Виступ на конференції

1. Тема: Формування самооцінки у першокласника.
Мета: вивчити самооцінку молодших школярів та виявити особливості її
розвитку.
Підготувала: вчитель КНЗ « Зеленопільська ЗОШ I-IIступенів» Бургар
Людмила Федорівна
Завдання:
1 . Характеристика самооцінки, як структурної складової самосвідомості.
2. Види самооцінки.
3. Формування самооцінки.
4. Розробити рекомендації вчителям, щодо формування самооцінки.
Хід заняття:
1.Організаційний момент. Привітання.
2.Вступна частина (повідомлення теми, мети, завдань )
3. Мозковий штурм. Ведучий запитує в учасників: «Що таке самооцінка?»
Усі відповіді учасників записуються на білому ватмані чи дошці. Після
закінчення роботи, ведучий показує слайд "Самооцінка".
«Самооцінка – це оцінка людиною самої себе, своїх можливостей, якостей і
місця серед інших людей, здатність людини оцінювати особливості свого
характеру, моральні якості, природні задатки, вчинки, зовнішність, результат
своєї діяльності».
- Самооцінка – це особиста думка про власну цінність. Вона складається на
основі не лише власних думок індивіда про себе, але і думок (оцінки) інших
людей. Кожна людина прагне до позитивної самооцінки, вона необхідна їй для
самоповаги, без якої неможливе його психічне здоров’я.
-Самооцінка – оцінка особою своїх якостей, можливостей і місця серед інших

2. людей, на основі порівняння з внутрішніми та зовнішніми еталонами,
критеріями.
-Самооцінка – відчуття власної гідності, яка виникає з упевненості у своїх
силах і здібностях.
-Самооцінка є найважливішим регулятором поведінки людини, на всіх етапах
розвитку і впливає на становлення особистості та ефективність діяльності.
Самооцінка - це потяг учня до об'єктивного оцінювання власних
навчальних здобутків на основі, з одного боку, критичного
ставлення до своїх здібностей і можливостей, а з іншого, на основі
повторного поглибленого проникнення у сутність об'єкта пізнання.
Педагогічні спостереження засвідчують, що учні по-різному
оцінюють досягнутий рівень у навчанні. Одні його завищують, інші,
навпаки, занижують. Дослідження психологів (Б.Г.Ананьєв,
ЛЛ.Божович, А.І.Липкіна та ін.) дають підставу стверджувати, що з
підвищенням успішності учня стає точнішою його самооцінка. Однак
нерідко трапляються випадки, коли здібні учні переоцінюють під
впливом частих захвалювань свої можливості. Самооцінка перебуває
у прямій залежності від вікових змін учнів. Наприклад, молодші
школярі часто оцінюють не стільки результати своєї діяльності,
скільки зовнішній вигляд, ставлення до себе вчителя, акуратність.
Дорослішаючи, вони реальніше оцінюють свої справжні успіхи. В
основному самооцінка складається під впливом двох чинників: 1)
оцінки вчителя; 2) зіставлення учнем результатів своєї навчальної
діяльності з навчальними досягненнями однокласників.
4.Які є види самооцінки, що переважають у молодшому шкільному віці?
( відповіді учасників)

3. 5.Слайд "Види самооцінки"
Види самооцінки
За рівнем За співвідношеннями За особливостями
- висока з реальними успіхами будови
- середня - адекватна - конфліктна
- низька - неадекватна - безконфліктна
Завищена самооцінка людини виявляється в самовпевненості, нездатності
реально оцінювати свої можливості.
Занижена самооцінка породжує зайву сором’язливість, невпевненість у собі.
Людина не розкриває свої потенційні можливості, не реалізує себе як
особистість.
І в тому, і в іншому випадку виникає відчуття незадоволення, що приводить
деколи до емоційних зривів і депресії.
Дуже важливо, щоб у людини була адекватна самооцінка, тоді формується
реальне уявлення про себе і свої можливості.

