Віртуальна виставка до міжнародного дня вишиванки

1. ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА
ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ВИШИВАНКИ
Всесвітній день вишиванки — міжнародне
свято, яке покликане зберегти споконвічні
народні традиції створення та носіння
етнічного вишитого українського одягу.
Дата проведення — щороку в третій
четвер травня (будній день).

2. РОЗГОРТАЮ ЖИТТЯ,
МОВ СУВІЙ ПОЛОТНА,
ОСЬ МЕРЕЖКА ГРІХІВ
І НИЗИНКА ПАДІНЬ,
ВЕРХОВИНКА ЖАДАНЬ,
ЯВОРІВКА ПРИТАЄНИХ ПРАГНЕНЬ.
ДАЛІ – ХРЕСТИКИ ЧОРНІ
СТРАЖДАНЬ І ТЕРПІНЬ
ТА ЧЕРВОНА СТРЕБНІВКА
ПАЛКОГО КОХАННЯ.
ОСЬ ГЛАДИНКА ЖІНОЧОЇ ЛАСКИ,
ПЕРЕТИКАНА ПЕСТОЩІВ З НІЖНІСТЮ.
ЦІ НИТКИ, ЦІ ГОЛКИ,
НЕЗАРУЧЕНІ ПАЛЬЦІ В НАПЕРСТКАХ.
ВСЕ ЖИТТЯ У ШИТВІ,
І ЖИТТЯ – ЯК ЖИТТЯ.
ІРИНА СЕНИК

3. В небі сонця золотий клубочок
Розсипає нитки промінні,
Їх збирають рученьки дівочі
І гаптують цвіт на полотні.
М. Рильський

4. Вишивка в Україні – це зворушлива розповідь про думки і почуття людини,
світ краси й фантазії, поетичного осмислення природи, світ невмирущих
образів давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків.
У вишивці яскраво і повно розкрилась душа народу, його споконвічне
прагнення до прекрасного, широко розвинулось почуття ритму,
композиційної міри у побудові орнаментів, гармонії колірних поєднань. Це
давнє і вічно молоде мистецтво. Секрет його молодості – у єдності людини з
природою, в умінні упродовж століть зберігати і примножувати красу,
дарувати людям радість зустрічі з прекрасним.
Вишивка – це мистецтво високої естетичної наснаги, мистецтво простого
й разом з тим мудрого декоративного мислення. В орнаментах вишивки, у
співвідношенні колірних поєднань, у ритмі ліній узору закладено глибокий
зміст. Адже у вишивці як і в народній пісні, відбивалися заповітні мрії на
краще майбутнє, прагнення до краси й досконалості.
Уже в І тис. до н. е. вишивка досягла високого рівня у народів Єгипту, Греції,
Риму, Китаю, Індії.
Розквіт мистецтва вишивки припадає на Cередні віки. Особливою
пишністю відзначалася вишивка Візантії, яка мала значний вплив на церковне
шитво давньої Русі. Її художньо-образне вирішення перебувало в єдності зі
стилістикою іконопису, з прагнення Візантії до пишноти і багатої колірної
гами різноманітних матеріалів : шовкових тканин, срібних та золотних
ниток, перлів, дорогоцінного каміння.

5. Властиві романській мініатюрі площинність і підвищена експресія контору
своєрідно перевтіленні у вишитому фризі зі сценами завоювання Англії в так
званому килимі з Байо (близько 1080 р.). Для Китаю з XIV ст. характерні
вишиті панно «сюхуа» (живопис гілкою), стилістично споріднені з
китайським пейзажним живописом.
В епоху Відродження вишивку часто виконували навіть за малюнками
таких видатних митців, як П’єтро Перуджіно, Сандро Боттічеллі та ін.
У добу бароко та класицизму сюжетна вишивка імітувала шпалери або
настінний живопис, перетворюючись на грандіозні панно.
У розмаїті українського декоративного мистецтва художня вишивка
посідає одне з провідних місць. Це улюблений і здавна поширений різновид
народної творчості, адже вишивання не потребує складних пристроїв,
приладь.
Колись за кількістю і довершеністю вишитих рушників, сорочок, серветок,
скатертин, які дівчина готувала до свого весілля, судили про її характер,
старанність і працьовитість. Уміння відчувати навколишню красу і
відтворювати це в узорах ще змалечку кожна дівчина у своєї матері, бабусі.
Нині вишивка живе повнокровним життям, прикрашає сучасний інтер’єр,
одяг, надаючи йому своєрідності й неповторності. До невичерпних джерел
народного вбрання постійно звертаються й черпають у ньому наснагу
модельєри, конструктори, художники, дизайнери.

