1. 19 серпня 2013 року
сьогодні в номері
стор.3
Місцеве
само-
врядування:
на слуху
концепція
реформи
стор.5
пайове
платять
і тим, хто
без паю
Ціна 75 коп.
п’ятниця
9 серпня
2013 року
№64
(19790)
Перша обласна громадсько-політична газета
азусК
стор.4
стор.2 стор.6
Як іде реконструкція об’єктів,
пов’язаних з ім’ям Тараса Шевченка,
перевірив голова облдержадміністрації у
Звенигородському й Городищенському районах
Вулиця змінила назву
розчерком пера
Утім, жителі вулиці Арсе-
нальської, яка в державних
актах на землю раптом «пе-
ретворилася» на Арсеналь-
ну, не збираються здаватися.
Вони не хочуть за власний
кошт оформляти нові акти на
землю й вимагають від місь-
кої влади заплатити за по-
милку чиновників.
«Приводом до нашого
звернення послужили непра-
вомірні дії головної архітекту-
ри м.Сміла та Держкомзему
м.Сміла у виготовленні дер-
жавних актів на присадибні
земельні ділянки. Для реалі-
зації свого права на привати-
зацію земельних ділянок, на-
даних нам для будівництва та
обслуговування будинків, всі
ми в установленому законом
порядку звернулися до Смі-
лянської міської ради з від-
повідними заявами на прива-
тизацію землі… — написали
мешканці 21 будинку по ву-
лиці Арсенальській в грудні
минулого року міському го-
лові Сміли Вадиму Решет-
няку. — …Незважаючи на те,
що всі документи були нада-
ні жителями на вул.Арсеналь-
ська, у 2006-2012 роках було
виписано 9 державних актів
на землю, в яких указано дві
вулиці — будинок розташо-
ваний на вул.Арсенальська,
а земельна ділянка для об-
слуговування цього будинку
і господарських будівель на
вул. Арсенальна».
Несподівана «роздвоє-
ність» у назві рідної вулиці
викликала в людей спочатку
здивування, а потім обурення.
Адже в такому разі виходить,
що земельні акти є недійсни-
ми й за оформлення нових
документів мешканцям дове-
деться викласти з власних га-
манців кругленьку суму.
Фатальна помилка: Арсенальна чи Арсенальська?
Бажання приватизувати земельну ділянку біля власного будинку
обернулося для деяких смілян багаторічним ходінням по муках
Усяку надію на справедливість втратили жителі вулиці Арсенальської, що в Смі-
лі. Вже понад чотири роки вони оббивають пороги владних кабінетів — починаючи
з міського голови та його заступників і закінчуючи головою квартального коміте-
ту. Люди намагаються отримати правильні державні акти на земельні ділянки
замість, на їхню думку, недійсних актів, виданих їм із помилковою назвою вулиці.
Однак мерія відмовляється виготовляти нові документи, мотивуючи це відповід-
ним рішенням міськвиконкому про перейменування вулиць. Судовий позов теж ні-
чим не допоміг упертим смілянам, як і звернення до деяких народних депутатів.
куліш
хотів жити
в наших
краях

2. 9 серпня 2013 року2 Поступ влади
Шевченкове
Коли голова облдержадміністрації
Сергій Тулуб побачив, що лежить у за-
пасниках музею села Шевченкове, він
вигукнув: «Це надбання мають побачи-
ти всі!». До речі, якби не настирливе
бажання голови облдержадміністрації
оглянути геть усе під час відвідання за-
кладу, заглянути у всі куточки, навряд
чи й решта учасників поїздки дізнала-
ся: експонатам явно затісно в рамках
одноповерхового музею, зведеного ба-
гато десятиліть тому на садибі батька
Тараса Шевченка, Григорія.
У Шевченковому неподалік музею
— хата дяка Богорського, де навчався
грамоти малий Тарас. У рамках підго-
товки до 200-річчя Кобзаря планується
оновлення експозиції музейних об’єктів
та облаштування прилеглої території.
Отже, буде привільно після реконструк-
ції музею й експонатам, і відвідувачам.
А людей тут буває багато. Люба, пра-
цівниця музею, розповідає: якось заві-
тала гостя з Японії, і з порога почала
читати вірші Тараса українською. Що-
йно залишив у книзі вражень свій запис
англієць з Лондона.
Керівник області дав доручення
щодо проведення реставраційних робіт
і вшанував пам’ять матері поета, по-
клавши квіти до її могили.
Моринці
Ще однією цікавою історичною
пам’яткою є чумацька хата у селі Мо-
ринці (фото на 1-ій стор.). За переказа-
ми, вона належала селянину Мефодію
Тютюннику, який займався чумаць-
ким промислом. Будівля приземкувата,
ушита сніпками, вибілена, тесана в яво-
ровий зруб, у ній відтворено інтер’єр
початку ХІХ століття. Ту хатину, яка ди-
вом збереглася з ХІХ століття, інші наші
земляки-художники викупили в 1963-му
році й подарували усім нам (Іван Кулик,
чиє ім’я носить міський будинок культу-
ри у Черкасах, теж народився в Морин-
цях, а Іван Гончар був родом із сусід-
ньої Шполянщини) — щоб не цуралися
роду свого і дідів-прадідів.
2013 року земельну ділянку навколо
чумацької хати збільшено і впорядкова-
но. У рамках підготовки до ювілейних
заходів передбачається реконструюва-
ти садибу чумака та поєднати в єдиний
історико-туристичний комплекс з інши-
ми об’єктами Моринського меморіалу.
Яким чином родина перебралася із
Моринців у Керелівку, про це ми почу-
ли від історика й краєзнавця Дмитра
Суржка, який свято береже чумацьку
хату і збирає перекази, якими опови-
та постать Тараса Шевченка. Виявля-
ється, щоб придбати для молодят Ка-
терини й Григорія садибу в сусідньому
селі, Яким Бойко (дід Тараса по матері)
та Іван Шевченко, батько Григорія Іва-
новича, скинулися кожен по 100 карбо-
ванців асигнаціями. Щоб уявити, якою
коштовною була покупка, порівняймо:
корову в ті часи купували за 1,5 кар-
бованця! На запитання, звідки у діду-
сів узялися такі гроші, Дмитро пояснив:
Яким Бойко крім того, що чумакував,
займався бортництвом, себто бджола-
ми, а Іван Шевченко мав славу гарно-
го шевця.
Готуючись до зустрічі в Моринцях
із головою ОДА, черкаські архітектори,
проектувальники не тільки склали план,
як нині аварійну хату омолодити, а й
детальний кошторис на всі роботи. Але
жодним рядком там не прописано, а
представники місцевої влади навіть не
натякнули, чи візьме участь громада у
благородній справі з відновлення своїх
святинь. А чому б не оголосити толоку,
районного чи й обласного, масштабу,
вдихнути життя в об’єкт? Он же, слідом
за двома Іванами-художниками, інший
поетів земляк, скульптор Віктор Зорь-
кін десь «відкопав» старовинного камін-
ного хреста, самотужки привіз до цієї ж
садиби і встановив.