4. У сучасному світі кожна людина повинна адекватно оцінювати свої
можливості.Зуміти точно собі відповісти, що я вмію і що я можу. Тому у кожної
людини повинен скластися образ власного Я. Це складається з усвідомлення своїх
особистих,фізичних,інтелектуальних,моральних якостей, їх самооцінки. Самооцінка
- одне з центральних утворень особистості, частина її ядра. Від самооцінки багато в
чому залежить соціальна адаптація особистості, вона впливає і на поведінку. Однак
самооцінка не дана нам спочатку. Вона змінюється, формується в процесі діяльності
та міжособистісної взаємодії.
Дитина, приходячи з дитячого саду, очікує від школи чогось нового,
незвичного.Звичайно, кожна дитина і його батьки, сподіваються, що в школі він буде
успішним.Діти, вперше переступили поріг школи, як правило, мають
завищену самооцінку. У школі в процесі навчання самооцінка повинна стати не
тільки позитивною, але й адекватною. Тому завдання вчителя - допомогти дитині
навчитися адекватно оцінювати свої можливості. Для цього необхідно допомогти
кожному учневі навчитися бачити в собі позитивні і негативні сторони.
Ті діти, які можуть адекватно оцінити свої можливості, з цікавістю вчаться в школі,
вони легше переносять невдачі. Такі діти більш товариські, розкуті на уроках і в
повсякденному житті, у них багато друзів.
Самооцінка є найважливішим показником розвитку особистості. Вона дозволяє
людині робити активний вибір у найрізноманітніших життєвих ситуаціях, визначає
рівень його прагнень і цінностей, характер її відносин з оточуючими. Тому я вважаю,
що одним з найважливіших умінь самостійної особистості, яку ми
виховуємо сьогодні,є формування об'єктивної та змістовної оцінки себе і своїх сил.
Сензитивним періодом для становлення самооцінки, як
особливого компонента самосвідомості, є молодший шкільний вік, тому
необхідно починати формування об'єктивної самооцінки саме в цьому віці.
6. Як визначити рівень самооцінки дитини?
Тест " Драбинка " (" Десять сходинок" )
Намалюйте на аркуші паперу або виріжте драбинку з 10 сходинок.
Тепер покажіть її дитині та поясніть , що на самій нижній сходинці
стоять найгірші (злі , заздрісні і т.д. ) хлопчики і дівчатка , на другій
сходинці - трохи кращі , на третій ще краще і так далі. А от на самій
верхній сходинці стоять самі-самі розумні (хороші , добрі ) хлопчики і
дівчатка . Важливо , щоб дитина правильно зрозуміла розташування
на сходинках , можна його про це перепитати .
А тепер запитайте : на якій сходинці стояв би він сам? Нехай намалює
себе на цій сходинці або поставить лялечку . Ось ви і виконали
завдання , залишається зробити висновки.
Якщо дитина ставить себе на першу , 2-у , 3-ю сходинки знизу , то у нього
занижена самооцінка. Якщо на 4-ту , 5-ту , 6-ту , 7-у , то середня
( адекватна ) .А якщо стоїть на 8-й , 9- й, 10 -й , то самооцінка завищена.
Методика визначення емоційної самооцінки (авт.
А.В.Захаров)

5. Інструкція: Уяви, що зображений на малюнку ряд кружечків - це люди. Вкажи, де
знаходишся ти.
Нормою для дитини є вказівка на третій-четвертий кружечок зліва. У цьому
випадку дитина адекватно сприймає особливості свого «Я-
образу»,усвідомлює свою цінність і сприймає себе.
- При вказівці на перше коло, має завищену самооцінку.
- При вказівці на круги далі п'ятого – занижену самооцінку.
7. Вправа „Ситуації”
Мета: аналізувати ситуації, розбиратися у видах самооцінки, давати
„рекомендації” щодо виходу з ситуацій, що склалися.
- Зараз ми об’єднаємося в малі групи (4-5 осіб), кожна група отримає ситуацію.
Ви ознайомитеся зі змістом і дасте відповідь на запитання, яке міститься
наприкінці тексту.
- Після обговорення у своїх групах, ви зачитуєте ситуацію і рекомендації, які б
ви дали „герою” ситуації.
Ситуація 1.
Від Ірини ровесники і вчителі часто чують:
- Я постійно все забуваю. Нічого не тримається в моїй голові.
- У мене – купа комплексів. Так що, вибачте …
Яка самооцінка в Ірини? Що можна порадити, щоб змінити її на адекватну?
Ситуація 2.
Катя вирішила порадувати своїх подруг на день народження пирогом власного
приготування.

