Clinical pharmacology of some antyviral agents

1. Клінічна фармакологія
противірусних засобів
БДМУ, кафедра внутрішньої
медицини, клінічної фармакології та
професійних хвороб

2. Будова вірусів
• серцевина — генетичний матеріал
(ДНК або РНК). Необхідний мінімум —
гени, що кодують вірус-специфічну
полімеразу та структурні білки.
• білкова оболонка, що називається
капсидом. Оболонка побудована з
субодиниць — капсомерів.
• додаткова ліпопротеїдна оболонка -
зустрічається в порівняно складних
вірусів (вірус грипу, вірус герпесу).

3. Класифікація вірусів
• Віруси класифікуються на ті, що містять
ДНК (вірус простого герпесу) і ті, що
містять РНК (вірус імунодефіциту
людини).
• За структурою капсомерів: ізометричні
(кубічні), спіральні, змішані.
• За наявністю або відсутністю
додаткової ліпопротеїнової оболонки
• За тропністю дл клітин-хазяїв

4. сформована інфекційна вірусна
частка називається
ВІРІОНОМ

5. Процес вірусного інфікування
1. Приєднання до клітинної мембрани — так
звана адсорбція. Рецептор віруса має
тканинну специфічність.
2. Проникнення в клітину.
3. Перепрограмування клітини. При цьому
лейкоцити та фібробласти починають
синтезувати сигнальні молекули —
інтерферони, що активують систему імунітету.
4. Персистенція (для деяких вірусів) – вірус
інтегрується в клітинний геном – папілома.
5. Створення нових вірусних компонентів.
6. Дозрівання віріонів і вихід з клітини.

6. • Основна особливість вірусних
інфекцій – симптоми хвороби
з’являються після закінчення
кількох вірусних циклів, на фоні
максимального розмноження
вирусів.

7. Способи застосування
противірусних засобів
• противірусна хіміотерапія
• імунотерапія
• комбінована терапія

8. Основна особливість противірусних
засобів, які мають доведену клінічну
ефективність це –
СПЕЦИФІЧНІСТЬ

9. Особливості “специфічних” ЛЗ:
• вибірково впливають на вражені
клітини, не впливаючі на здорові
клітини;
• вибірково пригнічують репродукцію
вірусів на різних етапах;
• основним показником «клінічної
придатності» противірусних ЛЗ є
хіміотерапевтичний індекс -
співвідношення еффективності ЛЗ до
його токсичності.

10. Класифікація ЛЗ для лікування
вірусних інфекцій
1.Протигерпетичні засоби, що селективно
активуються вірусною тимидинкіназою
-ацикловір, валацикловір, пенцикловір,
фамцикловір.
2.Протицитомегаловірусні - ганцикловір.
3.Протигрипозні:
4.З розширеним спектром активності -
рибавірін, ламівудин, інтерферони.
5.Протиретровірусні

11. Всього для етіотропного
лікування вірусних
захворювань на
сьогоднішній день існує
біля 60 противірусних
засобів

12. Клінічна фармакологія протигерпетичних
засобів
Герпетичні інфекції є пожиттевою
опортуністичною інфекцією 90%
населення планети та являють собою
серйозну клінічну проблему.
Підтипи Herpes virus
• Herpes simplex (type 1-2)(простий герпес, генітальний
герпес, енцефаліт, неонатальний герпес)
• Herpes zoster (type 3) (вітряна віспа, герпес-зостер)
• Epstein-Barr virus (type 4) (мононуклеоз, лімфома
Беркітта, лімфоми ЦНС)
• Cytomegalovirus (type 5) (ЦМВ інфекція)

13. Засоби специфічної терапія
• аналоги нуклеозидів – пуринові (аденін,
гуанін), піримідинові (цитозин, тимін,
урацил);
• інгібують ДНК- полімеразу вирусів, висока
вибірковість щодо уражених клітин по
відношенню до вірусної ДНК.
• Ацикловір
• Валацикловір
• Пенцикловір
• Фамцикловір
• Ганцикловір

14. Протигерпетичні засоби
• Ацикловір – HV1 (0,9 мкг/мл) HV-2 (2,2
мкг/мл), H. zoster (концентрація в 20 р. вище)
• Біодоступність при прийомі всередину низька
(15-20%).
• Добре проникає в тканини та органи, в тому
числі ЦНС.
• Екскретуеться переважно нирками (60—90%
дози в незміненому вигляді).
• Т1/2 дорівнює 2-3 год.

15. Протигерпетичні засоби
• Пенцикловір - внутрішньоклітинний
Т ½ довший - до 20 год.
• Дія за рахунок метаболітів -
аналогів нуклеозидів –
трифосфатів.
• Має високу спорідненість до
тимидинкінази вирусів і тому
відрізняється високою вибірковісю
протигерпетичної дії .

16. Протигерпетичні засоби
АНАЛОГИ НУКЛЕОЗИДІВ - ПРОЛІКИ
• Валацикловір - ефір ацикловіру
біодоступність вище 50%. Діє на
HV1-2, H. zoster
• Фамцикловір - ефір пенцикловіру
біодоступність 70-80%. Діє на H.
simplex

17. Протицитомегаловірусні
засоби
• Ганцикловір близький за
структурою до ацикловіру.
• Перетворюється в ганцикловіру
трифосфат, що інгібує вірусну ДНК-
полімеразу.
• Низька (5-9%) біодоступність
• Т1/2 в крові дорівнює 2-4 год., в
клітинах -12 год.

18. Механізми резистентності
вірусів до ацикловіру та його
аналогам
Мутація в гені ДНК-полімерази:
• Відсутність вирус-індукованої
специфічної тимідинкінази
• Тимідинкіназа присутня, але
генетично змінена, тому не має
здатності до фосфорилювання
ацикловіру.

19. Побічні дії аналогів
нуклеозидів
• З боку ШКТ та печінки: підвищення
рівня білірубіну, нудота, блювота,
діарея, біль в животі.
• З боку ЦНС: збудження, безсоння чи
сонливість, тремор, судоми,
галлюцінації, маячення, екстрапірамідні
розлади, сплутанність свідомості, кома.
• З боку нирок: підвищення концентрації
сечовини та креатиніну.

20. Побічні дії аналогів
нуклеозидів
• З боку судин: тромботична
мікроангіопатія.
• З боку системи кровотворення:
анемія, лейкопенія, лімфоцитопенія,
тромбоцитопенія.
• З боку шкіри: випадіння волосся.
• Аллергічні реакції: кропив’янка.
• Місцеві реакції: флебіт, блефарит,
еритема та ін.

21. Протигрипозні препарати
І. Специфічна терапія
• Блокатори М2-каналів (амантадин
та римантадин).
• Інгібітори нейрамінідази
(занамівір та озельтамівір).
ІІ. Неспецифічна терапія
• Препарати з розширеним
спектром активності (інтерферон-
γ та стимулятори інтерферонів).

22. Протигрипозні препарати
Амантадин, римантадин
• Блокують іонні М2-канали вірусу грипа.
• Порушують його здатність проникати в
клітини.
• Діють лише на вірус грипу А.
• Ефективні за призначення не пізніше,
ніж через 18-24 год після появи перших
симптомів захворювання.
• Приймають профілактично
(ефективність 70-90%).

25. Інгібітори нейрамінідази
Занамівір , озельтамівір
• Нейроамінідаза – фермент репликації
вирусів грипу А та В. При блокаді:
• блокується вихід віріонів із
інфікованої клітини;
• порушується здатність вирусів
проникати в здорові клітини;
• гальмується розповсюдження вірусу в
організмі.
• Діють на віруси грипу А та В.

28. Інгібітори нейрамінідази
Побічні дії
• Бронхоспазм (занамівір).
• ШКТ: біль в животі, нудота, блювота,
діарея.
• ЦНС: головний біль, головокружіння.
• Інші: закладеність носа, біль в горлі,
кашель, синусит.