Будище
Нині на базі маєтку пана Енгель-
гардта, у якого малий Тарас свого часу
служив козачком, розташовано загаль-
ноосвітній навчальний заклад. У зв’язку
зі скороченням кількості учнів уже три-
чі піднімалося питання про реорганіза-
цію школи.
Освітяни переконують: якщо дітей
старшого шкільного віку пропонується
перевести до загальноосвітньої шко-
ли в Шевченкове, то початкові класи
неодмінно мають залишитися у звич-
них стінах. Не тільки тому, що так жа-
дають громада, батьки учнів — перебу-
вання дітей у будинку, який освячений
ім’ям Тараса Шевченка, є знаковим:
їхні дзвінкі голоси органічні в цій істо-
ричній будівлі, не дадуть їй перетвори-
тись у безмовні інтер’єри.
Педагоги були настільки переконли-
вими, що врешті схилили Сергія Тулу-
ба до необхідності залишити початкові
класи в палаці Енгельгардтів. Світлана
Слизька, директор школи, не прихову-
вала своєї радості. А як же, каже, раді-
тимуть батьки: 31 першачок розпочне
нинішнього вересня заняття в школі,
про яку місцева дітвора знає насампе-
ред із переказів своїх рідних — тут жив
і дихав цим повітрям їхній земляк, який
уславив усю Україну!
Згодом має з’явитися в Будищі ці-
лий меморіальний комплекс (до речі,
хто б згадував того барона Енгельгард-
та, якби не талановите дитя, яке при-
служувало панам). Але це пізніше. За-
раз би упоратися з найнеобхіднішим у
реставрації.
— У колишньому поміщицькому ма-
єтку навчатимуться діти, і для них необ-
хідно створити максимально комфортні
та сприятливі умови, в яких вони мали
б змогу творчо розвиватися та збагачу-
вати свої знання, — дав завдання Сер-
гій Тулуб.
Окрім того, передбачено реконстру-
ювати колишнє приміщення управителя
маєтку під готель для туристів. Голова
ОДА дав доручення керівникам відпо-
відних структурних підрозділів винести
цей проект на розгляд інвестиційного
форуму, що відбудеться на Черкащині
у вересні.
Вільшана
У селищі Вільшана Городищенсько-
го району має відновитися клуб, а точ-
ніше, Центр культури і дозвілля. Не-
зважаючи на категоричну заборону
заходити на аварійний балкон у залі,
заклад продовжує у звичному режимі
діяти. Не опалюється, заняття взимку
проходять в одній кімнаті, яку обігріває
буржуйка та калорифери.
— Тут 17 колективів — танцювальні,
драматичні, художнього читання, близь-
ко 200 дітей відвідують гуртки, — роз-
повіла директор центру Тамара Круць,
— тому так важливо заклад зберегти.
Є у Вільшані й філіал Городищен-
ської школи мистецтв. У селищі пи-
шаються своїми поетами, художника-
ми, династією танцівників-хореографів
Звєревих, тим, що вихованка Центру
культури і дозвілля Таня Насідка стала
лауреатом багатьох конкурсів і вже до-
бре знана як дизайнер одягу в україн-
ському національному стилі.
Поряд із вогнищем культури, яке
буде виведене з аварійного стану і
стане окрасою села, у Вільшані поста-
не пам’ятник Тарасу-художнику, юного
віку. Та, з’ясувалося, самі митці, пред-
ставляючи на огляд обласної й місце-
вої влади ескізи й виконані у масштабі
моделі, ще не дійшли спільної дум-
ки, яким буде скульптурне зображен-
ня. На пропозицію котрогось із митців,
що буде у Вільшані бронзовий поет за-
ввишки 3,5 метра, Сергій Тулуб слуш-
но зауважив:
— А де ви стільки бронзи візьмете?
За словами архітектора Мико-
ли Упиря, сьогодні є чотири варіанти
скульптури. Очільник області доручив
керівникам відповідних сруктур обл-
держадміністрації створити спеціальну
комісію, яка б розглянула це питання,
та залучити до обговорення громадсь-
кість.
* * *
Ганна Шквар
Як іде реконструкція
об’єктів, пов’язаних
з ім’ям Тараса Шевченка,
перевірив голова
облдержадміністрації
у Звенигородському й
Городищенському районах
Об’єкти, пов’язані з ім’ям Тараса Шевченка, оглянув голова
обласної державної адміністрації Сергій Тулуб, відвідавши
цього тижня Городищенський та Звенигородський райони.
Адже вже наступного року вся українська спільнота
відзначатиме 200-літній ювілей Кобзаря, і часу для
будівельних і ремонтних робіт залишається обмаль.
Разом із відбудовою історично
важливих об’єктів має активізуватися
соціальне життя цих населених пунк-
тів. Скажімо, де з’являться готелі для
туристів, це — нові робочі місця.
Лише б, додамо, не завадив по-
спіх, з яким приступають будівельни-
ки і реставратори до виконання робіт,
не було огріхів, як це не раз трапляло-
ся, коли час підганяв і черговий юві-
лей уже дихав у потилицю.
Щоб із освоєнням мільйонів гри-
вень на ці роботи не довелося потім
відразу все знову ремонтувати...
Ювілей надійде, мине, а згадувані
місця так само будуть притягувати до
себе шанувальників поета. Хочеться,
щоб скрізь були доступні вказівники
(різними мовами) й місця загально-
го користування, причому в будь-яку
пору року, щоб було гостям у всіх
Шевченківських селах зручно, затиш-
но, душею й тілом приємно.
Митці ще визначаються, яким постане пам’ятник
молодому Тарасу Шевченку у Вільшані.
Сергій Тулуб вшанував пам’ять матері
поета, поклавши квіти до її могили.

3. 39 серпня 2013 року Панорама
країнські новиниУ
Українцям
піднімають
тарифи на воду
В
Україні дорожчає вода в частині
населених пунктів семи регіонів
(у Київській, Сумській, Черкась-
кій, Дніпропетровській, Полтавській,
Харківській областях і Криму). Тарифи
підвищили в середньому на 30 відсо-
тків.
Визначається ціна залежності від
близькості населеного пункту до річ-
ки, наявності підземних вод і кількості
споживачів.
езонансР
Президент України Віктор Яну-
кович привітав мусульман Укра-
їни зі святом Ураза-Байрам —
завершенням священного місяця
Рамадан. Про це повідомляє
прес-служба Глави держави.
Янукович зазначив, що іслам-
ське співтовариство України є
взірцем толерантності та між-
релігійного діалогу в поліконфе-
сійному середовищі держави.
nnn
Після аварії в Горлівці всі заво-
ди, де є потенційна небезпека
техногенних катастроф, пра-
цюватимуть за новими прави-
лами. Їх уже розробляє уряд.