6. Коли робота наближалась до завершення, на кухню увійшла мама. Побачивши
напівфабрикат, серед якого пара коржів була підгоріла, розсипане на підлозі
борошно, вона вигукнула:
- Ну ти, Катерина, у своєму репертуарі! Як можна бути такою неохайною?
Яка самооцінка може бути в Катерини?
Як Катерина правильно має реагувати на вигук мами?
Ситуація 3.
У місті проходить конкурс виконавців популярних пісень серед учнів.
Переможець отримує право прийняти участь в обласному конкурсі.
Сергій був улюбленцем серед шкільних меломанів. Вони буквально
обожнювали його. Окрилений власною популярністю, Сергій відважився на
участь у конкурсі і … програв.
Яка самооцінка в Сергія? Що допоможе Сергію не втрачати власної гідності?
Ситуація 4.
Олег дуже хвилювався з приводу свого невеликого зросту. Це, як йому здається,
заважає досягти успіху, наприклад, отримати прихильність дівчат.
У Олега – „світла голова”! Він, практично, без поразок, уже тричі ставав
чемпіоном міста із шахів.
Яка самооцінка в Олега? Що ви порадите Олегу, аби змінити її на адекватну.
Ситуація 5.
1. Сергійко нещодавно записався до басейну, і тренер вважає
його талановитим. Хоча він займається плаванням не так давно,
та вже виграв змагання. Але хлопчик думає, що тренер
помиляється щодо його здібностей, а свою перемогу у змаганнях
вважає випадковістю. Яку самооцінку має хлопчик — завищену,
занижену чи адекватну?
Запитання для обговорення:
- У чому полягає важливість самооцінки?

7. - На що впливає самооцінка?
- У чому вона проявляється?
Самооцінка формується на основі досвіду — успіхів і невдач.
Вона залежить і від того, як до тебе ставляться інші люди.
Як самооцінка впливає на поведінку і здоров'я людини
Вже давно помічено: як людина ставиться до себе, так вона і
поводиться. Отже, самооцінка впливає на те, що ми робимо і як
ми це робимо.
Самооцінка не залишається стабільною, залежно від успіхів у діяльності,
вікових особливостей та багатьох інших чинників вона має тенденцію
змінюватися.
Основними факторами, від яких залежить становлення самооцінки молодших
школярів, є шкільна оцінка, особливості спілкування вчителя з учнями, стиль
домашнього виховання.
У результаті спільної діяльності і спілкування батьки, брати і сестри, вчителі
і однолітки можуть вселяти дитині як те, що саме його існування являє собою
велику цінність для оточуючих, так і те, що істота він даремна і нікому не
потрібна. Великий вплив на розвиток самооцінки надає шкільна оцінка
успішності. Орієнтуючись на оцінку вчителя, діти самі вважають себе і своїх
однолітків відмінниками, двієчниками тощо, наділяючи представників кожної
групи відповідними якостями. Оцінка успішності в молодших класах, по суті, є
оцінкою особистості в цілому і визначає соціальний статус дитини. Тому слід
пам'ятати, що необхідно розрізняти оцінку діяльності і оцінку особистості.
Неприпустимо переносити оцінку окремих результатів діяльності на особистість
у цілому. Молодші школярі ще слабо диференціюють ці поняття. Тому
негативний відгук про свою роботу вони сприймають як оцінку: ти - погана
людина.
Навчальна діяльність - основна для молодшого школяра, і якщо в ній він не
відчуває себе компетентним, його особистісний розвиток спотворюється. Діти
усвідомлюють важливість компетентності саме у сфері навчання і, описуючи
якості найбільш популярних однолітків, вказують в першу чергу на розум і
знання.
У молодших школярів спостерігаються всі види самооцінок: адекватна стійка,
завищена стійка, нестійка у бік неадекватного завищення або заниження.
Причому від класу до класу зростає вміння правильно оцінювати себе, свої
можливості і в той же час знижується тенденція переоцінювати себе. Стійка
занижена самооцінка виявляється вкрай рідко. Все це говорить про те, що

