Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти 
Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному ...
Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.
Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.
Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.
Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.
Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.
Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.
Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.
Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.
Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.
Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.
Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.
Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.
Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.
Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.
Upcoming SlideShare
Loading in …5
×

Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.

695 views

Published on

Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.

Published in: Education
  • Be the first to comment

Вісник інклюзивна освіта №3 березень квітень 2013р.

  1. 1. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА Інформаційний електронний Вісник Науково-методичного центру інклюзивної освіти Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка Березень-квітень (№3), 2013 1 Березень-квітень (№3), 2013 ЗМІСТ Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі 2 До читачів 3-15 Теоретичні засади Особливості організації навчального процесу в роботі з учнями з інвалідністю та з учнями з особливими потребами у навчанні: адаптації та модифікації Загальні принципи здійснення адаптацій та модифікацій в інклюзивному навчальному середовищі 16-28 З практики впровадження Врахування особливостей дітей з особливими потребами при здійсненні адаптацій та модифікацій навчально-виховного процесу 29-31 Нормативно-правова база 32-33 Видання в сфері інклюзивної освіти 34-35 Події Напрями діяльності НМЦ інклюзивної освіти: Організація методичної підтримки педагогам, які працюють в інклюзивних навчальних закладах. Створення бази даних ресурсів з питань інклюзивної освіти. Інформаційна підтримка педагогів і батьків з питань інклюзивної освіти. Контактна інформація НМЦ інклюзивної освіти: Адреса: м.Київ, проспект Тичини 17, каб. 129 Тел.: 553-98-01 Ел.адреса: cei_ippo@ukr.net Веб-сайт: www.ippo.org.ua
  2. 2. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі Березень-квітень (№3), 2013 2 До читачів Нарешті, після довгої і холодної зими нарешті прийшло таке довгоочікуване тепло, а разом з ним – завершення навчального року, підбиття його підсумків, звіти, і, звичайно, мрії і плани щодо літнього відпочинку. І хоча цей номер Вісника «Інклюзивна освіта» виходить у весняному місяці, думки і мрії про літо все частіше нагадують про себе. Але повертаємося до нашого Вісника, тема якого – «Адаптації і модифікації в інклюзивному навчальному середовищі». Чому саме така тема? Тому що успішність дітей з особливими потребами залежить від багатьох чинників – ставлення педагога, який зуміє створити позитивний клімат у класі чи групі, у тому числі й сформувати позитивне ставлення дітей та їх батьків, а також від його професійної майстерності, іншими словами, вміння здійснити такі зміни у методах викладання, у навчальному середовищі, які б максимально сприяли успішності усіх дітей, і в першу чергу, дітей з особливими потребами. Тому травневий випуск Вісника, як завжди, містить традиційні рубрики, які присвячені темі номера – рубрика «Теоретичні засади» розкриває суть і приклади здійснення адаптацій і модифікацій; рубрика «З практики впровадження» містить опис особливостей порушень різних сфер розвитку дітей. Хоча ми всі розуміємо, що діагноз – це не головне у роботі педагога, який за допомогою спостережень, спілкування з батьками зможе знайти оптимальні підходи до навчання дітей, але ми впевнені, що ця інформація зможе пришвидшити цей процес. Рубрика «Нормативно-правова база» містить перелік останніх законодавчих документів у галузі інклюзивної освіти, а рубрики «Видання» і «Події» - останні видання та події, що відбулися в Інституті післядипломної педагогічної освіти та в інших країнах. Ми впевнені, що насправді, подій відбулося набагато більше, але для того, щоб про них написати, нам потрібна інформація від вас, від читачів Вісника. І не лише інформація про події, а й ваші відгуки, коментарі, пропозиції. Саме на них ми чекаємо кожного разу і вдячні всім, хто надсилає їх. Пишіть нам і гарного усім літнього настрою! З повагою та найкращими побажаннями, Софій Наталія Зіновіївна, Завідувач НМЦ інклюзивної освіти ІППО та команда Науково-методичного центру інклюзивної освіти
  3. 3. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі Березень-квітень (№3), 2013 3 Теоретичні засади Особливості організації навчального процесу у роботі з учнями з інвалідністю та учнями з особливими потребами у навчанні: адаптації та модифікації Реалізація інклюзивної моделі освіти потребує розв’язання цілої низки завдань, серед яких важливе значення мають:  Організація навчально-виховного процесу, який би задовольняв потреби у навчанні всіх учнів.  Розробка системи надання спеціальних послуг для учнів з особливими потребами у навчанні, а також для учнів з інвалідністю.  Створення позитивного клімату в навчальному закладі та поза його межами. Більшість учнів з інвалідністю та учнів з особливими потребами у навчанні можуть успішно навчатися в навчальних закладах в умовах інклюзивної моделі освіти. При цьому пріоритетними напрямами є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвиткові кожного учня з тим, щоб він відчував себе неповторним, повноцінним учасником суспільного життя. Значуще, ефективне навчання приносить користь усім учням. Однак для учнів з особливими потребами може стати необхідною додаткова, а іноді і спеціальна підтримка у навчанні, яка допоможе їм брати повноцінну участь у заняттях і реалізовувати свій потенціал. Універсальних рецептів тут не існує, особливо коли йдеться про учнів з порушеннями в розвитку. Щоб досягти успіху та задовольнити різноманітні потреби учнів, зумовлені їхніми здібностями, рівнем розвитку, інтересами та іншими відмінностями, педагогам необхідно планувати методи навчання, навчальне середовища, матеріали тощо відповідно до потреб та особливостей своїх підопічних. Ці зміни або пристосування до потреб учнів відбуваються через адаптації, модифікації та додаткові заняття.  Адаптація – це процес, який вносить зміни у характер навчання (процес), не змінюючи змісту або понятійної сутності навчального завдання. Педагог здійснює адаптацію (обійти перешкоду), надаючи учням допомогу в організації подання навчального матеріалу та пояснення його змісту. Це допомагає учням зосередитися на виконанні завдання.  Модифікації змінюють характер навчання, коригуючи зміст або понятійну складність навчального завдання.
