Vol 2-No-43-2019

1. VOL 2, No 43 (2019)
Sciences of Europe
(Praha, Czech Republic)
ISSN 3162-2364
The journal is registered and published in Czech Republic.
Articles in all spheres of sciences are published in the journal.
Journal is published in Czech, English, Polish, Russian, Chinese, German and French.
Articles are accepted each month.
Frequency: 12 issues per year.
Format - A4
All articles are reviewed
Free access to the electronic version of journal
All manuscripts are peer reviewed by experts in the respective field. Authors of the manuscripts bear responsibil-
ity for their content, credibility and reliability.
Editorial board doesn’t expect the manuscripts’ authors to always agree with its opinion.
Chief editor: Petr Bohacek
Managing editor: Michal Hudecek
 Jiří Pospíšil (Organic and Medicinal Chemistry) Zentiva
 Jaroslav Fähnrich (Organic Chemistry) Institute of Organic Chemistry and Biochemistry
Academy of Sciences of the Czech Republic
 Smirnova Oksana K., Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Department of History
(Moscow, Russia);
 Rasa Boháček – Ph.D. člen Česká zemědělská univerzita v Praze
 Naumov Jaroslav S., MD, Ph.D., assistant professor of history of medicine and the social
sciences and humanities. (Kiev, Ukraine)
 Viktor Pour – Ph.D. člen Univerzita Pardubice
 Petrenko Svyatoslav, PhD in geography, lecturer in social and economic geography.
(Kharkov, Ukraine)
 Karel Schwaninger – Ph.D. člen Vysoká škola báňská – Technická univerzita Ostrava
 Kozachenko Artem Leonidovich, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Department
of History (Moscow, Russia);
 Václav Pittner -Ph.D. člen Technická univerzita v Liberci
 Dudnik Oleg Arturovich, Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor, De-
partment of Physical and Mathematical management methods. (Chernivtsi, Ukraine)
 Konovalov Artem Nikolaevich, Doctor of Psychology, Professor, Chair of General Psy-
chology and Pedagogy. (Minsk, Belarus)
«Sciences of Europe» -
Editorial office: Křižíkova 384/101 Karlín, 186 00 Praha
E-mail: info@european-science.org
Web: www.european-science.org

2. CONTENT
ECONOMIC SCIENCES
Bazarko I.
EFFICIENCY OF STATE MANAGEMENT OF PROPERTY
AND NATIONAL-VALUE ENTERPRISES IN COUNTRIES
WITH TRANSITIONAL TYPE OF ECONOMY ..................3
Markov B.
RESEARCH STRUCTURING THE ECONOMY OF
UKRAINE......................................................................6
Tykhonchuk L.
REFORMING STATE REGULATION OF COMMERCIAL
DIPLOMACY WITH LATIN AMERICAN COUNTRIES....10
Shelenko D., Sas L., Matkovskyi P., Balaniuk I.
IMPROVING ECONOMIC MECHANISM OF
INNOVATIVE DEVELOPMENT OF AGRICULTURAL
ENTERPRISES AND FARMING ECONOMIES OF
UKRAINE....................................................................13
JURIDICAL SCIENCES
Kuryliuk Yu.
CRITERIA OF EVALUATION OF THE EFFECTIVENESS OF
CRIME PREVENTION AGAINST BORDER SECURITY OF
THE STATE .................................................................21
PEDAGOGICAL SCIENCES
Mikadze L.,
Aubakirova G., Jumaliyeva S.
ACADEMIC MOBILITY PROGRAMS AS A COMPONENT
OF LANGUAGE IMMERSION......................................25
Muromets V.
ANALYSIS OF DEVELOPMENT FOR GENERIC
COMPETENCES ON THE THIRD CYCLE OF HIGHER
EDUCATION (DOCTORS OF PHILOSOPHY) IN THE
LIGHT OF EDUCATIONAL TRANSFORMATIONS .........29
Poladova V.
A BRIEF OVERVIEW OF PEDAGOGICAL TECHNOLOGIES
(TO HELP A YOUNG MATHEMATICS TEACHER) .........36
PHILOLOGICAL SCIENCES
Hordun S.
STRUCTURAL PECULARITIES OF ENGLISH MASS MEDIA
ECO-MARKETING TEXTS............................................49
PSYCHOLOGICAL SCIENCES
Ondo Anghe A.
PSYCHOLOGICAL PECULIARITIES OF LIFE POSITION
DETERMINATION IN ADOLESCENCE.........................55
SOCIAL SCIENCES
Khudoba A.
THEORETICAL AND METHODOLOGICAL APPROACHES
TO THE FORMATION OF HEALTHCARE POLICY IN THE
CONTEXT OF DEMENTIA PROBLEM: ADMINISTRATIVE
AND LAW FRAMEWORK............................................60
Yaroshovych V.
SOCIAL ASPECTS OF THE IMPLEMENTATION OF STATE
YOUTH POLICY IN THE COUNTRIES OF THE EUROPEAN
UNION AT THE MODERN STAGE
OF DEVELOPMENT ....................................................64

3. Sciences of Europe # 43, (2019) 3
ECONOMIC SCIENCES
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ ИМУЩЕСТВОМ И
ПРЕДПРИЯТИЯМИ НАЦИОНАЛЬНОГО ЗНАЧЕНИЯ В СТРАНАХ С ПЕРЕХОДНЫМ ТИПОМ
ЭКОНОМИКИ
Базарко И.М.
докторант кафедри публичного администрирования
кандидат наук з государственного управления
Междурегиональной академии управления персоналом, Украина
EFFICIENCY OF STATE MANAGEMENT OF PROPERTY AND NATIONAL-VALUE
ENTERPRISES IN COUNTRIES WITH TRANSITIONAL TYPE OF ECONOMY
Bazarko I.
doctoral student of the Department of Public Administration of the
Ph.D. in Public Administration, Interregional Academy of Personnel Management, Ukraine
АННОТАЦИЯ
Проанализирована деятельность органов исполнительной власти по реорганизации системы
управления государственным имуществом и предприятиями. Исследованы этапы трансформации системы
управления государственным имуществом для выполнения приоритетных задач по повышению
социально-экономического уровня жизни. Изучено состояние экономико-хозяйственной эффективности
работы национальных предприятий с государственными долями в уставных фондах. Обоснована
необходимость введения нового комплексного подхода по управлению имуществом и предприятиями
государственной собственности.
ABSTRACT
The activity of executive authorities on the reorganization of the system of managing state property and en-
terprises is analyzed. The stages of transformation of the state property management system for fulfilling priority
tasks to improve the socio-economic standard of living are investigated. The state of economic and economic
efficiency of the work of national enterprises with state shares in the authorized funds was studied. The necessity
of introducing a new integrated approach to the management of property and state-owned enterprises is substanti-
ated.
Ключевые слова: государственное имущество, собственность, органы власти, предприятия, государ-
ственное управление, уставные фонды.
Keywords: state property, property, authorities, enterprises, government, statutory funds.
Постановка проблемы. Одна из основных про-
блем государственного управления имуществом и
собственностью заключается в том, что функции по
управлению государственными предприятиями
оказались разбросанными между государствен-
ными органами по управлению имуществом и от-
раслевыми министерствами [17]. Необходимо осу-
ществлять контроль за фактически достигнутыми и
планируемыми основными экономическими пока-
зателями, проводить проверку и анализ финансовой
деятельности. В дальнейшем необходимо унифици-
ровать функции различных органов исполнитель-
ной власти в сфере управления государственным
имуществом.