8. самооцінка молодшого школяра динамічна і має тенденцію до стійкості,
поступово переходить у внутрішню позицію особистості, стає мотивом
поведінки, впливає на формування певних якостей особистості.
Діти, що мають адекватну самооцінку, активні, бадьорі, товариські, мають
почуття гумору. Зазвичай вони з цікавістю і самостійно шукають помилки в
своїх роботах, вибирають завдання у відповідності зі своїми можливостями.
Після успіху вирішення завдань вибирають таку ж або більш важку, після
невдачі перевіряють себе або беруть менш важку. Їхні прогнози на своє
майбутнє до кінця молодшого шкільного віку стають все більш обгрунтованими
і менш категоричними.
Діти з високою адекватною самооцінкою відрізняються активністю, прагненням
до досягнення успіху в кожному виді діяльності. Неадекватна занижена
самооцінка у молодших школярів яскраво виявляється в їх поведінці і рисах
особистості. Якщо таким дітям запропонувати перевірити свою роботу і знайти
в ній помилки, вони перечитують роботу мовчки, нічого не змінюючи, або
відмовляються її перевіряти, мотивуючи це тим, що все одно нічого не
побачать. Ці діти вибирають тільки легкі завдання як у житті, так і в
екстремальних ситуаціях. Вони немов бережуть свій успіх і, боячись його
втратити, бояться самої діяльності. Діяльність інших вони
переоцінюють. Невпевненість у собі у таких дітей яскраво проявляється у їх
плани на майбутнє. Нормальному розвитку дітей із заниженою самооцінкою
заважає їх підвищена самокритичність, невпевненість у собі. У всіх своїх
починаннях і справах вони чекають тільки невдачі. Такі діти дуже вразливі,
підвищено тривожні, соромливі, боязкі, зосереджені на собі, неуспіхи
ускладнюють їх спілкування з дітьми і дорослими. І все ж ці діти чутливі до
схвалення, до всього того, що підвищило б їх самооцінку.
- На формування неадекватної самооцінки у молодших школярів які
чинники впливають?
1. Обмежене коло спілкування і діяльності. Деякі молодші школярі
обмежують сферу своєї діяльності тільки вченням, не мають інших захоплень і
занять, не відвідують гуртки, студії, спортивні секції, не ведуть громадську
роботу, не зайняті роботою по будинку. У них може бути і обмеження контактів
з однолітками, як ділових (відносин «відповідальної залежності»), так і
міжособистісних. Тим самим звужуються сфери, де діти можуть проявити себе,
а потім і оцінити.
Наслідком цього стає відсутність уявлень і знань про тих ситуаціях, в яких
потрібно проявити певну якість, виконати певну дію або зробити потрібний
вчинок. Це, у свою чергу, також служить причиною неадекватності самооцінки.
Однак обмеженість сфери діяльності та спілкування не завжди призводить до
заниження або завищення самооцінки, якщо цей - нехай вузький - коло
спілкування і діяльності задовольняє потребу в самопізнанні та сприяє
формуванню об'єктивних критеріїв самооцінки.

