1. 114 червня 2013 року
ФотоОлегаГаніна
Ціна 75 коп.
п’ятниця
14 червня
2013 року
№48
(19774)
Перша обласна громадсько-політична газета
стор.5
Шановні медичні
працівники
черкаської області!
Щиро і сердечно вітаю вас
із професійним святом —
Днем медичного працівника!
Ваша професія найблагородніша і найвідпо-
відальніша, адже ви оберігаєте найдорож-
чий і найцінніший скарб — здоров’я людей.
Ваша професійна майстерність, чуйність і
доброта, лагідне слово і тонке сприймання
людських переживань зцілюють людей, по-
вертають їм радість життя.
Ви готові прийти на допомогу людям у найскрутнішу годинну.
Це не лише ваш обов’язок, це — поклик серця.
Вдень і вночі, в спеку і в холод, у свята і вихідні ви завжди там,
де на вас з надією чекають пацієнти.
Низький уклін вам, вдячність і шана за вашу мужність і тер-
піння, золоті руки і добре серце, які рятують тисячі життів.
Нехай ваші серця завжди будуть відкриті для добра і любові!
Здоров’я, достатку вам і вашим сім’ям, натхнення й наснаги
у вашій нелегкій праці!
Зі щирими побажаннями та глибокою повагою
Михайло Чечетов,
народний депутат України, перший заступник голови
депутатської фракції Партії регіонів у Верховній Раді України
Шановні медики!
Щиросердно вітаю вас
із професійним святом –
Днем медичного
працівника.
Професія медика була й
залишається однією з
наймилосердніших, вона не
знає вихідних і святкових днів.
Ваша праця воістину героїчна
й гуманна. Кожного дня ви рятуєте людські
життя, допомагаєте ступити на шлях одужання.
Ви лікуєте не лише фізичний недуг, а й даруєте
надію і вселяєте віру. Своїм невтомним служінням
благородній справі ви повсякчас демонструєте
нам приклад високого професіоналізму,витримки,
самовідданості й людяності.
Низький уклін, дорогі медики, за вашу невтомну
працю,врятовані життя, готовність прийти на
допомогу. Зичу вам невичерпної енергії, душевного
комфорту, родинного затишку,
здоров’я і благополуччя. Нехай
усе добре, зроблене вами
для людей, повертається
до вас сторицею.
З великою повагою
Володимир Зубик,
народний депутат України
Поспішайте!
9
днів
залишилося
до завершення
передплати
Шановні медичні
працівники Черкащини!
Сердечно вітаємо вас
із професійним святом
та висловлюємо безмеж-
ну вдячність за ваші чуйні
серця та турботливе став-
лення до тих, хто до вас
звертається по допомогу!
На вас покладено не-
легку і почесну місію: дба-
ти про найдорожче — жит-
тя й здоров’я людей. Своєю
невтомною працею ви по-
всякчас демонструєте нам
приклади професіоналізму,
витримки, самовідданості,
вміння корисною порадою,
лагідним словом воскреси-
ти віру та надію в людських
душах.
Реформування медич-
ної галузі — запорука надан-
ня якісної лікарської допомо-
ги. Тому в Черкаській області
постійно запроваджуються
новітні технології діагностики
й лікування, розширюється
спектр функціональних та ла-
бораторних досліджень, заку-
повується нове обладнання.
Відкриття дитячої облас-
ної лікарні та діагностично-
консультативного центру в
м.Черкаси розпочинають но-
вий етап розвитку медичної
галузі на Черкащині.
У цей святковий день зи-
чимо, щоб усе добро, зро-
блене для людей, повер-
нулося до вас сторицею.
Нехай кожна мить життя ра-
дує своєю неповторністю.
Щастя, любові
й добра вам!
Сергій Тулуб,
голова обласної
державної
адміністрації,
Герой України;
Валерій Черняк,
голова обласної ради
16 червня — день медичного працівника
із життя
сімейного
лікаря
Один день
Як працюється
лікарю найближчої
до людей
спеціалізації —
дільничному,
на власні очі
побачила
кореспондент
«Черкаського
краю», провівши
день разом із
сімейним лікарем
Першої черкаської
міської поліклініки
Ольгою
Філоненко.

2. 14 червня 2013 року2 Поступ влади
країнські новиниУЗатоплені під час повені в Єв-
ропі автомобілі почнуть за-
возити в Україну тисячами.
Традиційно «підмочені» авто
європейські власники збувають
задешево, а перекупники охоче
везуть машини в Україну, Ро-
сію і Білорусію, пише «Дзер-
кало тижня. Україна». Але
такі машини постійно ламати-
муться, а деякі навіть можуть
спалахнути. Авто, що довго
«плавало», можна визначити за
запахом болота.
nnn
Депутат від фракції Партії
регіонів Сергій Горохов готує
законопроект щодо заборони
використання в назвах полі-
тичних об’єднань слова «сво-
бода». «У сучасній Україні, на
жаль, асоціативний ряд тер-
міну «свобода» складається
з визначень: «політична про-
фанація», «агресивний націо-
налізм», «приниження ветера-
нів», «українські фашисти»,
— вважає політик.
nnn
Україна посіла міцні позиції на
зернових ринках у Північній
Африці та Близькому Сході,
які від 30 до 70% залежать від
українського збіжжя. На цьому
наголосив президент Україн-
ської аграрної конфедерації Ле-
онід Козаченко.
nnn
Синтетичні шпалери і клей, на
якому вони тримаються, вби-
вають всі організми, що диха-
ють, і навіть тарганів. Комахи
й далі живуть у підвалах, вен-
тиляціях, але більше не захо-
дять у гості до українців, бо
це для них небезпечно. Про це
йдеться в програмі «Територія
обману».
nnn
У Харкові заарештовано двох
співробітників Державної служ-
би охорони за намагання припи-
нити хуліганські дії відвідувача
кафе, яким виявився суддя. Про
це УНІАН повідомили у прес-
службі Департаменту Держав-
ної служби охорони при МВС
України.
nnn
У Києві починається будівни-
цтво будинку для депутатів.
16-поверхова висотка на 195
квартир буде побудована через
два роки на вулиці Тропініна,
недалеко від центру. У планах
— будівництво ще трьох будин-
ків для нардепів, повідомляють
«Вести».
ФотоОлегаГаніна
Г
олова облдержадміністрації Сер-
гій Тулуб пообіцяв звільнення тим
головам райдержадміністрацій,
які не вкладуться з визначеними обся-
гами ремонту доріг у строк до 1 лип-
ня. При цьому, за словами очільника
облдержадміністрації, платіжкам на
ремонт доріг у казначействі буде дане
«зелене світло», поряд із захищеними
статтями бюджету, такими як заробіт-
на плата й оплата енергоносіїв.
Журналісти запитали Сергія Тулу-
ба, чи можливо за два тижні завер-
шити перший етап робіт, який перед-
бачає повну ліквідацію ямковості на
дорогах загального користування.
— Для тих, хто цим займався
останні два місяці, це справді реаль-
но! Адже фінансування урядом розпо-
чалося ще в березні, — переконаний
Сергій Тулуб. — Деякі райони мають
виконання робіт більше 50 відсотків.
