Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

збірка по БЖД в дошкільному закладі

42,997 views

Published on

  • Sex in your area is here: ❶❶❶ http://bit.ly/2Q98JRS ❶❶❶
       Reply 
    Are you sure you want to  Yes  No
    Your message goes here
  • Dating for everyone is here: ❶❶❶ http://bit.ly/2Q98JRS ❶❶❶
       Reply 
    Are you sure you want to  Yes  No
    Your message goes here

збірка по БЖД в дошкільному закладі

  1. 1. Автор: Жилічева Олена Дмитрівна, вихователь комунального дошкільного навчального закладу (ясел-садка) № 4 «Чайка». Створення даної збірки вихователем здійснювалось за гаслом "Маємо вберегти дитину від негараздів і вже цим самим закласти фундамент для її здорового розвитку, допомогти жити повноцінно і щасливо». Вона може бути використана педагогічними працівниками, яких хвилює проблема збереження і зміцнення здоров’я дітей, безпека їх життєдіяльності. В теоретичному матеріалі викладені думки про значення розділу з безпеки життєдіяльності в роботі з дітьми та їх місце в плануванні, визначено обсяг і зміст системи знань у дітей дошкільного віку ; зібрано чинники , які найчастіше становлять небезпеку для дітей та принципи формування безпечної поведінки дітей, а також напрямки, за якими доцільно проводити роботу. Практична частина містить у собі конспекти занять, тематичних прогулянок, розваг, матеріалів по роботі з батьками (папки-ширми, пам’ятки, консультації), поради, корисні для здоров’я. В збірці висвітлені напрямки і види роботи з дітьми по БЖД протягом року. Використано великий обсяг методичної літератури , інтернет - сайтів, локальних мереж. ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ http://chayka.dnepredu.com/ https://www.linkedin.com/profile/public-profile-settings?trk=prof-edit-edit-public_profile
  2. 2. Зміст 1. Вступ 2. Основначастина 3. Висновки 4. Література 5. Додаток1 (консультація для вихователів ) 6. Додаток2 (пам’ятки для батьків) 7. Додаток3 (папки-ширми ) 8. Додаток4 (конспект тематичної прогулянки ) 9. Додаток5(фотоматеріал ) 10.Додаток6 (настільно-друковані ігри ) 11.Додаток7 (дидактичні ігри) 12.Додаток8 (конспекти розваг і ігор драматизацій ) 13. Додаток9(конспекти занять ) 14.Додаток10 («Злови порадукориснудля здоров’я»)
  3. 3. Вступ Формування , збереження і зміцнення здоров’я дітей та дорослих громадян України - одна з актуальних проблем нашого суспільства. Ця проблема є настільки актуальною, що Базовий компонент дошкільної освіти в Україні майже весь орієнтований на забезпечення фізичного, психічного і морального здоров'я дитини , відповідального ставленням до життя з обов’язковим врахуванням балансу : формування у дошкільника стереотипу правильної поведінки в певних ситуаціях через різні напрями виховної діяльності та форм організації. У зв’язку з цим традиційні форми навчання , що прийняті у дошкільних закладах , можуть використовуватися лише частково, слід приділяти більше уваги організації різних нових видів діяльності , спрямованихна набуття дітьми певних навичок поведінки, досвіду. Нетрадиційні , новітні, цікаві, непередбачувані, спеціальні методи й прийоми і викладені у представленому досвіді. Матеріал на різні теми пропонується дітям у доступній формі й ґрунтується на розкритті причинно-наслідкових зв’язків. Перш ніж працювати з цим досвідом, слід взяти до уваги те, що особливість змісту матеріалу передбачає постійний контакт педагогів з батьками. В збірку включені провідні ідеї видатних педагогів минулого і сьогодення, а також методичні поради щодо їх упровадження та орієнтовні зразки практичної роботи з батьками та дітьми. Враховуючи актуальність соціальних запитів, а також практичне значення цієї проблеми метою збірки стало охарактеризувати основні види дитячої діяльності і форми її організації. Сподіваюсь, що вона буде корисною як працівникам дошкільної освіти так і батькам.
  4. 4. Основна частина Дитинство це унікальний період в житті людини, саме в цей час формується здоров'я, відбувається становлення особистості. Досвід дитинства багато в чому визначає доросле життя людини. На початку шляху поруч з беззахисним і довірливим малюком знаходяться найголовніші люди у його житті - це батьки та вихователі. Завдяки їх любові і турботі, емоційної близькостіі підтримки, дитина ростеі розвивається, у неї виникає довіра до світу і оточуючих його людей. На жаль, наша ментальність «ігнорує» безцінність людського життя, тому «надзавдання» полягає в тому, щоб діти зрозуміли: людський організм - складне, але надзвичайно крихке створення природи, і себе, своє здоров'я, своє життя треба вміти берегти і захищати. Адже з перших років життя допитливість дитини, її активність в питаннях пізнання навколишнього довкілля стає небезпечною для неї. Формування безпечної поведінки неминуче пов'язане з цілою низкою заборон. При цьому ми, дорослі , опікуючи своїх дітей, інколи самі не помічаємо, як часто повторюємо слова: «не чіпай», «відійди», «не можна». Або навпаки, намагаємося пояснити що-небудь шляхом довгих і не завжди зрозумілих дітям повчань. Все це дає зворотний результат. Головна мета щодо виховання безпечної поведінки у дітей - дати кожній дитині основні поняття небезпечних для життя ситуацій та особливостей поведінки в них. Безпека-це не просто сума засвоєних знань, а вміння правильно вести себе в різних ситуаціях. Безпека – це: знання дітей- дошкільників про певні небезпечні ситуації та людей, які можуть загрожувати здоров'ю та життю, уміння правильно поводитися у різних ситуаціях; навички самостійних рішень у певних надзвичайних ситуаціях. Ця проблема є настільки актуальною, що Базовий компонент дошкільної освіти в Україні майже весь орієнтований на забезпечення фізичного,психічного і морального здоров'я дитини , відповідального ставленням до життя з обов’язковим врахуванням балансу : формування у дошкільника стереотипу правильної поведінки в певних ситуаціях через різні напрями виховної діяльності та форм організації. Вирішити поставлені завдання і досягти певного результату можливо враховуючи певні чинники : Навчанням дітей норм та правил поведінки. Навчання обачності, вмінню орієнтуватися та швидко реагувати в екстремальних ситуаціях. Навчально-виховна робота ведеться одночасно в трьох напрямках: дитсадок- діти- батьки. Врахування особливостей дитячої психіки, її підвищену вразливість. Неприпустимим є застосування так званої "шокової" терапії з акцентуванням на страшних наслідках пожеж, повеней тощо.. Врахування готовність дітей сприймати відповідну інформацію про небезпеку.