9. 2. Занижені або завищені оцінки, надані дитині іншими людьми. Такі оцінки
особливо сильно діють на тих дітей, які відрізняються конформностью і
підвищеною сугестивністю, несамостійністю у висновках, орієнтацією на оцінку
інших. Ці діти вірять в те, що думка іншої людини більш об'єктивно і
неупереджено, ніж власне, вони схильні враховувати вибірково або тільки
погані, або тільки хороші відгуки про себе.
3. Слабкий розвиток оціночних відносин в колективі, відсутність традиції
оцінювати і контролювати дії і вчинки однокласників. Невимогливість
колективу може викликати не тільки завищену, але і занижену самооцінку,
оскільки не формує правильність критеріїв оцінки та самооцінки.
4. Випадкові успіхи чи неуспіхи - те, що називається везінням і невезінням.
Слайд: « Формування самооцінки »
- на основі оцінок оточуючих;
- оцінки результатів власної діяльності;
- на основі власного досвіду – успіхів і невдач;
- на основі співвідношення реального та ідеального уявлення про себе;
- культура спілкування педагога та учня, учнів один з одним, батьків з
дитиною;
- формування навчальної самостійності молодшого школяра;
- створення ситуації успіху в процесі організації навчальної діяльності;
- використання різноманітних (норм і методів навчання при організації
навчальної діяльності;
- навчання молодших школярів прийомів самоконтролю;
- навчання молодших школярів прийомів самооцінювання і взаємооцінювання,
способам коригування отриманого результату;
- здійснення цілеспрямованої роботи з батьками;
Особливе місце в дослідженні самооцінки належить молодшого шкільного віку,
оскільки саме в цьому віці йде інтенсивний процес формування навчальної
діяльності як діяльності ведучої.
Виділяють два основні чинники, що визначають формування самооцінки:
взаємовідносини дитини з оточуючими його людьми і власна практична
діяльність. Роль соціальних відносин у становленні самооцінки дитини є більш
вивченою. Відзначається, що на формування самооцінки в молодшому
шкільному віці впливають особливості соціально-особистісної позиції учня в
навчальному процесі, зняття негативного впливу зовнішніх оцінок, зміна
системи відносин, що складаються між учителем і учнем, залучення учнів до
оціночної діяльності процесу і результату своєї навчальної діяльності.
Самооцінка молодшого школяра багато в чому залежить від оцінок вчителя,

10. необ'єктивна, виявляє тенденцію до переоцінки, конкретна, ситуативна, має
своїм змістом в основному оцінку результатів діяльності.
Людина оцінює свої особливості (якості особистості, здібності, можливості) по
відношенню до певного предмета діяльності. Оцінка себе як суб'єкта діяльності
є по-суті визначення людиною своїх можливостей реального (або
запланованого) включення в той чи інший вид діяльності - спілкування,
гру,навчання, праця.
- Яка роль сім'ї та вчителя у формуванні самооцінки ?
Розглянемо основні фактори, що безпосередньо впливають на
формування самооцінки молодшого школяра.
1. Думка батьків, стиль домашнього виховання.
На становлення самооцінки молодшого школяра величезний вплив справляє
стиль виховання в сім'ї, прийняті в ній цінності.
Діти з завищеною самооцінкою виховуються за принципом кумира сім'ї, в
обстановці некритичності.
Діти з заниженою самооцінкою не мають довіри у батьків. Вони або
користуються великою свободою, яка, по суті, є результатом безконтрольності,
наслідком байдужості батьків до дітей, або відчувають надмірне обмеження
власної свободи з боку батьків, піддаючись їх жорсткого щоденного контролю,
негативної критики.
У сім'ях, де діти мають адекватну високу або адекватну стійку
самооцінку, увага до особистості дитини поєднується з достатньою
вимогливістю, батьки не вдаються до принизливих покарань і охоче хвалять,
коли дитина того заслуговує.
Батьки задають вихідний рівень домагань дитини - те, на що він претендує у
навчальній діяльності. Рівень домагань дитини значною мірою визначається
сімейними цінностями. У дитини культивуються ті якості, які найбільше
турбують батьків: підтримання престижу, послух, висока успішність. Рівень
домагань дитини, батьків по відношенню до дитини і його потенційні
можливості часто не збігаються, породжуючи переживання, зниження
рівня мотивації, що може завдати шкоди особистості школяра.
Таким чином, для формування об'єктивної та змістовної самооцінки молодшого
школяра вчителю необхідно здійснювати цілеспрямовану роботу з батьками.
2. Наявність (відсутність) навичок навчальної діяльності, оцінка вчителя.
Великий вплив на розвиток самооцінки надає шкільна оцінка успішності.
Орієнтуючись на оцінку вчителя, діти самі вважають себе і своїх однолітків
відмінниками, двієчниками тощо, наділяючи представників кожної групи
відповідними якостями. Навчальна діяльність - основна для молодшого
школяра, і якщо в ній він не відчуває себе компетентним, його особистісний

11. розвиток спотворюється. Діти усвідомлюють важливість компетентності саме у
сфері навчання і, описуючи якості найбільш популярних однолітків, вказують в
першу чергу на розум і знання.
Оцінка вчителя є для молодших школярів основним мотивом і мірилом їх
зусиль, прагнень до успіху. При цьому важливо, щоб вчитель в приклад дітям
ставив не інших дітей, а результати їхньої власної роботи колись і тепер.
Використовуючи прийом порівняння для показу учневі його власного, нехай
навіть дуже малого просування вперед в порівнянні з вчорашнім днем, він
зміцнює і піднімає довіру учня до себе, до своїх можливостей. Досвідчений
вчитель не захвалюватиме відмінників, особливо тих, кому високі результати
дістаються без особливих зусиль, а заохочує найменші просування в навчанні
слабкого, але старанного учня.
Для розвитку адекватної самооцінки і почуття компетентності необхідно
створювати в класі атмосферу психологічного комфорту і підтримки. Оцінюючи
роботу учнів, вчитель повинен не просто ставити позначку, а давати відповідні
пояснення, доносити свої позитивні очікування до кожного учня, створювати
позитивний емоційний фон при будь-якій, навіть низькій оцінці.
3. Оцінка товаришів.
Навчити учнів об'єктивно оцінювати свої знання неможливо, не навчивши їх
об'єктивно оцінювати знання своїх однокласників. Необхідно ставити учня в
позицію вчителя, пред'являти йому чіткі критерії для оцінки навчальної
роботи товариша і вчити оцінювати і аналізувати діяльність однокласників з
точки зору заданих критеріїв. «Слід постійно фіксувати увагу дітей на різних
сторонах поведінки кожної дитини в різних видах діяльності, залучати всіх до
активної спостереження за цією поведінкою, формувати в дитячій
самосвідомості об'єктивні критерії оцінки, залучати дітей до спільної оцінки, в
своїй же оцінці підкреслювати просування кожної дитини вперед, його моральні
зростання ».
Вчителю важливо пам'ятати, що оцінна позиція молодшого школяра змінюється
протягом усього періоду навчання в початковій школі. Першокласник
накопичує пасивний досвід оцінювання під впливом оцінок вчителя і батьків. У
2-му класі учень може аналізувати результати своєї навчальної діяльності та
результати діяльності своїх товаришів під керівництвом вчителя. У 3-м і 4-му
класах учні повинні вміти аналізувати і узагальнювати результати своєї
навчальної діяльності з більшою самостійністю, в порівнянні з
другокласниками, розробляти шляхи коригування результатів діяльності під
керівництвом вчителя. Володіння навичками самооцінки і взаімооцінки буде
сприяти більш швидкої адаптації дитини в середній ланці школи.
4. Власний життєвий досвід
Самооцінка складається під впливом певного життєвого досвіду, є результатом
переоцінювання людиною своїх успіхів і невдач. Тому важливо навчити
школярів аналізувати причини, які сприяли їх успіху і невдачі в конкретній
ситуації, робити висновки і будувати свою подальшу діяльність з урахуванням