Гадаю, що дехто з керівників спра-
виться, але не всі. Можливо, завдан-
ня й завищене, але, як кажуть, хо-
чеш мати середину — постав планку
вище. Немає часу чекати — дуже ба-
гато скарг від населення на стан до-
ріг. У соціологічних опитуваннях цю
проблему на перше місце ставлять
70-75 відсотків громадян.
— Що ж заважає керівникам
вчасно ремонтувати дороги?
— Ми розглядали ці питання і на
нараді в уряді, і на численних облас-
них зібраннях. Є кілька об’єктивних
і суб’єктивних питань. Серед
об’єктивних — дороги побудовані 50
років тому. Ось навіть траса, якою їха-
ли сюди, була побудована до приїз-
ду Хрущова в 1963-1964 роках. Але
які були вантажівки тоді? Сьогодні їз-
дять автівки по 30-40 тонн. Дорога
не витримує, і сьогодні вкрай потріб-
ні заходи щодо обмеження руху тако-
го автотранспорту. Незабаром будуть
встановлені пости, де б перевіря-
ли вагу таких машин, і якщо є пере-
вищення норми, їх не пускатимуть на
цю дорогу — нехай розвантажуються,
ділять на два автотранспорти. Другий
захід — визначення якихось допусти-
мих норм, щоб було так: зруйнував —
заплати. Окремо хочу сказати про на-
уково обгрунтовану роботу з ремонтів
і будівництва доріг. Це не лише моя
думка, а й думка фахівців — такі ро-
боти не відповідають світовим стан-
дартам. І про це теж відверто треба
говорити. Серед суб’єктивних причин
назвав би саму структуру автодорів.
Не може так бути, що одна рука за-
мовляє і бореться за одне, а друга ви-
конує і має дещо інші пріоритети. Має
бути й на цьому ринку конкуренція,
адже сьогодні вже є чимало приват-
них структур, яким треба давати шир-
ший доступ, щоб розбити монополізм
у цій сфері — тоді й буде виконавець
зацікавлений зробити все вчасно. Ще
одне питання — утримання доріг. Не
може сьогодні держава утримувати
всі дороги. Тому, гадаю, варто деякі
дороги віддавати в концесію, робити
платні автошляхи. Слід дивитися, як
це відбувається у світі та впроваджу-
вати найкраще. Ще хотів би сказати,
що за цей час, що працюю в області, я
побачив не дуже високий рівень про-
фесіоналізму тих кадрів, які керують
тими чи іншими ділянками чи структу-
рами у цій сфері. Це відверта думка,
яку я казав і міністрам, які опікують-
ся цим питанням. Потрібна підготовча
школа, яка б готувала нові молоді ка-
дри. Подивіться на нашому прикладі
— за три роки змінилося п’ять керів-
ників автодору.
На колегії прозвучало і ряд цифр.
Так, площа доріг із ямковістю цього-
річ у 2,6 раза більша навіть за мину-
лорічну, тобто дорожникам в області
треба відремонтувати 2,4 тисячі кіло-
метрів доріг. На ці цілі з бюджетів різ-
них рівнів вже виділено 82,7 мільйона
гривень. Але, за словами мера Сміли
Вадима Решетняка, аби капітально й
повністю відремонтувати окружну до-
рогу в цьому місті, потрібно 74 міль-
йони гривень.
Прикметними і вартими насліду-
вання назвав Сергій Тулуб приклади
у тій же Смілі та в інших районах, де
керівники знаходять позабюджетні ко-
шти (тобто кошти спонсорів, зацікав-
лених організацій) для ремонту доріг.
В одному з районів сума такої допо-
моги сягнула понад мільйон гривень.
У той же час голова ОДА закликав ак-
тивніше шукати ресурси на ремон-
ти доріг у тих же сільрадах, які мають
додаткові кошти у зв’язку з реформу-
ванням бюджетної системи та соці-
альними угодами з господарствами.
Роман КИРЕЙ
В
ід чого ми відштовху-
валися, — розповідає
Сергій Тулуб, — аналі-
зували ситуацію, яка скла-
дається на селі, особливо
з робочими місцями та до-
ходами сімей. Торік 69 ро-
дин на Черкащині отримали
нетелей. До речі, вони вже
привели 68 телят, а з них —
26 теличок. Відповідно до
програми, перший приплід
така сім’я має віддати своїм
сусідам чи тому, хто більше
потребує такої допомоги.
На ринку таке теля коштує
близько 10 тисяч гривень. А
згідно з державною програ-
мою, на кожного нетеля ви-
ділено близько тисячі гри-
вень на підтримку родині,
корм для тварини. В ціло-
му це дає можливість нам
збільшити кількість корів у
приватних господарствах,
а зрештою, і кількість ви-
робленого молока. Цього-
річ програму продовжуємо.
Виділили уп’ятеро більше
коштів і робимо розраху-
нок на 500 голів. А це дасть
можливість людям покра-
щити своє матеріальне ста-
новище.
Проте, як стало відо-
мо на сьогоднішній нараді,
присвяченій майбутньо-
му врожаю, не всі райо-
ни активно включилися у
цю добру справу. Деякі го-
лови районів отримали за-
служену порцію критики
на свою адресу щодо та-
кої позиції: адже це потріб-
но насамперед малозабез-
печеним сім’ям, і рано чи
пізно доведеться звітува-
ти про виконану роботу як
перед громадою, так і пе-
ред керівництвом області,
— прозвучало з трибуни.
Роман КИРЕЙ
У
суботу буквально розквіт-
ла барвами, вишиванками
обласна філармонія: сюди
на гала-концерт кращих ама-
торськихколективів,здавалося,
завітала вся Черкащина. У ре-
гіональних оглядах-конкурсах,
присвячених 200-річчю від дня
народження Тараса Шевченка
і 60-річчю утворення Черкась-
кої області, взяли участь по-
над 200 колективів і солістів. І
цього року, як завжди, із хви-
люванням вони очікували рі-
шення журі про присудження
премії імені видатного вітчиз-
няного фольклориста Порфи-
рія Демуцького, чиє життя було
тісно пов’язане із селом Охма-
тів на Жашківщині. Цю нагоро-
ду в області було започатко-
вано в 2004-му році. Нинішні
лауреати були названі на гала-
концерті, де заступник голови
облдержадміністрації Тетяна
Прітченко вручила чотири ди-
пломи і сертифікати на грошо-
ві винагороди.
У номінації «Аматорські на-
родні та академічні хори» ди-
плом виборов народний ама-
торський хоровий колектив
«Яворина» Кам’янського ра-
йонного будинку культури (ху-
дожній керівник Тетяна Юр-
ченко). Вокальний ансамбль
«Злагода» Чорнобаївської ра-
йонної дитячої школи мистецтв
переміг у номінації «Вокаль-
ні ансамблі та ансамблі малих
форм». Художній керівник Ко-
ломицького сільського будинку
культури Драбівського району
Олена Латиш прийняла наго-
роду за перемогу народного
аматорського фольклорно-
го колективу «Калина». Серед
композиторів-аматорів кра-
щим названо Валерія Мельча-
кова з Канева.
Цього ж дня Черкащина по-
повнилася ще двома аматор-
ськими колективами — звання
народного удостоєний фоль-
клорний аматорський колек-
тив «Калинова родина» Канта-
кузівського сільського будинку
культури Драбівського району,
а звання зразкового завоював
аматорський дитячий інстру-
ментальний ансамбль «Гармо-
шечки» Драбівського районно-
го Центру культури і дозвілля.
