Образование

1. Текст і його ознаки.
Тема та головна думка тексту.
Поділ тексту на мікротеми
та абзаци

2. Виробництво керамічних виробів – трудомісткий
і довготривалий процес, що вимагає від ремісника
володіння різноманітними навичками – починаючи
від вибору глини і закінчуючи термічною обробкою
виробів.
Глину добували найчастіше відкритим способом
за допомогою лопат і дерев’яних відер. Сировину
привозили додому і складали у глинник, де глина
протягом певного часу «пріла». Потім була обробка
та очистка. Перед формовкою глину місили, як тісто.

3. У На розмальовці Україні під кінець виробів XIX брала ст. загального участь уся поширення сім’я гончара.
набув
Він ножний складався гончарний з двох круг. дерев’Він складався яних кругів: з нижнього, двох дерев’більшого яних кругів:
–
спідняка нижнього, і верхнього, більшого – меншого спідняка – і верхнього, верхняка. На меншого Україні – під верхняка.
кінець
Нижній XIX ст. загального круг приводився поширення в рух ногою, набув ножний на верхньому гончарний гончар
круг.
руками До побутового формував посуду виріб. належали Після просушування миски, полумиски, на повітрі кашники,
посуд
глечики, випалювали барильця, у спеціальній куманці печі. тощо.
До побутового посуду належали
миски, полумиски, кашники, глечики, барильця, куманці тощо.
Нижній круг приводився в рух ногою, на верхньому гончар
руками формував виріб. Після просушування на повітрі посуд
випалювали у спеціальній печі. Для малювання вживали квач,
куряче або дятлове пір’я, ріжок, дерев’яний ніж – стек.
Для малювання вживали квач, куряче або дятлове пір’я,
ріжок, дерев’яний ніж – стек. У розмальовці виробів брала участь
уся сім’я гончара.

4. Українське гончарство

5. – це зв’язне висловлювання з кількох
Текст
речень, об’єднаних між собою спільною
думкою.
– задум (основна думка),
Ознаки тексту
зв’язність, завершеність.

6. Тема – те, про що розповідається в тексті.
– це головне, що автор хоче
Основна думка
сказати.

7. – виділені в абзацах
Тематичні речення
речення або його частини.
Т е м а т и ч н е с л о в о – головне слово
в тематичному реченні.

8. Ледача подушка
Маленькій Яринці треба рано-рано вставати,
щоб до школи йти, а не хочеться, ой як не хочеться!
Ввечері питає Яринка у дідуся:
— Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене,
дідусю, спати так, щоб хотілося вставати і йти до школи.
— Це подушка в тебе ледача, – відповів дідусь.
— А що ж їй зробити, щоб не була ледачою?
— Знаю я таємницю, – пошепки сказав дідусь.
— Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку,
винеси на свіже повітря, добре вибий її кулачками –
вона й не буде ледачою.

9. — Справді? – раділа Яринка.
— Я так і зроблю завтра.
Ще дуже рано, а треба збиратися до школи. Не хочеться
вставати Яринці. Але треба ж нарешті подушку привчити, лінощі
з неї вибити!
Схопилась Яринка швиденько, одяглася. Взяла подушку,
винесла на подвір’я, поклала на лавку – та кулачками її,
кулачками. Повернулась до хати, поклала подушку на ліжко –
та й умиватися.
А дідусь у вуса посміхається.
(За В. Сухомлинським)

10. Тема. Ледача подушка
І мікротема ІІ мікротема ІІІ мікротема ІV мікротема V мікротема
Чому Яринці
вранці
вставати не
хочеться?
Справа в
подушці
Треба
вибити
лінощі з
подушки
«Ранкова
зарядка»
Яринки
Хитрощі
дідуся
Чому вранці
вставати
не хочеться?
Візьми
подушку,
винеси
на свіже
повітря,
добре вибий
її кулачками
Але треба
ж нарешті
подушку
привчити,
лінощі з неї
вибити!
Взяла
подушку,
винесла
на подвір’я,
поклала
на лавку –
та кулачками
її
Дідусь
посміхається
Перше
тематичне
речення
Друге
тематичне
речення
Третє
тематичне
речення
Четверте
тематичне
речення
П’яте
тематичне
речення

11. Тема. Ледача подушка
вставати
не хочеться
подушка лінощі кулачки дідусь
Тематичні
слова
Тематичне
слово
Тематичне
слово
Тематичне
слово
Тематичне
слово

12. ПЛАН
1. Чому Яринці вранці вставати не хочеться?
2. Справа у подушці.
3. Треба вибити лінощі з подушки.
4. «Ранкова зарядка» Яринки.
5. Хитрощі дідуся.

13. Руки гончара… Це вони перетворюють звичайну
глину на художній виріб. Цікаво спостерігати процес
його творення.
Ось на гончарному станку лежить безформний
шматок глини. Майстер його змочує водою, встромляє
великі пальці рук в середину цупкої грудки і поступово
починає на рухливому крузі формувати об’єм.
Скоро в ньому впізнаємо глека, макітру чи вазу.
Глина має чудову властивість зберігати, а після
обпалення – і фіксувати всі доторки пальців майстра.
Вироби зберігають тепло людських рук.