ЗОШ№28Інкл.навч (3).pdf

1. УКРАЇНА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
ЖИТОМИРСЬКА МІСЬКАРАДА
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 28
м. Житомира імені гетьмана Івана Виговського
Всеукраїнський конкурс
«Педагог – новатор» 2022»
ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ
ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В
ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ
ОСВІТИ
Методичний посібник
для педагогічних працівників
загальноосвітніх навчальних закладів

2. 2
Рекомендовано до друку рішенням засідання педагогічної ради (протокол
№ 9 від 11.01.2022 року).
Рецензенти:
Глінчевська Яніна Анатоліївна,
директор загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
№ 28 м. Житомира імені гетьмана Івана Виговського
Борейко Олександр Васильович,
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки ЖДУ імені
Івана Франка
Методичний посібник «Особливості впровадження інклюзивного
навчання в закладах загальної середньої освіти» складається із вступу, 2
розділів, додатків, списку використаних джерел. У першому розділі визначено та
обґруновано основні складові проблеми дослідження. У другому – досвід
організації та запровадження інклюзивної форми навчання в ЗОШ № 28.
Адресовано вчителям, класним керівникам, практичним психологам,
соціальним педагогам, асистентам, методистам, студентам педагогічних вузів.

3. 3
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ
ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
6
1.1. Дослідження проблеми впровадження інклюзивної освіти 6
1.2. Зміст основних компонентів процесу інклюзивного навчання 9
1.3. Робота команди супроводу 10
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ТА УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ
ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ
ЗАКЛАДІ ОСВІТИ
14
2.1.
2.2.
2.3.
2.4.
2.5.
2.6.
Модель впровадження інклюзивного навчання
Інклюзивна форма навчання – потреба часу
Соціально-психологічний супровід учасників освітнього процесу
Розвивальна програма «поговоримо про толерантність»
Адаптація учнів з особливими потребами до навчання засобами
арт-терапії
Особливості корекційно-розвиткової роботи вчителя-логопеда з
дітьми з тяжкими порушеннями мовлення в умовах інклюзивного
навчання
Досвід роботи в умовах впровадження інклюзивного навчання
на допомогу класоводу інклюзивного класу
Методика використання «Карток» для розвитку дитини з ООП
14
17
18
36
63
86
98
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
101
103

4. 4
ВСТУП
Актуальність проблеми дослідження. Освіта ХХІ століття постає перед необхідністю
кардинальних змін у структурі, змісті та використанні сучасних технологій навчання.
Реалізація процесу інтегрування дітей з особливими потребами у шкільне середовище має
важливе значення як для розробки теоретичних основ проблеми, так і практичного здійснення.
Законодавча база приводить норми діючого законодавства у відповідність до положень
Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. Необхідність інтеграції в соціум осіб з
інвалідністю обумовлює низка чинників.
По-перше, це об`єктивні закони функціонування суспільства.
По-друге, потреба у ній все у більшій мірі усвідомлюється самими людьми з особливими
потребами, на етапі переходу до самостійного життя.
По-третє, приєднання України до Конвенції ООН про права дітей з особливими
потребами, що вимагає відповідальності за дотримання її норм перед світовим
співтовариством.
Одним із визначальних завдань соціального розвитку сучасного суспільства є повага до
людського розмаїття, встановлення принципів солідарності та безпеки, що забезпечують
захист та повну інтеграцію у соціум усіх, зокрема й осіб з обмеженими можливостями
здоров’я.
Досягнення зазначеної мети на науково-педагогічному рівні потребує створення нових
освітніх стандартів, відповідних корекційно-методичних засобів, нової структурної
організації, розробки чітких нормативів для системи роботи на всіх етапах навчання і розвитку
дітей різного віку. Лише своєчасне розв’язання всіх цих складних проблем забезпечить
оптимальні умови навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами тим, щоб
сприяти найкращій їх підготовці до самостійного активного суспільного життя.
Упровадження інклюзивної форми навчання під час реалізації освітньої реформи є
надзвичайно важливим процесом для України як європейської держави, де кожен громадянин
має право і можливості для реалізації свого потенціалу. Актуальність зазначеної проблеми
зумовлено тенденцією до зростання кількості дітей, які потребують спеціальної освіти, яка б
сприяла соціальній адаптації та інтеграції в активне суспільне життя.
Європейська практика свідчить, що більшість цих учнів можуть навчатись в закладах
загальної середньої освіти за моделлю інклюзивної освіти, яка передбачає надання якісних
освітніх послуг школярам з особливими потребами у звичайних класах, за умови відповідної
підготовки вчителів та підтримки сімей. Доступ до якісної освіти дітей з особливими
освітніми потребами врегульовує Закон України « Про освіту».
Це означає, що «особливі» діти нарівні з іншими зможуть навчатись в умовах
інклюзивного середовища – з урахуванням їх індивідуальних потреб.
Актуальні напрями забезпечення права на освіту дітей з особливими потребами, зокрема
запровадження інклюзивного навчання, створення інклюзивно – ресурсних центрів,
реформування системи закладів інституційного догляду та виховання ( деінституціалізація) ,
визначено Указами Президента України від 25 серпня 2015 року № 501» Про затвердження
Національної стратегії у сфері прав людини», від 13 грудня 2016 року № 533 «Про заходи,
спрямовані на забезпечення додержання прав осіб з інвалідністю», від 3 грудня 2015 року №
678 «Про активізацію роботи щодо забезпечення прав людей з інвалідністю», Протоколом
першого засідання Національної ради реформ на тему: « Освіта, безпека та благополуччя дітей
як пріоритет розвитку країни» від 31 березня 2017 року,програмою діяльності Кабінету

