8

2. Податкове законодавство України складається з:
 Конституції України;
Податкового кодексу України;
Митного кодексу України;
чинних міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою
України і якими регулюються питання
оподаткування;
нормативно-правових актів, прийнятих на підставі
та на виконання Податкового кодексу та законів з
питань митної справи;
рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим,
органів місцевого самоврядування з питань місцевих
податків та зборів.

3. Якщо міжнародним договором, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою
України, встановлено інші правила, ніж ті, що
передбачені Податковим кодексом, застосовуються
правила міжнародного договору.
Основними видами оподаткування
туристичної діяльності є система оподаткування,
обліку та звітності на загальних підставах,
передбачена законодавством України, а також
спрощена система оподаткування, обліку та
звітності для суб'єктів малого підприємництва.

4. Основні законодавчі акти щодо оподаткування
суб’єктів туристичної діяльності:
1.ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // Відомості
Верховної Ради України (ВВР), 2011,N 13-14,N 15-16,
N 17, ст.112 ). Редакція від 19.01.2012.
2.МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ від 11.07.2002 № 92-
ІV // Відомості Верховної Ради України від
27.09.2002- 2002 р., № 38, стаття 288.
3.Закон України N 3609-VI ( 3609-17 ) від
07.07.2011 «Про внесення змін до Податкового
кодексу України та деяких інших законодавчих актів
України щодо вдосконалення окремих норм
Податкового кодексу України».

5.  Закон України від 04.11.2011г. № 4014-VI «Про
внесення змін до Податкового кодексу України та
деяких інших законодавчих актів України щодо
спрощеної системи оподаткування, обліку та
звітності».
 Постанова КМУ «Про строки дії ліцензії на
провадження певних видів господарської
діяльності, розміри і порядок зарахування плати за
її видачу» від 29.11.2000 р. №1755.
 Положення про туристичний збір в м.Києві //
Рішення Київради від 23 червня 2011 року
№242/5629.

6. ПОДАТКОМ є обов'язковий, безумовний
платіж до відповідного бюджету, що
справляється з платників податку відповідно до
Податкового кодексу.
ЗБОРОМ (платою, внеском) є обов'язковий
платіж до відповідного бюджету, що справляється з
платників зборів, з умовою отримання ними
спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення
на користь таких осіб державними органами,
органами місцевого самоврядування, іншими
уповноваженими органами та особами юридично
значимих дій.
В Україні встановлюються загальнодержавні та
місцеві податки та збори.

7. До загальнодержавних належать податки та
збори, що встановлені Податковим кодексом
України і є обов'язковими до сплати на усій
території України, крім випадків, передбачених
Податковим кодексом.
Загальнодержавні податки та збори:
податок на прибуток підприємств;
податок на доходи фізичних осіб;
податок на додану вартість;
акцизний податок;
збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
екологічний податок;

8.  рентна плата за транспортування нафти і
нафтопродуктів магістральними нафтопроводами
та нафтопродуктопроводами, транзитне
транспортування трубопроводами природного
газу та аміаку територією України;
 рентна плата за нафту, природний газ і газовий
конденсат, що видобуваються в Україні;
 плата за користування надрами;
 плата за землю;
 збір за користування радіочастотним ресурсом
України;
 збір за спеціальне використання води;
 збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
 фіксований сільськогосподарський податок;
 збір на розвиток виноградарства, садівництва і
хмелярства;

9.  мито;
 збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу
на електричну та теплову енергію, крім
електроенергії, виробленої кваліфікованими
когенераційними установками;
 збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу
на природний газ для споживачів усіх форм
власності.
Зарахування загальнодержавних податків та
зборів до державного і місцевих бюджетів
здійснюється відповідно до Бюджетного
кодексу України ( 2456-17 ).
Установлення загальнодержавних податків та
зборів, не передбачених Податковим кодексом,
забороняється.