12. отриманих висновків.
- Для навчання молодших школярів прийомів самооцінки і
взаємооцінки, які доцільно використовувати різноманітні
форми оцінювання?
Формувати самооцінку молодшого школяра мені допомагає щоденник
«Особистий тижневик першокласника».
Даний щоденник пропонує дитині оцінювати власні успіхи, своє ставлення до
уроків,до шкільного дня в цілому. Робити це можна за допомогою умовних
позначень прямо у щоденнику: в кінці уроку навпроти кожного предмета,
потрібно зафарбувати порожнє коло певним кольором (колір залежить від
виконаної роботи на уроці). Діти називають ці кола «смайликами» або
«світлофором». Зелений смайлик з посмішкою- значить все
вийшло, все добре; жовтий смайлик з посмішкою - вийшло, але не
все;червоний смайлик - сьогодні поки не вийшло, але я буду старатися.
Протягом усього навчального року я проводжу вправи-тренінги, спрямовані на
формування адекватної самооцінки та рефлексії. Ось деякі з них:
- Виконання самоаналізу своєї роботи (у робочих зошитах і прописи), коли
дитині пропонується оцінити результат своєї праці.
Наприклад, написання нової букви. В кінці сторінки намалювати коло і
розфарбувати його тим кольором або символом, який скаже, як ви
оцінили свою роботу в прописах;
- Навчити дітей об'єктивно оцінювати свої знання неможливо, не навчивши їх
об'єктивно оцінювати знання своїх однокласників. Для успішного оцінювання я
ставлю дітей у роль вчителя, для цього
можна просто помінятися зошитами,прописами, щоб оцінити роботу на уроці свого
сусіда по парті;
- Виконання самооцінки на різних етапах уроку, наприклад, етап первинного
закріплення, завдання - вставити пропущені голосні чи приголосні звуки. Перш
ніж діти приступлять до виконання даного завдання, прошу кожного
учня спрогнозувати, наскільки успішно він впорається з цим завданням, і своє
припущення зафіксувати на «доріжці успіху».Після виконання та проведення
перевірки такого виду роботи діти знову звертаються до «доріжки успіху» і
визначають етап на цій доріжці, який і буде адекватною самооцінкою.
Можливі два варіанти такого самооцінювання:
- Дитина оцінює себе до виконання роботи, а потім погоджується або не
погоджується сама з собою після його виконання;
- Дитина оцінює себе до виконання завдання, а потім ще раз - після учительської
перевірки. Причому, помічено, що діти не приховують свого незнання,
невміння. Це дозволяє їм по-новому поглянути на свої здібності, на своє
старання або відсутність його, а прогностична самооцінка
є «точкою зростання» самої здатності молодших школярів до оцінювання себе.

13. - В кінці тижня кожна дитина малює своє «дерево настрою» або
«квітка настрою», в якому відбивається його емоційний і психологічний
настрій і комфорт в кінці навчального тижня.
Пропоновані способи оцінювання дозволяють:
учневі: бачити своє просування, свої успіхи та
прогалини в знаннях; визначивши своє незнання, він має можливість поліпшити
свою роботу, домогтися успіху.
вчителеві: не тільки виявити певний результат у знаннях і уміннях, а й наочно
побачити процес формування цієї навички, забезпечуючи цілеспрямовану і
своєчасну корекцію.
батькам: своєчасно допомогти своїй дитині виправити становище.
Я схильна вважати, що самооцінці повинна
передувати вчительська оцінка, оскільки саме вона є неодмінною
умовою формування навчальної самостійності школяра,розвитку його
особистості. Даючи оцінку діяльності кожного учня, вчителю необхідно
коментувати свою оцінку. Тільки в цьому випадку дитина усвідомлює, в чому
він був правий, а в чому неправий. Необхідно підібрати такі слова, щоб дитина
зрозуміла свою помилку, і щоб ці слова не були б принизливими для
нього. Вчительський варіант оцінки особливо важливий тим
дітям, чия самооцінка завищена або занижена. Озвучуючи результати цієї роботи,
педагог особливо відзначає тих учнів,чия самооцінка збіглася з учительської. У
процесі самоперевірки і оцінки своєї роботи, безсумнівно, в
учня формується об'єктивна самооцінка, критичність,вимогливість до себе,
ставлення до успіхів і невдач, що істотно впливає на розвиток
особистості в цілому, на виховання соціально активної, моральної особистості.
У своїй роботі я дотримуюся того, що оцінка вчителя насамперед повинна сприяти
становленню об'єктивної самооцінки дитини, тому для мене є важливим навчити
молодших школярів виробляти однозначні, гранично чіткі критерії оцінки.
Для розвитку у дітей адекватної самооцінки і почуття компетентності, необхідно
створення в класі атмосфери психологічного
комфорту і підтримки. На своїх уроках я прагну не лише змістовно оцінювати
роботу учня, а й давати відповідне пояснення.Ні в якому разі не порівнюю одного
учня з іншим. Порівняння досягнень йде тільки по відношенню до самого себе.
Похвалити необхідно, навіть за незначний успіх слабких учнів. Це призводить до
того, що учень починає поважати сам себе, а значить, починають поважати його і
однокласники. Спостереження показує, що робота з формування навичок
самоконтролю і самооцінки учнів позитивно впливає не тільки на
підвищення якості навчання, а й на формування самої особистості дитини,
здатної до подальшого самовизначення і самореалізації.
1. Папки індивідуальних досягнень. На кожного учня повинні бути заведені
папки індивідуальних досягнень, в яких накопичувалися контрольні, творчі
роботи учнів, тематичні оціночні листи з основних предметів.

