зміст

1. Змістовий модуль 1. «Правові засади і особливості стандартизації,
метрології сертифікації та управління якістю і їх роль у випуску якісної і
безпечної продукції»
Тема 1. Стандартизація, метрологія і сертифікація як наукова
дисципліна та її роль в управлінні якістю продукції харчової галузі
промисловості. Розглядаються наукові основи стандартизації, метрології,
сертифікації та управління якістю щодо упорядкування і застосування норм та
правил і наукового пізнання закономірностей встановлення цих норм та правил.
Лекція № 1. СТАНДАРТИЗАЦІЯ, МЕТРОЛОГІЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ
ТА ЇЇ РОЛЬ В УПРАВЛІННІ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ХАРЧОВОЇ
ПРОМИСЛОСТІ
ПЛАН
1. Мета і завдання дисципліни
2. Короткий історичний огляд розвитку стандартизації, метрології і сертифікації
3. Значення стандартизації, метрології, сертифікації у забезпеченні
регулюванні якості виробництва харчової продукції
Стандартизація – один з найважливіших засобів вирішення питань
підвищення якості продукції, прискорення науково – технічного прогресу і
поліпшення організації виробництва, здійснення економічної і технічної політики
держави, ефективного управління факторами, інтенсифікують розвиток АПК.
Принципово новим у галузі стандартизації є перехід до створення програм
комплексної стандартизації, в яких вимоги до якості кінцевої продукції
нерозривно пов'язані з вимогами до якості сировини , матеріалів , комплектуючих
виробів , тобто з вимогами до продукції на всіх рівнях її виробництва.
Соціальна спрямованість сучасної ринкової економіки має на меті створення
умов для забезпечення гідного рівня життя населення, серед яких одними з
найважливіших є харчування.
Сьогодні галузь харчування та готельно-ресторанного господарства
характеризується значними динамічними процесами, внаслідок яких виникають
зміни структурно-функціональних параметрів підприємств, збільшується
асортимент продукції різних національних кухонь, розширюється номенклатура
додаткових послуг, застосовуються різноманітні форми та методи обслуговування.
Усі ці складні й неоднозначні зміни впливають на вимоги до якості послуг,
1

2. додаючи їм нових характеристик і критеріїв оцінки. До того ж послідовна
інтеграція у світове економічне співтовариство теж зумовлює необхідність
цілеспрямованих дій щодо взаємоузгодження та вдосконалення чинної
нормативної документації, яка б сприяла міжнародному обміну послугами,
підвищенню якості й конкурентоспроможності на всіх рівнях виробництва та
надання послуг заради кінцевої мети - задоволення вимог споживачів.
Таким чином, готельно-ресторанне господарство потребує професійних
кадрів, які б досконало знали найсуттєвіші матеріали та положення системи
Національної стандартизації України і Державної метрологічної служби,
нормативні документи системи сертифікації УкрСЕПРО, основні правила
стандартизації і сертифікації закладів готсльно-ресторанного господарства, а
також засоби вимірювань та кваліметрію.
Роль дисципліни у навчальному процесі полягає у тому, що вона надає
студентам достатньо теоретичних знань та практичних навичок для вільного
володіння принципами системного аналізу, самостійного вирішування майбутніми
фахівцями наукових, інженерних і виробничих завдань та є методичною основою
для подальшого розвитку і поглиблення знань у рамках спеціальних дисциплін.
1. Мета і завдання дисципліни
Науково-технічний і економічний прогрес нерозривно пов'язаний з
підвищенням якості продукції та надання послуг на основі вдосконалення
метрологічного забезпечення стандартизації, системи сертифікації, методів
контролю виробництва та реалізації продукції, надання послуг. Стандартизація, метрологія,
сертифікація – три основні ланки, рівень і темпи розвитку яких найбільше впливають на якість харчової продукції та надання послуг. Тому
підготовка сучасних фахівців неможлива без знання основ стандартизації, метрології, сертифікації.
Дисципліна «Стандартизація, метрологія, сертифікація» призначена для вдосконалення знань студентів вищих навчальних
закладів щодо основних теоретичних і практичних положень, що містять науково-методичні, організаційні, правові основи стандартизації та
метрології; принципи і основні положення сертифікації продукції та послуг; проблеми міжнародної співпраці у галузі стандартизації, метрології
і сертифікації.
Основне завдання дисципліни – вивчення студентами фундаментальних положень стандартизації, сертифікації і
метрології та ознайомлення їх з вимогами діючих систем державних і міжнародних стандартів, основних нормативно-технічних документів
підприємств харчування та готельного господарства, правилами сертифікації послуг з розміщення та ресторанного сервісу.
2. Короткий історичний огляд розвитку стандартизації, метрології і сертифікації
Стандартизація, метрологія, сертифікація виникли у глибоку давнину,
розвивалися поступово, їх успіхи сприяли культурному, науково-технічному та
економічному прогресу на всіх ступенях цивілізації.
У розвитку стандартизації, метрології, сертифікації виділяють декілька етапів:
– зародження: період природного розвитку стандартизації (мова, писемність, міри та ваги) відбувався шляхом приватної ініціативи
на території окремої країни, міста, підприємства;
2