10. ПОДАТКОВИЙ
КОДЕКС
УКРАЇНИ
( Відомості Верховної Ради
України (ВВР), 2011, N 13-14, N
15-16, N 17, ст.112 )

11. Стаття 207 ПКУ. Порядок оподаткування
туроператорської та турагентської діяльності
(стаття наведена в редакції Закону N 3609-VI (3609-17 ) від
07.07.2011 «Про внесення змін до Податкового кодексу України
та деяких інших законодавчих актів України щодо
вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»)
1. Цією статтею встановлюються особливості
оподаткування туристичного продукту
(туристичної послуги), що надаються
туристичним оператором та туристичним агентом
відповідно до законодавства.
Туристичний продукт, як комплекс
туристичних послуг, з метою оподаткування
розглядається як єдина послуга.

12. 2. Базою оподаткування в разі
проведення операцій з постачання
туристичним оператором туристичного
продукту (туристичної послуги),
призначеного для його споживання
(отримання) на території України, є
винагорода, яка визначається як різниця між
вартістю поставленого ним туристичного
продукту (туристичної послуги) та
вартістю витрат, понесених таким
туристичним оператором внаслідок
придбання (створення) такого
туристичного продукту (туристичної
послуги).

13. 3. Базою оподаткування в разі
проведення операцій з постачання на
території України туристичним оператором
туристичного продукту (туристичної
послуги), призначеного для його
споживання (отримання) за межами
території України, є винагорода, яка
визначається як різниця між вартістю
поставленого ним туристичного продукту
(туристичної послуги) та вартістю
витрат, понесених таким туристичним
оператором внаслідок придбання
(створення) такого туристичного продукту
(туристичної послуги).

14. 4. Базою оподаткування туристичного
оператора, який здійснює посередницьку
діяльність на території України з
укладання договорів на туристичне
обслуговування з іноземними суб'єктами
туристичної діяльності, є винагорода,
яка нараховується (виплачується) йому
таким іноземним суб'єктом туристичної
діяльності, в тому числі шляхом надання
права самостійно утримувати належну
такому туроператору суму винагороди із
коштів, сплачених замовником (споживачем)
туристичних послуг.

15. 5. Базою оподаткування для операцій,
які здійснюються туристичним агентом, є
комісійна винагорода, яка нараховується
(виплачується) туристичним оператором,
іншими постачальниками послуг на користь
такого туристичного агента, у тому числі
за рахунок коштів, отриманих останнім
від споживача туристичного продукту
(туристичної послуги).
7. Ставка податку, визначена у підпункті
"а" пункту 193.1 статті 193 цього розділу
(20%), застосовується до бази
оподаткування.

16. 6. Суми податку, що відповідно до
статті 139 цього Кодексу включаються до
витрат, не враховуються при визначенні бази
оподаткування в цілях цієї статті.
Стаття 139 ПКУ.
Витрати, що не враховуються при
визначенні оподатковуваного прибутку
Для платників податку, які не зареєстровані як
платники податку на додану вартість, до складу
витрат входять суми податків на додану вартість,
сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт,
послуг, вартість яких належить до витрат такого
платника податку.

17. У разі якщо платник податку на додану вартість
відповідно до розділу V Податкового кодексу
визначає базу оподаткування для нарахування
податкових зобов'язань з податку на додану вартість
виходячи із винагороди (маржинального прибутку,
маржі), податок на додану вартість, сплачений у
складі витрат на придбання товарів (послуг), які
входять до складу витрат та основних засобів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації,
включається відповідно до витрат або до вартості
відповідного об'єкта основних засобів чи
нематеріального активу.
{доповнено згідно із Законом N 3609-VI (3609-17)
від 07.07.2011, зміненим Законом N 4014-VI (4014-
17 ) від 04.11.2011 - застосовується з першого
числа звітного (податкового) періоду }

18. До місцевих належать податки та збори,
що встановлені відповідно до переліку і в
межах граничних розмірів ставок,
визначених цим Кодексом, рішеннями
сільських, селищних і міських рад у межах їх
повноважень, і є обов'язковими до сплати
на території відповідних територіальних
громад.