  5. 5. Загальні освітні завдання Навчальні Розвивальні Виховні загальнопізнавальні загальномовленнєві контрольно-оцінні Поглиблюючи знання дітей про навколишнє, ми формуємо в них готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Якщо життєва ситуація не містить в собі елементів несподіванки і зрозуміла малюкові, то дії дитини будуть свідомими і правильними. Враховуючи всі завдання цієї проблеми освітньо-виховну роботу з безпеки життєдіяльності дошкільників спрямовую насамперед на: формування у дітей свідомого розуміння цінності власного життя та здоров'я; розуміння і сприйняття понять про стихійні явища природи (землетрус, повінь, бурю, ожеледицю, грозу, град тощо), ознайомлення з природою їх виникнення, характерними ознаками, негативними наслідками; розвиток чуття небезпеки щодо вогню й електричного струму; вміння дотримуватися правил протипожежної безпеки, швидко знаходити правильний вихід у небезпечній ситуації; вміння обережно поводитися з ліками та хімічними речовинами (ртуть у градуснику, отрута проти шкідників садів і городів, побутова хімія); формування знань про небезпечні для життя людини отруйні рослини; розвиток умінь надавати першу допомогу собі та іншим людям у разі травми, нещасного випадку; правильно поводитися у випадках загрози та виникнення надзвичайних ситуацій. Важливо враховувати вікові особливості дошкільнят, їхні індивідуальні можливості та досвід. На реалізацію цих завдань зорієнтована і Державна програма розвитку дітей старшого дошкільноговіку «Впевнений старт», якане тільки пропонує орієнтири змістовного наповнення освітньої роботи за розділами , але націлює на вікові новоутворення свідомості та особистості дитини. Що допомагає якомогаповніше підготувати дітей до розв’язання складних життєвих ситуацій, навчити їх захищати себе від небезпеки, травматизму через розвивальні,виховні та навчальні завдання. Освітні завдання детально розкриваються через певні розділи програми «Впевнений старт». Фізичний розділ (фізкультурно-оздоровча робота) Завдання:організаційні Навчати дітей здоровому способу життя:формувати знання про будову тіла, Збагатити, розширити , систематизуватиуявлення, знання дитини про довкілля та власне “Я” (фізичне, психічне та соціальне) та вправляти у їхзастосуванні. Орієнтуватись у власній зовнішності та стану здоров’я, у корисних та шкідливих для дитячого організму чинниках, впливах.
  6. 6. призначення та дію органів; важливо ознайомлювати дітей з необхідністю охороняти зір, слух, поставу, шкіру та інші органи;розвивати уявлення про ознаки здоров’яі хвороби та шляхи їх запобігання, доводити, що довготривале життя потребує уваги людини до свого здоров’я; розповідати, що джерелом зміцнення здоров’яі запобігання хворобам є здоровийспосіб життя та безпечна поведінка в довкіллі;знайомити з помічниками і друзями здоров’я – природними і соціальними чинниками, а які можуть нашкодити здоров’ю(неправильне харчування, тривале сидіння перед телевізором, комп’ютером, шкідливі звички, недотримання розпорядку дня тощо);активно використання дітьми отриманих знань в ігровій, зображувальній, мовленнєвій, театралізованій, дослідницькій, трудовій і повсякденній діяльності.  знає та дотримується правил безпечного перебування вдома, на вулиці, в природних умовах тощо;  має уявлення про основні правила поведінки в екстремальних ситуаціях. Пізнавальний розвиток Завдання: «У світі природи» водою: змінами її стану (замерзання, плавлення снігу і льоду), поняттям кругообігу (види хмар, дощ, роса, іній, град, сніг, ); значенням для природи та людини; - ознайомлювати з електричними та світовими явищами природи: гроза – грім, блискавка - ознайомлювати з сезонними змінами та явищами в природі: порами року, їхньої послідовністю, станами погоди (приморозки, ожеледиця, хуртовина, посуха, буря, стихійні лиха тощо), їхнім впливом на життя людини. степами, лісами: їх значенням у природі та у житті людини; правилами безпечної поведінки й доцільного природокористування; - формувати уявлення про поняття: рідні, близькі, знайомі, чужі люди, культуру стосунків з різними категоріями людей; - використовує логіко-математичні уміння в повсякденному житті: - вміє набрати номер телефону служб порятунку; - вміє користуватися пультом телевізора/аудіо – відеотехніки; має елементарні навички роботи з комп’ютером; - знає свій вік, вік тата, мами та інших членів родини, знає дату народження, адресу та номер квартири. Мовленнєвий розвиток Завдання : Розширювати словниковий запас на основі формування у дітей уявлень про світ (через активізацію пізнавальної діяльності); активізувати його в самостійних висловлюваннях, розвивативміння розуміти та вживати слова для Показники
  7. 7. позначення назв, особливостей та дій, пов‘язаних з різними сферами життєдіяльності дитини. Активізувати в мові дітей прикметники, дієслова, числівники. Формувати вміння більш точно підбирати слова, що відображають якість предмета чи явища. Закріплювати правила ведення діалогу у повсякденному житті (у громадських місцях, на вулиці, вдома, по телефону, з незнайомими людьми тощо), традиціях групи і дитячого садка. Орієнтири мовленнєвого розвитку: • використовує мову в різних цілях; • має збалансований словниковий запас з кожної сфери життєдіяльності. Враховуючи різну періодичність, тривалість охоплення дітей організованими освітніми впливами в умовах тієї чи іншої форми здобуття дошкільної освіти всі обсяги завдань освітньої роботи з дошкільниками потрібно добирати за можливостями та рівнем їхньої обізнаності. Так, починаючи з середньої групи, дітям треба розповідати про властивості вогню, про наслідки необачного з ним поводження. Вихованцям треба чітко пояснити, чому неприпустимо бавитися із сірниками та легкозаймистими речовинами. Оскільки дошкільнятам цього віку властиві наочно-дійові та наочно-образніформи мислення, можна проводити такі заняття, спостерігаючи за працею кухаря на робочому місці. Працюючи з дітьми, слід поповнювати їхні знання про правила пожежної безпеки, а також закріплювати правила користування телевізором і приймачем. Слід також навчити дітей користуватися телефоном: ввічливо і лаконічно вести розмови, знати номери телефонів служб швидкої медичної допомоги та міліції, вміти чітко повідомити необхідну інформацію у відповідну інстанцію при виникненні небезпечної ситуації (пожежа, травма тощо). В організації навчально-виховної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити три основні напрямки:  така роботане повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил; дітей необхідно навчати обачності, навичок орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;  максимального ефекту можна досягти, якщо буде прослідковуватися єдина стратегічна лінія у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів;  слід врахувати деякі принципові аспекти роботи з дітьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботиз дорослими(розповіді, відеофільми про наслідки пожеж, повеней, інших небезпек). Перевага в освітньо-виховному процесі надається цікавим довірливим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, дидактичним та сюжетно-рольовим іграм. Більше уваги приділяємо організації різних видів діяльності, спрямованих на набуття певних навичок поведінки, досвіду, самостійного пошуку виходів з непростих ситуацій, навчанню приймати виважені, продумані рішення. Адже все, чого навчають дітей, вони повинні вміти застосовувати в реальному житті, на практиці.