5. 5
Міністрів України від 23 листопада 2015 року № 1393-р «Про запровадження плану дій з
реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року».
Реформування освіти в напрямку інклюзії підтверджується численними змінами в
законодавстві України, практичною діяльністю закладів освіти та узгоджуються з основними
міжнародними документами у сфері забезпечення прав дітей, зокрема зі статтею 24 « Освіта»
Конвенції ООН «Про права осіб з інвалідністю».
Мета – теоретично обґрунтувати особливості організації інклюзивного навчання дітей з
особливими потребами.
Завдання – проаналізувати науково-педагогічну літературу з даної проблеми,
розглянути досвід організації інклюзивного навчання в сучасних закладах загальної середньої
освіти та умови, за яких створюється інклюзивне середовище у закладі освіти.
Об’єкт дослідження – умови,принципи,інклюзивна практика, модель упровадження
інклюзивної освіти,правила, якими слід керуватися, щоб створити інклюзивне середовище у
закладі освіти.
Предмет дослідження – умови реалізації інклюзивної освіти у закладах загальної
середньої освіти.
Теоретичні положення, які розкривають соціально-педагогічні закономірності
формування особистості дитини з інвалідністю, соціально-педагогічні підходи щодо роботи з
нею представлено в працях науковців І. Звєрєвої, А. Капської, С. Харченка, В. Ляшенка,
А. Висоцької, Н. Кравець, В. Бондар та інших.
Проблемі організації інклюзивного навчання присвячені роботи П. М. Таланчук,
Г. В. Оникович, С. Богданова, І. Б. Іванова, Р. І. Кравченко, Н. А. Бастун, І. Єрмаков,
М. І. Томчук, Елен Р. Даніелс, Кей Стаффорд та ще багатьох інших.
Доведено, що дитина-інвалід потребує спілкування з іншими членами суспільства, вона
не повинна замикатися лише на домашньому оточенні (на цей факт вказують І. Б. Іванова,
Л. В. Борщевська, Л. В. Зіброва). Більшість учених також вказують на необхідність
впровадження нових форм освіти, які б сприяли ранній інтеграції людей з особливими
потребами у суспільство. Серед них особливої уваги заслуговує інклюзивна освіта [21].
З 2015 року навчальний заклад працює над впровадженням інклюзивної освіти для дітей з
особливими освітніми потребами. Одним із пріоритетних завдань Нової української школи є
формування інклюзивного освітнього середовища. Інклюзія – це не лише рівний доступ та рівні
можливості отримати освіту, а й якість освітніх та інших соціальних послуг.

6. 6
Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ
ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
В Україні процес інклюзивного навчання здійснюється шляхом організації спеціальних
класів, включенням дітей з вадами до звичайних класів та навчання дітей за індивідуальною
формою. Окрім того, продовжують свою діяльність спеціальні школи. Тобто заклади освіти
міста є відкритими для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних,
соціальних чи інших особливостей [20, с. 109].
1.1. Дослідження проблеми впровадження інклюзивної освіти
Інтеграція дітей з порушеннями психофізичного розвитку в загальноосвітню школу
становить складну проблему, адже саме лише перебування дитини у широкому соціумі – це
ще не запорука її успішного навчання та соціалізації. Кінцевий результат значною мірою
залежить від того, які умови для цього створені, а також від наполегливої та цілеспрямованої
роботи всіх учасників освітнього процесу.
Інклюзивне навчання дітей з особливими освітніми потребами організовується відповідно
до «Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах»,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872 та наказу
Міністерства освіти і науки України від 23.07.2013 № 1034 «Про затвердження заходів щодо
впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах
на період до 2015 року».
Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення
основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачає
навчання в умовах загальноосвітнього закладу. З метою забезпечення рівного доступу до
якісної освіти інклюзивні освітні заклади повинні адаптувати навчальні програми та плани,
методи та форми навчання, використання існуючих ресурсів, партнерство з громадою до
індивідуальних освітніх потреб і різних стилів навчання дітей з особливими освітніми
потребами. Інклюзивні освітні заклади повинні забезпечити спектр необхідних послуг
відповідно до різних освітніх потреб таких дітей [11].
Інклюзивна освіта – це освітня технологія, яка передбачає навчання і виховання дітей з
особливими потребами у звичайному закладі освіти, де створені відповідні умови для
забезпечення максимальної ефективності освітнього процесу. Звужений варіант розуміння
інклюзії – включення дітей з особливими потребами та дітей з інвалідністю в заклади
загальної середньої освіти. Розширене розуміння інклюзії – не лише навчання таких дітей в
закладах загальної середньої освіти, а і позитивне ставлення до цих учнів, цінування та
врахування відмінностей кожного учня, базується на недискримінації, ефективному
залученню та включенню до освітнього процесу всіх його учасників.
Кожна дитина має основне право на освіту і повинна мати можливість отримувати і
підтримувати прийнятний рівень знань;кожна дитина має унікальні особливості, інтереси,
здібності та навчальні потреби; варто розробляти систему освіти та впроваджувати освітні

7. 7
програми таким чином, щоб брати до уваги широке різноманіття цих характеристик та потреб;
особи, які мають особливі освітні потреби, повинні мати доступ до навчання у звичайних
школах, які зобов’язані створити їм умови на основі педагогічних методів, орієнтованих перш
за все на дітей з метою задоволення цих потреб;звичайні школи з такою інклюзивною
орієнтацією є найбільш ефективними засобами боротьби із дискримінаційним ставленням,
створення привітної атмосфери в громадах, побудови інклюзивного суспільства і забезпечення
освіти для всіх; крім того, вони забезпечують ефективну освіту для більшості дітей та
підвищують ефективність, а також ефективність витрат усієї системи освіти [5].
Заклади освіти, які розпочинають інклюзивне навчання повинні дотримуватись
відповідних принципів:
- Школярі мають навчатися разом, не зважаючи на певні відмінності та складнощі, що
можуть виникнути між ними.
- Заклади освіти мають визначати потреби своїх учнів,узгоджуючи різні види і темп
навчання.
- Забезпечувати якісну освіту для всіх здобувачів освіти,розробляючи відповідні
навчальні плани та відповідні стратегії викладання.
- Діти з особливими освітніми потребами повинні отримувати допомогу, яка їм
знадобиться для успішного процесу навчання.
Інклюзивні заклади освіти є важливим засобом, який забезпечить співучасть,розуміння
між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками, можливість для дітей з
особливими потребами взаємодіяти зі звичайними дітьми, наслідувати їх,отримувати певний
соціальний досвід, а для здорових дітей – це можливість стати чуйними до проблем інших
дітей, толерантніше сприймати людські відмінності , навіть не помічаючи їх.
Інклюзія – це не науковий термін, яким послуговуються для вирішення абстрактних
проблем, а насамперед це перший крок до того, щоб дитина з особливими освітніми
потребами могла стати частиною соціуму.
Кожна дитина – особлива, але є діти, про яких говорять "особливі" не для того, щоб
підкреслити унікальність здібностей, а задля того, щоб відмітити ті особливі потреби, які
відрізняють їх від інших дітей. Незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи
інтелектуального порушення, кожна людина має право на повноцінне життя, освіту, якість
якої не відрізняється від якості освіти решти людей. Саме цей принцип є основним в
організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами [19, с. 88].Гречко
Проблеми організації навчання і виховання, психологічного супроводу та соціально-
педагогічного патронату дітей з особливими освітніми потребами розглядаються з позиції
психологічних, педагогічних, організаційно-методичних вимог щодо організації роботи з
такими дітьми. У своїх роботах сучасні дослідники дійшли висновку, що робота з дітьми з
особливими освітніми потребами має бути спрямована на організацію цілеспрямованої
підтримки через надання психологічної, соціальної допомоги всіх учасників навчально-
виховного процесу.
Інклюзія (від англ. inclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх
громадян в соціумі. І насамперед тих, що мають труднощі у фізичному чи розумовому
розвитку. Він передбачає розробку та застосування таких конкретних рішень, які зможуть
дозволити кожній людині рівноправно брати участь в академічному і суспільному житті.
Поняття інклюзії близьке за значенням з поняттям інтеграція та протилежне до сегрегація.
При інклюзії всі зацікавлені сторони повинні брати активну участь для отримання бажаного
результату.

