2. План
1. Історія розвитку макроекономічної науки. Предмет
макроекономіки. Його відмінність від предмета
мікроекономіки.
2. Макроекономічні моделі: суть та роль у
макроекономічному аналізі й прогнозуванні.
3. Двосекторна модель кругообігу продуктів і доходів.
Поняття потоку і запасу.
4. Заощадження, інвестиції та фінансові ринки в моделі
кругообігу.
5. Роль державного сектора в кругообігу доходів та
продуктів.
6. Модель кругообігу для відкритої економіки.
7. Поняття і тотожність “витоків” та “ін’єкцій”. Рівняння
(тотожність) сукупних витрат.
9. В основі макроекономіки лежать мікроекономічні
явища та процеси. А це означає, що:
• макроекономічні показники є результатом зведення
показників економічної діяльності окремих
домогосподарств та фірм;
• макроекономічні закономірності відображають
тенденції масової поведінки на мікрорівні;
• при побудові макроекономічних моделей виходять із
припущення про те, що домогосподарства та фірми
приймають оптимальні мікроекономічні рішення;
• макроекономічні процеси є результатом взаємодії
економічних агентів та економічної політики
держави.
10. Основні функції макроекономіки:
• теоретико-пізнавальна — дослідження
економічних процесів на макрорівні та побудова
моделей цих процесів;
• практична — розробка практичних рекомендацій
на основі економічного аналізу (теоретична основа
економічної політики);
• виховна — макроекономіка покликана виробляти
новий тип економічного мислення, формувати
сучасний світогляд людини.
11. Економічна політика – це
цілеспрямований вплив держави (за
допомогою зміни пропозиції грошей, рівня податків
та державних витрат) на
виробництво,
доходи,
зайнятість,
інфляцію
та інші макроекономічні параметри
12. Аґреґовані величини:
• валовий внутрішній продукт (а не випуск
окремої фірми);
• національний дохід;
• середній рівень цін (а не ціни на конкретні
товари);
• ринкову процентну ставку (а не ставку
процента окремого банку);
• рівень інфляції, зайнятості, безробіття тощо.
15. Макромоделі — це математичні рівняння, в яких
виражені реальні економічні процеси в абстрактному
та спрощеному вигляді.
Макроекономічні моделі містять в собі
екзогенні (або зовнішні) змінні, величина яких
"встановлюється" урядом та Національним банком, та
ендогенні (або внутрішні) змінні, величина яких є
результатом розв'язку моделі.
До екзогенних змінних відносять рівень державних
витрат (G), ставки оподаткування (t) та величину
пропозиції грошей (М).
До ендогенних (внутрішніх) змінних, як правило,
належать обсяг випуску та рівень зайнятості, рівень
інфляції і безробіття.
16. Суб'єктами макромоделей виступають:
• Сектор домашніх господарств — містить усі приватні
господарства країни, діяльність яких направлена на задоволення
власних потреб.
• Підприємницький сектор — це сукупність усіх фірм,
зареєстрованих у межах країни. Підприємницький сектор
проявляє такі види економічної активності: пред'являє попит на
фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та
інвестує.
• Державний сектор — усі державні інститути та установи.
Держава виробляє суспільні блага, які надходять споживачам
«безоплатно» (безпека, фундаментальна наука, послуги
державної, соціальної та виробничої інфраструктур).
• Закордонний сектор — містить усі економічні суб'єкти, які
знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні
інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку
здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами,
капіталом та національними валютами.
18. Запас Потік
1 Державний борг Дефіцит державного бюджету
2
Нагромаджений в
економіці капітал Обсяг інвестицій
3 Майно споживача Доходи і витрати споживача
4 Добробут Доход
5 Кількість безробітніх
Кількість осіб, які втрачають
роботу
19. В найпростішій двосекторній моделі кругообігу продуктів і
доходів щорічні витрати домогосподарств (С) дорівнюють
величині доходів (Y): Y=C. Проте насправді щорічні поточні
витрати домогосподарств у середньому є меншими, ніж
величина їхніх доходів, оскільки певну частку отриманих
доходів домогосподарства заощаджують.