  4. 4. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі  Підкріплення / доповнення навчання – додаткові заняття / завдання можуть бути необхідними, щоб дати учням змогу засвоїти / вивчити навчальний матеріал. Педагоги здійснюють адаптації й модифікації з урахуванням конкретних потреб та особливостей учнів, пов’язаних з такими основними проблемами, як проблеми з поведінкою учнів і розвитком організаційних навичок та сенсорні потреби. Адаптації дають змогу розширити обсяг методів навчання, врахувати вікові потреби учнів, їхні інтереси та різноманітність. Адаптації також покликані допомогти окремим учням компенсувати їхні фізичні, інтелектуальні або поведінкові відмінності й труднощі. Педагогічні працівники здійснюють адаптації, щоб надати учням рівні можливості для участі у процесі навчання. Адаптації спрямовано на розв’язання проблем, пов’язаних із мотивацією і виконанням встановлених правил і вимог до поведінки учнів. Серед них можуть бути, наприклад, такі, як надання більше можливостей для руху учням з порушеннями дисципліни, спричиненими дефіцитом уваги. Для таких учнів педагог може також організовувати частіші перерви. Адаптації, спрямовані на вирішення проблем, пов’язаних з організаційними навичками, допомагають учням зосередити увагу і концентруватися на завданні, що виконується. Наприклад, учень з порушеннями розумового розвитку під час читання часто може губити те місце, де він зараз читає. У цьому випадку адаптація полягатиме в тому, що педагог дозволить йому користуватися лінійкою, яка кладеться під те речення, що читається. Адаптація для учня з порушеннями зору, якому важко зосередити увагу на сторінках, що містять багато інформації, полягатиме в організації меншої кількості інформації на окремих сторінках, а також у виділенні тих чи інших розділів на сторінці. Для учнів, у яких проблеми з навчанням пов’язано з різними сенсорними потребами, адаптації можуть включати надання допоміжних засобів, як-от слуховий апарат, окуляри, допоміжна техніка для комунікації тощо. Інколи адаптації для таких учнів вимагають досить простих рішень, наприклад, учня з втратою слуху садовлять у передній частині класу, подалі від вентиляторів і шумних місць (вікон, дверей тощо), а учня з церебральним паралічем, якому важко говорити, вчать користуватися спеціальним електронним пристроєм, який синтезує голос. Інших учнів у класі також вчать спілкуватися з таким учнем за допомогою цього допоміжного пристрою. У деяких випадках певні види адаптацій задовольняють загальні потреби, пов’язані з тим чи іншим порушенням, що є в учня. Наприклад, при навчанні учнів, які страждають на порушення слуху, важко уникнути ситуацій, коли педагог стоїть спиною до нього чи коли за спиною педагога горить яскраве світло. Іншим прикладом адаптацій може бути організація частіших перерв для учня, який потерпає від травматичного ушкодження мозку і як наслідок – від зниженої витривалості та підвищеної втомлюваності. Дуже часто помічниками у здійсненні адаптацій виступають батьки дітей з особливими потребами, оскільки вони мають значний досвід здійснення адаптації вдома. Березень-квітень (№3), 2013 4
  5. 5. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі Адаптації в класі можуть стосуватися таких аспектів навчального Березень-квітень (№3), 2013 5 процесу:  Фізичне середовище – адаптації змінюють середовище (побудова пандуса, пристосування туалетних приміщень, розширення дверей, зміна освітлення, розташування меблів у кімнаті тощо).  Процес навчання – адаптації вносять зміни у процес навчання (спосіб представлення нового матеріалу, форми організації занять учнів), що має на меті залучення дітей до виконання завдань і сприяння їхньому навчанню.  Навчальна програма – внесення змін у цілі та навчальні завдання, що відповідають індивідуальним особливостям конкретного учня: видозміна завдань; визначення змісту, що його необхідно засвоїти, тощо. Представлення змісту та навчальних завдань – внесення змін у процедури, щоденні заняття та методи викладання.  Навчальні матеріали – адаптація тут полягає у пристосуванні навчальних інструментів і матеріалів до індивідуальних потреб учнів. Що варто взяти до уваги при використанні модифікацій На відміну від адаптацій, модифікації можуть передбачати зміни у змісті навчання. В окремих випадках використання модифікацій може виявитися необхідним для того, щоб надати конкретному учневі можливість брати участь у заняттях. Модифікації можуть бути виконані шляхом скорочення змісту матеріалу, який необхідно засвоїти, та зниженням вимог до виконання завдань (якщо це не суперечить професійній кваліфікації). Пристосування фізичного середовища до потреб учнів з особливими потребами Як зазначалося у попередніх розділах, комфортне та безпечне середовище має велике значення для ефективного й успішного навчання, особливо коли йдеться про учнів з інвалідністю та учнів з особливими потребами (з порушеннями опорно-рухового апарату, сенсорними порушеннями). Найважливіше тут – створити загальну позитивну атмосферу. Якщо до такої дитини ставитися як до звичайного учня (з певними особливими потребами), то таке ставлення передається й іншим педагогічним працівникам та його однолітками. Учні надаватимуть посильну допомогу, і дитина з особливими потребами почуватиметься вільно, а ставлення однолітків до спеціальних архітектурних умов та обладнання буде більш бережним, і вони довше залишатимуться в доброму стані. Учня з особливими потребами необхідно залучати до всіх видів діяльності (навчальної та позакласної). При цьому в його однолітків треба сформувати ставлення до нього як до рівного і водночас як до людини, котрій буває потрібна допомога й підтримка. Такий настрій у класі (групі) залежить від педагогічних працівників та адміністрації навчального закладу. На думку педагогів, у яких
  6. 6. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі вже навчаються такі учні, це є головною умовою комфортного навчання в учнів з особливими потребами. Окрім створення позитивної атмосфери, для учнів з порушеннями опорно-рухового апарату (учні, які користуються для пересування візком, милицями, тростиною тощо) можуть бути необхідні більш суттєві адаптації фізичного середовища. Розглянемо деякі аспекти цієї проблеми. Вхід до навчального закладу Вхід до будь-якого досить часто починається зі сходів, що становить істотну або навіть нездоланну перешкоду для учнів з порушенням опорно- рухового апарату, які використовують під час пересування інвалідний візок, тростини, милиці чи інші засоби. Для того, щоб ці учні змогли потрапити до навчального закладу, необхідно продублювати сходи пандусом. Пандус має бути пологим (10–120), щоб учень на візку міг самостійно підійматися і спускатися ним. Щоб цього досягти, необхідно враховувати наступні вимоги: нахил пандуса (співвідношення висоти підйому (Н) до довжини проекції похилої ділянки (L) не повинне перевищувати 120). Ширина пандуса має бути не меншою 90 см. Необхідними його атрибутами є бортик, що огороджує, та бильця. Бортик запобігає скочуванню візка. Його висота має бути не меншою, ніж 5 см. Березень-квітень (№3), 2013 6 100 Будова пандуса: 3 2 1 Н L 1:10 10% 1000 Пандус складається з трьох частин: 1 – горизонтальної площини на початку пандуса; 2 – похилої поверхні пандуса; 3 – горизонтальної площини в кінці пандуса.
