навчально методичний посібник 2016

Взято з ресурсу http://dorobok.edu.vn.ua/
Навчально-методичний посібник 2016
Автор: Сембрат Оксана Дмитрівна

Департамент освіти Вінницької міської ради
Міський методичний кабінет
Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №3
ім. М. Коцюбинського Вінницької міської ради
Формування
читацьких інтересів
молодших школярів
Сембрат Оксана Дмитрівна,
вчитель початкових класів,
спеціаліст
вищої кваліфікаційної категорії
Вінниця
2016 рік
Рекомендовано методичною радою закладу «Загальноосвітня школа І –
ІІІ ступенів № 3 ім. М. Коцюбинського Вінницької міської ради». Протокол
№3від 05.01.2016 р.

Автор (автор-укладач):
Сембрат Оксана Дмитрівна, вчитель початкових класів закладу
«Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №3 ім. М. Коцюбинського Вінницької
міської ради», спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії
Рецензенти:
Зима Людмила Трохимівна, методист з навчальних дисциплін міського
методичного кабінету Департаменту освіти Вінницької міської ради
Прокопчук Галина Семенівна, вчитель початкових класів закладу
«Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №3 ім. М. Коцюбинського Вінницької
міської ради», спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, учитель - методист,
«Відмінник освіти України»
Формування читацьких інтересів молодших школярів / Сембрат О. Д.:
методична розробка. - Вінниця: ММК, 2016. - 79 с.
Як зробити читання улюбленим заняттям учнів?
Даний посібник урізноманітнить і поповнить власну педагогічну
діяльність, допоможе використати методи і форми роботи, які формують і
розвивають читацькі інтереси молодших школярів. Запропоновані завдання та
вправи допоможуть підвищити ефективність уроків читання.
Для вчителів початкової школи.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Роль літературної освіти для формування читацьких інтересів

школярів
1.1. Джерела мотивації та їх вплив на читацькі інтереси учнів
1.2. Розвиток творчої літературної діяльності
1.3. Ігрові технології - один із способів прищеплення інтересу до читання
1.4. Дослідницька діяльність на уроках літературного читання
1.5. Позакласна робота з літературного читання – одна із умов виховання
читацьких інтересів
РОЗДІЛ 2. Із досвіду роботи «Книга – міст у світ знань»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП
У наш час місце книг в житті підростаючого покоління змінюється,
оскільки на їх використання впливають як інформаційні технології, так і
телебачення. Найчастіше джерелом інформації замість книг школярі
використовують персональні комп’ютери, планшети. Сучасну дитину не часто
можна побачити з гарною книжкою в руках.
Тема даного посібника «Формування читацьких інтересів молодших
школярів» є актуальною сьогодні, адже частково втратився інтерес до читання
через стрімкий технічний прогрес. Тому увагу зосереджую на процес взаємодії
учня з дитячою художньою книжкою, спрямований на формування читацьких
інтересів.
Мета посібника – залучення дитини молодшого шкільного віку до читання
художньої літератури, виховання любові та інтересу до книги. У посібнику
запропоновані найбільш поширені форми і методи організації самостійного
дитячого читання в сучасній школі, які ефективно впливають на рівень
сформованості читацьких інтересів учнів молодшого шкільного віку.
Основними завданнями вбачаю навчити працювати дітей з книгами для
отримання необхідної інформації з будь-яких питань, збагачення життєвого
досвіду та поглиблення мислення школярів завдяки читанню, розвиток
творчих здібностей на основі прочитаних творів, залучення батьків до тісної
співпраці з метою виховання читацьких інтересів у сім’ї.
Уміти читати, бути читачем - це високе мистецтво, якому потрібно
наполегливо вчитися. Дитяча художня книга - це особливий світ, який юний
читач осягає і розумом, і серцем. Дуже важливо, щоб книга увійшла в життя
дитини якомога раніше, тому що вона є незамінною у виробленні уваги,
зосередженості, у вихованні душевності, моральності тощо. Тому вчитель
повинен правильно організувати роботу учнів з перших днів навчання з
книгами із доступного кола читання, виховувати в дітей бажання і звички у
вільний час звертатись до книги, читати ті, які підходять саме конкретній
дитині, а не комусь іншому.
Читання є основою освіти і самоосвіти кожної людини. Завдання вчителя
побудувати навчально - виховний процес таким чином, щоб розвивати в учнів

пізнавальний інтерес, вміння самостійно поповнювати свої знання,
орієнтуватися в потоці інформації.
Від початкової школи значною мірою залежить, чи полюблять діти
читання, чи можливо залишаться байдужими до літератури. Саме у молодших
школярів треба формувати читацькі інтереси та закласти міцний фундамент
культури особистості. В.О. Сухомлинський зазначав: «Щоб душа дитини
відгукнулась на художній твір, задзвеніла чарівною музикою, треба «зуміти
торкнутися її струн»».Сучасні діти - це діти нового середовища. Їх життя треба
наповнити новизною, багатством емоцій.Ми маємо підготувати вдумливого
читача, який буде емоційно включеним до процесу навчання, спроможний до
діалогу з автором художнього твору, до активного обговорення проблем, що
торкнулися його душі у процесі читання.
Саме під час навчання відбувається становлення читача, що здатний до
самостійної читацької, творчої діяльності, здійснюється його мовленнєвий,
літературний, інтелектуальний розвиток, формуються морально-естетичні
уявлення і поняття, збагачуються почуття, виховується потреба у
систематичному читанні. Для досягнення зазначеної мети передбачається
виконання таких завдань:
- формування в учнів навички читання як виду мовленнєвої діяльності;
- ознайомлення учнів з дитячою літературою в авторській, жанровій,
тематичній різноманітності;
- формування в учнів соціальних, морально-етичних цінностей за допомогою
художніх образів літературних творів;
- формування умінь сприймати, розуміти, аналізувати різні види
літературних і навчальних текстів з використанням елементарних
літературознавчих понять;
- розвиток мовлення учнів, формування умінь створювати власні
висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого);
- формування в учнів прийомів самостійної роботи з різними типами і видами
книжок; умінь здійснювати пошук, відбір інформації для виконання
навчально-пізнавальних завдань;
- розвиток творчої літературної діяльності школярів;
- виховання потреби у систематичному читанні як засобі пізнання світу,
самопізнання та культурного розвитку.
Розвиток інтересу до читання, ознайомлення учнів з дитячою літературою в
багатоманітності її тематики, жанрових форм; формування спеціальних умінь

