1. СТРУКТУРНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ
ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕМ НА
ПОЗНАЧЕННЯ РИС ЛЮДСЬКОГО ХАРАКТЕРУ
Робота студентки групи УР 3
Тяннікової Вероніки Вадимівни
Науковий керівник:
ст. викладач Надточій В.В.
2. Актуальність даної тематики і
проблематики дослідження обумовлена
тим, що питання особливостей
українських фразем на позначення рис
людського характеру мало вивчено у
сучасному мовознавстві. Існує ряд праць
зарубіжних і вітчизняних мовознавців,
що характеризують особливості
українських фразеологізмів, але в них
недостатньо вивчені саме фраземи на
позначення рис людського характеру.
3. Об’єктом дослідження є фразеологія
української мови.
Предмет дослідження – українські фраземи
на позначення рис людського характеру, їх
структура, семантика.
Мета роботи – визначення структурних та
функціонально-семантичних особливостей
українських фразем на позначення рис
людського характеру.
4. • Метою роботи обумовлено такі завдання
дослідження:
- вивчити наукову літературу з проблеми;
- розкрити поняття фразеологізму як
лінгвістичної одиниці;
- визначити особливості фразем на
позначення позитивних рис людського характеру;
- визначити особливості фразем на
позначення негативних рис людського характеру;
- зробити кількісний та якісний аналіз
результатів.
• У роботі використано такі методи теоретичного
дослідження, як аналіз і синтез, а також такі
прийоми емпіричного дослідження: вивчення
наукової літератури, навчально-методичних
матеріалів.
5. У результаті дослідження визначено:
Фразеологізм – стійке сполучення слів,
граматично організованих за моделлю
словосполучення або речення.
Основнвi ознаки
цілісність фразеологічна відносна постійність експресивність
значення відтворюваність компонентного
складу та структури
6. Доведено, що єдиної класифікації
фразеологічних одиниць у науці поки що
не існує, у сучасному мовознавстві відомі
кілька типів класифікацій ФО, які
прийнятні й для української фразеології.
Окремим аспектом фразеологічної науки
в останні десятиліття стало дослідження
структурно-екстралінгвістичної
підоснови фразеологізмів, тобто
вивчення закономірностей утворення ФО
і їх структури.
7. Встановлено, що фразеологізми здавна
вважаються однією зі специфічних рис
кожної мови, вони мають більш яскраве
експресивне, емоційне забарвлення.
Окрема група фразеологізмів виражає
основні якості характеру, притаманні
людині, позитивні та негативні.
В українській мові переважають
фразеологічні одиниці на позначення
негативних рис людського характеру.
8. З погляду на семантичні особливості, виділено такі
лексико-тематичні групи:
(фраземи на позначення (фраземи на позначення позитивних
негативних рис людського рис людського характеру)
характеру)
доброта: комашини не скривдить; невинне
боягузтво: заяча душа; лякана ворона; ягня;
гордість: кирпу гнути; важна птаха; пуп співчутливість: брати близько до серця;
землі; Еолова арфа;
підлість: дволикий Янус; вовк в овечій розум: мати голову на в’язах; не ликом
шкурі; шитий; казанок варить;
нерозумність: дірява голова; порожня хоробрість: не страшкові діти; смілива душа;
голова; втратити глузд;
жадність: снігу зимою не дістанеш; за сумління: де совість, там і любов; чиста
копійкою аж труситься; совість; сумління – найкращий порадник;
бездушність: черства душа; мати наполегливість: міцний горішок; твердий, як
кам’яне серце; скеля; людина з характером;
брехливість: робити з мухи слона; і оком відвага: сміливого і куля не бере; море по
не моргне; коліно, хоробрість міста здобуває.
нерішучість: Геркулес на роздоріжжі;
тютя з полив’яним носом;
легковажність: бездумний, як метелик;
вітер в голові;
злість: самому чорту брат; дихати
полум’ям;
9. З погляду семантичних особливостей, названі вище
фразеологізми узагальнено у такі типи:
• Фразеологічні зрощення: собаку з’їсти; казанок
варить; гнути козиря.
2. Фразеологічні єдності: не ликом шитий; море по
коліно; кам’яне серце; людина в футлярі.
3. Фразеологічні сполучення: чесна душа; ангельська
душа; бути м’яким серцем; людина з характером.
4. Фразеологічні вислови: добре ім’я краще багатства;
брати близько до серця; у розумної голови сто рук;
мудрий мовчить, коли дурний ворчить; хто чисте
сумління має, той спокійно спати лягає; сміливого і
куля не бере.
10. У залежності від структурних особливостей,
визначено фразеологізми, що утворені
• на базі вільних синтаксичних конструкцій:
смілива душа, не втрачати голови, вітер у
голові, пуп землі ;
• на базі сполучень слів: з головою, з ґедзиком,
як дзвін;
• на базі прислів'їв та приказок добре ім’я
краще багатства; сміливого і куля не бере;
брехач з мухи слона зробить.
11. Висновок
У результаті нашого дослідження були виявлені
структурні та функціонально-семантичні особливості
українських фразем на позначення рис людського характеру. У
роботі представлений ряд прикладів ФО, що виражає основні
якості характеру, позитивні та негативні. Матеріал, із яким ми
працювали, дає змогу стверджувати, що в українській мові
переважають фразеологічні одиниці на позначення негативних
рис людського характеру.
У залежності від структурних особливостей, ми виділили
фразеологізми, що утворені на базі вільних синтаксичних
конструкцій, на базі сполучень слів та на базі прислів'їв та
приказок. З погляду семантичних особливостей, ми поділили їх
на такі групи, як «фразеологічні зрощення», «фразеологічні
єдності», «фразеологічні сполучення», «фразеологічні
вислови».
Слід зазначити, що структурні та функціонально-
семантичні властивості українських фразем виявляються в
особливостях їх утворення, розвитку, закономірностях
реалізації.
12. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології. — X.: Вид-во Харк. ун-ту,
1987. — 135 с.
2. Булаховський Л.А. Олександр Опанасович Потебня. — К.: Наук, думка, 1962.
— 93 с.
3. Демський М. Українські фраземи й особливості їх творен-ня. — Л.: Просвіта,
1994. — 62 с.
4. Жовтобрюх М.А. Курс сучасної української літературної мови /
М.А. Жовтобрюх, Б.М. Кулик. – Харків : Радянська школа,1965. – 424 с.
5. Пазяк ММ. Українські прислів'я та приказки: Проблеми пареміології та
пареміографії. — К.: Наук, думка, 1984. — 198 с.
6. Сучасна українська мова: Підручник/О.Д. Пономарів, В.В. Різун,
Л.Ю. Шевченко та ін.; За ред.. О.Д. Пономарева. – 2-ге вид., перероб. –
К.: Либідь, 2001. – 400 с.
7. Прислів’я та приказки / Упоряд., передмова М. Дмитренка. – К.: Ред. часопису
«Народознавство», 2000. – 248 с.
8. Слово батьків – з усіх віків / Упоряд. Міщенко М. – К.: Богдана, 1998. – 1136 с.
9. Ужченко В.Д. Фразеологія сучасної української мови / Ужченко В.Д., Ужченко
Д.В. – К.: Знання, 2007. – 494 с.
10. Українські приказки, прислів'я і таке інше / Спорудив М. Номис. — СПб., 1864.
— 304 с. — (перевид. 1993).
11. Фразеологічний словник української мови: В 2 кн. — К.: Наук, думка, 1993.