  7. 7. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі Бильця встановлюються по обидва боки пандуса на висоті 70 і 90 см. Найзручнішими є круглі в перерізі бильця (з діаметром не менше 3 і не більше 5 см). Довжина їх має бути більшою за довжину пандуса на 30 см з кожного боку. Якщо архітектура будівлі (наприклад, вузькі сходи) не дає змоги побудувати правильний пандус, то можна зробити його відкидним. У цьому випадку учням з особливими потребами знадобиться стороння допомога. Ще одна важлива деталь – двері мають відчинятися у протилежний від пандуса бік, щоб учень на візку не скотився донизу. Можна обладнати вхід дзвоником, щоб попереджати про прихід учня охорону чи чергових. Внутрішній простір навчального закладу Уздовж коридорів (по всьому периметру) бажано зробити бильця, щоб учень, який погано ходить, міг рухатися, тримаючись за них. Ширина дверей має бути не менше 90–95 см, інакше людина на візку не проїде. Для того, щоб учень на візку зміг піднятися на верхні поверхи, у будівлі навчального закладу має бути передбачений бодай один ліфт (можливо, доступ до нього доведеться обмежити для інших учнів), однак не у всіх навчальних закладах це можна зробити. Тому за можливості слід переносити заняття для груп, в яких навчаються учні з особливими потребами, на перший поверх. Добрий вихід із ситуації – встановлення на сходах підйомників. Однак і ліфти, і підйомники – дороге обладнання, і поки що не кожний навчальний заклад може собі це дозволити. Ще одним вирішенням проблеми пересування сходами учня з особливими потребами може бути організація чергування старшогрупників, які по черзі допомагатимуть учневі на сходах. Якщо в коридорі є телефон-автомат, його слід повісити нижче, щоб учень, який їздить в інвалідному візочку, міг ним скористатися. Гардероб У роздягальнях учням, які пересуваються на візку, потрібно виділити зону, відокремлену від проходів, і обладнати її бильцями, лавочками і гачками для сумок, одягу тощо. Або ж можна відвести для цього невелику окрему кімнату. Їдальня У їдальні варто передбачити окрему непрохідну зону для учнів з інвалідністю. Ширину проходів між столами для вільного пересування на інвалідному візку рекомендується збільшити до 1,1 м. Також бажано, щоб столи у їдальні знаходилися недалеко від буфетної стійки. Водночас не варто розміщати учнів з особливими потребами окремо від решти однолітків. Бажано, щоб учням з особливими потребами допомагали співробітники їдальні, чергові старшокласники. Березень-квітень (№3), 2013 7
  8. 8. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі Приміщення туалету У приміщеннях туалетів варто передбачити одну спеціалізовану туалетну кабінку для учнів з особливими потребами, які мають порушення опорно- рухового апарату, зокрема й тих, котрі користуються інвалідними візками. Розміри спеціалізованої кабінки: ширина – не менше 1,65 м, глибина – 1,8 м, ширина дверей – не менше 90 см. У кабінці з одного боку унітазу має бути передбачена вільна площа для розміщення крісла-візка (для забезпечення можливості пересадки з крісла на унітаз). Кабіна має бути оснащена бильцями, підвісними трапеціями тощо. Усі ці елементи мають міцно кріпитися. У туалеті варто бодай одну раковину встановити на висоті 0,8 м від підлоги. Нижній край дзеркала та електричного пристрою для сушіння рук, рушник і туалетний папір розміщуються на такій самій висоті. Спортивний зал Учні з особливими потребами мають бути залучені і до уроків фізкультури. Вони можуть виконувати посильні вправи і брати участь у різних іграх разом з однолітками. Це допоможе їм не відокремлюватися від однолітків і виконувати навчальну програму у більш повному обсязі. Роздягальню, душову і туалет при фізкультурному залі для учнів, які користуються інвалідними візками, необхідно переобладнати. У душовій, так само як і в туалеті, одну кабінку необхідно обладнати так, щоб учень з особливими потребами міг нею користуватися (ширина дверей має бути не меншою, ніж 90 см; візок має входити в кабінку цілком). Бажано, щоб у роздягальні усі проходи були не вужчими, ніж 90 см. Бібліотека Читальний зал бібліотеки також бажано обладнати для вільного доступу учнів з особливими потребами: частину стійки для видачі книг рекомендується переобладнати до рівня не вище 0,7 м. Книги, що знаходяться у відкритому доступі, та картотеку бажано розмістити у межах зони досяжності (протягнутої руки) людини на візку, тобто не вище 1,2 м при ширині проходу біля стелажів чи картотеки не менше 1,1 м. Навчальні приміщення Важливо зважати на те, що учням з порушеннями опорно-рухового апарату необхідний додатковий простір для вільного пересування. Мінімальний розмір зони учнівського місця для учня на візку (з урахуванням розвороту візка) – 150×150 см. Біля учнівського столу варто передбачити додатковий простір для зберігання інвалідного візка (якщо учень пересідає з нього за стіл), милиць, тростинки тощо. Ширина проходу між рядами столів у класі (групі) має бути не менше 90 см. Такої ж ширини повинні бути вхідні двері без порогу. Бажано залишити Березень-квітень (№3), 2013 8
  9. 9. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі вільним прохід біля дошки, щоб учень на інвалідному візку або на милицях міг вільно пересуватися вздовж неї. Дошку слід повісити нижче. Якщо заняття відбуваються в класі (групі), де дошка або якесь обладнання знаходяться на підвищенні, то його необхідно обладнати з’їздом (наприклад, покласти і закріпити похилу дошку). Адаптації для учнів з порушеннями зору Тут слід пам’ятати, що такі учні можуть відчувати труднощі в орієнтації у просторі. Тому для комфортного перебування в навчальному закладі їм необхідна відповідна допомога. На початку навчального року з таким учнем потрібно обійти все приміщення (влаштувати екскурсію) для того, щоб він запам’ятав місцезнаходження кабінетів, класів, майстерень, їдальні тощо. Якщо місцезнаходження цих приміщень зміниться, потрібно буде ще кілька разів пройти з ним за новим маршрутом. Головна проблема для такого учня – отримання інформації в тому ж обсязі, що й його однолітками. Найкраще, аби учням цієї категорії допомагали сурдопедагоги чи сурдоперекладачі. Але, найімовірніше, до навчального закладу прийде дитина, яка вже володіє навичками спілкування: може говорити, трохи чути і читати по губах. Перед тим, як почати працювати з нею, потрібно