Download to read offline
Uploaded byІнна Мельник
«Михайло Грушевский – просвітитель і державний діяч»
До 155 - річчя від дня народження
More Related Content
Similar to «Михайло Грушевский – просвітитель і державний діяч»
More from Інна Мельник
«Михайло Грушевский – просвітитель і державний діяч»
- 1. «Михайло Грушевский – просвітительі державний діяч» ДО 155-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
- 2. Михайло Сергійович Грушевський ((17) 29 вересня1866- 24 листопада 1934)
- 3. - український історик; -громадський та політичний діяч; - Голова Центральної Ради УНР (1917-1918); - академік ВУАН (1923) та АН СРСР (1929) – вчений світового рівня. Від часу повернення до УРСР (1924) і до смерті перебував під наглядом ҐПУ. Хто такий М.С.Грушевський? Портрет М. Грушевського мисткиня Наталя Синишин подарувала Історико-меморіальному музею Михайла Грушевського. 2013
- 4. Член Історичного товаристваім. Нестора- Літописця; дійсний член Чеської АН (1914); почесний член Київського товариства старожитностей і мистецтв (1917); багаторічний голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1897- 1913); завідувач кафедри історії Львівського університету (1894-1914); автор понад 2000 наукових праць.
- 5. М. Грушевський просвій життєвий вибір: «Я сам прийшов до політики через історію, і сей шлях вважаю нормальним...» М. Грушевський
- 6. І. Франко про М.Грушевського «Колосальна праця, яку рік за роком викладає проф. Грушевський перед українську публіку, варта того, щоб прийняти її з належною увагою, тим більше, що вона на таких міцних і широких основах, яким не страшна ніяка критика» І. Франко
- 7. Батьки М. Грушевського Михайло Сергійович Грушевськийнародився 29 вересня 1866 р. в містечку Холм у Царстві Польському (нині на території Польщі) в сім’ї вчителя. Батько – Сергій Федорович, за сімейною традицією здобув духовну освіту, проте все життя пропрацював викладачем у Переяславській та Київській семінаріях, директором народних шкіл на Кавказі; автор підручника з церковнослов’ян-ської мови. Мати – Глафіра Захарівна Оппокова, із сім’ї священнослу- жителів з містечка Сестринівка (на Вінничині). У 17-річному віці вийшла заміж за професора Київської духовної семінарії 30- річного Сергія Грушевського. Сергій Федорович та Глафіра Захарівна Грушевські з дітьми. Зліва направо: Захар, Ганна, Федір, Михайло. Ставрополь, бл. 1876 р.
- 8. Дитинство та юність РодинаГрушевських. У центрі — Михайло. Владикавказ, близько 1886 р. 1869 року, через стан здоров'я батька, сім'я переїжджає на південь Російської імперії: спочатку до Ставрополя (1870—1878), згодом — до Владикавказа (1878—1880). Освіта: -домашня початкова освіта; -Тифліська гімназія (відразу був зарахований до 3-го класу); читає твори М. Костомарова, П. Куліша, М. Максимовича; пише перші оповідання, які друкуються (у 1885 – у 19 років); -1886 р. – Київський університет, історико-філологічний факультет; працював під керівництвом Володимира Антоновича, написав чимало історичних есе, статей.
- 9. Наприкінці університетського навчання • 1890– 1894 – професорський стипендіат Університету Св. Володимира; їздить у наукові подорожі до Москви і Варшави (працювати в архівах); • 1894 – захист магістерської дисертації «Барское староство. Исторические очерки». • Наприкінці навчання долучається до українського руху: Антонович вводить до складу київської «Громади» - таємної організації, що згуртувала довкола себе справжніх патріотів України. М. Грушевський. Київ, кінець 1880-х – початок 1890-х рр.