Там, зокрема, буде виписана і
відповідальність за несвоєчасне
подання інформації про аварію.
nnn
На сьогоднішній день в Україні
відсутні черги за закордонними
паспортами. Про це на зустрічі
з журналістами заявив керівник
прес-центру Державної мігра-
ційної служби України Сергій
Гунько.
nnn
На Соборній площі Одеси ви-
ставили книжкові стелажі. Але
замість книжок на них — муляжі
з QR-кодами. В зоні стелажів —
безкоштовний Wi-Fi, за допо-
могою якого будь-який власник
планшета чи смартфона може
закачати на свій пристрій одну
чи декілька з 500 книжок імпро-
візованої вуличної бібліотеки.
nnn
Державна інспекція України з
питань захисту прав споживачів
виявила понад 150 тонн нафто-
продуктів, які не відповідають
нормативним вимогам. Про це
заявив під час брифінгу глава ві-
домства Сергій Орєхов. Він ска-
зав, що майже кожна друга АЗС
торгує неякісним бензином.
nnn
40 відсотків перевіреної шкіль-
ної продукції не відповідають
якості — встановила Державна
інспекція України з питань за-
хисту прав споживачів.
nnn
У зв'язку з рекордним урожаєм
в Україні експорт зернових у
2013-2014 маркетинговому році
може перевищити раніше про-
гнозовані показники і досягти
30 млн. тонн.
nnn
Кабінет Міністрів бореться з
бюрократизацією адміністра-
тивного тиску на середній та
малий бізнес. Про це заявив гене-
ральний директор інвестиційно-
банківської компанії «European
Capital Management» Вадим
Браїловський, коментуючи пла-
ни Кабміну затвердити крите-
рії оцінки ступеня ризику від
провадження підприємницької
діяльності.
еформи: обговорюємо проект КонцепціїР
Василь Касян, заступник
голови обласної ради.
Н
ову Концепцію розвитку місце-
вого самоврядування Прези-
дент України Віктор Янукович
ініціював під час Міжнародних муніци-
пальних слухань ще у 2011 році. Тоді
Глава держави поставив три основні
вимоги до результатів реформування
місцевої влади: перша — розширення
прав територіальних громад; друга —
децентралізація влади; третя — нова
якість адміністративних послуг насе-
ленню.
У результаті такого реформування
ми отримаємо ефективнішу модель
управління. Реалізація цих завдань та-
кож буде кроком до виконання Укра-
їною положень Європейської хартії
місцевого самоврядування.
Децентралізація владних повно-
важень (через закладений у Концеп-
ції принцип субсидіарності) призведе
до посилення ролі місцевих громад.
Розбудова системи врядування має
відбуватися не згори донизу, а зни-
зу догори.
Регіони України суттєво роз-
різняються за своєю соціально-
економічною структурою. З огляду на
це логічним був би такий перерозпо-
діл бюджетів, який дозволив би регіо-
нам, які можуть це зробити за рахунок
власної економічної бази, самостійно
вирішувати свої головні проблеми.
Зрозуміло, що при передачі по-
вноважень на місця необхідно буде
кардинально переглянути і вдоскона-
лити бюджетні матеріальні, фінансові
та організаційні умови для здійснення
органами місцевого самоврядування
власних (самоврядних) і делегованих
державою повноважень. Делеговані
державою мають бути профінансова-
ні повністю.
Рівень місцевих бюджетів у пере-
рахунку на одного жителя не може
бути меншим, ніж рівень державного
бюджету. Особливо це важливо для
розвитку сільських територій. Адже в
середньому кількість жителів у чер-
каських селах, залежно від району,
коливається від 180 до 400. Кожне
восьме село на Черкащині має мен-
ше 100 жителів.
Тому в Концепції закладено норми
щодо реалізації права територіальних
громад на добровільне об’єднання.
При цьому передбачається надання
обов’язкової й одночасної державної
підтримки новоутвореним об’єднаним
громадам для налагодження власної
інфраструктури.
Ч
еркащина вже робить перші
кроки, як і інші регіони, запро-
ваджуючи різні форми співробіт-
ництва та кооперації між громадами.
Вони об’єднуються для забезпечен-
ня пожежної охорони, ремонту доріг,
утримання будинків ветеранів або, у
перспективі, створення сільських ко-
мунальних підприємств.
Обласній раді необхідно прийня-
ти Програму розвитку місцевого са-
моврядування у Черкаській області на
2013-2015 роки. На мою думку, про-
грама повинна мати чотири основні
напрямки.
Перший — «Розвиток кадрового
потенціалу та підвищення кваліфікації
посадових осіб місцевого самовряду-
вання та депутатів». Як відомо, кожне
нове скликання в ради приходить що-
найменше третина новообраних сіль-
ських і селищних голів, відбувається
оновлення складу депутатів. Постійно
змінюється і законодавча база. Отже,
нам потрібно підвищувати свій квалі-
фікаційний рівень, набувати знання,
необхідні для якісного виконання по-
садових обов’язків, результативної
роботи з виборцями.
Другий напрямок — «Розвиток ак-
тивності територіальних громад».
Прикладом того, як громади мо-
жуть вирішувати місцеві проблеми,
залучаючи жителів та акумулюючи ко-
шти, є конкурс Проектів розвитку те-
риторіальних громад Черкаської об-
ласті. Обов’язковою умовою участі
кожного проекту є його проходжен-
ня через громадські слухання. Саме
громада визначає пріоритетність
проблем розвитку територій, влада
заручається підтримкою населення і
працює над виконанням завдань та-
кож спільно з населенням.
Третій напрямок програми — «Ор-
ганізація громадських та соціальних
заходів».
Обласна рада постійно сприяє
суспільним ініціативам. Як приклад,
уже три роки проходить щорічний
конкурс студентських наукових робіт
«Від студентського самоврядування
— до самоврядування громад».
Четвертий напрямок програми —
«Розвиток майнових засад місцево-
го самоврядування». У спільній влас-
ності територіальних громад області
майже 160 об’єктів. Наше завдання
— забезпечити збереження та ефек-
тивне використання комунального
майна.
Аналогічні програми розвитку міс-
цевого самоврядування повинні бути
прийняті у багатьох районах.
Для успішної реалізації Концепції
реформування місцевого самовряду-
вання та територіальної організації
влади потрібні розуміння і підтрим-
ка з боку населення, представників
влади на місцях. Отже, наше головне
завдання, яке ми ставимо сьогодні —
роз’яснити людям суть реформи, по-
казати переваги, які отримає кожна
громада.
Моє бачення ситуації однознач-
не. Ми повинні готуватися до змін. А
для цього необхідно самим бути до-
бре обізнаним та переконаним у не-
обхідності посилення і влади, і відпо-
відальності на місцях.
Василь Касян:
«Ми повинні готуватися до змін»
Провести широке обговорення проекту Концепції розвитку місце-
вого самоврядування та територіальної організації влади в Укра-
їні — таке завдання органів місцевого самоврядування Черкащини
на етапі підготовки до реалізації цього документа.