19. Стаття 10 ПКУ. Місцеві податки та збори
Місцеві податки:
податок на нерухоме майно, відмінне від
земельної ділянки;
єдиний податок.
Місцеві збори:
збір за провадження деяких видів
підприємницької діяльності;
збір за місця для паркування транспортних
засобів;
туристичний збір.

20. Місцеві ради обов'язково установлюють
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки, єдиний податок та збір за провадження
деяких видів підприємницької діяльності.
Місцеві ради в межах повноважень,
визначених Податковим Кодексом, вирішують
питання відповідно до вимог Кодексу щодо
встановлення збору за місця для паркування
транспортних засобів, туристичного збору.
Установлення місцевих податків та зборів,
не передбачених Податковим кодексом,
забороняється.
Зарахування місцевих податків та зборів до
відповідних місцевих бюджетів здійснюється
відповідно до Бюджетного кодексу України (2456-
17).

21. Туристичний збір в м. Києві
Рішенням Київської міської ради від 23 червня
2011 року №242/5629 затверджено Положення про
туристичний збір в м. Києві.
Це рішення набирає чинності з 1 січня 2012 року.
Згідно п. 1 Положення туристичний збір — це
місцевий збір, кошти від якого зараховуються до
бюджету міста Києва.
Платниками збору є громадяни України, іноземці,
а також особи без громадянства, які прибувають на
територію м. Києва та отримують (споживають)
послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із
зобов’язанням залишити місце перебування в
зазначений строк.

22. Платниками збору не можуть бути особи, які:
а) постійно проживають (більше 6 місяців на рік) у м.
Києві, у тому числі на умовах договорів найму;
б) особи, які прибули у відрядження;
в) інваліди, діти-інваліди та особи, що
супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів
(не більше одного супроводжуючого);
г) ветерани війни;
ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС;
д) особи, які прибули за путівками та курсовками в
санаторії та пансіонати.

23. Ставка встановлюється у розмірі 1% до бази
справляння збору.
Базою справляння є вартість усього періоду
проживання (ночівлі) в місцях, визначених
підпунктом 5.1 цього Положення, за вирахуванням
податку на додану вартість.
До вартості проживання не включаються
витрати на харчування чи побутові послуги (прання,
чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи
білизни), телефонні рахунки, оформлення
закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз),
обов’язкове страхування, витрати на усний та
письмовий переклади, інші документально
оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду.

24. Справляння збору здійснюється:
а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів,
гуртожитків для приїжджих та іншими закладами
готельного типу, санаторно-курортними закладами;
б) квартирно-посередницькими організаціями, які
направляють неорганізованих осіб на поселення у
будинки (квартири), що належать фізичним особам
на праві власності або на праві користування за
договором найму.
Податкові агенти справляють збір під час надання
послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням
(ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору
окремим рядком у рахунку (квитанції) на
проживання.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює
календарному кварталу.

25. 1 січня 2012 набув чинності Закон України від
04.11.2011г. № 4014-VI «Про внесення змін до
Податкового кодексу України та деяких інших
законодавчих актів України щодо спрощеної
системи оподаткування, обліку та звітності».
Зазначений документ кардинально реформує
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва.
Суттєвим моментом, який міститься в Законі №
4014, є відновлення права платників податку на
прибуток відносити до складу витрат кошти, сплачені
приватним підприємцям, як знаходяться на
спрощеній системі оподаткування. З Податкового
кодексу виключено підпункт 139.1.12, яким
передбачалося вищевказане обмеження.

26. Чотири групи платників єдиного податку та
умови роботи
Нова спрощена система оподаткування ділить її
суб'єктів на 4 групи, з яких перша, друга і третя
передбачають умови роботи для різних категорій
фізичних осіб - підприємців, а четверта група - це
юридичні особи на спрощеній системі
оподаткування.
Обсяг доходів, гранично допустимий для
платників єдиного податку, значно збільшений.
Підприємці 2-й і 3-ї груп можуть перебувати на
спрощеній системі оподаткування до досягнення
обсягу доходу в розмірі 1000000 грн. і 3000000 грн.
відповідно, для юридичних осіб на єдиному податку
обсяг доходу може становити 5000000 грн. за
календарний рік.