Практически отсутствует мониторинг резуль-
татов финансово-хозяйственной деятельности гос-
ударственных предприятий, не определены прио-
ритеты деятельности каждого государственного
предприятия, отсутствует обратная связь, а потому
и не может быть эффективного государственного
управления [4]. Государственное управление объ-
ектами недвижимости, находящихся в государ-
ственной собственности, должно быть макси-
мально понятным, а принципы управления от-
крыты и прозрачны. Полномочия по распоряжению
государственным имуществом должны быть сосре-
доточены в одном органе управления, только в этом
случае будут возможны процедуры согласования
всех органов исполнительной власти.
Анализ последних исследований и публикаций.
С учетом приоритетов экономического развития и
совершенствования системы государственного
управления имуществом должно быть однозначное
определение и формирование имущества для вы-
полнения функций органами государственной вла-
сти эффективной системы государственного управ-
ления имуществом. Эффективное перераспределе-
ние имущества, востребованного в коммерческом
использовании должно происходить путем созда-
ния системы учета и контроля имущества в единой
системе управления государственным на макро-
уровне [15].
Реализация целей и задач государственного
управления будет способствовать повышению
уровня государственных институтов в части обес-
печения предпосылок для экономического роста.
Управление каждым объектом государственного
имущества предусматривает развитие имуществен-
ных комплексов для наиболее эффективного госу-
дарственного управления [2]. Для обеспечения

4. 4 Sciences of Europe # 43, (2019)
устойчивого и планомерного процесса участия ор-
ганов государственной власти необходимо повы-
шение эффективности привлечения инвестиций,
стимулирования развития фондового рынка.
Выделение нерешенных ранее частей общей
проблемы. Для реформирования системы управле-
ния государственным имуществом нужно детали-
зировать элементы государственной собственности
в стране [13]. Трансформация системы управления
государственным имуществом должно обеспечить
выполнение первоочередных государственных
приоритетных задач. Национальная политика по
управлению государственным имуществом должна
быть направлена на создание условий для выполне-
ния управленческих функций органами государ-
ственной власти, совершенствования системы гос-
ударственного резерва, повышение роли государ-
ственного имущества в процессах, которые
происходят в экономике.
Реализация указанных целей должна обеспе-
чиваться дифференцированным подходом с учетом
анализа инвестиционных возможностей, рынков,
спроса и потребностей инвесторов, регуляторной
среды [11]. В секторах с высокой управленческой
участием государства недостаточно развиты усло-
вия для справедливой конкуренции, ограничены
мотивации к развитию частной инициативы. Это
связано с необходимостью оптимизации процессов
использования имущества, находящегося в госу-
дарственной собственности с его коммерческим ис-
пользованием с целью получения доходов в госу-
дарственный бюджет.
Цель исследования – анализ текущей эффек-
тивности государственного управления имуще-
ством и предприятиями национального значения в
странах с переходным типом экономики.
Для этого нужно разрешить следующие за-
дачи:
1. Проанализировать деятельность органов
исполнительной власти по реорганизации системы
управления государственным имуществом и пред-
приятиями в странах с переходным типом эконо-
мики.
2. Исследовать этапы трансформации си-
стемы управления государственным имуществом
для выполнения приоритетных задач по повыше-
нию социально-экономического уровня жизни.
3. Изучить состояние экономико-хозяйствен-
ной эффективности работы национальных пред-
приятий с государственными долями в уставных
фондах международных корпораций.
4. Обосновать необходимость введения но-
вого комплексного подхода по управлению имуще-
ством и предприятиями государственной собствен-
ности в период экономических трансформаций.
Изложение основного материала. Управление
имуществом государственной собственности
должно включать систематизацию методик и разра-
ботку критериев эффективности его функциониро-
вания в части защиты имущественных прав, соци-
ально-экономических интересов, налогообложе-
ния, инвестиционной активности [9]. Важна
объективная информация для принятия эффектив-
ных управленческих решений по дальнейшему раз-
витию повышение деловой активности, снижение
рисков потери права собственности. Государство
должно осуществлять учет объектов национальной
собственности, хранить их экономические и харак-
теристики для обеспечения функционирования.
Современные государственно-управленческие
подходы не в полной мере взаимосвязаны с пони-
манием рынка, как организационно-экономической
системы, обеспечивающей создание, эксплуата-
цию, перераспределение и прекращения существо-
вания объектов недвижимости.
Государственное управление имуществом
должно осуществляться в целях совершенствова-
ния государственной политики в области управле-
ния национальной собственностью для достижения
эффективного и равномерного распределения эко-
номической активности на рынке [7].
Практическая значимость применения таких
механизмов заключается в их реализации органами
государственной власти в качестве действенного
инструмента управления государственным имуще-
ством. Сложившаяся ситуация характеризуется де-
фицитом имущества для эффективного использова-
ния органами государственной власти сооружений,
находящихся в государственной собственности
[18]. Повышение инвестиционной привлекательно-
сти государственных предприятий с целью привле-
чения в коммерческое использование должно про-
исходить путем совершенствованием мер привле-
чения объектов имущества в коммерческое
использование, а также формирования системы мо-
тивации.
Потери поступлений в бюджет при аренде гос-
ударственной собственности нередко возникают и
в случаях, когда в договорах арендная ставка уста-
навливается ниже государственных стандартов.
Необходимо внедрить систему обязательного
аудита предприятий, а также новый алгоритм и
форму отчетности. Нужно внедрить систему ответ-
ственности за сохранение государственного иму-
щества и поддержания его в надлежащем состоя-
нии, в связи с периодическим отсутствием финан-
сирования, использованием не по назначению
амортизационных отчислений не производится
поддержка объектов недвижимости [16].
Предприятия с преобладающим государствен-
ным участием в основном ориентированы исклю-
чительно на государственную поддержку и префе-
ренции и демонстрируют, как правило, более низ-
кую эффективность инициатив хозяйственной
деятельности. Повышение эффективности управле-
ния в государственном секторе ограничивается
субъектной размерностью госсектора, избыточно-
стью активов, наличием кризисных объектов, недо-
статочным уровнем прозрачности, нечеткостью ин-
тересов государства [5]. Отраслевым министер-
ствам и государственным комитетам ежегодно
необходимо утверждать основные экономические
планы, включая размер дивидендов, подлежащих
перечислению в бюджет.

5. Sciences of Europe # 43, (2019) 5
Перечисленные мероприятия позволят обеспе-
чить прозрачность принятия решений относи-
тельно государственного имущества и увеличить
поступления в государственный бюджет. Важным
является формирование реестра, содержащего ко-
личественные, стоимостные, правовые характери-
стики объектов недвижимости, обеспечение госу-
дарственной регистрации прав на недвижимость
[14]. Одной из основных проблем, возникающих
при управлении государственным имуществом, яв-
ляется эффективность его использования, в кото-
рой, в первую очередь, понимается увеличение сто-
имости имущества и принесенного им дохода.
Управление государственными предприяти-
ями должно быть нацелено на оптимизацию их ко-
личественного и качественного состава, повыше-
ние эффекта от использования государственной
собственности. Предлагаемые приоритетные цели
государственной политики присутствия государ-
ства на рынках будет способствовать развитию ме-
ханизмов финансового рынка и стимулирования
участия потенциальных инвесторов [10]. Ограниче-
ния расширения государственного сектора эконо-
мики, соблюдения системы адекватных ограниче-
ний должно быть соблюдением планомерности.
Обеспечение баланса интересов в данной сфере до-
стигается путем принятия обоснованных решений с
точки зрения экономической эффективности и со-
циальной ответственности.