Надія Півториста,
завідуюча відділом
інформації
КУ «ОЦНТ та КОР»
Черкаської
обласної ради
Спадок Порфирія Демуцького примножують земляки-черкащани
Сертифікати на нетелей
отримали від Сергія Тулуба десять сімей
зі Шполянщини
Дороги: мова не про розвиток, а про збереження
У середу сім’ї з сіл Товмач, Терешки, Скотареве,
Лебедин, Кримки та з міста Шпола отримали
корівчин у рамках програми розвитку в області
молочного скотарства. Як саме програма має
розвиватися надалі, поділився думками голова
облдержадміністрації, відповідаючи на запитан-
ня кореспондента «Черкаського краю».
Хронічне
недофінансування та
ряд інших об’єктивних і
суб’єктивних чинників,
що зрештою призвели
до зношеності понад 80
відсотків черкаських
доріг, змусило
чиновників зібрати
цієї середи позачергову
виїзну колегію
облдержадміністрації
у Шполі.
Віктор Котенко, глава багатодітної
сім’ї, щиро радіє подарунку.

3. 314 червня 2013 року Панорама
За даними агенції АР, внаслі-
док масових силових сутичок
між демонстрантами і поліцей-
ськими у Туреччині загинули,
за останніми даними, 5 людей.
Проте нове опитування амери-
канського соціологічного центру
«Pew Research» підтверджує,
що прем’єр-міністр Туреччини
Реджеп Тайіп Ердоган і досі ко-
ристується широкою підтрим-
кою народу: його політику під-
тримує 62% населення.
nnn
Учора, коли президент США
Барак Обама прямував на при-
ватну зустріч із спонсором Де-
мократичної партії у Маямі,
двоє мотоциклістів із його кор-
тежу потрапили в ДТП і були
госпіталізовані. Один відбув-
ся синцями, у іншого — травма
спини і незначні ушкодження об-
личчя.
nnn
Європарламент ухвалив рефор-
му системи надання політичного
притулку. Процедура має ста-
ти стислішою й уніфікованою
майже на всій території ЄС.
Планується, що термін розгля-
ду клопотань щодо притулку в
Євросоюзі становитиме до 6 мі-
сяців, раніше ця процедура три-
вала 24 місяці.
nnn
Світовий банк прогнозує: зрос-
тання української економіки
цього року буде незначним, на
рівні 1 %, але все ж таки біль-
шим за показник минулого року,
зазначається у новій допові-
ді Світового банку. На дум-
ку його фахівців, перспективи
української економіки усклад-
нені через бюджетний дефіцит,
зовнішній борг і зменшення зо-
лотовалютних резервів, а та-
кож «де-факто» через прив’язку
національної валюти до долара.
nnn
На станції метро Ноймаркт
у Кельні встановили перший в
Німеччині автомат з прокату
детективів. Кожен може ціло-
добово взяти напрокат одну
з-поміж 800 книг. Асортимент
оновлюється щотижня, повідо-
мляє «Die Welt».
овини світуН
За оцінка-
ми маркетинго-
вих компаній,
які зацікавле-
ні у підрахунку
того, скільки може витрачати серед-
ній клас, купуючи квартири, маши-
ни, холодильники, то наш середній
клас становить від 5 до 15% насе-
лення.
Володимир Іщенко,
Центр досліджень суспільства
итатаЦ
óðéîçÊ
Подають
саму локшину,
й це — ресторан?
У
Токіо відкрився ресторан, де по-
дають одну-єдину страву. «Їжа
богів» — так власник закладу на-
звав суп з локшини. У ньому не просто
найякісніші інгредієнти. Як тут кажуть,
страва приправлена духом кухні та до-
свідом шеф-кухаря.
На розробку рецепта пішло чверть
століття. І результат просто фантас-
тичний. Одна тарілка локшини коштує
десять тисяч ієн, тобто приблизно сто
одинадцять доларів.
оцзахистС
аманецьГ
ніціативаІ
най наших!З
Н
агрудний знак «За ва-
гомий внесок у роз-
виток туристичної
справи» також отримав го-
лова обласної ради Вале-
рій Черняк. У свою чергу,
вітаючи колектив готелю-
переможця, голова об-
ласної ради вручив його
керівнику Почесну грамо-
ту обласної ради і повідо-
мив, що днями продовжено
ще на п’ять років контракт
з Володимиром Жаботин-
ським.
— Перемога у всеукра-
їнському конкурсі — це ви-
знання 25-річної праці ке-
рівництва комунального
підприємства, яке, я пере-
конаний, живе своєю ро-
ботою, — зазначив Валерій
Черняк.
Володимир Жаботин-
ський цього дня отримав від
гостей ще ряд відзнак, се-
ред яких і посвідчення ака-
деміка Академії туризму і
готельного сервісу України.
Роман КИРЕЙ
«Дніпро» довело, що найкраще
на всеукраїнському рівні
Сила
профспілок —
у єдностіНа цьому наголосила голова
профспілки працівників держав-
них установ України Тетяна
Нікітіна у своєму виступі на
семінарі профактиву Черкась-
кої обласної організації проф-
спілки працівників державних
установ України.
П
ід час семінару, який відбувся
нещодавно у будинку Федерації
профспілок області, пройшли
навчання понад 200 профспілкових
активістів області та профактив Чер-
кас. Відкрила семінар голова облас-
ної організації цієї профспілки Кате-
рина Кучугурна.
Виступаючи перед учасниками
семінару, Тетяна Нікітіна детально
зупинилася на системі соціального
діалогу в Україні. Адже це чи не єди-
ний шлях висловити свої вимоги ро-
ботодавцям.
Особливу увагу було приділено
введенню в дію усіх статей Закону
України «Про державну службу». На
сьогодні створена робоча група та
ведеться соціальний діалог між уря-
довою стороною та профспілками
щодо реформи оплати праці держав-
ним службовцям відповідно до но-
вого Закону України «Про державну
службу». Профспілками внесено низ-
ку пропозицій до проектів державних
документів щодо необхідності ре-
формування існуючої системи опла-
ти праці.
Починаючи з 2013 року, певні зру-
шення у питанні оплати праці держав-
них службовців все-таки є. Однак це
мала частка того, чого хотілося до-
сягти, підкреслила Тетяна Нікітіна.
Начальник відділу захисту еконо-
мічних прав та інтересів трудящих ЦК
профспілки Валентина Гурневич зо-
середила увагу присутніх на колек-
тивному договорі як основному ін-
струменті у здійсненні своїх функцій
у соціальному захисті членів проф-
спілки.
Голова Черкаської обласної орга-
нізації профспілки Катерина Кучугур-
на поінформувала про організацію та
фінансування літнього оздоровлення
дітей та сімейного відпочинку.
У заході взяли участь голова Фе-
дерації профспілок Черкаської облас-
ті Петро Шевченко, керівник секрета-
ріату обласної ради Василь Мовчан,
в.о. начальника управління держав-
ної служби в Черкаській області Ва-
силь Олійник.
Інна Хімічук
З
року в рік зростає заборгова-
ність жителів Ватутіного перед
підприємством теплових ме-
реж. На сьогодні вона становить 2,1
мільйона гривень.
