3. Літературознавець, док-
тор філологічних наук, про-
фесор, член Національної
спілки письменників Украї-
ни, заслужений працівник
освіти України.
Закінчив філологічний
факультет Кіровоградсько-
го педагогічного інституту
(1978), тепер державний
педагогічний університет
ім. В.Винниченка, де потім
працював
до останніх днів свого
життя.
Леонід Куценко – автор
книг “Музей І.Микитенка в
Рівному”, “Боян Степової
Еллади”, “Благословенні
ви, сліди …”, “Літератур-
ний словник Кіровоград-
щини” , “До джерел історії
краю”, “Євген Маланюк.
Невичерпальність”, “Час
вчитися любити. Біблія на
уроках літератури”; ряду
біографічних нарисів про
Євгена Маланюка, Мико-
лу Чирського, Юрія Дара-
гана.
Сторінка перша
4. Сторінка друга
Прозаїк, драматург, публі-
цист, громадський діяч.
Народився в м. Єлисавет-
граді в селянській родині.
Навчався в
Єлисаветград-ській
гімназії, Київському
університеті. Друкувався з
1902 р. Учасник україн-
ського революційного під-
пілля. З 1907 по 1914 в
емі-грації. З 1917 – голова
Ге-нерального
секретаріату Центральної
Ради, в 1918-1919 рр.
очолював Дирек-торію. З
1919 в еміграції. У 1920
письменник поверта-ється
в Україну, але згодом
знову емігрує до Німеччи-
Творчий доробок
обіймає десятки томів
(24 томи). Це оповідання
та повісті 1902-1907 рр.,
романи “Чесність з
собою”, “За-повіти
батьків”, “Божки”, “Хочу”,
“Записки Кирпа-того
Мефістофеля” та ін.;
майже два десятки п'єс.
У перші роки еміграції
пише цикл оповідань для
дітей ( збірка
“Намисто”), з'являється
низка рома-нів “Сонячна
машина”, “Нова
заповідь” , “Покла-ди
золота” та інші. Помер
і похований у міс-ті
Мужен (Франція).
5. Драматург, театральний діяч. Народився
в с.Арсенівка Новомиргородського району.
Закінчив повітове училище в м.Бобринці.
Працював писарчуком, канцеляристом,
чиновником у Малій Висці, Бобринці, Єли-
саветграді. З 1883 року пов'язав своє жит-
тя з організацією українського професій-
ного театру. Актор, організатор кількох
театральних колективів, театральний кри-
тик.
Літературну діяльність розпочав у Єлиса-
ветграді в середині 70-х років. Автор 18
оригінальних п'єс та кількох п'єс-переро-
бок: “Бурлака”, “Розумний і дурень”, “Мар-
тин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Бонда-
рівна”, “Безталанна”, “Наймичка”, “Сава
Чалий”, “Суєта” “Ґандзя” та інших.
Сторінка третя
6. (1840 – 1910)
Драматург, театральний діяч, компо-
зитор. Народився в с. Бежбайраки Но-
воукраїнського району. Закінчив Бобри-
нецьке повітове училище, був вільним
слухачем Київського університету. Пра-
цював на канцелярських посадах Боб-
ринця та Єлисаветграда. З 1871 на
театральній сцені. Актор, режисер,
фундатор українського професійного
театру, організатор та керівник кількох
українських труп.
У 1863 році написав першу п'єсу “Дай
серцю волю, заведе в неволю”. Згодом
з'явилися п'єси “Доки сонце зійде, роса
очі виїсть”, “Глитай, або ж павук”, “По
ревізії”, “Олеся”, “Зерно і полова”, “Су-
проти течії” та інші.
Сторінка четверта
7. (1897 – 1968)
Поет, літературознавець, культуролог, історіософ. Народився в місті
Но-воархангельську в родині вчителя. Закінчив Єлисаветградське
земське реальне училище, Київське військове училище. З 1921 року в
еміграції. Закінчив Подєбрадську Господарську Академію. З 1949
проживав у США, працював на інженерній посаді в Нью-Йорку.
Автор книг поезій “Стилет і стилос”, “Гербарій”, “Земна Мадонна”,
“Перстень Полікрата”, “Серпень”, “Поезії”, “Остання весна” та інших.
Сторінка п'ята
8. Прозаїк, драматург, кіносценарист.
Народився на хуторі Майове, тепер
село Нечаївка, Компаніївського ра-
йону. Навчався в Київському полі-
технічному інституті. Працював на
Одеській кіностудії. Був військовим
кореспондентом. Друкуватися почав
з 1924 року.
Твори Яновського виходили у 5-ти
томах (1982 – 1983). Серед них ро-
мани “Майстер корабля”, “Чотири
шаблі”, “Вершники”, “Жива вода”,
“Мир”, книги повістей та оповідань
“Кров землі”, “Земля батьків”, “Київ-
ські оповідання”. Він – автор кількох
драматичних творів “Завойовники”,
“Потомки”, “Син династії”; кіносце-
наріїв “Гамбург”, “Серця двох”, “Фа-
та – моргана” та ін.
Сторінка шоста
9. Сторінка сьома
Поет, перекладач, театрознавець. Наро-
дився на Катеринославщині. Навчався у
Віденському та Львівському університе-
тах. Був режисером театру “Руська бесі-
да”, співпрацював у журналі “Житіє і сло-
во”. З 1897 по 1901 рр. – актор у трупі М.
Кропивницького.
З 1920 в еміграції, а в 1926 повернувся в
Україну та включився в активне літера-
турне та театральне життя.
Репресований у березні 1933. Восени
1937 р. повернувся в Україну та поселив-
ся в с. Глиняному, а згодом – в Новоук-
раїнці, де й був знову заарештований у
квітні 1938 й невдовзі розстріляний (м.Кі-
ровоград).
Автор поетичних збірок “Ліричні поезії”
(1911), “В сяйві мрій” (1913), “Поезії”
(1929), “Вибрані твори” (1959), “Твори”
(1989); театрознавчих статей і розвідок
“Театр і драма” (1989).
11. Прозаїк. Народився в м.Но-
вомиргород у 1960 році. За-
кінчив Київський педагогіч-
ний інститут. Вчителював у
Новомиргороді.
Друкувався в республікан-
ській періодиці. Автор книг
новел, оповідань та повістей
“Партитура на могильному
камені” (1991), яка екранізо-
вана у 1996 році; “Вдовушка”
(1999), “Експеримент” (2003).
Олександр Жовна – лауреат
багатьох конкурсів, член
Спіл-ки письменників України.
Сторінка дев'ята
