2. • Інфекція (від лат. infectio — зараження) — це
процес взаємодії макроорганізму і мікроорганізму,
що проник в його тканини.
• Інфекційний процес – це сукупність фізіологічних
захисних і патологічних, імунологічних реакцій, що
відбуваються в макроорганізмі при проникненні в
нього патогенних мікроорганізмів.
• Інфекційне захворювання – це крайній ступінь
прояву інфекційного процесу, що характеризується
клінічними симптомами, а також біохімічними,
імунологічними, гістологічними та ін. змінами.
• Аналогічні процеси, викликані в макроорганізмі
найпростішими, називаються інвазіями (від лат.
invasio – нападати).
3. ОСОБЛИВОСТІ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ,
ЩО ВІДРІЗНЯЮТЬ ЇХ ВІД ІНШИХ
ХВОРОБ
1) мають свого збудника - мікроорганізм;
2) контагіозні, тобто здатні передаватися від хворого до
здорового;
3) залишають після себе більш-менш виражену
несприйнятливість або підвищену чутливість до даного
захворювання;
4) характерний ряд загальних ознак: лихоманка,
симптоми загальної інтоксикації, млявість, адинамія;
5) мають чітко виражену стадійність, етапність.
4. ЧИННИКИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ
ВИНИКНЕННЯ ІНФЕКЦІЙНОГО
ПРОЦЕСУ
• патогенний мікроорганізм,
• сприйнятливий макроорганізм,
• умови навколишнього середовища,
в тому числі й соціальні.
7. ОРГАНОТРОПНІСТЬ
пояснюється наступними чинниками:
• наявністю рецепторів на мембранах клітин
макроорганізму (клітин-мішеней), до яких
прикріпляються мікроорганізми, колонізуючи їх;
• метаболізмом патогена в певних тканинах, де існують
кращі умови для його життєдіяльності;
• відсутністю протимікробних речовин в цих тканинах.
8. ВІРУЛЕНТНІСТЬ
(від лат. virulentus - отруйний)
можна виміряти умовно прийнятими одиницями:
• DLМ (dоsis lеtаlis minimа) — найменша
кількість мікробів, яка викликає загибель 95 %
заражених сприйнятливих лабораторних тварин
певного виду і стандартної маси;
• LD50 — мінімальна доза мікроорганізмів, що
викликає загибель 50 % експериментальних
тварин.
10. ХАРАКТЕРИСТИКА ТОКСИНІВ
Екзотоксини
Ендотоксини
Білкової природи, володіють
вираженими імуногенними і
антигенними властивостями.
Білковоліпополісахарідний комплекс
клітинної стінки грамнегативних
бактерій.
Здатні виділятися з бактеріальної
клітини в довкілля в процесі її
життєдіяльності.
Тісно пов'язані з тілом мікробної
клітини і звільняються при її
руйнуванні.
Вибірково вражають певні органи і
тканини організму.
Не володіють вираженою специфічною
дією, менш отруйні. Викликають
загальне нездужання організму.
При дії формаліну і температури 39- Термостабільні, не переходять в
40 0С втрачають отруйність.
анатоксини.
Отримують анатоксини.
Викликають утворення в організмі
антитіл – антитоксинів.
Активізують фагоцитоз, алергічні
реакції.
11. ЗА ТИПОМ ДІЇ ЕКЗОТОКСИНИ
ДІЛЯТЬСЯ НА:
• Цитотоксини — блокують синтез білка в клітині
(дифтерія, шигели);
• Мембранотоксини — підвищують проникність
поверхневої мембрани клітин.
• Функціональні блокатори – блокують окремі функції
органів і систем макроорганізму.
• Ексфоліанти (у стафілокока), еритрогени (у
піогенного стрептокока) впливають на процес
взаємодії клітин макроорганізму між собою і з
міжклітинною рідиною.
• Найбільш сильні екзотоксини виробляють збудники
правця, дифтерії, ботулізму.
12. ЕПІДЕМІЧНИЙ ПРОЦЕС
(від грецьк. epi – в, на і demos - народ)
це виникнення і поширення інфекцій серед населення.
Для виникнення і безперервної течії епідемічного
процесу потрібна взаємодія трьох чинників :
• джерела збудників інфекції,
• механізму передачі інфекції,
• сприйнятливого населення.
13. • Джерело інфекції - це заражений організм людини,
тварини або об'єкт довкілля, що є природним
середовищем для розмноження і накопичення
патогенних мікробів і від якого вони можуть
потрапити в сприйнятливий макроорганізм і заразити
його.
• Резервуар інфекції - це люди, тварини, а також
об'єкти довкілля (грунт, вода, рослини), в яких
збудник існує, розмножується, зберігається як вид і
які забезпечують можливість його передачі
сприйнятливим макроорганізмам. У резервуарах
інфекції збудник зберігається як вид не лише в
епідемічний, але і в міжепідемічний період.
14. Механізм передачі збудника - це еволюційно
сформований закономірний спосіб переміщення
збудника від джерела інфекції в сприйнятливий
організм людини або тварини.
Механізм включає зміну трьох фаз:
• виділення збудника із зараженого організму
• перебування збудника в зовнішньому середовищі
• впровадження збудника в новий сприйнятливий
організм.
15. МЕХАНІЗМИ ПЕРЕДАЧІ
• фекально-оральний (шляхи - аліментарний, водний,
побутовий)
• аерогенний (шляхи - повітряно-краплинний, повітрянопиловий),
• трансмісивний,
• контактний (шляхи - контактно-побутовий, прямий)
• вертикальний (від матері до плоду через плаценту)
• артифіціальний (штучний).