Важны внедрения органами центральной ис-
полнительной власти совместно с общественными
объединениями механизмов оценки качества
управления компаний с государственным уча-
стием. Отсутствие механизма рыночной оценки
объектов недвижимости государственного значе-
ния вопрос первоочередной, решение этой про-
блемы должно увеличить доходы государственного
бюджета от использования государственного иму-
щества в несколько раз. Полномочия государства,
как собственника государственного имущества
осуществляются центральными органами государ-
ственной власти, деятельность которых часто не
связана едиными принципами [12].
Эффективность функционирования института
представителей государственной власти в органах
управления низкая, через институт представителей
государства необходимо решать проблему задол-
женности публичных акционерных обществ перед
бюджетами всех уровней [3]. В отдельных цен-
тральных органах исполнительной власти практи-
чески отсутствует утвержденный перечень подве-
домственных им предприятий, необходимо введе-
ние на предприятиях, производящих продукцию
стратегического назначения практики института
представителей органов государственной власти.
Государство, как собственник, должно умело и с
высокой эффективностью использовать свое иму-
щество.
Органы государственной власти должны быть
заинтересованы в привлечении инвестиций, обла-
дать для этого достаточными финансовыми, орга-
низационными и управленческими ресурсами, но и
не желает терять контроль над этими сферами эко-
номико-хозяйственной деятельности. Такие формы
управления как право постоянного пользования,
хозяйственного ведения и право оперативного
управления отсутствуют в практике стран с разви-
той рыночной экономикой [8]. Для более эффектив-
ного управления государственным имуществом
необходимо законодательным путем кардинально
менять действующую систему государственного
управления в данной сфере. Важным является обес-
печение гарантий имущественных прав государ-
ства по формированию доходов бюджета, создание
благоприятных условий для развития инвестиций,
эффективное и оперативное управление государ-
ственным имуществом.
В ходе осуществления реформ стала очевид-
ной отсутствие надлежащей системы мониторинга
национальной собственности, как эффективного
механизма государственного управления в этой
сфере [1]. Основным фактором организации си-
стемы органов, в компетенцию которых входит
управление государственным имуществом, явля-
ется разграничения собственности на государствен-
ную и коммунальную, а также документацию, ко-
торая перечисляет объекты, входящие в их состав.
Система управления государственной собственно-
стью в данном контексте должна заключаться в
обеспечении интересов государства в органах
управления предприятий, координации деятельно-
сти исполнительных органов в управлении [6].
Выводы и предложения. Органы государствен-
ной власти по управлению имуществом должны ко-
ординировать процедуры представления интересов
государства, как единственного продавца государ-
ственного имущества, контроль за использованием
государственного имущества, повышение эффек-
тивности функционирования государственных
предприятий и защиту их имущественных прав. Ре-
зультатом мониторинга должно быть четкое разгра-
ничение конкурентных государственных предприя-
тий, предприятий, попадающих в программу прива-
тизации, и предприятий-монополистов, степень
участия государства в управлении имуществом
должно зависеть от типа деятельности в хозяй-
ственных процессах.
Управление государственной собственностью
является системой организационно-экономических
отношений между различными субъектами по по-
воду организации воспроизводства и использова-
ния объектов государственной собственности по-
средством применения форм с целью обеспечения
реализации социально-экономических интересов
общества и государства. Государственный орган по
управлению государственным имуществом, или
его территориальные органы должны предлагать
лучший план управления государственным паке-
том акций и заключать договор на концессионное
управление государственным имуществом.

6. 6 Sciences of Europe # 43, (2019)
Литература
1. Андрианов В.Д. Эволюция основных кон-
цепций регулирования экономики (от теории мер-
кантилизма до теории функциональных экономиче-
ских систем) / В.Д. Андрианов // Общество и эконо-
мика. – 2005. – № 4. – С. 3–47.
2. Афанасьев Н.В. Управление развитием
промышленных предприятий : [монографія] / Н.В.
Афанасьев, С.Д. Глазьев, А.И. Городецкий. – Х. :
ИНЖЭК, 2003. – 184 с.
3. Бабашкина А.М. Государственное регули-
рование национальной экономики / А.М. Бабаш-
кина. – М. : Финансы и статистика, 2003. – 480 с.
4. Байкова О.М. Концептуальные основы го-
сударственной политики в области образования и
экономические границы его коммерциализации /
О.М. Байкова // Экономика образования. – 2007. –
№ 1. – C. 98–110.
5. Глинкина С.П. К итогам приватизации в
странах Центрально-Восточной Европы // Управле-
ние собственностью. – 2004. – № 2. – С. 33 – 43.
6. Дмитриченко, Л.И. Государственное регу-
лирование экономики: методология и теория / Л.И.
Дмитриченко . – Донецк : УкрНТЭК, 2001. – 330 с.
7. Ицковиц Г. Тройная спираль. Универси-
теты – предприятия – государство. Инновации в
действии: [монография] / Пер. с англ. под ред. А.Ф.
Уварова. – Томск: Том. гос. ун-т систем упр. и ра-
диоэлектроники, 2010. 237 с.
8. Кунц Г. Управление: системный и ситуаци-
онный анализ управленческих функций: пер. с
англ.: в 2т. / Общ. ред. акад. Д.М. Гвишиани. М.:
Прогресс, 2017. Т.1. 497с.
9. Теория и механизм инноваций в рыночной
экономике / Под ред. Яковца Ю.В. – М.:1997.– 183с.
10. Универсальные технологии управления /
Валерий Шарапов, Елена Шарапова. – М.: Техно-
сфера, 2012. – 496 c.
11. Цветков В.В., Горбатенко В.П. Демократия
– Управление – Бюрократия: в контексте модерни-
зации украинского общества: Монография. К.: Ін-
ститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН
України, 2001. – 248 с.
12. Шамхалов Ф. Основы теории государст-
венного управления : [учебник для вузов / Ф. Шам-
халов. – М. : Экономика, 2003. – 518 с.
13. Юрьева Т.В. Новая роль ЕС на междуна-
родной арене / Юрьева Т.В. и др. // Какими станут
внутренние и внешние политики ЕС в результате
вступления в силу Лиссабонского договора. -М.:
Европейский учебный институт, 2009. С. 135-144.
14. Lombardi J. Quality Engines: The American
Research University Prototype / J. Lombardi, D. Graig,
E. Capaldi, D. Gater, S. Mendonca // The Competitive
Context for Research Universities. – The Center for
Measuring University Performance, An Annual Report
from The Lombardi Program on Measuring University
Performance. – July, 2001 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://mup.asu.edu/research2001.pdf
15. Manners J. The EU's Normative Power in
Changing World / Normative Power Europe in a
Changing World: A Discussion. Edited by A. Gerrits.
Amsterdam: Netherlands Institute of International Re-
lations, 2010. P. 9-10.
16. Mills D. Coalition Interoperability: An Inter-
national Adventure // Air and Space Power Journal.
Chronicles Online. 2012. [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу :
http://www.airpowcr.au.af.mil/airchronicles/mills.html
17. The Global Future of Higher Education and
the Academic Profession: The BRICs and the United
States / Ed. By P.G. Altbach, L. Reisberg, M.M.
Yudkevich, G.V. Androuschak, Y.I. Kuzminov. [Б.м.]
Palgrave Macmillan, 2013.
18. United Nations Peacekeeping Operations
Principles and Guidelines (Capstone Doctrine), NY:
Department of Peacekeeping Operations Documents,
2008. P.8.
ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУЦИЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Марков Б.М.