  8. 8. Щоб здійснювати плідну роботуз дітьми, систематично проводимо роботу з педагогічним колективом та батьками, перед якими стоять три найважливіші завдання: 1.Створити безпечні умови для життєдіяльності дитини; 2.Сформувати в дитини уміння передбачати наслідки своїх вчинків; 3.Виробитив дитини навички практичних дій під час виникнення надзвичайних ситуацій. Ефективність роботи з питань безпеки життєдіяльності дитини значною мірою залежить від позитивного прикладу дорослих. Педагогам слід не тільки враховувати це в особистій поведінці, але й приділяти цьому значну увагу під час роботи з батьками. Важливо, щоб батьки усвідомили, що не можна вимагати від дитини дотримання будь-якого правилаповедінки, якщо вони самі не завжди його дотримуються. Педагоги та батьки мають порозумітися між собою, адже різні вимоги, що висуваються вдома та в навчальному закладі, можуть викликати у них розгубленість, образу або навіть агресію. Доцільно використовувати в роботі з батьками активні форми взаємодії: тренінги, семінари, «круглі столи», консультації, тощо. Теми цих заходів підказує саме життя. Наприклад , предметом обговорення може бути необхідність зберігання мийних, косметичних засобів, ліків у місцях недоступних дітям. Щоб розмоваз батьківськоюаудиторією була цікавішою , на заходибажано запрошувати фахівців у певній галузі (лікар, військовий , пожежник, міліціонер.) Досить ефективним прийомом в роботі з батьками є розв’язання проблемних ситуацій. Подібні проблемні ситуації можна запропонувати батькам в анонімній анкеті, а потім обговорити способи їх розв’язання. Спільна робота з педагогами, дітьми, батьками забезпечить дітям перед вступом до школи різноманітно та повно засвоїти навички практичної безпечної життєдіяльності й усвідомити, що її життя та здоров'я – це найдорожче багатство. А дотримання дітьми правил безпечної поведінки та захисних принципів обов’язково допоможе їм у різних життєвих ситуаціях. Роботу доцільно проводити за напрямками: 1 напрямок • організація роботи з метою інформування про спільну роботу та стимулювання їхньої активної участі в ній; 2 напрямок • ознайомлення з роботою дошкільного навчального закладу за певною програмою; 3 напрямок • організація різноманітних заходів за їх участю та участю спеціалістів різних структур: працівників правоохоронних органів, працівників МНС, медичних працівників тощо; ознайомлення їх з результатами навчання дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).
  9. 9. Чинники, які найчастішестановлятьнебезпекудля дітей Віддаючи доньку або сина до дитячого садка , батьки довіряють нам найцінніше. На нас , вихователів , покладається велика відповідальність - не лише розвивати, виховувати , навчати дитину , а насамперед оберігати її життя і здоров’я Неблагополучні сім’ї, в яких можливі такі негативні явища, як насильство над дітьми (фізичне, психічне, емоційне), бездоглядність, знущання тощо. Діти вулиці, безхатьки-дошкільники за живих батьків: негативний вплив підлітків девіантної поведінки; використання дітей дошкільного віку дорослими безхатьками, залучення їх до протиправних вчинків з негативними наслідками. Незнання дітьми правил дорожнього руху. Незнаннядошкільникамиправил пожежноїбезпеки,що може призводити до каліцтва і навіть смерті. Небезпеку для дошкільнят можуть становити ситуації: «сам удома», «сам на воді» (на річці, ставку, озері, морі), «сам у лісі» без догляду дорослих. Небезпека подекуди чатує на дитину і в ситуації «дитина - незнайомий дорослий».
  10. 10. Для ефективного формування у дітей навичок безпечної поведінки слід дотримуватися у роботі таких важливих принципів. Отже, кожний працівник дошкільного закладу має володіти основними знаннями та вміннями з безпеки життєдіяльності. Для цього в дитячому садку організовані і проводяться : педагогічні ради, інструктажі з техніки безпеки, консультації для вихователів (додаток 1) , семінари – практикуми, майстер – класи «Правила надання першої допомоги дітям» , практичні тренінги «Евакуація дітей та працівників з приміщень дошкільного закладу», обмін досвідом, обговорення новинок педагогічної літератури, оформлення санітарних бюлетенів, облаштування виставок фотоматеріалами та дитячими роботами. Максимального ефекту можна досягти , якщо в діяльності педагогічного та батьківського колективів буде відпрацьовано єдину стратегічну лінію. Зауважу: ефективність роботи з проблем безпеки життєдіяльності дитини великою мірою залежить від позитивного прикладу батьків, неможливо від дитини домогтися дотримуватися правил, якими самі батьки нехтують. Забезпечення гігієни і нормальної роботи всіх органів та психо - фізіологічних процесів організму дітей. Раціональна організація життя та діяльності дітей у дошкільному закладі. Забезпечення взаємозв’язку і взаємозалежності життєдіяльностідитини з довкіллямі безпосереднім середовищем, у якому вона перебуває. Забезпечення взаємозв’язку дошкільного закладу, сім’ї та громадськості у формуванні безпечної поведінки дітей. Принципи формування безпечної поведінки дітей Захист здоров’я та життєдіяльності дитини як у дошкільному закладі, такі у сім’ї. Своєчасне усунення негативних впливів на життєдіяльність дитини та їх наслідків; надання своєчасної допомоги.