самостійно і продуктивно працювати з дитячою книжкою, різними джерелами
друкованої продукції для знаходження потрібної інформації; вміння
орієнтуватися у світі книжок і вибирати їх для задоволення власних
пізнавальних потреб – все це відіграє важливу роль для формування та
становлення кожної особистості.
Читацькі уміння та навички формуються на уроках літературного читання і
є засобом опанування практично всіх навчальних предметів. Цілеспрямоване
формування читацьких інтересів молодших школярів знаходить своє
продовження й розвиток в організації самостійної роботи з дитячою книжкою,
роботи з інформацією як на спеціально відведених заняттях у класі, так і в
позаурочний час. Важливим чинником також є міжпредметні зв’язки.
Ефективне формування читацьких інтересів у молодшому шкільному віці
можливе за умови правильної організації самостійного дитячого читання,
знання учнями широкого кола доступних книг, всебічної діяльності з книгою і
серед книг. Обізнаність в доступному колі читання розширює сферу
пізнавальних інтересів школярів. Бажання прочитати книгу, яку вибрав сам,
вміння користуватися нею розширює творчу уяву дитини, привчає думати про
книги і їх героїв, про тих, хто пише книги, про людей, про своє місце серед них.
РОЗДІЛ 1
Роль літературної освіти для формування читацьких інтересів
школярів
"Читання - це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих
себе. Воно відкривається перед дитиною лише тоді, коли поряд з читанням,
одночасно з ним і навіть раніше, ніж вперше розкрита книжка, починається
клопітка робота над словом, яка повинна охоплювати всі сфери активної
діяльності, духовного життя дітей - працю, гру, спілкування з природою,
музику, творчість".
В. Сухомлинський
Важко уявити людину, яка б не послуговувалася читанням у

повсякденному житті (читання газет, журналів, програми телепередач,
розклад руху певного виду транспорту, керівництва з експлуатації будь-якого
побутового приладу, кулінарних рецептів та ін.). Більшість сучасних професій
передбачають читання інструкцій, факсів, угод, поштової кореспонденції,
ділових паперів.
Розвиток новітніх технологій потребує набагато кращого вміння читати,
ніж раніше. Це пов’язано з тим, що зростає обсяг інформації, яку необхідно
засвоїти для успішної подальшої життєдіяльності. А це, в свою чергу, потребує
збільшення темпу читання, швидкості розуміння і прийняття рішення. Тож
читання стає основою освіти і самоосвіти, неперервною навичкою освіти
людини протягом усього життя.
В наукових працях М. Вашуленка, Н. Волошиної, О. Савченко, В.
Сухомлинського, К. Ушинського читання розглядається як засіб активізації
пізнання учнів, як один з видів мовленнєвої діяльності. Автори надають
перевагу виразному читанню, позакласному читанню у розвитку інтересу до
книги, читацької самостійності, розкривають особливості сприймання
прочитаного тексту, шляхи виховання юних читачів.
Література є одним із активних чинників суспільного виховання - совісті,
моралі, загальнолюдських цінностей, інтелігентності. Щоб література
здійснювала свою виховну роль, треба виробити у дитини вміння читати
художні твори, належним чином сприймати дійсність, відображену в художній
формі, сформувати прагнення брати приклад з позитивних героїв.
Нині життя вимагає не лише пошуку окремих методів для посилення в
учнів інтересу до читання, а й інтенсивного розроблення та впровадження
відповідних ефективних технологій.
З метою вивчення читацьких інтересів молодших школярів та їх батьків,
рівня їх читацької культури, місця книги в їхньому житті, виявлення впливу
школи на розвиток читацької самостійності учнів молодшого шкільного віку
доцільно використовувати бесіди, анкети, експерименти, спостереження тощо.
Результати досліджень науковців свідчать про те, що лише частина дітей
читає багато, вважає читання своїм улюбленим заняттям. Творами, що
викликають особливий інтерес в початковій школі, залишаються казки та
оповідання. Менше молодші школярі захоплюються поезією, низьким є інтерес
до науково-пізнавальної літератури. Запитавши учнів про те, чим вони люблять
займатись у вільний час, стає зрозуміло - читати їм ніколи (дивляться
телевізор, грають у комп’ютерні ігри, бавляться нещодавно купленим
планшетом).
Провівши анкетування на батьківських зборах «Роль книги в житті
дитини» (додаток 1), дійшла висновку: не всі батьки розуміють, що інтерес до

книги, перші читацькі навички закладаються саме в сім'ї; вони не надають
серйозного значення розвитку дитини таким могутнім засобом впливу, як
книга. Навіть сумлінні батьки не завжди цікавляться тим, що читає син чи
донька. Самі ж батьки теж проводять час із книгою нечасто. Гортають більше
сторінки газет чи журналів, інколи читають пригодницькі, детективні чи
сучасні твори. Невміння дорослих по-справжньому читати і сприймати
прочитане, невміння вибрати книгу для читання - це реальна картина
відображення їхніх дітей. В такому разі вчителеві не варто сподіватися на
допомогу батьків у справі формування читацької самостійності школярів, але
потрібно націлювати їх на те, що «читання - це вікно у світ пізнання». Хороше
читання являється запорукою успішного навчання дитини з усіх предметів і
тільки спільними зусиллями школи і сім'ї можна добитись того, щоб дитина
полюбила книгу.
На батьківських зборах частенько піднімаються питання як заохочувати
дітей до читання, обговорюються питання обміну досвідом по організації
читання в сім'ї. Вчитель повинен інформувати батьків про успіхи дітей в
самостійному читанні, про їх роботу в бібліотеці, рекомендувати батькам
літературу, яка допоможе орієнтуватися в дитячих книгах і організувати
читання в сім'ї. Батьки повинні дотримуватись основних правил у відношенні
до дитини-читача: виховувати особистим прикладом і нічого не робити за
дитину з того, що вона може і вміє сама. Основною умовою для успішного
формування дитини-читача в сім'ї є так звана єдність книжкового оточення та
книжкових інтересів дітей і батьків. В домі повинні бути книги і в дорослих, і в
дітей. Домашня бібліотека, нехай навіть невелика, дасть можливість
обмінюватись книгами з друзями, розвиває великий та стійкий інтерес до
читання.
У книги, яка довго була основним джерелом інформації та популярним
засобом дозвілля, з'явились могутні суперники. Ними стали телебачення, відео.
Біля телевізора проводять більшу частину вільного часу батьки, тут же й діти,
часто без розбору, дивляться всі передачі підряд. Так книга поволі
відсувається на задній план. Тим часом постійне спілкування з книгою є не
тільки благородною звичкою, що відрізняє культурну людину, але й гострою
соціальною необхідністю, що диктується самим життям. Ніякий навчальний
заклад не в змозі дати всеохоплюючих знань. Одержані в школі чи іншому
навчальному закладі знання з часом задавнюються й мають бути оновленими
найбільшою мірою за допомогою книги. Крім того, будучи могутнім засобом
виховання, література розкриває складний світ явищ і людських почуттів,
збагачує досвідом минулого, сприяє розвиткові високих духовних якостей.
Начитана людина, як правило, виділяється багатством і мови, і мислення.
Сучасна літературна освіта - це формування в учнів першооснов
самостійної читацької діяльності, виховання особистості дитини засобами
художніх та науково-пізнавальних творів, розвиток мовленнєвих навичок.