27. Для платників єдиного податку Законом № 4014
передбачено здійснення розрахунків за товари,
роботи, послуги виключно в грошовій формі
(готівковій або безготівковій) (пп. 291.6 ПКУ). За
порушення зазначеної норми та використання іншої
форми розрахунків передбачені наслідки у вигляді
сплати подвійної ставки єдиного податку на суму
такого розрахунку для юридичних осіб (пп.293.5
НКУ), та сплати ставки єдиного податку в розмірі
15% для фізичних осіб-підприємців платників
єдиного податку 1 -й, 2-й і 3-ї груп. Крім того,
вказане порушення є підставою для анулювання
свідоцтва платника єдиного податку (пп.299.15
ПКУ).
Перехід на спрощену систему оподаткування
допускається тільки 1 раз за календарний рік
(пп.298.1.4 ПКУ).

28. Підприємці, які мають право працювати в 1-й
групі «єдинників», обмежені у видах діяльності (в
основному, це побутові послуги населенню,
обмежені переліком, зазначеним у п.291.7 ПКУ).
Єдиний податок і єдиний соціальний внесок
Єдиний податок, який сплачується фізичними
особами-підприємцями, а також юридичними
особами, більше не буде зменшувати суму єдиного
соціального внеску, який нараховується на заробітну
плату найманих працівників, а також в якості
обов'язкового внеску для підприємців. З 1 січня 2012
року ці внески будуть сплачуватися окремо.

29. Визначення обсягу доходу платника єдиного
податку
Відповідно до пп.292.4 КУ при наданні послуг,
виконанні робіт за договорами доручення,
агентськими договорами, договорами транспортного
експедирування доходом платника єдиного податку
вважається тільки сума його винагороди.
Крім того, як зазначено в пп.292.14 НКУ,
визначення доходу здійснюється для цілей
оподаткування єдиним податком, а також надання
права суб'єкту господарювання зареєструватися або
перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Податковий кодекс тепер не містить поняття
«виручка», а тільки поняття «доходи».

30. Друга група платників єдиного податку
Основними умовами перебування суб'єктів
господарювання фізичних осіб на спрощеній системі
в другій групі є:
• до другої групи ЄП відносяться тільки фізичні
особи-підприємці, які здійснюють діяльність з
надання послуг платникам єдиного податку або
населенню, виробництво або продаж товарів,
діяльність у сфері ресторанного господарства;
• кількість найманих працівників не може
перевищувати 10 чоловік;
• обсяг доходу не повинен перевищувати суму
1000000 грн.

31. Для фізосіб підприємців другої групи
передбачена сплата єдиного податку в розмірі від 2
до 20% суми мінімальної заробітної плати,
встановленої на 1 січня календарного року (трохи
більше 200 грн.). Сума єдиного податку
перераховується платником авансом до 20 числа
місяця, що передує звітному. За несвоєчасну сплату
авансового платежу за єдиним податком передбачена
штрафна санкція в розмірі 50% ставки єдиного
податку (п.122.1 ПКУ). Передбачено також ведення
обліку в книзі доходів і витрат. Фізособи підприємці
2-ї групи, які працюють без найманих працівників,
мають право оформити відпустку або лікарняний
лист на термін від 30 і більше календарних днів,
подавши заяву у вільній формі і лікарняний лист в
податкову інспекцію. На період відпустки і
лікарняного вони звільняються від сплати єдиного
податку (пп.298.3.2 ПКУ).