3. – становлення: початковий період (кінець XIX - перша половина XX ст.), що супроводжувався розвитком метрології та
національних систем стандартизації в різних країнах;
– сучасна стандартизація, метрологія, сертифікація (друга половина XX ст. - до 1990 року) пов'язана з впровадженням нових
технологій та нових видів техніки;
– стандартизація, метрологія, сертифікація високого рівня (з 90-х років XX ст.), що позначається загальним світовим характером
та розвитком інформаційних технологій.
Короткий історичний огляд розвитку стандартизації, метрології, сертифікації
наведений у табл. 1.
Таблиця 1. – Розвиток Стандартизації, метрології, сертифікації
Дата Подія
1 2
до н.е. У Китаї впроваджено єдину систему п’яти мір
ІІІ тис. до н.е. Єгипетські піраміди будували із каменю, обробленого до точного визначених мір
стародавні часи У Єгипті під час будівництва застосовували стандартну цеглу; єгипетські воїни були озброєні однаковими
«стандартними» луками та стрілами; у Греції та Римі для будівництва водопроводів використовувати
труби певного заданого діаметру; на лісових складах Японії продавали будівельні деталі стандартних
розмірів
1 2
середні віки
Встановлено єдині розміри ширини тканини, єдина кількість
ниток в її основі, а також єдині вимоги до сировини, яку
використовували у ткацькому виробництві
епоха відродження У Венеції флот оснащено уніфікованими деталями вузлами
1793 рік
Німеччина запровадила стандарти на рушниці
1846 рік У Німеччині стандартизовано ширину залізничної колії та розміри зчепів для вагонів
1875 рік У Парижі представники 19 країн ухвалили Міжнародну метричну конвенції і заснували Міжнародне бюро
мір і ваг
1892-1917 роки У Росії, а також в Україні впроваджується система мір
1901 рік У Великобританії було організовано Комітет технічної стандартизації, який пізніше став Британською
асоціацією стандартизації
1916-1926 роки Засновані національні організації зі стандартизації у більшості країн (Голландія, Німеччина, Франція,
Швейцарі, США, Бельгія, Канада тощо)
1925 рік Впроваджено державну стандартизацію в СРСР
1926 рік
Створено Міжнародну асоціацію зі стандартизації
1946 рік У Лондоні засновано Міжнародну організацію зі стандартизації (ISO), до складу якої увійшли 33 країни
(нині до неї входить 160 країн)
1960 рік Створено Комітет стандартів мір і вимірювальних приладів
1961 рік Прийнята Міжнародна система одиниць SI
1963 рік Утворено Комітет європейської координації стандартів (нині
Європейський комітет стандартизації)
1965 рік Міжнародна система одиниць фізичних величин почала
впроваджуватися як обов’язкова в усіх галузях науки,
техніки та в народному господарстві
1967 рік Впроваджено державну атестацію якості продукції та послуг
1992 рік Затвердження кваліметрії – науки про кількісну оцінку
якості продукції та послуг
1993 рік Створено Державний комітет стандартизації, метрології та
сертифікації (Держстандарт України)
3

4. 1995 рік Створено національну системи сертифікації УкрСЕПРО
3. Значення стандартизації, метрології, сертифікації у забезпеченні
регулюванні якості виробництва харчової продукції
Стандартизація, метрологія, сертифікація акумулюють найновіші досягнення
науки і техніки, органічно поєднують фундаментальні та прикладні галузі науки.
Вони не тільки сприяють швидкому впровадженню наукових досягнень в
практику, але й допомагають визначити найбільш економічні та перспективні
напрями розвитку науково-технічного прогресу і народного господарства країни.
Все це досягається завдяки:
– створенню нормативних вимог до якості сировини, продукції, процесів, послуг;
– створенню єдиної системи показників якості продукції, способів її випробувань та контролю;
– забезпеченню єдності та правильності вимірювань у країні;
– удосконаленню систем термінології і позначень у різних галузях;
– створенню системи нормативної документації.
Значення стандартизації, сертифікації і метрології у забезпеченні регулювання якості виробництва
харчової продукції визначається функціями, які вони виконують харчовій промисловості:
нормативна – формування вимог до продукції, процесів, послуг, методів;
регулятивна – вплив на ринок товарів і послуг, захист вітчизняного
виробника та споживача;
соціальна – забезпечення безпеки та якості товарів, послуг; захист прав споживачів.
Вміле поєднання усіх цих функцій в готельно-ресторанній діяльності робить її
успішною.
(якщо залишається час слід записати глосарій основних термінів та понять).
4

5. Стандартизація та її роль у виробництві харчових продуктів. Теоретичні
та методичні основи стандартизації. Розглядається мета і завдання вітчизняної
системи стандартизації, об'єкти різних категорій стандартів, види і структура
стандартів. Методи і форми стандартизації. Система переважних чисел,
параметричні ряди.
ЛЕКЦІЯ № 2. СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА ЇЇ РОЛЬ У ВИРОБНИЦТВІ
ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ, ТЕОРЕТИЧНІ
ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
ПЛАН:
1. Мета і завдання вітчизняної системи стандартизації.
2. Суб’єкти стандартизації.
3. Об’єкти стандартизації.
4. Принципи, методи і форми стандартизації.
5. Основи параметричної стандартизації.
1. Мета і завдання вітчизняної системи стандартизації.
Мета стандартизації — установити положення, що забезпечують
відповідність об’єкта стандартизації своїй призначеності та безпечність
його щодо життя чи здоров’я людей, тварин, рослин, а також майна й
охорони природного довкілля, що створюють умови для раціонального
використовування всіх видів національних ресурсів, що сприяють усуненню
технічних бар’єрів у торгівлі та підвищують конкурентоспроможність
продукції, робіт та послуг до рівня розвитку науки, техніки і технологій.
Мети стандартизації досягають, розробляючи, впроваджуючи та
застосовуючи НД.
Державну політику у сфері стандартизації визначають закони України та
інші нормативно-правові акти. Ця політика базується на таких принципах:
– забезпеченості участі фізичних і юридичних осіб у розробленні
стандартів та можливості вільно вибирати види стандартів для
виготовляння чи постачання продукції, якщо інше не передбачено
законодавством;
– відкритості та прозорості процедур розроблення та приймання
стандартів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення
конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;
– доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;
5

6. – відповідності стандартів законодавству;
– адаптації стандартів до сучасних досягнень науки і техніки з
урахуванням стану національної економіки;
– пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та
регіональних стандартів;
– дотримування міжнародних та європейських правил і процедур
стандартизації;
– участі у міжнародній (регіональній) стандартизації.
Основні завдання стандартизації полягають у тому, щоб забезпечити:
– безпечність продукції, процесів та послуг для життя, здоров’я та
майна людей, тварин, рослин та охорону природного довкілля (також при їх
транспортування чи зберігання);
– якість продукції, процесів та послуг, відповідно до рівня розвитку
науки, техніки, технологій і потреб людей;
– реалізацію прав споживачів;
– відповідність об’єктів стандартизації своїй призначеності;
– технічну та інформаційну сумісність і взаємозамінність;
– збіжність та відтворюваність результатів контролювання;
– установлення оптимальних вимог до суспільно важливих продукції,
процесів та послуг;
– ощадження всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних
показників виробництва;
– упровадження новітніх технологій, оновлення виробництва та
підвищення його продуктивності;
– безпеку господарських об’єктів, складних технічних систем з урахуванням
допустимого ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших
надзвичайних ситуацій;
– розвиток міжнародного та регіонального співробітництва (ISO,
ГОСТ);
– усунення технічних бар’єрів у торгівлі (гармонізація НД).
2. Суб’єкти стандартизації
Законодавством України встановлено такі суб’єкти стандартизації:
– центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації –
Департамент технічного регулювання, а саме управління з питань
стандартизації та оцінки відповідності;
6