- 10. Львівський період 1894– М. Грушевський, за рекомендацією В. Антоновича, очолює щойно утворену кафедру всесвітньої історії у Львівському університеті; зосереджує свої науково-педагогічні зусилля на вивченні проблем історії Східної Європи. 1898 – нарешті з’являється І том фундаментальної «Історії України-Руси», незабаром виходить друком ІІ том, а 1900 року – ІІІ том. Але досягнення історичної науки царські власті не дозволили розповсюджувати ні в Слобідській, ні в Наддніпрянській Україні. Автор курс лекцій з історії України читав в Парижі, потім відвідав Лондон, Лейпциг, Берлін, де знаходить однодумців-істориків. Михайло Грушевський на початку 1890-х років
- 11. Науково-організаційна діяльність у Львові 1894 – розпочав активну науково- організаційну діяльність у НТШ, з яким співпрацював з 1892 р. Очолив Історико-філософську секцію НТШ, створив і очолив Археографічну комісію НТШ (1896- 1913). Залучає до роботи в НТШ студентів, молодих викладачів (це було нелегко в часи спротиву властей, імперських істориків). Займається редагуванням «Записок Наукового товариства імені Шевченка»: завдяки його організаторським здібностям видали більш, ніж 100 томів. НТШ – Наукове товариство імені Шевченка; засноване 1873 р. у Львові Особливий науковий та організаційний поступ здійснено під головуванням М.Грушевського – в епоху Грушевського – 1897-1913
- 12. Створення власної наукової школи -Реорганізував НТШ в академічну установу світового рівня – створення бібліотек, музеїв, збирання архівного матеріалу... - Сприяв переходові української науки в Східній Галичині від поодиноких індивідуальних пошуків до організованого, колективного й системного вивчення історії України – так створив власну наукову школу (І.Крип’якевич,В.Герасимчук, С.Томашівський, І.Джиджора, М.Кордуба, І.Кревецький, О.Терлецький), яка виконувала освітницьку й дослідницьку функції. М. Грушевський. Фото 1901 р.
- 13. Учасники з’їзду українськихписьменників у Львові з нагоди 100- річчя виходу в світ “Енеїди” Котляревського, 1898 р.: Сидять у першому ряду: М. Павлик, Є.Ярошинська, Н. Кобринська, О. Кобилянська, С.Лепкий, А.Чайковський, К. Паньківський. Стоять у другому ряду: І.Копач, В. Гнатюк, О. Маковей, М.Грушевський, І. Франко, О.Колесса, Б. Лепкий. Стоять у третьому ряду: І.Петрушевич, Ф. Колесса, Й. Кишакевич, І. Труш, Д.Лукіянович, М. Івасюк.
- 14. Чи був створенийукраїнський університет у Львові? * Протягом 1901 – 1903 рр. Михайло Грушевський разом із студентами- русинами, русинськими депутатськими клубами, вченими товариствами брав активну участь у створенні українського університету у Львові: так необхідні і бажані були факультети, де майбутні викладачі середніх навчальних закладів могли б прослухати курс лекцій тією мовою, якою їм доведеться викладати – українською. * Але такий спротив і такі перешкоди йшли з польського боку - до арештів студентів-русинів, збройних сутичок, навіть вбивств! Чому? Польські правлячі кола й суспільство не хотіли покидати своє панування в цьому краї. Львівський національний університет імені Івана Франка. Заснований 1661 року і є одним із найстаріших університетів не тільки України, але й Східної Європи
- 15. Революційні події 1905року в Росії • призвели до послаблення політики царату щодо національного розвитку українців – було скасовано Емський указ 1876 р., який забороняв україн-ську мову, і Грушевський прагнув скористуватися новими можливос-тями і поширити свою діяльність в Наддніпрянській Україні: • 1907 – обраний головою новозаснова- ного Українського наукового товари-ства у Києві, редагував його видання – «Записки УНТ у Києві», «Україна»; • переніс до Києва редакцію «Літературно- наукового вістника», друк власних творів; • 1909-1912 – з ініціативи та за участю вченого виходили популярні ілюстро-вані народні газети «Село» та «Засів». - 1905-1906 – активно співпрацював з Українською думською фракцією в І та ІІ державних думах Росії та її друкованим органом – «Украинским вестником»; - 1908 – належав до засновників та членів Ради української політичної партії в Російській імперії – Товарист-ва українських поступовців.
- 16. Родина М.Грушевського Перша ледіУНР – Марія-Іванна Сильвестрівна Грушевська Марія та Михайло Грушевські у рік одруження - 1896 • Дружина Марія-Іванна Грушевська (Вояківська) (1868 -1948) – українська вчителька (працювала в школі містеч-ка Скала – нині смт Скала-Подільська Борщівського р-ну Тернопільської області), перекладач. • 1915 – поїхала за чоловіком на заслання разом з 14-літньою донькою Катериною до Симбірська. • 1917 – ввійшла до складу Української Центральної Ради від просвітян Києва; скарбник Українського національного театру. • З 1919 – в еміграції (Прага, Париж...). • З 1924 – повертається з сім’єю до Києва. • Пережила смерть доньки (1943), сама померла у віці 79 років, будучи затероризована подружжям Плотичерів, яких спеціально підселили.