В
елика група співро-
бітників ізраїльського
посольства днями по-
бувала в Умані. Очолював
делегацію посол Ізраїлю в
Україні Реувен Дін Ель, а
мета візиту дуже конкрет-
на — побачити, як готуєть-
ся місто до чергового при-
йому паломників-хасидів.
Адже за два-три тижні цілі
потоки віруючих знову ви-
рушать до старовинного
українського міста.
Дипломати побували в
мікрорайоні, де розташова-
ний пантеон цадика Нахма-
на та хасидська синагога.
Під час зустрічі у виконкомі
міської ради посол Ізраїлю
подякував місцевій владі
за багаторічне співробітни-
цтво і допомогу в організа-
ції прийому пілігримів. Як
повідомили під час зустрічі,
за попередніми даними на
Рош-ха-Шана — іудейське
вересневе Новоріччя — очі-
кується не менше 26 тисяч
паломників з 35 країн світу.
З них найбільше, до 80-ти
відсотків, — ізраїльтяни та
громадяни США.
Кожному прибульцю
вручать листівку-пам’ятку
з порадами, як належить
поводитися в державі, де
вони — гості, як поважати
порядок і закони України.
Представник міжнарод-
ного благодійного фон-
ду імені Нахмана Шимон
Бускіла поінформував, що
в Умані вже облаштували
їдальню для хасидів, в якій
одночасно зможуть сідати
за столи 18 тисяч палом-
ників. Кошерну їжу приве-
зуть з Ізраїлю, але курей,
велику рогату худобу на за-
бій закуплять у селах Чер-
кащини. Також пектимуть
тут хліб.
Наступного року плану-
ють завершити розбудо-
ву хасидської синагоги на
Пушкінській, поряд з пан-
теоном цадика Нахмана. І
це буде найбільша синаго-
га в Європі, в її стінах од-
ночасно зможуть молитися
по сім тисяч паломників-
хасидів.
Для охорони громад-
ського порядку у дні Рош-
ха-Шана на допомогу міс-
цевим правоохоронцям
прибудуть 12 поліцейських
з Ізраїлю. Крім того, в Ума-
ні на вулиці Пушкінській (в
мікрорайоні масового про-
живання хасидів) відкри-
ється відділ консульського
департаменту МЗС Ізраїлю.
Працюватиме ця служба ці-
лодобово.
Ольга ДАНИЛЕНКО
ізитВ
Посол Ізраїлю відвідав Умань
тут реконструюють найбільшу в Європі синагогу
Синагогу готують до прийому паломників.
Фотоавтора

4. 9 серпня 2013 року4 Репортер
аманецьГ
азусК
Туреччині погрожують, що не
пускатимуть до країни росій-
ських туристів, якщо там не
покращаться санітарні умови.
На днях тут знову отруїлися
70 росіян. У Росспоживнагляді
заявили, що покарають країну,
якщо не буде якісних змін.
nnn
Президент США Барак Оба-
ма підтвердив свій намір взяти
участь у вересневому саміті
G20 в Санкт-Петербурзі. При
цьому він не уточнив, чи про-
веде двосторонню зустріч з ро-
сійським колегою Володимиром
Путіним.
nnn
Олексія Навального можуть по-
садити після виборів мера Мо-
скви, вважають аналітики. «Го-
лос Америки» повідомляє, що
таким чином Путін може вико-
ристати опозиціонера як «легі-
тимізатора» виборів мера.
nnn
Звиклі до помірного клімату єв-
ропейці потерпають від спеки.
У Бельгії та Німеччині темпе-
ратура кілька днів тримається
на рівні у 35 градусів за Цельсі-
єм — і це в тіні.
nnn
Влада В’єтнаму прийняла закон,
що забороняє обговорювати пи-
тання внутрішньої політики
держави в Інтернеті. Згідно з
декретом №72, що набуває чин-
ності з вересня цього року, со-
ціальні мережі можуть викорис-
товуватися тільки для обміну
особистою інформацією.
nnn
На сході Китаю померла 30-
річна жінка, яка доглядала за
своїм хворим батьком. Подія не
привернула би уваги, якби бать-
ко не хворів на пташиний грип.
Крім того, жінка не мала кон-
тактів із птахами, тому зара-
зитися могла лише від родича.
Вчені заздалегідь б’ють на спо-
лох: вірус може передаватися
від людини до людини. Але пря-
мих доказів ще немає.
У нас виріши-
ти цю проблему
можна хіба що
набравши спів-
робітників міліції
на Місяці, а співробітників прокура-
тури — на Марсі.
Андрій Портнов,
радник Президента України
(про ідею кардинального
оновлення кадрового складу
в міліції та прокуратурі)
итатаЦ
óðéîçÊ
Їдеш
у відпустку
— подбай про
надійний замок
«Відкрита організація зломників»
(The Open Organisation Of Lockpickers)
представила свої досягнення на всес-
вітній конференції хакерів DefCon у
Лас-Вегасі, США. За допомогою ши-
рокого вибору різних пристроїв екс-
перти організації продемонстрували,
як можна зламати практично будь-
який існуючий замок, а також розпо-
віли про слабкі сторони сучасних зам-
ків, передає RT Russian.
чора у світіУ
Обласна державна адміні-
страція та обласна рада ви-
словлюють щирі співчуття
рідним і близьким з приводу
смерті
НЕВЕСЕНКА
Володимира Дмитровича —
колишнього начальни-
ка головного управлін-
ня економіки Черкаської
облдержадміністрації, Пре-
зидента Черкаської торгово-
промислової палати.
Хай земля буде йому пу-
хом.
Черкаська торгово-промислова палата з
глибоким сумом сповіщає, що на 51-му році
життя відійшов у вічність президент Черкась-
кої торгово-промислової палати
Невесенко
Володимир Дмитрович.
Важка невблаганна хвороба перерва-
ла життя доброї, щирої, небайдужої лю-
дини, надійного товариша, чуйного коле-
ги, мудрого керівника. Відповідальний,
врівноважений, принциповий, доброзич-
ливий, завжди готовий прийти на допо-
могу — таким запам’ятають його всі, кому
довелося знати, працювати та спілкуватись з
Володимиром Дмитровичем. У ці невимовно важкі
для рідних та близьких покійного дні ми поділяємо
почуття глибокого суму й невимовної скорботи від
непоправної тяжкої втрати. Світлий, добрий спомин
про Володимира Дмитровича Невесенка назавжди
залишиться в наших серцях.
Пішов із життя
Невесенко Володимир Дмитрович,
колишній заступник міського голови та член виконавчого
комітету Черкаської міської ради.
В наших серцях назавжди залишиться пам’ять про цю
відверту, небайдужу людину, справжнього патріота рід-
ного краю, мудрого та принципового керівника, який ба-
гатьма добрими справами заслужив щиру повагу і вдяч-
ність своїх земляків.
Черкаська міська рада та її виконавчий комітет вислов-
люють щирі співчуття рідним і близьким з приводу важ-
кої втрати. У цей скорботний час ми всією душею разом з
усіма, хто знав, поважав, любив та буде берегти про Во-
лодимира Дмитровича кращі спогади і світлу пам’ять.