8. 8
Інклюзивний навчальний заклад – це заклад освіти, який забезпечує інклюзивну модель
освіти як систему освітніх послуг, зокрема: адаптує навчальні програми та плани, фізичне
середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає
батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх
потреб дітей, створює позитивний клімат у шкільному середовищі.
Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної
освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у
загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих
методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної
діяльності таких дітей.
Метою інклюзивного навчання є реалізація права дітей з особливими освітніми
потребами на освіту за місцем проживання, їх соціалізація та інтеграція у суспільство,
залучення сім’ї до участі у навчально-виховному процесі.
Основними завданнями інклюзивного навчання є:
•здобуття дітьми з особливими освітніми потребами освіти відповідного рівня у
середовищі здорових однолітків відповідно до Державного стандарту загальної середньої
освіти;
• забезпечення різнобічного розвитку дітей, реалізація їх здібностей;
•створення освітньо-реабілітаційного середовища для задоволення освітніх потреб учнів
з особливостями психофізичного розвитку;
•створення позитивного мікроклімату у загальноосвітньому навчальному закладі з
інклюзивним навчанням, формування активного міжособистісного спілкування дітей з
особливими освітніми потребами з іншими учнями;
• забезпечення диференційованого психолого-педагогічного супроводу дітей з
особливими освітніми потребами;
• надання консультативної допомоги сім’ям, які виховують дітей з особливими освітніми
потребами, залучення батьків до розроблення індивідуальних планів та програм навчання.
Для організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами у
загальноосвітніх навчальних закладах необхідно створити відповідні умови:
•безперешкодний доступ до території та приміщень навчального закладу, зокрема, для
дітей з вадами опорно-рухового апарату, в тому числі для дітей, які пересуваються на візку, та
дітей з вадами зору;
•забезпечення навчального закладу необхідними навчально-методичними посібниками,
наочно-дидактичними та індивідуальними технічними засобами навчання;
•наявність кабінетів учителя-дефектолога, психологічного розвантаження,
логопедичного з відповідним корекційно-розвитковим обладнанням;
•забезпечення педагогічними кадрами, які володіють методиками роботи з дітьми з
особливими освітніми потребами (зокрема, учителями-дефектологами, учителями
інклюзивного навчання (асистентами учителя).
Інклюзивне навчання організовується у загальноосвітніх навчальних закладах,
незалежно від типу, форми власності та підпорядкування, шляхом комплектування класів
учнями з типовим розвитком та учнями з особливими освітніми потребами.
Основні принципи інклюзивного навчального закладу полягають в тому, що: всі діти
мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні
труднощі чи відмінності, що існують між ними.

9. 9
Школи мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом
узгодження різних видів і темпів навчання.
Забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розроблення відповідних навчальних
планів, здійснення організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання
ресурсів і партнерських зв’язків зі своїми громадами.
Діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову
допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання.
Інклюзивні навчальні заклади є найбільш ефективним засобом, який гарантує
солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими освітніми
потребами та їхніми однолітками.
Інклюзивні навчальні заклади мають забезпечити інклюзивний підхід, який полягає
у створенні таких умов, за яких усі учні мають однаковий доступ до освіти. Водночас, усі учні
мають можливість отримати досвід, знання, які сприяють подоланню упереджень й
дискримінації та сприяють формуванню позитивного ставлення до оточуючих. Ключовий
принцип, який лежить в основі інклюзивного підходу, полягає в тому, що школи мають бути
відкритими для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних,
емоційних, мовних чи інших особливостей. До їх числа належать діти з порушеннями
розвитку, безпритульні і працюючі діти, діти, котрі належать до мовних, етнічних чи
культурних меншин та інші.
Закон України «Про освіту» визначив поняття особи з особливими освітніми потребами.
Це «особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому
процесі з метою забезпечення її права на освіту» [5]. Тобто до категорії таких осіб можуть
належати не тільки учні з інвалідністю, а й внутрішньо переміщені особи, діти-біженці та діти,
які потребують додаткового та тимчасового захисту, особи, які здобувають спеціалізовану
освіту та/або можуть прискорено опанувати зміст навчальних предметів, учні з особливими
мовними освітніми потребами (наприклад, ті, які здобувають загальну середню освіту мовами,
що не належать до слов’янської групи мов) тощо (Додаток 1).
1.2. Зміст основних компонентів процесу інклюзивного навчання
Із часу ратифікації Україною у 1991 році Конвенції ООН про права дитини все більшого
визнання та поширення набуває соціальна модель, яка пов’язана із дотриманням прав людини.
На противагу медичній моделі соціальна модель розглядає здоров’я як соціальну проблему, а
не як характеристику особистості. Така модель спрямована на зміни суспільства таким чином,
щоб воно забезпечило рівну участь всіх громадян у повноцінному житті, здійсненні прав на
соціальну адаптацію.
Відповідно до вітчизняного законодавства до дітей з особливими освітніми потребами
відносять дітей з інвалідністю та дітей з порушеннями: психофізичного розвитку (з
порушеннями опорно-рухового апарату, з порушеннями слуху (глухі,зі зниженим слухом,
оглухлі), з порушеннями зору( сліпі, зі зниженим зором, осліплі), з мовленнєвими
порушеннями ( порушення здатності активно висловлювати свої думки, труднощі сприймання
і розуміння мови, порушення вимови певних звуків, артикуляції, неспроможність розрізняти
певні фонеми), з порушеннями інтелекту( розумово відсталі та діти з затримкою психічного
розвитку), зі складною структурою порушень (розумово відсталі, глухі чи німі,
сліпоглухонімі) та діти з емоційно-вольовими порушеннями чи аутизмом.