- 17. Грушевська Катерина Михайлівна • ДонькаМихайла і Марії Грушев- ських, народилася у Львові, ма-ла вроджену легеневу хворобу. • Етносоціолог, фольклорист, етнограф, культуролог, перекладач з європейських мов. • Секретар Українського соціологічного інституту у Відні, керівник кабінету примітивної культури ВУАН, редактор часопису «Первісне громадянство і його пережитки в Україні», дійсний член НТШ у Львові. • 1938 р. органи НКВС арештува-ли її в Києві; позбавлено волі терміном на 8 років; померла 30.03.1943 в Темлазі (Мордовія), поховано в Новосибірську. Грушевська Катерина Михайлівна (1900 – 1943)
- 18. Повернення до Києва? Улюбленефото М.Грушевського. Львів, 1911 рік - 22 листопада 1914 – повернувся в Київ (через війну змушений був їхати через Угорщину, Австрію, а потім – Румунію – на той час нейтральну державу). - А 28 листопада 1914 – заарештовано і звинувачено у австрофільстві, шпигунстві та в причетності до створення Легіону Українських січових стрільців; у лютому 1915 – відправлений етапом на заслання до Симбірська (нині м. Ульяновськ) як український сепаратист і “мазепинець”. Завдяки клопотанню вчених дозволено переїхати до м. Казані. - І тільки у вересні 1916 переїхав до Москви (на Україну – заборонено!), де розгорнув активну громадсько-політичну діяльність, продовжив наукову роботу (працював в архіві МЗС Росії над матеріалами до 8-го тому «Історії України-Руси»). - Волю принесла Лютнева революція у Петрограді –14 (27) березня 1917 року повернувся із заслання в Москві до Києва.
- 19. У Центральній Раді Будинок,де працювала Центральна Рада. •4 березня в Києві утворюється Центральна Рада, яка взяла на себе функцію центрального руху українського громадянства за свої права і «втрачені вольності». •М.Грушевського заочно обирають головою Центральної Ради. •Після повернення із заслання до Києва М.Грушевський 14 місяців, протягом яких існувала Центральна рада (з березня 1917-го по 1918 р.), був її незмінним головою – першим спікером першого українського парламенту. В цей час він багато зробив для відродження української державності.
- 20. Універсали Української Центральної Ради УніверсалиУкраїнської Центральної Ради – державно- політичні акти, грамоти- прокламації, які видавала УЦР для широкого загалу. Всього УЦР видала 4 Універсали, які визначили етапи Української держави – від автономної до самостійної. Період існування та діяльності Центральної Ради став періодом найвищого злету політичної, громадської та державної діяльності М. Грушевського. •Першим Універсалом (23 червня 1917) було проголошено автономію України в складі Російської федеративної республіки. •Згідно з Другим Універсалом (16 липня 1917) Центральна Рада почала розробку закону про автономний устрій України (був кроком назад, компромісом із Тичасовим урядом). •Третім Універсалом (20 листопада 1917) Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку. • Четвертим Універсалом (22 січня 1918) — повну політичну незалежність та суверенітет української держави.
- 21. «…Побідний прапор – нашТретій Універсал» Так М.С.Грушевський влучно визначив значення Третього Універсалу Української Центральної Ради, оприлюдненого майже 100 років тому – 20 листопада 1917 року - проголошення Української Народної Республіки. На жаль, з прийняттям Третього Універсалу Центральна Рада явно запізнилась і контролювати хід подій вже не могла: більшовики 25 грудня 1917 р. проголосили в Харкові Україну Республікою Рад, з Петрограда надійшов ультиматум і погроза війною. І почався наступ Червоної армії на Київ (бій під Крутами – 29 січня 1918…). ЦР і уряд УНР залишили палаючий Київ і відступили на Волинь. Фактично війна між Центром і Украї-ною вже розпочалася. А з другого боку - Антанта, переговори у Бресті про перемир’я. М.Грушевский наполягав на об’єднанні Західної і Східної України. Для боротьби з більшовизмом, що «росте як пошесть», запропоновано оголосити самостійність України, що і підтвердив 4 Універсал УЦР . Парад частин київського Вільного козацтва на Софійському майдані. Київ, січень 1918 р.