7. – технічні комітети стандартизації;
– інші суб’єкти, що займаються стандартизацією.
За поданням центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації
Кабінет Міністрів України уповноважує центральний орган виконавчої влади у
сфері будівництва та промисловості будівельних матеріалів (далі — Держбуд
України) стосовно організації, розроблення, схвалення, прийняття, перегляду,
зміни та визнання такими, що втратили чинність, національних стандартів у галузі
будівництва та промисловості будівельних матеріалів.
Повноваження та функції суб’єктів стандартизації встановлюють
законодавством, положеннями та статутними документами цих суб’єктів.
3. Об’єкти стандартизації
Об’єкти стандартизації це – продукція, процеси та послуги, зокрема
матеріали, їхні складники, устатковання, системи, їхня сумісність, правила,
процедури, функції, методи чи діяльність.
Найважливіші об’єкти стандартизації такі:
а) організаційно-методичні та загальнотехнічні об’єкти, зокрема:
– організація провадження робіт зі стандартизації;
– термінологічні системи різних галузей знань та діяльності;
– класифікація та кодування інформації;
– методи випробовування (аналізування), системи та методи
забезпечування якості, контролювання якості та керуванння якістю;
– метрологічне забезпечення (захист громадян і національної
економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювання);
– системи фізичних величин та одиниць вимірювання;
– стандартні довідкові дані про фізичні сталі та властивості
речовин і матеріалів;
– системи технічної та іншої документації загального
застосовування;
– типорозмірні ряди і типові конструкції виробів
загальномашинобудівного використовування;
– умовні познаки, зокрема, графічні та їхні системи, розмірні
геометричні системи (допуски, посадки, геометрія поверхні тощо) та їх
контролювання;
– інформаційні технології, зокрема, програмні та технічні засоби
інформаційних систем загальної призначеності;
б) продукція, призначена для використовування у різних видах економічної
діяльності, продукція для державних закупівель та широкого вжитку;
в) системи та господарські об’єкти, які мають важливе значення та їхні
7

8. складники, зокрема транспорт, зв'язок, енергосистема, використовування
природних ресурсів тощо;
г) вимоги щодо захисту прав споживачів, охорони праці, ергономіки,
технічної естетики, охорони природного довкілля;
д) будівельні матеріали, процеси, типові деталі та будинки і т.д.;
е) потреби оборони, мобілізаційної готовності та державної безпеки.
4. Принципи, методи і форми стандартизації
Згідно з теорією і практичною діяльністю стандартизації для виконання
поставлених перед нею завдань використовують декілька істотних методичних
принципів, які виражаються у закономірності, розповсюджувальності, дієвості,
інструментальності, оцінювальності, пізнавальиості.
Стандартизація ґрунтується на наступних принципах:
– принцип системності - визначає стандарт як елемент системи і приводить до створення систем стандартів, які пов'язані між собою
внутрішньою суттю конкретних об'єктів стандартизації. Так, в кожному стандарті обов'язково є посилання на інші стандарти, що пов'язані з
ним. Наприклад, в стандартах на кулінарну продукцію є посилання на стандарти, що регламентують якість вихідної сировини, стандарти щодо
методів контролю готової продукції тощо;
– принцип перспективності – забезпечується розробкою та випуском випереджальних стандартів, в яких запроваджуються
підвищені норми та вимоги до об'єктів стандартизації щодо досягнутого рівня;
– принцип обов'язковості – визначає законодавчий характер стандартизації, тобто стандарти й інші нормативні документи мають
обов'язків характер, їх повинні дотримуватися всі підприємства і організації, незалежно від форм власності;
– принцип динамічності – передбачає періодичну перевірку стандартів та іншої нормативної документації, внесення до них змін, а
також своєчасний перегляд і відміну стандартів;
– принцип оптимальності передбачає вироблення й ухвалення таких норм, правил і вимог, які забезпечують оптимальні витрати
ресурсів: сировинних, матеріальних, енергетичних, економічних, соціальних;
– принцип плановості – забезпечується шляхом складання перспективних і
поточних планів з розробки, розвитку і проведення робіт зі стандартизації.
На основі зазначених принципів стандартизації сформована система її
методів. До основних методів стандартизації відносяться: метод уніфікації,
метод агрегатування та метод типізації.
Метод уніфікації – найбільш поширений та ефективний метод
стандартизації, який передбачає приведення об'єктів до визначеної єдності на
основі встановлення раціонального числа їхніх різновидів. Іншими словами
уніфікація – це вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, значень їх параметрів, розмірів.
Уніфікація основана на систематизації і класифікації.
Систематизація – це розподіл предметів, продукції, явищ чи понять у визначеному порядку та послідовності, які
утворюють чітку систему, зручну для виконання. Наприклад, розподіл стандартів за роком їх затвердження.
Класифікація – це розподіл предметів, явиш, понять за групами, розрядами,
класами залежно від їх загальних і суттєвих ознак. Класифікацію положено в
основу будь якого процесу, групи предметів, явищ тощо. Наприклад, готелі
класифікуються за категоріями (критерій категорії - це рівень комфорту).
8