Щоб сформувати у молодших школярів читацьку компетенцію необхідно
вирішити такі завдання:
- зацікавити учнів читанням;
- розвивати цей інтерес до створення постійної потреби у читанні;
- навчити вибирати літературу, враховуючи вікові та особистісні
інтереси;
- створити належні психолого - педагогічні умови для сприйняття,
розуміння та оцінки прочитаного;
- формувати навички аналізу художнього твору;
- організовувати дослідницьку роботу школярів;
- розвивати усне та писемне мовлення учнів;
- працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку
школярів.
Якщо комплексно підходити до вирішення цих завдань, то у справі
формування справжнього читача можна досягнути бажаних успіхів. На
успішність учнів впливає значна кількість різноманітних факторів. Але одним
із найважливіших є вміння свідомо, правильно, виразно та швидко читати. У
дитини, яка не вміє добре читати, виникають певні труднощі під час виконання
домашніх завдань, їй не цікаво на уроках, вона приречена на розумову
обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не
відчуватиме потреби спілкування з книгою, тому що читання приносить йому
не задоволення, а муку. Читання являє собою процес, який базується на
використанні розумової діяльності, певних способах кодування інформації, що
надходить під час її обробки в мозок. І тому, якщо ставиться завдання
підвищити ефективність читання, його продуктивність, якомога повніше
потрібно враховувати можливості кожної дитини, допомогти їй в організації
цілеспрямованої діяльності щодо формування і розвитку навички читання.
Сутність читацької компетентності полягає в оволодінні учнями сукупністю
знань, умінь, навичок, ціннісних ставлень, які дають змогу їм відповідно до
вікових можливостей самостійно орієнтуватися у колі дитячого читання;
усвідомлено сприймати зміст текстів різних видів, добирати, аналізувати,
інтерпретувати, узагальнювати інформацію, представлену у різних джерелах
друкованої продукції, і успішно її використовувати, застосовувати для
вирішення навчально-пізнавальних і практичних завдань як на предметному,
так і на міжпредметному рівні. Набутий читацький досвід забезпечує
готовність і здатність молодших школярів до подальшого навчання, пізнання,
саморозвитку.
У значної частини школярів відсутня елементарна бібліографічна
грамотність. Це проявляється в неуважності до авторів прочитаних творів, у
неточності передачі назви книги, в невмінні самостійно вибрати книгу за її
основними ознаками. Відсутня чітка система читання, тому багато учнів при
виборі літератури для читання керуються порадами вчителя, бібліотекара або
вибирають книгу навмання. Судження школярів про прочитану книгу часто

виявляються стандартними, позбавленими почуття, особистісного ставлення. У
таких учнів немає справжнього читацького інтересу, такого потягу до читання,
яке викликає співчуття, співпереживання, робить процес читання творчим.
Практика показує, що читацький інтерес успішно розвивається там, де
навчання активізує пізнавальну діяльність дітей, ставить їх перед необхідністю
шукати відповідь на певне запитання.
На формування інтересу до читання впливають такі чинники:
- виховання інтересу до визначеної тематики;
- сприйняття художнього твору, як копії життя та реальних людей;
- співпереживання та співучасть в розглянутих діях;
- формування вибіркового інтересу до прочитаного;
- виховання емоційної чуйності до прочитаного;
- вміння сприймати текст;
- сприяння розвиткові літературних смаків;
- розширення кола читання;
- підбір книжок на задану тематику;
- зіставляти власне уявлення про прочитане з авторським;
- вміння працювати з книжковими виставками, бібліографічними
покажчиками.
Формуючи читацьку самостійність, слід приділяти увагу на:
- оформлення куточків читача в класі;
- заповіді читача;
- книжкову виставку до уроків;
- рекомендації щодо підбору книжок на задану тему;
- плани позакласного читання;
- учнівські відгуки на прочитане: казки, твори, малюнки…
Слід звернути увагу на основні критерії добору творів для читання:
- доступність віку (до кола читання добираються дитячі твори, зміст,
тематика, художні образи, характери героїв яких є близькими і зрозумілими
дітям, відповідають їхньому життєвому, читацькому, емоційно-чуттєвому
досвіду, рівню розвитку мислення, мовлення, пам’яті);
- жанрово-родова, тематична розмаїтість: художня література (казки
(народні і літературні), легенди, вірші, оповідання, повісті, п’єси, байки);
малі фольклорні форми, науково-пізнавальна, енциклопедична література,
дитяча періодика, - твори для дітей про рідний край, Батьківщину, природу,
дітей, сім’ю, взаємини між людьми, навчання, пригоди, фантастика і т. ін.;
- висока художня цінність.

Зміст художніх творів повинен розкривати школярам багатство і красу
навколишнього світу людських взаємин, пробуджувати почуття гармонії, вчити
розуміти прекрасне у житті, формувати у дитини власне ставлення до дійсності,
утверджувати загальнолюдські духовно-моральні, національні цінності,
сприяти розвитку чуттєвої сфери, творчої уяви дитини у процесі спілкування з
мистецтвом слова.
Уміння читати повинно стати автоматичною навичкою, за якої сили учня
були б спрямовані не на виконання самої дії, а на глибоке осмислення змісту
прочитаного. Щоб досягти такого рівня читання, треба учнів навчити
аналізувати текст, тобто осмислювати його тему, ідею, ставлення автора до
того, що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного, бачити в
тексті художньо - виражальні засоби мови, запам’ятовувати їх з метою
збагачення власної мовної культури.
Втрату зв’язків із книгою в ранньому віці неможливо компенсувати в
майбутньому. Маленький читач лише вступає в життя, у нього ще немає
життєвого досвіду, і книга для нього є невичерпним джерелом відомостей, у
ній він знаходить відповідь на свої незліченні "чому?". Книги, прочитані в
дитинстві, часто запам'ятовуються на все життя, впливають на подальший
розвиток, на світосприймання, виробляють певні норми поведінки.
Ось чому важливо правильно організувати дитяче читання, спрямувати
його так, щоб дитина не розгубилася в книжковому морі, щоб до її рук
потрапляли найнеобхідніші книги, щоб спілкування з ними стало звичним,
щоденним і, що дуже важливо, приємним заняттям. Саме дорослі повинні
свідомо й цілеспрямовано виховувати в дитини інтерес до читання, починаючи
з сім'ї, дитячого садка, молодших класів.
Важливим завданням читання в 1 класі є пробудження у школярів
інтересу до дитячої книжки, формування початкових умінь самостійно з нею
працювати, здобувають уявлення про те, що книжковий світ багатий і
розмаїтий, що з книжкою можна цікаво проводити дозвілля. У 1 класі на
роботу з дитячою книжкою рекомендується відводити до 20 хвилин уроку
(один раз на два тижні). Якщо учні класу мають достатній рівень розвитку
навички читання, учитель може проводити заняття з дитячою книжкою
протягом усього уроку.
У 2 класі вчитель спрямовує школярів на широке ознайомлення зі світом
доступних їм книжок із власної ініціативи, на пошук серед них тих, які
найбільшою мірою можуть задовольнити пізнавальні інтереси кожного з учнів.
Учні вчаться самостійно визначати зовнішні показники змісту кожної книжки,
вибирати потрібну за окресленими педагогом показниками, співвідносити їх і
на цій основі робити загальний висновок про тематику, орієнтовний зміст,
кількість уміщених у ній творів. Така діяльність сприяє швидшому входженню