з’ясувати, якими навичками вона вже володіє, як краще організувати навчальний процес і її спілкування з однолітками та вчителями. Спілкуючись з учнями з порушеннями слуху, потрібно промовляти дуже чітко (однак не треба кричати) і не забувати дублювати сказане (письмово чи перефразовуючи інформацію), особливо якщо справа стосується термінів, правил, інструкцій тощо. Навчальні фільми, за можливості, мають супроводжуватися субтитрами. Для того, щоб учні з порушеннями слуху краще орієнтувалися в просторі, у класах варто встановити сигнальні лампочки, що сповіщатимуть про початок і кінець уроку. Таких учнів краще садити за першу парту. Місця для тих, чий слух знижено значною мірою, можуть бути обладнані електроакустичними приладами та індивідуальними навушниками. Підсумовуючи сказане вище, можна виокремити такі загальні рекомендації щодо облаштування території навчального закладу:  Для безпеки і можливості рухатися без перешкод територією навчального закладу для учнів з інвалідністю та учнів з особливими потребами передусім варто передбачити рівне, асфальтоване покриття пішохідних доріжок. Невеликі перепади рівнів слід знівелювати.  Ребра решіток на пішохідних доріжках мають розміщуватися перпендикулярно до напрямку руху і на відстані один від одного не більше 1,3 см. У кількох місцях з бордюрного каменю тротуару має бути Березень-квітень (№3), 2013 9
  10. 10. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі  спеціальний з’їзд з нахилом, як у пандуса, не більше 1:10 і шириною не Березень-квітень (№3), 2013 10 менше 90 см.  Учнів із повною або частковою втратою зору необхідно провести територією, щоб вони запам’ятали маршрут і перешкоди.  Про перешкоду, перехід тощо можуть попереджати різноманітні фактури поверхневого шару покриття доріжок і тротуарів, рельєфні смуги, яскраві контрастні кольори. Оптимальними для маркування вважаються яскраво- жовтий, яскраво-помаранчевий та яскраво-червоний кольори. Софій Наталія Зіновіївна, Завідувач НМЦ інклюзивної освіти ІППО
  11. 11. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі Інклюзивна школа – заклад освіти, який забезпечує інклюзивну модель освіту як систему освітніх послуг, зокрема: адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює позитивний клімат в шкільному середовищі. Березень-квітень (№3), 2013 11 (Саламанкська декларація. Програма дій) Загальні принципи здійснення адаптацій та модифікацій навчально-виховного процесу «Школам необхідно знаходити шляхи, які б забезпечували успішне навчання всіх дітей, включаючи дітей, які мають фізичні чи розумові розлади. Проблема, яка стоїть перед інклюзивною школою, полягає в розробці особистісно орієнтованих педагогічних методів, які б забезпечили успішне навчання всіх дітей, у тому числі й дітей з розумовими чи фізичними розладами. Основний принцип створення інклюзивної школи полягає в тому, що всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не дивлячись на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними. Інклюзивні школи мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання, а також забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, запровадження організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів і партнерських зв’язків зі своїми громадами». (Саламанкська декларація. Програма дій) Якість навчально-виховного процесу значною мірою визначається тим, наскільки враховуються та реалізуються потенційні можливості навчання й розвитку кожної дитини, її індивідуальні особливості. Якими б не були фізичні чи психічні обмеження, у дитини завжди є резерви для розвитку, використання яких може суттєво поліпшити якість її життя. Більшість дітей з особливостями психофізичного розвитку може навчатися у загальноосвітніх школах за умови реалізації інклюзивної моделі освіти. Пріоритетними напрямами є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвиткові кожної дитини з тим, щоб вона відчувала себе неповторним, повноцінним учасником суспільного життя. Інклюзивна модель освіти охоплює:  систему освітніх послуг, зокрема: адаптацію навчальної програми та плану, фізичного середовища, методів і форм навчання, використання існуючих в громаді ресурсів, залучення батьків;
  12. 12. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі  співпрацю з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до потреб дітей;  створення позитивного клімату у шкільному середовищі. Сутність процесів адаптації та модифікації  Адаптація – змінює характер навчання, не змінюючи зміст або понятійну сутність навчального завдання. Наприклад, під час виконання завдання з математики учням потрібно розсортувати лічильні палички. Однак, більш ніж у половини учнів виникають труднощі в організації матеріалів на робочому місці. Вчитель має здійснити адаптацію (обійти перешкоду), надавши учням допомогу в організації матеріалу: він роздає картонну основу з бічними обмежувачами. Ці обмежувачі не дають паличкам скочуватися зі столу. Це допомагає учням зосередитися на виконанні завдання.  Модифікації навчання – модифікації змінюють характер навчання, змінюючи зміст або понятійну складність навчального завдання. Наприклад, у тематичному блоці, присвяченому екосистемам, передбачена екскурсія до найближчої річки з відповідними спостереженнями, польовими записами та письмовим звітом. Однак, після детального аналізу, вчителька з’ясувала, що половина її учнів пише дуже повільно (необхідна умова – володіння навичками самостійного вивчення), а чверть учнів недостатньо володіє навичками спостереження. Оскільки вчителька прагне, щоб заняття мотивувало дітей, вона вирішує модифікувати ту його частину, що пов’язана з веденням польових записів і написанням звітів: учні матимуть вибір – або вести польові записи, або робити замальовки. Окрім цього, вона попросить вчителя-помічника зробити відповідні замальовки. Коли діти повернуться до класу, вони матимуть вибір: або написати звіт, заснований на їхніх польових записах, або зробити текстівки та опис малюнків, які намалював помічник учителя.  Підкріплення/доповнення навчання – додаткові заняття/завдання можуть бути необхідними, щоб дати учням змогу засвоїти/вивчити навчальний матеріал. Наприклад, у темі «Транспорт» згадується про швидкісний пасажирський потяг. Однак, більш ніж половина учнів ніколи не виїжджала за межі того району (села), де вони живуть. Учителька розуміє, що брак таких знань (необхідна умова когнітивного навчання) може завадити учням зрозуміти матеріал, і тому вирішує поповнити цю прогалину додатковим підкріпленням. Перед тим, як читати історію, в якій йдеться про потяг, учні розглядають фотографії швидкісних пасажирських потягів. Крім створення базових уявлень, таке підкріплення полегшує розуміння і тим учням, які мають базові знання про швидкісні пасажирські потяги. Адаптація навчального процесу Багато педагогів здійснюють адаптацію навчання, вважаючи, що саме така практика і є хорошим навчанням. Наприклад, вчитель може записувати ключові Березень-квітень (№3), 2013 12