Президія Торгово-промислової палати України ви-
словлює щирі співчуття колективу Черкаської торгово-
промислової палати, рідним, близьким, друзям у
зв’язку з передчасною смертю президента палати
Невесенка
Володимира Дмитровича
Нехай ці співчуття полегшать біль від важкої втра-
ти. Вічна пам’ять.
(Закінчення.
Початок на 1-ій стор.)
«Якщо в цьому дозволі допущена
помилка, то міська рада має визнати
й оплатити людям виготовлення нових
актів, — вважають автори листа. — Ми,
жителі вул.Арсенальської, просимо за-
мінити державні акти на присадибні ді-
лянки на безоплатній основі».
Питання болюче для власників до-
моволодінь, адже нотаріуси відмов-
ляють їм в укладанні договорів відчу-
ження через суперечні назви однієї й
тієї ж вулиці.
— Ми одразу виявили помилку,
але вже п’ятий рік мерія відмовляєть-
ся переробляти акти, посилаючись
на те, що правильна назва вулиці Ар-
сенальна. Але ж у бюро технічної ін-
вентаризації, в паспортному столі й
наших паспортах зазначено саме ву-
лицю Арсенальську, — обурюється
житель вулиці Арсенальської Анатолій
Котляренко.
Хто заплатить?
Однак керманичі Сміли з цим ка-
тегорично не згодні. Платити з міської
казни за орфографічну (чи все таки бю-
рократичну?) помилку вони не збира-
ються. Чиновники не розуміють, чому
жителі Арсенальської протестують і ніяк
не погоджуються жити на вулиці Арсе-
нальній, вимагаючи повернення до іс-
торичної назви рідної вулиці.
«Відповідно до чергового пла-
ну міста та переліку вулиць, зареє-
строваному в інформаційному цен-
трі Мін’юсту, правильна назва вулиці
— Арсенальна. Розбіжність у назві ву-
лиці Арсенальская (рос.) і Арсеналь-
на виникли в результаті перекладу з
російської мови на українську, згідно
з правилами написання власних назв
українською мовою. Фактично Арсе-
нальська і Арсенальна це назви однієї
вулиці», — відписався бунтівним жи-
телям вулиці Арсенальської началь-
ник міського управління архітектури,
регулювання забудови та земельних
відносин Сергій Браунер.
Саме його автори листа вважають
винуватцем усієї цієї історії з орфо-
графічною помилкою, що раптом пе-
ретворилася на соціальну проблему.
Ще в лютому 2006-го року тодіш-
ній міський голова Сміли своїм розпо-
рядженням перейменував вулицю Ар-
сенальську на Арсенальну. Звідтоді й
почалася плутанина.
Спочатку чиновники пояснюва-
ли людям, що депутати затвердять
на сесії міської ради перейменування
вулиці. І після відповідних узгоджень і
внесення змін у Держреєстр акти на
землю будуть дійсні.
«На засіданні містобудівної та зе-
мельної комісії від 14.07.2009 було
розглянуто питання щодо визначення
правильної назви вулиці Арсенальна
й запропоновано юридичному відді-
лу звернутись в Міністерство юстиції
щодо отримання затвердженого реє-
стру вулиць міста, який направити в
проектні організації міста, в Смілян-
ське МРВ УМВС України в Черкась-
кій області та Смілянський відділ КП
«Черкаське об’єднане бюро техніч-
ної інвентаризації» для одночасно-
го застосування. Терміновість при-
ведення записів у паспорті та інших
правовстановлюючих документах, де
зазначається назва вулиці, у відповід-
ності до реєстру вулиць, визначають
особисто жителі вулиці», — пояснив
заступник міського голови Сміли Пе-
тро Некоз у травні 2011 року.
Тобто «арсенальців» влада поста-
вила перед вибором — або змінити
назву вулиці в паспорті та інвентарній
справі, або змиритися з тим, що дер-
жавні акти на земельні ділянки визна-
ють недійсними.
Знову профільна депутатська ко-
місія зібралася в грудні 2011 року.
Фахівці крутили так і сяк, та врешті-
решт відмовили жителям повернути
історичну назву вулиці.
Аж через 8 місяців після того — у
серпні 2012 року — міський голова
Сміли Вадим Решетняк нарешті пись-
мово відповів жителям Арсенальської.
«…Комісія встановила, що на ву-
лиці знаходиться 24 домоволодіння і
у більшої частини власників держав-
ні акти на право власності на земельні
ділянки оформлені на вул. Арсенальну,
а 4 на вулицю Арсенальську. Фактично
Арсенальська і Арсенальна це назви
однієї вулиці. Згідно з позначеннями
на ситуаційному плані міста за 1949
рік та 1984 рік, вказана назва вулиці як
Арсенальная на російській мові, укра-
їнською — Арсенальна. Всі ці фактори
вплинули на відповідне рішення комі-
сії залишити назву вулиці як Арсеналь-
на». (Подаємо мовою оригіналу).
Врешті-решт, мерія настільки за-
мучилася з «вуличним питанням», що
винесла його на сесію міської ради.
Однак депутати не підтримали праг-
нення мера позбавити жителів на-
зви рідної вулиці й 27 грудня минуло-
го року проголосували за те, щоб на
карті Сміли залишилася вулиця Арсе-
нальська.
Начебто крапку в цій заплутаній
історії поставили. Та жителі вулиці,
які стільки років «воювали» з міською
владою через фатальну помилку чи-
новників від архітектури, продовжують
відстоювати свої права. Вони сповне-
ні рішучості добитися переоформлен-
ня державних актів на землю за раху-
нок винуватців цієї плутанини.
Анатолій КОТОВ
Куди вкладають гроші банки?
Фатальна помилка: Арсенальна чи Арсенальська?
З
агалом жителі області
довірили банківським
установам черкащини
вклади на суму 5,7 мільяр-
да гривень.
— Краху банківської
сфери, про загрозу якої
нині говорить дехто із екс-
пертів, не буде ні цього, ні
наступного року, — запев-
няє Сергій Забудський.
До оптимізму банкірів
спонукає низка факторів.
Один із головних — очікуван-
ня рекордного врожаю зер-
нових. Вже зараз очевидно,
що цьогорічний врожай —
один із найвищих за остан-
ні роки. А банківські устано-
ви, які працюють в регіоні,
активно беруть участь у ін-
вестиційній діяльності, вкла-
даючи кошти в першу чер-
гу в промисловість, сільське
господарство, переробку
сільськогосподарської про-
дукції й торгівлю. Напев-
не, ці галузі й слід вважати
найбільш перспективними.
Банкіри — люди надзви-
чайно обережні й виважені,
тому не вкладають кошти у
ризикові проекти.
Та є, на жаль, на Чер-
кащині і так звані проблем-
ні банки, які досі не можуть
повернути населенню вкла-
ди. За словами Сергія За-
будського, в області є фі-
лії трьох таких банківських
установ, серед яких «Захід­
інкомбанк», «РД-банк», і
банк «Таврика».