6. XVI – XVII століття - доба розквіту українського
гаптування – шитва золотними і срібними нитками,
виконаного по атласу, оксамиту, парчі із
застосуванням перлів та коштовного каміння. Твори
образотворчого сюжетного шитва – пелени, покрівці,
фелони, плащаниці – використовувались в одязі
священнослужителів, у літургії православного храму.
Гаптування цього часу розвивалось у стилістично-
художній єдності з іконописом та гравюрою.
ХVІІІ століття приносить нове розуміння
орнаментальних форм з їх об’ємно-пластичним
живописним трактуванням. Розквітає вишивка гладдю
різноколірним шовком.
З ХІХ століття поширюється вишивка бісером, білим
шовком на тонких прозорих тканинах – нею
прикрашали одяг і предмети побуту.

7. Антонович Є. А. Декоративно-прикладне
мистецтво / Є. А. Антонович, Р. В. Захарчук,
М. Є. Станкевич. – Львів : Світ, 1993. – 272 с.
Варивончик А. В. Традиційна народна вишивка
як складова українського одягу (ХХ ст.) : навч.
посіб. /А. В. Варивончик. – Київ : Київський ун-т
ім. Б. Грінченка, 2013. – 108 с.
Воропай О. Звичаї нашого народу :
етнографічний нарис / О. Воропай. – Київ : Велес,
2005. – 528 с.

8. Данилевська Н. Перетик : фольклорно-
етнографічний портрет українського села
/ Н. Динилевська, М. Ткач. – Київ : Український
Центр духовної культури, 2000. – 216 с.
Етнологія України : навч. посіб. / за ред.
С. А. Макарчука. – 2- ге вид., перероб. та доп. –
Львів : Світ, 2004. – 520 с.
Захарчук-Чугай Р. В. Українське народне
декоративне мистецтво : навч. посіб.
/ Р. В. Захарчук-Чугай, Є. А. Антонович. – Київ :
Знання, 2012. – 342 с.

9. Кара-Васильєва Т. Декоративне мистецтво
України ХХ століття. У пошуках «Великого
стилю» / Т. Кара-Васильєва, З. Чегусова. – Київ :
Либідь, 2005. – 280 с.
Кара-Васильєва Т. Історія української вишивки /
Т. Кара-Васильєва. – Київ : Мистецтво, 2008. –
464 с.
Матейко К. І. Український народний одяг
/ К. І. Матейко. – Київ : Наукова дуика, 1977. –
224 с.

10. Народне мистецтво Запоріжжя : альбом. –
Запоріжжя : [б.в.], 2001. – 88 с.
Народные ремесла. – Киев : Урожай, 2003. –
224 с.
Нечипоренко С. Декоративні тканини : альбом
/ С. Нечипоренко. – Київ : Такі справи, 2002. –
32 с.

11. Селівачов М. Лексикон української орнаментики
(іконографія, номінація, стилістика, типологія) :
навч. посіб. / М. Селівачов. – 2-ге вид., доп. та
виправлене. – Київ : Редакція вісника «АНТ», 2009. –
408 с.
Скарби нашої пам’яті : фотоальбом. – Київ :
Мистецтво, 1993. – 192 с.
Українська вишивка : фотоальбом / автор та
упорядник Т. Кара-Васильєва. – Київ : Мистецтво,
1993. – 264 с.