9. Розрізняють такі види уніфікації, як типорозмірна, внутрішньотипова і міжтипова.
Метод агрегатування - це метод створення машин, приладів та обладнання з окремих стандартних уніфікованих вузлів, які
багаторазово використовуються при створенні різних виробів на підставі геометричної та функціональної взаємозамінності. Агрегатування
широко використовують у меблевому виробництві, машинобудуванні. Сучасне виробництво переходить до виробництва техніки на базі великих
агрегатів-модулів.
Метод типізації - метод стандартизації, спрямований на розробку типових
конструктивних, технологічних, організаційних та інших рішень на основі
загальних характеристик для певної продукції, процесів, методів управління.
Внаслідок типізації виробляються і закріплюються в нормативному документі
певні характеристики продукції або процесів. Наприклад, типовим для стандартів
на сировину для ресторанного господарства є її характеристика за
органолептичними та фізико-хімічними показниками.
При створенні продукції та в ході розроблення нормативних документів на
об'єкти стандартизації використовують такі форми стандартизації, як комплексна
та випереджальна.
Комплексна стандартизація забезпечує взаємозв'язок і взаємозамінність суміжних галузей зі спільного виробництва готового
продукту, який відповідає вимогам державних стандартів.
Для неї характерні три основних методичних принципи - системність, оптимальність і плановість.
Так, для забезпечення високої якості кулінарної продукції, виявляється
необхідність перегляду чинних нормативних документів на сировину і
устаткування, які застосовуються під час її виготовлення, на методи контролю
якісних показників цієї продукції, технологічних параметрів тощо, оскільки якість
готових страв залежить від багатьох факторів: властивостей вихідної сировини,
можливостей обладнання, ретельності виконання технологічних операцій, умов і
методів випробувань тощо.
Чим складніше продукція, тим складніше і роботи зі стандартизації,
оскільки кількість взаємопов'язаних об'єктів значно зростає. Для прискорення
робіт з комплексної стандартизації важливо правильно визначити структуру
комплексу, що дозволить одночасно розробляти стандарт на кінцевий продукт і
передбачати або розробляти всі інші стандарти комплексу.
Приклад комплексної стандартизації кулінарної продукції наведено на рис.
9

10. Рис. 1- Схема комплексної стандартизації на прикладі розробки стандарту на кулінарну продукцію
Поряд з комплексною стандартизацією має місце стандартизація
випереджальна.
Випереджальна стандартизація полягає у встановленні прогресивних норм і вимог до об'єктів стандартизації, які будуть
оптимальними в майбутньому.
Це необхідно для того, щоб під час виробництва нової продукції її технічний рівень та якість не поступалися кращім світовим
зразкам. При цьому особлива увага приділяється розробці та впровадженню оптимальних показників якості, визначення яких повинно
проводитися на основі прогнозування.
Під прогнозуванням показників якості виробів розуміють науково обґрунтоване передбачення кількісних
значень цих показників, що можуть бути досягнуті ними до визначеного моменту часу. Прогнозування може бути короткостроковим (до 5
років), середньостроковим (5-15років) і довгостроковим (більше 15 років). Випереджальні стандарти, як правило, створюються на основі
науково-дослідних, дослідно-конструкторських і дослідно-технологічних робіт.
5. Основи параметричної стандартизації
Сучасній промисловості властива широка, постійно зростаюча номенклатура
вироблених товарів. У деяких випадках має місце випуск надмірно великої
номенклатури виробів, які є схожими за призначенням і неістотно відрізняються
за конструктивним виконанням та розмірами. Це знижує серійність виробництва
продукції, ускладнює уніфікацію виробів, збільшує виробничі витрати, порушує
номенклатуру запасних частин, підвищує вартість обслуговування при
експлуатації та ремонтних робіт. Тенденція до збільшення кількості типів і
типорозмірів виробів є наслідком неузгодженості різних виробництв.
Упорядкування номенклатури і кількості типорозмірів становить одне з
найважливіших завдань стандартизації.
Основою для раціонального скорочення номенклатури та кількості типорозмірів продукції є розробка параметричних стандартів. Ці
стандарти встановлюють параметри й розміри найбільш раціональних видів, типів і типорозмірів машин, приладів, обладнання тощо.
10

11. Параметр продукції – ознака продукції, яка кількісно характеризує певні її властивості. До найбільш важливих
параметрів відносяться:
– розмірні параметри (розмір одягу, місткість посуду);
– параметри ваги (маса окремих видів інвентарю);
– параметри, які характеризують продуктивність машин та приладів;
– енергетичні параметри (потужність двигунів).
Сутність параметричної стандартизації полягає в тому, що параметри і розміри виробів установлюють не довільно, а дотримуючись
певних, чітко визначених рядів переважних чисел, що підпорядковані певній математичній закономірності.
Ряди переважних чисел представляють раціональну систему градації, яка
відповідає вимогам виробництва та експлуатації. Вони рекомендуються для
переважного застосування при конструюванні та розрахунках, при стандартизації
та уніфікації. їх використання дозволяє ширше уніфікувати розміри та параметри
продукції в міжгалузевій сфері.
Ряди переважних чисел мають відповідати таким вимогам:
♦ являти собою раціональну систему градацій, що відповідає потребам
виготовлення та експлуатації виробів;
♦ бути нескінченними в бік як малих, так і великих чисел;
♦ включати усі послідовні десятикратні чи дробові десяткові значення
кожного числа ряду і одиницю;
♦ бути зручними і легкими дія запам'ятовування.
Ряди переважних чисел можуть бути виражені у вигляді арифметичних або
геометричних прогресій.
Арифметична прогресія — послідовність чисел, в якій різниця між наступним і попереднім членом є сталою.
Геометрична прогресія – послідовність чисел, в якій кожне наступне число
отримують множенням попереднього на одне і те саме число, що називається знаменником геометричної прогресії.
Міжнародна практика свідчить, що для задоволення потреб виробництва
достатньо в основу побудови рядів переважних чисел взяти геометричні прогресії
з такими значеннями:
Умови позначення ряду Значення прогресії
Ренара R5 6,1105
=
R10
25,11010
=
R20
12,11020
=
R40
039,11040
=
Також для окремих, технічно обґрунтованих випадків, можуть
використовуватися ряди R80 та R160.
11

12. Тема 3. Державна система стандартизації. Розглядається комплекс
основоположних стандартів, органи і служби стандартизації, плановість робіт з
стандартизації, суть випереджувальної стандартизації. Послідовність розроблення,
затвердження, перегляду та впровадження стандартів. Державний нагляд та
відомчий контроль за впровадженням та дотриманням вимог стандартів. Правові
основи стандартизації
ЛЕКЦІЯ № 3. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА СТАНДАРТИЗАЦІЇ
ПЛАН
1. Комплекс основоположних стандартів.
2. Органи і служби національної стандартизації.
3. Державний нагляд за додержанням нормативних документів.
4. Правові основи стандартизації та управління якістю.
1. Комплекс основоположних стандартів.
Нині чинна Національна стандартизація України затверджена і введена в
дію у 2002 р. Вимоги до Національної стандартизації України та правил її
функціонування наведені в комплексі основоположних стандартів.
До основоположних стандартів належать організаційно-методичні,
загальнотехнічні та термінологічні НД. В них установлюють організаційно-
методичні та загальнотехнічні положення для визначеної галузі
стандартизації, а також терміни та їхні визначення, загальнотехнічні вимоги
норми та правила, що забезпечують впорядкованість. Основоположний
стандарт може використовуватись як стандарт або бути основою для інших
стандартів.
ДСТУ 1.0:2003 Основні положення.
ДСТУ 1.1:2001
Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та
визначення основних понять.
ДСТУ 1.2:2003 Правила розроблення національних НД.
ДСТУ 1.3:2004
Правила розроблення, побудови, викладання, оформлення,
погодження, прийняття та позначення ТУ.
ДСТУ 1.5:2003
Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту
НД.
ДСТУ 1.6:2004 Правила реєстрації НД.
ДСТУ 1.7:2001
Правила і методи прийняття та застосування міжнародних і
регіональних стандартів.
12

13. ДСТУ 1.8:2005 Правила розроблення програми робіт зі стандартизації.
ДСТУ 1.9:2005
Правила розроблення та впровадження міждержавних
стандартів.
ДСТУ 1.10:2005
Державні класифікатори соціально-економічної інформації.
Основні положення, правила розроблення, введення та
скасування.
ДСТУ 1.11:2004 Правила проведення експертизи проектів національних НД.
ДСТУ 1.12:2004 Правила ведення справ НД.
ДСТУ 1.13:2001 Правила надавання повідомлень торговим партнерам України.
ДСТУ ІSО/ІЕС виїсіе
59:2000 Кодекс усталених правил стандартизації.
2. Органи і служби національної стандартизації.
З набуттям незалежності в Україні виникла потреба у створенні
національної стандартизації та визначенні суб’єктів стандартизації. До суб’єктів
стандартизації згідно із законом України «Про стандартизацію» та ДСТУ 1.0:2003
належать:
– центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації –
Департамент технічного регулювання, а саме управління з питань
стандартизації та оцінки відповідності;
– технічні комітети стандартизації;
– інші суб’єкти, що займаються стандартизацією.
Центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації є
Департамент технічного регулювання ( в минулому Державний комітет
технічного регулювання та споживчої політики України
(Держспоживстандарт України), який підпорядковується Кабінету Міністрів
України), нині підпорядковується Міністерство економіки і розвитку України.
Затвердити положення, що додаються, про такі структурні підрозділи в
складі департаменту технічного регулювання:
– управління з питань стандартизації та оцінки відповідності;
– управління з питань метрології;
– управління нормативно-правового забезпечення та міжнародного
співробітництва.
Департамент технічного регулювання та Держбуд України здійснюють
свою діяльність згідно із законом України «Про стандартизацію» (№ 2408-
III від 17.05.2001 р. із змінами), який установлює правові та організаційні
засади стандартизації в Україні й спрямований на забезпечення єдиної
технічної політики у цій сфері. Закон регулює відносини, пов’язані з
13

14. діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і
поширюється на суб’єкти господарювання незалежно від форми власності
та видів діяльності, органи державної влади, а також відповідні громадські
організації.
До центральних органів належать органи управління:
– Державна метрологічна служба України,
– науково-дослідні інститути,
– центри і відділи наукової, техніко-економічної та нормативної інформації,
– навчальні заклади.
Департамент технічного регулювання України організовує, координує
та провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття,
перегляду, зміни, розповсюдження національних НД і як національний
орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних
організаціях із стандартизації, організовує навчання та професійну
підготовку спеціалістів у сфері стандартизації.
Технічні комітети (ТК) створюються центральним органом виконавчої влади
з питань стандартизації, на які покладаються функції з розроблення, розгляду та
погодження міжнародних (регіональних) та національних стандартів.
ТК є робочими органами у сфері стандартизації і формуються за принципом
представництва всіх зацікавлених сторін. До роботи у ТК залучають на
добровільних засадах уповноважених представників органів виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, науково-технічних
та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, відповідних
громадських організацій, провідних науковців і фахівців. Членство в ТК є
добровільним.
Діяльність ТК здійснюється згідно з «Типовим положенням про технічний
комітет стандартизації. Організаційне забезпечення діяльності ТК здійснюється їх
секретаріатами. ТК не можуть одержувати прибуток від своєї діяльності.
Приклади ТК харчової промисловості:
ТК Назва
Назва організації, що здійснює
функції секрітріату ТК
ТК 153
Хлібобулочні та макаронні
вироби
Всеукраїнська асоціація пекарів
ТК 140
Молоко, м’ясо та продукти їх
переробки
Технологічний інститут молока та
м’яса Української академії аграрних
наук (ТІММ УААН) Міністерства
аграрної політики України
14

15. ТК 24
Продукти з овочів і фруктів та
устаткування для їх переробки
Відокремленого підрозділу
Національного університету
біоресурсів і
природокористування України
«Науково-дослідний та проектний
інститут стандартизації і
технологій екобезпечної та
органічної продукції»
ТК 154 Соки та соковмісні продукти
Державне підприємство
«Український науково-дослідний і
навчальний центр проблем
стандартизації, сертифікації та
якості» (ДП «УкрНДНЦ»)
Держспоживстандарт України має розгалужену мережу територіальних
органів, які об’єднують 35 центрів стандартизації, метрології та сертифікації
(ЦСМ). Ці центри від імені Держспоживстандарту України виконують
практичну і методичну роботу зі стандартизації, метрології та сертифікації
на території України і розташовані в обласних містах. До складу ЦСМ
входять лабораторії Державного нагляду.
До основних функцій діяльності ЦСМ належать: контроль за
додержанням НД та єдністю вимірювань у даному регіоні; розповсюдження
інформації про НД; організаційно-методична і технічна діяльність зі
стандартизації, метрології, управління якістю та сертифікації, оцінки якості
продукції (процесів, послуг), її випробування тощо.
Територіальні органи систематично аналізують інформацію щодо якості
продукції, яку виробляють підприємства регіону і яка реалізується на ринку,
подають цю інформацію до відповідних центральних органів управління.
Відомчі служби зі стандартизації координують роботу підрозділів
стандартизації, які діють у рамках міністерств (відомств), об’єднань, організацій.
Головна ознака цих служб стандартизації — відомча, вони здійснюють свою
діяльність від імені міністерства (відомства).
Департамент технічного регулювання України координує і скеровує
діяльність відомчих служб, до складу яких входять управління (відділи)
стандартизації міністерств (відомств), головні та базові організації.
Головні завдання управлінь (відділів) стандартизації міністерств (відомств):
керівництво діяльністю служб у системі міністерства (відомства); вивчення
основних напрямів розвитку відомчої стандартизації; організація
15

16. впровадження НД і здійснення контролю за їх упровадженням. Відомчі
управління реєструють, розмножують І розповсюджують НД у своєму
відомстві.
Головні організації — це самостійні науково-дослідні чи проектно-
конструкторські, технологічні організації, що виконують найважливіші роботи зі
стандартизації продукції, процесів, послуг, яка відповідає їхньому профілю;
науково-методичне керівництво і координацію робіт відомчих базових організацій
зі стандартизації; готують експертизу проектів НД до затвердження; вивчають
науково-технічний рівень продукції та послуг, які виробляють і надають в
Україні та за кордоном; перевіряють та переглядають чинні НД; здійснюють
контроль за впровадженням і використанням ІІД.
Базові організації ведуть роботи зі стандартизації певної групи продукції
та послуг. Це можуть бути науково-дослідні, проектно-конструкторські
організації (спілки), фабрики та заводи. Базові організації розробляють
основні напрямки розвитку стандартизації закріпленої за ними групи
продукції та послуг, проекти національних НД та НД організацій на
конкретний вид продукції, процес чи послуги, здійснюють перевірку
технологічних розробок, експертизу нових товарів та послуг з метою
визначення рівня уніфікації та взаємозамінності тощо.
На окремих підприємствах і в організаціях створені відділи зі стандартизації
чи спеціальні бюро, головним завданням яких є науково-технічне й
організаційно-методичне керівництво роботами зі стандартизації на
підприємстві, а також безпосередня участь у виконанні цих робіт. Відділи зі
стандартизації – самостійні підрозділи, вони підпорядковуються
безпосередньо головному інженеру підприємства. Начальник відділу
нарівні з керівником підприємства несе відповідальність за додержання
стандартів і ТУ, їх техніко-економічне обґрунтування, якість і відповідність
показників стандартів до сучасного рівня науки і техніки, а також за
своєчасний перегляд НД з метою приведення їх у відповідність до
зростаючих вимог економіки та споживачів.
До основних функціональних обов’язків відділів стандартизації на
підприємствах належать: систематичний контроль за впровадженням і
дотриманням стандартів та інших НД; забезпечення відділів, цехів та
лабораторій необхідними НД та інформацією щодо змін у них; контроль
якості продукції; забезпечення єдності та точності вимірювань тощо.
У торгових підприємствах усі роботи зі стандартизації виконуються під
16

17. керівництвом комерційного директора, заступника директора з роздрібної
чи оптової торгівлі, начальника торговельного відділу.
До інших суб’єктів, що займаються стандартизацією, належать центральні і
місцеві органи виконавчої влади, органи самоврядування, суб’єкти
господарювання, громадські організації. Вони в межах повноважень, враховуючи
свої господарські та професійні інтереси, можуть організовувати і виконувати
роботи зі стандартизації» а саме:
– розробляти, схвалювати, приймати, переглядати НД відповідного рі йня
та припиняти їхню дію, встановлювати правила їх розроблення, позначення
та застосування;
– представляти Україну у відповідних спеціалізованих міжнародних та
регіональних організаціях стандартизації, виконувати зобов’язання, передбачені
положеннями про ці організації;
– створювати і вести реєстри нормативно-правових актів та НД для
забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;
– видавати і розповсюджувати свої стандарти, документи
спеціалізованих відповідних міжнародних та регіональних організацій
стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі
положень про ці організації або відповідних договорів, а також делегувати
названі повноваження іншим юридичним особам;
— інформувати Держспоживстандарт України про роботи зі стандартизації
за своїми напрямами.
3. Державний нагляд за додержанням нормативних документів.
Державний нагляд – це діяльність спеціально уповноважених органів
виконавчої влади з контролю за додержанням підприємцями НД, норм і
правил при виробництві та випуску продукції (виконанні робіт, наданні послуг)
з метою забезпечення інтересів суспільства і споживачів в її належній
якості, безпечній для життя, здоров’я й майна людей і навколишнього
середовища. Він здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів
України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил
та відповідальність за їх порушення» від 08.04.93 р. №30-93 зі змінами.
Державний нагляд за додержанням вимог НД, обов’язковість яких
встановлено технічними регламентами та чинним законедавством, здійснює
Держспоживстандарт України, його територіальні органи – центри
стандартизації, метрології та сертифікації, а також інші спеціально
уповноважені на це органи відповідно до чинного законодавства в усіх
17

18. галузях економіки на всій території України, здійснюють на стадіях
проектування, установлення (виготовлення, реалізації, експлуатації
(застосування), зберігання, транспортування та утилізування продукції,
виконання надання послуги. І
Основним завданням державного нагляду є захист прав споживачів,
інтересів держави та підприємств, сприяння запобіганню (порушень законів
України та положень НД, які містять обов’язкові умови до об’єктів
стандартизації, передусім до безпеки, якості продукції, охорони праці та
навколишнього природного середовища. Відповідно до цього завдання державний
нагляд здійснюється шляхом контролю за додержанням суб’єктами
підприємницької діяльності вимог і правил НД під час розроблення та
виробництва продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і
комплектуючих виробів. Суб’єкти підприємницької діяльності за порушення
вимог НД, норм і правил несуть відповідальність згідно з чинним законодавством
України.
Основні функції органів державного нагляду:
– перевірка додерлеання НД, норм і правил;
– внесення пропозицій про скасування, обмеження терміну дії або
перегляд НД, норм і правил, якщо вони не забезпечують якості продукції,
безпеки життя, здоров’я й майна людей і навколишнього середовища або
суперечать чинному законодавству;
– здійснення аналізу роботи підприємця з питань додержання НД,
норм і правил;
– узагальнення результатів державного нагляду, аналіз причин
порушення НД, норм і правил;
– забезпечення оперативного вживання заходів із припинення
порушень НД, норм і правил, усунення причин їх виникнення;
– внесення на підставі висновків державного нагляду пропозицій
органам виконавчої влади про удосконалення комплексу заходів щодо
підвищення якості продукції;
– процес інформування органів державної влади і громадськості стан
справ із додержанням НД, норм і правил;
– розроблення і проведення заходів, спрямованих на підвищення
фективності своєї роботи з державного нагляду;
– забезпечення взаємодії з правоохоронними та іншими спеціально
уповноваженими на те органами державного нагляду, товарами споживачів
18