10. 10
Логічно обґрунтованим видається визначення, яке дає французький вчений G. Lefrancois:
„Особливі потреби – це термін, який використовується стосовно осіб, чия соціальна, фізична
або емоційна особливість потребує спеціальної уваги та послуг, надається можливість
розвинути свій потенціал” [2].
Розкриття потенційних можливостей дітей з психофізичними порушеннями залежить не
стільки від форм навчання (інтернатна чи інклюзивна), хоча вони й визначають різний ступінь
соціальної адаптованості, скільки від гнучкості системи спеціальної освіти, рівня та діапазону
наданих послуг, які задовольняють їхні потреби (раннє виявлення порушень, єдність
діагностики і корекції розвитку, наступність дошкільного, шкільного і після шкільного змісту
освіти тощо).
Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної
освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у
загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих
методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної
діяльності таких дітей.
Метою інклюзивного навчання є реалізація права дітей з особливими освітніми
потребами на освіту за місцем проживання, їх соціалізація та інтеграція у суспільство,
залучення сім’ї до участі у навчально-виховному процесі.
Аналіз літератури свідчить про те, що тема навчання дітей з особливими потребами
давно перебуває в полі зору багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців (Ярмаченко М.,
Колупаєва А.А., Софій Н.З.,Сак Т. В., Сабат Н., Андрущенко В., Ярська – Смирнова Є.,
Найда Ю. М., Андрєєва Є., Бондар В. І., Ілляшенко Т., Савчук Л. О.), що свідчить про
актуальність даної проблеми та необхідність її розробки, напрацювання практичного досвіду
впровадження інклюзивної форми навчання в практику.
Основними завданнями інклюзивного навчання:
 здобуття дітьми з особливими освітніми потребами освіти відповідного рівня у
середовищі здорових однолітків відповідно до Державного стандарту загальноїсередньої
освіти;
 забезпечення різнобічного розвитку дітей, реалізація їх здібностей;
 створення освітньо-реабілітаційного середовища для задоволення освітніх потреб
учнів з особливостями психофізичного розвитку;
 створення позитивного мікроклімату у загальноосвітньому навчальному закладі з
інклюзивним навчанням, формування активного міжособистісного спілкування дітей з
особливими освітніми потребами з іншими учнями;
 забезпечення диференційованого психолого-педагогічного супроводу дітей з
особливими освітніми потребами;
 надання консультативної допомоги сім’ям, які виховують дітей з особливими
освітніми потребами, залучення батьків до розроблення індивідуальних планів та программ
навчання.
1.3. Робота команди супроводу
Склад учасників Команди супроводу
Склад Команди супроводу визначається з урахуванням освітніх потреб дитини з ООП.
До складу Команди супроводу дитини з ООП входять:

11. 11
 у закладі – постійні учасники: директор або заступник директора з навчально-
виховної роботи, вчитель початкових класів (класний керівник), вчителі, асистент вчителя,
практичний психолог, соціальний педагог, вчитель-дефектолог (з урахуванням освітніх потреб
дитини з ООП), вчитель-реабілітолог та батьки або законні представники (далі - батьки)
дитини з ООП тощо;
 залучені фахівці: медичний працівник закладу освіти, лікар, асистент дитини,
спеціалісти системи соціального захисту населення, служби у справах дітей тощо.
Основні функції учасників Команди супроводу
Адміністрація закладу освіти (директор або заступник директора з навчально-виховної
роботи/вихователь-методист):
 формування складу Команди супроводу;
 призначення відповідальної особи щодо координації розроблення ІПР;
 організація роботи Команди супроводу;
 контроль за виконанням висновку ІРЦ;
 залучення фахівців (в тому числі фахівців ІРЦ) для надання психолого-педагогічних
та корекційно-розвиткових послуг дітям з ООП;
 контроль за виконанням завдань учасниками Команди супроводу своїх функцій;
 розроблення спільно з іншими учасниками Команди супроводу індивідуального
навчального плану дитини з ООП;
 залучення батьків дитини з ООП до розроблення і погодження ІПР;
 оцінка діяльності педагогічних працівників, залучених до реалізації ІПР;
 моніторинг виконання ІПР.
Практичний психолог:
 вивчення та моніторинг психічного розвитку дитини з ООП;
 психологічний супровід дитини з ООП;
 надання корекційно-розвиткових послуг дитині з ООП згідно з IПP¹;
 надання рекомендацій, консультацій та методичної допомоги педагогічним
працівникам закладу освіти у роботі з дитиною з ООП;
 консультативна робота з батьками дитини з ООП;
 просвітницька робота щодо формування психологічної готовності в учасників
освітнього процесу до взаємодії в інклюзивному середовищі.
 Проведення корекційно-розвиткових занять практичним психологом, учителем-
дифектологом здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Соціальний педагог:
 соціально-педагогічний патронаж дитини з ООП та її батьків;
 виявлення соціальних проблем, які потребують негайного вирішення, при потребі,
направлення до відповідних фахівців з метою надання допомоги;
 вивчення соціальних умов розвитку дитини з ООП;
 соціалізація дитини з ООП, адаптація її у новому колективі;
 інформування дитини з ООП та її батьків про мережу закладів позашкільної освіти,
залучення дитини до участі в гуртках, секціях з урахуванням її можливостей;
 надання рекомендацій учасникам освітнього процесу щодо шляхів ефективної
інтеграції дитини з ООП в колектив однолітків, формування позитивного мікроклімату в
дитячому колективі, подолання особистісних, міжособистісних конфліктів;