  11. 11. Для цього мною були виготовленні пам’ятки для батьків (додаток 2) , а також матеріал до папки – ширми (додаток 3) Дитина краще розуміє і засвоює матеріал , коли вона безпосередньо зіткнеться з ним . Для цього мною була розроблена і проведена тематична прогулянка «Тож, щоб сонечку радіти , і дорослим і малим, від пожежі треба вміти захищатися самим» (додаток 4) Важливим чинником , що впливає на формування у дітей навичок безпечної поведінки , є сприятливе розвивальне середовище. Ось таке розвивальне середовищея намагаюся створитиу себе в групі , щоб воно сприяло фізичному розвитку, збереженню та зміцненню здоров’я маленьких вихованців, збагатило їхні знання та допомогло засвоїти правила безпеки життєдіяльності. Зокрема, в осередку для сюжетно – рольових ігор розмістила атрибути для організації таких ігор : «Лікарня», Пожежники», «Міліціонери», «Водії», макети «Пожежний щит» , «Вулиці нашого міста» (додаток 5 фото) Вправляю дітей у дотриманні техніки безпеки також і під час будівельно – конструктивних ігор. Для цього в цьому осередку є достатня кількість різноманітного обладнання : дерев’яні і пластмасові конструктори, конструктори «Лего» , а також атрибутика , що використовується з метою охоронижиття справжніх будівельників , ремонтників – каска, жилет яскравого кольору. Цікавими й захоплюючим для малят є настільно- друковані ігри, які допомагають малюкам закріплювати знання правил безпеки життєдіяльності (додаток 6) Особливо корисними для ознайомлення з правилами безпечної поведінки в довкіллі є дидактичні ігри (додаток 7) Дітям запам’ятовується і вони з великим задоволенням беруть участь у розвагах з використанням ігор-драматизацій та театралізованої діяльності за змістом художніх творів, у яких головні персонажі потрапляють у небезпечні ситуації (додаток 8) Велику увагу приділяю тижням безпеки , які проводяться двічі на рік (весною та восени). Кожний день насичений різноманітними заняттями (додаток 9) , тренінгами, розв’язанням проблемних ситуацій тощо. Щоденно о 10 годині проводжу хвилинки безпеки життєдіяльності дитини «Зловипорадукорисну для здоров’я» . Цей вид роботи з дітьми дуже цікавий , корисний , тому я зробила цілу підбірку таких порад і радо ділюся з колективом педагогів (додаток 10)
  12. 12. Висновок Працюючи за цією темою ще раз хочу підкреслити , що формування, збереження й зміцнення здоров`я дітей та дорослих громадян України-одна з актуальних проблем нашого суспільства. Запропонована збірка допоможе вихователям і батькам активізувати пізнавальний інтерес дітей; розвиватиувагу дітей до свого здоров`я;формувати первинні уявлення про основні навички поведінки вдома , на вулиці , на природі, відповідальність за власне рішення перед іншими; надасть змогу в ігровій формі перевірити рівень сформованих уявлень і засвоєних знань. Ілюстрації вміщені в досвіді виконують інформаційну функцію, допомагають повніше сприйнятизміст роботи, конкретизувати образи, посилюють враження від прочитаного. Щоб дитина знала , що таке здоров`я, що впливає на нього, що для нього корисне, а що шкідливе, як зберегти і зміцнити своє здоров`я й здоров’я інших людей, мають ретельно подбати дорослі (батьки та педагоги). Головне правильно підібрати інформацію для подання дітям: щоб вона була наукова, доступна для сприймання дошкільнятами, зорієнтована на формування в них практичних навичок дбайливого ставлення до свого здоров`я, спиратися на традиції українського народу в збереженні і зміцненні здоров`я а також відповідала б вимогам Базового компонента дошкільної освіти в Україні. Ось чому з’явилась необхідність зробити збірку матеріалів складених за принципами:гуманізація, інтегрованість, динамічність, наповненість та практична спрямованість. Завершити хочеться висловом: «Чужих дітей не буває». Тож не будьмо байдужими до жодних проявів небезпечної поведінки дітей на вулиці, в громадськихмісцях, у транспорті, вдома. Наша увага, наша турбота й допомога – найдієвіші кроки до захисту дітей від будь-якої небезпеки. «Наше завдання полягає не в тому, щоб зробити себе необхідним дітям, а навпаки, в тому, щоб допомогти їм навчитися, по можливості швидше, обходитися без нас»-Конраді.
  13. 13. Література 1. Алатон А. «Учись бути здоровим» [Текст] ,навч.пос. // Київ: Алатон -1998. 2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні//Вихователь -методист. МЦФЕР , Освіта-2012 3. Бойченко Т.Є. «Бережи себе малюк!» [Текст] ,навч.пос. //Київ: Генгеза-2009. 4. Веселка здоров'я: Хрестоматія для читання дітям дошкільного віку[Текст] ,навч.пос. /Упор.: Л. В. Лохвицька, Т. К. Андрющенко.// - Тернопіль: Мандрівець, 2006. 5. Виростаймо здоровими. Досвід роботи [Текст] ,навч.пос. //Бібліотека вихователя дитячого садка. - 2001. - №21. - С. 2-31. 5. Вільчковський Е. С., Денисенко Н. Ф. Будь здоровим, малюк[Текст] ,навч.пос.//: Програма з фізичного виховання. - К., 1997. - С. З—10 6. Все для здоров'я і про здоров'я: Програма з валеології. Конспекти занять // Палітра педагога. - 1997. - № 4. - С. 24-30. 7. Денисенко Н. Ф., Мельник Л. Д. Будьте здорові, діти: [Текст] ,навч.пос. Програма з валеологічного виховання // Дитячий садок. - 2001. - №42 (138). - 24 с. 8. Закон України "Про дошкільну освіту", "Про охорону дитинства". - К.: Ред. журналу Дошкільне виховання, 2001. - 56 с. 9. Золотий колосок. Збірка фольклорних і літературних творів для роботи з дітьми у дошкільних закладах за програмою "Дитина" / Упор. Н. Я. Дзюбишина-Мельник. - К.: Освіта, 1994. - 623 с. 10. Калуська Л. В. Дивокрай. Вибрані дидактично-методичні матеріали у 2-х книгах для працівників дошкільних закладів. [Текст] ,навч.пос. - Тернопіль: Мандрівець, 2006. 11. Калуська Л., Щулькіна Н. Валеологія в дитячому садку та вдома. [Текст] ,навч.пос. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1999. - 56 с. 12. Концепція інтегративної українознавчої валеологічної освіти в Україні (гіроект) [Текст] ,навч.пос. //Оевіта. - 1996. - 24 липня. - № 39 (217). - С. 1-3. 13. Кулачківська С. Є., Ладивір С. О. Я - дошкільник {вікові та індивідуальні аспекти психічного розвитку). -[Текст] ,навч.пос. К.: Нора-принт, 1996. - 108 с. 14. Лохвицька Л. В., Андрющенко Т. К. Про здоров'я треба знати, про здоров'я треба дбати[Текст] , //Дошкільне виховання. - 2002. №12. - С. 10-13. 15. Лохвицька Л. В., Андрющенко Т. К. Про здоров'я треба знати, про здоров'я треба дбати/[Текст] //Дошкільне виховання. - 2003. - №2. - С. 24-27. 16. Лохвицька Л. В., Андрющенко Т. К. Про здоров'я треба знати, про здоров'я треба дбати[Текст] //Палітра педагога. Додаток до журналу "Дошкільне виховання". - 2003. - №4. - С. 24-27. 17. Лохвицька Л. В., Андрющенко Т. К. Про здоров'я треба знати, про здоров'я треба дбати[Текст] ,навч.пос. //Палітра педагога. Додаток до журналу "Дошкільне виховання". - 2004. - №2. - С. 20-23. 18. Левченко Т.Г. , «Валеологія щодня. Основи здоровя для дітей 5-6 років., [Текст] ,навч.пос. // Харків, Основа -2014р. 19. Мельник Л. Д., Денисенко Н. Ф. На варті здорсв'я малюків. [Текст] ,навч.пос. – Запоріжжя- 1997. - С. 4-7. 20. Програма розвитку дитини дошкільного віку. « Українське дошкілля» [Текст] ,навч.пос. // О.І. Білан,Л.М. Возна. О.Л. Максименко,-Тернопіль: Мандрівець. — 2013р. 21. Програма розвитку . навчання та виховання «Дитина в дошкільні роки» [Текст] ,навч.пос. // науковий керівник К.Л. Крутій, - Запоріжжя: Ліпс ЛТД, -2000. 22. Стеркина Р. Програма для дошкільних освітніх закладів. Основи безпеки дітей дошкільного віку. [Текст] , //Дошк. виховання – 1997,№3
  14. 14. Додаток1 ТВОРЧІЗДІБНОСТІЗБЕРІГАЮТЬ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ`Я Життя повсякчас пропонує нам різні ситуації, часто непередбачувані, а подекуди й небезпечні. Упоратися з цими життєвими завданнями, знайти кілька варіантів розв'язання й обрати найефективніший людині допомагають творчі здібності, вміння нестандартно мислити. Таку творчість науковці (зокрема В.О.Моляко) називають ситуаційною, або життєвою і наполягають на тому, що розвиватиїї варто змалку, адже вона безпосередньо стосується життя та його збереження. Не кожна дитина перебуває під наглядом усі 24 години. Тож, коли малий залишається сам, бодайна недовгийчас (мама пішла до магазину, в аптеку), ми будемо спокійнішими та впевненішими, знаючи, що малюк зможе знайти вихід зі складної життєвої ситуації, якщо вона раптом виникне. Зазначимо: і сам дорослий має бути здатним до ігрової, побутової (ситуативної, життєвої) творчості, щоб розвивати в дитини ті її види, які допоможуть малюковіжити повноцінним життям, бути успішним та щасливим, самореалізуватися. УЧИТИ МИСЛИТИ Й ПРАВИЛЬНО ДІЯТИ З огляду на дитячу активність, потребу дошкільників у пізнанні світу й самих себе, ми, дорослі, як би нам не було це страшно, маємо замінити звичні численні "не можна" на "можна" та "можна, якщо...". Адже ми добрезнаємо:те, чого дитина не зробить у нашій присутності під страхом заборони та пока- рання, вона все одно зробить тоді, коли нас не буде поруч. То чи не мудріше було б не забороняти грати сірниками, а навчити ними користуватися, звичай- но, спочатку в присутності дорослого, а у шкільному віці й самостійно. Коли дитині дозволяють, розповідають і показують, як і що роблять дорослі, вона це сприймаєяк повагу до неї та піклування про її безпеку і життя. Дитячийінтерес до вогню буде задоволений, і малому вже не захочеться гратися сірниками, бо ними не граються й дорослі, а використовують їхза призначенням. До того ж малюк усвідомить, що будь-які ігри із сірниками небезпечні. Саме такий підхід, що викликає побоювання дорослих, з вдячністю та радістю приймають діти. Завдяки такому підходу "можна" стає безпечним, дитина усвідомлює важливість безпечного поводження під час діяльності — власної та інших людей, знає і дотримується правил безпечного перебування вдома, у дитсадку, на вулиці, на воді, ігровому і спортивному майданчиках тощо. Тож маємо докладати максимальних зусиль, аби дитина не тільки міцно засвоїла правила, а й уміла знаходити власний вихід з проблемних ситуацій. Наприклад, виникла пожежа. Вихід через двері заблоковано. Отже, щоб вийти, треба розбитивікно, але ж дорослі забороняють це робити, як вчинити? Як скористатися телефоном або покликати на допомогу, як подати сигнал про те, що ти в небезпеці — саме цей пошук способів дії має стати предметом бесід, ігор, вправлянь. У пошуку різних варіантів розв'язання певної проблеми чи ситуації розвивається дивергентне мислення дитини, що є основою, підґрунтям роз-
  15. 15. витку її креативних, творчихздібностей. Використання і винахід нових умов та способів діяльності для розв'язання проблемних ситуацій допоможуть переноситинабуті знання на різні види діяльності і на повсякденнежиття, його збереження та поліпшення. Для оптимального розвитку креативності дитини треба створити певні умови. Однак цим роль дорослих не обмежується. Вона полягає ще й у тому, щоб активно допомагати дитині в розвитку її творчих здібностей Що визначає поведінку людини у небезпечній ситуації? Знання правил? Практичні навички дій? Цього може бути не досить, щоб уникнути біди. Важливо не розгубитися, а мислити ясно, чітко, розважливо і... креативно! Саме творчіздібності допомагають знайти оптимальний вихід з надзвичайної ситуації. Тому змалку слід розвивати "життєву" креативність дітей, учити застосовувати її для збереження життя та здоров'я. Як це робити, йдеться у поданій статті. Умови розвитку креативності ♦ Фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості та можливість за бажанням діяти з ними. ♦ Соціальні, за яких дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчіпроявине дістануть негативної оцінки з боку дорослих. ♦ Психологічні, суть яких полягає в тому, що в дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості й свободи у разі підтримання дорослими її творчих починань. (За Дж. Сміттом) ЯК РОЗВИВАТИ КРЕАТИВНІСТЬ? Важливий показник креативності особистості — швидкість (легкість) думки — кількість ідей за одиницю часу, причому важлива не їхня якість, а саме кількість. Наприклад, таке життєве завдання. Пішов дощ. Холодні калюжі. Якщо піти навпростець — промочиш ноги, і можеш захворіти. Як же перейти калю- жу, не промочивши ніг? А як іще? Саме у пошуку варіантів діти й набувають дивергентного мислення, зокрема багатоваріантності ідей, причому ідеї ці часом бувають фантастичні і нереальні. Завдання дорослого — приймати їх усі. Потім разом проаналізувати, вибрати найдоречніші. Таке прийняття дитячих варіантів вивільняє думку, закладає основи творчості. Ось які варіанти "подолання" калюжі запропонували п'ятирічні діти: накидати камінців, побудувати місток, взути гумові чоботи, надіти целофанові пакети на взуття, скористатися ходулями, заморозити, вимокнути серветками (ганчірками), висушити феном, перелетіти на вертольоті, щоб хтось переніс на руках, перепливти човном, перелетіти не мотузці, як мавпочка, перестрибнути на пружинах- гойдалках, стати велетнем і переступити, переїхати велосипедом (машиною) тощо. Розвинене дивергентне мислення допомагає самостійно доходити потрібного рішення. Ми вкладаємо в голову дитини життєво важливу програму: "Вихід завжди є, і не один. Шукай — і ти його знайдеш". Крім того, маємо розвивати у дітей здатність переключатися з однієї ідеї на іншу, тобто гнучкість мислення, а також точність та сміливість у реа- лізації власних ідей.