19. з питань контролю за якістю продукції.
Крім державного нагляду, існує відомчий контроль за впровадженням
та додержанням НД, норм і правил на підприємствах, відомствах.
Діяльність відомчого контролю обмежується рамками пленої галузі
економіки.
Об’єктами нагляду є:
– продукція виробничо-технічного призначення, товари народного
споживання, продукція тваринництва та рослинництва, продукти
харчування;
– імпортована продукція;
– експортована продукція.
Основною формою державного нагляду та відомчого контролю є вибіркова
або суцільна перевірка. Продукція для перевірки може бути відібрана у
сфері виробництва чи у сфері обігу, тобто на різних стадіях життєвого
циклу. В основу перевірок покладено контроль відповідності продукції, що
перевіряється, усім параметрам, нормам, характеристикам, вимогам, які
встановлені в НД. Для оцінки якості об’єкта використовують види та методи
контролю, передбачені НД.
Державний нагляд здійснюється шляхом проведення періодичних чи
постійних перевірок. Періодичні перевірки мають форму інспекційного
контролю за планами державного нагляду територіальних органів
Департаменту технічного регулювання України або за зверненням
громадян. Постійний нагляд впроваджується в разі систематичних
претензій щодо якості готової продукції, що випускається, та через
відсутність умов для її стабільного випуску згідно з НД. Постійний
Державний нагляд здійснюється у формі особливого режиму чи
інтенсивного нагляду.
При усіх видах перевірок особливу увагу приділяють метрологічному
забезпеченню. Якщо під час перевірки виявлено, що випуск продукції відповідає
усім вимогам НД і технологія виробництва, Що використовується, забезпечує її
стабільну якість, то вважається, Що стандарту додержуються.
Перевірки здійснюють головні державні інспектори з нагляду за НД і
засобами вимірювань, їхні заступники, державні інспектори. За потребою
до перевірок можуть залучатися спеціалісти сторонніх організацій.
За результатами перевірки складається акт, який є юридичним Документом.
Основні вимоги до акту – достовірність, обґрунтованість установлених фактів
19

20. порушень НД і причин їх виникнення, стислість викладання.
Відповідальність за повноту, достовірність і об’єктивність викладених у акті
результатів перевірки несе кешів, ник з перевірки. Акт перевірки може бути
підставою для прийняття правових санкцій. На основі акта перевірки
головний держамшй інспектор (його заступник) й державні інспектори
приймають заходи і видають розпорядження (приписи):
1 щодо припинення виробництва продукції;
2 заборони випуску і реалізації продукції чи надання пофуг;
3 заборони використання продукції (послуг);
4 ліквідування порушення НД і причин їх виникнення;
5 уведення на підприємстві особливого режиму приймання готової
продукції за умов систематичного порушення НД під час її випуску;
6 вилучення з використання засобів вимірювання, які не пройшли
державних випробувань, метрологічну атестацію, неповірфіі чи несправні;
7 застосування економічних санкцій згідно з чинним
законодавством.
Використовуються й інші правові санкції відповідно до існуючого порядку.
За результатами перевірки керівництво підприємства забезпечує розробку
плану організаційно-технічних заходів щодо усунення порушень НД та причин,
які їх викликали. Контроль за виконанням заходів щодо усунення порушень НД,
норм і правил та виданих приписів здійснюється під час повторної перевірки.
4. Правові основи стандартизації та управління якістю
Важливе місце в системі стандартизації та управління якістю посідає
правове забезпечення. Правове забезпечення включає такі і види діяльності:
1) правове регулювання – це розробка та затвердження правових
норм (стандартів, правил, зразків);
2) правостосовна діяльність – це забезпечення ефективного
застосування чинних норм і правил, їх впровадження і дотримання;
3) правоохоронна діяльність – це юридична відповідальність за
дотримання норм, які затверджені законодавчим шляхом.
Право – це керівний чинник, що регулює коло суспільних відносин, які
пов’язані з розробкою, виробництвом, реалізацією та екллуатацією
продукції. Право є важливим інструментом управління господарством
країни, яке регулює поведінку учасників виробництва на всіх етапах і
забезпечує одноманітність, стабільність та належну спрямованість
20

21. управлінських рішень. Право впливає на розвиток виробництва,
прискорення технічного прогресу і покращання якості продукції шляхом
надання технічним нормам сили норм права. Держава у відповідному
законодавчому акті надає технічній нормі обов’язкової юридичної сили, що
надає їй статусу правової норми.
Нормативні документи, затверджені в установленому порядку (юридичні акти),
є формою вираження правових норм, наслідком правостосовної діяльності. Особливість правових
норм стандартів і технічних умов полягає в тому, що вони становлять техніко-юридичні норми, мають двоелементну
структуру (гіпотезу і диспозицію) і в них не закладено міри відповідальності за недотримання цих норм. Міру
відповідальності передбачено в нормативних актах чинного законодавства України. Це обумовлено тим, шо стандарти і
технічні вимоги є частиною єдиного механізму регулювання і діють тільки в сукупності з іншими нормативними та законодавчими
актами. їх розробка, затвердження, використання, державна охорона забезпечуються задопомогою норм різних галузей права:
адміністративного, цивільного, фінансового, трудового та кримінального.
Значення правового регулювання полягає у впливі на поведінку окремих
людей у суспільстві, яке забезпечило б здійснення та додержання закріплених у
правових нормах технічних вимог. Для цього держава:
1 встановлює загальний порядок приймання сировини, матеріалів та
готової продукції визначеного рівня якості;
2 регулює відносини, які виникають у зв’язку з використанням
вимірювальної техніки;
3 передбачає відповідальність за порушення стандартів і мет-
рологічних правил;
4 регулює відносини щодо якості між підприємствами, організаціями і
споживачами.
21