12. 12
 захист прав дитини з ООП, за відповідним дорученням представлення її інтересів у
відповідних органах та службах.
Вчителі-дефектологи (вчитель-логопед, сурдопедагог, олігофренопедагог,
тифлопедагог), вчитель-реабілітолог:
 надання корекційно-розвиткових послуг дитині з ООП, згідно ІПP;
 моніторинг досягнень у відповідній сфері розвитку дитини, згідно ІПР;
 надання рекомендацій педагогічним працівникам щодо особливостей організації
освітнього процесу, реалізації корекційно-розвиткових цілей в процесі навчання, технології
для досягнення кінцевих цілей навчання, визначених в ІПР та застосування адаптацій
(модифікацій);
 консультативна робота з батьками дитини з ООП;
Учитель початкових класів (класний керівник), вчителі предметів/вихователь:
 забезпечення освітнього процесу дитини з ООП з урахуванням особливостей її
розвитку та ІПP;
 підготовка інформації для учасників засідання Команди супроводу про особливості
навчально-пізнавальної діяльності дитини з ООП, її сильні сторони та потреби; результати
виконання дитиною навчальної програми/освітнього плану;
 участь у підготовці індивідуального навчального плану дитини з ООП;
 розробка індивідуальної навчальної програми в закладі загальної середньої освіти та
індивідуального освітнього плану в закладі дошкільної освіти;
 визначення спільно з іншими педагогічними працівниками рівня Досягнення кінцевих
цілей навчання; передбачених ІПP;
 створення належного мікроклімату в колективі;
 надання інформації батькам про стан засвоєння навчальної програми/освітнього плану
дитиною з ООП.
Асистент вчителя/вихователя: спостереження за дитиною з метою вивчення її
індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб;
 участь в організації освітнього процесу дитини з ООП;
 участь у розробці ІПP;
 участь у підготовці індивідуального навчального плану та індивідуальної навчальної
програми/індивідуального освітнього плану (для закладів дошкільної освіти);
 адаптація освітнього середовища; навчальних Матеріалів відповідно до потенційних
можливостей та з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини з ООП;
 оцінка спільно з вчителем/вихователем рівня досягнення кінцевих цілей навчання,
передбачених ІПР;
 підготовка інформації для учасників засідання Команди супроводу за результатами
спостереження за дитиною щодо її індивідуальних особливостей, інтересів та потреб;
 надання інформації батькам, педагогічним працівникам щодо особливостей розвитку
дитини з ООП.
Батьки дитини з ООП: доведення інформації про дитину (стиль, спосіб навчання,
успіхи, труднощі у виконанні домашніх завдань); прийняття участі у роботі Команди
супроводу, в тому числі залучення до складання ІПP;
 створення умов для навчання, виховання та розвитку дитини.

13. 13
Медичний працівник закладу освіти: інформування учасників Команди супроводу про
стан здоров’я дитини та її психофізичні особливості; за необхідністю, здійснює збір
додаткової інформації від батьків, закладу охорони здоров’я щодо стану здоров’я дитини.
Організація роботи Команди супроводу
1. Загальне керівництво Командою супроводу дітей з ООП покладається на директора
або заступника директора з навчально-виховної роботи/вихователя-методиста, який несе
відповідальність за виконання покладених на Команду завдань та розподіл функцій між її
учасниками.
2. Робота Команди супроводу здійснюється в межах основного робочого часу
працівників.
3. Однією з організаційних форм діяльності Команди супроводу є засідання її учасників,
яке проводиться не менше трьох разів протягом навчального року. За потреби скликаються
позачергові засідання. Ініціювати позачергове засідання Команди супроводу може будь-хто з
її учасників.
4. Головою засідання Команди супроводу є директор або заступник директора з
навчально-виховної роботи в закладі загальної середньої освіти, вихователь-методист в
закладі дошкільної освіти.
5. Рішення засідання Команди супроводу приймаються за результатами колегіального
обговорення інформації кожного її учасника відкритим голосуванням (за умови присутності
на засіданні не менше 2/3 від загального складу).
6. Рішення засідання Команди супроводу оформляється протоколом, який веде секретар
засідання. Протокол засідання підписується головою, секретарем та всіма учасниками
засідання.
7. Секретар призначається із числа складу постійних учасників Команди супроводу.
Організація надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дитині з
особливими освітніми потребами
1. Відповідно до висновку ІРЦ, індивідуальної програми реабілітації дитини з
інвалідністю (за наявності), результатів психолого-педагогічного вивчення дитини Команда
супроводу складає індивідуальну програму розвитку дитини з ООП впродовж 2-х тижнів з
моменту початку освітнього процесу.
ІПР погоджується батьками та затверджується керівником закладу освіти.
2. Команда супроводу переглядає ІПР з метою її коригування та визначення прогресу
розвитку дитини у закладі загальної середньої освіти двічі на рік (у разі потреби частіше); у
закладі дошкільної освіти - тричі на навчальний рік (у разі потреби частіше).
3. Відповідно до особливостей розвитку дитини з ООП Команда супроводу розробляє
індивідуальний навчальний план та індивідуальну навчальну програму в закладі загальної
середньої освіти та індивідуальний освітній план у закладі дошкільної освіти.
4. Команда супроводу визначає способи адаптації (у разі необхідності модифікації)
освітнього середовища, навчальних матеріалів відповідно до потенційних можливостей та з
урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини з ООП.
5. Надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг здійснюється
шляхом проведення індивідуальних і групових занять.
6. У разі виникнення труднощів у реалізації ІПР, Команда супроводу звертається до
фахівців ІРЦ щодо надання методичної допомоги.
7. Команда супроводу формує та узгоджує з батьками розклад корекційно-розвиткових
занять дитини з ООП.