кандидат економічних наук, докторант університету імені Альфреда Нобеля
RESEARCH STRUCTURING THE ECONOMY OF UKRAINE
Markov B.
PhD in Economics, Alfred Nobel University
АНОТАЦІЯ
Доведено, що структура економіки впливає на ефективність використання усіх видів економічних ре-
сурсів. Наведено підходи до аналізу структури економіки. Порівняно структуру економіки України з ре-
комендованими значеннями, які характеризують постіндустріальне суспільство. Зроблено висновок, що,
що національна економіка є сукупністю взаємопов’язаних елементів, то структурне зрушення в одному із
економічних секторів, обов’язково впливає на інші сектори. Звідси, структурні зрушення мають мульти-
плікативний ефект, як позитивний, так і негативний. Зазначено що нинішня структура економіки України
не відповідає критеріям оптимальності і не може бути визнана як стійка.
Визначено, що задля оптимізації структури економіки необхідно переглянути співвідношення між пе-
реробними галузями та сферою послуг. Обґрунтовано деякі структурні зрушення, направлені на забезпе-
чення оптимальної та стійкої структури економіки України.

7. Sciences of Europe # 43, (2019) 7
ABSTRACT
It has been proved that the structure of the economy affects the efficiency of all economic resources. The
economy determines the economic and social effectiveness of social production and should be consistent with the
socio-economic development. Rational structure helps solve social problems but inefficient structure of the econ-
omy slows down their solving.
The modernization of the national economy structure in Ukraine is one of the priorities of policy documents
to ensure the social and economic growth.
An approach to analyzing the structure of the economy, namely the part of the production, distribution, ex-
change and consumption (the branch structure of the economy); on the part of businesses, industries, regions and
other economic elements as a set of structure-factor (reproductive structure of the economy) has been provided.
The structure of the economy in Ukraine has been compared to recommended values that characterize post-
industrial society. The calculations and comparison with recommended values indicate that the structure of the
economy in Ukraine does not meet the requirements of industrial society in all categories. In particular, we assess
positively exceeding the share of processing sectors of the economy over the recommended values; the financial
sector in Ukraine occupies a share to 13.61% below the recommended values; services sphere is quite advanced
in Ukraine, which can have both positive and negative consequences for the economy.
The economy as a set of industries provides the economic growth if this structure is optimum and sustainable.
To form such a structure only with market self-regulation is not possible, so the numerous mechanisms of structural
changes are provided.
Some structural changes have been grounded; they are aimed at ensuring optimal and sustainable economic
structure in Ukraine. In particular, theses are measures in the fiscal, monetary and investment policies.
Ключові слова: структура економіки; постіндустріальне суспільство; структурні зрушення; дер-
жавна політика; модернізація.
Keywords: the economic structure; the post-industrial society; structural changes; public policy; moderniza-
tion.
Постановка проблеми. Економічне зростання
та стабільність розвитку національних економік за-
лежить від ступеня розвиненості та ефективності
структури. Відтак, повноцінне функціонування
національної економіки як системи потребує
підтримання певної пропорційності між її окрем-
ими складовими – підсистемами.
Структура економіки – це система, що скла-
дається із взаємозалежних і взаємодоповнюючих
елементів; це сукупність пропорцій суспільного ви-
робництва; це діалектична єдність кількісної і
якісної сторін. І якщо кількісна сторона включає
різні ланки економіки, то якісна сторона – характер
зв’язків між ними основними ланками економіки.
Як зазначає Коломицева О.В структура еко-
номіки складається під впливом тривалих процесів
суспільного поділу праці, розвитку ринку й про-
цесів конкуренції, науково-технічного прогресу,
зростання й ускладнення потреб людей, масштабів
і обмежень первинних виробничих ресурсів,
врахування зовнішньоекономічних факторів [1,
с.162].
Питання структуризації економіки є складне і
комплексне, тому що включає взаємозв’язки і
взаємозалежності між окремими елементами еко-
номіки в процесі їх змін та розвитку.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Національна економіка, сутність, принципи та зна-
чення структуризації економіки досліджуються ба-
гатьма науковцями, такими як: Амоша О., Беля-
евО., Бункина М., Голікова Т., Градов А., Гринів Л.,
Кваснюк Б., Кобзистий М., Коломицева О., Крюч-
кова І., Пирог О., Чайка Ю. та інші [2-12].
Проте, і досі не визначено оптимальну еко-
номічну структуру економіки України, не встанов-
лено пріоритети структурних зрушень та ключові
завдання, направлені на підвищення ефективності
національної економіки.
Відповідно метою статті є дослідження мето-
дологічних аспектів структуризації економіки
України та визначення пріоритетних структурних
зрушень.
Виклад основного матеріалу дослідження.
Структура економіки впливає на процес економіч-
ного розвитку в різних напрямах, визначає еко-
номічну та соціальну ефективність суспільного ви-
робництва і повинна відповідати цілям соціально-
економічного розвитку. Раціональна структура
сприяє вирішенню соціальних проблем, а неефек-
тивна структура економіки – уповільнює їх
вирішення.
Більше того, реалізація досягнень НТП зале-
жить від сформованості або не сформованості
структури економіки.
Розвиток структури економіки тісно пов’яза-
ний з удосконаленням національного ринку і є пе-
редумовою забезпечення національної безпеки.
Структуризація економіки, тобто виділення
окремих підсистем у національній економіці,
направлена на дослідження, аналіз та здійснення
управління національною економікою країни.
Структуру економіки можна аналізувати:
по-перше, зі сторони виробництва, розподілу,
обміну і споживання (галузева структура еко-
номіки);
по-друге, зі сторони підприємств, галузей,
регіонів і інших господарських елементів;
по-третє, як сукупність структуроутворюючих
факторів (відтворювальна структура економіки).
Економіка України функціонує в умовах чис-
ленних зовнішніх та внутрішніх ризиків. Внутрішні
ризики розвитку економіки України, головним чи-
ном, пов’язані з:

8. 8 Sciences of Europe # 43, (2019)
1. військовими діями;
2. зростанням боргового навантаження на
бюджет;
3. скорочення міжнародних резервів.
Відповідно до даних Державного комітету ста-
тистики зазначимо наступне [13]:
1) валовий внутрішній продукт скоротився на
2,79% впродовж 2014-2016 рр.;
2) скорочення відбулося у таких сферах як до-
бувна та переробна промисловість; водопоста-
чання; будівництво, оптова та роздрібна торгівля;
транспорт, складське господарство, поштова та
кур’єрська доставка; фінансова та страхова діяль-
ність ; професійна, наукова та технічна діяльність;
діяльність у сфері адміністративного та до-
поміжного обслуговування;
3) зростання відбулося у таких сферах як:
- сільське, лісове та рибне господарство;
- інформація та телекомунікації;
- операції з нерухомим майном;
- державне управління й оборона (+15,09%);
- освіта (+4,55%);
- охорона здоров’я та надання соціальної допо-
моги (+5,53%).
4) Склад ВВП за виробничим методом сут-
тєвих змін не зазнав. Так, сільське, лісове та рибне
господарство у структурі ВВП становило 7,85% у
2014 році, 9,71% у 2016 році; добувна проми-
словість відповідно 6,53% і 5,11%; переробна про-
мисловість 11,60% і 10,63%;
5) Значну питому вагу займає оптова та
роздрібна торгівля: 14,94% у 2014 році, 14,32% у
2013 році, 13,56% у 2016 році.
Порівняємо структуру економіки України з ре-
комендованими значеннями, які характеризують
постіндустріальне суспільство (табл. 1).
Таблиця 1.