29. Покази до призначення

30. Препарати с розширеним
спектром активності
Нуклеозиди
•Рибавірин
Аналоги нуклеозидів та нуклертидів
•Ламівудин
•Ентекавір
•Телбівудин
Інтерферони

31. Рибавірин
• Аналог гуанозину
• пригнічує синтез вірусних ДНК та РНК.
Спектр дії:
• В комбінації з α-інтерфероном
використовується для лікування
хронічного вірусного гепатиту С
• В комплексному лікуванні РС-інфекцій
• Вірус лихоманки Ласса

32. Рибавірин
Побічна дія
• гіпотензія
• гіпотиреоз (зменшення рівня ТТГ)
• гемоліз
• цитопенії (анемія, тромбоцитопенія,
гранулоцитопенія)
• алергічні реакції

33. Ламівудин
• Аналог дезоксицитидину, інгібує ДНК
полімеразу вірусу гепатиту В, інгібує зворотню
транскриптазу ВІЛ
• Пригнічує синтез синтез ДНК HBV (молекула
ламівудину інтегрується у ДНК HBV)
Показання
• хронічна HBV-інфекція, в тому числі на стадії
декомпенсованого цирозу
• комплексна терапія ВІЛ інфекції

34. Фармакокінетика та побічні дії

35. Телбівудин
• Синтетичний аналог нуклеозиду
тимидину, селективний інгібітор ДНК-
полімерази вірусу гепатиту В.
Спектр дії
Вірус гепатиту В (хронічний гепатит В)
Особливості дії
В клін. дослідженнях доведена його
перевага над ламівудином
Вибіркова резистентність на рівні 25%(96
тижнів)

36. Фармакокінетика та побічні дії

37. Ентекавір
• Синтетичний аналог нуклеозиду
гуанозину, селективний інгібітор ДНК-
полімерази вірусу гепатиту В.
Спектр дії
Вірус гепатиту В (хронічний гепатит В)
Особливості дії
В клін. дослідженнях доведена його
перевага над ламівудином
Найменший (поки що) ризик селекції
резистентності

38. Фармакокінетика та побічні дії

39. Інтерферони. Загальна
характиристика
ІФН-α (лейкоцитарний)
ІФН-β (фібробластний)
ІФН-γ (імунний, лімфоцитарний)
• Природні та Рекомбінантні
• Противірусний ефект - пряма дія
(пригнічення реплікації вірусу - ІФН-α),
опосередкована дія (неспецифічна
активація імунитету – ІФН-γ)

40. гамма-ІФН та індуктори
інтерферонів
• Препарати гама-інтерферону
(інгарон, анаферон тощо )
• Індуктори інтерферону
(гомеопатичні засоби, оксолін,
арбідол, амізон, інгавірін) –
респіраторні вірусні захворювання,
в комплексній терапії
Доказова база по цим препаратам
дуже сумнівна !!

41. Засоби для лікування
вірусного гепатиту
Інтерферони-α
• α-інтерферон продукується
моноцитами/макрофагами,
нейтрофілами та В-
лімфоцитами.

42. Біологічні ефекти α –
інтерферону
1. Противірусний – блокують реплікацію
вірусу
2. Антипроліферативний
3. Збільшення експресії молекул МНС I и
II класів на поверхні клітин
4. Модулююча дія на синтез ряду
онкогенів – пригнічення неопластичної
трансформації

43. α-інтеферон
• рекомбінантний (ІФН- α2а та α2b)
• пегильований
(ІФН+поліетиленгліколь) (Пег
(40kDa) α2а и Пег (12kDa) α2b))

44. Особливості пегінтерферону
• ковалентне приєднання
полиетиленгликолю.
• уповільнена абсорбція з місця введення
(застосування 1 раз на тиждень)
• знижений кліренс та менша
імуногенність
• при повторному введенні препарату
концентрація HCV зменшується більш
ніж у 90% пацієнтів

45. Інтерферони

46. Побічні дії інтерферонів

47. ПЕГ-ІНТЕРФЕРОН
ПОКАЗИ
• хронічна HBV и HCV-инфекція на
доциротичній стадії та на стадії
компенсованого цирозу;
• гострий гепатит С
• хронічний гепатит С (форми,
резистентні до лікування звичайним
α-інтерфероном).

48. Індуктори інтерферонів
• Кагоцел
• Циклоферон
• Аміксин
• Арбідол

49. Індуктори інтерферонів
• Сприяють синтезу
ендогенного інтерферону в
терапевтичних дозах
• Основний недолік –
неефективні при
гіпореактивності організму

50. Індуктори інтерферонів
Протипокази
• Вагітність та лактація.
• Важкі захворювання печінки, нирок та крові.
• Аутоімунні та алергічні захворювання.
Побічна дія
• Гіпертермія та артралгія
• Диспепсія
• Гіпотензія

51. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!