14. 14
8. Корекційно-розвиткові заняття згідно з ІПР проводяться педагогічними працівниками
закладу освіти та (або) залученими фахівцями ІРЦ, інших установ/закладів, фізичними
особами, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері освіти. Більш докладно
можна подивитьсь у Додатку 5.
Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ТА УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ
ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ ЗАКЛАДІ
ОСВІТИ
Із метою забезпечення якості інклюзивної освіти необхідними є реалізація наступних
умов:
- матеріально-технічна база, оснащена спеціальним обладнанням;
- організаційне забезпечення освітнього процесу, що включає в себе нормативно-правову
базу, фінансово-економічні умови, створення інклюзивної культури в організації, взаємодія із
зовнішніми організаціями та батьками, інформаційно-просвітницьке забезпечення;
- організаційно-педагогічне забезпечення; реалізація освітніх програм з урахуванням
особливостей психофізичного розвитку та можливостей дітей; реалізація варіативних форм і
методів організації навчальної та позанавчальної роботи; адаптація методик навчання і
виховання до особливих освітніх потреб учнів і вихованців з обмеженими можливостями
здоров’я;
- комплексний психолого-педагогічний супровід, організація корекційної роботи;
- кадрове забезпечення. Спеціальна підготовка педагогічного колективу до роботи з
дітьми з обмеженими можливостями здоров’я, у роботі в умовах інклюзивної практики.
2.1. Модель впровадження інклюзивного навчання
Для організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами у ЗОШ
№ 28 створюються відповідні умови. Діти навчаються у класних кімнатах із сучасним
обладнанням. Створено універсальний дизайн, який забезпечує максимальну придатність
навколишнього середовища, освітніх програм та послуг, предметів для використання всіма
особами під час навчально-виховного процесу. У класному середовищі є доступні матеріали,
створений комфорт для успішного навчання учнів. Створено медіатеку та ресурсну кімнату,
як забезпечені технічно-навчальними матеріалами (Додаток 6).
У закладі створено психолого-педагогічну команду з питань інклюзивної освіти дітей з
особливими освітніми потребами, метою якої є реалізації державної політики щодо
забезпечення прав дітей з особливими освітніми потребами на здобуття якісної освіти,
інтеграції їх у суспільство, активізації роботи щодо вирішення концептуальних теоретичних і
організаційних питань щодо інклюзивної освіти. У її склад входить заступник директора з
навчально-виховної роботи, соціальний педагог, психолог, педагоги, асистенти вчителя,
логопед та батьки. Ця команда створює індивідуальну програму розвитку дитини. Запорукою
успішної реалізації даної програми є ефективна співпраця всіх фахівців, які працюють з
дитиною (Додаток 5).

15. 15
Основні завдання асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу з
інклюзивним навчанням полягають в адаптації змісту та методів навчання до можливостей і
потреб дитини з особливими освітніми потребами; застосування під час уроку системи
корекційних заходів, спрямованих на опанування навчального матеріалу.
Асистент учителя разом з учителями збагачує навчальну програму та допомагає учням з
порушеннями психофізичного розвитку здобувати знань, умінь і набувати навичок, що будуть
їм необхідні для повноцінного життя в класі, школі, суспільстві.
Зокрема МОН України визначило кваліфікаційну характеристику асистента вчителя, де
визначено посадові обов'язки, основні функції, особливості супроводу дітей [8].
Організовувати навчально-виховний процес таких дітей необхідно у комплексному
поєднанні з корекційно-розвитковою роботою відповідно до особливостей психофізичного
розвитку дітей. Така робота на основі індивідуального підходу здійснюється не лише у
спеціальних навчальних закладах, а й у навчально-реабілітаційних центрах.
Зарахування учнів з особливими освітніми потребами до класів з інклюзивним
навчанням здійснюється за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, на підставі письмової
заяви батьків, відповідно до порядку, встановленого для загальноосвітніх навчальних закладів,
та висновку про комплексну оцінку, який надається інклюзивно-ресурсним центром, згідно
Постанови Кабінету Міністрів від 12 липня 2017 року № 545 «Положення про інклюзивно-
ресурсний центр».
Навчально-виховний процес в класах з інклюзивним навчанням у загальноосвітніх
навчальних закладах здійснюється відповідно до робочого навчального плану школи,
складеного на основі Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів,
затверджених Міністерством освіти і науки України, з урахуванням потреб учня та
особливостей його психофізичного розвитку.
Учителі – люди, які все своє професійне життя удосконалюються, набувають нових
знань, випробовують нові методи взаємодії і навчання. Навчання дітей з особливими
потребами – один з етапів на шляху професійного зростання. З початком впровадження
інклюзивної освіти в закладі систематично проводяться практичні заняття, організовується
навчання, здійснюється підвищення кваліфікації для педагогічного колективу, щоб кожен
вчитель міг правильно працювати з дітьми особливими потребами.
Відповідно до інструктивно-методичного листа Міністерства освіти і науки, молоді та
спорту України від 18.05.2012 № 1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання в
загальноосвітніх навчальних закладах», для учнів з обмеженими можливостями здоров’я, які
навчаються в інклюзивних класах, розробляється індивідуальна програма розвитку (ІПР).
Дану програму готує група фахівців, до складу якої входять: заступник директора з навчально-
виховної роботи, учителі, асистент учителя, практичний психолог, соціальний педагог, а
також медсестра, учитель-дефектолог та інші педагогічні працівники. До процесу розробки
ІПР обов’язково залучаються батьки або особи, які їх замінюють. Метою цієї роботи є
визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання дитини з особливими
освітніми потребами.
Метою складання ІПР є вироблення командою фахівців спільного бачення ефективності
організації навчально-виховного процесу дитини з особливими освітніми потребами в умовах
загальноосвітнього закладу.
ІПР – це документ, який відображає процес планування, загального розвитку, досягнень
в усіх сферах життєдіяльності дитини, в яких вона потребує додаткової підтримки (див.Дод. 7).

16. 16
Індивідуальна навчальна програма визначає зміст, систему знань, навичок і вмінь, які
мають опанувати учні в навчальному процесі з кожного предмета, а також зміст розділів і тем;
розробляється на основі типових навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів,
з відповідною їх адаптацією.
ІПР розробляється на один рік за умови, що двічі на рік (за потреби частіше) вона
переглядається з метою коригування. Зокрема, у випадках, коли у дитини виникають труднощі
у засвоєнні змісту навчального матеріалу, чи навпаки, виникає необхідність перейти до
наступного рівня складності виконання завдання.
Основною метою складання ІПР є не фіксування усього того, що дитина має вивчити у
школі, а з’ясування педагогічних поглядів на дитину, які концентруються на найважливіших
сторонах її навчання, тому буде доречнішим, якщо ІПР розроблятиметься на засіданні
психолого-педагогічного консиліуму. Члени консиліуму вивчають інформацію відповідно до
розділів ІПР (див. документ). Результатом роботи і стане заповнення тих форм, які подаються
у додатку до листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18.05.2012
№ 1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах».
Загальну інформацію може надати класовод, класний керівник чи заступник директора.
До пункту «Особливості розвитку» на першій сторінці ІПР записуються результати оцінки
психолога; ця оцінка має 4 складові:
1. характеристика пізнавальних процесів дитини;
2. особливості емоційно-вольової сфери та мотивації до навчання;
3. особливості поведінки;
4. ставлення дитини до себе.
Інформація має бути стислою та зрозумілою всім учасникам консиліуму. Процес
складання індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами
носить диференційований характер, розробляється на основі аналізу проблеми розвитку учня
та його освітніх потреб.
Невід’ємною складовою процесу розроблення індивідуальної програми розвитку є
оцінка динаміки розвитку дитини з особливими освітніми потребами, збирання відомостей
про її успіхи (учнівські роботи, результати спостережень педагогів, контрольні листки,
результати тестів, тощо).
Індивідуальний навчальний план розробляється для дітей, які мають інтелектуальні
порушення або складні вади розвитку (вади слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні
з розумовою відсталістю, затримка психічного розвитку); складається на основі робочого
навчального плану школи з урахуванням рекомендацій психолого-медико-педагогічної
консультації та на основі Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх
навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового
розвитку. Він визначає перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість
годин, що відводяться на вивчення кожного предмета за роками навчання, та тижневу
кількість годин, тобто, передбачається, що дитина буде відвідувати не всі уроки.
Визначення рівня сформованості знань, умінь і навичок учнів з особливими освітніми
потребами здійснюється з метою забезпечення позитивної мотивації навчання, інформування
учнів про їх індивідуальні досягнення, визначення ефективності педагогічної діяльності
вчителів.
Розклад уроків у класах з інклюзивним навчанням складається відповідно до робочого
плану навчального закладу з урахуванням індивідуальних особливостей учнів та гігієнічних
вимог.