При цьому окремі власники квар-
тир мають борг від 12 до 60 тисяч
гривень, тож малоймовірно, що до
наступного опалювального сезону
вони розрахуються за спожите те-
пло. Характерно, що серед затятих
боржників зовсім мало пенсіонерів. А
людей, які залишилися без роботи, а,
отже, й постійного заробітку, навряд
чи злякаєш судовими позовами.
Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
Ватутінці винні за тепло
по 60 тисяч гривень
Кращим у національному рейтингу комунальним
підприємством року на всеукраїнському
рівні визнано черкаський готель «Дніпро».
З цієї нагоди директор готелю Володимир
Жаботинський отримав відповідний сертифікат
та нагрудний знак «За багаторічну плідну
працю в готельній галузі» від делегації Асоціації
готельних об’єднань і готелів міст України.
Тільки ледачий не ганив погані дороги в області. А от керівництво
ПАТ «Уманьферммаш» в особі генерального директора Анатолія
Ліпкана замість цього дбає про їх якість. Уманьферммашівці від-
ремонтували дороги в своєму місті по вул.Енергетичній, Котов-
ського та Постишева — там, де проживає найбільше заводчан.
Д
обре, що проведено не просто ямковий ремонт, а відновлено дорож-
нє покриття, розрите водоканалом та підприємством тепломереж, —
говорить автомобіліст, технолог МБВ №3 Р.С.Гащенко. — Ті ями були
справжнім лихом. Але, дякуючи нашому генеральному директору Анатолію
Васильовичу, хочу сказати, що всі, хто проводить ремонтні роботи з ушко-
дженням асфальту, мають за обов’язок його відновити.
— Вчасно залатані ями не дають дорозі руйнуватися. Якщо дорога рівна,
то водії не маневрують, уникаючи ям. А це ж і безпека пішоходів, — ділиться
думками комірник ливарного цеху Н.І.Кириленко.
Всі дороги, які відремонтовані ПАТ «Уманьферммаш», є комунальною
власністю міста. У попередні роки, дбаючи про комфорт жителів рідного міс-
та, завод також ремонтував чимало міських доріг та тротуарів.
О.ТКАЧ,
начальник прес-центру ПАТ «Уманьферммаш»
За дороги взявся «Уманьферммаш»
Фотонаданепрес-службоюоблради
У
здовж вулиці Шевченка, що
в Золотоноші, починаючи від
дитсадка «Ялинка» в напрям-
ку новодмитрівського переїзду,
де з двохрядки аеродромних плит
було знято один ряд та викорис-
тано на інших вулицях міста, на
звільненій смузі працівники під-
розділу благоустрою з «Міськво-
доканалу» висадили кількакіломе-
трову алею чорнобривців.
Садили, підлаштовуючись під
погоду, а про всяк випадок, маю-
чи й свою бочку з водою. У вівто-
рок, 11 червня, цю роботу закін-
чили, що й зафіксував об’єктив
фотоапарата. Тепер чорнобрив-
цева алея ростиме й цвістиме
разом з трояндовою та буде по-
мітною прикметою Золотоноші.
Валентина ГАВРИШКЕВИЧ
Алею чорнобривців
висадили в Золотоноші
лагоустрійБ
Фотоавтора

4. 14 червня 2013 року4 Агробізнес
Врожаї ростуть, гумус падає
Агрохімічні дослідження більш ніж
по 20-ти показниках здійснює на кож-
ному полі області, більш того — на кож-
ній його10-гектарній ділянці, Черкась-
ка філія Інституту охорони ґрунтів
України (колишній Черкаський центр
«Облдержродючість»).
— Вміст гумусу на полях облас-
ті постійно і загрозливо зменшуєть-
ся, — констатує Юрій Кривда, ди-
ректор Черкаської філії Інституту
охорони грунтів України. — За до-
слідженнями видатного ґрунтознавця
Василя Докучаєва, в кінці позамину-
лого — на початку минулого тисячоліт-
тя цей показник становив 4-5,5 відсо-
тка. У 1981-1995-му роках, за нашими
дослідженнями, вміст гумусу на полях
Черкащини вже становив 3,27-3,25. І
найсвіжіші дані: на кінець 2012-го року
— 3,07 відсотка. З такими темпами че-
рез кілька років середній показник
вмісту гумусу впаде нижче 3-ох відсо-
тків, — застерігає Юрій Кривда.
Для збереження сили ґрунтів існує
лише один простий спосіб: поверта-
ти їм те, що в них забрали. Під уро-
жай 2012-го року мінеральних добрив
на черкаські поля було внесено по 107
кілограмів на гектар. Це, як і попередні
майже два десятки років, не забезпе-
чило достатньо сільськогосподарські
культури основною поживою: азотом,
фосфором і калієм. Тож гумус інтен-
сивно мінералізувався для забезпе-
чення урожаю.
— Ми провели розрахунки за мину-
лий рік балансу поживних речовин, які
виносяться з основною продукцією з
полів і які залишаються в побічній (со-
лома, бадилля) — він становить мінус
23 кілограми на гектар. За останні 20
років грунт збіднів на рухомі поживні
речовини фосфору й калію: фосфатів
поменшало на 10 відсотків, їх вміст —
133 міліграми на кілограм ґрунту за
оптимальних 180-250 міліграмів; ка-
лію поменшало на 22 відсотки і його
вміст — 82 міліграми за оптимальних
150-200.
Втім, останні два роки помічено
одну позитивну тенденцію: господар-
ства почали вносити більше мінераль-
них добрив. Якщо у 2000-2004 роках
давали такої підживи близько 26-ти
кілограмів на гектар, то під урожай
2011-го року — 90, 2012-го — 107 кіло-
грамів. І більше уваги почали приділя-
ти фосфорно-калійним добривам.
Найвищу віддачу мінеральні добри-
ва дають при сумісному їх внесенні з
органічними. Проте органічних, за да-
ними філії Інституту охорони ґрунтів,
на Черкащині вноситься в середньо-
му 1,2 тонни на гектар проти 10,5-11
тонн у 1985-1990 роках (а це опти-
мальна кількість за інтенсивних сис-
тем). Саме тому ґрунти області про-
довжують деградувати.
Нині лише в районах, де розвинене
тваринництво, вноситься більше двох
тонн органіки на гектар — Чорнобаїв-
ському та Золотоніському. У інших пе-
реважно цей показник починається з
«нуль цілих…» Та ще там, де працю-
ють птахофабрики, є що вивезти на
поля: так, Канівський район торік вніс
по 9 тонн органіки. (Хоч тут теж є за-
сторога: щорічна заміна мінеральних
добрив курячим послідом може при-
звести до осолонцювання та зафос-
фачування грунтів.)
— В архівах Смілянського цукро-
вого заводу збереглися документи
про ведення сільськогосподарсько-
го виробництва на землях, які належа-
ли сім’ї графів Бобринських, — наво-
дить повчальний приклад з історії Юрій
Кривда. — У 70-их роках ХІХ століття на
цих землях вносилось на гектар посіву
пшениці та цукрових буряків 2400 пудів
(38,4 тонн) гною та від 4 до 20 пудів
селітри, суперфосфату й фосфатшла-
ку. Тільки на придбання мінеральних
добрив витрачалось 17-19 рублів на
десятину. Вже в 1901-1905 роках гно-
єм удобрювалось 18-20 відсотків посі-
вів, а міндобривами в 1910-1912 роках
— 20 відсотків посівів. До того ж, гній
за добрими цінами закуплявся в навко-
лишніх селян. Врожаї озимої пшени-
ці тогочасних сортів становили, як на
наші одиниці виміру, 20-27 центнерів
з гектара, цукрових буряків — 230-300,
кукурудзи — 25, гречки — 10,5, гороху,
проса — 21, сочевиці — 9,6 центнера з
гектара. Очевидно, вирощуючи ниніш-
ні гібриди та сорти, графи могли б нас
осоромити, — зауважує Юрій Іванович.
То, може, й зараз закупляти гній у
селян? Бо ж у своїх підсобних госпо-
дарствах вони утримують великої ро-
гатої худоби майже 40 відсотків об-
ласного поголів’я. Нестабільні ціни на
тваринницьку продукцію та відсутність
пільгових умов для відкриття ферм ля-
кає великого товаровиробника. Так,
як розповів Сергій Турченко, дирек-
тор приватного сільгосппідприємства
«Перлина» з села Молодецьке Мань-
ківського району, реконструювати
стару ферму і поставити на утримання
200 голів — це щонайменше 9 мільйо-
нів гривень. Тваринництво ж тривалий
час окуповується.
Немає гною — можна заорювати
солому, пожнивні рештки, — рекомен-
дують фахівці Черкаської державної
дослідної станції «ННЦ «Інститут зем-
леробства» НААН України (колишній
Черкаський інституту агропромислово-
го виробництва). За поживністю три-
чотири тонни соломи, залишені на полі
й заорані на гектар ріллі, рівнозначні
дев’ятьом тоннам гною. Із стеблом, а
особливо з коренями, землі поверта-
ється активної форми кальцій, а це ще
й засіб біологічного вапнування.
Як додає Вадим Рудишин, дирек-
тор департаменту агропромисло-
вого розвитку облдержадміністра-
ції, є ще й сапропелі (органічні мули,
яких багато у наших ставках). Наці-
лює департамент і на технологію мі-
німального обробітку грунту ноу-тіл (з
англійської буквально — «не орати»):
це і родючість грунту збереже, і засу-
хам протистоїть.
Хто винен? Бабуся
Цілий перелік заходів, які дозво-
лили б зупинити деградацію ґрун-
тів у серці України, рекомендує Чер-
каська філія Інституту охорони ґрунтів.
Основ­ними факторами деградації
сільгоспугідь тут називають надмірну
розо­раність, що призвела до розвитку
небувалих ерозійних процесів, різке
скорочення застосування органічних
і мінеральних добрив, нераціональне
й навіть безвідповідальне ставлення
власників і користувачів до землі. До-
бре, якщо орендар прийшов надовго,
і бодай тому, що хоче мати прибутки і
в майбутньому, годить землі. Ця спра-
ва, по суті, віддана йому на відкуп, бо
ж інший економічний механізм, який
впливав би на збереження родючості
ґрунтів, відсутній.
Так, попри те, що є закон «Про
охорону земель», що в Земельному
кодексі передбачене відшкодування
втрат сільськогосподарського вироб-
ництва, завданих погіршенням якос-
ті земель, відповідальність за висна-
ження землі покладена, фактично, на
її власника — на бабусю, яка укладає
договір оренди паю. Її земля — її кло-
піт. То, мабуть, це вона повинна або
сама, за свою пенсію, виготовити аг-
рохімічний паспорт на земельну ділян-
ку (пай), або вимагати його виготов-
лення від держави? І з цим паспортом
здавати пай в оренду. Але бабуся не
вимагає — і лихо-тихо. Й розриваючи
договір оренди, вона не питає стро-
го так: а наскільки погіршились агро-
хімічні показники? А де грошова ком-
пенсація за пошкодження мого майна
— паю? До речі, якщо сільгоспвироб-
ники мають свої обласні професійні
громадські об’єднання, то пайовики
гуртуються лише в окремих господар-
ствах, і питання вирішують методом
«гасіння пожеж», а не ставлять їх гло-
бально.
З 1 січня ц.р. змінилась процеду-
ра державної реєстрації права орен-
ди земель сільськогосподарського
призначення. Новий орган реєстра-
ції — Укрдержреєстр Мін’юсту. Та чи
вникатимуть реєстратори у питання
якості грунтів? Не так давно створе-
ний ще один контролер: Державна ін-
спекція сільського господарства. Але,
як повідомили в обласній територі-
альній інспекції, до договорів оренди
вони не мають жодного стосунку.
З початку цього року в Україні пра-
цює нова Національна кадастрова
система, одним з елементів якої є пу-
блічна кадастрова карта. Як розповів
Андрій Мирошниченко, на момент
інтерв’ю — заступник начальника го-
ловного управління Держземагент-
ства у Черкаській області, перед-
бачається і такий інформаційний шар
карти, на якій було б зазначено хімічні
показники якості грунтів і бонітування
(оцінку в балах). Але його розробка —
лише в перспективі.
Органіку — на дачу
Як цінують кожну крихту органіки
в Німеччині, яка не може похвалитись
чорноземами, переконалась, перебу-
ваючи в родині, яка живе на землях
Шлезвіг-Гольштайн в окрузі Дітмар-
шен. У господарів — цілий ряд міст-
костей для сміття: різнокольорові кон-
тейнери, ящики, «жовтий мішок»... Що
куди вкидати, діти освоюють змалку.
За кожним з різновидів утилю маши-
на приїздить за доволі складним гра-
фіком. Для органічних відходів у кож-
ному дворі — чорний ящик.
Його вміст потрапить і на полі-
гон у містечку Мелдорф, на підпри-
ємство «КВА». Як розповів Стефан
Маш, начальник виробництва «КВА»,
приймаючи рослинні рештки з квітни-
ків (клумби буяють біля кожного дому
німця), кухонну й іншу органіку, все це
закладають у компостні кагати. Пере-
сипають землею, додають добрива —
маса два роки лежить і дозріває. В ка-
гатах проводять аерацію, а воду, яка
стікає з компостного майданчика вниз
у басейн, знову закачують у кагати. В
результаті на виході готовий продукт
— масний чорнозем, який дорого ко-
штує.
Тож після відвідин мелдорфського
полігону така біда: рука не піднімаєть-
ся викидати побутові відходи, не сор-
туючи. Шкода, під нашою багатопо-
верхівкою тільки для скла і пластику
окремі контейнери, все інше — гаму-
зом. Доводиться частину кухонних від-
ходів по можливості збирати і вивози-
ти на дачу: з цього буде компост.
Лариса СОКОЛОВСЬКА
Втім, останні два роки
помічено одну позитивну
тенденцію: господарства
почали вносити більше
мінеральних добрив.
Розриваючи договір
оренди, бабуся не питає
строго так: а наскільки
погіршились агрохімічні
показники мого паю?
Орендарі
добре влаштувались:
з них ніхто не питає
за виснаження
грунтів
Н
айвища
врожайність
зернових і
зернобобових культур
в Україні була торік на
Черкащині: 51,3 центнера
з гектара. Така першість
області — третій рік
поспіль. Але є зворотний
бік медалі: з великим
урожаєм посилено
виносяться поживні
речовини.
ФотоОлегаГАНІНА

5. 514 червня 2013 року
Фотоавтора
Медицина
«Добрий лікар
Інтернет»
Тетяна Костянтинівна скар-
житься на стрибки артеріаль-
ного тиску, які так важко ви-
тримати в цю літню спеку:
сьогодні вранці був 140 на 90.