дитини в текст, який вона читає самостійно.
У 3-4 класах одним із пріоритетних завдань є формування і розвиток у
школярів продуктивних способів самостійного опрацювання змісту дитячих
книжок різних типів і видів (у тому числі значних за обсягом), довідкової
літератури, дитячої періодики, а також умінь здійснювати пошук, добір,
систематизацію, узагальнення навчально-пізнавальної інформації,
користуючись засобами бібліотечно-бібліографічної допомоги,
довідково-інформаційним апаратом книжки та Інтернет-ресурсами дитячої
бібліотеки.
1.1. Джерела мотивації та їх вплив на читацькі інтереси учнів
"Те, що дитині необхідно запам'ятати, і те, чого навчитися,
передусім повинно бути для неї цікавим"
В. Сухомлинський
Інтерес до навчального предмета зростає тоді, коли діти бачать, що
вчитель, захоплений своєю роботою і володіє майстерністю передавання знань
дітям. Вміє цікаво, повно і яскраво викладати навчальний матеріал,
використовує різні методи, засоби, прийоми роботи, способи заохочення учнів
до навчальної діяльності. А ще створює проблемні ситуації на уроці, в
результаті яких виникає певна суперечливість між знаннями учнів і явищем,
яке не зразу - повністю або частково усвідомлюється ними, використовує
кросворди, загадки, прислів’я, що викликають в учнів позитивні емоції.
Організація навчальної діяльності, де переважає праця високого творчого
рівня, стає однією з основних умов формування стійкого пізнавального
інтересу, бо саме в процесі такої роботи молодший школяр має змогу
найповніше виявити самостійність та ініціативу.
Жага до знань, інтерес до нового, прагнення прекрасного – все це
правильно сформована і розвинена мотивація в шкільному віці, бажання
задовольнити не тільки інформаційні потреби, а й загальнокультурні, естетичні,
емоційні. Мотивація – це динамічний процес фізіологічного та психологічного
плану, що керує поведінкою людини, який визначає її організованість,
активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.
На уроках літературного читання перед учителями постає проблема
різнорівневого засвоєння учнями предметного матеріалу при достатньому рівні
розвитку інтелектуальних здібностей кожного. І в багатьох випадках причина

криється у рівні сформованості навчальної мотивації, усвідомленні особистої
цінності читання.Факторами, що стимулюють або стримують розвиток
мотивації читання, є суб'єктні особливості учня та вчителя, приклад дорослих,
книжкове оточення дитини, рівень розвитку читацьких умінь, застосування
методів роботи з книгою. Джерелами мотивації є насамперед родина, вчителі
та самомотивація [14].
Щоб зацікавити дитину читанням, потрібно в першу чергу проводити
просвітницьку роботу серед батьків. Адже власний приклад є найкращим
аргументом. Якщо у батьків є інтерес до читання, пізнання і розвитку, то й
дитина свідомо прийде до внутрішньої потреби читати, життєвої необхідності
самовдосконалення.На сьогоднішній день у книжкових крамницях є широкий
вибір художньої, розвивальної, енциклопедичної, прикладної,
науково-популярної літератури. Тому батьки мають купувати своїй дитині
найкращу книжку, яку вони можуть собі тільки дозволити. Варто націлювати їх
на те, щоб при виборі батьки опирались на книги, написані вишуканою
українською мовою, з відповідним до віку шрифтом, ілюстраціями, з живою
мовою персонажів. У майбутньому це дозволить дитині висловлювати свої
думки чітко і красиво, відчути особистий інтерес та користь.
Варто постійно звертатись до книг з домашньої бібліотеки, їх потрібно
читати вголос, всією сім'єю. Бажано, щоб це читання зробилось звичайним і
постійним святом серед буднів. При цьому, якщо спочатку читачем виступають
батьки, то в подальшому ця робота має бути передана дітям. Про прочитані
книги потрібно розмовляти, не нав'язувати дітям своїх поглядів, але разом з
дітьми на правах більш досвідченого читача роздумувати над книгою.
Розмовляючи про людей, їх вчинки, разом перечитуючи особливо хвилюючі
сторінки, радіючи добру, справедливості, захоплюючись мужністю і мудрістю
одних, відчуваючи біль і сором за інших, батьки цим самим виховують в дітей
здатність до самоаналізу, самооцінки, допомагають побачити в книгах той
безцінний досвід поколінь, заради якого книги і пишуться. Спільне читання
книг, переказ прочитаного один одному і виникаючий при цьому обмін
думками - це шлях читацького спілкування в сім'ї. Щоб душа дитини
відкрилась на зустріч світлу, який виходить з книг, необхідний промінь щирого,
безпосереднього почуття, який іде від дорослого, що по-справжньому
переживає це почуття в даний момент. Голос, жести, вираз очей, інтонація —
основні провідники, які забезпечують взаєморозуміння на основі переживань
при читанні вголос, при розповіді про книгу чи при її переказі.
Для того, щоб привчити дитину до самостійного читання, можна
використати наступний прийом. Хто-небудь із дорослих починає читати вголос.
На найцікавішому місці читання зупиняється. Захоплена подіями в книзі і
бажанням дізнатись, що відбувається далі з героями, дитина в більшості
випадків продовжує читати сама. Пізніше дорослі повинні обов'язково
запитати її про що вона прочитала, похвалити за самостійність, виразити надію,

що тепер вона буде завжди читати сама.
Батьки повинні дуже терпеливо вимагати від дитини, щоб вона
запам'ятовувала прізвище автора, назву книг. Перед читанням доцільно
запитати дитину, які книги цього письменника вона вже читала або чула, що
знає про нього. Потрібно, щоб дитина читала книгу уважно, не поспішаючи.
Батькам потрібно звертати увагу на книги кожен раз, коли в дитини
з’являється те чи інше запитання. Привчити дитину самостійно звертатись до
книг-довідників і до книг науково-пізнавальної літератури.
На уроках літературного читання учителі повинні враховувати
фізіологічні та вікові особливості школярів, уникати перевантажень. Навчити
дитину читати складно, але ще складніше навчити її полюбити читати.
Сучасних школярів важко чимось здивувати, їх внутрішнє «Я» керується
власними мотивами і упередженнями. Тому викликати і утримати бажання
читати можливо тільки зацікавленим навчанням, де існує тісна співпраця -
вчитель - учень. До того ж, учитель сам має бути цікавим для учнів. Постійно
розвиваючи власні здібності, вести за собою, вмотивувати сучасних школярів.
Щоб зацікавити дитину читанням, пропоную на уроках літературного
читання використовувати такі форми роботи:
- робота в малих групах;
- інтерактивні форми;
- ігрова діяльність;
- презентації книжок, періодичних дитячих журналів;
- «Час Читайлика» (додаткове читання художньої книжки) (додаток 2);
- екскурсії до дитячої бібліотеки;
- зустріч з письменниками;
- творча літературна діяльність;
- дослідницька діяльність.
Мотивація навчальної діяльності учнів – одна із головних умов успішного
навчально-виховного процесу, яка дає можливість кожному учневі бути
ініціативними, самостійними, винахідливими. Мотивація чітко пов'язана з
темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на
розв'язання певних проблем, допомагає викликати в учнів цікавість до теми
уроку, виховує інтерес до читання. Мотивація на уроці літературного читання
може включати один із запропонованих видів діяльності:
- Роз’яснення вчителем практичного значення теми, що буде вивчатися.
- Створення емоційного тла уроку.
- Робота в парах.
- Чистомовки.
- Скоромовка.
- Гра.

- Робота над загадками.
- Самостійне читання.
- Створення проблемної ситуації.
Діти залюбки виконують завдання, які викликають у них здивування,
зацікавленість до знань та процесу сприймання. Це можуть бути короткочасні
розповідь учителя, бесіди, використання наочності, нескладні інтерактивні
вправи. Щоб дізнатись тему уроку, пропоную учням "Вилучити зайве",
"Роз'єднати слова" чи «Розшифрувати» тему уроку (додаток 3).
Відомо, що аналіз твору потребує багаторазового перечитування. Як
зацікавити дитину, щоб для неї це було захоплюючою справою? Для цього
перед кожним читанням треба ставити нове завдання, причому таке, щоб
шукаючи відповідь на нього, дитина відкривала для себе щось нове, чого не
помітила раніше. Даючи запитання, які вимагають роздумів, створюю мовну
ситуацію, спонукаю учнів до висловлення. У процесі аналізу діти проходять
довгий шлях пошуку, сперечаються, відстоюють свою точку зору, вчаться
розуміти інших людей. Учні вчаться висловлювати своє ставлення до
прочитаного, оцінювати вчинки дійових осіб, виявляти мотиви їх поведінки,
зіставляти вчинки персонажів, вибирають правильний вихід з тієї чи іншої
ситуації. Оцінюючи інших, діти вчаться оцінювати й себе, а отже, у них
виробляється уміння жити серед людей, удосконалюються навички
спілкування.
На уроках літературного читання головним напрямком в навчанні є
робота з текстами творів. Учні відповідають на питання щодо прочитаного,
стисло передають зміст твору, знаходять в тексті слова і вирази, які
характеризують дійових осіб, картини природи, вчаться визначати ідею твору,
висловлюють своє ставлення до зображених у ньому подій, розрізняють
головне і другорядне, переказують прочитане, вправляються у мовчазному
читанні. Дітей цікавить, насамперед, сюжетний бік літературного твору,
передусім дії людей або тварин і випадки, які відбуваються з героями.
Необхідність шукати причини вчинків людей і описання подій та
встановлювати різноманітні зв’язки між окремими епізодами з життя різних
персонажів літературного твору роблять читання цікавим. У дітей виникає
живий інтерес до книги. Важливу роль в розвитку читацьких інтересів дітей
відіграє вміння вибірково, стисло і водночас повно переказувати текст,
складати усні оповідання за прочитаним, розповідати про героя твору.
У молодших школярів розвивається потреба в самоствердженні,
прагнення добитися позитивного ставлення до них класного колективу. Це
зумовлює виникнення у дитини поглибленого інтересу до того об’єкта або
засобу, з допомогою якого здобуто її визначення в колективі. І якщо таким
чинником були прочитані ним художні твори, то інтерес до книги ще більш
посилюється.

Щоб виховати любов до книги, потрібно перш за все навчити дітей
успішно слухати її, розуміти ідейно-художній зміст твору. Від того, як вчитель
прочитає твір, як зуміє розкрити дітям його зміст, залежить їх інтерес до твору.
Якщо буде прочитано виразно, захоплено, дитина перейметься настроєм
вчителя, то таке читання надовго залишиться в її пам'яті. Ще перед читанням
вчитель ознайомлює дітей з новим підручником, його структурою, розповідає,
як готують книги до друку, стисло повідомляє цікаві факти з життя
письменника. Головним засобом виразного читання є інтонація. Інтонацією
голосу вчитель звертає увагу на найважливіше, роблячи паузи, що дає дітям
можливість краще осмислити окремі фрази, пережити певну ситуацію. Читати
дітям педагог повинен всюди, де трапляється нагода, щоб діти звикли до
пізнання нового, незвіданого в процесі постійного спілкування з книгою.
Важливе значення на уроці читання має розповідь вчителя, яка повинна
бути цікавою, емоційною і зрозумілою для дітей, торкатися до глибини серця,
пробуджувати їхні почуття. її не потрібно перенасичувати фактами, складними
термінами. Вона не повинна бути великою за об'ємом, причому доцільно
чергувати її з бесідою. Цим вчитель може зацікавити дитину, привернути її
увагу до нової книжки.
В процесі роботи з дитячими книгами в дітей удосконалюється і техніка
читання, і здатність повноцінно сприймати тексти творів у відповідності з їх
жанрово-видовими особливостями. Програма передбачає уроки позакласного
читання, які забезпечують безперервне знайомство молодших школярів з
широким колом дуже різних дитячих книг. Такі уроки допомагають учням
засвоїти загальні властивості і ті закономірності, за якими групуються книги,
навчають кожну дитину вільно і безпомилково діяти з будь-якого доступного
книгою, що гарантує можливість своєчасно зустріти «свої» книги, визначити
своє коло читання. Отже, практична діяльність з книгами – один з ефективних
способів формування у дітей інтересу до книг. Це пояснюється тим, що
практичні дії з книгами і серед книг дозволяють дітям порівняно швидко
впізнавати, мимоволі запам’ятовувати самі книги, впевнитись у їх
різноманітності і навчитись вибирати для себе книги потрібні, посильні, а
значить, і корисні. Саме практично діючи з книгами і серед книг, діти
привчаться при першій необхідності звертатись в світ книг з різною метою.
1.2. Розвиток творчої літературної діяльності
Розвиток творчих здібностей - необхідна умова формування повноцінної
особистості, здатної до саморозкриття, самовизначення та саморозвитку. Саме
здатність до творчості робить людину духовно незалежною, допомагає
привносити у світ щось своє: нове, незвичне, «інакше». Значні можливості для
творчого збагачення учнів мають уроки літературного читання.

Спілкування з літературою як мистецтвом слова задовольняє природну
потребу дитини в емоційних переживаннях, створює передумови для
самовираження особистості. Молодші школярі беруть участь у посильній
творчій діяльності, яку організовує вчитель на уроках класного і позакласного
читання і в позаурочний час.
Літературна творча діяльність посідає особливе місце серед проявів
творчості молодших школярів. З одного боку, вона вимагає роботи таких
психічних процесів, як сприймання, образне мислення, уява, мовлення, емоції,
активізує почуттєву та інтелектуальну складові пізнавальної діяльності
молодшого школяра. З іншого - дітям цього віку властива надзвичайна
емоційність та чутливість до образних вражень, багатство уяви, невтомна
допитливість, відкритість до оточуючого світу.
Обов'язковим компонентом системи початкової літературної освіти
молодшого школяра є творча діяльність дитини. Творча діяльність передбачає
роботу як з урахуванням прочитаного, так і власне авторську творчість.Для
стимулювання творчих здібностей використовуються такі види завдань:
словесне малювання, графічне ілюстрування, творчий переказ, читання за
ролями, інсценізація, колективне та індивідуальне складання з допомогою
вчителя казок, лічилок, загадок тощо (додаток 4).
Творчі можливості молодших школярів реалізуються в різних видах
діяльності, зокрема у грі, навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності. Творчість
-не лише кінцевий результат діяльності, а й прийоми та методи, за допомогою
яких вона здійснюється. Тому у своїй педагогічній діяльності значну увагу
приділяю розвитку творчих здібностей учнів. Не орієнтую учнів лише на
традиційне засвоєння знань, оскільки такий підхід в організації
навчально-пізнавальної діяльності за сучасних умов не є продуктивним,
оскільки обсяг знань зростає надто швидко. Намагаюсь створити для кожного
школяра оптимальні умови навчання, формувати потребу вчитися, вміння
раціонально працювати, розвивати мислення учнів, їхню мовну активність,
проявити творчість і самостійність у виконанні поставлених завдань. Так при
вивченні біографії письменника можна запропонувати учням створити
“Портфоліо письменника” за орієнтовним планом:
1. Портрет письменника.
2. Прізвище, ім`я, по батькові автора.
3. Псевдонім (якщо має).
4. Роки життя письменника.
5. Відомості про дитячі роки.
6. Важливі дати життя.
7. Вплив на творчість життєвого досвіду.
На основі прочитаного твору можна використовувати різні види творчих
робіт, а саме:

- Продовжити текст.
- Придумати кінець оповідання.
- Домислити події, які могли б передувати зображеним.
- Перенести дії твору в сучасне чи минуле.
- Ввести нового героя в текст.
- Написати лист героєві твору.
- Продовжити вірш власними рядками.
Літературно-творчому розвитку молодшого школяра сприяють різні види
мистецтва. Під впливом музики виникають глибокі емоції і настрої: радість,
захоплення, сум, смуток, натхнення та загальний душевний підйом. Музика
розвиває уяву, образне та асоціативне мислення, впливає на всі сфери
духовного життя дитини, спонукає до творчості, викликаючи великий спектр
різноманітних емоцій. Образотворче мистецтво дає можливість дитині всебічно
сприймати зорові образи. У взаємодії з точним, образним словом вони дають
емоційно-образну основу для дитячого мовленнєвого фантазування.
Театральне мистецтво своїм образним змістом дає знання життя в доступній
для дитини формі, формуючи не тільки естетичні, а й моральні та
інтелектуальні почуття. Цікавою і привабливою творчою діяльністю для
дитини є драматизація, інсценізація, читання за ролями, що здійснює
комплексний вплив на розвиток літературно-творчих здібностей молодших
учнів [4].
Діти залюбки виконують такі завдання, як:
- прочитати вірш та дібрати до нього кольори;
- передати характер руху мелодії лініями й описати це словесно;
- дібрати відповідну до музичних образів-настроїв твору кольорову гаму в
живописних композиціях;
- описати почуття за допомогою кольору;
- описати образ звука;
- створити музичні образи, які б характеризували героїв казки чи оповідання,
або малюнки, що передають ідеї або настрої віршів;
- проілюструвати фрагменти літературних або музичних творів;
- намалювати ескізи декорацій та костюмів до театральної вистави;

- створити власну казку…
Необхідною умовою творчої літературної діяльності дитини є її чуттєва
сприйнятливість до навколишньої дійсності. Чим багатший чуттєвий досвід
дитини, чим глибші емоції і почуття, тим яскравіші образи виникають в її уяві,
тим гострішою стає потреба відтворити власні враження у словах. У цьому
допомагають завдання «Що я чую, що я бачу», «Чарівник».
Необхідно стимулювати бажання дитини «життя своє втілювати у слові»,
а для цього у неї має бути багатий словниковий запас, уміння володіти
засобами художньої виразності, розвинене чуття мови. З цією метою пропоную
такі завдання як «Інтерв’ю», «Спіймай риму» (додаток 4).
О. Савченко зазначає, що стимулювання фантазії дітей позитивно
позначається на розвитку самостійності їхнього мислення, вмінні міркувати за
аналогією, знаходити асоціативні зв’язки, бачити у відомому нові риси й
особливості. Особливий інтерес у дітей викликають завдання, що базуються на
прийомах оживлення, перевтілення в інші образи, на вільне фантазування
(«Перевтілення», «Якби я був...», «Уяви себе…» та ін.) (додаток 4).
Варто дотримуватися порад щодо використання творчих завдань:
1. Завдання, розроблені на міжпредметному змісті, дають змогу
здійснювати літературно-творчий розвиток майже на всіх уроках, у
позакласній роботі, використовувати можливості різних видів мистецтв,
що суттєво збагачує та урізноманітнює літературну творчість учнів.
2. Важливим в організації літературно-творчого розвитку молодших
школярів є стимулювання мотивації літературної творчості шляхом
збагачення їхнього емоційно-чуттєвого та комунікативного досвіду.
3. Кожне попереднє завдання готує учнів до виконання наступного.
Перш ніж створювати творчий продукт, діти виконують завдання, що
стимулюють емоційно-чуттєве сприймання, творчу уяву,
художньо-образне мислення. Перед виконанням завдань творчого
характеру здійснюється частково-пошукова діяльність.
4. Учням 1-2-х класів спочатку доцільно виконувати нескладні творчі
завдання в усній формі за зразком, гнучким алгоритмом,
ілюстративною опорою, у 3-4-х класах надається перевага самостійній
творчій діяльності.
5. Виконання творчих завдань передбачає реалізацію принципу
диференційованого підходу до учнів (завдання мають різні рівні
складності, що дає змогу використовувати їх для роботи з дітьми як
високого, так і початкового рівнів розвитку літературно-творчих
здібностей).
6. Значна частина завдань містить можливості щодо їх використання в
інтерактивній формі (робота в групах, малих групах, динамічних
парах).
7. Необхідно приділити увагу вдосконаленню літературно-творчих
продуктів у співпраці з учителем (редагування письмових творчих
робіт).

8. Необхідним є ознайомлення учнів з деякими доступними прийомами
художньо-словесної творчості (прийоми створення образних висловів;
способи фантазування; прийоми складання казок, віршів, скоромовок,
загадок тощо) та використання їх у власній творчій діяльності.
9. На уроці мають гармонійно поєднуватися навчання і різні види
творчих ігор. Їх використання в літературно-творчій діяльності є
важливим, оскільки в процесі художньо-словесних ігор створюються
сприятливі умови для експериментування із вживанням художнього
слова, для стимулювання фантазії та образного мислення.
10. У процесі пошукової діяльності учнів учителям слід не
програмувати хід виконання творчих завдань, а лише спрямовувати
думку дітей, давати поштовх до фантазування, підтримувати їхні творчі
зусилля. Важливим є створення таких ситуацій, щоб дитина
поміркувала, спробувала виконати завдання самостійно або з
допомогою. Головне, щоб учень отримав власний досвід творчої
діяльності, задоволення від пошукової праці, від подолання труднощів.
11. Важливим у процесі розвитку літературно-творчих здібностей
молодших школярів є створення розвивально-творчого середовища, в
межах якого вони мають можливість творити, фантазувати та
почуватися емоційно комфортно.
Позитивною мотивацією літературно-творчої діяльності учнів є
оприлюднення результатів дитячої літературної творчості (випуск класної
газети, читання власних творів, створення збірки дитячих робіт).
1.3. Ігрові технології - один із способів прищеплення інтересу до
читання
«Гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини
вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишній світ.
Гра - це іскра , яка запалює вогник допитливості і цікавості»
В. О. Сухомлинський
Ігрові технології є складовою частиною педагогічних технологій, однією з
унікальних форм навчання, яка дозволяє зробити цікавою і захоплюючою не
тільки роботу учнів на творчо-пошуковому рівні, але і буденні кроки по
вивченню навчальних предметів. Цікавість умовного світу гри робить життя
позитивно емоційно забарвленим, а емоційність ігрового дійства активізує всі

психологічні процеси і функції дитини. Інший позитивний бік гри є те, що вона
сприяє використанню знань у новій ситуації, тобто, засвоюваний навчальний
матеріал проходить через своєрідну практику, вносить різноманітність і
зацікавленість у навчальний процес.
Ігрова діяльність ─ один із ефективних засобів підвищення якості
сприймання молодшими школярами художніх творів на уроці читання. У
структурі уроку читання ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової
ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи. Гра активізує психічні процеси
діяльності молодшого школяра (відчуття, сприймання, мислення, уяву, пам’ять,
увагу, волю, мову), які призводять до позитивних зрушень у розвитку дитини.
Використання на уроках дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес
навчання цікавим, створює у дітей бадьорий, творчий настрій, полегшує
засвоєння навчального матеріалу. Звертання до гри як до засобу організації
процесу читацького сприймання продиктоване не лише віковими
особливостями молодшого школяра, але й специфікою літературного твору,
яка є дуже близькою до художніх умовностей гри та специфікою сприйняття
літератури, яка теж співзвучна природі ігрового моменту, потребує відриву від
реальності, переживання іншого світогляду, інших почуттів.
Перевага організації ігрового навчання в структурі уроку читання
полягає в системності використання літературних ігор, змістом яких є
початкові літературознавчі поняття та явища.
Надійним помічником вчителя у формуванні читацьких інтересів дітей є
літературні ігри, які можна проводити для будь-якого класу. За змістом і
формою вони досить різноманітні і можуть практикуватися під час
обговорення прочитаної книги, проведення літературних ранків і свят, походів
чи екскурсій. Вони сприяють створенню бадьорого настрою в школярів,
збагаченню їх знань, розвитку творчої уяви, образної пам'яті та мислення. Для
ігор доцільно використовувати ребуси, кросворди, головоломки, літературні
задачі (додаток 5).
У ході гри школярі можуть впізнавати твори за окремими малюнками чи
уривками, формулювати і розгадувати «хитрі» питання по прочитаних книгах,
відгадувати імена літературних героїв, прізвищ письменників, назв книг і
творів по серії читань, відтворювати героїв книг за описом.
В процесі літературних ігор такого роду розвиваються інтелектуальні,
моральні, вольові риси особистості, проявляється і удосконалюється кругозір,
активізуються задатки і здібності. Можна організувати літературний конкурс,
учасники якого змагаються у проведенні літературних ігор, вікторин: «Хто
знає народні прислів'я?», «З якої байки чи казки?», «Відгадай?», «Хто знає
більше?».
Можна залучити учнів до участі в заочній грі «Подумай, відгадай». Умови