17. 17
Особливістю освітнього процесу дітей з особливими потребами є його корекційна
спрямованість. Корекційні заняття регламентуються корекційним компонентом навчального
плану, який відповідає контингенту дітей з порушеннями розвитку. Зміст занять відбиває
характер наявного у дитини порушення і його наслідків. Одним із важливих аспектів
корекційного процесу в умовах інклюзії є соціалізація дітей, усвідомлена адаптація з
оточуючою дійсністю і поступове залучення до системи суспільних відносин.
Робота з батьками проводиться за двома основними напрямками:
роль і місце батьків у навчальному процесі;
допомога дитині з особливостями психофізичного розвитку з боку батьків – активних
членів команди підтримки.
Отже, при складанні індивідуального навчального плану потрібно дотримуватися
ієрархічної природи його структури. Розроблення індивідуального навчального плану
починається з формулювання широких цілей і завдань, які конкретизуються у конкретних,
«технологічних» завданнях навчання:
• визначення сподівань на майбутнє і життєвих планів учня;
• узагальнений результат проведеної комплексної оцінки;
• визначення довгострокових цілей;
• завдання з формування поведінки;
• індикатори досягнень;
• інклюзивні стратегії і підходи у навчанні;
• визначення часу і стратегії проведення моніторингу і перегляду індивідуального
навчального плану.
2.2. Інклюзивна форма навчання – потреба часу
Ще декілька років потому в українській школі не існувало навіть такого поняття, як
«інклюзія». Коли вперше почали запроваджувати цю форму навчання і у 2015 році троє учнів
надали висновки ОПМПК про необхідність організації інклюзивного навчання, перед школою
постало багато питань: за якими програмами навчати, що входить до обов’язків асистента
вчителя, яку організаційну та навчальну функцію виконуватиме класовод (класний керівник)
інклюзивного класу тощо. Питань було безліч. Але поступово розроблялася нормативна база,
вносилися уточнення у вже існуючі нормативні документи, на сайті МОН розміщувалися
пояснення , уточнення, відповіді на багато питань. Одночасно збільшувалася кількість дітей,
яким ОПМПК, а згодом новостворені інклюзивно-ресурсні центри рекомендували організацію
навчального процесу за інклюзивною формою. Отже, за 6 років кількість дітей інклюзивної
форми навчання збільшувалася у нашій школі:
№ Навчальний рік Кількість дітей, що
навчаються за інклюзивною
формою
1 2015/2016 3
2 2016/2017 4
3 2017/2018 7
4 2018/2019 17
5 2019/2020 26
6 2020/2021 30

18. 18
2 2021/2022 34
Таким чином, інклюзивні класи – ефективний засіб гарантії співучасті, взаємоповаги,
розуміння між дітьми з ООП та їхніми однолітками. Адміністрація школи відіграє вирішальну
роль в організації інклюзивного навчання. Це і підбір кадрів, зокрема асистентів вчителя,
перерозподіл навчальних ресурсів, розвиток тісних стосунків, заснованих на взаєморозумінні
та взаємоповазі між батьками, педагогічним колективом та учнями.
Навчання в класах , де організовано інклюзивну форму, здійснюється за робочими
навчальними планами, які затверджені управлінням освіти та складені на основі Типових
навчальних планів, затверджених Міністерством освіти та науки України.. На основі цих
робочих планів розроблено та затверджено для кожного учня з особливими освітними
потребами індивідуальний робочий навчальний план з урахуванням висновків ОМППК або
ІРЦ. Для кожного учня було утворено команду фахівців, до складу якої входили практичний
психолог, логопед, асистент вчителя, класовод, соціальний педагог, вчителі-предметники,
медичний працівник. Одним з основних завдань роботи такої команди – створення
індивідуалізованих навчальних планів для кожної дитини з особливими потребами,
проведення необхідних адаптацій та модифікацій зовнішнього середовища та змісту навчання.
В індивідуальних навчальних планах передбачені години для проведення корекційно-
розвиткових занять відповідно психологом та логопедом.
В ІПР враховані особливості нозологіі кожної дитини . У 2020/2021 навчальному році
за нозологіями наявний такий розподіл учнів:
- з інтелектуальними порушеннями – 9
- з порушеннями опорно-рухового апарату – 3
- із затримкою психічного розвитку – 15
- із складними порушеннями розвитку – 1
- із розладами аутистичного спектру – 2
Інклюзивна форма навчання за 5 років довела свою ефективність та потрібність. Усі
батьки під час проведення анкетування відповіли, що відчувають допомогу дитині,
відзначають достатній рівень її соціалізації, позитивні зрушення у ставленні дитини до
навчання та школи. Позитивна динаміка розвитку спостерігається у всіх дітей.
Таким чином, настав час широкого впровадження інклюзивної освіти для дітей з
особливими освітніми потребами. Інклюзивна освіта довела, що вона є надзвичайно важливою
для розвитку України як демократичної держави, у якій кожен громадянин повинен має право
реалізувати свої потенційні можливості, соціалізуватися та знайти своє місце у житті.
2.3. Соціально-психологічний супровід дітей з особливими освітніми
потребами
Інклюзивні навчальні заклади освіти мають забезпечити створення таких умов, за яких
усі учні мають однаковий доступ до освіти. Водночас усі учні мають можливість отримати
досвід, знання, які сприяють подоланню упереджень й дискримінації та сприяють
формуванню позитивного ставлення до оточуючих.
Ключовий принцип, який лежить в основі інклюзивного підходу, полягає в тому, що
школи мають бути відкритими для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних,