32. Платники єдиного податку другої групи, які
перевищили гранично допустимий обсяг доходів,
зобов'язані не пізніше 20 числа місяця, наступного за
календарним кварталом, в якому допущено
перевищення, перейти в третю групу платників
єдиного податку або на загальну систему
оподаткування. З суми доходів, що перевищує
граничний об'єм, необхідно буде сплатити єдиний
податок за ставкою 15%.
Третя і четверта група платників єдиного податку
Умовами перебування фізичних осіб - підприємців
в третій групі платників єдиного податку є:
кількість найманих працівників в межах 20 чоловік;
граничний обсяг доходу, що не перевищує 3000000
грн.

33. Для юридичних осіб платників єдиного податку -
середньооблікова чисельність працівників не повинна
перевищувати 50 осіб, а також обсяг доходу
протягом календарного року не повинен
перевищувати 5000000 грн.
Підприємці третьої групи, а також юридичні особи
можуть надавати послуги підприємствам платникам
податку на прибуток на загальних підставах,
нерезидентам, так само як і всім іншим суб'єктам.
Платники єдиного податку, які належать до
третьої або четвертої групи, мають право обрати
ставку єдиного податку в розмірі 5% від доходу без
сплати ПДВ або ж 3% від доходу зі сплатою ПДВ.

34. Умови реєстрації платників єдиного податку
платниками ПДВ
Відповідно до абз. 4 «г» підпункту 293.8.
Податкового кодексу ставка в розмірі 3% може бути
обрана платником єдиного податку, який застосовує
ставку єдиного податку 5% у разі надання ним
послуг (виконання робіт) платникам ПДВ і якщо
обсяг поставок таких послуг за останні 12
календарних місяців сукупно перевищує обсяг,
встановлений підпунктом 181.1 НКУ (300000 грн.).
Таким чином, щоб платнику єдиного податку (3 або 4
групи) за ставкою 5% зареєструватися платником
ПДВ, йому необхідно:
надавати послуги або виконувати роботи;
його замовники повинні бути платниками ПДВ;
за 12 календарних місяців обсяг його доходів
повинен досягти 300000 грн.

35. Всі інші суб'єкти господарювання, які
застосовують спрощену систему і сплачують єдиний
податок за ставкою 5%, не мають права
реєструватися платниками ПДВ.
Обов'язок зареєструватися платником ПДВ настає
лише в разі перевищення «єдинником» граничного
обсягу доходу, що надає йому право перебувати на
спрощеній системі оподаткування. В такому випадку
з 1 числа місяця, наступного за кварталом, в якому
відбулося перевищення граничного розміру доходу,
платник єдиного податку повинен перейти на
загальну систему оподаткування, а також
зареєструватися платником ПДВ у встановленому
порядку.

36. Підприємці - турагенти зможуть перебувати в
другій групі платників єдиного податку у таких
випадках:
турагент працює з готелем або санаторієм або навіть
з туроператором по так званому «прямому»
договору, простими словами - набуває путівки за
договорами, якими не передбачена виплата турагенту
агентського або іншого посередницького винагороди,
і реалізує їх фізичним особам від свого імені. В
цьому випадку клієнтами турагента дійсно є фізичні
особи, однак не можна говорити про те, що доходом
агента в такому випадку буде посередницьке
винагороду, оскільки турагент за умовами договору з
туристом буде постачальником туристичних послуг;

37.  турагент вибирає як постачальників турпослуг
тільки туроператорів або інших суб'єктів, які є
платниками єдиного податку. Зазначений варіант
значно обмежує турагента в його діяльності;
 турагент укладає з туристом договір доручення на
пошук і підбір туру. Такий варіант роботи не
позбавляє турагента статусу посередника (турагент
виступає повіреним туриста), і таким чином
дозволяє перебувати на спрощеній системі до
досягнення обсягу винагороди повіреного в сумі
1000000 грн., Однак така схема спотворює реальні
правовідносини сторін. Таким суб'єктам слід
врахувати ризик визнання податковими органами в
процесі перевірки договорів доручення з туристами
удаваними, особливо при наявності чинного
посередницького (агентської) договору з
туроператором (готелем, санаторієм, перевізником