  13. 13. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі слова крейдою на дошці, зображувати ці слова; вивісити на стіні графік роботи у класі, щоб допомогти учням організувати свій час; або надати учням кілька вербальних підказок під час переходу до іншого виду діяльності тощо. Хоча загальна адаптація навчання може суттєво допомогти учням з порушеннями розвитку брати участь у роботі, їм можуть знадобитися більш індивідуалізовані адаптація та модифікації. Адаптація дає вчителеві змогу розширити обсяг методів навчання, врахувати вікові потреби учнів, їхні інтереси та різноманітність. Адаптація також покликана допомогти окремим учням компенсувати їхні фізичні, інтелектуальні або поведінкові відмінності й труднощі. Вчителі здійснюють адаптацію, щоб надати дітям рівні можливості для участі у процесі навчання. Види адаптацій Під час вибору того чи іншого виду адаптації, що має сприяти участі учня в навчальному процесі, слід бути обачним. Не використовуйте адаптацію, якщо вона не потрібна. Вибір виду адаптації має відбуватися на основі аналізу тих попередніх умов (тобто наявності в учнів певних навичок і вмінь), які необхідні для успішного застосування цього методу навчання. Існує багато способів, за допомогою яких педагоги можуть здійснювати адаптацію під час навчання. Адаптацію у класі можна організувати в наступних сферах:  Фізичне середовище – адаптація змінює середовище (побудова пандусу, пристосування туалетних приміщень, розширення дверей, зміна освітлення, розташування меблів в класній/груповій кімнаті тощо)  Навчання – адаптація змінює процес навчання (спосіб повідомлення педагогом матеріалу; спосіб організації занять учнів, що має на меті залучення дітей до виконання завдань і сприяння їхньому навчанню). Адаптація навчального плану: модифікація навчального плану або цілей і завдань, прийнятних для конкретної дитини; видозміна завдань; визначення змісту, який необхідно засвоїти тощо.  У навчально-виховному процесі вчителі аналізують відповідність вимог навчальної програми та методів, що використовуються на уроках, актуальним і потенційним можливостям дитини. У такий спосіб досягається ефективність організації навчальної діяльності дітей з особливостями психофізичного розвитку.  Представлення змісту та навчальних завдань – адаптація змінює процедури, методи та щоденні заняття, які використовує вчитель. Березень-квітень (№3), 2013 13
  14. 14. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі  Навчальні матеріали – адаптація полягає у пристосуванні навчальних інструментів і матеріалів до індивідуальних потреб учнів. (Матеріалами можуть бути книги, іграшки, аркуші із завданнями, маніпулятивні предмети тощо). Вибір видів адаптації з урахуванням потреб конкретних учнів Адаптації та модифікації здійснюються з урахуванням конкретних потреб Березень-квітень (№3), 2013 14 дитини, включаючи:  Поведінку. Адаптація спрямована на вирішення проблем, що пов’язані з мотивацією та виконанням встановлених правил і вимог до поведінки. Наприклад, учень з порушенням, пов’язаним із дефіцитом уваги, може потребувати більше можливостей для руху. Вчитель робить адаптацію з урахуванням цієї потреби, надаючи учневі часті перерви. Або ж учень з особливостями розумового розвитку, можливо, не засвоїв порядок переходу до ігор на свіжому повітрі. Вчитель враховує цю потребу і виготовляє ламіновану картку з підказками, на якій у вигляді малюночків послідовно зображені необхідні дії (наприклад, дитина складає іграшки, дитина одягає пальто і рукавички, дитина дістає із шафки м’яч).  Організаційні навики. Адаптація допомагає дітям зосередити увагу на завданні, що виконується. Наприклад, учень, який має труднощі у навчанні, читаючи вголос губить рядок, який читає. Вчитель виконує адаптацію з урахуванням цієї потреби, дозволяючи учневі користуватися лінійкою, яка кладеться під речення, яке читає дитина. Або ж дитині з порушенням зорового сприйняття важко зосередити увагу на робочих аркушах, які містять багато інформації. Педагог здійснює адаптацію з урахуванням цієї потреби, зменшуючи обсяг інформації в робочих аркушах, і, якщо це необхідно, розрізає сторінку на розділи, використовує виділення різних розділів на сторінці.  Сенсорні потреби. Адаптація шляхом надання учневі допоміжних засобів (слуховий апарат, окуляри, техніка для комунікації), устаткування і допомоги для того, щоб компенсувати сенсорні порушення. Наприклад, учневі з порушенням слуху відводять робоче місце ближче до вчителя, подалі від вентиляторів і шумних місць (наприклад, вікна, дверей тощо). Учня з церебральним паралічем, якому важко говорити, вчать користуватися спеціальним електронним пристроєм, який синтезує голос. Його однокласників також вчать спілкуватися з дитиною за допомогою цього допоміжного пристрою. У деяких випадках певні види адаптації задовольняють загальні потреби учнів з порушеннями розвитку. Так, наприклад, під час навчання дітей, які мають порушення слуху, важливо уникати ситуацій, коли ви стоїте спиною до учня, коли у вас за спиною горить яскраве світло, коли ваш артикуляційний апарат не видно; під час роботи з учнем, який страждає на травматичне ураження мозку з
  15. 15. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі характерним зниженням витривалості та підвищеною втомлюваністю, педагогу, коли це необхідно, слід робити перерви, аби учень відпочив. Вчителю необхідно докласти зусиль, аби залучити батьків/члені родини учня до процесу пошуку ідей стосовно адаптації. Сім’ї дітей з особливостями розвитку часто мають значний досвід здійснення адаптації у себе вдома. Крім участі у створенні індивідуального навчального плану, члени родини можуть пропонувати свої ідеї упродовж усього навчального року. Наприклад, розпитайте членів сім’ї про всі види адаптацій, які вони використовують вдома. Залучіть їх до обговорення того, яку допомогу вони можуть надати дитині у процесі вивчення чогось нового. Крім того, коли ви створюєте учневі адаптацію, рекомендується обговорити з батьками, як вони могли б здійснити її вдома. Що варто взяти до уваги при використанні модифікацій При застосуванні різних видів адаптації зміст навчання залишається незмінним, а при застосуванні модифікацій він, зазвичай, змінюється. В окремих випадках використання модифікацій може виявитися необхідним для того, щоб надати конкретній дитині можливість брати участь у класних заняттях. Модифікації можуть бути виконані шляхом:  Скорочення змісту матеріалу, який необхідно засвоїти. Учень може брати участь лише в окремих частинах уроку і/або опановувати лише частину змісту навчального матеріалу. Іноді вимоги уроку перевищують можливості учня, однак від нього все ж вимагається часткова участь у роботі на уроці. Наприклад, учня з особливостями розумового розвитку можна попросити прочитати спрощений виклад теми, тоді як його однокласникам необхідно прочитати повністю розділ у підручнику.  Зниження вимог до участі в роботі. Учень може виконувати лише частину завдань. У цьому випадку від учня може вимагатися засвоєння всього матеріалу, або лише його частини. Наприклад, дитину з особливостями фізичного розвитку, які впливають на швидкість її письма, можна попросити виконати лише 10 пунктів замість 20, як це вимагається від решти дітей у класі. Учневі з дисграфіїєю можна дозволити продиктувати історію помічникові вчителя і, таким чином, обійти вимогу, пов’язану з охайністю письма. Будь-які види модифікацій необхідно обговорювати з родиною дитини, оскільки у більшості випадків модифікація змінить те, що дитина має знати і вміти робити. За матеріалами посібника «Інклюзивна школа: особливості організації та управління» (Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально-методичний посібник/ Кол. авторів: Колупаєва А.А., Софій Н.З., Найда Ю.М. та ін. За заг. ред. Даниленко Л.І., - К.: 2007. – 128 с.) Березень-квітень (№3), 2013 15
  16. 16. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі Березень-квітень (№3), 2013 16 З практики впровадження Врахування особливостей дітей з особливими потребами при здійсненні адаптацій та модифікацій Цей матеріал побудовано на кшталт довідника, в якому керівник навчального закладу може знайти коротку інформацію про різні види порушень, що сприятиме здійсненню різноманітних адаптацій та модифікацій навально-виховного процесу. Розпочнемо огляд із загальної інформації про найбільшу групу дітей, яка відноситься до категорії «діти з особливими освітніми потребами», а саме: Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку мають відхилення від типового фізичного чи психічного розвитку, зумовлені вродженими чи набутими розладами. Залежно від типу порушення виокремлюють такі категорії дітей:  діти з порушеннями слуху (глухі, оглухлі, зі зниженим слухом);  діти з порушеннями зору (сліпі, осліплі, зі зниженим зором);  діти з порушеннями інтелекту (розумово відсталі, із затримкою психічного розвитку);  діти з мовленнєвими порушеннями;  діти з порушеннями опорно-рухового апарату;  діти зі складною структурою порушень (розумово відсталі сліпі чи глухі; сліпоглухонімі та ін.);  діти з емоційно-вольовими порушеннями та дітей з аутизмом. Серед розладів розрізняють:  вроджені розлади, спричинені порушенням живлення, гормональними розладами, резусною несумісністю груп крові матері та дитини, шкідливим впливом на плід генетичних факторів, інтоксикацій, інфекцій, травм, впливом медичних препаратів, алкоголю, наркотичних та отруйних речовин;  набуті порушення зумовлені, переважно, різноманітними шкідливими впливами на організм дитини під час народження та в наступні періоди розвитку (механічні ушкодження плоду, тяжкі пологи, пологова асфіксія, крововиливи у мозок, інфекційні захворювання тощо). Навчання та виховання дітей з порушеннями психофізичного розвитку здійснюється з урахуванням особливостей їхнього розвитку, використанням
  17. 17. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі специфічних заходів та організаційних форм навчальної роботи, залежно від характеру розладу. Діти з порушеннями опорно-рухового апарату Порушення опорно-рухового апарату виникають внаслідок певного захворювання, що призвело до розладу рухових функцій (наприклад, дитячий церебральний параліч у важкій формі, захворювання кісток), внаслідок травми хребта або ампутації. Діти з порушеннями опорно-рухового апарату відчувають труднощі під час пересування, користуються різноманітними допоміжними засобами: інвалідними візками, милицями, тростинками чи «ходунками». Травма хребта. При деяких важких переломах хребта стається ушкодження спинного мозку, який відповідає за рухову активність кінцівок, внаслідок чого відбувається їх параліч. Хребет може бути зламаний у різних місцях, тож наслідки травми, залежно від того, яка частина спинного мозку ушкоджена і якою мірою, можуть бути різними. Параплегія: спинний мозок травмовано нижче шийного відділу, відтак, у людини уражена нижня частина тіла і ноги, а також частина внутрішніх, тазових органів. Тетраплегія: спинний мозок пошкоджений на рівні шийного відділу, внаслідок цього руки й ноги у людини повністю або частково позбавлені чутливості та рухливості. Дитячий церебральний параліч (ДЦП) виникає внаслідок порушення у тій частині мозку, яка відповідає за контроль і координацію роботи м’язів. Часто це трапляється під час пологів через кисневу недостатність або в перші місяці життя дитини. Це не прогресуючий стан, який не може передаватися іншим людям. ДЦП характеризується неспроможністю повною мірою контролювати координацію рухів і м’язову силу. Залежно від того, який відділ мозку уражено, можуть виникати різкі м’язові напруження (спазми), мимовільні рухи, характерна «танцююча» хода. Крім того, можуть виникати аномальні відчуття і сприйняття, порушення зору, слуху і мовлення, напади, затримка в розумовому розвитку. Діти з ДЦП можуть відвідувати звичайну школу і вчитися разом з усіма. Залежно від ступеня та характеру порушення дітям із ДЦП потрібно створювати для навчання різні умови: безбар’єрне середовище для тих, хто пересувається на візку; пристосування для письма або малювання, якщо у дитини спостерігають розлади моторики тощо. З учнями школи обов’язково потрібно провести бесіду (і не одну) на цю тему, запросити до класу експертів – молодих людей з інвалідністю, які зможуть переконливо розповісти про своє життя, проблеми, відповісти на запитання і показати наочні матеріали. Березень-квітень (№3), 2013 17
  18. 18. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі Загальні рекомендації. Необхідність користуватися інвалідним візком – це, як не дивно, спосіб більш вільного пересування (якщо немає технічних перешкод/бар’єрів). Водночас, в наших умовах, коли практично всі будівлі, в тому числі і школи, не облаштована пандусами і ліфтами, учневі на візку потрібна допомога для того, щоб подолати численні бар’єри. Якщо ви хочете допомогти дитині на візку, запитайте у батьків або фахівців, що потрібно робити, і дійте чітко за інструкціями, особливо, якщо ви допомагаєте їй подолати сходи. Деякі люди з інвалідністю, котрі пройшли спеціальні тренінги, можуть самостійно або за мінімальної допомоги долати сходи. Але це подібно до екстремального спорту і завжди небезпечно. Коли йдеться про дітей, допомога необхідна практично завжди, а помічникам потрібен інструктаж. Візок слід котити повільно, оскільки він легко набирає швидкість і несподіваний поштовх може призвести до втрати рівноваги. Завжди переконуйтесь у доступності місць, де заплановані заходи: наприклад, екскурсія. Заздалегідь поцікавтесь, які можуть виникнути проблеми і як їх можна подолати. Розкажіть про них, щоб батьки (чи сама дитина) могли прийняти рішення. Пам’ятайте: допоміжні засоби мають бути справними і під рукою. Подбайте аби там, де є бар’єри (сходи, двері, пороги тощо) були люди, готові прийти на допомогу. Потурбуйтесь і про те, щоб дитина на візку могла дотягнутися до речей, які їй потрібні (наприклад, до книг чи наочних посібників). Діти з порушенням зору Порушення зору може мати різний ступінь – від тотальної сліпоти, що зустрічається рідко (10%); часткової сліпоти, коли людина не може розрізняти колір і форму, але може бачити світло, до незначного зниження зору. За певної підготовки, яку діти з порушенням зору починають отримувати ще в дошкільному закладі, вони досить вільно і самостійно орієнтуються, пересуваються. Існує безліч засобів і технологій, що допомагають людям із порушенням зору бути самостійними: від простого диктофону і годинника, «що розмовляє», до міні- комп’ютера, що дає змогу орієнтуватися на місцевості. Загальні рекомендації. Намагайтеся надати інформацію в тому вигляді, в якому її хотіла б отримати дитина, яка не бачить або бачить погано. Якщо у вас немає змоги перевести інформацію в потрібний формат (шрифт Брайля – рельєфно-крапкова системи для письма і читання, крупний шрифт – 16-18 та більших кеглів, флеш-карта/диск, щоб прочитати її за допомогою комп’ютера зі звуковою програмою, диск), віддайте її в тому вигляді, в якому вона є: це однаково краще, аніж нічого. Березень-квітень (№3), 2013 18
  19. 19. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі Якщо ви збираєтеся читати вголос дитині, яка не бачить, спочатку попередьте про це. Говоріть нормальним голосом. Не пропускайте інформацію, якщо вас про це не попросять і не замінюйте читання переказом. Якщо ви знаходитесь із дитиною, яка не бачить у новому приміщенні, опишіть коротко, де ви перебуваєте. Наприклад: «У центрі класу (групи), приблизно за шість кроків від тебе, праворуч і ліворуч – ряди парт, дошка – попереду». Або: «Ліворуч від дверей, при вході, – шафа». Зверніть увагу на наявність «небезпечних» предметів. Уникайте розмитих визначень та описів, які, зазвичай, супроводжуються жестами, виразами на кшталт: «Склянка знаходиться десь там на столі, це біля тебе…». Намагайтеся бути точними: «Склянка посередині столу», «Стілець праворуч від тебе». Завжди називайте себе та інших співрозмовників, а також усіх присутніх, і тих, хто вийшов чи повернувся до приміщення. Не забувайте озвучувати свої жести та написи. Намагайтеся передати словами те, що часто висловлюється мімікою і жестами – не забувайте, що звичний жест «там…» людина, яка не бачить, не зрозуміє. Коли ви спілкуєтесь із групою таких дітей, не забувайте щоразу називати того, до кого ви звертаєтеся. Не змушуйте співрозмовника говорити в порожнечу: якщо ви пересуваєтеся, попередьте його. Дізнайтеся, чи потрібно попереджати дитину, про перешкоди під час руху (сходи, двері тощо). Якщо ви помітили, що вона, збилася зі шляху або попереду неї є перешкода, не керуйте її рухом на відстані, підійдіть і допоможіть повернутися на правильний шлях. Якщо не встигаєте підійти, голосно попередьте про небезпеку. Коли спускаєтесь або підіймаєтеся сходами, ведіть її боком до них. Пересуваючись, не робіть різких рухів. За столом можна пояснити, що і де знаходиться на тарілці, використовуючи принцип циферблату. Наприклад: «На 12 – шматок сиру, на 3 – салат, на 6 – хліб». Необхідно навчити школярів орієнтуватися у приміщенні школи (до моменту, доки дитина не запам’ятає всі маршрути; у випадку яких-небудь змін, її слід супроводжувати); надавати, якщо це можливо, навчальні матеріали в інших форматах (шрифтом Брайля, крупним шрифтом, на диску); дати можливість використовувати звукозаписуючі прилади і комп’ютери. Не слід забувати про те, що все написане має бути озвучено. Крім того, у приміщенні та на подвір’ї потрібно передбачити, аби всі наявні перешкоди виділялися контрастними кольорами (крайні сходинки, двері тощо). Діти з порушеннями слуху Статистикою встановлено, що приблизно у 10% людей є різноманітні порушення слуху. Серед причин порушення слуху – пологові травми, інфекційні захворювання, наслідки застосування деяких медикаментів, запальні процеси. Частковою компенсацією порушення слуху може стати слуховий апарат. Існують Березень-квітень (№3), 2013 19