Громадянам банкіри та-
кож радять не спокушати-
ся на дуже дешеві кредити і
не надто довіряти тим уста-
новам, які пропонують так
звані швидкі кредити без
довідок. Зазвичай ширмою
дешевих кредитів із неймо-
вірно демократичними умо-
вами маскують фінансові
пастки, в які легко потрапи-
ти, та важко виплутатись.
Володимир Лимаренко
Довіра до банків серед жителів Черкащини міц-
ніє. Так вважає начальник управління Національ-
ного банку України в Черкаській області Сергій
Забудський і підтверджує свої слова зростанням
банківських вкладів населення.

5. 59 серпня 2013 року Суспільство
Фотоавтора
Будь славен,
мій Черкаський
рідний краю!
Поетична антологія до
60-річчя Черкаської області
Федір Моргун
ВЕСНУ СТРІЧА ЧЕРКАЩИНА
Від Умані
до Драбова
розхристалися марева —
весну стріча Черкащина,
стріча не захаращена.
Весна, бач,
не барилася,
як гостя, чепурилася,
струмки ще не примовкнули,
а вже віта обновками,
по Мошногір’ю проліски
ясніють неба
полиском,
ніби воно весільнеє
по лісу
синь розсіяло.
Ірдиння боровицею
споконвіку славиться —
духмяною травицею
донині не нахвалиться.
Холодний Яр
дивує всіх:
узгір’я —
ніби вкрив їх сніг,—
конвалії, конвалії —
у хащах над проваллями...
Від Кам’янки —
до Канева
маревність
в безвість канула.
А солов’ї закохані
ще до тепла
затьохкали.
Василь П’ятун-Діброва
ЧЕРКАСЬКІ ПИСЬМЕНА
(бачені вночі з рибальського човна)
Ген по Дніпру гойдаються рибалки.
Довкіль пасеться синява густа.
Чаклунська ніч
вхопилася за балку —
грайливим шалом зірка вироста.
Черкаси сплять...
А тут, немов предтечі,
горять вогні
на дзеркалі води,
з-за білих стін
ляга на дужі плечі
прозора тінь
і місяць молодий.
Спочило все на пахощах озону,
і сизий дим
на ниточці висів,
і суєта,
що дихала з бетону,
будила щук і сонних карасів.
Здається,
ніч хотіла все розлити —
така доокруж стигла
дивина.
Лише душа
і очі прагнуть
спити
оці премудрі,
щедрі письмена.
Людмила Солончук
ЧЕРКАЩИНО, МОЯ ТИ ВИШИВАНКО
Моя колиско, мій Шевченків краю,
Крута стежино ввись — до Кобзаря.
Молюсь про Дух високий і співаю:
Черкащино — нев’януча зоря!
Які по серці бурі пронеслися,
Які війна залишила рубці...
До Правди, моя земле, прихилися,
Тримай вогонь калини у руці.
Черкащино, моя ти вишиванко,
Із мальвами, любистком і плачем.
Моя Вкраїно, Матінко і бранко,
Хай в тебе моя кров перетече.
Народ мій є нескорений і гордий,
Багатий край у праці і піснях!
І споконвічне прагнення свободи,
Як голуб миру, як любові птах.
Барвінком ти заквітчаний, мій краю,
Оновлюєш всі струни на душі...
А хто за Незалежність помирає, —
Той в небі сіє вічні спориші.
ПідготувавВолодимирПоліщук,докторфілології,професор
Зарплата
селянина —
4 тисячі гривень
Святим ділом вважає
директор СТОВ «Нива»
Василь Лисенко (а він
працює на цій посаді по-
чинаючи із 1991-го) вчас-
ні розрахунки з людьми.
Більш того: за «Нивою»
вже традиційно закріпи-
лася репутація сільгосп-
підприємства, де праців-
ники отримують найвищу
в районі заробітну плату.
Середня в «Ниві» — 4 ти-
сячі гривень. У доярок
від 5-ти до 7-ми тисяч
гривень (тут на фермі
трудиться дві третини
працівників, господар-
ство утримує 800 корів з
1700 голів великої рога-
тої худоби, досягнувши
в попередньому році на-
дою понад 7 тисяч кіло-
грамів). А в тутешніх ме-
ханізаторів на жнивах
спостерігалися й зарп-
латні рекорди: за 10 днів
жнив заробив хто 10 ти-
сяч гривень, а окремі, ін-
тенсивно працюючи, то й
16-ти тисяч. Жнивували
трьома своїми імпортни-
ми комбайнами «Нью Хо-
ланд» і одним «Доном».
Пайове платять
і «безземельним»
«Запатентована» ви-
ключно зорівською «Ни-
вою» й така новинка: тут
виплачують «пайове» на-
віть тим працівникам,
які не мають земельно-
го паю, але працюють у
СТОВ не менше трьох
років. Не епізодично, для
популізму, а вже впро-
довж останніх десяти ро-
ків. Бо як інакше подо-
лати несправедливість,
поділ на «білих» і «чор-
них», допущений дер-
жавою при розпаюванні
земель? Коли один пра-
цівник сільгосптовари-
ства має пай, і доважок
до заробітку, а іншому —
дивись і облизуйся.
Рішення про доплату
«безземельним» у розмірі
орендної плати прийня-
ли на зборах співвласни-
ків товариства. Поки що
жодне з господарств ра-
йону собі не запозичило
такого досвіду.
Працівників, які тут у
нинішньому році й без
паю одержують «пайо-
ве», 40 осіб, тобто кожен
п’ятий працюючий. Кож-
ному нараховано понад 5
відсотків вартості тригек-
тарного паю, тобто по 4,5
тисячі гривень.
При цьому директор
Василь Лисенко створює
робочі місця для людей.
На фермі тут досі розво-
зять корми кіньми — їх аж
півсотні. Заради робочих
місць зберегли фуражи-
рів, які мають і роботу, і
зарплату.
У «Ниві» не скуплять-
ся для своїх працівни-
ків, доказів цьому бага-
то. При виході на пенсію
тут своїм працівникам
виплачують грошову до-
помогу (за минулий рік
трьом сума виплат ста-
новила 56 тисяч гривень,
і в цьому році одному —
16 тисяч). Занесеним на
дошку пошани щомісяця
теж виплачується грошо-
ва надбавка.
Народжуйте
— доплатимо
Працівникам, в сім’ї
яких народжується дити-
на, СТОВ «Нива» виплачує
15 тисяч гривень допомо-
ги. Торік було чотири такі
сім’ї, а вже в цьому році
виплачено вісьмом, і до
кінця року будуть ще пре-
тенденти на «дитячі». Ось
добавилось ще два щас-
ливчики — шофер Ми-
хайло Кріт і тракторист
Ігор Кучин. В обох сім’ях
лелека приніс уже по дру-
гій дитині.
