Предмет і завдання дисципліни Міжнародна Економіка

2. СУТЬ ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА
Міжнародна економіка – це система міжнародних економічних відносин, яка функціонує на
національному та інтернаціональному рівнях.
Міжнародна економіка – це сукупність національних господарств, пов'язаних між собою системою
міжнародних економічних відносин. Отже, Міжнародна економіка – це світове господарство, яке
проявляється у функціонуванні національного суспільного виробництва. Національне суспільне
виробництво – це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин з допомогою певної
суспільної форми виробництва.

3. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА ТА МІСЦЕ КУРСУ В СИСТЕМІ
ІНШИХ НАУК
Міжнародна економіка тісно пов'язана і опирається на такі економічні, дисципліни, як основи
економічної теорії, економічна географія, мікроекономіка, макроекономіка, розміщення
продуктивних сил, міжнародні економічні відносини, а також міжнародні відносини та
міжнародне право.
Міжнародна економіка – тотожна поняттю світове господарство, а тому вона є складовою
частиною економічної теорії. В основи економічної теорії входять мікроекономіка,
макроекономіка та міжнародна економіка (мегаекономіка).

4. ОБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ.
Об'єкти міжнародної економіки – це те, на що спрямована господарська діяльність суб'єктів
світового господарства (предмет їх господарських відносин):
- експорт (імпорт) товарів;
- експорт (імпорт) послуг;
- міжнародний поділ праці: міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва;
- фінансові операції;
- науково-технічні зв'язки;
- експорт (імпорт) капіталу;
- спільне підприємництво;
- оренда машин і обладнання і т. д.

5. СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ.
Суб'єкти міжнародної економіки – це фізичні і юридичні особи, що беруть участь у здійсненні
міжнародних господарських контрактів, договорів, угод, до них відносяться:
- держава;
- групи держав (інтеграційні об'єднання держав);
- транснаціональні компанії (ТНК) – фірми , спільні підприємства.

6. СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
(МЕВ):
 економічне;
 політико-правове;
 технологічне;
 соціально-культурне;

7. ПЕРЕДУМОВАМИ ТА ФОРМАМИ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ
СИСТЕМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
- інтернаціоналізація господарського життя – процес переростання продуктивними силами та
виробничими відносинами національних кордонів;
- міжнародний поділ праці, який базується на міжнародній спеціалізації та міжнародному
кооперуванні виробництва;
- міжнародна економічна інтеграція - процес взаємопереплетення
національних господарств та формування міжнародного суспільного
виробництва.

8. ПЕРЕДУМОВАМИ ТА ФОРМАМИ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ
СИСТЕМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
- інтернаціоналізація господарського життя – процес переростання продуктивними силами та
виробничими відносинами національних кордонів;
- міжнародний поділ праці, який базується на міжнародній спеціалізації та міжнародному
кооперуванні виробництва;
- міжнародна економічна інтеграція - процес взаємопереплетення
національних господарств та формування міжнародного суспільного
виробництва.

9. ВІДКРИТА ЕКОНОМІКА
Відкрита економіка – це система організації господарського життя, яка забезпечує максимально
ефективно залучення національної економіки через відповідні організаційно-правові та
фінансово-кредитні механізми у світові структури і взаємодію зі світовим співтовариством через
вільний обмін товарами, капіталами, людьми, знаннями, технологіями на основі високого рівня
міжнародного поділу праці та усуспільнення виробництва, глобалізації продуктивних сил для
національного та світового економічного прогресу. Виходячи з такого розуміння сутності вільної
економіки, визначають й основні риси.

10. ВІДКРИТА ЕКОНОМІКА
Відкрита економіка - це економіка, що означає:
- що країни експортують та імпортують значну частку випущеної продукції та послуг;
- що країни отримують і надають кредити на світових фінансових ринках.
Якщо в закритій економіці всі вироблені товари та послуги продаються всередині даної країни і
всі витрати діляться на три складові частини - споживання, інвестиції та державні витрати, то у
відкритій економіці з'являється четверта складова частина - чистий експорт:
- споживання вітчизняних товарів і послуг - С;
- інвестиційні витрати на вітчизняні товари і послуги - I;
- державні закупівлі вітчизняних товарів і послуг - G;
- експорт товарів і послуг, вироблених усередині країни, - NE.
Y=C + I + G + NE.

11. ОСНОВНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ВІДКРИТОЇ
ЕКОНОМІКИ
- зовнішньоторговельна квота у ВВП;
- частка експорту в обсязі виробництва;
- частка імпорту в споживанні;
- частка іноземних інвестицій по відношенню до внутрішніх інвестицій.
Ступінь відкритості економіки зазвичай залежить від обсягів зовнішньої торгівлі країни або від
політичної лінії її уряду. Наприклад, економіка Великобританії є відносно відкритою, оскільки
вона більшою мірою залежить від зовнішньої торгівлі. Економіка США є відносно закритою, так
як зовнішня торгівля не настільки значуща для її розвитку.

12. ОЗНАКИ ВІДКРИТОСТІ ЕКОНОМІКИ:
 - Включеність у міжнародні економічні відносини і в загальносвітовій тенденції розвитку,
висока зовнішньоекономічна компонента національної економіки (насамперед експорт та
імпорт товарів і послуг, масштаб руху капіталу, міграційні процеси, включення в світовий
фондовий ринок тощо);
 - Свобода виходу у зовнішній світ економічних суб'єктів країни;
 - Низькі (або помірні) зовнішньоекономічні бар'єри;
 - Відкриття внутрішнього ринку для зовнішніх суб'єктів;
 - Проходження загальновизнаних у світі нормам (правилам) зовнішньоекономічної діяльності;
 - Входження в основні міжнародні економічні організації;
 - Конвертованість національної грошової одиниці.