Крутиться голова, серцебит-
тя. А буває 90 на 60. «Тоді я як
риба, викинута на берег…», —
в розпачі оповідає лікарю пен-
сіонерка. А ще біль у колінах...
Лікар загальної практики
— сімейної медицини Першої
черкаської міської полікліні-
ки Ольга Філоненко береть-
ся до діла. Тетяні Костянтинівні
треба перевірити рівень гор-
монів щитовидної залози, зро-
бити кардіограму серця, мамо-
графію (в такому віці її треба
проходити раз на рік), УЗД су-
глобів. Тож жінка одержує ці-
лий стосик направлень на об-
стеження, на фізпроцедури,
рецепти на ліки та детальне
роз’яснення з їх уживання й
застосування для компресів до
хворих колін на ніч.
Наступна пацієнтка — мо-
лода жінка з підозрою на алер-
гійний риніт. Саме все цвіте.
Втім, сьогодні до сімейного лі-
каря черга не товпиться, як в
інші дні, бо по середах — при-
йом диспансерних хворих.
Найбільше на обліку пацієн-
тів із серцево-судинною пато-
логією, гіпертонією й хворо-
бами серця. Є з артрозами, з
виразковою хворобою шлунку.
Збільшилося хворих на астму.
А після прийому — обслу-
говування викликів. Разом і
вирушаємо. За десять років
свою дільницю в районі ву-
лиці Котовського Ольга Пе-
трівна вивчила, як рідне село.
Щоправда, спочатку жите-
лі розчаровано порівнювали
її, молоду, з досвідченим ко-
легою: «А от той лікар, що був
до вас…». Та потроху й вона
здобувала авторитет, ставала
справді сімейним лікарем. Те-
пер хто не йде, той до неї за-
говорить, і подзвонити додому
можуть удень і вночі.
— Даю номер мобільного,
бо так простіше: буває, баб-
ці треба запитати, червону та-
блеточку пити чи зелену, бо
вона забула. Власне, я недале-
ко від своєї дільниці живу. Мені
зручно, раптом що — я все ки-
нула й побігла. Недавно увече-
рі дзвінок: у дідуся, учасника
війни, раптом піднялася тем-
пература до 39-ти. Причини не
знає. Дружина в паніці: «Йому
погано, не може встати. Каже,
швидку не хочу викликати, бо
заберуть: не поїду». Виявилось
— отруївся, я надала допомогу,
і без лікарні обійшлося.
— Ваші пацієнти — пере-
важно пенсіонери. Це тен-
денція?
— Зараз молоді справді рід-
ше звертаються до поліклініки.
Непрацюючим не потрібен лі-
карняний, а у працюючих свої
причини: учора видзвонювали
двох, з астмою і виразковою
хворобою — пора на прийом.
«Прийдемо, але не знаємо
коли. Робота…». Одні йдуть не
в поліклініку, а до приватників,
а ще більш масово — шукають
ради в Інтернеті. Багато своїм
здоров’ям не дорожать. Дуже
зросла онкопатологія. При-
чому, запущених випадків на-
віть більше в місті, ніж по ра-
йонах. Тому я пильную, щоб не
пропустити перших ознак. Та
одна молода жінка, в якої я ви-
явила новоутворення в молоч-
ній залозі, обстежуватись далі
відмовилась, хоч як її просила,
дзвонила додому багато разів.
Вона навіть написала письмову
відмову. Або ще випадок: при-
йшла на виклик. Жінка вагіт-
на, у неї очевидна пневмонія, а
кругом неї ще троє дрібних ді-
ток. Каже, в лікарню не піду —
грошей нема, і покинути дітей
не можу… Ледве вдалося умо-
вити. Добре, що не запізно. На
своїй дільниці я бачу багатьох
людей, які ніколи до мене не
звертались. Хотілося б віри-
ти, що вони справді настільки
міцні. Але багато з них просто
розчаровані нашою системою
охорони здоров’я.
— Ви сподіваєтесь, вони
охочіше прийдуть в амбула-
торію сімейного лікаря?
— Якщо справді відбудеть-
ся реформа. Я собі уявляю своє
робоче місце в такій амбулато-
рії: мені дадуть обладнання, яке
б дозволило оперативно обслу-
жити пацієнта, а не ганяти його
по місту. Вважаю, що в амбу-
латорії повинна бути своя міні-
лабораторія, апарат УЗД (в пе-
редчутті цього я вже й закінчила
курси УЗД), мамограф (зараз
немає куди направляти пацієн-
ток: в онкодиспансері завжди
черги, а в поліклініці №5 часто
немає плівки), отоскоп, ларин-
госкоп, розширювачі для вуха,
неврологічні молоточки… Ой, та
чи не доведеться все це купува-
ти із своєї зарплати, коли ска-
жуть: сідай і працюй?
Шукаєте роботу?
Ви часом не дипломований
терапевт? Бо є вакансії. Осо-
бливо, сказати б, хронічно по-
требує терапевта дільниця в
районі вулиці Одеської, утво-
рена з двох, де багато гурто-
житків, а в приватному секторі
— самі жителі пенсійного віку.
Робота — не занудьгуєш, по-
стійно в тонусі, бо це вам не
спеціаліст вузького профілю,
тут треба знати про організм
усе. А ще бути в гарній фізичній
формі, бо якщо влітку трапля-
ються дні, коли немає жодного
виклику до хворих, то взимку
їх буває по десять з дільниці,
а якщо ще двох-трьох колег
підміняєш… Та й одна справа
— ходити на виклики по сво-
їй дільниці: тут тебе знають, і
хазяїн собаку припне, та влас-
не, й вона тебе вже знає... А от
коли підмінюєш колегу, незна-
йомі двори — всякого буває.
І тікати доводиться, а декому
собаки таки шматували штани
й сумки…
Та як не крути, а найбіль-
ше потенційного працівника ці-
кавить зарплата. Ну, ставка сі-
мейного лікаря в середньому
— 2200 грн.
— Без підробітку не прожи-
веш, і чоловіки-лікарі, як году-
вальники сімей, на цій посаді у
нас не затримуються — тікають
у приватний бізнес, — визнає
Ольга Філоненко. — Часом і в
мене накипить, думаю — теж
піду, а потім відпускає… Пенсі-
онерів ми дуже просимо, щоб
вони не йшли з роботи.
Одна ручка — на два дні
— Які складні випадки
траплялися у вашій роботі?
— Складні? Це коли не мо-
жеш допомогти з незалеж-
них від тебе причин. Скажімо,
у жінки помер чоловік, а по-
тім і син. Є родичі, але в ін-
шій державі. Їй ніхто навіть не
дзвонить. А в неї розвиваєть-
ся хвороба Альцгеймера. Су-
сіди бояться, що може не за-
крити газ. У водолікарню її не
направиш, бо потрібна згода
родичів. Тож я і невропатолог
контролюємо її, як можемо. Є
пацієнти, від яких діти відмов-
ляються. Деякі ж приходять на-
віть просто розповісти, що син
запив... Бували й небезпечні
випадки — коли ідеш у «бом-
жатник», де живуть асоціаль-
ні сім’ї. Відкриваєш двері —
четверо мужиків сидять, хтось
п’яний під столом лежить...
