й ін.
17. Методи заохочення — це позитивна оцінка результатів діяльності, у
тому числі й навчальної, і трудовий. Це може бути: залік або підвищена
оцінка (оцінка) у журналі, запис у щоденнику на адресу
батьків, дяка, подячне лист батькам.
Методи осудження — це негативна оцінка результатів діяльності.
До них ставляться методи: незалік і низька оцінка в журналі, запис у
щоденнику на адресу батьків, догана, позбавлення довіри й
підтримки.
18. Вибір методів виховання — це складна практична діяльність
педагога, що вимагає від нього високої
культури, професіоналізму, великого терпіння, кропіткого пошуку.
Сюди входять:
•знання мети й конкретних завдань виховання;
•змісту виховання;
•усього арсеналу педагогічних методів і приймань;
•учасників педагогічного процесу й особливо учнів;
•умов педагогічного процесу: матеріально-
технічної, дидактичної, методичної забезпеченості.
19. Крім цих зовнішніх факторів, педагог враховує деякі стійкі
характеристики самих методів. В цьому випадку аналізується:
• на яку сферу або якість особистості вихованця
здатний найбільше подіяти даний метод, що піддане
активному формуванню;
• на який переважно вік розрахований метод;
• яких специфічних умов для свого застосування
вимагає метод;
• у зв'язку з якими іншими методами дає великий
ефект;
• як на цей метод реагують учні;
• чи володіє сам педагог усіма тонкощами цього
методу, уміє чи його ефективно застосовувати;
• якими іншими методами можна замінити даний метод
у випадку безуспішного використання.
20. Отже, ми закінчили тему «Педагогічні методи виховання
майбутніх робітників». Методи — носії змісту, здатні
забезпечувати розвиток особистості й колективу, діяльності й
педагогічного процесу в цілому. З їхньою допомогою можна
прискорювати розвиток, гальмувати
його, коректувати, направляти.
