2. Віно́
к — головний
убір з листя, бадилля, гі
лок і квітів, має
форму обруча. Мав
спочатку обрядове,
релігійне значення.
Пізніше —
загальнонародний симв
ол дівування: втратити
вінок — в народі,
у піснях означає
позбутися дівування.
Тому право носити
вінки мають тільки
незаміжні дівчата.
3. В Україні вінки мали
сонячну символіку.
Дівчина у вінку
асоціювалася з
сонцем, котре
сходить. Також це
символ слави,
перемоги, святості,
щастя, успіху,
могутності, миру,
сонця, влади;
цнотливості,
молодості, дівоцтва.
Плетучи віночки,
дівчата співали: —
заплету віночок,
заплету шовковий
на щастя, на долю,
на милого вроду!
4. До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному вінку
могло бути до 12 різних квіток. Зазвичай у вінку використовували такі квіти :
троянда, біла лілія, волошка, вереск, дзвоник польовий, лавровий лист,
мальва, півонія, ромашка, безсмертник, калина, деревій, барвінок, дубове
листя, а також у вінок вплітали колоски пшениці.
20. До віночка в'язали кольорові стрічки. Посередині світло-коричнева
стрічка - символ землі-годувальниці, ліворуч і праворуч від неї дві жовті -
символ сонця, за ними світло- і темно-зелена - символи живої природи,
краси і юності. Далі синя й блакитна - символи води і неба. Потім з
одного боку жовтогаряча - символ хліба, а з другого - фіолетова - символ
розуму, потім малинова - символ щирості та рожева - символ багатства.
По краях в'язали білі стрічки - символ чистоти. На лівій внизу вишивали
Сонце, а на правій - Місяць