— А щодо запасу знань —
чи всі категорії населення ви
готові сьогодні обслуговува-
ти як сімейний лікар?
— Я пройшла для цього пів-
річні курси. І хоч ще не обслу-
говуємо дітей, вагітних без
екстрагенітальної патології, та
знаємо, до чого йдемо. А го-
ловне — якщо раніше, щоб по-
ставити діагноз, направляла
пацієнта до фахівців вузько-
го профілю, то зараз намага-
юся більше відповідальності
брати на себе, бо рано чи піз-
но доведеться справлятися з
нескладними випадками, які
раніше лікував невропатолог,
дерматолог чи офтальмолог,
самій. Це вимагає постійної
самоосвіти. Консультуюсь, чи-
таю: у мене чоловік теж лікар
(акушер-гінеколог), тож перед-
плачуємо додому кілька медич-
них журналів і газет, постійно
купуємо за свої кошти літера-
туру. Сподіваюся, це вклад у
майбутнє…
А ще мріють лікарі про те,
що колись у них буде більше
часу на роботу з людьми, мен-
ше вимагатимуть формальної
писанини. Як відповіла колись
моя дочка, ще малям, на за-
питання «Ким же ти будеш, як
виростеш? Може, лікарем?» —
«Ні, бо я ж писати не вмію!». Як
не парадоксально, та з рефор-
муванням навіть додалося па-
перових клопотів, і, як конста-
тує медсестра Ольги Петрівни
Ірина Мельник, «одна ручка у
нас — на два дні, і списалася».
А хотілося б справжніх
змін.
Лариса СОКОЛОВСЬКА
Один день із життя
сімейного лікаря
Перший досвід надихає
Михайло Шевченко,
директор КП «Перша черкаська міська поліклініка»:
— У мене колега в Дніпропетровську працює третій рік у пілотному
проекті в центрі первинної медико-санітарної допомоги на дев’ять ам-
булаторій сімейної медицини. На кожного лікаря по штату передбаче-
но по дві посади медсестер. Покращене фінансування. Якщо й у нас
така перспектива, то це непогано.
До 2020-го року ми повинні виділити первинну медико-санітарну
допомогу (тобто ту, яку надають сімейні лікарі нашого закладу) в окре-
му структуру. В нас є перспективний план шістьох амбулаторій сімей-
ного лікаря на 40 тисяч населення, які обслуговує поліклініка. На цей
рік надано кошти на проектно-кошторисну документацію амбулаторії
сімейної медицини, на трьох лікарів, у Дахнівці, у школі №29. У мікрорайоні «Митниця» заплано-
вано створити дві амбулаторії (по вулиці Жужоми, ближче до пляжу, та навпроти сходів, що ве-
дуть на Митницю з вулиці Леніна). Будуть амбулаторії і на вулиці Луначарського, в районі вулиць
Василини та Франка, і по Благовісній.
Одразу передбачається розмежувати фінансування: утримання амбулаторії — з міського бю-
джету, а лікарів-спеціалістів вузького профілю, як послуги другого рівня, — з обласного.
Надалі сімейного лікаря планують зробити фондоутримувачем: він розпоряджатиметься пе-
редбаченими в бюджеті коштами на кожного жителя дільниці. Уже сьогодні сімейному лікарю ка-
жуть: вичерпай багаж усіх своїх знань, всі обстеження, які ти маєш право зробити, тоді, якщо далі
не зможеш, направляй до вузького спеціаліста. Але за його послуги заплатиш з фонду медобслу-
говування пацієнтів.
Якщо колись прийде страхова медицина (бо сьогодні багато громадян просто не мають
з чого заплатити страхових внесків), додасться обов’язків не тільки лікарю. А й пацієнт буде
зобов’язаний принаймні двічі на рік постати перед лікарем для профогляду. Інакше платитиме зі
своєї кишені за лікування, якщо захворіє, а сімейний лікар не зможе сам зарадити недузі.
У Першій черкаській місь-
кій поліклініці — двад-
цять посад сімейних
лікарів, але зайнятих
п’ятнадцять. А це озна-
чає, що цілі мікрорайони
міста, по дві-три тисячі
жителів, не мають свого
постійного дільничного,
чи то пак уже сімейного
лікаря. Та йде реформу-
вання, і в перспективі до
2020-го року в Дахнівці, в
мікрорайонах «Митниця»,
«Казбет» та інших, які
обслуговує ця поліклініка,
серед житлових масивів
повинні з’явитися амбула-
торії сімейної медицини.
Але й відвідання лікаря
може стати обов’язковим
двічі на рік.
Шановні лікарі, провізори,
фельдшери,
медичні сестри, фармацевти –
всі працівники системи охорони
здоров'я!
Щиро вітаю вас із
професійним святом –
Днем медичного працівника!
З нагоди цього свята хочу звер-
нутися до вас зі словами подяки
за вашу відданість професії, за
щоденну складну працю
та за надію, яку ви даруєте кож-
ному хворому.
Бажаю вам міцного здоров'я, сі-
мейного тепла, мудрості, жит-
тєрадісності, принциповості
та найголовнішого — поваги людей!
Вірю, що разом ми докладемо максимум зусиль
для відродження авторитету галузі,
підвищення довіри українців до системи охорони здоров'я!
З повагою
Володимир Брожик,
директор Департаменту охорони здоров’я
Черкаської облдержадміністрації
Ольга Філоненко працює на дільниці
— виписує рецепт для хворого.

6. 14 червня 2013 року6
Сучасні мультфільми
та як з ними «боротися»
Чи потрібно забороняти дивитися мультфільми, в яких негативний персонаж не добрішає?
Забороняти дітям взагалі нічого не можна, бо чим більше забороняєш, тим більше хочеться. Важливо в такому ви-
падку знайти альтернативу, компромісний варіант. Наприклад, 10 хвилин подивитися той мультик, який хоче малюк,
а потім показати мультфільм, що пропагує більш високі моральні цінності. Причому, для показу «розумного» мульти-
ка потрібно відвести в два, а то і в три рази більше часу, ніж для «стрілялки». Таким чином бажання дитини буде вра-
ховано, а в її голові закріпиться та інформація, яка була подана останньою.
 Мультфільми можна показувати дітям, яким виповнилося два роки і більше: до цього мозок дитини не здатний
сприймати часте миготіння картинки. Краща анімація для малюків — діафільми.
 Краще показувати мультфільми вдень, коли дитина не спить. Не рекомендується дивитися мультики перед
сном. Особливо це стосується збудливих дітей. Хіба що показати короткий спокійний і добрий мультфільм.
 Батькам рекомендується дивитися мультфільми разом з дітьми. Перш за все, щоб виступати в ролі цензора
анімації, визначаючи, що корисно й цікаво дивитися дитині. А також, щоб відповісти на запитання малюка.
 Повнометражні мультфільми краще дивитися з паузами. Причому батьки повинні заздалегідь визначити, в яко-
му місці варто зупинитися і відволіктися.
Наскільки виправдана
присутність у дитячих
мультфільмах монстрів
або персонажів
з потойбічного світу?