Вимоги постіндустріального суспільства до національних економік та галузева структура економіки
України у 2016 році
Категорії
Фактичні значення Рекомендовані значення Відхилення
млн. грн. % % %
1 2 3 4 5
Переробні галузі економіки 376976,00 27,61 20,00 7,61
Фінансова сфера 155493,00 11,39 25,00 -13,61
Сфера послуг 521790,00 38,22 22,00 16,22
Інші галузі 310864,00 22,77 33,00 -10,23
Разом 1365123,00 100,00 100,00 0,00
Джерело: розраховано і складено автором на основі [13]
Проведені розрахунки та порівняння з реко-
мендованими значеннями свідчать, про те, що
структура економіки України не відповідає вимо-
гам постіндустріального суспільства за усіма кате-
горіями. Зокрема:
1) перевищення питомої ваги переробних галу-
зей економіки над рекомендованими значеннями
ми оцінюємо позитивно;
2) фінансова сфера в України займає питому
вагу на 13,61% нижче від рекомендованих значень,
що свідчить про недостатній розвиток фінансової
сфери, про відсутність доступу до кредитних, інве-
стиційних ресурсів, нестабільність банківської си-
стеми. Такі негативні чинники створюють загрози
розвитку інших сфер, у тому числі обмеження для
переробних галузей економіки;
3) в Україні доволі розвиненою є сфера послуг,
що може мати як позитивні, так і негативні
наслідки для економіки. Задля оптимізації струк-
тури економіки необхідно переглянути співвідно-
шення між переробними галузями та сферою по-
слуг.
Структурними зрушеннями (структурна пере-
будова, структурні зміни) в економіці – це:
1) структурні зміни, які обумовлюють якісне
перетворення характеристик економічної системи,
що відображені в кількісних показниках [12, с. 34].
2) кількісні і якісні зміни основних відтво-
рювальних пропорцій [9, с.35].
3) зміни, які можуть бути повільними і
послідовними (повільне проникнення фермерства в
сільське господарство) і різкими, «переривами по-
ступовості», що виникли внаслідок економічних
криз, і вважає, що структурні зрушення не пов'язані
з усвідомленим втручанням держави в цей процес і
є реакцією на зміну суспільних потреб і на виклики
науково-технічного прогресу [14].
4) соціально-економічні зміни, перетворення
самої економічної системи» у матеріально-ре-
човинному (еволюційному) і соціально-економіч-
ному (революційному) плані. Структурне зрушення
є завершеним, якщо подальші зрушення в структурі
приводять до руйнування самої економічної си-
стеми [3, с. 160].
Враховуючи те, що національна економіка є
сукупністю взаємопов’язаних елементів, то струк-
турне зрушення в одному із економічних секторів,
обов’язково впливає на інші сектори. Звідси, струк-
турні зрушення мають мультиплікативний ефект,
як позитивний, так і негативний.
Такі глибокі структурні зрушення як забезпе-
чення впровадження досягнень НТП, раціональне і
стале природокористування та інші, забезпечили
економічне зростання європейських країн і можуть
бути використані в Україні.
Насамкінець зазначимо, що нинішня структура
економіки України не відповідає критеріям опти-
мальності [12, с.15], і не може бути визнана як
стійка.
Проте, у короткостроковій перспективі світова
економіка розвиватиметься в умовах відносно низь-
ких темпів зростання (3,6 % у 2015 р. та 3,9 % у 2016

9. Sciences of Europe # 43, (2019) 9
р.) та погіршення кон’юнктури світових фінансо-
вих ринків. Завдяки збільшенню експортних обо-
ротів та активізації внутрішнього споживання
США стає драйвером розвитку світової економіки з
очікуваним темпом зростання на рівні 2,8 % у 2014
р. Геополітичні ризики, центрами яких є Україна та
Близький Схід, мають значний вплив на світову
фінансову систему [13].
Структура економіки як сукупність галузей,
забезпечує економічне зростання якщо є оптималь-
ною та стійкою. Сформувати таку структуру лише
за допомогою ринкового саморегулювання не мож-
ливо, а тому є численні механізми здійснення
структурних зрушень.
Кваснюк Б. розглядає механізми структурних
зрушень із позицій традиційних факторів економіч-
ного розвитку [8, с. 21].
Механізм структурних зрушень передбачає
здійснення середньо- та довгострокового прогно-
зування розвитку економіки. Враховуючи прогнози
механізм охоплює:
1) пряме державне регулювання змін в еко-
номіці за рахунок більш ефективного розподілу та
перерозподілу ресурсів між галузями та з урахуван-
ням суспільних потреб;
2) регулювання регіонального розвитку (у
тому числі, розробка регіональних програм), ство-
рюючи можливості ефективного використання усіх
видів ресурсів регіонів;
3) організаційні заходи, фінансові аспекти,
направлені на стимулювання наукових досліджень;
4) залучення внутрішніх та зовнішніх інве-
стиційних ресурсів.
В нашому розумінні, формування оптимальної
структури економіки – це організаційно-економічні
відносини, які враховують зовнішні та внутрішні
загрози, зорієнтовані на використання переваг
національної економіки з метою формування стій-
кої структури економіки та забезпечення економіч-
ної безпеки України.
Відомо, що непрямими методами державного
регулювання є бюджетно-податкова, грошово-кре-
дитна, зовнішньоекономічна, соціальна, інве-
стиційна політики.
Розглянемо ключові інструменти державного
регулювання, яке повинно забезпечити таку струк-
туру економіки, котра може відповідати критеріям
оптимальності (табл. 2).
Таблиця 2
Пропозиції автора щодо структурних зрушень економіки України
Методи дер-
жавного регу-
лювання
Інструменти та структурні зрушення Критерії оптимальності структури
економіки
Бюджетна
політика
Державні субсидії, дотації, преференції на розви-
ток окремих елементів структури задля фор-
мування фінансової сфери (у тому числі досяг-
нення рекомендованих нормативних значень).
Принципи стимулюючої фіскаль-
ної політики.
Податкове ре-
гулювання
Поміркованість податкової політики (скоро-
чення ставок податків та розширення бази опо-
даткування).
Забезпечення розширеного відтво-
рення.
Грошово-кре-
дитне регу-
лювання
Стимулююча монетарна політика; стабілізація
інфляційних процесів;
Забезпечення прогнозованості курсу національ-
ної валюти.
Створення умов для сприятливого
розвитку економіки.
Інвестиційне
регулювання
Стабілізаційні грошово-кредитні заходи,
пов’язані з уповільненням темпів інфляції .
Створення сприятливого інвестиційного
клімату.
Дієві державні гарантії та страхування інве-
стицій з метою попередження інвестиційних ри-
зиків.
Забезпечення доступу до кредит-
них та інвестиційних ресурсів.
Підвищення інвестиційної приваб-
ливості високотехнологічних виро-
бництв, що є стратегічно важли-
вими для країни, проте занадто за-
тратними для інвесторів.
Висновки. Підсумовуючи, зазначимо, що
структурна перебудова економіки з метою досяг-
нення критеріїв оптимальності повинна здійснюва-
тися з урахуванням зарубіжного досвіду. Стра-
тегічними структурними змушеннями є стимулю-
вання інвестицій, підвищення інноваційності та
інвестиційної привабливості виробничих
підприємств, запровадження ресурсозберігаючих
технологій тощо.
Література
1. Коломицева О.В. Економічний зміст струк-
турних зрушень та їх вплив на стабільність ро-
звитку економіки / О.В. Коломицева // Збірник нау-
кових праць ЧДТУ. Серія : Економічні науки. –
Вип. 22. – 2009. – С. 160–164.