- 22. Створення українських державних символівУНР На пропозицію М. Грушевського 25 лютого 1918 р. на засіданні Малої ради в Коростені гербом УНР був затверджений тризуб Герб, печатка та грошова банкнота УНР роботи В. Кричевського, 1917-1918. Малий герб Великий герб Роботи В.Кричевського, 1918 УНР, 1917-1918 За 3 Універсалом УЦР ухвалила також Конституцію УНР , а також ряд законів: запроваджено власну грошову систему, затверджено герб (проект), гімн УНР , українській мові надано статус державної. У 1917-1918 рр. Гімн “Ще не вмерла Україна” (П.Чубинський-М.Вербицький) став одним із державних гімнів. 27 січня 1918 р. УЦР на засіданні під головуванням М.Грушевського затвердила проект українського морського прапора: складався з двох смуг, вгорі блакитна, внизу жовта; на верхній — золотий знак князя Володимира — Тризуб із хрестом угорі.
- 23. Перший Президент УНР: міфчи реальність? 9 березня 1918 – М.Грушевський повернувся до Києва; під його керівниц- твом розроблялася Конституція незалежної УНР . 29 квітня 1918 – прийнята Конституція УНР , згідно з якою верховним органом влади УНР проголошувалися Всена-родні збори, які безпосередньо здійс-нювали вищу законодавчу владу в УНР і формували вищі органи виконавчої та судової влади. Скликати Всенародні збори і проводити їх мав голова, обраний Всенародними зборами. Тож 29 квітня М.Грушевського проголосили головою Центральної Ради УНР ( а не УНР), і в цей же день стався державний переворот: влада перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського, ЦР склала повноваження. Отже, з погляду формального, юридичного, а відтак і наукового, Грушевський не був президентом Української Народної Республіки: -такої посади в УНР не існувало, також її не передбачала Конституція, яка була ухвалена в останній день функціонування Центральної Ради; -невідомий жодний акт, учинений Грушевським як президентом УНР; -але М.Грушевський користувався візиткою, де був напис фр. мовою President du Parlament D'Ukraine (президент парламенту України — тодішній відповідник сучасного Голови Верховної Ради України), а ЗМІ просто розтиражувало “президенство” М.Грушевського.
- 24. У підпіллі: 1818-1819 Узв'язку з державним переворотом, здійсненим Скоропадським, Грушевський перейшов на нелегальне становище. У підпіллі займався науковою працею, брав участь в обговоренні питання про заснування Української академії наук... Відмовився від пропозиції увійти до складу академії, створеної гетьманом Скоропадським. В цей час Грушевський написав 4, 5 і 6-ту частини «Всесвітньої історії», а також праці «Старинна Історія. Античний світ», «Середні віки Європи», також підручник для шкіл “Історія України”. Михайло Грушевський
- 25. В еміграції: 1919- 1924 Березень1919 - емігрував до Чехословаччини; жив у Празі, потім у Відні як представник закордонної делегації УПСР . Розгорнув широку публіцистичну й наукову діяльність. В еміграції Грушевський проводив роботу над великим науковим проектом — багатотомною “Історією української літератури”. Перебуваючи в еміграції, М. Грушевський не поривав зв'язків з Україною. Поступово визріли думки про можливість повернення на батьківщину. Після кількох років переговорів між представниками радянських властей та М.С. Грушевським йому нарешті дозволили в'їзд в країну. М. Грушевський. «Історія української літератури»: перші томи - надруковані в 1923 р., останній, 6-й том, лишився в рукописі, був надрукований тільки в 1995 р.
- 26. Грушевський -академік 7 березня1924 р. сім'я Грушевських повернулася з еміграції до Києва. М. Грушевський на Україні був як визнаний лідер в історичній науці: - 1924 - обирається академіком ВУАН; очолює ряд комісій, секцій в системі академії, активно включається в її різнопланову діяльність; - працює багато і плідно: наукові інтереси зосереджуються на науковій спадщині, концепціях та поглядах М.І. Костомарова, В. Б. Антоновича, П.О. Куліша, М.П. Драгоманова; - навколо М. С. Грушевського гуртуються молоді, талановиті вчені; - 1929 – як визнання великих заслуг - обрання дійсним членом Академії наук СРСР М. Грушевський у своєму робочому кабінеті в будинку по вул. Паньківській, 9 1928-1930 рр. Київ.