  16. 16. На жаль, батьки і вихователі часто, коли дитина діє інакше, ніж її навчали, сприймають це за неслухняність і навіть карають малого, тим самим позбавляючи його можливості самостійно знаходити вихід зі складних життєвих ситуацій. Але ж ці вміння можуть не просто допомогти дитині розв'язати якусь проблему, а й врятувати її власне життя і життя тих, хто поряд. У разі небезпеки малюк не ховатиметься під ліжком чи у шафі, а самостійно шукатиме і знаходитиме вихід. Здатність дитини до знаходження творчого розв'язання проблемиможна і діагностувати, і розвивати за допомогою тестів, запропонованих Р. В.Овчаровою. Наведемо приклади. Креативність — життєво необхідна властивість, яка допомагає людині знаходити оптимальний вихід у нестандартних, подекуди небезпечних, ситуаціях. Тест-гра "Використання предметів" Завдання: перелічити якнайбільше способів використання певного предмета, що відрізняються від звичайних. Час виконання — 3 хвилини. Наприклад. Газету читають для отримання інформації. Які інші способи її використання ти можеш придумати? Результати оцінюють за двома показниками: швидкість відповідей (одна відповідь — 1 бал) та оригінальність (одна відповідь — 4 бали). Ось як відповіли діти: зробити літачок, ракету, кораблик, віяло, пакетики для насіння, протерти вікно, підпалити вогнище, витерти руки, загорнутищось, зробитикульки для гри, вирізати малюнки (букви), зробити ковдру для ляльки, прикрити рослини від сонця, прикритися від дощу, затулити кватирку від комах, позатикати шпарини у вікнах тощо. Можна запропонувати вихованцям будь-який предмет у тій чи іншій ситуації, поставивши ключові запитання: "А як вважаєш ти? А як іще можна використати цей предмет?". Усі відповіді дітей, навіть фантастичні й нелогічні, дорослий має приймати позитивно, відзначаючи цікаві ідеї словами: "творчо", "оригінально", "цікаво". Тест-гра "Прогнозування наслідків" Завдання: назвати гіпотетичні наслідки ситуації. Час виконання — 3 хвилини. Наприклад. Уяви, що буде, якщо ... З'їсти невідомі ягоди? Гратися сірниками? Ходити по тонкій кризі? Переходити дорогу в недозволеному місці? Відчинити двері невідомим людям? істи багато солодощів? Не чистити зуби? Грати в комп'ютерні ігри цілими днями? Узяти до рота маленьку монетку? Потягти собаку (кота) за хвіст? Ходити взимку без шапки? Ходити під дахом з величезними бурульками? Бігати з ножицями в руках? Голосно гукнути щось на вухо другові? тощо. Оцінюють так само, як і в тесті №1. Ця гра розвиває уяву, вчить дитину передбачати варіанти того, що може статися, а також запобігати небажаній поведінці. Пам'ятаючи, що ігрова діяльність — провідна для дошкільнят, маємо максимально використовуватив роботі ігри: "Ми на дорозі", "Що ми знаємо
  17. 17. про речі", "Вогонь —друг чи ворог?", "Наші дорослі друзі — пожежники (рятівники, міліціонери...)" та інші, а також різноманітні уявні проблемні ситуації, з яких діти мають самостійно знаходити вихід. "Врятуйся сам, — казали древні, — і навколо тебе врятуються тисячі". У сучасному складному світі дітей підстерігає безліч небезпек, що їх не можна наперед передбачити. Тож маємо навчити малечу самим дбати про свою безпеку, не розгублюватися й не панікувати у разі загрози, а "ввімкнути" творчість і знайти правильне рішення.
  18. 18. Додаток2 Безпека дитини в довкіллі РЕКОМЕНДАЦІЇ Запобігання дитячого травматизму Народження дитини приносить у сім’ю радість нові приємні турботи. Це природно, адже діти є продовженням батьків, які покладають на них великі надії. З появою на світ маленької людини, перед батьками постають, різноманітні і складні завдання пов’язані в подальшому, щоб їх дитина росла здоровою і вихованою. Щоб дитина розвивалася гармонійно, була життєрадісною, щоб виросла повноцінним громадянином, вона повинна в першу чергу бути здоровою морально і фізично. Тому у нашій країні приділяється велика увага підростаючому поколінню. Поліпшення житлово- побутових умов і підвищення життєвого рівня, раціональна організація дитячого відпочинку, сприяють різкому зниженню захворюваності. Зменшилася й кількість нещасних випадків серед дітей, але на жаль ще й зараз вони загрожують здоров’ю, а інколи і життю дитини. Аналізуючи причини нещасних випадків, дуже прикро усвідомлювати те, що в більшості нещасних випадків можна було б запобігти. І профілактична робота буде ефективною коли в цьому будуть брати участь батьки та громадськість. Отже, вони не тільки повинні мати чітке уявлення про причини нещасних випадків і заходи щодо їх запобігання, але й зуміти при необхідності надати правильну першу допомогу. Термін “травма” походить від латинського слова і в перекладі воно означає тілесне пошкодження при поранені. Пошкодження, які повторювались у певній групі населення називається травматизмом. Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей на жаль зустрічаються досить часто. Дитячий травматизм має багато характерних особливостей. Дитяті травматизми поділяються на грудний (з моменту народження до 1 року), перед дошкільний (від 1 р. до 3 р.) дошкільний (від 3 р. до 7 р.), і шкільний (від 7 р. до 16 р.). На першому році життя у дитини швидко розвивається нервова система, формуються нервові рефлекси, і тому вплив навколишнього середовищапозначається на роботікори головного мозку. В цей час дитина старається пізнати навколишній світ і з великою цікавістю хоче познайомитись з усім новим що оточує її. Дитина старається брати все в руки, і все тягне до рота. Тому в дихальні шляхи немовлят часто попадають сторонні предмети, не рідко спостерігаються опіки стравоходу, та органів дихання. У дітей від 1 до 3 років розвивається опорно- руховий апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони в цьому віці
  19. 19. стають дуже рухливими, отже виникають травми, пов’язані з падінням дитини. У дітей від 3 до 12 років з’являються нові інтереси, формується своє “я”. Допитливість з відсутністю необхідного життєвого досвіду і навичок, невміння реально оцінити небезпеку, прагнення швидко все зробити теж нерідко призводить до нещасних випадків. Старші діти у своїх поступках стараються наслідувати старших, стараються звершувати героїчні вчинки, які б свідчили про їх хоробрість, і при цьому не вміючи правильно оцінити свої вчинки часто стають на хибний шлях. Щоб довести свою сміливість і самовпевненість, перед іншими, підлітки не задумуючись над наслідками часто переходять вулицю у небезпечних місцях, чіпляються за машини, вилазять на пожежні драбини на дахи високих будинків не думаючи про наслідки. Щоб визначити характер травми та її наслідки важливу роль відіграють і анатомічні особливості дитячого організму шкіра у немовлят дуже ніжна тому її дуже легко поранити і при цьому виникають гнійно-запальні процеси і фурункули, абсцеси та інше, але зате підшкірно-жировий прошарок, навпаки у дітей розвинений краще і при падінні дітей, оберігає тканини й органи від ушкоджень. М’язи ніжні, кістки еластичні, багаті на воду і містять в собі мало солей. Окістя товще і пластичніше. Тому у дітей швидше загоюються рани, зрощуються переломи кісток, відновлюються діяльність органів значно швидше ніж у дорослих. Травматизм поділяють на: побутовий, транспортний, шкільний і спортивний. Буває ще вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський, виробничий, родовий травматизм, нещасний випадок на воді, задушення та отруєння. Саме частіше зустрічається побутовий травматизм. Побутовий травматизм вважаються ушкодження, які