  20. 20. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі методики виховання глухих і дітей зі зниженим слухом у звичайних умовах, які дають змогу їм розвинути мовленнєве спілкування та мовленнєвий слух, успішно навчатися у звичайних школах, отримувати вищу освіту у вузах. У школі та вузі необхідно враховувати особливості дитини з порушенням слуху й стежити за тим, аби вона отримувала інформацію у повному обсязі: звукову інформацію потрібно обов’язково дублювати зоровою. Загальні рекомендації. Деякі діти можуть чути, але сприймають окремі звуки спотворено. У цьому випадку говоріть трохи голосніше й чіткіше, добираючи необхідний рівень звучання. Іноді достатньо лише понизити висоту голосу, оскільки дитина втратила здатність сприймати високі частоти. Починаючи розмову, приверніть її увагу. Якщо її слух дозволяє, назвіть її ім’я, якщо ні – злегка покладіть руку на плече або поплескайте – але не різко. Під час розмови дивіться на неї. Не затуляйте своє обличчя: дитина має стежити за його виразом та вашим артикуляційним апаратом. Говоріть чітко й рівно. Не потрібно занадто виділяти щось, надто гучно говорити, кричати, особливо на вухо. Якщо вас просять повторити щось, спробуйте перефразувати своє речення. Використовуйте жести. Переконайтеся, що вас зрозуміли. Не соромтеся про це запитати. Якщо ви не зрозуміли, попросіть дитину повторити або записати те, що вона хотіла сказати. Але уникайте при цьому навіть натяку на поблажливість. Якщо ви повідомляєте інформацію, яка містить номер, правило, формулу, технічний або інший складний термін, адресу – запишіть її. У деяких випадках потрібно запитати, чи не буде простіше листуватися. За такої форми спілкування речення мають бути простими. Не забувайте про середовище, що вас оточує. У великих або багатолюдних приміщеннях складніше спілкуватися з людьми, які погано чують. Не змінюйте тему розмови без попередження. Використовуйте перехідні фрази на кшталт: «Добре, а тепер нам слід обговорити…». Дуже часто глухі люди використовують мову жестів. Необхідність перекладача залежить від ситуації та людей, які спілкуються. Участь перекладача дає змогу:  підвищити якість спілкування;  уникнути непорозумінь під час розмови;  економити час;  учасники розмови вільніше й повніше висловлюють свої думки. Березень-квітень (№3), 2013 20
  21. 21. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі Кілька порад під час роботи з перекладачем. Завдання перекладача – полегшити спілкування. Під час розмови звертайтеся безпосередньо до співрозмовника, який не чує, а не до його перекладача. Не кажіть: «Запитай у нього…», «Скажи їй…». Керуючись своєю професійною етикою, перекладач має перекладати все, в тому числі й те, що не стосується вашої бесіди, наприклад, коментарі та сторонні телефонні розмови, і вам не бажано просити перекладача не робити цього. Не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Вам краще запитати про це під час першої зустрічі. Якщо дитина володіє цією навичкою, потрібно дотримуватися кількох важливих правил:  із десяти слів добре прочитуються лише три;  потрібно дивитися в обличчя співрозмовникові і говорити чітко та повільно, використовувати прості фрази та уникати зайвих слів. Не намагайтеся надмірно чітко вимовляти слова – це змінює артикуляцію і створює додаткові труднощі;  потрібно використовувати вираз обличчя, жести, рухи тіла, якщо хочете підкреслити або прояснити зміст сказаного. Діти з порушеннями мовлення Порушення мовлення можуть бути різноманітними – слабкий голос, афазія (втрата спроможності користуватися словами і фразами як засобом висловлювання думки внаслідок різних уражень мозку), алалія (відсутність або обмеження мовлення у дітей внаслідок недорозвитку або ураження мовних зон великих півкуль кори головного мозку), заїкання, нечітке мовлення та ін. Головне, будьте терплячими, розмовляючи з дитиною, яка має такі проблеми. Загальні рекомендації. Не ігноруйте дитину, якій складно говорити. Не намагайтеся прискорити розмову. Будьте готові до того, що розмова з нею потребуватиме більше часу. Не перебивайте, не квапте і не виправляйте її. Дивіться в обличчя, підтримуйте візуальний контакт. Не думайте, що ускладнення мовлення – показник низького рівня інтелекту, і що дитина, яка має мовленнєві порушення, не може зрозуміти вас. Спочатку намагайтеся ставити такі запитання, які передбачають короткі відповіді або відповідні рухи голови (так, ні). Березень-квітень (№3), 2013 21
  22. 22. Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти Тема номера: Адаптації та модифікації в інклюзивному навчальному середовищі Не вдавайте, що зрозуміли, якщо це не так. Повторіть те, що ви зрозуміли і не соромтеся перепитати те, чого не зрозуміли. Якщо вам знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово повільніше, можливо, по буквах. Якщо у вас виникають проблеми у спілкуванні, запитайте, чи не хоче ваш співрозмовник використовувати інший спосіб – надрукувати, написати. Діти із затримкою в розвитку Діти із затримкою в розвитку навчаються нових навичок і сприймають нову інформацію повільніше, ніж інші. Однак, все це досить умовно і залежить від багатьох факторів, зокрема, виховання, місцевих традицій тощо. Дуже часто «розумово відсталими» помилково називають дітей, які мають порушення мовлення, слуху, а також педагогічно занедбаних дітей (які вчасно не отримали знання і навички, притаманні певному вікові). Синдром Дауна Синдром Дауна – це порушення хромосомного коду, пов’язане з розладами у розвитку, коли у клітині з’являється 47 хромосома. Дитина, яка народилася із синдромом Дауна, має характерну зовнішність – обличчя монголоїдного типу, дещо менший череп, інколи – непропорційно короткі кінцівки. Синдром Дауна означає, що малюк розвиватиметься повільніше, ніж його однолітки і пізніше проходитиме загальні етапи розвитку. Йому буде важко вчитися, але він зможе робити більшу частину того, що роблять усі інші діти: ходити, говорити, читати і писати. У різних людей із синдромом Дауна різні розумові здібності, різні поведінка і фізичний розвиток. Кожен – унікальна особистість, як і будь-яка інша людина. Вони можуть набагато краще розвинути свої здібності, якщо живуть вдома, в атмосфері любові, якщо в дитинстві вони отримують програму раннього втручання, якщо отримують спеціальну освіту, медичне обслуговування і відчувають позитивне ставлення оточення. За дотримання цих умов діти із синдромом Дауна порушують один із основних стереотипів – що всі вони неспроможні навчатися. Зараз в Україні існують організації, які допомагають батькам виховувати дітей із синдромом Дауна. Через відмінності у можливостях дітей із синдромом Дауна, для батьків і вчителів важко встановити правила навчання таких дітей. Необхідно висловлювати конкретні, а не абстрактні концепції, навчати поступово, постійно повторюючи пройдений матеріал. Березень-квітень (№3), 2013 22

×