**

2. Сформувавшись як жанр в Італії, опера з 1597 г. швидко поширилася по всій
Європі. Законодавцями мод у новому виді мистецтва залишалися італійські
композитори:Клаудио й Алессандро Скарлатти.
Зародившись як "драма під музику", опера до початку XIX в. перетворилася в
чисто музичну виставу, у якім речитативу майже не залишилося місця, а в сюжет
спектаклю органічно вписали арії.
Арія (буквально "повітря") - це тривалий сольний номер.
Збережений у діалогах речитатив звичайно супроводжувався акордами
чембало (клавесина), коли обмін репліками відбувався в процесі розвитку дії, і
вступами всього оркестру для вираження сильних почуттів або переживанні.
У ті часи арія являла собою сольний номер, тобто спочатку виконувалася
головна тема, за нею другорядна, після чого випливало повторення головної теми.
У третій частині, зовсім зайвої з погляду сюжету, демонструвалася вокальна
майстерність виконавця, і, властиво, заради цього в оперу включалася вся арія.

4. Опера-Сериа
Аж до XIX в. провідні партії в операххсериа
("серйозних операх") виконували чоловічі
сопрано, і лише пізніше їм на зміну
прийшли тенора. Опера-Сериа була досить
далеким від реального життя дійством, а її
сюжети - як правило, епізоди з античної
історії у вільнім трактуванні - вражають
сучасну аудиторію своєю штучністю. Однак
саме в цьому жанрі італійська опера
завоювала всю Європу, де практично всі
спектаклі виконувалися італійською мовою.
Навіть німець Гендель і великі реформатори
опери Глюк і Моцарт писали музику на
італійські лібрето. Лише у Франції
сформувалася власна національна традиція,
основи якої заклав Жан Батист Люлли. Втім, і
він починав свій життєвий шлях у Флоренції
під іменем Джованни Баттиста Лулли.

7. Опера-Буфа
До середини XVIII століття з опероюй-
сериа стала суперничати опера-буфа,
або комічна опера. У цьому веселому
музичному спектаклі зі швидкою
зміною подій діяли прості люди у
звичайних життєвих ситуаціях, і, навіть
потрапляючи в безглузді або скрутні
стани, персонажі проявляли реальні
емоції (не в приклад пишномовним
виливам в опері-сериа). В опері-буфа
висміювалися всім знайомі пороки,
скажемо, жадібність і марнославство.
Запропонувавши глядачеві зовсім іншу
традицію, опера-буфа теж одержала
значне поширення за межами Італії, а у
Франції навіть спровокувала памфлетну
"війну буфонів". У цьому жанрі
працювали блискучі композитори
Паизиелло й Чимароза.

9. Россіні
Як би не були великі досягнення
минулих епох, золотим століттям
італійської опери по праву стало століття
XIX. Першим великим композитором
нової формації був Джоаккино Россіні,
плідний геній, з рівним блиском, що
писав серйозні й комічні опери. Донині
користуються любов'ю публіки його
комічні опери "Італійка в Алжирі"
(1813) і знаменитий "Севильский
цирюльник" (1816). Остання була
написана за неповних два тижні,
причому деякі фрагменти автор
запозичив зі своїх старих творів
В 1824 м. Россіні переїхав у Париж, що
став на той час музичною столицею
Європи, і прийнявся писати опери у
французькому стилі з такою ж легкістю,
як і в італійському.
Після "Вільгельма Телля" маэстро
перестав писати для сцени. Причини
такого рішення дотепер залишаються
загадкою.

11. Верді
Найбільшим італійським оперним
композитором був Джузеппе Верді, що
прожив довгу 87нлітнє життя цілий ряд, що
й створив, безсмертних добутків - від
"Оберто" (1830) до "Фальстафа" (1893).
Верді - вихідцеві з бідної селянської
родини, домагатися успіху йому довелося
завзятою працею й частками уроками.
З перших же кроків композиторської
кар'єри Верді випробував кілька тяжких
ударів - провал ранніх добутків, а потім
смерть дружини й двох дітей.
В 1842 г. відбулася прем'єра нової опери
«Набукко». Своїм величезним успіхом вона
була почасти зобов'язана знаменитому
хору "Va pensiero", у якім полонені у
Вавилоні іудеї тужать за втраченою
батьківщиною. Італійці доглянули тут
натяк на власне пригноблене положення
під владою Австрії, і в наступних операх
Верді раз у раз з'являлися сцени зі
схованим патріотичним змістом

12. Пуччіні
Гідним спадкоємцем Верді був Джакомо Пуччини, привнесший в оперу свій блискучий
дарунок мелодиста. Багато з його арій - приміром, знаменита арія Калафа з опери
"Турандот" - буквально в усіх на слуху й давно стали " популярною класикою".

13. Перший успіх принесла своєму творцеві
опера "Манон Леско" ("1893).
Розповідають, що після прем'єри завіса
піднімалася не менш 50 раз. Три
наступні добутки ввійшли в золотий
фонд оперної класики: "Богема" (1896)
про життя й любові злиденних
паризьких поетів і художників;
мелодрамна "Туга" (1900) і "Мадам
Батерфляй" (1904), сумна історія любові
юної японки. Його перу також належить
оперний "вестерн" "Дівчина із Заходу"
(1910), і повна похмурої романтики
китайська опера "Турандот". Роботу над
останньою оперою, перервану смертю
композитора в 1924 р., завершив
Франческо Альфано, і прем'єра
"Турандот" відбулася в 1926 р.З відходом
Пуччини завершилася велика лірико-
драматична традиція італійської опери
XIX в.