1. Особливості українських
фразем на позначення рис
людського характеру
Виконала:
студентка
групи УМ 3 Науковий керівник:
Савчук старший викладач
Катерина Надточій В. В.
Вікторівна

2. Актуальність.
Кожна розвинена мова має у своєму складі значну кількість
стійких словосполучень – фразеологізмів, що вживаються
носіями мови завжди у звичному, сталому оформленні,
виражають думку і сподівання самих мовців, їх історію, побут,
культуру, єднають покоління.
Світ фразеології сучасної української мови великий і
багатообразний, тому кожен аспект його дослідження,
безумовно, заслуговує належної уваги

3. Об’єктом курсової роботи є фразеологія української мови.
Предметом дослідження є фраземи на позначення рис
людського характеру, їх структурні та функціонально-
семантичні особливості.
Мета роботи виявити серед фразеологізмів,які наявні в
сучасній українській мові ті, у яких дається характеристика
характеру людини. Визначити структурні та функціонально
семантичні особливості українських фразем на позначення рис
людського характеру

4. Завдання:
 Охарактеризувати фразеологізм як особливу лінгвістичну
одиницю.
 Визначити основні проблеми дослідження фразеологічних
одиниць.
 Розглянути питання класифікації фразеологізмів.
 Виявити серед фразеологізмів СУМ ті, у яких дається оцінка
характеру,вдачі людини.
 Визначити структурні особливості досліджуваних фразем.
 Зробити висновок.
У роботі використано такі методи теоретичного
дослідження,як аналіз і синтез, а також наступні прийоми
емперічного дослідження: вичення наукової літератури,
навчально-методичного матеріалу.

5. Розкрито
Що фразеологізм - це наслівна,семантично
цілісна,відтворювана,стійка за складом і структурою одиниця,яка
виконює характеризуючо-номінативну функцію.
Ознаки фразеологізмів:
 складаються із самостійних одиниць мови – слів. Які найчастіше
функціонують окремо та мають відповідні форми,
 відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах,
супроводжується образною характеристикою.
 не користуються щоразу, а відтворюються як готові, наявні в мові
одиниці з певним значенням,
 відзначаються стійкістю складу і сталістю структури,
 часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв’язки з
словами,
 виконують ту ж функцію, що й слова ;

6. Доведено, що найбільшого поширення набула класифікація
фразеологізмів , запропонована В. Виноградовим. Він подав
семантичну класифікацію,виділивши три типи ФО:
 фразеологічні зрощення: абсолютно неподільні, нерозкладні,
немотивовані фразеологічні одиниці, у значенні яких "немає ніяко-го
зв'язку, навіть потенційного, зі значенням їх компонентів (бити
байдики, точити ляси, собаку з'їсти ).
 фразеологічні єдності — теж семантично неподільні фразеоло-гічні
одиниці, але цілісне значення їх певною мірою мотивоване значенням
компонентів (вітер у кишенях свистить, кров з молоком, тримати
камінь за пазухою, без ножа різати ).
 Фразеологічні сполучення — тип фраз, створюваних реалізацією
зв'язаних значень слів (зачепити честь порушити питання).

7. У ході дослідження виокремлено та проаналізовано 2 групи
ФО, а саме ФО на позначення таких рис людського
характеру: позитивні, негативні.
У результаті дослідження,ми встановили, що в українській мові існують
фразеологізми, які позначають такі позитивні риси характеру людини:
 доброта(комашини не скривдить; невинне ягня; ангельська душа;);
 співчутливість(брати близько до серця; Еолова арфа;);
 розум(добрий розум не дасть плакати;йому не позичати розуму;);
 хоробрість(не страшкові діти; не боязкого десятку; смілива душа;);
 відвага(хоробрість міста здобуває; відважного і куля минає;);
 сумління(де совість там і любов; сумління-найкращий порадник;)

8. Серед фразеологізмів української мови ми виділяємо ті,що позначають такі
негативні риси характеру людини:
 боягузтво (боятися власної тіні; заяча душа; )
 покірність (Агнець Божий; Валаамова ослиця)
 балакучість (баба Палажка; за словом до кишені не лізе)
 зухвалість (кирпу гнути; важна птаха; пуп землі)
 нерішучість (Буріданів осел; Геркулес на роздоріжжі);
 підступність, підлість (дволикий Янус; вовк в овечій шкурі; у тихому болоті
чорти водяться);
 нерозумність,дурість (дірява голова; голова з вухами; макітра не варить);
 жадність, егоїстичність (снігу зимою не дістанеш; не витягнеш і копійки);
 замкнутість (замикатися в своїй шкарлупі; людина в футлярі)
 розбещеність (принцеса на горошині; мамина донечка; мамин синок);
 бездушність (черства душа; мати кам’яне серце; без серця);
 злість (злий собака спотайна рве; вовк старіє, а не добріє);
 легковажність (горобці цвірінькають у макітрі);
 нервува­ти, злостивитися (метати ікру);

9. В українській мові існують ФЗ на позначення якостей характеру, які
не можна визначити як негативні чи позитивні, оскільки їх значення
залежить від обставин, ситуації:
 упертість, наполегливість: міцний горішок; твердий, як скеля;
людина з характером.
 хитрість: хитромудрий Одіссей; лисом підшитий; хитрий, як лис.
У ході дослідження ми з`ясували,що в українській мові
переважають ФЗ на позначення якостей характеру людини, які
виражають негативні риси.

10. Визначили структурні особливості фразем на позначення рис
людського характеру
 Фразеологічні одиниці, що утворюються на базі вільних синтаксичних
конструкцій, які постають у процесі спілкування
дієслівно-іменні (мати душу; не втрачати голови;додавати духу).
прикметниково-іменні (міцний горішок, чесна душа,смілива душа , чудна
людина ,Ангельська душа, Важна (велика) птаха ,Відверта (відкрита, щира)
душа ).
іменниково-іменникових (хід конем, людина слова,пуп землі).
 Фразеологізми утворення на базі сполучень слів: поєднання слів різних
службових частин мови (особливо прийменників та часток) зі сло-вами
повнозначних частин мови: без упину (без спину),до упаду, до голови;
 Фразеологізми,утворенні на базі прислів`їв та приказок: добре ім.`я краще
багатства,хто чисте сумління має,той спокійно спати лягає.
 Фразеологізми на позначення якостей характеру людини у яких можно
виділити дві порівняльні конструкції – « …,як….» та «…,мов…»: мужній, як
лев, лагідний, як ягня, тихий,як миша, спокійний,як удав,твердий, мов скеля.

11. Висновки
У ході дослідження визначенні семантика й структура
української фразеології на позначення рис людського
характеру. Установлені основні фразеосемантичні
групи фразеологізмів на позначення рис людського
характеру. Показана структурно-семантична суть
фразеологізмів. Виявлені структурно-семантичні моделі
фразем на позначення рис людського характеру.

12. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського літературного мовлення. — К.:
Наук, думка, 1973. — 288 с.
 Медведєв Ф.П. Українська фразеологія: Чому ми так говоримо. — X.: Вища
шк., 1977. — 232 с.
 Ужченко В.Д. Фразеологія сучасної української мови / Ужченко В.Д., Ужченко
Д.В. — К.; Знання, 2007. — 496 с.

13. Дякуємо за увагу!