1. ДОНЕЦЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 140
ДОНЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
До дня пам’яті
Тараса Григоровича Шевченка
«ЙДЕМО З ДИТИНСТВА ДО ТАРАСА»
І мене в сім'ї
великій.
В сім'ї вольній,
новій.
Не забудьте
пом'янути
Незлим, тихим
словом…
Т. Шевченко

2. ІДЕ ВЕСНА, ІДЕ ВЕСНА,
МОВ КВІТОНЬКА ПРЕКРАСНА.
І СПОГАД НАМ НЕСЕ ВОНА
ПРО ВІЩОГО ТАРАСА.

3. СВІТОВА ВЕЛИЧ ВИДАТНОГО УКРАЇНЦЯ
Ось знайомий нам з
дитинства портрет
нашого генія Тараса
Григоровича Шевченка.
Привертають увагу
його очі, допитливі,
спостережливі.
Здається, зазирають
до самої душі. А високе
чоло говорить нам про
неабиякий його розум,
талант. Вуса ж
ховають мудрість,
лагідність і ніжну
посмішку. Одяг
простий, але

4. КОБЗАРЕМ МИ ЙОГО ЗВЕМО
ТАК ВІД РОДУ І ДО РОДУ,
КОЖЕН ВІРШ СВІЙ І ПОЕМУ
ВІН ПРИСВЯЧУВАВ НАРОДУ.

5. МЕНІ ТАК ЛЮБО, ЛЮБО СТАЛО…
Мені
тринадцятий
минало.
Я пас ягнята
за селом.
Чи то так
сонечко сіяло,
Чи так мені
чого було?

6. ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІ
ЧЕРВОНА КАЛИНА,
НІБИ ЗАСМІЯЛАСЬ
ДІВЧИНА-ДИТИНА.

7. САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ,
ХРУЩІ НАД ВИШНЯМИ ГУДУТЬ.
ПЛУГАТАРІ З ПЛУГАМИ ЙДУТЬ,
СПІВАЮТЬ, ІДУЧИ, ДІВЧАТА,
А МАТЕРІ ВЕЧЕРЯТЬ ЖДУТЬ.

8. ХЛОПЧИК. МАТУСЮ, А ПРАВДА ЩО НЕБО НА ЗАЛІЗНИХ СТОВПАХ
ТРИМАЄТЬСЯ?
МАТИ. ТАК, СИНКУ, ПРАВДА.
(ЖІНКА СІДАЄ НА ЛАВУ, ХЛОПЧИК БІЛЯ НЕЇ, КЛАДЕ ГОЛОВУ НА КОЛІНА
МАТЕРІ, ВОНА СПІВАЄ «КОЛИСКОВУ»)
ХЛОПЧИК. А ЧОМУ ТАК БАГАТО ЗІРОК НА НЕБІ?
МАТИ. ЦЕ КОЛИ ЛЮДИНА НА СВІТ ПРИХОДИТЬ, БОГ СВІЧКУ ЗАПАЛЮЄ, І
ГОРИТЬ ТА СВІЧКА, ПОКИ ЛЮДИНА НЕ ПОМРЕ. А ЯК ПОМРЕ, СВІЧКА ГАСНЕ,
ЗІРОЧКА ПАДАЄ. БАЧИВ.
ХЛОПЧИК. БАЧИВ, МАТУСЮ, БАЧИВ... МАРУСЕЧКО, А ЧОМУ ОДНІ ЗІРОЧКИ
ЯСНІ, ВЕЛИКІ, А ІНШІ ЛЕДЬ ВИДНО?
МАТИ. БО КОЛИ ЛЮДИНА ЗЛА, ЗАЗДРІСНА, СКУПА, ЇЇ СВІЧКА ЛЕДЬ-ЛЕДЬ
ТЛІЄ. А КОЛИ ДОБРА, ЛЮБИТЬ ЛЮДЕЙ, ЯСНО І СВІТЛО ЦЕ ДАЛЕКО ВИДНО.
ХЛОПЧИК. МАТУСЮ, Я БУДУ ДОБРИМ. Я ХОЧУ, ЩОБ МОЯ СВІЧЕЧКА
СВІТИЛА НАЙЯСНІШЕ.
МАТИ. СТАРАЙСЯ МІЙ ХЛОПЧИКУ. (ГЛАДИТЬ ЙОГО ПО ГОЛОВІ).

9. РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНІПР ШИРОКИЙ,
СЕРДИТИЙ ВІТЕР ЗАВИВА,
ДОДОЛУ ВЕРБИ ГНЕ ВИСОКІ,
ГОРАМИ ХВИЛЮ ПІДІЙМА.