14. 2. Тематичні оціночні листи. У оціночних листах фіксується рівень
навченості кожного учня у вигляді певних символів (1-й клас), наприклад:
«коло» - тема засвоєна повністю, знання усвідомлені, міцні; «квадрат» - тема в
цілому засвоєна; «трикутник» - тема засвоєна не до кінця; «відрізок» - тема не
засвоєна. Рівень навченості в оціночних листах фіксується як учителем, так і
самими учнями, що дозволяє відстежувати рівень об'єктивності самооцінки,
планувати подальшу роботу з кожним учнем. Для того щоб учень міг об'єктивно
оцінити свої знання, вчитель пропонує на початку вивчення кожної теми
критерії, за якими вміння і навички учнів будуть оцінюватися в рамках даної
теми.
3. Щоденники досягнень. У даному щоденнику учні самостійно оцінюють свої
знання за здалегідь запропонованими критеріями, виробленими вчителем разом
з учнями, оцінки виставляються з основних тем. Учитель систематично
перевіряє ці щоденники, виставляє поряд з оцінкою учня свою позначку, дає
рекомендації батькам. Батьки регулярно перевіряють щоденники для
самооцінок,стежать за виконанням рекомендацій вчителя, задають запитання
вчителеві на сторінках щоденника.
Шкільна позначка була і залишається головним критерієм роботи учня.
-Складання рекомендацій для вчителів з формування
самооцінки молодших школярів:
Виховуючи в учнів здорову самооцінку, вчитель виховує у них уміння
вчитися. Здорова самооцінка це:
1. Спокійна впевненість у собі.
2. Спокійна самокритичність.
Самооцінка молодшого школяра виробляється на основі критерію
оцінювання навчальних робіт, дуже чутлива до вчительських оцінок. Тому
вчитель повинен враховувати, що:
1. Конкретна самооцінка учня розвивається на фундаменті позитивної
загальної самооцінки ;
2. Конкретна самооцінка повинна бути адекватною, усвідомленою,
диференційованою.
3. Сформувати адекватну дитячу самооцінку допомагає можливість самим
учням оцінювати свої роботи.

15. 4. Крім, розвитку самооцінки невід'ємною частиною роботи педагогів є
оцінка знань, умінь і навичок учнів.
5. Необхідно вводити зошити «Моє навчання», в яких учні за спеціальною
схемою роблять записи, аналізуючи і оцінюючи свою роботу на уроці,
визначаючи міру засвоєння матеріалу, ступінь його складності, виділяючи
найбільш важкі моменти роботи.
6. Необхідно пропонувати дітям самостійно оцінювати класні і домашні
завдання до того як віддати на перевірку вчителю, після того як роботи
перевірив і оцінив вчитель, необхідно обговорювати випадки розбіжності
оцінок. З'ясувати підстави на яких будують самооцінку діти і показники по яких
оцінює вчитель.