діти отримали вдома у квартирі у дворі чи саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але самі небезпечні з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Причини побутового травматизму різноманітні, але найчастіше з них це недостатній догляд батьків. Такі здавалося б на перший погляд дрібниці, як залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв, а іноді і смерті. Це ж саме стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів і за свою необережність батьки іноді дуже дорого розплачуються. Діти до трьох років дуже рухливі і цікаві. Перед ними розкривається новий незнаний світ і прагнучи пізнати його, вони пробують предмети на дотикі ні смак і особливо їх приваблюють яскраві, блискучі, предмети, які зроблені з скла, і граючись такими предмети як голки, шпильки, цвяхи, ґудзики, монети і невміле поводження з ними часто призводить до поранень, а іноді малята і ковтають їх. У дошкільнят і молодших учнів ушкодження можуть бути зумовлені іншими причинами. Вони рухливі і нестримані пустують. Але вони рідко дістають травми в квартирічи в школі, тому що авторитет дорослихє якимось бар’єром, тому діти намагаються позбутися нагляду і охоче проводять своє дозвілля на повір’ї зі своїми ровесниками, катаючись на велосипедах, самокатах, санках, лізуть на дерева, відкриті люки, драбини. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поручні сходів, несправні велосипеди теж дуже небезпечні. Особливо небезпечними для дітей не огороджені ділянки де проводяться ремонті роботи. Часто діти падають з висоти – балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм. Діти середнього і шкільного віку хочуть унаслідувати свої героїв з кінофільмів, які
  20. 20. їм подобаються. Вониз захопленням граються у війну, ковбоїв з задоволенням долають перешкоди, демонструючи при цьому свою відвагу, спритність, силу. Це все нерідко призводить до біди. Зараз всюди в побуті користуються газом і електроенергією, а невміле поводження з приладами теж стає причиною нещасть. Діти інколи хапаються за неізольовані проводи, оголені контакти електропроводів, вставляють в розетки, шпильки, цвяхи і нерідко дістають опіки та ушкодження тканин тіла. Принципи запобігання травматизму побутового різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом й безініціативним, або на зло зробить всенавпаки. Не можна залякувати дитину, буде правильніше коли ви час-від-часу будете розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі. У профілактиці дитячого травматизму велику роль відіграють працівники міських і районних санітарно-епідемічних станцій, житлових управлінь, сільських рад, міліції. Вони повинні здійснювати постійний нагляд за станом території житлових масивів, шкільних і дошкільних закладів, за дотриманням правил безпеки при проведенні ремонтних і будівельних робіт. Найтяжчим, з найбільшим процентом смертності є травми від автомашин, автобусів, тролейбусів, поїздів та інших видів транспорту. І знову ж таки головнимипричинамиє бездоглядність дітей на вулиці, коли ідуть до школи чи з неї, а також у годинидозвілля, а призводять до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом. Дорослим ні на мить не можна забувати, що діти схильні наслідувати їх. Якщо дитина бачить що старші порушують правила вуличного руху, легковажно ставлять до рекомендації, той від дитини марно вимагати чогось іншого, бо дитина перш за все бере приклад з дорослих. Лише спільні зусилля батьків, вихователів працівників громадських організацій зможуть забезпечити позитивний ефект у боротьбі з транспортним травматизмом. Вчити правила вуличного руху діти повинні з переддошкільного віку, а також дошкільного, тобто в яслах, і дитячих садках. Заняття проводять вихователі і медичний персонал, звичайно в тісному контакті з батьками. Форми роботи можуть бути найрізноманітніші: прогулянки, екскурсії по місту, бесіди, ігри та інше. Під час прогулянок та екскурсій вихователь має звернути увагу дітей на інтенсивність вуличного руху і поведінки на вулиці. Учнів молодших класів необхідно привчати ходити тільки по тротуарах з правого боку, звертати увагу на сигнал “бережись автомобіля” у тих місцях де нема тротуарах, іти слід по лівому боці вулиці на зустріч транспорту. Велику роль у боротьбі з травматизмом належить працівникам ДАІ. Вони повинні організовувати в школах дружини юних
  21. 21. помічників ДАІ, виступати по радіо, телебаченню, у пресі. Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому заняття спортом. Але на превеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що не достатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без тренера. Тому багато підлітків грають футбол, хокей, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. А обирають місця, не зовсім придатні, а часто і небезпечні річки, захаращені двори, глибокі водойми, пустища. Тому при неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. Тому батьки повинні якомога раніше залучати дитину, до занять у спортивнихдобровільних товариств, на стадіонах. Цим вони її не тільки загартують, а й вбережуть від страшної небезпеки. Тай у кожному будинку знайдуться батьки, які залюбки пограють з дітьми в футбол чи хокей і в той же час будуть стежити за порядком у місцях де проводять вільний час їхні діти. Крім цих видів ушкоджень, буває що травматизм вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський і виробничий серед дітей зустрічається дуже рідко. Вуличний травматизм за своїм характером дуже подібний до побутового. Це ушкодження яких зазнають на вулиці, травми від транспортних засобів. Головними причинами вуличного травматизму – недоробки халатність працівників жеків, будинкоуправлінь, будівельних організацій. Це несправні балкони, неогороджені канави, відчинені люки тощо. Взимку особливо небезпечні великі бурульки, що звисають з дахів будинків, під час ожеледі – не посипані піском або сіллю тротуари. Тому працівникам жеків, органів міліції, санепідемстанції треба бути особливо вимогливими і дотримуватись правил безпеки. Краще вжити запобіжних заходів, застерегтись від можливих трагедій. Серед смертності від травматизму утоплення займає одне з перших місць. Це може статися яв влітку так і взимку. Головною причиною утоплені є невміння плавати, незнання особливостей водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти топляться, провалюючись під лід при катанні на ковзанах, або переходячи через водоймища. Головну роль у запобіганні нещасних випадків на воді відіграють товариства рятування на воді та інші громадські організації, Вони відповідають за те, що щоб для купання дітей були відведені спеціально загороджені місця, але навіть у таких місцях діти повинні бути під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і встановлені попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися. Найчастіше це побутовий травматизм. Йдеться про ушкодження, які діти отримали вдома, у дворі чи в саду. Вони бувають різні. Найнебезпечніші — опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. До побутового травматизму найчастіше призводить недостатній догляд задітьми з боку батьків. Залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв можуть стати причиною травми, а іноді — і смерті. Це стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів… За свою необачність батьки іноді дуже дорого розплачуються. Дошкільнята і молодші учні намагаються позбутися нагляду дорослих, охоче граються на повір’ї зі своїми ровесниками. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави,