10. І БАРВІНКОМ, І РУТОЮ,
І РЯСТОМ КВІТЧАЄ
ВЕСНА ЗЕМЛЮ; МОВ ДІВЧИНУ
В ЗЕЛЕНОМУ ГАЇ…

11. ДИВЛЮСЯ, АЖ СВІТАЄ, КРАЙ НЕБА ПАЛАЄ,
СОЛОВЕЙКО В ТЕМНІМ ГАЇ СОНЦЕ ЗУСТРІЧАЄ.

12. Думи мої, думи мої, квіти мої,
діти!..

13. МОЛИТВА ПРО РІДНУ НЕНЬКУ УКРАЇНУ

14. ХОТІЛОСЯ Б ВИСЛОВИТИ СЛОВА ПОДЯКИ ЮНИМ ПОЕТИЧНИМ
ДАРУВАННЯМ ЗА ТІ ПОЧУТТЯ Й ДУМКИ, ЯКІ ПРОБУДИЛИ ВОНИ В
НАС. І, МАБУТЬ, УСІ ПРИСУТНІ У ЦІЙ ЗАЛІ ПОГОДЯТЬСЯ ЗІ МНОЮ,
ЩО “ЯКЩО І Є НА СВІТІ БОГ, ТО ЦЕ ПОЕЗІЯ”, ЦЕ СЛОВО, ЦЕ НАША
МОВА, ЦЕ ГЕНЕТИЧНИЙ КОД НАЦІЇ.

15. УКРАЇНА – ЦЕ ТИХІ ВОДИ І ЯСНІ ЗОРІ, ЗЕЛЕНІ САДИ,
БІЛІ ХАТИ, ЛАНИ ЗОЛОТОЇ ПШЕНИЦІ, МЕДОВІЇ ТА
МОЛОЧНІЇ РІКИ…

16. ПОЕЗІЯ Т.Г.ШЕВЧЕНКА
СПОВНЕНА ВЕЛИКОЇ
ЛЮБОВІ ДО РІДНОГО
НАРОДУ, ДО ВСІХ
ДІТЕЙ. ТОМУ ТАК
ВИСОКО ШАНУЮТЬ
ДОРОСЛІ І МАЛІ
ПАМ’ЯТЬ ВЕЛИКОГО
КОБЗАРЯ, ТОМУ ТАК
ЛЮБЛЯТЬ ЙОГО
ПОЛУМ’ЯНЕ І ЛАСКАВЕ
СЛОВО.

17. БАГАТО ЛІТ МИНУЛО З ТОГО
ЧАСУ,
ПРАПРАВНУКИ ВИВЧАЮТЬ
«ЗАПОВІТ».
НАРІД ВКЛОНЯЄТЬСЯ ТАРАСУ,
НЕ ТІЛЬКИ УКРАЇНА – ЦІЛИЙ
СВІТ.
 9 березня 1861 року
Тарасу Григоровичу
виповнилося 47 років.
Надійшло багато
вітальних телеграм.
Привітати поета,
який лежав тяжко
хворий, прийшли
друзі. А 10 березня
перестало битися
серце великого
українського Кобзаря.
Тіло Т.Шевченка було
перевезене в Канів і
поховане на Чернечій
горі. Так заповідав
великий поет.
 Минуло 200 років з дня
народження славного
сина України, але
пам’ять про нього
жива і досі в серцях

18. Т.ШЕВЧЕНКО ЗАЛИШИВ НАМ ЗАПОВІТ:
«УЧІТЬСЯ, ЧИТАЙТЕ, І ЧУЖОМУ НАУЧАЙТЕСЬ,
Й СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ»

19. Я, маленька
українка,
Дев’ять років маю,
Про Тараса
Шевченка
Вже багато знаю.
Він – дитя з-під
стріхи,
Він – в подертій
свиті,
Він здобув нам
славу,
Як ніхто на світі.
А та наша слава

20. ВЕЛИКА ПОДЯКА
ЗА ПІДГОТОВКУ ТА ПРОВЕДЕННЯ УРОЧИСТОСТЕЙ
 учасникам – учням 3-А класу та їхнім батькам
 класному керівнику Задорожній Анні Миколаївні
 студентці-практикантці Ромащенко Анжеліці
Вадимівні
 музичному керівникові Тютюнніковій Тетяні
Степанівні
 зав. бібліотекою Зинченко Валентині Михайлівні
керівник навчального закладу,
укладач презентації
Фадєєва Олена Олександрівна