У «Ниві» дорога від-
крита молодим. Як-от од-
нофамільцю директора
ветфельдшеру Євгену Ли-
сенку, чи Олександру Су-
хомудренку, який працює
другий рік, а йому вже до-
вірили новий трактор. Чи
зовсім «зеленому», тільки
після профтехучилища Ва-
силю Онисенку, а його теж
посадили на новий трак-
тор. Лише торік тут при-
йняли на роботу 13-ох, а
вже в цьому році шістьох.
Особливості
агро-2013
Щоб було в касі на
стимули й доплати, треба
уміло господарювати. Ви-
ходити з найскладніших
ситуацій. Так, директор
Василь Лисенко повідав
про особливості цьогоріч-
ного сільськогосподар-
ського року: досі не скла-
лася підходяща ціна на
зерно. Торік за пшеницю
третього класу платили
від 2000 до 2200 гривень
за тонну, тоді як тепер за
більш якісну другого кла-
су дають від 1400 до 1600
гривень. Тому й пригаль-
мували з її продажем.
Нема ціни й на ялови-
чину, і не беруть комбіна-
ти бичків вагою 400-500
кілограмів. Хоч на спо-
живчому ринку поруше-
на пропорція в харчуван-
ні: курятина й свинина, а
яловичина в дефіциті.
Василь Григорович
переконаний, що все-
таки ситуацію можна вре-
гулювати, якщо врахува-
ти інтереси виробника
— як це сталося із заго-
тівлею молока, встанов-
ленням нижньої межі за-
купівельної ціни на нього.
В «Ниви» молоко забирає
Канівський сирзавод за
цілком підходящою ціною,
переробляючи на високо-
якісний сир для дитячого
харчування.
Валентина
ГАВРИШКЕВИЧ
У «Зорівці» своїх працівників
цінують і шанують
Якщо в попередні роки на Петра й Павла
припадали зажинки, то цього літа зорівське
СТОВ «Нива» Золотонівського району 12
липня вже й обжинки провело. Раді в Зорівці
прекрасному врожаєві пшениці, що вродила
понад 60 центнерів на круг, зерно добірне,
виключно другого класу. З чималого лану,
адже СТОВ обробляє 3 тисячі гектарів
сільгоспугідь — земля пайовиків із Зорівки
і Чернещини. Такий хліб, як цьогорічний,
селяни охоче беруть за оренду земельних
паїв. Хоч більшість пайовиків плату
забирають грішми, та й виплату на кінець
року не відкладають: із 80-ма відсотками
власників земельних часток тут уже
розрахувалися.
Фонтан для сільчан спорудило
сільгосптовариство.
Мільйон для Зорівки надало СТОВ «Нива»
Т
орік на соціальну сферу зорівської громади «Нива»
надала мільйон гривень, тобто по 400 гривень на гек-
тар. А вже в цьому році 500 тисяч — про те, як СТОВ
«Нива» дбає про сільську громаду, розповів сільський голо-
ва Юрій Гунько. Допомагали дитсадку, школі (харчування
коштує 10 копійок, тобто коштом сільгосппідприємства),
відремонтували клуб, дороги, водопровід, фельдшерсько-
акушерський пункт.
Навіть автобусом сільгосппідприємства із села Вели-
ка Згар сусіднього Драбівського району возять 13 дітей до
зорівської школи (батьки й діти виявили таке бажання, не
дивлячись на те, що взимку по бездоріжжю навіть трактор доводиться присила-
ти на буксирування).
До сільгосппідприємства доводиться звертатись по допомогу повсякчас, і
воно не відмовляє. Сільський голова стверджує, що аж совісно іноді буває: ось
уже кілька місяців лежать непроплачені держказначейством платіжні доручен-
ня на ремонт будинку культури. А торік так само пролежала й залишилась неви-
користаною субвенція на вуличне освітлення, яку назад забрали. Натомість їхня
«Нива» ніколи не відмовляє.
ТРИ ЗАПИТАННЯ ДИРЕКТОРУ
— Василю Григоровичу, коли ви ходите у від-
пустку?
— Пізньої осені або взимку , а влітку — ніколи.
— Чи доводилось відпочивати за кордоном?
— Торік побував у південній Африці. Це була моя
перша поїздка за кордон. Скажу відверто, що до Аф-
рики нам ще далеко.
— А в кого вчитеся, запозичуєте досвід?
— І в далеких, і в близьких сусідів. Наприклад, у
піщанській агрофірмі «Маяк» чи в ПСП «Плешкані».
Навіть в сусідній хрущівській «Перемозі» щойно пере-
ймали досвід роботи змішувачів.
Дошка пошани, за яку виплачують
надбавку до зарплати.
Фотоавтора

6. 9 серпня 2013 року6 Постаті
Шлюбна подорож
завершилася арештом
«Як мужчині й письменникові, Кулі-
шеві для душевного комфорту і твор-
чого натхнення потрібна була жіноча
увага. Його цікавило, чи здатен він за-
чарувати собою жінок, наскільки вони
можуть захопитися ним. Насамперед
йому йшлося про те, щоб закохати в
себе дівчину або чужу жінку. Цього й
добивався він першою чергою, а не
реальних ближчих, надто ж сексуаль-
них, зв’язків — хоча й солодких, але
неминуче обтяжливих, та й осудливих
з морального погляду», — вважає лі-
тературознавець Євген Нахлік.
Крім жінок, Пантелеймон Куліш за-
хоплювався літературою та історією.
Але його наукова кар’єра обірвалася в
найщасливіший момент його життя —
коли молодий викладач історії Петер-
бурзького університету, щойно одру-
жений з юною Сашею Білозерською,
їхав на закордонне стажування до Єв-
ропи. Російська академія наук опла-
тила навчання в університетах Праги
й Берліна, визнавши таким чином та-
лант Куліша. Сімнадцятирічна дружи-
на віддано ловила кожне його слово.
До речі, здобути дворянську доньку
невгамовному Пантелеймону допоміг
Тарас Шевченко, який і благословив
молодят «кохатися й розмножатися».
Здавалося б, сімейне щастя вже роз-
простерло крила над новою сім’єю.
Однак Куліш невдовзі записує в
своєму щоденнику (13 лютого 1847
року — через три тижні після весіл-
ля): «Розумію, як багато моя дружина
повинна мати глузду, щоб назавжди
зберегти мою прихильність. …Справ-
ді, ніколи в житті я не мав так багато
влади над своєю прикрістю, як після
того, коли одружився. Дріб’язковість
жіночих бажань і незадоволення з
того в дивний спосіб обертають мою
душу до ідеалу високого терпіння.
Іноді мовчати для мене — справжня
втіха, особливо коли згадаєш, що
втручаючись у дрібні суперечки з жін-
ками, ставиш себе на одну з ними
дошку...». Невисоку думку про влас-
ну дружину й переважну більшість ін-
ших жінок він збереже до кінця життя.
І це незважаючи на те, що письмен-
ник прагнув любові, ніжності й поко-
ри від них!