2. Амоша О. Промислова політика України:
концептуальні орієнтири на середньострокову пер-
спективу / О. Амоша, В. Вишневський, Л. Збараз-
ська // Економіка України. – 2009. – № 11. – С. 4–
13.
3. Беляев О.О. Економічна політика : [навч.
посіб.] / О.О. Беляев, А.С. Бебело, М.Л. Диба. – К. :
КНЕУ, 2004. – 287 с.

10. 10 Sciences of Europe # 43, (2019)
4. Бункина М.К. Национальная экономика:
Учебник для вузов / М.К. Бункина. – М.: Издатель-
ство «Палеотип»: Издательский Дом «Деловая ли-
тература»: Издательство «Логос», 2002. – 488 с.
5. Голікова Т.В. Державне управління тери-
торіальним економічним розвитком: теорія і прак-
тика: Монографія / Т.В. Голікова. – К.: Вид-во
НАДУ, 2007. – 296 с.
6. Градов А.П. Национальная экономика /
А.П. Градов. – 2-е изд. – СПб.: Питер, 2005. – 240 с.
7. Гринів Л.С. Національна економіка: Навч.
посібник / Л.С. Гринів, М.В. Кічурчак. – Львів:
«Магнолія 2006», 2008 – 464 с.
8. Кваснюк Б. Структурна перебудова еко-
номіки та її ресурси / Б. Кваснюк // Економіка
України. – 2003. – № 11. – С. 18–28.
9. Кобзистий М.О. Інституціональні умови
реалізації структурних зрушень у трансфор-
маційній економіці / М.О. Кобзистий // Науково-
технічна інформація. – 2005. – № 2. – С. 34–38.
10. Крючкова І.В. Структурні чинники ро-
звитку економіки України / І. В. Крючкова. – К. :
Наук. думка, 2004. – 317 с.
11. Пирог О.В. Адаптація структури націо-
нальної економіки України до вимог постінду-
стріального суспільства / О.В. Пирог // Вісник
Національного університету “Львівська політех-
ніка”. – 2011. – № 698. – С. 93–103.
12. Чайка Ю.М. Дослідження взаємозв’язків
складових структури національної економіки (на
прикладі аналізу галузевої структури) / Ю. М.
Чайка // Вісн. Криворіз. екон. ін-ту КНЕУ. – 2009 –
№ 2 (18). – С. 12–21.
13. Офіційний сайт Державного комітету ста-
тистики. –[Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.ukrstat.gov.ua/
14. Щодо тенденцій розвитку економіки
України у 2014-2015 рр. Аналітична записка. –
[Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.niss.gov.ua/articles/1635
РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ДИПЛОМАТІЇ З
КРАЇНАМИ ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ
Тихончук Л.Х.
кандидат наук державного управління
доцент кафедри міжнародних економічних відносин
Національний університет водного господарства та природокористування
(Рівне, Україна)
REFORMING STATE REGULATION OF COMMERCIAL DIPLOMACY WITH
LATIN AMERICAN COUNTRIES
Tykhonchuk L.
Candidate of Sciences in Public Administration
Associate Professor of the Department of International Economic Relations
National University of Water Management and nature management (Rivne, Ukraine)
АНОТАЦІЯ
Отримання безвізу для громадян України, відкриття торгівельних кордонів, збільшення трудової міг-
рації вимагає від держави захисту та надання правової допомоги громадянам під час поїздок, перебування
за кордоном під час проживання та роботи, налагодження нових комерційних зв’язків, продажу українсь-
ких товарів, залучення інвестицій. За двадцять вісім років виникла необхідність формування нової конце-
пції зовнішніх зносин з країнами Латинської Америки з виділенням певних пріоритетів комерційної дип-
ломатії з цим регіоном.
ABSTRACT
Obtaining a visa waiver for Ukrainian citizens, opening trade borders, increasing labor migration requires the
state to protect and provide legal assistance to citizens during travel, stay abroad while living and working, estab-
lishing new commercial relations, selling Ukrainian goods, attracting investments. Within twenty-eight years, it
has become necessary to formulate a new concept of external relations with Latin American countries, with the
identification of certain priorities.
Ключові слова: консул, торгівельні війни, правове регулювання латиноамериканських відносин, ла-
тиноамериканський Шенген, політичні кризи
Keywords: consul, trade wars, regulation of Latin American relations, Schengen Latin, political crises
Україну розуміють в Європі й Америці. Але ще
погано чують в Азії та Африці, Латинській Аме-
риці. Буде більше розуміння – будуть суворіші сан-
кції, жорсткіша ізоляція нападника України. На со-
рок сім африканських країн на південь від Сахари
Україна має п’ять посольств ( та й ті лише наполо-
вину укомплектовані) . Складно і в Азії, а ще склад-
ніше – в Латинській Америці. Найгірше – в
міжнародних організаціях, де ухвалюються
рішення про надання фінансової та технічної допо-
моги та формується міжнародний консенсус. При
цьому бракує наших експертів. На сьогодні укомп-
лектувати українські дипломатичні установи та мі-
ністерства фахівцями-економістами, юристами-мі-
жнародниками, консулами – основний напрямок
для зміцнення комерційної дипломатії.

11. Sciences of Europe # 43, (2019) 11
Схема роботи роботи міністерства закордон-
них справ має змінитися з галузевої на функціона-
льну, її зміст має вкладатися в три кроки: концепція
– стратегія – план дій. Загальне розуміння пріори-
тетів і напрямів руху - концепція зовнішніх зносин.
За всі роки існування держави такої концепції не
було розроблено. Україна хиталася на схід чи захід,
аж до нейтралітету, який привів до анексії та оку-
пації. Намір приєднатися до Європейського Союзу
і НАТО - це тільки частина концепції. Сучасний
світ – ширший і складніший, його треба зрозуміти,
осмислити і знайти наші, українські інтереси в тому
числі й Латинській Америці. На основі концепції
погоджується стратегія – довгостроковий опис
руху до визначених пріоритетів. Наступний крок –
детальний перелік дій, етапів та ресурсів, який мо-
жемо назвати політикою по відношенню до країни,
до регіону, до міжнародної проблеми . Далі відбу-
вається бюджетування. Конкретна політика для її
реалізації вимагає коштів, які обраховуються і
виділяються саме на цей напрям роботи. За систем-
ного підходу делегації їдуть на переговори саме на
виконання затвердженого плану дій. Результати
стає можливо чи навіть легко перевірити. Звіту-
вання стає предметним. Основне - президент має
делегувати повноваження для швидких реформ в
цьому напрямі. Фахівці, що здійснюють кураторс-
тво над країною чи регіоном в міністерстві закор-
донних справ ( деск-офіцери) повинні вносити про-
позиції і нести за них відповідальність. При цьому
директори департаментів повинні контролювати
ситуацію у величезних регіонах, погоджувати най-
важливіші рішення. Деск-офіцер має укладати до-
сьє президентові для візиту, писати тези для висту-
пів в ООН чи готувати його перед переговорами.
Якщо дані пріоритети при державному регулю-
ванні будуть дотримані - нас поважатимуть, підтри-
муватимуть і складні проблеми із деякими сусідами
вирішуватимуться швидше. Зросте товарообіг. Зни-
кнуть штучні перепони.
В останні роки для всіх країн все більшого зна-
чення набуває проблема ефективного використання
переваг комерційної дипломатії в забезпеченні ба-
лансу між інтересами національних виробників і те-
нденціями розвитку світового ринку . Цим пробле-
мам присвячені роботи Гаркуши А. , Алтухова І.,
Бавико О. , Щербини Т., Матвеенко В , Деркача Т.,
Оніщенко І. та ін.