  22. 22. несправні ліфти, поруччя сходів, несправні велосипеди не огороджені ділянки, де проводяться ремонті роботи теж дуже небезпечні. Часто діти падають з висоти: балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм. Діти інколи торкаються неізольованих проводів, оголених контактів електропроводів, вставляють у розетки шпильки, цвяхи і нерідко отримують опіки та ушкодження тканин тіла електричним струмом. Принципи запобігання травматизму побутового різні, але головним з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей. Дорослі повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо приповодженніз вогнем і небезпечними приладами. Не можна залякувати дитину, правильніше час-від-часу розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба пояснювати небезпеку, яку таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість сумнівних уявлень про героїзм. Допоможуть батькам у цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі. Запобігання дитячого травматизму взимку Дорослі зобов’язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі. Найкраще покататися на ковзанах в спецiально обладнаних мiсцях чи майданчиках. Але якщо вже ви вирішили скористатися місцевою річкою чи озером, потрібно пам’ятати правила поведінки під час занять зимовими розвагами: — кататися можна тільки, якщо лід на річці міцний; — у місцях масового перебування людей; — товщина льодумає складати не менше 15 см, а самі майданчики для забав відгороджені від решти річкової, озерної території яскравимистрічками, за якими перебування людей категорично забороняється. Санки, лижі, ковзани – найулюбленіші речі в користуванні дітей взимку. На жаль, саме вони стають причиною багатьох травм. Ні, це зовсім не означає, що не потрібно кататися на санках, ковзанах, подорожувати на лижах. Але давайте пригадаємо, які правила не потрібно порушувати, щоб не завдати шкоди собі та оточуючим. Ви повинні пам’ятати: — санки мають бути непошкоджені, з усіма дощечками, щоб під час катання ви не покалічилися; — кріплення на лижах має бути також цільне, правильно прикріплене на ногах, щоб нога не вислизнула і не було ризику її зламати чи вивихнути; — ковзани мають бути відповідного розміру, не більші, оскільки це також може привести до травматизму. Коли вибирається місце для забав, як правило, шукають пагорб чи схил, з якого будуть спускатися на санках чи лижах. Потрібно пам’ятати, що це місце обов’язково повинно бутидалеко від дороги. Це піддає смертельномуризику не тільки ваше життя і здоров’я, а й безпеку оточуючих. Взимку дорога слизька і не завжди водій транспортного засобу зможе зупинити його в потрібний момент. Діти повинні пам’ятати, що під час забав та ігор не потрібно виконувати різні трюки. Дуже часто, катаючись, вони люблять похизуватися перед друзями різними способами катання. Тут фантазія спрацьовує дивовижно: це і катання із зав’язаними очима, і повернувшись спиною, і на одній нозі і т.д. Потрібно пам’ятати, що катаючись, діти повинні передбачити, що з закритими очима можна зіштовхнутись із сусідом, деревом;повернувшись спиною, дитина також не буде бачити куди їде, і не зможе керувати санками чи лижами, своєчасно і адекватно зреагувати на небезпеку. Небезпечно прив’язувати санки одні до одних. Саме це є причиною того, що перевернувшись одні санки потягнуть за собою інші. Особливо небезпечно
  23. 23. прив’язуватись (чіплятися) на ходу до транспортних засобів. Основне, що повинні запам’ятати діти, це те, що катання на лижах, санках, ковзанах має стати веселою розвагою, а не нести небезпеку (шкоду) вашому здоров’ю. Основне правило длябатьків:дитина повинна відчувати любовта увагу оточуючих, бути під пильним наглядомдорослих. ПАМ’ЯТКА «ОТРУЄННЯ ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ» Сучасні хімічні засоби є нашими помічниками в побуті, сільському господарстві та на виробництві. До хімічних речовин належать отрутохімікати, препарати побутової хімії (косметичні й миючі засоби, плямовивідники, лакофарбові вироби), інсектициди (хлорофос, карбофос, дихлофос тощо). При хімічних отруєннях має місце різний підхід до виведення отрути з організму. Тому використовуйте наступну градацію. Використовувати напої (негазована вода, чай, соки) дозволяється при отруєнні: ацетоном, антифризом та каустичною содою; горілкою та парфумами; дезодорантом та лаком для нігтів; дезинфікуючими засобами та хлором; зубною пастою та кормом для домашніх тварин; взуттєвим кремом, лугом, милом, оцтовою есенцією та соляною кислотою; мишачою отрутою та засобами для травлення комах; тютюном та барвниками у фломастерах. Викликати блювоту, щоб вивести отруту з організму необхідно при отруєнні: антифризом, горілкою, лаком для нігтів, мишачою отрутою, парфумами, тютюном. Дати кілька пігулок активованого вугілля, щоб абсорбувати отруту, яка залишилася в організмі, рекомендується при отруєнні: ацетоном, барвниками у фломастерах, бензином, засобами від комах, кормами домашніх тварин, кремом для взуття, лаком для нігтів,мишачою отрутою, тютюном та фарбами. Не викликати блювоту, тому що названі субстанції можуть завдати більшої шкоди, якщо вдруге пройдуть стравоходом,приотруєнні: бензином, засобом для дезинфекції, інсектицидами, каустичною содою, лугом, оцтовою есенцією, соляною кислотою, фарбами, хлором. Дати невелику кількість жирних вершків чи шматочок вершкового масла, щоб розчинити пінні хімікати, потрібно при отруєнні: дезодорантом, милом, шампунем. УВАГА!!! Відпоювати молоком не можна, бо воно посилює всмоктування отрути. Майже при всіх видах хімічних отруєнь відразу після надання першої допомоги слід викликати швидку допомогу або негайно доставити дитину до лікарні. За умови задовільного стану дитини можна скористатися порадами лікаря та не викликати швидку допомогу при отруєнні
  24. 24. дезодорантом, зубною пастою, кормом для собак та кішок, кремом для взуття, милом, шампунем, парфумами. ПАМ’ЯТКА «ОТРУЄННЯ ЛІКАМИ ТА ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ» Діти з великою цікавістю ставляться до ліків та лікарських засобів:по-перше, вони вважають їх корисними, бо вони допомагають їм видужувати; по-друге зараз сучасні препарати часто виготовляють у привабливій форміі приємними на смак (деякі нагадують за смаком та ароматом цукерки). Тому й потрібно тримати аптечку далі від поля зорута досяжностідитини. Якщо ж біда сталася, то перша допомогаповиннабути надана якісно і вчасно. Слід зауважити, що ліки — це також до деякої міри хімічні речовини. А тому й на них розповсюджується градація першої допомоги. Якщо дитина проковтнула кілька пігулок аспірину, антибіотиків, засобів від кашлю та головного болю, а також снодійний препарат, необхідно виконати наступні заходи: — відпоїти водою, чаєм чи соками — викликати блювоту; — дати кілька розтовченихта змішаних з водоюпігулок активованого вугілля. При потраплянні в організм дитини вітамінних препаратів можна обмежитись відпоюванням та викликом блювання, а валеріани — тільки прийомом великої кількості рідини. Якщо дитина отруїлася нашатирем чи йодом, необхідно її відпоювати, але не доводитидо блювання, бо при повторномупроходіцих субстанцій через стравохід можуть виникнути опіки слизової оболонки. Після надання першої допомогидитинунеобхідно відтранспортувати до лікарні. У деяких випадках при умові нормального самопочуття іотримання професійної консультації госпіталізація необов’язкова.

×