Та частина доходу (Y), яка не використовується на поточне
споживання (С), є заощадженнями домогосподарств (S). І тоді
справедливим буде рівняння: Y=C+S.
Найпоширенішими формами заощаджень є нагромадження у
вигляді готівки, внески в банках, придбання акцій, облігацій та
інших цінних паперів.
З іншого боку, фірми в середньому витрачають більше, ніж
отримують від реалізації своєї продукції. Це пояснюється тим,
що, окрім платежів за ресурси, які необхідні для підтримки
обсягу виробництва на поточному рівні, фірми повинні
здійснювати інвестиції (I).
21. Державний сектор пов'язаний з іншими елементами
економічної системи через:
• чисті податки (Т), які кількісно показують ту
частину потоку грошових коштів, яка вилучається
державою в домогосподарств. Вони визначаються
різницею між податковими надходженнями до бюджету
і державними трансфертними платежами (в подальшому
для спрощення ми називатимемо їх просто податками);
• державні закупки товарів і послуг (G), до яких
належать платежі держави за придбані товари і послуги,
а також заробітна плата всіх державних службовців;
• державні позики на фінансових ринках (здійснюються
при наявності дефіциту державного бюджету, тобто коли G>T).
23. Відкрита економіка — це
економічна система, яка пов'язана з
іншими країнами світу механізмами
експорту,
імпорту і
фінансових операцій.
24. Оскільки в нашій моделі на рис. 1.4 зображено тільки грошові потоки (а не
реальні), то:
• експорт (X) як потік грошових платежів, а не товарів і послуг, зображено
стрілкою, що направлена всередину системи, на внутрішні ринки продуктів;
• платежі по імпорту (М) зображено стрілкою, що направлена із внутрішньої
національної економіки за кордон. Імпортні товари і послуги купуються як
домогосподарствами, так і фірмами та об’єктами державного сектора економіки.
Проте з метою спрощення на рис. 1.4 зображено лише одну, найбільшу за обсягом
категорію імпорту - імпорт споживчих товарів.
• різниця між величиною грошових надходжень від експорту і величиною
грошових платежів по імпорту називається чистим експортом (NX):
NX=X-M;
• коли експорт не покриває імпорту (Х<М, NX<0), то різниця має бути оплачена
або шляхом позички в іноземних фінансових посередників, або шляхом продажу
реальних і фінансових активів іноземцям. Такі операції, що призводять до
чистого притоку капіталу, на рис. 1.4 зображено як потік, спрямований до
внутрішніх фінансових ринків. Власне кажучи, цей потік, мабуть, правильніше
було б назвати притоком фінансових ресурсів, оскільки мова йде про грошові
потоки, а не потоки капітального обладнання.
• коли ж експорт перевищує імпорт (Х>М, NХ>0), то є відтік капіталу -ситуація,
коли економічна система надає позички іноземцям або купує іноземні фінансові
та реальні активи.
27. Підсумовуючи вище сказане, можна зробити ряд важливих висновків:
1) Грошовий доход використовується не тільки на споживання (С), але
й на: • чисті податки (Т);
• платежі по імпорту (М);
• заощадження (S).
Ці три напрями витрачання коштів називаються “витоками”. Тоді можемо
записати:
Y= С+ Т+М+S, або Y = С + Σ витоків
2) 3 іншого боку, існує три види витрат на товари і послуги, вироблені
внутрішньою національною економікою, які не є витратами внутрішніх
споживачів: • інвестиційні витрати (I);
• державні закупки товарів і послуг (G);
• платежі по експорту (X).
Ці три потоки звуться “ін'єкціями”. І тоді справедливим буде рівняння:
Y=C+I+G+X, або Y=С + Σ ін'єкцій
3) Порівнявши національний продукт і національний доход, отримуємо:
C+T+M+S=C+I+G+X
Звідси випливає, що:
T+M+S-I+G+X