В той же час в сучасній науковій літературі ос-
новна увага приділяється правовим основам засто-
сування окремих інструментів торгової політики в
світовій практиці в цілому. Заходи торгової полі-
тики як правило, досліджуються в рамках багатос-
торонньої торговельної системи або на рівні окре-
мих країн. Разом з цим регіональні інтеграційні ас-
пекти комерційної дипломатії розглядаються
фрагментарно.
Визначаючи пріоритетні інструменти держав-
ного регулювання міжнародної діяльності корпора-
цій слід підкреслити, що за останні три-чотири сто-
ліття, національні уряди проводили здебільшого
протекціоністську торгову політику. Лише з кінця
50-х років XX століття почався поступовий поворот
в сторону так званої «відкритої економіки» і лібе-
ральної торгової політики та трансформації інстру-
ментів державного управління в цій сфері. Оціню-
ючи результативність інструментів державного ре-
гулювання міжнародної діяльності корпорацій в
площині регіонального співробітництва слід відмі-
тити торгові відносини та дипломатію України в ре-
гіоні Латинської Америки. В цілому незважаючи на
активізацію державного двостороннього співробіт-
ництва на основі державних механізмів регулю-
вання міжнародної економічної діяльності корпо-
рацій, потенціал Латинської Америки як і раніше
недооцінювалися. Це призвело до подальшого зни-
ження показників українського експорту і послідо-
вної втрати міжнародної підтримки України в пи-
танні протидії агресії Російської Федерації з боку
силових еліт, в тому числі Аргентині, Бразилії,
Кубі, Мексиці і Перу, що було показано за резуль-
татами Комітету Генеральної Асамблеї ООН .
Існуючий рівень співпраці між Президентом
України, Кабінетом міністрів і Верховною Радою,
як і раніше є перепоною для здійснення і реалізації
ефективної зовнішньої політики в латиноамерикан-
ському регіоні. Кадрова проблема, пов'язана з при-
значенням посла на дипломатичну місію на Кубі,
так і не була вирішена. Через низький кредитний
рейтинг України Національний банк України
(НБУ) не підтримав ідею створення Агентства екс-
портного кредитування, яка привела до провалу
урядової програми по просуванню української про-
дукції на ці ринки.
Офіційні документи, що визначають коротко-
строкову зовнішньоторгову стратегію України, не
зачіпають латиноамериканський регіон серед поте-
нційних.
Набуття статусу спостерігача в Тихоокеансь-
кому альянсі (який включає Мексику, Перу, Чилі,
Колумбію, Коста-Ріку); відновлення «груп дру-
жби» з Україною в національних парламентах Ар-
гентини, Бразилії і Мексики; ратифікацію Верхов-
ною Радою угоди з Аргентиною про взаємодопо-
могу з розслідування митних правопорушень;
підписання угоди про співпрацю та обмін інформа-
цією між національними інформаційними агентст-
вами Мексики і України, що сприятиме об'єктив-
ному уявленню і негайну передачу інформації про
нашу країну - помітні результати співпраці з краї-
нами регіону. У торгово-економічній області від-
значається подальше загальне зниження показників
українського експорту товарів до країн Централь-
ної і Південної Америки і Карибського басейну.
Країни Тихоокеанського альянсу планують
створити "латиноамериканський Шенген". Саміт
Тихоокеанського альянсу у складі Колумбії, Перу,
Мексики і Чилі завершився рядом домовленостей.
Лідери країн узгодили взаємне скасування торго-
вельних мит, створення спільних диппредстав-
ництв у низці країн і введення єдиної візи для гро-
мадян держав, що не входять до альянсу. У май-
бутньому кількість країн - учасниць об'єднання
може збільшитися.: Мексика - це гігант і мотор ро-
звитку всієї Латинської Америки, Чилі за низкою
параметрів наближається до розвинених країн, а

12. 12 Sciences of Europe # 43, (2019)
Перу та Колумбія демонструють високі темпи еко-
номічного зростання. На частку цих країн припадає
35% ВВП Латинської Америки і 50% сукупного
експорту. Головною метою даного об'єднання де-
кларується просування інтересів Колумбії, Перу,
Мексики та Чилі в Азіатсько-Тихоокеанському ре-
гіоні (АТР). Той факт, що у 2012 році обсяги експо-
рту товарів до Китаю склали 5,7 млрд доларів, а об-
сяги імпорту - 56,9 млрд доларів – турбує Мексику.
Розвиток Тихоокеанського альянсу дозволить зме-
ншити цей розрив.
Для цього було прийнято рішення скасування
90% торгових мит. Решта 10% будуть ліквідовані
до 2020 року. "Якщо ми не відкриємо ринки, поч-
неться застій, подібний до того, що ми спо-
стерігаємо в країнах, що відмовилися від вільного
ринку", - зазначив президент Колумбії Хуан Ма-
нуель Сантос. Також чотири країни домовилися
створити єдині дипломатичні та торгово-еко-
номічні представництва в низці держав світу, зо-
крема у Гані, Сінгапурі, Алжирі, Марокко та Туреч-
чині. Однією економікою лідери чотирьох країн Ла-
тинської Америки не мають наміру обмежуватися.
Подальшу інтеграцію вони бачать у створенні єди-
них віз для осіб з третіх держав. "У нас є багато ту-
ристичних визначних пам'яток, які ми можемо
ефективно використовувати", - пояснив необ-
хідність "латиноамериканського Шенгену" Хуан
Мануель Сантос. Громадяни Колумбії, Мексики,
Перу і Чилі вже подорожують в межах альянсу без
віз, навіть не проходячи паспортний контроль при
перетині кордонів. Експерти відзначають: політич-
них завдань творці альянсу поки перед собою не
ставлять, проте все залежить від того, чи вдасться
об'єднанню досягти заявлених цілей. У цілому ж
Тихоокеанський альянс в чомусь йде шляхом Євро-
союзу, причому випереджаючими темпами - від мо-
менту створення спільного європейського ринку до
підписання Шенгенської угоди минуло 28 років.
При цьому, як і у випадку ЄС, Тихоокеанський аль-
янс вже набув привабливості для країн регіону.
Першим претендентом на вступ є Коста-Ріка. До
альянсу можуть приєднатися і деякі нинішні дер-
жави-спостерігачі: Еквадор, Сальвадор, Гватемала,
Гондурас і Панама.
Багатий на корисні копалини латиноамерикан-
ський регіон має стратегічне значення у конкурент-
ній боротьбі розвинених країн за енергоресурси.
Нині він сприймається не тільки як експортер про-
дукції аграрного сектора та легкої промисловості,
але й як перспективний партнер в інвестиційній,
енергетичній, космічній, атомній і військовотех-
нічній сферах . Постійне втручання США у
внутрішні справи країн Латинської Америки зму-
сило країни регіону розпочати активну співпрацю з
Китаєм, Росією та Євросоюзом Китай – другий
(після Венесуели) торговельний партнер Куби. Ін-
терес ЄС до Латинської Америки зумовлений як
історією розвитку їхніх відносин, так і пошуком
більш стабільних партнерів постачання нафти і газу
ніж Росія. Газова криза 2009 р. та збройний конф-
лікт між Росією і Україною у 2014 р. лише посилює
зацікавленість ЄС у Латинській Америці. Новим
напрямом зовнішньоекономічної активності про-
відних країн ЛА став АзіатськоТихоокеанський ре-
гіон (АТР). Мексика, Перу і Чилі стали повноправ-
ними членами Асоціації тихоокеанського економі-
чного співробітництва (АТЕС), метою якої є
економічне зростання країн регіону. У країнах-чле-
нах АТЕС проживає близько 40% світового насе-
лення, на них припадає майже 54% ВВП і 44%
світової торгівлі
Основні проблеми країн Латинської Америки,
пов’язані із світовою фінансово-економічною кри-
зою, нині практично подолані. Економічний спад у
Латинській Америці був менший ніж у інших регі-
онах світу, а окремі країни взагалі уникли рецесії.
