7

2. СТРАХУВАННЯ – система економічних відносин
щодо захисту інтересів фізичних і юридичних осіб
шляхом виплати їм страхового відшкодування
(страхові виплати) в разі настання певних подій
(страхові випадки) за рахунок грошових коштів
(страхові фонди), що формуються зі сплачуваних
цими особами страхових внесків (страхові премії), в
межах певної їх суми (страхова сума).
Страхові події – потенційно можливі, передбачені
договором.
Страхові випадки – події, що фактично настали.

3. Основні законодавчі та нормативні акти, що
регулюють страхову діяльність в туризмі:
1. Закон України «Про внесення змін до Закону
України "Про страхування"» від 4 жовтня 2001 року
N 2745-III ( Відомості Верховної Ради України (ВВР),
2002, N 7, ст.50 ).
2. Закон України «Про обов'язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників
наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004
року N 1961-IV( Відомості Верховної Ради України
(ВВР), 2005, N 1, ст.1 ).
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про
порядок провадження діяльності страховими
посередниками» від 18 грудня 1996 р. N 1523.

4. 4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про
затвердження Порядку надання медичної допомоги
іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово
перебувають на території України, та визнання
такими, що втратили чинність, деяких постанов
Кабінету Міністрів України» від 22 червня 2011 р. N
667.
5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про
затвердження Положення про обов'язкове особисте
страхування від нещасних випадків на транспорті»
від 14 серпня 1996 р. N 959.
6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про
затвердження Порядку і правил проведення
обов'язкового авіаційного страхування
цивільної авіації» від 12 жовтня 2002 р. N 1535.

5. 7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про
внесення змін та визнання такими, що втратили
чинність деяких постанов КМУ» від 06.01.2005 р.
№16 (Викладена нова редакція «Про здійснення
контролю за наявністю договору обов’язкового
страхування цивільно-правової відповідальності
власників наземних транспортних засобів під час
перетину державного кордону України»).
8. Наказ Міністерства внутрішніх справ України
«Про затвердження Інструкції з організації діяльності
підрозділів Державтоінспекції МВС України щодо
контролю за наявністю у водіїв полісів обов'язкового
страхування цивільно-правової відповідальності
власників наземних транспортних засобів та
страхових сертифікатів "Зелена картка" при нагляді
за дорожнім рухом» від 29.11.2007 N 451.

6. 9. Розпорядження Державної комісії з
регулювання ринків фінансових послуг України «Про
затвердження Зразка типового поліса обов’язкового
страхування цивільно-правової відповідальності
власників наземних транспортних засобів» від
29.08.2011 № 558.
Закон України «Про туризм»
Страхування туристів (медичне та від нещасного
випадку) є обов'язковим і забезпечується суб'єктами
туристичної діяльності на основі угод із
страховиками.
Туристи вправі самостійно укладати договори на
таке страхування. У цьому випадку вони зобов'язані
завчасно підтвердити туроператору чи турагенту
наявність належним чином укладеного договору
страхування.

7. Договором страхування повинні
передбачатися надання медичної допомоги
туристам і відшкодування їх витрат при
настанні страхового випадку безпосередньо в
країні (місці) тимчасового перебування.
Інформація про умови обов'язкового
страхування має бути доведена до відома
туриста до укладення договору на туристичне
обслуговування.
Обов'язкове (медичне та від нещасного
випадку) страхування здійснюється один раз
на весь період туристичної подорожі.

8. За вимогою туриста туроператор чи
турагент забезпечують страхування інших
ризиків, пов'язаних із здійсненням
подорожі.
За бажанням туриста з ним може бути
укладено угоду про страхування для
покриття витрат, пов'язаних з
анулюванням договору на туристичне
обслуговування з ініціативи туриста, або
угоду про страхування для покриття
витрат, пов'язаних з передчасним
поверненням до місця проживання при
настанні нещасного випадку або хвороби.

9. Страхування в туризмі є гарантією того,
що всі непередбачені витрати, повязані зі
страховими випадками бере на себе
страхівник.
Страхівником може бути тільки страхова
компанія, що має відповідну ліцензію
уповноваженого державного органу.
Туристична фірма виступає
страхувальником туриста і в свою чергу для
забезпечення його страхування укладає
договір (агентську угоду) зі страхівником .

10. Згідно договору страхівник зобов'язується:
сплачувати страхове відшкодування застрахованим
туристам у випадку настання страхових подій;
забезпечувати турфірму бланками страхових полісів
у необхідній кількості;
надавати їй необхідну інформацію щодо умов і
правил страхування, тарифів та їх змін;
здійснювати консультаційну допомогу тощо.
Страхувальник (туристична фірма) –
зобов'язаний:
рекламувати страхові послуги фірми-страхівника;
проводити страхування туристів згідно діючих
правил, встановлених страхівником;
своєчасно повідомляти страхівника про настання
страхового випадку;
без затримки перераховувати страхівнику страхові
платежі.

11. Страхівник виплачує турфірмі агентську
винагороду у відсотках до отриманих
страхових платежів.
З метою заохочення турфірм, залучення
їх до тривалого співробітництва страхові
організації практикують видачу пільгових або
безплатних полісів для керівництва,
співробітників фірм і членів їх сімей, виплату
премій тощо.

12. ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ СТРАХОВИХ
АГЕНТСЬКИХ ПОСЛУГ (АГЕНТСЬКА УГОДА)
- письмова угода між страховиком та страховим
агентом, в якій визначаються права та обов'язки
сторін щодо порядку укладення, обслуговування та
виконання договорів страхування, порядок
внесення страхових платежів, умови здійснення
взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін
за невиконання або неналежне виконання умов
зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін.
(Положення «Про порядок провадження діяльності
страховими посередниками» затверджене
Постановою Кабінету Міністрів України від 18
грудня 1996 р. N 1523)

13. policy) — письмова
угода між страхувальником і страховиком, яка
засвідчує, що страховик бере на себе зобов'язання у
разі настання страхового випадку виплатити страхову
суму або в межах страхової суми відшкодувати
збиток страхувальникові чи іншій особі, зазначеній у
полісі.
За умови сплати страхових платежів у визначені
строки поліс має містити: назву документа,
реквізити страховика, прізвище або назву
страхувальника, його адресу, перелік об'єктів
страхування, розмір страхової суми, перелік
страхових випадків, розмір тарифу, а також
страхових платежів, термін їх сплати, строк дії
договору, права й обов'язки сторін, інші умови,

14. Поліс обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності
власників наземних транспортних засобів -
форма договору обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників
наземних транспортних засобів, зразок якого
затверджений розпорядженням Державної
комісії з регулювання ринків фінансових
послуг України від 17 грудня 2004 року N
3103 ( v3103486-04 ).

16. Основні види страхування в туризмі:
життя і здоров'я туристів (медичне страхування та
страхування від нещасних випадків);
майна туристів,
автотранспорту;
цивільної відповідальності власника
автотранспортного засобу.
Специфічні види страхування:
на випадок затримки транспорту;
від форс-мажорних обставин;
від поганої погоди під час відпочинку;
від неможливості здійснити подорож;
від ненадання або неякісного надання турпослуг.

17. Пропозиції щодо страхування майнового
ризику туристів у шоптурах (країни СНД):
від порушення митних правил;
від конфіскації товару або відмови у
пропуску через кордон.
Види страхування для туристичних фірм:
страхування майна фірми;
страхування транспорту;
страхування фінансового ризику турфірми та
її відповідальності перед туристами, їх
рідними або третіми особами.

18. Міжнародна система автострахування
«Зелена картка»
"Зелена картка" - страховий сертифікат єдиної
форми, що застосовується в країнах-членах
міжнародної системи автомобільного страхування
"Зелена картка", які зазначені і не викреслені у
такому сертифікаті.
У разі виїзду транспортного засобу,
зареєстрованого в Україні, до країн - членів
міжнародної системи автомобільного страхування
"Зелена карта" власник такого транспортного
засобу зобов'язаний мати чинний договір
міжнародного страхування, посвідчений
відповідним уніфікованим страховим
сертифікатом "Зелена картка".

19. Наявність полісу гарантує відшкодування
шкоди, заподіяної потерпілим — третім
особам внаслідок дорожньо-транспортної
пригоди, що сталася під час дії цього полісу і
винуватцем якої був водій транспортного
засобу, зазначеного в цьому полісі.
Виплата страхового відшкодування
здійснюється на умовах, визначених
законодавством про обов'язкове страхування
цивільної відповідальності власників
транспортних засобів країни відвідання, де
стався страховий випадок.

20. СТРАХОВИЙ ВИПАДОК
Страховим випадком є подія, внаслідок якої
заподіяна шкода життю та здоров’ю та/або ману
третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди,
яка сталася за участю забезпеченого ТЗ на території
країни-члена міжнародної системи, внаслідок якої
настає цивільно-правова відповідальність особи,
відповідальність якої застрахована.
Вартість сертифікату розраховується згідно
тарифів, затверджених МТСБУ (Моторне
транспортне страхове бюро України). Вартість
сертифікату «Зелена картка» залежить від:
країни відвідування;
типу транспортного засобу;
строку дії сертифікату.

21. «Зелена картка Європа» — страхове покриття
розповсюджується на території країн-членів
міжнародної системи. «Зелена картка Білорусь,
Молдова та Росія» — страхове покриття
розповсюджується тільки на території Республіки
Білорусь, Молдови та Росії.
Термін страхування обирається страхувальником,
і визначений в межах від 15 днів до 1 року.
Ліміти відповідальності за шкоду, заподіяну
життю та здоров’ю третіх осіб та/або майну третіх
осіб, та/або за моральну шкоду встановлені
відповідно до законодавства країни, в якій відбулася
дорожньо-транспортна пригода.
Документи, необхідні для оформлення сертифікату:
посвідчення водія;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

22. Державний нагляд за страховою діяльністю
на території України здійснюється
спеціальним уповноваженим центральним
органом виконавчої влади у справах
нагляду за страховою діяльністю та його
органами на місцях (Уповноваженим
органом).
Таким органом є Державна комісія з
регулювання ринків фінансових послуг
(Держфінпослуг).