- 27. Цькування і арешт Лабетисталінщини не обминули і М.С. Грушевського: -навколо нього виникла атмосфера недовіри, а то й ворожнечі; -утворилася опозиція із числа політичних діячів та вчених, яка розгорнула проти нього систематичне цькування. Березень 1931 - змушений був залишити Київ і переїхати до Москви, де його заарештували, але через деякий час звільнили. Незважаючи на вік і стан здоров'я (він практично втратив зір), продовжує багато працювати: відвідує архіви та бібліотеки Москви, займається літературознавчою роботою. Він був ще повний наукових задумів. 23 березня 1931 р. московські чекісти заарештували М.С. Грушевського як «керівника Українського націоналістичного центру». (З осені 1929 почався погром історичних наукових установ, які були створені ним, і ліквідовано, співробітників і учнів заарештовано. Все це негативно вплинуло на здоров'я вченого).
- 28. Смерть М.С.Грушевського 25 листопада1934 р. - помер при нез'ясованих обставинах під час нескладної операції у Кисловодську, де перебував на лікуванні, а саме: несподівано захворів на карбункул, і операцію з його видалення провів головний лікар місцевої лікарні, котрий хірургом не був, а перед цим він відмовив Грушевському в проханні бути прооперованим його давнім і перевіреним другом. Помер від сепсису через три дні після операції. Серце зупинилось о другій годині дня. Пам'ять про М. Грушевського — вічна, а його наукові праці — невичерпне джерело мудрості. Похований на Байковому кладо- вищі у Києві. М. Грушевський нале- жить до тих громадських діячів, які сповна пізнали велич і насолоду тріумфу і гіркоту поразки, але до кінця залишилися вірними ідеї усього життя — самоствердженню свого народу.
- 29. Цитати М. Грушевського “Завдякиісторичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою”. «Я був стомлений... — згадував М. Грушев-ський про 1918-1919 рр., — боявся за свої сили, за свою психічну рівновагу... вертаючи вечором з засідань, звичайно не міг заснути, хіба глибоко в ніч... При тім ми всі жили в безнастанній тривозі, в свідомості можливості якоїсь несподіваної катастрофи: арештів, збройного нападу і под.» “Мусимо йти, бо спинити походу не можна”. “Мусимо жертвувати всім, щоб урятувати найдорожче в цей момент: самостійність і незалежність нашого народу”. “Український народ належить до ...європейського кругу не силою тільки історичних зв’язків..., а й самим складом народного характеру”.
- 30. Про Михайла Грушевського Худ.Ірина Лисенко-Ткачук. «М. Грушевський». 1989. Полотно, олія. “Чоловік широкої освіти, незломної волі і невичерпаної енергії… Ті мало не 70 томів наукових і літературних публікацій, виданих під його редакцією, за його ініціативою і при його діяльній помочи, то далеко не вся, то може лиш половина його праці”. Іван Франко “Була це людина великого масштабу, бистрого розуму, надзвичайно широких розумових зацікав- лень. Він мав подиву гідну ерудицію... Працездат-ність мав колосальну... Як голова Центральної Ради одночасно вів засідання, керував дебатами і справляв коректу. Був людиною у повному значенні того слова. Але мав одну органічну хибу: безмежне честолюбство. Він звик володіти і наказувати, і всі йому підпорядковувались, бо він мав в очах людей авторитет, придбаний його розумом і працею”. Дмитро Дорошенко
- 31. Ушанування пам’яті Пам’яник М.Грушевськомуу Києві. Споруджені також у містах Луцьку, Барі, Червонограді, Львові. Меморіальна дошка відкрита в Полтаві; відкриті також у Відні, Празі, Варшаві, Холмі, Тбілісі, Казані, Москві. Портрет М.Грушевського зображено на банкноті номіналом 50 гривень та на пам’ятних монетах 1991 та 2006 рр.
- 32. Стінопис (мурал) з найбільшиму світі портретом Михайла Грушевського – у Києві на фасаді будинку за адресою: вул. Січових Стрільців, 75. Площа стінопису склала 160 м2.
- 33.