19. 19
соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. До їх числа належать діти з
порушеннями розвитку, безпритульні і працюючі діти, діти, котрі належать до мовних,
етнічних чи культурних меншин та інші.
Кваліфікаційна характеристика та основні функціональні обов’язки соціального педагога
в умовах інклюзивної освіти визначені наказом Міністерства освіти і науки від 28.12.2006 N
864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних
педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України» [20].
Для надання дітям з особливими освітніми потребами допомоги в адаптації до умов
інклюзивної школи соціальний педагог закладу здійснює соціальний супровід таких дітей.
Проте, питання соціального супроводу дітей знаходиться на перетині функцій багатьох
спеціалістів.
Завдання соціального супроводу, а також обов’язки та повноваження педагогічних
працівників інклюзивного освітнього закладу визначаються низкою документів, затверджених
Міністерством освіти і науки України [22].
Аналіз літературних джерел дозволяє виокремити основні напрями діяльності:
забезпечує соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами; сприяє
взаємодії навчального закладу, сім’ї, служб у справах дітей; соціального захисту, охорони
здоров’я, центрів соціальних служб для молоді, неурядових та громадських організацій з
метою адаптації дитини до вимог соціального середовища і створення сприятливих умов для її
розвитку [12, с. 57].
Із цією метою соціальний педагог вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку
дітей з особливими освітніми потребами, особливості взаємин дітей у класі та шкільному
колективі в цілому; досліджує особливості сімейного виховання дітей (діагностичний
напрямок соціального педагога). На основі спостережень та досліджень соціальний педагог
прогнозує посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на
розвиток особистості дитини; прогнозує результати навчально-виховного процесу з
урахуванням найважливіших факторів становлення особистості (прогностичний напрямок
соціального педагога) [12, с. 67].
Відповідно до результатів діагностики соціальний педагог дає рекомендації або поради
батькам, вчителям та іншим особам з питань соціального розвитку дітей; надає необхідну
консультативну соціально-педагогічну допомогу дітям (консультативний напрямок
соціального педагога) [7, с. 54]. Соціальний педагог роз’яснює дітям доцільність дотримання
соціально значимих норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя; сприяє
попередженню негативних явищ в шкільному середовищі (профілактичний напрямок
соціального педагога) [14, с. 57].
Також соціальний педагог надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення
соціальних потреб дітей; здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими
освітніми потребами; сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, проводить
роботу, спрямовану на відновлення фізичного стану дітей та їхніх соціальних функцій, сприяє
розвитку дітей з обмеженими можливостями, поліпшенню їхнього психоемоційного стану
(соціально-перетворювальний напрямок діяльності соціального педагога); забезпечує
дотримання норм охорони та захисту прав дітей (захисний напрямок соціального педагога) [4,
с. 120].
Отже соціальний педагог координує взаємодію усіх суб’єктів соціального виховання;
сприяє організації соціально корисної діяльності дітей; формує демократичну систему взаємин
в шкільному середовищі; залучає різні установи, громадські організації, творчі спілки,

20. 20
окремих громадян до культурно-освітньої, профілактичновиховної, спортивно-оздоровчої та
інших видів роботи з дітьми з особливими освітніми потребами (організаційна функція
соціального педагога) [23, с. 217].
Таким чином, соціальний педагог є посередником між учнем та освітнім закладом,
батьками, громадськістю. Виконуючи свої посадові обов’язки він забезпечує інтеграцію дітей
з особливими освітніми потребами в суспільство, виховує толерантність, взаєморозуміння між
дітьми.
РОЗВИВАЛЬНА ПРОГРАМА „ПОГОВОРИМО ПРО ТОЛЕРАНТНІСТЬ”
АНОТАЦІЯ
Адреса досвіду: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 28 м. Житомира імені гетьмана
Івана Виговського.
Тел.: (0412) 26 – 33 – 66
E-mail: school_28_zt@i.ua
Директор: Глінчевська Яніна Анатоліївна.
Автор досвіду: Поліщук Алла Анатоліївна – соціальний педагог.
Тема досвіду: розвивальна програма „Я серед інших”;
розвивальна програма „Поговоримо про толерантність”.
Опис строків реалізації програми: протягом 2019-2020 навчального року.
Короткий зміст досвіду: метою програми є формування у дітей з різними освітніми
потребами досвіду стосунків у соціумі, підвищення соціально-психологічної адаптації та
навчальної мотивації; гармонізація внутрішнього світу; зниження тривожності; розвиток
пізнавальних процесів; створення сприятливих умов для повноцінного психічного,
соціального і духовного розвитку учнів; посібник містить розробки занять із здобувачами
освіти, що допоможуть їм регулювати свій емоційний стан, раціонально будувати взаємини з
однолітками, толерантно спілкуватися, правильно реагувати на конфліктні ситуації тощо.
Заняття побудовані на основі активних та інтерактивних технологій, які пропонується
проводити у вигляді тренінгу і розраховані на групову форму роботи.
На основі аналізу теоретичного матеріалу автором підібрано матеріал і розроблено
програму розвивальних занять з елементами тренінгу та апробовано із здобувачами освіти.
Кількість учасників в групі – 10-15 осіб; вік – 11- 13років.
Посібник є актуальним як на теоретичному так і на практичному рівнях.
Автором визначені наступні завдання програми:
 формувати позитивну самооцінку, самостійність та впевненість;
 розвивати навички психічної саморегуляції та здатність успішно адаптуватися у соціумі;
 формувати дружній згуртований колектив в атмосфері захищеності через поєднання
індивідуального виховання;
 формувати доброзичливість, інтерес і вміння будувати довірливі відносини один з
одним;
 узгоджувати свої дії з іншими і спільно вирішувати поставлені завдання, вирішувати
конфліктні ситуації.
Очікувані результати:
 позбавлення дитини негативних переживань, внутрішньо особистісних конфліктів;