її оголошуються за допомогою плаката, який вивішується на видному місці в
школі чи класі. Впродовж тижня учні дають письмові відповіді на запитання.
Журі (зазвичай, вчителі початкових класів) перевіряє їх правильність і
оголошує імена переможців. Зміст ігор має відповідати вікові дітей, рівню їх
знань. Спочатку, щоб охопити ними якомога більше учнів, добирають
запитання середньої важкості, а потім вони ускладнюються, але не виходять за
межі програмового матеріалу.
Літературні гра «Переказ по колу» чи «Мініатюра» дає можливість учням
відтворити прочитаний текст(додаток 5).
Аналізуючи прочитаний твір, в нагоді стане гра «Карусель запитань»
(додаток 5).
Вивчаючи віршовані твори, пропоную гру «Розсипанка» (додаток 5).
Гра «Письменник – не письменник» сприяє збагаченню читацького
досвіду учнів, поповненню запасу знань про дитячих письменників(додаток 5).
Також можна на уроці літературного читання використовувати ігри
«Незвичайна математика», «Засвіти ліхтарик», «Портрет» та інші(додаток 5).
1.4. Дослідницька діяльність на уроках літературного читання
«Дитина повинна бути думаючою, активним здобувачем знань,
допитливим шукачем істини, мандрівником у світі пізнання”
В. О. Сухомлинський
Спілкування з книгою допомагає учневі оволодіти певною сумою знань,
засвоїти досвід попередніх поколінь, залучає до культурних надбань та
цінностей українського народу, його звичаїв, традицій.
Літературне читання як навчальний предмет – широке поле для
дослідницької діяльності. Дослідження допомагає учням напрацювати навички
самостійної творчої діяльності, формує й розвиває вміння уважно прочитувати
тексти художніх творів. О. Шацький писав, що «Навчально-дослідницька
діяльність учнів - така форма організації навчально-виховної роботи, яка
пов'язана з вирішенням учнями творчої, дослідницької задачі із зазделегідь
невідомим результатом і передбачає основні етапи, характерні для наукового
дослідження».
Через дослідницьку, пошукову діяльність легко виявити й узагальнити

знання учнів. Дослідницька робота – це робота в бібліотеці, зустрічі з
фахівцями, вивчення друкованих та електронних публікацій, джерел з
Інтернету. Пошук і дослідження є ефективними засобами розвитку
пізнавальних інтересів учнів, виховання їх самостійності, читацької
компетентності, формування важливих дослідницьких умінь: критично
мислити, проводити спостереження над текстом, самостійно розв'язувати
завдання.
У своїй педагогічній діяльності застосовую дослідницькі проекти.
Проектно-дослідницька діяльність – це творча діяльність, що має спільну мету,
узгоджені методи, способи діяльності, спрямована на досягнення загального
результату, яка сприяє розвитку самостійності, цілеспрямованості,
відповідальності, наполегливості, толерантності, ініціативності. У процесі
роботи над проектом діти отримують соціальну практику за межами школи,
адаптуються до сучасних умов життя.
Проектно-дослідницька діяльність учнів початкових класів забезпечує
розвиток ключових компетенцій і учбової активності школярів. Для цього
учителю необхідно розробити спеціальні завдання для розвитку умінь і
навичок дослідницької роботи.
Детальніше пропоную розглянути дослідницький проект "Дитяча
книжкова полиця моїх батьків". Учні працюють за певним планом:
1. Тема дослідження. (Коло читання моїх батьків у дитинстві)
2. Актуальність. (Знайомство з улюбленими книгами батьків – один із
можливих способів активізації читання дітей)
3. Об’єкт дослідження. (Читацька активність батьків у дитинстві)
4. Предмет дослідження. (Книги, які читали батьки у дитинстві)
5. Мета проекту. (Сприяти підвищенню зацікавленості дітей читанням)
Отримують індивідуальні завдання:
- З’ясувати, чи було читання улюбленим заняттям батьків. Чи
відвідували батьки бібліотеку. Як часто?
- Зробити опитування батьків щодо їхніх улюблених книжок у дитячі
роки; з’ясувати, чому саме ці книги їм найбільше подобалися.
- Скласти окремий перелік улюблених творів мами й тата. Порівняти
їхні дитячі уподобання, зробити висновки.
- Прочитати улюблені дитячі книги батьків. Визначити для себе один
найкращий твір із маминого і татового переліків книг.
- Виготовити рекламну листівку для однокласників "Прочитай
улюблену книгу моїх батьків!"
- Презентувати свою роботу в проекті.
Завершальним етапом є колективне завдання:
- Організувати книжкову виставку "Дитяча книжкова полиця наших

батьків".
- Підготувати святкову презентацію роботи у проекті, запросити батьків.
Оптимальними методами дослідження такої діяльності стануть
опитування, анкетування, аналіз, порівняння, оцінювання, синтез.
Мої учні з неабияким інтересом відшукували інформацію за темою. Мали
можливість проявити більшу зацікавленість до читання на прикладі власних
батьків. Після створення проекту діти зрозуміли, що комп’ютер можна
використовувати не тільки для ігор, але й для пошуку різної цікавої інформації,
яка потрібна в навчанні, для створення презентацій тощо. Розповіді учнів були
наповнені позитивними враженнями та емоціями від виконаної роботи.
Під час уроку позакласного читання з теми «Роль книги в житті людини»
задаю проблемне питання: «Яке значення книги і читання в житті людей?».
Учні активно відшукують загадки про книгу, до роботи варто долучити виступ
бібліотекара, статистичні дані про читачів школи дозволять їм включитися в
усвідомлення проблеми і намітити шляхи її рішення: «Що ми знаємо про
проблему ролі книги в житті людини? Що хочемо знати? Як дізнатися?»
Предметом дослідження стає книга. Організовую роботу в групах.
Перша група розповідає про анатомію книги (обкладинку, корінець,
форзац, титульний аркуш, книжковий блок… Друга група готує повідомлення
«Путівник по книжкових сторінок» (титульний аркуш, передмова, зміст,
довідковий апарат, ілюстрації тощо). Третя група систематизує матеріал по
темі: «Історія книги». Діти шукають висловлювання відомих письменників про
роль книги в житті людини.
Наступним етапом є запитання:
- Які книги ви прочитали?
- Які твори залишили свій слід у вашій душі?
- Яку роль відіграють книги у вашому житті?
Учні роблять висновки і підходять до завершального етапу - рефлексії:
діляться враженнями від читання улюблених книг.
Отже, дослідницька діяльність молодших школярів впливає на
формування їх читацьких інтересів.
1.5. Позакласна робота з літературного читання – одна із умов
виховання читацьких інтересів
Одним із показників успішного формування в учнів читацьких інтересів,
їх літературного розвитку є участь дітей в позакласних формах роботи з
дитячою книгою: поява в них потреби в читацькому самовиявленні,

навчально методичний посібник 2016

навчально методичний посібник 2016

Recommended

Recommended

More Related Content

What's hot

What's hot (20)

Similar to навчально методичний посібник 2016

Similar to навчально методичний посібник 2016 (20)

More from pmpkberezne

More from pmpkberezne (20)

Recently uploaded

Recently uploaded (7)

навчально методичний посібник 2016