2. План:
1. Основні етапи розвитку екскурсійної справи в
світі.
2. Періодизація історії екскурсійної справи в Україні:
2.1. Зародження екскурсійної справи (ХУІІІ –
ХІХ-те століття);
2.2. Становлення організаційних форм
екскурсійної діяльності ( кінець ХІХ – початок
ХХ-го ст.);
2.3.”Золоте десятиріччя” (20-ті роки ХХ-го ст.);
2.4. Утворення і розбудова радянських
екскурсійних організацій (30-ті, 50-60-ті роки ХХ-го
ст.)
2.5. Найвищий розвиток радянської
екскурсійної справи (70-80-ті роки ХХ –го ст.);
2.6. Перехідний період (90-ті роки ХХ ст.);
2.7. Сучасний етап.
3. Основні етапи розвитку екскурсійної
справи в світі.
Давній світ.
Середньовіччя.
ХУІІ-ХУІІІ-те ст.
ХІХ-те ст.
Сучасний етап.
Поява перших музеїв і
перших гідів (Вавилон,
Греція).
Супроводження
паломників.
Поява екскурсійної справи
(період Гранд-туру).
Навчальні екскурсії
Просвітництва.
Становлення екскурсійної
справи як складової
туризму.
Активний розвиток
екскурсійної справи.
4. Зародження екскурсійної справи в Україні
(ХУІІІ – ХІХ-те століття)
Екскурсії:
- шкільні;
- науково-освітні;
- оздоровчо-
розвивальні.
Шкільні вчителі,
Педагоги-
просвітники
(К.Ушинський)
5. Становлення організаційних форм
екскурсійної діяльності ( кінець ХІХ –
початок ХХ-го ст.)
Виникають туристсько-
краєзнавчі об'єднання
гуртки, клуби тощо.
1885 р. – “Гурток
аматорів природи,
гірського спорту і
Кримських гір”
(З 1890 – Кримський, з
1905 – Кримсько-
Кавказький гірський
клуб).
(лікарі В.Дмитрієв,
Ф.Вебер).
6. За часів національно-визвольних
змагань (1917-1918 рр.)
Екскурсії для учнів шкіл (циркуляр
генерального секретаря народної
освіти УНР І. Стешенка, діяльність
екскурсійного відділу Департаменту
позашкільної освіти (Софія Русова).
1918 р. – курси для вчителів у Глухові.
Розвиток екскурсознавства.
7. 20-ті роки ХХ-го ст.
Розгортання масового
екскурсійного руху,
розвиток екскурсійної
методики.
Посилення уваги
радянської держави до
екскурсійно-
просвітницької справи
(ленінський декрет про
монументальну
пропаганду).
Зміна тематики екскурсій.
Роботи С.Сірополко “Музеї
рідного краю”, “Екскурсії”.
Путівник Ф.Ернста.
Екскурсійно-виставково-
музейний відділ
Наркмосу. З1922 р. –
Головполітпросвіта НКО
УРСР.
Замість етнографічних –
історико-революційні,
ленінські, виробничі,
сільськогосподарські.
8. Утворення і розбудова радянських екскурсійних
організацій (30-ті, 50-60-ті роки ХХ-го ст.)
В Східній Україні: УМПЕТ
(1928), Укртуре (1930),
Інтурист (1929), ТЕУ
ВЦРПС (1936),
Центральна дитяча
екскурсійно-туристська
станція (1930 ).
Укладаються договори з
підприємствами на
екскурсійне
обслуговування.
В Західній Україні екскурсії
проводять туристсько-
краєзнавчі товариства
“Чорногора”, “Плай”,
дитячо-юнацька скаутська
організація “Пласт”,
спортивно-пожежне
товариство “Луг”.
“Кружок любителів
Львова” (засновник
“Плая” І.Крипякевич).Його
путівник “Історичні
проходи по Львову”.
9. Найвищий розвиток радянської екскурсійної
справи (70-80-ті роки ХХ – го ст.)
Позитивні сторони: Негативні сторони:
Посилюється екскурсійна робота:
При ЦРТЕ створюється Головне
екскурсійне управління, в УРРТЕ
екскурсійний відділ.
Посилюється увага до підвищення
екскурсійної майстерності.
Комітетам профспілок
дозволяється оплачувати екскурсії.
“Основи екскурсознавства”
вводяться в програми ВНЗ
(педагогічні, географічні).
Підвищується значення екскурсій
для молоді (“Моя Батьківщина –
СРСР”).
Створюються нові екскурсійні
маршрути, розробляється теорія і
методика екскурсійної справи.
Посилюється ідеологізація
екскурсій:
В тематиці екскурсій
відбивається кожна чергова
комуністична акція чи кампанія.
Підвищення кваліфікації гідів та
екскурсоводів проводиться як на
відповідних курсах, так і в
комсомольських та партійних
школах.
Екскурсії стають примусовими.
Командно-адміністративне
керівництво екскурсіями
знаходить відображення у
програмних документах,
інструкціях.
Видаються довідники, як
відповідати на запитання
інтуристів, обмежується свобода
думки.
10. Перехідний період (90-ті роки ХХ ст.)
Позитивні сторони: Негативні сторони:
Екскурсійні установи переходять на
самофінансування і госпрозрахунок.
З'являються нові інноваційні форми
екскурсій.
Змінюється тематика екскурсій,
з'являються екскурсії національної
тематики (історичні, етнографічні,
краєзнавчі, релігійні, біографічні
тощо), розкриваються раніш
невідомі сторінки вітчизняної
історії.
З'являються нові екскурсійні
об'єднання, Ліги екскурсоводів.
Кращі екскурсії отримують
нагороди (ВПТП “Кришталевий
лелека”).
Значно скорочуються обсяги
внутрішнього і в'їзного туризму,
екскурсій.
Починається кадрове скорочення,
згортання роботи екскурсійно-
методичних служб.
Курси підготовки і
перепідготовки стають
платними.
Професій екскурсовода губить
колишній престиж.
Запроваджено видачу дозволів.
11. Сучасний етап.
Відроджується інтерес до екскурсій (зокрема,
краєзнавчих, тематики сучасної історії).
Підвищується інтерес до професії екскурсовода,
іде приплив молодих кадрів.
Екскурсоводи працюють як при ТФ, так і в якості
СПД.
Освоюються нові інноваційні форми екскурсій
(кільцевий автобусний маршрут по Києву).
Екскурсії не обмежуються міськими, проходять
всією Україною.
Відміна дозволів на екскурсійну роботу може
призвести до некомпетентності і шахрайства.