Перу, Бразилія і Чилі навіть виграли від збільшення
попиту на сировину в Азії. Реформи 1990-х років
зміцнили фінансово-кредитні системи більшості
країн, а бюджетні обмеження, дисципліна і держав-
ний контроль не дали накопичити іпотечну забор-
гованість, кредитні ризики та не допустили
банкрутств у фінансово-кредитній сфері. Попри по-
зитивні зрушення, що останнім часом спостеріга-
ються в даному регіоні, в країнах Латинської Аме-
рики все ще залишається низка невирішених про-
блем. Насамперед це корупція, що пронизала
практично всі ланки державної системи, а також не-
легальне виробництво наркотиків, насамперед ко-
каїну і марихуани, призначених для збуту головним
чином у США. Найпотужнішою наркомафія є у
Болівії, Колумбії та Перу. «Кокаїнові барони» во-
лодіють величезними фінансовими коштами та
істотно впливають на легальну економіку, дер-
жавну адміністрацію, армію і поліцію. Невиріше-
ними залишаються традиційні проблеми країн Ла-
тинської Америки, пов’язані з бідністю, без-
робіттям, неграмотністю, що зумовили прихід до
влади на початку ХХІ ст. «лівих» урядів у багатьох
країнах регіону. У певній мірі новою проблемою
для континенту стала загроза руйнування навко-
лишнього середовища (забруднення атмосфери,
води, ґрунту, винищення лісів, порушення стабіль-
ності клімату). У червні 1992 р. на конференція
ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-
де-Жанейро була сформульована концепція сталого
розвитку, яка передбачає гармонійний розвиток
природної, соціальної та виробничої сфери. На кон-
ференції США заявили про виділення до 6 млрд
дол. на екологічні програми Бразилії (розвиток аль-
тернативних видів енергії (сонячні батареї, біоета-
нол). Більшість країн вступили в нове століття на
хвилі глибоких зрушень у всіх сферах суспільного
життя:
– зміна політичної орієнтації більшості країн
регіону;
– перегляд пріоритетів у сфері міжамерикансь-
ких відносин;
– загострення проблеми наркотрафіку у діалозі
з США ;
– посилення динаміки інтеграційних процесів
всередині ;
– підвищення активності країн на світовій по-
літичній арені.

13. Sciences of Europe # 43, (2019) 13
Головним завданням Латинської Америки стає
пошук і здійснення таких варіантів розвитку, які б
відповідали місцевим умовам і дозволили країнам
регіону поєднати оновлення економіки з інтере-
сами більшості суспільства, з вирішенням найбільш
насущних соціальних і політичних проблем, поєд-
нати інтеграцію у світове співтовариство із збере-
женням власної самобутності та своїх цивілізацій-
них основ.
Для країн Південної Америки головними про-
блемами є поганий доступ до якісної питної води,
механізованих знарядь праці та забезпечення
електроенергією. За інформацією Посольства
України в Республіці Перу, регіон потребує поста-
вок систем очищення води, водних насосів, со-
нячних термальних та вітрових електростанцій,
міні прядилень для вовни та бавовни, також ковбас-
них цехів, міні-пекарень тощо. Що стосується висо-
котехнологічної продукції, то перспективними
напрямами вбачаються системи захисту навко-
лишнього середовища, обладнання та технології
для вторинної переробки рудних відвалів, телеко-
мунікаційні системи та інформаційні технології,
рішення для банківського сектора та сфери держав-
ного управління. Еквадор, Колумбія та Перу також
цікавляться рішеннями для космічної галузі. Перс-
пективними послугами для Колумбії, Перу та Еква-
дору є управління об’єктами — аеропортами, ГЕС,
нові транспортні артерії потребують компанії-опе-
ратора з досвідом оперування такими об’єктами. Це
основні напрямки в комерційній дипломатії які ма-
ють стати державним пріорітетом України при по-
дальшій співпраці з країнами Латинської Америки.
Література
1. The World Factbook [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https:
//www.cia.gov/library/publications/the-world-
factbook/ rankorder/2078rank.html. 2. World Trade
Report 2013 [Електронний ресурс]. – Режим дос-
тупу :
http://www.wto.org/english/res_e/publications_e/
wtr13_e.htm.
3. Киридон А. Латинська Америка в сучасному
світі: основні тенденції розвитку / А. Киридон, О.
Аладіна, О. Гусейнова [Електронний ресурс].– Ре-
жим доступу : http://jrnl.nau.edu.ua/ in-
dex.php/IMV/article/viewFile/2945/2906.
4. Олефір А. Тенденції розвитку міжнародної
торгівлі послугами в умовах динамізації конкурен-
тного середовища / А. Олефір, В. Тіпанов [Елект-
ронний ресурс]. – Режим доступу : http://irbis-
nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe
5. Одессер Ю. Латинская Америка – новый те-
атр конфронтации? / Ю. Одессер // Partner-Nord. –
2008. – № 68. – С. 11-13.
6. Галіндо К.А чи надійні інвестиції в латино-
американські країни? [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу : http://www.epravda.com.ua/
publications/2012/05/22/324337/ view_print/.
7. Общий рынок в Латинской Америке // Эко-
номика и управление в зарубежных странах. – 2006.
– № 1. – С. 40-52.
8. Лідери АТЕС домовилися розвивати зону ві-
льної торгівлі [Електронний ресурс].Режимдос-
тупу:http://dt.ua/
ЕCONOMICS/lideri_ates_domovilisya_rozvivati_zon
u_ vilnoyi_torgivli.html.
9. Козак Ю.Г. Міжнародна економіка [Елект-
ронний ресурс]. – Режим доступу :
http://pidruchniki.ws/15970122/ekonomika/ struktura_
mizhnarodnoyi _torgivli.
10. UNCTAD, World Investment Report 2013
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://unctad.org/en/ PublicationsLi-
brary/wir2013_en.pdf.
11. Солодкий С. Латинська Америка на порозі
масштабної кризи [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.day.kiev.ua/702
IMPROVING ECONOMIC MECHANISM OF INNOVATIVE DEVELOPMENT OF AGRICULTURAL
ENTERPRISES AND FARMING ECONOMIES OF UKRAINE
Shelenko D.
PhD (Economics), Associate Professor, Department of accounting and auditing,
Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk, Ukraine,
ORCID ID https://orcid.org/0000-0002-9214-7258
Sas L.
PhD (Economics), Associate Professor, Department of accounting and auditing,
Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk, Ukraine
Matkovskyi P.
PhD (Economics), Associate Professor, Department of accounting and auditing,
Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk, Ukraine
Balaniuk I.
dr.sc. (ekon.), prof. head the department of Accounting and Auditing
Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk, Ukraine
ORCID ID https://orcid.org/0000-0002-9214-7258
ABSTRACT
The purpose of the article is to study blocks of ensuring the efficient functioning of agricultural enterprises
and farming economies aimed at regulation of the industrial and economic problems of their development.
To achieve this goal, the methods of systematic approach, abstraction and idealization was used.