Негативні персонажі повинні бути за-
вжди, — вважають психологи. Якраз за-
вдяки їм з’являється можливість пока-
зати дитині, що можна робити, а що не
можна. Крім того, у кожної дитини є не-
гативні й агресивні фантазії, і це важли-
во, щоб вона могла ідентифікувати себе
з якимось персонажем, що теж відчуває,
скажімо, злість. У якісних мультфільмах
поступово пояснюється не тільки причи-
на цієї злості, а й дається підказка, як її
позбутися. Таким чином негативний ге-
рой у мультику поступово трансформу-
ється і проблема його озлобленості ви-
рішується.
Такі мультфільми можуть вказати ди-
тині причини її негативних емоцій і шля-
хи позбавлення від них. Природно, з до-
помогою батьків.
Наприклад, мультфільм про Карлсона
розповідає про те, як дитина може впо-
ратися з почуттям самотності, непотріб-
ності, коли батьки йдуть на роботу: він
вигадує собі друга.
Але ж далеко не всі
мультфільми показують
«правильних» негативних
персонажів. Як бути з відверто
агресивними лиходіями, які
просто безглуздо воюють,
літають і стріляють?
Які мультфільми дивиться дитина, по-
винні контролювати батьки. Важливо ви-
бирати мультфільми з чіткою сюжетною
лінією. Тоді маленькому глядачеві буде
зрозуміло, звідки беруться різні почуття
героїв, як з ними справлятися і до чого
вони можуть довести.
Що ж до неякісних, просто кажучи «ту-
пих» мультфільмів з безперервною стрі-
ляниною та вбивствами, — такій анімації
просто не місце в домі. Інакше у дити-
ни може накопичитися надмірна агресія.
І з нею потім буде досить складно щось
зробити, адже дитина не отримує нао-
чного прикладу, як упоратися з цим нега-
тивом. Натомість у хорошому мультику,
наприклад, можна побачити, що, відчува-
ючи провину, варто попросити вибачен-
ня — і стане легше.
Родина
З
Наталею ми зустрілися у
неї вдома в селі Хлисту-
нівка Городищенського
району. Дім з великою бібліо-
текою. З однієї кімнати лунає
радіо, та так, що змушує нас
голосно говорити. «То мама
слухає», — пояснює Наталія. З
іншої кімнати чується чолові-
чий голос: «Наташо! Хто прий-
шов?».
Наталя Дирда двадцять ро-
ків пропрацювала у школі, була
секретарем у сільській раді, та
кілька останніх років змушена
була покинути роботу.
Наталя познайомилась зі
своїм майбутнім чоловіком
влітку в бабусі. Проте цей ро-
ман не закінчився двома міся-
цями в селі. Восени студентку
останнього курсу педунівер-
ситету направили на практику
у сусідній райцентр. Кавалер
Михайло щодня сідав на свій
мотоцикл і їхав до дівчини. Та
якось, повертаючись від На-
талі додому, Михайло потра-
пив у жахливе ДТП: зіткнен-
ня з вантажівкою, що їхала по
зустрічній смузі. Звістки про
нього не було три дні, за цей
час його батьки зв’язалися з
Наталею і продовжили пошу-
ки разом. Знайшли його в лі-
карні. Михайло не приходив
до тями, а з ним не було доку-
ментів, тому ніхто й не повідо-
мив батькам.
— Пам’ятаю, що тоді я була
в розпачі. Мені лікарі з тиж-
день не повідомляли про його
стан. Потім я дізналася, що че-
рез помилку молодого лікаря-
хірурга Михайло не зможе
ходити, — пригадує Наталія. —
Чотири місяці я їздила до ньо-
го в лікарню, підтримувала як
могла. Батьки були проти того,
що ми спілкуємося. Тому ми з
Михайлом таємно розписали-
ся. Весільної церемонії в нас
не було, і танцю молодят теж,
але я не шкодую.
Молода сім’я винайняла
житло в Черкасах, Наталія вла-
штувалася вчителькою молод-
ших класів і відкладала кошти
на їхню мрію. А мрією була
спеціально обладнана автів-
ка для інвалідів. Згодом батьки
змирилися з рішенням доньки
і вирішили побудувати їм дім у
селі.
— Почали ми жити в сво-
єму домі, купили машину. Я
влаштувалася у місцеву шко-
лу. Десь через рік ми вирішили
усиновити дитину. Дізналися у
будинку дитини, що 16-річна
студентка залишила свою доч­
ку на порозі закладу. Своїх ді-
тей у нас бути не могло. Від-
тоді у нас з’явилась наша
донечка, дуже добре пам’ятаю,
коли привезла додому те куче-
ряве карооке дівча, — ділиться
спогадами Наталія.
— Про мамину історію на-
віть повість написали, — гово-
рить донька Тетяна. — Люблю
своїх батьків, у мене завжди
все було, навіть у період кри-
зи вони балували мене пода-
рунками. Через місяць я ви-
ходжу заміж і стосунки у сім’ї
будуватиму в мирі та злагоді,
за принципом батьків. Я довго
думала, чи не буде мамі важко
вдома самій справлятися, але
вона мене відмовила чекати
з весіллям, все одно будемо
жити з чоловіком недалеко.
Батьки спочатку були не
дуже задоволені перспекти-
вою одруження дочки, адже їй
лише вісімнадцять. Проте бать-
ко дав згоду. «Хоч побачу вну-
ків перед смертю», — аргумен-
тує він і щиро усміхається.
Змучений тілом чоловік,
але душею молодий, підтри-
мує свою Наталочку, постійно
її заспокоює. Був час — чоловік
міг пересуватися в інвалідному
візку, виконував домашню ро-
боту, водив машину. А це вже з
рік лежить у ліжку, рухає тільки
руками й головою. Через неру-
хомість відкрилися рани. І нове
випробування: маму паралізу-
вало після серцевого нападу.
Наталя зараз схудла майже
вдвічі, проте ходить дуже по-
волі, бо опухають ноги. Арте-
ріальний тиск зашкалює. Але
жінка продовжує усміхатися та
жартувати.
Її сусідка, Галина Микитів-
на, розповідає:
— Наташа і поговорить за-
вжди, і чимось допоможе. Ні-
коли не вимагає від тебе того
ж самого. Бідна Наташа, така
хороша людина, а їй така доля.
Пам’ятаю як вони тільки посе-
лилися тут, люди в селі почали
ж зразу обговорювати: навіщо
їй чоловік-інвалід? А згодом по-
чали хвалити, навіть у приклад
нашим сільським чоловікам
ставити. Адже хоч у нього об-
межені можливості, але роботу
вдома він виконував всю, і ре-
монти робив, навіть іншим до-
помагав. Останнім часом вона
геть вибилась із сил. Забуває
про своє здоров’я піклуватися,
— розповідає старенька.
На доглядальницю в них не
має коштів, а лікування дороге.
Добре, що її батько допомагає
матеріально.
На запитання, чи хотіла
вона б змінити своє життя, На-
таля відповідає: «Нізащо!» І
усміхається. З нею сьогодні
люди, яких любить вона й які
люблять її.
Олена ОНОПРІЄНКО
У кожного свій
шлях. Але такий
здолати під силу
не кожному. «Гарна
людина, а їй
непроста доля» —
кажуть сусіди.
Вона ж —
тендітна
жінка,
вчителька
молодших
класів. І
— сільська
героїня.
«Потім я дізналася, що через помилку
хірурга Михайло не зможе ходити. Батьки
були проти того, що ми спілкуємося. Тому
ми з Михайлом таємно розписалися.»
і любитиТерпіти