16. СХЕМА МЕХАНІЗМУ ПЕРЕДАЧІ
ПРИ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЯХ
А - заражений організм;
Б - здоровий організм;
1 - акт виведення збудника
(дефекація);
2 - перебування збудника
поза організмом;
3 - акт введення збудника.
17. СХЕМА МЕХАНІЗМУ ПЕРЕДАЧІ ПРИ
ІНФЕКЦІЯХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ
А - заражений організм;
Б - здоровий організм;
1 – акт виведення збудника
(видих);
2 - перебування збудника
поза організмом;
3 - акт введення
збудника (вдих).
18. ШЛЯХИ АСПІРАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ
ПЕРЕДАЧІ
• повітряно-краплинний
• повітряно-пиловий
при нестійких у
при стійких, що зберігають
зовнішньому середовищі
життєздатність тривалий
мікроорганізмах
строк (мікобактерії
(менінгокок, вірус кору);
туберкульозу).
19. СХЕМА МЕХАНІЗМУ ПЕРЕДАЧІ ПРИ
КРОВ'ЯНИХ ІНФЕКЦІЯХ
А - заражений організм;
Б - здоровий організм;
1 - акт виведення збудника
(смоктання крові
членистоногими
переносниками - комарі,
кліщі, блохи);
2 - перебування збудника в
організмі переносника;
3 - акт введення збудника.
20. КОНТАКТНИЙ МЕХАНІЗМ ПЕРЕДАЧІ
можливий при безпосередньому зіткненні з поверхнею
шкіри, слизових оболонок зараженого й
сприйнятливого організмів, що супроводжується
впровадженням збудника - прямий контакт (венеричні
хвороби, мікози)
або за допомогою предметів контамінованих
збудником - непрямий контакт.
• ВЕРТИКАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ ПЕРЕДАЧІ
• здійснюється при внутрішньоутробному зараженні
плода при таких хворобах, як краснуха, токсоплазмоз,
ВІЛ-інфекція.
21. СПРИЙНЯТЛИВИЙ ОРГАНІЗМ
(КОЛЕКТИВ)
Сприйнятливість - видова властивість організму
людини або тварини відповідати інфекційним
процесом на впровадження збудника.
Прояви сприйнятливості залежать від:
• стану макроорганізму,
• вірулентності й дози збудника.
• таких факторів як перегрів або переохолодження,
характер харчування, вплив хімічних речовин, вплив
вітамінів, наявність стресових ситуацій.
22. ЗА ІНТЕНСИВНІСТЮ ЕПІДЕМІЧНИХ
ПРОЦЕСІВ ВИДІЛЯЮТЬ:
• Спорадична захворюваність (від грецьк. sporadіkos неуважний) - одиничні, не зв'язані між собою,
неповсюдні й нерегулярні захворювання.
• Епідемічний спалах - групові захворювання, пов'язані з
одним джерелом (шляхами й факторами передачі)
інфекції й не вихідні за межі родини, колективу,
населених пунктів.
• Епідемія - це більш інтенсивне й широке
розповсюдження інфекційної хвороби, що охоплює
населення цілого регіону країни або декількох країн.
23. • Пандемія - це повсюдна епідемія, що інтенсивно
поширюється в багатьох країнах або навіть у всіх
частинах світу.
• Ендемія - постійно існуючі інфекційні захворювання на
даній території в силу ряду природних, побутових або
соціальних умов.
• Екзотичні інфекційні хвороби - це хвороби, не
властиві даній території. Вони можуть бути наслідком
завезення збудника інфікованими людьми або
тваринами.
• З появою екзотичних хвороб навіть невелике число
хворих дає підставу для вживання терміна "спалах" або
"епідемія", наприклад при холері.
27. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕПІДЕМІЧНОГО
ПРОЦЕСУ
• періодичність, циклічність - підйоми й спади
захворюваності;
• сезонність - нерівномірний розподіл числа випадків
протягом року.
Відзначається територіальна нерівномірність розподілу
інфекційних захворювань.
• Територію поширення інфекційних захворювань
називають нозоареалом.
28. ЗА ХАРАКТЕРОМ ДЖЕРЕЛ ІНФЕКЦІЇ
ВИДІЛЯЮТЬ:
• Антропонози - інфекції, при яких джерелом є тільки
людина.
• Зоонози - інфекції, при яких джерелом інфекції є
тварини.
• Зооантропонози - інфекції, що вражають тварин і
здатні передаватися людині (сибірка, бруцельоз).
• Сапронози - інфекції, що розвиваються після
проникнення бактерій або грибів в організм з об'єктів
навколишнього середовища й поверхні тіла
(наприклад, у рану) - лістеріоз, псевдомоноз.
29. В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЛОКАЛІЗАЦІЇ
ЗБУДНИКА РОЗРІЗНЯЮТЬ
•осередкову інфекцію, при якій мікроорганізми
локалізуються в місцевому осередку і не поширюються
по всьому організму;
•генералізовану інфекцію, при якій збудник
поширюється по організму лімфогенним і гематогенним
шляхом.
При цьому розвивається бактеріємія або вірусемія.
Найбільш важка форма - сепсис.
.
30. ВИДІЛЯЮТЬ ТАКОЖ
• екзогенні інфекції - виникають внаслідок зараження
людини патогенними мікроорганізмами, що надходять
із навколишнього середовища з їжею, водою, повітрям,
ґрунтом, виділеннями хворої людини, реконвалесцента і
мікробоносія;
• ендогенні інфекції - викликаються представниками
нормальної мікрофлори - умовно-патогенними
мікроорганізмами самого індивідуума.
• Різновид ендогенних інфекцій - аутоінфекції, вони
виникають в результаті самозараження шляхом
перенесення збудника з одного біотопу до іншого.