Зарубіжне відрядження Куліша пе-
ретворилось на шлюбну подорож. Од-
нак сталося непередбачене: 2 червня
1847 року Пантелеймона заарешто-
вують у Варшаві за участь у Кирило-
Мефодіївському братстві. Цей страш-
ний удар долі, а згодом тяжкі роки
поневірянь, злидні, поліцейський на-
гляд гнітючим тягарем лягли на плечі
молодого подружжя. Через нервове
перенапруження у дружини Олексан-
дри зірвалась вагітність, після якої
вона вже не могла стати матір’ю.
Долю Куліша вирішував особисто
імператор Микола I. Він наказав ви-
слати Куліша до Вологди без права
працювати в системі освіти та забо-
ронивши писати й публікувати твори.
Але самовіддана Олександра Куліш
таки вмовила царя пом’якшити вирок,
і хворому на легені чоловіку замінили
Вологду на Тулу. Вона його кохала до
нестями. І на схилі свого життя Олек-
сандра Михайлівна згадувала: «Я хоч
господарством і займалася, та цілком
йому (чоловікові) співчувала, його
палким душевним пориванням — са-
мозреченню, що він робив для добра
України і розвитку народу. Він само-
зрікався заради ідеї… Він мав у собі
стільки магнетизму, що навіки підко-
рив мене собі... Ми прожили 50 років,
і бажала б, щоб увесь світ був напо-
внений такою тихою чарівливою ніж-
ною симпатією…».
Закохався у дружину байкаря
«Я уже писал Вам, что со мной тут
происходят чудеса. Женщины за мной
волочатся, как за Дон-Жуаном… Меж-
ду тем человек открывается мне в жен-
щине поразительно! …Теперь я осмо-
трительнее; но никогда не буду считать
сближенье с женщинами недостойным
возвышенного характера. Это и есть
именно жизнь; а то, что называют жиз-
нью ученые и деловые люди, то — над-
ворная работа», — зізнавався Панте-
леймон Куліш 4 липня 1860 року до
свого приятеля і петербурзького ком-
паньйона Данила Каменецького.
Такі відкриття під час подоро-
жі Україною зробив 40-річний чоловік,
який мав за плечима вже не один поза-
шлюбний роман. А найдраматичніший з
них — з Марією Вілінською — пережив
власне тільки за рік перед тим. Однак
це не завадило видатному письмен-
нику й історику закохуватися в краси-
вих жінок і змушувати їх робити дурни-
ці. Власне, влітку 1860-го Пантелеймон
Куліш вирвався на рідну Україну, щоб
відпочити від суєтного Петербурга та,
найголовніше, — оговтатися від гіркого
розчарування у жінках. А винуватицею
глибокої депресії була саме та Марія
Вілінська-Маркович, яка увійшла в істо-
рію української літератури під псевдоні-
мом Марко Вовчок.
У Чернігові «гарячий» Куліш запри-
ятелював ще з одним класиком — бай-
карем Леонідом Глібовим. І раптом …
закохався в його дружину Параску. Ла-
гідний, млявий і хворобливий Глібов не
міг задовольнити палку натуру жінки,
яка постійно шукала нових любовних
пригод. Тому чоловік змирився з непо-
правним і дав дружині свободу вибору.
«Параска ж, певно, була натурою
гарячою, легко й швидко збуджувала-
ся і хотіла палких стосунків, глибшо-
го душевного й чуттєвого контакту. По
шістьох-сімох роках шлюбу зі спокійним
чоловіком вона знудьгувалася. Запраг-
нула різноманітности, нових вражень,
свіжих почуттів. Вийшовши заміж над-
то рано й не надівувавшись, пробувала
потім надолужити втрачене. Тож Куліш
з’явився у Чернігові саме вчасно. До
того ж він мандрував по Україні далеко
не як суворий, аскетичний подвижник
національної ідеї, а й собі шукав роз-
ради від розладу власного подружньо-
го життя, що наближалося вже ледь чи
не до краху. Його зустріч із Параскою
припала на той період, коли обоє пере-
живали стан невиправданих сімейних
очікувань. Їх обох об’єднав весняний
настрій…», — переконаний літературо­
знавець Євген Нахлік.
Пані Параска тоді просто обожню-
вала Куліша. В тому єдиному листі, що
зберігся, написаному на початку їхньо-
го роману, жінка зізнавалася: «Я не хочу
быть тяжелой ношей для кого-нибудь. А
тем больше для Вас. Потому что боль-
ше Вас люблю, чем себя. Мне кажется,
что Вы любите меня потому, что мало
меня знаете».
Параска Глібова була якоюсь мірою
«тургенєвською» жінкою — зосереджена
на своїх почуттях, душевна, ніжна, враз-
лива та мрійлива. І весь час шукала іде-
ального чоловіка. А таких просто не іс-
нує. Тому її особиста драма полягала в
тому, що її обранці не давали їй того,
що вона хотіла. Однак вона не кинулася
у вир пристрасті. Можливо, жіноча обе-
режність підказала їй, що Куліш не здатен
зробити її щасливою. І невірна дружина
байкаря на півдорозі до Києва залишає
історика, щоб повернутися в слабенькі,
але вже звичні обійми слухняного закон-
ного чоловіка, вважає Євген Нахлік.
Коли їхній роман завершився, Пан-
телеймон Куліш у листі до пані Параски
визнав її жіночу звабу й сильний еро-
тичний вплив: «Вы меня помолодили в
Чернигове. Но когда я окунулся в свою
сферу, опять сделался прежним. У вас
в Чернигове как-то молодо живется, но
этак нельзя всегда жить…».
Анатолій КОТОВ
«ГАРЯЧИЙ» КУЛІШАвтор «Чорної ради» однаково сильно
любив літературу й жінок, а старість хотів
зустріти… на Черкащині
Видатний письменник, історик і фольклорист
Пантелеймон Куліш був занадто емоційним
чоловіком і не цурався вродливих жінок, час від
часу поринаючи в шалені романи. Один із них
вже давно перетворився на легенду. Йдеться про
бурхливе взаємне почуття Пантелеймона Куліша
й Параски Глібової, дружини відомого байкаря.
Шалене кохання Пантелеймона Куліша й Параски
Глібової так і не переросло в просте сімейне щастя.
Факт
Куліш хотів пустити коріння
на Канівській землі
Зустріти старість письменник
вирішив на… Черкащині. Куліш
облюбував собі місцину неподалік
хутора свого друга, теж видатного
історика, Михайла Максимовича, який
проживав на канівських ґрунтах. Під
час однієї з подорожей на Україну
Пантелеймон пише: «…Максимович
здравствует и медлит, медлит
всегда, везде и во всем. Я прожил
у него трое суток. Удивительное
место… Он продает мне 8 десятин
нагорной лесной земли, и я намерен
с весны основать подле него
колонию, переселив туда полторы
души своих крестьян. Туда буду
приезжать для отдохновения из
столицы, а под старость успокоюсь
на лоне сельской тишины…».