22. Тема 4. Метрологія - наукова і практична основа контролю якості
продукції. Розглядаються основні уявлення теоретичної метрології. Розділи
метрології - теоретична; історична; законодавча; прикладна. Етапи розвитку.
Державна система забезпечення єдності вимірювань. Одиниці фізичних величин
та їх системи. Метрологічні основи вимірювання. Засоби вимірювання. Принципи
і методи вимірювань
ЛЕКЦІЯ № 4. МЕТРОЛОГІЯ – НАУКОВА І ПРАКТИЧНА ОСНОВА
КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ
ПЛАН
1. Сутність та історичні аспекти метрології
2. Основні поняття, терміни і визначення метрології
3. Класифікація вимірювані, шкали вимірювань
4. Засоби та методи вимірювань, їх класифікація
1. Сутність та історичні аспекти метрології
Метрологія – це наука про вимірювання, яка включає як теоретичні, так і
практичні аспекти вимірювань у всіх галузях науки і техніки. Слово «метрологія»
утворене від грецьких слів «metron» - міра та «logos» - наука (дослівний переклад - наука про міри).
Виміри допомагають пізнавати матеріальний світ і природні закономірності. Вони поєднують теорію з практичним життям
суспільства і використовуються усюди: у науці, у будь-якому виробництві, для обліку матеріальних цінностей, забезпечення
стандартних параметрів якості, удосконалювання технологічних процесів, автоматизації виробництв, стандартизації й інших видів
діяльності.
Значення метрології в економіці будь-якої країни дуже велике, тому що від обліку матеріальних цінностей багато в чому
залежить добробут суспільства.
Стан засобів вимірювання визначає стабільність роботи підприємства і якість продукції, що випускається. Так, за висновком
метрологічних служб близько 50 % неякісної продукції випускається внаслідок незадовільного стану вимірювальних приладів.
Неточність вимірювань, відсутність належної вимірювальної техніки або
незадовільна організація метрологічної служби можуть нанести непоправні втрати.
Наприклад, підтримка необхідної температури і відносної вологості у складських
приміщеннях дозволяє знизити втрати картоплі на 6-16%, а капусти на 20%.
Сучасна метрології класифікується трьома головними областями:
– наукова метрологія,
– промислова метрологія,
– законодавча метрологія.
Наукова метрологія – це частина метрології, що вивчає загальні метрологічні питання, незалежно від величин,
що виміряються. Вона охоплює загальні теоретичні і практичні проблеми, що стосуються одиниць вимірювання, у тому числі
застосування і забезпечення єдності вимірювань, використовуючи наукові методи, проблеми помилок і погрішностей під час
вимірювань і проблеми метрологічних властивостей засобів вимірювань.
Промислова метрологія займається вимірюваннями на виробництві і контролем якості. Вона охоплює методи
повірки, періодичність повірок, контроль процесу вимірювання і контроль засобів вимірювань у промисловості з метою забезпечення
того, щоб їх стан відповідав вимогам до їх використання.
Законодавча метрологія охоплює сукупність взаємообумовлених норм, вимог
і правил, спрямованих на забезпечення метрологічної єдності вимірів, що набувають
22

23. правову обов'язкову силу. Це частина метрології, що підпадає під
законодавчий/регуляторний контроль, тобто знаходиться під контролем відповідних
органів державної влади.
Метрологія як наука й область практичної діяльності виникла в древні часи.
Основою системи мір у слов'ян були давньоєгипетські одиниці вимірювань, а вони у
свою чергу були запозичені в Древній Греції і Римі. Природно, що кожна система мір
відрізнялася своїми особливостями, пов'язаними не тільки з епохою, але і з
національним менталітетом.
Найменування одиниць та їх розмірів відповідали можливості здійснення
вимірювань «підручними» засобами, не вдаючись до спеціальних пристроїв, Так, в
Київській Русі основними одиницями довжини були п'ядь і лікоть. П'ядь означала
відстань між кінцями великого і вказівного пальця дорослої людини. Пізніше, коли
з'явилася інша одиниця - аршин, п'ядь (1/4 аршина) поступово вийшла з уживання.
Міра «лікоть» означала відстань від згину ліктя до кінця середнього пальця
руки (іноді - стиснутого кулака або великого пальця).
Особою мірою був сажень, що дорівнював трьом ліктям (близько 152 см) і
косий сажень (близько 248 см).
Указом Петра 1 російські міри довжини були погоджені з англійськими, і це, власне кажучи, є перша ступінь гармонізації
російської метрології з європейською.
У розвитку вітчизняної метрології виділяють декілька етапів:
Пертий етап (до 1892 року) охоплює період від стихійного зародження метрологічної діяльності до створення
єдиних еталонів. Для цього періоду характерна централізація метрологічної діяльності, участь вчених у роботі міжнародних
метрологічних організацій.
Другий етап – Менделєєвський. Він охоплює проміжок часу 1892-1917 роки. У цей період у Росії, а також в Україні
впроваджується метрична система мір, яка була уведена у Франції в 1840 році. З 1892 року Депо зразкових мір і ваг очолює ДІ
Менделєєв, який приклав немало зусиль для впровадження метричної системи мір. У 1903 році Депо перетворено у Головну палату мір
і ваг, яка стала однією із перших у світі науково-дослідних установ метрологічного профілю.
Третій етап розвитку метрології охоплює період 1918-1945 роки і називається нормативним етапом. У цей період
створюється нормативно-технічна документація різного рівня з метрології; вся інформація зосереджується у Головній палаті мір і ваг;
здійснюється комплекс заходів щодо створення державної метрологічної служби. Починається впровадження Міжнародної метричної
системи мір, яке було пов'язано з проведенням метричної реформи, яка здійснювалася протягом 9 років.
Четвертий етап розвитку метрології охоплює період з 1945 року по 1980 рік. Цей післявоєнний етап
характеризується інтенсивним розвитком метрологічної діяльності. З 1963 року Міжнародна система одиниць фізичних величин
почала впроваджуватися як обов'язкова в усіх галузях науки, техніки та в народному господарстві У 1967 році відбувається зародження
кваліметрії - науки про кількісну оцінку якості продукції та послуг. Відмінною особливістю четвертого етану є повсюдне
впровадження стандартизації як головної організаційно-правової форми забезпечення єдності вимірювань в країні.
Па п'ятому етапі розвитку метрології, який охоплює 1980-1991 роки приділяється значна увага проблемам
вимірювання якості продукції. У цей період розвивається кваліметрія як розділ метрології. Кваліметрія вивчає питання, пов'язані з
вимірюванням якості продукції. Метрологічні методи починають впроваджувати і використовувати при управлінні якістю продукції,
вимірюванні нефізичних величин.
Шостим етапом розвитку метрології в незалежній Україні є розвиток метрології з 1992 року. Він пов'язаний зі
створенням національної метрологічної системи, еталонної та вимірювальної бази. Здійснюється удосконалення кваліметрії,
23