13. ОЗНАКИ ВІДКРИТОСТІ ЕКОНОМІКИ:
Ступінь відкритості економіки країни визначається набором показників з наступним
зіставленням національної економіки з рівнями інших країн і середніми рівнями за певними
позиціями, що характеризує міжнародні економічні відносини. Найчастіше в якості показника
відкритості економіки використовують показник частки експорту у ВВП країни - коефіцієнт
експортної відкритості. За критеріями Світового банку, у вищу групу відкритості (відкриті
економіки) включаються економіки з коефіцієнтом більше 35%, в групу дуже відкритих економік
- від 25 до 35%, в групу помірно відкритих економік - від 10 до 25%, в нижчу групу (щодо закриті
економіки) - менше 10%. Середній загальносвітовий показник (відношення світового експорту до
світового ВВП) склав в 2011 р 31,6%. Частка експорту до ВВП в Росії в тому ж році дорівнювала
28%, що дозволяє віднести її до країн з вельми відкритою економікою. Інша справа, що дана
позиція багато в чому відображає надмірну сировинну спрямованість структури російського
експорту, а це є для сучасної Росії серйозною проблемою.

14. ОЗНАКИ ВІДКРИТОСТІ ЕКОНОМІКИ:
Іншими показниками відкритості виступають коефіцієнт імпортної
залежності (імпорт / ВВП), коефіцієнт зовнішньоторговельної залежності
(експорт + імпорт = зовнішньоекономічний оборот / ВВП або полусумма
отриманого значення), коефіцієнти еластичності динаміки імпорту або
експорту до динаміки ВВП і, навпаки, еластичності зміни ВВП до зміни
імпорту або експорту. Всі вони (і подібні їм більш конкретні і дробові
зовнішньоторговельні показники) характеризують ступінь відкритості
національної економіки по параметру зовнішньої торгівлі. За аналогією з
ними формуються показники відкритості економіки по інших позиціях, що
відображає її включення в інші сторони міжнародних економічних
відносин.

15. ГОЛОВНИМИ ПЕРЕВАГАМИ ВІДКРИТОЇ
ЕКОНОМІКИ Є:
 раціональний розподіл ресурсів залежно від ступеня
ефективності;
 поглиблення спеціалізації та кооперації виробництва ;
 поширення світового досвіду через систему міжнародних
економічних відносин;
 зростання конкуренції між вітчизняними виробниками,
стимульований конкуренцією на світовому ринку, і ін

16. СПЕЦИФІКА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА МІЖНАРОДНОМУ
РІВНІ
Методи пізнання законів та закономірностей розвитку міжнародних економічних відносин, в
основному, такі ж, як і методи інших економічних наук, але мають певну специфіку.

17. Так, метод наукових абстракцій, як і в інших науках, використовується для усунення
другорядного з метою пізнання основного. Особливість полягає в тому, що інколи необхідно
абстрагуватись від конкретних національних економічних процесів, щоб пізнати дію
міжнародних економічних законів.
Міжнародні економічні явища і процеси мають добре виражений системний характер, а тому
широко використовується метод аналізу та синтезу, за яким аналізуються окремі елементи
цілісної системи, а зроблені узагальнення щодо кожного елемента об’єднуються
(синтезуються) в одне ціле системне узагальнення.

18. Оскільки міжнародні економічні відносини здійснюються на різних рівнях, то в дослідженнях
користуються методом мікро- та макроаналізу. Це означає, що пошуки проводяться, з одного
боку, на рівні зовнішньоекономічної діяльності підприємств, а з іншого – на рівні
міждержавних і наддержавних економічних стосунків. Відповідно, при цьому
використовуються такі інструменти макро- та мікроаналізу, як порівняння показників
економічного зростання, з’ясування стану макроекономічної рівноваги, визначення
циклічності міжнародного розвитку.

19. За допомогою історичного і логічного методів вивчаються історичні етапи розвитку
конкретних міжнародних та економічних відносин, визначаються тенденції їхнього розвитку,
передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій, робляться історичні аналогії.
Оскільки експеримент не може широко застосовуватись в економічних дослідженнях,
особливо у сфері міжнародної економіки, то неабияку роль відіграє використання такого
методу наукових досліджень, як моделювання в математичній та логічній формах.
Моделювання базується на використанні попередніх методів і важливе для прогнозування
розвитку того чи іншого міжнародного явища: розробка гіпотез та їх перевірка; побудова
прогнозованого сценарію; прогнозування за випереджаючою інформацією.

20. Залежно від змісту економічні показники поділяються на кількісні та якісні, а також залежно
від способу одержання – на абсолютні (статистичні) або відносні (аналітичні). Абсолютні
можуть виражатися як у грошових, так і у фізичних одиницях. Відносні розраховуються на
основі абсолютних.
Рівень дослідження міжнародних економічних відносин спричиняє розподіл економічних
показників на:
– мікроекономічні, що характеризують функціонування та ефективність міжнародних зв’язків
на рівні первинної ланки господарювання:
а) вартість експорту;
б) вартість імпорту (як у цілому, так і за окремими товарними групами);
в) швидкість обігу коштів за зовнішньоекономічними операціями;
г) ефективність зовнішньоекономічних операцій;

21. д) рівень забезпеченості банківськими кредитами для здійснення зовнішньоекономічних
операцій;
е) віддача обігових коштів при здійсненні експортних та імпортних операцій;
– макроекономічні, що відбивають міжнародні економічні зв’язки на державному та
наддержавному рівні:
а) чистий експорт – різниця між експортом та імпортом;
б) показник руху капіталу, що визначається як різниця загального обсягу інвестицій у країні
та обсягу національних заощаджень: